ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

КЛАРИТРОМІЦ= ИН-МБ

(CLARITHROMYCIN-= MB)

Склад:

діюча речов= ина: кларитроміцин;

1 флакон містить кларитроміцину 500 мг; <= o:p>

допоміжні речовини: кислота лактобіонова, натрію гідроксид.

Лікарська форма. Порошок ліофілізований для приготування розчину для інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості: ліофілізова= ний порошок від білого до майже білого кольору.

Фармакотерапевтична група. Протимікробні засоби для системного застосування. Макроліди= . Код АТХ J0= 1F A09.=

Фармакологі= чні властивості.

Фармакодинаміка.

Кларитроміцин – напівсинтетичний антибіотик групи макролідів.

Мікробіологія

Антибактеріальна дія кларитроміцину визначається його зв’язуванням з 5OS-рибосомальною субодиницею чутливих бактерій і пригніченням біоси= нтезу білка. Препарат проявляє високу ефективність in vitro<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-bidi-font-size:10.0pt;font-family:"= Times New Roman",serif; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:UK'> проти широк= ого спектра аеробних та анаеробних грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів, у тому числі госпітальних штамів. Мінімальні пригнічувальні концентрації (МПК) кларитроміцину зазвичай у два рази нижчі за МПК еритроміцину.

Кларитроміцин in vitro високоефективний відносно Legionella pneumophila і Mycoplasma pneumoniae. Діє бактерицидно відносно H. Рylori, активність кларитроміцину е вищою при нейтральному p= H, ніж при кислому pH. In vitro та in vivo дані свідчать про високу ефективність кларитроміцину щодо клінічно значущих штам= ів мікобактерій. Дослідження in vitro показали, що штами Enterobacteriaceae<= span style=3D'letter-spacing:-.2pt;mso-bidi-font-style:italic'> і Ps= eudomonas, як і грамнегативні бактерії, = що не продукують лактозу, не чутливі до кларитроміцину.

Кларитроміцин активний in vitro і в клінічній практиці відносно більшості штамів таких мікроорганізмів. = =

Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Staph= ylococcus aureus, Streptococcus pneumonia= e, Streptococcus pyogenes, Listeria monocytogenes.

Аеробні грамнегативні мікроорганізми: Haemo= philus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Moraxella catarrhаlis, Neisseria gonorrhоeae, Legionella pneumophila.

Інші мікроорганізми: Mycoplasma pneumoni= ae, Chlamydia pneumoniae (TWAR).     =

Мікобактері= ї: Mycobacterium leprae, Mycobacterium kansasii, Mycobacterium chelonae, Mycobacterium fortuitum, Mycobacteri= um avium сomplex (MAC), які включаю= ть Mycobacterium avium, Mycobacterium intracellulare.

Бета-лактам= ази мікроорганізмів не впливають на ефективність кларитроміцину.

Більшість метицилін- та оксацилінрезистентних штамів стафілококів нечутливі до кларитроміцину.

Helicobacte= r: H. pylori.=

Кларитроміцин активний in vitro відн= осно більшості штамів нижчезазначених мікроорганізмів, однак клінічна значущість= цих даних невідома, ефективність та безпека його застосування у контрольованих клінічних дослідженнях не встановлені.=

Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Strep= tococcus agalactiae, Streptococci (групи C,F,G), Viridans group streptococci.

Аеробні грамнегативні мікроорганізми: Bordetella pertussis, Pasteurella mult= ocida.

Анаеробні грампозитивні мікроорганізми: Clost= ridium perfringens, Peptococcus niger, Propionibacterium acnes.

Анаеробні грамнегативні мікроорганізми: Bacteroides melaninogenicus.

Спірохети: Borrelia burgdorferi, Treponema pallidum.

Кампілобактерії: Campylobacter jejuni.

Кларитроміц= ин чинить бактерицидну дію проти кількох штамів бактерій: Haemophilus influenzae, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes, Streptococcus agalactiae, Moraxella (Branhamella) catarrhalis, Neisseria gonorrhoeae, H. pylori та Campylobacter spp.

Основним метаболітом кларитроміцину в організмі людини є мікробіологічно активний                 14-гідрокси= кларитроміцин (14-ОН-кларитроміцин). Для більшості мікроорганізмів мікробіологічна активність метаболіту така ж або в 1-2 рази слабша, ніж материнської субстанції, за винятком H. influenzae, проти якого ефективність метаболіту в 2 рази вища. В умовах in vitro та in vivo матер= инська субстанція та її основний метаболіт проявляють або адитивний, або синергічн= ий ефект проти H. influenzae, залежно від штаму мікроорганізму.

Тести на чутливість

Кількісні методи, що вимагають вимірювання діаметра зони, дають найбільш точні оцінки чутливості бактерій до протимікробних препаратів. В одній з рекомендованих процедур для тестування чутливості використовують диски, імпрегновані 15 мкг кларитроміцину (дифузійний тест Кірбі–Бауера); при інтерпретації співвіднос= ять діаметр зони пригнічення цього диска зі значеннями МПК для кларитроміцину. = МПК визначається методом розведення у бульйоні або агарі.

При проведе= нні цих процедур висновок лабораторії про чутливість вказує на те, що інфікуючий мікроорганізм, найімовірніше, відповість на терапію. Висновок «резистентний» вказує на те, що інфікуючий мікроорганізм, найімовірніше, не відповість на терапію. Висновок «проміжна чутливість» говорить про те, що терапевтичний е= фект даного препарату може бути сумнівним або ж мікроорганізм буде чутливим, якщо використовувати більш високі дози (про проміжну чутливість говорять також як про помірну чутливість).

Необхідно б= рати до уваги специфічні для країни або регіону відомості щодо абсолютних меж діапазону чутливості, резистентності і проміжної чутливості.

Фармакокінетика<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-bidi-font-size:10.0pt;font-family:"= Times New Roman",serif; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-bidi-fon= t-weight: bold'>.

Розподіл, біотрансформація і виведення

Здорові добровольці

Максимальна концентрація (С_max) кларитроміцину становить в= ід 5,16 мкг/мл до                            9,40 мкг/мл після інфузії 500 мг і 1000 мг кларитроміцину протягом 1 години відповідно. С_max 14-ОН-кларитроміцину становить від 0,66 мкг/мл після інфузії 500 мг до 1,06 мкг/мл після введення 1000 мг кларитром= іцину протягом 1 години. Кінцевий період напіввиведення кларитроміцину із плазми крові залежить від дози препарату та становить від 3,8 години до 4,5 години після введення доз 500 мг і 1000 мг протягом 1 години відповідно. Період напіввиведення 14-ОН-кларитроміцину із плазми крові демонструє помірне дозозалежне збільшення при підвищенні доз і становить від 7,3 години до                       9,3 години після введення доз 500 мг і 1000 мг протягом 1 години відповідно. Значення площі = під кривою «концентрація – час» (AUC) кларитроміцину зі збільшенням дози збільшувалися непропорційно, тобто спостерігалась нелінійна залежність знач= ень AUC від 22,29год•мкг/мл до 53,26 год•мкг/мл після введення доз 500 мг і 1000 мг протяг= ом 1 години відповідно. Значення AUC 14-ОН-кларитроміцину знаходились у межах від                              8,= 16 год•мкг/мл до 14,76 год•мкг/мл після введення доз 500 мг і 1000 мг протягом= 1 години відповідно.

При багаторазовому введенні (з 12-годинним інтервалом) С_{max рівноважного
стану кларитроміцину збільшується з 5,5 мкг/мл після інфузії дози 500 мг до=
8,6
мкг/мл після інфузії дози 750 мг. Видимий кінцевий період напіввиведення
становить 5,3 години та
4,8 години після інфузії доз 500 мг і 750 мг протягом 1 години
відповідно. С_maxрівноважного стану 14-ОН-кларитроміцину
збільшується з 1,02 мкг/мл після інфузії дози 500 мг до        1,37 мкг/мл після інфузії дози 750 мг. К=
інцеві
періоди напіввиведення цього метаболіту становлять 7,9 години та 5,4 години
після інфузії доз 500 мг і 750 мг відповідно. Залежності від дози не було
виявлено.}

Пацієнти<= /i>

Кларитроміц= ин та його основний активний 14-ОН-метаболіт добре розподіляються по всіх ткан= инах та рідких середовищах організму. Концентрація у тканинах, як правило, у декілька разів вища, ніж у сироватці крові. Найбільша концентрація реєструвалася у печінці та легенях. Нижче наведено приклади значень концентрації у тканинах та в сироватці крові.

КОНЦЕНТРА= ЦІЯ

(після введення 250 мг через кожні 12 годин)

Вид ткани= ни

Тканина

(мкг/г)

Сироватка крові

(мкг/мл)<= o:p>

Мигдалики=

1,6<= /o:p>

0,8<= /o:p>

Легені

8,8<= /o:p>

1,7<= /o:p>

Клінічні характеристики. =

Показання.

Лікування інфекцій, спричинених чутливими до кларитроміцину мікроорганізмами, при необхідності застосування парентеральної терапі= ї:

Інфекц= ії верхніх дихальних шляхів.

Інфекц= ії нижніх дихальних шляхів (див. «Особливості застосування» та «Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка» щодо тестування на чутливість).

Інфекц= ії шкіри і м’яких тканин (див. «Особливості застосування» та «Фармакологі= чні властивості. Фармакодинаміка» щодо тестування на чутливість).

Дисемі= новані або локалізовані мікобактеріальні інфекції, спричинені Mycobacterium avium або Mycobacterium intracellulare, локалізовані інфекц= ії, спричинені Mycobacterium chelonae, Mycobacterium fortuitum або Mycobacterium kansasii, зокрема у ВІЛ-інфікованих пацієнтів.

=

Протипоказання.

Підвищена чутливість до макролідних антибіотиків або до будь-яких допоміжних компонен= тів препарату (див. розділ «Склад»).

Супутнє застосування кларитроміцину та будь-якого з таких препаратів: астемізол, цизаприд, домперидон, пімозид, терфенадин (оскільки це може призвести до подовження інтервалу QT та розвитку серцевих аритмій, включаючи шлуночкову тахікардію, фібриляцію шлуночків та torsades= de pointes= ), алкалоїди ріжків, наприклад ерготамін, дигідроерготамін (оскільки це може призвести до ерготоксичності), інгібітори ГМГ-КоА-редуктази (статини), що значною мірою метаболізуються CYP3A4 (ловастатин або симвастатин), – через підвищений ризик виникн= ення міопатії, включаючи рабдоміоліз (див. «Особливості застосування», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Одночасне застосування кларитроміцину та перорального мідазоламу (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Вроджене або встановлене набуте подовження інтервалу QT або шлуночкові серцеві аритмії в анамнезі, включаючи torsades de pointes= (див. «Особливості застосування», «Вза= ємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Електролітні порушення (гіпокаліємія або гіпомагніємія, через ризик подовження інтервалу QT).

Тяжка печін= кова недостатність та супутня ниркова недостатність.

Одночасне застосування кларитроміцину (та інших сильних інгібіторів CYP3A4) з колхіци= ном (див. «Особливості застосування<= /span>», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Одночасне застосування кларитроміцину з тикагрелором або ранолазином.

Одночасне застосування кларитроміци= ну з ломітапідом (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Взаємодія з іншими лікарськими засо= бами та інші види взаємодій.

Застосування нижчезазначених препаратів суворо протипоказано через можливий розвиток тяж= ких наслідків взаємодії.

Цизаприд, пімозид, домперидон, астемізол, терфенадин=

Повідомляли= про підвищення рівнів цизаприду у сироватці крові у пацієнтів, які отримували кларитроміцин та цизаприд одночасно. Це може призвести до подовження інтерв= алу QT і появи аритмій, у тому числі шлуночкової тахікардії, фібриляції шлуночк= ів і torsades de pointes. Подібні ефекти відзначалися у пацієнтів, які приймали кларитроміцин і пімозид одночасно (див. «Протипоказання»).

Повідомляло= ся про здатність макролідів змінювати метаболізм терфенадину, призводячи до підвищення рівнів терфенадину в сироватці крові, що іноді асоціювалося з аритміями, такими як подовження інтерва= лу QT, шлуночкова тахікардія, фібриляція шлуночків і torsades= de pointes= (див. «Протипоказання»). У ході дослідження у 14 добровольців при одночасному застосуванні кларитроміцину і терфенадину спостерігалося підвищення рівня кислотного метаболіту терфенади= ну у 2-3 рази та подовження інтервалу QT, що не призвело до якогось клінічно видимого ефекту. Подібні явища відзначалися і при одночасному застосуванні астемізолу та інш= их макролідів.

Алкалоїди ріжків

Постмаркети= нгові повідомлення свідчать, що одночасне застосування кларитроміцину та ерготамі= ну або дигідроерготаміну асоціювалося з появою ознак гострого ерготизму, що характеризувалося вазоспазмом та ішемією тканин кінцівок і інших тканин, включаючи центральну нервову систему. Одночасне призначення кларитроміцину = та алкалоїдів ріжків протипоказане (див. «Протипоказання»).

Пероральний мідазолам

При перорал= ьному застосуванні мідазоламу з таблетками кларитроміцину (500 мг 2 рази на добу)= AUC мідазоламу збільшувалася у 7 разів. Одночасне застосування перорального мідазоламу і кларитроміцину протипоказане (див. «Протипоказанн= я»).

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-bidi-font-size:10.0pt;font-family:"= Times New Roman",serif; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:UK'>Інгібітори = Гмг-КоА-редуктази (статини)<= /o:p>

Одночасне застосування кларитроміцину з ловастатином або симвастатином протипоказане (див. «Протипоказання»), оскільки ці статини значною мір= ою метаболізуються CYP3A4 і одночасне застосування із кларитроміцином підвищує= їхню концентрацію у плазмі крові, що, у свою чергу, підвищує ризик виникнення міопатії, включаючи рабдоміоліз. Повідомлял= ося про розвиток рабдоміолізу у пацієнтів при одночасному застосуванні кларитроміцину та цих статинів. Якщо лікування кларитроміцином неможливо уникнути, терапію ловастатином або симвастатином необхідно припинити під час курсу лікування.

Слід з обережністю призначати кларитроміцин одночасно з іншими статинами. У ситуац= іях, коли одночасного застосування кларитроміцину зі статинами уникнути не можна, рекомендується призначати найменшу зареєстровану дозу статину. Можливе застосування статину, який не залежить від метаболізму CYP3A (наприклад флувастатину). Необхідний моніторинг стану пацієнтів щодо виявлення ознак і симптомів міопатії.

Ломітапід<= o:p>

Одночасний прийом кларитроміцину з ломітапідом протипоказаний через можливість значного підвищення рівня трансаміназ (див. «Протипоказання»).

Вплив інших лікарських засобів на кларитроміцин.

Лікарські засоби, що є індукторами CYP3A (наприклад рифампіцин, фенітоїн, карбамазепі= н, фенобарбітал, препарати звіробою), можуть індукувати метаболізм кларитроміц= ину. Це може призвести до субтерапевтичних рівнів кларитроміцину та зниження його ефективності. Крім того, може бути необхідним моніторинг плазмових рівнів індуктора CYP3A, які можуть бути підвищені через інгібування CYP3A кларитроміцином (див. також інструкцію для медичного застосування відповідн= ого індуктора CYP3A4). Одночасне застосування рифабутину і кларитроміцину призводило до підвищення рівнів рифабутину та зниження рівнів кларитроміцин= у в сироватці крові з одночасним підвищенням ризику появи увеїту.

Вплив нижчезазначених лікарських засобів на концентрацію кларитроміцину в крові відомий або припускається, тому може бути потрібна зміна дози кларитроміцину або застосування альтернативної терапії.

Ефавіренц, невірапін, рифампіцин, рифабутин і рифапентин

Потужні індуктори ферментів цитохрому Р450, такі як ефавіренц, невірапін, рифампіци= н, рифабутин і рифапентин, можуть прискорювати метаболізм кларитроміцину, зменшуючи його концентрацію у плазмі крові, але збільшуючи концентрацію 14-ОН-кларитроміцину – мікробіологічно активного метаболіту. Оскільки мікро= біологічна активність кларитроміцину і 14-ОН-кларитроміцину різна відносно різних бактерій, очікуваний терапевтичний ефект може бути не досягнутий через одночасне застосування кларитроміцину та індукторів ферментів цитохрому Р45= 0.

Етравірин

Дія кларитр= оміцину послаблювалась етравірином; однак концентрації активного метаболіту   14-ОН-кларитроміцину підвищувались. Ос= кільки 14-ОН-кларитроміцин має знижену активність проти Mycobacterium avium complex (MAC), загальна активність проти ц= ього патогену може бути змінена. Тому для лікування МАС слід розглянути застосув= ання альтернативних кларитроміцину лікарських засобів.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-bidi-font-size:10.0pt;font-family:"= Times New Roman",serif; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:UK'>Флуконазол<= o:p>

Одночасне застосування флуконазолу 200 мг на добу і кларитроміцину 500 = мг 2 рази на добу у 21 здорового добровольця призводило до підвищення рівноважно= ї C_min кларитроміцину на 33 % та AUC – на 18 %. Рівноважні концентрації активного метаболіту 14-ОН-кларитроміцину значно не змінювалися при одночасному застосуванні флуконазолу. Зміна дози кларитроміцину не потріб= на.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-bidi-font-size:10.0pt;font-family:"= Times New Roman",serif; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:UK'>Ритонавір

Фармакокінетичне дослідження показало, що одночасне застосування ритона= віру 200 мг кожні 8 годин і кларитроміц= ину 500 мг кожні 12 годин призводило до значного пригнічення метаболізму кларитроміцину. C_max кларитроміцину підвищувалася на 31 %, Cmin – на 182 % і AUC – на 77 % при одночасному застосуванні ритонавіру. Відзначалося повне пригнічення утворен= ня 14-ОН-кларитроміцину. Через широкий терапевтичний діапазон зменшення дози кларитроміцину пацієнтам з нормальною функцією нирок не потрібне. Пацієнтам= з нирковою недостатністю необхідне коригування дози: для пацієнтів з CL_C=
R 30-60 мл/хв дозу кларитроміцину необхідно зменшити на 50 %, для пацієнтів з= CL_CR < 30 мл/хв дозу кларитроміцину слід зменшити на 75 %. Дози кларитроміцин= у, що перевищують 1 г/добу, не слід застосовувати разом з ритонавіром.

Такі ж коригування дози слід проводити пацієнтам із погіршеною функцією нирок при застосуванні ритонавіру як фармакокінетичного підсилювача разом з іншими інгібіторами ВІЛ-протеази, включаючи атазанавір і саквінавір (див. нижче «Д= вобічно спрямовані лікарські взаємодії»).

Вплив кларитроміцину на інші лікарські засоби.

Антиаритміч= ні засоби

Існують постмаркетингові повідомлення про розвиток torsades de pointes при одночасн= ому застосуванні кларитроміцину з хінідином або дизопірамідом. Рекомендується проводити ЕКГ-моніторинг для своєчасного виявлення подовження інтервалу QT = протягом одночасного застосування кларитром= іцину з цими препаратами. Під час терапії кларитроміцином слід стежити за концентраціями цих препаратів у сироватці крові.

Під час постмаркетингового застосування були повідомлення про гіпоглікемію при одночасному застосуванні кларитроміцину і дизопіраміду, тому необхідний моніторинг рівня глюкози крові при одночасному застосуванні цих засобів.

Пероральні гіпоглікемічні засоби/інсулін

При одночасному застосуванні з певними гіпоглікемічними засобами, такими як натеглінід і репаглінід, кларитроміцин може інгібувати ензим СYP3A, що може спричинити гіпоглікемію. Рекомендований ретельний моніторинг рівня глюкози.=

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-bidi-font-size:10.0pt;font-family:"= Times New Roman",serif; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:UK'>CYP3A-пов’я= зані взаємодії |

Одночасне застосування кларитроміцину, відомого як інгібітор ферменту CYP3A, і препар= ату, що головним чином метаболізується CYP3A, може призвести до підвищення концентрації останнього у плазмі крові, що, у свою чергу, може підсилити або подовжити його терапевтичний ефект і побічні реакції. Слід бути обережними = при застосуванні кларитроміцину пацієнтам, які отримують терапію лікарськими засобами – субстратами CYP3A, особливо якщо CYP3A-субстрат має вузький терапевтичний діапазон (наприклад карбамазепін) та/або екстенсивно метаболізується цим ензимом. Може бути потрібна зміна дози і, у разі можлив= ості - ретельний моніторинг сироваткових концентрацій лікарського засобу, що головним чином метаболізується CYP3A, у пацієнтів, які одночасно застосовую= ть кларитроміцин.

Відомо (або припускається), що такі лікарські препарати або групи препаратів метаболізуються одним і тим же CYP3A-ізоферментом: альпразолам, астемізол, карбамазепін, цилостазол, цизаприд, циклоспорин, дизопірамід, алкалоїди ріжків, ловастати= н, метилпреднізолон, мідазолам, омепразол, пероральні антикоагулянти (наприклад варфарин, ривароксабан, апіксабан), атипові антипсихотичні засоби (наприклад кветіапін), пімозид, хінідин, рифабутин, силденафіл, симвастатин, такроліму= с, терфенадин, триазолам і вінбластин, – але цей список не є повним. Поді= бний механізм взаємодії відзначений при застосуванні фенітоїну, теофіліну і вальпроату, що метаболізуються іншими ізоферментами системи цитохрому Р450.=

Пероральні антикоагулянти прямої дії (ПАПД)

ПАПД дабігатран є субстратом ефлюксного переносника P-gp (P-глікопротеї= ну). Ривароксабан та апіксабан метаболізуються з участю CYP3A4 і також є субстра= тами P-gp. Слід бути обережним при одночасному застосуванні кларитроміцину з цими препаратами, особливо пацієнтам із високим ризиком кровотечі (див. «Особлив= ості застосування»).

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-bidi-font-size:10.0pt;font-family:"= Times New Roman",serif; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:UK'>Омепразол

Кларитроміцин (500 мг кожні 8 годин) застосовували у комбінації з омепразолом (40 мг на добу) дорослим здоровим добровольцям. Рівноважні концентрації омепразолу у плазмі крові підвищувалися (C_max,AUC<= sub>0-24 і t_1/2підвищувалися на 30 %, 89 % і= 34 % відповідно) при одночасному застосуванні кларитроміцину. При застосуванні тільки омепразолу середнє значення рН шлункового соку при вимірюванні протягом 24 годин становило 5,2, при одночасному застосуванні омепразолу з кларитроміцином – 5,7.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-bidi-font-size:10.0pt;font-family:"= Times New Roman",serif; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:UK'>Силденафіл, тадалафіл і варденафіл

Кожен із цих інгібіторів фосфодіестерази метаболізується (принаймні частково) з участю CYP3A, а CYP3A може інгібуватися одночасно прийнятим кларитроміцином. Одночасний прийом кларитроміцину з силденафілом, тадалафілом або варденафіл= ом може призводити до збільшення експозиції інгібітора фосфодіестерази, тому с= лід розглядати питання про зниження дози силденафілу, тадалафілу або варденафіл= у.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-bidi-font-size:10.0pt;font-family:"= Times New Roman",serif; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:UK'>Теофілін, карбамазепін

Результати = клінічних досліджень показали, що існує незначне, але статистично значуще (p= ≤0,05) збільшення концентрації теофіліну або карбамазепіну у плазмі крові при їх одночасному застосуванні з кларитроміцином.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-bidi-font-size:10.0pt;font-family:"= Times New Roman",serif; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:UK'>Толтеродин<= o:p>

Толтеродин головним чином метаболізується 2D6-ізоформою цитохрому Р450(CYP2D6). Однак у популяції пацієнт= ів без CYP2D6 метаболізм відбувається через CYP3A. У цій популяції пригнічення CYP3A призводить до значного підвищення плазмових концентрацій толтеродину.= Для таких пацієнтів зниження дози толтеродинуу може бути необхідним у разі його застосування з інгібіторами CYP3A, такими як кларитроміцин.

Тріазолбенз= одіазепіни (наприклад альпразолам, мідазолам, тріазолам)

При внутрішньовенному застосуванні мідазоламу з таблетками кларитроміцину (500 = мг 2 рази на добу) AUC мідазоламу збільшувалася= у 2,7 раза. При внутрішньовенному застосуванні мідазоламу з кларитроміцином слід проводити ретельний моніторинг стану пацієнта для своєчасного коригування дози. При оромукозному шляху введення мідазоламу, п= ри якому пресистемна елімінація препарату може виключатися, більш імовірно, що= буде спостерігатися взаємодія на зразок тієї, що спостерігається при внутрішньовенному введенні мідазоламу, а не при пероральному. Слід дотримуватися таких самих запобіжних заходів при застосуванні інших бензодіазепінів, які метаболізуються CYP3A, включаючи тріазолам та альпразо= лам. Для бензодіазепінів, елімінація яких не залежить від CYP3A (темазепам, нітразепам, лоразепам), розвиток клінічно значущої взаємодії з кларитроміци= ном малоймовірний.

Є постмаркетингові повідомлення про медикаментозну взаємодію і розвиток побіч= них явищ з боку центральної нервової системи (ЦНС), таких як сонливість і сплутаність свідомості, при одночасному застосуванні кларитроміцину і тріазоламу. Слід спостерігати за пацієнтом, зважаючи на можливість збільшення фармакологічних ефектів з боку ЦНС.
<= u>Інші види взаємодій

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-bidi-font-size:10.0pt;font-family:"= Times New Roman",serif; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:UK'>Колхіцин

Колхіцин є субстратом CYP3A та ефлюксного переносника – P-глікопротеїну (P-gp). Відомо= , що кларитроміцин та інші макроліди можуть пригнічувати CYP3A і P-gp. При одночасному застосуванні кларитроміцину і колхіцину пригнічення P-gp та/або CYP3A кларитроміцином може призвести до підвищення експозиції колхіцину. Одночасне застосування кларитроміцину і колхіцину протипоказане (див. «Протипоказання», «Особливості застосування»).

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-bidi-font-size:10.0pt;font-family:"= Times New Roman",serif; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:UK'>Дигоксин

Дигоксин вважається субстратом ефлюксного переносника – P-глікопротеїну (P-gp). Відо= мо, що кларитроміцин може пригнічувати P-gp. При одночасному застосуванні кларитроміцину і дигоксину пригнічення P-gp кларитроміцином може призвести = до підвищення експозиції дигоксину. При постмаркетинговомуу спостереженні повідомлялося про підвищення концентрації дигоксину в сироватці крові пацієнтів, які застосовували кларитроміцин одночасно з дигоксином. У деяких пацієнтів розвинулися ознаки дигіталісної токсичності, у тому числі потенційно летальні аритмії. Слід ретельно контролювати концентрації дигоксину в сироватці крові у пацієнтів = при його одночасному застосуванні з кларитроміцином.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-bidi-font-size:10.0pt;font-family:"= Times New Roman",serif; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:UK'>Зидовудин

Одночасне пероральне застосування таблеток кларитроміцину і зидовудину у ВіЛ-інфікованих дорослих пацієнті= в може спричиняти зниження рівноважних концентрацій зидовудину в сироватці крові. Кларитроміцин здатен перешкоджати абсорбції перорального зидовудину при одночасному прийомі, але цього великою мірою можна уникнути шляхом дотриман= ня 4-годинного інтервалу між прийомами кларитроміцину і зидовудину. Про таку взаємодію при застосуванні суспензії кларитроміцину та зидовудину або дидео= ксіінозину у ВІЛ-інфікованих дітей не повідомлялося. Така взаємодія малоймовірна у разі застосування кларитроміцину шляхом внутрішньовенної інфузії.

Фенітоїн та вальпроат

Були як спонтанні повідомлення, так і публікації про взаємодію інгібіторів CYP3A, включаючи кларитроміцин, з лікарськими засобами, які не вважаються такими, = що метаболізуються CYP3A (наприклад фенітоїн та вальпроат). Рекомендується визначення рівнів цих лікарських засобів у сироватці крові при одночасному призначенні з кларитроміцином. Повідомлялося про підвищення їхних рівнів у сироватці крові.

Двобічно спрямовані лікарські взаємодії

Атазанавір

Одночасне застосування кларитроміцину (500 мг двічі на добу) з атазанавіром (400 мг                    один раз на добу), як= і є субстратами та інгібіторами CYP3A, призводило до збільшення експозиції кларитроміцину у 2 рази та зменшення експозиції 14-ОН-кларитроміцину на         70 % зі збільшенням AUC атазанав= іру на 28 %. Оскільки кларитроміцин має широкий терапевтичний діапазон, немає необхідності знижувати дозу пацієнтам з нормальною функцією нирок. Дозу кларитроміцину необхідно зменшити на 50 % для пацієнтів з кліренсом креатин= іну 30-60 мл/хв і на 75 % для пацієнтів з кліренсом креатиніну                    <30 мл/хв, використовуючи відповідну форму випуску кларитроміцину. Дози кларитроміцину вище 1000 мг на добу не слід застосовувати разом з інгібіторами протеази.

Блокатори кальцієвих каналів

Через ризик артеріальної гіпотензії з обережністю слід застосовувати кларитроміцин одночасно з блокаторами кальцієвих каналів, що метаболізуються CYP3A4 (наприклад з верапамілом, амлодипіном, дилтіаземом). При взаємодії можуть підвищуватися концентрації у плазмі як кларитроміцину, так і блокаторів кальцієвих каналів. У пацієнтів, які отримували кларитроміцин і верапаміл одночасно, спостерігалися артеріальна гіпотензія, брадиаритмії та лактоацид= оз.

Ітраконазол

Кларитроміц= ин та ітраконазол є субстратами та інгібіторами CYP3A, у зв’язку з чим кларитроміцин може підвищувати рівні ітраконазолу у плазмі крові та навпаки= . У разі застосування ітраконазолу одночасно з кларитроміцином пацієнти повинні перебувати під пильним наглядом для виявлення ознак та симптомів підсиленого або пролонгованого фармакологічного ефекту.

Саквінавір

Одночасне застосування кларитроміцину (500 мг двічі на добу) і саквінавіру (м’які желатинові капсули, 1200 мг тричі на добу), які є субстратами та інгібітора= ми CYP3A, у 12 здорових добровольців призводило до збільшення AUC рівноважного стану і С_max саквінавіру на 177 % і 187 % порівняно з тими ж показниками, які спостерігалися при застосуванні тільки саквінавіру. При ць= ому AUC та С_maxкларитроміцину збільшувались приблизно на 40 % порів= няно із застосуванням тільки кларитроміцину. Немає необхідності в коригуванні до= з, якщо обидва лікарські засоби застосовувати одночасно протягом обмеженого проміжку часу у досліджених дозах/лікарських формах. Результати дослідження лікарської взаємодії із застосуванням м’яких желатинових капсул можуть не відповідати ефектам, які спостерігаються при застосуванні саквінавіру у фор= мі твердих желатинових капсул. Результати дослідження лікарської взаємодії із застосуванням лише саквінавіру можуть не відповідати ефектам, які спостерігаються при терапії саквінавіром/ритонавіром. Коли саквінавір застосовувати разом із ритонавіром, необхідно враховувати можливий вплив ритонавіру на кларитроміцин (див. вище).

Пацієнтів, = які приймають пероральні контрацептиви, необхідно попередити, що у разі появи діареї, блювання чи проривної кровотечі можлива відсутність дії контрацепти= вних засобів.

Особливості застосування.

Кларитроміцин не слід призначати вагітним жінкам без ретельної оцінки співвідношення користь/ризик, особливо у І триместрі вагітності.

Тривале застосування кларитромі= цину, як і інших антибіотиків, може спричиняти надмірний ріст нечутливих бактерій= і грибів. При виникненні суперінфекції слід розпочати відповідну терапію.

Кларитромі= цин метаболізується головним чином печінкою. Тому слід бути обережним при застосуванні препарату пацієнтам із порушенням функції печінки. Також слід з обережністю застосову= вати препарат пацієнтам= з помірним або тяжким порушенням функції нирок.

З обережністю слід застосовувати препарат паціє= нтам із тяжкою нирковою недостатністю.

Під час застосування кларитроміцину повідомляло= ся про порушення функції печінки, включаючи підвищений рівень печінкових ферментів, і про гепатоцелюлярний та/або холестатичний гепатит з жовтяницею= або без неї. Це порушення функції печінки може бути тяжкого ступеня та є зазвич= ай оборотним. У деяких випадках повідомлялося про печінкову недостатність з летальним наслідком, яка в основному була асоційована з серйозними основними захворюваннями та/або супутнім медикаментозним лікуванням. Необхідно негайно припинити застосування кларитроміцину при виникненні таких ознак і симптомів гепатиту як анорексія, жовтяниця, потемніння сечі, свербіж або чутливість у ділянці живота.

Про розвиток псевдомембранозного коліту від помірного ступеня тяжкості = до такого, що загрожує життю, повідомлялося при застосуванні практично всіх антибактеріальних препаратів, у тому числі макролідів. Про розвиток діареї, спричиненої Clostridium difficile (CDAD), від легкого ступеня тяжкос= ті до коліту з летальним наслідком, повідомлялося при застосуванні практично в= сіх антибактеріальних препаратів, у тому числі кларитроміцину. Терапія антибактеріальними препаратами порушує нормальну мікрофлору кишечнику, що м= оже призвести до надмірного росту C. difficile. Слід завжди пам'ятати про можливість розвитку діареї, спричиненої Clostridium difficile, у всіх пацієнтів з діареєю після застосування антибіотиків. Необхідно ретельно зіб= рати анамнез, оскільки про розвиток діареї, спричиненої Clostridium difficile= , повідомлялося через 2 місяці після застосування антибактеріальних препараті= в. У разі виникнення псевдомембранозного коліту необхідно припинити лікув= ання кларитроміцином незалежно від показань. Необхідно провести мікробіологічне тестування та розпочати адекват= не лікування. Слід уникати препаратів, що інгібують перистальтику.=

Колхіцин

Повідомляли про розвиток колхіцинової токсичності (у тому числі з летал= ьним наслідком) при одночасному застосуванні кларитроміцину і колхіцину, особлив= о у пацієнтів літнього віку, у тому числі на тлі ниркової недостатності = (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Одночасне застосування кларитроміцину з колхіцином протипоказане (див. «Протипоказання»).

З обережністю слід застосовувати одночасно кларитроміцин та тріазолбензодіазепіни, такі як тріазолам, внутрішньовенний або оромукозний мідазолам (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засо= бами та інші види взаємодій»).

Серцево-суд= инні ускладнення

Подовження серцевої реполяризації та інтервалу QT, що свідчить про ризик розвитку серцевої аритмії та torsades de pointes<= /span>, спостерігалося при лікуванні макролідами, включаючи кларитроміцин (див. «Побічні реакції»). Через те що нижчезазначені ситуації можуть призвести до підвищеного ризику шлуночкових аритмій (включаючи torsades= de pointes<= /span>), кларитроміцин слід з обережністю застосовувати таким групам пацієнтів:

·   пацієнти= з ішемічною хворобою серця, тяжкою серцевою недостатністю, порушеннями провідності або клінічно значущою брадикардією;

·   пацієнти= , які одночасно приймають інші препарати, що асоціюються з подовженням інтервалу = QT (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Кларитроміцин не можна застосовувати пацієнтам з гіпокаліємією або гіпомагніємією (див. «Протипоказання»).

Одночасне застосування кларитроміцину з астемізолом, цизапридом, домперидоном, пімозидом і терфенадином протипоказане (див. «Протипоказання»= ).

Кларитроміцин не можна застосовувати пацієнтам із вродженим або встановленим набутим подовженням інтервалу QT або зі шлуночковою аритмією в анамнезі (див. «Протипоказання»)= .

Епідеміологічні дослідження, що вивчають ризик розвитку несприятлив= их серцево-судинних наслідків при застосуванні макролідів, показали мінливі результати. В ході деяких спостережних досліджень виявлено рідкий короткостроковий ризик розвитку аритмії, інфаркту міокарда та смертності від серцево-судинних захворювань, пов’язаний із застосуванням макролідів, включ= аючи кларитроміцин. Врахування цих результатів слід порівнювати з перевагами лікування при призначенні кларитроміцину.

Пневмонія

З огляду на те, що розвивається резистентність = Streptococcus pneumoniae до макролідів, важливо проводити тест на чутливість при призначенні кларитроміцину для лікування негоспітальної пневмонії. У разі госпітальної пневмонії кларитроміцин потрібно застосовувати у комбінації з іншими відповідними антибіотиками.

Інфекції шкіри та м’яких тканин від легкого до помірн= ого ступеня тяжкості

Дані інфек= ції найчастіше спричинені мікроорганізмами Staphylococcus aureus та Streptococcus pyogenes, коже= н з яких може бути резистентним до макролідів. Тому важливо проводити те= ст на чутливість. Якщо неможливо застосувати бета-лактамні антибіотики (наприк= лад при алергії), як препарати першого вибору можна застосовувати інші антибіот= ики, наприклад кліндаміцин. На сьогодні макроліди відіграють роль тільки у лікув= анні деяких інфекцій шкіри та м’яких тканин, наприклад інфекцій, спричинених = Corynebacterium minutissimum, acne vulgaris, бешихового запалення, та у ситуаціях, коли не можна застосовувати пеніциліни.

У разі розвитку тяжких гострих реакцій гіперчутливості, таких як анафілаксія, тяжкі шкірні побічні реакції (наприклад, гострий генералізован= ий екзантематозний пустульоз, синдром Стівенса – Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, DRESS), хвороба Шенляйна-Геноха, терапію кларитроміцином = слід негайно припинити та одразу ж розпочати відповідне лікування.

Кларитроміцин потрібно застосовувати з обережністю при одночасному призначенні з індукторами ферменту цитохрому СYP3A4 (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Слід зверну= ти увагу на можливу перехресну резистентність між кларитроміцином та іншими макролідами, а також лінкоміцином і кліндаміцином.

Інгібітори Г= мг-КоА-редуктази (статини)

Одночасне застосування кларитроміцину з ловастатином або симвастатином протипоказане (див. «Протипоказання»). Слід з обережністю призна= чати кларитроміцин одночасно з іншими статинами. Повідомляли про розвиток рабдоміолізу у пацієнтів при одночасному застосуванні кларитроміцину і статинів. Необхідний моніторинг стану пацієнтів для виявлення можливих озна= к і симптомів міопатії. У ситуаціях, коли одночасного застосування кларитроміци= ну зі статинами уникнути не можна, рекомендується призначати найменшу зареєстровану дозу статину. Можливе застосування статину, який не залежить = від метаболізму CYP3A (наприклад флувастатину) (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Пероральні гіпоглікемічні засоби/інсулін

Одночасне застосування кларитроміцину та пероральних гіпоглікемічних засобів (таких як похідні сульфонілсечовини) та/або інсуліну може спричиняти виражену гіпоглікемію. Рекомендований ретельний моніторинг рівня глюкози.=

Пероральні антикоагулянти

При одночас= ному застосуванні кларитроміцину з варфарином існує ризик виникнення серйозної кровотечі, значного підвищення показник= а МНС (міжнародне нормалізоване співвідношення) та протромбінового часу. Доки пацієнти отримують одночасно кларитроміцин та пероральні антикоагулянти, потрібно часто контролювати показник М= НС та протромбіновий час.

Слід бути обережним при одночасному застосуванні кларитроміцину з пероральними антикоагулянтами прямої дії, такими як дабігатран, ривароксабан та апіксаба= н, особливо пацієнтам із високим ризиком кровотечі (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Допоміжні речовини

Цей лікарсь= кий засіб містить менше 1 ммоль натрію (23 мг) на флакон, тобто він практично не містить натрію.

=

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Безпека застосування кларитроміцину у період вагітності не була встановлена. На осн= ові різних результатів, отриманих в ході досліджень на тваринах та з досвіду застосування людині, не можна виключати можливість побічного впливу на ембріофетальний розвиток. В ході деяких спостережних досліджень, які оцінюв= али вплив кларитроміцину протягом першого та другого триместрів, повідомлядося = про підвищений ризик викидня порівняно з незастосуванням антибіотиків або застосуванням інших антибіотиків протягом цього ж періоду. Наявні епідеміологічні дослідження ризику значних вроджених вад розвитку через застосування макролідів, включаючи кларитроміцин, під час вагітності дають суперечливі результати. В зв’язку з цим застосування препарату у період вагітності не рекомендується без ретельної оцінки співвідношення користь/ри= зик.

Годування груддю=

Кларитроміцин проникає у грудне молоко люд= ини у малих кількостях. Було підраховано, що немовля, яке перебуває виключно на грудному вигодовуванні, отримує близько 1,7 % материнської дози кларитроміц= ину, скоригованої з урахуванням маси тіла матері.

Безпека застосування кларитроміцину у пері= од годування груддю не була встановлена.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом= або іншими механізмами.

Дані про вплив відсутні. Однак слід брати до уваги можливе виникнення побічних реакцій з боку нервової системи, таких як судоми, запаморочення, вертиго, галюцинації, сплутаність свідомості, дезорієнтація тощо, що може вплинути на швидкість психомоторних реакцій.

=

Спосіб застосування та дози.

Для дорослих пацієнтів середня доза становить 500 мг 2 рази на добу з інтервалом                    12 годин у вигляді внутрішньовенної тривалої (протягом 60 хвилин) інфузії після розведення препарату в необхідному інфузійному розчині.

Дозування д= ля дітей віком від 12 років таке ж, як і для дорослих.

КЛАРИТРОМІЦИН-МБ не застосовувати для болюсного або внутрішньом’язового введення.

Застосування пацієнтам з мікобактеріальною інфекцією.
Дорослим хворим з локалізованими і дисемінованими мікобактеріальними інфекціями, що спричинені M. avium, M.<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK'> intracellulare, M. chelonae, M. fortuitum, M. kansasii, рекомендов= ана доза кларитроміцину становить 1 г на добу, розподілена на дві рівні дози. <= o:p>

Лікування продовжувати протягом 2–5 днів залежно від тяжкості стану хворого, а потім = якщо це можливо переходити на прийом препарату для перорального застосування.

Застосування пацієнтам з нирковою недостатністю: пацієнтам з нирковою недостатністю (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв) дозу кларитроміцину слід зменшити до половини звичайної рекомендованої дози.

Приготування інфузійного розчину.

1. Підготув= ати початковий розчин лікарського засобу КЛАРИТРОМІЦИНУ-МБ для внутрішньовенного введення, додаючи 10 мл с= терильної води для ін’єкцій у флакон з        500 мг кларитроміцину. Застосовува= ти тільки стерильну воду для ін’єкцій, оскільки інші розчинники можуть спричин= ити утворення осаду. Не застосовувати розчинники, що містять консерванти або неорганічні солі. Примітка: при розведенні, як описано вище, розчин містить ефективний антимікробний консервант; 1 мл розчину містить 50 мг кларитроміц= ину.

Хімічна та фізична стабільність зберігається протягом 48 годин при температурі 5 °С та 24 год= ини при температурі 25 °<= /span>С. З мікробіологічної точки зору розведений препарат слід застосовувати негайно. Якщо його не буде негайно застосовано, необхідно забезпечити його зберіганн= я в асептичних умовах зазвичай не довше 24 годин при температурі від 2 до 8 °С, окрім випадків, коли розведення відбулося у контрольованих та валідованих асептич= них умовах (відповідальність за час та умови зберігання несе користувач).<= /o:p>

2. Перед введенням початковий розчин лікарського засобу КЛАРИТРОМІЦИНУ-МБ     (500 мг у 10 мл води для ін’єкцій) слід розвести мінімум у 250 мл одного з таких розчинників: 5 % розчин глюкози в лактатному розчині Рінгера, 5 % розчин глюкози, лактатний розчин Рінгера, 5 % розчин глюкози в 0,3 % розчині натрію хлориду, Нормосол-М у 5 % розчині глюкози, Нормосол-R у 5 % розчині глюкози, 5 % розчин глюкози в 0,45 % розчині натрію хлориду та 0,9 % розчин натрію хлориду.

Хімічна та фізична стабільність зберігається протягом 48 годин при температурі 5 °С та 6 годин при температурі 25 °<= /span>С. З мікробіологічної точки зору, приготований розчин слід негайно використати. = Якщо розчин не буде використаний негайно, слід забезпечити його зберігання в асептичних умовах зазвичай не довше 24 годин при температурі від 2 до 8 °С, окрім випадків, коли розведення відбулося у контрольованих та валідованих асептич= них умовах (відповідаль= ність за час та умови зберігання несе користувач).

Жодні ліки = або реагенти не можна додавати до інфузійного розчину     лікарського засобу КЛАРИТРОМІЦИНУ-МБ= , поки не буде визначено їхній вплив на хімічну та фізичну стабільність розчину антибіотика.

=

Діти.

Даних щодо рекомендацій стосовно режиму дозування для внутрішньовенного застосування кларитроміцину дітям віком до 12-ти років недостатньо, тому застосування да= ної лікарської форми дітям цієї вікової групи не рекомендовано. Таким пацієнтам слід застосовувати кларитроміцин у формі гранул для оральної суспензії.

Дозування д= ля дітей віком від 12 років таке ж, як і для дорослих.

Передозування.

У разі передозування слід припинити застосування кларитроміцину та розпочати відповідне симптоматичне лікування. =

Існуючі повідомлення вказують на те, що передозування кларитроміцином при застосуванні всередину може спричинити появу симптомів з боку шлунково-кишкового тракту. У одного пацієнта з біполярним психозом в анамне= зі, який прийняв 8 г кларитроміцину, розвинулися зміни розумового стану, параноїдальна поведінка, гіпокаліємія та гіпоксемія. Побічні реакції, що супроводжують передозування, слід лікувати за допомогою елімінаційних заход= ів та симптоматичної терапії. Як і щодо інших макролідів, малоймовірно, що гемодіаліз або перитонеальний діаліз суттєво впливають на вміст кларитроміц= ину в сироватці крові.

Побічні реакції.

Найчастішим= и та найпоширенішими побічними реакціями при лікуванні кларитроміцином у доросли= х та дітей є біль у животі, діарея, нудота, блювання та спотворення смаку. Ці побічні реакції зазвичай незначно виражені та узгоджуються із відомим профі= лем безпеки макролідних антибіотиків. Під час клінічних досліджень не було вияв= лено суттєвої різниці у частоті цих побічних реакцій з боку травної системи між групами пацієнтів, у яких були наявні або відсутні мікобактеріальні інфекці= ї.

Нижче навед= ено побічні реакції, що виникли під час клінічних досліджень та при постмаркетинговому застосуванні різних лікарських форм і дозувань кларитроміцину, у тому числі порошку ліофілізованого. Побічні реакції, що принаймні можливо пов’язані з кларитроміцином, розподілені за системами орг= анів і за частотою виникнення: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 до ˂1/10), нечасто (≥1/1000 до ˂1/100) і частота невідома* (побічні реакції з постмаркетингового спостереження; не можна визначити час= тоту з наявних даних). У межах кожної групи побічні реакції зазначені у порядку зменшення тяжкості проявів, якщо тяжкість вдалося оцінити.

Інфекції та інвазії: нечасто – целюліт¹, кандидоз, гастроентери= т², інфекція³, вагінальна інфекція; частота невідома – псевдомембранозний коліт, бешихове запалення.

З боку кров= і і лімфатичної системи: нечасто – лейкопенія, нейтропенія<= sup>4, тромбоцитемія³, еозинофілія⁴; частота невідома – агранулоцитоз, тромбоцитопенія.

З боку імун= ної системи: нечасто – анафілактоїдні реакції¹, гіперчутливість; частота невідома – анафілактичні реакції, ангіоневротичний набряк.

З боку метаболізму і харчування: нечасто – анорексія, зменшення апет= иту; частота невідома – гіпоглікемія. =

З боку псих= іки: часто – безсоння; нечасто – тривожність, нервозність³; частота невідома – психози, сплутаність свідомості, деперсоналізація, депресія, дезорієнтація, галюцинації, кошмарні сновидіння, манія.

З боку центральної нервової системи: часто – дисгевзія (порушення смаков= ої чутливості), головний біль; нечасто – втрата свідомості¹, дискін= езія¹, запаморочення, сонливість, тремор; частота невідома – судоми, агевзія (втра= та смакової чутливості), паросмія, аносмія, парестезія.

З боку орга= нів слуху і лабіринтні порушення: нечасто – вертиго, погіршення слуху, дзвін у вухах; частота невідома – втрата слуху.

Кардіальні порушення: нечасто – зупинка серця¹, фібриляція передсердь¹, подовження інтервалу QT, екстрасистоли¹, відчуття серцебиття; частота невідома – torsades de pointes, шлуночкова тахікардія, фібриляція шлуночків.

Судинні порушення: часто – вазодилатація¹; частота невідома – крововилив.

З боку дихальної системи= , органів грудної клітки та середостіння: нечасто – астма¹, носова кровотеча², емболія судин легенів^=
1.

З боку трав= ної системи: часто – діарея, блювання, диспепсія, нудота, біль у животі; нечасто – езофагіт¹, гастроезофагеальна рефлюксна хвороб= а², гастрит, прокталгія², стоматит, глосит, здуття живота^{4,
запор, сухість у роті, відрижка, метеоризм; частота невідома – гострий
панкреатит, зміна кольору язика, зміна кольору зубів.}

З боку гепатобіліарної системи: часто – відхилення від норми функціональних тестів печінки; нечасто – холестаз⁴, гепатит^=
4, підвищення рівня АЛТ, АСТ, ГГТ⁴; частота невідома – печінкова недостатність, гепатоцелюлярна жовтяниця.

З боку шкір= и і підшкірної клітковини: часто – висипання, гіпергідроз; нечасто – бульозний дерматит¹, свербіж, кропив’янка, макулопапульозний висип³; частота невідома – тяжкі шкірні побічні реакції (наприклад, гострий генералізований екзантематозний пустульоз, синдром Стівенса-Джонсона, токсичн= ий епідермальний некроліз, медикаментозна шкірна реакція, що супроводжується еозинофілією та системними проявами (DRESS)), акне, хвороба Шенляйна-Геноха= .

З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини: нечасто – м’язові спазми³, скелетно-м’язова ригідність¹, міалгі= я²; частота невідома – рабдоміоліз^2**, міопатія.
З боку ниро= к і сечовидільної системи: нечасто – підвищення креатиніну кр= ові¹, підвищення сечовини крові¹; частота невідома – ниркова недостатність, інтерстиціальний нефрит.

Загальні порушення та реакції у місці введення: дуже часто= – флебіт у місці введення¹; часто – біль у місці введення^{1,
запалення у місці введення¹; нечасто – нездужання⁴,
гарячка³, астенія, біль у грудях⁴, озноб⁴,
стомленість⁴.}

Лабораторні дослідження: нечасто – зміна співвідношення альбумін-глобулін1, підвищення рівня лужної фосфатази в крові⁴, підвищення рівня лактатдегідрогенази в крові⁴; частота невідома – підвищення міжнародного нормалізованого співвідношення, збільшення протромбінового час= у, зміна кольору сечі.

* Частота невідома, оскільки про ці реакції надходили добровільні повідомлення від популяції пацієнтів невстановленої чисел= ьності. Не завжди можна точно встановити їхню частоту або причинний зв’язок з прийо= мом препарату. Загальний досвід застосування кларитроміцину становить більш ніж= 1 мільярд пацієнто-днів.

** У деяких повідомленнях про рабдоміоліз кларитроміцин був призначений одночасно з інш= ими лікарськими препаратами, про які відомо, що вони асоціюються з рабдоміолізом (такі як статини, фібрати, колхіцин або алопуринол).

^1,2,3,4Про ці побічні реакції повідомлялося тільки при застосуванні препарату у формі:                        1 – порошку ліофілізованого для приготування розчину для інфузій, 2 – таблеток пролонгованої дії, 3 – суспензії, 4 – таблеток негайного вивільнення.<= /o:p>

Очікується, що частота, тип та тяжкість побічних реакцій у дітей= будуть такими ж, як і у дорослих.=

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-bidi-font-size:10.0pt;font-family:"= Times New Roman",serif; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:UK'>Пацієнти з порушенням імунної системи.<= /span>

У хворих на СНІД та інших пацієнтів з порушенням імунної сист= еми, які застосовували високі дози кларитроміцину протягом тривалого часу для лікування мікобактеріальних інфекцій, не завжди можна відрізнити побічні реакції, пов’язані із застосуванням препарату, та симптоми основного або супутніх захворювань.

У дорослих пацієнтів, які отримували кларитромі= цин у добовій дозі 1000 мг, найчастішими побічними ефектами були нудота, блюван= ня, спотворення смаку, біль у животі, діарея, висипання, здуття живота, головний біль, запор, порушення слуху, підвищення вмісту АЛТ та АСТ у сироватці кров= і. Нечасто виникали диспное, безсоння та сухість у роті.

У цих пацієнтів з порушенням імунної системи аналізували ті лабораторні показники, що виходять за межі значного аномальн= ого рівня (тобто крайньої верхньої або нижньої межі) для визначеного тесту. Базуючись на цьому критерії, у 2-3 % цих пацієнтів, які приймали 1000 мг кларитроміцину на добу, спостерігалося значне аномальне підвищення рівнів А= ЛТ та АСТ та аномальне зниження кількості лейкоцитів та тромбоцитів у крові. У меншого відсотка пацієнтів спостерігалося підвищення рівнів азоту сечовини у крові.

Термін придатності. 2 роки.

Умови зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці= .

=

Несумісніст= ь. Для приготування початкового розчину застосовувати тільки стерильну воду для ін’єкцій, оскільки інші розчинники можуть спричинити утворення осаду. Не застосовувати розчинники, що містять консерванти або неорганічні солі. Жодні ліки чи реагенти не можна додавати до інфузійного розчину лікарського засоб= у КЛАРИТРОМІЦИН-МБ, поки не буде визначено їхній вплив на хімічну та фізичну стабільність розчи= ну антибіотика.

=

Упаковка. По 1 флакону у пластиковому блістері. По одному блістеру у пачці з картону.

=

Категорія відпуску. За рецептом= .

=

Виробник. <= /span>

ІММАКУЛ ЛАЙФСАЙЄНСИЗ ПРАЙВІТ ЛІМІТЕД

IMMACULE LIFESCIENCES PRIVATE LIMITED

Місцезнаходження виробника та адреса місця проваджен= ня його діяльності.

Вілледж Тантевал, Ропар Роад, Налагар, Дістрікт Солан, Хімачал Прадеш, 174101, Індія

Village Thanthewal, Ropar Road, Nalagarh, District Solan, Himachal Pradesh, IN 1741= 01, India

Заявник.

М.БІОТЕК ЛІМІТЕД

M.BIOTECH LIMITED

<= /p>
Місцезнаходження заявника.

Гледстоун Хауз, 77-79 Хай Стріт, Егам ТВ20 9ГИ, Суррей, Велика Британія=

Gladstone House, 77-79 High Street, Egham TW20 9HY, Surrey, United King= dom

КОНЦЕНТРА= ЦІЯ (після введення 250 мг через кожні 12 годин)
Вид ткани= ни	Тканина (мкг/г)	Сироватка крові (мкг/мл)<= o:p>
Мигдалики=	1,6<= /o:p>	0,8<= /o:p>
Легені	8,8<= /o:p>	1,7<= /o:p>