ЗАТВЕРДЖЕi= 3;О

IНСТРУ&= #1050;ЦIЯ

для медичного застосуванl= 5;я лікарсь= ;кого засобу

&nbs= p;

ЕМТРІЦИТА = 41;ІН ТЕНОФОВІР<= b>

Склад= :

діючі речовини: емтрицита&= #1073;ін, теl= 5;офовіру дизопроксиl= 3;у фума = 88;ат;

1 таблетка, вкрита оболонкою, містить 200 мг емтрицитабo= 0;ну та 300 мг тенофовіру дизопроксиl= 3;у фума = 88;ату (еквівалент = 85;о 245 мг тенофовіру дизопроксиl= 3;у);

д= ;опоміжні речовини: крохмаль прежелатинo= 0;зований, лактоза (мон= 086;гідрат), целюлоза мікрокристk= 2;лічна, натрію кроскармелl= 6;за, магнію стеарат, opadry II Blue 32K505037= (інд= игокармін (Е 132), триацетин, лактоза (моногідрат), гіпромелозk= 2;).

Лікарська форма. Таблетки, вкриті оболонкою.

Основні фізико-хімі = 95;ні властивостo= 0;: синього кольору таблетки у формі капсули, вкр= 080;ті плівковою оболонкою, з гравіруванl= 5;ям «Н» з однієї сторони і «124» з іншої стор= 086;ни.

= 060;армакотера&= #1087;евтична група. Противo= 0;русні засоби для систем&#= 1085;ого застосуванl= 5;я прямої дії. Пр = 86;тивірусні засоби для лікування ВІЛ-інфекці = 81; у комбінаціяm= 3;. Код АТХ J05A R03.

Фармаколог&= #1110;чні властивостo= 0;

Фарм&#= 1072;кодинаміка=

Механізм дії

Емтрицитаб&= #1110;н – це нуклеозиднl= 0;й аналог цити = 76;ину. Тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарат пер = 77;творюється in vivo на тенофовір, нуклеозид монофосфатl= 5;ий (нуклеотидн = 80;й) аналог аденозину монофосфатm= 1;. Як емтрицит = 72;бін, так і тенофовір виявляють активність, специфічну до вірусу імунодефіцl= 0;ту людини (ВІЛ-1 та ВІЛ-2) та вірусу гепатиту B.=

Емтрицитаб&= #1110;н та тенофові = 88; фосфорилююm= 0;ься клітинними ферментами = 79; утворенням емтрицитабo= 0;ну трифосфату та тенофовіру дифосфату відповідно. Дослідженнn= 3; in vitro показали, що як емтрицитабo= 0;н, так і тенофо= 074;ір можуть повністю фосфорилювk= 2;тися при поєднанні разом у клітинах. Емтрицитабo= 0;ну трифосфат т = 72; тенофовіру дифосфат конкурентнl= 6; інгібують з = 74;оротну транскриптk= 2;зу ВІЛ-1, що призводить до перериваннn= 3; ДНК-ланцюга.

Емтрицитаб&= #1110;н і тенофовір = 91; дифосфат є слабкими інгібітораl= 4;и полімерази ДНК ссавців, немає свідчень мітохондріk= 2;льної токсичностo= 0; in vitro та in vivo.

Антивірус = 85;а активність i= n vitro

Си= 085;ергічна антивіруснk= 2; активність спостерігаl= 3;ася при комбінації емтрицитабo= 0;ну та тенофовіру i= n vitro. Доповнення до синергічниm= 3; ефектів спостерігаl= 3;и в комбінованl= 0;х дослідженнn= 3;х з інгібітор = 72;ми протеази та = 079; нуклеозиднl= 0;ми і ненуклеозиk= 6;ними аналогами інгібіторіk= 4; зворотної транскриптk= 2;зи ВІЛ.

Ре= 079;истентніст&= #1100;

In vitro. Резистентнo= 0;сть спостерігаl= 3;ася in vitro та у деяких ВІЛ-1-і&= #1085;фікованих пацієнтів у зв’язку з розвитком M184V/I мутацій з емтрицитабo= 0;ном або K65R мутації з тенофовіроl= 4;. Емтрицитабo= 0;н-резистент&#= 1085;і віруси з мутацією M184V/I були крос-резист = 77;нтними до ламівудину, але зберігали чутливість до диданозину, ставудину, тенофовіру = 90;а зидовудину. Мутація K65R може також бути відібр = 72;на абакавіром або диданозиноl= 4; і призводит= 00; до зменшено= 11; чутливості до цих речов= 080;н, а також до ламівудину, емтрицитабo= 0;ну та тенофовіру. Пацієнтам з ВІЛ-1, які мають мутацію K65R, слід уникат = 80; застосуван&= #1085;я тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату. Кр= 10;м того, заміщення K70E у= ;   ВІЛ-1 зворотній транскриптk= 2;зі відбираєтьl= 9;я тенофовіроl= 4; і призводит= 00; до значного зниження чутливості до абакавір = 91;, емтрицитабo= 0;ну, ламівудину та тенофовіру.

Пацієн&#= 1090;и з ВІЛ-1, у яких було виявлено 3 або більше мутацій, пов’язаних = 79; аналогом тимідину (thymidine analogue associated mutations – TAMs), що включали або мутацію зворотної транскриптk= 2;зи M41L, або L210W, проявляли зменшену чутливість до тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату.=

In vivo – лі= 082;ування ВІЛ-1.= У відкритому рандомізовk= 2;ному клінічному = 76;ослідженні у пацієнтів, які раніше н= 077; отримували лікування антиретровo= 0;русними препаратамl= 0;, генотипуваl= 5;ня проводилосn= 3; на ізолятах ВІЛ-1 із плазми кров= 10; усіх пацієнтів і = 79; підтверджеl= 5;ою ВІЛ РНК > 400 копій/мл на 48-му, 96-му аб = 86; 144-му тижні або на момент пе= 088;едчасного припинення введення досліджуваl= 5;ого препарату. Станом на 144-й тиждень:

‒  згі = 76;но з проведени = 84; аналізом, мутація M184V/I ро= 079;винулася у 2 з 19 (10,5 %) ізоляm= 0;ів, отриманих від пацієнтів, яким застосовувk= 2;ли емтрицитабo= 0;н/тенофовір&#= 1091; дизопроксиl= 3;у фумарат/ефа = 74;іренз, та у 10 з 29 (34,5 %) ізо= 083;ятів, проаналізоk= 4;аних у пацієнтів, яким застосовувk= 2;ли ламівудин/з = 80;довудин/ефа&= #1074;іренз (значення p < 0,05, порівняння за точним критерієм Фішера пацієнтів, я= 082;і отримували емтрицитабo= 0;н + тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарат, та п&#= 1072;цієнтів, які отримували ламівудин/з = 80;довудин);

‒  жод = 85;ий із проаналізоk= 4;аних вірусів не містив мута = 94;ії K65R або K70E;

‒  ген = 86;типічна резистентнo= 0;сть до ефавірен = 79;у, головним чином мутація вірусу K103N, розвинуласn= 3; у 13 з 19 (68 %) пацієнтів, які отримували емтрицитабo= 0;н/тенофовір&#= 1091; дизопроксиl= 3;у фумарат/ефа = 74;іренз, порівняно з 21 з 29 (72 %) пацієнтів групи порівняння.

In vivo – доконтактн&= #1072; профілактиl= 2;а. Зразки пл= азми крові з двох клінічних досліджень неінфіковаl= 5;их ВІЛ-1 суб’єкт&#= 1110;в були проаналізоk= 4;ані на 4 варіанти ВІЛ-1, що експресуютn= 0; амінокислоm= 0;ні заміни (тобт= 086; K65R, K70E, M184V і M184I), які потенційно створюють с = 90;ійкість до тенофовіру або емтрицитабo= 0;ну. В одному з цих клінічн = 80;х досліджень не було виявлено варіантів ВІЛ-1, що експресуютn= 0; K65R, K70E, M184V або M184I, під час сероконверl= 9;ії серед суб’єктів, які інфікувалиl= 9;я ВІЛ-1 після залучення д = 86; дослідженнn= 3;. У 3 із 10 суб’єкm= 0;ів, які мали гостру ВІЛ-інфекці= 02; на момент включення в дослідженнn= 3;, мутації M184I та M184V були виявлені у ВІЛ у 2 із 2 суб’єктів у групі емтрицитаб= ін/тенофові = 88;у дизопроксиl= 3;у фумарат та в 1 із 8 суб’єктів у групі плацебо.=

В іншому клінічному дослідженнo= 0; не було виявлено ва = 88;іантів ВІЛ-1, що експресуютn= 0; K65R, K70E, M184V або M184I, під ч= ;ас сероконверl= 9;ії серед суб’єктів, які інфікув = 72;лися ВІЛ-1 під час дослідженнn= 3;. У 2 із= ; 14 суб’єктів, які мали гостру ВІЛ-інфекці= 02; на момент зарахуваннn= 3; до дослідженнn= 3;, мутація K65R була виявлена у ВІЛ у 1 із 5 суб’єктів у групі тенофовіру дизопроксиl= 3;у 245 мг, а мутація M184V (пов’язана з= 110; стійкістю д = 86; емтрицитабo= 0;ну) була виявлена у В= 030;Л у <= span class=3Drynqvb>1 із 3 суб’єктів у групі емтрицитаб&= #1110;н/тенофовіl= 8;у дизопроксиl= 3;у фумарат.

Педіат&#= 1088;ична популяція<= /span>

Безпека та ефективнісm= 0;ь застосуванl= 5;я фіксованої = 82;омбінації емтрицитабo= 0;н/тенофовір&#= 1091; дизопроксиl= 3;у фумарат дітям віком до 12 років не встановленo= 0;.

&= #1051;ікування ВІЛ-1-інфекці&#= 1111; у педіатричнo= 0;й популяції<= /span>

Не проводил= и клінічних досліджень = 92;іксованої комбінації емтрицитабo= 0;н/тенофовір&#= 1091; дизопроксиl= 3;у фумарат з участю педіатричнl= 0;х пацієнтів з ВІЛ-1. Клін= ;ічна ефективнісm= 0;ь та безпека цієї комбінації була встановленk= 2; у дослідженнях, проведених із застосуванl= 5;ям емтрицитабo= 0;ну та тенофові = 88;у дизопроксиl= 3;у фумарату як монотерапіo= 1;.

Дослідж&#= 1077;ння емтрицитабo= 0;ну<= o:p>

При застосуванl= 5;і немовлятам та дітям вік= 086;м від 4 місяці = 74; у більшості пацієнтів, які приймал = 80; емтрицитабo= 0;н, досягнуто а = 73;о підтримуєтn= 0;ся повне пригніченнn= 3; РНК ВІЛ-1 плаз&= #1084;и крові через 48<= /span> тижнів (у 89 % досягнуто ≤ 400 копій/мл та &= #1091; 77 % досягнуто ≤ 50 копій/= мл).

Досл&#= 1110;дження тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату

У дослідженнo= 0; 87 ВІЛ-1-інфіков&#= 1072;ним пацієнтам віком від 12 до 18 років було призначено тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарат (n =3D 45) або плацебо (n =3D 42) у комбінації = 79; оптимізоваl= 5;ою попередньоn= 2; схемою (OBR) на 48 тижнів. Через обмеження дослідженнn= 3; перевага застосуванl= 5;я тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату порівняно з плацебо на основі аналізу рівня РНК ВІЛ-1 у плазмі = крові на 24 тижні не зафіксованk= 2;. Проте очікується користь для пацієнтів-п= 10;длітків за даними екстраполяm= 4;ії даних дорослих та порівняльнl= 0;х фармакокінk= 7;тичних даних (див. розділ «&#= 1060;армакологі= чні властивостo= 0;»).

У пацієнтів, які отримували лікування тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумаратом або плацебо, середні Z-показники мінеральноo= 1; щільності кісткової тканини (МЩК= 058;) поперековоk= 5;о відділу хребта становили -1,004 = 90;а -0,809, а середні Z-показники МЩКТ всього тіла становили -0,866 та -0,584 для тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату та плацебо відповідно. Середні зміни на 48-й т&= #1080;ждень (кінець подвійної сліпої фази) становили -0,215 та -0,165 за Z-пок&= #1072;зниками МЩКТ поперековоk= 5;о відділу хребта та -0,254 і -0= ,179 за = Z-показн&= #1080;ками МЩКТ всього тіла при застосуванl= 5;і тенофовіру = 76;изопроксил&#= 1091; фумарату аб = 86; плацебо відповідно. Середній коефіцієнт МЩКТ був меншим при застосуванl= 5;і тенофовіру = 76;изопроксил&#= 1091; фумарату порівняно з плацебо. На 48-му тижні 6 пі= длітків, які приймал = 80; тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарат, і 1 п&#= 1110;дліток, який прийма = 74; плацебо, мал= 080; значну втрату МЩКТ поперековоk= 5;о відділу хребта (визначено я= 082; > 4 %). У 28 пацієнтів, які 96 тижнів отримували лікування тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумаратом, Z-показники МЩКТ знизилися д = 86;        -0,341 для поперек = 86;вого відділу хребта та до -0= ,458 для всього тіла.

В іншому дослідженнo= 0; 97 пацієнтів, &#= 1103;кі раніше проходили лікування, віком від 2 до = 12 років зі стабільною супресією вірусу за до= 087;омогою режиму із застосуванl= 5;ям ставудину або зидовудину, були рандомізовk= 2;ні для заміни ставудину або зидовудину тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумаратом (n =3D 48) або прод = 86;вження початковогl= 6; режиму лікування (n =3D 49) протягоl= 4; 48 тижнів. На 48-му тижні 83 % пацієнтів у групі лікування тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумаратом т = 72; 92 % пацієнтів у групі лікування ставудином = 72;бо зидовудиноl= 4; мали ВІЛ-1 РНК концентрацo= 0;ю <400 копій/мл. Н= 072; різницю в частці пацієнтів, які мали показник на рівні <400 копій/мл н = 72; 48 тижні, переважно вплинула більша кількість пацієнтів, я= 082;і перервали лікування, у групі застосуванl= 5;я тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату. Ко= 083;и відсутні дані були виключені, 91 % пацієнтів у групі лікування тенофовіру = 76;изопроксил&#= 1091; фумаратом т = 72; 94 % пацієнтів у групі лікування ставудином = 72;бо зидовудиноl= 4; мали ВІЛ-1 РНК концентрацo= 0;ю <400 копій/мл н = 72; 48-му тижні.

Надходили повідомленl= 5;я про зниженн= 03; МЩКТ у педіатричнl= 0;х пацієнтів. У пацієнтів, які отримув = 72;ли терапію тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумаратом або ставудином чи зидовуди = 85;ом, середні Z-показники МЩКТ поперековоk= 5;о відділу хребта становили -1,034 = 90;а -0,498, а середні     Z-пока= ;зники МЩКТ всього тіла становили -0,471 та -0,386 відповідно. Середні зміни на 48-му тижні (кінец= 100; рандомізовk= 2;ної фази) становили 0,032 та 0,087 для Z-показників &#= 1052;ЩКТ поперековоk= 5;о відділу хребта та -0,184 т= 072; -0,027 для Z-показн&#= 1080;ків МЩКТ усього тіла у разі застосуванl= 5;я тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату та ставудину або зидовуд = 80;ну відповідно. Середні зміни на 48-му &= #1090;ижні у поперековоl= 4;у відділі хребта поді = 73;ні у групі лікування тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумаратом т = 72; ставудином або зидовуд = 80;ном. Загальний коефіцієнт зміни МЩКТ всього тіла = 074; групі лікування тенофовіру = 76;изопроксил&#= 1091; фумаратом нижчий, ніж у лікуванні ставудином або зидовудиноl= 4;. Лікування лише тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумаратом без застосуванl= 5;я ставудину ч = 80; зидовудину призведе до значної (> 4 %) втрати МЩКТ поперековоk= 5;о відділу хребта на 48-му= тижні. Z-показник МЩКТ знизився на -0,= 012 для поперековоk= 5;о відділу хре = 73;та та на -0,338 для всього тіла = 091; 64 осіб, які отримували лікування тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумаратом протягом 96 тижнів. Z-пок= азники МЩКТ невідкорегl= 6;вані відповідно до росту та м&#= 1072;си тіла пацієнта.=

У дослідженнo= 0; 8 з 89 педіатрич = 85;их пацієнтів (9,0 %= ), які зазнали впливу тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату, пр= 080;пинили клінічні дослідженнn= 3; лікарськогl= 6; засобу чере = 79; порушення з боку сечови = 76;ільної системи. Бул= 086; проведено клінічні ла = 73;ораторні дослідженнn= 3; щодо прокси = 84;альної ниркової тубулопатіo= 1; з участю п’ят = 80; пацієнтів (5,6 %= ), четверо з яких припинили лікування тенофовіру дизопроксиl= 3; фумаратом (середній термін впли = 74;у тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату – 331= ти&= #1078;день).

&= #1044;оконтактна профілактиl= 2;а у педіатричнo= 0;й популяції<= /span><= o:p>

Очікує&#= 1090;ься, що ефективнісm= 0;ь і безпека фі= 082;сованої комбінації = 77;мтрицитабі&#= 1085;/тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарат для доконтактнl= 6;ї профілактиl= 2;и у підлітків, які дотримуютьl= 9;я щоденного дозування, б= 091;дуть подібними д = 86; таких у дорослих, як= 110; дотримуютьl= 9;я такого ж рівня. Потенц&#= 1110;йні ефекти на нирки та кістки при т= 088;ивалому застосуванl= 5;і цієї фіксов = 72;ної комбінації для доконтактнl= 6;ї профілактиl= 2;и у підлітків невідомі (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

Фармакокін&= #1077;тика

Абсорбція

Біоеквівал&= #1077;нтність однієї таблетки фі = 82;сованої комбінації емтрицитабo= 0;н/тенофовір&#= 1091; дизопроксиl= 3; фумарат та однієї твердої капсули емтрицитабo= 0;ну по 200 мг + одніє= ;ї таблетки тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату по 300= мг було встановленl= 6; після прийому нат = 97;е одноразовоo= 1; дози здоровими д = 86;бровольцям&#= 1080;. Після пероральноk= 5;о прийому фік = 89;ованої комбінації здоровими д = 86;бровольцям&#= 1080; емтрицитабo= 0;н та тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарат швидко всмоктувалl= 0;ся, а тенофовір = 91; дизопроксиl= 3;у фумарат перетворювk= 2;вся на тенофові = 88;. Максимальнo= 0; концентрацo= 0;ї (C_max) емтрицитабo= 0;ну та тенофовіру = 76;осягаються в сироватці = 082;рові через 0,5–3,0 год= ;ини після прийому натще. Прийо= 084; фіксованої комбінації = 79; їжею призводив д = 86; затримки приблизно н = 72; три чверті години досягнення максимальнl= 0;х концентрацo= 0;й тенофовіру. = 047;більшували&= #1089;я значення пл = 86;щі під фармакокінk= 7;тичною кривою «кон = 94;ентрація-ча&= #1089;» (AUC) та C_max тенофовіру приблизно н = 72; 35 % та 15 % відповідно при прийомі = 079; багатою на жири або легкою їжею порівняно з прийомом натще. Для оптимізаціo= 1; всмоктуванl= 5;я тенофовіру рекомендуєm= 0;ься прийом преп = 72;рату з їжею.

Розподіл

Піl= 9;ля внутрішньоk= 4;енного введення обR= 17;єм розподілу емтрицитабo= 0;ну і тенофовір = 91; становив приблизно 1,4 &#= 1083;/кг і 800 мл/кг відповідно. Після пероральноk= 5;о прийому емтрицитабo= 0;ну або тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату емтрицитабo= 0;н та тенофові = 88; значною мірою розподіляюm= 0;ься по всьому організму. In = ;vitro зв’язуваннn= 3; емтрицитабo= 0;ну з білками пл= 072;зми крові людин = 80; становило < 4= % та не залежало ві = 76; концентрацo= 0;ї в діапазоні від 0,02 до 200 мкг/&#= 1084;л. Іn vitro зв’язуваннn= 3; тенофовіру = 79; білками плазми кров= 10; або з білкам= 080; сироватки к = 88;ові становило менше 0,7 та 7,2 % відповідно = 74; діапазоні концентрацo= 0;й тенофовіру від 0,01 до 25 мкг/мл.

Біотра&#= 1085;сформація

Метаболізм емтрицитабo= 0;ну обмежений. Біотрансфоl= 8;мація емтрицитабo= 0;ну включає оки = 89;нювання тіолової частини з утворенням 3'-сульфоксид діастереомk= 7;рів (приблизно 9 % від дози) та кон’югацію = 79; глюкуроновl= 6;ю кислотою з утворенням 2'-O-глюкуронід= у (приблизно 4 % дози). &= #1044;ослідження= ; in vitro показали, що ані тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарат, ані тенофовір н = 77; є субстратамl= 0; ферментів CYP450. Ні емтрицитабo= 0;н, ні тенофові = 88; не інгібува = 83;и in vitro метаболізм лікарськогl= 6; засобу, опосередкоk= 4;аний будь-якою з основних ізоформ CYP450 людини, залучених д = 86; біотрансфоl= 8;мації лікарськогl= 6; засобу. Так= 086;ж емтрицитабo= 0;н не інгібува = 74; уридин-5'-диф = 86;сфоглюкуро&#= 1085;іл трансферазm= 1;, фермент, що відповідає за глюкуронідk= 2;цію.

Виве= дення

Емтрицитаб&= #1110;н головним чином виводиться = 85;ирками, при цьом&#= 1091; повна доза виявляєтьсn= 3; в сечі (прибли= 079;но 86 %) та фекаліях (&#= 1087;риблизно 14 = %). 13 = % доk= 9;и емтрицитабo= 0;ну виводиться із сечею у вигляді 3-х ме&= #1090;аболітів. Системний кліренс емтрицитабo= 0;ну в середньом = 91; становив 307 мл/хв. Після пероральноk= 5;о застосуванl= 5;я період напіввиведk= 7;ння емтрицитабo= 0;ну становить приблизно 10 годин.

Тенофовір головним чином виводиться нирками як шляхом фільтрації, так і активною ту = 73;улярною транспортнl= 6;ю системою, пр= 080; цьому після внутрішньоk= 4;енного введення пр = 80;близно 70–80 % дози виводиться = 91; незміненомm= 1; стані із сечею. Уявни= 081; середній кліренс тенофовіру становить приблизно 307 мл/хв. Нирковий кл= 10;ренс – приблизно 210 мл/хв, що перевищує швидкість к = 83;убочкової фільтрації. Це вказує на те, що тубулярна секреція є важливою частиною виведення т = 77;нофовіру. Після пероральноk= 5;о прийому пер= 10;од напіввиведk= 7;ння тенофовіру становить приблизно від 12 до 18 годин.

Пацієнти літнього віку

Фармакокін&= #1077;тичні дослідженнn= 3; емтрицитабo= 0;ну або тенофовіру = 79; участю пацієнтів літнього віку (віком від 65 років) не проводил = 80;.

Стать

Фармакокін&= #1077;тика емтрицитабo= 0;ну та тенофові = 88;у у пацієнтів чоловічої т = 72; жіночої ста = 90;і подібна.

Етнічне походження

Немає клінічно важливої фармакокінk= 7;тичної різниці емтрицитабo= 0;ну залежно від етнічної гр = 91;пи пацієнтів. Фармакокінk= 7;тика тенофовіру не була спец= 110;ально вивчена у різних етнічних групах.

Діти=

Дослідженн&= #1103; фармакокінk= 7;тики фіксованої комбінації не проводил = 80; з участю дітей та підлітків (віком до 18 років). Стац&= #1110;онарну фармакокінk= 7;тику тенофовіру визначали у 8 &= #1042;ІЛ-1-інфіков= 072;них пацієнтів-п= 10;длітків (12–18 років) з масою тіла ≥ 35 кг та у 23 ВІЛ-1-інфіко&= #1074;аних дітей (віком від

2 до 12 років). Вплив тенофовіру = 91; педіатричнl= 0;х пацієнтів, які отримували пероральну дозу тенофо = 74;іру дизопроксиl= 3;у 245 мг (у вигляді фум = 72;рату) або 6,5 мг/кг маси тіла тенофовіру дизопроксиl= 3;у (у вигляді фумарату) до максимальнl= 6;ї дози 245 мг, був схожим із впливом у до= 088;ослих, які отримували щоденні доз = 80; тенофовіру дизопроксиl= 3;у 245 мг (у вигляді фумарату). Фармакокінk= 7;тичні дослідженнn= 3; не проводил = 80; з тенофовір = 91; дизопроксиl= 3;ом (у вигляді фумарату) з участю діте = 81; віком до 2 років. Фармакокінk= 7;тика емтрицитабo= 0;ну у грудних дітей, дітей молодшого віку та підл= 110;тків (віком від 4 = 84;ісяців до 18 років) подібна тій, що спостерігаn= 8;ться у дорослих.

Очікується, що фармакокінk= 7;тика емтрицитабo= 0;ну та тенофовіру (= 091; вигляді тенофовіру = 76;изопроксил&#= 1091; фумарату) буде однаковою у = 042;ІЛ-1-інфіковk= 2;них та неінфіковаl= 5;их підлітків н = 72; основі подібної експозиції емтрицитабo= 0;ну та тенофовіру = 91; ВІЛ-1-інфіков&#= 1072;них підлітків т = 72; дорослих, а також подібної експозиції емтрицитабo= 0;ну і тенофовір = 091; ВІЛ-1-інфіков&#= 1072;них та неінфіковаl= 5;их дорослих.

Ниркова недостатніl= 9;ть

Немає достатніх даних із фармакокінk= 7;тики емтрицитабo= 0;ну та тенофові = 88;у у пацієнтів = 110;з порушеннямl= 0; функції нирок після одночасногl= 6; прийому цих препаратів окремо або у складі фікс = 86;ваної комбінації. = 055;араметри фармакокінk= 7;тики головним чи = 85;ом визначалисn= 3; після прийому разових доз = 077;мтрицитабі&= #1085;у 200 мг або тенофовіру дизопроксиl= 3;у 245 мг ВІЛ-неін&= #1092;ікованими пацієнтами = 79; різним ступенем ниркової недостатноl= 9;ті. Ступінь ниркової недостатноl= 9;ті визначався = 74;ідповідно до початков = 80;х значень кліренсу креатиніну (CrC= l) (нормальна функція нирок при CrCl > 80 мл/хв; незначні по = 88;ушення – при CrCl =3D 50–79 м&#= 1083;/хв; помірні порушення – при CrCl =3D 30–49 мл/&#= 1093;в та тяжкі порушення – при CrCl =3D 10–29 мл/&#= 1093;в). Середня (% CV – коефіцієнт варіації) експозиція емтрицитабo= 0;ну збільшувалk= 2;ся з 12 мкг•год/м&#= 1083; (25 %) у пацієнтів з нормальною функцією нирок до 20 мкг•год/мл (6= %), 25 мкг•год/мл (2= 3 %) та 34 мкг•год/мл (6= %) в осіб з незначними, помірними т = 72; тяжкими порушеннямl= 0; функції нирок відповідно.

Середня (% CV) експозиція тенофовіру збільшувалk= 2;ся з 2185 нг•год/мл= (12 %) у пацієнтів = 079; нормальною функцією нирок до 3064 нг•год/мл (30&nbs= p;%), 6009 нг•год/мл (42&nbs= p;%) та 15985 нг•год/мл (45&nb= sp;%) в осіб з незначними, помірними т = 72; тяжкими порушеннямl= 0; функції нирок відповідно.

Очікується, що збільшений інтервал дозування п = 88;епарату у ВІЛ-інфіков = 72;них пацієнтів з помірною ни = 88;ковою недостатніl= 9;тю призведе, порівняно з пацієнтами = 79; нормальною функцією нирок, до вищ&#= 1086;ї C_max та нижчої мінімальноo= 1; концентрацo= 0;ї у плазмі крові (C_min).

У пацієнтів з термінальнl= 6;ю стадією захворюванl= 5;я нирок (end-stage renal disease – ESRD), які потребу= 02;ть гемодіалізm= 1;, AUC препарату значно збіл= 00;шувалася: протягом 72 годин – до 53 мкг•год/мл (1= 9 %) емтрицитабo= 0;ну та протягом 48 годин – до 42 857 нг•год/мл = (29 %) тенофовіру.

Було проведено невелике клінічне дослідженнn= 3; з оцінки безпеки, антивіруснl= 6;ї активності та фармакокінk= 7;тики тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату в комбінації = 79; емтрицитаб&= #1110;ном з участю ВІЛ-&#= 1110;нфікованих пацієнтів і = 79; порушеннямl= 0; функції нирок. У підгрупі пацієнтів з = 087;очатковим кліренсом креатиніну 50&#= 8211;60 мл/хв прийом препарату 1 раз на добу призводив д = 86; 2–4-разового підвищення AUC тенофовіру та до погіршення функції нирок.

Фармак&#= 1086;кінетика емтрицитабo= 0;ну та тенофові = 88;у у педіатричнl= 0;х пацієнтів і = 79; порушеннямl= 0; функції нирок не вивчена. Нем= 072;є даних для отримання рекомендацo= 0;й щодо дози (див. ро&= #1079;діли «i= 4;собливості застосуванl= 5;я», «Спосіб застосуванl= 5;я та дози»).

Печінкова недостатніl= 9;ть

Фармакокін&= #1077;тика фіксованої комбінації = 91; пацієнтів з печінково= 02; недостатніl= 9;тю не досліджу = 74;алася.

Фармакокін&= #1077;тика емтрицитабo= 0;ну не дослідже = 85;а у пацієнтів, не інфікованиm= 3; вірусом геп = 72;титу типу В (HBV), з різним ступенем печінкової недостатноl= 9;ті. Загалом фар = 84;акокінетик&#= 1072; емтрицитабo= 0;ну в інфікованиm= 3; HBV пацієнтів була аналогічноn= 2; фармакокінk= 7;тиці у пацієнтів = 073;ез HBV та ВІЛ-інфіков = 72;них пацієнтів.=

Разова доза 245 мг тенофовіру дизопроксиl= 3;у застосовувk= 2;лася неінфіковаl= 5;ими ВІЛ пацієнт = 72;ми з різним ступенем печінкової недостатноl= 9;ті, що визначал = 80;ся відповідно до класифікацo= 0;ї Child-Pugh-Turcotte (CPT). Парамет= ;ри фармакокінk= 7;тики тенофовіру істотно не змінювалисn= 3; у пацієнтів = 079; печінковою = 85;едостатніс&#= 1090;ю, що вказувал = 86; на те, що для ц= их пацієнтів немає потреби коригувати дози. Середн= 110; (% CV) значення C_{max
та AUC_0-∞
тенофовіру
становили
223 нг/мл (34,8 %) та
2050 нг·год/мл (50,8&=
nbsp;%)
відповідно
=
91;
пацієнтів
без печінко
=
74;ої
недостатноl=
9;ті
порівняно з
289 нг/мл (46 %) та
2310 нг·год/мл (43,5&=
nbsp;%)
у пацієнтів =
079;
помірною
печінковою
недостатніl=
9;тю
та 305 нг/мл (24,8 %) т=
а
2740 нг·год/мл (44&nb=
sp;%)
у пацієнтів =
079;
тяжкою
печінковою
недостатніl=
9;тю.}

Клін&#= 1110;чні характерисm= 0;ики

Показання

Препар = 72;т призна&= #1095;ати у комбінованo= 0;й антиретровo= 0;русній терапії для лікування ВІЛ-1-інфіков&#= 1072;них дорослих. Препар&#= 1072;т також призначати для лікування ВІЛ-1-інфіков&#= 1072;них підлітків з= 10; стійкістю д = 86; інгібіторіk= 4; зворотної транскриптk= 2;зи або токсичністn= 2;, що виключає застосуванl= 5;я препаратів першого ряд = 91; (див. розділи «Фармак= 086;логічні властивостo= 0;», «Особ= ливості застосуванl= 5;я», «Спосіб зат = 86;сування та дози»).

Препар = 72;т п= 086;казаний у поєднанні = 079; безпечними сексуальниl= 4;и практиками для доконтактнl= 6;ї профілактиl= 2;и для зниженн= 03; ризику інфікуваннn= 3; ВІЛ-1 статевим шляхом у дор= 086;слих і підлітків із високим ризиком (див. розділи «Фармаколог&#= 1110;чні властивостo= 0;», «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я», «Спосіб зат = 86;сування та дози»).

Протипоказ&= #1072;ння

Підвищена чутливість до діючих речовин або до будь-якої з допоміжни = 93; речовин лікарськогl= 6; засобу.

Застос&#= 1091;вання для доконтактнl= 6;ї профілактиl= 2;и в осіб з невідомим або позитивним статусом ВІЛ-1.=

Взаємодія з іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій<= /span>

Дослідженн&= #1103; взаємодії п = 88;оводили лише з участ= 102; дорослих.=

Оскільки пр= епарат містить емтрицитабo= 0;н та тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарат, будь-які взаємодії, щ= 086; виникали пр = 80; застосуванl= 5;і цих речовин = 086;кремо, можуть виникнути і = 087;ри застосуванl= 5;і препарату. Фармакокінk= 7;тика у стаціонар = 85;ому стані емтрицитабo= 0;ну та тенофовіру не зазнавал = 72; впливу, якщо емтрицитабo= 0;н та тенофовіру = 76;изопроксил&#= 1091; фумарат зас = 90;осовували разом, на відміну від застосуванl= 5;я кожного лікарськогl= 6; засобу окремо.

Дослідженн&= #1103; in vitr= o та клінічної фармакокінk= 7;тичної взаємодії показали, що можливість = 86;посередков&#= 1072;них CYP450 &= #1074;заємодій емтрицитабo= 0;ну та тенофовіру = 76;изопроксил&#= 1091; фумарату з іншими лікарськимl= 0; засобами низька.

Одноча&#= 1089;не застосуванl= 5;я не рекомендуєm= 0;ься

Препарат не слід приймати одночасно з іншими ліка = 88;ськими засобами, що містять емтрицитабo= 0;н, тенофовіру дизопроксиl= 3; (у вигляді фум = 72;рату), тенофовіру алафенамід або інші аналоги цит = 80;дину, такі як ламівудин (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»). Препk= 2;рат не слід приймати одночасно з адефовіру д = 80;півоксилом.<= o:p>

Дида&#= 1085;озин. Одно= ;часне застосуванl= 5;я препарату т = 72; диданозину не рекомендуєm= 0;ься (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я» і таблицю 1).

Лікарські з= асоби, що виводяться нирками. Оскільки емтрицитабo= 0;н та тенофові = 88; виводяться = 85;асамперед нирками, одночасне застосуванl= 5;я препарату з іншими лікарськимl= 0; засобами, що виводяться шляхом активної тубулярної секреції (на= 087;риклад із цидофові = 88;ом), може призводити до підвищення концентрацo= 0;ї в сироватці крові емтрицитабo= 0;ну та/або лікарських засобів, що застосовуюm= 0;ься одночасно, через конкуренціn= 2; за цей шлях виведення.=

Слід уникати зас = 90;осування препарату з одночасним або нещодавнім прийомом не = 92;ротоксични&#= 1093; лікарських засобів. = 044;еякі приклади включають, але не обмежуютьсn= 3; ними, аміноглікоk= 9;иди, амфотерициl= 5; B, фоскарнет, г= анцикловір, пентамідин, ванкоміцин, цидофовір або інтерлейкіl= 5;-2 (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

Інші взаємодії<= /span>

Взаємодії між компонентаl= 4;и препарату т = 72; іншими ліка = 88;ськими засобами по = 76;ано в таблиці 1 нижче (збільшення позначено «↑», зменшен= 085;я – «↓», відсутністn= 0; змін – «↔», 2 р&= #1072;зи на добу – «b.i.d.» та 1 раз на добу – «q.d.»). Якщо такі є, 90 % довірчі інтервали в = 82;азано в дужках.

Таблиц&#= 1103; 1

Взаємо&#= 1076;ії між компонентаl= 4;и препарату т = 72; іншими лікарськимl= 0; засобами

Лік = 72;рські засоби за н= 072;прямками лікування

Впл = 80;в на рівень концентрац= 110;ї лікарських &#= 1079;асобів.

Сер = 77;днє значення відсотково= 111; зміни AUC, C_max, C_min з 90 % довірчими інтервалам= 080;, якщо такі є (механізм)

Рек = 86;мендації щодо одноча&#= 1089;ного застосуван= 085;я з препарато&#= 1084;

(емт= 088;ицитабін 200 мг, тенофовіру дизопрокси= 083;у фумарат 300 мг= )

АНТИІ&= #1053;ФЕКЦІЙНІ ЗАСОБИ

Антиретров= ;ірусні

Інгібітори протеази

Атазана&#= 1074;ір/ритонаві= ;р/ тенофовіру дизопрокси= 083;у фумарат

(300 мг q.d./100 мk= 5; q.d./ 300 мг q.d.)

Атазана&#= 1074;ір:

AUC: ↓ 25 % (↓ 42 до ↓ 3)

C_max: ↓ 28 % (↓ 50 до ↑ 5)

C_min: ↓ 26 % (↓ 46 до ↑ 10)

Тенофов&#= 1110;р:

AUC: ↑ 37 %

C_max: ↑ 34 %

C_min: ↑ 29 %

Кор = 80;гування дози не рекомендує= 090;ься. Збільшена експозиція тенофовіру може посилю&#= 1074;ати пов’язані з тенофовіро= 084; несприятли= 074;і явища, включаючи ниркові порушення. Слід ретельно ко&#= 1085;тролювати функцію нирок (див. розділ «Особливос= 090;і застосуван= 085;я»).

Атазана&#= 1074;ір/ритонаві= ;р/ емтрицитаб= 110;н

Взаємод&#= 1110;я не досліджена

Дарунав&#= 1110;р/ритонавір= ;/ тенофовіру дизопрокси= 083;у фумарат

(300 мг q.d./100 мk= 5; q.d./ 300 мг q.d.)

Дарунав&#= 1110;р:

AUC: ↔; C_min: ↔

Тенофов&#= 1110;р:

AUC: ↑ 22 %

C_min: ↑ 37 %

Кор = 80;гування дози не рекомендує= 090;ься. Збільшена експозиція тенофовіру може посилю&#= 1074;ати пов’язані з тенофовіро= 084; несприятли= 074;і явища, включаючи ниркові порушення. С&= #1083;ід ретельно контролюва= 090;и функцію нир&#= 1086;к (див. розділ «Особливос= 090;і застосуван= 085;я»).

Дарунав&#= 1110;р/ритонавір= ;/ емтрицитаб= 110;н

Взаємод&#= 1110;я не досліджена

Лопінав&#= 1110;р/ритонавір= ;/ тенофовіру дизопрокси= 083;у фумарат

(400 мг b.i.d./100 м= 075; b.i.d./ 300 мг q.d.)

Лопінав&#= 1110;р/ритонавір= ;:

AUC: ↔; С_max: ↔; Cmin: ↔

Тенофов&#= 1110;р:

AUC: ↑ 32 % (↑ 25 до ↑ 38)

С_max: ↔

C_min: ↑ 51 % (↑ 37 до ↑ 66)

Кор = 80;гування дози не рекомендує= 090;ься. Збільшена експозиція тенофовіру може посилю&#= 1074;ати пов’язані з тенофовіро= 084; несприятли= 074;і явища, включаючи ниркові порушення. С&= #1083;ід ретельно контролюва= 090;и функцію нир&#= 1086;к (див. розділ «Особливос= 090;і застосуван= 085;я»).

Лопінав&#= 1110;р/ритонавір= ;/ емтрицитаб= 110;н

Взаємод&#= 1110;я не досліджена

Нук = 83;еозидні інгібітори зворотної транскрипт= 072;зи (nucleoside reverse transcriptase inhibitors – NRTIs)

Дидано = 79;ин/тенофові&= #1088;у дизопрокси= 083;у фумарат

= 54;дночасний прийом тенофовіру дизопрокси= 083;у фумарату та диданозину не рекомендує= 090;ься, бо це призводить до 40–60 % підвищення системної експозиції диданозину.

Одночасне застосуван= 085;я препарату та диданози&#= 1085;у не рекомендує= 090;ься (див. розділ «Особливос= 090;і застосуван= 085;я»). Підвищена системна експозиція диданозину може збільшити ризик пов’язаних з диданозин&#= 1086;м небажаних реакцій. Повідомлял= 086;ся про нечасті, іноді летальні випадки панкреатит= 091; та лактоацидо= 079;у. Одночасне застосуван= 085;я тенофовіру дизопрокси= 083;у та диданози&#= 1085;у в дозі 400 мг на добу пов’язувал= 080; із суттєвим зниженням к&#= 1110;лькості лімфоцитів CD= 4, можливо, через збільшення внутрішньо= 082;літинної взаємодії фосфорильо= 074;а-ного (тобто активного) диданозину. Знижену дозу дидано&#= 1079;ину 250 мг, яку застосовув= 072;ли одночасно з терапією те&#= 1085;офовіру дизопрокси= 083;ом, пов’язувал= 080; з високими темпами вірусологі= 095;ної неефективн= 086;сті під час терапії декількома контрольов= 072;ними комбінація= 084;и для лікування В&#= 1030;Л-1-інфекції.

Дидано = 79;ин/емтрицит&= #1072;бін

Вза= 108;модія не досліджена

Ламіву = 76;ин/тенофові&= #1088;у дизопрокси= 083;у фумарат

Ламівуд&#= 1080;н:

AUC: ↓ 3 % (↓ 8 до = 593; 15)

С_max: ↓ 24 % (↓ 44 до ↓ 12)

C_min: NC

Тенофов&#= 1110;р:

AUC: ↓ 4 % (↓ 15 до ↑ 8)

С_max: ↓ 102 % (↓ = 96 до ↑ 108)

C_min: NC

Ла= 084;івудин та препарат не слід вводити одночасно (див. розділ «Ос = 86;бливості застосуван= 085;я»)

Ефавір = 77;нз/тенофові&= #1088;у дизопрокси= 083;у фумарат

Ефавіре&#= 1085;з:

AUC: ↓ 4 % (↓ 7 до = 595; 1)↓

С_max: 4 % (↓ 9 до ↑ 2)

C_min: NC

Тенофов&#= 1110;р:

AUC: ↓ 1 % (↓ 8 до = 593; 6)

С_max: ↑ 7 % (↓ 6 до ↑ 22)

C_min: NC

Коригу= 074;ання дози ефавірензу не потрібн = 77;

АНТИІНФЕК&#= 1062;ІЙНІ ЗАСОБИ

Про&= #1090;ивірусні препарати при вірусі гепатиту В (HBV)

Адефов= 10;ру дипівоксил/ тенофо = 74;іру дизопрокси= 083;у фумарат

Адефові&#= 1088;у дипівоксил:

AUC: ↓ 11 % (↓ 14 до ↓ 7)

С_max: ↓ 7 % (↓ 13 до ↓ 0)

C_min: NC

Тенофов&#= 1110;р:

AUC: ↓ 2 % (↓ 5 до ↑ = 0)

С_max: ↓ 1 % (↓ 7 дl= 6; ↑ 6)

C_min: NC

Адефов= 110;ру дипівоксил та препарат не слід вводити одночасно (див. розділ «Ос = 86;бливості застосуван= 085;я»).

Противіру = 89;ні препарати при вірусі гепатиту С (HС= ;V)

Ледіпас&#= 1074;ір/софосбув= ;ір

(90 мг/400 мг q.= d.) + ата= ;занавір/рит= 086;навір

(300 мг q.d./100 мг= q.= d.) +
емтрици&#= 1090;абін/тенофо= ;віру дизопрокси= 083;у фумарат

(200 мг/300 мг q.d.)¹

Ледіпас&#= 1074;ір:

AUC: ↑ 96 % (↑ 74 д = 86; ↓ 121)

С_max: ↑ 68 % (↑ 54 д = 86; ↑ 84)

C_min: ↑ 118 % (↑ 91 д = 86; ↑ 150)

Софосбу&#= 1074;ір:

AUC: ↔; С_max: ↔

GS-331007²:

AUC: ↔; С_max: ↔

C_min: ↑ 42 % (↑ 34 д = 86; ↑ 49)

Атазана&#= 1074;ір:

AUC: ↔; С_max: ↔

C_min: ↑ 63 % (↑ 45 д = 86; ↑ 84)

Ритонав&#= 1110;р:

AUC: ↔; С_max: ↔

C_min: ↑ 45 % (↑ 27 д = 86; ↑ 64)

Емтрици&#= 1090;абін:

AUC: ↔; С_max: ↔; Cmin: ↔

Тенофов&#= 1110;р:

AUC: ↔

С_max: ↑ 47 % (↑ 37 д = 86; ↑ 58)

C_min: ↑ 47 % (↑ 38 д = 86; ↑ 57)

Підвищ= 077;на концентрац= 110;я тенофовіру &#= 1091; плазмі крові внаслідок одночасног= 086; застосуван= 085;я тk= 7;нофовіру дизопрокси= 083;у фумарату, ледіпасвір= 091;/софосбувір= у та атазанавір= 091;/ритонавіру може посилювати побічні реакції, пов&= #700;язані з тенофові&#= 1088;у дизопрокси= 083;у фумаратом, включаючи ниркові розлади. Без&= #1087;ека тенофовір= 091; дизопрокси= 083;у фумарату при застосуван= 085;і з ледіпасвір= 086;м/софосбуві= ром та фармакокін= 077;тичним підсилювач= 077;м (наприклад, ритонавіро= 084; або кобіцистат= 086;м) не встановл&#= 1077;на.

Цю комбінацію слід призначати &#= 1079;а умови частого кон&#= 1090;ролю за функцією нирок та відсутност= 110; альтернати= 074;ної терапії (див. розділ «Особл&#= 1080;вості застосуван= 085;я»).

Ледіпас&#= 1074;ір/софосбув= ;ір

(90 мг/400 мг q.= d.) + дар= ;унавір/рито= 085;авір

(800 мг q.d./100 мг= q.= d.) +
емтрици&#= 1090;абін/тенофо= ;віру дизопрокси= 083;у фумарат

(200 мг/300= мг q.d.)¹

Ледіпас&#= 1074;ір:

AUC: ↔; С_max: ↔; Cmin: ↔

Софосбу&#= 1074;ір:

AUC: ↓ 27 % (↓ 35 до ↓ 18)

С_max: ↓ 37 % (↓ 48 до ↓ 25)

GS-331007²:

AUC: ↔; С_max: ↔; Cmin: ↔

Дарунав&#= 1110;р:

AUC: ↔; С_max: ↔; Cmin: ↔

Ритонав&#= 1110;р:

AUC: ↔; С_max: ↔

C_min: ↑ 48 % (↑ 34 до ↑ 63)

Емтрици&#= 1090;абін:

AUC: ↔; С_max: ↔; Cmin: ↔

Тенофов&#= 1110;р:

AUC: ↑ 50 % (↑ 42 до ↑ 59)

С_max: ↑ 64 % (↑ 54 до ↑ 74)

C_min: ↑ 59 % (↑ 49 до ↑ 70)

Підвищ= 077;на концентрац= 110;я тенофовіру &#= 1091; плазмі кров&#= 1110; внаслідок одночасног= 086; застосуван= 085;я тk= 7;нофовіру дизопрокси= 083;у фумарату, ледіпасвір= 091;/софосбувір= у та дарунавіру/&#= 1088;итонавіру може посилювати побічні реакції, пов&= #700;язані з тенофові&#= 1088;у дизопрокси= 083;у фумаратом, включаючи ниркові розлади. Без&= #1087;ека тенофовір= 091; дизопрокси= 083;у фумарату при застосуван= 085;і з ледіпасвір= 086;м/софосбуві= ром та фармакокін= 077;тичним підсилювач= 077;м (наприклад, ритонавіро= 084; або кобіцистат= 086;м) не встановл&#= 1077;на.

Цю комбінацію слід призначати за умови час&= #1090;ого контролю за функцією нирок та відсутност= 110; альтернати= 074;ної терапії (див. розділ «Особл&#= 1080;вості застосуван= 085;я»).

Ледіпа = 89;вір/софосбу&= #1074;ір

(90 мг/400 мг= ; q.d.) + ефавіренз/е= мтрицитабіl= 5;/ тенофо = 74;іру дизопрокси= 083;у фумарат

(600 мг/200 мk= 5;/300 мг q.d.)

Ледіпас&#= 1074;ір:

AUC: ↓ 34 % (↓ 41 до ↓ 25)

С_max: ↓ 34 % (↓ 41 до ↑ 25)

C_min: ↓ 34 % (↓ 43 до ↑ 24)

Софосбу&#= 1074;ір:

AUC: ↔; С_max: ↔

GS-331007²:

AUC: ↔; С_max: ↔; Cmin: ↔

Ефавіре&#= 1085;з:

AUC: ↔; С_max: ↔; Cmin: ↔

Емтрици&#= 1090;абін:

AUC: ↔; С_max: ↔; Cmin: ↔

Тенофов&#= 1110;р:

AUC: ↑ 98 % (↑ 77 до ↑ 123)

С_max: ↑ 79 % (↑ 56 до ↑ 104)

C_min: ↑ 163 % (↑ 137 до ↑ 197)

Ко= 088;игування дози не рекомендує= 090;ься. Збільшенн&#= 1103; дози тенофовіру може посилити побічні реакції, пов&= #700;язані з тенофові&#= 1088;у дизопрокси= 083;у фумаратом, включаючи порушення нирок. Функцію нирок слід ретельно контролюва= 090;и (див. розділ «Особливос = 90;і застосуван= 085;я»).

Ледіпа = 89;вір/софосбу&= #1074;ір

(90 мг/400 мг= ; q.d.) + емтрицитаб&= #1110;н/рилпівірl= 0;н/ тенофо = 74;іру дизопрокси= 083;у фумарат

(200 мг/25 мг= ;/300 мг q.d.)

Ледіпас&#= 1074;ір:

AUC: ↔; С_max: ↔; Cmin: ↔

Софосбу&#= 1074;ір:

AUC: ↔; С_max: ↔

GS-331007²:

AUC: ↔; С_max: ↔; Cmin: ↔

Емтрици&#= 1090;абін:

AUC: ↔; С_max: ↔; Cmin: ↔

Рилпіві&#= 1088;ин:

AUC: ↔; С_max: ↔; Cmin: ↔

Тенофов&#= 1110;р:

AUC: ↑ 40 % (↑ 31 до ↑ 50)

С_max: ↔

C_min: ↑ 91 % (↑ 74 д = 86; ↑ 110)

Ко= 088;игування дози не рекомендує= 090;ься. Збільшенн&#= 1103; дози тенофовіру може посилити побічні реакції, пов&= #700;язані з тенофові&#= 1088;у дизопрокси= 083;у фумаратом, включаючи порушення нирок. Функцію нирок слід ретельно контролюва= 090;и (див. розділ «Особливос = 90;і застосуван= 085;я»).

Ледіпа = 89;вір/софосбу&= #1074;ір

(90 мг/400= мг q.d.) + долуте = 75;равір (50 мг q.= d.) + емт= ;рицитабін/т= 077;нофовіру дизопрокси= 083;у фумарат

(200 мг/300= мг q.d.)

Софосбу&#= 1074;ір:

AUC: ↔; С_max: ↔

GS-331007²

AUC: ↔; С_max: ↔; Cmin: ↔

Ледіпас&#= 1074;ір:

AUC: ↔; С_max: ↔; Cmin: ↔

Долутег&#= 1088;авір:

AUC: ↔; С_max: ↔; Cmin: ↔

Емтрици&#= 1090;абін:

AUC: ↔; С_max: ↔; Cmin: ↔

Тенофов&#= 1110;р:

AUC: ↑ 65 % (↑ 59 д = 86; ↑ 71)

С_max: ↑ 61 % (↑ 51 д = 86; ↑ 72)

C_min: ↑ 115 % (↑ 105 д= 086; ↑ 126)

Ко= 088;игування дози не потр&= #1110;бне. Збільшенн&#= 1103; дози тенофовіру може посилити побічні реакції, пов&= #700;язані з тенофові&#= 1088;у дизопрокси= 083;у фумаратом, включаючи порушення нирок. Функцію нирок слід ретельно контролюва= 090;и (див. розділ «Особливос = 90;і застосуван= 085;я»).

Софосбу&#= 1074;ір/велпатас= ;вір

(400 мг/100 мг q.= d.) + атазанавір/= ритонавір<= /span>

(300 мг q.d./100 мk= 5; q.d.) +

емтрици&#= 1090;абін/тенофо= ;віру дизопрокси= 083;у фумарат

(200 мг/300 мг q.= d.)

Софосбу&#= 1074;ір:

AUC: ↔; С_max: ↔

GS-331007²:

AUC: ↔; С_max: ↔

C_min: ↑ 42 % (↑ 37 д = 86; ↑ 49)

Велпата&#= 1089;вір:

AUC: ↑ 142 % (↑ 123 д= 086; ↑ 164)

С_max: ↑ 55 % (↑ 41 д = 86; ↑ 71)

C_min: ↑ 301 % (↑ 257 д= 086; ↑ 350)

Атазана&#= 1074;ір:

AUC: ↔; С_max: ↔

C_min: ↑ 39 % (↑ 20 д = 86; ↑ 61)

Ритонав&#= 1110;р:

AUC: ↔; С_max: ↔

C_min: ↑ 29 % (↑ 15 д = 86; ↑ 44)

Емтрици&#= 1090;абін:

AUC: ↔; С_max: ↔; Cmin: ↔

Тенофов&#= 1110;р:

AUC: ↔

С_max: ↑ 55 % (↑ 43 д = 86; ↑ 68)

C_min: ↑ 39 % (↑ 31 д = 86; ↑ 48)

Підвищ= 077;на концентрац= 110;я тенофовіру &#= 1091; плазмі кров&#= 1110; внаслідок одночасног= 086; застосуван= 085;я тk= 7;нофовіру дизопрокси= 083;у фумарату, софосбувір= 091;/велпатасві= ру та атазанавір= 091;/ритонавіру може посилювати побічні реа&#= 1082;ції, повʼязані з тенофовіру дизопрокси= 083;у фумаратом, включаючи ниркові розлади. Без&= #1087;ека тенофовір= 091; дизопрокси= 083;у фумарату при застосуван= 085;і з софосбувір= 086;м/ велпатасві= 088;ом та фармакокін= 077;тичним підсилювач= 077;м (наприклад, ритонавіро= 084; або кобіцистат= 086;м) не встановл&#= 1077;на.

Цю комбінацію слід призначати за умови час&= #1090;ого контролю за функцією нирок (див. розділ «Особл&#= 1080;вості застосуван= 085;я»).=

Софосбу&#= 1074;ір/велпатас= ;вір

(400 мг/100 мг q.= d.) + дарунавір/р= итонавір<= /p>
(800 мг q.d./100 мk= 5; q.d.) +

емтрици&#= 1090;абін/тенофо= ;віру дизопрокси= 083;у фумарат

(200 мг/300 мг q.= d.)

Софосбу&#= 1074;ір:

AUC: ↓ 28 % (↓ 34 до ↓ 20)

С_max: ↓ 38 % (↓ 46 до ↓ 29)<= /o:p>

GS-331007²:

AUC: ↔; С_max: ↔; Cmin: ↔

Велпата&#= 1089;вір:

AUC: ↔

С_max: ↓ 24 % (↓ 35 до ↓ 11)

C_min: ↔)

Дарунав&#= 1110;р:

AUC: ↔; С_max: ↔; Cmin: ↔

Ритонав&#= 1110;р:

AUC: ↔; С_max: ↔; Cmin: ↔

Емтрици&#= 1090;абін:

AUC: ↔; С_max: ↔; Cmin: ↔

Тенофов&#= 1110;р:

AUC: ↑ 39 % (↑ 33 до ↑ 44)

С_max: ↑ 55 % (↑ 45 до ↑ 66)

C_min: ↑ 52 % (↑ 45 до ↑ 59)

Підвищ= 077;на концентрац= 110;я тенофовіру &#= 1091; плазмі крові внаслідок одночасног= 086; застосуван= 085;я тk= 7;нофовіру дизопрокси= 083;у фумарату, софосбувір= 091;/велпатасві= ру та дарунавіру/&#= 1088;итонавіру може посилювати побічні реакції, пов&= #700;язані з тенофові&#= 1088;у дизопрокси= 083;у фумаратом, включаючи ниркові розлади. Без&= #1087;ека тенофовір= 091; дизопрокси= 083;у фумарату при застосуван= 085;і з софосбувір= 086;м/велпатасв= іром та фармакокін= 077;тичним підсилювач= 077;м (наприклад, ритонавіро= 084; або кобіцистат= 086;м) не встановл&#= 1077;на.

Цю комбінацію слід призначати за умови час&= #1090;ого контролю за функцією нирок (див. розділ «Особл&#= 1080;вості застосуван= 085;я»).=

Софосб = 91;вір/велпата&= #1089;вір

(400 мг/100 мk= 5; q.d.) + лопінавір/р&#= 1080;тонавір

(800 мг q.d./200 мг q.d.) +

емтрицитабі= ;н/тенофовір= 091; дизопр = 86;ксилу фумарат

(200 мг/300 мk= 5; q.d.)

Софосбу&#= 1074;ір:

AUC: ↓ 29 % (↓ 36 до ↓ 22)

С_max: ↓ 41 % (↓ 51 до ↓ 29)<= /o:p>

GS-331007²:

AUC: ↔; С_max: ↔; Cmin: ↔

Велпата&#= 1089;вір:

AUC: ↔

С_max: ↓ 30 % (↓ 41 до ↓ 17)

C_min: ↑ 63 % (↑ 43 до ↑ 85)

Лопінав&#= 1110;р:

AUC: ↔; С_max: ↔; Cmin: ↔

Ритонав&#= 1110;р:

AUC: ↔; С_max: ↔; Cmin: ↔

Емтрици&#= 1090;абін:

AUC: ↔; С_max: ↔; Cmin: ↔

Тенофов&#= 1110;р:

AUC: ↔

С_max: ↑ 42 % (↑ 27 до ↑ 57)

C_min: ↔

Підвищ= 077;на концентрац= 110;я тенофовіру &#= 1091; плазмі кров&#= 1110; внаслідок одночасног= 086; застосуван= 085;я тk= 7;нофовіру дизопрокси= 083;у фумарату, софосбувір= 091;/велпатасві= ру та лопінавіру/&#= 1088;итонавіру може посилювати побічні реакції, пов&= #700;язані з тенофові&#= 1088;у дизопрокси= 083;у фумаратом, включаючи ниркові розлади. Без&= #1087;ека тенофовір= 091; дизопрокси= 083;у фумарату при застосуван= 085;і з софосбувір= 086;м/велпатасв= іром та фармакокін= 077;тичним підсилювач= 077;м (наприклад, ритонавіро= 084; або кобіцистат= 086;м) не встановл&#= 1077;на.

Цю комбінацію слід призначати за умови час&= #1090;ого контролю за функцією нирок (див. розділ «Особл&#= 1080;вості застосуван= 085;я»).=

Софосб = 91;вір/велпата&= #1089;вір

(400 мг/100 мk= 5; q.d.) + ралтег&= #1088;авір

(400 мг b.i.d.) + емтрици = 90;абін/тенофо&= #1074;іру дизопрокси= 083;у фумарат

(200 мг/300 мk= 5; q.d.)

Софосбу&#= 1074;ір:

AUC: ↔; С_max: ↔

GS-331007²:

AUC: ↔; С_max: ↔; Cmin: ↔

Велпата&#= 1089;вір:

AUC: ↔; С_max: ↔; Cmin: ↔

Ралтегр&#= 1072;вір:

AUC: ↔; С_max: ↔

C_min: ↓ 21 % (↓ 58 до ↑ 48)

Емтрици&#= 1090;абін:

AUC: ↔; С_max: ↔; Cmin: ↔

Тенофов&#= 1110;р:

AUC: ↑ 40 % (↑ 34 до ↑ 45)

С_max: ↑ 46 % (↑ 39 до ↑ 54)

C_min: ↑ 70 % (↑ 61 до ↑ 79)

Ко= 088;игування дози не рекомендує= 090;ься. Збільшенн&#= 1103; дози тенофовіру може посилити побічні реакції, пов&= #700;язані з тенофові&#= 1088;у дизопрокси= 083;у фумаратом, включаючи порушення нирок. Функцію нирок слід ретельно контролюва= 090;и (див. розділ «Особливос = 90;і застосуван= 085;я»).

Софосбу&#= 1074;ір/велпатас= ;вір

(400 мг/100 мг q.= d.) + ефавіренз/е= мтрицитабіl= 5;/ тенофовіру дизопрокси= 083;у фумарат

(600 мг/200 мг/30= 0 мг q.d.)

Софосбу&#= 1074;ір:

AUC: ↔

С_max: ↑ 38 % (↑ 14 до ↑ 67)

GS-331007²:

AUC: ↔; С_max: ↔; Cmin: ↔

Велпата&#= 1089;вір:

AUC: ↓ 53 % (↓ 61 до ↓ 43)

С_max: ↓ 47 % (↓ 57 до ↓ 36)

C_min: ↓ 57 % (↓ 64 до ↓ 48)

Ефавіре&#= 1085;з:

AUC: ↔; С_max: ↔; Cmin: ↔

Емтрици&#= 1090;абін:

AUC: ↔; С_max: ↔; Cmin: ↔

Тен = 86;фовір:

AUC: ↑ 81 % (↑ 68 до ↑ 94)

С_max: ↑ 77 % (↑ 53 до ↑ 104)

C_min: ↑ 121 % (↑ 100 до ↑ 143)

Одноча= 089;ний прийом софо&#= 1089;бувіру/ велпатасві= 088;у та ефавірензу &#= 1079;нижує концентрац= 110;ю у плазмі кро&= #1074;і велпатасві= 088;у. Одночасний прийом софосбувір= 091;/ велпатасві= 088;у у схемах лікування, що містять ефавіренз, не рекомендує= 090;ься.

Софосб = 91;вір/велпата&= #1089;вір/ воксил = 72;превір

(400 мг/100 мk= 5;/100 мг +

100 мг q.d.)³ +

дарунав&#= 1110;р (800 мг q.d.) + ритонавір (100 мг q.d.) + емтрицитаб= 110;н/тенофовір= у дизопрокси= 083;у фумарат

(200 мг/300 мk= 5; q.d.)

Софосб = 91;вір:

AUC: ↔

С_max: ↓ 30 %

C_min: N/A

GS-331007²:=

AUC: ↔

С_max: ↔=

C_min: N/A

Велпат = 72;свір:

AUC: ↔; С_max: ↔= ; C_min: ͛= 6;

Воксил = 72;превір:

AUC: ↑ 143 %

С_max: ↑= 72 %

C_min: ͛= 3; 300 %

Даруна = 74;ір:

AUC: ↔; С_max: ↔=

C_min: ͛= 5; 34 %

Ритона = 74;ір:

AUC: ↑ 45= %

С_max: ↑= 60 %

C_min: ͛= 6;

Емтриц = 80;табін:

AUC: ↔; С_max: ↔= ; C_min: ͛= 6;

Тенофо = 74;ір:

AUC: ↑ 39= %

С_max: ↑= 48 %

C_min: ͛= 3; 47 %<= span lang=3DEN-US style=3D'font-size:10.5pt;mso-ansi-language:UK'>

Підвищена концентра&#= 1094;ія тенофовір&#= 1091; у плk= 2;змі крові в&#= 1085;аслідок одночасно&#= 1075;о застосува&#= 1085;ня те= нофовіру дизоп&= #1088;оксил фумар&= #1072;ту, софосбуві&#= 1088;у/велпатасв&#= 1110;ру/воксилапр&#= 1077;віру та даl= 8;унавіру/ритонавір&#= 1091; може п&#= 1086;силювати побічні реакції, пов'язk= 2;ні з тенофовір&#= 1091; дизоп&= #1088;оксил фумар&= #1072;том, включаючи ниркові розлади. Безпека теноф&= #1086;віру дизопрокси= 083; фумарату при застосуван= 085;і з софосбувір= 086;м/велпатасв= іром/

воксилапр&#= 1077;віром та фармакокін= 077;тичним підсилювач= 077;м (наприклад ритонавіро= 084; або кобіцис&#= 1090;атом) не встановлен= 072;.

Цю комбінацію слід призначати за умови час&= #1090;ого контролю за функцією нирок (див. розділ «Особл = 80;вості застосуван= 085;я»).

Софосбу&#= 1074;ір/велпатас= ;вір

(400 мг/100 мг q.= d.) + емтрицитаб&= #1110;н/рилпівірl= 0;н/ тенофовіру дизопрокси= 083;у фумарат

(200 мг/25 мг/300= мг q.d.)

Софосбу&#= 1074;ір:

AUC: ↔; С_max: ↔

GS-331007²:

AUC: ↔; С_max: ↔; Cmin: ↔

Велпата&#= 1089;вір:

AUC: ↔; С_max: ↔; Cmin: ↔

Емтрици&#= 1090;абін:

AUC: ↔; С_max: ↔; Cmin: ↔

Рилпіві&#= 1088;ин:

AUC: ↔; С_max: ↔; Cmin: ↔

Тенофов&#= 1110;р:

AUC: ↑ 40 % (↑ 34 до ↑ 46)

С_max: ↑ 44 % (↑ 33 до ↑ 55)

C_min: ↑ 84 % (↑ 76 до ↑ 92)

Ко= 088;игування дози не рекомендує= 090;ься. Збільшенн&#= 1103; дози тенофовіру може посилити побічні реакції, пов&= #700;язані з тенофові&#= 1088;у дизопрокси= 083;у фумаратом, включаючи порушення нирок. Функцію нирок слід ретельно контролюва= 090;и (див. розділ «Особливос = 90;і застосуван= 085;я»).

Софосбу&#= 1074;ір

(400 мг q.d.) + еф = 72;віренз/ емтрицитаб= 110;н/ тенофовіру дизопрокси= 083;у фумарат

(600 мг/200 мг/30= 0 мг q.d.)

Софосбу&#= 1074;ір:

AUC: ↔

С_max: ↓ 19 % (↓ 40 до ↑ 10)

GS-331007²:

AUC: ↔

С_max: ↓ 23 % (↓ 30 до ↑ 16)

Ефавіре&#= 1085;з:

AUC: ↔; С_max: ↔; Cmin: ↔

Емтрици&#= 1090;абін:

AUC: ↔; С_max: ↔; Cmin: ↔

Тенофов&#= 1110;р:

AUC: ↔

С_max: ↑ 25 % (↑ 8 до ↑ 45)

C_min: ↔

Коригу= 074;ання дози не потр&= #1110;бне.

Рибавір&#= 1080;н/тенофовір= ;у дизопрокси= 083;у фумарат

Рибавір&#= 1080;н:

AUC: ↑ 26 % (↑ 20 до ↑ 32)

С_max: ↓ 5 % (↓ 11 до ↑ 1)

C_min: NC

Коригу= 074;ання дози рибавірину не потрібн = 77;.

Антивірус = 85;і препарати при вірусі герпесу

Фамцикл&#= 1086;вір/емтрици= ;табін

Фамцикл&#= 1086;вір:

AUC: ↓ 9 % (↓ 16 до ↓ 1)

С_max: ↓ 7 % (↓ 22 до ↑ 11)

C_min: NC

Емтрици&#= 1090;абін

AUC: ↓ 7 % (↓ 13 до ↓ 1)

С_max: ↓ 11 % (↓ 20 до ↑ 1)

C_min: NC

Коригу= 074;ання дози фамциклові= 088;у не потрібн = 77;.

Ант&= #1080;мікобактер= ;іальні препарати

Рифампі&#= 1094;ин/тенофові= ;ру дизопрокси= 083;у фумарат

Тенофов&#= 1110;р:

AUC: ↓ 12 % (↓ 16 до ↓ 8)

С_max: ↓ 16 % (↓ 22 до ↓ 10)

C_min: ↓ 15 % (↓ 12 до ↓ 9)

Коригу= 074;ання дози не потр&= #1110;бне.

ПЕРОРАЛЬН&#= 1030; КОНТРАЦЕПТ= 048;ВИ

Норгест&#= 1080;мат/ етинілестр= 072;діол/тенофо= віру дизопрокси= 083;у фумарат

Норгест&#= 1080;мат:

AUC: ↓ 4 % (↓ 32 до ↑ 34)

С_max: ↓ 5 % (↓ 27 до ↑ 24)

C_min: NC

Етиніле&#= 1089;традіол:
AUC: ↓ 4 % (↓ 9 до ↑ 0)

С_max: ↓ 6 % (↓ 13 д = 86; ↑ 0)

C_min: ↓ 2 % (↓ 9 дl= 6; ↑ 6)

Коригу= 074;ання дози норгестима= ;ту/ етинілестр= ;адіолу не п= 086;трібне.

ІМУНОДЕПР&#= 1045;САНТИ &nb= sp;

Такролі&#= 1084;ус/тенофові= ;ру дизопрокси= 083;у фумарат/ емт&= #1088;ицитабін

Такролі&#= 1084;ус:

AUC: ↑ 4 % (↓ 3 до ↑ 11)<= /span>

С_max: ↑ 3 % (↓ 3 дl= 6; ↑ 9)

C_min: NC

Емтрици&#= 1090;абін:

AUC: ↓ 5% (↓ 9 до ↓ 1= )

С_max: ↓ 11 % (↓ 17 до ↓ 5)

C_min: NC

Тенофов&#= 1110;р:

AUC: ↑ 6 % (↓ 1 до = 593; 13)

С_max: ↑ 13 % (↑ 1 до ↑ 27)

C_min: NC

Коригу= 074;ання дози такролімус= ;у не по&= #1090;рібне.

НАРКОТИЧН&#= 1030; АНАЛЬГЕТИК= 048;

Метадон/&= #1090;енофовіру дизопрокси= 083;у фумарат

Метадон:<= o:p>

AUC: ↑ 5 % (↓ 2 до = 593; 13)

С_max: ↑ 5 % (↓ 3 до ↑ 14)

C_min: NC

Коригу= 074;ання дози метадону не потрібне.

NC – не прорахованl= 6;

¹Дані, отримані пр = 80; одночасномm= 1; застосуван&#= 1085;і з ледіпасвірl= 6;м/софосбуві&#= 1088;ом. Послідовне = 74;ведення (через 12 годин) дало подібн= 10; результати.

² Переважаючl= 0;й циркулюючиl= 1; метаболіт софосбувірm= 1;.

³ Дослідженнn= 3;, проведене з додатковою концентрацo= 0;єю воксилапреk= 4;іру 100 мг для досягнення експозиції воксилапреk= 4;іру, очікуваної = 91; пацієнтів, інфікованиm= 3; вірусом гепатиту типу С.

=

О&= #1089;обливості застосуванl= 5;я

П= 072;цієнти з мутаціями штаму ВІЛ-1

Слід уникати застосуванl= 5;я препарату у = 78;е лікованим а = 85;тиретровір&#= 1091;сними препаратамl= 0; пацієнтам зі штамами ВІЛ-1, які мають мутацію K65R (диk= 4;. розділ «&#= 1060;армакологі= чні властивостo= 0;»).

<= span style=3D'mso-ansi-language:UK'>Загаль&#= 1085;а стратегія профілактиl= 2;и інфекції ВІЛ-1

Емтриц&#= 1080;табін Тенофовір н = 77; завжди ефективний = 91; запобіганнo= 0; зараженню ВІЛ-1. Час до початку захисту після початку при = 81;ому препарату невідомий.=

Препар&#= 1072;т слід використовm= 1;вати лише для доконтактнl= 6;ї профілактиl= 2;и як частину загальної с = 90;ратегії профілактиl= 2;и ВІЛ-1-інфекці&#= 1111;, включаючи використанl= 5;я інших заходів профілактиl= 2;и ВІЛ-1 (наприклад, послідовне та правильн = 77; використанl= 5;я презерватиk= 4;ів, знання стат = 91;су ВІЛ-1, регулярне тестування на інші інфекції, що передаютьсn= 3; статевим шл= 03;хом).

&= #1056;изик резистентнl= 6;сті при невиявленіl= 1; інфекції ВІ = 51;-1

Емтриц&#= 1080;табін Тенофовір слід застосовувk= 2;ти лише для зниження ризику зараження В = 30;Л-1 в осіб, у яких підтверджеl= 5;о ВІЛ-негатив = 85;ість (див. розділ «&= #1055;ротипоказа= ;ння»). Нео&#= 1073;хідно періодично (наприклад, принаймні кожні 3 місяці) повторно підтверджуk= 4;ати ВІЛ-негатив = 85;ість осіб за допомогою к = 86;мбінованог&#= 1086; тесту на антиген/ант = 80;тіло під час прийому пре = 87;арату для доконтактнl= 6;ї профілактиl= 2;и.

Емтриц&#= 1080;табін Тенофовір сам по собі не є повною схемою лікування ВІЛ-1, і мутації резистентнl= 6;сті до ВІЛ-1 виникли в осіб з невиявленоn= 2; ВІЛ-інфекці= 08;ю, які приймають лише Емтриц = 80;табін Тенофовір.

Якщо наявні клінічні симптоми, що свідчать пр = 86; гостру вірусну інфекцію, і є підозра на нещодавнє (< 1 місяця) зараження ВІЛ-1, застосу&= #1074;ання препарату слід відкласти принаймні н = 72; один місяць = 110; повторно підтвердитl= 0; статус ВІЛ-1 перед почат = 82;ом лікування препаратом = 76;ля доконтактнl= 6;ї про&#= 1092;ілактики.

&= #1042;ажливість дотримання

Ефекти&#= 1074;ність фік= 089;ованої комбінації щодо зниження ризику зараження ВІЛ-1 тісно по&= #1074;’язана з дотриманн= 03;м, що підтверджеl= 5;о вимірними рівнями препарату в крові (див. розділ «Фа = 88;макологічн&#= 1110; властивостo= 0;»). Неінфікова= них ВІЛ-1 осіб слід консультувk= 2;ти через часті проміжки часу щодо суворого дотримання рекомендовk= 2;ного щоденного р = 77;жиму дозування п = 88;епарату.

Пацієн&#= 1090;и з ВІЛ та супутнім інфікуваннn= 3;м вірусами гепатиту ти = 87;ів&= nbsp;B аб&= #1086; C

ВІЛ-інфіков= ані пацієнти з хронічним гепатитом типів B аб&#= 1086; C, які проходять антиретровo= 0;русну терапію, маю= 090;ь підвищений ризик тяжки = 93; та потенцій = 85;о летальних побічних реакцій з боку печінк = 80;. Лікарям слі = 76; звернутися до поточних = 110;нструкцій щодо лікування ВІЛ для конт= 088;олю ВІЛ-інфекці= 11; у пацієнтів із супутнім інфікуваннn= 3;м вірусом гепатиту B (HBV) та C (HCV).

Безпек&#= 1072; та ефективнісm= 0;ь фік= 089;ованої комбінації для доконтактнl= 6;ї профілактиl= 2;и у пацієнтів = 079; інфекцією HBV або HCV не встановленo= 0;.

Призначаюч&= #1080; супутню антивіруснm= 1; терапію у зв’язку з гепатитом B або C, слід також звертатися до відповідниm= 3; інструкцій для застосуванl= 5;я цих лікарських = 79;асобів (див. розділ «&= #1047;астосуванн= ;я з ледіпасві = 88;ом та софосбув= 10;ром або софосбувірl= 6;м та велпатас = 74;іром»).

Тенофовір (дизопрокси = 83;у фумарат) призначаютn= 0; для лікування вірусу гепатиту В, = 72; емтрицитабo= 0;н демонструє динаміку бо = 88;отьби з вірусом ге= 087;атиту В у фармакодинk= 2;мічних дослідженнn= 3;х, однак безпека та ефективнісm= 0;ь застосуванl= 5;я фіксованої комбінації = 76;ля лікування пацієнтів і = 79; хронічним інфікуваннn= 3;м HBV не були встановленo= 0;.

Припинення лікування п = 88;епаратом пацієнтів і = 79; супутнім інфікуваннn= 3;м ВІЛ та HBV може бути пов’язане з тяжким гострим пог= 10;ршенням перебігу гепатиту. За пацієнтами, які мають супутнє інфікуваннn= 3; ВІЛ та HBV і які припиняють прийом преп = 72;рату, необхідно встановити пильне спостережеl= 5;ня шляхом як клінічного, так і подаль= 096;ого лабораторнl= 6;го дослідженнn= 3; принаймні п = 88;отягом кількох місяців після припинення = 83;ікування. У разі необхідносm= 0;і може бути ви= 087;равданим поновлення лікування гепатиту B. Для пацієнтів і = 79; розвиненим захворюванl= 5;ям печінки або цирозом припинення лікування н = 77; рекомендуєm= 0;ься, оскільки загостреннn= 3; гепатиту після лікування м = 86;же призвести д = 86; печінкової декомпенсаm= 4;ії.

Хвор= оби печінки

Безпека та ефективнісm= 0;ь застосуванl= 5;я фіксованої комбінації пацієнтам і = 79; раніше існуючими з = 85;ачними порушеннямl= 0; функції печінки не були встановленo= 0;. Фармакокінk= 7;тика тенофовіру вивчена у па= 094;ієнтів з печінковимl= 0; порушеннямl= 0;, цим пацієнт = 72;м немає потреби у коригуваннo= 0; дози. Фармак= 086;кінетика емтрицитабo= 0;ну у пацієнтів = 079; печінковою недостатніl= 9;тю не досліджуваl= 3;ася. З огляду на мінімальниl= 1; печінковий метаболізм та нирковий шлях виведення емтрицитабo= 0;ну малоймовірl= 5;о, що пацієнти = 079; порушеннямl= 0; функції печінки будуть потр = 77;бувати коригуваннn= 3; дози препар = 72;ту (див. розділи &= laquo;Фармаколог= ;ічні властивостo= 0;», «Спосіб застосуванl= 5;я та дози»).

ВІЛ-інфіков= ані пацієнти з раніше існу= 02;чими порушеннямl= 0; функції печінки, включаючи хронічний активний гепатит, мають підвищену частоту пор = 91;шень функції печінки під час комбінованl= 6;ї антиретровo= 0;русної терапії (КАРТ), і за ним= ;и слід спостерігаm= 0;и відповідно до стандарт = 85;ої практики. Якщо є доказ= 080; погіршення перебігу хвороби печінки, слі= 076; розглянути необхіднісm= 0;ь перерви в лікуванні або його відміни.

Вплив на нирки та кістки у дорослих<= /u>

Впли&#= 1074; на нирки

Емтрицитаб&= #1110;н і тенофовір головним чином вивод= 03;ться нирками шляхом поєднання клубочковоo= 1; фільтрації та активної секреції канальців. Надходили повідомленl= 5;я про ниркову недостатніl= 9;ть, ниркові порушення, п= 110;двищений рівень креатиніну, гіпофосфатk= 7;мію та проксимальl= 5;у тубулопатіn= 2; (включаючи синдром Фанконі) при застосуванl= 5;і тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату (див. розділ «Побічні реакції»).

Спос&#= 1090;ереження за нирками=

Перш ніж розпочати лікування і = 85;фекції ВІЛ-1 препара&#= 1090;ом, або для застосуванl= 5;я його для доконтактнl= 6;ї профілактиl= 2;и, рекомендуєm= 0;ься визначити рівень кліренсу креатиніну (CrCl) у всіх пацієнтів. У пацієнтів без факторі = 74; ризику захворюванl= 5;я нирок рекомендуєm= 0;ься проводити спостережеl= 5;ня за функцією = 085;ирок (кліренс креатиніну та фосфату в сироватці крові) протягом =

2–4 тижнів після тримісячноk= 5;о застосуванl= 5;я та кожні 3–6 місяців після цього. У пацієнтів = 110;з ризиком захворюванl= 5;я нирок необхідно ч = 72;стіше перевіряти функцію нирок.

Див. також «i= 4;дночасний прийом інши = 93; медичних препаратів&raqu= o; нижче.

Ліку&#= 1074;ання нирок у ВІЛ-1-і= нфікованих пацієнтів.=

Якщо рівень= фосфату в сироватці = 082;рові становить <1,5 мг/дл (0,48 ммоль/л) або CrCl знижений до <50 мл/хв у будь-якого пацієнта, як= 080;й приймає пре = 87;арат, функцію нирок слід щ= 077; раз перевірити протягом одного тижн= 03;, включно з визначенняl= 4; концентрацo= 0;ї глюкози і калію в кров= 110; та концентр = 72;ції глюкози в сечі (див. розділ «Поб= 10;чні реакції»). Потрібно припинити лікування п = 88;епаратом пацієнтів і = 79; CrCl <50&nbs= p;мл/хв або знижено= 02; концентрацo= 0;єю фосфату в сироватці к = 88;ові до <1,0 мг/дл (0,32 ммоль/л). Потрібно також розглянути = 85;еобхідніст&#= 1100; відміни лікування п = 88;епаратом у разі посту= 087;ового зниження функції нирок, якщо не було виявлено жодної іншо= 11; причини.

Безпека лікування п = 88;епаратом без впливу н= 072; нирки вивче = 85;а частково в інфікованиm= 3; ВІЛ-1 пацієнтів і = 79; порушеннямl= 0; функції нирок (CrCl <80 мл/хв). Для ВІЛ-1-інфіков&#= 1072;них пацієнтів і = 79; CrCl 30–49 мл/хв рекомендуєm= 0;ься коригуваннn= 3; інтервалів прийому (див. розділ «Сп = 86;сіб застосуванl= 5;я та дози»).

Обмежені дані клінічних досліджень = 76;ають змогу припустити, що тривалі інтервали між прийома = 84;и не є оптимальниl= 4;и і можуть призвести д = 86; підвищеної токсичностo= 0; та, можливо, невідомої реакції. Більше того, у невеликом = 91; клінічному дослідженнo= 0; у пацієнтів і = 79; CrCl від 50 до 60 мл/хв, які приймал = 80; тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарат у поєднанні з емтрицитабo= 0;ном кожні 24 годи= 085;и, був у 2–4 рази підвищений рівень тенофовіру та погіршил = 72;ся функція нир = 86;к (див. розділ «Фармаколоk= 5;ічні властивостo= 0;»). Тому необхідно р = 77;тельно оцінити співвідношk= 7;ння користь/риз = 80;к та уважно стежити за функцією нирок, якщо п&#= 1088;епарат приймають пацієнти із CrCl <60 мл/хв. Крім того, клінічну реакцію на терапію слі = 76; ретельно контролюваm= 0;и у пацієнтів, &#= 1103;кі застосовуюm= 0;ь препарат із тривалим інтервалом між прийомами. Застосуванl= 5;я препарату н = 77; рекомендуєm= 0;ься пацієнтам з= 10; значними по = 88;ушеннями функції нирок (CrCl <30<= span lang=3DEN-US style=3D'mso-ansi-language:EN-US'> мл/хв) та пацієнтам, які потребують гемодіалізm= 1;, оскільки ко = 84;бінована таблетка не дає змогу досягнути необхідногl= 6; зменшення дози (див. розділи «Фа = 88;макологічн&#= 1110; властивостo= 0;», «Спосіб застосуванl= 5;я та дози»).

Лікування нирок при доконтакт = 85;ій профілактиm= 4;і

Фіксов&#= 1072;на комбінація = 77;мтрицитабі&#= 1085;/тенофовіру дизопроксиl= 3; не досліджуваl= 3;ась у неінфіковаl= 5;их ВІЛ-1 осіб із кліренсом креатиніну <= 60 мл/хв, тому препар = 72;т не рекомендуєm= 0;ься застосовувk= 2;ти цій популяц= 10;ї. Якщ&#= 1086; рівень фосф = 72;ту в сироватці = 082;рові становить < 1,5&nb= sp;мг/дл (0,48 ммоль/л) абl= 6; кліренс креатиніну знижується до < 60 мл/хв у будь-якої особи, яка отримує препарат дл= 03; доконтактнl= 6;ї профілактиl= 2;и, функцію нир = 86;к слід повторно оцінити протягом од = 85;ого тижня, включаючи вимірюваннn= 3; рів&#= 1077;нь глюкози в крові, калію в крові та концентрацo= 0;ї глюкози в сечі (див. розділ «Поб= 10;чні реакції» («Проксимал= 00;на тубулопатіn= 3;»)). Слі&#= 1076; розглянути питання про припинення = 79;астосуванн&#= 1103; препарату в осіб зі зниженням кліренсу креатиніну до < 60 мл/хв або зниженням рівня фосфату в сироватці к = 88;ові до < 1,0 мг/дл (0,32 l= 4;моль/л). Так&#= 1086;ж слід розглянути питання про перериваннn= 3; застосуванl= 5;я препарату у разі прогресуючl= 6;го зниження функції нир = 86;к, якщо іншої причини не встановленl= 6;.

&= #1042;плив на кістки=

Кісткові аномалії (що іноді були однією з при= 095;ин переломів) можуть бути повʼязані з проксимальl= 5;ою нирковою тубулопатіn= 8;ю (див. розділ «Побічні реакції»).

Якщо виникає підозра або виявляютьсn= 3; кісткові аномалії, слід отримати відповідні консультацo= 0;ї.

&= #1051;ікування ВІЛ-1 інфекції<= o:p>

Зменше&#= 1085;ня мінеральноo= 1; щільності кісткової тканини (МЩКТ) спостерігаl= 3;ося при застосу = 74;анні тенофовіру дизопроксиl= 3;у під час рандомізовk= 2;них контрольовk= 2;них клінічних досліджень тривалістю до 144 тижнів у пацієнтів, інфікованиm= 3; ВІЛ або HBV. Ці зниження МЩКТ загало = 84; зменшувалиl= 9;я після припинення лікування.

В інших дослідженнn= 3;х найбільш виражене зн = 80;ження МЩКТ спостерігаl= 3;и у пацієнтів, які отримували тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарат як частину схеми, що міс&#= 1090;ить підвищений рівень інгі = 73;ітора протеази. Необхідно розглянути альтернатиk= 4;ні схеми лікування для пацієнтів з остеопорозl= 6;м, які мають високий ризик перел = 86;мів.

&= #1044;оконтактна профілактиl= 2;а

У кліні&= #1095;них дослідженнn= 3;х неінфіковаl= 5;их ВІЛ-1 осіб спостерігаl= 3;ося незначне зниження МЩКТ. У дослідженнo= 0; з участю 498 чоловіків середні зміни МЩКТ від початко = 74;ого рівня до 24-го тижня становили від -0,4 % до -1,0 % у стегні, хребті, шийц= 110; стегнової кістки та вертелі у чоловіків, які отримували щоденну профілактиm= 5;ну терапію фік = 89;ованою комбінацієn= 2; (n =3D 247) порівняно з плацебо (n =3D 251).

Вплив на нирки та кістки у педіатричнl= 0;х групах

Існуют&#= 1100; невизначенl= 6;сті, пов’язані з довгострокl= 6;вими ефектами тенофовіру дизопроксиl= 3;у на нирки та кістки під час лікування ВІЛ-1-інфекці&#= 1111; в педіатрич = 85;ій популяції т = 72; довгострокl= 6;вими ефектами емтрицитабo= 0;ну та тенофовіру дизопроксиl= 3;у на нирки та кістки при застосуванl= 5;і для доконтактнl= 6;ї профілактиl= 2;и в неі&#= 1085;фікованих підлітків (див. розділ «<= /span>Фармак&#= 1086;логічні властивостo= 0;»). Крім того, оборотністn= 0; ниркової токсичностo= 0; після припинення застосуванl= 5;я тенофовіру дизопроксиl= 3;у для лікування ВІЛ-1 або післ&= #1103; припинення застосуванl= 5;я фіксованої комбінації для доконтактнl= 6;ї профілактиl= 2;и не може бути повністю встановленk= 2;.

Тому рекомендуєm= 0;ься застосуватl= 0; мультидисцl= 0;плінарний підхід щодо кожного кон = 82;ретного випадку для визначення співвідношk= 7;ння користі та ризику в= 10;д застосуванl= 5;я препарату для лікуван = 85;я інфекції ВІЛ-1 або для доконтактнl= 6;ї профілактиl= 2;и, і прийняти рішення про належне спостережеl= 5;ня під час лікування (включно з рішенням пр = 86; його припинення) та розглянути необхіднісm= 0;ь додаткових заходів.

При застосуванl= 5;і препарату для доконтактнl= 6;ї профілактиl= 2;и пацієнтів слід повторно оцінювати під час кожного віз = 80;ту, щоб переконатиl= 9;я, що вони залишаютьсn= 3; у групі високого ризику інфікуваннn= 3; ВІЛ-1. Ризик інфікуваннn= 3; ВІЛ-1 слід збалансуваm= 0;и з можливіст= 02; впливу на нирки та кістки при т= 088;ивалому застосуванl= 5;і препарату.

Впли&#= 1074; на нирки

Були повідомленl= 5;я про побічні реакції у ви= 075;ляді проксимальl= 5;ої ниркової тубулопатіo= 1; у ВІЛ-1-інфіков&#= 1072;них педіатричнl= 0;х пацієнтів віком від 2 до 12 років у клінічному дослідженнo= 0; (див. розділи &= laquo;Фармаколог= ;ічні властивостo= 0;», «Побічні реакції»).

Спостереже&= #1085;ня за нирками=

Перед початком за = 89;тосування препарату для лікуван = 85;я ВІЛ-1 аk= 3;о для доконтактнl= 6;ї профілактиl= 2;и слід оцінит = 80; функцію нирок (кліренс креатиніну та рівень фосфату в сироватці крові) та контролюваm= 0;и їх під час лікування так само, як і = у дорослих (див. вище).

Конт&#= 1088;оль за функцією нирок

Якщо рівень фосфату у сироватці крові стано = 74;ить <3,0 мг/дл (0,96 ммоль/л) у будь-якого педіатричнl= 6;го пацієнта, як= 080;й отримує пре = 87;арат, потрібно провести повторне спостережеl= 5;ня за функцією нирок протягом одного тижн= 03;, включно з визначенняl= 4; рівня концентрацo= 0;ї глюкози та калію в кров= 110; та глюкози в сечі (див. розділ «Побічні реакції», проксимальl= 5;а тубулопатіn= 3;). Якщо підозрюєтьl= 9;я або була виявлена ниркова аномалія, слід прокон = 89;ультуватис&#= 1103; з нефролого = 84;, щоб розглянути питання припинення лікування. Припинення лікування п = 88;епаратом слід також розглянути при поступовомm= 1; зниженні функції нирок, якщо не було виявлено жодної іншо= 11; причини.

Одно&#= 1095;асне застосуванl= 5;я інших лікар = 89;ьких засобів та ризик ниркової то = 82;сичності

Застосовую&= #1090;ься ті самі рекомендацo= 0;ї, що й для дорослих (див. розді= 083; «Одночасне = 79;астосуванн&#= 1103; інших лікар = 89;ьких засобів» нижче).

Нирк&#= 1086;ва недостатніl= 9;ть

Не рекомендуєm= 0;ься лікування п = 88;епаратом пацієнтів віком до 18 років із порушеннямl= 0; функції нирок (див. розділ «Сп = 86;сіб застосуванl= 5;я та дози»). Лікування п = 88;епаратом не слід розп= 086;чинати у педіатричнl= 0;х пацієнтів і = 79; порушеннямl= 0; функції нирок, а також його слід припинити у тих педіатричнl= 0;х пацієнтів, у яких розвинуласn= 3; ниркова недостатніl= 9;ть під час лікування п = 88;епаратом.

Впли&#= 1074; на кістки=

Тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарат мож = 77; спричинити зниження МЩ = 50;Т. Наслідки змін МЩКТ, повʼязаних k= 9; тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумаратом, для здоровʼn= 3; кісток і ризику переломів у довгострокl= 6;вій перспективo= 0; дотепер невідомі (див. розділ «&= #1060;армакологі= ;чні властивостo= 0;»). Якщо у педіатричнl= 0;х пацієнтів були виявле = 85;і порушення функції кісток або підозра на них, необхідно проконсульm= 0;уватися з ендокринолl= 6;гом та/або нефрологом.

Маса тіла та метаболічнo= 0; параметри<= /span>

Під час антиретровo= 0;русної терапії мож = 83;иве збільшення = 84;аси тіла пацієнта та = 087;ідвищення рівня ліпідів і гл= 102;кози в сироватці крові. Такі зміни можут= 00; бути частково по = 74;ʼязані з лікування = 84; та способом життя. У деяких випадках спостерігаn= 8;ться вплив лікув = 72;ння на рівень ліпідів, але немає суттє = 74;их доказів щод = 86; збільшення = 84;аси тіла внаслідок п = 88;ийому будь-яких конкретних ліків. У розр&#= 1086;блених інструкціяm= 3; щодо лікування ВІЛ-інфекці= 11; внесено рекомендацo= 0;ю щодо контро = 83;ю за рівнем ліпідів та глюкози в крові. У разі клінічної необхідносm= 0;і слід лікува = 90;и порушення рівня ліпід= 10;в.

Порушення мітохондріk= 2;льної функції внаслідок внутрішньоm= 1;тробного впливу

Нуклеозидн&= #1110; та нуклеотиднo= 0; аналоги мож = 91;ть суттєво впливати на мітохондріk= 2;льну функцію, що найбільш пов’язано з= 10; ставудином, диданозиноl= 4;, зидовудиноl= 4;. Надходили п = 86;відомлення про мітохондріk= 2;льну дисфункцію = 91; ВІЛ-негатив = 85;их дітей раннього віку, які зазнали впливу нуклеозиднl= 0;х аналогів в утробі та/аб= 086; у постнатальl= 5;ий період; це пе&#= 1088;еважно стосується схем лікування, щ= 086; містять зидовудин. Основними несприятлиk= 4;ими явищами, про які повідомлялl= 0;, були гемато = 83;огічні порушення (анемія, нейтропеніn= 3;) та метаболічнo= 0; порушення (гіперлакта = 90;емія, гіперліпазk= 7;мія). Ці явища часто є короткочасl= 5;ими. Рідко надхо = 76;или повідомленl= 5;я про деякі неврологічl= 5;і порушення, щ= 086; починалися пізніше (арт= 077;ріальна гіпертензіn= 3;, судоми, аномальна поведінка). Д&#= 1086;тепер невідомо, чи такі неврологічl= 5;і порушення є тимчасовимl= 0;, чи постійними. Ці результати потрібно ро = 79;глянути щодо будь-якої дитини, яка зазнала вну = 90;рішньоутро&#= 1073;ного впливу нуклеозиднl= 0;х або нуклеотиднl= 0;х аналогів, якщо щодо не= 111; було зробле = 85;о клінічний висновок невідомої етіології, особливо неврологічl= 5;і висновки. Ці результати не впливают= 00; на поточні національнo= 0; рекомендацo= 0;ї щодо застосуванl= 5;я антиретровo= 0;русного лікування вагітним жінкам для профілактиl= 2;и вертикальнl= 6;ї передачі ВІ = 51;.

Синдро&#= 1084; імунної реактиваціo= 1;

У ВІЛ-інфіков = 72;них пацієнтів і = 79; тяжкою імунною недостатніl= 9;тю на час введе= 085;ня КАРТ може виникнути запальна реакція на асимптоматl= 0;чні або залишкові опортуністl= 0;чні патогени, що може бути причиною се = 88;йозних клінічних станів або посилення симптомів. Типово такі реакції спостерігаl= 3;ися протягом перших кількох тижнів або місяців про = 74;едення КАРТ. Відповідниl= 4;и прикладами = 08; цитомегалоk= 4;ірусний риніт, генералізоk= 4;ані та/або осередкові мікобактерo= 0;альні інфекції та пневмонія Pneumocy= stis jiroveci. Будь-які запальні симптоми слід оцінювати т = 72; у разі необхідносm= 0;і призначати лікування.=

По = 74;ідомляли також про аутоімунні захворюванl= 5;я (такі як хвороба Грейвса та аутоімунниl= 1; гепатит), що розв= иваються в умовах імунної реактиваціo= 1;; однак зареє = 89;трований час до виникнення хвороби дуж = 77; варіювався, ці явища мож= 083;иві через багат = 86; місяців після початку лікування.=

Опорту&#= 1085;істичні інфекції=

ВІ = 51;-1-інфіковані пацієнти, як= 110; приймають п = 88;епарат або будь-яку іншу антиретровo= 0;русну терапію, можуть далі бути інфіковані опортуністl= 0;чними інфекціями та мати інші ускладненнn= 3; ВІЛ-інфекці&= #1111;, тому повинн= 10; залишатися під постійн = 80;м клінічним спостережеl= 5;ням лікарів, які мають досві = 76; лікування ВІЛ-1-інфіков&#= 1072;них пацієнтів.

Остеонекро&= #1079;

Хоча етіологія вважається багатофактl= 6;рною (включаючи застосуванl= 5;я кортикостеl= 8;оїдів, вживання алкоголю, тяжке пригніченнn= 3; імунітету, високе значення індексу мас = 80; тіла), випадки остеонекроk= 9;у спостерігаl= 3;ися, зокрема, у пацієнтів і = 79; розвиненим ВІЛ-захворю = 74;анням та/або у разі &= #1090;ривалої КАРТ. Пацієнтам слід порадити звернутися = 76;о лікаря, якщо вони відчувають = 73;іль у суглобах, негнучкістn= 0; суглобів аб = 86; утруднення під час рухів.

Одночасне з= астосуваннn= 3; інших лікар = 89;ьких засобів

Слід уникати при = 81;ому препарату при одночасномm= 1; або недавньому застосуванl= 5;і нефротоксиm= 5;ного лікарськогl= 6; засобу (див. розділ «Взаємодія = 79; іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій»). Якщо одноча = 89;ного застосуванl= 5;я препарату т = 72; нефротоксиm= 5;них засобів уникнути неможливо, к= 086;нтролювати функцію нирок необхідно щотижня.

У ВІЛ-1-інфіков&#= 1072;них пацієнтів, які отримув = 72;ли тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарат та м= 072;ли фактори ризику порушення функції нирок, виявл= 077;но випадки гострої ниркової недостатноl= 9;ті після початку прийому великих доз або кількох нестероїднl= 0;х протизапалn= 0;них препаратів (НПЗП). Якщо пр= епарат застосовуюm= 0;ь із НПЗП, функцію нирок слід уважно контролюваm= 0;и.

Більший ризик погіршення функції нирок спостерігаn= 8;ться у ВІЛ-1-інфіков&#= 1072;них пацієнтів, які застосо = 74;ували тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарат у поєднанні з інгібітороl= 4; протеази, пі= 076;силеним ритонавіроl= 4; або кобіцистатl= 6;м. Ці пацієнти потребують чіткого контролю за функцією нирок (див. розділ «Взаємодія = 79; іншими ліка = 88;ськими засобами та інші види взаємодій»). Для ВІЛ-1-інфіков&#= 1072;них пацієнтів і = 79; факторами ризику ураж = 77;ння нирок необхідно ретельно оц= 10;нити одночасне застосуванl= 5;я тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату з п= 110;дсиленим інгібітороl= 4; протеази.=

Препарат не слід призначати одночасно з іншими ліка = 88;ськими засобами, що містять емтрицитабo= 0;н, тенофовіру дизопроксиl= 3; (у вигляді фум = 72;рату), тенофовіру алафенамід або інші аналоги цит = 80;дину, такі як ламівудин (див. розділ «Взаємодія = 79; іншими лікарськимl= 0; засобами та = 110;нші види взаємодій»). Преп = 72;рат не слід заст= 086;совувати одночасно з адефовіру д = 80;півоксилом.<= o:p>

Заст&#= 1086;сування з ледіпасвірl= 6;м та софосбувірl= 6;м або софосбувірl= 6;м та велпатасвіl= 8;ом

Встановлен&= #1086;, що застосуванl= 5;я тенофовіру = 76;изопроксил&#= 1091; фумарату одночасно з = 083;едіпасвіро&= #1084;/софосбувіl= 8;ом або софосбу = 74;іром/велпат&= #1072;свіром підвищує концентрацo= 0;ю тенофовіру = 91; плазмі кров= 10;, особливо пр = 80; застосуванl= 5;і разом із ВІЛ-&#= 1089;хемою, що містить тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарат та фармакокінk= 7;тичний підсилювач (= 088;итонавір або кобіцистат).

Безпека тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату пр = 80; одночасномm= 1; застосуван&#= 1085;і ледіпасвірm= 1;/софосбувір&#= 1091; або софосбувірm= 1;/велпатасві&#= 1088;у та фармакокінk= 7;тичного підсилювачk= 2; не встановленk= 2;. Необхідно враховуватl= 0; потенційні ризики та переваги, по= 074;ʼязані з одночасни = 84; застосуван&= #1085;ям, особливо що = 76;о пацієнтів і = 79; підвищеним ризиком дисфункції нирок. У пацієнтів, які отримують ледіпасвір/ = 89;офосбувір або софосбу = 74;ір/велпатас&= #1074;ір одночасно з тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумаратом т = 72; підсиленим ВІЛ інгібітороl= 4; протеази, слід контролюваm= 0;и побічні реакції, пов= 00;язані з тенофовір = 91; дизопроксиl= 3;у фумаратом.=

Одно&#= 1095;асне застосуванl= 5;я тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату і диданозину=

Одночасний прийом тенофовіру дизопроксиl= 3;у та диданозину не рекомендуєm= 0;ься (див. розділ «Взаємодія = 79; іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій»).

Потр= ійна терапія нуклеозидаl= 4;и

Надходили повідомленl= 5;я про високий рівень вірусологіm= 5;ної недостатноl= 9;ті та про виник= 085;ення резистентнl= 6;сті на ранній стадії у ВІЛ-1-інфіков&#= 1072;них пацієнтів, коли лікува = 85;ня тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумаратом п = 86;єднували з ламівудиноl= 4; і абакавіро = 84;, а також з ламівудиноl= 4; і диданозиноl= 4; 1 раз на добу. Існує тісна структурна подібність між ламівудиноl= 4; та емтрицитабo= 0;ном та подібність = 91; фармакокінk= 7;тиці та фармакод = 80;наміці цих двох препаратів. Тому ті ж самі проблеми можуть проявлятисn= 0;, якщо препар = 72;т приймати з третім нукл = 77;озидним аналогом.=

П= 072;цієнти літнього віку

Дію фікс= 086;ваної комбінації не досліджуваl= 3;и в осіб віком від 65 р= оків. Особи вік= ом від 65 років часто мают= 00; знижену ф= ункцію нирок, тому слід дот= римуватися обережностo= 0; при п= 088;ийомі препарату ц = 80;ми пацієнта&= #1084;и.

Препарат містить лактози мон = 86;гідрат. Отже, пацієнти з такими рідкісними спадковими проблемами = 03;к непереносиl= 4;ість галактози, л= 072;ктазна недостатніl= 9;ть Лаппа або порушення г = 83;юкозо-галак&= #1090;озного всмоктуванl= 5;я не повинні приймати це = 81; лікарський засіб.

Препара= ;т містить менше 1 ммол= 00; натрію (23 мг) в одній таблетці. Тобто він практично безнатрієвl= 0;й.

Застосуван&= #1085;я у період ваг= 110;тності або годування груддю

Ва= 075;ітність=

Велика кількість даних щодо вагітних (бі= 083;ьше 1000 завершени&#= 1093; вагітностеl= 1;) вказує на відсутністn= 0; мальформацo= 0;ї або токсичн = 86;сті для ембріона/но = 74;онароджено&#= 1075;о, пов’язаної = 79; емтрицитабo= 0;ном та тенофові = 88;у дизопроксиl= 3;у фумаратом. Дослідженнn= 3; на тваринах ді= 11; емтрицитабo= 0;ну та тенофові = 88;у дизопроксиl= 3;у фумарату не показують р = 77;продуктивн&#= 1086;ї токсичностo= 0;. Тому застос = 91;вання препарату можливе у період вагітності, якщо це необ= 093;ідно.

Пе= 088;іод годування груддю

Емтрицитаб&= #1110;н та тенофові = 88; були виявлені у г= 088;удному молоці людини. Нема= 108; достатньо інформації про наслідк = 80; впливу емтрицитабo= 0;ну та тенофові = 88;у на новонароджk= 7;них/немовля&#= 1090;. Тому препар = 72;т не слід застосовувk= 2;ти у період годування груддю.

Зазвичай рекомендуюm= 0;ь, щоб ВІЛ-інфіков = 72;ні жінки не годували гр = 91;ддю дітей за будь-яких обставин, що= 073; уникнути передачі ВІ = 51; дитині.

Фе= 088;тильність

Немає даних про вплив фіксо = 74;аної комбінації на людину. Дослідженнn= 3; на тваринах не вказують на шкідливи = 81; вплив емтрицитабo= 0;ну і тенофовір = 91; дизопроксиl= 3;у фумарату на фертильнісm= 0;ь.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспl= 6;ртом або іншими механізмамl= 0;

Дослідженн&= #1103; впливу на здатність керувати автомобілеl= 4; та працюват = 80; з іншими мех= 072;нізмами не проводил = 80;ся. Проте пацієнтів слід проінф = 86;рмувати, що можливе запаморочеl= 5;ня під час лікування я = 82; емтрицитабo= 0;ном, так і тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумаратом.=

Спосіб застосуванl= 5;я та дози

Препарат по= винен призначати лікар, який має досвід у лікуванні В = 30;Л-інфекції.

Дозування

Ліку&#= 1074;ання ВІЛ-інфекці= 11; у дорослих т= 072; підлітків віком від 12 років з масою тіла н= 077; менше 35 кг: 1 табле&#= 1090;ка 1 раз на добу.

&= #1055;рофілактик= ;а ВІЛ у дорослих і підлітків в= 10;ком від 12 років &= #1079; масою тіла не менше 35 = кг: 1 табле&#= 1090;ка 1 раз на добу.

Для лікування інфекції ВІ = 51;-1 доступні ок = 88;емі препарати емтрицитабo= 0;ну і тенофовір = 91; дизопроксиl= 3;у фумарату, якщо виника= 08; необхідніс&= #1090;ь припинення = 79;астосуванн&#= 1103; або зміни до= 079;и одного з компонентіk= 4; препарату (див. інструк&#= 1094;ії для медичного застосуванl= 5;я для цих лікарських засобів).

Якщо пройшл= о менше 12 годи= 085; з моменту пр= 086;пуску звичного пр = 80;йому препарату, дозу потріб = 85;о прийняти як = 86;мога швидше і відновити нормальний режим засто = 89;ування. Якщо від останнього прийому пре = 87;арату пройшло більше 12 год= 080;н і вже майже н&#= 1072;став час для прий= 086;му наступної дози, пропущену дозу прийма = 90;и не потрібно, &#= 1085;еобхідно відновити звичне дозування з = 72; графіком.=

Якщо протягом 1 г = 86;дини після прийому пре = 87;арату виникає блю = 74;ання, слід прийняти іншу таблетку. Якщо блюван = 85;я виникає біл= 00;ше ніж через 1 годину післ= 03; прийому пре = 87;арату, приймати ще одну дозу не потрібно.=

Особли&#= 1074;і групи пацієн&#= 1090;ів<= o:p>

Пацієнти літнього віку. Немає потреби змінювати дозу (див. розділ «&#= 1060;армакологі= чні властивостo= 0;»).

Пацієнти з порушеннямl= 0; функції нирок. Емтрицитаб= ін та тенофові = 88; виводяться із сечею, і вп&= #1083;ив емтрицитабo= 0;ну та тенофовіру збільшуєтьl= 9;я у пацієнтів = 110;з порушеннямl= 0; функції нирок (див. розділи «Фа = 88;макологічн&#= 1110; властивостo= 0;», «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

Доро&#= 1089;лі з нирковою недостатніl= 9;тю. Можна застосовувk= 2;ти препарат па = 94;ієнтам із = CrCl < 80 мл/m= 3;в, тільки якщо потенційна користь вва = 78;ається такою, що переважає ризики (див. т&= #1072;блицю 2).

Таблиця 2 <= /p>
Рекоме&#= 1085;дації щодо дозування для доросли = 93; із нирковою недостатніl= 9;тю

Лікува= ння інфекції ВІЛ-1

Доконт= актна профілакти= 082;а

Незначні ниркові порушення

(CrCl 50–80 мл/х&#= 1074;)

Об&= #1084;ежені дані, отримані у процесі клінічних досліджень, свідчать на користь прийому препарату 1 раз на добу (див. розділ «Особливос= 090;і застосуван= 085;я»)

<= span style=3D'mso-ansi-language:UK'>Обмеже= ні дані клінічних досліджень &#= 1087;ідтверджую= ть застосуван= 085;я препарату один раз на д= обу у неінфікова= 085;их ВІЛ-1 осіб із кліренсом креатиніну 60= -80 мл/хв. Застосуван= 085;я не рекомендов= 072;но неінфікова= 085;им ВІЛ-1 особам із кліренсом креатиніну &l= t;60 мл/хв, оскільки дослідженн= 103; в цій популяції не проводили (див. розділ= и «Особливос= 090;і застосуван= 085;я» і «Фармакол&#= 1086;гічні властивост= 110;»)

Ниркові порушення середньої тяжкості

(CrCl 30–49 мл/х&#= 1074;)

Рекоме= 085;дується застосуван= 085;я препарату к&#= 1086;жні 48 год= ин на основі моделюванн= 103; фармакокін= 077;тичних даних однієї дози для емтрицитаб= 110;ну і тенофовіру дизопрокси= 083;у фумарату у н&= #1077; інфікован= их ВІЛ інфекцією осіб з різним ступенем ниркової недостатно= 089;ті (див. розділ «Особливос= 090;і застосуван= 085;я»)

Не рекомендує= 090;ься для застосуван= 085;я в цій катего&= #1088;ії пацієнтів

Гостра ниркова недостатні= 089;ть

(CrCl < 30 мл/хв)

та пацієнтl= 0; на гемодіаліз= 110;

Прийом препарату не рекомендує= 090;ься, оскільки відповідно= 075;о зменшення дози неможл&#= 1080;во досягти за допомогою комбінован= 080;х ліків

Не рекомендує= 090;ься для застосуван= 085;я в цій катего&= #1088;ії пацієнтів

Педіатр = 80;чні пацієнти з нирковою недостатніl= 9;тю. Не рекомендуєm= 0;ься застосуванl= 5;я препарату пацієнтам віком до 18 ро&#= 1082;ів із порушеннямl= 0; функції нирок (див. розділ «Ос = 86;бливості застосуванl= 5;я»).

Порушення функції печінки. Дл= 03; пацієнтів і = 79; порушеннямl= 0; функції печінки кор = 80;гування дози не потр= 110;бне (див. розділи &= laquo;Фармак&#= 1086;логічні властивостo= 0;», «&#= 1054;собливості застосуванl= 5;я»).

= 44;іти. Безпека та ефективнісm= 0;ь застосуванl= 5;я препарату дітям віком до 12 років не були встановленo= 0; (див. розділ «&#= 1060;армакологі= чні властивостo= 0;»).
Спосі= б застосуванl= 5;я

Застосовувати пер= орально. Слід приймати та = 73;летки під час вживання їжі.

Т&#= 1072;блетки можна подрібнити та розчинит = 80; приблизно у = 100 мл води, апельсиновl= 6;го або виноградноk= 5;о соку та одразу прийняти.

=

Діти<= /b>

Безпек = 72; та ефективнісm= 0;ь застосуванl= 5;я препарату дітям віком до 12 років не були встановленo= 0; (див. розділ «Фармак= 086;логічні властивостo= 0;»).

Передозува&= #1085;ня

У разі передозуваl= 5;ня за пацієнто = 84; слід спосте = 88;ігати для виявлення ознак токсичностo= 0; (див. розділ «&= #1055;обічні реакції»); якщо необхідно, слід застосовувk= 2;ти стандартне = 87;ідтримувал&#= 1100;не лікування.=

До 30 % дози емтрицитабo= 0;ну та приблизн = 86; 10 % дози тенофовіру може видалятися за допомого= 02; гемодіалізm= 1;. Невідомо, чи виводиться = 77;мтрицитабі&#= 1085; або тенофовір шляхом пери = 90;онеального діалізу.

Побічні реакції=

Профіль безпеки

Ліку&#= 1074;ання інфекції ВІЛ-1. &#= 1059; клінічному = 76;ослідженні з участю дор= 086;слих найчастішиl= 4;и побічними реакціями, ймовірно пов’язанимl= 0; з емтрицитабo= 0;ном та/або тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумаратом, були нудота (12= %) і діарея (7 %). Профіль безпеки емтрицитабo= 0;ну та тенофові = 88;у дизопроксиl= 3;у фумарату в цьому дослі = 76;женні відповідав попередньоl= 4;у досвіду зас = 90;осування окремо кожн = 86;ї з цих речови= 085; з іншими антиретровo= 0;русними препаратамl= 0;.

Доко&#= 1085;тактна профілактиl= 2;а. У двох клінічних досліджk= 7;ннях, у яких 2830 неінфіковаl= 5;их ВІЛ-1 доросли&#= 1093; отримували емтрицитабo= 0;н/тенофовір один раз на д&#= 1086;бу для доконтактнl= 6;ї профілактиl= 2;и, нових побіч = 85;их реакцій на емтрицитабo= 0;н/тенофовір не виявлено. За пацієнтами спостерігаl= 3;и в середньом = 91; 71 тиждень і 87 тижнів відповідно. Найч = 72;стішою побічною реакцією, пр= 086; яку повідом = 83;яли в групі емтрицитабo= 0;ну/тенофові&#= 1088;у в одному з досліджень, був головни = 81; біль (1 %).

Зв= едена таблиця побічних реакцій

Побічні реакції, що, можливо, бул= 080; пов’язані і = 79; впливом компонентіk= 4; препарату і спостерігаl= 3;ися в клінічних дослідженнn= 3;х та після виходу препарату н = 72; ринок у ВІЛ-1-і= нфікованих пацієнтів, перелічені = 74; таблиці 3 нижче за системами органів та частотою. У межах кожно= 11; групи за частотою небажані яв = 80;ща наведено в порядку зменшення серйозностo= 0;. Частота визначаєтьl= 9;я як: дуже част&#= 1086; (≥ 1/10), часто (ві= 076; ≥ 1/100 до < 1/10), нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100) або рідко (від ≥&nbs= p;1/10000 до < 1/1000).

Таблиця 3
Побічні реакції, пов’язані з окремими компонентаl= 4;и препарату, н= 072; основі клінічного дослідженнn= 3; та постмаркетl= 0;нгового досвіду

Частота

Емтрицитаб= ;ін

Тенофовіру дизопрокси= 083;у фумарат

З боку кровоносно= 111; та лімфатично= 111; системи

часто

нейтропені= ;я

нечасто

анемія²

З боку імунної системи

часто

алергічні реакції

Пору= шення харчування та обміну речовин

дуже часто=

гіпофосфат= ;емія¹

часто

гіпергліке= ;мія, гіпертригл= 110;церидемія

нечасто

гіпокалієм= ;ія¹

рідко

лактоацидо= ;з

Псих= ічні розлади

часто

безсоння, а = 85;омальні сновидіння

З боку нервової системи

дуже часто=

головний біль

запамороче= ;ння

часто

запамороче= ;ння

головний біль

З боку травної системи

дуже часто=

діарея, нудота

діарея, блювання, нудота

часто

підвищений рівень амілази, включаючи підвищений рівень амілази підшлунков= 086;ї залози, підвищений рівень ліпази сиро&#= 1074;атки крові, блювання, біль у животі, диспепсія

біль у животі, здуття живота, метеоризм

нечасто

панкреатит= ;

З боку гепатобілі= 072;рної системи

часто

підвищений рівень аспартату амінотранс= 092;ерази (АСТ) та/або підвищений рівень аланіну амі&#= 1085;отрансфера= зи (АЛТ) в сироватці крові, гіпербілір= 091;бінемія

підвищений рівень трансаміна= 079;=

рідко

жирова дегенераці= 103; печінки, гепатит

З боку шкіри та підшкірної целюлярної тканини

дуже часто=

висипання<= /o:p>

часто

везикулобу= ;льозне висипання, гнійничков= 110; висипання, макулопапу= 083;ьозні висипання, висипання, свербіж, кропив’янк= 072;, зміна кольору шкі&#= 1088;и (підвищена пігментаці= 103;)²

нечасто

ангіоневро= ;тичний набряк³<= /p>

рідко

ангіоневро= ;тичний набряк

З боку м’язово-скеl= 3;етної системи та сполучної тканини

дуже часто=

підвищений рівень креатинкін= 072;зи

часто

з= ниження мінерально= 111; щільності кісткової тканини

нечасто

гострий некроз скелетних м’язів¹, м’язова слабкість¹

рідко

остеомаляц= ;ія (проявляєть&#= 1089;я як біль у кістках та нечасто є однією з причин переломів)^1,³, міопатія¹⁼

З боку сечовиділь= 085;ої системи

нечасто

підвищений рівень креатиніну, протеїнурі= 103;, прокс&= #1080;мальна ниркова тубулопаті= 103;, у т.ч. із синдромом Фанконі

рідко

ниркова недостатні= 089;ть (гостра та хронічна), гострий некроз канальців, нефрит (у тому числі гострий інтерстиці= 072;льний нефрит)³, нефрогенни= 081; нецукровий діабет

Систем= ні порушення та порушення, пов’язані з&#= 1110; способом прийому

дуже часто=

астенія

часто

біль, астенія

¹⁼ Поб= ічна реакція мож = 77; виникнути я = 82; наслідок проксимальl= 5;ої ниркової тубулопатіo= 1;. Не вважається, що вона причинно пов’язана з = 090;енофовіру дизопроксиl= 3;у фумаратом з = 72; відсутностo= 0; цього захворюванl= 5;я.

²⁼ Ане= мія була частою, зміна кольору шкіри (підвищена пігментаціn= 3;) була дуже частою, коли емтрицитабo= 0;н застосовувk= 2;вся педіатричнl= 0;м пацієнтам.

³⁼ Ця побічна реакція бул = 72; визначена п= 10;д час постмаркетl= 0;нгових спостережеl= 5;ь, але не спост= 077;рігалася у клінічних = 076;ослідження&= #1093; у дорослих або клінічних д = 86;слідженнях лікування емтрицитабo= 0;ном ВІЛ у дітей, або у клінічних д = 86;слідженнях чи програмі розширеногl= 6; доступу тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату. Ка= 090;егорія частоти бул = 72; встановленk= 2; зі статисти = 95;них розрахункіk= 4; на основі загальної кількості пацієнтів, які приймал = 80; емтрицитаб&= #1110;н у межах клін= 110;чних досліджень та програми розширеногl= 6; доступу (n =3D 1563) або тенофовіру = 76;изопроксил&#= 1091; фумарат у межах кліні = 95;них досліджень та програми розширеногl= 6; доступу (n =3D 7319).

Опис окреми= х побічних реакцій

Нирк&#= 1086;ва недостатніl= 9;ть. Оскі= ;льки препарат мо = 78;е призвести д = 86; порушення роботи ниро = 82;, рекомендуєm= 0;ься спостерігаm= 0;и за функцією нирок (див. розділ «Осо = 73;ливості застосуванl= 5;я»). Проксималь= ;на ниркова тубулопатіn= 3; в цілому бул= 072; вилікувана або спостерігаl= 3;ося поліпшення після припи = 85;ення прийому тенофов= 110;ру дизопроксиl= 3;у фумарату. Проте у деяких ВІЛ-і= 085;фікованих пацієнтів зниження кліренсу креатиніну = 87;овністю не зникло, незважаючи на припинен = 85;я прийому тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату. Пацієнти з ризиком порушення функції нир = 86;к (наприклад, п&#= 1072;цієнти з початкови = 84;и факторами ризику нирк = 86;вих порушень, па= 094;ієнти з прогресуючl= 0;м ВІЛ-захворю = 74;анням або пацієнт = 80;, які отримують супутнє лікування нефротоксиm= 5;ними препаратамl= 0;) мають підвищений ризик виникнення неповного відновленнn= 3; функції нирок, незва= 078;аючи на припинен = 85;я прийому тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату (див. розділ «&= #1054;собливості застосуванl= 5;я»).

Л&= #1072;ктоацидоз. Зареєстровk= 2;но випадки лактоацидоk= 9;у під час застосуванl= 5;я тенофовіру дизопроксиl= 3;у окремо або в комбінації = 79; іншими антиретровo= 0;русними препаратамl= 0;. Пацієнти з відповідноn= 2; схильністю, = 072; саме пацієнти з декомпенсоk= 4;аною хворобою печінки або пацієнти, як= 110; одночасно застосовуюm= 0;ь ліки, що спри&#= 1095;иняють лактоацидоk= 9;, мають підвищений = 88;изик розвитку тяжкого лактоацидоk= 9;у під час лікування тенофовіру дизопроксиl= 3;ом, іноді з летальним наслідком.

Мета&#= 1073;олічні параметри. Під час антиретровo= 0;русної терапії мас = 72; тіла пацієнта та рівень ліпідів у крові та глюкози можуть зростати (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

Синд&#= 1088;ом імунної реа = 82;тивації. У ВІЛ-інфіков = 72;них пацієнтів з тяжкою імун = 85;ою недостатніl= 9;тю на час введення комбінованl= 6;ї антиретровo= 0;русної терапії мож = 77; виникнути запальна реакція на асимптоматl= 0;чні або залишкові опортуністl= 0;чні патогени. Та = 82;ож повідомлялl= 0; про аутоіму = 85;ні захворюванl= 5;я (такі як хвороба Гре = 81;вса та аутоімунниl= 1; гепатит); однак зареєстровk= 2;ний час до виникнення = 93;вороби дуже варіювався = 10; ці явища можуть відб = 91;тися через багат = 86; місяців після почат = 82;у лікування (див. розділ «Осо = 73;ливості застосуванl= 5;я»).

Осте&#= 1086;некроз. Випадк&= #1080; остеонекроk= 9;у спостерігаl= 3;ися у пацієнтів із факторам = 80; ризику, розвиненим ВІЛ-захворю = 74;анням або у разі тр&#= 1080;валого застосуванl= 5;я комбінованl= 6;ї антиретровo= 0;русної терапії. Час= 090;ота виникнення зазначеногl= 6; явища невід = 86;ма (див. розділ «&= #1054;собливості застосуванl= 5;я»).

П= ;ацієнти літнього віку. За = 89;тосування преп= 072;рату пацієнтам віком від 65 років не вивчали. Пацієнти літнього віку більш схильні до зниження функції нирок, тому під час лікування препар&#= 1072;том пацієнтів літнього віку слід дотримуватl= 0;ся обережностo= 0; (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

Педіатричн&= #1110; пацієнти<= o:p>

Оцінка побічних реакцій щод = 86; емтрицитабo= 0;ну базується н = 72; трьох педіатричнl= 0;х дослідженнn= 3;х (n =3D 169), під час яких ВІЛ-інфіков = 72;ні пацієнти ві = 82;ом від 4 місяці = 74; до 18 років проходили лікування емтрицитабo= 0;ном у комбінаці= 11; з іншими ант= 080;ретровірус&= #1085;ими препаратамl= 0;: пацієнти, як= 110; вперше проходять лікування (n =3D 123), та ті, що вже проходили лікування (n =3D= &= nbsp;46). Окрім побічних реакцій, про які повідом = 83;яли у дорослих, анемія (9,5 %) та зміни кольору шкіри (31,8 %) частіше траплялись = 91; клінічних дослідженнn= 3;х у дітей, ніж у дорослих (д= 080;в. розділ «Побічні реакції», Зведена таб = 83;иця побічних реакцій).

Оцінка побічних реакцій щод = 86; тенофо&#= 1074;іру дизопроксиl= 3;у фумарату базується на двох дос= 083;ідженнях, під час яких 184 ВІЛ= ;-1-інфіковані пацієнти дитячого віку (від 2 до 18 років) проходили лікування = 90;енофовіру дизопроксиl= 3;у фумаратом (n =3D 93) або плацебо/акт = 80;вним компараторl= 6;м (n = =3D 91) у поєднанні з іншими антиретро = 74;ірусними препаратамl= 0;. Лікування тривало протягом 48&= nbsp;ти= 078;нів (див. розділ «<= /span>Фармаколо&#= 1075;ічні властивостo= 0;»). = Побічні реакції у педіатричнl= 0;х пацієнтів, які проходили лікування тенофо&#= 1074;іру дизопроксиl= 3;у фумаратом, в= 110;дповідали тим, що спостерігаl= 3;ись у клінічних дослідженнn= 3;х застосуванl= 5;я тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату у дорослих (див. розділ «Фа = 88;макологічн&#= 1110; властивостo= 0;» та розділ «Поб= 10;чні реакції», Зведена таблиця побічних реакцій).

У педіатричнl= 0;х пацієнтів з = 72;фіксовано зниження МЩК&#= 1058;. У ВІЛ-1-інфіков&#= 1072;них підлітків (віком від 12 до= ; 18 років) Z-показники М&#= 1065;КТ при застосуванl= 5;і тено= 092;овіру дизопроксиl= 3;у фумарату були нижчими, ніж при застосуванl= 5;і плацебо. У ВІЛ-1-інфіков&#= 1072;них дітей (у віці від 2 до 15 рокі= в)         =   Z-показниl= 2;и МЩКТ, зафіксованo= 0; після переходу на тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарат, були нижчими, ніж у разі продовженнn= 3; лікування з = 72; схемою, що містить ставудин аб = 86; зидовудин (див. розділи &= laquo;Фармаколо= ;гічні властивостo= 0;», «Осо&= #1073;ливості застосуванl= 5;я»).

У рамках дослідженнn= 3; 89 педіатрич = 85;их пацієнтів і = 79; середнім віком 7 рокі = 74; (від 2 до 15 рокі= ;в) приймали тенофо&#= 1074;іру дизопроксиl= 3;у фумарат у середньому протягом 331 т&#= 1080;жня. 8 із 89 пацієнтів (9,= 0 %) припинили к = 83;інічні дослідженнn= 3; лікарськогl= 6; засобу чере = 79; порушення з боку сечовидільl= 5;ої системи. Бул= 086; проведено клінічні лабораторнo= 0; дослідженнn= 3; щодо прокси = 84;альної ниркової тубулопатіo= 1; з участю п’яти пацієнтів (5,6 %= ), четверо з яких припинили лікування = 90;енофовіру дизопроксиl= 3; фумаратом. У 7 пацієн&#= 1090;ів заміряли швидкість клубочковоo= 1; фільтрації (GFR) у межах від 70 до 90 мл/хв/1,73 м². Із них у трьох пацієнтів виявили клінічно значне зниж = 77;ння GFR під час терапії, що поліпшилосn= 3; після припинення застосуванl= 5;я тено= 092;овіру дизопроксиl= 3;у фумарату.=

Інші особливі групи пацієнтів

Пацієнти = з нирковою недостатніl= 9;тю. Оскільки тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарат мож = 77; призвести д = 86; нефротоксиm= 5;ності, рекомендуєm= 0;ься уважно контролюваm= 0;и ниркову функцію у всіх дорослих з нирковою не = 76;остатністю, які приймаю = 90;ь препарат = (див. розділи «Фа = 88;макологічн&#= 1110; властивостo= 0;», «Осо = 73;ливості застосуванl= 5;я», «Спосіб застосуванl= 5;я та дози»). П= риймати препарат не рекомендуєm= 0;ься педіатричнl= 0;м пацієнтам з нирковою недостатніl= 9;тю (див. розділи «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я», «Спосіб застосуванl= 5;я та дози»).

Пацієнти із супутніми інфекціями ВІЛ/вірусу гепатиту типу B або C. Профіл&= #1100; побічних реакцій емтрицитабo= 0;ну та тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату в обмеженої кількості В = 30;Л-інфікован&= #1080;х пацієнтів, які одночас = 85;о були інфіковані вірусом гепатиту ти = 87;у В (n =3D 13) та С (<= /span>n =3D 26) протяго= 084; дослідженнn= 3;, був аналогічниl= 4; тому, що спостерігаk= 4;ся у пацієнтів, інфікованиm= 3; ВІЛ, без супутньої інфекції. Проте, як слід очікув = 72;ти в цій популяції пацієнтів, підвищення рівня АСТ та АЛТ спостерігаl= 3;ося частіше, ніж &#= 1091; загальній популяції інфікованиm= 3; ВІЛ.

&= #1047;агострення= ; гепати&#= 1090;у після припинення лікува&#= 1085;ня. Після припинення лікування= у пацієнт= ів, інфікованиm= 3; вірусом гепатиту типу В, вини&#= 1082;али клінічні та лабораторнo= 0; ознаки заго = 89;трення гепатиту (див. розділ «&= #1054;собливості застосуванl= 5;я»).

&#= 1055;овідомленн= я про побічні реакції

П&#= 1086;відомлення про побічні реакції після реєст = 88;ації лікарськогl= 6; засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношk= 7;ння користь/риз = 80;к при застосу = 74;анні цього лікарськогl= 6; засобу. Меди= 095;ним та фармацевтиm= 5;ним працівникаl= 4;, а також пацієнтам або їхнім законним представниl= 2;ам слід повідомлятl= 0; про усі випадки під = 86;зрюваних побічних реакцій та відсутностo= 0; ефективносm= 0;і лікарськогl= 6; засобу чере = 79; автоматизоk= 4;ану інформаційl= 5;у систему з фармаконагl= 3;яду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.

=

Термін придатностo= 0;= . 2 роки.<= /span>

= 059;мови зберігання. Зб= 077;рігати в оригінальнo= 0;й упаковці пр = 80; температурo= 0; не вище 25 °С. Зберігати у недоступноl= 4;у для дітей місці.

Упаковка. По 30 таблеток у контейнері; по 1 контейнеру = 91; картонній коробці.

<= /o:p>

Катег= 086;рія відпуску. За рецептом.=

Ви= ;робник. Гh= 5;ТЕРО ЛАБЗ<= /span> ЛІМІ&= #1058;ЕД = /<= /span> Hetero Labs Limited.

Міс= цезнаходжеl= 5;ня виробника т = 72; адреса місц= 03; провадженнn= 3; його діяльності

Юніт III, Формулейшн Плот № 22 - 110 ІДА, Джидіме= 090;ла, Хайдерабад, 500 055 Телангана= ;,&n= bsp;Інді&= #1103; = / Unit ІІ= 030;, Formulation Plot Nо 22 - 110 IDA, Jeedimetla, Hyderabad, 500 = 055 Telangana, India.

	Лікува= ння інфекції ВІЛ-1	Доконт= актна профілакти= 082;а
Незначні ниркові порушення (CrCl 50–80 мл/х&#= 1074;)	Об&= #1084;ежені дані, отримані у процесі клінічних досліджень, свідчать на користь прийому препарату 1 раз на добу (див. розділ «Особливос= 090;і застосуван= 085;я»)	<= span style=3D'mso-ansi-language:UK'>Обмеже= ні дані клінічних досліджень &#= 1087;ідтверджую= ть застосуван= 085;я препарату один раз на д= обу у неінфікова= 085;их ВІЛ-1 осіб із кліренсом креатиніну 60= -80 мл/хв. Застосуван= 085;я не рекомендов= 072;но неінфікова= 085;им ВІЛ-1 особам із кліренсом креатиніну &l= t;60 мл/хв, оскільки дослідженн= 103; в цій популяції не проводили (див. розділ= и «Особливос= 090;і застосуван= 085;я» і «Фармакол&#= 1086;гічні властивост= 110;»)
Ниркові порушення середньої тяжкості (CrCl 30–49 мл/х&#= 1074;)	Рекоме= 085;дується застосуван= 085;я препарату к&#= 1086;жні 48 год= ин на основі моделюванн= 103; фармакокін= 077;тичних даних однієї дози для емтрицитаб= 110;ну і тенофовіру дизопрокси= 083;у фумарату у н&= #1077; інфікован= их ВІЛ інфекцією осіб з різним ступенем ниркової недостатно= 089;ті (див. розділ «Особливос= 090;і застосуван= 085;я»)	Не рекомендує= 090;ься для застосуван= 085;я в цій катего&= #1088;ії пацієнтів
Гостра ниркова недостатні= 089;ть (CrCl < 30 мл/хв) та пацієнтl= 0; на гемодіаліз= 110;	Прийом препарату не рекомендує= 090;ься, оскільки відповідно= 075;о зменшення дози неможл&#= 1080;во досягти за допомогою комбінован= 080;х ліків	Не рекомендує= 090;ься для застосуван= 085;я в цій катего&= #1088;ії пацієнтів

Частота	Емтрицитаб= ;ін	Тенофовіру дизопрокси= 083;у фумарат
З боку кровоносно= 111; та лімфатично= 111; системи
часто	нейтропені= ;я
нечасто	анемія²
З боку імунної системи
часто	алергічні реакції
Пору= шення харчування та обміну речовин
дуже часто=		гіпофосфат= ;емія¹
часто	гіпергліке= ;мія, гіпертригл= 110;церидемія
нечасто		гіпокалієм= ;ія¹
рідко		лактоацидо= ;з
Псих= ічні розлади
часто	безсоння, а = 85;омальні сновидіння
З боку нервової системи
дуже часто=	головний біль	запамороче= ;ння
часто	запамороче= ;ння	головний біль
З боку травної системи
дуже часто=	діарея, нудота	діарея, блювання, нудота
часто	підвищений рівень амілази, включаючи підвищений рівень амілази підшлунков= 086;ї залози, підвищений рівень ліпази сиро&#= 1074;атки крові, блювання, біль у животі, диспепсія	біль у животі, здуття живота, метеоризм
нечасто		панкреатит= ;
З боку гепатобілі= 072;рної системи
часто	підвищений рівень аспартату амінотранс= 092;ерази (АСТ) та/або підвищений рівень аланіну амі&#= 1085;отрансфера= зи (АЛТ) в сироватці крові, гіпербілір= 091;бінемія	підвищений рівень трансаміна= 079;=
рідко		жирова дегенераці= 103; печінки, гепатит
З боку шкіри та підшкірної целюлярної тканини
дуже часто=		висипання<= /o:p>
часто	везикулобу= ;льозне висипання, гнійничков= 110; висипання, макулопапу= 083;ьозні висипання, висипання, свербіж, кропив’янк= 072;, зміна кольору шкі&#= 1088;и (підвищена пігментаці= 103;)²
нечасто	ангіоневро= ;тичний набряк³<= /p>
рідко		ангіоневро= ;тичний набряк
З боку м’язово-скеl= 3;етної системи та сполучної тканини
дуже часто=	підвищений рівень креатинкін= 072;зи
часто		з= ниження мінерально= 111; щільності кісткової тканини
нечасто		гострий некроз скелетних м’язів¹, м’язова слабкість¹
рідко		остеомаляц= ;ія (проявляєть&#= 1089;я як біль у кістках та нечасто є однією з причин переломів)^1,³, міопатія¹⁼
З боку сечовиділь= 085;ої системи
нечасто		підвищений рівень креатиніну, протеїнурі= 103;, прокс&= #1080;мальна ниркова тубулопаті= 103;, у т.ч. із синдромом Фанконі
рідко		ниркова недостатні= 089;ть (гостра та хронічна), гострий некроз канальців, нефрит (у тому числі гострий інтерстиці= 072;льний нефрит)³, нефрогенни= 081; нецукровий діабет
Систем= ні порушення та порушення, пов’язані з&#= 1110; способом прийому
дуже часто=		астенія
часто	біль, астенія