<= /b>

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

<= /o:p>

АСТАТОР 4=

Cклад:

діюча речовина: montelukast= ;

1 таблетка містить монтелукасту натрію еквівалентно монтелукасту 4 мг;

допоміжні речовини: маніт (Е 421), целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармело= за, аспартам (Е 951), ароматизатор вишневий, заліза= оксид червоний (Е 172), магнію стеарат.

Лікарська форма. Таблетки жувальні= .

Основні фізико-хімічні властивості: овальні двоопуклі таблетки рожевого кольору (допускається вкраплення темно-рожевого кольору), з лінією розлому з двох боків.

Фармакотерапевтична група.

Засоби для системного застосування при обструктивних захворюваннях дихальних шляхів. Блокатори лейкотрієнових рецепторів. Код АТХ R03D C03.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Цистеїнілл= ейкотрієни (LTC₄, LTD₄, LTE₄) є потужними ейкозаноїдами запалення, що виділяються різними кліти= нами, у тому числі опасистими клітинами та еозинофілами. Ці важливі проастматичні медіатори зв’язуються з цистеїніллейкотрієновими рецепторами (CysLT), наявними у дихальних шляхах людини, і викликають такі реакції, як бронхоспазм, секреція слизу, посилення проникності судин та збільшення кі= лькості еозинофілів. Монтелукаст при пероральному застосуванні є активною сполукою, яка з високою вибірковістю і спорідненістю зв’язується з CysLT₁-рецепторами. Згідно з клінічними дослідженн= ями, монтелукаст пригнічує брон= хоспазм після інгаляції LTD₄у дозі 5 мг. Бронходил= атація спостерігається упродовж 2 годин після перорального застосування; цей ефект= був адитивним до бронходилатації, спричиненої β= ;-агоністами. Лікування монтелукас= том пригнічувало як ранню, так і пізню= фази бронхоконстрикції, спричиненої антигенною стимуляцією= . Монтелукаст, порівняно з плацебо, зменшує число еозин= офілів периферичної крові у дорослих пацієнтів та дітей. У процесі окремого дослідження прийом монтелукасту значно зменшував число еозинофілів у дихальних шляхах (за вимірами мокротиння). У дорослих пацієнтів і дітей віком від 2 до 14 років монтелукаст<= /span>, порівняно з плацебо, зменшує число еозинофілів периферичної крові та покращ= ує клінічний контроль астми.

Під час досліджень за участю дорослих монтелукаст у дозі 10 мг 1 раз на добу= порівняно з плацебо продемонстрував значне поліпшення показника ранкового ОФВ_{1
(зміна від початкового на 10,4 % і 2,7 % відповідно), ранкової пікової
швидкості видиху (РПШВ) (зміна від початкового на 24,5 л/хв і 3,3 л/хв
відповідно) і достовірне зменшення загального застосування β-агоністів (зміна від початкового на –26,1 % і –4,6 %
відповідно). Поліпшення повідомлених пацієнтом показників денних і нічних
симптомів астми було достовірно кращим, ніж при застосуванні плацебо.<=
/o:p>}

Дослідження за участю дорослих продемонстрували здатність монтелукасту доповню= вати клінічний ефект інгаляційних кортикостероїдів (зміна, у %) початкового показника для інгаляційного беклометазону з монтелукастом порівняно з беклом= етазоном відповідно для ОФВ₁: 5,43 % та 1,04 %; застосування β-агоністів: –8,70 % та 2,64 %). Порівняно з інгаляційн= им беклометазоном (200 мкг 2= рази на добу, спейсерний пристрій) монтелукаст продемонстрував швидшу початкову відповідь, хоча упродовж 12-тижневого дослідження беклометазон спричинив більш вираже= ний середній терапевтичний ефект (зміна початкового показника для монтелукасту порівняно з бекломе= тазоном відповідно для ОФВ₁: 7,49 % та 13,3 %; застосування β-агоніста: –28,28 % та –43,89 %). Проте, порівняно з <= span class=3DSpellE>беклометазоном, у більшої кількості пацієнтів, які от= римували лікування монтелукастом, досягнута подібна клін= ічна відповідь (тобто у 50 % пацієнтів, які отримували лікування беклометазоном, досягнуто поліпшення ОФВ₁ приблизно на 11 % і більше порівняно з початковим, тоді як у 42 % пацієнтів, які отримували лікування монтелукастом, досягнуто такої ж відповіді).

У процесі 12-тижневого плацебо-контрольованого дослідження за участю дітей віком від 2 до 5 років = монтелукаст у дозі 4 мг 1 раз на добу покращував пока= зники контролю астми порівняно з плацебо, незалежно від супутньої контролюючої терапії (кортикостероїди для інгаляцій/у небулайзерах<= /span>, натрію кромоглікат для інгаляцій/у небулайзерах). 60 % пацієнтів не отримували іншої контролюючої терапії. Монтелукаст покращував де= нні симптоми (включаючи кашель, хрипи, утруднення дихання і обмеження активност= і) та нічні симптоми порівняно з плацебо. Монтелукаст<= /span> також знижував частоту використання β-агоністів за потребою і невідкладного застосування кортикостероїдів при погіршенні переб= ігу астми порівняно з плацебо. Пацієнти, які застосовували монтелукаст, мали більшу кількість днів без проявів астми, ніж пацієнти, які отримували плацебо. Терапевтичний ефект досягався після прийому першої дози.

У процесі 12-місячного плацебо-контрольованого дослідження за участю дітей віком від 2 до 5 р= оків з астмою легкого ступеня та епізод= ичними загостреннями монтелукаст у дозі 4 мг 1 раз на = добу достовірно (p ≤0,001) зменшував річну частоту епізодів загострення ас= тми порівняно з плацебо (1,60 та 2,34 епізода загос= трення відповідно) [епізоди загострення визначені як ≥3 послідовних днів із = денними симптомами, що вимагають застосування β-агоністів або кортикостероїдів (пероральних або інгаляційних), або госпіталізації для лікування астми]. Відсоток зниження річного показника = епізода загострення склав 31,9 %, із 95 % ДІ 16,9; 44,1.

Під час плацебо-контрольовано= го дослідження за участю дітей віком від 6 місяців до 5 років з інтерміту= ючою (але не персистуючою) астмою лікування монтелукастом тривало впродовж 12 місяців за схемою 4= мг 1 раз на добу або 12-денними курсами з початком кожного курсу при виникненні епізоду інтермітуючих симптомів. Не спостерігалося вираженої відмінності у пацієнтів, які отримували лікування монтелукастом у дозі 4 мг, та тими, хто отримував плацебо, щодо кількості епізодів астми, що переходять в напад астми (визначений як епізод астми, що вимагає позапланов= ого відвідування лікаря, пункту невідкладної допомоги або лікарні; чи лікування= із застосуванням пероральних, внутрішньовенних або внутрі= шньом’язових кортикостероїдів).

У процесі 8-тижневого дослідж= ення за участю дітей віком від 6 до 14 років монтелукаст у дозі 5 мг 1 раз на добу порівняно з плацебо достовірно покращував респірато= рну функцію (зміна від початкового показника ОФВ₁: 8,71 % порівняно з 4,16 %, зміна показника РПШВ: 27,9 л/хв порівняно з 17,8 л/хв) і знижував частоту застосування β-агоністів за потреб= ою (зміна від початкового показника на –11,7 % порівняно з +8,2 %).=

У процесі 12-місячного дослідження порівняння ефективності монтелукасту та інгаляційного флутиказону для контролю астми у = дітей віком від 6 до 14 років з персистуючою астмою л= егкого ступеня, монтелукаст виявляв не меншу ефективні= сть, ніж флутиказон, щодо збільшення (у відсотковому вираженні) кількості днів без застосування швидкодіючих лікарських засобів = для невідкладної допомоги (первинна кінцева точка). У середньому за 12-місячний період лікування відсотковий показник кількості днів без застосування невідкладної терапії збільшився з 61,6 до 84,0 у групі монтелукасту і з 60,9 до 86,7 у групі флутиказону. У гр= упах відмінність у відсотковому вираженні середньоквадратичного (LS) збільшення кількості днів без застосування швидкодіючих лікарських засобів для невідкладної допомоги була статистично значуща (–2,8 з 95 % ДІ ‑= 4,7; – 0,9), але у межах заздалегідь встановленої клінічної не меншої ефективнос= ті.

Монтелукас= т і флутиказон також покращували контроль ас= тми щодо вторинних змінних, що оцінювалися упродовж 12-місячного періоду лікува= ння.

ОФВ₁збільшився з = 1,83 л до 2,09 л у групі монтелукасту і з 1,85 л до = 2,14 л у групі флутиказону. Міжгр= упова відмінність показника LS щодо збільшення ОФВ₁ становила –0,02 л = із 95 % ДІ –0,06; 0,02. Середнє відсоткове збільшення від початкових показників належного ОФВ₁ склало 0,6 % у групі лікування монтелукастом і 2,7 % у групі лікування флутиказоном. Відмінн= ість показника LS від початкових показників належного ОФВ₁ була достовірна: –2,2 % із 95 % ДІ –3,6; –0,7.

Показник кількості днів із застосуванням β-агоніста знизився з 38,0 %= до 15,4 % у групі монтелукасту і з 38,5 % до 12,8 = % у групі флутиказону. Міжгруп= ова відмінність показника LS щодо відсотка днів із застосуванням β-агоніста була достовірною: 2,7 з 95 % ДІ 0,9; 4,5.

Показник кількості пацієнтів з нападом астми (напад астми визначено як період погіршення перебігу астми, що вимагає лікування пероральними стероїдами, незапланованого відвідування лік= аря, невідкладної допомоги або госпіталізації) склав 32,2 % у групі монтелукасту і 25,6 % у г= рупі флутиказону; коефіцієнт розбіжності (95 % ДІ) достові= рний: дорівнює 1,38 (1,04; 1,84).

Показник кількості пацієнтів,= які застосовували системні (в основному пероральні) кортикостероїди в період дослідження, склав 17,8 % у групі монтелукасту = і 10,5 % у групі флутиказону. Між= групова відмінність показника LS була достовірною: 7,3 % з 95 % ДІ 2,9; 11,7.<= o:p>

Достовірне зменшення бронхоспазму, пов’язаного з фізичним навантаженням (Б= ФН), було продемонстровано під час 12-тижневого дослідження у дорослих (максимал= ьне зниження ОФВ₁ 22,33 % для монтелукасту порівняно з 32,40 % для плацебо; час до відновлення у межах 5 % від початко= вого ОФВ₁44,22 хв порівняно з 60,64 хв). Цей ефект спостерігався упродовж 12-тижневого періоду дослідження. Зниження БФН також було продемонстровано під час короткого дослідження за участю дітей віком від 6 = до 14 років (максимальне зниження ОФВ₁18,27 % порівняно з 26,11 %;= час до відновлення у межах 5 % від початкового ОФВ₁ 17,76 хв порівняно з 27,98 хв). Ефект в обох дослідженнях був продемонстрований у кі= нці інтервалу при прийомі 1 раз на добу.

У пацієнтів з чутливістю до ацетилсаліцилової кислоти, які отримували поточну терапію інгаляційними та/= або пероральними кортикостероїдами, лікування монтелукасто= м порівняно з плацебо призводило до значного поліпшення контролю астми (зміна початкового показника ОФВ₁ становить 8,55 % проти –1,74 % і зміна від початкового в зниженні загального застосування β-агоніста –27,78 % проти 2,09 %).

Фармакокінетика.

Абсорбція

Монтелукас= т швидко всмоктується після перорального прийому. Після застосування дорослими натще таблеток, вкритих плівковою оболонкою, по 10 мг, середня максимальна концентрація (C_max) у плазмі крові досягалася через 3 години (T_max). Середня біодоступність при пероральному застосуванні складає 64 %. Вживання звичайної їжі не впливало на біодоступність і н= а C_max при пероральному застосуванні. Безпек= а і ефективність були підтверджені під час клінічних досліджень при застосуванні таблеток, вкритих плівковою оболонкою, по 10 мг, незалежно від часу вживання їжі.

Для таблеток жувальних по 5 мг показник C_max у дорослих досягався ч= ерез 2 години після прийому натще. Середня біодоступність при пероральному застосуванні складає 73 % і знижується до 63 % при прийомі зі стандартною ї= жею.

Після прийому натще таблеток жувальних по 4 мг у дітей віком від 2 до 5 років показник C_max досягається через 2 години після прийому лікарського засобу. Середнє значен= ня. C_max на 66 % вище, а середнє C_min – нижче, ніж у дорослих, після прийому таблеток по 10 мг.=

Розподіл

Понад 99 % монтелукасту зв’язується з білками плазми крові. Об’єм розподілу монтелукасту в стаціонарній фазі у середньому становить від 8 до 11 літрів. У процесі досліджень на щурах із застосуванням радіоактивно міченого монтелукасту проходження через гематоенцефалічний бар= ’єр було мінімальним. Крім того, у всіх інших тканинах концентрації позначеного радіоізотопом матеріалу через 24 години після прийому дози також виявилися мінімальними.<= o:p>

Метаболізм

Монтелукас= т активно метаболізується. Під час досліджен= ь із застосуванням терапевтичних доз концентрації метаболітів монтелукасту у стаціонарному стані плазми крові в дорослих і пацієнтів дитячого віку не визначаються.

Цитохром Р450 2С8 є основним ферментом у метаболізмі монтелукасту. Крім того, цитохроми CYP 3A4 і 2С9 відіграють незначну роль у метаболізмі монтелукасту, хоча ітраконазол (інгібітор CYP 3А4) не змінював фармакокінетичні показники монтелукасту у здорових добровольців,= які отримували 10 мг монтелукасту на добу.

Згідно з результатами дослідж= ень in vitro= з використанням мікросом печінки людини терапевти= чні плазмові концентрації монтелукасту не пригнічую= ть цитохроми Р450 3А4, 2С9, 1А2, 2А6, 2С19 і 2D6. Участь метаболітів у терапевтичній дії монтелукасту є мінімальною.

Виведення

Кліренс = монтелукасту в плазмі крові у здорових дорослих добровольців у середньому становить 45 мл/хв. Після перорального прийому монтелукасту, міченого ізотопом, 86 % виводиться з ка= лом протягом 5 днів і менше 0,2 % – із сечею. У сукупності з біодоступністю монтелукасту при пероральному застосуванні цей = факт вказує на те, що монтелукаст і його метаболіти = майже повністю виводяться з жовчю.

Фармакокінетика в різних груп пацієнтів

Для пацієнтів із порушеннями функції печінки легкого або середнього ступеня тяжкості корекція дози не потрібна. Дослідження за участю пацієнтів із порушеннями функції нирок не проводилися. Оскільки монтелукаст і його метабо= літи виводяться з жовчю, корекція дози для пацієнтів із порушеннями функції ниро= к не вважається необхідною. Даних про характер фармакокінетики монтелукасту у пацієнтів із порушеннями функції печінки тяжкого ступеня (понад 9 балів за шкалою Чайлда-П’ю) немає.

При прийомі великих доз монтелукасту (що в 20 та 60 разів перевищували дозу, рекомендовану для дорослих) спостерігалося зниження концентрації теофіліну в плазмі крові. Цей ефект не спостерігається при прийомі рекомендованої дози = 10 мг 1 раз на добу.

Клінічні характеристики.

Показання. <= /o:p>

Як додаткове лікування при бронхіальній астмі у пацієнтів віком від 2 до 5 років з персистуючою астмою від легкого до середнього ступеня, яка недостатньо контролюється інг= аляційними кортикостероїдами, а також при недостатньому клінічному контролі астми за допомогою агоністів β-адренорецепторів короткої дії, які застосовують за потребою.

Як альтернативний метод лікув= ання замість низьких доз інгаляційних кортикостероїдів для пацієнтів віком від 2= до 5 років із персистуючою астмою легкого ступеня,= у яких не відмічали протягом останнього часу серйозних нападів бронхіальної астми, що потребують застосування пероральних кортикостероїдів, а також які= не можуть застосовувати інгаляційні кортикостероїди (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Профілактика астми, домінуючим компонентом якої є бронхоспазм, індукований фіз= ичним навантаженням, у пацієнтів віком від 2 років.

Полегшення симптомів сезонног= о та цілорічного алергічного риніту. Ризики виникнення психоневрологічної симптоматики у пацієнтів з алергічним ринітом можуть перевищувати користь в= ід застосування лікарського засобу, тому його необхідно застосовувати як препа= рат резерву пацієнтам із неадекватною відповіддю або непереносимістю альтернати= вної терапії.

=

Протипоказання.

Підвищена чутливість до будь-якого з компонентів лікарського засобу. Дитячий вік до 2 років.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Лікарський засіб Астатор 4 можна призначати разом з іншими лікарськими засобами, що зазвичай застосовуються для профілактики або тривалого лікуван= ня астми. При дослідженні взаємодії між лікарськими засобами рекомендована клінічна доза монтелукасту не мала важливого клінічного впливу на фармакокінетику таких лікарських засобів: теофілін, преднізон, преднізолон, пероральні контрацептиви (етинілестрадіол/ норетиндрон 35/1), терфенадин, дигокси= н та варфарин.

У пацієнтів, які одночасно приймали фенобарбітал, площа під кривою «концентрація-час» (AUC) для монтелукасту знижувалася приблизно на 40 %. Оскільки = монтелукаст метаболізуєтся за допомогою СYР 3А4, 2C8 і 2C9, необхідно бути обережним, особливо щодо дітей, якщо монтелукаст призначають одночасно з індукт= орами СYР 3А4, 2C8 і 2C9, наприклад із фенітоїном, фенобарбіталом і рифампіцином.

Дослідження in vitro показали, що монтелукаст є потужним інгібітором CYP 2C8. Проте дані клінічного дослідження взаємодії лікарських засобів, що включають монтелукаст і = розиглітазон (маркерний субстрат; лікарський засіб, щ= о метаболізується за допомогою CYP 2C8), показали, що <= span class=3DSpellE>монтелукаст не є інгібітором CYP 2C8 in vivo. Таким чином, монтелукаст не впливає значною мірою на метаболізм лікарських засобів, що метаболізуються за допомогою цього ферменту (наприклад, паклітакселу, розиглітазону та репагліні= ду).

Під час досліджень in vitro було встановлено, що монтелукаст<= /span> є субстратом CYP 2C8 і меншою мірою – 2С9 та 3А4. У процесі клінічного дослідження взаємодії лікарських засобів із застосуванням монтелукасту та гемфіброзилу (інгібітор= а CYP 2C8 і 2С9), гемфіброзил підвищував системну експозицію монтелукасту в 4,4 раза. При одночасному застосуванні з гемфіброзилом або іншими потужними інгібіторами CYP 2C8 корекція дози мо= нтелукасту не потрібна, але лікар повинен враховувати підвищений ризик виникнення побі= чних реакцій.

За результатами досліджень in vitro, не очікується виникнення клінічно важливих взаємодій з менш потужними інгібіторами CYP= 2C8 (наприклад, із триметопримом). Одночасне застос= ування монтелукасту з ітраконазол= ом, сильним інгібітором CYP 3А4, не призводило до істотного підвищення системної експозиції монтелукасту.

Особливості застосування.=

Пацієнтів необхідно попередит= и, що Астатор 4 для перорального застосування ніко= ли не застосовують для лікування гострих нападів астми, а також про те, що вони повинні завжди мати при собі відповідний лікарський засіб екстреної допомог= и. При гострому нападі слід застосовувати інгаляційні β-агоністи короткої дії. Пацієнти повинні якнайшвидше проконсультуватися з лікарем, як= що вони потребують більшої кількості β‑агоніста короткої дії, ніж зазвичай.

Не слід проводити раптової за= міни інгаляційних або пероральних кортикостероїдних препаратів лікарським засобом Астатор 4.

Немає даних, які підтверджуют= ь, що дозу пероральних кортикостероїдів можна зменшити при одночасному застосуванні монтелукасту.
Повідомлялося про виникнення психоневрологічних реакцій, таких= як зміна поведінки, депресія та суїцидальність, у пацієнтів усіх вікових груп, які приймали монтелукаст (див. розділ «Побічні реакції»). Прояви можуть= бути серйозними і тривати, якщо лікування не припинити. Тому застосування монтелукасту слід припинити, якщо виникають психоневрологічні симптоми. Пацієнти та/або доглядачі повинні бути уважними= до психоневрологічних реакцій і повідомляти свого лікаря про виникнення змін у поведінці.

У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримують протиастматичні засоби= , в тому числі монтелукаст, може спостерігатися сис= темна еозинофілія, інколи разом із клінічними проявами васкуліту, так званий синд= ром Чарга – Стросса, лікуванн= я якого проводиться за допомогою системної кортикостероїдної терапії. Такі випадки зазвичай (але не завжди) були пов’язані зі зменшенням дози або відміною кортикостероїдного засобу. Імовірні= сть того, що антагоністи лейкотрієнових рецепторів = можуть бути пов’язані з появою синдрому Чарга – Стросса, не можна спростувати або підтвердити. Лікарі повинні пам’ятати про можливість виникнення у пацієнтів еозинофілії, васкулітного висипання, погіршення легеневої симптоматики, ускладнення з боку серця та/або нейропатії. Пацієнтів, у яких виникли такі симптоми, слід повторно обстежити і переглянути їхню схему лікування.

Лікування монтелукастом не дає змоги пацієнтам з аспіринзалежною астмою застосовувати ацетилсаліцилову кислоту або інші нестероїдні протизапальні засоби.

Астатор 4 містить аспартам, який є джерелом фенілаланіну. Пацієнтам, хворим на фенілкетонурію, необхідно враховувати, що 1 жувальна таблетка по 4 мг містить фенілаланін у кількості, еквівалентній 0,674 мг фенілаланіну на доз= у.

Лікарський засіб містить менш= е 1 ммоль (23 мг) натрію на таблетку, тобто практично вільний від натрію.<= /o:p>

Застосування у період вагітно= сті або годування груддю.

Вагітність<= /span>. Д<= span class=3DSpellE>осліджен= ня на тварина= х не демонструють шкідливого впливу на вагітні= сть або ембріональний/<= span class=3DSpellE>фетальний розвиток.

Наявні дані з опублікованих проспективних та ретроспективних когортних досліджень із застосуванням монтелукасту вагітними жінками, я= кі оцінюють значущі вроджені вади у дітей, не встановили ризику, пов’= язаного зі застосуванням лікарського засобу. Наявні дослідження мають методологічні обмеження, включаючи невеликий розмір вибір= ки, у деяких випадках – ретроспективний збір даних, і несумісні групи порівнянн= я.

Препарат= слід застосовувати в період вагітності лише за явної потреби.<= /p>
Період годування груддю. Дослідження на щурах продемонстрували, що монтелукаст проникає в молоко. Невідомо, чи виводитьс= я монтелукаст у грудне молоко у жінок.

Астатор 4 можна застосовувати в період годування груддю, тільки якщо це вважається безумовно необхідним.

Здатність впливати на швидкіс= ть реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Не очікується, що монтелукаст впливатиме на= здатність пацієнта керувати автотранспортом або іншими механізмами, проте дуже рідко повідомлялося про сонливість або запаморочення.= =

Спосіб застосуван= ня та дози.

Лікарський засіб необхідно застосовувати дітям під наглядом дорослих. Таблетки слід розжувати перед ковтанням.

Пацієнтам з астмою та алергіч= ним ринітом (сезонним та цілорічним) необхідно приймати 1 таблетку жувальну по = 4 мг 1 раз на добу. Для полегшення симптомів алергічного риніту час прийому підбирають індивідуально.

Для лікування астми доза для дітей віком від 2 = до 5 років становить 1 жувальну таблетку (4 мг) на добу, приймати ввечері. = Астатор 4 сл= ід приймати за 1 годину до їди або через 2 години після їди. Немає необхідності в корекції дози для цієї вікової групи. Лікарський засіб Астатор 4 у лікарській формі таблетки жувальні (4 = мг) не рекомендований для дітей віком до 2 років.

Загальні рекомендації

Терапевтичний вплив лікарсько= го засобу на показники контролю астми настає упродовж 1 дня. Пацієнтам сл= ід рекомендувати продовжувати приймати лікарський засіб, навіть якщо досяг= нуто контролю астми, а також у періоди загострення астми.

Немає необхідності в корекції дози для пацієнтів із порушеннями функції нирок або з порушеннями функції печінки від легкого до середнього ступеня тяжкості. Немає даних щодо пацієн= тів із порушеннями функції печінки тяжкого ступеня. Дозування для хлопчиків і <= span class=3DSpellE>дівчаток однакове.

Як альтернативний метод лікування замість низькодо= зових інгаляційних кортикостероїдів при персистуючій = астмі легкого ступеня

Монтелукаст не рекомендований як монотерапія для пацієнтів із пер= систуючою астмою середнього ступен= я. Застосування монтелукасту як альтернативи низькодозовим інгаляційним кортикостероїдам дітям віком від 2 до 5 років із перси= стуючою астмою легкого ступеня слід розглядати тільки для пацієнтів, у яких за оста= нній час не було серйозних нападів астми, що вимагали застосування пероральних кортикостероїдів і які не можуть застосовувати інгаляційні кортикостероїди (= див. розділ «Показання»). Персистуюча астма легкого ступеня визначена як виникнення симптомів астми частіше 1 разу на тижд= ень, але рідше 1 разу на день, виникнення нічних симптомів частіше 2 разів на місяць, але рідше 1 разу на тиждень, нормальна функція легенів у періодах між епізодами. Якщо достатнього контролю астми не досягнуто, у подальшому (зазвичай упродовж 1 місяця) слід визначити необхідність додатко= вої або іншої протизапальної терапії, ґрунтуючись на послідовній системі лікува= ння астми. Необхідно періодично оцінювати стан пацієнтів щодо контролю астми.

Профілактика астми у пацієнтів віком від 2 до 5 років, у яких основним компонентом астми є бронхоспазм, індукований фі= зичним навантаженням

Астатор 4 рекомендований дітям віком від 2 до 5 років для профілактики бронхоспазму, індукованого фізичним навантаженням, як= ий може бути основним проявом персистуючої астми, = при якій необхідне застосування інгаляційних кортикостероїдів.

Стан пацієнтів слід оцінити п= ісля 2 – 4 тижнів лікування монтелукастом. Якщо дост= атньої відповіді не досягнуто, слід розглянути питання про додаткову або іншу терапію.

Застосування лікарського засобу Астатор 4 з= алежно від іншого лікування астми

Коли лікарський засіб Астатор 4 застосовується як додаткова терапія до інгаляційних кортикостероїдів, інгаляційні кортикостероїди не слід раптово замінювати лікарським засобом Астатор 4 (див. р= озділ «Особливості застосування»).

Діти.

Застосовують дітям віком від = 2 до 5 років.

Передозування.

Жодної спеціальної інформації щодо лікування передозування лікарським засобом Астато= р 4 немає. У процесі досліджень хронічної= астми монтелукаст призначали в дозах до 200 мг на добу дорослим пацієнтам протягом 22 тижнів, а при короткочасних дослідженнях – до 900 мг на добу протягом приблизно одного тижня, при цьому клінічно важливі побічні реакції не виникали.

При пост= маркетинговому застосуванні та під час клінічних досліджень надходили повідомлення про гос= тре передозування лікарським засобом Астатор 4. Вони включали прийом лікарського засобу дорослими і дітьми в дозах, що перевищую= ть 1000 мг (приблизно 61 мг/кг у дитини віком 42 місяці). Отримані клінічні і лабораторні дані відповідали профілю безпеки для дорослих пацієнтів і дітей= . У більшості випадків передозування про побічні реакції не повідомлялось. Найчастіше спостерігалися побічні реакції, що відповідали профілю безпеки лікарського засобу та включали біль у животі, сонливість, спрагу, головний біль, блюван= ня та психомоторну гіперактивність. Невідомо, чи виводиться монтелукаст за допомогою перитонеального діалізу або гемодіалізу.

=

Побічні реакції. =

Монтелукаст застосовув= ався під час клінічних досліджень пацієнтам із персистуючою= астмою: таблетки жувальні по 4 мг застосовували 851 дитині віком від 2 до 5 років.

Монтелукаст оцінювався= у процесі клінічного дослідження у пацієнтів з інтермітуючою астмою. <= o:p>

У процесі клінічних досліджень нижчезазначені побічні реакції спостерігалися часто (від ≥ 1/100 до <1/10) у пацієнтів, які отримували лікування монтелукастом, а також з більшою частотою, ніж у пацієнтів, які отримували лікування плацебо= .

Таблиця<= /span> 1

Системи органів

Діти віком

від 2 до 5 років

(одне 12-тижневе дослідження; n=3D461)

(одне 48-тижневе дослідження; n=3D278)

З боку шлунково-кишкового тракту

Абдомінальний біль

Порушення загального стану та такі, що пов’яз= ані зі способом застосування лікарського засобу

Спрага

Під час клінічних досліджень при пролонгованому лікуванні невеликої кількості дорослих пацієнтів упродовж 2 років і дітей в= іком від 6 до 14 років упродовж 12 місяців профіль безпеки не змінювався. <= /o:p>

Загалом 502 дитини віком від 2 до 5 років отримували лікування монтелукастом протягом як мінімум 3 місяців, 338 – упродовж 6 місяців або довше, 534 – упродовж 12 місяців або довше. При пролонгації лікування профіль безпеки у цих пацієнті= в не змінювався.

Постмаркетинговий період

Побічні реакції, про які повідомлялось у постмаркетинговий період, вказано згідно з кла= сами систем органів і з використанням спеціальних термінів у таблиці 2. Частота визначена згідно з даними клінічних досліджень

Таблиця 2

Системи органів

Побічні реакції

Частота*

Інфекції та інвазії

Інфекції верхніх дихальних шляхів**

Дуже часто

З боку системи крові та лімфатичної системи<= /p>

Тенденція до посилення кровоточивості

Рідко<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareas= t-language: RU'>

Тромбоцитопенія=

Дуже рідко

З боку імунної системи

Реакції гіперчутливості, в тому чи= слі анафілаксія

Нечасто

Еозинофільна інфільтрація печінки

Дуже рідко

З боку психіки

Порушення сну, у тому числі нічні кошмари, безсоння, сомнамбулізм, тривожність, ажитація, включаючи агресивну поведінку або ворожість, депре= сія, психомоторна гіперактивність (включаючи дратівливість, неспокій, тремор^§) =

Нечасто

Порушення уваги, погіршення пам’яті, тик

Рідко<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareas= t-language: RU'>

Галюцинації, дезорієнтація, суїцидальні дум= ки та поведінка (суїцидальність), обсесивно-компульсивні розлади, дисфемія

Дуже рідко

З боку нервової системи

Запаморочення, млявість, парестезія/гіпестезія, судоми

Нечасто

З боку серця

Пальпітація

Рідко<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareas= t-language: RU'>

З боку дихальної системи, органів грудної клітки і середостіння<= /o:p>

Носова кровотеча

Нечасто

Синдром Чарга – Стросса (див. розділ «Особливості застосування»), легенева еозинофілія

Дуже рідко

З боку шлунково-кишкового тракту

Діарея***, нудота***, блювання***

Часто

Сухість у роті, диспепсія

Нечасто

З боку гепатобіліарної системи=

Підвищення рівня трансаміназ сироватки (АЛТ, АСТ)

Часто

Гепатит (включаючи холестатичне, гепатоцелюлярне та змішане ураження печінки)

Дуже рідко

З боку шкіри і підшкірних тканин

Висип***

Часто

Гематома, кропив’янка, свербіж

Нечасто

Ангіоневротичний набряк

Рідко<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareas= t-language: RU'>

Вузликова еритема, мультиформна еритема

Дуже рідко

З боку кістково-м’язової системи і сполучної тканини

Артралгія, міалгія, включаючи м’язові судоми=

Нечасто

З боку нирок та сечовивідних шляхів

Енурез у дітей

Нечасто

Загальні розлади і побічні реакції, викликані прийомом лікарського за= собу

Пірексія***

Часто

Астенія/втома, нездужання, набряк

Нечасто

*Часто= та визначена згідно з частотою повідомлень у базі даних клінічних досліджень= : дуже часто (≥1/10), часто (від ≥1/100 до <1/10), нечасто (від ≥1/1000 до <1/100), рідко (від ≥1/10000 до <1/1000), дуже рідко (<1/10000).

**Ця побі= чна реакція спостерігалася з частотою «дуже часто» у пацієнтів, які застосову= вали монтелукаст, а також у пацієнтів, які отримув= али плацебо, під час клінічних досліджень.

***Ця поб= ічна реакція спостерігалася з частотою «часто» у пацієнтів, які застосовували = монтелукаст, а також у пацієнтів, які отримували пл= ацебо, під час клінічних досліджень.

§<= /sup>Рідко<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk10631882'>.

Термін придатност= і. 3 роки.

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упак= овці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 10 таблеток у блістері; по= 3 блістери у картонній упаковці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

Торрент Фармасьютікалс Лтд.<= /o:p>

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.=

Індрад Плант, Вілл. Індрад, Талука Каді, Діст. Мехсана Гуджарат 38= 2721, Індія.

Системи органів	Побічні реакції	Частота*
Інфекції та інвазії	Інфекції верхніх дихальних шляхів**	Дуже часто
З боку системи крові та лімфатичної системи<= /p>	Тенденція до посилення кровоточивості	Рідко<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareas= t-language: RU'>
Тромбоцитопенія=	Дуже рідко
З боку імунної системи	Реакції гіперчутливості, в тому чи= слі анафілаксія	Нечасто
Еозинофільна інфільтрація печінки	Дуже рідко
З боку психіки	Порушення сну, у тому числі нічні кошмари, безсоння, сомнамбулізм, тривожність, ажитація, включаючи агресивну поведінку або ворожість, депре= сія, психомоторна гіперактивність (включаючи дратівливість, неспокій, тремор^§) =	Нечасто
Порушення уваги, погіршення пам’яті, тик	Рідко<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareas= t-language: RU'>
Галюцинації, дезорієнтація, суїцидальні дум= ки та поведінка (суїцидальність), обсесивно-компульсивні розлади, дисфемія	Дуже рідко
З боку нервової системи	Запаморочення, млявість, парестезія/гіпестезія, судоми	Нечасто
З боку серця	Пальпітація	Рідко<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareas= t-language: RU'>
З боку дихальної системи, органів грудної клітки і середостіння<= /o:p>	Носова кровотеча	Нечасто
Синдром Чарга – Стросса (див. розділ «Особливості застосування»), легенева еозинофілія	Дуже рідко
З боку шлунково-кишкового тракту	Діарея*, нудота, блювання**	Часто
Сухість у роті, диспепсія	Нечасто
З боку гепатобіліарної системи=	Підвищення рівня трансаміназ сироватки (АЛТ, АСТ)	Часто
Гепатит (включаючи холестатичне, гепатоцелюлярне та змішане ураження печінки)	Дуже рідко
З боку шкіри і підшкірних тканин	Висип***	Часто
Гематома, кропив’янка, свербіж	Нечасто
Ангіоневротичний набряк	Рідко<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareas= t-language: RU'>
Вузликова еритема, мультиформна еритема	Дуже рідко
З боку кістково-м’язової системи і сполучної тканини	Артралгія, міалгія, включаючи м’язові судоми=	Нечасто
З боку нирок та сечовивідних шляхів	Енурез у дітей	Нечасто
Загальні розлади і побічні реакції, викликані прийомом лікарського за= собу	Пірексія***	Часто
Астенія/втома, нездужання, набряк	Нечасто
Часто= та визначена згідно з частотою повідомлень у базі даних клінічних досліджень= : дуже часто (≥1/10), часто (від ≥1/100 до <1/10), нечасто (від ≥1/1000 до <1/100), рідко (від ≥1/10000 до <1/1000), дуже рідко (<1/10000). Ця побі= чна реакція спостерігалася з частотою «дуже часто» у пацієнтів, які застосову= вали монтелукаст, а також у пацієнтів, які отримув= али плацебо, під час клінічних досліджень. **Ця поб= ічна реакція спостерігалася з частотою «часто» у пацієнтів, які застосовували = монтелукаст, а також у пацієнтів, які отримували пл= ацебо, під час клінічних досліджень. §<= /sup>Рідко<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk10631882'>.