ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

Абіратерон-Тева

(Abiraterone-Teva)=

Склад:

діюча речовина: абіратерону ацетат;=

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить абіратерону ацетату 250 мг;

допоміжні речовини: <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-fareast-language:RU'>ядро: целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, лактози моногідрат, повідон, натрію лаурилсульфат, кремнію діоксид колоїдний безвод= ний, магнію стеарат; = плівкова оболонка: спирт полівініловий (частково гідролізований),
титану діоксид (Е 171), поліетиленгліколь (макрогол), тальк.

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.=

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки білого кольору, у формі видозміненого овалу, вкриті плівковою оболонкою, з тисненням «TEVA» на одній стороні та «1125» на іншій стороні.

Фармакотерапевтична група. Антинеопластичні та імуномодулюючі засоб= и. Засоби, що застосовуються для гормональної терапії. Антагоністи гормонів та аналогічні засоби. Інші антагоністи гормонів і подібні засоби. Абіратерон. = Код АТХ L02B X03.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. <= /p>

Механізм дії. = Абіратерону ац= етат in vivo метаболізується до абіратерону, який є інгібітором біосинтезу андрогену, і селективно інгібує фермент 17α-гідроксилазу/C17,20-ліазу (CYP17). Цей фермент експресується у пухлинних тканинах яєчок, надниркових залоз і передміхурової залози і необхідний для біосинтезу андрогенів. <= /span>Фермент CYP17 каталізує перетворення прегненолону та прогестерону до попередників тестостерону – дегідроепіандростерону (ДГЕА) та андростендіону відповідно через 17α-гідроксилювання та розщеплення зв’язку C17,20. Інгібування ферменту CYP17 також призвод= ить до підвищеного продукування мінералокортикоїдів наднирковими залозами (див. розділ «Особливості застосування»).

Андрогенчутливий= рак передміхурової залози відповідає на лікування, яке знижує рівень андрогенів. Андрогенна деприваційна терапія, наприклад лікування агоністами лютеїнізуюч= ого гормону рилізинг гормону (ЛГРГ) або проведення орхіектомії, знижує продукув= ання андрогенів у яєчках, але не впливає на продукування андрогенів наднирковими залозами або тканинами пухлини. Застосування абіратерону ацетату знижує рівень сироваткового тестостерону до невизначуваних показників при одночасному застосуванні з агоністами ЛГРГ (або з проведенням орхіектомії).

Абіратерону ацет= ат зменшує рівні сироваткового тестостерону та інших андрогенів сильніше, ніж агоністи ЛГРГ або орхіектомія. Це є результатом селективного пригнічення CY= P17, необхідного для біосинтезу андрогенів. Cпецифічний антиген передміхурової залози (ПСА) є біологічним маркером у пацієнтів з раком передміхурової зало= зи. У ході клінічного дослідження III фази з участю пацієнтів після невдало проведеної хіміотерапії із застосуванням таксанів, у пацієнтів, які приймал= и абіратерону ацетат (38 %), порівняно з пацієнтами, які приймали плацебо (10 %), відзначалося зниження рівня ПСА не м= енше ніж на 50 % від початкового рівня.

Фармакокінетика.

Фармакокінетику абіратерону та абіратерону ацетату досліджували з участю здорових доброволь= ців, пацієнтів з метастазуючим раком передміхурової залози та пацієнтів без ра= ку з печінковою або нирковою недостатністю. В умовах in vivo абіратерону ацетат перетворюється в абіратерон, який є інгібітором біосинтезу андрогену.

Всмоктування.

Після перорально= го застосування абіратерону ацетату натще максимальна концентрація у плазмі крові досягаєть= ся через 2 години.

Системна експози= ція абіратерону посилюється при прийомі абіратерону ацетату з їжею. <= /span>Застосування абіратерону ацетату разом з їжею порівняно з прийомом натще призводить до
10-кратного підвищення AUC та майже до 17-кратного підвищення C_{max
абіратерону відносно середнього системного впливу абіратерону залежно від
вмісту жирів у їжі. Тому прийом абіратерону ацетату під час їди потенційно =
може
призвести до варіювання системної експозиції. З огляду на це, лікарський за=
сіб
не можна приймати з їжею. Лікарський засіб Абіратерон-Тева слід застосовува=
ти
щонайменше за 1 годину до або через 2 години після їди. Таблетки слід ковта=
ти
не розжовуючи та запивати достатньою кількістю води (див. розділ «Спосіб
застосування та дози»).}

Розпод= іл.

Зв’язування ¹⁴C-абіратерону з білками плазми крові станови= ть 99,8 %. Об’єм розподілу дорівнює 5630 л, вказуючи на те, що абіратерон широко розподіляється у периферичних тканинах.

Біотра= нсформація.

Після перорального застосування ¹⁴C-абіратерону ацетату у вигляді капсул абіратерону ацетат гідролізується до абіратерону, який далі піддається реакціям сульфування, гідроксилювання та окислення переважно печінкою. Більша частина циркулюючого радіоактивного препарату (приблизно 92 %) виявляється у формі метаболітів абіратерону. З 15 метаболітів, які можна виявити, на два основні метаболіти – абіратерону сульфат та N-оксид абірате= рону сульфат – припадає приблизно по 43 % загальної радіоактивності.

Виведе= ння.

Середній період напіввиведення абіратерону з плазми крові становить приблизно 15 годин, з огляду на дані, отримані у здорових добровольців. Піс= ля перорального застосування 1000 мг ¹⁴С-абіратерону ацетату приблизно 88 % радіоактивної дози виводиться з калом та приблизно 5&nb= sp;% — з сечею. Основними сполуками, присутніми в калі, є незмінений абіратерону ацетат і абіратерон (приблизно 55 % і 22 % від введеної дози відп= овідно).

Пацієн= ти з печінковою недостатністю.

Фармакокінетику абіратерону ацетату оцінювали у пацієнтів з уже наявн= ою печінковою недостатністю легкого або середнього ступеня (класи A і В за шка= лою Чайлда–П’ю відповідно) і у контрольної групи здорових добровольців. Систем= на експозиція абіратерону після одноразового перорального застосування лікарського засобу= в дозі 1000 мг підвищувалася приблизно на 11&= nbsp;% та 260 % у пацієнтів з уже наявною печінковою недостатністю легкого або середнього ступеня відповідно. Середній період напіввиведення абіратерону подовжувався приблизно до 18 годин у пацієнтів із печінковою недостатністю легкого ступеня і приблизно до 19 годин у пацієнтів із печінковою недостатн= істю середнього ступеня.

У ще одному дослідженні фармакокінетику абіратерону оцінювали у паціє= нтів (N=3D8) з уже наявною печінковою недостатністю тяжкого ступеня (клас С за ш= калою Чайлда–П’ю) та у 8 здорових добровольців з нормальною функцією печінки. Порівняно зі здоровими добровольцями, у пацієнтів з тяжкою печінковою недос= татністю <= /span>систем= на експозиція (AUC) абіратерону збільшувалася приблизно на 600 %, а фракц= ія незв’язаної діючої речовини –
на 80 %.

Пацієнтам з печінковою недостатністю легкого ступеня підбір дози не потрібен.

Слід з обережністю застосовувати абіратерону ацетат пацієнтам з печінковою недостатністю середнього ступеня тяжкості і лише у разі, якщо користь від лікування значно переважає потенційні ризики (див. розділи «Спо= сіб застосування та дози» і «Особливості застосування»).

Абіратерону ацетат не слід застосовувати пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю (див. розділи «Спосіб застосування та дози», «Протипоказання»= і «Особливості застосування»).

Пацієнтам, у яких розвивається гепатотоксичність у ході лікування із застосуванням абіратерону ацетату, може бути потрібне призупинення лікуванн= я та корекція дози (див. розділи «Спосіб застосування та дози» і «Особливості застосування»).

Пацієнти з нирковою недостатністю.<= /o:p>

Фармакокінетику абіратерону ацетату порівнювали у пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності на постійному гемодіалізі та контрольною групою пацієнтів з нормальною функцією нирок. Системний вплив абіратерону після одноразового = перорального застосування лікарського засобу в дозі 1000 мг не підвищувався у пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності, які знаходяться на гемодіалізі. Пацієнтам з порушенням функції нирок, включаючи тяжку ниркову недостатність, коригування дози лікарського засобу не потрібне. Однак слід з обережністю призначати лікарський засіб хворим на рак передміхурової залози з нирковою недостатніс= тю тяжкого ступеня, оскільки клінічні дані про застосування абіратерону ацетату таким пацієнтам відсутні.

Кл= інічні характеристики.

Показання.

Абіратерону ацетат – інгібітор CYP17, показаний до застосування в комбінації з преднізоном або преднізолоном для лікування:

• метастазуючого кастраційно-резистентного раку передміхурової залози з безсимптомним або м’яким перебігом у дорослих чоловіків після незадовільного результату андрогенної деприваційної терапії та яким хіміотерапія клінічно = не показана;

• метастазуючого кастраційно-резистентного раку передміхурової залози у дорос= лих чоловіків, захворювання яких прогресує під час або після попередньої хіміотерапії із застосуванням доцетакселу;

• = вперше діагностованого метастатичного гормонально чутливого раку передміхурової за= лози високого ризику у дорослих чоловіків у комбінації з андрогенною деприваційн= ою терапією.

Протипоказання.

· Підвищена чутливість до абіратерону аб= о до допоміжних речовин.

· = Тяжка печінкова недостатність (клас С = за шкалою Чайлда–П’ю).

· = Протипоказаний жінкам, які вагітні або потенційно можуть бути вагітними.

· = Абіратерон з преднізоном або преднізол= оном протипоказаний у поєднанні з Ra-223.

Особливі заходи безпеки.

Ґрунтуючись на механізмі, дії лікарський засіб Абіратерон-Тева може вплинути на розвиток плода, тому вагітні жінки або жін= ки, які можуть бути вагітні, повинні працювати в захисних рукавичках при роботі= з препаратом.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Вп= лив їжі на абіратерону ацетат.

Застосування лікарського засобу з їжею значною мір= ою підвищує всмоктування абіратерону ацетату. Ефективність та безпека застосув= ання Абіратерону-Тева з їжею не встановлені, тому лікарський засіб не можна застосовувати разом з їжею (див. розділи «Фармакокінетика» і «Спосіб застосування та дози»).

Вплив інших лікарських засобів на абіратерон.

Деякі лікарські за= соби можуть посилювати або зменшувати дію абіратерону. Це може збільшити частоту побічних реакцій або погіршити ефективність абіратерону.<= /p>

У ході дослідження фармакокінетичних взаємодій з участю здорових добровольців, які спочатку застосовували рифампіцин, потужний індуктор ферменту CYP3A4, у дозі 600&nbs= p;мг на добу протягом 6 днів, а потім разову дозу 1000 мг абіратерону ацетату, <= /span>середній рівень
AUC_∞ абіратерону у плазмі крові знижувався на 55 %.

Слід уникати супутнього застосування потужних індукторів CYP3A4 (таких як фенітоїн, карбамазепін, рифампіцин, рифабутин, рифапентин, фенобарбітал, звіробій звичайний [Hypericum perforatum]), за винятком випадків відсутності терапевтичної альтернативи.

У окремому клінічн= ому дослідженні з участю здорових добровольців виявлено, що супутнє застосування кетоконазолу, сильного інгібітора CYP3A4, не мало клін= ічно важливого впливу на фармакокінетику абіратерону.

Вплив абіратерону на інші лікарські засоби.

Абіратерон є інгіб= ітором печінкових ферментів CYP2D6 та CYP2C8, які приймають участь у метаболізмі лікарських речовин. У ході дослідження впливу абіратерону ацетату (з&n= bsp;преднізоном) на одноразову дозу субстрату декстрометорфану CYP2D6 системна експозиція (A= UC) декстрометорфану підвищувалася приблизно у 2,9 раза. Значення AUC_{24
декстрорфану, активного метаболіту декстрометорфану, підвищувалося на 33 %.=}

Рекомендується з обережністю застосувати абіратеро= ну ацетат з лікарськими засобами, що активуються або метаболізуються CYP2D6, зокрема з лікарськими засобами з вузьким терапевтичним індексом. Тому слід розглянути питання про зниження дози лікарського засобу, який метаболізуєть= ся CYP2D6 та має вузький терапевтичний індекс. Такими лікарськими засобами, зокрема, є метопролол, пропранолол, дезипрамін, венлафаксин, галоперидол, рисперидон, пропафенон, флекаїнід, кодеїн, оксикодон, трамадол (трьом остан= нім необхідний CYP2D6 для утворення активних аналгезуючих метаболітів).

У ході дослідження CYP2C8 лікарських взаємодій з участю здорових добровольців при застосуванні піоглітазону з разовою дозою = 1000 мг абіратерону ацетату AUC піоглітазону збільшувалась на 46 %, та AUC кожного з активних метаболітів піоглітазону M-III та
M-IV знижувалися на 10 %. За пацієнтами слід ретельно спостерігати щодо ознак токсичності, пов’язаної з одночасним застосуванням субстратів CYP2C8 з вузьким терапевтичним індексом (піоглітазоном, репаглінідом).

Головні метаболіти абіратерону – абіратерону сульфат та N-оксид абіратерону сульфат – in&nb= sp;vitro продемонстрували пригнічення транспортера OATP1B1. Це може призвести до підвищення концентрацій лікарських засобів, що виводяться за допомогою OATP= 1B1. Клінічних даних для підтвердження транспортерзалежних взаємодій немає.=

Лі= карські засоби, що подовжують інтервал QT.

Оскільки андрогенна деприваційна терапія може призвести до подовження інтервалу QT, слід з обережністю застосовувати преп= арат Абіратерон-Тева з лікарськими засобами, що можуть подовжувати інтервал QT, = або препаратами, що можуть спричиняти піруетну шлуночкову тахікардію (torsades de pointes), такими як антиаритмічні засоби класу IA (наприклад хінідин, дизопірамід) або класу III (наприклад аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід), метадон, моксифлоксацин, антипсихотичні засоби тощо (див. розділ «Особливості застосування»).

За= стосування зі спіронолактоном.

Спіронолактон зв’язується з рецепторами андрогену,= що може призвести до підвищення рівня ПСА. Одночасне застосування з Абіратерон= ом-Тева не рекомендується.

Особливості застосування.

Ар= теріальна гіпертензія, гіпокаліємія, затримка рідини та серцева недостатність через надлишок мінералокортикоїдів.

Абіратерону ацетат може спричинити артеріальну гіпертензію, гіпокаліємію та затримку рідини в організмі (див. розділ «Побі= чні реакції») внаслідок підвищення рівня мінералокортикоїдів, що є результатом пригнічення CYP17. Одночасне застосування кортикостероїдів пригнічує активн= ість адренокортикотропного гормону (АКТГ), що призводить до зниження частоти та = ступеня тяжкості цих побічних ефектів. Слід з обережністю застосовувати лікарський засіб пацієнтам, у яких загострення основного захворювання може проявлятися підвищенням артеріального тиску, гіпокаліємією (на тлі прийому серцевих глі= козидів) або затримкою рідини, наприклад при серцевій недостатності, тяжкій або нестабільній стенокардії, нещодавно перенесеному інфаркті міокарда або шлуночковій аритмії, та пацієнтам із тяжкою нирковою недостатністю.

Лікарський засіб Абіратерон-Тева слід з обережністю застосовувати пацієнтам із серцево-судинними захворюваннями в анамнезі. З досліджень ІІІ фази із застосуванням абіратерону ацетату виключали пацієнті= в з неконтрольованою гіпертензією, клінічно значущими захворюваннями серця, про= що свідчать інфаркт міокарда або артеріальні тромботичні явища протягом останн= іх 6 місяців, тяжка або нестабільна стенокардія, серцева недостатність ІІІ або І= V ступеня за шкалою NYHA (дослідження з участю пацієнтів, яким попередньо застосовува= ли хіміотерапію) або серцева недостатність від ІІ до IV ступеня (дослідження з участю пацієнтів з уперше діагностованим раком передміхурової залози або як= им хіміотерапія клінічно не показана), значення фракції викиду лівого шлуночка ˂ 50 %. З досліджень з участю пацієнтів з уперше діагностованим раком = передміхурової залози або яким хіміотерапія клінічно не показана, виключали пацієнтів з фібриляцією передсердь та іншими видами серцевих аритмій, що потребували медичного втручання. Безпека застосування абіратерону ацетату для пацієнтів= з фракцією викиду лівого шлуночка ˂ 50 % або серцевою недостатністю ІІІ = або ІV ступеня за шкалою NYHA (дослідження з участю пацієнтів, яким попередньо застосовували хіміотерапію) чи серцевою недостатністю від ІІ до IV ступеня (дослідження з участю пацієнтів з уперше діагностованим раком передміхурової залози або яким хіміотерапія кліні= чно не показана) не встановлена (див. розділ «Побічні реакції»).

Перед початком лікування пацієнтів зі значним ризи= ком виникнення застійної серцевої недостатності (наприклад серцевою недостатніс= тю, неконтрольованою гіпертензією або ішемічною хворобою серця в анамнезі) слід провести оцінку серцевої діяльності (наприклад, за допомогою ехокардіограми= ). Перед початком терапії слід пролікувати пацієнтів з серцевою недостатністю = та оптимізувати серцеву функцію. Артеріальну гіпертензію, гіпокаліємію та затр= имку рідини слід коригувати та контролювати. Упродовж лікування слід контролювати артеріальний тиск, рівень калію, затримку рідини (збільшення маси тіла, периферичний набряк) та інші прояви застійної серцевої недостатності кожні 2 тижні протягом перших трьох місяців та в подальшому кожного місяця, відхиле= ння слід коригувати. При застосуванні абіратерону ацетату у пацієнтів із гіпокаліємією спостерігалося подовження інтервалу QT.

У разі виявлення клінічно значущих відхилень функц= ії серця слід проводити відповідну терапію та за необхідності розглянути доцільність припинення лікування.

Ан= дрогенна деприваційна терапія може подовжити інтервал QT.<= /span>

У пацієнтів з анамнезом або факторами ризику подовження інтервалу QT та у пацієнтів, які отримують супутні лікарські зас= оби, що можуть подовжувати інтервал QT (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськ= ими засобами та інші форми взаємодій») лікарі повинні оцінювати співвідношення користі та ризику, включаючи можливість розвитку torsade de pointes до початку призначення абіратерону.

Ге= патотоксичність та печінкова недостатність.

У ході клінічних досліджень повідомляли про випадки вираженого підвищення рівня печінкових ферментів, що потребувало відміни лікування або коригування дози лікарського засобу (див. розділ «Побічні реакції»). Слід контролювати рівні сироваткових трансаміназ перед застосува= нням Абіратерону-Тева, а також кожні два тижні протягом перших трьох місяців лікування, а потім – щомісяця. У разі появи клінічних симптомів або ознак, = що вказують на гепатотоксичність, слід негайно визначати рівень сироваткових печінкових трансаміназ.=

Якщо рівень АЛТ або АСТ перевищує верхню межу норми (ВМН) більше ніж у 5 разів, терапію Абіратероном-Тева слід негайно припинит= и та провести ретельну оцінку функції печінки. Відновити лікування із застосуван= ням нижчої дози можна лише за умови нормалізації функції печінки до початкового рівня.

У разі розвитку тяжкої гепатотоксичності (рівень А= ЛТ або АСТ в 20 разів перевищує ВМН) лікарський засіб слід відмінити і надалі уникати призначення абіратерону. Пацієнти з вірусним гепатитом в активній ф= азі не брали участі у клінічних дослідженнях, тому немає даних щодо застосування абіратерону ацетату цій популяції.

Немає даних щодо безпеки та ефективності застосува= ння багаторазових доз абіратерону ацетату пацієнтам із середньою або тяжкою печінковою недостатністю (клас В або С за шкалою Чайлда–П’ю). Слід з обережністю застосовувати лікарський засіб пацієнтам із середньою печінковою недостатністю і лише у разі, якщо користь від лікування значно переважає потенційні ризики (див. розділи «Спосіб застосування та дози» і «Фармакокін= етика»). Не слід застосовувати Абіратерон-Тева пацієнтам із тяжкою печінковою недостатністю.

У постмаркетинговий період рідко повідомляли про випадки гострої печінкової недостатності та фульмінантного гепатиту, деякі з яких мали летальний наслідок (див. розділ «Побічні реакції»).

Відміна кортикостероїдів та локалізація стресових ситуацій.

Слід ретельно контролювати стан пацієнта стосовно = проявів недостатності кори надниркових залоз у разі відміни преднізону або преднізо= лону. Якщо прийом Абіратерону-Тева продовжується після відміни кортикостероїдів, необхідно відслідковувати стан пацієнта щодо надлишку мінералокортикоїдів. Якщо пацієнт переніс тяжку стре= сову ситуацію, йому можуть бути показані підвищені дози преднізону або преднізол= ону впродовж та після стресової ситуації.

Щі= льність кісток.

У чоловіків із метастазуючим раком простати (кастраційно-резистентний рак передміхурової залози) можливе зниження щільності кісткової тканини. Застосування абіратерону ацетату в комбінації з глюкокортикостероїдами може посилити цей ефект.

По= переднє застосування кетоконазолу.

Можна очікувати більш низькі показники чутливості = до Абіратерону-Тева у пацієнтів, які раніше отримували кетоконазол.

Гі= перглікемія.

Застосування глюкокортикоїдів може збільшувати гіперглікемію, тому пацієнтам із цукровим діабетом слід часто вимірювати рі= вень цукру в крові.

Гі= поглікемія.

Повідомляли про випадки гіпоглікемії, коли абірате= рону ацетат застосовували пацієнтам з уже існуючим цукровим діабетом, які отриму= вали піоглітазон або репаглінід (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодій»), тому пацієнтам із цукровим діабетом слід часто контролювати рівень цукру в крові.

Застосування з хіміотерапією.

Безпека та ефективність одночасного застосування лікарського засобу Абіратерон-Тева з цитотоксичною хіміотерапією не встановлені.

Потенційні ризики.

У чоловіків із метастазуючим кастраційно-резистентним раком простати, включаючи тих, хто проходить терапію лікарським засобом Абіратерон-Тева, мо= жуть виникати анемія та сексуальна дисфункція.

Вплив на скелетно-м’язову систем= у.

Повідомляли про випадки міопатії та рабдоміолізу у пацієнтів, які отримували абіратерону ацетат. Здебільшого такі явища виникали протягом пер= ших 6 місяців лікування та зникали після відміни лікарського засобу. Слід бути обережними при одночасному застосуванні Абіратерону-Тева та лікарських засо= бів, асоційованих з розвитком міопатії/рабдоміолізу. У деяких пацієнтів спостерігався рабдоміоліз із нирковою недостатністю.

Взаємодії з іншими лікарськими засобами.

Слід уникати одночасного застосування абіратерону ацетату з потужними індукторами CYP3A4, за винятком випадків, коли відсутня терапевтична альтернатива через ризик зниження системного впливу абіратерону (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Ко= мбінація абіратерону та преднізону/преднізолону з Ra-223.

Лікування абіратероном та преднізоном/преднізолоно= м у комбінації з Ra-223 протипоказане (див. розділ «Протипоказання») через підвищений ризик переломів та тенденцію до підвищеної летальності у пацієнт= ів з раком передміхурової залози без симптомів або з мало вираженими симптомами,= що спостерігається у клінічних дослідженнях.

Не рекомендується розпочинати подальше лікування Ra-223 менше ніж через 5 днів після останнього прийому лікарського засобу Абіратерон-Тева у комбінації з преднізоном/преднізолоном.=

Пацієнтам із рідкісними спадковими проблемами непереносимості галактози, лактазною недостатністю або синдромом мальабсорб= ції глюкози-галактози не слід приймати цей лікарський засіб. Цей лікарський зас= іб містить 26 мг натрію в 4 таблетках (добова доза), що еквівалентно 1,3 % від рекомендованої ВООЗ максимальної добової дози 2 г натрію для дорослої людини. Слід бути обережним при застосуванні пацієнтам, які дотримуються натрій-контрольованої дієти.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Жі= нки репродуктивного віку.

Інформації щодо застосування лікарського засобу Абіратерон-Тева вагітним жінкам немає. Даний лікарський засіб протипоказаний жінкам, які потенційно можуть завагітніти.

Ко= нтрацепція у чоловіків та жінок.

Дані про присутність абіратерону або його метаболі= тів у спермі відсутні. Слід застосовувати презерватив при статевому контакті з вагітною жінкою. Якщо пацієнт живе статевим життям з жінкою, яка потенційно може завагітніти, то слід використовувати презерватив у комбінації з іншими= ефективними методами контрацепції. Дослідження на тваринах продемонстрували наявність репродуктивної токсичності.

Вагітність. <= o:p>

Лікарський засіб Абіратерон-Тев= а не показаний для застосування жінкам. Абіратерону ацетат протипоказаний вагітн= им та жінкам, які потенційно можуть завагітніти.

Період лактації.

Лікарський засіб Абіратерон-Тева не застосов= ують жінкам.

Фертильність.

За результатами досліджень на тваринах, абіратерон впливав на фертильність, але цей вплив був оборотним.=

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом= або іншими механізмами.

Абіратерон не впливає або виявляє незначний вплив на здатність керувати автотранспортом та працювати з іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози.

Лікарський засіб слід приймати натще (щонайменше ч= ерез 2 години після їди, а також слід уникати прийому їжі протягом 1 години після застосування лікарського засобу). Таблетку приймати цілою, не розжовуючи та= не подрібнюючи. Рекомендовано запивати водою.

Рекомендована доза абіратерону становить 1000 мг (4 таблетки по 250 мг) як одноразова добова доза, лікарський засіб не можна приймати з їжею. Застосування лікарського засобу разом з їжею збільшує системний вплив абіратерону.

До= зування преднізону або преднізолону.

Для лікування вперше діагностованого раку передміхурової залози рекомендована доза преднізону або преднізолону станов= ить 5 мг на добу.

Рекомендована доза преднізону або преднізолону для лікування метастазуючого кастраційно-резистентного раку передміхурової зало= зи становить 10 мг на добу.

Пацієнтам, яким не проводили хірургічну кастрацію, слід продовжувати медичну кастрацію аналогом ГнРГ протягом періоду лікування препаратом Абіратерон-Тева.

Перед початком лікування із застосуванням абіратер= ону слід провести контроль рівнів сироваткових трансаміназ, а також контролювати їх рівень кожні два тижні впродовж перших трьох місяців лікування, а потім – кожного місяця.

Щомісячно слід контролювати рівень артеріального тиску, сироваткового калію та затримку рідини. Пацієнтів з високим ризиком застійної серцевої недостатності слід контролювати кожні 2 тижні протя= гом перших трьох місяців лікування, а потім – кожного місяця (див. розділ «Особливості застосування»).

Пацієнтам з гіпокаліємією в анамнезі або тим, у ко= го розвивається гіпокаліємія під час лікування абіратероном, слід підтримувати рівень калію ≥ 4,0 мМ.

Пацієнтам, у яких розвивається токсичність ≥= 3 рівня, включаючи артеріальну гіпертензію, гіпокаліємію, набряк та немінералокортикоїдну токсичність, лікування слід припинити та вжити відповідних лікувальних заходів. Лікування Абіратероном-Тева можна відновлю= вати лише після того, як симптоми токсичності знизяться до 1 рівня тяжкості або зникнуть.

Якщо пацієнт пропустив добову дозу Абіратерону-Тева або преднізону/преднізолону, лікування слід відновити наступного дня, прийн= явши звичайну добову дозу.

Гепатотоксичність. Якщо на тлі лікування розвивається гепатотоксичність (рівень АЛТ або АСТ &g= t; 5×ВМН), застосування Абіратерону-Тева слід призупинити (див. розділ «Особливості за= стосування»). Відновлення лікування можливе після нормалізації рівня функції печінки зі зниженою дозою лікарського засобу – 500 мг (2 таблетки) на добу. У таких пацієнтів потрібно контролювати рівні сироваткових трансаміназ протяг= ом 3 місяців, а надалі – щомісяця. Якщо при застосуванні зниженої дози – 500 мг/= добу знову виникають ознаки гепатотоксичності, лікування слід припинити.

Якщо у пацієнта на тлі прийому лікарського засобу розвивається тяжка гепатотоксичність (рівень АЛТ або АСТ перевищує ВМН у 20 разів), лікування абіратероном слід відмінити та в подальшому не відновлюва= ти.

Пе= чінкова недостатність. Пацієнтам з печінковою недостатністю класу А за шкалою Чайлда–П’ю в анамнезі коригування дози не потрібне.

Було продемонстровано, що середня печінкова недост= атність (клас В за шкалою Чайлда–П’ю) збільшувала системний вплив абіратерону, що з= астосовували перорально у дозі 1000 мг 1 раз на добу, у чотири рази. Немає даних щодо клінічної безпеки та ефективності застосування багаторазових доз абіратерону ацетату пацієнтам із середньою або тяжкою печінковою недостатністю (клас В = або С за шкалою Чайлда–П’ю). Не можна передбачити коригування дози. Слід ретель= но зважити можливість застосування лікарського засобу Абіратерон-Тева пацієнта= м із середньою печінковою недостатністю: користь від лікування повинна значно переважати потенційний ризик. Лікарський засіб не можна застосовувати паціє= нтам із тяжкою печінковою недостатністю.

Ни= ркова недостатність. Пацієнти з нирковою недостатністю не потребують корекції дози абіратерону. = Немає клінічного досвіду застосування лікарського засобу пацієнтам з раком проста= ти та тяжкою нирковою недостатністю. Слід бути обережними при застосуванні абіратерону даній категорії пацієнтів.

Діти.<= /span>

Лікарський засіб не призначений для застосування дітям.

Передозування.

Досвід передозуван= ня абіратерону ацетатом обмежений.

Спеціального антид= оту не існує. Тому у разі передозування прийом лікарського засобу слід припинит= и і призначити симптоматичне лікування та моніторинг щодо аритмії, гіпокаліємії= та симптомів затримки рідини. Також слід провести оцінку функції печінки.=

<= /span>

Побічні реакції.

У зведеному аналізі побічних реакцій, що спостерігалися у ході клінічних досліджень ІІІ фази при прийомі абіратерону= , найбільш поширеними небажаними реакціями (≥ 10 %) були периферичний набряк, гіпокаліємія, артеріальна гіпертензія, інфекції сечовидільної систе= ми, підвищення рівнів АЛТ та/або АСТ. Інші важливі побічні реакції включають розлади серця, гепатотоксичність, переломи кісток та алергічний альвеоліт.<= o:p>

Абіратерону ацетат може спричинити артеріаль= ну гіпертензію, гіпокаліємію та затримку рідини як фармакодинамічний наслідок механізму дії. Під час клінічних досліджень очікувані мінералокортикоїдні побічні реакції частіше спостерігалися у пацієнтів, які приймали абіратерону ацетат, порівнюючи з тими, хто приймав плацебо: гіпокаліємія 18 % проти 8&n= bsp;%, артеріальна гіпертензія 22 % проти 16 % та затримка рідини (периферичний набряк) 23 % проти 17 % відповідно. У пацієнтів, які отримували лікування абіратерону ацетатом, за шкалою токсичності побічних реакцій СТСA= E гіпокаліємія 3 та 4 рівня спостерігалися у 6 % та 2 % пацієнтів відповідно, артеріа= льна гіпертензія – у 8 % та 5 % пацієнтів відповідно, та затримка рідини (периферичний набряк) – у 1 % та 1 % пацієнтів відповідно. Мінера= локортикоїдні реакції, як правило, можна успішно коригувати за допомогою медикаментозного лікування. Одночасний прийом кортикостероїдів знижує частоту та ступінь тяжкості цих побічних реакцій (див. розділ «Особливості застосування»).

У ході досліджень пацієнтів з метастатичним раком простати, які застосовували ГнРГ аналог або яким була проведена орхіектомія, абіратерону ацетат застосовували у дозі 1000 мг/добу у комбінації з преднізоном або преднізолоном (5 мг або 10 мг на добу залежно = від показання).

Побічні реакції, що спостерігалися в ході клінічних досліджень та у постмаркетинговий період, наведено за категоріями частоти проявів: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100, < 1/10= ); нечасто (≥ 1/1000, < 1/100); рідко (≥ 1/10000, <= ; 1/1000); дуже рідко (< 1/10000) та невідомо (частота не може бути встановлена з доступних даних). У межах кожної групи частоти побічні реакції представлено у порядку зниження ступеня тяжкості.

Інфекції та інвазії: дуже часто – інфекції сечовидільної системи; часто= – сепсис.

З боку імунної системи: невід= омо – анафілактичні реакції.

З боку ендокринної системи: нечас= то – недостатність кори надниркових залоз.

З боку метаболізму та травлення: дуже часто – гіпокаліємія; часто – гіпертригліцеридемія.

З боку серця: часто= – серцева недостатність*, стенокардія, фібриляція передсердь, тахікардія; <= /span>нечас= то – інші аритмії; невідомо – інфаркт міокарда, подовження інтервалу QT (див. розділи «Особливості застосування» і «Взаємодія з іншими лікарськими засоба= ми та інші види взаємодій»).

З боку судинної системи: дуже часто – артеріальна гіпертензія.

З боку дихальної системи, грудної клітки та середостіння: рідко – алергічний альвеоліт^а.=

З боку шлунково-кишкової системи: <= /span>дуже часто – діарея; часто – диспепсія.

З боку гепатобіліарної системи: <= /span>часто= – підвищення рівня АЛТ та/або АСТ^b; рідко – гостра печінкова недостатність, фульмінантний гепатит.

З боку шкіри та підшкірної клітковини:<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-fareast-language:UK;mso-bidi-font-style:italic'> част= о – висипання.

З боку м’язово-скелетної системи та сполучної ткан= ини: нечасто – міопатія, міалгія, рабдоміоліз.

З боку сечовидільної системи: част= о – гематурія.

Загальні розлади: дуже часто – периферичний набряк.

Пошкодження, отруєння та процедурні ускладнення: <= /span>часто= – переломи (переломи включають остеопороз і всі види переломів, за винятком патологічних переломів).

* Серцева недостатність також включає застійну серцеву недостатність, дисфункцію лівого шлуночка та зменшення фра= кції викиду.

^аСпонт= анні повідомлення постмаркетингового періоду.

^b Підвищення рівнів аланінамінотрансферази та/або аспартатамінотрансферази, що включає підвищен= ня АСТ, АЛТ, порушення функції печінки.

Побічні реакції 3 ступеня за шкалою СТСAE, що спостерігалися у пацієнтів, які приймали абіратерону ацетат: гіпокаліємія (5 %), інфекції сечовидільної системи (2 %), підвищення рівня АЛТ і/або АСТ (4= %), артеріальна гіпертензія (6 %), переломи (2 %), периферичний набряк, серцева недостатність, миготлива аритмія (1 %). Побічні реакції 3 ступ= еня за шкалою СТСАЕ, такі як гіпертригліцеридемія та стенокардія, спостерігалис= я у < 1 % пацієнтів.

Побічні реакції 4 ступеня за шкалою СТСAE, т= акі як інфекції сечовидільної системи, підвищення рівня АЛТ і/або АСТ, гіпокаліємія, серцева недостатність, миготлива аритмія та переломи, спостер= ігалися у < 1 % пацієнтів.

Більшість випадків артеріальної гіпертензії = та гіпокаліємії спостерігалося у гормоночутливої популяції (дослідження 3011). Повідомляли про гіпертонію у 36,7 % пацієнтів у гормоночутливій популя= ції (дослідження 3011) порівняно з 11,8 % та 20,2 % у дослідженнях 301 та 302 відповідно. Гіпокаліємія спостерігалася у 20,4 % пацієнтів у гормоночутливій популяції (дослідження 3011) порівняно з 19,2 % та 14,9 % у 301 та 302 відповідно.

Опис окремих побічних реакцій.

Серцево-судинні побічні реакції.=

З досліджень ІІІ фази виключали пацієнтів з неконтрольованою артеріальною гіпертензією, клінічно значущими захворювання= ми серця, такими як інфаркт міокарда, артеріальні тромботичні явища протягом останніх 6 місяців, тяжка або нестабільна стенокардія, серцева недостатність ІІІ або ІV ступеня за шкалою NYHA (дослідження з участю пацієнтів, яким попередньо застосовували хіміотерапію) або серцева недостатність від ІІ до = IV ступеня (дослідження з участю пацієнтів, яким хіміотерапія не показана), значення фракції викиду лівого шлуночка ˂ 50 %. Усі пацієнти, які брали участь у дослідженнях (ті, хто приймав абіратерон, та ті, хто отримував плацебо), одночасно отримували лікування, яке знижує рівень андрогенів, із застосуванням агоністів ЛГРГ, що було асоційовано з виникнен= ням цукрового діабету, інфаркту міокарда, інсульту та раптовою серцевою смертю.=

Частота серцево-судинних побічних реакцій під час ІІІ фази досліджень з участю пацієнтів, які отримували абіратерон, та пацієнтів, які отримували плацебо, була такою: фібриляція передсердь –= 2,6 % проти 2,0 %, тахікардія – 1,9 % проти 1,0 %, стенокардія – 1,7 % проти= 0,8 %, серцева недостатність – 0,7 % проти 0,2 %, аритмія – 0,7 % проти 0,5 %.

Гепатотоксичність.

Повідомляли про випадки гепатотоксичності з підвищенням рівня АЛТ, АСТ та загального білірубіну у пацієнтів, які отриму= вали абіратерону ацетат. Дослідження ІІІ фази клінічних досліджень показали, що гепатотоксичність 3 та 4 рівня (підвищення АСТ і АЛТ більше ніж у 5 ра= зів від ВМН та білірубіну більше ніж у 1,5 раза від ВМН) спостерігалася у прибл= изно 6 % пацієнтів, яким застосовували абіратерон, зазвичай протягом перших 3 місяців лікування.

У дослідженні 3011 гепатотоксичність 3 або 4 ступеня спостерігалася у 8,4 % пацієнтів, які отримували абіратерону ацетат= . Застосування препарату було припинено 10 пацієнтам через гепатотоксичність; з них 2 паці= єнти мали гепатотоксичність 2 ступеня, 6 – гепатотоксичність 3 ступеня, а 2= – гепатотоксичність 4 ступеня без летальних наслідків. У клінічних дослідженн= ях ІІІ фази порушення функції печінки частіше спостерігалося у пацієнтів, у яких рівень= АЛТ або АСТ до початку лікування був підвищений, ніж у пацієнтів з нормальними значеннями АЛТ та АСТ до початку лікування. При підвищенні АЛТ або AСТ біль= ше ніж у 5 разів або підвищенні рівня загального білірубіну більше ніж у 3 рази від ВМН лікування абіратероном призупиняли або припиняли. У двох випад= ках відбулося значне підвищення показників функціональних печінкових проб. У цих пацієнтів з нормальною функцією печінки до лікування мало місце підвищення = АЛТ або АСТ на тлі лікування у 15–40 разів від ВМН та підвищення рівня білірубіну у 2–6 разів від ВМН. Після припинення лікування у обох пацієнтів спостерігалася нормалізація печінкових проб, одному пацієнтові відновили застосування абіратерону без повторного підвищення печінкових ферментів.

У дослідженні 302 токсичність 3–4 рівня з підвищенням рівня АЛТ або AСТ спостерігалася у 35 (6,5 %) пацієнт= ів, які отримували абіратерону ацетат. Підвищення рівня амінотрансфераз було відкориговане у всіх, крім 3 пацієнтів (2 з новими множинними метастазами в печінку та 1 з підвищенням АСТ прибл= изно через 3 тижні після останньої дози абіратерону ацетату). У клінічних дослідженнях ІІІ фази про припинення лікування через підвищення АЛТ та АСТ = або порушення функції печінки повідомляли у 1,1 % пацієнтів, які отримували абі= ратерону ацетат, та у 0,6 % пацієнтів, які отримували плацебо. Летальних наслід= ків не зафіксовано.

У клінічних випробуваннях ризик розвитку гепатотоксичності був зменшений шляхом виключення пацієнтів із гепатитом або значними порушеннями печінкових тестів до початку лікування. З дослідження = 3011 були виключені пацієнти з базовим показником АЛТ та AСТ, що перевищував біл= ьше ніж 2,5 раза ВМН, білірубіну > 1,5 раза від ВМН, а також пацієнти з акти= вним або симптоматичним вірусним гепатитом або хронічним захворюванням печінки; з асцитом або шлунково-кишковими кровотечами внаслідок порушення функції печі= нки. З дослідження 301 були виключені пацієнти з базовим показником АЛ= Т та АСТ, що перевищував більше ніж у 2,5 раза ВМН при відсутності метастаз= ів у печінку та більше ніж у 5 разів= від ВМН при наявності метастазів у печінку. З дослідження 302 були виключені пацієнти з метастазами у печінку, а також пацієнти з початковим показником = АЛТ та AСТ, що перевищував більше ніж у 2,5 раза ВМН. Підвищення показників печінкових проб у пацієнтів, які брали участь у клінічних випробуваннях, відслідковували та контролювали шляхом переривання лікування та повторного = його призначення лише після повернення печінкових тестів у пацієнта до базового рівня. Пацієнтам із підвищенням рівня AЛТ або AСТ більше ніж у 20 разів від= ВМН повторне лікування не призначали. Безпека повторного призначення лікування таким пацієнтам невідома. Механізм гепатотоксичності не вивчений.

Термін придатності. 2 = роки.

Після першого відкриття флакона – 60 днів.

Ум= ови зберігання. Лікарський засіб не потребує спеціальних умов зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці.=

Уп= аковка.

По 120 таблеток у флаконі; по 1 флакону у коробці.=

Кожен флакон містить 6 контейнерів з абсорбентом кисню. Не ковтати контейнери з абсорбентом кисню, залишати їх у флаконі.

Ка= тегорія відпуску. За рецептом.=

Ви= робник. Те= ва Фармацевтікал Індастріз Лтд.

Мі= сцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

вул. Елі Хурвіц 18, Інд. зона, Кфар-Саба, Ізраїль.=