МИНИСТЕРСТВО ЗДРАВООХРАНЕНИЯ УКРАИНЫ

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування|вживанню| лікарського засобу

АМІНАЗИН-ЗДОРОВ’Я

(AMINAZIN-ZDOROVYE)

Склад:

діюча речовина: chlorpromazine;

1 таблетка містить хлорпромазину гідрохлориду 50 мг а= бо 100 мг;

допоміжні речовини: целактоза (суміш лактози моногідра= ту і целюлози порошкоподібної (75:25)), кремнію діоксид колоїдний безводний, алюмінію гідроксид, кальцію стеарат, кислота стеаринова,= тальк, гіпромелоза, титану діоксид (Е 171), жовтий захід FCF (Е 110).

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості= : таблетки двоопуклі, вкриті <= span lang=3DUK style=3D'mso-bidi-font-size:12.0pt;color:windowtext;mso-ansi-lang= uage: UK;mso-bidi-font-style:italic'>плівковою оболонкою, від світло-оранжевого до темно-оранжевого кольору. На поперечному розрізі видно два шари.

Ф= армакотерапевтична група. Антипсихотичні засоби. Хлорпромазин.= Код ATХ N05A A01.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Антипсихотичний, нейролептичний, седативний, міорелаксуючий, протиблювальний засіб. Проявляє блокуюч= у дію на дофамінергічні та адренергічні рецептори. Основною особливістю препарату є поєднання антипсихотичної дії зі здатністю впливати на емоційну сферу.

Механізм антипсихотичної дії зумовлений блокуванням постсинаптичних дофамінергічних рецепторів у мезолімбічних структурах голов= ного мозку. Унаслідок цього послаблюються або цілком усуваються марення і галюцинації, купірується психомоторне збудження, зменшуються афективні реак= ції, тривожність, занепокоєння, знижується рухова активність. Унаслідок блокади дофамінергічних рецепторів збільшується секреція гіпофізом пролактину.=

Блокуючи α-адренорецептори, проявляє виражений седативний ефект. Наявність сильної седативної дії є однією з головних особливостей хлорпрома= зину порівняно з іншими нейролептиками. Загальний заспокійливий ефект поєднуєтьс= я з пригніченням умовнорефлекторної діяльності і насамперед – рухово-захисних рефлексів, зменшенням спонтанної рухової активності, розслабленням скелетної мускулатури, зниженням реактивності до ендогенних та екзогенних стимулів при збереженні свідомості= .

Проявляє виражений центральний і периферичний протиблювальний ефект; центральний ефект зумовлений пригніченням або блокад= ою дофамінових D₂-рецепторів у хеморецепторній тригерній зоні мозоч= ка, периферичний – блокадою блукаючого нерва у травному тракті. Протиблювальний ефект посилюється завдяки антихолінерг= ічним, седативним та антигістамінним властивостям хлорпромазину.

Антихолінергічний ефект зумовлений конкурентною блока= дою М-холінорецепторів; анксіолітичний, седативний та аналгезуючий – ослабленням збудження у ретикулярній формації стовбура мозку.

Помірно знижує вираженість запальної реакції, зменшує проникність судин, знижує активність кінінів і гіалуронідази, проявляє слабку антигістамінну д= ію. Зменшує систолічний і діастолічний артеріальний тиск, спричиняє тахікардію.= Має виражені каталептогенні властивості. Пригнічує вивільнення гормонів гіпоталамуса і гіпофіза (однак посилює секрецію пролактину). Проявляє слабку або помірну екстрапірамідну дію. Проявляє гіпотермічну дію.

Потенціює дію аналгетиків, місцевоанестезуючих, сноді= йних і протисудомних засобів.=

Фармакокінетика.<= /span> У травному тракті всмоктується погано. C_max у крові досягається через 2–4 години. Зв’язування з білками плазми крові — 95–98 %. Піддається ефекту «першого проходження». Ши= роко розподіляється в організмі, проникає крізь гематоенцефалічний бар’єр, при ц= ьому його концентрація у мозку стає вищою, ніж у плазмі крові. Хлорпромазин і йо= го метаболіти проникають крізь плацентарний бар’єр та у грудне молоко. Інтенси= вно метаболізується у печінці з утворенням ряду активних і неактивних метаболіт= ів. Виводиться у вигляді метаболітів нирками і через кишечник з жовчю. Період напіввидення становить приблизно 30 г= один; елімінація метаболітів може бути тривалішою.

Відзначено виражену варіабельність фармакокінетичних параметрів у одного й того ж самого хворого. Відсутня пряма кореляція між концентраціями хлорпромазину та його метаболітів у плазмі крові і терапевти= чним ефектом.

Клінічні характеристики.

Показ= ання.= У психіатрії – хронічні параноїдні та/або галюцинатор= ні стани, у т. ч. у хворих на шизофренію (галюцинаторно-маревний, гебефренични= й, кататонічний синдроми); маніакальне збудження при маніакально-депресивному психозі; ажитована депресія (при пресенільному і маніакально-депресивному психозі).

У неврології — підвищення м’язового тонусу, торпідний больовий синдром (у поєднанні з аналгетиками).

Затяжна гикавка (для лікування дорослих).

Протипоказання. Підвищена чутливість до будь-яких компонентів препара= ту. Тяжкі порушення функції печінки (цироз, гепатит, гемолітична жовтяниця) та/= або нирок (нефрит, гострий пієліт, амілоїдоз нирок); порушення органів кровотворення; прогресуючі системні захворювання головного і спинного мозку (повільні нейроінфекції, розсіяний склероз); мікседема; тяжкі серцево-судин= ні захворювання (декомпенсовані серцева недостатність і вади серця, тяжкі міокардіодистрофія та артеріальна гіпотензія, ревмокардит на пізніх стадіях= ); тромбоемболія; пізня стадія бронхоектатичної хвороби; закритокутова глауком= а; затримка сечі, зумовлена гіперплазією передміхурової залози; виражене пригнічення центральної нервової системи; інсульт; гострий період черепно-мозкової травми; жовчнокам’яна і сечокам’яна хвороби; виразка шлунк= а і дванадцятипалої кишки у період загострення або в анамнезі; гострі інфекційні захворювання; гіпотиреоз, феохромоцитома, міастенія, агранулоцитоз в анамне= зі, період годування груддю, коматозний стан, травми мозку; одночасне застосува= ння з барбітуратами, алкоголем, наркотиками, допамінергічними антипаркінсонічни= ми засобами, циталопрамом, есциталопрамом.

Взаємодія з іншими лікарськими зас= обами та інші види взаємодій.

Комбінації, які протипоказані.<= /p>
З допамінергічними лікарськ= ими засобами (хінаголід, каберголін), за винятком допамінергічних антипаркинсонічних засобів – взаємний антагонізм допамінергічного засобу і нейролептика.

Комбінації, які не рекоменд= уються

З допамінергічними антипаркинсонічними засобами (амантадин, бромокриптин, каберголін, леводопа, лізурид, перголид, пірібеліл, ропінірол) – взаємний антагонізм антипаркінсонічного засоба і нейролептика. Індукований нейролептиком екстрапірамідний синдром слід лікувати антихолінергічним, але не допамінергічним антипаркінсонічним засобом (допамінергічні рецептори, блоко= вані нейролептиками).

З леводопою – взаємний антагонізм. У пацієнтів з хворобою Паркінсона рекомендується використовувати мінімальні дози кожного препарату.

З препаратами, що подовжують інтер= вал QT – підвищений ризик виникнення аритмій при одночасному використанні хлорпромаз= ина з препаратами, які подовжують інтервал QT (включаючи певні антиаритмічні препарати та інші антипсихотичні засоби, включаючи сультоприд), і препарати= , що викликають електролітний дисбаланс.

З літієм – високі дози нейролептиків можуть викликати виражені екстрапірамідні симптоми, нейротокс= ичну дію, синдром сплутаності, гіпертонію і гіперрефлексивність, іноді з швидким збільшенням концентрації літію в сироватці крові.

З місцевими шлунково-кишковими засобами (солі магнію, алюмінію та кальц= ію) – зниження всмоктування хлорпромазину з травного тракту). Не застосовувати фенотіазинові нейролептики одночасно з місцевими шлунково-кишковими засобами (якщо можливо застосовувати з проміжком більше 2 годин між прийомами препаратів).

<= /a>Комбінації, що вимагають застосування з обережністю.<= o:p>

З протидіабетичними засобам= и – одночасне застосування високих доз хлорпромазину (100 мг/добу) може привест= и до підвищення рівня цукру в крові (зниження вивільнення інсуліну). Необхідно попередити пацієнта і порадити збільшити самоконтроль рівня цукру в крові та сечі. При необхідності відрегулювати дозу протидіабетичного препарату під ч= ас та після припинення лікування нейролептиками.

З гіпотензивними препаратами – виражена артеріальна гіпотензія, посилення ортостатичної гіпотензії. З фенотіазинами – посилюєть= ся гіпотензивний ефект анестетиків і блокаторів кальцієвих каналів. Серйозна постуральна гіпотензія може виникати при одночасному прийомі хлорпромазина і інгібіторів АПФ.

З атропіном та іншими похідними атропіну – іміпраміно= ві антидепресанти, антагоністи гістамінових H1-рецепторів, антихолінергічні, антіпаркінсонічні засоби, атропінові спазмолітики, дезопірамід – збільшення побічних ефектів, пов’язаних з атропіном, таких як затримка сечі, запор і сухість у роті.

З іншими депресантами ЦНС: похідні морфіну (аналгетик= и, протикашльові засоби і замісна терапія), барбітурати, бензодіазепіни, анксіолитики, крім бензодіазепінів, антигіпертензивні засоби, етанол та етанолвмісні препарати –збільшення пригнічення ЦНС. Може виникнути пригніче= ння дихальної функції. Зміни уваги можуть зробити водіння або роботу з механізм= ами небезпечним.

Хлорпромазин може пригнічувати дію амфетаміну, клонід= ину, гуанетидину, адреналіну.

Антихолінергічні засоби посилюють антихолінергічну ді= ю, можуть знижувати антипсихотичний ефект препарату. Деякі лікарські засоби перешкоджають всмоктуванню нейролептичних засобів: антациди, антипаркінсоні= чні препарати. Є документально підтверджені клінічно значущі побічні реакції, що виникали при прийомі алкоголю, гуанетидину та гіпоглікемічних засобів.=

Також при одночасному застосуванні з іншими лікарськи= ми засобами можливе:

·        із трициклічними антидепресантами, мапротиліном або інгібіторами моноаміноксидази – подовження і посилення седативного та антихолінергічного ефектів, збільшення ризику розвитку злоякісного нейролептичного синдрому;

·        із протисудомними препаратами – зниження порога судомної готовності;

·        із препаратами для лікування гіпертиреозу – підвищення ризику розвитку агранулоцитозу;

·        із препаратами, що спричиняють екстрапірамідні реакції – збільшення час= тоти і тяжкості екстрапірамідних порушень;

·        з ефедрином – ослаблення судинозвужувальної дії останнього;<= /span>

·        з амфетамінами – антагоністична взаємодія;

·        з антихолінестеразними засобами – м’язова слабкість, погіршення перебігу міастенії;

·        з епінефрином – спотворення ефектів останнього, внаслідок чого відбуває= ться подальше зниження артеріального тиску і розвиток тяжкої гіпотензії і тахікардії;

·        з амітриптиліном – підвищення ризику розвитку пізньої дискінезії, можли= вий розвиток паралітичного ілеусу;

·        з діазоксидом – виражена гіперглікемія;

·        з доксепіном – потенціювання гіперпірексії;

·        з морфіном – розвиток міоклонусу;

·        з цизапридом – адитивне подовження інтервалу QT на ЕКГ;

·        з нортриптиліном у пацієнтів із шизофренією – можливе погіршення клінічного стану, незважаючи на підвищений рівень хлорпромазину у крові.

Седативна дія хлорпромазину підсилюється при одночасному застосуванні із золпідемом або зопіклоном; нейролептична – з естрогенами. Концентрацію хлорпромазину у крові зменшують барбітурати (підсилюють метаболізм хлорпромазину у печінці). Концентрацію хлорпромазину у плазмі крові підвищу= ють хлорохін, сульфадоксин/піриметамін. Циметидин може зменшувати або підвищува= ти концентрацію хлорпромазину у крові.

Хлорпромазин може підвищувати концентрацію іміпраміну= у крові, підвищувати або зменшувати концентрацію фенітоїну у крові, знижувати= дію серцевих глікозидів.

Особливості застосування.<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-bidi-font-size:10.0pt;font-family:"= Times New Roman",serif; color:black;mso-ansi-language:UK'> З особливою обережністю застосовувати для лікування пацієнтів з патологічними змінами картини крові, при поруше= ннях функції печінки і нирок помірного ступеня, алкогольній інтоксикації, синдромі Рейє, при раку молочної залози, серцево-судинних захворюваннях помірного ступеня, схильнос= ті до глаукоми, при хворобі Паркінсона, гіперплазії передміхурової залози з клінічними проявами, хронічних захворюваннях органів дихання, епілептичних нападах; при захворюваннях, що супроводжуються підвищеним ризиком тромбоемболічних ускладнень; при ревматизмі, ревмокардиті, цукровому діабет= і; а також для лікування пацієнтів літнього віку (підвищення ризику надмірної седативної і гіпотензив= ної дії), ослаблених хворих.

У випадку розвитку гіпертермії, що є= одним із симптомів злоякісного нейролептичного синдрому, слід негайно припинити прийом препарату.

Для зменшення нейролептичної депресії застосовувати антидепресанти і стимулятори ЦНС.

При тривалому лікуванні препаратом необхідно контролю= вати склад крові, протромбіновий індекс, функцію печінки і нирок.

У період терапії через можливість фотосенсибілізації шкіри слід уникати тривалого перебуванн= я на сонці.

Препарат не проявляє протиблювальної дії у випадку, к= оли нудота є наслідком вестибулярної стимуляції або місцевого подразнення травн= ого тракту.

При застосуванні препарату хворим з атонією травного тракту та ахілією рекомендується призначати одночасно шлунковий сік або кислоту соляну (через пригнічувальний вплив хлорпромазину на моторику і секрецію шлункового соку), стежити за дієтою і функціонуванням кишечнику.

У хворих, які застосовують препарат, може бути підвищ= ена потреба у рибофлавіні.

Нейролеп= тичні фенотіазини можуть посилювати подовження інтервалу QT, що під= вищує ризик шлуночкових аритмій, у т. ч. типу «пірует», які потенційно можуть призвести до раптового летального наслідку. Перед призначенням препарату сл= ід обстежити пацієнта (біохімічний статус, ЕКГ) з метою виключення можливих факторів ризику (наприклад, серцеві захворювання, подовження інтервалу QT в анамн= езі; метаболічні порушення, такі як гіпокаліємія, гіпокальціємія, гіпомагніємія; голодування, зловживання алкоголем, супутня терапія іншими лікарськими засобами, що спричиняють подовження інтервалу QT). Необхідно проводити контроль ЕКГ на початку лікування препаратом і при необхідності – під час лікування.

З особли= вою обережністю при вираженій артеріальній гіпертензії, хронічних захворюваннях органів дихання (особливо у дітей).

Препарат= містить лактозу. Якщо у пацієнта встановлена непереносимість деяких цукрів, необхід= но проконсультуватися з лікарем, перш ніж приймати цей лікарський засіб.<= /o:p>

Препарат= містить барвник жовтий захід FCF (Е 110), який може спричиняти алергічні реакції.

&nb= sp;

Застосування у період вагітності або годування груддю. Препарат не рекомендований у період вагітності= . При гострій необхідності застосування препарату у період вагітності слід обмежи= ти термін лікування, а наприкінці III триместру вагітності у разі можливості с= лід зменшити дозу. Хлорпромазин пролонгує пологи. При застосуванні хлорпромазин= у у високих дозах вагітним у новонароджених іноді відзначали порушення травленн= я, пов’язане з атропіноподібною дією, екстрапірамідний синдром.

При необ= хідності застосування препарату слід припинити годування груддю. <= /p>
Хлорпром= азин та його метаболіти проникають крізь плацентарний бар’єр та у грудне молоко.

&nbs= p;

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами. У пері= од лікування слід утримуватися від керування автотранспортом і виконання потенційно небезпечних видів діяльності, які вимагають концентрації уваги і підвищеної швидкості психомоторних реакцій.

Спосіб застосування та дози. <= /b>Призначати дорослим і дітям віком від 12 років внутрі= шньо після їди. Дози, частота прийому і схеми лікування встановлює лікар індивідуально залежно від показань і стану пацієнта. Дози слід підбирати шл= яхом збільшення, починаючи з мінімальної. Тривалість лікування — від 3 тижнів до= 2–4 місяців і більше (хворим з хронічним перебігом захворювання слід призначати тривалу підтримуючу терапію).

При лікуванні психічних захворювань у дорослих і дітей віком від 12 років початкова доза станов= ить 50–100 мг на добу, розподілена на 1–2 прийоми. Далі дозу можна поступово підвищувати (з урахуванням переносимості) на 50 мг кожні 3–4 дні до 300–600= мг на добу, розподіляючи її на              3–4 прийоми. Курс лікування — від 3 тиж= нів до 2–4 місяців.

В окремих випадках добова доза препарату може бути підвищена до 700 мг–= 1 г (особливо для пацієнтів із хронічним перебігом хвороби і психомоторним збудженням). У цьому випадку добову дозу слід розподіляти на 4 прийоми (вра= нці, вдень, увечері і вночі). Тривалість лікування великими дозами препарату не = має перевищувати 1–1,5 місяця, при недостатньому ефекті доцільно перейти на лікування іншими препаратами.

Максимальні дози: разова — 300 мг, добова — 1,5 г.

Ослабленим пацієнтам, пацієнтам літнього віку, при захворюваннях печінки і серцево-судинної системи дозу зменшувати у 2–3 рази (але не більше 300 мг на добу).

Затяжна гикавка. = Призначати у дозі 50 мг 3–4 рази на добу.

&nbs= p;

Діти. Дітям віком до 12 років необхідно застосовувати лікар= ські форми з меншим дозуванням.

Перед= озування.

Симптоми: = невиразне мовлення, хитка хода, брадикардія, утруднене дихання, виражена слабкість, сплутаність свідомості, ослаблення рефлексів, сонливість, судоми, стійка гіпотензія, гіпотермія, тривала депресія, пізніш= е – токсичний гепатит.

Лікування:= симптоматична терапія. Специфічного антидоту не існу= є. Не видаляється при гемодіалізі. Для зменшення депресії призначати стимулято= ри ЦНС (сиднокарб). Неврологічні ускладнення зменшувати або купірувати протипаркінсонічними засобами (циклодол, тропацин). При колаптоїдних станах рекомендується введення кордіаміну, кофеїну, мезатону.

Після тривалого застосування великих доз препарату (0,5–1,5 г на добу) у поодиноких випадках можуть спостерігатися жовтяниця, прискорення згортання крові, лімфо- та лейкопенія, анемія, агранулоцитоз, пігментація шкіри, помутніння кришталика та рогівки.

Побічні реакції.

З боку нервової системи: при трива= лому застосуванні можливі акатизія, психічна індиферентність та інші зміни психі= ки, запізніла реакція на зовнішні подразнення, нечіткість зору, дистонічні екстрапірамідні реакції (у вигляді гострої дистонії, паркінсонічної ригідно= сті, тремора або акінезії та окулогірних кризів може виникати та поширюватися при помірній або високій дозі), паркінсонічний синдром, дискінезія, пізня дискінезія, нейролептична депресія, порушення терморегуляції, злоякісний нейролептичний синдром, судоми, безсоння, збудження, відчуття тривоги, сонливість, зміни настрою, седація, акатизія, гіпертензія, кривошея, окулогірний криз, тризм, акінезія, гіперкінезія.
З боку серцево-судинної системи: артеріальна гіпотензія, тахікардія, зміни на ЕКГ (подовження інтервал= у QT, депресія ST-сегмента, зміни зубців Т і U, аритмія), шлуночкова тахікардія, = фібриляція шлуночків, тахікардія типу torsade de po= intes, зупинка серця, раптова смерть/раптова серцева смерть (з можливими причинами серцевого походження, а також випадки незрозумілої раптової смерті у пацієн= тів, які отримують нейролептичні фенотіазини), венозна емболія, легенева емболія (іноді летальна), тромбоз глибоких вен, дозозалежна постуральна гіпотензія (може виникати, зокрема, у літніх людей та після внутрішньом’язової ін’єкці= ї), ортостатична гіпотензія.

З боку травного тракту: холестатична жо= втяниця, пошкодження печінки, холестатичне пошкодження печінки, змішане пошкодження печінки, диспепсичні явища (нудота, блювання), сухість у роті, запор, ішемі= чний коліт, паралітичний ілеус, кишкова перфорація (іноді летальна), шлунково-кишковий некроз (іноді летальний), кишкова непрохідність (іноді летальна), некротичний коліт.

З боку системи кровотворення: лейкопен= ія, агранулоцитоз, гематологічні зміни, еозинофілія.

З боку сечовиділь= ної системи: утруднення сечовипускання, пріапізм, затримка сечі, пов’язана з антихолінергічним ефек= том.

З боку ендокринної системи: порушення менструального циклу, імпотенція, гінекомастія, збільшення маси тіла, галакторея, гіперпролактинемія, гіперглікемія, порушення толерантності до глюкози, гіперхолестеринемія, гіпертригліцеридемія, еректильна дисфункція, аменорея, розлади жіночого сексуального збудження, нефізіологічна секреція антидіуретичного гормону.

З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, включаючи шкірні висипання, свербіж, ексфоліативний дерматит, мультиформну еритему, кропив’янку, ангіоневротичний набряк, бронхоспа= зм, системний червоний вовчак, позитивний тест на антинуклеарні антитіла та інші алергічні реакції.

Дерматологічні реакції: пігментація шкіри, фотосенсибілізація.

З боку органів зо= ру: при тривалому застосуванні у високих дозах – відклад= ення хлорпромазину у передніх структурах ока (рогівці і кришталику), що може прискорити процеси нормального старіння кришталика, розлади аккомодації.

З боку органів дихання: закладен= ість носа.

Загальні: окремі повідомлення про раптовий летальний наслідок на тлі прийому препарату, синдром відміни препарату у новонароджен= их.

Пізня дискінезія може виникати під час застосування а= бо після відміни хлорпромазину та інших нейролептичних препаратів. Цей синдром поширений серед пацієнтів, які отримували середні і високі дози антипсихоти= чних препаратів протягом тривалих періодів часу, і може виявитися необоротним, особливо у пацієнтів старше 50 років. Це малоймовірно в короткостроковій перспективі, коли використовуються рекомендовані низькі або середні дози хлорпромазина, але оскільки його поява може бути пов’язана з тривалістю лікування, а також з добовою дозою, хлорпромазин слід призначати в мінімаль= ній ефективній дозі протягом мінімально можливого часу, крім випадків, коли необхідно довгострокове застосування для лікування шизофренії. Потенційна серйозність і непередбачуваність пізньої дискінезії і той факт, що є нечасті повідомлення щодо її розвитку, коли нейролептичні антипсихотичні препарати призначалися протягом відносно коротких періодів в малій дозі, означає, що призначення таких речовин вимагає особливо ретельної оцінки користі і ризик= ів. Відстрочена дискінезія може бути прискорена або посилена антипаркінсонічними препаратами. Короткострокові дискінезії можуть виникати після різкої відміни препарату. При шизофренії відповідь на терапію антипсихотичним препаратом м= оже бути відстрочена. Якщо відміна препарату, рецидив симптомів може не проявит= ися протягом декількох тижнів або місяців. Нейролептичний злоякісний синдром зустрічається рідко, але може виникати при прийомі будь-якого нейролептика.=

Хлорпромазин, навіть в низьких дозах у сприйнятливих (особливо не психотичних) людей, може викликати неприємні суб’єктивні відчу= ття розумового притуплення або уповільнення, нудоти, запаморочення, головного б= олю або парадоксальні ефекти збудження, ажитації або безсоння. Можливі стани сплутаності свідомості або епілептичні напади. Вплив хлорпромазину на серце залежить від дози. Зміни ЕКГ з подовженням інтервалу QT і змінами Т-хвиль зазвичай повідомлялися у пацієнтів, що приймали середню і високу дозу; вони оборотні при зменшенні дози. У невеликому числі випадків вони, як повідомляється, передують серйозним аритміям, включаючи шлуночкову тахікард= ію та фібриляцію, які відбулися після передозування.

Термін придатності= . 3 роки.=

Умови зберігання. = Зберігат= и в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати у недост= упному для дітей місці.

Упаковка. <= /b>Таблетки= № 10, № 10´2, № 20 у блістера= х у коробці; № 10 у блістері.

К= атегорія відпуску. За рецептом.

Виробник. Товарис= тво з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична компанія «Здоров’я».

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності. Украї= на, 61013, Харківська обл., місто Харків, вулиця Шевченка, будинок 22.