<= o:p>

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

БІСЕПТОЛ^®
(BISEPTOL^®)

Склад:

діючі речовини: сульфаметоксазол, триметоприм (co-trimoxazole);

1 таблетка 100 мг/20 мг містить сульфаметоксазолу<= /span> 100 мг, триметоприму 20 мг;

1 таблетка 400 мг/80 мг містить сульфаметоксазолу<= /span> 400 мг, триметоприму 80 мг;

допоміжні речовини: крохмаль картопляний, тальк, маг= нію стеарат, спирт полівініловий.

Лікарська форма. Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості:

таблетки 100 мг/20 мг – таблетки білого ко= льору з жовтуватим відтінком, круглої форми, плоскі з обох боків, з фаскою, з одного боку гравіровані літерами «Bs»;

таблетки 400 мг/80 мг – таблетки білого коль= ору з жовтуватим відтінком, круглої форми, плоскі з обох боків, з фаскою, з одного боку гравіровані рискою «-», над якою знаходяться літери «Bs».

Фармакотерапевтична група. Протимікробні засоби для системного застосу= вання.

Код АТХ J01E E01.

Фармакологічні властивості.

Фармакодин= аміка.

Комбінований бактерицидний лікарський засіб,= який містить сульфаметоксазол – сульфаніламід із сер= едньою тривалістю дії, що інгібує синтез фолієвої кислоти шляхом конкурентного ант= агонізму з параамінобензойною кислотою, і триметоприм – інгібітор бактеріальної редуктази дегідрофолієвої кислоти, що відповідає за синтез біол= огічно активної тетрагідрофолієвої кислоти. Суміш цих речовин у співвідношенні 5 до 1 називається ко-тримокс= азолом.

Сполучення компонентів, що діє на один ланцюг біохімічних перетворень, сприяє синергізму протибактеріальної дії і повільн= ішому розвитку нечутливості бактерій.

Ко-тримоксазо= л активний in vitro= проти E.coli (у= тому числі ентеропатогенних штамів), індолопозитивних штамів Proteus= spp. = (у тому числі P.vulgar= is), Morganella= morganii,= Klebsiella spp., Proteus mirabilis, Enterobacter sp., Hemophilus influenzae, Str.pneumoniae, Shigella = flexneri, Shigella sonnei, Neisseria gonorrhoeae, Pneumocy= stis jirovecii= .

Фармакокінетика.

Обидва компоненти лікарського засобу швидко всмоктуються у кров з травного тракту. Максимальна концентрація обох складо= вих у сироватці досягається через 1 ̶ 4 години після перорального прийому.= Триметоприм зв’язується з білками сироватки на 70 %, = сульфаметоксазол – на 44 ̶ 62 %.

Розподіл обох компонентів відрізняється: сульфаметоксазол розподіляється виключно в позаклітин= ному середовищі, триметоприм – в усіх рідинах органі= зму.

Висока концентрація три= метоприму визначається у секреті бронхіальних залоз, передміхуровій залозі та в жовчі. Концентрація сульфаметоксазолу у рідинах органі= зму дещо нижча. Обидві сполуки у високих концентраціях з’являються у мокротинні, виділеннях піхви та в рідині середнього вуха.

Об’єм розподілу сульфам= етоксазолу становить 0,36 л/кг, триметоприму – 2,0 л/кг.

Обидва компоненти метаб= олізуються у печінці: сульфаметоксазол – шляхом ацетилювання і зв’язування з глю= куроновою кислотою, триметоприм – шляхом окислення та гідроксилювання.

Виводиться в основному нирками шляхом фільтр= ування та активної канальцевої секреції.

Концентрація активних сполук у сечі значно в= ища, ніж у крові. Протягом 72 годин із сечею виводиться 84,5 % прийнятої дози сульфаметоксазолу і 66,8 % – три= метоприму.

Період напіввиведення становить 10 годин для= сульфаметоксазолу і 8 ̶ 10 годин – для триметоприму. У ра= зі ниркової недостатності період напіввиведення обох компонентів подовжується.

Сульфаметоксазол і триметопри= м проникають у грудне молоко та надходять до кровообігу плода.

Діти і під= літки =

Фармакокінетика обох компонентів лікарського засобу Бісептол® (триметоприму = i сульфаметоксазолу) у дітей та підлітків з нормальною функц= ією нирок залежить від віку. Відзначало= ся зниження швидкості виведення триметоприму i сульфаметоксазолу у дітей перших двох місяців життя, проте= потім швидкість виведення і загальний кліренс як триметоприму, так і сульфаметоксазолу підвищується, а = період напіввиведення знижується. Такі зміни фармакокінетики найбільш виражені у д= ітей віком від 1,7 до 24 місяців і зменшуються з віком, якщо порівнювати дітей молодшого віку (від 1 до 3,6 року), дітей віком від 7,5 до 10 років та доро= слих (див. розділ «Спосіб застосування і дози»).

Клінічні характеристики.

Показання.

= Застосовувати для лікування інфекцій, спричинених чутливими до лікарського засобу патоген= ними мікроорганізмами, у разі коли перевага від такого лікування перевищує можли= вий ризик; необхідно вирішити питання про можливість застосування лише одного антибактеріального засобу.<= span lang=3DUK style=3D'color:windowtext;mso-ansi-language:UK;mso-bidi-font-styl= e:italic'> = Приймаючи рішення про призначення лікарського засобу Бісептол®, необхідно врахувати офіційні рекомендації щодо відповідного застосування антибактеріальних засобів.

Інфекції ЛОР-органів= та дихальних шляхів:= гострий і хронічний бронхіт, бронхоектази, пневмонія (у= тому числі спричинена Pneumocystis jirocecii= ), фарингіт, ангіна (при інфекціях, спричинених β-гемолітичними стрептоко= ками групи А, частота ерадикації не цілком достатня)= , синусит, середній отит.

Інфекції нирок і сечовивідних шляхів: гострий і хронічний цистит, пієлонефрит, уретрит, простатит, м’який шанкр.

Інфекції травного тр= акту: черевний тиф і паратиф, шигельози (спричинені чутливими штамами Shigella flexneri = і Shigella sonnei, <= /i>якщо показана антибактеріальна терапія), діарея мандрівника, спричинена ентеротоксичними штамами Escherichia coli, холера (в доповнення до відновлення рідини і електролітів).

Інші бактеріальні ін= фекції: гострий і хронічний остеомієліт, бруцельоз, нокардіоз, актиномікоз, токсоплазмоз, південноамериканський бластомікоз.



    Протипоказання. <= /i>

– Підвищена чутливість до триметоприму = і сульфаметоксазолу (включаючи сульфаніламідні похідні,= протидіабетичні засоби сульфоніл= сечовини, а також тіазидні діуретики= ) та допоміжних речовин лікарського засобу.

– Гострий гепатит, порушення функції печінки, тяжка печінкова недостатність, включаючи діагностоване ушкодження паренхіми печінки, порфірія.

– Захворювання крові, порушення гемопоезу, тяжкі гематологічні порушення, мег= алобластна анемі= я, спричинена дефіцитом фолієвої кислоти, дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогеназ= и (загроза розвитку гемолізу);

– Тяжка<= span lang=3DUK style=3D'mso-bidi-font-size:10.0pt'> ниркова недостатність, яка х= арактеризується кліренсом креатиніну менше 15 мл/хв, якщо немає можл= ивості визначення концентрації лікарського засобу в плазмі крові (за винятком випадків проведення гемодіалізу).

– Лікарський за= сіб протипоказаний пацієнтам, які проходять курс хіміотерапії.

– Лікарський засіб не можна призначати у комбінації з дофетилідом.

̶ = Дитячий вік до 6 років (для даної лікарської форми).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Лабораторні тести: триметоприм може вплинути на результати визначення вмісту креатиніну в сироватці/плазмі кров= і за допомогою реакції лужного пікрату. Це може приз= вести до підвищення концентрації креатиніну в сироватці/плазмі крові на 10 %. Клі= ренс креатиніну знижується: ниркова канальцева секре= ція креатиніну знижується з 23 % до 9 %, тоді як клубочков= а фільтрація залишається незмінною.

Нестероїдні протизапальні засоби, протидіабетичні похідні сульфоні= лсечовини, дифенін,

непрямі антикоагулянти, барбітурати збільшую= ть ризик виникнення побічних ефектів.

Аскорбінова кислота підвищує кристалурію.

У хворих, які застосовують Бісептол® і циклоспорини після пересадки нирки, може спостерігатись оборотне погіршення функції нирок, що проявляється підвищенн= ям рівня креатиніну та, вірогідно, зумовлено дією тримето= приму.

<= span lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK'>Триметоприм має незначну спорідненість із людською дегідрофолатною редуктазою, але може підвищити токсичність метотрексату, особли= во в присутності інших факторів ризику: літній вік, гіпоаль= бунемія, порушення функції нирок, пригнічення кісткового мозку. Така побічна дія лік= арського засобу може проявитися особливо тоді, коли метотрексат= застосовується у великій дозі. Рекомендується лікувати таких пацієнтів фолі= євою кислотою чи фолінатом кальцію, щоб запобігти вп= ливу на гемопоез.

У хворих, які застосовують триметоприм і метотрексат, були описані випадки панцитопенії.

Ко-тримоксазол з= більшує концентрацію вільної фракції метотрексату у сир= оватці за рахунок витіснення його зі зв’язків з білками.

<= span lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK'>Бісептол^® м= оже потенціювати дію лікарських засобів, які метаболізуються CYP2C8 (наприклад, піоглітазон, репаглінід, розиглітазон пакліта= ксел, аміодарон, дапсон, репаглінідин, розиглітазон і піоглітазон) чи CYP2C9 (наприклад, гліпізид та глібурид) або= які виводяться нирками через OCT2 (наприклад, метформін), що зумовлює пі= двищення ризику розвитку гіпоглікемії. Може бути потр= ібним додатковий моніторинг рівня глюкози в крові.

Паклітак= сел і аміодарон мають вузький терапевтичний індекс. Якщо па= цієнт отримує паклітаксел або аміодарон, слід розглян= ути питання про призначення альтернативного антибіотика.

І дапсон, і Бісептол^®можуть спричинити метгемоглобіну= рію. За пацієнтами, які отримують дапсон у комбінаці= ї з Бісептолом®, слід спостерігати на предмет метгемоглобінурії. По можливості слід призначати альтернативні методи лікування.

<= u>Зидовудин: у деяких випадках одночасне застосування ко= -тримоксазолу та зидовудину підвищує ризик гематологічних порушень, зумовлених ко-= тримоксазолом. У разі необхідності одночасного застосування ко-тримок= сазолу та зидовудину слід проводити моніторинг показни= ків крові.

<= u>Варфарин: виявлено, що ко-тримок= сазол підсилює антикоагулянтну активність варфарину шляхом стереоселективн= ого інгібування його метаболізму. Сульфаметоксазол може витісняти варфарин зі зʼєднання з альбумінами плазми in vitro. Тому під час лікування ко-тримоксазолом доцільн= им є ретельний контроль антикоагулянтної терапії.

У хворих, які застосовують індометацин, може збільшуватись концентрація сульфаметоксазолу в крові. Описано один випадок токсичного делірію після одночасного прийому Бісептолу® і амантадину.<= o:p>

При одночасному застосуванні ко-тримоксазолу з лікарськими засобами, що утворюють кат= іони у фізіологічному розчині рН і частково виводяться нирками шляхом активної секреції (наприклад, прокаїнам= ід, амантадин), може відбуватися конкурентне інгібування цього процесу, що може спричиняти підвище= ння концентрації у плазмі крові одного або обох препаратів.
Рифампіцин: відзначено, що при одночасному застосуванні= ко-тримоксазолу і рифампіцину протягом тижня відбувається скорочення періоду напіввиведення триметоприму. Однак це не має істотного клінічного значення.

Триметоприм не можна застосовувати разом з дофетилідом. Призначення тримето= приму 260 мг та сульфаметоксазолу 800 мг двічі на ден= ь у комбінації з дофетилідом 500 мг двічі на день протягом 4 днів спричиняє підвищен= ня максимальної концентрації дофетиліду, що призводить до серйо= зних вентрикулярних аритмій.

У хворих літнього віку поєднання ко-тримоксазолу з деякими сечогінними препаратами, особл= иво тіазидами, збільшує ризик тромбо= цитопенії з пурпурою або без.

Ко-тримоксазол м= оже підвищувати концентрацію дигоксину в сироватці = крові, особливо у пацієнтів літнього віку.

При одночасному застосуванні препарату з трициклічними антидепресантами знижується активність останніх.

Препарат знижує надійність пероральної контрацепції, тому необхідно радити пацієнткам вживати додаткових протизаплідних заходів під час лікування Бісептолом^®.

Препарат гальмує метаболізм фенітоїну: в осіб, які застосовують обидва препарати, тривалість періоду напіввиведенн= я фенітоїну збільшується приблизно на 39 %, а кліренс <= span class=3DSpellE>фенітоїну знижується приблизно на 27 %.

При одночасному призначенні лікарського засо= бу з піриметаміном, який застосовують для профілактики мал= ярії в дозі вище 25 мг/тиждень, у пацієнтів може розвинутися = мегалобластна анемія.

Ламівудин: застосування триметопр= иму і сульфаметоксазолу у дозі 800 мг + 160 мг (ко-= тримоксазолу) підвищує вплив лам= івудину на організм на 40 % через вміст триметоприму. <= span class=3DSpellE>Ламівудин не впливає на фармакокінетику триметоприму або сульфаметоксазолу.

Гіперкаліємія= : слід дотримуватися обережності щодо пацієнт= ів, які приймають будь-які інші лікарські засоби, що можуть спричинити гіперкаліємію, наприклад інгібітори ангіотензинперетво́рюючого ферме́нту, блокатори = ангіотензинових рецепторів та калійзберігаючі діуретики, такі як спіронолактон. Одночасне застосування з ними триметоприму-сульфаметок= сазолу (ко-тримоксазолу) може призвести до клінічно значущої гіперкаліємії.

Фолінова кислота: показано, що додаткове застосування фолінової кислоти впливає на протимікробну ефективніс= ть триметоприму-сульфаметоксазолу. Це спостерігалося при профілактиці та лікуванні пневмонії, спричиненої Рn= eumocystis jirovecii.

Азатіоприн: відзначено суперечливі клінічні повідомленн= я про взаємодію між азатіоприном та триметопримом-сульфаметоксазолом, яка призводила до серйозних гематологічних порушень.

Особливості застосування.

Описано рідкісні випадки небезпечних для життя ускладнень, пов’язаних із застосуванням сульфаніламідів, у тому числі синдром Ст= івенса ̶ Джонсона, токсичний епідермальни= й некроліз, фульмінантний н= екроз печінки, апластична анемія, агранулоцитозу, інші порушення складу крові та гіперчутливість дихал= ьних шляхів.

Повідомлялося про появу небезпечних для життя шкірних реакцій: синдром = Стівенса = 22; Джонсона і токсичний епідермальний некроліз – у звʼязку із застосуванням су= льфаметоксазолу.

Слід повідомити пацієнтів щодо суб’єктивних та об’єктивних симптомів шкірних реакцій і необхідності ретельного спостереження. Найбільший ризик п= ояви серйозних шкірних реакцій (синдрому Стівенса ̶ Джонсона і токсичного епідермаль= ного некролізу) спостерігається в перші тижні лікування. <= o:p>

Лікування Бісептолом^® = слід припинити у разі появи суб’єктивних або об’єктивних симптомів синдрому Стівенса = 22; Джонсона або токсичного епідермального некролізу (таких = як раптовий розвиток шкірних висипів, часто з пухирцями або ураження слизових оболонок) (див. розділ «Побічні реакції»).

Найкращі результати в лікуванні синдрому Стівенса<= /span> ̶ Джонсона або токсичного епідерма= льного некролізу спостерігаються, якщо проведено ранню діагностику і негайно припинено прийом лікарського засобу, який викликав цю реакцію. Негайна відміна лікарського засобу покращує прогноз.

Якщо під час лікування препаратом Бісептол^® у пацієнта спостерігається синдром Стівенcа ̶ Джонсона або токсичний епідермал= ьний некроліз, не слід в майбутньому призначати даний ліка= рський засіб.

При появі шкірного висипу або будь-якої іншої побічної реакції (включаю= чи біль у горлі, підвищену температуру тіла, біль у суглобах, блідість, пурпуру, жо= втяницю, які не можуть бути пояснені іншими причинами) препарат слід відмінити. Кашель, за= дишка та розвиток легеневого інфільтрату можуть також бути ознаками реакції гіперчутливості. Необхідно дотримуватись обережності = при застосуванні лікарського засобу пацієнтам, в анамнезі яких зазначена тяжка алергічна реа= кція або бронхіальна астма.

Окрім виняткових випадків, Бісептол^®н= е слід призначати пацієнтам із серйозними стійкими змінами клітинного складу крові. Час від часу препарат застосовували пацієнтам, які отримували цитотоксичні = засоби для лікування лейкемії, при цьому не спостерігалось ніяких ознак побічних ефектів з боку кісткового мозку чи периферичної крові.=

Зв= ажаючи на ймовірність гемолізу, Бісептол^®н= е слід призначати пацієнтам із деякими гемоглобінопатіями (Hb-Цюріх, Hb-Кельн), за в= инятком випадків нагальної потреби і тільки у мінімальних дозах.=

Тривале лікування препаратом не рекомендован= о. Лікування хворих літнього віку не повинно бути тривалим. У хворих літнього = віку при лікуванні Бісептолом^® збільшується ризик ушкодження нирок або печінки, тяжких шкірних реакцій, пригнічення функції кісткового мозку (включаючи утворення кров’яних тілець)= , а також тромбоцитопенія з пурпурою або без. Одноч= асне застосування діуретиків підвищує ризик кровотеч= .

Застосування ко-тримокс= азолу при стрептококовому фарингіті відносно часто закінчується незадовільним результатом, оскільки не вдається елімінувати бактерії. Ko-тримоксазол не призначений для лікування фарингіту і тонзиліту стрептококової етіології= .

Триметоприм порушує обмін фенілаланіну, але при відпові= дній дієті не впливає на стан хворих на фенілкетонурію.

Як і при призначенні будь-яких сульфонамідів, необхідно бути обережним з хворими на порфірію та порушен= ня функції щитовидної залози. Хворі, для обміну речовин яких характерне повіль= не ацетилювання, більш схильні до розвитку ідіосинкразії= до сульфонамідів. обережно через можливий вплив на ефективність антимікробної дії (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Слід обережно застосовувати Бісептол^® при лікуванні хворих з недостатньою функцією печінки або нирок, нестачею фолієвої кислоти (наприклад пацієнтів літнього віку, хворих на алкоголізм, = хворих, які лікуються протисудомними препаратами, хвори= х із синдромом зниженого всмоктування або пацієнтів, що недоїдають) та при поруш= енні кровотворення. Пацієнтам літнього віку, а також пацієнтам з імовірним дефіцитом фолієвої кислоти під час лікування препаратом слід розглянути питання про додаткове призначення фолі= євої кислоти.<= /o:p>

Для попередження кристалурії і закупорюванн= я канальців нирок пацієнти повинні споживати достатню кількість рідини (принайм= ні 1,5 л на добу). Ризик <= span class=3DSpellE>кристалурії підвищується при порушенні харчування.

При більш тривалому лікуванні необхідно рете= льно контролювати картину крові, функцію печінки і нирок. Для послаблення гема= тологічних ефектів під час лікування можна додавати фолієву кислоту (5 ̶ 10 мг/добу) без ризику будь-якого зменшення антибактеріальних ефектів препарату.

Слід дотри= муватись обережності при призначенні препарату Бісептол^® пацієнтам з розумовою відсталістю, пов’язаною з Х-хромосомою, оскільки дефіцит фолієвої кислоти м= оже призвести до загострення психомоторних розладів, пов’язаних із захворювання= м.

У хворих на СНІД, що застосовують Бісептол® у зв’язку з пневмоцистним зараженням, частіше виникають такі симп= томи: висип, пропасниця, лейкопенія, збільшення рівнів амінотрансфераз, гіперкаліємія та гіпонатріємія.

Супутнє застосування лікарських засобів, що викликають гіперкаліємію, в тому числі ко-тримоксазол, у поєднанні зі спір= онолактоном, може призвести до важкої гіперкаліємії.

Під час лікування необхідно уникати прямого сонячного опромінювання або використовувати захисний одяг і/або фотозахисні препарати під час лікування у зв’язку з = фоточутливістю.

Під час прийому ко-трим= оксазолу (так само, як і під час прийому інших антибактеріальних засобів) може розвинутися псевдомембранозний коліт.

Характер перебігу хвороби може бути від легк= ого до загрозливого для життя. Тому важливу роль відіграє правильна діагностика ць= ого захворювання у пацієнтів, у яких в ході застосування антибактеріального лікарського засобу з’явилася діарея. Лікування антибактеріальними засобами впливає на зміну фізіологічної флори ободової кишки і може викликати надмір= не збільшення кількості анаеробних паличок. Токсини, які продукують Clostridium difficile= , є однією з головних причин розвитку коліту.

У разі легкого перебігу псевдомембранозного коліту зазвичай достатнім є припинення прийому лікарського засобу. У випадк= ах середньої тяжкості та тяжких випадках пацієнтам необхідно ввести рідину, електроліти, білок і антибактеріальні засоби, активні щодо Clostridium difficile (ме= тронідазол або ванкоміцин). Не слід вводити лікарські засо= би, що пригнічують перистальтику, або інші протидіарейні препарати.

Тривале лікування може призводити до надмірн= ого росту нечутливих мікроорганізмів та грибів. У разі суп= ерінфекції слід негайно розпочати відповідне лікування.

За умови виключення інших можливих причин, з= астосування лікарського засобу пов’язується з метаболічним ацидозом. При підозрі метаболічного ацидозу рекомендується ретельний нагляд за пацієнтом.

Поєднання антибіотиків із ко-тримоксазолом слід застосовувати тільки у випадках, коли на думку лікаря користь від ліку= вання перевищує потенційний ризик. Слід врахувати можливість застосування одного ефективного антибактеріального лікарського засобу.

Вплив на результати лабораторних досліджень.= Триметоприм<= /span> може впливати на результати визначення концентрації ме= торексату у сироватці ензиматичним методом, але не впливає на них при радіоімунологічному методі визначення.

Ко-тримоксазол м= оже підвищувати приблизно на 10 % результати тесту Яффе з основним пікратом на креатинін.

Респіраторна токсичність

Під час лікуван= ня сульфаметоксазолом/триметопримом= повідомлялося про дуже рідкісні важкі випадки респіраторної токсичності, що іноді переростала у гострий респіраторний дистрес-синдром (ГРДС). Виникнення легеневих проявів, таких як кашель, лихоманка та з= адишка в поєднанні з рентгенологічними ознаками легеневих інфільтратів, та погірше= ння легеневої функції можуть бути попередніми ознаками ГРДС. За таких обставин застосування сульфаметоксазолу/триметоприму слід припинити та призначити відповідне лікування.

Гемофагоцитарний лім= фогістіоцитоз (ГЛГ)

Дуже рідко повідомлялося про випадки виникнення гемофагоцитарного= лімфогістіоцитозу у пацієнтів, які отримували <= span class=3DSpellE>сульфаметоксазол/триметоприм. Гемофагоцитарний лім= фогістіоцитоз (ГЛГ) – це небезпечний для життя синдром патологічної імунної активації, що характеризується клінічними ознаками та симптомами надмірного системного запалення (наприклад, лихоманка, гепатоспленомегалія, гіпертригліцеридемія, гіпо= фібриногенемія, високий рівень феритину в сироватці крові, цитопенія та гемофагоцитоз). Пацієнтів, у яких розвиваються ранні прояви патологічної імунної активації, слід негайно обстежити. Якщо діагноз гемофагоцитарний<= /span> лімфогістіоцитоз встановлений, лікування сульфаметоксазолом/триметопримом= слід припинити.

<= /span>

Застосування у пер= іод вагітності або годування груддю.

Бісептол^® н= е можна застосовувати в період вагітності та годування груддю.

Застосування у період вагітності<= span lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK'>

Немає достовірних даних щодо застосування триметоп= риму та сульфаметоксазолу вагітним. Дослідження «вип= адок ̶ контроль» показали можливий зв’я= зок між дією антагоністів фолієвої кислоти і виникненням пошкоджень у плода.

Триметоприм є антагоністом фолієвої кислоти, та у дослідженнях, що проводилися на тваринах, обидві діючі речовини спричиняли аномалії розвитку плода.

Не слід застосовувати ко-тримаксозол у пері= од вагітності, особливо у І триместрі, окрім випадків абсолютної необхідності.= При необхідності застосування ко-тримаксозолу вагіт= ним, слід розглянути можливість додаткового застосування фолієвої кислоти.<= /o:p>

Сульфаметоксазол конкурує з білірубіном за місце зв’язування= з альбумінами плазми крові. При застосуванні лікарського засобу матері перед пологами значні концентрації препарату, отримані від матері, зберігаються у новонародженого протягом декількох днів, а також існує ризик осадження білірубіну або посилення гіпербілірубінемії, з = чим теоретично пов’язаний ризик розвитку ядерної жовтяниці. Особливо це стосуєт= ься новонароджених дітей з підвищеним ризиком розвитку гіп= ербілірубінемії, таких як недоношені діти та діти з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази.=

Застосування у період годування груддю

Компоненти ко-тримоксазолу (триметоприм і сульфаметоксазол) проникають у грудне молоко.= Слід уникати застосування ко-тримоксазолу на пізніх = етапах вагітності та у період годування груддю, а також матерям або немовлятам з <= span class=3DSpellE>гіпербілірубінемією або ризиком її розвитку. Крім тог= о слід уникати застосування ко-тримоксазолу дітям віко= м до восьми тижнів, зважаючи на ризик розвитку гіпербіліруб= інемії новонароджених.

Ко-тримоксазол не слід застосовувати у немо= влят протягом перших 6 тижнів життя.

Здатність впливати= на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Лікарський засіб не зумовлює зниження психофізичної активності та здатності керувати транспортними засобами і обслуговувати механізми.

Якщо під час лікування розвиваються побічні ефекти з боку нервової сист= еми (запаморочення, головний біль, судоми, нервозність, відчуття втоми), що може зумовити зниже= ння швидкості психомоторних реакцій, слід уникати керування автотранспортом та = роботи зі складними механізмами.

Спосіб застосування та дози.

Дорослі і діти віком в= ід 12 років. Звичайна п= очаткова доза становить 2 таблетки Бісептолу^®400 мг / 80 мг або 8 таблеток Бісептолу^®100 мг / 20 мг 2 рази на= добу (вранці та ввечері). Приймати після їди, запивати великою кількістю рідини.= При тяжких інфекціях можна призначати вищі добові дози – до 3 таблеток <= span class=3DSpellE>Бісептолу^®400 мг / 80 мг аб= о 12 таблеток Бісептолу^®100 мг / 20 мг 2 рази на= добу. Для підтримувальної терапії тривалістю більше 14 днів рекомендується прийма= ти по 1 таблетці Бісептолу^®400 мг = / 80 мг або 4 таблетки Бісептолу^®100 мг = / 20 мг 2 рази на добу.

Діти 6‒12 років. Рекомендована добов= а доза для дітей становить 6 мг триметоприму та 30 мг = сульфаметоксазолу на 1 кг маси тіла. Цю дозу слід розподілити на два прийоми.

Рекомендов= ана добова доза для дітей віком від 6 до 12 років становить 1 таблетку <= span class=3DSpellE>Бісептолу^®400 мг / 80 мг аб= о 4 таблетки Бісептолу^®100 мг / 20 мг 2 рази на= добу.

Дітям віко= м до 6 років рекомендується призначати інші лікарські форми ко-тримоксазолу<= /span> (суспензі= я).

Тривалість курсу лікування при гострих інфекці= ях, за винятком гонореї, має становити щонайменше 5 діб або ще 2 дні після зникнення симптомів захворювання. Триденний курс лікування може бути достатнім для жінок з неускладненим гост= рим циститом. Однак дітям при цьому захворюванні рекомендується застосовувати л= ікарський засіб протягом 5‒7 днів. При гострому бруцельозі тривалість лікування= має становити не менше 4 тижнів, а при нокардіозі – навіть більше (по 6‒8 таблеток Бісептолу^®400 мг / 80 мг протягом 3 місяців)= .

Лікування пневмонії, спричиненої Pneumocystis jirov= ecii, у дорослих та дітей<= /span>:

рекомендована доза ко-тримоксазолу для осіб= з підтвердженим запаленням становить 90–120 мг/кг маси тіла на добу, які треба приймати кожні 6 годин протягом 21 дня.

<= /p>
= Таблиця 1. Максимальні дози препарату Бісептол® в залеж= ності від маси тіла пацієнтів з пневмонією, спричиненою P= neumocystis jirovecii.    =

Маса тіла

[кг]

Доза, що застосовується кожні 6 годин

(мг ко-тримоксазолу)

16

24

32

40

48

64

80

480

720

960

1200

1440

1920

2400

= ;

Для профіл= актики та лікування токсоплазмозу можна застосовувати схему дозування для лікування пневмонії, спричиненої Pneumocystis jirovecii<= span lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:UK'> (див. вище= ).

При неускл= адненій гонореї можливий одноденний курс лікування – по 5 таблеток Бісептолу^®400 мг / 80 мг 2 рази на= добу (вранці та ввечері) або дводенний курс лікування – по 4 таблетки Бісептолу^®400 мг / 80 мг 2 рази на = добу.

Профілакти= ка інфекцій, спричинених Pneumocystis jirovecii

Дорослі та= діти віком від 12 років: 960 мг ко-тримоксазолу (8 таблеток Бісептолу® 120 або 2 таблетки Бісептолу® 480) 1 раз на добу, протягом 7 днів. У разі поганої переносимості засобу можна розглянути зменшення добової дози до 480= мг.

Діти 6‒12 років: 900 мг ко-тримоксазолу/м² поверхні тіла на добу у дв= ох рівних дозах кожні 12 годин протягом 3 днів підряд.

<= /p>
Таблиця 2.= Дози засобу Бісеп= тол®, рекомендовані дітям у профілактиці пневмонії, спричиненої Pneumocystis jirovecii

Поверхня= тіла

[м²⁼]

Доза, що застосовується кожні 12 годин

(мг ко-<= span class=3DSpellE>тримоксазолу)

0,53

1,06

240=

480=

= ;

Особливі групи пацієнтів<= /i>

Пацієнтам із порушенням функції нирок дозу можн= а підбирати за такою схемою (дорослі і діти віком від 12 років):

Рівень креатиніну у сироватці крові

Добова д= оза (% від звичайної дози)

Частота = застосування

Кліренс креатиніну, мл/хв

Кліренс креатиніну, mмоль/л

> 25<= o:p>

Чоловіки: < 265=

Жінки: < 175

100=

Кожні 12 годин

15–25

Чоловіки: 265̵= 0;620

Жінки: 175‒4= 00

50<= /o:p>

Кожні 12 або 24 го= дини

< 15<= o:p>

Чоловіки: > 620=

Жінки: > 400

Слід уникати засто= сування лікарського засобу, крім випадків, коли проводиться гемодіаліз.

Вимірювання плазмової концентрації сульфаметоксазолу рекомендується проводити через 2‒3 дні лікування (через 12 годин після прийому лікарського засобу). Якщо плазмова концентрація сульфаметоксазолу досягає 150 мкг/мл, лікування слід призупинити до того часу, поки концентрація сульфаметоксазолу не зменшиться до 120 мкг/мл.

Пацієнти, яким регулярно проводиться гемодіаліз, повинні отримувати 50 % від звичайної дози лікарського засобу перед гемодіалізом і половину від застосованої дози після закінчення цієї процедури. Гемодіаліз триває 4 години, протягом яких з організму виводиться 44 % триметоприму і 57 % сульфаметоксазолу. Препарат не рекоменду= ється застосовувати у дні, коли гемодіаліз не проводиться.

З особливою обережністю слід застосовувати Бісептол^® пацієнтам літнього віку, <= span style=3D'mso-spacerun:yes'> оскільки у цієї категорії пацієнтів част= іше розвиваються побічні реакції, особливо в осіб з нирковою або печінковою недостатністю або при супутньому застосуванні інших лікарських засобів.

= ;

Діти.

Лікарський засіб у формі таблеток застосовую= ть для лікування дітей віком від 6 років. Дітям до 6 років за необхідності застосовують інші лікарські форми лікарського засобу (суспензія).

Передозування.

Невідомо, яка доза Бісе= птолу^® може бути небезпечною для життя. При передозуванні сульфаніламідів спостерігається відсутність апетиту, колікоподібний біль, нудота, блювання, діарея, запаморочення, головний біль, сонливість, втрата свідомості. Може з’явитися пропасниця, гематурія та кристалурія, при хронічному передозуванні може розвинутися пригнічення функції кісткового мозку, гепатит.

При гострому передозуванні триметоприму може виникнути нудота, блювання, запаморочення, головний біль, психічна депресія, сплутаність свідомості, пригнічення функції кісткового мозку.

При появі симптомів передозування необхідно припинити застосування лікарського засобу, викликати блювання, прийняти вел= ику кількість рідини, якщо діурез недостатній, а функція нирок нормальна. Підкислення сечі прискорить виведення триметоприму, але може збільшити ризик кристалізації сульфаніламіду в нирках. Слід контролювати картину крові, електроліти сироватки та інші біохімічні показн= ики хворого. При появі ушкодження кісткового мозку або симптомів гепатиту слід застосувати типове у таких випадках лікування. Гемодіаліз малоефективний. Перитонеальний діаліз – неефективний.

При хронічному отруєнні спостерігається приг= нічення функції спинного мозку, маніфестуючі тромбоцитопенія, лейкопенія або = мегалобластна анемія. В такому випадку слід застосувати лейковорин (5 ‒ 15 мг на добу).

Побічні реакції.

Здебільшого відповідні дані для оцінки частоти виникнення побічних реак= цій не були доступні. Крім того частота виникнення залежить від нозології, при = якій призначається лікарський засіб.

Дані про побічні реакції з частотою від «дуже часто» до «рідко» містять= ся в опублікованих масштабних клінічних дослідженнях. Дуже рідкі побічні реакції спостерігалися, перш за все, під час постмаркетингових= спостережень.

Для класифікації побічних реакцій за частотою їх виникнення застосовуєт= ься така шкала: дуже часто ≥ 1/10, часто ≥ 1/100 та < 1/10, неча= сто ≥ 1/1000 та < 1/100, рідко ≥ 1/10 000 та < 1/1000, дуже р= ідко < 1/10 000, частота невідома – неможливо оцінити частоту на основі наявн= их даних.

Найчастіші небажані реакції під час лікуванн= я Бісептолом® – з боку травного т= ракту (нудота, блювання, відсутність апетиту) та шкірні алергічні реакції (висип, кропив’янка).

Рідко можуть виникати симптоми, небезпечні д= ля життя: синдром Стівенса ‒ Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лаєлла), гострий некроз печінки.

При лікуванні препаратом можуть виникати гри= бкові інфекції, такі як кандидоз.
Крім цього, серед небажаних ефектів є:<= /o:p>

Інфекції та паразитарні захворювання: часто: грибкові інфекції, дуже рідко: псевдомембра= нозний коліт.

З боку системи крові та лімфатичної системи:= дуже рідко: гемолітична або апластична анемія, мегалобластна= анемія, еозинофілія, метге= моглобінемія, лейкопенія, нейтропенія і = тромбоцитопенія, агранулоцитоз, панцитопенія або пурпура, гемолі= з у пацієнтів із дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, = гіпопротромбінемія.

З боку імунної системи: дуже рідко: алергічний міокардит, озноб, світлобоязнь, анафілактичні реакції (включаючи тяжкі, загрозливі для життя), алергічний васкуліт, що нагадує пурпуру Геноха ‒ Шенлейна, ангіонев= ротичний набряк, алергічна шкірна реакція, загальні шкірні реакції, запалення шкіри з відшаруванням, висип, сироваткова хвороба, вузликовий = періартеріїт, системний червоний вовчак.

Симптоми гіперчутливост= і з боку дихальної системи, гіперемія кон’юнктиви і склери ока. Реакції гіперчутливості з тяжким перебігом лікування пневмоцистної пневмонії, висип, = пірексія, нейтропенія, тромбоцитопен= ія, підвищення рівня печінкових ферментів, гіперкаліємія, гіпонатріємія, рабдоміоліз= .

З боку травного тракту: часто: діарея, нудота (з блюванням або без); не= часто: блювання; дуже рідко: глосит, стом= атит, панкреатит; частота невідома: біль у животі, відсутність апетиту, окремі випадки псевдомембранозного ентероколіту, псевдодифтерійне запалення кишок, підвищення концентр= ації білірубіну, рівня печінкових ензимів у сироватці.

З боку гепатобіліарної системи: дуже рідко: підвищений ріве= нь амінотрансфераз та білірубіну у крові, холестатична<= /span> жовтяниця, некроз печінки; частота невідома: гепатит, синдром зникнення жовчних проток, ф= ульмінантний гепатит.

З боку нирок та сечовивідних шляхів: збільшення ді= урезу, кристалурія, ниркова недостатність, інтерстиціальний нефрит, нефрото= ксичний синдром з олігурією або анурією, збільшення небілкового азоту та креатиніну у сироватці.

Метаболізм та порушення обміну речовин: дуже часто: = гіперкаліємія; дуже рідко: гіпонатріємія, зниження апетиту, гіпоглікемія, метаболічний ацидоз.

Порушення з боку психіки: дуже рідко: депрес= ія, галюцинації, гострий психоз, делірій та психоз у пацієнтів літнього віку, частота невідома: психотичний розлад.

З боку нервової системи: часто: головний біль, дуже рідко: асепти= чний менінгіт*, судоми, периферична нейропатія, атаксія, апатія, запаморочення; частота невідома: знервованість, шум у вуха= х, запалення периферичних нервів, парестезії, увеїт.

З боку органів слуху та вестибулярного апарату: дуже рідко: вертиго, шум у вухах.

З боку органів зору= : дуже рідко: увеїт.

З боку системи внутрішньої = секреції: сульфаніламіди мають хімічну спорідненість з деякими антитиреоїдними препара= тами, сечогінними (ацетазоламідом і тіазидом), а також з пероральними протидіабетичними препар= атами, що може бути причиною перехресної алергії.

З боку шкіри і підшкірних тканин: часто: в= исипання; дуже рідко: фотосенсибілізація, ангіодема, ексфоліативний дерматит, стійке медикаментозне висипання, поліморфна еритема, синдром = Стівенса ‒ Джонсона*, токсичний епідермальний некроліз*; частота невідома: кропив’янка, свербіж шкіри, десквама= тивний дерматит.

З боку скелетно-м’язов= ої системи та сполучної тканини: дуже рідко: артралгія, мі= алгія; частота невідома: окремі випадки рабдоміолізу.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: дуже рідко: задишка*, кашель*, інфільтрати у легенях*.

З боку нирок та сечовидільної системи: дуже рідко: порушення функції нирок (іноді ниркова недостатність), тубулоінтерстиціальний нефрит, у= веїт, нирковий тубулярний ацидоз.
Загальні розлади: слабкість, відчуття втоми, безсоння.

Порушення з боку судинної системи: частота невідома: циркуляторний шок.

* Див. опис окремих побічних реакцій

= Опис окремих побічних реакцій нижче.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:11.0pt;mso-ansi-language:UK;mso-bidi-font-styl= e:italic'>Циркуляторний шок

Випадки циркуляторного шоку, часто супроводжуваного лихоманко= ю та не реагуючого на стандартне лікування гіперчутливості<= /span>, були зареєстровані при застосуванні сульфаметоксазолу<= /span> + триметоприму, переважно у пацієнтів з ослабле= ним імунітетом.

Асептичний менінгіт<= /u>

Симптоми асептичного менінгіту були оборотними після відміни лікарського засобу, але поверталися після повторного застосув= ання триметоприму або окремо су= льфаметоксазолу.

Реакції гіперчутливості з боку легенів

Кашель, задишка, інфільтрація у легенях могли = бути ранніми симптомами гіперчутливості дихальної системи, які дуже рідко мали летальний наслідок.

Захворювання гепатобіліарної системи

Холестатична<= span lang=3DUK style=3D'font-size:11.0pt;mso-ansi-language:UK'> жовтяниця та нек= роз печінки можуть мати летальний наслідок.

Тяжкі шкірні побічні реакції (ТШПР)

Повідомлялося про виникнення синдрому Стівенса ‒ Джонсона (ССД) та токсичного епідермального некролізу (ТЕН) (див. розділ «Особливості застосування»).

Побічні реакції при лікуван= ні пневмоцистної пневмонії (ПЦП)

Дуже рідко: тяжкі реакції <= span class=3DSpellE>гіперчутливості, висип, пірексія= , нейтропенія, тромбоцитопен= ія, підвищення рівня печінкових ферментів, гіперкаліємія, гіпонатріємія, рабдоміоліз= .

При застосуванні високих до= з у терапії ПЦП спостерігалися тяжкі реакції гіперчутливос= ті, що вимагало відміни прийому лікарського засобу. Тяжкі реакції гіперчутливості спостерігалися у пацієнтів з ПЦП, яким повторно призначали лікування ко-тримоксазолом,= іноді після перерви у декілька днів. При проявленні ознак пригнічення кісткового мозку пацієнту слід призначити коригування нестачі фол= ату кальцію (5 ‒ 10 мг/день).

Рабдоміоліз спостерігали у ВІЛ-позитивних пацієнтів, що приймали ко-тримоксазол з профілактичною метою або для лікування ПЦП.

Побічні реакції у хворих на= СНІД: частота побічних реакцій, особливо висипу, гарячки, лейкопенії та підвищення активності амінотрансфераз у сироватці, у хворих на СНІД значно вища, ніж у інших хворих.

ВІЛ-інфіковані пацієнти з ч= астими супутніми захворюваннями зазвичай отримують тривалу профілактику або лікува= ння пневмонії, спричиненої Pneumocystis<= span lang=3DUK style=3D'font-size:11.0pt;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-langua= ge:UK'> carinii (Pneumocystis jirovecii), із застосуванням високих доз = Бісептолу^®. Окрім невеликої кількості додаткових побічних ефектів, профіль таких ефектів у цих пацієнтів є подібним до профілю у популя= ції пацієнтів, які не є ВІЛ-інфікованими. Однак деякі побічні ефекти спостерігаються частіше (приблизно у 65 % пацієнтів) і часто є більш тяжким= и, що зумовлює необхідність у перериванні курсу лікування Бісептолом^®= у 20 ‒ 25 % пацієнтів. Зокрема, додатково або з вищою частотою спостерігал= ися нижчезазначені небажані реакції.

З боку системи крові та лімфатичної системи: переважно нейтропенія, але також анемія, лейкопенія, гранулоцитопенія = та тромбоцитопенія, агранулоцитоз.

З боку імунної системи: гарячка, зазвичай у зв’язку зі шкірними висипами, алергічні реакції, такі як = ангіоневротичний набряк, анафіла= ктоїдні реакції та сироваткова хвороба, реакції гіперчутливост= і.

Порушення обміну речовин та харчування: гіперкаліємія. ВІЛ-= інфікованим пацієнтам необхідно забезпечити ретельний моніторинг рівня калію у сироватці крові; гі= понатріємія, гіпоглікемія.

Порушення з боку психіки: гострий психоз.

З боку нервової системи: нейропатія= (у тому числі периферичний неврит та парестезії), галюцинації, увеїт. Асептичний менінгіт або менінгітоподібні симпто= ми, атаксія, судоми, тремор у спокої за типом хвороби Паркінсона, подеколи у поєднанні з апатією, судоми стоп та розмашиста хода, в= ертиго, шум у вухах.

З боку органів дихання: пневмоніт<= /span> з еозинофільною інфільтрацією.

З боку травного тракту: анорексія, нудота з блюванням або без, а також діарея, стоматит, глоси= т, панкреатит.

З боку г= епатобіліарної системи: підвищення рівня печінкових ферментів/трансамін= аз, холестатична жовтяниця, тяжки= й гепатит.

З боку шкіри і підшкірних тка= нин: макуло-папульозні висипи, які швидко минають пі= сля відміни лікарського засобу, зазвичай зі свербежем, фоточутливість, мультиформна еритема, синдром Стівенса ‒ Джонсона, ток= сичний епідермальний некроліз (синдром Лаєлла), пурпура Шенлейна ‒ Г= еноха.

З боку опорно-рухового апарату: артралгія, міалгія, рабдоміоліз.

З боку нирок та сечов= ивідних шляхів: порушення функції нирок, азотемія, підвищення рівня креатиніну у сироватці крові, кристалурія, сульфаніламіди, в= тому числі Бісептол^®, можуть посилювати діурез, зокрема у пацієнтів із набряками, зумовленими захворюваннями серцево-судинної системи.<= /span>

Термін придатності. 5 років.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 25 ºС= . Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка.

Таблетки 100 мг/20мг.

По 20 таблеток у блістері, по 1 блістеру в картонній коробці; по 1000 таблеток у контейнері.

Таблетки 400 мг/80 мг.

По 20 таблеток у блістері, по 1 блістеру в к= артонній коробці; по 14 таблеток у блістері, по 1 блістеру в картонній коробці; по 1= 000 таблеток у контейнері.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

АТ «Адамед Фарма», Польща

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.=

вул. Марш. Дж. <= span class=3DSpellE>Пілсудського 5, 95-200, Паб’яніц= е, Польща.

Рівень креатиніну у сироватці крові	Добова д= оза (% від звичайної дози)	Частота = застосування
Кліренс креатиніну, мл/хв	Кліренс креатиніну, mмоль/л
> 25<= o:p>	Чоловіки: < 265= Жінки: < 175	100=	Кожні 12 годин
15–25	Чоловіки: 265̵= 0;620 Жінки: 175‒4= 00	50<= /o:p>	Кожні 12 або 24 го= дини
< 15<= o:p>	Чоловіки: > 620= Жінки: > 400	Слід уникати засто= сування лікарського засобу, крім випадків, коли проводиться гемодіаліз.