ЗАТВЕРДЖЕi= 3;О

ІНСТ= ;РУКЦІЯ

для медичного застосуванl= 5;я лікарськогl= 6; засобу

ТЕНОХОП-E

(TENOHOPE-E)

= 057;клад:

= 076;іючі речовини:= 1 таблетка мі = 89;тить тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату 300 мг, емтрицитабo= 0;ну 200 мг;

k= 6;опоміжні речовини: лактозl= 0; моногідрат, целюлоза мікрокристk= 2;лічна, крохмаль прежелатинo= 0;зований, натрію кроскармелl= 6;за, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, Opadry II Blue 30 K50500= 2: лактози моногідрат, гіпромелозk= 2;, титану діок = 89;ид (E 171), триацетин, індигокармo= 0;н (Е 132).

Ліка= ;рська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.=

&#= 1054;сновні фізико-хімі = 95;ні властивостo= 0;: двоопу= клі таблетки, вкриті плівковою оболонкою світло-синь = 86;го кольору, кk= 2;псулоподіб= 085;ої форми, з написом «L 24» з одного боку, та гладеньк= 10; з іншого.

Фарм= ;акотерапев = 90;ична група.

Про&= #1090;ивірусні лікарські засоби для лікування ВІЛ-інфекці = 81;, комбінації.

Код АТХ J05A R03.

= 060;армакологі&= #1095;ні властивостo= 0;.

= 060;армакодина&= #1084;іка.

Меха= ;нізм дії та фармакодинk= 2;мічні ефекти. Емтр= ;ицитабін – це нуклеозиднl= 0;й аналог цити = 76;ину. Тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарат пер = 77;творюється in vivo на тенофовір, нуклеозид монофосфат (нуклеотид) аналог аденозин монофосфатm= 1;. Як емтрицитабo= 0;н, так і тенофовір проявляють активність, що є специфічноn= 2; до вірусу ім= 091;нодефіциту людини (ВІЛ-1 та ВІЛ-2) та вірусу гепа = 90;иту B.

Емтриц = 80;табін та тенофові = 88; фосфорилююm= 0;ься клітинними ферментами = 79; утворенням емтрицитабo= 0;н трифосфату та тенофові = 88; дифосфату відповідно. Дослідженнn= 3; in vitro показали, що як емтрицитабo= 0;н, так і тенофо= 074;ір можуть повністю фософрилювk= 2;тися при поєднан = 85;і у клітинах. Емтрицитабo= 0;н трифосфат т = 72; тенофовір дифосфат конкурентнl= 6; інгібують зворотну транскриптk= 2;зу ВІЛ-1, що призв= одить до перериваннn= 3; ДНК ланцюга.

Як емтрицитабo= 0;н, так і тенофовір дифосфат є слабким інг= 10;бітором полімерази ДНК ссавців, і немає свід= 095;ень їх мітохондріk= 2;льної токсичностo= 0; in vitro та in vivo.

Ан= 090;ивірусна активність in vitro. Синергічна антивіруснk= 2; активність спостерігаl= 3;ася при комбінації емтрицитабo= 0;ну та тенофовіру i= n vitro. Доповнення до синергічниm= 3; ефектів спостерігаl= 3;и під час комбінованl= 0;х досліджень = 79; інгібітораl= 4;и протеази та = 079; нуклеозиднl= 0;ми і ненуклеозиk= 6;ними аналогами інгібіторіk= 4; зворотної транскриптk= 2;зи ВІЛ.

Рези= ;стентність. Резистентнo= 0;сть спостерігаl= 3;ася in vitro та у деяких ВІЛ-1-інфіков&#= 1072;них пацієнтів у = 079;в’язку з розвитком M18= 4V/I мутацій при емтрицитабo= 0;ні або K65R мутації з тенофовіроl= 4;. Не було вияв= 083;ено інших шляхі = 74; резистентнl= 6;сті до емтрицит = 72;біну або тенофовіру. Емтрицитабo= 0;н-резистент&#= 1085;і віруси з мут= 072;цією M184V/I були крос-резист = 77;нтними до ламівуди = 85;у, але зберігали чутливість до диданози = 85;у, ставудину, тенофовіру, зальцитабіl= 5;у та зидовудину. Мутація K65R може також бути відібр = 72;на абакавіром або диданозиноl= 4; і призводит= 00; до зменшено= 11; чутливості до цих засоб= 110;в та до лам= 110;вудину, емтрициm= 0;абіну та теноф = 86;віру. Пацієнтам з ВІЛ-1, які мають мутацію K65R, слід уникат = 80; тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату.=

Пацієн = 90;и з ВІЛ-1, у яких було виявлено тр = 80; або більше мутацій, пов’язаних = 79; аналогом ти = 84;ідину (thymidine analogue associated mutations – TAMs), що включали мутацію зворотної транскриптk= 2;зи M41L або L210W, проявляли зменшену чутливість до тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату.=

= 060;армакокіне&= #1090;ика.

Всмо= ;ктування. Після пероральноk= 5;о прийому емтрицитабo= 0;н та тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарат швидко всмоктуютьl= 9;я, а тенофовір = 91; дизопроксиl= 3;у фумарат перетворюєm= 0;ься на тенофові = 88;. Максимальнo= 0; концентрацo= 0;ї емтрицитабo= 0;ну та тенофовіру спостерігаn= 2;ться в сироватці крові у межа= 093; від 0,5 до 3 годи= ;н після введення натще. Прийо= 084; препарату з їжею призво = 76;ив до затримки приблизно н = 72; три чверті години досягнення максимальнl= 0;х концентрацo= 0;й тенофовіру та збільшення значення AUC та= C_max тенофовіру приблизно н = 72; 35 % та 15 % відповідно при прийомі = 079; багатою на жири або легкою їжею порівняно з прийомом натще. Для оптимізаціo= 1; всмоктуванl= 5;я тенофовіру рекомендуєm= 0;ься прийом препарату з їжею.

Розп= ;оділ. Після пероральноk= 5;о прийому емтрицитабo= 0;ну або тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату ем = 90;рицитабін та тенофові = 88; розподіляюm= 0;ься по всьому організму. In = ;vitro зв’язуваннn= 3; емтрицитабo= 0;ну з білками плазми кров= 10; людини стан = 86;вило < 4 % та не залежало ві = 76; концентрацo= 0;ї в діапазоні від 0,02 до 200 мкг/мл. Зв’язуваннn= 3; тенофовіру in vitro з білком плазми або з білком сироватки крові становило менше 0,7 % та 7,2 % відповідно, = 074; діапазоні концентрацo= 0;й тенофовіру від 0,01 до 25 мкг/мл.

Біот= ;рансформац= 10;я. Метаболізм емтрицитабo= 0;ну є обмеженим. Біотрансфоl= 8;мація емтрицитабo= 0;ну включає оки = 89;нення тіолової частини з утворенням 3'&#= 8209;сульфоксид діастереомk= 7;рів (приблизно 9 % від дози) та кон’югації = 79; глюкуроновl= 6;ю кислотою з утворенням 2'&#= 8209;O‑глюкуроні= ;ду (приблизно 4&nbs= p;% дози). &= #1044;ослідження= ; in vitro показали, що ні тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарат, ні тенофовір н = 77; є субстратамl= 0; ферментів CYP450. = 053;і емтрицитабo= 0;н, ні тенофові = 88; не інгібува = 83;и in vitro метаболізм препарату, щ= 086; опосередкоk= 4;увався будь-якою з о&#= 1089;новних ізоформ CYP450 людини, що беруть участь у біотрансфоl= 8;мації препарату. Також емтри = 94;итабін не інгібува = 74; уридин‑5'‑ди= 092;осфоглукур&= #1086;ніл трансферазm= 1; – фермент, що відповідає за глюкуронідk= 2;цію.

Виве= ;дення. Емтрицитабo= 0;н головним чином виводиться нирками при повному визначенні досягнутої дози в сечі (приблизно 86&nb= sp;%) та фекаліях (приблизно 14&nb= sp;%). 13 % дози емтрицитабo= 0;ну визначалосn= 3; в сечі як три метаболіти. Системний кліренс емтрицитабo= 0;ну в середньом = 91; становив 307 мл/хв. Після пероральноk= 5;о введення період напі = 74;виведення емтрицитабo= 0;ну становить приблизно 10 годин.

Тенофо = 74;ір головним чином виводиться нирками, як шляхом фільтрації, так і активною ту = 73;улярною транспортнl= 6;ю системою, пр= 080; цьому після внутрішньоk= 4;енного введення пр = 80;близно 70-80 % дози виводиться = 91; незміненомm= 1; стані з сечею. Уявни= 081; середній кліренс тенофовіру становить приблизно 307 мл/хв. Нирковий кліренс бул = 86; оцінено у приблизно 210 мл/хв, що перевищує швидкість г = 83;омерулярно&#= 1111; фільтрації. Це вказує на те, що тубуля&#= 1088;на секреція є важливою частиною виведення тенофовіру. Після пероральноk= 5;о введення період напіввиведk= 7;ння тенофовіру становить приблизно 12-18 годин.

Вік. Фармакокінk= 7;тичних досліджень емтрицитабo= 0;ну або тенофовіру = 79; участю паці= 08;нтів літнього віку (понад 65 &= #1088;оків) не проводил = 80;.

Стат= ;ь. = Фармакокінk= 7;тика емтрицитабo= 0;ну та тенофові = 88;у у пацієнтів чоловічої т = 72; жіночої ста = 90;і подібна.=

Етні= ;чне походження. Немає клінічно важливої фармакокінk= 7;тичної різниці для емтрицитабo= 0;ну у зв’язку з етнічною групою. Фармакокінk= 7;тика тенофовіру не була спеціально вивчена в різних етнічних групах.

= 044;іти. У цілому фармакокінk= 7;тика емтрицитабo= 0;ну у грудних дітей, дітей молодшого віку та підлітків (в= 110;ком від 4 місяці = 74; до 18 років) подібна тій, &#= 1097;о спостерігаn= 8;ться у дорослих. Дослідженнn= 3; фармакокінk= 7;тики тенофовіру = 91; дітей та підлітків (в= 110;ком до 18 років) не проводили.

Нирк= ;ова недостатніl= 9;ть. Існують обмежені дані з фармакокінk= 7;тики емтрицитабo= 0;ну та тенофовіру = 91; пацієнтів з порушеною функцією нирок після одночасногl= 6; введення окремих препаратів або у складі комбінації. Параметри фармакокінk= 7;тики головним чином визначалисn= 3; після введе = 85;ня одноразовиm= 3; доз емтрицитабo= 0;ну 200 мг або тенофовіру дизопроксиl= 3;у 245 мг не інфік&= #1086;ваним ВІЛ-пацієнт = 72;м з різними ступенями ниркових порушень. Ступінь ниркових по = 88;ушень визначаласn= 3; відповідно до початков = 80;х значень кліренсу креатиніну (= 050;К) (нормальна функція нирок при КК&nb= sp;> 80 мл/хв; незначні порушення при КК =3D 50‑79 м= л/хв; помірні порушення при КК =3D 30-49 мл= ;/хв та тяжкі порушення при КК =3D 10-29 мл= ;/хв).

Середн= 03; (% CV – коефіцієl= 5;т кореляції) експозиція до емтрицитабo= 0;ну збільшувалk= 2;ся від 12 (25 %) мкг•год/= мл у пацієнтів = 079; нормальною функцією нирок до 20 (6 %) мкг•год/&= #1084;л, 25 (23 %) мкг•год/= мл та 34 (6 %) мкг•год/&= #1084;л у пацієнтів = 079; незначними, помірними т = 72; тяжкими порушеннямl= 0; функції нир = 86;к відповідно.

Середн= 03; (% CV) експозиціn= 3; до тенофовіру збільшувалk= 2;ся від 2185 (12 %) мкг•год= ;/мл у пацієнтів = 079; нормальною функцією нирок до 3064 (30 %) мкг•год= ;/мл, 6009 (42 %) мкг•год= ;/мл та 15 985 (45 %) мкг•го= ;д/мл у пацієнтів = 079; незначними, помірними т = 72; тяжкими порушеннямl= 0; функції нирок відпо = 74;ідно.

Очікує = 90;ься, що збільшений інтервал дозування препарату у пацієнтів з помірними н = 80;рковими порушеннямl= 0; призведе, порівняно з пацієнтами = 79; нормальною функцією нирок, до більших пікових концентрацo= 0;й у плазмі кро= 074;і та більш низьких рівнів C_min. Клінічні наслідки цього невідомі.=

У пацієнтів з термінальнl= 6;ю стадією захворюванl= 5;я нирок (end‑stage renal disease – ESRD), які потребують гемодіалізm= 1;, експозиція до препарат = 91; значно збільшувалk= 2;ся протягом 72 годин до 53 (19 %) мкг•год/= мл емтрицитабo= 0;ну та протягом 48 годин до 42 857 (29 %) нг•год/мл тенофовіру.

Рекоме = 85;дується змінити інтервал мі = 78; прийомами препарату пацієнтам з кліренсом к = 88;еатиніну 30-49 мл/хв. Препарат не прийнятний = 76;ля пацієнтів з = 050;К < 30 мл/хв або для тих, хто перебуває н = 72; гемодіалізo= 0; (див. розділ «Спосіб застосуванl= 5;я та дози»).

Печі= ;нкова недостатніl= 9;ть. Фармакокінk= 7;тика препарату у пацієнтів з = 087;ечінковою недостатніl= 9;тю не досліджуваl= 3;ася. Проте малоймовірl= 5;о, щоб була необхіднісm= 0;ь у коригуваннo= 0; дози препар = 72;ту для пацієнт= 10;в з печінково= 02; недостатніl= 9;тю.

Фармак = 86;кінетика емтрицитабo= 0;ну не дослідже = 85;а у пацієнтів, не інфікованиm= 3; вірусом геп = 72;титу типу В (HBV), з різними ступенями печінкової недостатноl= 9;ті. У цілому фармакокінk= 7;тика емтрицитабo= 0;ну в інфікованиm= 3; HBV пацієнтів була аналогічноn= 2; до фармакокінk= 7;тики у здорових осіб та ВІЛ-інфіков = 72;них пацієнтів.=

Одно= ;разову дозу 245 мг тенофовіру дизопроксиl= 3;у застосовувk= 2;ли не інфікованиl= 4; ВІЛ-пацієнт = 72;м з різними ст= 091;пенями порушень функції печінки, що визначалисn= 3; відповідно до класифікацo= 0;ї Чайлда-П’ю-Т= 102;ркотта (ЧПT). Параметри фармакокінk= 7;тики тенофовіру = 10;стотно не змінювалисn= 3; у пацієнтів = 079; печінковою недостатніl= 9;тю, що вказувал = 86; на те, що у цих пацієнтів немає потреби в коригуваннo= 0; дози. Середн= 110; (% CV) значення C_{max
та AUC_0‑∞
тенофовіру
становили
223 (34,8 %) нг/мл і
2050 (50,8 %) нг·год/&#=
1084;л
відповідно
=
74;
осіб без
печінкових
порушень
порівняно з
289 (46,0 %) нг/мл та
2310 (43,5 %) нг·год/&#=
1084;л
у пацієнтів =
079;
помірними
порушеннямl=
0;
печінки та
305 (24,8 %) нг/мл та
2 740 (44,0 %) нг·го
=
76;/мл
у пацієнтів =
110;з
тяжкими
печінковимl=
0;
порушеннямl=
0;.}

= 050;лінічні характерисm= 0;ики.

Показа = 85;ня.

Препар = 72;т призначаютn= 0; у комбінованo= 0;й антиретровo= 0;русній терапії для лікування В = 30;Л-1 інфікованиm= 3; дорослих (віком від 18 років).

=

= 055;ротипоказа&= #1085;ня.

Підвищ = 77;на чутливість до діючих речовин або до будь-якої з допоміжни = 93; речовин.

Вз= 072;ємодія з іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій.=

Ос= 082;ільки препарат містить емтрицитабo= 0;н та тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарат, будь-які взаємодії, щ= 086; були визначені з цими речови = 85;ами окремо, можуть виникнути і = 079; Тенохоп-Е. Дослідженнn= 3; взаємодії були проведені тільки з участю дорослих.=

Фармак = 86;кінетика стаціонарнl= 6;го стану емтри = 94;итабіну та тенофовіру не зазнавал = 72; впливу, якщо емтрицитабo= 0;н та тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарат зас = 90;осовували разом, порівняно із введення = 84; кожного лікарськогl= 6; препарату о = 82;ремо.

Доl= 9;лідження in vitro та клінічної фармакокінk= 7;тичної взаємодії показали, що імовірністn= 0; взаємодій, опосередкоk= 4;аних CYP450, з участю емтрицитабo= 0;ну та тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату з іншими лікарськимl= 0; засобами є низькою.

= 054;дночасне застосуванl= 5;я не рекомендуєm= 0;ься: = Через схожість з емтрицитабo= 0;ном Тенохоп-Е не слід приймати одночасно з іншими анал = 86;гами цитидину, такими як ламівудин (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

Як фіксовану комбінацію препарат не слід прийма = 90;и одночасно з іншими лікарськимl= 0; засобами, що містять будь-який з компонентіk= 4;, емтрицитаб&= #1110;н або тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарат.

Препар = 72;т не слід приймати одночасно з адефовіру дипівоксилl= 6;м.

= 044;иданозин. = Одночасне застосуванl= 5;я препарату т = 72; диданозину не рекомендуєm= 0;ься (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я» та таблицю 1).

Ліка= ;рські препарати, щ= 086; виводяться нирками. Оскільки емтрицитабo= 0;н та тенофові = 88; у першу черг= 091; виводяться нирками, одночасне з = 72;стосування препарату з іншими лікарськимl= 0; засобами, що виводяться шляхом активної тубулярної секреції (наприклад цидофовір), може призводити = 76;о підвищення концентрацo= 0;ї в сироватці крові емтрицитаk= 3;іну та/або лікарських засобів, що застосовуюm= 0;ься одночасно, ч= 077;рез конкуренціn= 2; за цей шлях виведення.=

Застос = 91;вання препарату слід уникат = 80; з одночасни = 84; або нещодав = 85;ім прийомом нефротоксиm= 5;них лікарських засобів, наприклад з аміноглікоk= 9;идами, амфотерициl= 5;ом В, фоскарнетоl= 4;, ганцикловіl= 8;ом, пентамідинl= 6;м, ванкоміцинl= 6;м, цидофовіроl= 4; або інтерлейкіl= 5;ом-2 (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

= 030;нші взаємодії.=

Взаємо = 76;ії між компонентаl= 4;и препарату, і= 085;гібіторами протеази та нуклеозиднl= 0;ми інгібітораl= 4;и зворотної транскриптk= 2;зи подано в таблиці 1 нижче (збільшення позначено «↑», зменшен= 085;я – «↓», відсутністn= 0; змін – «↔», двічі на доб= 091; – «b.i.d.», 1 раз на добу – «q.d.»). Якщо можлив = 86;, 90 % довірчі інт= ;ервали вказані в дужках.

Табл= ;иця 1

Взаємо = 76;ії між компонентаl= 4;и Тенохопу-Е т= 072; іншими лікарськимl= 0; препаратамl= 0;

Лікарс= 100;кий препарат за напрямками лікування

Впливи на зміну середньої процентної концентрац= 110;ї діючої речовини в AUC, Cmax, C_min з 90 % довірчими інтервалам= 080;, якщо такі є (механізм)

Рекоме= 085;дація стосовно одночасног= 086; застосуван= 085;я з Тенохопом-Е (емтрицитаб&#= 1110;н

200 мг, тенофовіру дизопрокси= 083;у фумарат 300 мг= )

ПРОТ = 48;ІНФЕКЦІЙНІ

Антире= 090;ровірусні

Інгібі= 090;ори протеази

Атазан= 072;вір/Ритонав= ір / Тенофовіру дизопрокси= 083;у фумарат

(300 мг q.d./100 мг q.d./300 мг q.d.)

Атазан= 072;вір:

AUC: ↓ 25 % (↓ 42 до ↓ 3)

C_max: ↓ 28 % (↓ 50 до ↑ 5)

C_min: ↓ 26 % (↓ 46 до ↑ 10)

Тенофо= 074;ір:

AUC: ↑ 37 %

C_max: ↑ 34 %

C_min:↑ 29 %

Коригу= 074;ання дози не рекомендує= 090;ься. Збільшена експозиція до тенофовіру може посилю&#= 1074;ати пов’язані з тенофовіро= 084; несприятли= 074;і явища, включаючи ниркові порушення. С&= #1083;ід ретельно спостеріга= 090;и за функцією нирок (див. розділ «Особливос= 090;і застосуван= 085;я»).

Атазан= 072;вір/Ритонав= ір / Емтрицитаб= 110;н

Взаємо= 076;ія не досліджена.

Даруна= 074;ір/Ритонаві= р / Тенl= 6;фовіру дизопрокси= 083;у фумарат

(300 мг q.d./100 мг q= .d./ 300 мг q.d.)

Даруна= 074;ір:

AUC: ↔

C_min: ↔

Тенофо= 074;ір:

AUC: ↑ 22%

C_min:↑ 37%=

Коригу= 074;ання дози не рекомендує= 090;ься. Збільшена експозиція до тенофовіру може посилю&#= 1074;ати пов’язані з тенофовіро= 084; несприятли= 074;і явища, включаючи ниркові порушення. Слід ретельно спостеріга= 090;и за функцією нирок (див. розділ «Особливос= 090;і застосуван= 085;я»).

Даруна= 074;ір/Ритонаві= р / Емтрицитаб= 110;н

Взаємо= 076;ія не досліджена.

Лопіна= 074;ір/Ритонаві= р / Тенофовіру дизопрокси= 083;у фумарат

(400 мг q.d. / 100 мг q.d. / 300 мг q.d.)

Лопіна= 074;ір/Ритонаві= р:

AUC: ↔

С_max: ↔

C_min: ↔

Тенофо= 074;ір:

AUC: ↑ 32 % (↑ 25 до ↑ 38)

С_max: ↔

C_min: ↑ 51 % (↑ 37 до ↑ 66)

Коригу= 074;ання дози не реко&= #1084;ендується. Збільшена експозиція до тенофові&#= 1088;у може посилювати пов’язані з тенофовіро= 084; несприятли= 074;і явища, включаючи н&#= 1080;ркові порушення. Слід ретельно спостеріга= 090;и за функцією нирок (див. розділ «Особливос= 090;і застосуван= 085;я»).

Лопіна= 074;ір/Ритонаві= р / Емтрицитаб&= #1110;н

Взаємо= 076;ія не досліджена.

Нуклео= 079;идні інгібітори зворотної транскрипт= 072;зи (nucleoside reverse transcriptase inhibitors – = NRTIs)

Дидано= 079;ин/Тенофові= ру дизопрокси= 083;у фумарат

Одноча= 089;ний прийом тенофовіру дизопрокси= 083;у фумарату та диданозину не рекомендує= 090;ься, оскільки це призводить до 40-60 % підвищення системної експозиції до диданозину, що може збільшуват= 080; ризик пов’язаних з диданозин&#= 1086;м небажаних реакцій (див. розділ Побі&#= 1095;ні реакції).

Од&#= 1085;очасне застосуван= 085;я Тенохопу-Е та диданози&#= 1085;у не рекомендує= 090;ься (див. розділ Особливост= 110; застосуван= 085;я).

По&#= 1074;ідомлялося про нечасті, іноді летальні, випадки панкреатит= 091; та лактат-ацид&#= 1086;зу.Одночасн= ;е застосуван= 085;я тенофовіру дизопрокси= 083;у фумарату і диданозину з дозування&#= 1084; 400 мг на добу було пов’язане з&#= 1110; значним зниженням кількості лімфоцитів CD= 4, можливо, пов’язане з&#= 1110; збільшення= 084; внутрішньо= 082;літинної взаємодії фосфорильо= 074;аного (тобто активного) д&= #1080;данозину. Зменшена доза 250 мг диданозину, одночасно застосован= 086;го з терапією тенофовіру дизопрокси= 083;у фумарату була пов’яз&#= 1072;на з повідомле&#= 1085;нями про високі темпи вірусологі= 095;ної неефективн= 086;сті протягом декількох контрольов= 072;них комбінацій для лікування В&#= 1030;Л-1-інфекції.

Ди&#= 1076;анозин/ Емтрицитаk= 3;ін

Взаємо= 076;ія не досліджена.

Дослідженн&= #1103;, проведені з іншими лікарськимl= 0; препаратамl= 0;.

Емтрицитаб&= #1110;н. In vitro емтрицитабo= 0;н не інгібува = 74; метаболізм, опосередкоk= 4;аний будь-якою з таких лізоформ CYP450 людини: 1A2, 2A6, 2B6, 2C9, 2C19, 2D6 та 3A4. Емтрицитабo= 0;н не інгібува = 74; фермент, що відповідав за глюкуронідk= 2;цію.

Клініч = 85;о значущі взаємодії відсутні, як= 097;о емтрицитабo= 0;н застосовуєm= 0;ься одночасно з = 110;ндинавіром, зидовудиноl= 4;, ставудином або фамцикл = 86;віром.

Тено= ;фовіру дизопроксиl= 3;у фумарат. Одно= ;часне застосуванl= 5;я ламівудину, індинавіру, ефавіренцу, нельфінавіl= 8;у або саквіна = 74;іру (підсиленог = 86; ритонавіру), метадону, рибавірину, рифампіцинm= 1;, адефовіру, дипівоксилm= 1; або гормональнl= 0;х контрацептl= 0;вів норгестимаm= 0;у/ етинілестрk= 2;діолу з тенофовір = 91; дизопроксиl= 3;у фумаратом н = 77; призводило = 74; результаті до будь-якої фармакокінk= 7;тичної взаємодії, щ= 086; має клінічн = 77; значення.

Тено= ;хоп-Е. = Одночасне застосуванl= 5;я такроліму з препаратом = 85;е призводило = 74; результаті до будь-якої фармакокінk= 7;тичної взаємодії, щ= 086; має клінічн = 77; значення.=

= 054;собливості застосуванl= 5;я.

Тен&= #1086;хоп-Е = 85;е слід застосовувk= 2;ти одночасно з іншими ліка = 88;ськими препаратамl= 0;, що містять емтрицитабo= 0;н, тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарат або інші аналог = 80; цитидину, такі як ламівудин (див. розділ «Вза= ;ємодія з іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій»). Препk= 2;рат не слід призначати одночасно з = 072;дефовіру дипівоксилl= 6;м.

Одно= ;часне застосуванl= 5;я тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату та диданозину.

Не рекомендуєm= 0;ься. Одночасне введення те = 85;офовіру дизопроксиl= 3;у фумарату та диданозину призводить до 40-60 % підвищення системної експозиції до диданозину, що може збіл= 100;шувати ризик пов’язаних = 79; диданозиноl= 4; несприятлиk= 4;их явищ (див. розділ «Взаємодія = 79; іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій»). &#= 1055;овідомляло= ся про нечасті, іноді летальні випадки панкреатитm= 1; та лактат-ацид = 86;зу. Одночасне введення тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату та диданозину = 74; дозі 400 мг на д= обу було пов’язане з= 10; значним зменшенням = 82;ількості клітин CD4, можливо, через міжклітиннm= 1; взаємодію, щ= 086; підвищує фосфорильоk= 4;аний (тобто активний) диданозин. Зменшене до = 79;ування 250 мг диданозину, що вводитьс= 03; разом з терапією тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумаратом, було пов’язане з повідомленl= 5;ями про високу частоту вірусологіm= 5;но невдалого л= 10;кування при кількох досліджениm= 3; комбінаціяm= 3;.

Потр= ;ійна нуклеозиднk= 2; терапія.

Надход = 80;ли повідомленl= 5;я про високу частоту вірусологіm= 5;но невдалого лікування т = 72; появу резистентнl= 6;сті на ранній стадії, якщо тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарат поєднувавсn= 3; з ламівудиноl= 4; та абака= віром, а також з ламівудиноl= 4; та диданозиноl= 4; за схемою введення 1 раз на добу. Існує близь = 82;а структурна подібність між ламівуд = 80;ном та емтрицитабo= 0;ном, а також поді= 073;ність фармакокінk= 7;тики та фармакодинk= 2;міки цих двох речовин. Том= 091; такі ж проблеми мо = 78;уть спостерігаm= 0;ися, якщо Тено&= #1093;оп-Е = 79;астосовува&#= 1090;и з третім нуклеозиднl= 0;м аналогом.=

= 054;портуністи&= #1095;ні інфекції.=

У пацієнтів, які отримують Тенохоп-Е = 72;бо будь-яку інш= 091; антиретровo= 0;русну терапію, мож= 077; продовжуваm= 0;ися розвиток опортуністl= 0;чних інфекцій та інших ускла = 76;нень ВІЛ-інфекці= 11;, а отже, вони повинні зал = 80;шатися під пильним клінічним наглядом лікарів, які мають досві = 76; лікування пацієнтів і = 79; захворюванl= 5;ями, пов’язанимl= 0; з ВІЛ.

= 055;ередача ВІЛ.

Оскіль = 82;и не доведено, що ефективн = 77; пригніченнn= 3; вірусу антиретровo= 0;русним лікуванням препаратом істотно знижує ризи = 82; передачі інфекції статевим шляхом, залишковий ризик не мож= 077; бути виключений. Заходи щодо запобіганнn= 3; передачі повинні бут = 80; прийняті ві = 76;повідно до національнl= 0;х рекомендацo= 0;й.

Нирк= ;ові порушення.=

Емтриц = 80;табін та тенофові = 88; головним чином виводяться нирками шляхом комбінації = 75;ломерулярн&#= 1086;ї фільтрації та активної тубулярної секреції. Надходили повідомленl= 5;я про ниркову недостатніl= 9;ть, ниркові пор = 91;шення, підвищений рівень креатиніну, гіпофосфатk= 7;мію та проксимальl= 5;у тубулопатіn= 2; (включаючи синдром Фанконі) при застосуванl= 5;і тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату в к= 083;інічній практиці (див. розділ «Поб= ;ічні реакції»).

Рекоме = 85;дується проведення розрахунку = 82;ліренсу креатиніну = 91; всіх пацієнтів д = 86; початку лік = 91;вання препаратом та спостережеl= 5;ня за функцією нирок (кліренс креатиніну та рівень фосфату в сироватці крові) кожні 2-4 тижні лікування, після 3-х місяців лікування, а потім кожні 3-6 місяців у пацієнтів, які не мають факторів ризику розв = 80;тку ниркових порушень. Ст= 086;совно пацієнтів з ризиком порушення ф = 91;нкції нирок, включаючи пацієнтів, які раніше мали нирков= 10; явища під ча= 089; отримання а = 76;ефовіру дипівоксилm= 1;, слід розглянути необхіднісm= 0;ь проведення більш частого кон = 90;ролю функції нирок.

Паці= ;єнти з нирковою недостатнo= 0;стю (кліренс креатиніну < 80 мл/хв), включаючи п = 72;цієнтів на гемодіалізo= 0;.

Безпек = 72; застосуванl= 5;я тенофовіру = дл= 103; нирок досліджуваl= 3;ася тільки у пацієнтів з незначними порушеннямl= 0; ниркової фу = 85;кції (кліренс креатиніну < 80 мл/хв). Дан= 10; обмежених клінічних д = 86;сліджень вказують на те, що подовжені інтервали між прийомами н = 77; є оптимальниl= 4;и і можуть призводити до підвищеної токсичностo= 0; і, можливо, невідповідl= 5;ої реакції. Більш того, в невеликому клінічному дослідженнo= 0; підгрупа пацієнтів з кліренсом креатиніну = 84;іж 50 та 60 мл/хв, які отримували тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарат у комбінації = 79; емтрицитабo= 0;ном кожні 24 годин&= #1080;, мали в 2-4 рази вищу експозицію до тенофові = 88;у та зазнавал = 80; погіршення функції нирок (див. розділ «Фар = 84;акокінетик&#= 1072;»). Тому, потрібна ретельна оцінка співвідношk= 7;ння користі-риз = 80;ку, якщо препарат застосовуюm= 0;ь пацієнтам з кліренсом креатиніну < 60 мл/хв, та ретельний контроль функції нирок. Окрім цього, слід ретельно спостерігаm= 0;и за клінічно= 02; реакцією на лікування у пацієнтів, які отримують препарат з п= 086;довженими інтерваламl= 0; між прийомами. З= 072;стосування препарату Тенохоп-Е не рекомендуєm= 0;ься пацієнтам з тяжкими нирковими п = 86;рушеннями (кліренс креатиніну < 30 мл/хв) та пацієнтам, які потребують гемодіалізm= 1;, оскільки з комбінованl= 6;ю таблеткою н = 77; можна досяг = 90;и необхідногl= 6; зменшення дози (див. розділи «Сп= ;осіб застосуванl= 5;я та дози» та «Фармакокіl= 5;етика»).

Якщо рівень фосфату у сироватці крові < 1,5 мг/k= 6;л (0,48 ммоль/л) абl= 6; кліренс креатиніну зменшений д = 86; < 50 мл/хв у будь-якого пацієнта, який отриму= 08; препарат, сл= 110;д провести повторну оцінку функції нирок протя = 75;ом 1 тижня, включаючи визначення рівня глюко = 79;и в крові, калію в кров= 110; та концентрацo= 0;ї глюкози в сечі (див. розділ «Побічні реакції»). По&#= 1090;рібно також розглянути необхіднісm= 0;ь припинення лікування препаратом = 87;ацієнтів із кліренсо = 84; креатиніну, зменшеним д = 86; < 50 мл/хв, або із рівнем фосфату в си= 088;оватці крові, зменшеним д = 86; < 1 мг/дл (0,32 ммоль/л). Пе = 88;еривання лікування препаратом Тенохоп Е також слід розглядати = 91; разі прогре = 89;уючого зниження функцій нирок, якщо не було виявлено жодної іншо= 11; причини.

Слід уникати застосуванl= 5;я Тенохоп-Е з одночасним або нещодавнім застосуванl= 5;ям нефротоксиm= 5;них лікарських засобів (див. розділ «Вза= ;ємодія з іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види вз= 072;ємодій»). Якщо одночасногl= 6; застосуванl= 5;я препарату т = 72; нефротоксиm= 5;них засобів уни = 82;нути неможливо, слід щотижн= 03; перевіряти функцію нирок.

Випадк = 80; гострої ниркової недостатноl= 9;ті після початку прийому високих доз або декільк = 86;х нестероїднl= 0;х протизапалn= 0;них препаратів (НПЗП) були зареєстровk= 2;ні у пацієнтів = 079; факторами ризику порушення функції нир = 86;к. У разo= 0; супутнього прийому препарату з НПЗП функці= 02; нирок слід уважно конт = 88;олювати.

Більш високий ризик погіршення функції нир = 86;к спостерігаn= 8;ться у пацієнтів, які отримув = 72;ли тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарат у поєднанні з інгібітороl= 4; протеази, стимульоваl= 5;им ритонавіроl= 4; або кобіцистатl= 6;м. Ці пацієнти потребують чіткого контролю за = 092;ункцією нирок (див. розділ «Взаємодія = 79; іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види вз= 072;ємодій»). Для ВІЛ-1-інфіков&#= 1072;них пацієнтів з факторами ризику ниро = 82; необхідно ретельно прорахуватl= 0; одночасне застосуванl= 5;я тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату зі стимульоваl= 5;им інгібітороl= 4; протеази.=

Пацієнт = 80; з мутаціями штаму ВІЛ= -1. Слід уникат = 80; застосуванl= 5;я препарату п = 72;цієнтам, яких вже лікували антиретровo= 0;русними препаратамl= 0;, зі штамами ВІЛ-1, що мають мутацію K65R (диk= 4;. розділ «Фар= ;макодинамі = 82;а»).

Впли= ;в на кістки.

У ході дослідженнn= 3;, в якому порівнювалl= 0; дію тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату із ставудином = 91; комбінації = 79; ламівуди = 85;ом та ефаві = 88;енцом у пацієнтів, які раніше н= 077; приймали антиретровo= 0;русні препарати, в обох експерименm= 0;альних групах спостерігаl= 3;и незначне зм = 77;ншення мінеральноo= 1; щільності кістки стег = 85;а та хребта. Зменшення мінеральноo= 1; щільності кісток хребта та зміни біомаркеріk= 4; кістки порівняно з = 087;очатковими значеннями були значно більшими в групі, яка отримувала тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарат до 144 тижнів. Зменшення мінеральноo= 1; щільності кістки стегна були значно біль = 96;ими в цій групі до 96 тижнів. Проте після 144 тижнів не спостерігаl= 3;ося підвищеногl= 6; ризику переломів або свідчен= 00; клінічно іс = 90;отних відхилень стану кістк = 80; від норми.

Кістко = 74;і аномалії (що нечасто бул = 80; однією з причин переломів) можуть бути пов’язані з проксимальl= 5;ою нирковою ту = 73;улопатією (див. розділ «Поб= ;ічні реакції»). Як&#= 1097;о виникає підозра на кісткові аномалії, тоді слід отримати відповідні консультацo= 0;ї.

Паці= ;єнти з ВІЛ та супутнім інфікуваннn= 3;м вірусами гепатиту ти= ;пів B або C.

Пацієн = 90;и з хронічним гепатитом типів B або C, які проходять антиретровo= 0;русну терапію, зазнають підвищеногl= 6; ризику тяжких та по= 090;енційно летальних несприятлиk= 4;их реакцій з боку печінк = 80;.

Лікаря = 84; слід звернутися до поточних рекомендацo= 0;й з лікування ВІЛ стосовн = 86; оптимальноk= 5;о контролю ВІЛ-інфекці= 11; у пацієнтів із супутнім інфікуваннn= 3;м вірусами гепатиту ти = 87;у B (HBV).

У випадку супутньої антивіруснl= 6;ї терапії у зв’язку з гепатитом B або C необхідно також звертатися до відповідниm= 3; інструкцій для медичного застосуванl= 5;я цих лікарсь = 82;их засобів.

Безпек = 72; та ефективнісm= 0;ь препарату н = 77; була встановленk= 2; стосовно лікування хронічного інфікуваннn= 3; HBV. У фармакодинk= 2;мічних дослідженнn= 3;х емтрицитабo= 0;н та тенофові = 88; окремо та в комбінації продемонстl= 8;ували активність проти HBV (див. розділ «Фам= ;акодинамік = 72;»). Обмежений клінічний досвід вказує на те, що емтрицитабo= 0;н та тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарат виявляють активність проти HBV при застосуванl= 5;і у антиретровo= 0;русній комбінованo= 0;й терапії для контролю ВІЛ-інфекці= 11;.

Припин = 77;ння лікування препаратом пацієнтів і = 79; супутнім інфікуваннn= 3;м ВІЛ та HBV може k= 3;ути пов’язане з тяжким гострим погіршенняl= 4; перебігу гепатиту. За пацієнтами, які мають супутнє інфікуваннn= 3; ВІЛ та HBV і які припиняють прийом Тенохопу-Е, має бути встановленl= 0;й пильний наг = 83;яд шляхом як клінічного, так і подальшого лабораторнl= 6;го дослідженнn= 3; принаймні протягом кількох місяців після припинення лікування. У разі необхідносm= 0;і може бути виправданиl= 4; поновлення лікування гепатиту B. Д= 083;я пацієнтів з розвиненим захворюванl= 5;ям печінки або цирозом припинення лікування н = 77; рекомендуєm= 0;ься, оскільки за = 75;острення гепатиту після лікування м = 86;же призводити до печінкової декомпенсаm= 4;ії.

Хвор= ;оби печінки.

Безпеч = 85;ість та ефективнісm= 0;ь препарату н = 77; були встановленo= 0; у пацієнтів = 079;і значними порушеннямl= 0; функції печінки, що існували раніше. Фармакокінk= 7;тика препарату у = 087;ацієнтів з печінковимl= 0; порушеннямl= 0; не досліджу = 74;алася. Фармакокінk= 7;тика тенофовіру вивчена у пацієнтів з печінковимl= 0; порушеннямl= 0;, для цих пацієнтів немає потреби кор = 80;гувати дозу. Зважаючи на мінімальниl= 1; печінковий метаболізм та нирковий шлях виведення емтрицитабo= 0;ну, є малоймовірl= 5;им, що пацієнти = 079; печінковим = 87;орушенням будуть потребуватl= 0; коригуваннn= 3; дози препар = 72;ту (див. розділ «Фар= ;макокінети = 82;а»).

Пацієн = 90;и, у яких раніш= 077; були поруше = 85;ня функції печінки, включаючи хронічний активний гепатит, мають підвищену частоту порушень функції печінки під час комбіно = 74;аної антиретровo= 0;русної терапії (КАР= 058;), і за ними слід спостерігаm= 0;и відповідно до стандарт = 85;ої практики. Якщо є доказ= 080; погіршення = 87;еребігу хвороби печінки, то стосовно таких пацієнтів слід розглянути необхіднісm= 0;ь перерви в лікуванні або його відміни.

Лактатацид = 86;з.

&#= 1055;ро лактатацидl= 6;з, що зазвичай пов’язаний = 10;з жировою дегенераціn= 8;ю печінки, повідомлялl= 6;ся при застосуванl= 5;і аналогів нуклеозидіk= 4;. Ранні симптоми (симптомати = 95;на гіперлактаm= 0;емія) включають доброякіснo= 0; симптоми з боку систем = 80; травлення (нудоту, блювання та біль у животі), неспецифічl= 5;е нездужання, втрату апетиту, втрату маси тіла, респір= 072;торні симптоми (часте та (або) глибоке дих = 72;ння) або неврологічl= 5;і симптоми (включаючи р= 091;хову слабкість). Лактатацидl= 6;з має високу л= 077;тальність і може бути пов’язаний = 79; панкреатитl= 6;м, печінковою недостатніl= 9;тю або нирково= 02; недостатніl= 9;тю. Взагалі лактатацидl= 6;з спостерігаn= 8;ться після кількох міс= 03;ців лікування.=

&#= 1051;ікування аналогами нуклеозиду потрібно припинити у випадку симптоматиm= 5;ної гіперлактаm= 0;емії та метаболічнl= 6;го або молочного ацидозу, поступово зростаючої гепатомегаl= 3;ії або швидког = 86; підвищення = 88;івнів амінотрансm= 2;ерази.

Слід бути обережним при застосуванl= 5;і аналогів нуклеозиду будь-якому пацієнту (ос= 086;бливо жінкам з ожирінням) з гепатомегаl= 3;ією, гепатитом або іншими відомими факторами ризику захворюванl= 5;я печінки та жирової дегенераціo= 1; печінки (включаючи певні лікар = 89;ькі засоби та алкоголь). Лікування п = 72;цієнтів, які мають супутнє інфікуваннn= 3; гепатитом C, альфа-інтер = 92;ероном та рибавіриноl= 4;, може станов = 80;ти особливий ризик.

За пацієнтами = 79; підвищеним ризиком слі = 76; ретельно спостерігаm= 0;и.

Ліпо= ;дистрофія.

У пацієнтів з ВІЛ-інфекці= 08;ю КАРТ була пов’язана з перерозподo= 0;лом жиру в організмі (ліподистро = 92;ія). Наслідки ци = 93; явищ на теперішній час невідом= 10;. Знання про механізми неповні. Бул= 086; висунуто гіпотезу пр = 86; зв’язок між вісцеральнl= 0;м ліпоматозоl= 4; і інгібітораl= 4;и протеази та ліпоатрофіn= 8;ю і нуклеозиднl= 0;ми інгібітораl= 4;и зворотної транскриптk= 2;зи. Підвищений ризик ліподистроm= 2;ії був пов’язаний = 79; окремими факторами, такими як літній вік, і з пов’язанимl= 0; з препарато = 84; факторами, такими як більша тривалість = 72;нтиретрові&#= 1088;усного лікування, та з п= ;ов’язаними з цим порушеннямl= 0; метаболізмm= 1;. Клінічне до = 89;лідження має включат = 80; оцінку фізичних оз = 85;ак перерозподo= 0;лу жирів. Слід звернути ув = 72;гу на показник = 80; ліпідів сироватки крові натще та на рівень глюкози в крові. У разі клінічної необхідносm= 0;і слід контролюваm= 0;и порушення метаболізмm= 1; ліпідів (див. розділ «Поб= ;ічні реакції»).

Тенофо = 74;ір структурно належить до аналогів нуклеозиду, отже, ризик ліподистроm= 2;ії виключити н = 77; можна. Проте результати 144&= #8209;тижневих клінічних досліджень = 79; участю ВІЛ-і= 085;фікованих пацієнтів, які раніше н= 077; лікувалися антиретровo= 0;русними засобами, вк= 072;зують на те, що ризик ліподистроm= 2;ії у разі застосуванl= 5;я тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату бу = 74; меншим, ніж при прийомі ставудину, якщо його застосовувk= 2;ли разом з ламівудиноl= 4; та ефавіренцоl= 4;.

Пору= ;шення мітохондріk= 2;льної функції.

Було показано in vitro та in vivo, що нуклеозиднo= 0; та нуклеотиднo= 0; аналоги при = 79;водять до ураження мітохондріl= 1; різного ступеня. Надходили повідомленl= 5;я про мітохон = 76;ріальну дисфункцію = 91; ВІЛ-негатив = 85;их дітей раннього віку, які зазнали впливу нукл = 77;озидних аналогів в утробі та/аб= 086; у постнатал= 00;ний період. Основними несприятлиk= 4;ими явищами, про які повідомлялl= 6;ся, були гемато = 83;огічні порушення (анемія, нейтропеніn= 3;) та метаболі = 95;ні порушення (гіперлакта = 90;емія, гіперліпазk= 7;мія). Ці явища часто є короткочасl= 5;ими. Надходили повідомленl= 5;я про деякі не= 074;рологічні порушення, щ= 086; починалися пізніше (гіп= 077;ртонія, конвульсії, аномальна поведінка). Н&#= 1072; даний час невідомо, чи неврологічl= 5;і порушення є тимчасовимl= 0;, чи постійними. Будь-яка дитина, яка зазнала впливу аналогів нуклеозиду та нуклеоти = 76;у в утробі, навіть ВІЛ-н= 077;гативні діти, мають пройти подальше клінічне та лабораторнk= 7; обстеження для виявлен = 85;я можливого порушення мітохондріk= 2;льної функції у випадку відповідниm= 3; ознак або симптомів. Ц= 110; результати не впливают= 00; на поточні національнo= 0; рекомендацo= 0;ї використовm= 1;вати антиретровo= 0;русне лікування вагітним жінкам для профілактиl= 2;и вертикальнl= 6;ї передачі ВІ = 51;.

Си= 085;дром імунної реактиваціo= 1;.

У ВІЛ-інфіков = 72;них пацієнтів з тяжкою імунною недостатніl= 9;тю на час введення КА = 56;Т може виникнути запальна реакція на асимптоматl= 0;чні або залишкові опортуністl= 0;чні патогени, що може спричи = 85;ити серйозні клінічні стани або посилення симптомів. Типово такі реакції спостерігаl= 3;ися протягом перших кількох тижнів або місяців початку КАР = 58;. Відповідниl= 4;и прикладами = 08; цитомега = 83;овірусний ретиніт, = 075;енералізов&= #1072;ні та (або) вогнищеві мікобактерo= 0;альні інфекції та пневмонія Pneumocy= stis jiroveci. Будь-які запальні симптоми слід оцінювати т = 72;, у разі необхідносm= 0;і, призначати лікування.=

Пові= ;домлялося також про аутоімунні захворюванl= 5;я (такі як хвороба Грейвса), що відбуваютьl= 9;я в умовах імунної реактиваціo= 1;; однак зареє = 89;трований час до виникнення хвороби дуж = 77; варіювався = 10; ці явища можуть відбутися через багат = 86; місяців після початку лік = 91;вання.

У ВІЛ-інфіков = 72;них пацієнтів і = 79; супутньою і = 85;фекцією вірусу гепатиту B може виникнути з = 72;гострення гепатиту, пов’язане з синдромом імунної реактиваціo= 1; після початку ант = 80;ретровірус&#= 1085;ої терапії.

Осте= ;онекроз.
Хоча етіологія вважається багатофактl= 6;рною (включаючи застосуванl= 5;я кортикостеl= 8;оїдів, вживання алкоголю, тяжке пригніченнn= 3; імунітету, високе знач = 77;ння індексу мас = 80; тіла), про випадки ост = 77;онекрозу найчастіше спостерігаl= 3;ися у пацієнтів = 079; розвиненим ВІЛ-захворю = 74;анням та (або) тривалим впливом КАР = 58;. Пацієнтам слід порадити звернутися до лікаря, якщо вони відчувають болі в суглобах, не= 075;нучкість суглобів аб = 86; утруднення під час рухів.

Пацієнт = 80; літнього віку.

Дія препарату у пацієнтів віком понад 65 років не вивчалася. Пацієнти літнього віку частіш = 77; мають знижену ф= ункцію нирок, тому слід дот= римуватися обережностo= 0; при л= 110;куванні пацієнті&= #1074; літнього віку препар = 72;том.

Тенохо = 87;-Е містить лактози моногідрат. Отже, пацієнти з такими рідкісними спадковими = 79;ахворюванн&#= 1103;ми як непереносиl= 4;ість галактози, лактазна не = 76;остатність Лаппа або порушення глюкозо-гал = 72;ктозного всмоктуванl= 5;я не повинні приймати це = 81; препарат.

Застосуван= ;ня у період вагітності та годуванн= 03; груддю.

Вагі&= #1090;ність.

Невели = 82;а кількість даних про вагітних (300-1000 н&= #1072;слідків вагітності) вказує на відсутністn= 0; мальформацo= 0;ї або токсичностo= 0; для ембріон = 72;/новонародж&= #1077;ного, пов’язаної = 79; емтрицитабo= 0;ном та тенофовіру = 76;изопроксил&#= 1091; фумаратом. Тому застосуванl= 5;я препарату у період вагітності можливе тіл= 00;ки тоді, коли очікувана користь для матері перевищує потенційниl= 1; ризик для плода.

= 043;одування груддю.

Емтриц = 80;табін та тенофові = 88; були виявлені у грудному молоці людини. Нема= 108; достатньо інформації про наслідк = 80; дії емтрици = 90;абіну та тенофовіру на новонароджk= 7;них/немовля&#= 1090;, тому препарат не слід застосовувk= 2;ти у період годування груддю.

Як правило, не р&#= 1077;комендуєть= ся ВІЛ-інфіков = 72;ним жінкам годувати груддю свої = 93; дітей за будь-яких обставин, що= 073; уникнути передачі ВІ = 51; дитині.

&= #1047;датність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспl= 6;ртом або іншими механізмамl= 0;.

Дослід = 78;ень впливу препарату н = 72; здатність керування а = 74;томобілем або роботу з іншими механізмамl= 0; не проводил = 80;. Проте пацієнти мають бути проінформоk= 4;ані, що під час лікування я = 82; емтрицитабo= 0;ном, так і тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумаратом повідомлялl= 6;ся про запаморочеl= 5;ня.

= 057;посіб застосуванl= 5;я та дози.

Лікува = 85;ня повинен розпочинатl= 0; лікар, який має досвід у лікуванні ВІЛ-інфекці= 11;.

Дозування<= /i>

Рекоме = 85;дована доза препарату – 1 &= #1090;аблетка перорально 1 раз на добу. Для оптимізаціo= 1; всмоктуванl= 5;я тенофовіру рекомендуєm= 0;ься прийом препарату з їжею. Навіть легка їжа по= 082;ращує всмоктуванl= 5;я тенофовіру = 79; комбінованl= 6;ї таблетки (див. розділ «Фармакокіl= 5;етика»).

Паці= ;єнти літнього віку. Немає доступних даних, на основі яких можна дават = 80; рекомендацo= 0;ї стосовно дозування для пацієнтів віком понад 65 років. Проте немає необхідносm= 0;і в коригуваннo= 0; рекомендовk= 2;ної добової доз = 80; для доросли = 93;, якщо тільки відсутні докази ниркової недостатноl= 9;ті.

Нирк= ;ові порушення.= Емтрицитабo= 0;н та тенофові = 88; виводяться із сечею, і експозиція до емтрицитабo= 0;ну та тенофові = 88;у збільшуєтьl= 9;я у пацієнтів = 079; порушеннямl= 0; функції нирок. Існують обмежені дані стосов = 85;о безпеки та ефективносm= 0;і препарату у = 087;ацієнтів з помірною т= 072; тяжкою нирковою не = 76;остатністю (кліренс креатиніну <= 50 мл/хв), а дані з безпеки при незначній нирковій не = 76;остатності (кліренс креатиніну 50-80 мл/хв) ще не оцінено. Том= 091; пацієнтам з нирковою недостатніl= 9;тю можна застосовувk= 2;ти препарат, тільки якщо потенційна користь лікування вважається такою, що переважає потенційні ризики. Для пацієнтів з нирковою недостатніl= 9;тю може стати необхідним ретельне сп = 86;стереження за функцією нирок (див. розділ «Осо= ;бливості застосуванl= 5;я»). Для пацієнт= 10;в з кліренсом креатиніну 30 та 49 мл/хв рекомендуєm= 0;ься коригуваннn= 3; інтервалу між прийомами п = 88;епарату. Це коригуваннn= 3; дозування н = 77; було підтверджеl= 5;о клінічно, тому цих пацієнтів слід ретельно спостерігаm= 0;и за клінічно= 02; реакцією (див. розділи&n= bsp;«Фармакокі&= #1085;етика», «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

Незн= ;ачні ниркові порушення (кліренс кре= 072;тиніну 50‑80 мл/хв). Приймати по 1 таблетці = 1 раз на добу (див. розділ «Осо= ;бливості застосуванl= 5;я»).

Помі= ;рні ниркові порушення (кліренс креатиніну 30&#= 8209;49 мл/хв). Рекомендуєm= 0;ься прийом препарату кожні 48 годи= 085; (див. розділ &la= quo;Особливост&= #1110; застосуванl= 5;я»).

Тяжк= ;і ниркові порушення (кліренс креатиніну < 30 мл/хв) та пацієнти, як= 110; знаходятьсn= 3; на гемодіалізo= 0;. Препарат не рекомендуєm= 0;ься для пацієнт= 10;в з тяжкими нирковими порушеннямl= 0; (кліренс кре= 072;тиніну < 30 мл/хв) та пацієнтам, які потребу= 02;ть гемодіалізm= 1;, оскільки з комбінованl= 6;ю таблеткою н = 77; можна досягти необхідногl= 6; зменшення дози.

Печі= ;нкові порушення. Ко= 088;игування дози не потрібне. Якщо прийом = 087;репарату припиняєтьl= 9;я у пацієнтів із супутнім інфікуваннn= 3;м ВІЛ та вірусним гепатитом типу B (HBV), слід проводити ретельний моніторинг = 89;тану таких пацієнтів для виявлення ознак загос = 90;рення гепатиту (див. розділ «Осо= ;бливості застосуванl= 5;я»).

Спосіб застосуванl= 5;я

Яl= 2;що пацієнти мають труднощі з ковтанням, т= 072;блетку можна подрібнити приблизно в 100 мл води, апельсиновl= 6;го або виноградноk= 5;о соку та одра= 079;у прийняти.=

Яl= 2;що пацієнт пропустив прийом чергової до = 79;и препарату, і з моменту належного прийому пройшло не більше 12 годин, пацієнту слід якомог = 72; швидше прийняти пр = 77;парат із їжею та продовжити дотримуватl= 0;ся звичайного розкладу прийому препарату. Я= 082;що пацієнт пропустив прийом чергової до = 79;и препарату, і з моменту належного прийому пройшло більше 12 годин, тобто майже наста = 74; час приймат = 80; наступну дозу препарату, п= 072;цієнту не слід приймати пропущену дозу, необхі= 076;но продовжити прийом препарату у звичайному режимі.

Якщо протягом 1 години післ= 03; прийому препарату у пацієнта виникало блювання, йому слід прийняти ще одну таблет = 82;у. Якщо блювання виникало у пацієнта більше ніж ч= 077;рез 1 годину після прийому препарату, приймати ще 1 таблетку немає потреби.

= 044;іти.

Не рекомендуєm= 0;ься застосовувk= 2;ти Тенохоп-Е пацієнтам віком до 18 років, оскільки безпека та ефективнісm= 0;ь застосуванl= 5;я препарату н = 77; встановленo= 0; для цієї вік= 086;вої групи.

Передо = 79;ування.

Якщо сталося передозуваl= 5;ня, за пацієнто = 84; потрібно спостерігаm= 0;и для виявлення ознак токсичностo= 0; (див. розділ «Побічні реакції»), у разі необхідносm= 0;і слід застосовувk= 2;ти стандартне підтримуваl= 3;ьне лікування.=

До 30 % дози емтрицитабo= 0;ну та приблизн = 86; 10 % дози тенофовіру можуть бути виведені за допомогою гемодіалізm= 1;. Невідомо, чи виводиться емтрицитабo= 0;н або тенофов= 10;р шляхом перитонеалn= 0;ного діалізу.

= 055;обічні реакції.

= 055;рофіль безпеки.
Найчас = 90;ішими побічними реакціями, і= 084;овірно пов’язанимl= 0; з емтрицитабo= 0;ном та/або тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумар= ;атом, були нудота (12 %) і діарея (7 %). Профіль безпеки емтрицитабo= 0;ну та тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату у цьому дослідженнo= 0; відповідав попередньоl= 4;у досвіду з цими речовинами, коли кожна з= 072;стосована окремо з інш= 080;ми антиретровo= 0;русними препаратамl= 0;.

У паціє= 085;тів, які отримували тенофо&= #1074;іру дизопроксиl= 3;у фумарат, спостерігk= 2;лися рідкісні випадки нир = 82;ової недостатноl= 9;ті, ниркової неефективнl= 6;сті та проксимальl= 5;ої ниркової тубулопатіo= 1; (у тому числі синдром Фанконі), що і&= #1085;оді призводитn= 0; до кісткової анома= ;лії (нечасто сприяє переломам). Пацієнтам, які отримують препарат, рекомендуєm= 0;ься проводити моніторинг функції нирок (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

Ліп= 086;дистрофія пов’язана з те= 085;офовіру дизопроксиl= 3;у фумаратом та емтр= ицитабіном (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я» та «Побічні реакції»).

Не рекомендуєm= 0;ься одночасне введення те = 85;офовіру дизопроксиl= 3;у фумарату та диданозину, оскільки це може призвести д = 86; підвищення ризику побі = 95;них реакцій (див. розділ «Взаємодія = 79; іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій»). Рідко повідомлялl= 6;ся про випадки = 079;ахворюванн&= #1103; панкреатитl= 6;м та лактат-ацид = 86;зом, іноді з летальним наслідком (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

Припин = 77;ння терапії препаратом = 91; пацієнтів і = 79; супутнім інфікуваннn= 3;м ВІЛ та HBV може бути пов’язане з тяжкими загостреннn= 3;ми гепатиту (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

Зведена таблиця побічних реакцій

Побічн= 10; реакції, що, можливо, бул= 080; пов’язані і = 79; впливом компонентіk= 4; препарату і спостерігаl= 3;ися у клінічних дослідженнn= 3;х та після виходу препарату н = 72; ринок, зазна= 095;ені у таблиці 2 нижче за системами органів організму т = 72; частотою. У межах кожно= 11; групи за частотою небажані яв = 80;ща наведені у порядку зменшення п = 88;оявів. Частота визначаєтьl= 9;я як: дуже часто (≥ 1/10), ча = 89;то (від ≥ 1/100 до < 1/10), нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100) або рідко (від ≥ 1/10 000 до < 1/1000).

Табл= ;иця 2

Побічн= 10; реакції, пов’язані з окремими ко = 84;понентами Тенохоп-Е

Част = 86;та

Емтр = 80;цитабін

Тено = 92;овіру дизопрокси= 083;у фумарат

З боку кровоносно= 111; та лімфатич&#= 1085;ої системи

Част = 86;:

нейт = 88;опенія

Неча = 89;то:

анем= 10;я²

З боку імунної системи

Част = 86;:

алер = 75;ічні реакції

З боку харчування та обміну речовин

Дуже часто:

гіпо = 92;осфатемія¹

Част = 86;:

гіпе = 88;глікемія,

гіпе = 88;тригліцери&#= 1076;емія

Неча = 89;то:

гіпо = 82;аліємія¹=

Рідк = 86;:

лакт = 72;тацидоз<= /span>

З боку псих= 10;ки

Част = 86;:

безс = 86;ння, аномальні сновидіння

<= span lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK'>З бок= 091; нервової системи

Дуже часто:

голо = 74;ний біль

запа = 84;орочення

Част = 86;:

запа = 84;орочення

голо = 74;ний біль

З боку травного тр&#= 1072;кту

Дуже часто:

діар = 77;я, нудота

Часто:

підвищений рівень аміл&#= 1072;зи, включаючи підвищений рівень амілази під&#= 1096;лункової залози, підвищений рівень ліпа&#= 1079;и сироватки крові, блювання, біль у животі, диспепсія

болі у животі, здуття живота, метеоризм

Неча = 89;то:

панк = 88;еатит

З боку гепатобілі= 072;рної системи <= /p>

Част = 86;:

підвищений рівень аспартату амінотранс= 092;ерази (АСТ) та/або підвищений рівень аланіну амінотранс= 092;ерази (АЛТ) у сироватці крові, гіпербілір= 091;бінемія

підвищений рівень трансаміна= 079;<= o:p>

Рідк = 86;:

жиро = 74;а дегенераці= 103; печінки, гепатит

З боку шкіри та підшкірної целюлярної тканини

Дуже часті:

виси = 87;ання

Част = 86;:

вези = 82;улобульозн&#= 1077; висипання, гнійничков= 110; висипання, макулопапу= 083;ьозні висипання, в&= #1080;сипання, свербіж, кропив’янк= 072;, зміна кольо&#= 1088;у шкіри (підвищена пігментаці= 103;)²

Неча = 89;то:

ангі = 86;невротични&#= 1081; набряк³<= /p>

Рідк = 86;:

ангі = 86;невротични&#= 1081; набряк

З боку кіст = 82;ово-м’язов&= #1086;ї системи

Дуже часто:

підв = 80;щений рівень креатинкін= 072;зи

Неча = 89;то:

гост = 88;ий некроз скелетних м’язів^1,3, м’язова слабкість¹

Рідк = 86;:

осте = 86;маляція (проявляєть&#= 1089;я як біль у кістках та нечасто є однією з причин переломів)^{1,3<=
/sup>,
міопатія¹⁼}

З боку сечовиділь= 085;ої системи

Неча = 89;то:

підв = 80;щений рівень креатиніну, протеїнурі= 103;

Рідк = 86;:

нирк = 86;ва недостатні= 089;ть (гостра та хронічна), гострий некроз канальців, проксималь= 085;а ниркова тубулопаті= 103;, включно з синдромом Ф&#= 1072;нконі нефрит (у тому числі гострий інт&#= 1077;рстиціальн= ий нефрит)³, нефрогенни= 081; нецукровий діабет

Си = 89;темні порушення та порушення, пов’язані зі способом прийому:

Дуже часто:

асте = 85;ія

Част = 86;:

біль, астенія

¹ Побічна реакція мож = 77; виникнути я = 82; наслідок проксимальl= 5;ої ниркової тубулопатіo= 1;. Не вважаєть = 89;я, що вона причинно пов’язана з тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумаратом у разі відсутностo= 0; цього захворюванl= 5;я.

² Анемія була частою, змін= 072; кольору шкіри (підви= 097;ена пігментаціn= 3;) була дуже частою, коли емтрицитабo= 0;н застосовувk= 2;ли педіатричнl= 0;м пацієнтам.

³ Ця побічна реакція бул = 72; визначена під час пост= 084;аркетингов&= #1080;х спостережеl= 5;ь, але не спост= 077;рігалася у рандомізовk= 2;них контрольовk= 2;них клінічних дослідженнn= 3;х у дорослих або клінічних д = 86;слідженнях лікування ВІЛ емтрицитабo= 0;ном дітей, або в рандомізовk= 2;них контрольовk= 2;них клінічних дослідженнn= 3;х чи програмі розширеногl= 6; доступу тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату. Категорія частоти бул = 72; встановленk= 2; зі статистичнl= 0;х розрахункіk= 4; на основі загальної кількості пацієнтів, які приймал = 80; емтрицитабo= 0;н у межах рандомізовk= 2;них контрольовk= 2;них клінічних досліджень та програми розширеногl= 6; доступу (n =3D 1563) або тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарат у межах рандомізовk= 2;них контрольовk= 2;них клінічних досліджень та програми розширеногl= 6; доступу (n =3D 7319).<= /span>

= 054;пис вибраних побічних реакцій

= 053;иркова недостатніl= 9;ть. = Оскільки препарат Те = 85;охоп-Е може призвести д = 86; порушення роботи ниро = 82;, рекомендуєm= 0;ься спостерігаm= 0;и за функцією нирок (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»). Прокс&#= 1080;мальна ниркова тубулопатіn= 3; в цілому бул= 072; вилікувана або спостерігаl= 3;ося поліпшення після припинення прийому тенофо&= #1074;іру дизопроксиl= 3;у фумарату. Проте у деяких ВІЛ-інфіков = 72;них пацієнтів зниження кліренсу креатиніну = 74; повному обс= 03;зі не зникло, незважаючи на припинення прийому тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату. Па= 094;ієнти з ризиком порушення функції нирок (наприклад, у пацієнтів з = 087;очатковими факторами ризику ниркових порушень, у п&#= 1072;цієнтів з прогресуючl= 0;м ВІЛ-захворю = 74;анням або у пацієнтів, які отримують супутнє лік = 91;вання нефротоксиm= 5;ними препаратамl= 0;) мають підвищений ризик виникнення неповного відновленнn= 3; функції нирок, незважаючи на припинен = 85;я прийому тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

Взає= ;модія з диданозиноl= 4;. Од= 085;очасний прийом тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату та диданозину не рекомендуєm= 0;ься, оскільки це призводить до посиленн= 03; на 40-60 % впливу дії диданозину, = 097;о може збільшити ризик виникнення побічних реакцій, пов’язаних = 10;з диданозиноl= 4; (див. розділ «Взаємодія = 79; іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види вз= 072;ємодій»). Рідко повідомлялl= 6;ся про випадки = 079;ахворюванн&= #1103; панкреатитl= 6;м та лактат-ацид = 86;зом, іноді з лета= 083;ьним наслідком.=

= 051;іпіди, ліподистроm= 2;ія та метаболічнo= 0; порушення: КА= 056;Т була пов’язана з метаболічнl= 0;ми відхиленняl= 4;и від норми, такими як гіпертригл&= #1110;церидемія, гіперхоl= 3;естеринемі= 103;, інсулінова резистентнo= 0;сть, гіперглікеl= 4;ія та гіперлактаm= 0;емія (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

КАРТ була пов’язана з перерозподo= 0;лом жирів в організмі ВІЛ-інфіков = 72;них пацієнтів (л= 110;подистрофі&= #1103;), включаючи втрату периферичнl= 6;го та лицьовог = 86; підшкірногl= 6; жиру, підвищену кількість внутрішньоm= 5;еревного та нутрощевогl= 6; жиру, гіперт= 088;офію грудей та накопиченнn= 3; жиру у спинно-шийн= 10;й ділянці (бичачий горб) (д= ;ив. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

= 057;индром імунної реактиваціo= 1;. У ВІЛ-інфіков = 72;них пацієнтів з тяжкою імун = 85;ою недостатніl= 9;тю на час введення комбінованl= 6;ї антиретровo= 0;русної терапії (КАРТ) може виникнути запальна реакція на асимптоматl= 0;чні або залишкові опортуністl= 0;чні патогени. Також повідомлялl= 6;ся про аутоіму = 85;ні захворюванl= 5;я (такі як хвороба Гре = 81;вса); однак зареєстровk= 2;ний час до виник= 085;ення хвороби дуж = 77; варіювався = 10; ці явища можуть відб = 91;тися через багат = 86; місяців після початку лік = 91;вання (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

= 054;стеонекроз.= Випадки остеонекроk= 9;у спостерігаl= 3;ися у пацієнтів із факторам = 80; ризику, розвиненим = 42;ІЛ-захворюв&= #1072;нням або яким три= 074;алий час застосовувk= 2;ли комбінованm= 1; антиретровo= 0;русну терапію (CART). Частота виникнення зазначеногl= 6; явища невідома (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

= 030;нші особливі групи пацієнтів<= /span>

= 055;ацієнти літнього віку. Застосу = 74;ання препарату Тенохоп-Е пацієнтам в= 10;ком від 65 років не вивчали. Пацієнти літнього віку більш схильні до зниження ниркової функції, том= 091; під час лікування препаратом пацієнтів літнього віку слід дотримуватl= 0;ся обережностo= 0; (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

Паці= ;єнти з нирковою недостатніl= 9;тю. Оскільки тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарат мож = 77; призвести д = 86; нефротоксиm= 5;ності, рекомендуєm= 0;ься уважно контролюваm= 0;и ниркову функцію у всіх дорослих із нирковою недостатніl= 9;тю, котрі приймають Те= 085;охоп-Е (див. розділи «Фа = 88;макокінети&#= 1082;а», «Осо = 73;ливі застосуванl= 5;я», «Спосіб застосуванl= 5;я та дози»). П= риймати Тенохоп-Е не рекомендуєm= 0;ься педіатричнl= 0;м пацієнтам з нирковою недостатніl= 9;тю (див. розділи «Особливі застосуванl= 5;я», «Спосіб застосуванl= 5;я та дози»).

Паці= ;єнти із супутнім = 80; інфекціями ВІЛ/вірусу гепатиту типу B або типу C. У дослідженнn= 3; GS-01-934 тільки обмежена кількість пацієнтів була водночас інфікована вірусом гепатиту типу В (n=3D13) або вірусом гепатиту типу С (n=3D26). Проф= іль побічних реакцій емтрицитабo= 0;ну та тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату у пацієнтів, одночасно інфікованиm= 3; ВІЛ/вірусом гепатиту ти = 87;у В або ВІЛ/вірусом гепатиту типу С, був аналогічниl= 4; тому, що спостерігаk= 4;ся у пацієнтів, інфікованиm= 3; ВІЛ без супутньої і = 85;фекції. Проте, як слід очікувати в цій популяц= 10;ї пацієнтів, підвищення рівня аспар = 90;аттрансамі&#= 1085;ази (АСТ) та аланінамінl= 6;трансфераз= 080; (АЛТ) спостер&#= 1110;галося частіше, ніж &#= 1091; загальній популяції інфікованиm= 3; ВІЛ.

Загостр = 77;ння гепати = 90;у після припинення лікуван = 85;я. Після припинення лікування= у = 087;ацієнтів, інфікованиm= 3; вірусом гепатиту типу В, виникали клінічні та лабораторнo= 0; ознаки загостреннn= 3; гепатиту (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

Термін придатностo= 0;.

2 роки.

Ум= 086;ви зберігання.

h= 7;берігати при температурo= 0; не вище 30 ^оС в оригінальнo= 0;й упаковці.

h= 7;берігати у недоступноl= 4;у для дітей місці.

Упак= ;овка.

По 30 таблеток у флаконі, по 1 флакону у ка= 088;тонній упаковці.=

<= b>Ка= 090;егорія відпуску. за рецептом.=

Виро= ;бник.

МАК= ;ЛЕОДС ФАРМАСЬЮТИi= 0;АЛС ЛІМІТЕД.

Місц= ;езнаходжен = 85;я виробника т = 72; адреса місц= 03; провадженнn= 3; його діяльності.

Фаза IІ, Плот № 12, 15, 21, 23, 24, 25, 26, 27, 28 = 110; 30, Сюрвей №366, Прем’єр Індастріал Істейт, Качи= 075;ам, Даман, 396210, Індія.

Лікарс= 100;кий препарат за напрямками лікування	Впливи на зміну середньої процентної концентрац= 110;ї діючої речовини в AUC, Cmax, C_min з 90 % довірчими інтервалам= 080;, якщо такі є (механізм)	Рекоме= 085;дація стосовно одночасног= 086; застосуван= 085;я з Тенохопом-Е (емтрицитаб&#= 1110;н 200 мг, тенофовіру дизопрокси= 083;у фумарат 300 мг= )
ПРОТ = 48;ІНФЕКЦІЙНІ
Антире= 090;ровірусні
Інгібі= 090;ори протеази
Атазан= 072;вір/Ритонав= ір / Тенофовіру дизопрокси= 083;у фумарат (300 мг q.d./100 мг q.d./300 мг q.d.)	Атазан= 072;вір: AUC: ↓ 25 % (↓ 42 до ↓ 3) C_max: ↓ 28 % (↓ 50 до ↑ 5) C_min: ↓ 26 % (↓ 46 до ↑ 10) Тенофо= 074;ір: AUC: ↑ 37 % C_max: ↑ 34 % C_min:↑ 29 %	Коригу= 074;ання дози не рекомендує= 090;ься. Збільшена експозиція до тенофовіру може посилю&#= 1074;ати пов’язані з тенофовіро= 084; несприятли= 074;і явища, включаючи ниркові порушення. С&= #1083;ід ретельно спостеріга= 090;и за функцією нирок (див. розділ «Особливос= 090;і застосуван= 085;я»).
Атазан= 072;вір/Ритонав= ір / Емтрицитаб= 110;н	Взаємо= 076;ія не досліджена.
Даруна= 074;ір/Ритонаві= р / Тенl= 6;фовіру дизопрокси= 083;у фумарат (300 мг q.d./100 мг q= .d./ 300 мг q.d.)	Даруна= 074;ір: AUC: ↔ C_min: ↔ Тенофо= 074;ір: AUC: ↑ 22% C_min:↑ 37%=	Коригу= 074;ання дози не рекомендує= 090;ься. Збільшена експозиція до тенофовіру може посилю&#= 1074;ати пов’язані з тенофовіро= 084; несприятли= 074;і явища, включаючи ниркові порушення. Слід ретельно спостеріга= 090;и за функцією нирок (див. розділ «Особливос= 090;і застосуван= 085;я»).
Даруна= 074;ір/Ритонаві= р / Емтрицитаб= 110;н	Взаємо= 076;ія не досліджена.
Лопіна= 074;ір/Ритонаві= р / Тенофовіру дизопрокси= 083;у фумарат (400 мг q.d. / 100 мг q.d. / 300 мг q.d.)	Лопіна= 074;ір/Ритонаві= р: AUC: ↔ С_max: ↔ C_min: ↔ Тенофо= 074;ір: AUC: ↑ 32 % (↑ 25 до ↑ 38) С_max: ↔ C_min: ↑ 51 % (↑ 37 до ↑ 66)	Коригу= 074;ання дози не реко&= #1084;ендується. Збільшена експозиція до тенофові&#= 1088;у може посилювати пов’язані з тенофовіро= 084; несприятли= 074;і явища, включаючи н&#= 1080;ркові порушення. Слід ретельно спостеріга= 090;и за функцією нирок (див. розділ «Особливос= 090;і застосуван= 085;я»).
Лопіна= 074;ір/Ритонаві= р / Емтрицитаб&= #1110;н	Взаємо= 076;ія не досліджена.
Нуклео= 079;идні інгібітори зворотної транскрипт= 072;зи (nucleoside reverse transcriptase inhibitors – = NRTIs)
Дидано= 079;ин/Тенофові= ру дизопрокси= 083;у фумарат	Одноча= 089;ний прийом тенофовіру дизопрокси= 083;у фумарату та диданозину не рекомендує= 090;ься, оскільки це призводить до 40-60 % підвищення системної експозиції до диданозину, що може збільшуват= 080; ризик пов’язаних з диданозин&#= 1086;м небажаних реакцій (див. розділ Побі&#= 1095;ні реакції).	Од&#= 1085;очасне застосуван= 085;я Тенохопу-Е та диданози&#= 1085;у не рекомендує= 090;ься (див. розділ Особливост= 110; застосуван= 085;я).
	По&#= 1074;ідомлялося про нечасті, іноді летальні, випадки панкреатит= 091; та лактат-ацид&#= 1086;зу.Одночасн= ;е застосуван= 085;я тенофовіру дизопрокси= 083;у фумарату і диданозину з дозування&#= 1084; 400 мг на добу було пов’язане з&#= 1110; значним зниженням кількості лімфоцитів CD= 4, можливо, пов’язане з&#= 1110; збільшення= 084; внутрішньо= 082;літинної взаємодії фосфорильо= 074;аного (тобто активного) д&= #1080;данозину. Зменшена доза 250 мг диданозину, одночасно застосован= 086;го з терапією тенофовіру дизопрокси= 083;у фумарату була пов’яз&#= 1072;на з повідомле&#= 1085;нями про високі темпи вірусологі= 095;ної неефективн= 086;сті протягом декількох контрольов= 072;них комбінацій для лікування В&#= 1030;Л-1-інфекції.
Ди&#= 1076;анозин/ Емтрицитаk= 3;ін	Взаємо= 076;ія не досліджена.

Част = 86;та	Емтр = 80;цитабін	Тено = 92;овіру дизопрокси= 083;у фумарат
З боку кровоносно= 111; та лімфатич&#= 1085;ої системи
Част = 86;:	нейт = 88;опенія
Неча = 89;то:	анем= 10;я²
З боку імунної системи
Част = 86;:	алер = 75;ічні реакції
З боку харчування та обміну речовин
Дуже часто:		гіпо = 92;осфатемія¹
Част = 86;:	гіпе = 88;глікемія, гіпе = 88;тригліцери&#= 1076;емія
Неча = 89;то:		гіпо = 82;аліємія¹=
Рідк = 86;:		лакт = 72;тацидоз<= /span>
З боку псих= 10;ки
Част = 86;:	безс = 86;ння, аномальні сновидіння
<= span lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK'>З бок= 091; нервової системи
Дуже часто:	голо = 74;ний біль	запа = 84;орочення
Част = 86;:	запа = 84;орочення	голо = 74;ний біль
З боку травного тр&#= 1072;кту
Дуже часто:	діар = 77;я, нудота
Часто:	підвищений рівень аміл&#= 1072;зи, включаючи підвищений рівень амілази під&#= 1096;лункової залози, підвищений рівень ліпа&#= 1079;и сироватки крові, блювання, біль у животі, диспепсія	болі у животі, здуття живота, метеоризм
Неча = 89;то:		панк = 88;еатит
З боку гепатобілі= 072;рної системи <= /p>
Част = 86;:	підвищений рівень аспартату амінотранс= 092;ерази (АСТ) та/або підвищений рівень аланіну амінотранс= 092;ерази (АЛТ) у сироватці крові, гіпербілір= 091;бінемія	підвищений рівень трансаміна= 079;<= o:p>
Рідк = 86;:		жиро = 74;а дегенераці= 103; печінки, гепатит
З боку шкіри та підшкірної целюлярної тканини
Дуже часті:		виси = 87;ання
Част = 86;:	вези = 82;улобульозн&#= 1077; висипання, гнійничков= 110; висипання, макулопапу= 083;ьозні висипання, в&= #1080;сипання, свербіж, кропив’янк= 072;, зміна кольо&#= 1088;у шкіри (підвищена пігментаці= 103;)²
Неча = 89;то:	ангі = 86;невротични&#= 1081; набряк³<= /p>
Рідк = 86;:		ангі = 86;невротични&#= 1081; набряк
З боку кіст = 82;ово-м’язов&= #1086;ї системи
Дуже часто:	підв = 80;щений рівень креатинкін= 072;зи
Неча = 89;то:		гост = 88;ий некроз скелетних м’язів^1,3, м’язова слабкість¹
Рідк = 86;:		осте = 86;маляція (проявляєть&#= 1089;я як біль у кістках та нечасто є однією з причин переломів)^{1,3<= /sup>, міопатія¹⁼}
З боку сечовиділь= 085;ої системи
Неча = 89;то:		підв = 80;щений рівень креатиніну, протеїнурі= 103;
Рідк = 86;:		нирк = 86;ва недостатні= 089;ть (гостра та хронічна), гострий некроз канальців, проксималь= 085;а ниркова тубулопаті= 103;, включно з синдромом Ф&#= 1072;нконі нефрит (у тому числі гострий інт&#= 1077;рстиціальн= ий нефрит)³, нефрогенни= 081; нецукровий діабет
Си = 89;темні порушення та порушення, пов’язані зі способом прийому:
Дуже часто:		асте = 85;ія
Част = 86;:	біль, астенія