ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ІКАТІБАНТ-ВІСТА

(ICATIBANT-VISTA)

Склад:

діюча речовина:= ікатібанту ацетат;

1 попередньо наповнений шпр= иц (3 мл) містить ікатібанту ацетат еквівалентно ікатібанту
30 мг:

допоміжні речов= ини: натрію хлорид, льодяна оцтова кислота, натрію гідрок= сид, вода для ін’єкцій.

Лікарська форма. Розчин для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий безбарвний розчин у скляному шприці об’ємом 3 мл, вільний від видимих частинок.

Фармакотерапевтична група. Інші гематологічні засоби, препарати для лікування спадкового ангіоневротичного набряку. Код АТХ B06A C02.

Фармакологічні = властивості.

Фармакодинаміка.

Механізм= дії.

Спадковий ангіоневротичний набряк (САН) – аутосомно-домінантне захворювання, яке викликається відсутністю або дисфункцією інгібітора С1-естрази. Напади САН супроводжуються підвищеним викидом брадикініну, який є ключовим медіатором у розвитку клінічних симптомів.

САН проявляється періодичними нападами підшкірного та/або підслизового набряку = зі залученням верхніх дихальних шляхів, шкіри та шлунково-кишкового тракту. На= пад зазвичай триває від 2 до 5 днів.

Ікатібан= т є селективним конкурентним антагоністом рецептора брадикініну типу 2 (В2). Це синтет= ичний декапептид зі структурою, схожою на брадикінін, який має у своєму складі 5 непротеїногенних амінокислот. При САН підвищення концентрації брадикініну є ключовим медіатором у розвитку клінічних симптомів.

Фармакод= инамічні ефекти.

Здоровим молодим добровольцям ікатібант вводили у дозі 0,8 мг/кг протягом 4 годин; 1= ,5 мг/кг/добу або 0,15 мг/кг/добу застосовували протягом 3 днів, чим попереджали розвиток брадикінін-індукованої гіпотензії, вазодилатації та рефлекторної тахікардії= . Доведено, що ікатібант є конкурентним антагоністом при збільшенні брадикініну в 4 раз= и.

Клінічна ефективність та безпека.

Дані ефективності були отримані з початкового відкритого дослідження фази II і з трьох контрольованих досліджень фази III.

Клінічні дослідження фази III (FAST-1 та FAST-2) були рандомізованими, подвійними сліпими, контрольованими випробуваннями та мали ідентичний дизайн, за винят= ком препарату порівняння (одне із пероральним застосуванням транексамової кисло= ти як препарату порівняння та одне плацебо-контрольоване). Загалом 130 пацієнт= ів були рандомізовані для отримання або ікатібанту в дозі 30 мг (63 пацієнти),= або препарату порівняння (транексамової кислоти – 38 пацієнтів або плацебо – 29 пацієнтів). Наступні епізоди САН лікували у відкритий спосіб. Пацієнти= зі симптомами ангіоневротичного набряку гортані отримували відкриту терапію ік= атібантом. Первинною кінцевою точкою ефективності був час до початку полегшення симпто= мів за візуальною аналоговою шкалою (ВАШ). У таблиці 1 показано результати ефективності цих досліджень. FAST-3 являло собою рандомізоване плацебо-контрольоване дослідження у паралельних групах за участю 98 дорослих пацієнтів зі середнім віком 36 років. Пацієнти були рандомізовані для отрим= ання ікатібанту 30 мг або плацебо шляхом підшкірної ін'єкції. Частина пацієнтів у цьому дослідженні мала гострі напади САН під час прийому андрогенів, антифібринолітиків або інгібіторів Cl. Первинною кінцевою точкою був час до початку полегшення симптомів, що оцінюється з використанням складової візуальної аналогової шкали з 3 пунктів (ВАШ-3), що складається з оцінок набряку шкіри, шкірного болю і болю в животі. У таблиці 2 показані результа= ти ефективності FAST-3.

У цих дослідженнях у пацієнтів, які застосовували ікатібант, середній час до поча= тку полегшення симптомів був меншим (2,0, 2,5 та 2,0 години відповідно) порівня= но з пацієнтами, які застосовували транексамову кислоту (12,0 годин) та плацебо = (4,6 та 19,8 години). Лікувальний ефект ікатібанту було підтверджено вторин= ними кінцевими точками ефективності. У комплексному аналізі цих контрольованих досліджень фази III час до початку усунення симптомів і час до початку усун= ення первинних симптомів був однаковим незалежно від вікової групи, статі, раси, маси тіла і від того, чи приймали пацієнти андрогени або антифібринолітики.=

Відповідь також була послідовною при повторних атаках у контрольованих випробуваннях = фази III. Загалом 237 пацієнтів отримали 1386 доз ікатібанту по 30 мг на лікуван= ня 1278 нападів гострого САН. У перших 15 пацієнтів із випадками нападів,= які застосовували ікатібант (1114 доз на 1030 нападів), середній час до початку полегшення симптомів був подібним для всіх нападів (від 2,0 до 2,5 години). 92,4 % цих нападів САН лікували введенням одноразової дози ікатібанту.=

Таблиця 1

Результати ефективності для FAST-1 та FAST-2

Контрольоване клінічне дослідження FIRAZYR у порівнянні з транексамовою кислотою або плацебо: ре= зультати ефективності.
FAST-2	FAST-1
	Ікатібант	Транексамова кислота=		Ікатібант	Плацебо=
Кількість пацієнтів у популяції ITT	36=	38=	Кількість рандомізованих пацієнтів, які отримали не менше однієї дози препарату, що досліджується<= o:p>	27=	29=
Вихідний рівень ВАШ (мм)<= o:p>	63,7	61,5	Вихідний рівень ВАШ (мм)<= o:p>	69,3	67,7
Зміна вихідного рівня на 4 години	-41,6	-14,6	Зміна вихідного рівня на 4 години	- 44,8	- 23,5
Різниця між методами лікування (95 % ДІ, p-значення)	-27,8 (-39,4, -16,2), р < 0,001	Різниця між методами лікування (95 % ДІ, p‑значення)	-23,3 (-37,1, -9,4), р =3D 0,002
Зміна вихідного рівня на = 12 годин	- 54,0	- 30,3	Зміна вихідного рівня на = 12 годин	- 54,2	- 42,4
Різниця між методами лікування (95 % ДІ, p-значення)	-24,1 (-33,6, -14,6), р < 0,001	Різниця між методами лікування (95 % ДІ, p‑значення)	-15,2 (-28,6, -1,7), р =3D 0,028
Середній час до початку полегшення симптомів (години)			Середній час до початку полегшення симптомів (години)
Усі епізоди (n =3D&nbs= p;74)	2,0	12,0	Усі епізоди (n =3D 56)=	2,5	4,6
Частота відповіді (%, ДІ) через 4 години після початку лікування			Частота відповіді (%,&nbs= p;ДІ) через 4 години після початку лікування
Усі епізоди (n =3D&nbs= p;74)	80,0 (63,1; 91,6)<= o:p>	30,6 (16,3; 48,1)<= o:p>	Усі епізоди (n =3D 56)=	66,7 (46,0; 83,5)<= o:p>	46,4 (27,5; 66,1)<= o:p>
Середній час до появи полегшення симптомів: усі симптоми (години): біль у животі,= набряк шкіри,<= /span> шкірний біль	1,6 2,6 1,5	3,5 18,1 12,0	Середній час до появи полегшення симптомів: усі симптоми (години): біль у животі, набряк шкіри, шкірний біл= ь	2,0 3,1 1,6	3,3 10,2 9,0
Середній час до майже пов= ного полегшення симптомів (години)			Середній час до майже пов= ного полегшення симптомів (години)
Усі епізоди (n =3D&nbs= p;74)	10,0	51,0	Усі епізоди (n =3D 56)=	8,5	19,4
Середній час до майже пов= ного полегшення симптомів (години)			Середній час до майже пов= ного полегшення симптомів (години)
Усі епізоди (n =3D&nbs= p;74)	0,8	7,9	Усі епізоди (n =3D 56)=	0,8	16,9
Середній час до майже пов= ного полегшення симптомів (години)			Середній час до майже пов= ного полегшення симптомів (години)
Усі епізоди (n =3D&nbs= p;74)	1,5	6,9	Усі епізоди (n =3D 56)	1,0	5,7

Таблиця 2

Результати ефективності для FAST-3.

Результати ефективності: FAST-3; контрольована фаза – населення ITT
Кінцева точка	Статистика	Ікатібант	Плацебо	Значення p
		(n =3D 43)	(n =3D 45)
Основна кінцева точка
Час до появи полегшення симптомів – комбінована ВАШ (години)	медіана<= /o:p>	2,0	19,8	< 0,0= 01
Інші кінцеві точки
Час до появи полегшення основних симптомів (години)	медіана<= /o:p>	1,5	18,5	< 0,0= 01
Зміна зведеної оцінки за = ВАШ через 2 години після лікування	середнє<= /o:p>	-19,74	- 7,49	< 0,0= 01
Зміна загальної оцінки симптомів щодо оцінки пацієнта через 2 години	середнє<= /o:p>	- 0,53	- 0,22	< 0,0= 01
Зміна загальної оцінки симптомів щодо оцінки пацієнта через 2 години	середнє<= /o:p>	- 0,44	- 0,19	< 0,0= 01
Час до майже повного усун= ення симптомів (години)	медіана<= /o:p>	8,0	36,0	0,012
Час до покращення вихідних симптомів щодо оцінки пацієнта (години)	медіана<= /o:p>	0,8	3,5	< 0,0= 01
Час до покращення вихідних зорових симптомів за оцінкою дослідника (години)	медіана<= /o:p>	0,8	3,4	< 0,0= 01

Загалом у цих контрольованих клінічних випробуваннях III фази лікували 66 пацієнтів із нападами САН, що вражали гортань. Результати були аналогічні пацієнтам із неларингеальними нападами САН щодо часу до початку полегшення симптомів. Застосування дітям.

Проведено відкрите нерандомізоване дослідження з однією групою (HGT-FIR-086) за участ= ю 32 пацієнтів. Всі пацієнти отримали принаймні одну дозу ікатібанту (0,4 мг/кг = маси тіла до максимальної дози 30 мг) і більшість пацієнтів спостерігалися протя= гом як мінімум 6 місяців. 11 пацієнтів мали препубертатний статус, а 21 пацієнт був або в пубертатному, або у постпубертатному періоді.<= /span>

Ефективна популяція складалася з 22 пацієнтів, які застосовували ікатібант (11 у препубертатному періоді та 11 у пубертатному/постпубертатному періоді) з приводу нападу САН.

Первинною кінцевою точкою ефективності був час до початку полегшення симптомів (ЧППС), виміряний за допомогою комбінованої оцінки симптомів, повідомленої дослідни= ком. Час до полегшення симптомів визначали як тривалість часу (у годинах), протя= гом якого симптоми зменшувалися на 20 %. Загалом середній час на початок полегшення симптомів становив 1,0 годину (95 % ДІ, 1,0‑1,1 годин= и). Через 1 та 2 години після лікування приблизно у 50 % та 90 % пацієнтів відповідно спостерігалося полегшення симптомів.=

Загалом середній час до появи мінімальних симптомів (найбільш ранній час після лікування, коли всі симптоми були слабко виражені або відсутні) становив 1,1 години (95 % ДІ, 1,0‑2,0 години).

Фармакокінетика.

Фармакок= інетика ікатібанту була охарактеризована у дослідженнях із використанням як внутрішньовенного, так і підшкірного введення здоровим добровольцям та пацієнтам. Фармакокінетичний профіль ікатібанту у пацієнтів зі САН аналогіч= ний до здорових добровольців.

Всмоктув= ання.

Після підшкірного введення абсолютна біодоступність ікатібанту становить 97 = %. Час досягнення максимальної концентрації становить приблизно 30 хвилин= .

Розподіл= .

Об'єм розподілу ікатібанту (Vss) становить приблизно 20‑25 л. Зв’язування з білками плазми крові становить 44 %.

Біотранс= формація.

Ікатібант значною мірою метаболізується протеолітичними ферментами до неактивних метаболітів, які переважно виводяться зі сечею.

Дослідже= ння in vitro підтвердили, що ікатібант= не розщеплюється окиснювальними метаболічними шляхами, не є інгібітором основн= их ізоферментів цитохрому P450 (CYP) (CYP 1A2, 2A6, 2B6, 2C8, 2C9, 2C19, 2D6, = 2E1 та 3A4) і не є індуктором CYP 1A2 і 3A4. Виведення.

Ікатібан= т в основному виводиться шляхом метаболізму, при цьому менше 10 % дози виводиться зі сечею у незміненому вигляді. Кліренс становить приблизно 15&#= 8209;20 л/год і не залежить від дози. Кінцевий період напіввиведення з плазми крові= становить приблизно 1‑2 години.

Особливі групи пацієнтів.

Пацієнти літнього віку.

Дані свідчать про вікове зниження кліренсу, що призводить до більшої експозиції = приблизно на 50‑60 % у пацієнтів літнього віку (75‑80 років) порівня= но з пацієнтами віком 40 років. Стать.

Дані свідчать про відсутність різниці в кліренсі між жінками та чоловіками після поправки на масу тіла.

Печінков= а та ниркова недостатність.

Обмежені дані свідчать, що вплив ікатібанту не залежить від печінкової або ниркової недостатності.

Раса.

Інформац= ія про вплив на індивідуальні раси обмежена. Доступні дані про експозицію свід= чать про відсутність різниці в кліренсі між небілими (n =3D 40) і білими (n =3D = 132) пацієнтами.

Застосув= ання у дітей.

Фармакок= інетика ікатібанту була охарактеризована у дітей зі САН у дослідженні HGT-FIR-086 (= див. розділ «Фармакодинаміка»). Після одноразового підшкірного введення (від 0,4= мг/кг до максимальної дози 30 мг) час досягнення максимальної концентрації станов= ить приблизно 30 хвилин, а кінцевий період напіввиведення – приблизно 2 години. Немає спостережених відмінностей в експозиції ікатібанту між пацієнтам= и зі САН з нападом і без нього. Популяційне фармакокінетичне моделювання з використанням даних як дорослих, так і педіатричних пацієнтів показало, що кліренс ікатібанту пов’язаний з масою тіла, при цьому нижчі значення клірен= су відзначаються при меншій масі тіла у дітей зі САН. Ґрунтуючись на моделюван= ні дозування залежно від маси тіла, прогнозована експозиція ікатібанту у дітей= зі САН (див. розділ «Спосіб застосування та дози») нижча, ніж експозиція, що спостерігається у дослідженнях, проведених за участю дорослих пацієнтів зі = САН.

Клінічні характеристики.

Показання.

Симптоматичне лікування гострих нападів спадкового ангіоневротичного набряку (САН) у дорослих, підлітків та дітей віком від 2 років (зумовленого дефіцитом інгібітора С1-естрази).

Протипоказання.=

Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-я= кої з допоміжних речовин лікарського засобу.

Особливі заходи безпеки.

Розчин м= ає бути прозорим, безбарвним і не містити видимих часток.

Застосув= ання в педіатричній популяції.

Відповід= на доза для введення залежить від маси тіла (див. розділ «Спосіб застосування = та дози»).

Якщо необхідна доза становить менше 30 мг (3 мл), для отримання та введення відповідної дози потрібне таке обладнання:

• адаптер (проксимальний та/або дистальний гніздовий роз’єм/з’єднувач Luer Lock);

• 3 мл (рекомендовано) градуйований шприц.

Попередн= ьо наповнений шприц ікатібанту та всі інші компоненти призначені лише для одноразового використання.

Будь-який невикористаний продукт або відходи слід утилізувати відповідно до місцевих вимог. Усі голки та шприци слід викидати в контейнер для гострих предметів.=

Взаємодія з інш= ими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Фармакок= інетична взаємодія лікарських засобів за участю CYP450 не очікується (див. розділ «Фармакокінетика»).

Одночасне застосування ікатібанту з інгібіторами ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ) не вивчалося. Інгібітори АПФ протипоказані пацієнтам зі САН через мож= ливе підвищення рівня брадикініну.

Застосув= ання у дітей.

Усі дослідження лікарських взаємодій проводили тільки у дорослих.

Особливості застосування.

Ларингеа= льні напади.

Пацієнти= з ларингеальними нападами після ін’єкції повинні перебувати у відповідному медичному закладі доти, доки лікар не вважатиме виписку безпечною.

Ішемічна хвороба серця.

В умовах ішемії погіршення функції серця та зниження коронарного кровотоку теоретичн= о можливе внаслідок антагонізму рецепторів брадикініну 2 типу. Тому слід бути обережн= им при застосуванні ікатібанту пацієнтам із гострою ішемічною хворобою серця а= бо нестабільною стенокардією.

Інсульт.=

Хоча є д= ані, що підтверджують позитивний ефект блокади В₂-рецепторів відразу після інсульту, існує теоретична можливість того, що ікатібант може послаблювати позитивні нейропротекторні ефекти брадикініну в пізній фазі. Відповідно, слід бути обережним при призначенні ікатібанту пацієнтам протяг= ом декількох тижнів після інсульту.

Особа, я= ка здійснює догляд за хворим/самостійне введення лікарського засобу.

Пацієнта= м, які раніше ніколи не застосовували лікарський засіб ІКАТІБАНТ-ВІСТА, перше лікування слід проводити в медичному закладі або під наглядом лікаря.<= /o:p>

У разі недостатнього полегшення або рецидиву симптомів після самостійного введення= або введення особою, яка здійснює догляд за хворим, пацієнту або опікуну рекомендується звернутися до лікаря. Для дорослих наступні дози, які можуть знадобитися для купірування нападу, слід вводити в медичному закладі (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Немає даних щодо введення насту= пних доз для купірування того самого нападу у підлітків або дітей. Пацієнти, які перенесли ларингеальний напад, повинні обов’язково звернутися до лікаря та спостерігатись у медичному закладі, у тому числі після того, як зробили ін’= єкцію вдома.

Важлива інформація про допоміжні речовини.=

Даний лікарський засіб містить менше 1 ммоль (23 мг) натрію на шприц, тому практи= чно вільний від натрію.

Застосув= ання у дітей.

Існує обмежений досвід лікування більше ніж одного нападу САН ікатібантом у дітей= .

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітніс= ть.

Для ікат= ібанту відсутні клінічні дані про вплив на вагітність. Дослідження на тваринах показали вплив на імплантацію заплідненої яйцеклітини в матку та пологи, але потенційний ризик для людини невідомий.

Ікатібант під час вагітності слід застосовувати тільки в тому випадку, якщо очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода (наприклад, для лікування потенційно небезпечних для життя ларингеальних нападів).

Період г= одування груддю.

Ікатібант виділяється у молоко щурів у період лактації у концентраціях, подібних до концентрацій у крові матері. Не було виявлено жодного впливу на постнатальн= ий розвиток у щурів.

Невідомо= , чи виділяється ікатібант у грудне молоко людини, але жінкам, які годують грудд= ю та повинні застосовувати ікатібант, рекомендується утриматися від годування гр= уддю протягом 12 годин після лікування.

Фертильн= ість.

Як у щур= ів, так і у собак повторне застосування ікатібанту призводило до впливу на репродуктивні органи. Ікатібант не впливав на фертильність самців мишей та щурів. У дослідженні 39 здорових дорослих чоловіків і жінок, які отримували 30 мг ікатібанту кожні 6 годин у вигляді 3 доз кожні 3 дні (всьо= го 9 доз), не було виявлено клінічно значущих змін порівняно з вихідним рівнем у базальній та стимульованій ГнРГ концентрації репродуктивних гормонів ні у жінок, ні у чоловіків. Не було виявлено значного впливу ікатібанту на концентрацію прогестерону у лютеїновій фазі та на лютеїнову функцію або на тривалість менструального циклу у жінок, а також не було виявлено значного впливу ікатібанту на кількість, рухливість та морфологію сперматозоїдів у ч= оловіків. Режим дозування, використаний у даному дослідженні, навряд чи буде підтримуватися у клінічних умовах.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом а= бо іншими механізмами.=

Ікатібант має незначний вплив на здатність керувати транспортними засобами та працюва= ти з механізмами. Повідомлялося про стомлюваність, млявість, втому, сонливість і запаморочення після застосування ікатібанту. Зазначені симптоми можуть вини= кати внаслідок нападу САН. Пацієнтам не рекомендовано керувати автотранспортом т= а іншими механізмами, якщо вони відчувають втому або запаморочення.

Спосіб застосування та дози.

Лікарськ= ий засіб ІКАТІБАНТ-ВІСТА показаний для застосування під керівництвом медичного працівника.

Дозуванн= я.

Дорослі.=

Рекоменд= ована доза для дорослих – одноразова підшкірна ін’єкція лікарського засобу ІКАТІБ= АНТ-ВІСТА 30 мг.

Найчасті= ше для купірування нападу достатньо однієї ін’єкції лікарського засобу ІКАТІБА= НТ-ВІСТА. У разі недостатнього полегшення або рецидиву симптомів можна ввести другу і= н’єкцію лікарського засобу ІКАТІБАНТ-ВІСТА через 6 годин. Якщо друга ін’єкція дає недостатнє полегшення або спостерігається рецидив симптомів, можна застосув= ати третю ін’єкцію лікарського засобу ІКАТІБАНТ-ВІСТА ще через 6 годин. Не = ;можна вводити більше 3 ін’єкцій даного лікарського засобу протягом 24 годин.=

Під час клінічних досліджень застосовувалося не більше 8 ін’єкцій лікарського засоб= у ІКАТІБАНТ-ВІСТА на місяць.

Діти.

Рекоменд= ована доза лікарського засобу ІКАТІБАНТ-ВІСТА залежно від маси тіла для дітей та = підлітків (віком від 2 до 17 років) представлена в таблиці 3.

Таблиця 3

Режим дозування для дітей

Маса тіла	Доза (об’єм ін’єкції)
від 12 кг до 25 кг	10 мг (1,0 мл)=
від 26 кг до 40 кг	15 мг (1,5 мл)=
від 41 кг до 50 кг	20 мг (2,0 мл)=
від 51 кг до 65 кг	25 мг (2,5 мл)=
> 65 кг	30 мг (3,0 мл)=

&nb= sp;

Під час клінічного випробування застосовувалося не більше 1 ін’єкції лікарського за= собу ікатібанту на один напад САН.

Пацієнти літнього віку.

Інформац= ія щодо пацієнтів віком від 65 років обмежена.

Доведено, що у людей літнього віку спостерігається підвищений системний вплив ікатібанту. Значення цього впливу для безпеки ік= атібанту невідоме (див. розділ «Фарма= кокінетика»).

Печінкова недостатність.

Для пацієнтів з печінковою недостатністю корекція дози не потрібна.<= /span>

Ниркова недостатність.

Для пацієнтів з нирковою недостатністю корекція дози не потрібна.

Спосіб застосування.

Лікарськ= ий засіб ІКАТІБАНТ-ВІСТА призначений для підшкірного введення переважно в діля= нку живота.

Даний лікарський засіб слід вводити повільно, враховуючи об’єм, який необхідно ввести. Кожен шприц із лікарським засобом ІКАТІБАНТ-ВІСТА призначений лише = для одноразового використання.

Особа, я= ка здійснює догляд за хворим/самостійне введення лікарського засобу.

Рішення = про призначення особи, яка здійснюватиме догляд за хворим або про самостійне введення лікарського засобу ІКАТІБАНТ-ВІСТА повинен приймати тільки лікар, = який має досвід діагностики та лікування спадкового ангіоневротичного набряку (д= ив. розділ «Особливості застосування»).

Лікарськ= ий засіб ІКАТІБАНТ-ВІСТА можна вводити самостійно або його може вводити особа,= яка здійснює догляд за хворим, тільки після навчання техніці підшкірних ін’єкцій медичним працівником.

Покрокова інструкція щодо введення ін’єкції ІКАТІБАНТ-ВІСТА для= :

-&nb= sp;            =         самостійного введення лікар= ського засобу (дорослі);

-&nb= sp;            =         введення лікарського засобу дорослим, підліткам або дітям віком від 2 років (з масою тіла не менше 12 к= г) особою, яка здійснюватиме догляд за хворим, або медичним працівником.<= /o:p>

1) Загальні відомості.

•&= nbsp;           Перед початком процесу очистити робочу ділянку (поверхню), яка буде використовуватися.

•&= nbsp;           Вимити з мило= м та водою руки.

•&= nbsp;           Відкрити лото= к, відігнувши захисну плівку.

•&= nbsp;           Вилучити попередньо наповнений шприц із лотка.

•&= nbsp;           Зняти ковпачо= к з кінця попередньо наповненого шприца, відкрутивши його.<= /p>
•&= nbsp;           Покласти попередньо наповнений шприц після відкручування ковпачка.

2а) Підготовка шприца для= дітей та підлітків (2‑17 років) з масою тіла до 65 кг.<= /span>

Важлива інформація для медичних працівників та осіб, які здійснюватимуть догляд за хворим:

Якщо доза становить менше= 30 мг (3 мл), для отримання відповідної дози потрібне таке обладнання (див. нижче):

a)=     попередньо наповнений шприц лікарського засобу ІКАТІБАНТ-ВІСТА (що містить розчин ік= атібанту);

b)=     з’єднувач (адаптер);

c)=     градуйований шприц на 3 мл.

Необхідний об’єм для ін’є= кції в мл (див. Таблицю 1) слід набрати в порожній градуйований шприц на 3&nbs= p;мл.

1)=             &nb= sp;     Зняти ковпачк= и з кожного кінця з’єднувача.

Не торкатися кінців з’єднувача та канюлі шприців, щоб запобігти забрудненню.=

2)=             &nb= sp;     Накрутити з’є= днувач на попередньо наповнений шприц.

3)=             &nb= sp;     Приєднати гра= дуйований шприц до іншого кінця з’єднувача, переконавшись, що обидва з’єднання наді= йно закріплені.

Перенесення розчину ікаті= банту в градуйований шприц:

1) Щоб розпочати перенесе= ння розчину ікатібанту, потрібно натиснути на поршень попередньо наповненого шприца (крайній лівий кут на зображенні нижче).

2) Якщо розчин ікатібанту= не починає надходити в градуйований шприц, злегка потягнути поршень шприца, = доки розчин ікатібанту не почне текти в градуйований шприц (див. рисунок нижче= ).

3) Продовжувати натискати= на поршень попередньо наповненого шприца доти, доки необхідний об’єм ін’єкції (доза) не буде перенесений у градуйований шприц (див. таблицю 3 для отрим= ання інформації про дозування).

Якщо в градуйованому шприці є повітря:

• Повернути з’єднані шпри= ци так, щоб попередньо наповнений шприц виявився зверху (див. рисунок нижче)= .

•&= nbsp;           &nbs= p;        Натиснути на поршень градуйованого шприца так, щоб все повітря потрапило назад у попередньо наповнений шприц (цей крок може знадобитися повторити кілька разів).

•&= nbsp;           &nbs= p;        Набрати необхідний об’єм розчину ікатібанту.

4)=             &nb= sp;     Зняти поперед= ньо наповнений шприц та з’єднувач із градуйованого шприца.<= /p>
5)=             &nb= sp;     Викинути попе= редньо наповнений шприц та з’єднувач у контейнер для викидання гострих відходів.=

2б) Підготовка шприца та голки для ін’єкції (усі пацієнти: дорослі, підлітки та діти)

•&= nbsp;           &nbs= p;        Вилучити захи= сний ковпачок голки з блістера.

•&= nbsp;           &nbs= p;        Зняти захисну плівку зі захисного ковпачка голки (голка повинна залишатися в захисному ковпачку голки).

•&= nbsp;           &nbs= p;        Міцно тримати шприц. Обережно приєднати голку до шприца з безбарвним розчином.

•&= nbsp;           &nbs= p;        Нагвинтити шп= риц на голку, яка все ще закріплена в захисному ковпачку голки.

•&= nbsp;           &nbs= p;        Вийняти голку= із захисного ковпачка голки, потягнувши за шприц. Не тягнути за поршень.

•&= nbsp;           &nbs= p;        Тепер шприц готовий до ін’єкції.

3) Підготовка місця ін’єк= ції

•&= nbsp;           &nbs= p;        Вибрати місце= ін’єкції. Місцем ін’єкції має бути шкірна складка на животі приблизно на 5–10 см (2= –4 дюйми) нижче пупка з обох боків. Дана ділянка має бути на відстані принай= мні 5 см (2 дюйми) від будь-яких шрамів. Не вибирати ділянку, на якій наявні синці, набряк або відчувається біль.

•&= nbsp;           &nbs= p;        Спиртовою серветкою очистити місце ін’єкції та дати йому висохнути.

4) Введення розчину

•&= nbsp;           &nbs= p;        Тримати шприц однією рукою між двома пальцями, при цьому великий палець повинен бути бі= ля основи поршня.

•&= nbsp;           &nbs= p;        Переконатися,= що в шприці відсутні бульбашки повітря, натиснувши на поршень до появи першої краплі на кінчику голки.

•&= nbsp;           &nbs= p;        Тримати шприц= під кутом 45-90 градусів до шкіри так, щоб голка була звернена у напрямку до шкіри.

•&= nbsp;           &nbs= p;        Тримаючи шпри= ц в одній руці, іншою рукою обережно утримувати складку шкіри з попередньо продезінфікованим місцем для ін’єкції між великим пальцем з одного боку та іншими пальцями з іншого.

•&= nbsp;           &nbs= p;        Утримуючи скл= адку шкіри, піднести шприц до шкіри та швидко ввести голку в складку шкіри.

•&= nbsp;           &nbs= p;        Повільно нати= скати на поршень шприца нерухомою рукою, доки вся рідина не буде введена в шкір= у і в шприці не залишиться жодної рідини.

•&= nbsp;           &nbs= p;        Натискати повільно, щоб це зайняло приблизно 30 секунд.

•&= nbsp;           &nbs= p;        Відпустити складку шкіри та обережно витягнути голку.

5) Утилізація ін’єкційного матеріалу

• Викинути шприц, голку та ковпачок голки в контейнер для викидання гострих відходів, які можуть зав= дати шкоди іншим у разі неправильного поводження.

&nb= sp;

Діти.

Лікарський засіб застосовувати дітям віком від 2 років. Не можна рекомендувати схему дозування для дітей віко= м до 2 років або з масою тіла менше 12 кг, оскільки безпека та ефективність у зазначеній педіатричній групі не встановлені.

Передозування.<= /span>

Клінічна інформація про передозування відсутня. Доза 3,2 мг/кг внутрішньовенно (приблизно у 8 разів більша за терапевтичну дозу) викликала минучу еритему, свербіж, почервоніння або артеріальну гіпотензію у здорових добровольців. Жодного терапевтичного втручання не знадобилося.

Побічні реакції= .

У клініч= них дослідженнях загалом 999 нападів САН було вилікувано за допомогою ікатібант= у 30 мг, який вводили підшкірно медичні працівники. Ікатібант 30 мг медичні працівники вводили підшкірно 129 здоровим добровольцям та 236 пацієнтам зі = САН. Практично у всіх пацієнтів, які отримували ікатібант підшкірно у процесі клінічних випробувань, розвивалися реакції в місці ін’єкції (що характеризуються подразненням шкіри, набряком, болем, свербежем, еритемою, відчуттям печіння). Зазначені реакції зазвичай були легкими або помірними за тяжкістю, минущими та зникали без подальшого втручання. Побічні реакції (див. таблицю 4)

Частота побічних реакцій, наведених у таблиці 4, визначається за такою умовою: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100 до < 1/10); нечасто (≥ 1/1000 до < 1/100); рідко (≥ 1/100= 00 до < 1/1000); дуже рідко (< 1/10000); частота невідома (нем= ожливо оцінити за наявними даними).

Таблиця 4

Побічні реакції, про які повідомлялося при застосуванні ікатібанту

Клас системи органів (категорія захворюваності)

Переважний термін

З боку нервової системи

часто

Запаморочення, головний б= іль

З боку шлунково-кишкового тракту

часто

Нудота<= /p>

З боку шкіри та підшкірної клітковини

часто

Висипання, еритема, сверб= іж

частота невід= ома

’янка<= /o:p>

Загальні порушення та ста= н у місці введення

дуже часто

Реакції в місці ін’єкції*=

часто

Гарячка=

Лабораторні показники

часто

Підвищення рівня трансамі= наз

* Синці в міс= ці ін’єкції, гематома в місці ін’єкції, печіння в місці ін’єкції, еритема в місці ін’єкції, гіпестезія в місці ін’єкції, подразнення в місці ін’єкції= , оніміння в місці ін’єкції, набряк у місці ін'єкції, біль у місці ін’єкції, відчуття тиску в місці ін’єкції, свербіж у місці ін’єкції, припухлість у місці ін’= єкції, кропив’янка у місці ін’єкції та підвищення температури у м= ісці ін’єкції.

Застосув= ання дітям.

Загалом = 32 педіатричні пацієнти (8 дітей віком від 2 до 11 років та 24 підлітки віком = від 12 до 17 років) зі САН отримували лікування ікатібантом під час клінічних досліджень. 31 пацієнт отримав одноразову дозу ікатібанту та 1 пацієнт (підліток) отримав ікатібант з приводу двох нападів САН (всього дві дози). = Ікатібант вводили підшкірно в дозі 0,4 мг/кг залежно від маси тіла до максимальної до= зи 30 мг. У більшості педіатричних пацієнтів, які отримували ікатібант підшкір= но, спостерігалися реакції в місці ін’єкції, такі як еритема, набряк, відчуття печіння, шкірний біль і свербіж; вони виявились легкими або помірними за ступенем тяжкості та відповідали реакціям, про які повідомлялося у дорослих= . У двох дітей розвинулися реакції у місці ін’єкції, які були оцінені як тяжкі = та були повністю усунені протягом 6 годин. Такими реакціями були еритема, набр= як, печіння та відчуття тепла. Під час клінічних досліджень не спостерігал= ося клінічно значущих змін репродуктивних гормонів.

Опис окр= емих побічних реакцій.

Імуноген= ність.

При повторному лікуванні дорослих у контрольованих дослідженнях фази III у поодиноких випадках спостерігалася минуща позитивна реакція на антитіла до = ікатібанту. В усіх пацієнтів зберігалася ефективність. У одного пацієнта, який отримува= в лікарський засіб ікатібант, був позитивний результат на антитіла до ікатібанту до та п= ісля застосування лікарського засобу. За цим пацієнтом спостерігали протягом 5 місяців і наступні зразки були негативними на антитіла проти ікатібанту. Не повідомлялося про реакції гіперчутливості або анафілактичні реакції при зас= тосуванні ікатібанту.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції.

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського = засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакці= й та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформацій= ну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua<= /span>

Термін придатності. 2 роки.

Умови зберігання. Зберігати в ори= гінальній упаковці при температурі не вище 25ºС. Зберігати в недоступному для ді= тей місці.

Упаковка. По 3 мл у попередньо наповненому шприці, по 1 або 3 шприца в пачці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. = Нанг Куанг Фармасьютікал Ко., Лтд.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

№ 1001, 1001-1, Зхонгшан Рд., Ксіньхуа Діст, Тайнан С= іті, Тайвань (еР.О.Сі.).

Клас системи органів (категорія захворюваності)	Переважний термін
З боку нервової системи
часто	Запаморочення, головний б= іль
З боку шлунково-кишкового тракту
часто	Нудота<= /p>
З боку шкіри та підшкірної клітковини
часто	Висипання, еритема, сверб= іж
частота невід= ома	’янка<= /o:p>
Загальні порушення та ста= н у місці введення
дуже часто	Реакції в місці ін’єкції*=
часто	Гарячка=
Лабораторні показники
часто	Підвищення рівня трансамі= наз
* Синці в міс= ці ін’єкції, гематома в місці ін’єкції, печіння в місці ін’єкції, еритема в місці ін’єкції, гіпестезія в місці ін’єкції, подразнення в місці ін’єкції= , оніміння в місці ін’єкції, набряк у місці ін'єкції, біль у місці ін’єкції, відчуття тиску в місці ін’єкції, свербіж у місці ін’єкції, припухлість у місці ін’= єкції, кропив’янка у місці ін’єкції та підвищення температури у м= ісці ін’єкції.