MIME-Version: 1.0 Content-Type: multipart/related; boundary="----=_NextPart_01D240B3.E8774560" Данный документ является веб-страницей в одном файле, также называемой файлом веб-архива. Если вы видите это сообщение, значит, данный обозреватель или редактор не поддерживает файлы веб-архива. Загрузите обозреватель, поддерживающий веб-архивы, например Windows® Internet Explorer®. ------=_NextPart_01D240B3.E8774560 Content-Location: file:///C:/68126870/UA62780101_C8B0.htm Content-Transfer-Encoding: quoted-printable Content-Type: text/html; charset="windows-1251"
IHCTPУKЦIЯ
для мeдичнoгo зacтocyвaння лікарського засобу
BIHКРИСТИH-ТЕВА
(VINCRISTINE-TEVA)=
Склад:
діюча речовина:
вінкристину сульфат;
1 мл розчину для ін'єкцій місти=
ть 1
мг вінкристину сульфату;
допоміжні
речовини: натрію гідроксид 0,2 %, кислота сірчана 5 %, м=
аніт
(Е 421), вода для ін'єкцій.
Лікарська форма. Розчин
для ін'єкцій.
Основні
фізико-хімічні властивості: безбарвний або злегка жовтуватого кольору про=
зорий
розчин, вільний від механічних включень, за винятком пухирців газу.<=
/span>
Фармакотерапевтична
група. Антинеопластичні засоби. Алкалоїди барвінку т=
а їх
аналоги. Код АТХ L01C А02.
Фармакологічні
властивості.
Фармакодинаміка.
Вінкристину сульфат – це сіль вінкристину, алкалоїду, одержаного з
барвінкової рослини Vinca rosea Lin=
n.
Антибластомна та цитоток=
сична
дія вінкристину пов'язана з порушенням утворення
мікротрубочок та мітотичного веретена, а також порушенням синтезу ДНК та РНК у клітинах.
Фармакокінетика.
Після внутрішньовенної ін'єкції вінкристин швидко виводиться з сироватки
крові. У межах 15-30 хв понад 90 % лікарського засобу розподіляється із
сироватки в тканини та інші компоненти крові. Об'єм розподілу становить 8,4=
±
3,2 л/кг в умовах фази плато.
Через 20 хв після внутрішньовенного введення понад 50 % вінкристину
зв'язується з компонентами крові, особливо з тромбоцитами, які містять висо=
кі
концентрації тубуліну.
Препарат погано
проникає крізь гематоенцефалічний бар’єр.
Метаболізм
Вінкристин значною мірою метаболізується у печінці, ймовірно, системою
мікросомального ферменту цитохром P450, у тому числі CYP3A.
Екскреція
Кінетика препарату після
струминного внутрішньовенного введення трифазна. Період
напіввиведення у першій та другій фазах становить відповідно 5 хв та 2,3
години; тривалість періоду напіввиведення у термінальн=
ій
фазі зазнає значних коливань (від 19 до 155 годин),
становлячи в середньому 85 годин. Кліренс з плазми крові є повільним і, таким чином, необхідний інтервал =
як
мінімум 1 тиждень між періодами лікування, щоб уникнути кумулятивної
токсичності.
Печінка є найголовнішим органом екскреції. Препарат
виводиться переважно з калом (приблизно 80 %), менша частина – з =
сечею
(10-20 %).
Пацієнти
з порушенням функції печінки
У пацієнтів з порушенням функції печінки метаболізм змінений таким чино=
м,
що екскреція вінкристину, ймовірно, зменшується та підвищується ризик
токсичності. При необхідності слід здійснювати корекцію дози (див. розділи =
«Спосіб застосування та до=
зи» і «Особливості
застосування»).
Діти
У дітей спостерігається більш виражена між- і внутрішньоіндивідуальна
варіація фармакокінетичних параметрів, таких як кліренс, об'єм розподілу та
елімінаційний період напіввиведення. Плазмовий кліренс у дітей загалом біль=
ший,
ніж у дорослих або немовлят, але точно не встановлено, що кліренс вінкристи=
ну
зменшується з віком.
Клінічні
характеристики.
Показання.
Гострі лейкози, лімфогранулемат=
оз,
неходжкінські лімфоми (всі гістологічні підтипи і клінічні стадії), =
ретикулосаркома, лімфосаркома, ембріональна рабдоміосаркома,
Протипоказання.
Підвищена чутливість до =
вінкристину сульфату або до однієї=
з
допоміжних речовин, демієлінізуюча форма синдрому
Шарко-Марі, гострі порушення функції печінки, мієлосупресія (пригнічення
кісткового мозку), неврологічні захворювання, запори та непрохідність кишечнику (особливо у діт=
ей), променева терапія на ділянку печінки, нейром’язові розлади, бактеріальні та вірусні інфекції. Вінкристин не можна вводити під час а=
бо
безпосередньо після введення вакцин, що містять живі віруси.
Особливі заходи безпеки.
Медичний персонал при роб=
оті
з препаратом має користуватися захисним одягом (рукавички,
окуляри, халат, маска). Вагітних жінок до роботи з препаратом не допускати.=
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та і=
нші
види взаємодій.
Взаємодії, спільні д=
ля всіх
цитотоксичних засобів
Унаслідок збільшення ризику тромботичних явищ у разі пухлинних захворюв=
ань
часто застосовується лікування антикоагулянтами. Висока міжіндивідуальна
мінливість здатності до коагуляції у ході захворювання, можливість взаємодії
між пероральними антикоагулянтами і протираковою хіміотерапією вимагають (я=
кщо
вирішено лікувати пацієнта пероральними антикоагулянтами) підвищеної частоти
контролю INR (Міжнародне нормалізоване співвідношення).
Інгібітори ізофермен=
тів цитохрому
P450 і P-глікопротеїну
Алкалоїди барвінку метаболізуються ізоферментом цитохром P450 3A4 (CYP3=
A4)
і є субстратами для P-глікопротеїнів. Таким чином, підвищення концентрації
вінкристину у плазмі крові може відбуватися, якщо супутньо вводити CYP3A4 т=
а інгібітори
P-глікопро=
теїну,
такі як ритонавір, нельфінавір, кетоконазол, ітраконазол, еритроміцин,
циклоспорин, ніфедипін і нефазодон. Супутнє введення інтраконазолу та
вінкристину супроводжується передчасними та/або вираженими нейром'язовими
побічними ефектами, імовірно, пов'язаними з інгібуванням метаболізму
вінкристину.
Фенітоїн
і фосфенітоїн
Повідомлялося, що супутнє введення фенітоїну і комбінацій антинеопласти=
чної
хіміотерапії, які містять, серед інших препаратів, вінкристин, зменшує рівні
фенітоїну у крові і підвищує проконвульсантний вплив. Застосування даної
комбінації не рекомендоване. Якщо її не можна уникнути, слід здійснити коре=
кцію
дози на базі визначення рівнів у крові.
Фенітоїн
Вінкристин можна застосовувати з обережністю з фенітоїном (знижується
рівень фенітоїну у плазмі крові і збільшується можливість появи судом).
Інші
цитостатичні засоби
Фармакодинамічні взаємодії можуть відбуватися з іншими цитостатичними
засобами: потенціювання терапевтичного і токсичного впливу. Супутнє
застосування вінкристину та інших лікарських засобів, що пригнічують кістко=
вий
мозок, таких як доксорубіцин (особливо у комбінації з преднізоном) може
потенціювати пригнічуючий вплив на кістковий мозок.
Аспарагіназа/ізоніазид
та інші нейротоксичні лікарські засоби
Пацієнтам, які одержують вінкристин, слід приймати до уваги можливість
тяжкої і пролонгованої периферичної нейропатії при введенні нейротоксичних
лікарських засобів (таких як ізоніазид, L-аспарагіназа і циклоспорин A). При
використанні вінкристину сульфату у комбінації з L-аспарагіназою рекомендує=
ться
введення вінкристину за 12-24 години до застосування ферменту, що необхідно=
для
зниження токсичності, оскільки прийом L-аспарагінази швидше може знизити
печінковий кліренс вінкристину. Таким пацієнтам лікарські засоби з відомим
нейротоксичним ефектом необхідно вводити з обережністю в умовах безперервно=
го
моніторингу неврологічної функції.
Вакцини/вбитий вірус=
Оскільки нормальна імунна система може бути пригнічена внаслідок лікува=
ння
вінкристином, утворення організмом антитіл як реакція на вакцину може
зменшуватися. Інтервал часу між припиненням введення лікарських засобів, які
спричиняють пригнічення імунної системи, і відновленням здатності організму
реагувати на вакцини залежить від інтенсивності і типу імуносупресивної дії
лікарських засобів, базового захворювання та інших факторів; оцінки варіюють
від 3 місяців до 1 року.
Вакцини/живий
вірус
Оскільки нормальна імунна система може бути пригнічена внаслідок лікува=
ння
вінкристином, супутнє введення вакцини на базі живого вірусу може збільшува=
ти
реплікацію і побічні дії вакцини на базі вірусу та/або утворення антитіл
організмом як реакція на вакцину може бути зменшене; таких пацієнтів слід
імунізувати з великою обережністю тільки після ретельної оцінки гематологіч=
ного
статусу пацієнтів і тільки після схвалення лікуючого лікаря. Інтервал часу =
між
припиненням застосування лікарських засобів, які спричиняють імуносупресію,=
і
відновленням здатності організму реагувати на вакцини залежить від інтенсив=
ності
і типу імуносупресивної дії лікарських засобів, базового захворювання та ін=
ших
факторів; оцінки варіюють від 3 місяців до 1 року. Пацієнтам з лейкемією у
стадії ремісії не можна застосовувати вакцини на базі живого вірусу як міні=
мум 3 місяці після застосування хіміотерапії.
Дигоксин
Абсорбція дигоксину може бути зменшена у пацієнтів, які одержують
хіміотерапію. Таким чином, у деяких пацієнтів терапевтичний вплив дигоксину
може бути зменшений. Слід дотримуватися обережності при введенні таких
комбінацій та зважати на можливість виникнення необхідності у корекції дози
дигоксину.
Мітоміцин
C
Вінкристин можна застосовувати з обережністю з мітоміцином С (можуть
виникати гостра задишка, бронхоспазм). Після прийому алкалоїдів барвінку
відзначалися випадки гострої дихальної недостатності і тяжкого бронхоспазму=
. Ці
реакції вимагають активного лікування, особливо якщо вже є легенева дисфунк=
ція.
Ця реакція може розпочатися як через кілька хвилин після ін’єкції алкалоїду
барвінку, так і через кілька годин, а також протягом 2-х тижнів після введення дози мітоміцину. Може з’явитися прогресуюча задишка, що вимагає пост=
ійного
лікування. У цьому випадку вінкристин не слід більше призначати.
Променева
терапія
Променева терапія може посилювати периферичну нейротоксичність вінкрист=
ину.
При призначенні хіміотерапії спільно з променевою терапією у зонах, що
охоплюють печінку, введення вінкристину слід відкласти до закінчення курсу
променевої терапії.
Циклоспорин, такролі=
мус
Може виникати надмірна імуносупресія з ризиком лімфопроліферації.
Алопуринол, піридокс=
ин,
ізоніазид
Може збільшуватися частота виникнення ознак пригнічення функції кістков=
ого
мозку, спричинених прийомом цитотоксичних лікарських засобів. Механізм дано=
го
посилення дії препарату не був повністю класифікований.
Метотрексат
Вінкристину сульфат збільшує клітинне захоплення метотрексату пухлинними
клітинами.
Це слід брати до уваги при проведенні терапії з використанням високих д=
оз
метотрексату.
Інші засоби
У ході супутнього введення вінкристину і колонієстимулюючих факторів
(G-CSF, GM-CSF) частіше повідомлялося про атипові нейропатії з відчуттям
поколювання або печіння у дистальних відділах кінцівок.
У пацієнтів з пухлиною Вільмса тяжка токсичність для печінки була
зареєстрована при застосуванні комбінації вінкристину і дактиноміцину.
У комбінації з блеоміцином вінкристин може спричиняти синдром Рейно у
дозозалежній формі.
Особливості застосування.
Лікування препаратом може
здійснювати тільки досвідчений фахівець з хіміотерапії
в умовах спеціалізованого стаціонару. Вінкристин-Тева вводити тільки
внутрішньовенно; інтратекальне введення категорично протипоказане (може
призвести до летальних наслідків).
Після випадкового інтратекального введення необхідне невідкладне
нейрохірургічне втручання для попередження висхідного паралічу, що призводи=
ть
до летального наслідку. При помилковому введенні вінкристину інтратекально
необхідно негайно після ін'єкції розпочати наступне лікування:
1. Видалення через поперековий доступ настільки великої кількості цереб=
роспінальної
рідини, наскільки дозволяють мірку=
вання
безпечності.
2. Встановлення епідурального катетера в субарахноїдальному просторі че=
рез
міжхребцевий простір, вище за ділянку початкової поперекової пункції, та
іригація цереброспінальної рідини розчином Рінгера з лактатом. По можливост=
і до
кожного 1 л розчину Рінгера з лактатом слід додавати 25 мл свіжозамороженої
плазми.
3. Встановлення інтравентрикулярного дренажу або катетера нейрохірургом= і продовження іригації цереброспінальної рідини з видаленням рідини через поперековий доступ, сполучений із замкненою системою дренажу. Розчин Рінгер= а з лактатом слід вводити безперервною інфузією із швидкістю 150 мл/год, або із швидкістю 75 мл/год, якщо додана свіжозаморожена плазма, як описано вище. <= o:p>
Швидкість інфузії слід регулювати таким чином, щоб підтримувати рівень
білка у цереброспінальній рідині – 150 мг/дл.
Наступні заходи також застосовувати додатково, але вони можуть бути
несуттєвими:
Фолінієву кислоту вводити внутрішньовенно струминно 100 мг, а потім зді=
йснювати
інфузію зі швидкістю 25 мг/год протягом 24 годин, після чого вводити струми=
нно
25 мг кожні 6&n=
bsp;годин протягом 1 тижня. Внутрішньо=
венно
вводити 10 г глутамінової кислоти протягом 24 годин, з наступним введенням 500 мг 3 рази на добу щодня перорально про=
тягом
1 місяця. Піридоксин вводити у дозі 50 мг кожні 8 годин внутрішньовенною
інфузією протягом 30 хвили=
н.
При екстравазації може розвинутися некроз м'як=
их
тканин; для його попередження рекомен=
дується
обколювання зони екстравазату гіалуронідазою або гідрокортизоном у дозі
У випадку
потрапляння препарату в очі необхідно промити їх великою кількістю води або=
ізотонічного розчину.
У випадку випадкового потрапляння на шкіру промивати великою кількістю
води, м'яким милом і ретельно споліскувати.
Особливу увагу слід звернути на пацієнтів з неврологічними розладами або
розладами функції печінки. Уважне спостереження за станом пацієнта необхідне
при комбінованому застосуванні вінкристину та нейротоксичних лікарських
засобів.
При печінковій дисфункції може підвищуватися концентрація у кровообігу і
період напіввиведення вінкристину з плазми крові, з підсиленням побічної ді=
ї.
Нейротоксичний вплив вінкристину сульфату може бути адитивним з іншими
нейротоксичними засобами або може бути підсилений опроміненням спинного моз=
ку і
неврологічним захворюванням. Пацієнти літнього віку можуть бути чутливішими=
до
нейротоксичного впливу вінкристину сульфату. При появі нейротоксичних ознак
курс терапії треба перервати.
У пацієнтів, які одержували хіміотерапію вінкристином у комбінації з
протираковими лікарськими засобами з відомою дією, розвивалися вторинні
новоутворення. Роль вінкристину у даному явищі не визначена.
Рекомендовані профілактичні заходи для запобігання запорам, такі як
корекція раціону і застосування проносних засобів (зокрема лактулози) або к=
лізм.
Запор може виражатися у вигляді закупорки верхніх відділів товстої кишки і =
при
обстеженні пряма кишка може виявитися порожньою. Наявність абдомінальних
кольок, незважаючи на те, що кишка є порожньою, може ввести лікаря в оману.
Рентгенівський знімок органів черевної порожнини допоможе прояснити цей ста=
н.
Вінкристин слід вводити з обережністю пацієнтам з ішемічними розладами
серця.
Оскільки може виникати лейкопенія, як лікар, так і пацієнт мають бути
пильними щодо виникнення інфекції. Якщо виникає лейкопенія, слід вжити
відповідних заходів, серед яких ретельний розгляд часу введення наступної д=
ози
вінкристину сульфату. Перед кожним введенням Вінкристи=
ну-Тева необхідно проводити дослідження складу
периферичної крові. У випадках, якщо кількість лейкоцитів с=
тане
менше 3000 в 1 мм3, терапію необхідно припинити і профілактично
призначити антибіотики.
У зв’язку з підвищеним ризиком розвитку лейкопенії і тромбоцитопенії бі=
льш ретельне
спостереження необхідне для хворих, у яких попередня терапія або сама хворо=
ба
спричинила пригнічення функції кісткового мозку.
Під час лікування хворим необхід=
но
регулярно проводити дослідження очного дна та зорових полів; при найменш=
ій
підозрі на ушкодження зорового нерва лікування слід припинити. Будь-які
Ступінь алопеції під час
хіміотерапії можна зменшити, застосовуючи локальну гіпотермію волосистої
частини голови або накладання турнікета (стисного шолома). Стисну пов'язку =
на волосисту
частину голови не накладати при лейкозах та лімфомах, а також при наявності=
на волосистій частині голови метастазів та
інфільтратів.
Задишка та бронхоспазм найчастіше виникають при поєдн=
анні
препарату з мітоміцином-С та можуть вимагати інтенсивного лікування, особли=
во
при наявності вихідної дихальної недост=
атності.
Ці реакції можуть виникати через кілька хвилин або годин після введення Вінкристину-Тева та протягом двох =
тижнів
після введення мітоміцину. Прогресуюча задишка потребує припинення терапії
Вінкристином-Тева.
У ході індукції ремісії при
лікуванні гострого лейкозу може підвищитися рівень сечової кислоти в крові; цей показник необхідно контролювати протягом перших 3-=
4-х тижнів
лікування та вживати відповідні заходи для попередження розвитку нейропатії,
зумовленої сечокислим діатезом. Лабораторні дослідження
повторювати до нормалізації показника. У разі необхідності слід застосовува=
ти
алопуринол.
Під час лікування Вінкристином-Тева слід
періодично визначати концентрацію іонів натрію в сироватці крові. Гіпонатріємія розвивається внаслідок порушення секреції антидіуретичного
гормону та повинна коригуватися введенням 0,9 % розчину натрію хлориду. Під час лікування Вінкристином-Тева необхідно проводити систематичний
ЕКГ-контроль. У процесі лікування дітей зі злоякісними пухлинами потрібен
моніторинг їх інтелектуальної, емоційної, мовної
сфери та діяльності центральної нервової системи.
Необхідно використовувати протизаплідні заходи пацієнтам як чоловічої, =
так
і жіночої статі під час лікування і протягом 6 місяців після припинення
лікування.
Лікування вінкристином може призвести до необоротного безпліддя.
Оборотність цих ефектів залежить від віку пацієнта і дози препарату. Як
правило, азооспермія спостерігається у чоловіків, які одержували хіміотерап=
ію,
що включала вінкристин у комбінації з преднізоном і циклофосфамідом або
мехлоретаміном і прокарбазином. Рідше аменорея спостерігається у жінок, які
отримували хіміотерапію, що включала вінкристин.
Пацієнтам слід проконсультуватися про майбутні перспективи народжуванос=
ті.
Пацієнти чоловічої статі повинні бути проінформовані з приводу збереження
сперми.
Застосування у період вагітності або годування
груддю. =
span>
Препарат не застосовувати у період вагітності або годування груддю. Необхідно
використовувати протизаплідні заходи пацієнтам як чоловічої, так і жіночої
статі під час лікування і протягом 6 місяців після припинення лікування.
Якщо вагітність настає під час лікування, пацієнтка повинна бути проінф= ормована про ризики для майбутньої дитини і перебувати під медичним спостереженням.<= o:p>
Здатність впливати на швидкість реакції при
керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Відсутні дані щодо впливу даного препарату на здатність керувати
автотранспортом або роботу з іншими механізмами. Проте слід враховувати
можливість розвитку побічних (неврологічних) реакцій при застосуванні
Вінкристину-Тева, які змінюють швидкість психомоторних реакцій.
Спосіб застосування та дози.
Вінкристин-Тева можна вво= дити тільки внутрішньовенно, при введенні іншим способом може бут= и летальний наслідок.
Дозу вінкристину сульфату слід вираховувати і вводити вкрай обережно,
оскільки передозування може призводити до тяжких і навіть летальних наслідк=
ів.
При застосуванні в якості монотерапії препарат вводять з інтервалом в 1 тиж=
день. При застосуванні у комбін=
ації з
іншими протипухлинними препарат=
ами частота введення залежить від про=
токолу.
Дорослим зазвичай призначають з розрахунку 1,4 =
мг/м2
поверхні тіла 1 раз на тиждень, максимальна доза – 2 мг/м2. Для підтримуючої терапії препарат можна вв=
одити
щотижнево у дозі 0,005-0,01 мг/кг.
Тривалість курсу лікування – 4-6 тижнів. Курсова доза не має перевищувати 10-12 мг/м2.
Дітям призначають з розрахунку 1=
,5-2
мг/м2 поверхні тіла 1 раз на тиждень. Дозу препарату для дітей
розраховують з урахуванням маси тіла: для дітей з масою
Пацієнти літнього віку.
Немає потреби у корекції дози.
Пацієнти з порушенням печінкової функції
Для пацієнтів з ураженням печінки або з рівнем прямого білірубіну у
сироватці крові вище 3 мг/100 мл рекомендовано знизити до=
зу
вінкристину сульфату на 50 %. Оскільки вінкристин метаболізується печінкою шляхом жовч=
ної
екскреції, для пацієнтів з обструктивною жовтяницею або іншим ураженням печ=
інки
рекомендується знижувати дозу препарату.
Не слід застосовувати вінкристин при наявності тяжкої нейротоксичності
(особливо парезу). Якщо після відміни препарату скарги зменшуються, лікуван=
ня
можна поновити з введенням 50 % дози.
Спосіб введення
Вінкристину сульфат слід застосувати тільки під суворим наглядом лікаря=
з
досвідом лікування цитотоксичними препаратами.
Інтратекальне введення вінкристину призводить до фатальної нейротоксичн=
ості.
Вінкристину сульфат може бути введений внутрішньовенно шляхом інфузії або
болюсної ін'єкції протягом як мінімум 1 хвилини через катетер для інфузій, =
під
наглядом лікаря. Слід дотримуватися обережності для уникнення інфільтрації
підшкірних тканин. Екстравазація у ході внутрішньовенного введення вінкрист=
ину
сульфату може спричинити значне подразнення. Для попередження подразнення с=
удин
після введення вінкристину сульфату вену слід ретельно промити.
Не слід перевищувати
рекомендовану терапевтичну дозу. Загалом індивідуальні дози не повинні
перевищувати 2 мг; і підрахунок лейкоцитів необхідно здійснювати до і після
введення кожної дози.
Діти.
Препарат призначають дітя=
м за показаннями.
Передозування.
Передозування вінкристину
призводить до посилення побічних реакцій. У дітей віком до 13 років десятикратне перевищення до=
зи
препарату може призвести до летального наслідк=
у.
Передозування з тяжким загальним станом хворих може відзначатися при
введенні дітям віком до 13 років у дозі 3-4 мг/м2, дорослим – од=
норазово
3 мг/м2 та більше. Специфіч=
ного
антидоту немає. Проводити симптоматичне та підтримуюче лікування під контролем показників водно-сол=
ьового
балансу, ЕКГ, складу периферичної крові. При розвитку генералізованих судом=
них
нападів застосовувати протисудомні препарати. Для попередження кишкової непрохідності
застосовувати клізми. При необхідності проводити
гемотрансфузії, переливання еритроцитарної та тромбоцитарної маси. <=
span
lang=3DUK style=3D'mso-bidi-font-size:10.0pt;letter-spacing:-.2pt;mso-ansi-=
language:
UK'>Внутрішньовенно вводити кальцію фолінат у дозі 100 мг через кожні 3 год=
ини
протягом 24 годин, а потім через кожні 6 годин протягом не менш=
як
48 годин. Гемодіаліз неефективний.
Побічні реакції.<= o:p>
Найпоширеніші токсичні ефекти вінкристину пов’язані з центральною нерво=
вою
системою. Загалом побічні ефекти є оборотними і дозозалежними. Діти зазвичай
краще переносять вінкристин, ніж дорослі. Найрозповсюдженішими побічними ре=
акціями
є нейротоксичність та алопеція; найбільш серйозні побічні реакції пов’язані=
з
порушенням нейром'язового апарату. У хворих літнього віку є підвищена
схильність до нейротоксичності.
Після застосування щотижневих разових доз вінкристину можуть з’явитися =
такі
короткочасні побічні реакції як лейкопенія, невротичні болі і запор (але це
зазвичай триває протягом не більше 7 днів). Після зменшення дози тяжкість ц=
их
реакцій може зменшитися або вони зникнуть зовсім. Тяжкість таких реакцій
посилюється, якщо необхідна загальна доза препарату вводиться частинами. То=
му
не рекомендується застосовувати вінкристин у невеликих кількостях протягом
тривалого часу. Інші побічні реакції, такі як алопеція, втрата чутливості,
парестезії, труднощі при ході, хода з шарканням, втрата глибоких сухожильни=
х рефлексів і м’язова дистрофія, виявляють=
ся
упродовж усього курсу лікування. По мірі продовження лікування загальна
сенсомоторна дисфункція може прогресувати до більш тяжкого стану, у деяких
хворих окремі нейром’язові розлади можуть тривати протягом довшого часу.
Волосся може починати відростати ще до закінчення підтримуючої терапії.
Новоутворення, злояк=
існі,
доброякісні та невизначеної етіології (включаючи кісти і поліпи): =
i>вторинні злоякісні новоутворення у
пацієнтів, які одержували вінкристин у комбінації з іншими цитотоксичними
препаратами з доведеною канцерогенністю.
З боку системи крові=
та
лімфатичної системи: оборотний
тромбоцитоз, тяжке пригнічення функ=
ції
кісткового мозку, анемія, лейкопенія і тромбоцитопенія.
З боку імунної системи: гостре утруднення дихання і бронхоспазм, які
можуть бути тяжкими і загрожувати життю. Такі симптоми спостерігалися після
введення алкалоїдів барвінку (таких як вінкристин), особливо при супутньому
введенні мітоміцину. Реакція може виникати через кілька хвилин або годин пі=
сля
введення алкалоїду барвінку або протягом 2 тижнів після введення мітоміцину; алергічні реакції, включаючи анафілак=
сію,
висипи і ангіоневротичний набряк спостерігалися у пацієнтів, які одержували
вінкристин як частину багатокомпонентної схеми хіміотерапії.
З боку нервової сист=
еми: неврологічна токсичність є найсерй=
ознішою
побічною реакцією на застосування вінкристину. Неврологічна токсичність зал=
ежить
від дози і віку пацієнта. У результаті нейротоксичності також можуть виника=
ти
запори і кишкова непрохідність (див. «Порушення з боку шлунково-кишкового тракту»=
).
Також можливий розвиток таких побічних реакцій як невралгія і міалгія (в т.=
ч.
невралгія трійчастого нерва і тестикулярний больовий синдром, біль у гортан=
і,
слинних залозах, кістках, спині, кінцівках), кома, обвисла ступня, дизурія,=
периферична
нейропатія (змішана сенсорно-моторна), сенсорні порушення, парестезії, втра=
та
глибоких сухожильних рефлексів, порушення ходи, хода з шарканням, м’язова
слабкість, атаксія, параліч, ураження черепно-мозкових нервів (парез/паралі=
ч),
слабкість м’язів гортані, хрипкість і парез голосових зв’язок (у т.ч.
потенційно небезпечний для життя двобічний парез голосових зв’язок), птоз,
невропатія зорового нерва, екстраокулярна нейропатія, минуча сліпота, дипло=
пія
та атрофія зорового нерва, судоми з гіпертензією, лейкоенцефалопатія, токсичний вплив на
центральну нервову систему, що може проявлятися депресією, збудженням,
безсонням, сплутаністю свідомості, психозами і галюцинаціями.
З боку органів слуху: лік=
ування
алкалоїдами барвінку часто є причиною появи вестибулярних і слухових усклад=
нень
з боку 8-мої пари черепно-мозкових нервів. Прояви включають часткову або то=
тальну
глухоту – постійну або яка періодично виникає; проблеми з почуттям рівноваг=
и,
включаючи запаморочення, ністагм і вертиго. Слід дотримуватися обережності =
при
застосуванні вінкристину сульфату у комбінації з іншими ототоксичними
препаратами, наприклад онколітиками, що містять платину.
З боку серцево-судинної системи: =
стенокардія та інфаркт міокарда (у хворих, які одержували комбіновану хіміотерапію, що
включала вінкристин і яким раніше застосовували
опромінення середостіння), артеріальна
гіпертензія та гіпотензія.
Дихальні,
торакальні та медіастинальні порушення: повідомлялося про тяжкий бронхоспазм і задиш=
ку при
введенні алкалоїдів барвінку, іноді у комбінації з мітоміцином C.
З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, афтозний стоматит, запори, біль у
животі, зниження апетиту, втрата маси тіла, анорексія, діарея, паралітичний
ілеус (особливо у дітей), запалення слизової оболонки рота, кишковий некроз
та/чи перфорації, панкреатит. Може виникнути функціональна кишкова
непрохідність, особливо у маленьких дітей. Симптоми кишкової непрохідності
проходять самостійно після тимчасового припинення прийому вінкристину і
симптоматичного лікування.
Гепатобіліарні
порушення: венооклюзивна хвороба печінки
(особливо у дітей).
З
боку шкіри та підшкірних тканин: алопеція (оборотна після припинення застосування вінкристину), висипанн=
я.
З
боку нирок та сечовидільної систем=
и: у пацієнтів літнього віку у перші =
дні
після введення вінкристину слід припинити застосування препаратів, що
спричиняють затримку сечі. Поліурія, дизурія і затримка сечі як результат атонії сечового
міхура, гіперурикемія, сечокисла нефропатія, СНСАГ синдром (синдром неналеж=
ної
секреції антидіуретичного гормону), нетримання сечі. Синдром може бути
пов'язаний з нейротоксичністю лікарського засобу, можливо, за рахунок прямо=
го
впливу на гіпоталамус. У таких пацієнтів виникає гіпонатріємія, у комбінаці=
ї з
екскрецією натрію із сечею, без ознак розладів з боку нирок та надниркових
залоз, гіпотензія, зневоднення, азотемія або набряки. При обмеженні вживання
рідини гіпонатріємія і втрата натрію через нирки можуть бути зменшені.
З боку репродуктивної
системи і молочних залоз: необоротна безплідність після хіміотерапевтичного лікування із застосуванням
вінкристину є більш поширеною у чоловіків, ніж у жінок. Азооспермія спостерігалася у чоловіків, які одержували схеми
комбінованої хіміотерапії, що складалися з вінкристину і преднізону з
циклофосфамідом або мехлоретаміном і прокарбазином, аменорея.
Загальні розлади і стани у місці введення: подразнення у місці ін'єкції, гарячка, флебіт, біль, целюліт, некроз, <= span style=3D'mso-no-proof:yes'>головний біль. Ці симптоми можуть виникати після подразнення стінки судини або у випадку екстравазації при введенні. <= o:p>
Термін
придатності.
До відкриття флакона 2 роки.
Після розведення. Продемонстрована хімічна та фізична стабіль=
ність готового
розчину для ін’єкцій або інфузій протягом 48 годин при температурі 2-8 =
;0С
або 24 годин при 15-25 0С при розведенні 0,9 % розчином натрію
хлориду або 5 % розчином глюкози для інфузій.
З
мікробіологічної точки зору розчин слід вводити негайно. Якщо розчин не
вводиться негайно, відповідальність за тривалість і умови зберігання готово=
го
до застосування розчину несе користувач, і за правилами розчин необхідно
зберігати не довше 24 годин при температурі 2-8 0С, якщо тільки
розведення розчину не відбувається під контролем у суворо асептичних умовах=
.
Умови зберігання. Зберігати у холодильнику =
при
температурі 2-8 °С в оригінальній упаковці для захисту від світла та
недоступному для дітей місці.
Несумісність. Через
відсутність
досліджень сумісності даний лікарський засіб не можна змішувати з іншими
лікарськими засобами.
Упаковка. По
1 мл або по 2 мл, або по 5 мл у флаконі, флакон покритий захисним покриттям=
TevaGuard, по 1 флакону у картонній короб=
ці.
Категорія відпуску. За
рецептом.
Виробник. Фармахемі Б.В.
Місцезнаходження виробника та адреса місця
провадження його діяльності.
Вул. Свенсвег 5, 2031 GA Харлем, Нідерланди.=