MIME-Version: 1.0 Content-Type: multipart/related; boundary="----=_NextPart_01D356E5.7AA80E90" Данный документ является веб-страницей в одном файле, также называемой файлом веб-архива. Если вы видите это сообщение, значит, данный браузер или редактор не поддерживает файлы веб-архива. Загрузите браузер, поддерживающий веб-архивы, например Windows® Internet Explorer®. ------=_NextPart_01D356E5.7AA80E90 Content-Location: file:///C:/6A0D6D03/UA163790102_99FC.htm Content-Transfer-Encoding: quoted-printable Content-Type: text/html; charset="windows-1251"
ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування лікарського засобу
КАРЗАП®-А
CARZAP®-A
Склад:=
i>
діюча речов=
ина: кандесарта=
н,
амлодипін;
1 таблетка містить: кандесартану цилексетилу 8 мг, амлодипіну 5 мг (у формі амлодипіну бесилату 6,945 мг) або кандесарт= ану цилексетилу 16 мг, амлодипіну 10 мг (у ф= ормі амлодипіну бесилату 13,889 мг);
допоміжні
речовини: гідроксипр=
опілцелюлоза,
лактози моногідрат, натрію кроскармелоза, крохмаль кукурудзяний, триетилцит=
рат,
магнію стеарат.
Лікарська форма. Таблетки.
Основні фізико-хімічні властивості:
8 мг/5 мг: круглі,
двоопуклі таблетки, від білого до майже білого кольору, з гравіруванням «8»=
з
однієї сторони та «5» з іншої.
16 мг/10 мг: круглі,
двоопуклі таблетки, від білого до майже білого кольору, з лінією для розлом=
у з
обох боків, а також з гравіруванням «16 16» з однієї сторони та «10 10» з
іншої.
Фар=
макологічні
властивості.
Фармакодинаміка.
В препараті поєднано два
антигіпертензивні засоби із взаємодоповнювальними механізмами дії для контр=
олю
артеріального тиску у пацієнтів з есенціальною артеріальною гіпертензією:
амлодипін належить до групи антагоністів кальцію, а кандесартан — до групи
антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ. Комбінація цих сполук має адитивний
антигіпертензивний ефект, що сприяє більш значному зниженню артеріального
тиску, ніж при застосуванні кожної із них окремо.
Амлодипін
Амлодипін — інгібітор току
іонів кальцію дигідропіридинової групи (блокатор повільних кальцієвих канал=
ів
або антагоніст іонів кальцію), що інгібує трансмембранний потік іонів кальц=
ію в
гладких м’язах серця та судин.
Механізм антигіпертензивної=
дії
амлодипіну забезпечується прямим розслаблювальним ефектом на гладкі м’язи
судин. Точний механізм полегшення амлодипіном симптомів стенокардії до кінц=
я не
з’ясований, але амлодипін знижує загальне ішемічне навантаження двома шляха=
ми.
Амлодипін розширює перифери=
чні
артеріоли, знижуючи таким чином загальний периферичний опір
(післянавантаження), який долає серце. Оскільки частота серцевих скорочень
залишається стабільною, таке зменшення навантаження на серце знижує спожива=
ння
міокардом енергії та його потребу в кисні.
Механізм дії амлодипіну так=
ож
включає розширення головних коронарних артерій та коронарних артеріол, як у
здорових, так і в ішемізованих ділянках серця. Таке розширення збільшує
доставку кисню до міокарда у пацієнтів зі спазмом коронарних артерій (при
варіантній стенокардії або стенокардії Принцметала).
У пацієнтів з артеріальною
гіпертензією прийом препарату один раз на добу забезпечує клінічно значуще =
зниження
артеріального тиску як у положенні лежачи, так і в положенні стоячи впродов=
ж 24
годин. Через повільний початок дії амлодипін не застосовується при гострому
підйомі артеріального тиску.
Амлодипін не асоціюється з
жодними небажаними ефектами з боку метаболізму або змінами рівнів ліпідів у
плазмі крові, і його можна застосовувати пацієнтам з бронхіальною астмою,
цукровим діабетом та подагрою.
Кандесартан
Ангіотензин II — це основний
вазоактивний гормон ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, що відіграє =
роль
в патофізіології артеріальної гіпертензії, серцевої недостатності та інших
серцево-судинних розладів. Він також відіграє роль в патогенезі гіпертрофії=
та
ураження органів-мішеней. Головні фізіологічні ефекти ангіотензину ІІ, такі=
як
вазоконстрикція, стимуляція альдостерону, регуляція сольового та водного
гомеостазу, стимуляція росту клітин, опосередковані через рецептори типу 1 =
(АТ1).
Кандесартану цилексетил є
попередником лікарського засобу (проліками) для перорального застосування. =
Він
швидко перетворюється в діючу речовину — кандесартан — шляхом складноефірно=
го гідролізу
під час абсорбції в шлунково-кишковому тракті. Кандесартан — це антагоніст
рецепторів ангіотензину ІІ із селективною дією на АТ1-рецептори,
якому притаманне міцне зв’язування з ними та повільна дисоціація. Він не ма=
є володіє
агоністичної активності.
Кандесартан не інгібує ангі=
отензинперетворювальний
фермент (АПФ), який конвертує ангіотензин І в ангіотензин ІІ та зумовлює
деградацію брадикініну. Він не впливає на АПФ та не потенціює ефекти
брадикініну або субстанції Р. У контрольованих клінічних дослідженнях, в як=
их
проводилось порівняння кандесартану з інгібіторами АПФ, частота появи кашлю
була нижчою у пацієнтів, які отримували кандесартану цилексетил. Кандесарта=
н не
зв’язує і не блокує інші рецептори гормонів або іонні канали, які є важливи=
ми в
регуляції серцево-судинної діяльності. Антагонізм до рецепторів ангіотензин=
у ІІ
(АТ1-рецепторів) призводить до дозозалежного підвищення рівнів
реніну в плазмі крові, рівнів ангіотензину І та ангіотензину ІІ, і зниження
концентрації альдостерону в плазмі крові.
Фармакокінетика.
Абсорбція та
розподіл
Амлодипін
Після перорального застосув=
ання
в терапевтичних дозах амлодипін добре всмоктується, досягаючи максимальної
концентрації в крові через 6–12 годин після прийому. Абсолютна біодоступніс=
ть
оцінена на рівні 64–80 %. Об’єм розподілу в організмі становить приблизно
21 л/кг. В дослідженнях in vit=
ro
було показано, що приблизно 97,5 % амлодипіну, що циркулює в крові, зв’язує=
ться
з білками плазми.
Біодоступність амлодипіну не
залежить від прийому їжі.
Кандесартан
Після перорального застосув=
ання
кандесартану цилексетил перетворюється в діючу речовину кандесартан. Абсолю=
тна
біодоступність кандесартану становить приблизно 40 % після прийому перораль=
ного
розчину кандесартану цилексетилу. Відносна біодоступність препарату в формі
таблеток в порівнянні з препаратом у формі перорального розчину становить 3=
4 %
з дуже незначною варіабельністю. Оцінена абсолютна біодоступність препарату=
в
формі таблеток становить 14 %. Середня максимальна концентрація в сироватці
крові (Cmax) досягається через 3–4 години після прийому таблетки.
Концентрації кандесартану в сироватці крові збільшуються лінійно при підвищ=
енні
доз в межах терапевтичного діапазону. Відмінності в фармакокінетичних
показниках кандесартану залежно від статі не виявлено. Площа під кривою
«концентрація – час» (AUC) кандесартану значущо не залежить від прийому їжі.
Кандесартан в значній мірі зв’язується з білками плазми крові (більше 99 %).
Передбачуваний об’єм розподілу кандесартану в організмі становить
0,1 л/кг.
Біодоступність кандесартану=
не
залежить від прийому їжі.
Біотрансформаці=
я/виведення
Амлодипін
Термінальний період
напіввиведення з плазми крові становить приблизно 35–55 годин та відповідає
дозуванню один раз на добу. Амлодипін значною мірою метаболізується в печін=
ці
до неактивних метаболітів; препарат виводиться з сечею у вигляді вихідної
сполуки (10 %) та метаболітів (60 %).
Кандесартан
Кандесартан головним чином
виводиться в незміненому вигляді з сечею та жовчю і тільки незначною мірою
метаболізується в печінці (за участю CYP2C9). Наявні дослідження взаємодії
свідчать про відсутність ефекту на CYP2C9 та CYP3A4. На підставі даних,
отриманих в дослідженнях in vitro=
i>, не
передбачається взаємодії в умовах i=
n vivo
з лікарськими засобами, метаболізм яких пов’язаний з такими ізоферментами
системи цитохрому P450, як CYP1A2, CYP2A6, CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6, CYP2E1 =
або
CYP3A4. Кінцевий період напіввиведення кандесартану становить приблизно 9
годин. Накопичення препарату після його багатократного застосування не
відбувається. Загальний плазмовий кліренс кандесартану становить приблизно =
0,37
мл/хв/кг, а нирковий кліренс — приблизно 0,19 мл/хв/кг. Виведення кандесарт=
ану
нирками відбувається як шляхом клубочкової фільтрації, так і шляхом активної
канальцевої секреції. Після перорального застосування 14С-міченого кандесартану цилексетилу приблизно 26 %
препарату виводиться з сечею у вигляді кандесартану і 7 % — у вигляді
неактивного метаболіту, в той час як в калі виявляється приблизно 56 %
препарату у вигляді кандесартану і 10 % — у вигляді неактивного метаболіту.=
Фармакокінетика=
у
пацієнтів особливих популяцій
Застосування при порушенні функції печінки
Амлодипін
Доступні клінічні дані щодо
застосування амлодипіну пацієнтам з порушенням функції печінки є дуже
обмеженими. У пацієнтів з печінковою недостатністю кліренс амлодипіну є
зниженим, що призводить до подовження періоду напіввиведення та збільшення
значення AUC приблизно на 40–60 %.
Кандесартан
За результатами двох дослід=
жень
у пацієнтів з легким і помірним порушенням функції печінки спостерігалось
збільшення середнього значення AUC кандесартану приблизно на 20 % в одному дослідженні і на=
80 % — в іншому. Досвід
застосування препарату у пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки
відсутній.
Застосування пацієнтам похилого віку
Амлодипін
Час досягнення максимальних
концентрацій амлодипіну в плазмі крові є подібним у пацієнтів похилого віку=
та у
більш молодих осіб. У пацієнтів похилого віку кліренс амлодипіну має тенден=
цію
до зниження, що призводить до збіл=
ьшення
AUC та періоду напіввиведення. Збільшення AUC та періоду напіввиведення у
пацієнтів із застійною серцевою недостатністю було очікуваним для цієї
досліджуваної вікової групи пацієнтів.
Кандесартан
У пацієнтів похилого віку
(понад 65 років) в порівнянні з більш молодими особами значення Cmax=
sub>
і AUC кандесартану були більшими приблизно на 50 % і 80 % відповідно. Однак
відповідь з боку артеріального тиску та частота небажаних явищ після
застосування кандесартану є подібними у пацієнтів більш молодого та похилого
віку.
Застосування при порушенні функції нирок
Амлодипін
Зміни концентрацій амлодипі=
ну в
плазмі крові не корелюють зі ступенем порушення функції нирок. Амлодипін не
піддається діалізу.
Кандесартан
У пацієнтів з легким та
помірним порушенням функції нирок, порівняно з пацієнтами з нормальною функ=
цією
нирок, значення Cmax і AUC кандесартану зростали при багатократному застосуванні препарату
приблизно на 50 % і 70 % відповідно, але період напіввиведення (t1/2=
sub>)
не був змінений. Відповідні зміни у пацієнтів з тяжким порушенням функції н=
ирок
становили приблизно 50 % і 110 % відповідно. Значення
кінцевого t1/2 кандесартану було приблизно в 2 рази більшим у
пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок. Значення AUC кандесартану у па=
цієнтів,
яким проводиться гемодіаліз, були подібними до тих, які спостерігались у
пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок.
Клінічні харак=
теристики.
Показання.
Препарат
показаний як заміна для лікування дорослих пацієнтів з есенціальною
артеріальною гіпертензією, у яких артеріальний тиск контролюється належним
чином при одночасному застосуванні амлодипіну та кандесартану в тому ж
дозуванні.
Протипо=
казання.
−
Гіперчутливість до діючих речовин,
похідних дигідропіридину або до будь-якої з допоміжних речовин (дивись розділ «Склад»).
−
Тяжка артеріальна гіпотензія<=
span
lang=3DEN-US style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif=
";
mso-ansi-language:EN-US'>.
−
Шок, в тому числі кардіогенний шок=
span>.
−
Обструкція вивідного тракту лівого
шлуночка (наприклад, стеноз гирла аорти тяжкого ступеня).
−
Гемодинамічно нестабільна серцева
недостатність після гострого інфаркту міокарда.=
=
−
Протипоказано вагітним та жінкам, які
планують завагітніти (див. «Застосування у період
вагітності або годування груддю»). Протипоказано жінкам у період годування груддю.
−Тяжке порушення функції печінки і/або
холестаз.
−Одночасне застосування препарату з
лікарськими засобами, що містять аліскірен, протипоказане пацієнтам з цукро=
вим
діабетом або порушенням функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації <=
; 60 мл/хв/1,73 м2)
(див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємод=
ій»
та «Фармакологічні властивості»).
Вза=
ємодія з
іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Взаємодії,
пов’язані з амлодипіном
Вплив інших лікарських засобів на амлодипін
Наявні д=
ані щодо
безпечного застосування амлодипіну з тіазидними діуретиками, альфа-блокатор=
ами,
бета-блокаторами, інгібіторами АПФ, нітратами пролонгованої дії, сублінгвал=
ьною
формою нітрогліцерину, нестероїдними протизапальними лікарськими засобами,
антибіотиками, пероральними гіпоглікемічними лікарськими засобами.
Дані, от=
римані у
ході досліджень із плазмою крові людини іn vitro=
, свідча=
ть про
відсутність впливу амлодипіну на зв’язування з білками крові досліджуваних
лікарських засобів (дигоксин, фенітоїн, варфарин або індометацин).
Інгібітори CYP3A4
Одночасне застосування
амлодипіну з потужними або помірними інгібіторами CYP3A4 (інгібітори протеа=
з,
азолові протигрибкові препарати, макроліди, такі як еритроміцин чи
кларитроміцин, верапаміл або дилтіазем) може призвести до значущого збільше=
ння
експозиції амлодипіну. Клінічна значущість таких фармакокінетичних змін може
бути більшою для пацієнтів похилого віку. При цьому може потребуватися
проведення клінічного спостереження та корекція дози.
Індуктори CYP3A4
Даних щодо впливу індукторів
CYP3A4 на амлодипін немає. Одночасне застосування індукторів CYP3A4 (наприк=
лад,
рифампіцину, звіробою звичайного) може призвести до зниження концентрацій
амлодипіну в плазмі крові. Амлодипін слід застосовувати з обережністю одноч=
асно
з індукторами CYP3A4.
Прийом амлодипіну з грейпфр=
утом
або грейпфрутовим соком не рекомендується, оскільки у деяких пацієнтів при
цьому може збільшуватись біодоступність препарату, що може призвести до
посилення ефекту зниження артеріального тиску.
Дантролен (розчин для інфузії)
У тварин після застосування
верапамілу та внутрішньовенного введення дантролену спостерігались летальна
фібриляція шлуночків та серцево-судинний колапс на фоні гіперкаліємії. Через
ризик гіперкаліємії рекомендується уникати одночасного застосування блокато=
рів
кальцієвих каналів, зокрема амлодипіну, пацієнтам, схильним до злоякісної
гіпертермії, та при лікуванні злоякісної гіпертермії.
Вплив амлодипіну на інші лікарські засоби
Гіпотензивний ефект амлодип=
іну
додається до гіпотензивного ефекту інших лікарських засобів з антигіпертенз=
ивними
властивостями.
У клінічних дослідженнях
взаємодій амлодипін не впливав на фармакокінетичні показники аторвастатину,
дигоксину, варфарину або циклоспорину.
Симвастатин
Одночасне багатократне
застосування амлодипіну в дозі 10 мг із симвастатином в дозі 80 мг призводи=
ло
до збільшення експозиції симвастатину на 77 % у порівнянні з монотерапією симвастатином. У пацієн=
тів,
які приймають амлодипін, доза симвастатину повинна бути обмежена до 20 мг на
добу.
Силденафіл.
Одноразовий прийом 100 мг силденаф=
ілу у пацієнтів
з есенціальною гіпертензією не впливав на фармакокінетику амлодипіну. При
одночасному застосуванні амлодипіну та силденафілу як комбінованої терапії
кожен із препаратів проявляв гіпотензивний ефект незалежно від іншого.
Етанол (алкоголь).
Одноразо=
вий та
багаторазовий прийом 10 мг амлодипіну не мав суттєвого впливу на
фармакокінетику етанолу.
Сумісне
застосування амлодипіну з циметидином не мало впливу на фармакокінетику
амлодипіну.
Сумісне
застосування препаратів алюмінію/магнію (антацидів) із разовою дозою амлоди=
піну
не мало суттєвого впливу на фармакокінетику амлодипіну.
Лабораторні тести.
Вплив на
показники лабораторних тестів невідомий.
Взаємодії,
пов’язані з кандесартаном
Подвійна блокада
ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС)
Дані клінічних досліджень
свідчать про те, що подвійна блокада РААС шляхом комбінованого застосування
інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину II або аліскірену
асоціюється з підвищеною частотою виникнення таких небажаних явищ, як
артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія та зниження функції нирок (в тому чис=
лі
гостра ниркова недостатність), у порівнянні із застосуванням тільки одного
лікарського засобу, що впливає на РААС (див. розділи «Протипоказання»,
«Особливості застосування» та «Фармакологічні властивості»).
Препарати літію
При одночасному застосуванні
препаратів літію з інгібіторами АПФ повідомлялося про оборотне підвищення
концентрацій літію у плазмі крові та виникнення токсичних проявів. Подібний
ефект може спостерігатись і при застосуванні антагоністів рецепторів
ангіотензину ІІ. Застосування кандесартану з препаратами літію не
рекомендується. Якщо така комбінація є необхідною, то рекомендується провод=
ити
ретельний моніторинг рівнів літію в сироватці крові.
Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП)
При застосуванні антагоніст=
ів
рецепторів ангіотензину II одночасно з НПЗП (наприклад, селективними
інгібіторами ЦОГ-2, ацетилсаліциловою кислотою в дозі > 3 г/добу та
неселективними НПЗП) можливе послаблення антигіпертензивного ефекту.
Як і у випадку з інгібітора=
ми
АПФ, одночасне застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II та НПЗП
може призвести до погіршення функції нирок, в тому числі до гострої ниркової
недостатності, а також до підвищення концентрації калію в сироватці крові,
особливо у пацієнтів із зниженою функцією нирок. Таку комбінацію лікарських
засобів потрібно застосовувати з обережністю, особливо пацієнтам похилого в=
іку.
Пацієнтам слід отримувати достатньо
рідини, а також потрібно розглянути можливість проведення моніторингу функц=
ії
нирок відразу після початку одночасного застосування цих препаратів та
періодично надалі.
Калійзберігаючі діуретики, калієві добавки, замінники
солі з калієм та інші речовини, що можуть підвищувати рівні калію
Одночасне застосування
калійзберігаючих діуретиків, добавок, що містять калій, замінників солі з
калієм або інших лікарських засобів, що можуть підвищувати рівні калію в кр=
ові
(наприклад, гепарину), може призвести до підвищення рівнів калію в сироватці
крові. За необхідності потрібно здійснювати моніторинг рівня калію в крові<=
/span> (дивись розділ «Особливості застосування»).
Діючі речовини, які
досліджувались в клінічних фармакокінетичних дослідженнях, включають гідрох=
лоротіазид,
варфарин, дигоксин, пероральні контрацептиви (а саме етинілестрадіол/левоно=
ргестрел),
глібенкламід, ніфедипін та еналаприл. Ніяких клінічно значущих
фармакокінетичних взаємодій з цими лікарськими засобами виявлено не було.=
span>
Осо=
бливості
застосування.
Амлодипін
Безпека та ефективність
застосування амлодипіну під час гіпертензивного кризу не визначені.
Пацієнти з серцевою недостатністю
Пацієнтам із серцевою
недостатністю цей лікарський засіб слід застосовувати з обережністю. В
довготривалому плацебо-контрольованому дослідженні у пацієнтів з тяжкою
серцевою недостатністю (III та IV функціональний клас за класифікацією Нью-=
Йоркської
Асоціації Кардіологів), які отримували лікування амлодипіном, частота
повідомлень про набряк легень була вищою в порівнянні з групою плацебо (див.
розділ «Фармакологічні властивості»). Блокатори кальцієвих каналів, в тому
числі амлодипін, слід застосовувати з обережністю пацієнтам із застійною
серцевою недостатністю, оскільки вони підвищують ризик серцево-судинних уск=
ладнень
та смертності в майбутньому.
Застосування пацієнтам з порушенням функції печінки
У пацієнтів з порушенням
функції печінки період напіввиведення амлодипіну є подовженим, а значення A=
UC є
вищими; рекомендації стосовно дозування не встановлені. У зв’язку з цим тер=
апію
амлодипіном слід розпочинати з найнижчої дози діапазону дозування; крім цьо=
го,
як розпочинати терапію препаратом, так і підвищувати дозу потрібно з
обережністю. Для пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки може бути
необхідним повільне титрування дози та ретельний моніторинг.
Застосування пацієнтам похилого віку
Для пацієнтів похилого віку
збільшувати дозу препарату потрібно з обережністю (див. розділи «Спосіб
застосування та дози» та «Фармакологічні властивості»).
Застосування при нирковій недостатності
Таким пацієнтам амлодипін м=
ожна
застосовувати у звичайних дозах. Зміни концентрацій амлодипіну в плазмі кро=
ві
не корелюють зі ступенем порушення функції нирок. Амлодипін не піддається
діалізу.
Кандесартан
Порушення функції нирок
Як і при застосуванні інших
лікарських засобів, які інгібують РААС, внаслідок лікування кандесартаном
можуть виникнути зміни функції нирок у схильних до цього пацієнтів.
При застосуванні кандесарта=
ну у
пацієнтів з артеріальною гіпертензією та порушенням функції нирок
рекомендується проводити періодичний контроль рівнів калію та креатиніну в
сироватці крові. Досвід застосування препарату пацієнтам з дуже тяжким
порушенням функції нирок або нирковою недостатністю в термінальній стадії (з
кліренсом креатиніну < 15 мл/хв) є обмеженим. Для таких пацієнтів дозу к=
андесартану
слід обережно титрувати з ретельним моніторингом артеріального тиску.
Обстеження пацієнтів із серцевою недостатністю повинно включати періодичне
оцінювання функції нирок, особливо у пацієнтів похилого віку (75 років і
більше) та у пацієнтів з порушенням функції нирок. При титруванні дози
кандесартану рекомендується здійснювати моніторинг рівнів креатиніну та кал=
ію в
сироватці крові. В клінічні дослідження за участю пацієнтів з серцевою
недостатністю не включались пацієнти з рівнем креатиніну в сироватці крові =
>
265 мкмоль/л (> 3 мг/дл).
Подвійна блокада
ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС)
Існують докази, що одночасне
застосування інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину II або
аліскірену підвищує ризик розвитку артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та
зниження функції нирок (в тому числі гострої ниркової недостатності). У зв’=
язку
з цим подвійна блокада РААС шляхом одночасного застосування інгібіторів АПФ,
блокаторів рецепторів ангіотензину II або аліскірену не рекомендується (див.
розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та
«Фармакологічні властивості»). Якщо терапія подвійною блокадою є абсолютно
необхідною, то вона повинна здійснюватись під наглядом спеціаліста та за ум=
ови
ретельного моніторингу функції нирок, вмісту електролітів та рівня
артеріального тиску.
Інгібітори АПФ і блокатори
рецепторів до ангіотензину II не слід застосовувати одночасно пацієнтам з
діабетичною нефропатією.
Гемодіаліз
Під час гемодіалізу рівень
артеріального тиску може бути особливо чутливим до блокади АТ1-р=
ецепторів
внаслідок зменшення об’єму плазми та активації РААС. У зв’язку з цим, у пац=
ієнтів,
яким проводиться гемодіаліз, дозу кандесартану слід титрувати обережно з
ретельним моніторингом артеріального тиску.
Стеноз ниркових артерій
Лікарські засоби, які вплив=
ають
на РААС, в тому числі антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ (АРАІІ), можуть
збільшувати рівні сечовини в крові та креатиніну в сироватці крові у пацієн=
тів
з білатеральним стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки=
.
Трансплантація нирки
Досвід застосування
кандесартану пацієнтам, яким нещодавно була проведена трансплантація нирки,
відсутній.
Артеріальна гіпотензія
При лікуванні кандесартаном
пацієнтів із серцевою недостатністю може виникати артеріальна гіпотензія. В=
она
може також виникати у пацієнтів з артеріальною гіпертензією з
внутрішньосудинною гіповолемією, зокрема при застосуванні високих доз
діуретиків.
Починати терапію препаратом
потрібно з обережністю; крім цього, потрібно спробувати провести корекцію
гіповолемії.
Анестезія та хірургічне втручання
Артеріальна гіпотензія може
виникати під час анестезії та хірургічного втручання у пацієнтів, що отриму=
ють
лікування антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ, внаслідок блокади
ренін-ангіотензинової системи. Дуже рідко артеріальна гіпотензія може бути
настільки тяжкою, що може потребуватися внутрішньовенна інфузія рідини і/або
застосування вазопресорних засобів.
Аортальний та мітральний стеноз (обструктивна
гіпертрофічна кардіоміопатія)
Як і інші судинорозширюваль=
ні
засоби, застосовувати цей препарат пацієнтам з гемодинамічно значущим
аортальним чи мітральним стенозом або обструктивною гіпертрофічною
кардіоміопатією потрібно з особливою обережністю.
Первинний гіперальдостеронізм
Як правило, у пацієнтів з
первинним гіперальдостеронізмом не спостерігається відповіді на терапію
антигіпертензивними препаратами, які пригнічують РААС. У зв’язку з цим
застосування кандесартану у цій популяції не рекомендується.
Гіперкаліємія
Одночасне застосування
кандесартану з калійзберігаючими діуретиками, добавками, що містять калій,
замінниками солі з калієм або іншими лікарськими засобами, що можуть
підвищувати рівні калію в крові (наприклад, гепарином), може призвести до
підвищення рівнів калію в сироватці крові у пацієнтів з артеріальною
гіпертензією. За необхідності потрібно здійснювати моніторинг рівня калію в
крові.
У пацієнтів із серцевою
недостатністю, які отримують лікування кандесартаном, може виникнути
гіперкаліємія. Тому рекомендується проводити періодичний контроль рівня кал=
ію в
сироватці крові. Комбінація інгібітора АПФ, калійзберігаючого діуретика
(наприклад, спіронолактону) та кандесартану не рекомендується і можлива тіл=
ьки
після ретельної оцінки потенційних переваг та ризиків.
Загальні застереження
У пацієнтів, у яких тонус с=
удин
та функція нирок головним чином залежать від активності РААС (наприклад, у
пацієнтів з тяжкою застійною серцевою недостатністю або фоновим захворюванн=
ям
нирок, в тому числі стенозом ниркової артерії), лікування іншими лікарськими
засобами, які впливають на цю систему, було пов’язано з гострою артеріальною гіпотензією, азот=
емією,
олігурією або, рідше, з гострою нирковою недостатністю. Можливість подібних
ефектів не можна виключати при застосуванні антагоністів рецепторів
ангіотензину ІІ. Надмірне зниження артеріального тиску у пацієнтів з ішеміч=
ною
кардіоміопатією або ішемічним цереброваскулярним захворюванням може призвес=
ти
до розвитку інфаркту міокарда або інсульту.
Антигіпертензивний ефект
кандесартану може бути посилений іншими лікарськими засобами, які знижують =
артеріальний
тиск, незалежно від того, призначені вони як антигіпертензивний препарат чи=
з
приводу інших показань.
Застереження щодо допоміжних речовин
Пацієнтам з такими рідкісни=
ми
спадковими порушеннями, як непереносимість галактози, дефіцит лактази або м=
альабсорбція
глюкози-галактози, не слід приймат=
и цей
лікарський засіб.
Застосування у період вагітності або годування
груддю.
Терапія антагоністами
рецепторів ангіотензину II протипоказана під час вагітності та у період
годування груддю.
Лікарський засіб не слід
застосовувати вагітним та жінкам, які планують завагітніти. Якщо під час
лікування цим засобом підтверджується вагітність, його застосування необхід=
но
негайно припинити і замінити іншим лікарським засобом, дозволеним до
застосування вагітним.
Фертильність
Амлодипін
У деяких пацієнтів, які
отримували лікування блокаторами кальцієвих каналів, спостерігалися оборотні
біохімічні зміни в головках сперматозоїдів. Клінічних даних про потенційний=
ефект
амлодипіну на фертильність недостатньо. В рамках одного дослідження на щурах
були виявлені побічні ефекти амлодипіну на фертильність у самців (див. розд=
іл
«Фармакологічні властивості»).
Кандесартан
Доклінічні дослідження пока=
зали,
що кандесартану цилексетил не має побічних ефектів на фертильність (див. ро=
зділ
«Фармакологічні властивості»).
Здатність впливати на швидкість реакції при
керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Препарат має помірний вплив=
на
здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами. Якщо у
пацієнтів, які приймають препарат, відзначається запаморочення, головний бі=
ль,
підвищена втомлюваність або нудота, тоді швидкість реакції може бути поруше=
на.
Пацієнтам рекомендується бути обережними, особливо на початку терапії
препаратом.
Спо=
сіб
застосування та дози.
Дозування
Пацієнтам слід приймати цей
лікарський засіб з таким дозуванням діючих речовин, що відповідає їхній
попередній схемі лікування.
Для звичайного застосування
доступні різні дозування діючих речовин цього лікарського засобу.
Дозування 5 мг амлодипіну т=
а 8
мг кандесартану цилексетилу на добу забезпечується прийомом 1 таблетки препарату 5 мг / 8 мг.
Дозування 10 мг амлодипіну =
та
16 мг кандесартану цилексетилу на добу забезпечується прийомом 2 таблеток
препарату 5 мг / 8 мг або 1 таблетки препарату 10 мг / 16 мг.
Максимальна добова доза
амлодипіну становить 10 мг, а максимальна добова доза кандесартану цилексет=
илу —
32 мг.
Пацієнти літнього віку (віком 65 років та більше)
Збільшувати дозу препарату
потрібно з обережністю (див. розділи «Особливості застосування» та
«Фармакокінетика»).
Порушення функції печінки
Рекомендації стосовно дозув=
ання
для пацієнтів з порушенням функції печінки не встановлені. Препарат
протипоказаний для пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки та для
пацієнтів з холестазом (див. розділи «Протипоказання», «Особливості
застосування» та «Фармакокінетика»).
Порушення функції нирок
Пацієнтам з легким та помір=
ним
порушенням функції нирок (з кліренсом креатиніну > 15 мл/хв) корекц=
ія
дози не потрібна (див. розділи «Особливості застосування» та
«Фармакокінетика»).
При помірному порушенні фун=
кції
нирок рекомендується проводити моніторинг рівнів калію та креатиніну.
Спосіб застосув=
ання
Таблетки можна приймати
незалежно від прийому їжі.
Діти.
Безпека та ефективність
препарату для дітей та підлітків (віком до 18 років) на сьогодні не визначені. Застосування
протипоказано.
=
Передозування.
Симптоми
Досвіду передозування препа=
ратом
немає. Головним симптомом передозування кандесартану, можливо, є виражена
артеріальна гіпотензія, що супроводжується запамороченням. Передозування
амлодипіну може спричинити надмірну периферичну вазодилатацію та, можливо,
рефлекторну тахікардію. Повідомлялося про виражену та потенційно тривалу
системну артеріальну гіпотензію з =
розвитком
шоку та летальним наслідком. В окремих випадках після передозування
кандесартану (до 672 мг кандесартану цилексетилу) нормалізація стану пацієн=
та
відбувалась без наслідків.
Лікування
Якщо прийом препарату відбу=
вся
нещодавно, може бути доцільним стимулювання блювання або промивання шлунка.
Було показано, що застосування активованого вугілля у здорових добровольців
відразу або протягом двох годин після прийому амлодипіну в дозі 10 мг знижує
швидкість його абсорбції. Клінічно значуща артеріальна гіпотензія внаслідок
передозування препарату вимагає вживання активних заходів для підтримки
діяльності серцево-судинної системи, таких як моніторинг функції серця та
дихальної системи, контроль об’єму циркулюючої рідини та діурезу. Пацієнт
повинен перебувати у горизонтальному положенні з трохи піднятими нижніми
кінцівками. Для відновлення тонусу судин та артеріального тиску можна
застосувати вазоконстриктори за умови, що немає протипоказань до їхнього
застосування. Для усунення ефектів блокаторів кальцієвих каналів корисним м=
оже
бути внутрішньовенне введення кальцію глюконату.
Як кандесартан, так і амлод=
ипін
не видаляються при гемодіалізі.
Побічні
реакції.
Побічні реакції, які виника=
ли
при застосуванні окремих компонентів препарату (амлодипіну або кандесартану=
),
можуть виникати і при застосуванні препарату Карзап®-А бути потенційними побічними реакціями препара=
ту.
Побічні реакції,
пов’язані з амлодипіном
Під час лікування препаратом
найбільш часто повідомлялося про такі побічні реакції: сонливість,
запаморочення, головний біль, посилене серцебиття, гіперемія, біль у животі,
нудота, набряклість в ділянці гомілковостопних суглобів, набряки та підвище=
на
втомлюваність.
Побічні реакції, які
спостерігались під час лікування амлодипіном, класифіковано за частотою так=
им
чином: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100 до
< 1/10); нечасто (≥ 1/1000 до < 1/100); рідко
(≥ 1/10 000 до < 1/1000); дуже рідко
(< 1/10 000).
У кожній групі побічні реакції представлені у порядку зменшення ступеня=
їх
серйозності.
Система органів |
Частота |
Побічні реакції |
Розлади з боку крові та лімфатичної системи |
Дуже рідко |
Лейкоцитопенія, тромбоцитопенія |
Розлади з боку імунної системи |
Дуже рідко |
Алергічні реакції |
Метаболічні та аліментарні розлади |
Дуже рідко |
Гіперглікемія |
Розлади з боку психіки |
Нечасто |
Безсоння, зміни настрою (в тому числі відчуття
тривоги), депресія |
Рідко |
Сплутаність свідомості |
|
Розлади з боку нервової системи |
Часто |
Сонливість, запаморочення, головний біль (особливо =
на
початку лікування) |
Нечасто |
Тремор, дисгевзія, синкопе, гіпестезія, парестезія<= o:p> |
|
Дуже рідко |
Гіпертонус, периферична нейропатія |
|
Розлади з боку органів зору |
Нечасто |
Порушення зору (в тому числі диплопія) |
Розлади з боку органів слуху та рівноваги |
Нечасто |
Шум у вухах |
Розлади з боку серця |
Часто |
Посилене серцебиття |
Дуже рідко |
Інфаркт міокарда, аритмія (в тому числі брадикардія,
шлуночкова тахікардія та фібриляція передсердь) |
|
Розлади з боку судин |
Часто |
Гіперемія |
Нечасто |
Артеріальна гіпотензія |
|
Дуже рідко |
Васкуліт |
|
Розлади з боку дихальної системи, органів грудної
клітки та середостіння |
Нечасто |
Задишка, риніт |
Дуже рідко |
Кашель |
|
Розлади з боку шлунково-кишкового тракту |
Часто |
Біль у животі, нудота |
Нечасто |
Блювота, диспепсія, порушення випорожнення (в тому
числі діарея та запор), сухість у роті |
|
Дуже рідко |
Панкреатит, гастрит, гіперплазія ясен |
|
Розлади з боку печінки та жовчовивідних шляхів |
Дуже рідко |
Гепатит, жовтяниця, підвищення рівнів печінкових
ферментів* |
Розлади з боку шкіри та підшкірної клітковини |
Нечасто |
Випадіння волосся, пурпура, зміна забарвлення шкіри,
посилене потовиділення, свербіж, висип, екзантема |
Дуже рідко |
Ангіоневротичний набряк, поліморфна еритема,
кропив’янка, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса — Джонсона, набряк
Квінке, фоточутливість |
|
Розлади боку опорно-рухового апарату та сполучної
тканини |
Часто |
Набряк гомілковостопних суглобів |
Нечасто |
Біль у суглобах, біль у м’язах, м’язові спазми, біл=
ь у
спині |
|
Розлади з боку нирок та сечовивідних шляхів |
Нечасто |
Порушення сечовипускання, ніктурія, збільшення част=
оти
сечовипускання |
Розлади з боку репродуктивної системи та молочних з=
алоз |
Нечасто |
Імпотенція, гінекомастія |
Загальні розлади та розлади в місці введення препар=
ату |
Часто |
Набряк, підвищена втомлюваність |
Нечасто |
Біль у грудях, астенія, біль, нездужання |
|
Зміни результатів лабораторних та інструментальних
досліджень |
Нечасто |
Збільшення маси тіла, зниження маси тіла |
* Переважно спостерігається=
на
фоні холестазу.
У виняткових випадках повід=
омлялося
про екстрапірамідний синдром
Побічні реакції,
пов’язані з кандесартаном
В контрольованих клінічних
дослідженнях побічні реакції були легкого ступеня та мали транзиторний
характер. Загальна частота явищ побічних реакцій не залежала від дозування =
чи
віку пацієнтів. Частота припинення лікування препаратом внаслідок розвитку =
побічних
реакцій була подібною у групах кандесартану цилексетилу (3,1 %) та плацебо =
(3,2
%).
В сукупному аналізі даних
клінічних випробувань у пацієнтів з артеріальною гіпертензією побічні реакц=
ії
пов’язувались з кандесартану цилексетилом, якщо частота небажаних явищ в гр=
упі
кандесартану цилексетилу була принаймні на 1 % вищою в порівнянні з групою
плацебо. Відповідно до такого визначення найбільш частими побічними реакція=
ми,
про які повідомлялося, були запаморочення/вертиго, головний біль та інфекція
дихальних шляхів.
Нижче в таблиці наведені по=
бічні
реакції згідно з даними клінічних випробувань та досвідом післяреєстраційно=
го
застосування. Частота виникнення побічних реакцій визначається таким чином:
дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 до < 1/10=
),
нечасто (≥ 1/1000 до < 1/100), рідко
(≥ 1/10 000 до < 1/1000) та дуже рідко
(< 1/10 000).
Система органів |
Частота |
Побічні ефекти |
Інфекційні та паразитарні захворювання |
Часто |
Інфекція дихальних шляхів |
Розлади з боку крові та лімфатичної системи |
Дуже рідко |
Лейкопенія, нейтропенія та агранулоцитоз |
Метаболічні та аліментарні розлади |
Дуже рідко |
Гіперкаліємія, гіпонатріємія |
Розлади з боку нервової системи |
Часто |
Запаморочення/вертиго, головний біль |
Розлади з боку шлунково-кишкового тракту |
Дуже рідко |
Нудота |
Розлади з боку дихальної системи, органів грудної
клітки та середостіння |
Дуже рідко |
Кашель |
Розлади з боку печінки та жовчовивідних шляхів |
Дуже рідко |
Підвищення рівнів печінкових ферментів, порушення
функції печінки або гепатит |
Розлади з боку шкіри та підшкірної клітковини |
Дуже рідко |
Ангіоневротичний набряк, висип, кропив’янка, свербі=
ж |
Розлади з боку опорно-рухового апарату та сполучної
тканини |
Дуже рідко |
Біль у спині, біль у суглобах, біль у м’язах |
Розлади з боку нирок та сечовивідних шляхів |
Дуже рідко |
Порушення функції нирок, в тому числі ниркова
недостатність у схильних до цього пацієнтів (див. розділ «Особливості
застосування») |
Дані лабораторних аналізів
Загалом, клінічно значущого
впливу кандесартану на результати звичайних лабораторних аналізів не
відзначалось. Як і при застосуванні інших інгібіторів РААС, спостерігалось
незначне зниження рівня гемоглобіну. Як правило, немає необхідності в
проведенні моніторингу лабораторних показників у пацієнтів, які отримують
кандесартану цилексетил. Проте у пацієнтів з порушенням функції нирок
рекомендується проводити періодичний контроль рівнів калію та креатиніну в
сироватці крові.
Повідомлення про
можливі побічні реакції
Повідомлення про можливі по=
бічні
реакції після реєстрації лікарського засобу є важливою процедурою. Це дозво=
ляє
продовжувати моніторинг співвідношення «користь/ризик» при застосуванні
лікарського засобу. Медичних працівників просять повідомляти про будь-які
підозрювані небажані реакції через національну систему повідомлень.
Тер=
мін
придатності.
2 роки.
Умови зберігання.
Зберігати при температурі не вище 30 °С в оригі= нальній упаковці для захисту від світла. Зберігати у недоступному для дітей місці.<= o:p>
Упаковка.
№ 28 (14×2) або №84 (14×6), по 14
таблеток у блістері; по 2 або 6 блістерів у картонній коробці.
Категорія відпуску.
За рецептом.
Виробник.
ТОВ «Зентіва».
Місцезнаходження виробника та його адреса місця
провадження діяльності.
У кабеловни 130, 102 37 Прага 10, Долні Мєхолуп=
и,
Чеська Республіка.