ІНСТРУКЦ= ІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ВІСТАМІД

(VISTAMID)=

Склад:

діюча речовина: bicalutamide;=

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить бікалутаміду 150 мг;

допоміжні речовини: лактоза, моногідрат; повідон; кросповідон; натрію лаурилсульфат; магнію стеарат;

оболонка: лактоза, моногідрат; гіпромелоза; титану діоксид (Е 171); макрогол (ПЕГ 4000).

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивос= ті: білі круглі двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою; з одного боку таблеток гравіювання «ВСМ 150».

Фармакотерапевтична група. Антиандрогенні засоби. Код АТХ = L02B B03.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Механізм дії.<= /i>

Бікалутамід є нестероїдним антиандрогеном, що не м= ає іншого впливу на ендокринну систему. Лікарський засіб зв’язується з немутантними андрогенними рецепторами («дикого типу»), не активуючи експрес= ію генів, таким чином пригнічуючи активність андрогенів. У результаті так= ого пригнічення спостерігається регресія пухлин передміхурової залози. При = ;відміні бікалутаміду у певної частини пацієнтів може виникати синдром відміни антиандрогенних лікарських засобів.

Клінічна ефективність та безпека= .

Бікалутамід 150 мг досліджували під час терапії пацієнтів з локалізованими (Т1–Т2, N0 чи Nx, M0) або місцеворозповсюдженими (Т3–Т4, N, M0; Т1–Т2, N+, M0) пухлинами передміхурової залози без метастазі= в у ході трьох плацебо-контрольованих подвійних сліпих досліджень, у яких взяли участь 8113 пацієнтів. У цих дослідженнях бікалутамід призначали як невідкл= адну гормональну терапію або як допоміжний засіб при радикальній простатектомії = або радіотерапії (головним чином зовнішня дистанційна променева терапія). На мо= мент медіани спостереження 9,7 року у 36,6 % та 38,17 % усіх пацієнтів, які приймали бікалутамід або плацебо відповідно, спостерігалось об’єктивне прогресування захворювання.

Зменшення ризику об’єктивного прогресування захворювання спостерігалося у більшості пацієнтів у групах, проте було найб= ільш помітним у тих, які мали найвищий ризик прогресування захворювання. Тому клініцисти можуть вирішити, що оптимальною стратегією лікування для пацієнт= ів з низьким ризиком прогресування захворювання, особливо при ад’ювантному застосуванні лікарського засобу після радикальної простатектомії, може бути гормональна терапія до початку прогресування захворювання.

На момент медіани періоду спостереження 9,7 року жодної різниці у рівні загального виживання не спостерігалося, причому лета= льність становила 31,4 % (співвідношення ризиків =3D 1,01; 95 % довірчий інтервал 0,94‑1,09). Одн= ак під час аналізу результатів дослідницьких підгруп деякі тенденції були очевидни= ми.

Дані щодо виживання без прогресії захворювання та = дані щодо загального виживання, що ґрунтувалися на аналізі за методом Каплана–Ме= йєра, у пацієнтів з місцеворозповсюдженим раком простати наведені у таблицях 1 та= 2.

Співвідношення кількості пацієнтів із місцево-розповсюдженим раком та пацієнтів із

прогресуванням захворювання у підгрупа= х із різними схемами лікування

Таблиця 1

Популяційний аналіз

Група лікування

Події (%) на момент

3 роки

Події (%) на момент

5 років

Події (%) на момент

7 років

Події (%) на момент

10 років

Динамічне спостереження (n=3D657)

Бікалутамід 150 мг=

19,7 %

36,3 %

52,1 %

73,2 %

Плацебо

39,8 %

59,7 %

70,7 %

79,1 %

Радіотерапія (n=3D305)

Бікалутамід

150 мг

13,9 %

33,0 %

42,1 %

62,7 %

Плацебо

30,7 %

49,4 %

58,6 %

72,2 %

Радикальна простатектомія (n=3D 1719= )

Бікалутамід

150 мг

7,5 %

14,4 %

19,8 %

29,9 %

Плацебо

11,7 %

19,4 %

23,2 %

30,9 %

Загальне виживання у пацієнтів із місцево-розповсюдженим захворюванням

у підгрупах із різними схемами лікуван= ня

Таблиця 2

Популяційний аналіз

Група лікування

Події (%) на момент

3 роки

Події (%)

на момент

5 років

Події (%)

на момент

7 років

Події (%)

на момент 10 років

Динамічне спостереження (n=3D657)

Бікалутамід

150 мг

14,2 %

29,4 %

42,2 %

65,0 %

Плацебо

17,0 %

36,4 %

53,7 %

67,5 %

Радіотерапія (n=3D305)

Бікалутамід

150 мг

8,2 %

20,9 %

30,0 %

48,5 %

Плацебо

12,6 %

23,1 %

38,1 %

53,3 %

Радикальна простатектомія (n=3D 1719= )

Бікалутамід

150 мг

4,6 %

10,0 %

14,6 %

22,4 %

Плацебо

4,2 %

8,7 %

12,6 %

20,2 %

У пацієнтів із локалізованим захворюванням, які отримували тільки бікалутамід, достовірної різниці у виживанні без прогресування захворювання немає. Також у пацієнтів із локалізованим захворюванням, які отримували бікалутамід як ад’ювантну терапію після радіотерапії (ВР =3D 0,98; 95 % ДІ 0,80–1,20) або радикальної простате= ктомії (ВР =3D 1,03; 95 % ДІ 0,85–1,25), достовірної відмінності у рівні зага= льного виживання не спостерігалося. У пацієнтів із локалізованим захворювання= м, до яких в іншому випадку застосували б тактику динамічного спостереження, т= акож спостерігається тенденція до зменшення рівня виживання порівняно з пацієнта= ми, які приймали плацебо (ВР =3D 1,15; 95 % ДІ 1,00–1,32). З огляду н= а це співвідношення ризику/користі застосування Бікалутаміду пацієнтам із локалізованим захворюванням не вважається доцільним.

В іншій програмі ефективність бікалутаміду для лікування пацієнтів із місцеворозповсюдженим раком простати без метастазува= ння, яким була показана негайна кастрація, була продемонстрована у двох дослідженнях, у яких взяли участь 480 попередньо не лікованих пацієнтів із раком простати без метастазування (М0). На момент медіани періоду спостереж= ення 6,3 року рівень летальності становив 56 % і достовірно не відрізнявся у групах застосування бікалутаміду та кастрації (ВР =3D 1,05; ДІ 0,81–1,36); = однак рівноцінність обох методів лікування не можна оцінити статистично.

У ході 2 досліджень, у яких взяли участь 805 попередньо не лікованих пацієнтів із метастазуванням (М1) при рівні летальн= ості 43 %, бікалутамід був оцінений як менш ефективний, ніж кастрація, щодо часу виживання (співвідношення ризиків =3D 1,30; довірчий інтервал 1,04–1,6= 5), при цьому чисельна різниця у часі до летального наслідку становила 42 = дні (6 тижнів) при медіані виживання 2 роки.

Бікалутамід є рацематом з антиандрогенною активніс= тю, представлений майже винятково R‑енантіомером.

Діти.<= /o:p>

Жодних досліджень з участю дітей не проводили (див. розділи «Протипоказання» і «Застосування у період вагітності та годування груддю»).<= /p>
Фармакокінетика.

Абсорбція.<= o:p>

Бікалутамід добре всмоктується після перорального прийому. Немає доказів клінічно значущого ефекту прийому їжі на біодоступні= сть лікарського засобу.

Розподіл.

Бікалутамід має високий ступінь зв’язування з білк= ами крові (рацемат – 96 % (R)‑енантіомер ‑ >99 %) та інтенси= вно метаболізується (шляхом оксидації та глюкуронізації), його метаболіти однак= овою мірою виділяються з сечею та жовчю.

Біотрансформація.

(S)-енантіомер дуже швидко виводиться порівняно із (R)-енантіомером; період напіввиведення останнього з плазми крові становить приблизно 1 тиждень.

При щоденному застосуванні бікалутаміду (R)-енанті= омер через його тривалий період напіввиведення кумулюється у плазмі крові в 10-кратній концентрації.

Плато концентрації (R)-енантіомера на рівні прибли= зно 22 мкг/мл спостерігається при застосуванні денної дози 150 мг бікалутаміду.= У стабільній фазі на частку переважно активного (R)-енантіомера припадає 99&n= bsp;% від загальної кількості циркулюючих енантіомерів.

Елімінація(виведення).

У ході клінічного дослідження середня концентрація (R)-бікалутаміду у спермі чоловіків, які його отримували у дозі 150 мг, становила 4,9 мкг/мл. Кількість бікалутаміду, яка потенційно потрапляє в організм жінки-партнера під час статевих зносин, є низькою та може становити приблизно 0,3 мкг/мл. Цей рівень є нижчим за той, що у лабораторних тварин призводить до зміни потомства.

Особливі групи пацієнтів.

Фармакокінетика (R)-енантіомера не залежить від ві= ку, наявності ураження нирок або легкого чи помірного ураження печінки. Існують докази, що у пацієнтів із тяжкими ураженнями печінки (R)-енантіомер повільн= іше елімінується з плазми крові.

Клінічні характеристики.

Показання.

Вістамід 150 мг показаний для монотерапії або як ад’ювантна терапія у поєднанні з радикальною простатектомією чи променевою терапією пацієнтам із місцево-розповсюдженим раком передміхурової залози при високому ризику прогресування захворювання (див. розділ «Фармакологічні властивості»).

Вістамід 150 мг також показаний для лікування пацієнтів із місцево-розповсюдженим неметастатичним раком передміхурової залози, для яких хірургічна кастрація чи інші медичні втручання є неприйнят= ними чи не можуть= бути застосовані.

Протипоказання.

Вістамід протипоказаний для застосування жінкам та дітям.

Вістамід не слід призначати пацієнтам, у яких спостерігалися реакції гіперчутливості до діючої речовини чи будь-яких допоміжних речовин, що входять до складу лікарського засобу.

Протипоказане одночасне застосування бікалутаміду з терфенадином, астемізолом чи цизапридом.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші ви= ди взаємодій.

Дослідження іn vitro показали, що R-бікалутамід є інгібітором CYP3A4 та проявляє менший інгібіторний ефект на активність CYP2С9, 2С19 та 2D6. Хоча клінічні дослідження, у ході яких застосовували антипірин як маркер активності цитох= рому Р450 (CYP), не свідчать про потенційну взаємодію із бікалутамідом, середня концентрація мідазоламу (площа під фармакокінетичною кривою) збільшилась до 80 % після одночасного його застосування протягом 28 днів із бікалутамідом.

Для лікарських засобів із вузьким терапевтичним діапазоном таке підвищення може мати велике значення. Тому одночасне застосування із терфенадином, астемізолом та цизапридом є протипоказаним. Т= акож бікалутамід слід з обережністю застосовувати із такими сполуками як циклоспорини та блокатори кальцієвих каналів. Може виникнути необхідність у зменшенні дози цих препаратів, особливо якщо є ознаки посилення впливу ліка= рського засобу або виникають побічні ефекти у результаті його застосування. При застосуванні циклоспорину рекомендують проводити ретельне спостереження за = його концентрацією у плазмі крові та за клінічним станом пацієнта після початку = або припинення лікування бікалутамідом.

З обережністю слід призначати бікалутамід при застосуванні лікарських засобів, які можуть пригнічувати окислення препарату (таких як циметидин, кетоконазол). Теоретично це може призвести до підвищен= ня концентрації бікалутаміду у плазмі крові, що може зумовити посилення побічн= их ефектів лікарського засобу.

Дослідження іn vitro показали, що бікалутамід може витісняти кумариновий антикоагулянт варфарин з ділянок його зв’язування з білками крові. Повідомляли про посиле= ння ефектів варфарину та інших кумаринових антикоагулянтів при їх одночасному прийомі з бікалутамідом. Тому у разі призначення бікалутаміду пацієнтам, які вже отримують кумаринові антикоагулянти, рекомендують проводити ретельний моніторинг протромбінового часу і потрібно розглянути питання про коригування дози антикоагулянтів.

У зв’язку з тим, що антиандрогенна терапія може призводити до подовже= ння інтервалу QT, слід з обережністю призначати бікалутамід одночасно з лікарсь= кими засобами, які здатні подовжити інтервал QT або спричинити розвиток шлуночко= вої тахікардії типу пірует (torsade de pointes), такими як антиаритмічні препар= ати класу IA (хінідин, дизопірамід) або класу III (аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід), метадон, моксифлоксацин, нейролептики. (див. роз= діл «Особливості застосування»).

Діти.<= o:p>

Дослідження взаємодії проводили тільки з участю дорослих пацієнтів.

Особливості застосування.

Лікування слід починати під безпосереднім наглядом лікаря.

Бікалутамід активно метаболізується у печінці. Дея= кі дані дають підставу вважати, що у пацієнтів з тяжкими ураженнями печінки виведення лікарського засобу уповільнюється, а це може призвести до кумуляц= ії бікалутаміду. Тому бікалутамід слід застосовувати з обережністю пацієнтам із помірними або тяжкими ураженнями печінки.

Через можливість змін функції печінки слід періоди= чно проводити контроль печінкових проб. Більшість змін спостерігаються протягом перших 6 місяців застосування бікалутаміду.

Зрідка при застосуванні бікалутаміду спостерігають тяжкі зміни з боку печінки, повідомляли навіть про летальні випадки. Якщо спостерігаються тяжкі зміни, лікування бікалутамідом слід припинити.

При наявності об’єктивних ознак прогресування захворювання та при підвищеному рівні PSA (простатичного специфічного антиг= ену) слід розглянути можливість припинення терапії бікалутамідом.

Показано, що бікалутамід пригнічує активність цитохрому Р450 (CYP3A4), тому слід проявляти обережність у разі одночасного його призначення з лікарськими засобами, що метаболізуються переважно CYP3A= 4.

У рідкісних випадках повідомляли про реакц= ії фотосенсибілізації у пацієнтів, які приймали бікалутамід 150 мг. Паціє= нтам слід рекомендувати уникати прямого впливу надмірного сонячного світла або ультрафіолетового світла та користуватися сонцезахисними засобами під час прийому бікалутаміду 150 мг. Якщо реакція фоточутливості є більш стійк= ою та/або тяжкою, слід розпочати відповідне симптоматичне лікування.

Тер= апія антиандрогенами може призводити до подовження інтервалу QT.

У пацієнтів з факторами ризику або з наявн= істю подовження інтервалу QT в анамнезі, а також у пацієнтів, які одночасно приймають лікарські засоби, що можуть подовжувати інтервал QT (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»), лікар повинен до початку лікування бікалутамідом оцінити співвідношення ризик/користь, враховуючи потенційний ризик виникнення шлуночкової тахікард= ії типу пірует (torsade de pointes).

Антиандроге= нна терапія може спричинити зміни у морфології сперматозоїдів. Хоча вплив бікалутаміду на морфологію сперматозоїдів не оцінювали і про такі зміни у пацієнтів, які отримували бікалутамід, не повідомляли, пацієнтам та/або їх партнерам під час лікування і протягом 130 днів після терапії бікалутамідом слід використовувати ефективні методи контрацепції.

Повідомляли про посилення ефектів кумаринових антикоагулянтів у пацієнтів, які одночасно приймали бікалутамід, що може призвести до збільшення протромбінового часу = (ПЧ) та міжнародного нормалізованого відношення (МНВ). Деякі випадки були пов’яз= ані з ризиком виникнення кровотечі. Рекомендується ретельно контролювати рівні ПЧ/МНВ і потрібно розглянути питання про коригування дози антикоагулянтів.<= /span>=

До= поміжні речовини.

Пацієнтам з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, вродженою лактазною недостатністю або синдромом мальабсорбції глюкози-галактози не слід приймати цей лікарський засіб.

Лікарський засіб містить менше 1 ммоль (23 мг)/дозу натрію, тобто практ= ично вільний від натрію.

=

Застосування у період вагітності= або годування груддю.

Вагітність.

Вістамід протипоказаний для застосування жінкам. Застосування бікалутаміду протипоказане жінкам у період вагітності.

Годування груддю.

Бік= алутамід протипоказаний у період годування груддю.

Фертильність.

Оборотне погіршення чоловічої фертильності спостерігалося у дослідженнях на тваринах= . У людини слід припускати період субфертильності або безпліддя.

&n= bsp;

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Бікалутамід не впливає на здатність керувати автомобілем або працювати зі складними механізмами. Однак слід мати на уваз= і, що часто може виникати сонливість та запаморочення (див. розділ «Побічні реакції»). Пацієнти, які приймають цей лікарський засіб, повинні дотримуват= ися обережності.

Спосіб застосування та дози.=

До= рослі п= ацієнти чоловічої статі, включаючи пацієнтів літнього віку: перорально по одній таблетці 150 мг 1 раз на добу.

Вістамід 150 мг слід приймати тривалий час, принай= мні до 2 років або до появи ознак прогресування захворювання.=

Особливі групи.

Ниркова недостатність: пацієнтам із нирковою недостатністю корекція дози не потрібн= а.

Печінкова недостатність: пацієнтам із легкою печінковою недостатністю корекція дози не потрібна. У пацієнтів із помірною або тяжкою печінковою недостатністю може спостерігатися підвищене накопичення лікарського засобу (див. розділ «О= собливості застосування»).

Діти. Бікалута= мід протипоказаний для застосування дітям.

Передозування.

Немає даних щодо передозування у людей. Специфічно= го антидоту не існує; лікування симптоматичне. Діаліз може бути неефективним, оскільки бікалутамід значною мірою зв’язується з білками крові та не виявляється у незміненому вигляді в сечі. При передозуванні показана загальна підтримувальна терапія, включаючи моніторинг життєво важливих показників.

Побічні реакції.

Побічні реакції зазначено за частотою: дуже часті (≥1/10), часті (≥1/100, <1/10), нечасті (≥1/1000, ≤1/100), рідко (≥1/10000, ≤1/1000), дуже рідко (≤1/= 10000), частота невідома (на основі доступних даних неможливо встановити частоту виникнення).

Система органів

Частота

Побічна реакція

= З боку крові та лімфатичної системи
Часті
Анемія

= З боку імунної системи

Нечасті

Гіперчутливість, ангіоневротичний набряк, кропив’янка

= Порушення метаболізму та харчування

Часті

Зменшення апетиту

= Психічні розлади
Часті
Зниження лібідо, депресія

= З боку нервової системи

Часті

Запаморочення, сонливість

З боку серця

Часті= =

Подов= ження інтервалу QT (див. розділи «Особливості застосування» та «Взаємодія з інш= ими лікарськими засобами та інші види взаємодій»)

= Судинні порушення

Дуже часті

Припливи

= З боку середостіння, грудної клітки та дихальної системи
Нечасті
Інтерстиціальна легенева хвороба⁵.

Є повідомлення про летальні випадки.<= /span>

= З боку травної системи

Часті

Біль у животі, запор, диспепсія, метеоризм, нудо= та

= Гепатобіліарні розлади

Часті

Гепатотоксичність, жовтяниця, підвищення активно= сті трансаміназ¹

Рідко
Печінкова недостатність⁴. Є повідомле= ння про летальні випадки.

= З боку шкіри та підшкірної клітковини
Дуже часті
Висип

Часті

Алопеція, гірсутизм/відновлення росту волосся, сухість шкіри³, свербіж

Нечас= ті=
Фотос= енсибілізація=

= З боку нирок та сечовидільної системи
Часті
Гематурія

= З боку репродуктивної системи та молочних залоз
Дуже часті
Гінекомастія та болючість молочних залоз²

Часті

Еректильна дисфункція

= Загальні порушення та стан місця введення
Дуже часті
Астенія

Часті
Біль у грудях, набряк

= Обстеження
Часті
Збільшення маси тіла

¹Зміни з боку печінки рідко є тяжкими та часто минають або слабшають при продовженні лікування чи після його припинення.

²Більшість пацієнтів, які отримують бікалутамід 150 мг як монотерапію, відзначають гінекомастію та/або болючість молочних залоз. У ході дослідження 5 % пацієнтів класифікували ці симптоми як тяжкі. Гінекомастія може не зникнути самостійно після відміни терапії, особливо після тривалого лікування= .

³Згідно правил кодування, що використовуються в дослідженнях EPC, побічна реакція «сухість шкіри» була закодована під COSTART терміном «висип». Тому окрема частота її виникнення = не може бути визначена для бікалутаміду 150 мг, однак передбачається така ж частота, як для 5= 0 мг лікарського засобу.

⁴Включена у перелік побічних реа= кцій після отримання постмаркетингових даних. Частота була визначена за частотою повідомлень про випадки ураження печінки у пацієнтів, що отримувал= и бі= калутамід 150 мг у групі відкритого лікування у дослідженнях Ear= ly Prostate Cancer programme (ЕРС).

⁵Включена у перелік побічних реа= кцій після отримання постмаркетингових даних. Частота була визначена за частотою повідомлень про випадки інтерстиціальної пневмонії у період рандомізованого лікування бікалутамідом 150 мг у дослідженнях EPC.

Збільшення ПЧ/МНВ: у звітах протягом післяреєстраційного спостереження повідомляли про взаємодію кумаринових антикоагулянтів із бікалутамідом.

Повідомлення про підозрювані поб= ічні реакції.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарсько= го засобу є важливою процедурою. Це дозволяє продовжувати моніторинг співвідношення «користь/ризик» для відповідного лікарського засобу. Медичним працівникам необхідно повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції через національну систему повідомлень.

Термін придатності. = 5 років.

&nb= sp;

Умови зберігання.

Не потребує особливих умов зберігання. Зберігати у недоступному для діт= ей місці.

Упаковка. По 10 таблеток у блістері; по 3 блістери в картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.<= /p>

Виробник.<= /p>
Сінтон Хіспанія, С. Л.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Вул. К/Кастелло, n^o1, Сант Боі де Ллобрегат, Барселона, 08830, Іспанія.

Популяційний аналіз	Група лікування	Події (%) на момент 3 роки	Події (%) на момент 5 років	Події (%) на момент 7 років	Події (%) на момент 10 років
Динамічне спостереження (n=3D657)	Бікалутамід 150 мг=	19,7 %	36,3 %	52,1 %	73,2 %
Плацебо	39,8 %	59,7 %	70,7 %	79,1 %
Радіотерапія (n=3D305)	Бікалутамід 150 мг	13,9 %	33,0 %	42,1 %	62,7 %
Плацебо	30,7 %	49,4 %	58,6 %	72,2 %
Радикальна простатектомія (n=3D 1719= )	Бікалутамід 150 мг	7,5 %	14,4 %	19,8 %	29,9 %
Плацебо	11,7 %	19,4 %	23,2 %	30,9 %

*Система органів*	*Частота*	*Побічна реакція*
= З боку крові та лімфатичної системи	Часті	Анемія
= З боку імунної системи	Нечасті	Гіперчутливість, ангіоневротичний набряк, кропив’янка
= Порушення метаболізму та харчування	Часті	Зменшення апетиту
= Психічні розлади	Часті	Зниження лібідо, депресія
= З боку нервової системи	Часті	Запаморочення, сонливість
З боку серця	Часті= =	Подов= ження інтервалу QT (див. розділи «Особливості застосування» та «Взаємодія з інш= ими лікарськими засобами та інші види взаємодій»)
= Судинні порушення	Дуже часті	Припливи
= З боку середостіння, грудної клітки та дихальної системи	Нечасті	Інтерстиціальна легенева хвороба⁵. Є повідомлення про летальні випадки.<= /span>
= З боку травної системи	Часті	Біль у животі, запор, диспепсія, метеоризм, нудо= та
= Гепатобіліарні розлади	Часті	Гепатотоксичність, жовтяниця, підвищення активно= сті трансаміназ¹
Рідко	Печінкова недостатність⁴. Є повідомле= ння про летальні випадки.
= З боку шкіри та підшкірної клітковини	Дуже часті	Висип
Часті	Алопеція, гірсутизм/відновлення росту волосся, сухість шкіри³, свербіж
Нечас= ті=	Фотос= енсибілізація=
= З боку нирок та сечовидільної системи	Часті	Гематурія
= З боку репродуктивної системи та молочних залоз	Дуже часті	Гінекомастія та болючість молочних залоз²
Часті	Еректильна дисфункція
= Загальні порушення та стан місця введення	Дуже часті	Астенія
Часті	Біль у грудях, набряк
= Обстеження	Часті	Збільшення маси тіла