MIME-Version: 1.0 Content-Type: multipart/related; boundary="----=_NextPart_01D1B1E1.F4EBD830" Данный документ является веб-страницей в одном файле, также называемой файлом веб-архива. Если вы видите это сообщение, значит, данный обозреватель или редактор не поддерживает файлы веб-архива. Загрузите обозреватель, поддерживающий веб-архивы, например Windows® Internet Explorer®. ------=_NextPart_01D1B1E1.F4EBD830 Content-Location: file:///C:/6812E4A4/UA132300101_D7CD.htm Content-Transfer-Encoding: quoted-printable Content-Type: text/html; charset="windows-1251"
ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосу=
вання
препарату
НОРМЕГ
(NORMEG)
Склад:
діюча речовина: леветирацетам;
1 таблетк=
а містить
леветирацетаму 250 мг, 500 мг;
допоміжні речовини:
таблетки по 250 мг: повідон, натрію кроскармелоза, кремнію діоксид колоїдний безводн= ий, натрію стеарилфумарат, гіпромелоза, макрогол, тальк, титану діоксид (Е 171), емульсія симетикону (що містить воду, симетикон, метилцелюлозу, кислоту сорбінову), індигокармін алюмініум лейк (Е 132);
таблетки по 500 мг: повідон, натрію кроскармелоза, кремнію діоксид колоїдний безводн= ий, натрію стеарилфумарат, гіпромелоза, макрогол, тальк, титану діоксид (Е 171), емульсія симетикону (що містить воду, симетикон, метилцелюлозу, кислоту сорбінову), заліза оксид жовтий (Е 172).
Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.
Фармакотерапевтична г= рупа. Протиепілептичні засоби. Код ATС N03A Х14.
Клінічні характеристики.
Показання.
Монотерапія (препарат першого вибору) при лікуванні:
- парціальних нападів із втори= нною генералізацією або без такої у дорослих і підлітків віком від 16 років, у я= ких вперше діагностовано епілепсію.
Як додаткова терапія при лікуванні:
- парціальних нападів із вторинною генералізацією або без такої у дорослих і дітей віком від 6 років, хворих на епілепсію;
-&nb= sp; міоклонічних судом у доросли= х і підлітків від 12 років, хворих на ювенільну міоклонічну епілепсію;= p>
-&nb= sp; первинних генералізованих тоніко-клонічних нападів у дорослих і підлітків віком від 12 років, хворих = на ідіопатичну генералізовану епілепсію.
Протипоказання.
Підвищена чутливість до леветирацетаму або інших похідних піролідону, а також до будь-яких компонентів препарату.
Спосіб застосування та дози.
Таблетки приймати внутрішньо, запиваючи достатньою кількістю рідини, незалежно від прийому їжі. Добову дозу розподілити на 2 однакових прийоми.
Риска на таблетці не призначена для поділу таблетки. У разі необхідності отримання меншого дозування слід застосовувати леветирацетам в іншій лікарській формі= .
Монотерапія для дор=
ослих та
підлітків віком від 16 років.
Монотерапію дорослих і дітей віком від 16 років слід розпочинати з рекомендованої дози 250 мг 2 рази на добу (500 мг/добу) з подальшим підвищенням дози до 500 мг = 2 рази на добу (до 1000 мг/добу) кожні 2 тижні. Можливе підвищення дози на 250 мг 2 рази на добу (на 500 мг/добу) кожні 2 тижні, залежно від клінічного ефекту. Максимальна добова д= оза становить 1500 мг 2 рази на добу (3000 мг/добу).
Додаткова терапія д=
ля дітей
віком від 6 років та підлітків (віком від 12 до 17 років) з масою тіла менш=
е 50
кг.
Лікар
має призначити найбільш відповідну лікарську форму, спосіб застосування та
кількість прийомів препарату залежно від маси тіла та дози.
Як
додаткову терапію дітям в=
іком
від 6 років слід розпочин=
ати з
дози 10 мг/кг маси тіла 2 рази на добу. Залежно від клінічної відповіді та переносим=
ості
дозу можна збільшувати до 30 мг/кг 2 рази на добу. Дозу не можна збільшуват=
и чи
зменшувати більше ніж на 10 мг/кг 2 рази на добу кожні 2 тижні. Слід
застосовувати найменшу ефективну дозу.
Лікування дітей з масою тіла 25 кг або менше бажано розпочинати з розчину леветирацет= аму для перорального застосування 100 мг/мл.
Дітям з масою тіла більше 50 кг дозування призначають за схемою, наведеною для дорослих.
Додаткова терапія д=
ля
дорослих та підлітків (віком від 1=
2 до
17 років) з масою тіла від 50 кг.
Дорослим та дітям віком від 12 років з=
масою
тіла більше 50 кг лікування слід розпочинати =
з дози
1000 мг (500 мг 2 рази на добу). Це початкова доза, що призначається у перш=
ий
день лікування. Залежно від клінічної картини і переносимості препарату доб=
ову
дозу можна збільшити до максимальної 1500 мг 2 рази на добу. Змінюват=
и =
дозу на 500 мг 2 =
рази на добу можна кожні
2-4 тижні.
Пацієнти літнього віку=
(від 65
років).
Коригування дози для пацієнтів літнього віку проводити за тими ж рекомендаціями, що й для пацієнтів з нирковою недостатністю (див. розділ «Ниркова недостатність»).
Ниркова недостатність.=
Добова доза повинна бути індивідуально скоригована відповідно до стану функціонува= ння нирок.
Для коригування дози дорослим використовува= ти наведену нижче таблицю.
Для коригування дози за таблицею необхідно визначити рівень кліренсу креатиніну (КК) у мл/хв.
КК для дорослих та підлітків з масою тіла більше 50 кг можна розрахувати, вихо= дячи з концентрації сироваткового креатиніну, за формулою:
КК для жінок розраховують, помноживши отримане значення на коефіцієнт 0,85.
Потім КК коригують відповідно до площі поверхні тіла (ППТ), як показано далі:
Режим дозування при нирковій недостатності дорослим та підліткам з нирковою недостатністю з масою тіла більше 50 кг.
Ступінь тяжкості ниркової недостатності |
Кліренс креатиніну (мл/хв/1,73м2) |
Режим дозува=
ння |
Нормальна функція нирок |
> 80 |
від 500 до 1500 мг 2 рази на добу |
Легкий ступінь |
50-79 |
від 500 до 1000 мг 2 рази на добу |
Середній ступінь |
30-49 |
від 250 до 750 мг 2 рази на добу |
Тяжкий ступінь |
< 30 |
від 250 до 500 мг 2 рази на добу |
Термінальна стадія (пацієнти, які перебувають на діалізі*) |
– |
від 500 до 1000 мг 1 раз на добу** |
*У перший день лікування рекомендується прийом навантажувальної дози 750 мг. <= /span>
** Після діалізу рекомендується прийом додаткової дози 250-500 мг.
Для дітей= з нирковою недостатністю застосовувати таку формулу (формула Шварца): =
У дітей в= іком до 13 років та підлітків-дівчаток ks =3D 0,55; у підлітків-хлопців ks =3D 0,7.
Рекомендації щодо корекції дози для дітей та підлітків із порушенням функції нирок з масою тіла менш=
е 50
кг
Ступінь тяжк=
ості
ниркової недостатності |
Кліренс креатиніну (мл/хв/1,73 м2) |
Діти віком від 6 років та підлітки з масою
тіла менше 50 кг |
Нормальна фу=
нкція
нирок |
> 80 |
10-30 мг/кг 2 рази на добу |
Легкий ступінь |
50-79 |
10-20 мг/кг 2 рази на добу |
Середній ступінь |
30-49 |
5-15 мг/кг 2 рази на добу |
Тяжкий ступінь |
< 30 |
5-10 мг/кг 2 рази на добу |
Термінальна стадія (пацієнти, які перебувають на діалізі) |
– |
10-20 мг/кг 1 раз на добу (1, 2) |
(1)<=
/span> У перший <=
span
style=3D'mso-spacerun:yes'> день лікування
15 мг/кг.=
(2)<= /span> Після діалізу рекомендується застосувати додаткову дозу 5-10 мг/= кг.
Печінкова недостатність
Для пацієнтів =
зі
слабким та помірним порушенням функції печінки корекція дози не потрібна. У
пацієнтів із тяжкими порушеннями функції печінки кліренс креатиніну може не
повною мірою відображати ступінь ниркової
недостатності. Тому для
пацієнтів із кліренсом
креатиніну
< 60 мл/хв/=
1,73 м2
добову підтримуючу дозу рекомендовано знизити на 50 %.
Побічні реакції.
Побічні
реакції <=
/span>класифіковано по органам
і системам з
визначенням їх частоти: дуже часто (≥<=
span
style=3D'mso-spacerun:yes'> 1/10); часто (≥ 1/100 до <1/10); нечасто (≥
1/1000<=
/span> до <1/100); рідко
(≥ 1/10000
до <1/1000)
і дуже рідко (<1/10000).
Інфекції та інвазії:= span> дуже часто – назофарингіт; рідко – інфекції.
Розлади з боку кровоносної та лімфатичної систем:= span> нечасто – тромбо= цитопенія, лейкопенія; рідко – нейтропенія, панцитопенія, агранулоцитоз.
Розлади з боку імунної системи: рідко – реакція на
лікарський засіб з еозинофілеєю та синдромом гіперчутливості до лікарського
засобу (DRESS - синдром).
Розлади харчування та обміну речовин:
Психічні розлади: часто – депресія, ворожість/агресивність,тривожність,
безсоння, нервозність/дратівливі=
сть;
нечасто – спроби самогубства, суїцидальні думки, психотичні розлади, аномальна поведінк=
а,
галюцинації, гнів, сплутаність свідомості, панічні=
атаки, емоційна лабільність/зміни настрою, збудження;
рідко – суїцид, розлади особистості, аномальне мислення.
Розлади з боку нервової системи: дуже часто
– сонливість, головний біль; часто – судоми=
, порушення
рівноваги, запаморочення, летаргія, тремор; нечасто –
амнезія, порушення пам’яті, атаксія, порушення координації,парестезія, розл=
ади
уваги; рідко – гіперкінезія, дискінезія, хореоатет=
оз.
Розлади
з боку органів зору: нечасто –=
диплопія, розмитість зору.
Розлади
з боку органів слуху та рівноваги:
часто – вертиго.
Розлади
з боку органів дихання, грудної клітки та середостіння: часто – кашель.
Шлунково-кишкові розлади: часто – діарея, диспепсія, нудота, блювання, біль в животі; рідко – панкреатит.
Гепатобіліарні розлади: = нечасто – анормальні результати печінкових проб; рідко – гепатит, печінкова недостатність.
Розлади з боку шкіри та підшкірної клітковини: часто – висипання; нечасто –
екзема, свербіж, алопеція; рідко – токсичний
епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема.
Розлади з боку скелетної мускулатури та сполучної
тканини: нечасто – міал=
гія,
м’язова слабкість.
Загальні розлади та розлади у місці уведення: часто – астенія/стомлюваність.
Відхилення від норми, виявлені в ході лабораторних
досліджень: нечасто – т=
равми.
Опис=
окр=
емих
побічних реакцій.
Ризик анорексії зростає при одночасному застосуванні леветирацетаму з топірама= том. При проявах алопеції у деяких випадках відзначалося відновлення волосяного покриву після пр= ипинення застосування леветирацетаму.
При
проявах панцитопенії у деяких випадках спостерігалося
пригнічення кісткового мозку.
Можливі
прояви алергічних реакцій на леветирацетам або допоміжні речовини, що містя=
ть у
препараті.
Передозування.
Симптоми
Лікування: у випадку гос=
трого
передозування необхідно промивати шлунок або викликати блювання. Спеціально=
го
антидоту немає. При необхідності проводити симптоматичне лікування, у т.ч. з
використанням гемодіалізу (виводиться до 60 % леветирацетаму та 74 % первин=
ного
метаболіту).
Застосування в період вагітності або годування груддю.
Леветирацетам =
не
слід застосовувати у період вагітності, окрім випадків абсолютної необхідно=
сті,
а також жінкам репродуктивного віку, які не застосовують контрацепцію. Як і=
у
випадку інших протиепілептичних препаратів, фізіологічні зміни в період
вагітності можуть змінювати концентрацію леветирацетаму. Зниження концентра=
ції
леветирацетаму найбільш виражене в третьому триместрі (до 60 % від вихідної
концентрації до вагітності). Припинення застосування протиепілептичних засо=
бів
може призвести до загострення хвороби, що може зашкодити матері та плоду.
Застосування декількох протиепілептичних засобів потенційно збільшує
ймовірність виникнення аномалій розвитку плода порівняно з монотерапією.
Леветирацетам проникає у грудне молоко. Тому годування груддю не рекомендоване. Однак якщо леветирацетам необхідно застосовувати в період годування груддю, слід зважи= ти користь та ризики лікування та важливість годування груддю.
Вплив на
дітородну функцію.
Не виявлено впливу на дітородну функцію у дослідженнях на тваринах. Потенційний ризик для людини невідомий, тому що немає доступних клінічних даних.
Діти.
Препарат = не рекомендований для застосування дітям віком до 6 років. Вікові обмеження, зумовлені формою захворювання, надані у розділі «Показання».
Монотерапія.
Безпека та ефективність застосування препарату дітям віком до 16 років як монотерапії = не вивчена.
Особливості застосування.
У
разі необхідності припинення прийому препарату відміну рекомендується прово=
дити
поступово (наприклад, для дорослих та підлітків з масою тіла 50 кг та більше
зменшуючи дозу 500 мг 2 рази на добу кожні 2-4 тижні; дітям та підліткам з
масою тіла менше 50 кг зменшувати разову дозу слід не більше ніж на 10 мг/к=
г 2
рази на добу кожні 2 тижні).
Ниркова недостатність.
Пацієнтам= із нирковою недостатністю може знадобитися корекція дози леветирацетаму. Паціє= нтам із тяжкими порушеннями печінкових функцій рекомендується провести оцінку функції нирок перед тим, як визначати дозу препарату.
Суїцид.
У пацієнт= ів, які отримували лікування протиепілептичними препаратами (у т.ч. леветирацетамом) відзначалися випадки суїциду, спроб суїциду та суїцидальних думок. <= /p>
Мета-анал= із результатів рандомізованих плацебоконтрольованих випробувань показав незнач= не збільшення ризику виникнення суїцидальних думок та поведінки. Механізм виникнення такого ризику не вивчений. У зв’язку з наявністю такого ризику пацієнтів слід контролювати щодо ознак депресії та/або суїцидальних думок, = та, при необхідності, проводити коригування лікування. Пацієнтів (або їх опікун= ів) слід попередити про необхідність повідомляти про будь-які симптоми депресії та/або суїцидальних думок своєму лікарю.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспо=
ртом
або роботі з іншими механізмами.
Дослідження щодо впливу на здатність керувати автомобілем та працювати з механізмами не проводилися.
Через те, що у хворих може бути різний ступінь індивідуальної чутливості до препарату, деякі пацієнти можуть відчувати сонливість або інші симптоми, викликані порушенням роботи центральної нервової системи, особливо на почат= ку лікування або після збільшення дози. Хворим не рекомендується керувати автомобілем або працювати з механізмами, доки не буде підтверджено, що прий= ом препарату не впливає на їхню здатність виконувати такі дії.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.=
span>
Протиепілептичні препа=
рати.
Препарат не взаємодіє з іншими протиепілептичними препаратами (фенітоїн, карбамазепі= н, вальпроєва кислота, фенобарбітал, ламотриджин, габапентин і примідон), а во= ни в свою чергу не впливають на фармакокінетику леветирацетаму.
Як і у дорослих, відсутні дані щодо клінічно значущої взаємодії лікарського засобу у пацієнтів ди= тячого віку, які отримували до 60 мг/кг= /добу леветирацетаму.=
Необхідно
враховувати, що кліренс леветирацетаму на 20 % вищий у дітей та підлітків (=
вік
від 4 до 17 років), які приймають ферментовмісні протисудомні засоби. Коре=
кція
дози не потрібна.
Леветирацетам не =
чинить
ніякого впливу на концентрації у плазмі
крові карбамазепіну, вальпроату.=
Пробенецид.
Пробенеци= д (500 мг 4 рази на добу) – препарат, що блокує секрецію ниркових канальців, пригнічує нирковий кліренс основного метаболіту, але не самого леветирацетаму. Однак концентрації цього метаболіту залишаються низькими. Очікується, що інші препарати, що виводяться за допомогою активної канальцієвої секреції, також здатні знижувати нирковий кліренс метаболіту. Вплив леветирацетаму на пробенецид не досліджувався, вплив леветирацетаму на інші препарати, що акт= ивно секретуються, наприклад нестероїдні протизапальні препарати, сульфонаміди та метотрексат невідомий.
Оральні контрацептиви =
та інші
фармакокінетичні взаємодії.
Леветирацетам у добовій дозі 1000 мг не змінює фармакокінетику пероральних протизаплідних засобів (етинілестрадіолу і левоноргестрелу); ендокринні показники (рівні ЛГ та прогестерону) не змінювалися. Леветирацетам у добовій дозі 2000 мг не змінює фармакокінетику дигоксину й варфарину; зн= ачення протромбінового часу залишалися незміненими. Дигокси= н, пероральні протизаплідні засоби й варфарин, у свою чергу, не впливають на фармакокінетику леветирацетаму при одночасному застосуванні.
Антациди.
Немає дан=
их про
вплив антацидних препаратів на всмоктування леветирацетаму.
Їжа та алкоголь.
Ступінь всмоктування леветирацетаму=
не
залежить від їжі, але швидкість<=
/span> всмоктування дещо прискорюється.=
Немає даних про взаємодію леветирацетаму з алкоголем.
Фармакологічні власти=
вості.
Фармакодинаміка. =
Леветирац= етам є похідним піролідону (S-енантіомер альфа-етил-2-оксо-1-піролідин-ацетаміду),= за хімічною структурою відрізняється від відомих протиепілептичних лікарських засобів. Механізм дії леветирацетаму недостатньо вивчений, але встановлено,= що він відрізняється від механізму дії відомих протиепілептичних препаратів. На підставі проведених досліджень in v= itro і in vivo припускають, що леветирацетам не змінює основні характеристики нервової клітини і нормальну нейротрансмісію. Дослідження іn vit= ro показали, що леветирацетам впливає на внутрішньонейрональні рівні Са2+ шлях= ом часткового пригнічення току через Са2+ канали N-типу та зниження вивільнення Ca2+ з інтранейрональн= их депо. Він також частково нівелює пригнічення ГАМК- та гліцин-регульованого струму, зумовлене дією цинку та β-карболінами. Крім того, у ході досліджень in vitro леветирацет= ам зв'язувався зі специфічними ділянками у тканинах мозку гризунів. Місцем зв'язування є білок синаптичних везикул 2А, що бере участь у злитті везикул= та вивільненні нейротрансмітерів. Спорідненість леветирацетаму та відповідних аналогів до білка синаптичних везикул 2А корелювала із потужністю їх протисудомної дії у моделях аудіогенної епілепсії у мишей. Ці результати да= ють змогу припустити, що взаємодія між леветирацетамом та білком синаптичних везикул 2А може частково пояснювати механізм протиепілептичної дії препарат= у.
Леветирацетам забезпечує захист =
від
судом у широкому спектрі моделей парціальних та первинногенералізованих нап=
адів
у тварин, не спричиняючи просудомного ефекту. Основний метаболіт неактивний=
.
Активність препарату підтверджена як що=
до
фокальних, так і генералізованих епілептичних нападів (епілептиформні прояв=
и/
фотопароксизмальна реакція).
Фармакокінетика.
Леветирацетам характеризується
високою розчинністю та проникністю. Фармакокінетика носить лінійний характе=
р,
не залежить від часу та характеризується низькою між- та інтрасуб'єктною
мінливістю. Після повторного застосування препарату кліренс не змінюється.
Ознак впливу статі, раси чи циркадного ритму на фармакокінетику не
відзначалося. Профіль фармакокінетики був подібним у здорових добровольців =
та
хворих на епілепсію.
Завдяки повному та лінійному
всмоктуванню рівні препарату у плазмі можна передбачити виходячи з перораль=
ної
дози леветирацетаму, вираженої у мг/кг маси тіла. Тому перевіряти плазмові
рівні леветирацетаму немає потреби.
У дорослих та дітей відзначалася
значна кореляція між концентрацією препарату у слині та плазмі крові
(співвідношення концентрацій у слині/плазмі коливалося від 1 до 1,7 після
прийому таблеток та через 4 години після прийому перорального розчину).
Всмо=
ктування.
Левет=
ирацетам
швидко всмоктується після перорального застосування. Абсолютна пероральна
біодоступність близька до 100 %. Пікові концентрації у плазмі (Cmax) досягаються через 1,3
години після прийому препарату. Рівноважний стан досягається через два дні
застосування препарату двічі на добу. Пікові концентрації (Cmax)
зазвичай становлять 31 та 43 мкг/мл після разової дози 1000 мг та повторної
дози 1000 мг двічі на день відповідно. Ступінь всмоктування не залежить від
дози та не змінюється під дією їжі.
Розп=
оділ.
Даних
щодо розподілу препарату у тканинах людини немає. Ні леветирацетам, ні його
основний метаболіт значним чином не зв'язуються з білками плазми крові (<=
; 10
%). Об'єм розподілу леветирацетаму приблизно становить від 0,5 до 0,7 л/кг,=
що
приблизно дорівнює загальному об'єму води в організмі.
Мета=
болізм. Метаболізм
леветирацетаму у людини
незначний. Основним шляхом
метаболізму
(24 % дози) є ферментний гідроліз
ацетамідної групи. Ізоформи печінкового цитохрому Р450 не беруть участі в
утворенні основного метаболіту – ucb L057. Гідроліз ацетамідної групи
спостерігався у великої кількості клітин, включаючи клітини крові. Метаболіт
ucb L057 фармакологічно неактивний.
Також були визначені два другоря=
дних
метаболіти. Один утворювався внаслідок гідроксилювання піролідонового кільця
(1,6 % від
дози), другий –
внаслідок розімкнення пірол=
ідинового
кільця (0,9 % від дози).
Інші невизначені компоненти
становили лише 0,6 % від дози.
Взаємного перетворення енантіоме=
рів
леветирацетаму чи його основного метаболіту в умовах in vivo не спостерігалося.
У ході досліджень іn vitro леветирацетам та його
основний метаболіт не пригнічували активність основних ізоформ цитохрому Р4=
50
(CYP3A4, 2A6, 2C9, 2C19, 2D6, 2E1 та 1A2), глюкуронілтрансферази (UGT1A1 та
UGT1A6) та епоксидгідроксилази. Також леветирацетам не пригнічує глюкуронід=
ацію
вальпроєвої кислоти in vitro.
У культурі гепатоцитів людини
леветирацетам виявляв слабкий вплив або ж зовсім не впливав на
кон'югацію етинілестрадіолу=
чи
на CYP1=
A1/2. У високих
концентраціях (680 мкг/мл)
леветирацетам спричиняв слабку індукцію CYP2B6 та CYP3A4, однак у
концентраціях, подібних до Cmax після повторного застосування 15=
00
мг двічі на добу, цей вплив не був біологічно значущим. Тому взаємодія
леветирацетаму з іншими речовинами малоймовірна.
Виве=
дення.
Період
напіввиведення препарату з плазми у дорослих становив 7±1 годину і не залеж=
ав
від дози, шляху
введення чи повторного
застосування. Середній загальний
кліренс становив
0,96 мл/хв/кг.
Основна кількість препарату, в
середньому 95 % дози, виводилася нирками (приблизно 93 % дози виводилося пр=
отягом
48 годин). З калом виводиться лише 0,3 % дози.
Кумулятивне виведення
з сечею леветирацетаму та його основного метабо=
літу
становило
66 % та 24 % від дози відповідно в перші 48 годин. Нирковий кліренс
леветирацетаму та ucb L057 становить 0,6
та 4,2 мл/хв/кг відповідно, що свідчить про виведення леветирацетаму
шляхом гломерулярної фільтрації з подальшою реабсорбцією у канальцях і що
основний метаболіт також виводиться шляхом активної канальцевої секреції на
додачу до гломерулярної фільтрації. Виведення леветирацетаму корелює з
кліренсом креатиніну.
Пацієнти літнього віку.
У літніх = пацієнтів період напіввиведення зростає приблизно на 40 % (10-11 годин). Це пов'язано= з погіршенням функцій нирок у цієї популяції.
Діти віком 4-12 років.
Після зас= тосування разової дози (20 мг/кг) у дітей, хворих на епілепсію, період напіввиведення леветирацетаму становив 6 годин. Видимий кліренс становив 1,43 мл/хв/кг. Пі= сля повторного перорального застосування (20-60 мг/кг/добу) у хворих на епілепс= ію дітей (4-12 років) леветирацетам всмоктувався швидко. Пікові концентрації у плазмі крові досягалися через 0,5-1 годину після прийому дози. Пікові концентрації та площа зони під кривою залежності концентрації від ча= су зростали лінійно і залежали від дози. Період напіввиведення становив прибли= зно 5 годин; видимий загальний кліренс – 1,1 мл/хв/кг.
Порушення функції нирок.
Видимий з= агальний кліренс леветирацетаму та його основного метаболіту корелює із кліренсом креатиніну. Тому пацієнтам із помірними та тяжкими порушеннями функції нирок рекомендується коригувати підтримувальну добову дозу леветирацетаму відпові= дно до кліренсу креатиніну (див. розділ “Спосіб застосування та дози”).<= /p>
В ануричн= их пацієнтів із термінальною стадією хвороби нирок період напіввиведення стано= вив приблизно 25 та 3,1 години відповідно у період між сеансами діалізу та під = час його проведення. Протягом типового 4-годинного сеансу діалізу виводився 51 % леветирацетаму.
Порушення функції печінки.
Фармакокі= нетика леветирацетаму не змінювалася у пацієнтів з легкими та помірними порушеннями функції печінки (клас А та В за шкалою Чайлд-П'ю). У пацієнтів із тяжкими порушеннями функції печінки (клас С за шкалою Чайлд-П'ю) загальний кліренс = був на 50 % нижче, ніж у пацієнтів з нормальною функцією печінки, але це було обумовлено переважно зниженням ниркового кліренсу.
Пацієнтам= з легкими та помірними порушеннями функції печінки корекція дози не потрібна. У паціє= нтів із тяжким порушенням печінкових функцій кліренс креатиніну може не повною м= ірою відображати тяжкість ниркової недостатності. Тому, якщо кліренс креатиніну становить <&= nbsp;60&nb= sp;мл/хв/1,73 м2, підтримувальну добову дозу рекомендуєть= ся зменшити на 50 %.
Фармацевтичні характе=
ристики.
Основні фізико-хімічні властивості:
таблетки по 250 мг: = span>бл= акитні довгасті таблетки, вкриті плівковою оболонкою, довжиною приблизно 12,6 мм та шириною приблизно 6,1 мм, з рискою з обох боків;
таблетки по 500 мг: = span>жо= вті довгасті таблетки, вкриті плівковою оболонкою, довжиною приблизно 16,1 мм та шириною приблизно 7,6 мм, з рискою з обох боків;
Термін прид=
атності. 3 роки.
Умови зберігання. Не пот= ребує особливих умов зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Упаковка.
№30 (10х3= ); №60 (10х6): по 10 таблеток у блістері, по 3 або 6 блістерів у картонній коробці= .
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник.
ТОВ «Зент= іва».
Zentiva k.= s.
Місцезнаходження.
У кабелов= ни 130, 102 37 Прага 10, Долні Мєхолупи, Чеська Республіка.
U kabelov= ni 130, 102 37 Prague 10, Dolni Mecholupi, Czech Republic.