ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування лікарського засобу
Вальсарія Н
(Valsariya H)
Склад:
діюча
речовина: valsartan/hydrochlorothiazide;
1 таблетка містить 80 мг валсартану і 12,5 мг
гідрохлоротіазиду мікронізованого або 160 мг валсартану і 12,5 мг гідрохлор=
отіазиду
мікронізованого, або 160 мг валсартану і 25 мг гідрохлоротіазиду
мікронізованого;
допоміжні речовини:
Вальсарія Н 80/12,5 мг=
: целюлоза мікрокристалічна, кросповідон, магнію стеарат, кремнію діоксид
колоїдний безводний, гіпромелоза, тальк, макрогол 8000, титану діоксид (Е 1=
71),
заліза оксид червоний (Е 172), заліза оксид жовтий (Е 172);
Вальсарія Н 160/12,5 м=
г: целюлоза мікрокристалічна, кросповідон, магнію стеарат, кремнію діоксид
колоїдний безводний, гіпромелоза, тальк, макрогол 8000, титану діоксид (Е 1=
71),
заліза оксид червоний (Е 172);
Вальсарія Н 160/25 мг:=
целюлоза мікрокристалічна, кросповідон, магнію стеарат, кремнію діоксид
колоїдний безводний, гіпромелоза, тальк, макрогол 4000, титану діоксид (Е 1=
71),
заліза оксид червоний (Е 172), заліза оксид жовтий (Е 172), заліза оксид чо=
рний
(Е 172).
Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.
Основнi фiзико-хiмiчнi властивості:
Вальсарія Н 80/12,5 мг:
світло-оранжеві, овальні, зі злегка випуклою поверхнею, з відбитком (тиснен=
ням)
«HGH» з одного боку і «CG» з іншого боку;
Вальсарія Н 160/12,5 мг: темно-черв=
оні,
овальні, зі злегка випуклою поверхнею, з відбитком (тисненням) «HНH» з одно=
го
боку і «CG» з іншого боку;
Вальсарія Н 160/25 мг:
коричнево-оранжеві, овальні, ледь опуклі, зі злегка випуклою поверхнею, з
відбитком (тисненням) «HХH» з одного боку і «NVR» з іншого боку.
Фармакотерапевтична група. Антагоністи
ангіотензину ІІ та діуретики.
Код АТХ С09D
А03.
Фармакологiчнi властивостi=
.
Фармакодинаміка.
Активним гормоном
ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) є ангіотензин ІІ, утворени=
й з
ангіотензину І з участю ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ).
Ангіотензин ІІ зв’язується зі специфічними рецепторами, розташованими на
клітинних мембранах у різних тканинах. Він має широкий спектр фізіологічної
дії, включаючи як безпосередню, так і опосередковану участь у регулюванні
артеріального тиску. Як потужна судинозвужувальна речовина, ангіотензин ІІ
чинить пряму вазопресорну дію. Крім того, він сприяє затримці натрію і стим=
улює
секрецію альдостерону.
Валсартан є активним і специфічним антагоністом рецепторів ангіотенз=
ину
ІІ, що призначений для внутрішнього застосування. Він діє вибірково на
рецептори підтипу АТ1, які є відповідальними за ефекти ангіотенз=
ину
ІІ. Збільшені рівні
ангіотензину II внаслідок блокади АТ1-рецепторів валсартаном мож=
уть
стимулювати вільні АТ2-рецептори, що врівноважує ефект АТ1<=
/sub>-рецепторів.
Валсартан не має жодної часткової активності агоніста щодо АТ1<=
/sub>-рецепторів і має
набагато більшу (приблизно у 20000 разів) спорідненість з АТ1-рецепторами, ніж =
із
АТ2-рецепторами.
Валсартан не
пригнічує АПФ, відомий також під назвою кініназа ІІ, який перетворює
ангіотензин І на ангіотензин ІІ і руйнує брадикінін. Не спостерігається нія=
ких
побічних ефектів, зумовлених брадикініном. У клінічних дослідженнях, де
валсартан порівнювали з інгібітором АПФ, частота випадків сухого кашлю була значно меншою=
(Р < 0,05) у пацієнтів, які
лікувалися валсартаном, ніж у пацієнтів, які приймали інгібітор АПФ (2,6 %
порівняно з 7,9 % відповідно). У пацієнтів, які раніше лікувалися інгібітор=
ом
АПФ, розвивався сухий кашель, при лікуванні валсартаном це ускладнення було
відзначено у 19,5 % випадків, а при лікуванні тіазидним діуретиком – у 19 % випад=
ків,
у той час як у групі пацієнтів, які отримували лікування інгібітором АПФ, кашель спостерігався у 6=
8,5
% випадків (Р < 0,05). Валсартан не
вступає у взаємодію і не блокує рецептори інших гормонів або іонні канали, =
які,
як відомо, відіграють важливу роль у регуляції функцій серцево-судинної
системи.
У контрольованих клінічних дослі= дженнях частота кашлю у пацієнтів, які отримували комбінацію валсартану та гідрохло= ротіазид= у, становил= а 2,9 %.
Застосування препарату пацієнтам із гіпертензією призводить до зниження артеріального тиску,
У більшості
пацієнтів після застосування внутрішньо одноразової дози препарату початок антигіпертензивної активності
відзначається у межах 2 годин, а максимальне зниження артеріального тиску
досягається у межах 4–6 годин. Антигіпертензивний ефект зберігається більше 24 годин після
прийому одноразової дози. За умови регулярного застосування препарату максимальн=
ий
терапевтичний ефект зазвичай досягається протягом 2–4 тижнів і утримується=
на
досягнутому рівні у процесі тривалої терапії. Комбінація з гідрохлоротіазидом ефективніше знижує
артеріальний тиск.
Відміна
валсартану не призводить до відновлення артеріальної гіпертензії або інших
побічних ефектів.
Валсартан не
впливає на рівень загального холестеролу, тригліцеридів, глюкози в сироватці
крові або сечової кислоти у пацієнтів з артеріальною гіпертензією.
Точкою дії
тіазидних діуретиків є корковий відділ дистальних звивистих ниркових каналь=
ців,
де розташовані рецептори, що мають високу чутливість до дії діуретиків, і де
відбувається пригнічення транспортування іонів Na i Cl. Механізм дії тіазид=
ів
пов’язаний із пригніченням насоса Na+Cl-
Немеланомний рак шкіри (НМРШ)
Наявні дані
епідеміологічних досліджень свідчать про кумулятивний дозозалежний зв’язок між експозицією гідрохлоротіазиду та розвитком Н=
МРШ.
Одне дослідження, що включало в себе 71533 випадки базальноклітинної кар=
циноми
і 8,629 випадку плоскоклітинної карциноми, які відповідно відповідали 14308=
33 і
172462 особам із контрольної групи. Високе дозування гідрохлоротіазиду
(≥50000 мг кумулятивно) було пов’язано зі скоригованим співвідношенням ризиків (OR) 1,=
29
(95 % CI: 1,23-1,35) для базальноклітинної карциноми та 3,98 (95 % CI:
3,68-4,31) для плоскоклітинної карциноми. Кумулятивна залежність
«доза-відповідь» спостерігалася як для базальноклітинної карциноми, так і д=
ля
плоскоклітинної карциноми. Інше дослідження показало можливий зв’язок між раком губ і застосуванням гідрохлоротіазиду:=
633
випадки раку губ були зіставлені з 63,067 контрольними групами населення,
використовуючи стратегію вибору ризику. Кумулятивна залежність «доза-відпов=
ідь»
була продемонстрована зі скоригованим OR 2,1 (95 % CI: 1,7-2,6), збільшуючи=
сь
до OR 3,9 (3,0-4,9) для високої дози
(~ 25000 мг) і =
OR 7,7
(5,7-10,5) для найвищої дози (~ 100000 мг). Наприклад, сукупна доза 100000 мг відповідає щоденному застос=
уванню
визначеної добової дози 25 мг протягом періоду більше 10 років.
Фармакокінетика
Валсартан. Після внутрішнього прийому препарату всмоктування валсартану і
гідрохлоротіазиду відбувається швидко, однак ступінь всмоктування варіює у
широких межах. Середня величина абсолютної біодоступності препарату Валсарі=
я Н становить
23 % (діапазон 23 ± 7). Фармакокінетична крива
валсартану має низхідний мультиекспоненційний характер (t1/2α
< 1 годину та t1/2β становить майже 9 годин).
У діапазоні
вивчених доз кінетика валсартану має лінійний характер. При повторному
застосуванні препарату змін кінетичних показників не відзначалося. При прий=
омі
препарату один раз на добу кумуляція незначна. Концентрації препарату у плазмі крові у жінок і
чоловіків були однакові. Валсартан значною мірою зв’язується з білками
сироватки крові (94–97 %), переважно з альбуміном. Об’єм розподілу <=
span
lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-bidi-font-size:10.0pt;font-family:"=
Times New Roman","serif";
mso-fareast-font-family:PMingLiU;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:
ZH-TW'>у період рівноважного с=
тану
низький (приблизно
У разі прийому валсартану з їжею площа під кривою «концентрація-час» (AUC) зменшується=
на
48 %, хоча, починаючи приблизно з 8 годин після прийому препарату, концентр=
ація
препарату у плазмі крові як у разі прийому його натще, так і у разі прийому з їжею однакові.
Зменшення AUC не супроводжується значним зниженням терапевтичного ефекту.
Гідрохлоротіазид. Всмоктування
гідрохлоротіазиду після прийому внутрішньо відбувається швидко (tmax
– приблизно 2 години). Фармакокінетика препарату у фазах розподілу і виведе=
ння описується загалом
біекспоненційною низхідною кривою; період напіввиведення кінцевої фази
становить 6–15 годин. У терапевтичному діапазоні доз середня AUC зростає пр=
ямо
пропорційно до збільшення дози. При повторному застосуванні фармакокінетика гідрохлоротіазиду не змінюється, при застосуванні 1 раз на добу
кумуляція незначна.
Абсолютна
біодоступність гідрохлоротіазиду при прийомі внутрішньо становить
При одночасно=
му
застосуванні гідрохлоротіазиду з їжею відзначалося як підвищення, так і
зниження його системної біодоступності порівняно з відповідним показником п=
ри
прийомі натще. Діапазон цих змін незначний і не має клінічної значущості.
Валсартан/гідрохлоротіазид. При одночасному застосуванні з валсартаном системна біодоступність
гідрохлоротіазиду зменшується приблизно на 30 %. Одночасне застосування гідрохлоротіазиду, зі
свого боку, не чинить істотного впливу на кінетику валсартану. Проте ця
взаємодія не впливає на ефективність комбінованого застосування валсартану і
гідрохлоротіазиду. У контрольованих клінічних дослідженнях був виявлений чі=
ткий
антигіпертензивний ефект цієї комбінації, який перевищував ефект кожного з компонентів окремо, а
також ефект плацебо.
Фармакокінетика в окремих групах пацієнтів
Пацієнти літнього віку. У деяких пацієнтів літнь=
ого
віку системний вплив валсартану був дещо більше виражений, ніж у пацієнтів молодшого віку, однак він не=
був
клінічно значущим.
Деякі дані дають змогу припустити, що у пацієнтів літнього віку<=
span
lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-bidi-font-size:10.0pt;font-family:"=
Times New Roman","serif";
mso-fareast-font-family:PMingLiU;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:
ZH-TW'>, як здорових, так і ти=
х,
які страждають на артеріальну гіпертензію, системний кліренс гідрохлоротіаз=
иду
нижчий, ніж у здорових молодих добровольців.
Пацієнти із порушеннями функції нирок. Пацієнтам із кліренсом креатиніну=
30–70
мл/хв корекція дози не потрібна.
Немає даних п=
ро
застосування препарату пацієнтам <=
span
lang=3DX-NONE style=3D'font-size:12.0pt;mso-bidi-font-size:10.0pt;font-fami=
ly:"Times New Roman","serif";
mso-fareast-font-family:PMingLiU;mso-ansi-language:X-NONE;mso-fareast-langu=
age:
ZH-TW'>із вираженими порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну <=
span
lang=3DX-NONE style=3D'font-size:12.0pt;mso-bidi-font-size:10.0pt;font-fami=
ly:Symbol;
mso-ascii-font-family:"Times New Roman";mso-fareast-font-family:PMingLiU;
mso-hansi-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:X-NONE;mso-fareas=
t-language:
ZH-TW;mso-char-type:symbol;mso-symbol-font-family:Symbol'>< 30 мл/хв) і пацієнтам, які знаходяться на гемодіалізі. Валсартан має високий ступінь
зв’язування з білками плазми крові і не виводиться при гемодіалізі; гідрохлоротіазид, навпаки,
виводиться з організму при гемодіа=
лізі.
При наявності ниркової дисфункції середні пікові рівні = у плазмі крові та значення AUC гідрохлоротіазиду збільшуються, а рівень екск= реції в сечі знижується. У пацієнтів з легкою та помірною нирковою недостатністю середній період напіввиведення майже подвоюється через чітке зниження кліре= нсу нирок.
Виведення
гідрохлоротіазиду нирками відбувається шляхом пасивної фільтрації та активн=
ої
секреції у просвіт ниркових канальців. Стан функції нирок відіграє велику р=
оль
у фармакокінетиці гідрохлоротіазиду, оскільки цей препарат виводить=
ся
лише нирками.
При наявності ниркової недостатн= ості середні пікові рівні = у плазмі крові та значення AUC гідрохлоротіазиду підвищуються, а рівень екск= реції в сечі знижується. У пацієнтів з легкою та помірною нирковою недостатністю спостерігається трикратне збільшення AUC гідрохлоротіазиду. У пацієнтів <= span lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK'>із тяжкою = нирковою недостатністю відзначено восьмикратне збільшення AUC. Гідрохлоротіазид протипоказаний пацієн= там із тяжк= ою нирковою недостатністю.
Порушення функції печінки. Системний вплив валсартану у пацієнтів зі слабко вираженими <=
span
lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-bidi-font-size:10.0pt;font-family:"=
Times New Roman","serif";
mso-fareast-font-family:PMingLiU;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:
ZH-TW'> (n =3D 6) і помірно вираженими (n =3D 5) порушеннями функції печінки=
був у 2
рази більший, ніж у здорових добровольців. Даних щодо застосування валсарта=
ну
пацієнтам із тяжкими порушеннями
функції печінки немає.
Захворювання печінки істот=
но
не впливають на фармакокінетику гідрохлоротіазиду, тому зниження його дози =
не
потрібне.
Клінічні характеристики.
Показання.<=
span
lang=3DUK style=3D'mso-bidi-font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",=
"serif";
mso-fareast-font-family:PMingLiU;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:
ZH-TW'>
Есенціальна артеріальна гі=
пертензія
у пацієнтів, артеріальний тиск яких відповідно не регулюється монотерапією.=
Протипоказання.
·
Підвищена чутливість до бу=
дь-якого
з компонентів лікарського засобу або до інших похідних сульфонамідів.
·
Тяжкі порушення функції
печінки, цироз печінки і холестаз.
·
Анурія, тяжкі порушення
функції нирок (кліренс креатиніну < 30 мл/хв).
·
Рефрактерна гіпокалієм=
ія,
гіпонатріємія, гіперкальціємія, симптоматична гіперурикемія.
·
Одночасне застосування
антагоністів рецепторів ангіотензину (АРА), включаючи валсартан, або інгібіторів АПФ з аліскіреном пацієнтам із цукровим діабетом або з порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ) < 60 мл/хв/1,73 м2).
· =
Спадковий
ангіоневротичний набряк або ангіоневротичний набряк під час попереднього
застосування інгібіторів АПФ або АРА.
<=
![if !supportLists]>·
Протипоказано вагітним та жінкам, які планують завагітніти (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).
Взаємодiя з
іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Взаємодії, пов’язані як з валсартаном, так і з гідрохлоротіазидом
Одночасне
застосування не рекомендується
Літій. Оборотне підвищення
концентрації літію у плазмі крові та прояви токсичності були зареєстровані =
при
одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та тіазидів, у тому числі
гідрохлоротіазиду. У зв’язку з відсутністю досвіду одночасного застосування
валсартану та літію така комбінація не рекомендується. У разі необхідності застосув=
ання
такої комбінації рекомендується проводити ретельний моніторинг рівн<=
span
lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-bidi-font-size:10.0pt;font-family:"=
Times New Roman","serif";
mso-fareast-font-family:PMingLiU;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:
ZH-TW'>я літію у плазмі крові.=
Одночасне
застосування вимагає обережності
Інші антигіпертензивні препарати
Лікарський засіб
Пресорні аміни (наприклад, норадреналін, адреналін)
Можлива зниже=
на
реакція на пресорні аміни, такі
як норадреналін, яка не є достатньою,=
щоб
виключити їх застосування.
Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), включаючи селективні
інгібітори ЦОГ-2, ацетилсаліцилову кислоту > 3 г/добу та неселективні НП=
ЗП
НПЗП можуть
послаблювати антигіпертензивний ефект як антагоністів ангіотензину II, так і
гідрохлоротіазиду при одночасному застосуванні. Крім того, одночасний прийо=
м
Вальсарія Н та НПЗП може призвести до порушення<=
span
lang=3DX-NONE style=3D'font-size:12.0pt;mso-bidi-font-size:10.0pt;font-fami=
ly:"Times New Roman","serif";
mso-fareast-font-family:PMingLiU;mso-ansi-language:X-NONE;mso-fareast-langu=
age:
ZH-TW'> функції нирок та підвищення рівня калію у плазмі крові. Таким чином,
рекомендується контроль функції нирок на початку лікування, а також адекват=
на
гідратація пацієнта.
У пацієнтів літнього віку, зі зниженням об’єму (у тому ч= ислі тих, хто отримує сечогінну терапію) або з дисфункцією нирок при одн= очасному зас= тосуванні НПЗП = (або інгібіторів циклоокси= генази-2 (ЦОГ-2)) з АРА ІІ збільшується ризик порушення функції нирок, включаючи гостру ниркову недостатність. Сумісне застосування цих препаратів вимагає обережності та моніторингу функції нирок.
Взаємодії, пов’язані з валсартаном
Подвійна блокада РААС, АРА,
інгібіторами АПФ або аліскіреном
<=
span
lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif";
mso-fareast-font-family:PMingLiU;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:
ZH-TW'>У разі одночасного застосування АРА, включаючи валсартан, з іншими л=
ікарськими
засобами, що блокують РААС, такими як інгібітори АПФ або аліскірен, необхід=
на
обережність.
Це пов’язан=
о з
підвищеною частотою гіпотензії, втратою свідомості, гіперкаліємією та
дисфункцією нирок (включаючи гостру ниркову недостатність) порівняно з
монотерапією. Таким чином, не рекомендується подвійна блокада РААС шляхом
комбінованого застосування інгібіторів АПФ, препаратів-блокаторів рецепторів
ангіотензину або аліскірену. Якщо подвійна блокада РААС вважається абсолютно
необхідною, лікування повинно проходити лише під наглядом спеціалістів і
супроводжуватися моніторингом функції нирок, рівня електролітів та
артеріального тиску.
<=
span
lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif";
mso-fareast-font-family:PMingLiU;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:
ZH-TW'>Одночасне застосування АРА, включаючи валсартан, або інгібіторів АПФ=
з
аліскіреном пацієнтам із цукровим діабетом або діабетичною нефропатією, порушеннями функції нирок (ШКФ < 60 мл/хв/1,73 м2)
протипоказане.
<=
u>Одночасне застосування не рекомендується
Калійзберігаючі діуретики, калійвмісні харчові добавки, сольові препарати для замісної терапії, що
містять калій, та інші <=
span
lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-bidi-font-size:10.0pt;font-family:"=
Times New Roman","serif";
mso-fareast-font-family:PMingLiU;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:
ZH-TW'>лікарські засоби<=
span
lang=3DX-NONE style=3D'font-size:12.0pt;mso-bidi-font-size:10.0pt;font-fami=
ly:"Times New Roman","serif";
mso-fareast-font-family:PMingLiU;mso-ansi-language:X-NONE;mso-fareast-langu=
age:
ZH-TW'>, що можуть підвищувати рівень калію
<=
span
lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif";
mso-fareast-font-family:PMingLiU;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:
ZH-TW'>У разі необхідності застосування лікарського засобу, що впливає на
рівень калію, у комбінації з валсартаном рекомендується моніторинг рівня ка=
лію у
плазмі крові.
При одночасному застосуванні АРА II=
з
іншими лікарськими засобами, здатними підвищувати вміст калію в сироватці к=
рові
(наприклад, калійзберігаючі діуретики, лікарські засоби на основі калію,
гепарин), збільшується ризик розвитку гіперкаліємії. У таких випадках Вальсарія Н, який містить валсартан, слід
застосовувати з обережністю та проводити моніторинг рівня калію.
Транспортери
<=
span
style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif";mso-fareast=
-font-family:
PMingLiU;mso-fareast-language:ZH-TW'>Отримані in vitro дані показують, що валсартан є субстратом транспортера
печінкового поглинання ОАТР1В1/ОАТР1В3 та ефлюксного печінкового транспорте=
ра
MRP2. Клінічне значення цих даних остаточно не з’ясоване. Одноч=
асне
застосування інгібіторів транспортера поглинання (наприклад, рифампіну,
циклоспорину) або транспортерів ефлюксу (наприклад, ритонавіру) може призво=
дити
до підвищення системної експозиції валсартану. Починаючи або закінчуючи
одночасне лікування такими лікарськими засобами, рекомендується проявляти
обережність.
Не виявлено клі=
нічно
значущих взаємодій валсартану з такими лікарськими засобами: циметидин,
варфарин, фуросемід, дигоксин, атенолол, індометацин, гідрохлоротіазид,
амлодипін, глібенкламід.
Відсутність
взаємодії
У дослідженнях
лікарської взаємодії валсартану не було відзначено клінічно значущих взаємо=
дій
валсартану та будь-якого з нижчезазначених препаратів: циметидин, варфарин, фуросемід, дигоксин, атенолол,
індометацин, гідрохлоротіазид, амлодипін, глібенкламід. Дигоксин та індомет=
ацин
можуть взаємодіяти з гідрохлоротіазидним компонентом лікарського засобу Вальсарія Н (див. «Взаємодії, пов’язані з
гідрохлоротіазидом»).
Взаємодії, пов’язані з гідрохлоротіазидом
Одночасне
застосування, що вимагає обережності
Лікарські засоби, застосува= ння яких пов’язано із втратою калію = та гіпокаліємією Гіпокаліємічний ефект гідрохлоротіазиду= може посилюватися у разі одночасного застосування калійуретичних діуретиків, кортикостероїдів, проносних засобів, адренокортикотропного гормону, амфотерицину, карбеноксолону, пеніциліну G, саліцилової кис= лоти та їхніх похідних антиаритмічних засобів.
Якщо є
необхідність у призначенні цих лікарських засобів з комбінацією
гідрохлоротіазиду та валсартану, рекомендується проводити моніторинг рівня
калію у плазмі крові.
Лікарські засоби, здатні
індукувати шлуночкову тахікардію типу пірует
<=
span
lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif";
mso-fareast-font-family:PMingLiU;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:
ZH-TW'>З огляду на ризик гіпокаліємії, гідрохлоротіазид слід з обережністю
застосовувати одночасно з лікарськими засобами, що можуть індукувати шлуноч=
кову
тахікардію типу пірует, зокрема з антиаритмічними засобами Іа та ІІІ класу,=
а
також із деякими антипсихотичними засобами.
Лікарські засоби, що впливають на рівень натрію у сироватці крові
<=
span
style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif";mso-fareast=
-font-family:
PMingLiU;mso-fareast-language:ZH-TW'>Гіпонатріємічний ефект діуретиків може
посилюватися у разі одночасного прийому таких лікарських засобів як
антидепресанти, антипсихотичні препарати, протиепілептичні препарати. У разі
тривалого застосування цих лікарських засобів рекомендується обережність.
Лікарські засоби, які можуть спричиняти двонаправлену тахікардію (torsades de pointes)
• Антиаритмічні препарати Ia класу
(наприклад, хінідин, гідрохінідин, дизопірамід).
• Антиаритмічні препарати III класу
(наприклад, аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід).
• Деякі нейролептики (наприклад,
тіоридазин, хлорпромазин, левомепромазин,
трифлуоперазин, ціамемазин, сульпірид, сультоприд, амісульприд, тіап=
рид,
пімозид,
галоперидол, дроперидол).
• Інші (наприклад, бепридил, цисапри=
д,
дифеманіл, еритроміцин внутрішньовенно, галофантрин, кетансерин, мізоластин, пентамідин, спарфлоксацин,
терфенадин, вінкамін внутрішньовенно).
У зв’язку з
ризиком розвитку гіпокаліємії гідрохлоротіазид слід застосовувати з обережн=
істю
одночасно з лікарськими засобами, які можуть спричинити двонаправлену
тахікардію (torsades de pointes=
).
Глікозиди наперстянки
Індукована
тіазидами гіпокаліємія або гіпомагніємія може виникнути як небажаний ефект,=
що спричиняє розвиток серцевої аритмії,
індукованої препаратами наперстянки.
Солі кальцію та вітамін D
Застосування
тіазидних діуретиків, включаючи гідрохлоротіазид, одночасно з вітаміном D а=
бо
солями кальцію може сприяти підвищенню рівня кальцію у плазмі крові. Одноча=
сне
застосування тіазидних діуретиків із солями кальцію може спричиняти гіперкальціємію у пацієнтів, схильн=
их
до гіперкальціємії (наприклад, у пацієнтів із гіперпаратиреозом, злоякісними новоутвореннями або станами, опосередкованими вітаміном =
D), за рахунок посилення
канальцевої реабсорбції кальцію.
Антидіабетичні засоби (пероральні препарати та інсулін)
Лікування
тіазидами може впливати на толерантність до глюкози. Корекція дози
антидіабетичного лікарського засобу може бути необхідною.
Слід з
обережністю застосовувати метформін через ризик лактоацидозу, індукованого можливою
функціональною нирковою недостатністю, пов’язаною з гідрохлоротіазидом.
Бета-блокатори та діазоксид
Одночасне застосування тіазидних діуретиків,
включаючи гідрохлоротіазид, із бета-блокаторами підвищу<=
/span>є ризик гіперглікемії.
Тіазидні діуретики, включаючи гідрохлоротіазид, можуть посилити гіперглікемічний
ефект діазоксиду.
Лікарські засоби, що застосовують у лікуванні подагри (пробенецид, сульфінпіразон та алопуринол)
Може виникнути
необхідність корекції дози лікарських засобів, які сприяють виведенню сечової
кислоти, оскільки гідрохлоротіазид може підвищувати рівень сечової кислоти у
плазмі крові. Може виникнути необхідність збільшення дози пробенециду або
сульфінпіразону. Одночасне застосування тіазидних діуретиків, включаючи
гідрохлоротіазид, може збільшити частоту реакцій підвищеної чутливості до алопурин=
олу.
Антихолінергічні засоби (наприклад, атропін, біпериден)
Біодоступність
тіазидних діуретиків може бути збільшена антихолінергічними засобами,
вірогідно, через зниження моторики шлунково-кишкового тракту та швидкості
випорожнення шлунка. Навпаки, можна очікув=
ати,
що прокінетичні лікарські засоби, такі як цизаприд, можуть знижувати
біодоступність діуретиків тіазидного типу.
Амантадин
Тіазиди,
включаючи гідрохлоротіазид, збільшують ризик виникнення побічних реакці=
й, спричинених амантадином.
Діазоксид
Тіазидні діуретики можуть підвищ= увати гіперглікемічний ефект діазоксиду.
Іонообмінні смоли
Абсорбція
тіазидних діуретиків, у тому числі гідрохлоротіазиду, знижується під впливом
холестираміну або колестиполу. Це може зумовити
субтерапевтичні ефекти тіазидних діуретиків. Однак зміщення у часі прийому
гідрохлоротіазиду та смоли таким чином, щоб гідрохлоротіазид прийма<=
span
lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif";
mso-fareast-font-family:PMingLiU;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:
ZH-TW'>ти не менше ніж за 4 години до або через 4–6 годин після прийому смоли, зводить до мінімуму ризик взаємодії.
Цитотоксичні засоби (наприклад, циклофосфамід, метотрексат)
Тіазиди,
включаючи гідрохлоротіазид, можуть зменшувати ниркову екскрецію цитотоксичн=
их
засобів та посилювати їх мієлосупресивні ефекти.
Недеполяризувальні релаксанти скелетних м’язів (наприклад, тубокурарин)
<=
span
lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif";
mso-fareast-font-family:PMingLiU;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:
ZH-TW'>Тіазиди, включаючи гідрохлоротіазид, посилюють дію таких релаксантів
скелетних м’язів як похідні
кураре.
Циклоспорин
Одночасне застосування з циклоспорином збіль=
шує ризик гіперурикемії та
ускладнень, подібних до подагри.
Алкоголь, анестетики та седативні препарати
У разі одночасного
застосування тіазидних діуретиків із препаратами=
, що
також можуть знижувати артеріальний тиск (наприклад, за рахунок зниження активності симпатичної центральної нервової сис=
теми
або прямої судинорозширювальної дії), можливе потенціювання ортостатичної гіпотензії.
Метилдопа
Отримані окре=
мі
повідомлення про гемолітичну анемію у пацієнтів, яким застосовують одночасно метилдопу та
гідрохлоротіазид.
Карбамазепін
У пацієнтів, =
які
отримують гідрохлоротіазид одночасно з карбамазепіном, може розви
Контрастні речовини, що містять йод
У разі спричиненої діуретиком
дегідратації існує підвищений ризик розвитку гострої ниркової недостатності,
особливо при високих дозах препарату, що містить йод. Слід провести адекват=
не
поповнення втрати рідини у пацієнта перед застосуванням лікарського засобу.
Особливостi застосування.<= o:p>
Калій
слід дотримуватись обережності при сумісному застосуванні препарату=
із солями калію, калійзберігаючими діуретиками, замінниками солі, що
містять калій, або з іншими лікарськими засобами, які можуть підвищувати рі=
вень
калію (наприклад, гепарин). Повідомляли про випадки гіпокаліємії під час
лікування тіазидними діуретиками. Рекомендується часто перевіряти вміст кал=
ію в
сироватці крові у пацієнтів зі
станами, що включають посилену втрату калію.
Лікування тіазидн=
ими
діуретиками часто пов’язане з виникненням гіпонатріємії або із загостренням вже наявної гіпонатріємії<=
span
lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;line-height:115%;font-family:"Times New=
Roman","serif";
mso-fareast-font-family:PMingLiU;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:
ZH-TW'> і гіпохлоремічного алкалозу. Це може супроводжуватися неврологічними симптомами (блювання, плутанина,
апатія). Тіазидні діуретики потрібно застосовувати лише після корекції
гіпонатріємії. Регулярно слід контролювати концентр=
ацію
натрію в сироватці крові.
Тіазиди посилюють
виведення магнію із сечею, що в результаті може призвести до гіпомагніємії.=
Пацієнти з дефіцитом в організмі натрію та/або об’єму циркулюючої кр=
ові
(ОЦК)
У пацієнтів із тя=
жким
ступенем дефіциту натрію та/або ОЦК в організмі, як наприклад у тих, хто от=
римує
високі дози діуретиків, в окремих випадках після початку терапії препаратом=
Вальсарія Н може спостерігатися симптоматична гіпотензія. Тому перед початком за=
стосування
даного лікарського засобу слід провести корекцію вмісту в організмі натрію
та/або ОЦК.
У разі гіпотензії
пацієнта слід перевести у положення лежачи і, якщо необхідно, провести внутрішньовенну інфузію сольового розчи=
ну.
Лікування можна продовжувати одразу ж після стабілізації артеріального тиск=
у.
Кальцій
Пацієнти з тяжкою хронічною серцевою недостатністю або іншими станам=
и з
підвищеною активністю РААС
У пацієнтів, функ=
ція
нирок яких може залежати від активності (наприклад, у пацієнтів із тяжкою
застійною серцевою недостатністю), лікування інгібіторами АПФ пов’язано з
олігурією та/або прогресуючою азотемією, рідко – з гострою нирковою
недостатністю. Застосування Вальсарія Н пацієнтам із тяжкою хронічною серцевою недостатністю не обґрунтовано=
. Оскільки
не може бути виключено, що через пригнічення РААС застосування лікарського
засобу також може бути пов’язано із порушеннями функції нирок, його не слід
застосовувати таким пацієнтам.
Стеноз ниркової артерії. Вальсарія Н слід застосовувати з особливою обережністю пацієнтам із однобічним або двобічним стенозом ниркової артерії або
стенозом, спричиненим єдиною ниркою, оскільки у таких пацієнтів може
збільшуватися рівень сечовини крові та креатиніну плазми крові.
Первинний гіперальдостеронізм
Не слід застосову=
вати
Вальсарія Н пацієнтам із первинним гіперальдостеронізмом, оскільки їхня
ренін-ангіотензинова система не активована.
Стеноз аортального та мітрального клапана, гіпертрофічна обструктивна
кардіоміопатія
Застосування вазо=
дилататорів
пацієнтам зі стенозом аортального та мітрального клапана або гіпертрофічною
обструктивною кардіоміопатією (ГОКМ) потребує особливої обережності.
Порушення функції нирок. Для пацієнтів із легкими та
помірними порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну > 30 мл/хв ) регулювання дози не потрібне.
Треба з обережніс=
тю
застосовувати лікарський засіб при тяжкій нирковій недостатності
(кліренс креатиніну <30 мл/хв). Тіазидні діуретики можуть провокувати
азотемію у пацієнтів із хронічними порушеннями функції нирок. Вони неефекти=
вні як монотерапія при тяжкій нирковій
недостатності (кліренс креатиніну <30 мл/хв), але їх можна застосовувати=
з
належною обережністю у комбінації з петльовими діуретиками навіть пацієнтам=
із
кліренсом креатиніну < 30
мл/хв. Пацієнтам із порушеннями
функції нирок (кліренс креатиніну < 60 мл/хв) супутнє застосування
препаратів – блокаторів рецепторів ангіотензину, у тому числі препарату Вал=
ьсарія
Н або інгібіторів АПФ, з аліскіреном протипоказане.
Трансплантація нирок
Дотепер немає дос=
віду
щодо безпеки застосування препарату пацієнтам, яким нещодавно проведено
трансплантацію нирки.
Порушення функції печінки. Необхідна
обережність при лікуванні пацієнтів із порушеннями функції печінки. =
Для пацієнтів із незначними і помірними порушеннями функції печінки =
без
холестазу корекція дози не потрібна. Однак Вальсарія Н слід застосовуват=
и з
обережністю. Захворювання печінки істотно не змінюють фармакокінетичні пара=
метри
гідрохлоротіазиду.
Тіазиди можуть спричиняти дисбаланс електролітів, печінкову енцефалопат=
ію
та гепаторенальний синдром. Таким чином, Вальсарія Н слід призначати таким пацієнтам лише після вивчення
співвідношення ризику і користі та моніторингу клінічних і лабораторних
показників. Препарат протипоказаний пацієнтам із біліарним цирозом або
холестазом.
Системний червоний вовчак. Повідомляли, що тіазидні
діуретики посилюють або активують прояви системного червоного вовчака.
Інші метаболічні порушення. Тіазидні діуретики можуть
змінювати толерантність до глюкози і підвищувати рівень холестерину,
тригліцеридів і сечової кислоти в сироватці крові, також можуть загостри=
ти
гіперурикемію та призвести до подагри. Тому Вальсарія =
Н не рекомендується застосовувати пацієнтам із
гіперурикемією та/або подагрою. Хворим на діабет може потребуватися корекція дозування інсуліну або
пероральних гіпоглікемічних препаратів. Тіазиди можуть зменшувати екскрецію
кальцію із сечею та спричиняти непостійне та незначне підвищення рівня сиро=
ваткового
кальцію при відсутності порушень метаболізму кальцію. Значна гіперкальціємія
може свідчити про наявність у пацієнта фонового гіперпаратиреозу. Слід
припинити застосування тіазидів перед проведенням тестів щодо оцінки функції
паращитовидних залоз.
Фоточутливість
Повідомляли про
випадки виникнення реакції фоточутливості при застосуванні тіазидних
діуретиків. Якщо реакція фоточутливості виникає під час лікування,
рекомендується припинити застосування лікарського засобу. Якщо повторне
застосування сечогінного засобу вважається необхідним, рекомендується захищ=
ати
відкриті ділянки шкіри від сонячних променів або штучного ультрафіолетового
випромінювання.
Загальні рекомендації
Слід дотримуватися
обережності при застосуванні препарату пацієнтам із підвищеною чутливістю до
інших антагоністів рецепторів ангіотензину II в анамнезі. Реакції підвищеної
чутливості до гідрохлоротіазиду більш імовірні у пацієнтів з алергією та
астмою.
Ангіоневротичний набряк
Виникнення набряку
Квінке (у тому числі набряку гортані і голосової щілини, що призводить до
обструкції дихальних шляхів та/або набряку обличчя, губ, глотки, язика) спо=
стерігалося
у пацієнтів, які отримували валсартан, деякі з цих пацієнтів мали в анамнезі
набряк Квінке при застосуванні інших препаратів, у тому числі і при
застосуванні інших антагоністів рецепторів ангіотензину II, включаючи інгібітори АПФ. При розвитку набряку Квінке лікування
антагоністами рецепторів ангіотензину II слід негайно припинити. Протипоказ=
ане
повторне застосування препарату.
Гостра закритокутова глаукома
Застосування
гідрохлоротіазиду, сульфонаміду було пов’язане з виникненням ідіосинкратичн=
ої
реакції, яка може призвести до гострої перехідної короткозорості і гострої
закритокутової глаукоми. Відзначається гостре зниження гостроти зору або бі=
ль в
очах. Ці симптоми зазвичай тривають протягом кількох годин на тиждень при
прийомі препарату. Нелікована глаукома може призвести до необоротної втрати
зору.
Слід припинити
застосування препарату так швидко, як це можливо. Може потребуватися
медикаментозне або хірургічне лікування. Фактором ризику розвитку гострої
закритокутової глаукоми є алергічна реакція на застосування сульфонаміду або
пеніциліну.
Препарати,
що містять сульфонамід або похідні сульфонаміду можуть викликати
ідіосинкратичну реакцію, що спричиняє хоріоїдальний випіт з дефектом
зорового поля, транзиторною міопією та гостру закритокутову глаукому.
Симптоми включають гострий початок зниження гостроти зору або біль в оці і,=
як
правило, виникають протягом декількох годин або тижнів з початку застосуван=
ня
препарату.
Нелікована
гостра закритокутова глаукома може призвести до постійної втрати зору. Осно=
вне
лікування – це якнайшвидше припинити застосування лікарських засобів. Якщо
внутрішньоочний тиск залишається неконтрольованим, можливо, необхідно
застосовувати оперативні медикаментозні або хірургічні методи лікування.
Факторами ризику розвитку гострої закритокутової глаукоми може бути алергія=
на
сульфонамід або пеніцилін в анамнезі.
Пацієнти із серцевою недостатністю, попереднім інфарктом міокарда
У пацієнтів, чия
функція нирок залежить від активності РААС (наприклад, пацієнти із серйозною
серцевою недостатністю), лікування інгібіторами АПФ або АРА може бути пов’я=
зано
з олігурією та/або прогресуючою азотемією, а в окремих випадках – із гострою
нирковою недостатністю та летальним наслідком. Оцінка стану хворих із серце=
вою
недостатністю або після інфаркту міокарда повинна завжди включати оцінку
функції нирок.
Немеланомний рак шкіри
Підвищений ризик =
НМРШ
(базальноклітинна карцинома і плоскоклітинна карцинома), зі збільшенням
кумулятивної дози гідрохлоротіазиду спостерігався у двох епідеміологічних
дослідженнях, що базуються на данському національному реєстрі раку.
Фотосенсибілізуюча дія гідрохлоротіазиду може виступати як потенційний меха=
нізм
у розвитку НМРШ.
Пацієнти, які
приймають гідрохлоротіазид, повинні бути поінформовані про ризик НМРШ, їм
рекомендовано регулярно перевіряти шкіру на наявність нових уражень і негай=
но
повідомляти про будь-які підозрілі зміни шкіри. Можливі профілактичні заход=
и з
метою мінімізації ризику розвитку раку шкіри, такі як обмеження впливу соня=
чних
променів і ультрафіолетових променів, та при впливі сонячного світла
використання адекватного захисту. Підозрілі ураження шкіри слід негайно вив=
чити
потенційно, включаючи гістологічні дослідження біопсій. Застосування
гідрохлоротіазиду також має бути переглянуте у пацієнтів, які перенесли НМР=
Ш.
Для пацієнтів
літнього віку корекція дози не потрібна.
Гідрохлоротіазид може знижувати рівень зв’язаного з білками йоду у плаз=
мі
крові. Гідрохлоротіазид здатний підвищувати концентрацію вільного білірубін=
у в
сироватці крові.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Вагітність
Лікарський за=
сіб протипоказано застосовувати
вагітним та жінкам, які планують завагітніти. Якщо під час лікування цим засобом підтверджується вагітність,=
його
застосування необхідно негайно припинити і замінити іншим лікарським засобо=
м,
дозволеним до застосування вагітним.
Відомо, що
застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II протягом ІІ та ІІІ
триместрів спричиняє у людей фетотоксичність (зниження функції нирок, маловоддя,
уповільнення окостеніння черепа) та неонатальну токсичність (ниркова
недостатність, гіпотензія, гіперкаліємія).
Якщо застосув=
ання
антагоністів рецепторів ангіотензину II мало місце, починаючи з ІІ триместру
вагітності, рекомендується проведення ультразвукового контролю функції ниро=
к та
черепа.
Немовлята, ма=
тері
яких приймали антагоністи рецепторів ангіотензину II, потребують ретельного
спостереження щодо гіпотензії.
Гідрохлоротіа=
зид
Період годува=
ння
груддю
Фертильність
Немає інформації =
про
вплив валсартану на фертильність людини. Дослідження на щурах не показали
ніяких ефектів валсартану на фертильність.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом
або іншими механізмами.
На початку
застосування препарату (період визначається індивідуально лікарем)
забороняється керувати автомобілем та виконувати роботу, що може призвести =
до
нещасного випадку, враховуючи=
, що
іноді може виникнути запаморочення або втома. Пізніше ступінь заборони визначається лікарем.
Спосiб
застосування та дози.
Рекомендована
доза лікарського засобу =
Вальсарія Н – 1 таблетка 80 мг/12,5 мг на добу. При недостатньому
зниженні артеріального тиску через 3–4 тижні лікування рекомендується
розглянути можливість продовження лікування з дозуванням 1 таблетка
160 мг/12,5 мг на добу. Таблетки 160 мг/25 мг призначати пацієнтам, у яких не
досягається достатнє зниження артеріального тиску при застосуванн
Максимальна
добова доза становить 320 мг/25 мг.
У разі відсутності ефекту від застосування препарату після =
8 тижнів
необхідно розглянути застосування додаткового або альтернативного лікарсько=
го
засобу.
Максимальний
антигіпертензивний ефект досягається протягом 2–4 тижнів. Для деяких пацієн=
тів
може потребуватися 4–8 тижнів лікування.
Препарат Вальсарія Н можна застосовувати незалежно від вживання їжі. Таблетки слід запива=
ти
невеликою кількістю води.
Пацієнти літнього віку (віком від 65
років)
Лікарський засіб можна застосовув=
ати
пацієнтам будь-якого віку.
Пацієнти з нирков=
ою
недостатністю
Для пацієнтів із нирковою недос= татністю може бути необхідним зниження дози. У зв’язку з тим, що лікарський засіб мі= стить гідрохлоротіазид, він протипоказаний пацієнтам з анурією, а у разі застосув= ання пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну < 30 мл/хв) потрібна особлива обережність.
Немає даних щодо застосування ва=
лсартану
пацієнтам і
Пацієнти з печінковою недостатністю
Для пацієнтів із печінковою нед=
остатністю
може бути необхідним зниження дози. У зв’язку з тим, що лікарський засіб Вальсарія Н=
містить гідрохлоротіазид, його необхі=
дно з
обережністю застосовувати пацієнтам із печінковою недостатністю. У зв’
Для пацієнтів з
легкою та помірною печінковою недостатністю небіліарного походження і без
холестазу доза валсартану не повинна перевищувати 80 мг.
Діти.
Препарат Вальсарія Н не рекомендується=
для
застосування дітям у зв’язку з відсутністю даних про безпеку та ефективніст=
ь.
Передозування.
Передозування валсартаном може спричинити ви=
ражену
гіпотензію, яка, зі свого боку, може призвести до пригнічення свідомості,
розвитку судинної недостатності та/або шоку.
При передозуванні гідрохлор=
отіазидом можуть виникнути такі симптоми: нудота, сонливість, гіповоле=
мія,
порушення балансу електролітів і, як наслідок, аритмія та м’язові спазми.
Найхарактернішими симптомами передозування також є тахікардія, артеріальна
гіпотензія, шок, слабкість, сплутаність свідомості, запаморочення, спазми
м’язів, парестезія, виснаження, розлади свідомості, блювання, спрага, поліу=
рія,
олігурія, анурія, алкалоз, підвищений рівень азоту сечовини у крові (в
основному ниркова недостатність).
У всіх
випадках передозування потрібно вжити загальнопідтримувальних заходів, зокр=
ема
проводити моніторинг стану пацієнта та заходи стабілізації серцево-судинної
функції.
Терапевтичні заходи залежать від того, як да=
вно
була прийнята велика доза препарату, а також від тяжкості симптомів, при ць=
ому
першочерговим заходом є нормалізація гемоциркуляції.
Якщо препарат був прийнятий нещодавно, слід
викликати блювання. Якщо після застосування препарату пройшов тривалий час,
необхідно дати пацієнту достатню кількість активованого вугілля.
При гіпотензії слід перевести пацієнта у
горизонтальне положення та невідкладно забезпечити відновлення водно-сольов=
ого
балансу шляхом внутрішньовенного введення ізотонічного сольового розчину.
Валсартан не можна вивести з організму за
допомогою гемодіалізу через його зв’язування з білками плазми крові, але для
виведення з організму гідрохлоротіазиду гемодіаліз є ефективним.
Побiчні реакції.
Небажані реакції, про
які найчастіше повідомляли у ході клінічних досліджень застосування валсарт=
ану
з гідрохлоротіазидом порівняно з плацебо та у постмаркетинговий період,
наведено нижче за системами органів.
Частоту небажаних
побічних реакцій визначено таким чином: дуже часто (1/10); часто (1/100,
< 1/10); нечасто
(1/1000, < 1/100); рідко (1/10000, < 1/1000); дуже рідко (< 1/1000=
0),
невідомо (не можна оцінити на основі доступних даних). У межах кожної групи=
за
частотою небажані реакції наведені у порядку зменшення тяжкості.
Небажані реакції
валсартану/гідрохлоротіазиду
|
Інфекції |
||
|
Нечасто: |
вірусні інфекції,
гарячка. |
|
|
Порушення обміну речовин, метаболізму |
||
|
Нечасто: |
дегідратація. |
|
|
Невідомо: |
гіпокаліємія,
гіпонатріємія. |
|
|
Неврологічні розлади |
||
|
Часто: |
головний біль, вто=
ма,
запаморочення. |
|
|
Нечасто: |
астенія,
запаморочення, безсоння, тривожність, парестезія. |
|
|
Рідко: |
депресія. |
|
|
Невідомо: |
синкопе. |
|
|
З боку органів зору |
||
|
Нечасто: |
нечіткість зору. |
|
|
Рідко: |
кон’юнктивіт. |
|
|
З боку органів слуху та вестибулярного апарату |
||
|
Нечасто: |
середній отит, дзв=
ін у
вухах. |
|
|
Серцеві розлади |
||
|
Нечасто: |
серцебиття,
тахікардія. |
|
|
Судинні розлади |
||
|
Нечасто: |
набряки, артеріаль=
на
гіпотензія, гіпергідроз. |
|
|
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння |
||
|
Часто: |
кашель, риніт,
фарингіт, інфекції верхніх дихальних шляхів. |
|
|
Нечасто: |
бронхіт, задишка, =
синусит,
фаринголарингеальний біль, сухість у роті. |
|
|
Дуже рідко: |
епітаксис. |
|
|
Невідомо: |
некардіогенний наб=
ряк
легенів. |
|
|
Шлунково-кишкові розлади |
|
|
|
Часто: |
діарея. |
|
|
Нечасто: |
болі в животі,
порушення травлення, нудота, гастроентерит. |
|
|
З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини |
|
|
|
Часто: |
біль у спині,
артралгія. |
|
|
Нечасто: |
біль у кінцівках, =
біль
у грудях, біль у шиї, артрит, розтягнення і деформації, судоми м’язів,
міалгія. |
|
|
З боку сечовидільної системи |
|
|
|
Нечасто: |
часте сечовипускан=
ня,
інфекції сечовивідних шляхів. |
|
|
Дуже рідко: |
порушення функції
нирок. |
|
|
З боку репродуктивної системи |
|
|
|
Часто: |
еректильна дисфунк=
ція. |
|
|
Загальні розлади |
|
|
|
Нечасто: |
підвищена
втомлюваність. |
|
|
Дослідження |
|
|
|
Невідомо: |
підвищення рівня
сечової кислоти у плазмі крові, підвищення рівня білірубіну та креатиніну=
у
плазмі крові, гіпокаліємія, гіпонатріємія, підвищення рівня азоту сечовин=
и в
крові, нейтропенія. |
|
Зниження рівня калію=
в
сироватці крові більше ніж на 20 % спостерігалося у 3,7 % пацієнтів, які
отримували Вальсарія Н та 3,1 % пацієнтів, які отримували плацебо.
Підвищення вмісту креатиніну та азоту сечовини в крові спостерігалося відповідно у 1,9 % та <= o:p>
14,7 % пацієнтів, які
приймали Вальсарія Н і 0,4 % та 6,3 % відповідно пацієнтів, які отримували плацебо в
контрольованих клінічних дослідженнях.
Під час клінічних
досліджень у пацієнтів з гіпертензією спостерігалися нижченаведені явища
незалежно від причинно-наслідкового зв’язку із досліджуваним лікарським
засобом: гіпестезія, грип, безсоння, розтягнення зв’язок, розтягнення м’язі=
в,
закладеність носа, назофарингіт, біль у шиї, периферичний набряк, закладені=
сть
пазух.
Нижчеописані реакції
були пов’язані з монотерапією валсартаном, але не спостерігалися при
застосуванні Вальсарія Н.
У рідкісних випадках
терапія валсартаном може бути пов’язана зі зниженням рівня гемоглобіну та
гематокриту. У контрольованих клінічних дослідженнях про значне (> 20 %)
зниження гематокриту та рівня гемоглобіну спостерігалося відповідно у 0,8 %=
та
0,4 % пацієнтів. У 0,1 % пацієнтів, які отримували плацебо, спостерігалося
зниження гематокриту або рівня гемоглобіну.
Нейтропенія
спостерігалась у 1,9 % пацієнтів, які отримували валсартан, та 1,6 % пацієн=
тів,
які отримували інгібітори АПФ.
У контрольованих
клінічних дослідженнях значне підвищення рівня креатиніну, калію та загальн=
ого
білірубіну в сироватці крові спостерігалося відповідно у 0,8 %, 4,4 % та 6 %
пацієнтів, які отримували валсартан, та 1,6 %, 6,4 % та 12,9 % пацієнтів, я=
кі
отримували інгібітори АПФ.
У пацієнтів, які
отримували валсартан, нечасто спостерігалося підвищення показників функції
печінки.
Немає необхідності
проводити спеціальний моніторинг лабораторних показників у пацієнтів з
есенціальною гіпертензією, які отримують терапію валсартаном.
Нижченаведені реакції
спостерігалися під час клінічних випробувань у хворих на гіпертонічну хворо=
бу:
абдомінальний біль у верхній частині живота, занепокоєння, артрит, біль у
спині, бронхіт, гострий бронхіт, біль у грудях, запаморочення, диспепсія,
задишка, сухість у роті, носові кровотечі, імпотенція, гастроентерит, голов=
ний
біль, підвищене потовиділення, гіпестезія, грип, безсоння, розтягнення зв’я=
зок,
судоми м’язів, розтягнення м’язів, нудота, закладеність носа, застійні явищ=
а у
навколоносових пазухах, біль у шиї, набряк, периферичний набряк, середній о=
тит,
біль у кінцівках, прискорене серцебиття, фаринголарингеальний біль, полакіу=
рія,
підвищення температури, назофарингіт, синусит, сонливість, тахікардія, інфе=
кції
верхніх дихальних шляхів, інфекції сечовивідних шляхів, вертиго, вірусні
інфекції, порушення зору. Невідомо, чи мали ці ефекти причинний зв’язок із
терапією.
У постмаркетинговий
період були повідомлення про синкопе і про дуже рідкісні випадки
ангіоневротичного набряку, висипу, втрата свідомості та інших реакцій
гіперчутливості, таких як сироваткова недостатність та васкуліт , а також п=
ро
випадки дисфункції нирок.
Повідомляли про
бульозний дерматит, частота виникнення якого невідома.
Додаткова інформація щодо окремих компонентів
Небажані реакції, що
виникали при застосуванні валсартану та гідрохлоротіазиду окремо, можуть бу=
ти
потенційними небажаними ефектами також і при застосуванні Вальсарія Н, навіть якщо вони не спостерігалися у клінічних випробуваннях або прот=
ягом
постмаркетингового періоду.
Небажані реакції при
застосуванні валсартану
|
З боку системи крові та лімфатичної системи |
||
|
Невідомо: |
зниження рівня
гемоглобіну, зниження гематокриту, тромбоцитопенія. |
|
|
З боку імунної системи |
|
|
|
Невідомо: |
інші реакції
гіперчутливості/алергічні реакції, включаючи сироваткову хворобу. |
|
|
Порушення обміну речовин, метаболізму |
|
|
|
Невідомо: |
підвищення рівня к=
алію
у плазмі крові, гіпонатріємія. |
|
|
З боку органів слуху та вестибулярного апарату |
|
|
|
Нечасто: |
вестибулярне
запаморочення (вертиго). |
|
|
Судинні розлади |
|
|
|
Невідомо: |
васкуліт. |
|
|
Шлунково-кишкові розлади |
|
|
|
Нечасто: |
біль у животі, гас=
троентерит. |
|
|
Розлади гепатобіліарної системи |
|
|
|
Невідомо: |
підвищення показни=
ків
функції печінки. |
|
|
З боку шкіри і підшкірної клітковини |
|
|
|
Невідомо: |
набряк,
ангіоневротичний набряк, висип, свербіж, бульозний дерматит. |
|
|
З боку сечовидільної системи |
|
|
|
Невідомо: |
ниркова недостатні=
сть,
гостра ниркова недостатність. |
|
|
З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини |
|
|
|
Часто: |
артралгія. |
|
|
Неврологічні розлади |
|
|
|
Нечасто: |
астенія, безсоння,
запаморочення. |
|
|
Рідко: |
невралгія. |
|
|
З боку репродуктивної системи |
|
|
|
Нечасто: |
зниження лібідо. |
|
|
Серцеві розлади |
|
|
|
Дуже рідко: |
серцева аритмія |
|
Є повідомлення про о=
дин
випадок ангіоневротичного набряку.
Реакції, що
спостерігалися під час клінічних випробувань у хворих на гіпертонічну хворо=
бу
незалежно від їхнього причинного зв’язку із досліджуваним препаратом:
артралгія, астенія, біль у спині, діарея, запаморочення, головний біль,
безсоння, зниження лібідо, нудота, набряк, фарингіт, риніт, синусит, запале=
ння
верхніх дихальних шляхів, вірусні інфекції.
Небажані реакції при
застосуванні гідрохлоротіазиду
Гідрохлоротіазид шир=
око
використовується протягом багатьох років, часто у вищих дозах, ніж ті, які
містяться у Вальсарія Н. Нижчезазначені небажані реа=
кції
були зареєстровані у пацієнтів, які отримували тіазидні діуретики, включаючи
гідрохлоротіазид як монотерапію:
|
З боку обміну речовин, метаболізму |
||
|
Дуже часто: |
при застосуванні
високих доз – збільшення рівнів ліпідів крові, гіпокаліємія. |
|
|
Часто: |
гіпонатріємія,
гіпомагніємія, гіперурикемія. |
|
|
Рідко: |
гіперкальціємія,
гіперглікемія, глюкозурія та погіршення метаболізму у хворих на цукровий
діабет. |
|
|
Дуже рідко: |
гіпохлоремічний
алкалоз. |
|
|
З боку системи крові та лімфатичної системи |
||
|
Рідко: |
тромбоцитопенія, і=
ноді
з пурпурою. |
|
|
Дуже рідко: |
агранулоцитоз,
лейкопенія, гемолітична анемія, пригнічення функцій кісткового мозку. |
|
|
Невідомо: |
апластична анемія.=
|
|
|
З боку імунної системи |
||
|
Дуже рідко: |
реакції
гіперчутливості. |
|
|
Психічні розлади |
||
|
Рідко: |
депресія, порушення
сну. |
|
|
Неврологічні розлади |
||
|
Рідко: |
головний біль,
запаморочення, парестезія. |
|
|
З боку органів зору |
||
|
Рідко: |
нечіткість зору у
перші кілька тижнів після початку лікування. |
|
|
Невідомо: |
гостра міопія та
гостра закритокутова глаукома. |
|
|
Кардіальні порушення |
||
|
Рідко: |
аритмія. |
|
|
Судинні розлади |
||
|
Часто: |
постуральна
гіпотензія, яка може посилюватися при застосуванні алкоголю, анестетиків,
седативних препаратів. |
|
|
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння |
||
|
Дуже рідко: |
дихальна
недостатність, включаючи пневмонію та набряк легенів. |
|
|
Шлунково-кишкові розлади |
||
|
Часто: |
втрата апетиту, ле=
гка
нудота і блювання. |
|
|
Рідко: |
запор, відчуття
шлунково-кишкового дискомфорту, діарея. |
|
|
Дуже рідко: |
панкреатит. |
|
|
З боку гепатобіліарної системи |
||
|
Рідко: |
внутрішньопечінков=
ий
холестаз або жовтяниця. |
|
|
З боку шкіри і підшкірної клітковини |
||
|
Часто: |
кропив’янка та інші
види висипу. |
|
|
Рідко: |
фотосенсибілізація=
. |
|
|
Дуже рідко: |
некротичний васкул=
іт
та токсичний епідермальний некроліз, шкірні реакції, подібні до червоного
вовчака, реактивація червоного вовчака шкіри. |
|
|
Невідомо: |
мультиформна ерите=
ма. |
|
|
З боку репродуктивної системи |
||
|
Часто: |
імпотенція. |
|
|
З боку сечовидільної системи |
||
|
Невідомо: |
гостра ниркова
недостатність, ниркові розлади. |
|
|
Загальні розлади |
||
|
Невідомо: |
підвищення
температури, втома. |
|
|
З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини |
||
|
Невідомо: |
м’язові спазми. |
|
|
Доброякісні новоутворення, злоякісні та неуточнені (в т.ч. кісти і
поліпи) |
||
|
Невідомо: |
немеланомний рак ш=
кіри
(базальноклітинний рак і плоскоклітинний рак). |
|
З боку органів зору
Невідомо: хоріоїдний випіт.
Термін придатності=
. 2 роки.
Умови
зберiгання.
Зберігати
при температурі не вище 30 оС.
Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від дії світла.
Упаковка. <=
/span>Таблетки, вкриті оболонкою, по 80 мг/12,5 мг або по 160 мг/12,5 мг, або=
по 160
мг/ 25 мг. По 14 таблеток у бліс=
тері.
По 1 або 2 блістери у картонній коробці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник.
Випуск серії
Лек Фармацевтична компанія д.д./
Lek Pharmaceuticals
або
С.К. Сандоз
С.Р.Л./
S.C. Sandoz S.R.L.
Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження
його діяльності.
Веровшкова 57, Любляна 1526, Словенія/
Verovskova 57, Ljubljana 1526, Slovenia
або
Вул. Лівезені, 7А, 540472, Тиргу Муреш, округ Муреш, Румунія/
Str. Livezeni nr. 7A, 540472, Targu Mures, Jud. Mures, Romania
1