ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ПРОПОФОЛ-НОВО

(PROPOFOL-NOVO)

= Склад:

діюча речовина: пропофол;

1 мл емульсії містить пропофолу 10 мг;

допо= міжні речовини: олія соєва, лецитин, гліцерин, натрію гідроксид, вода для ін’єкцій.

&= nbsp;

Лікарс= ька форма. Емульсія для інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості: біла або майже біла гомогенна емульсія, вільна від твердих частинок і великих масляних крапель.

&= nbsp;

Фармак= отерапевтична група. Засоби для загальної анестезії. Код АТХ N01A X10.

&= nbsp;

Фармаколог= ічні властивості.

Фармакодинаміка.

Механізм ді= ї.

= Пропофол (2,6-диізопропілфенол) – це засіб для загальної анестезії коро= ткої дії зі швидким настанням ефекту приблизно протягом 30 секунд. Вихід із нарк= озу зазвичай швидкий. Механізм дії, як і для інших засобів для загальної анесте= зії, недостатньо вивчений. Однак вважається, що пропофол реалізує седативний та наркотичний ефекти шляхом позитивного впливу на інгібуючу функцію нейротрансмітера гамма-аміномасляної кислоти (ГАМК) через полегшення взаємо= дії останнього з ліганд-активованими ГАМК_А-рецепторами.

= Фармакодинамічні властивості.=

= Зазвичай при застосуванні пропофолу для індукції та підтримки анестезії спостерігаються зниження середнього артеріального тиску та незначні зміни частоти серцевих скорочень. Однак параметри гемодинаміки за нормальних умов залишаються відносно стабільними протягом підтримки анестезії, а кількість випадків виникнення небажаних гемодинамічних реакцій невелика.

= Хоча після введення пропофолу може розвинутися пригнічення дихання, будь-які реакції якісно подібні до таких при застосуванні інших засобів для внутрішньовенної анестезії та легко корегуються у клінічній практиці.<= /o:p>

= Пропофол знижує мозковий кровообіг, внутрішньочерепний тиск та метаболі= зм мозку. Зниження внутрішньочерепного тиску більш виражене у пацієнтів з початковим підвищеним внутрішньочерепним тиском.=

= Клінічна безпека та ефективні= сть.

= Вихід із наркозу зазвичай швидкий та характеризується швидким відновлен= ням когнітивних функцій з малою кількістю випадків головного болю та післяопераційних нудоти і блювання.

= Загалом при застосуванні пропофолу післяопераційні нудота і блювання спостерігаються рідше, ніж при застосуванні засобів для інгаляційного нарко= зу. Існують дані, що це може бути пов’язано зі зниженим еметогенним потенціалом пропофолу.

= Пропофол не пригнічує синтез гормонів кори надниркових залоз у клінічно застосовуваних концентраціях.

= Діти.

= Обмежені дані досліджень анестезії із застосуванням пропофолу дітям вказують на збереження безпеки та ефективності при тривалості наркозу до 4 годин. Згідно з опублікованими даними лікарський засіб можна застосовувати дітям при проведенні тривалих процедур без зміни безпеки або ефективності останнього.

Фармакокінетика.

= Всмоктування.

= При застосуванні пропофолу для підтримки анестезії концентрація у крові= асимптотично наближається до рівноважного стану для даної швидкості введення.=

= Розподіл.

= Пропофол широко розподіляється та швидко виводиться з організму (загаль= ний кліренс становить 1,5–2,0 л/хв).

= Виведення.<= /u>

= Зниження концентрації пропофолу після болюсного введення дози або завершення інфузії можна описати за допомогою відкритої трикамерної моделі з дуже швидким розподілом (період напіврозподілу: 2–4 хвилини), швидким виведенням (період напівелімінації:

= 30–60 хвилин) та більш повільною кінцевою фазою, яка характеризує перерозподіл пропофолу зі слабкоперфузованої тканини.

= Кліренс реалізується шляхом метаболічних процесів, здебільшого у печінц= і, де він залежний від кровообігу, з утворенням неактивних кон’югатів пропофол= у та відповідного хінолу, які виводяться із сечею.

= Після внутрішньовенного введення одноразової дози 3 мг/кг кліренс пропо= фолу на 1 кг маси тіла збільшується з віком за таким принципом: середній кліренс значно нижчий у новонароджених віком < 1 місяця (n= =3D 25) (20 мл/кг/хв) порівняно зі старшими дітьми

= (n =3D 36, віковий діапазон: 4 місяці – 7 років). Крім того, у новонародж= ених відзначалася мінливість даного параметра між пацієнтами (діапазон 3,7–78 мл/кг/хв). Через ці обмежені дані клінічних досліджень, які вказують на зна= чну мінливість, для даної групи пацієнтів не можна надати рекомендацій щодо дозування.

= Середній кліренс пропофолу у старших дітей після одноразового болюсного введення дози 3 мг/кг становив 37,5 мл/кг/хв (4–24 місяці) (n= =3D 8), 38,7 мл/кг/хв (11–43 місяці) (n =3D 6), 48 мл/кг/хв (1–3 роки) (n =3D 12), 28,2 мл/кг/хв (4–7 років) (n= =3D 10) порівняно з

= 23,6 мл/кг/хв у дорослих (n =3D 6).

= Лінійність.=

= При застосуванні пропофолу 1 % у рекомендованому діапазоні швидкості інфузії фармакокінетика даного лікарського засобу лінійна.

Клініч= ні характеристики.

= Показання.

Для загальної анестезії короткочасної дії лікарський засіб вводять внутрішньовенно для:

- індукції та підтримання загальної анестезії у дорослих та дітей віком > 1 місяця;

- седації при проведенні діагностич= них та хірургічних процедур, окремо або у комбінації з лікарськими засобами для місцевої або загальної анестезії, у дорослих та дітей віком               > 1 місяця;<= /span>

- седації пацієнтів віком > 16 років, яким проводять штучну вентиляцію легенів у відділенні інтенси= вної терапії (ВІТ).

<= /b>

Протипоказання.

Гіперч= утливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин лікарського засобу= .

Дитячий вік до 1 місяця (для індукції та підтримання загальної анестезії).<= /o:p>

Лікарс= ький засіб містить олію соєву та не призначений до застосування пацієнтами з гіперчутливістю до арахісу або сої= .

Лікарс= ький засіб не слід застосовувати з метою седації пацієнтам віком ≤ 16 років, які перебувають у відділенні інтенсивної терапії (див. розділ «Особливості застосування»).

&= nbsp;

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Пропофол застосовували у комбінації з лікарськими засобами для спінальної та епідуральної анестезії, а також часто використовуваними засобами для премедикації, міорелаксантами, засобами для інгаляційного наркозу та анальгетиками; випадки фармакологічної несумісності не спостерігалися. При застосуванні загальної анестезії у комбінації з місцевими анестетиками можл= ивим є призначення менших доз пропофолу. Випадки вираженої артеріальної гіпертен= зії спостерігалися при застосуванні пропофолу пацієнтам, які приймали рифампіцин.

Сумісне застосування з іншими лікарськими засобами, що пригнічують центральну нерво= ву систему, наприклад із лікарськими засобами для премедикації, засобами для інгаляційного наркозу та анальгетиками, може призвести до посилення седатив= ного, анальгетичного ефектів, а також до пригнічувального впливу пропофолу на фун= кцію серцево-судинної та дихальної систем (див. розділ «Особливості застосування= »).

У пацієнтів, які приймали вальпроат, спостерігалася потреба у нижчих дозах пропофолу. Пр= и одночасному застосуванні потрібно враховувати необхідність зменшення дози пропофолу.

Особливості застосування.

Лікарський засіб повинен вводити спеціаліст, який має досвід проведення анестезії (або= , за необхідності, лікар із досвідом роботи у відділенні інтенсивної терапії).

Слід провод= ити постійний моніторинг стану пацієнта. Обладнання для забезпечення прохідності дихальних шляхів пацієнта, штучної вентиляції легень, подачі кисню та проведення інших реанімаційних заходів повинно бути завжди доступним та гот= овим до використання. Лікарський засіб не повинна вводити одна й та сама особа, що проводить діагностичну або хірургічну процедуру.

Повідомляло= ся про випадки зловживання та розвитку медикаментозної залежності від пропофол= у, переважно серед медичних працівників. Як і у разі застосування інших лікарс= ьких засобів для загальної анестезії, введення емульсії пропофолу без підтримки функції дихання може призвести до розвитку ускладнень з боку дихальної сист= еми, які загрожують життю.

При введенн= і лікарського засобу для седації без втрати свідомості для проведення хірургічних або діагностичних процедур слід проводити безперервний моніторинг стану пацієнта щодо ранніх ознак артеріальної гіпотензії, порушення прохідності дихальних шляхів та зниження насичення киснем.

Як і у разі застосування інших лікарських засобів, що пригнічують центральну нервову систему, при застосуванні пропофолу для седації під час хірургічних процеду= р у пацієнта можуть виникати мимовільні рухи. При проведенні процедур, які вимагають іммобілізації, дані рухи можуть становити небезпеку для хворого.<= o:p>

До виписува= ння пацієнта повинно пройти достатньо часу для переконання у повному відновленні функцій організму після застосування пропофолу. Дуже рідко застосування пропофолу може бути пов’язане з післяопераційною втратою свідомості, що може супроводжуватися підвищенням тонусу мускулатури. Даному стану може передува= ти період безсоння. Хоча даний стан проходить спонтанно, слід надавати пацієнт= у, який втратив свідомість, необхідну допомогу.

Зазвичай порушення функцій, які були спричинені застосуванням пропофолу, не визначаю= ться вже через 12 годин. Слід враховувати ефекти пропофолу, характер проведеної процедури, прийом супутніх лікарських засобів, вік та стан пацієнта при над= анні порад щодо:

-&nb= sp;         необхідності покидати заклад охорони здоров’я у супроводі інших осіб;

-&nb= sp;         періоду часу для відновлення діяльності, пов’язаної з виконанням складних або небезпечних завдань, таких= як керування транспортними засобами;

-&nb= sp;         застосування інших лікарських засобів, що можуть пригнічувати центральну нервову систему (наприклад, бензодіазепінів, опіатів, спирту етилового).

Як і інші лікарські засоби для внутрішньовенної анестезії, слід з обережністю застосовувати пропофол пацієнтам із порушеннями функції серця, дихання, нир= ок або печінки, а також гіповолемічним або виснаженим пацієнтам. Кліренс пропо= фолу залежить від кровообігу, тому супутнє застосування лікарських засобів, що зменшують серцевий викид, призведе до зниження кліренсу пропофолу.

Пропофол не= має вираженої ваголітичної активності, застосування лікарського засобу пов’язан= е з випадками розвитку брадикардії (в окремих випадках – глибокої) та асистолії. Слід розглянути доцільність внутрішньовенного введення антихолінергічного лікарського засобу перед індукцією або протягом підтримки анестезії, особли= во у разі можливого превалювання тонусу блукаючого нерва або застосування пропоф= олу сумісно з іншими лікарськими засобами, що можуть спричинити брадикардію.

Як і у разі застосування інших лікарських засобів для внутрішньовенної анестезії та лік= арських засобів, що пригнічують центральну нервову систему, пацієнтам слід наголоси= ти,   що <= /span> важливо уникати вживання алкоголю до   та щонайменше протягом 8 годин після введення пропофолу.

Під час болюсного введення лікарського засобу протягом хірургічних процедур особлив= ої обережності слід дотримуватися щодо пацієнтів із гострою дихальною недостатністю або пригніченням дихання.

Сумісне застосування з лікарськими засобами, що пригнічують центральну нервову сист= ему, наприклад зі спиртом етиловим, лікарськими засобами для загальної анестезії= та наркотичними анальгетиками, призведе до посилення ефектів пригнічення центральної нервової системи. При комбінованому застосуванні пропофолу з лікарськими засобами, що пригнічують центральну нервову систему, які вводят= ься парентерально, може виникнути тяжке пригнічення функції дихальної та серцево-судинної систем. Рекомендується вводити пропофол після застосування анальгетика, а дозу слід обережно титрувати з урахуванням клінічної відпові= ді (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Під час індукції анестезії можуть виникнути артеріальна гіпотензія та тимчасове апн= ое, залежно від дози, проведення заходів премедикації та застосування інших лікарських засобів.

В окремих випадках для усунення артеріальної гіпотензії може бути потрібне застосуван= ня рідин внутрішньовенно та зниження швидкості введення пропофолу протягом пер= іоду підтримки анестезії.

При введенн= і пропофолу пацієнтам з епілепсією існує ризик виникнення судом.

Пацієнтам із порушеннями ліпідного обміну та зі станами, при яких слід з обережністю застосовувати жирові емульсії, слід надавати відповідну допомогу (див. розд= іл «Спосіб застосування та дози»).

Не рекомендується застосовувати лікарський засіб при проведенні електросудомної терапії.

Як і у разі застосування інших лікарських засобів для анестезії, протягом виходу з нарк= озу може спостерігатися сексуальне розгальмування.

Рекомендації щодо застосування пацієнтам у відділенні інтенсивної терап= ії (ВІТ).

Застосування емульсій пропофолу для інфузій для седації у ВІТ пов’язане з різноманітними метаболічними порушеннями та недостатністю різних систем органів, що можуть призвести до летального наслідку. Повідомлялося про розвиток комбінацій так= их небажаних явищ: метаболічний ацидоз, рабдоміоліз, гіперкаліємія, гепатомега= лія, ниркова недостатність, гіперліпідемія, серцева аритмія, ЕКГ типу Бругада (підвищення сегмента ST та опуклий зубець Т) та серцева недостатність, що швидко прогресує і зазвичай нечутлив= а до підтримуючої терапії інотропами. Комбінація даних явищ називається синдромом інфузії пропофолу і зазвичай спостерігається у пацієнтів із тяжкими травмами голови та дітей з інфекціями дихальних шляхів, які отримували дози, що перевищували рекомендовані дорослим для седації у відділенні інтенсивної терапії.

Головні фак= тори ризику розвитку даних явищ: зниження постачання тканин киснем; серйозна неврологічна травма та/або сепсис; застосування великих доз одного або декі= лькох із таких лікарських засобів, як судинозвужувальні препарати, стероїди, інот= ропи та/або пропофол (зазвичай   у дозах більше 4 мг/кг/годину з тривалістю введення більше = 48 годин).

Медичні працівники повинні бути готові до можливого виникнення даних явищ у пацієнт= ів із вказаними вище факторами ризику та швидко приймати рішення щодо зменшення д= ози пропофолу або відміни даного лікарського засобу при розвитку зазначених ознак. Дози в= сіх лікарських засобів, що пригнічують центральну нервову систему, а також інши= х лікарських засобів, що застосовуються у відділенні інтенсивної терапії, слід титрувати= для забезпечення достатнього постачання кисню та збереження параметрів гемодинаміки. Пацієнти з підвищеним внутрішньочерепним тиском повинні прохо= дити відповідне лікування, спрямоване на підтримку достатнього церебрального перфузійного тиску протягом цих змін у терапії.

Бажано не перевищувати дозу 4 мг/кг/годину.

Пацієнтам із порушеннями ліпідного обміну та з іншими станами, при яких слід з обережніс= тю застосовувати жирові емульсії, необхідно надавати відповідну допомогу.=

Рекомендуєт= ься проводити моніторинг концентрації ліпідів крові при застосуванні пропофолу пацієнтам з особливим ризиком розвитку перенавантаження жирами. Якщо резуль= тати моніторингу вказують на порушення виведення жирів з організму, введення про= пофолу слід відповідно скорегувати. Якщо пацієнту внутрішньовенно одночасно вводять інші рідини, що містять ліпіди, слід зменшувати дозу з урахуванням кількості жирів, що надходять в організм протягом інфузії як компонент лікарської фор= ми пропофолу; 1,0 мл лікарського засобу містить приблизно 0,1 г жирів.

=

Додаткові запобіжні заходи.

Слід з обережністю застосовувати лікарській засіб пацієнтам із мітохондріальними захворюва= ннями. У таких хворих можливе загострення захворювання при проведенні анестезії, хірургічних процедур та інших заходів у ВІТ. Таким пацієнтам рекомендується підтримувати нормотермію, забезпечувати їх вуглеводами та достатньою кількі= стю рідини. Ранні прояви загострення мітохондріальних захворювань та синдрому інфузії пропофолу можуть бути подібними.

Лікарський засіб не містить антимікробних консервантів, тому не запобігає росту мікроорганізмів.

Перед застосуванням емульсію пропофолу слід набирати у стерильний шприц або інфуз= ійну систему в асептичних умовах одразу після відкриття контейнера. Після цього = слід одразу розпочати введення лікарського засобу. Протягом інфузії слід проводи= ти всі операції з емульсією пропофолу та обладнанням для інфузій в асептичних умовах. Будь-які розчини для інфузій слід додавати до інфузійної системи з = емульсією пропофолу безпосередньо перед місцем введення. Лікарський засіб не слід застосовувати у системах з мікро= бним фільтром.

Лікарський засіб та шприци, що містять даний лікарський засіб, призначені виключно для одноразового застосування одному пацієнту. Згідно з прийнятими керівними принципами застосування інших жирових емульсій, одноразова інфузія пропофол= у повинна тривати не довше 12 годин. Наприкінці процедури або через 12 годин, залежно= від того, який із вказаних моментів настав раніше, ємність з пропофолом та інфу= зійну лінію слід утилізувати та замінити новими.

Вміст первинної упаковки слід струшувати перед застосуванням.

Залишок лікарського засобу не використовувати.

Будь-який об’єм лікарського засобу,= що залишився після застосування, слід утилізувати.

Перед введенням лікарський засіб не слід змішувати з розчинами для ін’єкцій або інфузій, крім 5 % розчину декст= рози або розчину лідокаїну для ін’єкцій (див. розділ «Спосіб застосування та доз= и»).

Цей лікарський засіб містить менше 1 ммоль (23 мг)/дозу натрію, тобто практично вільний від натрію.

Застосу= вання у період вагітності або годування груддю.

Період вагітності.

Безпека зас= тосування пропофолу під час вагітності не встановлена. Пропофол не слід застосовувати вагітним жінкам, за винятком випадків абсолютної необхідності. Однак пропоф= ол можна застосовувати при проведенні штучного переривання вагітності.

Пологи.

Пропофол до= лає плацентарний бар’єр та може спричинити депресію у новонароджених. Даний лікарський засіб не слід застосовувати для анестезії пологів, за виключенням випадків абсолютної необхідності.

Період годування груддю.

Дослідження= за участю матерів, які годували груддю, показали, що невеликі кількості пропоф= олу екскретуються у грудне молоко. Тому жінкам не слід годувати груддю протягом= 24 годин після введення пропофолу. Молоко, що виділяється у даний період, слід зцідити та вилити.

=

Здатніс= ть впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Пропофол має помірний вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з іншими механізмами. Пацієнтів слід попередити, що виконання складних завдан= ь, таких як керування транспортними засобами або робота з іншими автоматизован= ими системами, може бути ускладнене протягом деякого часу після проведення загальної анестезії.

Зазвичай порушення функцій, спричинені застосуванням пропофолу, не визначаються вже через 12 годин (див. розділ «Особливості застосування»).<= /p>
=

Спосіб застосування та дози.

Індукція загальної анестезії.

Дорослі.

Пацієнтам із проведеною або не проведеною премедикацією рекомендується титрувати дозу пр= опофолу (вводити дорослому пацієнту у вигляді болюсної ін’єкції або інфузії приблиз= но по 4 мл [40 мг] кожні 10 секунд) з урахуванням клінічної відповіді до появи клінічних ознак анестезії. Для більшості дорослих пацієнтів віком до 55 рок= ів загалом достатнім є введення дози 1,5–2,5 мг/кг пропофолу. Загальну необхід= ну дозу можна зменшити шляхом зниження швидкості введення (2–5 мл/хв [20–50 мг/хв]). Для осіб віком від 55 років доза для досягнення загальної анестезії загалом є меншою. Пацієнтам із бальною оцінкою 3 або 4 за системою оцінки ризику Американського товариства анестезіологів (ASA) слід застосовувати лікарський засіб з меншою швидкістю введення (приблизно 2 мл [20 мг] кожні 10 секунд).

Пацієнти літнього віку.

Пацієнти лі= тнього віку потребують введення менших доз пропофолу для індукції анестезії. При зменшенні дози слід враховувати стан здоров’я та вік пацієнта. Зменшену дозу слід вводити з меншою швидкістю та титрувати з урахуванням клінічної відпов= іді.

Діти.

Не рекомендується застосовувати пропофол для індукції анестезії дітям віком до= 1 місяця.

Для індукції анестезії дітям віком від 1 місяця дозу пропофолу слід повільно титрувати до появи клінічних ознак анестезії. Дозу слід підбирати згідно з віком та/або = масою тіла. Для більшості пацієнтів віком від 8 років достатнім для індукції анестезії є введення дози пропофолу приблизно 2,5 мг/кг маси тіла. Молодшим дітям, особливо віком від 1 місяця до 3 років, може бути потрібне введення більших доз (2,5–4 мг/кг маси тіла).

Пацієнтам із бальною оцінкою 3 або 4 за ASA рекомендує= ться застосовувати менші дози (див. розділ «Особливості застосування»).

Введення лі= карського засобу за допомогою системи ІЦК «Diprifusor» не рекомендоване для інду= кції загальної анестезії у дітей.

Підтримка загальної анестезії= .

Дорослі.

Підтримку анестезії можна забезпечувати шляхом введення лікарського засобу у вигляді безперервної інфузії або повторних болюсних ін’єкцій для підтримання належн= ої глибини наркозу. Вихід з наркозу зазвичай швидкий, тому важливо продовжувати введення лікарського засобу до кін= ця процедури.

Безперервна інфузія.

Необхідна швидкість введення може значно відрізнятися у різних пацієнтів, однак значе= ння у діапазоні 4–12 мг/кг/годину зазвичай достатнє для підтримки належної глиб= ини анестезії.

Повторні болюсні ін’єкції.

При повторн= их болюсних ін’єкціях доцільно вводити поступово зростаючі дози від 25 мг (2,5= мл) до 50 мг (5,0 мл) з урахуванням клінічної необхідності.
Пацієнти літнього віку.

При застосуванні лікарського засобу для підтримки анестезії слід знижувати швидкість введення або цільову концентрацію. Пацієнти з бальною оцінкою 3 а= бо 4 за ASA потребують ще більшого зменшення дози та швидкості введення. Слід уник= ати швидкого болюсного введення (одноразового та повторного) лікарського засобу= пацієнтам літнього віку, оскільки це може призвести до пригнічення функції серцево-судинної та дихальної систем.

Діти.

Не рекомендується застосовувати лікарський засіб для підтримання анестезії діт= ям віком до 1 місяця.

Підтримання анестезії у дітей віком від 1 місяця можна забезпечити введенням лікарського засобу у вигляді інфузії або повторних болюсних ін’єкцій для підтримання належної глибини наркозу. Необхідна швидкість введення може значно відрізня= тися у різних пацієнтів, однак значення у діапазоні 9–15 мг/кг/годину зазвичай достатні для досягнення належної глибини анестезії. Молодшим дітям, особливо віком від 1 місяця до 3 років, може бути потрібне введення більших доз.

Пацієнтам із бальною оцінкою 3 або 4 за ASA рекомендує= ться застосовувати менші дози (див. також розділ «Особливості застосування»).

Введення лі= карського засобу за допомогою системи ІЦК «Diprifusor» не рекомендо= ване для підтримання загальної анестезії у дітей.

Седація пацієнтів, які перебувають у відділенні інтенсивної терапії.

Дорослі.

Для проведе= ння седації пацієнтів, які перебувають у відділенні інтенсивної терапії, слід вводити лікарський засіб шляхом безперервної інфузії. Швидкість інфузії слід визначати, виходячи з бажаної глибини седації. У більшості пацієнтів достат= ньої глибини седації можна досягти при застосуванні дози 0,3–4,0 мг/кг/годину (д= ив. розділ «Особливості застосування»).

Лікарський засіб не слід застосовувати для седації пацієнтів віком до 16 років, які перебувають у відділенні інтенсивної терапії (див. розділ «Протипоказання»). Введення лікарського засобу за допомогою системи ІЦК «Diprifusor» не рекомендоване для седації пацієнтів, які перебувають у відділенні інтенсивн= ої терапії.

Лікарський засіб можна розводити 5 % розчином декстрози (див. таблицю 1).

Рекомендуєт= ься проводити моніторинг концентрації ліпідів крові при застосуванні лікарського засобу пацієнтам з особливим ризиком розвитку перенавантаження жирами. Якщо результати моніторингу вказують на порушення виведення жирів з організму, введення лікарського засобу слід відповідно скорегувати. Якщо пацієнту внутрішньовенно одночасно вводять інші розчини, що містять ліпіди, слід зменшувати дозу з урахуванням кількості жирів, що надходять в організм прот= ягом інфузії як компонент лікарської форми пропофолу; 1,0 мл лікарського засобу   містить приблизно 0,1 г жирів.

Якщо тривал= ість седації перевищує 3 доби, моніторинг концентрації ліпідів слід проводити у = всіх пацієнтів.

Пацієнти літнього віку.

При застосуванні лікарського засобу для седації слід знижувати швидкість інфузі= ї. Пацієнти з бальною оцінкою 3 або 4 за ASA потребують= ще більшого зменшення дози та швидкості введення. Слід уникати швидкого болюсн= ого введення (одноразового та повторного) лікарського засобу пацієнтам літнього віку, оскільки це може призвести до пригнічення функції серцево-судинної та дихальної систем.

Діти.

Лікарський засіб не слід застосовувати для проведення седації дітям віком ≤ 16 р= оків, яким проводиться штучна вентиляція легенів у відділенні інтенсивної терапії= .

=

=

=

=

Седація перед проведенням діагностичних та хірургічних процедур.

Дорослі.

Для забезпечення належної седації при проведенні діагностичних та хірургічних процедур слід індивідуально підбирати швидкість введення та титрувати дозу з урахуванням клінічної відповіді.

У більшості пацієнтів індукції седації можна досягти при введенні пропофолу в дозі

0,5–1,0 мг/= кг протягом 1–5 хвилин.

Підтримка седації забезпечується титруванням дози пропофолу, який вводиться у вигляді інфузії, до бажаної глибини седації для більшості пацієнтів достатнім є введення

1,5–4,5 мг/кг/годину. Окрім інфузії, можливе болюсне введення 10–20 мг, якщо виникає потреба у швидкому збільшенні глибини седації. Пацієнтам із бальною оцінкою= 3 або 4 за ASA може бути потрібне зниження швидкості введення та дози.

Введення лі= карського засобу за допомогою системи ІЦК «Diprifusor» не рекомендо= ване для проведення седації перед діагностичними та хірургічними процедурами.

Пацієнти літнього віку.

При застосуванні лікарського засобу для седації слід знижувати швидкість введен= ня або цільову концентрацію. Пацієнти з бальною оцінкою 3 або 4 за ASA потребуватимуть ще більшого зменшення дози та швидкості введення. Слід уникати швидкого болюсного введення (одноразового та повторного) лікарського засобу пацієнтам літнього віку, оскільки це може призвести до пригнічення функції серцево-судинної та дихальної систем.

Діти.

Не рекомендується застосовувати лікарський засіб при проведенні діагностичних = та хірургічних процедур дітям віком до 1 місяця.

Дітям віком= від 1 місяця дози та швидкість введення слід підбирати згідно з необхідною глиб= иною седації та клінічною відповіддю. У більшості дітей індукції седації можна досягти при введенні пропофолу у дозі 1–2 мг/кг маси тіла. Підтримки седації можна досягти титруванням доз пропофолу під час інфузії до отримання бажаної глибини седації. Більшості пацієнтів достатньо дози пропофолу 1,5–9,0 мг/кг= /годину. Інфузію можна доповнити болюсним введенням доз до 1 мг/кг маси тіла, якщо необхідне швидке збільшення глибини седації.

Пацієнтам і= з бальною оцінкою 3 або 4 за ASA може бути потрібне зменшення дози.

Спосіб застосування.

Пропофол не виявляє аналгетичної активності, тому зазвичай виникає необхідність у супутньому введенні додаткових знеболювальних лікарських засобів.

Лікарський засіб можна застосовувати для інфузій нерозведеним зі скляних контейнерів, пластикових шприців, попередньо наповнених шприців лікарським засобом або розведеним 5 % розчином декстрози (для внутрішньовенних інфузій) з інфузійн= их мішків із ПВХ або скляних інфузійних флаконів/пляшок. Розведення, які не по= винні перевищувати співвідношення 1:5 (2 мг пропофолу на 1 мл), слід виконувати в асептичних умовах безпосередньо перед введенням та застосовувати розведену = емульсію протягом
6 годин піс= ля приготування.

= Рекомендується при застосуванні розведеного лікарського засобу повністю заміщувати емульсією пропофолу об’єм 5 % розчину декстрози, видалений з інфузійного контейнера під час процесу розведення (див. таблицю= 1).

= Розведення можна проводити із застосуванням різних засобів контролю інфузії, але застосування тільки набору для інфузій не виключить ризику випадкової неконтрольованої інфузії великих об’ємів розведеного лікарського засобу. В інфузійну лінію слід включити бюретку, лічильник крапель або волюметричну помпу. Ризик неконтрольованої інфузії слід враховувати при визначенні максимального об’єму емульсії пропофолу у бюретці.

= При застосуванні лікарського засобу нерозведеним для підтримки анестезії рекомендується завжди використовувати таке обладнання, як шприцева або волюметрична інфузійна помпа, для контролю швидкості інфузії.

= Лікарський засіб можна вводити через Y= -подібний з’єднувач, розташований безпосередньо перед місцем інфузії та= ких розчинів:

- 5 % розчин декстрози для внутрішньовенних інфузій;

- 0,9 % розчин на= трію хлориду для внутрішньовенних інфузій;

- 4<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-fareast-language:RU'> = % розчин декстрози з 0,18 % розчином натрію хлориду для внутрішньовенних інфузій.

= Скляний, попередньо наповнений шприц має менший опір тертя, ніж пластик= ові одноразові шприци, та більш зручний у використанні. Тому, якщо лікарський з= асіб вводять із застосуванням попередньо наповненого шприца, інфузійну лінію між шприцом та пацієнтом не можна залишати відкритою без нагляду.

= При застосуванні попередньо наповненого шприца зі шприцевою інфузійною помпою слід переконатися у їх належній сумісності. Особливу увагу слід звер= нути на те, що дизайн помпи повинен передбачати попередження сифонного ефекту, а сигнал оклюзії повинно бути встановлений на значення, більші 1000 мм рт. ст. При застосуванні програмованої помпи або її еквівалента, що дає змогу використовувати різні шприци, слід обирати тільки опцію «B-D» 50/60 мл «PLASTIKPAK» при застосуванні попередньо наповненого шприца з лікарським засобом.=

= Лікарський засіб можна попередньо змішувати з альфентанілом, розчином для ін’єкцій, що містить 500 мкг/мл альфентанілу, в співвідношенні об’ємів від 20:1 до 50:1. Суміші слід готувати із дотриманням умов стерильн= ості та застосовувати протягом 6 годин після приготування.

= Для зменшення болю при першому введенні лікарський засіб можна змішувати з розчином лідокаїну для ін’єкцій (0,5 % або 1 %, без консервантів) (див. таблицю 1).

Інфузія за цільовою концентрацією: введення = лікарського засобу <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-= language: RU'> дорослим за допомогою системи = ІЦК «Diprifusor».

Введення лікарського засобу за допомогою системи ІЦК «Diprifus= or» обмежується індукцією та підтримкою загальної анестезії у дорослих. Не рекомендується застосовувати при проведенні седації у ВІТ, седації перед проведенням діагностичних та хірургічних процедур або дітям.

Лікарський засіб можна вводити у вигляді ІЦК тільки із застосуванням системи ІЦК «Diprifusor» із програмним забезпеченням ІЦК «Diprifus= or». Такі системи працюватимуть лише з електронно маркованими попередньо наповненими шприцами з лікарським засобом. Система ІЦ= К «Diprifusor» автоматично встановлюватиме швидкість інфузії для розпізнаної концентрації пропофолу. Користувачі повинні бути ознайомлені з інструкцією із застосування інфузійної помпи, правилами введення лікарського засобу за допомогою системи ІЦК та належного поводження із системою розпізнав= ання шприців.

Система ІЦК= «Diprifusor» дає змогу анестезіологу досягти і контролювати бажану швидкість індук= ції та глибину анестезії шляхом встановлення та зміни цільових (передбачених) концентрацій пропофолу в крові. Для деяких систем ІЦК «Diprifus= or» доступний альтернативний режим введення залежно від ефекту, але його безпека та ефективність ще не визначені.

Система ІЦК= «Diprifusor» визначає початкову концентрацію пропофолу в крові пацієнта рівною нул= ю. Тому у разі попереднього введення пацієнту пропофолу може виникнути потреба= у виборі меншої початкової цільової концентрації при застосуванні системи ІЦК= «Diprifusor». Також не рекомендується негайно поновлювати роботу системи ІЦК «Diprifusor» після вимкнення помпи.

Нижче навед= ені рекомендації щодо цільових концентрацій пропофолу. З урахуванням мінливості фармакокінетики та фармакодинаміки пропофолу у пацієнтів, у разі проведення= або непроведення премедикації слід титрувати цільову концентрацію пропофолу з урахуванням клінічної відповіді для досягнення необхідної глибини наркозу.<= o:p>

Індукція та підтримання загал= ьної анестезії.

У дорослих пацієнтів віком до 55 років анестезії зазвичай можна досягти за цільових концентрацій пропофолу 4–8 мкг/мл. Рекомендується застосування початкової цільової концентрації 4 мкг/мл пацієнтам із проведеною премедикацією та 6 мкг/мл – без премедикації. Час індукції за даних цільових концентрацій зазв= ичай 60–120 секунд. Більша швидкість дасть змогу досягти більш ранньої індукції анестезії, але може бути пов’язана з більш вираженим пригніченням функції серцево-судинної та дихальної систем.

Пацієнтам в= іком від 55 років та/або з бальною оцінкою 3 або 4 за ASA слід застосовувати нижчу початкову цільову концентрацію. Потім цільову концентрацію можна підвищувати поступово по 0,5–1,0 мкг/мл кожну хвилину для досягнення поступової індукції анестезії.

Зазвичай виникатиме необхідність у проведенні додаткової аналгезії. У такому випадку ступінь зниження цільової концентрації для підтримки анестезії буде залежати від дози анальгетиків, які вводять сумісно. Цільові концентрації пропофолу у діапазоні 3–6 мкг/мл зазвичай забезпечують адекватну анестезію.<= /span>

Очікувана концентрація пропофолу при пробудженні зазвичай 1,0–2,0 мкг/мл, на цей пока= зник впливає доза анальгетиків, введених протягом підтримки анестезії.

Таблиця 1
Розведення = та сумісне введення Пропофолу-Ново з іншими лікарськими засобами або розчинами= для інфузій (див. розділ «Особливості застосування»)

Спосіб сумісного введення

Допоміжна речовина або розчинник

Підготовк= а

Запобіжні заходи

Попереднє змішування

5 % розчин декстрози для внутрішньовенних інфузій

Змішайте 1 частину Пропофолу-Ново з

1–4 частинами 5 % розчину декстрози для

внутрішньовенних інфузій в інфузійному мішку з ПВХ або скляному інфузійному флаконі/пляшці. При розведенні у інфузійному мішку з ПВХ реко= мендується, щоб мішок був повним, а розведення проводилося шляхом заміни певного об’є= му розчину для інфузій відповідним об’ємом Пропофолу-Ново<= /p>

Готуйте в асептичних умовах безпосередньо перед введенням. Суміш стабільна протягом періоду до

6 годин

Розчин лідокаїну гідрохлориду для ін’єкцій (0,5 % або

1 %, без консервантів)

Змішайте 20 частин Пропофолу-Ново з

1 частиною 0,5 % або 1 % розчину лідокаїну гідрохлориду для ін’єкцій<= o:p>

Готуйте суміш в асептичних умовах безпосередньо перед введенням. Застосовуйте тільки для індукції

Розчин альфентанілу для ін’єкцій

(500 мкг/мл)

Змішайте Пропофол-Ново з розчином альфентанілу для ін’єкцій у співвідношенні об’ємів від 20:1 до 50:1

Готуйте суміш в асептичних умовах; застосовуйте протягом 6 годин після приготування

Сумісне введення через

Y-подібний з’єднувач

5 % розчин декстрози для внутрішньовенних інфузій

Сумісне введення через

Y-подібний з’єднувач

Розташовуйте

Y-подібний з’єднувач

безпосередньо перед місцем введення

0,9 % розчин натрію хлориду для внутрішньовенних інфузій

Як зазначено вище

Як зазначено вище

4 % розчин декстрози з 0,18 % розчином натрію хлориду для внутрішньовенних інфузій

Як зазначено вище

Як зазначено вище

<= /p>
Діти.

Лі= карський засіб застосовують дітям віком від 1 місяця відповідно до зазначених показа= нь.

Не рекомендується застосовувати лікарський засіб новонародженим, тому що застосування його даній групі пацієнтів повністю не досліджене. Дані фармакокінетики (див. розділ «Спосіб застосування та дози») вказують на те,= що у новонароджених кліренс пропофолу значно знижений і має дуже велику варіаб= ельність між пацієнтами. Введення доз, рекомендованих для старших дітей, може призве= сти до відносного передозування та розвитку тяжкого пригнічення функції серцево-судинної системи.

Пропофол не слід застосовувати пацієнтам віком ≤ 16 років для седації у відділенні інтенсивної терап= ії, оскільки безпека та ефективність пропофолу для седації в даній віковій групі невідома (див. розділ «Протипоказання»).

<= /b>

Передозування.

Випадкове передозування з високою ймовірністю характеризуватиметься пригніченням функ= ції серцево-судинної та дихальної систем. Пригнічення функції дихальної системи слід лікувати за допомогою штучної вентиляції легенів та подачі кисню. При пригніченні функції серцево-судинної системи слід опустити голову пацієнта = та у тяжких випадках ввести плазмозамінні розчини та пресорні лікарські засоби.<= o:p>

Побічні реакції.

Системні.

Індукція та підтримання анестезії або седація зазвичай проходять нормально, з мінімальн= ою фазою збудження. Найчастіше повідомляли про побічні реакції, які є фармакологічно передбачуваними побічними ефектами лікарських засобів для наркозу/лікарських засобів, що пригнічують центральну нервову систему, наприклад артеріальна гіпотензія. Природа, тяжкість та частота виникнення небажаних явищ у пацієнтів, яким вводять лікарський засіб, можуть бути пов’язані зі станом хворих та хірургічними або терапевтичними процедурами, = що проводяться.

У таблиці 2 застосовані такі критерії для визначення частоти виникнення побічних реакці= й:   дуже часто (≥ 1/10),   часто = (≥ 1/100, < 1/10), нечасто (≥ 1/1000, < 1/100),   рідко =   (≥ 1/10000, < 1/1000), дуже рід= ко (< 1/10000) та частота невідома (не можна встановити частоту на основі наявних даних).

Таблиця 2

Побічні реакції

Клас систем органів

Частота

Побічні реакції

З боку імунної системи

дуже рідк= о

Анафілакс= ія, що може включати ангіоневротичний набряк, бронхоспазм, еритему та артеріа= льну гіпотензію

З боку об= міну речовин і харчування

частота н= евідома ⁽⁹⁾

Метаболіч= ний ацидоз ⁽⁵⁾, гіперкаліємія ⁽⁵⁾, гіперліпідемія ^=
(5)

З боку психіки

частота невідома ⁽⁹⁾

Ейфорія. Зловживання та медикаментозна залежність ⁽⁸⁾=

З боку нервової системи

часто

Головний = біль на стадії пробудження

рідко

Епілептиф= ормні рухи, включаючи судоми та опістотонус на стадії індукції, підтримки анест= езії та пробудження

дуже рідк= о

Післяопер= аційна втрата свідомості

частота невідома ⁽⁹⁾

Мимовільні рухи

З боку се= рця

часто

Брадикард= ія ⁽¹⁾

дуже рідк= о

Набряк легенів

частота невідома ⁽⁹⁾

Серцева аритмія ⁽⁵⁾, серцева недостатність ^(5), ⁽⁷⁾

З боку судинної системи

часто

Артеріаль= на гіпотензія ⁽²⁾,

припливи крові у дітей= ⁽¹¹⁾

нечасто

Тромбоз та флебіт

З боку дихальної системи

часто

Тимчасове апное на стадії індукції

частота невідома ⁽⁹⁾

Пригнічен= ня дихання (дозозалежне)

З боку травної системи

часто

Нудота та блювання на стадії пробудження

дуже рідк= о

Панкреати= т

З боку гепатобіліарної системи

частота невідома ⁽⁹⁾

Гепатомег= алія ⁽⁵⁾

З боку кістково-м’язової системи та сполучної тканини

частота н= евідома ⁽⁹⁾

Рабдоміол= із ^{(3),
(5)}

З боку ни= рок та сечовидільної системи

дуже рідк= о

Знебарвле= ння сечі при тривалому введенні

частота н= евідома ⁽⁹⁾

Ниркова недостатність ⁽⁵⁾

З боку ре= продуктивної системи та молочних залоз

дуже рідк= о

Сексуальне розгальмування

Системні = порушення та ускладнення у місці введення

дуже част= о

Місцевий = біль на стадії індукції ⁽⁴⁾

дуже рідк= о

Некроз тк= анин ⁽¹⁰⁾ після випадкового позасудинного введення

частота н= евідома ⁽⁹⁾

Місцевий біль, набряк після випадкового позасудинного введення

Відхилення від норми, виявлені у результаті лабораторних досліджень

часто

Симптоми відміни у дітей ⁽¹¹⁾

частота н= евідома ⁽⁹⁾

ЕКГ типу Бругада ^{(5), (6)}

Травми, отруєння та ускладнення процедур

дуже рідк= о

Післяопер= аційна гарячка

⁽¹⁾ Випадки розвитку серйозної брадикардії рідкісні. Існують окремі повідомлення про прогресування до асистолії.

⁽²⁾ В окремих випадках для усунення артеріальної гіпотензії може бути потр= ібне застосування рідин внутрішньовенно та зниження швидкості введення лікарсько= го засобу.

⁽³⁾ Дуже рідко повідомляли про випадки розвитку рабдоміолізу, коли пропофол вводили у дозах більше

4 мг/кг/годину для седації у ВІТ.

⁽⁴⁾ Можна мінімізувати шляхом введення у вени більшого діаметра: вени передпліччя та ліктьової ямки; місцевий біль також можна зменшити шляхом сумісного введення лідокаїну.

⁽⁵⁾ Комбінацію даних явищ називають синдромом інфузії пропофолу, що може спостерігатися у серйозно хворих пацієнтів із множинними факторами ризику розвитку цих явищ (див. розділ «Особливості застосування»).

⁽⁶⁾ ЕКГ типу Бругада: підвищення сегмента ST та опуклий зубець Т на ЕКГ.

⁽⁷⁾ Швидко прогресуюча серцева недостатність (у деяких випадках з летальни= м наслідком) у дорослих. Серцева недостатність у таких випадках зазвичай була нечутлива = до підтримуючої терапії інотропами.

⁽⁸⁾ Зловживання та медикаментозна залежність від пропофолу, переважно серед медичних працівників.

⁽⁹⁾ Частота невідома, тому що не може бути оцінена на основі наявних даних клінічних досліджень.

⁽¹⁰⁾ Про некроз повідомляли у разі порушення життєздатності тканин.

⁽¹¹⁾ Після раптового припинення введення пропофолу під час проведення інтенсивної терапії.

=

Повідомляли= про набряк легенів, артеріальну гіпотензію, асистологію, брадикардію, судоми, випадки розвитку дистонії/дискінезії. Рідко спостерігалися рабдоміоліз, метаболічний ацидоз, гіперкаліємія або серцева недостатність, іноді з летал= ьним наслідком, при застосуванні пропофолу у дозах понад 4 мг/кг/годину для досягнення седативного ефекту в умовах реанімації.

Повідомленн= я щодо застосування пропофолу не за показаннями для індукції анестезії новонародженим вк= азують на те, що може розвиватися пригнічення роботи серця і дихання при застосуванні режиму дозування для = дітей.

Місцеві.

Місцевий бі= ль, що може виникнути на стадії індукції анестезії пропофолом, можна мінімізува= ти супутнім застосуванням лідокаїну (див. розділ «Спосіб застосування та дози»= ) та шляхом введення у вени більшого діаметра: вени передпліччя та ліктьової ямк= и. Випадки розвитку тромбозу та флебіту рідкісні. Випадкове позасудинне введен= ня та дослідження на тваринах свідчать про мінімальну реакцію тканин. При внутрішньоартеріальному введенні тваринам не спостерігали місцевих тканинних ефектів.

=

Несумісність.<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-= language: RU'>

Міорелаксанти, атракурій і мівакурій не слід вводити через ту саму внутрішньовенну лінію, через яку вводили емульсію пропофолу, без попереднього її промивання.

=

= Термін придатності. 3 роки.

Після відкр= иття контейнера (первинної упаковки) лікарський засіб слід використати негайно.

Терм= ін придатності розведеної емульсії.

Розведену емульсію необхідно використати нег= айно після приготування.

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упак= овці при температурі не вище 25 ºС. Зберігати у недоступному для дітей місц= і. Не заморожувати.

=

&= nbsp;

Упаков= ка.

По 20 мл у флаконі; по 5 флаконів у контурній чарунковій упаковці у пачц= і з картону.

По 50 мл у флаконі; по 1 флакону у пачці з картону.

&= nbsp;

Катего= рія відпуску.

За рецептом.

&= nbsp;

Виробн= ик.

Товари= ство з обмеженою відповідальністю фірма «Новофарм-Біосинтез».

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Україна, 11700, Житомирська обл., м. Новоград-= Волинський, вул. Житомирська, б. 38.

Спосіб сумісного введення	Допоміжна речовина або розчинник	Підготовк= а	Запобіжні заходи
Попереднє змішування	5 % розчин декстрози для внутрішньовенних інфузій	Змішайте 1 частину Пропофолу-Ново з 1–4 частинами 5 % розчину декстрози для внутрішньовенних інфузій в інфузійному мішку з ПВХ або скляному інфузійному флаконі/пляшці. При розведенні у інфузійному мішку з ПВХ реко= мендується, щоб мішок був повним, а розведення проводилося шляхом заміни певного об’є= му розчину для інфузій відповідним об’ємом Пропофолу-Ново<= /p>	Готуйте в асептичних умовах безпосередньо перед введенням. Суміш стабільна протягом періоду до 6 годин
Розчин лідокаїну гідрохлориду для ін’єкцій (0,5 % або 1 %, без консервантів)	Змішайте 20 частин Пропофолу-Ново з 1 частиною 0,5 % або 1 % розчину лідокаїну гідрохлориду для ін’єкцій<= o:p>	Готуйте суміш в асептичних умовах безпосередньо перед введенням. Застосовуйте тільки для індукції
Розчин альфентанілу для ін’єкцій (500 мкг/мл)	Змішайте Пропофол-Ново з розчином альфентанілу для ін’єкцій у співвідношенні об’ємів від 20:1 до 50:1	Готуйте суміш в асептичних умовах; застосовуйте протягом 6 годин після приготування
Сумісне введення через Y-подібний з’єднувач	5 % розчин декстрози для внутрішньовенних інфузій	Сумісне введення через Y-подібний з’єднувач	Розташовуйте Y-подібний з’єднувач безпосередньо перед місцем введення
0,9 % розчин натрію хлориду для внутрішньовенних інфузій	Як зазначено вище	Як зазначено вище
4 % розчин декстрози з 0,18 % розчином натрію хлориду для внутрішньовенних інфузій	Як зазначено вище	Як зазначено вище

Клас систем органів	Частота	Побічні реакції
З боку імунної системи	дуже рідк= о	Анафілакс= ія, що може включати ангіоневротичний набряк, бронхоспазм, еритему та артеріа= льну гіпотензію
З боку об= міну речовин і харчування	частота н= евідома ⁽⁹⁾	Метаболіч= ний ацидоз ⁽⁵⁾, гіперкаліємія ⁽⁵⁾, гіперліпідемія ^= (5)
З боку психіки	частота невідома ⁽⁹⁾	Ейфорія. Зловживання та медикаментозна залежність ⁽⁸⁾=
З боку нервової системи	часто	Головний = біль на стадії пробудження
рідко	Епілептиф= ормні рухи, включаючи судоми та опістотонус на стадії індукції, підтримки анест= езії та пробудження
дуже рідк= о	Післяопер= аційна втрата свідомості
частота невідома ⁽⁹⁾	Мимовільні рухи
З боку се= рця	часто	Брадикард= ія ⁽¹⁾
дуже рідк= о	Набряк легенів
частота невідома ⁽⁹⁾	Серцева аритмія ⁽⁵⁾, серцева недостатність ^(5), ⁽⁷⁾
З боку судинної системи	часто	Артеріаль= на гіпотензія ⁽²⁾, припливи крові у дітей= ⁽¹¹⁾
нечасто	Тромбоз та флебіт
З боку дихальної системи	часто	Тимчасове апное на стадії індукції
частота невідома ⁽⁹⁾	Пригнічен= ня дихання (дозозалежне)
З боку травної системи	часто	Нудота та блювання на стадії пробудження
дуже рідк= о	Панкреати= т
З боку гепатобіліарної системи	частота невідома ⁽⁹⁾	Гепатомег= алія ⁽⁵⁾
З боку кістково-м’язової системи та сполучної тканини	частота н= евідома ⁽⁹⁾	Рабдоміол= із ^{(3), (5)}
З боку ни= рок та сечовидільної системи	дуже рідк= о	Знебарвле= ння сечі при тривалому введенні
частота н= евідома ⁽⁹⁾	Ниркова недостатність ⁽⁵⁾
З боку ре= продуктивної системи та молочних залоз	дуже рідк= о	Сексуальне розгальмування
Системні = порушення та ускладнення у місці введення	дуже част= о	Місцевий = біль на стадії індукції ⁽⁴⁾
дуже рідк= о	Некроз тк= анин ⁽¹⁰⁾ після випадкового позасудинного введення
частота н= евідома ⁽⁹⁾	Місцевий біль, набряк після випадкового позасудинного введення
Відхилення від норми, виявлені у результаті лабораторних досліджень	часто	Симптоми відміни у дітей ⁽¹¹⁾
частота н= евідома ⁽⁹⁾	ЕКГ типу Бругада ^{(5), (6)}
Травми, отруєння та ускладнення процедур	дуже рідк= о	Післяопер= аційна гарячка