MIME-Version: 1.0 Content-Type: multipart/related; boundary="----=_NextPart_01D1DC26.8A332290" Данный документ является веб-страницей в одном файле, также называемой файлом веб-архива. Если вы видите это сообщение, значит, данный обозреватель или редактор не поддерживает файлы веб-архива. Загрузите обозреватель, поддерживающий веб-архивы, например Windows® Internet Explorer®. ------=_NextPart_01D1DC26.8A332290 Content-Location: file:///C:/680B68F8/UA145750101_58F8.htm Content-Transfer-Encoding: quoted-printable Content-Type: text/html; charset="windows-1251"
ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування
лікарського засобу
ЛІНЕЗОЛФ
(Linezolph)
Скл=
ад:
дію=
ча
речовина: linezolid;
1 таблетка містить 600 мг лінезолi
доп=
оміжні
речовини: лак=
този
моногідрат, крохмаль кукурудзяний, целюлоза мікрокристалічн=
а,
магнію стеарат, натрію крохмальгліколят,
гіпромелоза, тальк, титану діоксид (Е 171), пропіленгліколь.
Лікарська форма.=
Таблетки, вкриті
плівковою оболонкою.
Осн=
овні
фізико-хімічні властивості: =
span>таблетки продовгу=
ватої
форми, вкриті плівковою оболонкою білого кольору, з лінією поділу на одній =
із
сторін=
.
Фармакотерапевтична група. =
Антибактеріальні =
засоби
для системного застосування. Лінезолід. Код АТХ J01X X08.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Лінез=
олід є
синтетичним антибактеріальним засобом, який належить до нового класу
протимікробних препаратів – оксазолідинонів. In vitro активний проти аеробних грампозитивних, деяких
грамнегативних бактерій та анаеробних мікроорганізмів. Лінезолід селективно
пригнічує синтез білків у бактеріальних клітинах шляхом унікального механіз=
му
дії. Зокрема, він зв’язується з ділянкою на бактеріальній рибосомі (23S
субодиниця із 50S) та перешкоджає утворенню функціонального 70S ініціюючого
комплексу, який є важливим компонентом процесу трансляції.
До лінезоліду чутливі такі мікроорганізми:=
грампозитивні аероби Enteroco=
ccus
faecalis, Enterococcus fa=
ecium,
Staphylococcus aureus; коагулазонегативні стафілококи Stre=
ptococcus
agalactiae, Streptococcus
pneumoniae, Streptococcus pyogenes, стрептококи групи C,
стрептококи групи G; грампозитивні
анаероби Clostridium perfringens, Peptostreptococcus anaerobius, Peptostreptococcus <=
/span>spp<=
/i>.
Резис=
тентні
мікроорганізми: Haemophilus influenzae, Moraxella catarrhalis, Neisseria species,
Enterobacteriaceae, Pseudomonas spp.
Фармако=
кінетика.
Середні показники фармакокінетики лінезоліду у
дорослих після однократного і багатократного перорального і внутрішньовенно=
го
застосування препарату подані в Таблиці 1.
Таблиця 1. Середнє (стандартне відхилення)
показники фармакокінетики лінезоліду у дорослих
До=
за лінезоліду |
C<=
sub>max мк=
г/мл |
C<=
sub>min мк=
г/мл |
T<=
sub>max го=
д |
AU=
C * мк=
г•год/мл |
t<=
sub>1/2 го=
д |
CL=
мл=
/хв |
Та=
блетки
по 400 мг од=
норазова
доза † ко=
жні 12
годин |
8,=
1 (1=
,83) 11=
(4=
,37) |
--=
- 3,=
08 (2=
,25) |
1,=
52 (1=
,01) 1,=
12 (0=
,47) |
55=
,1 (2=
5) 73=
,4 (3=
3,5) |
5,=
2 (1=
,5) 4,=
69 (1=
,7) |
14=
6 (6=
7) 11=
0 (4=
9) |
Та=
блетки
по 600 мг од=
норазова
доза ко=
жні 12
годин |
12=
,7 (3=
,96) 21=
,2 (5=
,78) |
--=
- 6,=
15 (2=
,94) |
1,=
28 (0=
,66) 1,=
03 (0=
,62) |
91=
,4 (3=
9,3) 13=
8 (4=
2,1) |
4,=
26 (1=
,65) 5,=
4 (2=
,06) |
12=
7 (4=
8) 80=
(2=
9) |
60=
0 мг,
в/в ін’єкція ‡ од=
норазова
доза ко=
жні 12 годин |
12=
,9 (1=
,6) 15=
,1 (2=
,52) |
--=
- 3,=
68 (2=
,36) |
0,=
5 (0=
,1) 0,=
51 (0=
,03) |
80=
,2 (3=
3,3) 89=
,7 (3=
1) |
4,=
4 (2=
,4) 4,=
8 (1=
,7) |
13=
8 (3=
9) 12=
3 (4=
0) |
60=
0 мг,
оральна суспензія од=
норазова
доза |
11=
(2=
,76) |
--=
- |
0,=
97 (0=
,88) |
80=
,8 (3=
5,1) |
4,=
6 (1=
,71) |
14=
1 (4=
5) |
*¥=
span>; для багаторазової дози =3D AUC=
span>0-t
† Дані, нормалізовані до дози 375 мг
‡ <=
/span>Дані,
нормалізовані до дози 625 мг, внутрішньовенну дозу вводили за допомогою
інфузії, тривалістю 0,5 год.
Cmax =3D максимальна концентрація
препарату у плазмі крові; Cmin =3D мінімальна концентрація препа=
рату у
плазмі крові; Tmax =3D час до досягнення Cmax; AUC =
=3D площа
під кривою «концентрація-час»; t1/2 =3D період напіввиведення; C=
L =3D
системний кліренс.
Абсорбція
Лінезолід інтенсивно всмоктується після
застосування перорально. Максимальні концентрації у плазмі крові досягаються
приблизно через 1-2 години після застосування, а абсолютна біодоступність
препарату становить близько 100 %. Тому лінезолід можна застосовувати
перорально або внутрішньовенно без корекції дози.
Лінезолід можна застосовувати незалежно від
прийому їжі. Час до досягнення максимальної концентрації збільшується з 1,5=
до
2,2 години, і Cmax знижується приблизно на 17 % при застосуванні
лінезоліду з їжею з високим вмістом жирів. Проте загальна експозиція, яка
оцінюється за AUC0‑=
¥, подібна в обох
випадках.
Розподіл
Дослідження фармакокінетики показали, що лінез=
олід
швидко розподіляється у тканинах з доброю перфузією. Приблизно 31 % лінезол=
іду
зв’язується з білками плазми крові, і це не залежить від концентрації
препарату. Об’єм розподілу лінезоліду в рівноважному стані у здорових дорос=
лих
добровольців становить у середньому 40-
Концентрації лінезоліду визначалися в різних
рідинах на обмеженій кількості учасників у дослідженнях фази 1 з участю доб=
ровольців
після багатократного введення лінезоліду. Відношення концентрації лінезолід=
у в
слині до концентрації у плазмі крові становило 1,2:1, а відношення концентр=
ації
лінезоліду в поті до концентрації у плазмі крові – 0,55:1.
Метаболізм
Лінезолід переважно метаболізується за допомог=
ою
окислення морфолінового кільця з утворенням двох неактивних похідних карбон=
ової
кислоти з розімкненим кільцем: метаболіту аміноетоксиоцтової кислоти (А) і
метаболіту гідроксиетилгліцину (В). Передбачається, що метаболіт А утворюєт=
ься
ферментативним шляхом, тоді як утворення метаболіту В опосередкується
неферментативним механізмом, що включає хімічне окислення в умовах in vitro.
Дослідження in vitro продемонстрували, що лінезолід мінімально метаболізуєт=
ься
з можливою участю у цьому процесі системи цитохрому людини Р450. Проте
метаболічні шляхи для лінезоліду до кінця не вивчені.
Виведення
Ненирковий кліренс становить приблизно 65 % від
загального кліренсу лінезоліду. У рівноважному стані приблизно 30 % дози
препарату виявляється в сечі у вигляді лінезоліду, 40 % – у вигляді метабол=
іту
В і 10 % – у вигляді метаболіту А. Середній нирковий кліренс лінезоліду
становить 40 мл/хв, що вказує на чисту канальцеву реабсорбцію. Лінезолід у =
калі
практично не визначається, тоді як приблизно 6 % дози препарату виявляється=
в
калі у вигляді метаболіту В і 3 % – у вигляді метаболіту А.
Незначна нелінійність кліренсу спостерігалася =
при
підвищенні дози лінезоліду, що, очевидно, є наслідком нижчого ниркового і
нениркового кліренсу цього препарату при його вищих концентраціях. Проте ця
різниця у кліренсі була незначна і не впливала на уявний період напіввиведе=
ння.
Клінічні
характеристики.
Показання.
Лікування інфекці=
й,
спричинених чутливими штамами анаеробних або аеробних грампозитивних
мікроорганізмів, включаючи інфекції, що супроводжуються бактеріємією, такі =
як:
- нозокоміальна пневмонія;
- негоспітальна пневмонія;
-
ускладнені інфекції шкіри та її структур, зокрема інфекції на тлі діабетичн=
ої
стопи без супутнього остеомієліту, спричинені Staphylococcus aureus (метицилін-чутливими та
метицилін-резистентними ізолятами), Streptococcus
pyogenes або Streptococcus
agalactiae;
- н=
еускладнені
інфекції шкіри та її структур, спричинені Staphylococcus
aureus (тільки метицилін-чутливими ізолятами) або Streptococcus pyogenes;
- інфекції, сприч= инені ентерококами, включаючи резистентні до ванкоміцину штами Enterococcus faecium та faecalis.<= o:p>
Якщо збудники інф=
екції
включають грамнегативні мікроорганізми, клінічно показане призначення
комбінованої терапії.
Про=
типоказання.
Відома гіперчутли=
вість до
лінезоліду або до будь-якого іншого компонента препарату.
Лінезолф не слід
застосовувати пацієнтам, які приймають будь-які медичні препарати, що
пригнічують моноаміноксидазу А та В (наприклад, фенелзин, ізокарбоксазид,
селегілін, моклобемід) або протягом двох тижнів після прийому таких препара=
тів.
За винятком випад=
ків,
коли є можливість ретельного спостереження та моніторингу артеріального тис=
ку, Лінезолф
не слід призначати пацієнтам з такими супутніми клінічними станами або супу=
тнім
прийомом наступних препаратів:
- неконтрольована
артеріальна гіпертензія, феохромоцитома, карциноїд, тиреотоксикоз, біполярна
депресія, шизоафективний розлад, гострі епізоди запаморочення;
- інгібітори звор=
отного
захоплення серотоніну, трициклічні
антидепресанти, агоністи 5-НТ=
1 рецепторів
серотоніну (триптани), прямі та непрямі симпатоміметики (включаючи адренерг=
ічні
бронходилататори, псевдоефедрин, фенілпропаноламін), вазопресори (епінефрин,
норепінефрин), допамінергічні сполуки (допамін, добутамін), петидин або
буспірон.
Особливі заходи безпеки.
Мієлосупресія Повідомлялося про=
випадки
мієлосупресії (зокрема анемії, лейкопенії, панцитопенії і тромбоцитопенії) у
деяких пацієнтів, які отримували лінезолід. У
випадках з відомим результатом після відміни лінезоліду порушені гематологі=
чні
показники поверталися до рівня, який спостерігався до початку лікування. У
пацієнтів літнього віку застосування лінезоліду може супроводжуватися більш
високим ризиком виникнення патологічних змін крові порівняно з молодшими
пацієнтами. У пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю (незалежно від тог=
о,
чи проходять вони процедури діалізу) можливе підвищення частоти розвитку
тромбоцитопенії. Таким чином, ретельний моніторинг формули крові необхідний=
у
наступних групах пацієнтів: пацієнти з уже існуючою анемією, гранулоцитопен=
ією
або тромбоцитопенією; пацієнти, які отримують супутні препарати, здатні
знижувати рівні гемоглобіну, зменшувати кількість формених елементів крові =
або
негативно впливати на кількість чи функціональну активність тромбоцитів;
пацієнти з тяжкою формою ниркової недостатності; пацієнти, курс лікування я=
ких
триває більш ніж 10-14 днів. Застосовувати лінезолід для лікування таких
пацієнтів бажано лише у поєднанні з ретельним контролем рівнів гемоглобіну,
загального аналізу крові та, у разі можливості, кількості тромбоцитів.
Якщо під час лікування лінезолідом розвивається значна мієлосупресія, лікування необхідно зупинити. Винятком є випадки, коли продовження лікування визнане абсолютно необхідним. У таких ситуаціях необхідно проводити ретельн= ий моніторинг показників загального аналізу крові та впроваджувати відповідні стратегії лікування.<= o:p>
Крім того, рекомендовано щотижня проводити моніторинг
показників загального аналізу крові (включаючи визначення рівнів гемоглобін=
у,
кількості тромбоцитів, загальної кількості лейкоцитів та розгорнутої
лейкоцитарної формули) у пацієнтів, які проходять лікування лінезолідом,
незалежно від початкових показників аналізу крові.
У дослідженнях з благодійним застосуванням препарату в групі пацієнт=
ів,
які отримували лінезолід протягом більше 28 днів (максимальна рекомендована
тривалість лікування), спостерігали підвищення частоти виникнення серйозної
анемії. Такі пацієнти частіше потребували переливання крові. Про випадки ан=
емії
з потребою у переливанні крові також повідомляли у постмаркетинговому періо=
ді.
Така анемія частіше виникала у пацієнтів, які отримували лінезолід протягом
більше 28 днів.
Також у постмаркетинговому періоді повідомлялося про випадки
сидеробластної анемії. Серед випадків, для яких був відомий час початку
лікування, більшість пацієнтів отримувала лінезолід протягом більше 28 днів.
Після припинення застосування лінезоліду більшість пацієнтів повністю або
частково одужували внаслідок проведення лікування анемії або навіть без
лікування.
Пов'язані з застосуванням антибіотиків діарея та
коліт
У зв’язку з використанням майже всіх антибактеріальних препаратів,
включаючи лінезолід, були описані випадки розвитку псевдомембранозного колі=
ту.
Таким чином, важливо враховувати можливість цього діагнозу у пацієнтів, у я=
ких
після введення будь-якого антибактеріального препарату розвивається діарея.=
При
підозрі на розвиток пов'язаного з використанням антибіотиків коліту або при
підтвердженні цього діагнозу може бути виправданим припинення лікування
лінезолідом. Необхідно впроваджувати відповідні заходи лікування.
При застосуванні майже усіх антибіотиків, включаючи лінезолід,
повідомлялося про виникнення діареї та коліту, пов'язаних із застосуванням
антибіотиків, включаючи псевдомембранозний коліт, та пов'язану з Clostridium difficile діарею (CDAD), тяжкість проявів
яких може варіювати від помірної діареї до коліту з летальним результатом.
Таким чином, важливо враховувати можливість цього діагнозу у пацієнтів, у я=
ких
під час або після застосування лінезоліду розвивається діарея. У разі наявн=
ості
підозри на діарею чи коліт, пов'язаний із застосуванням антибіотиків, або п=
ри
підтвердженні цього діагнозу необхідно припинити поточне лікування
антибактеріальними препаратами (включаючи лінезолід) та негайно розпочати
відповідні терапевтичні заходи. У таких ситуаціях протипоказане застосування
препаратів, які пригнічують перистальтику.
За винятком випадків, коли можливе спостережен=
ня
за пацієнтами на предмет можливого підвищення артеріального тиску, лінезолі=
д не
слід призначати пацієнтам з неконтрольованою артеріальною гіпертензією,
феохромоцитомою, тиреотоксикозом та/або супутнім прийомом таких типів
лікарських засобів як: прямі та непрямі симпатоміметики (наприклад
псевдоефедрин), вазопресори (наприклад епінефрин, норепінефрин), дофамінерг=
ічні
засоби (наприклад дофамін, добутамін).
Лактата=
цидоз
При застосуванні лінезоліду повідомляли про розвиток лактатацидозу.
Пацієнти, у яких під час застосування лінезоліду виникають симптоми та проя=
ви
метаболічного ацидозу, включаючи рецидивуючу нудоту або блювання, біль у
животі, низький рівень бікарбонатів або гіпервентиляцію, повинні негайно
звернутися за медичною допомогою. У разі розвитку молочнокислого ацидозу
необхідно зважити користь подальшого лікування лінезолідом та потенційні
ризики.
Дисфунк=
ція
мітохондрій
Лінезолід пригнічує мітохондріальний синтез білків. У результаті цьо=
го
пригнічення можуть розвиватися такі побічні реакції як лактатацидоз, анемія=
та
нейропатія (периферична та зорового нерва). Ці явища більш поширені при
застосуванні препарату протягом більше 28 днів.
Серотон=
іновий
синдром
Надходили спонтанні повідомлення про розвиток серотонінового синдром=
у,
пов'язаного з одночасним застосуванням лінезоліду та серотонінергічних
препаратів, включаючи антидепресанти (такі як селективні інгібітори зворотн=
ого
захоплення серотоніну (СІЗЗС). Таким чином, одночасне застосування лінезолі=
ду
та серотонінергічних препаратів протипоказане (див. розділ «Протипоказання»=
),
за винятком випадків, коли застосування як лінезоліду, так і одночасне з цим
застосування серотонінергічних препаратів має вирішальне значення. У таких
випадках пацієнт має знаходитись під пильним спостереженням з метою виявлен=
ня
ознак та симптомів серотонінового синдрому, таких як порушення когнітивної
функції, гіперпірексія, гіперрефлексія та порушення координації рухів. У ра=
зі
виникнення ознак чи симптомів лікар має розглянути можливість відміни того =
чи
іншого препарату. Після відміни серотонінергічного препарату можливе виникн=
ення
симптомів відміни.
Перифер=
ична
нейропатія та нейропатія зорового нерва
У пацієнтів, які отримували лікування препаратом Лінезолф, повідомля=
ли
про розвиток периферичної нейропатії, а також нейропатії зорового нерва, яка
іноді прогресувала до втрати зору. Такі повідомлення у першу чергу стосувал=
ись
пацієнтів, які отримували лікування протягом більше 28 днів (максимальна
рекомендована тривалість лікування).
Усім пацієнтам необхідно рекомендувати повідомляти про симптоми
порушення зору, такі як зміни гостроти зору, зміни кольорового сприйняття,
нечіткість зору або випадання частини поля зору. У подібних випадках
рекомендовано терміново провести огляд з направленням до офтальмолога, якщо
необхідно. Якщо пацієнт приймає Лінезолф протягом більш ніж рекомендовані 28
днів, йому необхідно регулярно перевіряти зір.
У разі розвитку периферичної нейропатії або нейропатії зорового нерва
необхідно зважити користь подальшого лікування Лінезолфом та потенційні риз=
ики.
Можливе зростання ризиків розвитку нейропатій при застосуванні
лінезоліду для лікування пацієнтів, які проходять або нещодавно проходили
лікування антибактеріальними препаратами для лікування туберкульозу.
Судоми<= o:p>
Повідомлялося про випадки судом у пацієнтів, які отримували терапію
препаратом Лінезолф. У більшості випадків повідомляли про такий фактор ризи=
ку
як судоми у анамнезі. Пацієнтам необхідно повідомляти лікарів, якщо у них
раніше виникали судоми.
Інгібіт=
ори
моноамінооксидази
Лінезолід є неселективним
інгібітором моноамінооксидази (МАО) зворотної дії. Проте в дозах, які
застосовують для антибактеріальної терапії, він не здійснює пригнічувального
впливу. У дослідженнях взаємодії лікарських препаратів та дослідженнях безп=
еки
застосування лінезоліду було отримано дуже обмежену кількість даних про
застосування лінезоліду для лікування пацієнтів з основними захворюваннями
та/або супутнім лікуванням препаратами, при яких виникають певні ризики
внаслідок пригнічення МАО. Тому застосування лінезоліду за таких обставин не
рекомендоване, якщо неможливо проводити пильне спостереження та моніторинг
стану пацієнта (див. розділи «Протипоказання» та «Взаємодія з іншими
лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Викорис=
тання у
поєднанні з насиченими тираміном продуктами
Пацієнтам слід рекомендувати уникати споживання великої кількості
продуктів, збагачених на тирамін (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші =
види
взаємодій»).
Суперін=
фекція
Вплив лінезоліду на нормальну мікрофлору не вивчався у клінічних
випробуваннях.
Використання антибіотиків іноді може призводити до надмірного росту
нечутливих організмів. Наприклад, приблизно у 3 % пацієнтів, які
отримували лінезолід у рекомендованих дозах, протягом клінічних досліджень =
спостерігали
виникнення кандидозу, пов'язаного з застосуванням препарату. У разі виникне=
ння
суперінфекцій під час лікування слід вживати відповідних заходів.
Особлив=
і групи
пацієнтів
Використовувати лінезолід для лікування пацієнтів з тяжкою нирковою
недостатністю слід з обережністю та лише у ситуаціях, коли очікувана корист=
ь є
більшою за теоретичний ризик (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).=
span>
Використовувати лінезолід для лікування пацієнтів з тяжкою печінковою
недостатністю рекомендовано лише у ситуаціях, коли очікувана користь є біль=
шою
за теоретичний ризик (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Стать
Немає необхідності в корекції дози препарату залежно від статі.
Порушення фертильної функції
Можливі впливи лінезоліду на репродуктивну функцію чоловіків невідом=
і.
Клінічні випробування
Безпека та ефективність застосування лінезоліду при використанні його
протягом більше 28 днів не встановлена.
У контрольованих клінічних випробуваннях не брали участь пацієнти з
діабетичними ураженнями стоп, пролежнями або ішемічними ураженнями, тяжкими
опіками чи гангреною. Відповідно, досвід застосування лінезоліду для лікува=
ння
таких станів обмежений.
Малоймовірно, що
призначення препарату Лінезолф у разі відсутності
діагностованої бактеріальної інфекції або з профілактичною метою принесе шк=
оду
пацієнтові або збільшить ризик появи бактерій, резистентних до лікарського
засобу.
Взаємодія з іншими
лікарськими засобами та інші види взаємодій.
=
Інгібітори моноамінооксидази
Лінезолід є неселективним інгібітором моноамінооксидази (МАО) зворот=
ної
дії. У дослідженнях взаємодії лікарських препаратів та дослідженнях щодо
безпеки застосування лінезоліду було отримано дуже обмежену кількість даних=
про
застосування лінезоліду для лікування пацієнтів, які отримують супутнє
лікування препаратами, що створюють певні ризики внаслідок пригнічення МАО.
Тому застосування лінезоліду за таких обставин не рекомендоване, якщо немож=
ливо
проводити пильне спостереження та моніторинг стану пацієнта (див. розділи
«Протипоказання» та «Особливі заходи безпеки»).
=
Потенційні взаємодії, що призводять до підвищен=
ня
артеріального тиску
У здорових добровольців з нормальним артеріальним тиском лінезолід
посилює підйом артеріального тиску, спричинений псевдоефедрином та
фенілпропаноламіду гідрохлоридом. Комбіноване введення лінезоліду та псевдоефедрину або фенілпропаноламіду
гідрохлориду призводить до зростання систолічного артеріального тиску в
середньому на 30-
=
Потенційні серотонінергічні взаємодії
Потенційні
взаємодії лікарських препаратів вивчали у дослідженні з участю здорових
добровольців. Учасники отримували декстрометорфан (дві дози по 20 мг з
інтервалом у 4 години) у комбіна=
ції з
лінезолідом або без нього. У здорових учасників, які отримували лінезолід та
декстрометорфан, не спостерігали проявів серотонінового синдрому (сплутаніс=
ть
свідомості, марення, занепокоєння, тремор, патологічний рум'янець, посилене
потовиділення, гіперпірексія).
Постмаркетинговий
досвід: було отримано одне повідомлення щодо виникнення проявів, подібних до
проявів серотонінового синдрому, у пацієнта, який приймав лінезолід та
декстрометорфан, ці прояви зникли після відміни обох препаратів.
Протягом
клінічного використання лінезоліду та серотонінергічних препаратів, включаю=
чи
антидепресанти такі, як селективні інгібітори зворотного захоплення серотон=
іну
(СІЗЗС), були описані випадки розвитку серотонінового синдрому. Таким чином,
хоча комбіноване застосування цих препаратів протипоказане (див. розділ
«Протипоказання»), лікування пацієнтів, для яких лікування як лінезолідом, =
так
і серотонінергічними препаратами має вирішальне значення, описане у розділі
«Особливі заходи безпеки».
Використання у поєднанні з насиченими тираміном
продуктами
У
пацієнтів, які отримували лінезолід та тирамін у кількості менш ніж
100 мг, не спостерігали значного вазопресорного ефекту. Це свідчить про
необхідність уникати лише надлишкового споживання продуктів та напоїв з вел=
иким
вмістом тираміну (а саме–зрілих сирів, дріжджових екстрактів, недистильо=
ваних
алкогольних напоїв та ферментованих продуктів з соєвих бобів, таких як соєв=
ий
соус).
Пре=
парати,
які метаболізуються за допомогою цитохрому P450
Лінезолід не є індуктором
цитохрому P450 (CYP450). Крім того, лінезолід не інгібує активність клінічно
значущих ізоформ СYР (наприклад 1А2, 2С9, 2С19, 2D6, 2Е1, 3А4) у людини. То=
му
не очікується впливу лінезоліду на фармакокінетику інших лікарських засобів,
які метаболізуються цими основними ферментами.
Одночасне застосування ліне=
золіду
суттєво не впливає на фармакокінетичні характеристики (S)-варфарину, який
активно метаболізується за допомогою CYP2C9. Такі лікарські засоби як варфа=
рин
і фенітоїн, які є субстратами CYP2C9, можна застосовувати разом з лінезолід=
ом
без зміни режиму дозування.
Сильні індуктори =
CYP 3A4
Рифампін: одночасне застосу=
вання
рифампіну і лінезоліду призводило до зниження Cmax лінезоліду на=
21
% і зниженню AUC0-12 лінезоліду на 32 %. Клінічна значущість цієї
взаємодії не встановлена. Механізм цієї взаємодії повністю не вивчений і мо=
же
бути пов’язаний з індукцією печінкових ферментів. Інші сильні індуктори
печінкових ферментів (наприклад карбамазепін, фенітоїн, фенобарбітал) можуть
спричинити подібне або менш сильне зниження експозиції лінезоліду.
Антибіотики
Азтреонам. Фармакокінетика лінезоліду або азтреонаму не змінює=
ться
при одночасному застосуванні цих препаратів.
Гентаміцин. Фармакокінетика лінезоліду або гентаміцину не
змінюється при одночасному застосуванні цих препаратів.
Антиоксиданти
При одночасному застосуванні
препарату з вітаміном С або вітаміном Е проводити корекцію дози лінезоліду =
не
рекомендується.
Особливості застосування.
Зас=
тосування
у період вагітності або годування груддю=
.
Застосування у період вагітності. Немає адекватних даних щодо застосування препарату Лінез=
олф
вагітним жінкам. Резу=
льтати
досліджень на тваринах продемонстрували наявність репродуктивної токсичност=
і.
Потенційний ризик для людини – наявний. Лінезолф не слід застосовувати у пе=
ріод
вагітності, окрім випадків, коли очікувана користь перевищує
потенційний ризик.
Застосування у період годування груддю.=
u> Резуль=
тати
досліджень на тваринах показали, що лінезолід та його метаболіти можуть
проникати у грудне молоко. Отже, слід припинити годування груддю протягом лікування
препаратом.
Зда=
тність
впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Необхід=
но
попереджати пацієнтів про можливість розвитку запаморочення або симптомів
порушення зору (див. розділ «Особливості заходи безпеки» та «Побічні реакці=
ї»)
під час прийому лінезоліду, та рекомендувати їм не керувати автомобілем та =
не
працювати з механізмами у разі виникнення названих симптомів.
Спо=
сіб
застосування та дози.
Пацієнти, лікуван=
ня яких
було розпочато з призначення Лінезолфу для внутрішньовенних інфузій, можуть
бути переведені на лікування Лінезолфом для перорального застосування. У та=
кому
разі підбір дози не потрібен, оскільки біодоступність лінезоліду при прийомі
внутрішньо становить майже 100 %.
Т=
аблиця
2
Показання |
Доза та спосіб застосуван=
ня Дорослі та діти (віком від 12 років) |
Рекомендована тривалість
лікування (діб поспіль) |
Нозокоміальна пневмонія |
600 мг внутрішньовенно або перорально кожні 12 годин |
10-14 |
Негоспітальна пневмонія (зокрема форми, що супроводжуються бактеріємі=
єю) |
||
Ускладнені інфекції шкіри та її структур<= o:p> |
||
Інфекції, спричинені Enterococcus faecium, резистентними до ванкоміцину, зокрема інфекції, які
супроводжуються бактеріємією |
600 мг внутрішньовенно або перорально кожні 12 годин |
14-28 |
Неускладнені інфекції шкіри та її структур |
Дорослі: 400 мг перорально
кожні 12 годин* Діти віком від =
12
років: 600 мг перорально кожні 12 uодин |
10-14 |
*-
Застосовують препарат в іншій лікарській формі з можливістю відповідного
дозування
Трив=
алість
лікування залежить від збудника, локалізації та тяжкості інфекції, а також =
від
клінічного ефекту.
Максимальна доза для дорослих і
дітей не має перевищувати 600 мг 2 рази на добу.
Застосування пацієнтам літнього віку<=
span
lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-ansi-language:UK'>: немає потреби в
корекції дози.
З=
астосування
пацієнтам з нирковою
недостатністю (зокрема з кліренсом креатиніну < 30 мл/хв): фармакокінетика лінезо=
ліду
не змінюється у пацієнтів з будь-яким ступенем ниркової недостатності; проте
два основні метаболіти лінезоліду кумулюються у пацієнтів з нирковою
недостатністю зі збільшенням їх накопичення у пацієнтів з більшим ступенем
важкості ниркової дисфункції. Незалежно від функції нирок досягалися однако=
ві
концентрації лінезоліду у плазмі крові, тому для пацієнтів з нирковою
недостатністю не рекомендується проводити корекцію дози. Проте, враховуючи
відсутність інформації про клінічну значущість накопичення основних
метаболітів, слід зважити при застосуванні лінезоліду пацієнтам при наявнос=
ті з
ниркової недостатності і потенційних ризиків накопичення таких метаболітів.=
І
лінезолід, і два метаболіти виводяться за допомогою гемодіалізу. Інформація=
про
вплив перитонеального діалізу на фармакокінетику лінезоліду відсутня. Оскіл=
ьки
через 3 години після введення препарату приблизно 30 % дози виводиться прот=
ягом
3-годинного сеансу гемодіалізу, пацієнтам, які отримували подібне лікування,
лінезолід слід призначати після гемодіалізу.
Застосування
пацієнтам із печінковою недостатністю: клінічні дані з цього питання обмежені, тому
рекомендується призначати лінезолід лише тоді, коли очікувана перевага від
лікування вища за потенційний ризик.
Діти.
Препарат у даній лікарській формі призначати д=
ітям
віком від 12 років.
Передозування.
Специфічний антидот невідомий.
Не було зареєстровано випадків передозування. =
У разі передозува=
ння
показане симптоматичне лікування з проведенням заходів щодо підтримки рівня
клубочкової фільтрації. Приблизно 30 % прийнятої дози препарату виводиться
протягом 3 годин гемодіалізу, але немає даних щодо виведення лінезоліду під=
час
процедур перитонеального діалізу або гемоперфузії. Два первинних метаболіти=
лінезоліду також виводяться шляхом
гемодіалізу.
Поб=
ічні
реакції.
Повідомл=
ялося
про наступні побічні реакції під час лікування лінезолідом з наступними
частотами: дуже часто (≥
1/10), часто (=
≥1/100, < 1/10), нечасто<=
span
lang=3DUK style=3D'mso-bidi-font-size:12.0pt'> (≥1/1000, < 1/100), поодинокі (≥1/10000, < 1/1000), рідкісні (< 1/10000) і частота невідо=
ма (не можна встановити на підставі наявн=
их
даних).
Інфекції та інвазії.
Часті: кандидоз (зокрема оральний та вагінальний кандидоз) або грибкові інфекції.<= o:p>
Нечас=
ті:
вагініт.
Частота невідома: антибіотико-асоційовані коліти, включаючи псевдомембранозний коліт.<=
/span>
З боку системи кровообігу та лімфатичної системи.
Нечас=
ті:
еозинофілія, лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія.
Часто=
та
невідома: мієлосупресія, панцитоп=
енія,
анемія, сидеробластна анемія.
Психічні розлади.
Нечас=
ті:
безсоння.
З боку нервової системи.
Часті:
головний біль, перверсії смаку (металічний присмак)
Нечас=
ті:
запаморочення, гіпостезія, парестезія.
Часто=
та
невідома: серотоніновий синдром,
конвульсії, периферична невропатія.
З боку органів зору.
Нечас=
ті:
погіршення зору.
Часто=
та
невідома: зорова невропатія, невр=
ит
зорового нерва, втрата зору, зміна зорового чуття, зміна сприйняття кольору,
дефект поля зору.
З боку органів слуху та лабіринту.
Нечас=
ті:
дзвін у вухах.
Судинні порушення.
Нечас=
ті:
артеріальна гіпертензія, флебіт, тромбофлебіт.
Пооди=
нокі: транзиторна ішемічна атака.
З боку шлунково-кишкового тракту.
Часті:
діарея, нудота, блювання.
Нечас=
ті:
локальний або загальний біль у животі, запор, сухість у роті, диспепсія,
гастрит, глосит, послаблення випорожнень, панкреатит, стоматит, розлади сма=
ку,
зміна кольору язика.
Частота
невідома: знебарвлення поверхні з=
убів.
З боку гепатобіліарної системи.
Часті:
аномальні функціональні печінкові проби, збільшення рівнів АЛТ, АСТ або луж=
ної
фосфатази.
Нечас=
ті: підвищення загального білірубіну.
З боку шкіри та підшкірної клітковини.
Нечас=
ті:
дерматит, надмірне потовиділення, свербіж, висип, кропив’янка.
Часто=
та
невідома: бульозні ураження шкіри=
як
при синдромі Стівенса-Джонсона та токсичному епідермальному некрозисі,
ангіоедема, алопеція.
З боку нирок та сечовидільної системи.
Часті=
: підвищення азоту сечовини крові.=
Нечас=
ті:
поліурія, підвищення креатиніну=
span>.
Пооди=
нокі: ниркова недостатність.
З боку репродуктивної системи та молочних зало=
з.
Нечас=
ті:
вульвовагінальні порушення.
Загальні порушення та розлади в місці введення=
.
Нечас=
ті:
пропасниця, втома, гарячка, підвищення спраги, локалізований біль.
З боку імунної системи.
Частота невідома: анафілаксія.
З б=
оку
метаболізму та харчування.
Частота невідома: лактатацидоз, гіпонатріємія.
З боку серця.
Поодинокі:
аритмія (тахікардія).
Результати досліджень.
Біохімія.
Часті: підвищення ЛДГ, креатинінкінази, ліпази,
амілази або глюкози поза голодуванням. Зниження загального рівня білка,
альбуміну, натрію та кальцію. Підвищення або зниження калію або бікарбонату=
Нечасті: підвищення натрію або кальцію. Знижен=
ня
глюкози поза голодуванням. Підвищення або зниження хлоридів
Гематологія.
Часті:
підвищення вмісту нейтрофілів та еозинофілів. Зниження гемоглобіну, гематок=
риту
або кількості еритроцитів. Підвищення або зниження кількості тромбоцитів або
лейкоцитів.
Нечас=
ті:
Підвищення кількості ретикулоцитів. Зниження кількості нейтрофілів.
Тер=
мін
придатності. 2 роки.
Умови
зберігання. Зберігати в оригіна=
льній
упаковці при температурі не вище 25 °С.
Зберігати в
недоступному для дітей місці.
Упа=
ковка.
По 10 таблеток у стрипі.
По 1 стрипу у пачці з картону.
Кат=
егорія
відпуску. За рецептом.
Вир=
обник.
Мікро Лабс Лімітед
MICRO LABS LIMITED
Міс=
цезнаходження.
92, Сіпкот Індастріал
Комплекс, Хосур, IN - 635 126, Індія
92, Sipcot
Industrial Complex,=
Hosur, IN - 635 126, India
Зая=
вник. ТОВ «Олфарма»