ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застос= ування лікарського засобу

ПРЕСТАРIУМ^® 2,5 мг (PRESTARIUM^®2,5 mg)

ПРЕСТАРIУМ^® 5 мг (PRESTARIUM^®5 mg)

ПРЕСТАРIУМ^® 10 мг (PRESTARIUM^®10 mg)

С= клад:

Престаріум^® 2,5 мг:

діюча речовина: периндоприлу аргінін;

1 таблетка містить периндоприлу аргініну 2,5 мг, що відповідає 1,6= 975 мг периндоприлу;

допомiжнi речовини: лактози моногідрат, магнію стеарат, мальтодекстрин, кремній колоїдний гідрофобний, натрію крохмальгліколят (тип= А), гліцерин (Е 422a), гіпромелоза (Е 464), макрогол 6000, титану діоксид = (Е 171);

Престаріум^® 5 мг:

діюча речовина: периндоприлу аргінін;

1 таблетка містить периндоприлу аргініну 5 мг, що відповідає 3,395 мг периндоприлу;

Престаріум^® 10 мг:

діюча речовина: периндоприлу аргінін;

1 таблетка містить периндоприлу аргініну 10 мг, що відповідає 6,790&nbs= p;мг периндоприлу;

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.<= /o:p>

Основнi фiзико-хiмiчнi властивості:

Престаріум^® 2,5 мг: білого кольору, круглої форми, опуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Престаріум^® 5 мг: світло-зеленого кольору, довгастої форми таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з тисненням з одного боку та насічкою на обох краях.=

Престаріум^® 10 мг: зеленого кольору, круглої форми, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з тисненням з одного боку та= з іншого.

&n= bsp;

Фармакотерапевтична група. Інгібітори ангіотензинперетворювал= ьного ферменту (АПФ).

Код АТX= C09A A04.

Фармакологічні власт= ивості.

Фармакодинаміка.

Периндоприл – інгібітор ферменту, який перетворює ангіотензин І в ангіотензин ІІ (ангіотензинперетворювальний фермент АПФ). Перетворювальний фермент, або кіназа, це є екзопептидаза, яка робить можливим перетворення ангіотензину І у судинозвужувальний ангіотензин ІІ, а також спричиняє розпад вазодилататора брадикініну до неактивного гептапептиду. Інгібування АПФ при= зводить до зменшення концентрації ангіотензину ІІ у плазмі крові, що підвищує активність реніну у плазмі крові (за рахунок пригнічення негативного зворот= ного зв’язку на вивільнення реніну) та знижує секрецію альдостерону. Оскільки АПФ інактивує брадикінін, інгібування АПФ також призводить до підвищення активн= ості циркулюючої та місцевої калікреїнкінінової системи (і таким чином також призводить до активації системи простагландинів). Цей механізм дії зумовлює зниження артеріального тиску інгібіторами АПФ і частково відповідає за появу деяких побічних ефектів (наприклад кашель).

Периндоприлу аргінін діє через свій активний метаболіт – периндоприлат. Інші ж метаболіти не демонструють активності в інгібуванні АПФ в експериментальних умовах.

Артеріальна гіпертензія.

Периндоприл ефективно знижує артеріальний тиск при всіх ступенях артеріальної гіпертензії: м’якій, помірній та тяжкій; зниження систолічного= та діастолічного артеріального тиску спостерігається як у положенні лежачи, та= к і у положенні стоячи.

Периндоприл зменшує опір периферичних судин, що призводить до зниження артеріального тиску. Внаслідок цього збільшується периферичний кровотік без впливу на частоту серцевих скорочень.

Як правило, збільшується і нирковий кровотік, у той час як швидкість клубочкової фільтрації (ШКР) зазвичай не змінюється.

Максима= льний антигіпертензивний ефект розвивається через 4-6 годин після одноразового прийому та зберігається щонайменше 24 години: співвідношення Т/Р (корито/пі= к – мінімальна ефективність/максимальна ефективність упродовж доби) периндоприлу становить 87-100 %.

Артеріальний тиск знижується швидко. У пацієнтів, які відповіли на лікування, нормалізація артеріального тиску відбувається протягом місяця та зберігається без виникнення тахіфілаксії.

У разі припинення застосування периндоприлу аргініну ефекту відміни не виникає.

Периндоприл зменшує гіпертрофію лівого шлуночка.

Клінічні дослідження довели, що периндоприл має судинорозширювальні властивості. Він покращує еластичність великих артерій та зменшує співвідношення товщини стінки до просвіту судини для малих артерій.

Додаткова терапія з тіазидним діуретиком має синергійний ефект. Комбіна= ція інгібітору АПФ та тіазидного діуретика також зменшує ризик гіпокаліємії, спричиненої діуретиком.

Серцева недостатність.=

Периндоприлу аргінін зменшує роботу серця шляхом зменшення перед- та післянавантаження на серце.

Дослідження з участю пацієнтів із серцевою недостатністю продемонстрували:

- = зменшення тиску наповнення правого та лівого шлуночків,

- = зниження системного периферичного опору,

- = збільшення серцевого індексу та покращання серцевого викиду.<= /span>

У порівняльних дослідженнях перше призначення 2,5 мг периндоприлу аргініну пацієнтам із серцевою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості = не було пов’язане з будь-яким достовірним зниженням артеріального тиску порівн= яно з плацебо.

Пацієнти з цереброваскулярними захворюваннями в анамнезі.

Мультицентрове інтернаціональне подвійне сліпе рандомізоване плацебо-контрольоване дослідж= ення PROGRESS визначило переваги 4-річного лікування периндоприлом (у монотерапії або у комбінації з індапамідом) щодо запобігання повторному інсульту у пацієнтів із цереброваскулярними захворюваннями в анамнезі.

Первинною кінцевою точкою був інсульт.

Після 2 тижнів (періоду run-in) прийому периндоприлу тертбутиламіну у дозі 2 = ;мг (що є еквівалентним периндоприлу аргініну 2,5 мг) 1 раз на добу та наступних 2 тижнів прийому у дозі 4 мг (що є еквівалентним периндоприлу аргініну= 5 мг) 1 раз на добу, 6105 пацієнтів було рандомізовано на дві групи: в о= дній групі пацієнти приймали плацебо (n=3D3054), а в іншій периндоприл тертбутил= амін 4 мг (що є еквівалентним периндоприлу аргініну 5 мг) у монотерапії або в комбінації з індапамідом (n=3D3051). Індапамід додавали пацієнтам, які мали показання до призначення діуретика та не мали протипоказань до його призначення.

Ця терапія призначалась на додаток до традиційного лікування інсульту та/або артеріальної гіпертензії або будь-яких інших патологічних станів.

Усі пацієнти, які приймали участь у дослідженні, мали цереброваскулярні захворю= вання в анамнезі (інсульт або транзиторна ішемічна атака) протягом останніх 5 рок= ів. Артеріальний тиск не був критерієм для включення у дослідження: 2916 пацієн= тів були з артеріальною гіпертензією, 3189 пацієнтів були з нормальним артеріал= ьним тиском.

Після 3,9 року (у середньому) спостереження артеріальний тиск систолічний/діастолічний зменшився у середньому на 9,0/4,0 мм рт. ст. та ри= зик повторних інсультів (як ішемічних так і геморагічних) достовірно знизився на 28 % (95 % CI [17;38], p<0,0001) порівняно з пацієнтами, які прийма= ли плацебо (10,1 % порівняно з= 13,8 %).

Також відзначалося достовірне зниження ризику виникнення:

- <= /span>летального= або інвалідизуючого інсульту (4 % порівняно з 5,9 %, що відповідає зниженню риз= ику на 33 %);

- <= /span>загальн= ої кількості значних кардіоваскулярних подій, які складаються з кардіоваскуляр= ної смерті, нелетального інфаркту міокарда та нелетального інсульту (15 % порів= няно з 19,8 %, що відповідає зниженню ризику на 26 %);

- <= /span>деменці= ї, що виникає внаслідок інсульту (1,4 % порівняно з 2,1 %, що відповідає зниженню ризику на 34 %), та тяжких порушень когнітивної функції, що виника= ють унаслідок інсульту (1,6 % порівняно з 2,8 %, що відповідає зниженню ри= зику на 45 %);

- <= /span>значних коронарних подій, включаючи нелетальний інфаркт міокарда або летальний наслідок, що відбувся внаслідок ішемічної хвороби серця (3,8 % порівня= но з 5 %, що відповідає зниженню ризику на 26 %).<= /span>

Ці терапевтичні переваги спостерігались у пацієнтів незалежно від наявності/відсутності артеріальної гіпертензії, незалежно від віку, статі, = типу інсульту або наявності цукрового діабету. Результати дослідження PROGRESS показали, що після 5-річного лікування можна уникнути виникнення одного інсульту серед кожних 23 пацієнтів та одного серйозного кардіоваскулярного ускладнення серед кожних 18 пацієнтів.

Пацієнти зі стабільною ІХС.

EUROPA – це міжнародне мультицентрове рандомізоване подвійне сліпе плацебо-контрольоване клінічне дослідження, яке тривало 4 роки. 12218 паціє= нтів віком від 18 років були рандомізовані на групи: 6110 пацієнтів приймали 8 мг периндоприлу тертбутиламіну (що є еквівалентним периндоприлу аргі= ніну 10 мг) та 6108 пацієнтів приймали плацебо. У дослідженні приймали участь пацієнти з підтвердженою ішемічною хворобою серця та без клінічних симптомів серцевої недостатності. Загалом, 90 % пацієнтів перенесли в анамнезі інфаркт міокарда та/або операцію з реваскуляризації. Більшість пацієнтів у дослідже= нні отримувала периндоприл на додаток до стандартної терапії: дезагрегантів, гіполіпідемічних препаратів та β-блокаторів.

Основним критерієм ефективності було встановлено сукупну оцінку виникнення серцево-судинної летальності, нелетального інфаркту міокарда та/або зупинки серця з подальшим успішним запуском. Лікування периндоприлом в дозі 8 мг (щ= о є еквівалентним периндоприлу аргініну 10 мг) один раз на добу призвело до достовірного абсолютного зменшення показника первинної кінцевої точки дослідження на 1,9 % (зменшення відносного ризику на 20 %, 95 % СІ [9,4; 28= ,6] – p<0,001).

У пацієнтів з інфарктом міокарду та/або реваскуляризацією в анамнезі спостерігалося абсолютне зниження на 2,2 % показника первинної кінцевої точ= ки, що відповідає зниженню відносного ризику на 22,4 % (95 % СІ [12,0; 31,= 6] – p<0,001) порівняно до плацебо.

Застосу= вання дітям.

Безпеку= та ефективність застосування периндоприлу у дітей та підлітків до 18 років встановлено не було.

У відкр= итому клінічному дослідженні без груп порівняння 62 дітям віком від 2 до 15 років= , у яких швидкість клубочкової фільтрації становила > 30 мл/хв/1,73 м^{2<=
/sup>,
призначали периндоприл у середній дозі 0,07 мг/кг. Дозу препарату підбирали
індивідуально, з підвищенням до максимальної 0,135 мг/кг/добу залежно від
профілю пацієнта та відповіді артеріального тиску на лікування. 59 пацієнтів
приймали участь у дослідженні протягом 3 місяців, 36 пацієнтів продовжили
лікування як мінімум до 24 місяців (середня тривалість дослідження 44 місяц=
і).
Систолічний та діастолічний артеріальний тиск залишався стабільним (від мом=
енту
включення пацієнта у дослідження до останнього візиту) у пацієнтів, які поп=
ередньо
лікувалися іншими антигіпертензивними препаратами та знижувався у пацієнтів,
які попередньо не отримували лікування. Більше 75 % дітей мали систолічний =
та
діастолічний артеріальний тиск нижче 95-го перцентиля під час їх останнього
візиту у дослідженні. Профіль безпеки застосування у дітей відповідав відом=
ому
профілю безпеки периндоприлу.}

Фармакокiнетика.

Абсорбція. Після перорального прийому периндо= прил швидко всмоктується, максимальна концентрація у плазмі крові досягається протягом 1 години. Період напіврозпаду периндоприлу у плазмі крові становит= ь 1 годину.

Периндоприл є пролікарським засобом. 27 % від загальної кількості прийнятого периндоприлу визначається в крові у вигляді активного метаболіту= – периндоприлату. Крім активного метаболіту – периндоприлату, препарат утворює 5 метаболітів, які є неактивними. Максимальна концентрація периндоприлату у плазмі крові досягається через 3-4 години після прийому.<= /p>
Прийом їжі зменшує перетворення периндоприлу у периндоприлат, отже, зменшується його біодоступність, тому добову дозу периндоприлу аргініну рекомендується приймати одноразово вранці перед їдою.

Відзначається лінійна залежність між дозою периндоприлу та його концентрацією у плазмі крові.

Розподіл. Об’єм розподілу незв’язаного периндоприлату становить приблизно 0,2 л/кг. Зв’язування периндоприлат= у з білками плазми крові становить 20 %, головним чином з ангіотензинперетворювальним ферментом, але цей показник є дозозалежним.

Виведення. Периндоприлат виводиться із сечею.= Період остаточного напіввиведення незв’язаної фракції становить приблизно 17 годин. Стадія рівноважної концентрації у плазмі крові настає через 4 дні від почат= ку лікування.

Особливі групи паціє= нтів. Виведення периндоприлату уповільню= ється у пацієнтів літнього віку, а також у пацієнтів із серцевою або нирковою недостатністю. Рекомендовано підбирати дозу для пацієнтів з нирковою недостатністю, враховуючи ступінь недостатності (кліренсу креатиніну).=

Діалізний кліренс периндоприлату – 70 мл/хв.

Кінетика периндоприлу змінюється у хворих на цироз печінки: печінковий кліренс периндоприлу зменшується вдвічі. Однак кількість периндоприлату, що утворюється, не зменшується. Отже, таким хворим не потрібно коригувати дозу= .

Клінічні характеристики.

Показання.

-        Артеріальна гіпертензія.

-        Серцева недостатність.

-        Запобігання виникненню повторного інсульту у пацієнтів з цереброваскулярними захворюваннями.

-        Запобігання серцево-судинним ускладненням у пацієнтів з документально підтвердженою стабільною ішемічною хворобою серця. Довготривале лікування зменшує ризик в= иникнення інфаркту міокарда та серцевої недостатності (за результатами дослідження EUROPA).

Протипоказання.

-        Підвищена чутливість до периндоприлу або до будь-якої з допоміжних речовин, або до будь-якого іншого інгібітору АПФ;

-        ангіоневротичний набряк в анамнезі, пов’яза= ний із попереднім лікуванням інгібітором АПФ (див. розділ «Особливості застосуванн= я»);

-        ідіопатичний або спадковий ангіоневротичний набряк;

-        вагітні або жінки, які планують завагітніти (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»);

-        одночасне застосування з препаратами, що містять діючу речовину аліскірен, пацієнтам з цукровим діабетом або поруше= нням функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації < 60 мл/хв/1,73 м²) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»);

-      = одночасне застосування з сакубітрилом/валсартаном. З= астосування препарату ПРЕСТАРІУМ^® не можна розпочинати раніше ніж через 36 годин після прийому останньої дози сакубітрилу/валсартану (див. розділи «Особливості застосування» і «<= span style=3D'mso-bidi-font-style:italic'>Взаємодія з іншими лікарськими засобам= и та інші види взаємодій»);

-        екстракорпоральні методи лікування, які призводять до контакту крові з негативно зарядженими поверхнями (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші ви= ди взаємодій»);

-        значний двобічний стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної функціонуючої н= ирки (див. розділ «Особливості застосування»).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Дані клінічних досліджень свідчать, що подвійна блокада ренін-ангіотенз= ин-альдостеронової системи (РААС) шляхом одночасного прийому інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину ІІ або аліскірену асоціюється з більш високою часто= тою побічних реакцій, таких як гіпотензія, гіперкаліємія та зниження функції ни= рок (включаючи гостру ниркову недостатність), порівняно з застосуванням одного препарату, що впливає на РААС (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»).

Лікарські засоби, що підвищують ризик розвитку ангіоневротичного набряку
Одночасне застосування інгібіторів АПФ з сакубітрилом/валсартаном протипоказане, оскільки це підвищує ризик розвитку ангіоневротичного набряку (див. розділ «Протипоказання», «Особливості застосування»). Розпочинати застосування сакубітрилу/валсартану слід не раніше ніж через 36 годин після прийому останньої дози периндоприлу. Терапію периндоприлом слід розпочинати не раніше ніж через 36 годин після прийому останньої дози сакубітрилу/валсартану (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»).

Одночас= не застосування інгібіторів АПФ з рацекадотрилом, інгібіторами mTOR (наприклад сиролімусом, еверолімусом, темсиролімусом)= та гліптинами (наприклад лінагліптином, саксагліптином, ситагліптином, вілдагл= іптином) може призвести до підвищення ризику розвитку ангіоневротичного набряку (див. розділ «Особливості застосування»).

Лікарські засоби що = спричиняють гіперкаліємію.

Рівень калію в сироватці крові зазвичай залишається в межах норми, але у деяких пацієнтів,= які застосовують лікарський засіб ПРЕСТАРІУМ^®, може виникнути гіперкаліємія. Деякі лікарські засоби або терапевтичні класи лікарських засобів можуть спричинити виникнення гіперкаліємії, а саме: аліскірен, солі калію, калійзберігаючі ді= уретики (наприклад спіронолактон, триамтерен або амілорид), інгібітори АПФ, антагон= істи рецепторів ангіотензину ІІ, нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ), гепари= ни, імуносупресори, такі як циклоспорин або такролімус, триметоприм та ко-тримоксазол (триметоприм/сульфаметоксазол), оскільки триметоприм діє як калійзберігаючий діуретик, подібно до амілориду. Одночасний прийом вказаних лікарських засобів підвищує ризик виникнення гіперкаліємії. Тому одночасне застосування лікарського засобу ПРЕСТАРІУМ^® з вищезазначеними препаратами не рекомендован= о. Якщо одночасне застосування цих речовин є необхідним, їх слід застосовувати= з обережністю та проводити частий моніторинг рівня калію у сироватці крові.

Одночасне застосуван= ня протипоказано (див. розділ «Протипоказання»).

Аліскірен: у пацієнтів, хворих на цукровий діабет, або пацієнтів з порушеною функцією нирок ризик виникнення гіперкаліємії, погірш= ення функції нирок та кардіоваскулярної захворюваності і летальності підвищуєтьс= я.

Екстракорпоральні методи лікування, які призводять до контакту крові з негативно зарядженими поверхнями, такими як високопроточні мембрани для діалізу або гемофільтрації (наприклад поліакрилові мембрани) та для аферезу ліпопротеїдів низької щільності з декстрансульфатом, що може призвести до підвищення ризику виникнення тяжких анафілактоїдних реакцій (д= ив. розділ «Протипоказання»). У разі необхідності такого лікування, слід розгля= нути можливість використання діалізної мембрани іншого типу або застосування інш= ого класу антигіпертензивних препаратів.

Одночасне застосуван= ня не рекомендоване (див. розділ «Особливості застосування»).

Аліскірен: у будь-яких інших пацієнтів, як і у хворих = на цукровий діабет або пацієнтів з порушеною функцією нирок, ризик виникнення гіперкаліємії, погіршення функції нирок та кардіоваскулярної захворюваності= і летальності підвищується.

Одночасне застосування інгібітору АПФ та бло= катора рецепторів ангіотензину

За даними літератури відомо, що у пацієнтів зі встановленим атеросклеро= зом, серцевою недостатністю або з цукровим діабетом з ураженням органів-мішеней одночасне застосування інгібіторів АПФ та блокаторів рецепторів ангіотензину супроводжувалося підвищенням частоти виникнення артеріальної гіпотензії, непритомності, гіперкаліємії та погіршенням функції нирок (у тому числі гос= трої ниркової недостатності) порівняно з монотерапією препаратами, що впливають = на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему. Застосування подвійної блокади (тобто комбінація інгібітору АПФ з антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ) можливе тільки в окремих випадках= за умови ретельного контролю функції нирок, рівня калію та артеріального тиску= .

Естрамустин: підвищення ризику виникнення побічних реакц= ій, таких як ангіоневротичний набряк (ангіоедема).

Калійзберігаючі діуретики (наприклад триамте= рен, амілорид та інші), солі калію: виникнення гіперкаліємії (потенційно летальної), особливо у пацієнтів = з порушенням функції нирок (адитивний гіперкаліємічний ефект). Зазначені препарати не рекомендовані для одночасного застосування з периндоприлом (див. розділ «Особливості застосування»). Однак якщо одночасне призначення цих речовин є необхідним, їх слід застосовувати з обережністю та проводити частий контроль калію у сироватці крові. Щодо застосування спіронолактону при серцевій недостатності див. пункт = «Одночасне застосування, яке потребує особливої уваги».
Літі= й. При застосуванні інгібіторів АПФ з препаратами літію повідомлялося про= оборотне підвищення концентрації літію у сироватці крові та його токсичність. Не рекомендує= ться застосовувати периндоприл з препаратами літію. У разі доведеної необхідності такого призначення обов’язково слід ретельно контролювати рівень літію у си= роватці крові (див. пункт «Особливості застосування»).

Одночасне застосування, що потребує особливої уваги.

Прот= идіабетичні засоби (інсулін, гіпоглікемічні засоби для перорального застосування).

Результати епідеміологічних досліджень свідчать про те, що одночасне застосування інгібіторів АПФ та протидіабетичних засобів (інсулін, <= span lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK'>гіпоглікемічні засоби для перорального застосування) може посилити цукрознижувальний ефект з ризиком розвитку гіпоглікемії. Вірогідніше, що це явище може виникати у перші тижні комбінованого лікування та у пацієнтів з нирковою недостатністю.

Баклофен посилює антигіпертензивний ефект. Необхідно контролювати артеріальн= ий тиск і, у разі необхідності, корегувати дозу антигіпертензивного засобу.

Діур= етики. У пацієнтів, які приймають діуретики, та особливо у тих, у кого порушений водно-електролітний обмін, можливе надмірне зниження артеріального тиску після початку лікування інгібітором АПФ. Імовірність розвитку гіпотензивного ефекту може бути знижена шляхом відміни= прийому діуретика, підвищення об’єму циркулюючої крові або споживання солі перед початком терапії периндоприлом, яку слід розпочинати з низької дози з поступовим ії підвищенням. При арте= ріальній гіпертензії, коли попередньо призначений діуретик міг спричинити недостатність води/електролітів, його необхідно відмінити перед початком лікування інгібітором АПФ (у таких

випадках прийом діуретика може бути поновлено з часом) або призначити інгібітор АПФ у низькій дозі з поступовим її підвищенням. При застійній серцевій недостатності на тлі прийому діуретика прийом ін= гібітору АПФ слід розпочинати з мінімальної дози, можливо, після зниження дози діуретика. У будь-якому випадку необхідно контролювати функцію нирок (рівень креатиніну) протягом перших тижнів лікування інгібітором АПФ.

Калійзберігаючі діуретики (еплеренон, спіронолактон). При одночасному застосуванні еплеренону або спіронолактону в дозах від 12,5 мг до 50 мг на добу з низькими дозами інгібіторів АПФ у пацієнтів із серцевою недостатністю ІІ-ІV функціональних класів за шкалою Нью-Йоркської кардіологічної асоціації (NYHA) і фракцією викиду < 40&n= bsp;%, які раніше приймали інгібітори АПФ= та петльові діуретики, існує ризик виникнення гіперкаліємії (потенційно летальної), особливо у разі недотримання рекомендацій щодо призначення такої комбінації. Перед початком застосування такої комбінації слід упевнитися у відсутності гіперкаліємії та порушення функції нирок. Рекомендовано проводи= ти ретельний моніторинг каліємії та креатинінемії щотижнево під час першого мі= сяця лікування та щомісячно надалі.

Нест= ероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ), включаючи ацетилсаліцилову кислоту = 805; 3 г/добу. Можливе послаблення антигіпертензивного ефекту під час одночасного застосування інгібіторів АПФ з НПЗЗ такими як: ацетилсаліцилова кислота у протизапальних дозах, інгібітори ЦОГ‑2, неселективні НПЗЗ. Одночасне застосування інгібіторів АПФ та НПЗЗ може призв= ести до збільшення ризику погіршення функції нирок, у тому числі імовірності розвит= ку гострої ниркової недостатності, підвищення рівня калію у сироватці крові, особливо у пацієнтів із порушенням функції нирок в анамнезі. Таку комбінацію слід призначати з обережністю, зокрема пацієнтам літнього віку. Пацієнт= ам необхідно відновити водний баланс та надати рекомендації щодо контролю функ= ції нирок після початку комбінованої терапії та при подальшому лікуванні.<= /o:p>

Одночасне застосу= вання, що потребує уваги.

Анти= гіпертензивні засоби та вазодилататори: одночасне застосування антигіпертензивних засобів може підвищити гіпотензивний ефект периндоприлу. Одночасне застосування з нітрогліцерином та іншими нітратами або з іншими вазодилататорами може сприяти додатковому зниженню артеріального тиску.

Одночас= не застосування деяких трициклічних антидепресантів або антипсихотропних засобів, або анестетиків з інгібіторами АПФ може призвести до подальшого зниження артеріального тиску (див. розділ «Особливості застосування»).

Симп= атоміметики можуть послабляти антигіпертензив= ну дію інгібіторів АПФ.

Золото: нітратоподібна реакція (симптомами є: почервоніння обличчя, нудота, блювання та артеріальна гіпотензія) зустрічалася рідко у пацієнтів, які одночасно приймали інгібітори АПФ, включаючи периндоприл, та ін’єкційні препарати золота (натрію ауротіомалат).

Особливості застосування.

Стабільна ішемічна хвороба серця.= У випадку, якщо протягом першого = місяця лікування периндоприлом відбувся епізод нестабільної стенокардії (будь-якої тяжкості), необхідно ретельно зважити співвідношення ризик/користь перед ти= м як вирішувати питання про продовження терапії.

Артеріальна гіпотензія. Прийом інгібіторів АПФ може спричинити зниж= ення артеріального тиску. Симптоматична артеріальна гіпотензія спостерігається р= ідше у пацієнтів з неускладненою артеріальною гіпертензією та є більш вірогідною= у пацієнтів з гіповолемією, у тих, хто приймає діуретики, знаходиться на дієт= і з обмеженням кількості солі, у пацієнтів на діалізі, у пацієнтів з діареєю або блюванням, або у пацієнтів із тяжкою ренін-залежною артеріальною гіпертензі= єю (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємод= ій» та «Побічні реакції»). Симптоматична артеріальна гіпотензія спостерігалась у пацієнтів з симптоматичною серцевою недостатністю, із супутньою нирковою недостатністю або без неї. Виникнення симптоматичної артеріальної гіпотензії найбільш вірогідне у пацієнтів з більш тяжким ступенем серцевої недостатнос= ті, які приймають великі дози петльових діуретиків, мають гіпонатріємію або нир= кову недостатність функціонального характеру. Пацієнтам з підвищеним ризиком симптоматичної артеріальної гіпотензії с= лід під час початку терапії та на етапі підбору доз перебувати під ретельним наглядом лікаря (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Побічні

реакції»). Такі самі застереж= ення стосуються пацієнтів з ішемічною хворобою серця або цереброваскулярними захворюваннями= , у яких надмірне зниження артеріального тиску може спричинити виникнення інфар= кту міокарда або інсульту.

При виникненні артеріальної гіпотензії пацієнту слід надати горизонта= льне положення та у разі необхідності ввести внутрішньовенно 0,9 % (9 = мг/мл) розчин натрію хлориду. Транзиторна гіпотензія не є протипоказанням для подальшого застосування препарату, який зазвичай можна застосовувати без будь-яких перешкод після відновлення об’єму крові та підвищення артеріально= го тиску.

У деяких пацієнтів із застійною серцевою недостатністю з нормальним а= бо зниженим артеріальним тиском периндоприлу аргінін може спричинити додаткове зниження системного артеріального тиску. Цей ефект є передбачуваним і зазви= чай не потребує відміни препарату. Якщо артеріальна гіпотензія стає симптоматич= ною, може з’явитися необхідність зниження дози або відміни препарату.=

Стеноз аортального та мітрального клапанів/гіпертрофічна кардіоміопат= ія. Як і ін= ші інгібітори АПФ, периндоприлу аргінін слід призначати з обережністю пацієнта= м зі стенозом мітрального клапана або обструкцією виходу з лівого шлуночка (аортальний стеноз або гіпертрофічна кардіоміопатія).

Порушення функції нирок.

У випадку ниркової недостатності (кліренс кре= атиніну < 60 мл/хв) початкову дозу периндоприлу слід призначати відповідно до кліренсу креатиніну пацієнта (див. розділ «Спосіб застосування та дози»), а далі – залежно від відповіді пацієнта на лікування. Регулярний моніторинг к= алію та креатиніну є частиною звичайної медичної практики для таких пацієнтів (див. розділ «Побічні реакції»).

У пацієнтів із симптоматичною серцевою недостатністю артеріальна гіпотензія, що виникає на початку застосування інгібіторів АПФ, може призвести до порушення функції нирок, у деяких випадках – = із виникненням гострої ниркової недостатності, яка зазвичай є оборотною.=

У деяких пацієнтів з двобічним стенозом нирко= вих артерій або стенозом артерії єдиної нирки при застосуванні інгібіторів АПФ спостерігалося збільшення рівнів сечовини крові та креатиніну у сироватці крові, які зазвичай поверталися до норми після припинення лікування. Це особливо стосується пацієнтів із нирковою недостатністю. При наявності супутньої реноваскулярної гіпертензії ризик виникнення тяжкої артеріальної гіпотензії та ниркової недостатності підвищується. Для таких пацієнтів лікування слід розпочинати під ретельним спостереженням лікаря з маленьких = доз та з обережною титрацією доз. Враховуючи вищесказане, лікування діуретиками може сприяти виникненню артеріальної гіпотензії, тому їх потрібно відмінити= та проводити моніторинг функції нирок у перші тижні лікування периндоприлу аргініном.

У деяких пацієнтів з артеріальною гіпертензіє= ю, у яких до початку лікування не було виявлено реноваскулярних захворювань, відбувалося підвищення сечовини к= рові та креатиніну сироватки крові, зазвич= ай незначне та тимчасове, особливо коли периндоприлу аргінін призначали одночасно з діуретиком. Але це більш характ= ерно для пацієнтів з уже існуючою нирковою недостатністю. Може стати необхідним зниження дози та/або відміна діуретика та/або периндоприлу аргініну.=

Паці= єнти, які перебувають на гемодіалізі. Повідомлялося про випадки виникнення анафілактоїдних реакцій у пацієнт= ів, які приймали інгібітори АПФ під час перебування на гемодіалізі з використан= ням високопроточних мембран. Таким пацієнтам слід застосовувати інший тип діалі= зних мембран або призначати інший клас антигіпертензивних засобів.

Паці= єнти після трансплантації нирки. Досвід щодо призначення пери= ндоприлу аргініну пацієнтам після нещодавно перенесеної операції з трансплант= ації нирки відсутній.

Реноваскулярна гіпер= тензія.

У разі призначення інгібіторів АПФ пацієнтам з двобічним стенозом нирко= вих артерій або стенозом артерії єдиної функціонуючої нирки підвищується ризик виникнення гіпотензії та ниркової недостатності (див. розділ «Протипоказанн= я»). Сприятливим фактором може бути лікування діуретиками. Втрата функції нирок = може проявлятися мінімальними змінами у рівні креатиніну сироватки крові навіть у пацієнтів зі стенозом арт= ерії однієї з нирок.<= /o:p>

Гіперчутливість/ангіоневротичний набряк.

Повідомлялося про рідкісні випадки виникнення ангіоневротичного набряку обличчя, кінцівок, губ, слизових оболонок, язика, голосової щілини та/або гортані у пацієнтів, під час застосування інгібіторів АПФ, у тому числі периндоприлу аргініну (див. = ;розділ «Побічні реакції»). Це може статися будь-коли під час лікування. У таких випадках необхідно терміново відмінити препарат і встан= овити відповідний нагляд за станом пацієнта до повного зникнення симптомів. У тих окремих випадках, коли набряк розповсюджується лише у зоні обличчя та губ, = стан пацієнта, як правило, покращується без лікування. Призначення антигістамінн= их препаратів може бути корисним для зменшення симптомів.

Ангіоневротичний набряк, пов’= язаний з набряком гортані, може призвести до летальних наслідків. У випадках, коли набряк розповсюджується на язик, голосову щілину або гортань, що спричиняє обструкцію дихальних шляхів, необхідне термінове проведення невідкладної терапії, яка може включати введення адреналіну та/або забезпечення прохідно= сті дихальних шляхів. Пацієнту слід перебувати під ретельним медичним наглядом = до повного зникнення симптомів та стабілізації його стану. Пацієнти з ангіоневротичним набряком в анамнезі, який не був пов’язаний з прийомом інгібіторів АПФ, нале= жать до групи підвищеного ризику розвитку ангіоневротичного набряку під час прийому інгібіторів АПФ (див. розділ «Протипоказання»).

Пов= ідомлялося про рідкісні випадки виникнення інтестинального ангіоневротичного набряку у пацієнтів під час лікування інгібіторами АПФ. У таких пацієнтів спостерігав= ся абдомінальний біль (з нудотою або блюванням чи без них); у деяких випадках = не спостерігалося попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та рівень С-1 естерази був у нормі. Діагноз інтестинального ангіоневротичного набряку був встановлений під час комп’ютерної томографії черевної порожнини або ультразвукового дослідження, або під час хірургічного втручання. Після відм= іни інгібітору АПФ симптоми ангіоневротичного набряку зникали. Інтестинальний ангіоневротичний набряк необхідно враховувати під час проведення диференцій= ного діагнозу у пацієнтів з абдомінальним болем, які приймають інгібітори АПФ.

Одночасне застосування периндоприлу з сакубітрилом/валсартаном протипоказане через підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку (ди= в. розділ «Протипоказання»). Розпочинати застосування сакубітрилу/валсартану с= лід не раніше ніж через 36 годин після прийому останньої дози периндоприлу= . У разі припинення лікування сакубітрилом/валсартаном терапію периндоприлом сл= ід розпочинати не раніше ніж через 36 годин після прийому останньої дози сакубітрилу/валсартану (див. розділи «Протипоказання» і «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Одночасне застосування інгібіторів АПФ з інгібіторами нейтральної ендопептидази (НЕП) (наприклад рацекадотрилом), інгібіторами mTOR (наприклад сиролімусом, еверолімусом, темсиролімусом) та гліптинами (наприклад лінагліптином, саксагліптином, ситагліптином, вілдагліптином) може призвест= и до підвищення ризику розвитку ангіоневротичного набряку (наприклад набряку дихальних шляхів або язика, з порушенням функції дихання або без) (див. роз= діл «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Слід з обережністю розпочинати лікування рацекадотрилом, інгібіторами mTOR (наприк= лад сиролімусом, еверолімусом, темсиролімусом) та гліптинами (наприклад лінагліптином, саксагліптином, ситагліптином, вілдагліптином) пацієнтам, які вже застосовують інгібітори АПФ.

Анафілактоїдні реакції під час плазмаферезу ліпопротеїдів низької щільності (ЛНЩ). Зрідка у пацієнтів, які приймають інгібітор= и АПФ під час проведення плазмаферезу ліпопротеїдів низької щільності (ЛНЩ) з використанням декстрансульфату, виникали небезпечні для життя анафілактоїдні реакції. Розвитку анафілактоїдних реакцій можна уникнути, якщо перед проведенням кожного плазмаферезу тимчасово припиняти лікування інгібіторами АПФ.

Анафілактоїдні реакції під час десенсибілізу= ючої терапії. У пацієнтів, які приймають інгібі= тори АПФ під час десенсибілізуючого лікування (наприклад препаратами, що містять бджолину отруту) можуть виникати анафілактоїдні реакції, які загрожують жит= тю. Цих реакцій можна уникнути при тимчасовому припиненні застосування іАПФ, але реакції можуть виникнути знову при необережному проведенні провокаційних пр= об.

Печінкова недостатність.<= span lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK'> Рідко застосування інгібіторів АПФ асоціювалося з виникненням синдрому, що розпочинається з холестатичної жовт= яниці і прогресує до швидкоплинного некрозу

<= span lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK'>

печінки, інколи з летальним наслідком. Механізм цього синдрому неясний. Пацієнтам, у яких під час прийому інгіб= іторів АПФ розвивинулася жовтяниця або відзначається підвищення рівня печінкових ферментів, слід припинити прийом інгібітору АПФ та забезпечити відповідне медичне обстеження і лікування (ди= в. розділ «Побічні реакції»).

Нейтропенія/агранулоцитоз, тромбоцитопенія та анемія

Серед пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, було зареєстровано випад= ки нейтропенії/агранулоцитозу, тромбоцитопенії та анемії. У пацієнтів з нормал= ьною функцією нирок та при відсутності інших факторів ризику нейтропенія виникає рідко. Периндоприл слід призначати дуже обережно пацієнтам з колагенозами, під час терапії імуносупресорами, алопуринолом або прокаїнамідом, або при поєднанні цих обтяжливих факторів, особливо якщо є порушення функції нирок. У декого з та= ких пацієнтів визначався розвиток серйозних інфекційних захворювань, які в декількох випадках не відповідали на інтенсивну антибіотикотерапію. У разі = застосування периндоприлу таким пацієнтам рекомендується періодично контролювати кількіс= ть лейкоцитів у крові. Також пацієнти мають знати, що необхідно сповіщати про будь-який прояв інфекційного захворювання (біль у горлі, лихоманку).

Расові особливості. Інгібітори АПФ частіше спричиняють виникнен= ня ангіоневротичного набряку у пацієнтів негроїдної раси, ніж у пацієнтів не н= егроїдної раси. Периндоприл, як і інші інгібітори АПФ, менш ефективно знижує артеріал= ьний тиск у пацієнтів негроїдної раси, ніж у осіб інших рас. Що, можливо, пояснюється низьким рівнем реніну у крові пацієнтів з артеріальною гіпертен= зією у цієї популяції.

Кашель. Повідомлялося про виникнення кашлю на тлі терапії інгібіторами АПФ. За характеристиками кашель є непродуктивним, стійким та припиняється після від= міни препарату. Кашель, спричинений прийомом інгібіторів АПФ, потрібно враховува= ти під час проведення диференційного діагнозу кашлю.<= /p>
При = хірургічному втручанні або під час проведення анестезії препаратами, що викликають гіпотензію, периндопри= л може блокувати вторинне утворення ангіотензину ІІ у відповідь на компенсато= рне вивільнення реніну. Препарат слід відмінити за один день до хірургічного втручання. Якщо розвилася артеріальна гіпотензія і вважається що вона спричинена саме цим механізмом, стан хворого можна нормалізувати збільшенням об’єму циркулюючої крові.

Гіперкаліємія. У деяких пацієнтів, які застосовували інгіб= ітори АПФ, у тому числі периндоприл, відзначалося збільшення рівня калію у сирова= тці крові. Інгібітори АПФ можуть викликати гіперкаліємію, оскільки пригнічують вивільн= ення альдостерону. У пацієнтів з нормальною функцією нирок цей ефект зазвичай незначний. До факторів ризику виникнення гіперкаліємії належать ниркова недостатність, погіршення функції нирок, вік (від 70 років), цукровий діабе= т, інтеркурентні стани, такі як дегідратація, гостра серцева декомпенсація, метаболічний ацидоз та одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків (наприклад спіронолактон, еплеренон, триамтерен або амілорид), харчових добавок, що містять калій, або замінників солі з калієм; або прийом інших препаратів, що спричиняють підвищення концентрації калію у сироватці крові (наприклад гепарин, ко-тримоксазол, також відомий як триметоприм/сульфаметоксазол), і особливо антагоністів альдостерону або блокаторів рецепторів ангіотензину. Застосування харчових добавок, що містя= ть калій, калійзберігаючих діуретиків або замінників солі з калієм, особливо у пацієнтів із порушенням функції нирок, може призвести до значного підвищення рівня калію у сироватці крові. Гіперкаліємія може спричинити виникнення серйозних, іноді летальних аритмій. Пацієнтам, які приймають інгібітори АПФ, слід з обережністю призначати калійзберігаючі діуретики та блокатори рецепт= орів ангіотензину, а також проводити ретельний моніторинг рівня калію у сироватці крові та функції нирок. Якщо одночасне застосування периндоприлу та будь-як= ої з вищезазначених речовин вважається доречним, їх слід застосовувати з обережн= істю та з частим моніторингом рівня калію у сироватці крові (див. розділ «Взаємо= дія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Пацієнтам, хворим на цукровий діабет<= /u>, які приймають пероральні цукрознижувальні засоби або отримують інсулін, необхідно ретельно контролюв= ати рівень глікемії протягом першого місяця терапії інгібіторами АПФ (див. розд= іл «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).<= /o:p>

Літій. Одночасний прийом літію та периндоприлу зазвичай не рекомендований (ди= в. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Одночасне застосування периндоприлу з калійзберігаючими діуретиками,= харчовими добавками, що містять калій або з замінниками солі з калієм не рекомендується (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС). Існують дані, що одночасний прийом інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину ІІ або аліскірену підвищує ризик виникнення гіпотензії, гіперкаліємії та зниження функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність). Тому подвійна блока= да РААС шляхом одночасного прийому інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину ІІ або аліскірену не рекомендована (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Якщо лікування з одночасним застосуванням двох блокаторів РААС вважається абсолютно необхідн= им, воно може відбуватися тільки під наглядом спеціаліста та за умови частого ретельного моніторингу функції нирок, рівня електролітів та артеріального тиску. Інгібітори АПФ та блокатори рецепторів ангіотензину ІІ не слід застосовувати одночасно пацієнтам з діабетичною нефропатією.

Первинний альдостеро= нізм. Пацієнти з первинним гіперальдостеронізмом, як правило, не відповідають на лікування антигіпертензивними препаратами, які діють шляхом пригнічення ренін-ангіотензинової системи. Тому таким пацієнтам застосовувати даний преп= арат не рекомендується.

Допоміжні речовини. До складу препарату входить лактоза, тому пацієнтам з рідкісною спадковою непереносимістю галактози, синдромом мальабсорбції глюкози-галактози або повною= лактазною недостатністю не рекомендується приймати периндоприлу аргінін.

Рівень натрію: ПРЕСТАРІУМ^®містить менше 1 ммоль натрію (23 мг) на таблет= ку, тобто майже вільний від натрію.

Застосування у період вагітності= або годування груддю.

Вагітність

Лікарський засіб протипоказано застосовувати вагітним або жінкам, які планують завагітніти. Якщо під час лікування цим лікарським засобом підтверджується вагітність, його застосування необхідно негайно припинити і замінити іншим лікарським засобом, дозволеним до застосування вагітним.

У випадку, якщо жінка приймала інгібітор АПФ під час ІІ триместру вагітності, дитині рекомендовано провести ультразвукове дослідження функції нирок та кісток черепа. Новонароджені, матері яких прий= мали інгібітори АПФ у період вагітності, мають знаходитися під ретельним наглядом через можливість виникнення артеріальної гіпотензії.

Годування груддю<= /span>

Не рекомендується застосування периндоприлу аргініну у період годування груддю у зв’язку з відсутністю даних щодо його проникнення у грудне молоко.= Під час годування груддю бажано призначити альтернативне лікування із більш дослідженим профілем безпеки, особливо під час годування новонародженого або недоношеного немовляти.

Фертильність

Впливу на репродуктивну здатність або фертильність не виявлено.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Периндоприлу аргінін не чинить прямого впливу на здатність керува= ти транспортними засобами та використовувати механізми. Але у деяких пацієнтів можуть виникати індивідуальні реакції, пов’язані зі зниженням артеріального тиску, особливо на початку лікування або при одночасному застосуванні з інш= ими антигіпертензивними препаратами. Як результат, здатність керувати транспорт= ними засобами або використовувати механізми може бути порушена.

Спосіб застосування = та дози.

Для перорального застосування.

Таблетк= и по 2,5 мг (Престаріум^® 2,5 мг) та по 10 мг (Престаріум^® 10 м= г) не підлягають розподілу. Таблетки по 5 мг (Престаріум^® 5 мг) підлягають розподілу на дві рівні дози.

Таблетки рекомендовано приймати 1 = раз на добу вранці перед їдою.

Дозу сл= ід підбирати індивідуально, залежно від профілю пацієнта, показників артеріаль= ного тиску та відповіді на лікування (див. розділ «Особливості застосування»).

Арте= ріальна гіпертензія.

Периндо= прилу аргінін можна призначати у монотерапії або у комбінації з препаратами інших класів антигіпертензивних засобів.

Рекомен= дована початкова доза становить 5 мг 1 раз на добу вранці.

Пацієнти з високою активністю ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (особливо пацієнти з реноваскулярною гіпертензією, порушенням водно-електролітного балансу, серцевою декомпенсацією або тяжкою гіпертензі= єю) можуть зазнати надмірного знижен= ня артеріального тиску після прийому першої дози. Таким пацієнтам рекомендуєть= ся розпочинати лікування з дози 2,5 мг та початок терапії проводити під нагляд= ом лікаря.

Дозу мо= жна підвищити до 10 мг 1 раз на добу через 1 місяць лікування.

На поча= тку застосування периндоприлу аргініну можливе виникнення симптоматичної артеріальної гіпотензії; це імовірніше у пацієнтів, які одночасно приймають діуретики. Таким пацієнтам розпочинати лікування периндоприлом слід з обережністю, оскільки у них може бути дефіцит води та/або солі.<= /span>

Якщо це можливо, слід припинити прийом діуретика за 2-3 дні до початку терапії периндоприлу аргініном (див. розділ «Особливості застосування»).

Пацієнт= ам з артеріальною гіпертензією, яким не можна припинити застосування діуретиків, лікування слід розпочинати з дози 2,5 мг. У таких пацієнтів слід контролюва= ти функцію нирок та рівень калію у сироватці крові. Подальше підвищення дози периндоприлу аргініну слід здійснювати залежно від показників артеріального тиску. У разі необхідності терапію діуретиком можна відновити.

Пацієнтам літнього віку л= ікування слід розпочинати з до= зи 2,5 мг, яку можна підвищити до 5 мг через 1 місяць лікування, а потім, у р= азі необхідності, до 10 мг з урахуванням функції нирок (див. таблицю, що надається нижче).

Симп= томатична серцева недостатність.

Пацієнт= ам із серцевою недостатністю, яким периндоприлу аргінін зазвичай слід призначати одночасно з діуретиком, що виводить калій, та/або дигоксином, та/або β-блокатором, лікування рекомендовано розпочинати під ретельним медичн= им наглядом та з початкової дози 2,5 мг, яку слід приймати вранці. Через 2 тиж= ні, за умови доброї переносимості, дозу підвищувати до 5 мг 1 раз на = добу. Надалі дозу слід підбирати індивідуально залежно від клінічної відповіді па= цієнта на лікування.

Пацієнт= ам із тяжкою серцевою недостатністю та іншим пацієнтам з групи високого ризику (пацієнти з порушенням функції нирок та тенденцією до порушень рівня електролітів, пацієнти, які отримують одночасну терапію діуретиками та/або вазодилататорами) лікування слід розпочинати під ретельним медичним наглядом (див. розділ «Особливості застосування»).

У пацієнтів з високим ризиком вини= кнення симптоматичної артеріальної гіпотензії, а саме – пацієнтів з дефіцитом електролітів з гіпонатріємією або без неї, пацієнтів із гіповолемією або ти= х, хто отримував інтенсивну терапію діуретиками, слід провести корекцію вищезазначених станів, якщо можливо, до призначення препарату. Артеріальний тиск, функцію нирок та рівень калію у сироватці крові потрібно ретельно контролювати як = до, так і під час лікування (див. розділ «Особливості застосування»).

Запо= бігання виникненню повторного інсульту у пацієнтів з цереброваскулярними захворюваннями.

Рекомен= дована початкова доза становить 2,5 мг (½ таблетки препарату Престаріум® 5 мг) 1 раз на добу вранці. Після 2 тижнів лікування дозу збільшувати до 5 мг (1 таблетка препарату Престаріум^® 5 мг) 1 раз на добу вранці.

Якщо пі= сля 2 тижнів лікування препаратом Престаріум^® 5 мг пацієнт потребує додаткового контролю артеріального тиску, можна призначити індапамід у дозі 1 таблетка на добу. Лікування можна розпочинати будь-коли у термін від 2 тижнів до кількох років після первинного інсульту.=

Запобігання серцево-судинним ускладненням у пацієнтів з документованою стабільною ішемі= чною хворобою серця.

До= вготривале лікування препаратом Престаріум^® 10 мг (1 таблетка на добу) зниж= ує ризик інфаркту міокарда та серцевої недостатності (за результатами 4-річного дослідження EUROPA). Лікування слід розпочинати з препарату Престаріум^=
® 5 мг (1 таблетка на добу вранці). Через 2 тижні, за умови доброї переносимості, дозу підвищувати до 10 мг для довготривалого прийому препарату Престаріум^® 10 мг 1 таблетка на добу вранці.

Пацієнтам літнього віку, у яких документально підтверджена ішемічна хвороба серця, лікування слід розпочинати з дози 2,5 = мг (½ таблетки препарату Престаріум^®5 мг) 1 раз н= а добу вранці; через тиждень дозу підвищувати до 5 мг (1 таблетка препар= ату Престаріум^® 5 мг); через 2 тижні, за умови доброї переносимості = та залежно від функції нирок, дозу підвищувати до 10 мг (Престаріум^{® 10
мг, 1 таблетка на добу) та розпочинати довготривале лікування.}

Підбір д= оз при нирковій недостатності.

Дозування для пацієнтів з нирковою недостатністю має базуватися на кліренсі креатиніну, як зазначено у таблиці нижче:

Таблиця 1= : підбір доз при нирковій недостат= ності

Кліренс креатиніну (мл/хв)

Рекомендоване дозування

Cl_CR≥ 60_<=
o:p>

5 мг на добу

30 < Cl_CR < 60<= o:p>

2,5 мг на добу=

15 < Cl_CR < 30<= o:p>

2,5 мг через добу

Пацієнти, які перебувають на гемодіалізі*

Cl_CR< 15

2,5 мг на добу проведення діаліз= у

٭Діалізний кліренс периндоприлату 70 мл/хв.

Пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі дозу слід приймати після проведення гемодіалізу.= <= /p>
&n= bsp;

Підбір доз при печінковій недостатності.

Пацієнти з печінковою недостатністю не потре= бують підбору дози препарату (див. розділи «Особливості застосування» та «Фармакокінетика»).

Діти.

Ефективність та безпека застосування дітям до 18 років не встановлена. = Наявна інформація зазначена у розділі «Фармакодинаміка», але надати рекомендації щ= одо дозування неможливо. Тому периндоприлу аргінін призначати дітям не рекомендується.

Передозування.<= /o:p>

Інформації про передозування периндоприлом недостатньо. Симптоми, пов’я= зані з передозуванням інгібіторами АПФ, можуть бути наступними: артеріальна гіпотензія, циркуляторний шок, порушення електролітного балансу, ниркова недостатність, гіпервентиляція, тахікардія, прискорене серцебиття, брадикар= дія, запаморочення, тривога, кашель тощо.

При передозуванні рекомендується внутрішньовенне введення розчину натрі= ю хлориду 0,9 % (9 мг/мл). У випадку виникнення артеріальної гіпотензії пацієнту необхідно надати горизонтальне положення з низьким узголів’ям. У р= азі можливості слід забезпечити пацієнту інфузії ангіотензину ІІ та/або внутрішньовенне введення катехоламінів. Периндоприл можна видалити із системного кровообігу за допомогою гемодіалізу (див. розділ «Особливості застосування»). У разі виникнення резистентної до лікування брадикардії показане застосування штучного водія ритму. Необхідно встановити постійний моніторинг за основними показниками життєдіяльності, концентрацією електрол= ітів та креатиніну у сироватці крові.

Побічні реакції.

Профіль безпеки периндоприлу відповідає профілю безпеки інгібіторів АПФ. Найчастішими побічними реакціями, про які повідомлялося під час клінічних досліджень периндоприлу, є: запаморочення, головний біль, парестезії, верти= го, порушення зору, дзвін у вухах, артеріальна гіпотензія, кашель, задишка, біл= ь у животі, запор, діарея, зіпсуття смаку (дисгевзія), диспепсія, нудота, блюва= ння, свербіж, висипання, макулопапульозні висипання, судоми м’язів та астенія.

Під час клінічних досліджень та післяреєстраційного застосування перинд= оприлу спостерігалися нижчезазначені побічні реакції з такою частотою виникнення: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥= 1/100, < 1/10), нечасто (≥ 1/1000, < 1/100), рідко (≥ 1/10000, &= lt; 1/1000), дуже рідко (< 1/10000); частота невідома (не може бути визначена згідно з наявною інформацією).

<= /span>

Системи

органів за класифікацією

MedDRA

Побічні реакції

Частота

З бок= у системи крові та лімфатичної системи

Еозинофілія

Нечасто*

Агранулоцитоз або панцитопенія

Дуже рідко

Зниження рівня гемоглобіну та гематокриту

Дуже рідко

Лейкопенія/нейтропенія

Дуже рідко

Гемолітична анемія у пацієнтів з уродженою недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази

Дуже рідко

Тромбоцитопенія

Дуже рідко

З боку ендокринної системи

Синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону (СНСАДГ)<= /o:p>

Рідко

З боку метаболізму та обміну речовин

Гіпоглікемія

Нечасто*

Гіперкаліємія, яка є оборотною після відміни препарату

Нечасто*

Гіпонатріємія

Нечасто*

З боку психіки

= Депресія

Нечасто*

= Порушення настрою

Нечасто

= Порушення сну<= /p>

Нечасто

З бок= у нервової системи

Запаморочення

Часто

Головний біль

Часто

Парестезія

Часто

Вертиго

Часто

Сонливість

Нечасто*

Непритомність

Нечасто*

Сплутаність свідомості

Дуже рідко

З боку органів зору

Порушення зору

Часто

З боку органів слуху та лабіринту

Дзвін у вухах

Часто

З боку серця

Пальпітація

Нечасто*

Тахікардія

Нечасто*

Стенокардія

Дуже рідко

Аритмія

Дуже рідко

Інфаркт міокарда може виникати внаслідок надмірного зниження артеріального тиску у пацієнтів= групи високого ризику

Дуже рідко

З боку судинної системи

Гіпотензія (та пов’язані з нею симптоми)

Часто

Васкуліт

Нечасто*

Припливи жару

Рідко*

Інсульт може виникати внаслідок надмірного зниження артеріального тиску у пацієнтів групи високого ризику

Дуже рідко

Феномен Рейно

Частота невідома

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння

Кашель

Часто

Задишка

Часто

Бронхоспазм

Нечасто

Еозинофільна пневмонія

Дуже рідко

Риніт

Дуже рідко

З боку травної системи

Біль у животі

Часто

Запор

Часто

Діарея

Часто

Зіпсуття смаку (дисгевзія)

Часто

Диспепсія

Часто

Нудота

Часто

Блювання

Часто

Сухість у роті

Нечасто

Панкреатит

Дуже рідко

З боку гепатобіліарної системи

Цитолітичний або холестатичний гепатит

Дуже рідко

Розлади з боку шкіри та її похідних

Свербіж

Часто

Висипання

Часто

Кропив’янка

Нечасто

Ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, слизових оболонок, яз= ика, голосової щілини та/або гортані

Нечасто

Реакції фоточутливості

Нечасто*

Пемфігоїд

Нечасто*

Гіпергідроз

Нечасто

Посилення симптомів псоріазу

Рідко

Мультиформна еритема

Дуже рідко

З боку скелетно-м’язової системи та сполучної тканини

Судоми м’язів=

Часто

Артралгія

Нечасто*

Міалгія

Нечасто*

З боку нирок та сечовидільної системи

Ниркова недостатність

Нечасто

Гостра ниркова недостатність

Рідко

Анурія/олігурія

Рідко*

З боку репродуктивної системи та молочних залоз

Еректильна дисфункція

Нечасто

Загальні розлади

Астенія

Часто

Біль в грудній клітці

Нечасто*

Нездужання=

Нечасто*

Периферичні набряки<= /p>

Нечасто*

Гіпертермія

Нечасто*

Дослідження

Підвищення рівня сечовини в крові

Нечасто*

Підвищення рівня креатиніну в крові

Нечасто*

Підвищення рівня білірубіну в крові

Рідко

Підвищення рівня печінкових ферментів

Рідко

Ушкодження, отру= єння та ускладнення прийому

Падін= ня

Нечасто*

*= Частота побічних реакцій, виявлених за допомогою спонтанних повідомлень, розрахован= а за даними клінічних досліджень.

<= o:p>

Клінічні досліджен= ня

Під час періоду рандомізації у дослідженні EUROPA було зібрано інформац= ію тільки про серйозні випадки побічних реакцій. У невеликої кількості пацієнт= ів було виявлено серйозні побічні реакції: 16 (0,3 %) з 6122 пацієнтів у групі периндоприлу та 12 (0,2 %) з 6107 пацієнтів у групі пацієнтів, які отримували плацебо. Серед пацієнтів, які отримували периндоприл, гіпотензія спостерігалася у 6 пацієнтів, ангіоневротичний набряк – у 3 пацієнтів = та раптова зупинка серця – у 1 пацієнта. Пацієнти, які припинили участь у дослідженні, 6,0 % (n=3D366) скаржились на кашель, артеріальну гіпотен= зію або будь-яку іншу непереносимість периндоприлу порівняно з 2,1 % (n=3D129) паці= єнтів, які приймали плацебо.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції. Повідомлення про підозрювані побічні реакці= ї у післяреєстраційний період лікарського засобу є важливим. Це дає змогу вести безперервний моніт= оринг співвідношення користі/ризику застосування препарату. Спеціалісти в галузі охорони здоров’я зобов’= язані повідомляти через національну систему повідомлень про будь-які випадки виникнення підозрюваних побічних реакцій.

&n= bsp;

Термін придатності. = 3 роки.

&n= bsp;

Умови зберігання.

Зберігати таблетки у щільно закритому контейнері. Зберігати у недоступн= ому для дітей місці.

Упаковка.

По 14 або по 30 таблеток у контейнері для таблеток; по 1 контейнеру д= ля таблеток у коробці з картону.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

Лабораторії Серв’є Індастрі/

Les Laboratoires Servier Іndustrie= .

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

905 рут де Саран, 45520 Жіді, Фран= ція/

905 route de Saran, 45520 Gidy, France.

Виробник.

Серв’є (Ірландія) Індастріс Лтд/

Servier (Ireland) Industries Ltd.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Манілендз, Горей Роуд, Арклоу, Ко. Віклоу, Ірландія/<= /p>
Moneylands, Gorey Road, Arklow, Co. Wicklow, Ireland.=

Заявник.

ЛЄ ЛАБОРАТУАР СЕР= В’Є/

LES LABORATOIRES SERVIER.

=

Місцезнаходження заявника.

50, рю Карно, 92284 Сюрен Седекс, Франція/

50, rue Carnot, 92284 Suresnes Сedex, France= .

Для отр= имання будь-якої інформації щодо лікарського засобу просимо звертатися до = ТОВ «Серв’є Україна» <= span lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:EN-GB'>за тел.= : (044) 490 3441, факс: (044) 490 3440.

Кліренс креатиніну (мл/хв)	Рекомендоване дозування
Cl_CR≥ 60_<= o:p>	5 мг на добу
30 < Cl_CR < 60<= o:p>	2,5 мг на добу=
15 < Cl_CR < 30<= o:p>	2,5 мг через добу
Пацієнти, які перебувають на гемодіалізі*
Cl_CR< 15	2,5 мг на добу проведення діаліз= у

Системи органів за класифікацією MedDRA	Побічні реакції	Частота
З бок= у системи крові та лімфатичної системи	Еозинофілія	Нечасто*
Агранулоцитоз або панцитопенія	Дуже рідко
Зниження рівня гемоглобіну та гематокриту	Дуже рідко
Лейкопенія/нейтропенія	Дуже рідко
Гемолітична анемія у пацієнтів з уродженою недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази	Дуже рідко
Тромбоцитопенія	Дуже рідко
З боку ендокринної системи	Синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону (СНСАДГ)<= /o:p>	Рідко
З боку метаболізму та обміну речовин	Гіпоглікемія	Нечасто*
Гіперкаліємія, яка є оборотною після відміни препарату	Нечасто*
Гіпонатріємія	Нечасто*
З боку психіки	= Депресія	Нечасто*
= Порушення настрою	Нечасто
= Порушення сну<= /p>	Нечасто
З бок= у нервової системи	Запаморочення	Часто
Головний біль	Часто
Парестезія	Часто
Вертиго	Часто
Сонливість	Нечасто*
Непритомність	Нечасто*
Сплутаність свідомості	Дуже рідко
З боку органів зору	Порушення зору	Часто
З боку органів слуху та лабіринту	Дзвін у вухах	Часто
З боку серця	Пальпітація	Нечасто*
Тахікардія	Нечасто*
Стенокардія	Дуже рідко
Аритмія	Дуже рідко
Інфаркт міокарда може виникати внаслідок надмірного зниження артеріального тиску у пацієнтів= групи високого ризику	Дуже рідко
З боку судинної системи	Гіпотензія (та пов’язані з нею симптоми)	Часто
Васкуліт	Нечасто*
Припливи жару	Рідко*
Інсульт може виникати внаслідок надмірного зниження артеріального тиску у пацієнтів групи високого ризику	Дуже рідко
Феномен Рейно	Частота невідома
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння	Кашель	Часто
Задишка	Часто
Бронхоспазм	Нечасто
Еозинофільна пневмонія	Дуже рідко
Риніт	Дуже рідко
З боку травної системи	Біль у животі	Часто
Запор	Часто
Діарея	Часто
Зіпсуття смаку (дисгевзія)	Часто
Диспепсія	Часто
Нудота	Часто
Блювання	Часто
Сухість у роті	Нечасто
Панкреатит	Дуже рідко
З боку гепатобіліарної системи	Цитолітичний або холестатичний гепатит	Дуже рідко
Розлади з боку шкіри та її похідних	Свербіж	Часто
Висипання	Часто
Кропив’янка	Нечасто
Ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, слизових оболонок, яз= ика, голосової щілини та/або гортані	Нечасто
Реакції фоточутливості	Нечасто*
Пемфігоїд	Нечасто*
Гіпергідроз	Нечасто
Посилення симптомів псоріазу	Рідко
Мультиформна еритема	Дуже рідко
З боку скелетно-м’язової системи та сполучної тканини	Судоми м’язів=	Часто
Артралгія	Нечасто*
Міалгія	Нечасто*
З боку нирок та сечовидільної системи	Ниркова недостатність	Нечасто
Гостра ниркова недостатність	Рідко
Анурія/олігурія	Рідко*
З боку репродуктивної системи та молочних залоз	Еректильна дисфункція	Нечасто
Загальні розлади	Астенія	Часто
Біль в грудній клітці	Нечасто*
Нездужання=	Нечасто*
Периферичні набряки<= /p>	Нечасто*
Гіпертермія	Нечасто*
Дослідження	Підвищення рівня сечовини в крові	Нечасто*
Підвищення рівня креатиніну в крові	Нечасто*
Підвищення рівня білірубіну в крові	Рідко
Підвищення рівня печінкових ферментів	Рідко
Ушкодження, отру= єння та ускладнення прийому	Падін= ня	Нечасто*