ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лі= карського засобу

<= /p>

АРБИТЕЛЬ H<= /b>

<= b>(ARBITEL H)

= Склад:<= /p>

= діючі речовини: телмісартан, гідрохлоротіазид;

= 1 таблетка містить телміcартану 40 мг та гідрохлоротіазиду 12,5 мг або = телміcартану 80 мг та гідрохлоротіазиду 12,5 м= г, або телміcартану 80 мг та гідрохлоротіазиду 25 мг;

допоміжні речовини для дозува= ння 40 мг/12,5 мг та 80 мг/12,5 мг: манітол(Е 421); меглюмін; натрію гідроксид; повідон (К-30);= кросповідон (тип А); лактоза, моногідрат; целюлоза мікрокристалічна; заліза оксид червоний (E 172); к= рохмаль кукурудзяний; м<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -ansi-language: UK'>агнію стеарат;=

допоміжні речовини для дозува= ння 80 мг/25 мг: манітол(Е 421); м= еглюмін; натрію гідроксид; повідон (К-30); кросповідон (тип А); лактоза, моногідрат;= целюлоза мікрокристалічна; заліза оксид ж= овтий (E 172); крохмаль кукурудзян= ий; магнію стеарат. =

= Лікарська форма. Таблетки.<= o:p>

Основні фізико-хімічні властивості:

таблетки по 40 мг/12,5 мг: двоопуклі двошарові овальні таблетки без оболонки. Шар телмісартану біл= ого або майже білого кольору, який може містити червоні вкраплення, з гравіюванням = «TH» та шар гідрохлоротіазиду червоного або червонувато-рожевого кольору;

= таблетки по= 80 мг/12,5 мг: двоопуклі двошарові овальні таблетки без оболонки. Ш= ар телмісартану білого або майже білого кольору, який може містити червоні вкраплення, з гр= авіюванням «ТН3» та шар гідрохлоротіазиду червоного або червонувато-рожевого кольору;

= таблетки по= 80 мг/25 мг: двоопуклі двошарові овальні таблетки без оболонки. Ша= р телмісартану білого або майже білого кольору, який може містити жовті вкраплення, з грав= іюванням «ТН1» та шар гідрохлоротіазиду світло-жовтого або жовтого кольору.

= =

Фармакотерапевтична група. Антагоністи ангіотензину II = і діуретики.

Код АТХ С09D А07.<= /span>

= Фармакологі= чні властивості

= Фармакодина= міка

= Арбитель Н = – це комбінація блокатора рецепторів ангіотензину II (телміcартану) і тіазидного= діуретика (гідрохлоротіазиду). Комбінація цих компонентів проявляє додатковий антигіп= ертензивний ефект, зменшуючи артеріальний тиск більшою мірою, ніж кожен з компонентів о= кремо. При застосуванні препарату Арбитель Н, таблетки, 1 раз на добу у межах тера= певтичних доз спостерігається ефективне та повільне зниження артеріального тиску.

= <= /p>
= Механізм дії

= Телміcартан ефективний при пероральному застосуванні; він є специфічним блокатором= рецепторів ангіотензину II підтипу 1 (АТ₁). Маючи дуже високу спорідненість= із даним підтипом рецепторів, телміcартан заміщує ангіотензин ІІ у його зв’язках з А= Т₁-рецепторами. Не виявляє будь-якого часткового агоністичного впливу на АТ₁-рец= ептори. Телмісартан вибірково зв’язується з АТ₁-рецепторами. Зв’язування= є довготривалим. Телміcартан не проявляє спорідненості з іншими рецепторами, включаючи АТ2 та інші менш вивчені АТ-рецептори. Телмісартан не інгібує ренін плазми кров= і людини і не блокує іонні канали. Телміcартан не інгібує ангіотензинперетворювальни= й фермент (кіназу II), фермент, що також руйнує брадикінін. Тому не слід очікувати по= тенціювання брадикінін-опосередкованих побічних ефектів.

= У здорових добровольців телмісартан у дозі 80 мг майже повністю пригнічує гіпертензивн= у дію ангіотензину ІІ у людини. Інгібуюча дія препарату триває понад 24 годин і в= ідзначається до 48 годин.

= Гідрохлорот= іазид (ГХТЗ) – це тіазидний діуретик. Механізм антигіпертензивної дії тіазидних д= іуретиків досі не повністю з’ясований. Тіазидні діуретики впливають на механізми реаб= сорбції електролітів у ниркових канальцях, тим самим безпосередньо підвищують екскр= ецію натрію та хлору у приблизно еквівалентних об’ємах. Завдяки діуретичному впл= иву гідрохлоротіазиду зменшується об’єм плазми, підвищується активність реніну у плазмі крові, пі= двищується секреція альдостерону з відповідним збільшенням виведення калію та бікарбон= атів із сечею та зниженням рівня калію у сироватці крові. Можливо, через блокаду= ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) сумісне призначення телміcартану сприяє оборотному процесу в= трати калію, пов’язаному з цими діуретиками. При застосуванні гідрохлоротіазиду п= очаток діурезу настає через 2 години, максимальний ефект досягається приблизно чер= ез 4 години, тоді як дія триває приблизно 6–12 годин.

= Фармакодинамічні ефекти<= /o:p>

= Після першо= ї дози телміcартану антигіпертензивна активність поступово проявляється протягом 3= годин. Максимальне зниження артеріального тиску зазвичай виявляється через 4-8 тиж= нів після початку лікування та підтримується при довготривалій терапії. Гіпотензивний= ефект утримується постійно протягом 24 годин після прийому препарату, включаючи о= станні 4 години перед прийомом наступної дози. Це підтверджується через співвідношення концентрації телмісартану перед= прийомом наступної дози до Cmax, яке становить 80 % після прийому 40 та 80 мг = телмісартану у клінічних дослідженнях. У пацієнтів з артеріальною гі= пертензією телміcартан знижує як систолічний, так і діастолічний тиск без впливу на ча= стоту пульсу. Антигіпертензивна ефективність телміcартану порівнянна з такою в ін= ших класах антигіпертензивних препаратів (виявлено у процесі досліджень при порівнянні= телміcартану з амлодипіном, атенололом, еналаприлом, гідрохлоротіазидом, лозартаном і лі= зиноприлом).

= При раптово= му припиненні лікування телміcартаном артеріальний тиск поступово протягом кількох днів п= овертається до параметрів, які передували лікуванню, без ознак синдрому відміни.

= У процесі к= лінічних досліджень порівняння двох схем антигіпертензивної терапії випадки сухого к= ашлю були значно рідшими у пацієнтів, які застосовували телміcартан, ніж у тих, = хто приймав інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ).
= Вплив фіксо= ваної комбінації телмісартан / гідрохлоротіазид на летальність та серцево-судинні= захворювання невідомий.

Немеланомний рак = шкіри

= Доступні дані епідеміологічних досліджень продемонстрували зв’язок між кумулятивною дозою гідрохлоротіазиду та немеланомним раком шкіри.

= Фармакокіне= тика

Сумісне застосування гідрохлоротіазиду і телміcартану не впливає на фар= макокінетику кожного з них у здорових добровольців.

= Всмоктування

Телміcартан= . Після перо= рального застосування пік концентрації телміcартану досягається через 0,5–1,5 години= . Абсолютна біодоступність телміcартану в дозах 40 мг і 160 мг становить 42 % і 58 % ві= дповідно. Їжа незначно знижує біодоступність телміcартану, зниження площі під кривою = «концентрація-час» (AUC) для телміcартану варіюється від приблизно 6 % (доза 40 мг) до приблиз= но 19 % (доза 160 мг). Через 3 години після застосування концентрація у плазмі кр= ові подібна і не залежить від того, як приймають телміcартан – натще або з їжею. Вважає= ться, що невелике зниження AUC не спричиняє зменшення терапевтичної ефективності.= Телміcартан не накопичується у плазмі крові значною мірою при повторних застосуваннях.<= o:p>

= Гідрохлоротіазид.<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:UK'> Після перо= рального застосування препарату Арбитель Н пік концентрації гідрохлоротіазиду досяга= ється через 1–3 години. Через сукупну ренальну екскрецію гідрохлоротіазиду абсолю= тна біодоступність становить приблизно 60 %.

= Розподіл

= Телміcартан. Телміcарт= ан сильно зв’язується з протеїнами плазми крові (> 99,5 %), г= оловним чином з альбуміном та альфа-1-кислим глікопротеїном. Об’єм розподілу станов= ить приблизно 500 л, що вказує на підвищене зв’язування з тканинами.

= Гідрохлоротіазид.<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:UK'> Гідрохлоро= тіазид зв’язується з протеїнами плазми крові на 68 %, об’єм розподілу становить 0,= 8±0,3 л/кг.

= Біотрансформація

= Телміcартан метаболізу= ється шляхом кон’югації до формування фармакологічно неактивного ацилглюкуроніду.= Глюкуронід початкової сполуки є єдиним метаболітом, що був ідентифікований у людини. П= ісля застосування однієї дози ¹⁴С-міченого телміcартану глюкуронід де= монструє приблизно 11 % виміряної радіоактивності у плазмі крові. Цитохром Р450 ізое= нзимів не залучається до метаболізму телміcартану.

= Гідрохлоротіазид <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:UK'>не метаболі= зується у людини.

= Виведення.<= /i>

= Телміcартан. Після вну= трішньовенного або перорального застосування ¹⁴С-міченого телміcартану більша ч= астина дози (> 97 %) виводиться з калом шляхом біліарної екскреції. Тільки незн= ачний об’єм був виявлений у сечі. Загальний плазмовий кліренс телміcартану після = перорального призначення становить >1500 мл/хвилину. Кінцевий період напіввиведення с= тановить більше 20 годин.

= Гідрохлоротіазид виділяєтьс= я майже повністю у незміненій формі з сечею. Приблизно 60 % пероральної дози виводи= ться у незміненому вигляді протягом 48 годин. Нирковий кліренс становить приблиз= но 250–300 мл/хв. Кінцевий період напіввиведення – 10–15 годин.

= Лінійність / нелінійність

= Телміcартан. Фармакокі= нетика телмісартану, що застосовували перорально, нелінійна у дозах від 20 до 160 = мг з більш ніж пропорційним підвищенням концентрації у плазмі крові (C_{max
і AUC) зі збільшенням доз. Телмісартан не накопичується у плазмі крові знач=
ною
мірою при повторних застосуваннях.}

= Гідрохлоротіазид демонструє= лінійну фармакокінетику.

Особливі категорії пацієнтів

Пацієнти лі= тнього віку. Фармакокінетика телміcартану не відрізняється у пацієнтів літнього вік= у і молодших пацієнтів.

Стать. Концентрац= ія телміcартану у плазмі крові у жінок загалом у 2–3 рази вища, ніж у чоловіків. Однак, за = даними клінічних досліджень, рівень зниження артеріального тиску та кількість випа= дків ортостатичної гіпотензії у жінок суттєво не зростає. Необхідності в коригув= анні дози немає. У жінок спостерігається тенденція до вищої, ніж у чоловіків, ко= нцентрації гідрохлоротіазиду у плазмі крові, але клінічного значення це не має.

Пацієнти з = порушеннями функції нирок. Нижчі концентрації у плазмі крові спостерігалися у пацієнтів з нирков= ою недостатністю на діалізі. У пацієнтів з нирковою недостатністю телмісартан значною мірою зв’язується з білками плазми крові і не виводиться за допомог= ою діалізу. Період напіввиведення є незмінним у пацієнтів з порушенням функції нирок. У пацієнтів з нирковою недостатністю швидкість елімінації гідрохлоро= тіазиду зменшується. У типовому дослідженні у пацієнтів із середнім кліренсом креат= иніну 90 мл/хв період напіввиведення гідрохлоротіазиду зростав. У пацієнтів з вид= аленою або відсутньою ниркою період напіввиведення становить приблизно 34 годин.

Пацієнти з = порушеннями функції печінки. Фармакокінетичні дослідження у пацієнтів з пор= ушеннями печінки виявили ріст абсолютної біодоступності майже до 100 %. Період напів= виведення у цих пацієнтів не змінюється.

Клінічні ха= рактеристики

Показання

Есенціальна гіпертензія

Арбитель Н, таблетки, у фіксованій дозовій ко= мбінації (40 мг або 80 мг телмісартану / 12,5 мг гідрохлоротіазиду) показаний для за= стосування дорослим пацієнтам, якщо прийом телмісартану як монотерапії не забезпечує н= алежного контролю артеріального тиску.

Арбитель Н, таблетки, у фіксованій дозовій комбінації (80 мг телмісартану / 25 мг гідрохлоротіазиду) показаний д= ля застосування дорослим пацієнтам, якщо прийом телмісартану / = гідрохлоротіазиду 80 мг / 12,5 мг не забезпечує належного контролю артеріального тиску або дорослим па= цієнтам, чий артеріальний тиск стабілізували телмісартаном та гідрохлоротіазидом як = монопрепаратами у відповідних дозах.

= <= /p>
Протипоказання=

·         Гіперчутливість до будь-якої з діючих речовин або до інших компонентів препарату.

·         Гіперчутливість до інших похі= дних сульфонаміду (оскільки гідрохлоротіазид – похідна сульфонаміду).=

·         Вагітність або планування ваг= ітності (див. розділи «Особливості застосування» і «Застосування у період вагітност= і або годування груддю»).

·         Холестатичні та біліарні обст= руктивні порушення.

·         Тяжкі порушення функції печін= ки.

·         Тяжкі порушення функції нирок= (кліренс креатиніну < 30 мл/хв), анурія.

·         Рефрактерна гіпокаліємія / гі= понатріємія, гіперкальціємія.

·         Період годування груддю.=

·         Симптомна гіперурикемія (пода= гра).

·   &nb= sp;     Дитячий вік (до 18 років).

= Одночасне з= астосування Арбитель Н та аліскіренвмісних препаратів протипоказано хворим на цукровий = діабет або з нирковою недостатністю (ШКФ < 60 мл/хв/1,73 м²) (див. р= озділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» і «Фармакодинаміка»).

= =

Взаємодія з іншими лікарським= и засобами та інші види взаємодій

= Літій. При одноча= сному застосуванні літію з інгібіторами АПФ зареєстровано оборотне підвищення кон= центрації літію в сироватці крові та підвищення його токсичності. Рідко про випадки в= заємодії повідомляли при застосуванні блокаторів рецепторів ангіотензину II (включаю= чи телмісартан / гідрохлоротіазид). Одночасне застосування літію та препарату Арбитель Н н= е рекомендується (див. розділ «Протипоказання»). Якщо доведено необхідність даної комбінації= , рекомендований ретельний моніторинг рівня літію у сироватці крові при одночасному застосув= анні.

= Лікарські засоби, асоційовані= з втратою калію та гіпокаліємією (наприклад, інші діуретики, щ= о виводять калій, проносні засоби, кортикостероїди, АКТГ, амфотерицини, карбеноксолони= , пеніцилін G натрію, саліцилова кислота та її похідні). При застосуванні цих лікарських засобів разом із комбінацією телмісарта= н / гідрохлоротіазид рекомендується проводити моніторинг рівня калію у плазмі крові, оскільки за= значені лікарські засоби можуть посилювати вплив гідрохлоротіазиду на рівень калію = у плазмі крові (див. розділ «Особливі заходи безпеки при застосуванні»).<= /span>

Йодовмісні контрастні засоби. У випадку індукованої діуретиками дегідратації підвищується ризик розвитку гострої ниркової недостатності, переважно при застосуванні високих доз йодовмісних контрастних засобів. Пацієнти потребую= ть регідратації до введення йодовмісних препаратів.

= Лікарські засоби, які можуть = підвищувати рівень калію та спричинити гіперкаліємію (наприклад,= інгібітори АПФ, калійзберігаючі діуретики, калієві добавки, замінники солі, що містять= калій, циклоспорин або інші лікарські засоби, такі як гепарин натрію). При застосуванні цих лікарських = засобів разом із комбінацією телмісартан / гідрохлоротіазид рекомендується проводит= и моніторинг рівня калію у плазмі крові. З огляду на досвід застосування інших лікарськи= х засобів, що пригнічують РААС, одночасне застосування зазначених лікарських не рекоме= ндується, оскільки може призвести до підвищення рівня калію в сироватці крові (див. р= озділ «Особливості застосування»).

= Лікарські засоби, які спричин= яють порушення рівня калію у сироватці крові. Рекомендуєт= ься проводити періодичний моніторинг рівня калію в сироватці крові та знімати ЕКГ при зас= тосуванні препарату Арбитель Н із нижчезазначеними препаратами, які спричиняють поруш= ення рівня калію в сироватці крові (наприклад, з глікозидами дигіталісу, антиари= тмічними препаратами) та лікарськими засобами, які стимулюють мерехтіння шлуночків с= ерця, включаючи деякі антиаритмічні препарати, гіпокаліємію, що є провокативним ф= актором мерехтіння шлуночків:

-      =     антиаритмічні лікарські засоб= и Іа класу (наприклад, хінідин, гідрохінідин, дизопірамід);

-      =     антиаритмічні лікарські засоб= и ІІІ класу (наприклад, аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід);

-      =     деякі антипсихотики (наприкла= д, тіоридазин, хлорпромазин, левопромазин, трифлуоперазин, ціамемазин, сульпірид, сультопр= ид, амісульприд, тіаприд, пімозид, галоперидол, дроперидол);

-      =     інші (наприклад, бепридил, ци= заприд, дифеманіл, еритроміцин для внутрішньовенного застосування, галофантрин, міз= оластин, пентамідин, спарфлоксацин, терфенадин, вінкамін для внутрішньовенного засто= сування).

= Глікозиди дигіталісу.<= /i> Гіпокалієм= ія або гіпомагніємія, спричинені тіазидами, сприяють виникненню серцевої аритмії, = спричиненої дигіталісом (див. розділ «Особливості застосування»).

= Дигоксин. При одночас= ному застосуванні телмісартану з дигоксином відзначали підвищення середніх значе= нь пікової (49 %) та мінімальної (20 %) концентрації дигоксину у плазмі крові. На поча= тку терапії, під час корегування дози та при відміні терапії телмісартаном необхідно кон= тролювати рівні дигоксину для того, щоб підтримувати його рівень у терапевтичних межа= х.

= Інші антигіпертензивні препар= ати. Телміcарта= н може підвищувати гіпотензивний ефект інших антигіпертензивних препаратів.

= Клінічні да= ні показали, що подвійна блокада РААС за допомогою комбінованого застосування інгібіторі= в АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину II або аліскірену пов’язана з більш висо= кою частотою таких побічних ефектів як артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія і зниження = ниркової функції (у тому числі гостра ниркова недостатність) порівняно із застосуван= ням одного РААС-діючого агента (див. розділи «Особливості застосування», «Протипоказан= ня» та «Фармакодинаміка»).

= Антидіабетичні лікарські засо= би (пероральні препарати та інсулін). Може виникнути потреба у кор= екції дози антидіабетичного засобу (див. розділ «Особливості застосування»).=

Метформін.<= /span> Метформін = слід застосовувати з обережністю через ризик виникнення лактоацидозу, спричинено= го можливою нирковою недостатністю при застосуванні гідрохлоротіазиду.=

= Холестирамінова та холестипол= ова смоли. Абсорбція = гідрохлоротіазиду послаблюється у присутності аніонообмінних смол.

Нестероїдні= протизапальні препарати. НПЗП (а саме: ацетилсаліцилова кислота у протизапальних дозах, інгібіт= ори ЦОГ-2, неселективні НПЗП) можуть зменшити діуретичну, натрійуретичну та антигіперт= ензивну дію тіазидних діуретиків та антигіпертензивний ефект антагоністів рецепторі= в ангіотензину II. У деяких пацієнтів із порушеннями функції нирок (у пацієнтів зі зневодн= енням або пацієнтів літнього віку з порушеннями функції нирок) одночасне застосув= ання блокаторів рецепторів ангіотензину II та агентів, які пригнічують циклоокси= геназу, може спричинити подальше погіршення ниркової функції, включаючи можливу гос= тру ниркову недостатність, яка зазвичай є оборотною. Тому комбінацію слід застосовувати= з обережністю, особливо пацієнтам літнього віку. Після початку терапії комбінацією лікарсь= ких засобів та періодично протягом лікування пацієнтам необхідно забезпечити адекватну = гідратацію і проводити ретельний контроль функції нирок.

= У процесі о= дного з досліджень одночасне застосування телмісартану та раміприлу призвело до з= більшення у 2,5 раза площі під кривою «концентрація-час» (AUC_0-24) та макс= имальної концентрації у плазмі крові (C_max) раміприлу та раміприлату. Клі= нічна значущість цього спостереження залишається невідомою.

Вазопресорн= і аміни (наприклад норадреналін). Дія вазопресорних амінів мож= е бути знижена.

= Недеполяризуючі міорелаксанти= скелетних м’язів (наприклад тубокурарин). Дія недеполяризуючих міорела= ксантів скелетних м’язів може бути посилена гідрохлоротіазидом.

= Лікарські засоби, які застосо= вуються для лікування подагри (наприклад, пробенецид, сульф= інпіразон та алопуринол). Може виникнути = необхідність у корекції дози лікарських засобів, що сприяють виведенню сечової кислоти, = оскільки гідрохлоротіазид може підвищувати рівень сечової кислоти у сироватці крові.= Може бути необхідним підвищення дози пробенециду або сульфінпіразону. Одночасне = застосування тіазиду може збільшити частоту виникнення реакцій гіперчутливості до алопур= инолу.

= Солі кальцію. Тіазидні д= іуретики можуть підвищувати рівень кальцію в сироватці крові внаслідок зниження екск= реції. У разі необхідності призначення добавок кальцію або лікарських засобів, що = зберігають кальцій (наприклад, терапія вітаміном D), слід проводити моніторинг рівня к= альцію в сироватці крові та відповідно коригувати дозу.

Бета-блокат= ори та діазоксид. Гіперглікемічна дія бета-блокаторів та діазоксиду може бути посилена т= іазидами.

= Антихолінергічні лікарські за= соби (наприклад= , атропін, біпериден) можуть збільшити біодоступність тіазидних діуретиків шляхом підв= ищення гастроінтестинальної моторики та ступеня випорожнення шлунка.=

= Амантадин. Тіазиди мо= жуть збільшити ризик побічної дії, спричиненої амантадином.

= Цитотоксичні лікарські засоби= (наприклад,= циклофосфамід, метотрексат). Тіазиди можуть зм= еншити ренальну екскрецію цитотоксичних препаратів та посилювати їх мієлосупресивн= ий ефект.

= З огляду на= фармакологічні властивості очікується, що баклофен та аміфостин можуть посилювати гіпотенз= ивну дію усіх антигіпертензивних лікарських засобів, включаючи телмісартан. Крім= того, ортостатична гіпотензія може посилюватися застосуванням алкоголю, барбітура= тів, наркотичних засобів або антидепресантів.

Саліцилати. При застосуванні високих доз саліцилатів гідр= охлоротіазид може посилювати їх токсичний вплив на центральну нервову систему (ЦНС).

Метилдопа. Повідомляли про окремі випадки виникнення гем= олітичної анемії при одночасному застосуванні гідрохлоротіазиду та метилдопи.

Циклоспорин. При одночасному застосуванні циклоспорину мож= е посилюватися гіперурикемія та зростати ризик ускладнень, таких як подагра.

Вплив лікарських засобів на результати лабора= торних аналізів. У зв’язку з впливом на обмі= н кальцію тіазиди можуть впливати на результати оцінки функції паращитовидної залози = (див. розділ «Особливості застосування»).

Карбамазепін. З огляду на ризик симптомної гіпонатріємії не= обхідно здійснювати клінічний та біологічний моніторинг.

= Амфотерицин В (для парентерального введення), кортикостероїди, АКТГ т= а стимулювальні проносні засоби. Гід= рохлоротіазид посилює порушення електролітного балансу, переважно гіпокаліємію.=

=

Особливості застосування=

Вагітність.= Не слід починати терапію антагоністами рецепторів ангіотензину II під час вагітност= і. Доки не вважатиметься доцільною терапія антагоністами рецепторів ангіотензи= ну II, пацієнток, які планують вагітність, слід перевести на прийом альтернати= вних антигіпертензивних препаратів зі встановленим профілем безпеки щодо застосування у період вагітності. При встановленні вагітності прийом блокат= орів рецепторів ангіотензину II слід негайно припинити та у разі необхідності розпочати альтернативну терапію (див. розділи «Протипоказання» та «Застосув= ання у період вагітності або годування груддю»).

Порушення функцій печінки. Арбитель Н не слід призначати пацієнтам із холестазом, біліарними обструктивними порушеннями або тяжкою печінковою недостатністю (див. розділ «Протипоказання»), тому що телміcартан виводиться головним чином із жовчю. У цих пацієнтів очікується зниження кліренсу телміcартану в печінці.

Арбитель Н слід застосовувати з обережністю пацієнтам з порушеннями фун= кції печінки або з прогресуючим захворюванням печінки, оскільки навіть незначні зміни водно-сольового балансу можуть призвести до печінкової коми. Клінічний досвід застосування комбінації телмісартан / гідрохлоротіазид пацієнтам з печінковою недостатністю відсутній.

Реноваскуля= рна гіпертензія. Існує підвищений ризик тяжкої артеріальної гіпотензії та ниркової недостатності, якщо пацієнтам з білатеральним стенозом ренальної артерії або стенозом артерії єдиної нирки, яка функціонує, застосовувати препарати, які впливають на РААС.

Ниркова недостатність та трансплантація нирки. Арбитель Н = не можна призначати пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну &l= t; 30 мл/хв) (див. розділ «Протипоказання»). Відсутній досвід щодо призначення ко= мбінації телмісартан / гідрохлоротіазид пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю аб= о з нещодавно трансплантованою ниркою. Існує невеликий досвід застосування препарату паці= єнтам зі слабкою та помірною нирковою недостатністю, тому рекомендується періодич= ний моніторинг рівнів калію, креатиніну та сечової кислоти у сироватці крові. У пацієнтів = із порушеннями функції нирок може виникнути азотемія, пов’язана з тіазидними діуретиками.<= o:p>

Телміcартан не видаляється з крові за допомогою гемофільтрації та не піддається діалізу.

Зни= ження внутрішньосудинного об’єму рідини та/або натрію. Симптоматична гіпотензія, особливо після першої дози, може виникати у= пацієнтів зі зниженим об’ємом рідини та/або натрію внаслідок діуретичної терапії, сол= ьових обмежень у дієті, діареї або блювання. Перед застосуванням Арбитель Н такі стани необхідно коригуват= и.

При застосуванні гідрохлоротіазиду спостеріга= лися поодинокі випадки гіпонатріємії, що супроводжувалися неврологічними симптом= ами (нудота, прогресуюча дезорієнтація, апатія).

Подвійна блокада ренін-ангіот= ензин-альдостеронової системи (РААС)

Існують докази, що супутнє за= стосування інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину ІІ або аліскірену підви= щує ризик гіпотензії, гіперкаліємії та зниження ниркової функції (включаючи гостру ни= ркову недостатність).

Тому подвійна блокада РААС шляхом комбінованого застосування інгібіторі= в АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину II або аліскірену не рекомендується (див= . розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» і «Фармакодинаміка»).

Якщо подвійна блокада вважаєт= ься абсолютно необхідною, вона має відбуватися тільки під наглядом спеціаліста та за умов= и постійного ретельного моніторингу функції нирок, рівня електролітів і артеріального ти= ску.

Інгібітори АПФ і блокатори ре= цепторів ангіотензину II не слід застосовувати одночасно пацієнтам з діабетичною неф= ропатією.

Інші стани,= що потребують стимуляції РААС. У пацієнтів, судинний тонус та функція нирок як= их залежать головним чином від активності РААС (наприклад, у пацієнтів із застійною сер= цевою недостатністю або вираженою хворобою нирок, включаючи стеноз ниркової артер= ії), лікування іншими лікарськими засобами, що впливають на РААС, може бути пов’= язане з гострою артеріальною гіпотензією, гіперазотемією, олігурією або зрідка – = гострою нирковою недостатністю (див. розділ «Побічні реакції»).
Первинний а= льдостеронізм. Пацієнти з первинним альдостеронізмом загалом не реагують на антигіперт= ензивні препарати, що діють шляхом блокади РААС, тому застосування препарату Арбите= ль Н цій категорії пацієнтів не рек= омендується.

Стеноз аорт= и та мітрального клапана, обструктивна гіпертрофічна кардіоміопатія. = Як і у випа= дку з іншими вазодилататорами, необхідна особлива обережність при лікуванні паціє= нтів зі стенозом аорти та мітрального клапана або з обструктивною гіпертрофічною= кардіоміопатією.

Метаболічна= та ендокринна дія. Терапія тіазидом може зменшити толерантність до глюкози, тоді як у паці= єнтів із діабетом, які приймають інсулін або протидіабетичну терапію та лікування= телмісартаном, може розвинутися гіпоглікемія. Тому у цих пацієнтів слід контролювати рівен= ь глюкози в крові; може виникнути необхідність у корекції дози інсуліну або гіпогліке= мічних препаратів. Під час терапії тіазидами може виявитися латентний цукровий діа= бет.

Підвищення рівня холестерину і тригліцеридів пов’язують з діуретичною т= ерапією тіазидами; однак при застосуванні препарату, що містить 12,5 мг гідрохлорот= іазиду, спостерігали мінімальне підвищення рівня холестерину і тригліцеридів або не= спостерігали такого зовсім. У деяких пацієнтів, які одержують тіазидну терапію, може вин= икнути гіперурикемія або явна подагра.

Порушення е= лектролітного балансу. Всім пацієнтам, які одержують терапію діуретиками, слід періодично визн= ачати рівень електролітів у сироватці крові. Тіазиди, включаючи гідрохлоротіазид,= можуть спричинити порушення водно-сольового балансу (гіпокаліємія, гіпонатріємія т= а гіпохлоремічний алкалоз). Ознаками порушення водно-сольового балансу є сухість у роті, спра= га, слабкість, млявість, сонливість, неспокій, біль у м’язах або судоми, м’язова втомлюван= ість, артеріальна гіпотензія, олігурія, тахікардія і гастроінтестинальні порушенн= я, такі як нудота і блювання (див. розділ «Побічні реакції»).

- Гіпокаліємія. Незважаючи на= те, що внаслідок застосування тіазидних діуретиків може розвинутися гіпокаліємі= я, супутня терапія телміcартаном може зменшити гіпокаліємію, спричинену діуретиками. Р= изик гіпокаліємії є найвищим у пацієнтів із цирозом печінки, у пацієнтів зі знач= ним діурезом, у пацієнтів, які застосовують неадекватні пероральні дози електролітів, та = у пацієнтів, які отримують супутню терапію кортикостероїдами або АКТГ (див. розділ «Взає= модія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
- Гіперкаліємія. Навпаки, чер= ез антагонізм рецепторів ангіотензину II (АТ₁), спричинений телміcартаном – ко= мпонентом препарату Арбитель Н, може виникнути гіперкаліємія. Однак клінічно значуща = гіперкаліємія внаслідок прийому препарату Арбитель Н не була підтверджена документально, = фактори ризику розвитку гіперкаліємії включають ниркову недостатність та/або серцев= у недостатність і цукровий діабет. Калійзберігаючі діуретики, калієві добавки або замінники= солі, що містять калій, слід з обережністю призначати одночасно з препаратом Арби= тель Н (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємо= дій»).

- Гіпохлоремічний алкалоз. Дефіцит хлоридів, як правило, легкий і зазвичай не= потребує лікування.

- Гіперкаль= ціємія. Тіазиди можуть зменшувати виведення кальцію з сечею та сприяти незначному п= ідвищенню рівня кальцію в сироватці крові за відсутності відомих порушень обміну каль= цію. Значна гіперкальціємія може бути ознакою прихованого гіперпаратиреозу. Слід= припинити застосування тіазидів перед проведенням аналізів функції паращитовидної зал= ози.

- Гіпомагніємія. Тіазиди продемонстрували підвищення виведення із сечею= магнію, що може призводити до гіпомагніємії (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарс= ькими засобами та інші види взаємодій»).

Расова прин= алежність. Як і при з= астосуванні інших блокаторів рецепторів ангіотензину II, телмісартан менш ефективний дл= я зниження артеріального тиску у пацієнтів із темним кольором шкіри, очевидно, через п= оширений низький реніновий стан у цієї популяції пацієнтів з артеріальною гіпертензі= єю.

Ішемічна хвороба серця. Як і при застосуванні будь-якого іншого антигіп= ертензивного препарату, значне зниження артеріального тиску у пацієнтів з ішемічною кард= іопатією або у пацієнтів з ішемією міокарда може призвести до інфаркту міокарда або = інсульту.

Загальні ві= домості. Більша імовірність виникнення реакцій гіперчутливості до гідрохлоротіаз= иду можлива у пацієнтів із наявністю алергії або бронхіальної астми, але ще більш вірог= ідне у пацієнтів із такими захворюваннями в анамнезі. Загострення або активація = системного червоного вовчака спостерігалася при застосуванні тіазидних діуретиків, вкл= ючаючи гідрохлоротіазид.

При застосуванні тіазидних діуретиків спостерігалися випадки реакцій фо= точутливості (див. розділ «Побічні реакції»). Якщо реакції фоточутливості виникають під = час лікування, рекомендується припинити застосування препарату. Якщо повторне застосування= діуретиків вважається необхідним, рекомендується захищати відкриті ділянки шкіри від д= ії сонця або штучного УФ-випромінювання.

Хоріоїдальний випіт, гостра міопія і вторинна закр= итокутова глаукома. Гідрохлоротіазид та сульфонамід можуть спричиняти реакцію підвищеної чу= тливості та, як наслідок, хоріоїдальний в= ипіт з дефектом зорового поля, гостру пере= хідну міопію та гостру закритокутову глаукому.=

Симптоми включають раптовий початок зниження гостроти зору або біль в о= чах і, як правило, спостерігаються від кількох годин до тижнів після початку лікув= ання. Нелікована гостра закритокутова глаукома може призвести до необоротної втра= ти зору. Необхідно відмінити лікування гідрохлоротіазидом якомога швидше. Може виник= нути необхідність невідкладного медичного або хірургічного лікування у разі, якщ= о внутрішньоочний тиск залишається неконтрольованим. Фактори ризику розвитку гострої закриток= утової глаукоми можуть включати алергію на сульфонаміди або пеніцилін в анамнезі.<= o:p>

Немеланомний рак шкіри. У двох епідеміологічних дослідженнях на базі данського Національного Реєстру Раку спостерігався підвищений ризик немеланомного раку шкіри (НМРШ) (базальноклітинний рак (БКР) та плоскоклітинний рак (ПКР)) зі збільшенням кумулятивної дози гідрохлоротіазиду (див. розділ «Побічні реакції»). Фотосенсибілізувальна дія гідрохлоротіазиду може бути механізмом розвитку Н= МРШ.

Пацієнти, які приймають гідрохлоротіазид, мають бути проінформовані про ризик НМРШ і повинні регулярно перевіряти свою шкіру на наявність нових уражень та своєчасно повідомляти про будь-які підозрілі ураження шкіри. Можливі профілактичні заходи, такі як обмеження впливу соня= чних та ультрафіолетових променів. Необхідно рекомендувати пацієнтам адекватний захист від такого впливу, щоб мінімізувати ризик виникнення раку шкіри. Підозрілі ураження шкіри необхідно негайно вивчити, у тому числі і шляхом гістологічного дослідження біоптату. Застосування гідрохлоротіазиду також необхідно переглянути пацієнтам, які мали в минулому НМРШ (див. розділ «Поб= ічні реакції»).

Гостра респіраторна токсичніс= ть

Повідомлялося про дуже рідкіс= ні важкі випадки гострої респіраторної токсичності, включаючи гострий респіраторний = дистрес-синдром (ГРДС), після прийому гідрохлоротіазиду. Зазвичай набряк легенів розвиваєть= ся протягом декількох хвилин або годин після прийому гідрохлоротіазиду. На початку захв= орювання симптоми включають задишку, гарячку, погіршення функції легень і гіпотензію= . Якщо є підозра на ГРДС, застосування Арбитель Н слід припинити та провести відпо= відне лікування. Гідрохлоротіазид не слід застосовувати пацієнтам, які раніше пер= енесли ГРДС після прийому гідрохлоротіазиду.

Ангіоневрот= ичний набряĸ ĸишечниĸу

Повідомлялося про випадĸи ангіоневротичного набряĸу ĸишечниĸу у пацієнтів, яĸі застосовували блоĸатори рецепторів ангіотензину II (див. розділ «Побічні реаĸції»). У цих пацієнтів спостерігався біль у животі, нудота, блювання та діарея. Симптоми минали після відміни блоĸаторів рецепторів ангіотензину ІІ. Яĸщо діагностовано ангіоневротичний набряĸ ĸишечниĸу, застосуванн= я Арбитель Н слід припинити та розпочати відповідний моніторинг до повного зниĸне= ння симптомів.

Лактоза. Лікарський = засіб містить лактози моногідрат. Тому пацієнтам зі спадковою непереносимістю фруктози та/або спадковими формами непереносимості галактози, дефіцитом лак= тази або порушенням всмоктування глюкози-галактози не слід приймати цей лікарськ= ий засіб.

Пре= парат може впливати на результати таких лабораторних аналізів:<= /i>

−може знижувати рівень зв’язаного з білками= йоду у плазмі крові;

−лікування препаратом слід припинити перед = проведенням лабораторного обстеження з метою оцінки функції паращитовидних залоз;<= /o:p>

−здатний підвищувати концентрацію вільного = білірубіну в сироватці крові.

Застосування у період вагітно= сті або годування груддю

Вагітність

Лікарський = засіб протипоказано застосовувати вагітним або жінкам, які планують завагітніти. = Якщо під час лікування цим лікарським засобом підтверджується вагітність, його з= астосування необхідно припинити і замінити іншим лікарським засобом, дозволеним до заст= осування (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»).

Немає даних щодо застосування комбінації телмісартан / гідрохлоротіазид= вагітним. Дослідження на тваринах показали репродуктивну токсичність.

Епідеміологічні докази ризику тератогенності після застосування інгібіт= орів АПФ під час І триместру вагітності не остаточні; однак невелике підвищення = ризику не можна виключати. Хоча контрольовані епідеміологічні дані про ризик засто= сування блокаторів рецепторів ангіотензину II відсутні, подібні ризики можливі для = цього класу лікарських засобів. Доки не вважатиметься доцільною терапія блокатора= ми рецепторів ангіотензину II, пацієнток, які планують вагітність, слід перевести на прий= ом альтернативних антигіпертензивних препаратів, що мають встановлений профіль безпеки щодо з= астосування у період вагітності. При встановленні вагітності прийом блокаторів рецептор= ів ангіотензину II слід негайно припинити та у разі необхідності розпочати альтернативну те= рапію.

Лікування блокаторами рецепторів ангіотензину II під час ІІ та ІІІ трим= естру вагітності спричиняє фетотоксичність у людей (послаблення ниркової функції,= олігогідрамніон, затримка окостеніння кісток черепа) та неонатальну токсичність (ниркова нед= остатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія). Якщо застосування блокаторів рецепт= орів ангіотензину II відбувалося з ІІ триместру вагітності, рекомендується прово= дити ультразвукову перевірку функції нирок та стану черепа плода. За немовлятами= , матері яких приймали блокатори рецепторів ангіотензину II, слід встановити ретельн= ий нагляд щодо наявності артеріальної гіпотензії (див. розділи «Протипоказання» та «О= собливості застосування»).

Досвід застосування гідрохлоротіазиду у період вагітності, особливо про= тягом І триместру, обмежений. Досліджень на тваринах недостатньо. Гідрохлоротіази= д проникає крізь плацентарний бар’єр. З огляду на фармакологічний механізм дії гідрохл= оротіазиду, застосування препарату під час ІІ та ІІІ триместрів може порушити плацентарно-плодовий кровотік та призвес= ти до таких внутрішньоутробних і неонатальних ефектів як жовтяниця, порушення еле= ктролітної рівноваги у плода і тромбоцитопенія.

Гідрохлоротіазид не слід застосовувати при набряках, артеріальній гіпер= тензії, зумовлених вагітністю, або прееклампсії через ризик зменшення об’єму плазми= та плацентарної гіпоперфузії без позитивного ефекту на перебіг захворювання.

Гідрохлоротіазид не слід застосовувати при значній артеріальній гіперте= нзії вагітним, за винятком рідкісних випадків, коли неможливо застосувати інше л= ікування.

Годування г= руддю

Оскільки ін= формація щодо застосування комбінації телмісартан / гідрохлоротіазид під час годуван= ня груддю відсутня, не рекомендується приймати препарат у період годування груддю; сл= ід надавати перевагу альтернативній терапії із застосуванням препаратів із краще вивчен= им профілем безпеки, особливо при годуванні новонароджених або недоношених дітей.<= /o:p>

Гідрохлорот= іазид у незначних кількостях проникає у грудне молоко. Тіазиди у високих дозах, с= причиняючи інтенсивний діурез, можуть пригнічувати вироблення грудного молока. Застосу= вання Арбитель Н у період го= дування груддю протипоказано.

= Фертильність<= /p>
= Досліджень фертильності у людей при застосуванні комбінації фіксованих доз або окремих компонентів не проводили= .

= Доклінічні = дослідження не виявили впливу телмісартану та гідрохлоротіазиду на фертильність чоловік= ів та жінок.=

= =

Здатність впливати на швидкіс= ть реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами=

Арбитель Н може впливати на здатність керувати автотранспортом або інши= ми механізмами. При лікуванні антигіпертензивними засобами, зокрема Арбитель Н, може виника= ти запаморочення або синкопе.

Пацієнтам, у яких виникають ці побічні явища, слід уникати потенційно небезпечних завдань, таких як керування автотранспортом або робота з механізмами.

Спосіб застосування та дози

Дозування

Арбитель Н призначати пацієнтам, у яких артеріальний тиск недостатньо п= іддається контролю при застосуванні окремо телміcартану. Перед переходом на Арбитель = Н слід визначити дозу кожного з компонентів. Може бути розглянута безпосередня зам= іна монотерапії на фіксовані комбінації, якщо це клінічно обґрунтовано.
Арбитель Н,= таблетки по 40 мг/12,5 мг, можна призначати 1 раз на добу пацієнтам, у яких артеріал= ьний тиск недостатньо піддається контролю при застосуванні таблеток Арбитель, 40 мг.

Арбитель Н,= таблетки по 80 мг/12,5 мг, можна призначати 1 раз на добу пацієнтам, у яких артеріал= ьний тиск недостатньо піддається контролю при застосуванні таблеток Арбитель, 80= мг.

Арбитель Н,= таблетки по 80 мг/25 мг, можна призначати 1 раз на добу пацієнтам, якщо прийом препарату Арбитель Н, 80 мг/12,5 мг не забезпечує належного контролю ар= теріального тиску або дорослим пацієнтам, чий артеріальний тиск стабілізува= ли телмісартаном або гідрохлоротіазидом як монотерапіями (див. розділ «Показання»).

Пацієнти літнього віку. Не= має потреби у корекції дози для пацієнтів літнього віку.=

Порушення функції нирок. Досвід лікування пацієнтів із легким та помірним порушенням функції нирок незначни= й, але не свідчить про побічні ефекти, тому коригування дози не вважається необхідним. Рекомендується проводити періодичний моніторинг функції нирок (= див. розділ «Особливості застосування»).

Телміcартан= не видаляється з крові за допомогою гемофільтрації та не піддається діалізу.

Порушення ф= ункції печінки. Для пацієнтів зі слабкими та помірними порушеннями функції печінки доб= ова доза препарату Арбитель Н не повинна перевищувати дозу 40 мг/12,5 мг. Арбитель Н= не призначати пацієнтам із тяжкими порушеннями функції печінки. Слід з обережністю призна= чати тіазиди пацієнтам із порушеннями функції печінки (див. розділ «Особливості = застосування»).

Спосіб застосування.

Слід приймати Арбитель Н перорально 1 раз на добу, ковтаючи цілу таблет= ку та запиваючи рідиною, незалежно від вживання їжі.

Заходи безпеки перед застосуванням лікарського засобу=

Арбитель Н слід зберігати в запаяному блістері через гігроскопічні влас= тивості таблеток. Таблетки необхідно виймати з блістера безпосередньо перед застосу= ванням.

Діти=

Не встановл= ено безпеку і ефективність застосування комбінації телмісартан / гідрохлоротіазид дітям= віком до 18 років. Застосування Арбитель Н дітям не рекомендоване.

=

Передозуван= ня

Інформація щодо передозування телміcартаном у людей обмежена. Ступінь в= идалення гідрохлоротіазиду шляхом гемодіалізу невідомий.

Симптоми. <= /span>Найімовірні= шими очікуваними проявами передозування телміcартану є артеріальна гіпотензія і = тахікардія; також спостерігалися брадикардія, запаморочення, блювання, підвищення креат= иніну сироватки крові та гостра ниркова недостатність. Передозування гідрохлороті= азидом пов’язано зі зниженням електролітів (гіпокаліємія, гіпохлоремія) та зневодн= енням внаслідок надмірного діурезу. Найпоширенішими симптомами передозування є ну= дота та сонливість. Гіпокаліємія може призвести до спазму м’язів та/або до загос= трення серцевої аритмії, пов’язані з одночасним застосуванням глікозидів дигіталіс= у або певних антиаритмічних препаратів.

Лікування. Телміcарта= н не видаляється за допомогою гемофільтрації та не піддається діалізу. Слід здій= снювати ретельний моніторинг стану пацієнтів. Лікування при виникненні симптомів пе= редозування повинно бути симптоматичним і підтримувальним. Терапія залежить від часу, щ= о минув з моменту прийому таблеток, та тяжкості симптомів. Підтримувальні заходи вк= лючають індукцію блювання та/або промивання шлунка. При лікуванні передозування мож= е бути корисним застосування активованого вугілля. Слід проводити моніторинг рівня= електролітів і креатиніну. При виникненні артеріальної гіпотензії пацієнта слід покласти= на спину та проводити терапію із застосуванням сольових та об’ємозаміщувальних розчинів.

= Побічні реа= кції

= Характеристика профілю безпеки. Найбільш частою побічною реакцією є= запаморочення. Серйозний ангіоневротичний набряк можливий рідко (≥1/10000 – < 1/1= 000).

= Загалом частоту повідомлень про поб= ічні реакції для телмісартану / гідрох= лоротіазиду можна порівняти з кількістю повідомлень для телмісартану окремо в ході рандомізованого контрольованого дослідження із залученням 1471 пацієнта, які отримували комбінацію телмісартану і гідрохлоротіазиду (835 пацієнтів) або телмісартан окремо (636 пацієнтів). Кількість побічних ефектів не є дозозалежною і не має взаємозв’язку зі статтю, віком або расою пацієнтів.

Характерист= ика побічних реакцій

Відповідно до класу систем органів нижче наведено побічні реакції, вияв= лені в ході клінічних досліджень комбінації телміcартану і гідрохлоротіазиду, які спостерігалися частіше порівняно з плацебо. Побічні реакції, які не спостер= ігались у ході клінічних досліджень, але очікуються під час лікування телмісартаном / гідрохлоротіазидом і базуються на досвіді застосування телміcартану або гідрохлоротіазиду окремо, також наведено нижче в окремих підрозділах.

Побічні реакції зазначено за частотою виникненн= я: дуже часті (≥ 1/10), часті (≥ 1/100 – <1/10), нечасті (Ͱ= 5; 1/1000 – < 1/100), поодинокі (≥1/10000 – < 1/1000), рідкісні (<1/10 000), невідомо (не можна встановити з наявних даних). Побічні реа= кції наведено в порядку зменшення їх тяжкості.

Інфекції та інвазії:

поодинокі – бронхіт, фарингіт, синусит.

Порушення обміну речовин:

нечасті – гіпокаліємія;

поодинокі – гіперурикемія, гіпонатріємія.

Психічні розлади:<= /span>

нечасті – т= ривожність;

поодинокі – депресія, = безсоння, порушення сну.=

З боку нервової системи:

часті – запаморочення;

нечасті – синкопе, парестезія.

З боку органів зору:

поодинокі – порушення зору, минуща нечіткіс= ть зору.

З боку вестибулярного апарату= :

нечасті – вертиго.=

З боку серц= я:

нечасті – тахікардія, аритмія= .

З боку судин:

нечасті – артеріальна гіпотензія, ортостатична гіпотензія.
З боку дихальної системи:

нечасті – диспное;

поодинокі – респіраторний дистрес-синдром, пневмоніт і набряк легень.

З боку шлунково-кишкового тра= кту:

нечасті – діарея, сухість у роті, метеоризм;

поодинокі – абдомінальний біль, запор, дисп= епсія, блювання, гастрит.

Гепатобіліа= рні порушення:=

поодинокі – порушення функції печінки / роз= лади функції печінки².

З боку шкір= и і підшкірної клітковини:

поодинокі – ангіоневротичний набряк (у тому числі з летальним наслідком), еритема, свербіж, висипання, підвищення потовиділення, кропив’янка.<= /p>
З боку опорно-рухового апарату:

нечасті – б= іль у спині, судоми м’язів, міалгія;

поодинокі – артралгія, біль у кінцівках (но= гах), активація системного червоного вовчака¹.

З боку статевої системи:

нечасті – еректильна дисфункц= ія.

Загальні порушення:

нечасті – біль у грудній кліт= ці;

поодинокі – симптоми, подібні до грипу, біль.
Лабораторні дані:=

нечасті – підвищення рівня сечової кислоти у крові;

поодинокі – підвищення рівня креатиніну, підвищення рівня креатинфосфокі= нази у крові, підвищення рівня ензимів печінки.

Додаткова інформація щодо індивідуальних компонентів<= /i>

Побічні реакції, які спостерігалися при застосуванні окремих компонентів, можуть бути потенційни= ми побічними реакціями під час застосування Арбитель Н, навіть якщо вони не спостерігались у ході клінічних випробувань.

Телмісартан

Побічні реакції виникали з однаковою частотою у пацієнтів, які приймали плацебо або телмісартан. Нижче наведено додаткові побічні реакції, про які повідомлялося в ході клінічних досліджень монотерапії телмісартаном при артеріальній гіпертензії або у пацієнтів віком від 50 років з високим ризиком серцево-судинних захворювань= .

Інфекції та інвазії:

нечасті – інфекція верхніх відділів дихальних шляхів, інфекція сечостатевого тракту (включаючи цистит)= ;

поодинокі – сепсис, у т.ч. з летальним наслідком².=

З боку крові:

нечасті – анемія;<= /span>

= поодинокі – еозинофілія, тромбоцитопені= я.

З боку імунної системи:

поодинокі – гіперчутливість, анафілактичні реакції.

Порушення обміну речовин:

нечасті – гіперкаліємія;=

поодинокі – гіпоглікемія (у хворих на цукровий діабет), гіпонатріємія.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -bidi-font-family: Arial;mso-ansi-language:UK'>Психічні розлади:

нечасті – безсоння, депресія;=

поодинокі – тривожність.

З боку нервової системи:

нечасті – синкопе;

поодинокі – сонливість.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -bidi-font-family: Arial;mso-ansi-language:UK'>З боку органів зору:

поодинокі – вади зору.=

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -bidi-font-family: Arial;mso-ansi-language:UK'>З боку органів слуху, вестибулярного апарату:

нечасті – вертиго.

З боку серця:

нечасті – брадикардія;

поодинокі – тахікардія.<= /o:p>

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -bidi-font-family: Arial;mso-ansi-language:UK'>З боку судин:

нечасті – артеріальна гіпотензія², ортостатична гіпотензія.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -bidi-font-family: Arial;mso-ansi-language:UK'>З боку дихальної системи, органів грудної клітк= и та середостіння:<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -bidi-font-family: Arial;mso-ansi-language:UK'>

нечасті – диспное, кашель;

рідкісні – інтерстиціальна хвороба легень^1=
,2.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -bidi-font-family: Arial;mso-ansi-language:UK'>З боку травного тракту:

нечасті – абдомінальний біль, діарея, диспепсія, метеоризм, блювання;

поодинокі – сухість у роті, дискомфорт у животі= .

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -bidi-font-family: Arial;mso-ansi-language:UK'>Гепатобіліарні порушення:

поодинокі – порушення функції печінки / печінко= ві розлади².

З боку шкіри і підшкірної клітковини:

нечасті – свербіж, посилене потовиділення, висипання;

поодинокі – ангіоневротичний набряк (у т.ч. з летальним наслідком), екзема, еритема, кропив’янка, медикаментозний дермати= т, токсичний дерматит.

З боку опорно-рухової системи:

нечасті – біль у спині, судоми м’язів, міалгія;=

поодинокі – артралгія, біль у кінцівках, біль у сухожиллі (симптоми, подібні до тендиніту).

З боку сечовидільної системи:

нечасті – порушення функції нирок, включаючи го= стру ниркову недостатність.

Загальні порушення:

нечасті – біль у грудях, астенія (слабкість);

поодинокі – симптоми, подібні до грипу.

Лабораторні дані:

нечасті – підвищення креатиніну в крові;

поодинокі – зниження рівня гемоглобіну, підвищення сечової кислоти в крові, підвищення печінкових ензимів, підвищення рівня креатинфосфокінази у крові.=

Гідрохлоротіазид

Гідрохлоротіазид може спричин= ити або посилити гіповолемію, яка може призвести до електролітного дисбалансу (= див. розділ «Особливості застосування»).

Нижче наведено побічні реакці= ї, що виникали з невідомою частотою при монотерапії гідрохлоротіазидом.

Новоутворення доброякісні, злоякісні та неуточнені (включаючи кісти та поліпи):

невідомо – немеланомний рак ш= кіри (базальноклітинний рак та плоскоклітинний рак)².

З боку крові:=

поодинокі – тромбоцитопенія (інколи з пурпурою);

невідомо – апластична анемія;=

рідкісні – гемолітична анемія, пригнічення функції кісткового мозку, лейкопенія, агранулоцитоз.

З боку імунної системи:

рідкісні –гіперчутливість.

Порушення обміну речовин:

дуже часті – гіпокаліємія, гіперліпідемія;

часті – гіпомагніємія, гіперурикемія, гіпонатріємія, втрата апетиту;

поодинокі – гіперкальціємія,<= /span> гіперглікем= ія, втрата контролю над діабетом;

рідкісні – гіпохлоремічний алкалоз.

Психічні розлади:

поодинокі – депресія,<= /span> порушення сну.

З боку нервової системи:=

поодинокі – головний біль; запаморочення, парестезія.

З боку органів зору:

поодинокі – порушення зору;

невідомо –гостра закритокутова глаукома, хоріоїдальний випіт.

З боку серц= я:

поодинокі – аритмія.

З боку судин:

часті – ортостатична гіпотенз= ія;

рідкісні – некротичний васкул= іт.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння:

рідкісні – респіраторний дистрес-синдром, пневмоніт, набряк легень; гострий респіраторний дистрес-синдром (ГРДС) (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку шлунково-кишкового тракту:

часті – нудота, блювання, діа= рея;

поодинокі –дискомфорт у живот= і, запор;

рідкісні – панкреатит.

Гепатобіліарні порушення:

поодинокі – жовтяниця, холест= аз.

З боку шкіри і підшкірної клітковини:

часті – висипання, кропив’янк= а;

поодинокі – реакції фоточутливості;

рідкісні – синдром, подібний = до червоного вовчака, токсичний епідермальний некроліз;

невідомо – мультиформна ерите= ма.

З боку опорно-рухового апарату:

рідкісні – системний червоний вовчак;

невідомо – судоми м’язів.

З боку сечовидільної системи:

нечасті – гостра ниркова недостатність;

рідкісні – глюкозурія;

невідомо – ниркова недостатність.

З боку статевої системи:

часті – еректильна дисфункція= .

Загальні порушення:

невідомо – астенія (слабкість= ), пропасниця.

¹ На основі постмаркетингового досвіду

² Див. розділ «Побічні реакції. Опис окремих побічних реакцій»

Опис окремих побічних реакцій

Порушення функції печінки / розлади функції печінки. = Більшість випадків порушення функції печінки / розладу функції печінки, про які повідомлялося у постмаркетинговий період при застосуванні телмісартану, спостерігались у пацієнтів японської національності. Останні більш схильні до цих побічних реакцій.

Сепсис. У ході дослідження PRoFESS у пацієнтів, які приймали телмісартан, частіше спостерігалися випадки сепсису, ніж у тих, хто отримував плацебо. Це може б= ути як випадковістю, так і ознакою процесу, суть якого наразі невідома.

Інтерстиціальне захворювання легень. Про випадки інтерстиціального захворювання легень, пов’язаного із прийомом телмісартану, повідомлялося в = ході постмаркетингового застосування. Проте не було встановлено причинно-наслідкового зв’язку.

Повідомлялося про випадĸи ангіоневротичного набряĸу ĸишечниĸу після застосування блоĸаторів рецепторів ангіотензину II (див. розділ «Особливості застосування»).

Немеланомний рак шкіри

На основі наявних даних епідеміологічних досліджень спостерігається сукупний дозозалежний зв’язок м= іж гідрохлоротіазидом та немеланомним раком шкіри (див. розділи «Особливості застосування» та «Фармакодинаміка»).

Повідомлення про побічні реакції=

Повідомлення про побічні реак= ції після реєстрації лікарського засобу має велике значення. Це дає змогу прово= дити моніторинг співвідношення користь / ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їхнім законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічн= их реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.=

Те= рмін придатності. 2 роки.

Умови зберігання. Не потребує спеціальних умов зберігання. Збер= ігати у захищеному від дітей місці.=

= ;

Упаковка. = По 7 таблеток у блістері; по 4 та 8 блістерів у= коробці з картону.

По 14 таблеток у блістері; по 1, 2, 4 т= а 7 блістерів в коробці з картону.

<= /p>
Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. Мікро Лабс Лімітед.

=

Місцезнаходження виробника та= адреса місця провадження його діяльності

Ділянка №. S.155 – S.159 та N1, Промислова зона Верна, Фаза ІІІ та Фаза= IV, Верна Салкетт, In-403 722, Індія.