= 30;НСТРУКЦІЯ

для медичного застосуванl= 5;я лікарськогl= 6; засобу

<= /p>

В= 030;РОПІЛ

(VIROP= IL)

Склад:

діючі речовини: до= ;лутегравір, ламівудин, тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарат;

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить долутегр= авіру натрію еквівалентl= 5;о долу = 90;егравіру 50 мг, ламівудину 300 мг, т&#= 1077;нофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату 300 мг= ;

допоміжні речовини: маніт (Е 421), целюлоза мікрокристk= 2;лічна*, натрію крохмальглo= 0;колят, повідон, натрію стеа = 88;илфумарат, натрію кроскармелl= 6;за, лактози моногідрат, крохмаль прежелатинo= 0;зований, магнію стеарат, покриття Opadry ІІ= White 85F18422**;

* використо = 74;ується целюлоза мікрокристk= 2;лічна Avicel PH 101 и Avicel PH 102.

**склад покриття Opadry ІІ= White 85F18422: c = 87;ирт полівінілоk= 4;ий, титану діоксид (E 171), макрогол, тальк.

Ліка&= #1088;ська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.=

Основн= 110; фізико-хімі = 95;ні властивостo= 0;: таблетки капсулоподo= 0;бної форми, вкрит= 110; плівковою оболонкою від білого д= 086; майже білог = 86; кольору з тисненням «HP553» з одного бl= 6;ку і гладенькі = 079; іншого.

Фармакотер&= #1072;певтична група.

Противі&= #1088;усні засоби для с= 080;стемного застосуванl= 5;я прямої дії. Противірусl= 5;і засоби для лікування ВІЛ-інфекці = 81; в комбінаціяm= 3;. Код АТХ J05A R.

Фарм&= #1072;кологічні властивостo= 0;.

Фарм= ;акодинамік = 72;.

Долу&= #1090;егравір

Меха&= #1085;ізм дії.

= 044;олутеграві&= #1088; пригнічує ВІЛ-інтегра = 79;у, зв’язуючисn= 0; з активним центром ферменту ін = 90;егрази і блокуючи е= 090;ап інтеграції ретровірусl= 5;ої дезоксирибl= 6;нуклеїново= 111; кислоти (ДНК), який є основ= 085;им для циклу реплікації вірусу імунодефіцl= 0;ту людини (ВІЛ).

Ламівудин+т= енофовір<= /u>

Меха&= #1085;ізм дії та фармакодинk= 2;мічні ефекти. Ламіву = 76;ин, негативний енантіомер 2= 217;-дезокси-3’-т= 10;ацитидину, є аналогом дидезоксинm= 1;клеозиду. Тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарат перетворюєm= 0;ься in vivo на тенофовір, нуклеозид монофосфат (нуклеотид) – &= #1072;налог адено= зинмонофосm= 2;ату.

Ламівуд&= #1080;н і тенофовір фосфорилююm= 0;ься клітинними ферментами для утворення ламівудину=

трифосф&= #1072;ту та тенофові = 88;у дифосфату відповідно.

Ламівудин<= /span>у трифосфат та тенофовіру дифосфат конкурентнl= 6; пригнічуютn= 0; ВІЛ-1 зворотну транскрипт&= #1072;зу (RT), що призводить до п= 077;реривання ланцюга ДНК. Обидві речовини активні проти ВІЛ-1 та ВІЛ-2, а також проти вірусу гепатиту В.

Резистентність. Шm= 0;ами ВІЛ-1 зі зменшеною сприйнятлиk= 4;істю до тенофовіру та мутація K65R у зворотній транскриптk= 2;зі були відібрані in vitro= . Рези&= #1089;тентність також може виникати in vivo після неефективнl= 6;ї схеми лікування, щ= 086; включала тенофовір.

У клінічних дослідженнn= 3;х у раніше лікованих пацієнтів оцінювали прот&= #1080;вірусну активніст= 100; тенофовіру проти штамі = 74; ВІЛ-1, резистент= 085;их до нуклеозиднl= 0;х інгібіторіk= 4;. Отримані ре = 79;ультати вказують на те, що пацієнти, у яких ВІЛ пройшов 3 або більше мутацій, пов= 217;язаних з анал&= #1086;гом у (thymidine‑analogue associated mutations – TAMs), що включали аб = 86; M41L, або L210W мутацію зворотної т = 88;анскриптаз&#= 1080;, показували зменшену реакцію на лікування тенофовіром.

У багатьох випадках, коли схема лікування з ламівудиноl= 4; є неефектив = 85;ою (хоч і менш часто, коли схема лікування містить інгібітор протеази, стимульоваl= 5;ий ритонавіроl= 4;), мутації M184V можуть виявлятися на ранній стадії лікування. Мутація M184V спl= 8;ичиняє високий рівень стійкості д = 86; ламівудину (зниження чутливості більш ніж у 300 разів). Реплікація вірусу з мутацією M184V є = 84;еншою, ніж у незміненогl= 6; вірусу. Дані in vitro свідчать пр = 86; те, що продовженнn= 3; лікування л = 72;мівудином в складі антиретровo= 0;русної терапії, незважаючи на розвиток M18= 4V, може забезп = 77;чити залишкову антиретровo= 0;русну активність (вірогідно, через поруш = 77;ння вірусної рухливості). Клінічна значимість цих даних не встановленk= 2;. Тому підтри = 84;уваль&= #1085;е лікування ламівудиноl= 4; за наявност= 10; мутації M184V моk= 8;на розглянути = 90;ільки у разі високl= 6;го ризику неефективнl= 6;сті основної сх = 77;ми лікування нуклеозиднl= 0;ми інгібітораl= 4;и зворотної транскриптаз&= #1080;.

Перехре&= #1089;на резистентнo= 0;сть, спри&= #1095;инена мутацією M184V, обмежена нуклеозиднl= 0;ми/ нуклеотиднl= 0;ми інгібітораl= 4;и класу антиретровo= 0;русних агентів. M184V забезпечує повну перех = 88;есну резистентнo= 0;сть до емтрицитабo= 0;ну. Для зидовудину і ставудину зберігаєтьl= 9;я антиретровo= 0;русна активність проти стійкого до ламівудину ВІЛ-1. Абакавір зберігає антиретровo= 0;русну дію проти резистk= 7;нтного до ламівуд&= #1080;ну ВІЛ-1, що має тільки мутацію M184V. Мутація M184V демонструє зниження чутливості до диданози = 85;у до 4 разів; клінічне значення цього явища = 085;евідоме.

= Клінічні результати. У разі застосуванl= 5;я тенофовіру та ламівуди = 85;у разом з ефавіренцоl= 4; раніше не ліковани = 84; пацієнтам з ВІЛ-1 частка пацієнтів з ВІЛ-РНК < 50 копій/мл становила 76,3 % = 10; 67,8 % на 48 та 144 тижн= 110; відповідно.

Фарм&= #1072;кокінетика= ;.

Долутег&= #1088;авір.

Фар&#= 1084;акокінетик= а долутегравo= 0;ру аналогічна = 91; здорових та ВІЛ-інфіков = 72;них осіб. Варіаб= 077;льність фармакокінk= 7;тики долутегравo= 0;ру низька або середня. В дослідженнn= 3;х фази І серед здорових добровольцo= 0;в КВb% для показн&#= 1080;ків площі під кривою «концентраm= 4;ія-час» (AUC) та мак= ;симальної концентрацo= 0;ї (C_max<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"; mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU;mso-bidi-font-style:italic'>)<= /span> коливався від ~20 до 40%, а Ct – від 30 до 65 % у усіх дослідженнn= 3;х. Варіабельнo= 0;сть &#= 1092;армакокіне= тики долутегравo= 0;ру була вищою у ВІЛ-інфіков = 72;них пацієнтів порівняно з= 10; здоровими добровольцn= 3;ми. Варіабельнo= 0;сть у пацієнта (КВw%) є більш низькою, ніж варіабельнo= 0;сть між пацієнт = 72;ми.

Всмокту&= #1074;ання.

До= лутегравір швидко всмоктуєтьl= 9;я після перор = 72;льного застосуванl= 5;я з середнім T_{max<=
/sub>        =

2–3} го= дини після прийому таблетки.=

Пр= ийом їжі збільшував ступінь і сповільнювk= 2;в швидкість всмоктуванl= 5;я долутегравo= 0;ру. Біодоступнo= 0;сть долутегравo= 0;ру залежить ві = 76; складу продуктів харчування: продукти з низьким, середні&= #1084; і високим<= /span> вмістом жирів збільшувалl= 0; AUC_(0-_¥₎ долутег= равіру на 33 %, 41 % та 66 %, збільшувалl= 0; C_max на 46 %, 52 % і 67 %, подовжувалl= 0; T_max до 3, 4 та 5 годин з 2 годин в умовах прийому нат = 97;е відповідно. Вказане підвищення фармакокінk= 7;тичних показників може бути клінічно значущим, якщо у пацієнта існує певна резистентнo= 0;сть до препаратів класу інгіб= 10;торів інтегрази. Таким чином, препарат рекомендуєm= 0;ься застосовувk= 2;ти під час прий= 086;му їжі пацієнтам, інфікованиl= 4; ВІЛ, з резист&#= 1077;нтністю до препаратів класу інгібіторіk= 4; інтегрази (див. розділ «Спосіб застосуванl= 5;я та дози»).

Аб= солютна біодоступнo= 0;сть долутегравo= 0;ру не визначаласn= 3;.

Роз= 087;оділ.

Дол&#= 1091;тегравір має високу здатність д = 86; зв’язуваннn= 3; (> 99 <= /span>%) з білками плазми крові, що було встановленl= 6; на основі даних in vitro. Видимий об’= 08;м розподілу становить 17<= /span>–20 л у пацієнтів, інфікованиm= 3; ВІЛ, на основі популяційнl= 6;го аналізу фармакокінk= 7;тики. Загальні співвідношk= 7;ння концентрацo= 0;й радіоактивl= 5;ості, пов’язаної = 79; препаратом, &#= 1091; крові та плазмі коливаютьсn= 3; в діапазоні = 074;ід 0,441 до 0,535, що вказує на мінімальниl= 1; зв’язок радіоактивl= 5;ості з клітинним = 80; компонентаl= 4;и крові. Незв’= 103;зана частка долутегравo= 0;ру в плазмі збі= 083;ьшується при низьком = 91; рівні сироватковl= 6;го альбуміну (< 35 г/л), що можна побачити у пацієнтів з печінковою недостатніl= 9;тю середнього ступеня тяжкості.=

Дол&#= 1091;тегравір визначаєтьl= 9;я у спинномозкl= 6;вій рідині (СМР). У= 13 пацієнтів, я= 082;і раніше не отримували лікування і на даний момент знаходилисn= 3; на стабільномm= 1; режимі долутегравo= 0;ру в комбінаці= 11; з абакавіро = 84;/ламівудино&= #1084;, концентрацo= 0;я долутегравo= 0;ру в СМР в середньому становила 18 нг/мл (що є на рівні концентрацo= 0;ї незв’язаноo= 1; частки препарату в плазмі та вище, ніж IC50).

Дол&#= 1091;тегравір визначаєтьl= 9;я у статевих ш= 083;яхах чоловіків т = 72; жінок. AUC у шийково-піх = 74;ових виділеннях, тканині шийки матки та тканині піхви стан= ;овила 6–10 % відповідноk= 5;о показника у плазмі, визначеногl= 6; у рівноважноl= 4;у стані. AUC у сім̵= 7;яній рідині та тканині прямої кишк = 80; становила відповідно 7 та 17 <= /span>% аналогічноk= 5;о показника у плазмі, визначеногl= 6; у рівноважноl= 4;у стані.

Біо= 090;рансформац&= #1110;я.

До= лутегравір переважно метаболізуn= 8;ться в процесі глюкуронізk= 2;ції ферментом UGT1A1 = 10; незначною м= 10;рою – ферментом CYP= 3A. Долутегравo= 0;р циркулює го= 083;овним чином у плазмі крові; виведення нирками незміненої діючої речо = 74;ини досить низьке (< 1 % дози). 53 % загальної дози препарату, введеної перорально, виводиться = 74; незміненомm= 1; вигляді з фекаліями. Невідомо, повністю чи частково це пов’язано з неабсорбовk= 2;ним препаратом або екскрец= 10;єю з жовчю кон’= 102;гату глюкуронідm= 1;, який може в подальшому = 88;озкладатис&#= 1103; з утворення = 84; вихідної сполуки в просвіті кишечнику. 32<= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif";mso-ansi-la= nguage: UK;mso-fareast-language:RU'> % загальної дози препарату, введеної перорально, виділяєтьсn= 3; з сечею у вигляді глюкуронідm= 1; долутегравo= 0;ру (18,9 % загальної дози), метаболіту N-деалкілува= 085;ня (3,6 % загальної дози) та метаболіту, утвореного = 96;ляхом окислення н = 72; бензиловомm= 1; вуглеці (3 % загальної дози).

Виведен&= #1085;я.
Пе= ріод напіввиведk= 7;ння долутегравo= 0;ру становить ~14 годин. Видимий загальний кліренс препарату з плазми кров= 10; (CL/F) становить приблизно 1 л/годину у пацієнтів, інфікованиm= 3; ВІЛ, що було в&= #1089;тановлено на основі популяційнl= 6;го аналізу фармакокінk= 7;тики.

Тенофов&= #1110;ру дизопрокси= лу фумарат

Тенофовір = 91; дизопроксиl= 3;у фумарат – це розчинний у воді ефір пропрепараm= 0;у, який швидко перетворюєm= 0;ься in vivo на тенофовір т = 72; формальдегo= 0;д.

Тенофовір перетворюєm= 0;ься внутрішньоl= 2;літинно на тенофовіру монофосфат та на активний компонент – тенофовір= 091; дифосфат.=

Всм= 086;ктування= .

Після пероральноk= 5;о введення ВІЛ-інфіков = 72;ним пацієнтам тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарат швидко всмоктуєтьl= 9;я та перетвор= 02;ється на тенофові = 88;. Після застосуванl= 5;я одноразовоo= 1; дози комбінації ламівудину/ = 90;енофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату 300 мг= /300 мг здоровим добровольцn= 3;м сk= 7;реднє значення тенофовіру Cmax (±SD) становило 312 (±68) нг/мл, <= span lang=3DEN-US style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif= "; mso-font-kerning:14.0pt;mso-ansi-language:EN-US'>AUC 2754 нг·год/мл (±586). = Cереднє значення (±SD) тено = 92;овіру Т_{max <=
/sub>становило 2,06 (&=
plusmn;0,61) години.}

При пероральноl= 4;у заст&= #1086;суванні тенофовір= 091; дизопроксиl= 3;у фумарату пацієнтам н = 72;тще пероральна біодоступнo= 0;сть становила приблизно 25 %. = Прий&= #1086;м тенофовір= 091; дизопроксиl= 3;у фумарату з багатою на жири їжею підвищувалl= 6; пероральну = 73;іодоступні&#= 1089;ть, при цьому значення AUC тенофовіру збільшувалl= 6;ся приблизно н = 72; 40 %, а C_max – приблизно н = 72; 14 %. Проте введення тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату з легкою їжею не мало істотного впливу на фармакокінk= 7;тику тенофовіру.

Роз= 087;оділ.

Після внутрішньоk= 4;енного введення сталий об’є = 84; розподілу тенофовіру становив приблизно 800 м= л/кг. ами плазми або сироватки крові становило менше 0,7 та 7,2 % відповідно = 74; діапазоні концентрацo= 0;й тенофовіру від 0,01 до 25 мкг/мл.

<= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif";mso-font-ke= rning: 14.0pt'>Виведення.

Тенофов&= #1110;р головним чином виводиться нирками як шляхом фільтрації, так і активною тубулярною транспортнl= 6;ю системою, пр= 080; цьому після внутрішньоk= 4;енного введення приблизно 70–80 % дози виводиться = 74; незміненомm= 1; вигляді із сечею. Загальний кліренс спосте = 88;ігався на рівні приблизно 230= мл/год/кг (близько 300 мл/хв). Нирковий кліренс спосте = 88;ігався на рівні швидкості гломеруля = 88;ної фільтрації при= 073;лизно 160 мл/год/кг (бл= ;изько 210 мл/хв). Це вказує на те, що тубулярн = 72; секреція є в= 072;жливою частиною виведення тенофовіру. Після пероральноk= 5;о заст&= #1086;сування остаточни= 081; період напіввиведk= 7;ння тенофовіру становить від 12 до 18 годин.

У дослідженні було встановленl= 6;, що тенофові = 88; виводиться шляхом активної тубулярної секреції, проходячи про= 082;симальні канальцеві клітини за допомогою транспортеl= 8;ів органічних іон= 110;в людини (hOAT) 1 та= 3 та виводиться = 79; сечею за допомогою резистентнl= 6;го до багатьох ліка&= #1088;ських засобів білка 4 (multidrug resistant protein 4 – MRP 4).

Досл&= #1110;дження in vitro показали, що ні тенофові = 88;, ні тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарат не є субстратамl= 0; ферментної системи CYP450.=

Вік та стать.

Обмежені дані досліджень = тенофовір = 91; у жінок вказують на те, що стать не має значного впливу на фармакокінk= 7;тику тенофовіру. Фармакокінk= 7;тичні дослідженнn= 3; у дітей та пі&#= 1076;літків (до 18 років), а та&= #1082;ож пацієнтів літнього віку (понад 65 років) не проводили.=

Нир= 082;ові порушення<= /i>.

Пара&= #1084;етри фармакокінk= 7;тики тенофовіру = 74;изначалися після введення одноразовоo= 1; дози 245 мг тенофовіру дизопроксиl= 3;у 40 неінфіковаl= 5;им ВІЛ та HBV пацієнтам з нирковими порушеннямl= 0; різного ступеня, що визначалисn= 3; відповідно до вихідног = 86; значення кліренсу креатиніну (КК) (нормал&#= 1100;на функція нирок, якщо К&#= 1050; > 80 мл/хв; невеликі порушення – при КК 50–79 мл/хв; помірні – пр= 080; КК 30–49 мл/хв та тяжкі – при К&#= 1050; 10–29 мл/хв= ). Порівняно з пацієнтам = 80; з нормально= 02; функцією нирок середня експозиція (% CV) тенофовіру збільшиласn= 3; з 2 185 (12 %) нг·год/мл в осіб з КК > 80 = ;мл/хв до відповідно 3064= (30 = ;%) = ;нг·г= од/мл, 6009 (42 %) нг·год/мл тk= 2; 15 985 (45 %) нг·год/мл у пацієнтів з незначними, помірними т = 72; тяжкими порушеннямl= 0; функції нирок. Очіку= 108;ться, що збільшення інтервалу між введеннями препарату призведе до більш високих пік = 86;вих концентрацo= 0;й в плазмі крові та менших рівн= 10;в у пацієнтів з нирковими порушеннямl= 0; порівняно з пацієнтами, що мають нормальну функцію нирок. Кl= 3;інічне значення цього невідоме.=

У пацієнті= 074; з терміналь = 85;ою стадією захворюванl= 5;я нирок (КК <&n= bsp;10 мл/хв), які потребувалl= 0; гемодіалізm= 1;, концентрацo= 0;ї тенофовіру між діалізами значно збільшувалl= 0;ся протягом 48 годин, досягаючи середнього значення C_max 1 032 нг/мл та середнього значення AUC_0‑48=
h 42 857 нг·год/мл= .

Рекомендо = 74;ано, щоб інтерва = 83; між введеннями = 90;енофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату в дозі 245 мг був змінений у пацієнтів і = 79; кліренсом к = 88;еатиніну < 50 мл/хв і у пацієнтів, які вже мают= 100; термінальну стадію порушення функції нирок та потребують діалізу (див. розділ «Спо = 89;іб застосуванl= 5;я та до&#= 1079;и»).

Фармакокі = 85;етика тенофовіру = 91; пацієнтів, я= 082;і не перебува= 02;ть на гемодіалізo= 0;, з кліренсом = 082;реатиніну < 10 мл/хв та у пацієнтів з термінальною<= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif";mso-font-ke= rning: 14.0pt'> стадією порушення функції нирок, які перебуваютn= 0; на перитонеалn= 0;ному або інших формах діалізу, не досліджуваl= 3;ася.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"; mso-font-kerning:14.0pt;mso-ansi-language:UK'>Пору&= #1096;ення з боку печінки. Однора = 79;ову дозу тенофовіру дизопроксиl= 3;у 245 мг вводили неінфіковаl= 5;им ВІЛ та гепатитом B п&#= 1072;цієнтам з різними ступенями печінкових порушень, що &#= 1074;изначалися відповідно до класифікацo= 0;ї Чайлда–П’ю̵= 1;Туркота. Параметри фармакокінk= 7;тики тенофовіру істотно не змінювалисn= 3; у пацієнтів = 079; порушеннямl= 0; печінки, що вказувало н = 72; відсутніст&= #1100; потреби у коригуваннo= 0; дози. Середн= 110; (% CV) значення C_max та AUC_0-∞ тенофовіру становили 223<= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif";mso-font-ke= rning: 14.0pt'> (34,8 %) = ;нг/мл та 2050 (50,8 %) нг·год/мл вo= 0;дповідно у осіб без печінкових порушень, 289 (46,0 %) = ;нг/мл та 2310 (43,5 %) нг·год/мл у осіб з помірними порушеннямl= 0; функції печінки та 305= (24,8 %) = ;нг/мл та 2740 (44,0 %) нг·год/мл у осіб з тяжкими печінковимl= 0; порушеннямl= 0;.

Внутріш&= #1085;ьоклітинна фармакокінk= 7;тика. У мононуклеаl= 8;них клітинах периферійнl= 6;ї крові людин = 80;, що не відтворюютn= 0;ся, період напі = 74;виведення тенофовіру дифосфату становить приблизно 50 годин, тоді як цей показ= 085;ик у стимульоваl= 5;их фітогемоглn= 2;тиніном PBMCs становив приблизно 10 годин.

Ламівудин<= /u>.

Ламівуд&= #1080;н швидко всмоктуєтьl= 9;я після перор = 72;льного застосуванl= 5;я.

h= 1;іодоступні= 089;ть ламівудину становить 80–85= %.

i= 5;ісля одноразовоk= 5;о застосуванl= 5;я комбінації ламівудину/теноф= овіру дизопроксиl= 3;у фумарат&= #1091; 300 мг/300 мг у здорових добровольцo= 0;в середнє значення (±SD) l= 3;амівудину C_max становил= 086; 2,24 мкг/мл (±0,69), а відповідне значення AUC становило 10,54 мкг/год/м= ;л (±2,94). Середнє значення (±SD) ламівудину Tmax становило 2,15 години (±0,87). Одночасне застосуванl= 5;я ламівудину з їжею призводить до затримки tmax та зниження Cmax на 47 %. Проте кількість л = 72;мівудину, що всмоктуєтьl= 9;я (згідно з показни&= #1082;ом AUC), не з&= #1084;інюється.<= /span>

Розподі&= #1083;.

h= 4;ослідження показали, що після внутрішньоk= 4;енного застосуванl= 5;я середній обR= 17;єм розподілу л = 72;мівудину становить 1,3 л/кг. Ламівуд&#= 1080;н демонструє лінійну фармакокінk= 7;тику у терапевтичl= 5;ому діапазоні доз та показує обмежене звR= 17;язування з основними білками плазми кров= 10; (< 36 % сир&= #1086;ваткового альбуміну in vitro).

Метабол&= #1110;зм.

i= 1;амівудин проходить через мале коло виведе = 85;ня. Ламівудин переважно виводиться = 74; незміненомm= 1; вигляді нир = 82;ами<= span style=3D'font-size:12.0pt;mso-bidi-font-size:10.0pt;font-family:"Times New = Roman","serif"; mso-fareast-language:RU'>. Імовірністn= 0; метаболічн&#= 1086;ї взаємодії з ламівудиноl= 4; низька чере = 79; те, що незначна кількість ламівудину = 84;етаболізує&#= 1090;ься печінкою (5–10= %) та ріве = 85;ь зв’язуваннn= 3; з білками плазми кров= 10;. Є низьким.

Вив= 077;дення.

Період напіввиведk= 7;ння ламівудину становить від 5 до 7 годин= ;. Період напі = 74;виведення вну= 090;рішньокліт&= #1080;нного ламівудину трифосфат = 91; – приблизно 22 години. Середній системний кліренс ламівудинm= 1; становить приблизно 0,32 л/год/кг з переважно нирковим кліренсом (біль&= #1096;е 70 %), включаючи канальцеву секрецію через органічну катіонну транспортнm= 1; систему.

Окр= 077;мі групи пацієнтів<= /i>.

Нир= 082;ові порушення.=

Дослідж&= #1077;ння показали, що &#= 1085;иркові порушення впливають н = 72; виведення л = 72;мівудину. Зниження дози рекомендуєm= 0;ься пацієнтам з кліренсом креатиніну X= 04; 50 мл/хв.

Клінічні характерисm= 0;ики.

Пока&= #1079;ання.

Ліку= ;вання дорослих, інфікованиm= 3; вірусом іму = 85;одефіциту людини (ВІЛ).

<= /b>

Прот&= #1080;показання.=

Підвище&= #1085;а чутливість до діючих речовин або до будь-якої допоміжної речовини.=

Одночас&= #1085;е застосуванl= 5;я з дофетилідоl= 4;.

Взає&= #1084;одія з іншими лік= 072;рськими засобами та інші види вз= 072;ємод&= #1110;й.

Долутег&= #1088;авір.

Вплив інших препаратів на фармакокінk= 7;тику долутегравo= 0;ру.

Якщо існує резистентнo= 0;сть до препаратів = 82;ласу інгібіторіk= 4; інтегрази, необхідно н = 77; допустити впливу факторів, як= 110; зменшують концентрацo= 0;ю долутегравo= 0;ру.

Долутег&= #1088;авір переважно виводиться шляхом метаболізмm= 1; під дією ферменту UGT1A1. Долутегравo= 0;р також є субстратом UGT1= A3, UGT1A9, CYP3A4, Pgp та BCRP (білок резистентнl= 6;сті раку молочної залози); таки&#= 1084; чином, лікарські засоби, які індукують ц= 10; ферменти, можуть знизити плазмову концентрацo= 0;ю долутегравo= 0;ру і зменшити його терапевтичl= 5;ий ефект. Одноч= 072;сне застосуванl= 5;я долутегравo= 0;ру з іншими лікарськимl= 0; засобами, як= 110; пригнічуютn= 0; ці ферменти, може підвищити плазмову ко = 85;центрацію долутегравo= 0;ру.

Всмокту&= #1074;ання долутегравo= 0;ру зменшуєтьсn= 3; певними антациднимl= 0; препаратамl= 0; (див. таблицю 1).<= /p>
Вплив долутегравo= 0;ру на фармакокінk= 7;тику інших препаратів.

In vivo долутегравo= 0;р не впливає н= 072; мідазолам – детектор CYP3A4. Н= 072; основі іn vivo та іn vi= tro даних, не очікується впливу долу = 90;егравіру на фармакокінk= 7;тику лікарських засобів, які є субстратамl= 0; будь-якого основного ферменту аб = 86; переносникk= 2;, такого як CYP3A4, CYP2C9 та P-gp.

In vitro долутегравo= 0;р пригнічує нирковий білок ˗ пере = 85;осник органічних катіонів 2 (OCT2) і мультипереl= 5;осник препаратів та переносник токсинів екструзії 1 (MATE-1).= In vivo у пацієнтів спостерігаl= 3;ося зниження кл= 10;ренсу креатиніну на 10–14 % (секреторнk= 2; фракція залежить ві = 76; переносникk= 2; OCT2 та MATE-1). In viv= o долутегравo= 0;р може підвищуватl= 0; плазмові ко = 85;центрації лікарських засобів, виведення яких залежить ві = 76; OCT2 або MATE-1 (таких як дофетилі = 76;, метформін).

In vitro долутегравo= 0;р пригнічує ниркові переносникl= 0; захоплення субстратів, переносникl= 0; органічних аніонів OAT1 та OAT3. З огляду на недостатніl= 1; вплив субстрату т = 77;нофовіру на фармакокінk= 7;тику ОАТ in vivo, пригніченнn= 3; ОАТ1 in vivo= мk= 2;лоймовірне. Пригніченнn= 3; OAT3 не досліджуваl= 3;ося in vivo. Долутегравo= 0;р може збільшуватl= 0; плазмові ко = 85;центрації лікарських засобів, виведення яких залежить ві = 76; OAT3.

Встанов&= #1083;ені та можливі взаємодії з певними антиретровo= 0;русними та іншими лікарськимl= 0; засобами перелічені = 74; таблиці 1 нижче, в якій підвищення позначаєтьl= 9;я символом ↑, зниження – ↓, відсутністn= 0; змін – ↔, площа під кривою «концентраm= 4;ія-час» – AUC, максималь= ;на зареєстровk= 2;на концентрацo= 0;я – C_max, концентрацo= 0;я в кінці періоду дозування – Cτ.

Таб= 083;иця 1=

Взаємод&= #1110;ї ліка&= #1088;ських засобів

Г= 088;упи лікарських засобів

В= 079;аємодія, середнє геометричн= 077; значення зм&#= 1110;ни (%)

Р= 077;комендації щодо одночасног= 086; застосуван= 085;я

П= 088;отивірусні препарати проти ВІЛ-1

Ненукле= ;озидні інгібітори зворотної транскрипт= 072;зи

Етравір= ;ин (без бустованих інгібіторі= 074; протеази)

Д= 086;лутегравір ¯

AUC ¯ 71= %

C_max<=
/sub>¯ 52%

Cτ ¯ 88= %

Е= 090;равірин «

(с&#= 1090;имуляція ферментів UGT1A1 та CYP3A)

Етравір= ;ин без бустованих інгібіторі= 074; протеази знижує концентрац= 110;ю долутеграв= 110;ру в плазмі крові. Рекомендов= 072;на доза долутеграв= 110;ру становить 50 мг 2 рази на добу при лікуванні етравірино= 084; без бустованих інгібіторі= 074; протеази. Долутегра= 074;ір не можна застосовув= 072;ти з етравірин&#= 1086;м без одночасног= 086; прийому атазанавір= 091;/ритонавіру, дарунавіру/&#= 1088;итонавіру або лопінавіру/&#= 1088;итонавіру пацієнтам з резистентн= 110;стю до препарат&#= 1110;в класу інгібіторі= 074; інтегрази.

Лопінав= ;ір/

ритонав= ;ір + етравірин

Д= 086;лутегравір «

AUC 11= %

C_max<=
/sub>= 7%

C_`=
4; = 28%

LPV «

RTV «

Немає необхіднос= 090;і в корекції дози.

Дарунав= ;ір/

ритонав= ;ір + етавірин

Д= 086;лутегравір ¯

AUC ¯ 25= %

C_max<=
/sub>¯ 12%

C_`=
4; ¯ 36%

DRV «

RTV «

Немає необхіднос= 090;і в корекції дози.

Ефавіре= ;нц

Д= 086;лутегравір ¯

AUC ¯ 57= %

C_max<=
/sub>¯ 39%

C_`=
4; ¯ 75%

Е= 092;авіренц « (історичні контролі)

(с&#= 1090;имуляція ферментів UGT1A1 та CYP3A)=

Рекомен= ;дована доза долутеграв= 110;ру стано= ;вить 50 мг 2 рази на добу при одночасном= 091; застосуван= 085;і з ефавіренцо= 084;.

Якщо є резистентн= 110;сть до препаратів класу інгібіторі= 074; інтегрази, необхідно розглядати питання про альтернати= 074;ні комбінації, які не включають ефавіренц.

Невірап= ;ін

Д= 086;лутегравір ¯

(н&#= 1077; досліджува= 074;ся, очікується аналогічне &#= 1079;меншення впливу, яке спостеріга= 108;ться при застосуван= 085;і ефавіренцу, у зв’язку з індукцією)

Рекомен= ;дована доза долутеграв= 110;ру стано= ;вить 50 мг 2 рази на добу при одночасном= 091; застосуван= 085;і з невірапіно= 084;.

Якщо є резистентн= 110;сть до препаратів класу інгіб&#= 1110;торів інтегрази, необхідно розглядати питання про альтернати= 074;ні комбінації, &= #1103;кі не включають невірапін.

Рилпіві= ;рин

Д= 086;лутегравір «

AUC 12= %

C_max<=
/sub>= 13%

C_`=
4; = 22%

Р= 080;лпівірин «

Немає необхіднос= 090;і в корекції дози.

Нуклеоз= ;идні інгібітори зворотної транскрипт= 072;зи

Тенофов= ;ір

Д= 086;лутегравір «

AUC 1%=

C_max<=
/sub>¯ 3%

C_`=
4; ¯ 8%

Т= 077;нофовір «

Немає необхіднос= 090;і в корекції дози.

Інгібіт= ;ори протеази

Атазана= ;вір

Д= 086;лутегравір =

AUC 91= %

C_max<=
/sub>= 50%

C_`=
4; 18= 0%

А= 090;азанавір « (історичні контролі)

(п&#= 1088;игнічення ферментів UGT1A1 та CYP3A)

Немає необхіднос= 090;і в корекції дози.

Препара= ;т не слід застосовув= 072;ти у дозі понад 50 мг 2 рази добу при одночас&= #1085;ому застосуван= 085;і з атазанавір= 086;м через недостатні= 089;ть даних.

Атазана= ;вір/

ритонав= ;ір

Д= 086;лутегравір =

AUC 62= %

C_max<=
/sub>= 34%

C_`=
4; = 121%

А= 090;азанавір «

Р= 080;тонавір «

(п&#= 1088;игнічення ферментів UGT1A1 та CYP3A)

Немає необхіднос= 090;і в корекції дози.

Препара= ;т не слід застосовув= 072;ти у дозі понад 50 мг 2 рази добу при одночас&= #1085;ому застосуван= 085;і з атазанавір= 086;м через недостатні= 089;ть даних.

Типрана= ;вір/ ритонавір (TPV+RTV)=

Д= 086;лутегравір ¯

AUC ¯ 59= %

C_max<=
/sub>¯ 47%

C_`=
4; ¯ 76%

(с&#= 1090;имуляція ферментів UGT1A1 та CYP3A)

Рекомен= ;дована доза долутеграв= 110;ру стано= ;вить 50 мг 2 рази на добу при одночасном= 091; застосуван= 085;і з типранаві= 088;ом/ритонаві= ром за відсутно&#= 1089;ті резистентн= 086;сті до препаратів класу інгіб&#= 1110;торів інтегрази.

Якщо є резистентн= 110;сть до препаратів класу інгібіторі= 074; інтегрази, необхідно уникати цієї комбінації.

Фосампр= ;енавір/ ритонавір (FPV+RTV)=

Д= 086;лутегравір<= /span>¯

AUC ¯ 35= %

C_max<=
/sub>¯ 24%

Cτ ¯ 49= %

(с&#= 1090;имуляція ферментів UGT1A1 та CYP3A)

Немає необхіднос= 090;і в корекції дози за відс&= #1091;тності резистентн= 086;сті до препаратів класу інгібіторі= 074; інтегрази.

Якщо є резистентн= 110;сть до препаратів класу інгібіторі= 074; інтегрази, необхідно розглядати питання про альтернати= 074;ні комбінації, які не включають фосампрена= 074;ір/ритонаві= р.

Нелфіна= ;вір

Д= 086;лутегравір «

(н&#= 1077; досліджува= 074;ся)

Немає необхіднос= 090;і в корекції дози.

Дарунав= ;ір/

ритонав= ;ір

Д= 086;лутегравір ¯

AUC ¯ 22= %

C_max<=
/sub>¯ 11%

C₂₄¯ 38%

(с&#= 1090;имуляція ферментів UGT1A1 та CYP3A)

Немає необхіднос= 090;і в корекції дози.

Лопінав= ;ір/

ритонав= ;ір

Д= 086;лутегравір «

AUC ¯ 4%=

C_max<=
/sub>« 0%

C₂₄¯ 6%

Немає необхіднос= 090;і в корекції дози.

І= 085;ші противірус= 085;і препарати

Телапре= ;вір

Д= 086;лутегравір =

AUC 25= %

C_max<=
/sub>= 19%

C_`=
4; = 37%

Т= 077;лапревір « (історичні контролі)

(п&#= 1088;игнічення ферменту CYP3A)

Немає необхіднос= 090;і в корекції дози.

Боцепре= ;вір

Д= 086;лутегравір «

AUC 7%=

C_max<=
/sub>= 5%

Cτ 8%=

Б= 086;цепревір « (історичні контролі)

Немає необхіднос= 090;і в корекції дози.

Даклатас= ;вір

Долут= ;егравір «
AUC 33%
C_max = = 29%
Ct = 45%

Д= 072;клатасвір<= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"'> = «

= ;

Даклата= ;свір суттєво не змінює концентрац= 110;ї долутеграв= 110;ру в плазмі крові. Долутеграв= 110;р не змінює ко&= #1085;центрації даклатасві= 088;у в плазмі крові.

Немає необхіднос= 090;і в корекції дози.

І= 085;ші препарати

Протиар= ;итмічні препарати

Дофетил= ;ід

Д= 086;фетилід =

(н&#= 1077; досліджува= 074;ся, потенційне підвищення через пригніченн= 103; переносник= 072; OCT2)

Одночас= ;не застосуван= 085;я долутеграв= 110;ру та дофетиліду протипоказ= 072;не у зв’язку з потенційно загрозливо= 102; для життя вн&= #1072;слідок токсичної дії високою концентрац= 110;єю дофетиліду.

Протису= ;домні препарати

Карбама= ;зепін

Д= 086;лутегравір ¯

AUC ¯ 49%
C_max ¯ 33%
Ct ¯ 73%

Рекомен= ;дована доза долутеграв= 110;ру становить 50 мг 2 рази на добу при одночасном= 091; застосуван= 085;і з карбамазеп= 110;ном. Пацієнтам з резистентн= 110;стю до інгібіторі= 074; інтегрази слід за можл&= #1080;вості призначити препарати, альтернати= 074;ні карбамазеп= 110;ну.

Окскарб= ;азепін

Фенітої= ;н

Фенобар= ;бітал

Д= 086;лутегравір ¯

(н&#= 1077; досліджува= 074;ся, очікується зниження у з&= #1074;’язку зі стимуляціє= 102; ферментів

UGT1A1 та CYP3A, очікується зниження експозиції подібне до т<= /span>акого при застосуван= 085;і з карбамазеп= 110;ном)

Рекомен= ;дована доза долутеграв= 110;ру становить 50 мг два рази на добу при одночасном= 091; застосуван= 085;і з вказаними стимулятор= 072;ми метаболізм= 091;. Пацієнтам з резистентн= 110;стю до інгібіторі= 074; інтегрази слід за можливості призначити комбінації, альтернати= 074;ні вказаним стимулятор= 072;м метаболізм= 091;.

Азольні протигрибк= 086;ві препарати

Кетокон= ;азол

Флукона= ;зол

Ітракон= ;азол

Посакон= ;азол

Ворикон= ;азол

Д= 086;лутегравір «

(н&#= 1077; досліджува= 074;ся)

Немає необхіднос= 090;і в корекції дози. З огляду на дані про інш= 10; інгібітори CYP3A4, суттєве підвищення &#= 1085;е очікується.

Рослинн= ;і препарати

Звіробі= ;й

Д= 086;лутегравір ¯

(н&#= 1077; досліджува= 074;ся, очікується зниження у з&= #1074;’язку зі стимуляціє= 102; ферментів UGT1A1 та CYP3A, очікуєт&#= 1100;ся зниження експозиції, подібне до т<= /span>акого при застосуван= 085;і з карбамазеп= 110;ном)

Рекомен= ;дована доза долутеграв= 110;ру становить 50 мг 2 рази на добу при одночасном= 091; застосуван= 085;і зі звіробоєм. Пацієнтам з резистент&#= 1085;істю до інгібіторі= 074; інтегрази слід за можл&= #1080;вості призначити комбінації, які не включ&= #1072;ють звіробій.

Антацид= ;и та біодобавки

Антацид= ;и, які містять магній/алюм&#= 1110;ній

Д= 086;лутегравір ¯

AUC ¯ 74= %

C_max<=
/sub>¯ 72%

(комплеl= 2;сне зв’язуванн= 103; з полівалент= 085;ими іонами)

Антацид= ;и, які містять магній/алюм&#= 1110;ній, необхідно приймати окремо від долутеграв= 110;ру (щонайменше через 2 години після або за 6 годин до його прийому).

Біодоба= ;вки з кальцієм

Д= 086;лутегравір ¯

AUC ¯ 39= %

C_max<=
/sub>¯ 37%

C₂₄¯ 39%

(комплеl= 2;сне зв’язуванн= 103; з полівалент= 085;ими іонами)

Біодоба= ;вки з кальцієм, залізом або полівітамі= 085;и необхідно приймати окремо від долутеграв= 110;ру (щонайменше через 2 години післ&#= 1103; або за 6 годин до його прий&= #1086;му).

Біодоба= ;вки з залізом

Д= 086;лутегравір ¯

AUC ¯ 54= %

C_max<=
/sub>¯ 57%

C₂₄¯ 56%

(комплеl= 2;сне зв’язуванн= 103; з полівалент= 085;ими іонами)

Полівіт= ;аміни

Д= 086;лутегравір ¯

AUC ¯ 33= %

C_max<=
/sub>¯ 35%

C₂₄¯ 32%

(к&#= 1086;мплексне зв’язуванн= 103; з полівалент= 085;ими іонами)

Кортико= ;стероїди

Предніз= ;он

Д= 086;лутегравір «

AUC 11= %

C_max<=
/sub>= 6%

C_`=
4; = 17%

Немає необхіднос= 090;і в корекції дози.

Протиді= ;абетичні препарати

Метформ= ;ін

М= 077;тформін =

П= 088;и сумісному застосуван= 085;і долутеграв= 110;ру у дозуванні 50 мг один раз на добу

П= 086;казники метформіну: <= o:p>

AUC= = 79%
C_max = = 66%

П= 088;и сумісному застосуван= 085;і долутеграв= 110;ру у дозуванні 50 мг два рази на добу

П= 086;казники метформіну:

AUC = 145 %
C_max = 111%

Слід розглянути корекцію дози метформіну на початку та при завершенні сумісного з&#= 1072;стосування долутеграв= 110;ру з метформіно= 084; для підтрим&#= 1072;ння глікемічно= 075;о контролю. Для пацієнт&#= 1110;в з помірним ступенем ниркової недостатно= 089;ті слід розглянути корекцію дози метфор&#= 1084;іну пр= 080; його сумісному застосуван= 085;і з долутегра&#= 1074;іром, тому що при підвищеній концентрац= 110;ї метформіну підвищуєт= ;ься ризик лактоацидо= 079;у у пацієнтів з помірним ступенем ниркової недостатно= 089;ті.

Протиту= ;беркульозн= 10; препарати

Рифампі= ;цин

Д= 086;лутегравір ¯

AUC ¯ 54= %

C_max<=
/sub>¯ 43%

C_`=
4; ¯72%

(с&#= 1090;имуляція ферментів UGT1A1 та CYP3A)

Рекомен= ;дована доза долутеграв= 110;ру становить 50 мг 2 рази на добу при одночас&#= 1085;ому застосуван= 085;і з рифампіцин= 086;м за відсутно&#= 1089;ті резистентн= 086;сті до препаратів &#= 1082;ласу інгібіторі= 074; інтегрази.

Якщо існує резистентн= 110;сть до препаратів &#= 1082;ласу інгібіторі= 074; інтегрази, необхідно у&#= 1085;икати цієї комбінації (див. розділ «Особливос= 090;і застосуван= 085;я»).

Рифабут= ;ин

Д= 086;лутегравір «

AUC ¯ 5%=

C_max<=
/sub>= 16%

C_`=
4; ¯ 30%

(с&#= 1090;имуляція ферментів UGT1A1 та CYP3A)

Немає необхіднос= 090;і в корекції дози.

Перорал= ;ьні контрацепт= 080;ви

Етиніле= ;страдіол (EE) та Норелгестр= 086;мін (NGMN)

Д= 086;лутегравір «

EE = «

AUC 3%=

C_max<=
/sub>¯ 1%

NGMN «

AUC ¯ 2%=

C_max<=
/sub>¯ 11%

Долутег= ;равір не має фармакодин= 072;мічного впливу на лютеїнізую= 095;ий гормон (ЛГ), фолікулост= 080;мулюючий гормон (ФСГ) та прогестеро= 085;. Немає необхіднос= 090;і в корекції дози перора&#= 1083;ьних контрацепт= 080;вів при їх одночасном= 091; прийомі з долутеграв= 110;ром.

Аналгет= ;ики

Метадон= ;

Д= 086;лутегравір «

М= 077;тадон «

AUC ¯ 2%=

C_max<=
/sub>« 0%

Ct ¯ 1%=

Немає необхіднос= 090;і в корекції дози жодног&#= 1086; з препаратів.

Діти.

Дослідж&= #1077;ння взаємодії проводилисn= 3; лише у дорослих.=

Ламівуд&= #1080;н та тенофовір

Дослідж&= #1077;ння взаємодії проводилисn= 3; тільки у дорослих.=

Зважа&= #1102;чи на результати експерименm= 0;ів in vitro та відомий шля = 93; виведення тенофовіру, можна стверджуваm= 0;и, що імовірністn= 0; взаємодій, щ= 086; опосередкоk= 4;уються CYP450, за участю тенофовіру та інших лікарських засобів низька.

Ламівуд&= #1080;нопосередковані взаємодії<= /span>

Одноч&= #1072;сне застосуванl= 5;я комбінації триметоприl= 4;/сульфамето&#= 1082;сазол збільшує на 40 % концентрацo= 0;ю ламівудину. Коригуваннn= 3; дози не потрібне. Ла= 084;івудин не впливає н= 072; фармакокінk= 7;тику триметоприl= 4;у або сульфаметоl= 2;сазолу. Одночасне застосуванl= 5;я ламівудину = 79; більш висок = 80;ми дозами ко-тримокса = 79;олу, що застосовуєm= 0;ься для лікування пневмонії, спричиненоo= 1; Pneumocystis pneumonia, &#= 1090;а токсоплазмl= 6;зу, не рекомендуєm= 0;ься.

Тенофов&= #1110;ропосередковані взаємодії<= /span>

Диданозин<= /i>. Одноч&= #1072;сне застосуванl= 5;я тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату та диданозину не рекомендуєm= 0;ься.

Лікарські засоби, що виводяться нирками. Оскільки тенофовір голо&= #1074;ним чином виводиться<= /span> нир= 082;ами, одночасне застосуванl= 5;я тенофовіру дизопроксl= 0;лу фумарату з лікарськимl= 0; засобами, що пригнічуютn= 0; функцію нирок або конкурують за активну т= 091;булярну секрецію через транспортнo= 0; білки hOAT 1, hOAT 3 або MR= P 4 (наприклад, цидофовір), може збільшити концентрацo= 0;ю тенофовіру = 90;а/або препаратів, що одночасн = 86; застосовуюm= 0;ься, в сироватці крові.

Слід уникати одночасног&= #1086; ми лікарськими засоб= ами (напри= ;клад, аміноглікоk= 9;иди, амфотерициl= 5; B, фоскармет, г= 072;нцикловір, пентамідин, ванкоміцин, цидофовір або інтерлейкіl= 5;‑2).

= 047;важаючи на те, що такролімус може впливати на функцію нир = 86;к, рекомендуєm= 0;ься проводити р = 77;тельний контроль стану пацієнта пр = 80; його призначеннo= 0; разом з тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумаратом.=

Інші взаємодії. Вза= 108;модії між комбінацієn= 2; тен= 086;фовіру дизопроксиl= 3;у фумарату та ламівудину = 91; дозі 300 мг/300 мг та інгібіто = 88;ами ВІЛ протеаз = 80;, а також противірусl= 5;ими<= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif";mso-fareast= -language: RU'> агентами, крім інгібіторіk= 4; протеаз, наведено в таблиці 2 (в якій підвищення позначаєтьl= 9;я символом ↑, зниження – ↓, відсутністn= 0; змін – ↔).

Таблиця 2

Г= 088;упи лікарських засобів

В= 079;аємодія, середнє геометричн= 077; значення зм&#= 1110;ни (%)

Р= 077;комендації щодо одночасног= 086; застосуван= 085;я

Антибак= ;теріальні лікарські засоби

А= 085;тиретровір&= #1091;сні засоби

І= 085;гібітори протеази

Атазана= ;вір

(400 мг 1 раз на добу)

А= 090;азанавір:

AUC ¯ 25= %

C_max<=
/sub>¯ 21 %

C_{min =}¯ 40= %

= ;

Т= 077;нофовір:

AUC ↑ 24%

C_=
max ↑ 14%

C_min ↑ 22%

При приk= 9;наченні атазанавір= 091; з комбінаціє= 102; тенофовірm= 1; дизопрокси= 083;у фумарату/ламіву&#= 1076;ину, таблеток 300 мг / 300 мг, атазанавір слід призначати у дозі 300 мг 1 ра&= #1079; на добу з ритонавіро= 084; 100 мг 2 рази на <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"; mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU'>добу.

Атазана= ;вір/

Ритонав= ;ір

(300 мг/100 мг 1 раз на добу)

А= 090;азанавір:

AUC ↓ 25%

C_=
max ↓ 28%

C_=
min ↓ 26%

&= nbsp;

Т= 077;нофовір:

AUC ↑ 37%

C_=
max ↑ 34%

C_min ↑ 29%

Кор&= #1077;кція дози не потрібна. Посилення д&#= 1110;ї тенофовіру може потенціюва= 090;и пов’язані з тенофовіро= 084; побічні реа&#= 1082;ції, включаючи ниркові розлади. Функцію нирок слід р&= #1077;тельно контролюва= 090;и.

Лопінав= ;ір/ритонавір

(400 мг/100 мг 2 рази на добу)=

З= 085;ачного впливу на фармакокін= 077;тичні параметри лопінавіру/&#= 1088;итона віру не спостеріга= 083;ося.

Т= ;енофовір:

AUC ↑ 32%

C_=
max ↔

C_min ↑ 51%

Кор&= #1077;кція дози не потрібна. Посилення д&#= 1110;ї тенофовіру може потенціюва= 090;и пов’язані з тенофовіро= 084; побічні реа&#= 1082;ції, включаючи ниркові розлади. Функцію нирок слід р&= #1077;тельно контролюва= 090;и.

Дарунав= ;ір/ритонавір

(300 мг/100 мг 2 рази на добу)=

З= 085;ачного впливу на фармакокін= 077;тичні параметри дарунавіру/&#= 1088;итонавіру не спостері&#= 1075;алось.

Т= ;енофовір:

AUC ↑ 22%

C_min ↑ 37%

Корекці= ;я дози не потрібна. Посилення д&#= 1110;ї тенофовіру може потенціюва= 090;и пов’язані з тенофовіро= 084; побічні реа&#= 1082;ції, включаючи ниркові розлади. Функцію нирок слід р&= #1077;тельно контролюва= 090;и.

Н= 091;клеозидні інгібітори зворотної транскрипт= 072;зи

Диданоз= ;ин

(400 мг 1 раз на добу)

Д= 080;данозин AUC ↑ 40–60%

При одночасном= 091; застосуван= 085;і може зростати ри&#= 1079;ик розвитку побічних ре&#= 1072;кцій, пов’язаних &#= 1110;з застосуван= 085;ям диданозину (<= /span>таки= ;х як панкреатит, &= #1083;актоацидоз= ;), при цьому кількість клітин CD4 можk= 7; суттєво зменшувати= 089;я.

Так&= #1086;ж застосуван= 085;я диданозину &#= 1091; дозі 250 мг одночасно з тенофовіро= 084; в кількох різних комб&#= 1110;націях бул&= #1086;

пов&= #8217;язано з високим рівнем віру&#= 1089;ологічної недостатно= 089;ті. Одночасне з&#= 1072;стосування комб= ;інації тенофов= ;іру дизопрокси= 083;у фумарату з ламівудином 300 мг/300 мг та д&#= 1080;данозину не рекомендує= 090;ься.

Адефові= ;ру дипівоксиl= 3;

AUC ↔<= /p>
C_=
max ↔

Тен&= #1086;фовіру дизопрокси= 083;у фумарат та л&= #1072;мівудин 300 мг/300 мг не слід одночасно призначати з адефовіру &= #1076;ипівоксило= ;м.

Ентекав= ;ір

AUC ↔<= /p>
C_=
max ↔

При одночасном= 091; застосуван= 085;і тенофовіру дизопрокси= 083;у фумарату та ламівудину 300 мг/300 мг з ентекавіро= 084; клінічно значущої фармакокін= 077;тичної взаємодії не спостеріга= 083;ось.

Дослідженн&= #1103;, проведені з іншими лікарськимl= 0; засобами. Не спост= ерігалось клінічно значущих фа = 88;макокінети&#= 1095;них взаємодій при застосу = 74;анні ламівудину/ = 90;енофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату 300 мг= /300 мг з індинав= 110;ром, ефавіренцоl= 4;, нелфінавірl= 6;м, саквінавірl= 6;м (бустованим ритонавіроl= 4;), метадоном, рибавіриноl= 4;, рифампіцинl= 6;м, такролімусl= 6;м або гормональнl= 0;м контрацептl= 0;вом норгестимоl= 4;/етинілестр&#= 1072;діолом.

Вплив їжі. Пре= 087;арат слід приймати під час їди оскільки їж = 72; підвищує біодоступнo= 0;сть тенофовіру.

Особливост&= #1110; застосуванl= 5;я.

Долутег&= #1088;авір.

Хоча було доведено, що ефективна супресія ві = 88;усу антиретровo= 0;русними препаратамl= 0; суттєво зменшує ризик його передачі ст = 72;тевим шляхом, залишковий ризик виключати н = 77; можна. Необхідно вжити запобіжних заходів для попередженl= 5;я передачі вірусу відп = 86;відно до національнl= 0;х рекомендацo= 0;й.

Резисте&= #1085;тність до препаратів класу інгіб= 10;торів інтегрази, яка виклика= 08; особливе за = 85;епокоєння.

Приймаю&= #1095;и рішення про застосуванl= 5;я долутегравo= 0;ру у разі резистентнl= 6;сті до препарат= 10;в класу інгібіторіk= 4; інтегрази, необхідно врахувати, щ= 086; активність долутегравo= 0;ру суттєво зменшуєтьсn= 3; при інфікуваннo= 0; пацієнта штамами вірусу, які приховують вторинні мутації Q148+ ≥ 2 від G140A/C/S, E138A/K/T, L74I. Нез = 88;озуміло, наскільки долутегравo= 0;р забезпечує додаткову ефективнісm= 0;ь при наявнос = 90;і такої резистентнl= 6;сті до препарат= 10;в класу інгібіторіk= 4; інтегрази.=

Реакції підвищеної чутливості.

При застосуванl= 5;і долутегравo= 0;ру повідомлялl= 6;ся про реакції підвищеної чутливості, які характеризm= 1;ються висипом, структурниl= 4;и змінами, а іноді – дисфункцієn= 2; органів, включаючи тяжкі реакції з боку печінк = 80;. Долутегравo= 0;р та інші препарати, які виклика= 02;ть підозру щод = 86; можливості виникнення реакцій підвищеної чутливості, необхідно відмінити відразу, якщ= 086; виникають симптоми реакцій підвищеної чутливості (включаючи сильний висип або висип, який супроводжуn= 8;ться підвищенняl= 4; рівня печінкових ферментів, гарячку, загальне нездужання, втомлюваніl= 9;ть, біль у м’яза= 093; або суглоба = 93;, утворення пухирів, ура= 078;ення ротової порожнини, кон’юнктивo= 0;т, набряк обличчя, еозинофіліn= 2;, ангіоневроm= 0;ичний набряк, але не обмежуючисn= 0; ними). Необхідно контролюваm= 0;и клінічний с = 90;атус, включаючи дослідженнn= 3; рівня печін = 82;ових амінотрансm= 2;ераз та білірубіну. Затримка у відміні лікування долутегравo= 0;ром або іншими підозрюванl= 0;ми щодо можливості виникнення реакцій під = 74;ищеної чутливості діючими речовинами після виникнення реакцій підвищеної = 95;утливості може призвести д = 86; розвитку ал = 77;ргічної реакції, що загрожує життю.

Синдром імунної реактиваціo= 1;

У ВІЛ-інфіков = 72;них пацієнтів з тяжким імун = 86;дефіцитом на момент початку комбінованl= 6;ї антиретровo= 0;русної терапії (КАРТ) може ви&= #1085;икнути запальна реакція на безсимптомl= 5;і або залишкові опортуністl= 0;чні збудники і викликати серйозні клінічні прояви або погіршення симптомів. Зазвичай такі реакці= 11; спостерігаl= 3;ися протягом перших декількох т = 80;жнів або місяців після початку КАР = 58;. Відповідниl= 4;и прикладами = 08; цитомегалоk= 4;ірусний ретиніт, генералізоk= 4;ані та/або фокальні мікобактерo= 0;альні інфекції та пневмонія, спричинена Pneumocystis jirovecii. Будь-які запальні симптоми потрібно оцінити і у разі необхідносm= 0;і почати лікування. Також повідомлялl= 6;ся про аутоімунні захворюванl= 5;я (такі як хвороба Грейвса), які виникали в умовах реконструкm= 4;ії імунної системи. Однак час виникнення захворюванl= 5;я, про який повідомлялl= 6;ся, є більш варі= 072;бельним, і ці явища можуть виникнути ч = 77;рез багато місяців після початку лікування.

У деяких пацієнтів з одночасним інфікуваннn= 3;м вірусом гепатиту В та/або С спостерігаl= 3;ося підвищення біохімічниm= 3; показників = 92;ункції печінки на початку лікування долутегравo= 0;ром. Контроль біохімічниm= 3; показників функції печінки рекомендуєm= 0;ься здійснюватl= 0; у пацієнтів = 079; одночасним інфікуваннn= 3;м вірусом гепатиту В та/або С. З особливою обережністn= 2; необхідно ставитися д = 86; початку або підтриманнn= 3; ефективної терапії гепатиту В, якщо терапі= 03; на основі долутегравo= 0;ру розпочинаєm= 0;ься у пацієнтів = 079; одночасним інфікуваннn= 3;м вірусом гепатиту В.

Опортун&= #1110;стичні інфекції.

Пацієнт&= #1110;в необхідно попередити про те, що долутегравo= 0;р або будь-яки= 081; інший антиретровo= 0;русний препарат не виліковує ВІЛ-інфекці= 02;, і про те, що у них можуть виникнути опортуністl= 0;чні інфекції та інші усклад = 85;ення ВІЛ-інфекці= 11;. Отже, пацієнти по = 74;инні залишатися під ретельним клінічним спостережеl= 5;ням лікарів, які мають досві = 76; лікування захворюванn= 0;, асоційованl= 0;х з ВІЛ-інфекці= 08;ю.

Взаємод&= #1110;ї препаратів.

Якщо в пацієнта існує резистентнo= 0;сть до препарат= 10;в класу інгібіторіk= 4; інтегрази, н= 077;обхідно не допустит = 80; дії факторі = 74;, які зменшую = 90;ь вплив долутегравo= 0;ру. До таких факторів належать одночасне застосуванl= 5;я лікарських засобів, які зменшують к = 86;нцентрацію долутегравo= 0;ру (таких як ант&#= 1072;циди, які містять магній/алюм= 10;ній, біодобавки = 79; залізом та кальцієм, полівітаміl= 5;и та стимуляторl= 0;, етравірин (без бустованих = 10;нгібіторів протеази), типранавір/ = 88;итонавір, рифампіцин, звіробій та деякі протиепілеl= 7;тичні препарати).

Долутег&= #1088;авір підвищує концентрацo= 0;ю метформіну. Для підтримки глікемічноk= 5;о контролю може бути потрібна корекція дози метфор = 84;іну на початку т= 072; при завершенні сумісного лікування долутегравo= 0;ром та метформі = 85;ом. Метформін виводиться нирками, і тому важлив = 86; контролюваm= 0;и функцію нирок при сумісному заст&= #1086;суванні з долутегравo= 0;ром. Комбінація цих препара = 90;ів може підвищити ризик лактоацидоk= 9;у у пацієнтів = 079; помірним ступенем ни = 88;кової недостатноl= 9;ті (стадія 3а, кліренс кре = 72;тиніну [CrCl] 45–59 мл/хв), тому рекомендуєm= 0;ься особлива увага. Лікар= 102; слід розглянути можливість зниження дози метформіну.<= /span>

Остеоне&= #1082;роз.

Хоча етіологія остеонекроk= 9;у і вважаєтьс= 03; багатофактl= 6;рною (включаючи застосуванl= 5;я кортикостеl= 8;оїдів, біфосфонатo= 0;в, вживання алкоголю, тяжку імуносупреl= 9;ію, підвищений індекс маси тіла), про випадки цьо = 75;о захворюванl= 5;я повідомлялl= 6;ся у пацієнтів = 079; пізньою стадією ВІЛ-інфекці= 11; та/або при тривалому впливі КАРТ. Пацієнтів необхідно попередити про необхіднісm= 0;ь консультацo= 0;ї з лікарем, якщо у них виникли ломота та біль у сугло= 073;ах, скованість = 91; суглобах аб = 86; утруднення рухів.

Ламівуд&= #1080;н та = 090;енофовір<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"; mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU'>.

Загальні ре= комендації. Пацієн= ти літнього віку мають більшу ймовірністn= 0; погіршення функції нирок, отже слід бути обережним при лікуванні т = 77;нофовіру дизопроксиl= 3;у фумаратом цих пацієнт= 10;в.

Перед тим як розпочинатl= 0; терапію тенофов&= #1110;ру дизопроксиl= 3;у фумаратом, слід запроп = 86;нувати всім ВІЛ-інфіков = 72;ним пацієнтам аналіз на антитіла до ВІЛ.

Пацієнт&= #1072;м необхідно п = 86;яснити, що сучасна антиретровo= 0;русна терапія, включаючи терапію препаратом, не запобіга= 08; передачі ВІ = 51; іншим особа = 84; статевим шляхом або при контакт= 10; з кров’ю. Тому слід пр= 086;довжувати вживати адекватних заходів безпеки.

Супутн&= #1108; введення інших лікарських засобів.

Преl= 7;арат не слід заст= 086;совувати з іншими лікарськимl= 0; засобами, що містять ламівудин, т= 077;нофовіру дизопроксиl= 3;у фумарат, аде= 092;овіру дипівоксил, ламівудин або емтрицитабo= 0;н.

Не рекомендуєm= 0;ься одночасне введення те = 85;офовіру дизопроксиl= 3;у фумарату та диданозину. Одночасне введення тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату та диданозину збільшує ри = 79;ик пов’язаних = 79; диданозиноl= 4; несприятлиk= 4;их явищ. Повідо= 084;лялося про нечасті, іноді летальні випадки панкреатитm= 1; та лактоацидоk= 9;у. Одночасне введення тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату та диданозину = 74; дозі 400 мг на добу було по= 074;’язане зі значним зменшенням кількості к = 83;ітин CD4, можливо, через міжклітиннm= 1; взаємодію, щ= 086; підвищує фосфорильоk= 4;аний (тобто актив= 085;ий) диданозин. Зменшене дозування 250 мг диданоз&#= 1080;ну, який вводил = 80; під час терапії тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумаратом, було пов’яз = 72;но з високою частотою вірусологіm= 5;но невдалого лікування при кількох досліджениm= 3; комбінаціяm= 3; для лікування інфекції ВІ = 51;-1.

Потрійна терапія з нуклеозидаl= 4;и/нуклеотид&#= 1072;ми. Надходили повідомленl= 5;я про високу частоту вірусологіm= 5;но невдалого лікування т = 72; появу резистентнl= 6;сті на ранній стадії у ВІЛ-&#= 1087;ацієнтів, якщо тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарат поєднували = 79; ламівудиноl= 4; та абакавір = 86;м, а також з ламівудиноl= 4; та диданози = 85;ом за схемою введення 1 раз на добу.

Функ&= #1094;ія нирок. Теноф= овір головним чином виводиться нирками за рахунок поє = 76;нання гломерулярl= 5;ої фільтрації та клубочковоo= 1; секреції. Таким чином, кліренс у пацієнтів з порушенням функції нирок зменшуєтьсn= 3;. Безпека застосуванl= 5;я тенофовіру = 97;одо нирок досліджуваl= 3;ася тільки у пацієнтів з незначними порушеннямl= 0; ниркової функції (кліренс креатиніну < 80 мл/хв). Пац= 10;єнтам з порушення = 84; функції печінки слі = 76; застосовувk= 2;ти Віропіл, тільки якщо користь перевищує потенційниl= 1; ризик від застосуванl= 5;я препарату.=

У пацієнтів з помірним аб = 86; тяжким порушенням функції нирок у зв’я= 079;ку зі зниження = 84; ниркового кліренсу пе = 88;іод напіввиведk= 7;ння ламівудину збільшуєтьl= 9;я. Пацієнтам з кліренсом креатиніну <= 50 мл/хв рекомендуєm= 0;ься зниження дози.

Паціє&= #1085;там з кліренсом креатиніну <= 50 мл/хв застосуванl= 5;я препарату Віропіл н= 077; рекомендуєm= 0;ься, оскільки неможливо з = 84;еншити дозу діючої речовини к= 086;мбінованог&= #1086; лікарськогl= 6; засобу.

Нk= 2;дходили повідомленl= 5;я про ниркову недостатніl= 9;ть, ниркові порушення, підвищений = 88;івень креатиніну, гіпофосфатk= 7;мію та проксима = 83;ьну тубулопатіn= 2; (включаючи синдром Фанконі) при застосуванl= 5;і тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату в к= 083;інічній практиці.=

Рk= 7;комендуєть= 089;я проведення розрахунку = 82;ліренсу креатиніну = 74; усіх пацієнтів д = 86; початку лікування тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумаратом т = 72; спостережеl= 5;ня за функцією нирок протягом лікування у разі клінічної необхідносm= 0;і. Регулярний моніторинг розрахункоk= 4;ого кліренсу креатиніну та фосфату сироватки крові слід проводити у пацієнтів з ризиком роз = 74;итку ниркової недостатноl= 9;ті.

Якщо рівень фосфату у сироватці крові < 1,5 мг/k= 6;л (0,48 ммоль/л) абl= 6; кліренс креатиніну зменшений д = 86; < 50 мл/хв у будь-якого пацієнта, як= 080;й отримує тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарат, слі= 076; провести повторну оцінку функ = 94;ії нирок протягом 1 тижня, включаючи визначення рівня глюкози в крові, калію в крові та концентрацo= 0;ї глюкози в сечі (див. розділ «Поб= ;ічні реакції»). Потрібно також розгл= 03;нути необхіднісm= 0;ь відміни лікування т = 77;нофовіру дизопроксиl= 3;у фумаратом пацієнтам<= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif";mso-font-ke= rning: 14.0pt;mso-fareast-language:RU'> зі зменшенням кліренсу креатиніну до < 50 мл/хв або зменшенням рівня фосфату в сироватці крові до < 1,0 мг/дл (0,32 ммоль/л).<= /span>

Слід уникати застосуванl= 5;я препарату одночасно з= нефротоксиm= 5;ниl= 4;и лікарськиl= 4;и засоб= k= 2;ми (наприклад аміноглікоk= 9;идk= 2;ми, амфотерициl= 5;l= 6;м B, фоскарнетоl= 4;, ганцикловіl= 8;l= 6;м, пентамідинl= 6;м, ванкоміцинl= 6;м, цидофовірl= 6;м та інтерлейкіl= 5;l= 6;м-2). Якщо одночасногl= 6; застосуванl= 5;я тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату та нефротоксиm= 5;них засобів уникнути неможливо, слід щотижн= 03; перевіряти функцію нирок.

Вплив на кістки.

У контрольовk= 2;ному клінічному дослідженнo= 0; у обох група= 093; лікування с = 87;остерігало&#= 1089;ь зменшення мінеральноo= 1; щільності кісток хребта, прот= 077; зміни біологічниm= 3; показників кісткової т = 82;анини в порівнянн= 10; з початкови = 84;и показникамl= 0; були значно більшими у групі, що отримувала тенофовіру = 76;изопроксилm= 1; фумарат, ніж у групі, що отримувала ставудин (кожен у комб&#= 1110;нації з ламівудин = 86;м та ефавірен = 94;ом), на 144-му тижні. Зниже= 085;ня мінеральноo= 1; щільності кістки стег = 85;а було значущи&= #1084; у цій групі до 96 тижня лікування. Проте підвищеногl= 6; ризику перелому аб = 86; підтверджеl= 5;ня клінічно значимих аномалій кі = 89;ткової тканини протягом 144 тижнів не спостерігаl= 3;осn= 3;.

Кісткові аномалії (що &#= 1088;ідко сприяють виникненню перелому) можуть бути пов’язані з = 087;роксимальн&= #1086;ю нирковою тубулопатіn= 8;ю. Якщо є підозра на а= 085;омалії кісток, слід отримати відповідну консультацo= 0;ю лікаря.

Остеонекро&= #1079;. Хоча етіологія остеонекрозу вважається багатофактl= 6;рною (включаючи застосуванl= 5;я кортикостеl= 8;оїдів, зловживаннn= 3; алкоголем, тяжку імуносупреl= 9;ію, високий індекс маси тіла), випадки остеонекроk= 9;у траплялися головним чином у паці= 108;нтів із запущено= 02; хворобою та/або при довготриваl= 3;ому застосуванl= 5;і комбінованl= 6;ї антиретровo= 0;русної терапії. Пацієнтів слід попере = 76;ити про необхіднісm= 0;ь звертатися за медичною допомогою у разі появи болю, ригідн= 086;сті суглобів аб = 86; рухових порушень.=

Пацієнти, одночасно інфіковані вірусом геп = 72;титу В та С. =

У пацієн= тів з хронічним гепатитом B або С, які отримують антиретровo= 0;русну терапію, спо= 089;терігаєтьс&= #1103; підвищений ризик виникнення серйозних т = 72; потенційно летальних побічних реакцій з боку печінк = 80;. Лікарям слі = 76; керуватися діючими рекомендацo= 0;ями з лікування ВІЛ-інфекці= 11; для належного контролю ВІ = 51;-інфекції у пацієнтів, інфікованих вірусом гепатиту В. У разі сумісного застосуванl= 5;я з іншими ант= 080;вірусними препаратамl= 0; для лікування г = 77;патиту В і С слід звернутися до відповід = 85;ої інструкції для медичного застосуванl= 5;я цих препара = 90;ів.

Ламівуд&= #1080;н і тенофовір = 072;ктивні проти вірус = 91; гепатиту B при застосуванl= 5;і у cкладі антиретровo= 0;русної комбінованl= 6;ї терапії для контролю ВІ = 51;-інфекції. Комбінація = 90;енофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату 300 мг та ламівуди = 85;у 300 мг не вивчалася для лікування в= 10;русу гепатиту B.

Комбіна&= #1094;ія ламівудину та тенофові = 88;у дизопроксиl= 3;у фумарату 300 мг/300 мг не призначе = 85;а для лікування хронічної інфекції ві = 88;усу гепатиту B.

&#= 1055;ісля припинення лікування комбінаціє&= #1102; ламівудину та тенофові = 88;у дизопроксиl= 3;у фумарату 300 мг/300 мг у пацієнтів, одн= 086;часно інфікованиm= 3; вірусом гепатиту В т= 072; ВІЛ, може виникнути т= 03;жке загостреннn= 3; гепатиту. Протягом що = 85;айменше 6 місяців після припинення лікування ламівудин<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"; mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU'>ом та тенофові= ;ру дизопроксиl= 3;у фумаратом 300<= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif";mso-ansi-la= nguage: UK;mso-fareast-language:RU'> мг/300 мг слід кожного місяця контролюваm= 0;и функціоналn= 0;ний стан печінк = 80; за клінічни = 84;и та лабораторнl= 0;ми показникамl= 0;. У разі необх= 110;дності може бути виправданиl= 4; поновлення лікування гепатиту B. Для пацієнт= 10;в з розвинени = 84; захворюванl= 5;ям печінки або = 094;ирозом припинення лікування н = 77; рекомендуєm= 0;ься, оскільки загостреннn= 3; гепатиту після лікування може призводити до печінкової декомпенсаm= 4;ії.

Хвороби печінки.

Хворі з уже наявним = 80; печінковимl= 0; дисфункціяl= 4;и, включаючи хронічний активний гепатит, мають підвищений ризик порушення функції печінки під час комбінованl= 6;ї антиретровo= 0;русної терапії та повинні зна = 93;одитися під медични = 84; наглядом. У разі появи ознак погіршення стану печінки у та= 082;их пацієнтів слід зважит = 80; можливість перерви або припинення лікування.

Лактоацидо&= #1079;.

Лактоац&= #1080;доз – це рідкісне, але тяжке, потенційно небезпечне для життя ускладненнn= 3;, пов’язане з = 079;астосуванн&= #1103;м нуклеозиднl= 0;х інгібіторіk= 4; зворотної транскриптk= 2;зи (НІЗТ). Відомо, що деякі інш= 110; лікарські засоби дано = 75;о класу можут= 00; спри&= #1095;инити лак= 090;оацидоз. Доклінічні та клінічні дані дають змогу припустити, що ризик виникнення = 83;актоацидоз&#= 1091;, характерниl= 1; для класу аналогів нуклеозидіk= 4;, дуже низьки = 81; для тенофовіру = 76;изопроксил&#= 1091; фумарату. Проте цей ризик не мож= 077; бути виключено, о= 089;кільки тенофовір структурно = 87;одібний до аналогів нуклеозидіk= 4;. Лактоацидо&= #1079; може виникнути через декілька місяців лікування Н = 30;ЗТ. Гіперлактаm= 0;емія у хворих мож= 077; протікати безсимптомl= 5;о або призвести д = 86; критичного стану, або пр&#= 1086;являтись неспецифічl= 5;ими симптомами, такими як задишка, стомлюваніl= 9;ть, нудота, блюв= 072;ння<= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif";mso-fareast= -language: RU'>, діарея та біль у животі. Жінк= 080; та пацієнти = 079; ожирінням належать до групи ризик = 91; виникнення ацидозу, пов= 217;язаного із застосуванl= 5;ям НІЗТ.

Слід ретельно контролюваm= 0;и стан пацієн = 90;ів з підвищени = 84; ризиком виникнення лактоацидоk= 9;у. Пацієнти з проявами симптомів лактоацидоk= 9;у зазвичай мають рівні = 084;олочної кислоти > 5 ммоль/л, таким пацієнтам лікування препаратом слід припинити. Рівень молочної кислоти > 10 ммоль / л, як правило, вим= 072;гає невідкладнl= 6;ї медичної допомоги.=

Ліподистро&= #1092;ія.

= 059; ВІЛ-інфіков = 72;них пацієнтів комбo= 0;нована антиретровo= 0;русна терапія спр = 80;чиняла перерозподo= 0;л жирових відкладень (ліподистро = 92;ія). Дана побічн = 72; реакція є ха= 088;актерною для деяких інших антир = 77;тровірусни&#= 1093; лікарських засобів, проте вплив = 090;енофовіру на виникнення ліподистроm= 2;ії не k= 6;оведений. При переход= 10; з аналога тимідину (наприклад, ставудин) на &#= 1090;енофовір відмічалосn= 3; збільшення жирових відкладень на кінцівка = 93; у пацієнтів = 079; ліпоатрофіn= 8;ю. Вищий ризик = 083;іподистроф&= #1110;ї спостерігаk= 4;ся, наприклад, у пацієнтів літнього віку або при тривалішій = 72;нтиретрові&#= 1088;усній терапії та пов’язаних із цим поруш= 077;нням<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"; mso-fareast-language:RU'> обм= 110;ну речовин. Клінічне обстеження повинно включати оц= 10;нку фізичних ознак перерозподo= 0;лу жирових відкладень. Необхідне вимірюваннn= 3; рівня ліпідів у сироватці к = 88;ові та глюкози в крові, а також належне лік = 91;вання ліпідних розладів.

Мітохондрі&= #1072;льні дисфункції. Було продемонстl= 8;овано, що нуклеотиднo= 0; та нуклеози = 76;ні аналоги in = vitro та in vivo спричиняютn= 0; мітохондріk= 2;льні порушення р= 10;зного ступеня. Бул= 080; повідомленl= 5;я про мітохон = 76;ріальні дисфункції = 91; ВІЛ-негатив = 85;их немовлят, як= 110; зазнали впливу нуклеозиднl= 0;х аналогів внутрішньоm= 1;тробно або у постнатальl= 5;ий період. Сере= 076; побічних реакцій головним чином повідомлялl= 6;ся про гематологіm= 5;ні порушення (анемія, нейтропеніn= 3;), метаболічнo= 0; порушення (гіперлакта = 90;емія, гіперліпідk= 7;мія). На сьог&= #1086;дні невідомо, чи мають нk= 7;врологічні розлади тра = 85;зиторний або<= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif";mso-fareast= -language: RU'> постійний характер. По= 074;ідомлялося про пізні неврологічl= 5;і порушення (гіпертонія, судом&= #1080;, аномальна поведінка). Будь-яка дитина, наві= 090;ь з ВІЛ-негатив = 85;им статусом, як= 072; зазнала впл = 80;ву нуклеозиднl= 0;х або нуклеотиднl= 0;х аналогів внутрішньоm= 1;тробно, повинна знаходитисn= 0; під клінічним т = 72; лабораторн&= #1080;м наглядом. У разі появи відповідниm= 3; симптомів потрібно провести повне обстеження щодо виникнення мітохондріk= 2;льних дисфункцій. Також слід дотримуватl= 0;ся рекомендацo= 0;й щодо застосуванl= 5;я антиретровo= 0;русної терапії вагітним жінкам для запобіганнn= 3; вертикальнl= 6;ї трансмісії ВІЛ.

Панкреатит.=

Слід негайно припинити прийом препарату, якщо з’явля= 02;ться клінічні симптоми аб = 86; лабораторнo= 0; порушення, щ= 086; свідчать пр = 86; розвиток панкреатитm= 1;.

Синдром імунного відновленнn= 3;. У ВІЛ-інфіко= ;ваних хворих із тяжким імунодефіцl= 0;том на початку лікування антиретровo= 0;русними препаратамl= 0; може виникнути запальна реакція на асимптоматl= 0;чну або резидуа = 83;ьну опортуністl= 0;чну інфекцію, що може спричи = 85;ити тяжкий клінічний стан або загостреннn= 3; симптомів. З= 072;звичай такі реакці= 11; виникають під час перш= 080;х тижнів або місяців лікування антиретровo= 0;русними препаратамl= 0;. Це може бути ретиніт, спричинениl= 1; цитомегалоk= 4;ірусом, інфекції, спричинені мікобактерo= 0;ями або = jiroveci (P. сarinii) .

Допо&= #1084;іжні речовини<= /i>

Цей лікарський засіб містить натрій. Слід &#= 1073;ути обережним п = 88;и застосуванl= 5;і пацієнтам, які дотримуютьl= 9;я дієти з контрольовk= 2;ним вмістом натрію.

Лікарський засіб місти = 90;ь лактозу, том= 091; його не слід застосовувk= 2;ти пацієнтам і = 79; рідкісною вродженою н = 77;переносимі&#= 1089;тю галактози, дефіцитом лактази Лап = 87;а або мальабсорбm= 4;ією глюкози-гал = 72;ктози.

= 047;астосуванн&= #1103; у період вагітності або годуван = 85;я груддю.

Долутег&= #1088;авір.

Вагітність.=

Дані про застосуванl= 5;я долутегравo= 0;ру вагітним жінкам обмежені. Вплив долутегравo= 0;ру на вагітніс = 90;ь у людини невідомий. В дослідженнn= 3;х репродуктиk= 4;ної токсичностo= 0; у тварин дол= 091;тегравір показав здатність проникати к = 88;ізь плаценту. Чере&= #1079; потенційнl= 0;й ризик виникнення дефектів нервової трубки, долутегравo= 0;р слід застосовувk= 2;ти протягом першого три = 84;естру вагітності лище у разі відсутностo= 0; альтернатиk= 4;и. можн&= #1072; застосовувk= 2;ти під час вагітності лише у разі, якщо очікувана користь виправдовуn= 8; потенційниl= 1; ризик для плода.

Годування груддю.

Неk= 4;ідомо, чи виводиться долутегравo= 0;р з грудним молоком людини. Наявні токсикологo= 0;чні дані досліджень = 85;а тваринах показали екскрецію долутегравo= 0;ру з молоком. ВІЛ-інфіков= аним жінкам за жодних обставин не рекомендуєm= 0;ься годувати груддю немо = 74;лят, щоб уникнут = 80; передачі ВІ = 51;.

Ламівуд&= #1080;н та тенофовір

В= 072;гітність

Дослідж&#= 1077;ння на тваринах не показали прямого чи опосередкоk= 4;аного шкідливого впливу тенофовіру на вагітність, розвиток плода, полог= 080; чи постната = 83;ьний розвиток.=

Кl= 3;інічні дані стосовно впливу тенофовіру на вагітність обмежені. Б= 091;ло досліджено достат= ;ню кількість вагі&= #1090;них у І триместрі, щоб виявити принаймні подвійне збільшення ризику загальних вроджених вад. Зростан= 085;я вроджених дефектів не спостерігаl= 3;ося.

Зl= 8;остання вроджених дефектів не спостерігаl= 3;ося також після застосуванl= 5;я ламівудину. Проте не можна повністю виключити р = 80;зик впливу на плід.

Лk= 2;мівудин та тенофові = 88;у дизопроксиl= 3; фумарат 300 мг/300 мг слід = застосову = 74;ати у період вагітності тільки у разі, якщо потенційна користь для жінк&= #1080; виправдовуn= 8; ризик для плода/дитини.

Для призначеннn= 3; препарату даній категорії пацієнтів с = 83;ід розглянути діючі рекомендацo= 0;ї щодо антире = 90;ровірусної терапії під час вагітно = 89;ті (наприклад рекомендацo= 0;ї ВООЗ).

Годуван&= #1085;я груддю

Дослі&= #1076;ження на тваринах показали, що тенофовір проникає у грудне молоко. Невідомо, чи потрапля= 08; тенофовір в молоко люди = 85;и.

Лk= 2;мівудин потрапляє в молоко людини. Тому рекомендуєm= 0;ься, щоб = 078;інки, які отримують препарат, не годували груддю.

Дl= 3;я призначеннn= 3; препарату слід керуватися діючими рекомендацo= 0;ями щодо лікування = ВІЛ-інфекції та годування груддю (наприклад рекомендацo= 0;ї ВООЗ). Н= айкращий варіант мож = 77; відрізнятиl= 9;я залежно від місцевих умов.

= 047;датність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспl= 6;ртом або іншими механізмамl= 0;.

Дослідж&= #1077;ння, які б вивчал= 080; здатність п = 88;епарату впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспl= 6;ртом або роботі з іншими механізмамl= 0;, не проводилисn= 3;. Однак пацієнтів необхідно поінформувk= 2;ти про випадки виникнення = 79;апаморочен&#= 1085;я при лікуванні т = 77;нофовіру дизопроксиl= 3;у фумаратом. П= 088;и виникненні запаморочеl= 5;ня пацієнтам с = 83;ід утриматися від керуван = 85;я автотранспl= 6;ртом та роб= 086;ти з іншими механізмамl= 0;.

=

Спосіб застосуванl= 5;я та дози.

ВІЛ-o= 0;нфекованим пацієнтам р = 77;зистентніс&#= 1090;ь до інших лікарських засобів класу інгібіторіk= 4; інтегрази, подібних до долутегравo= 0;ру 50 мг, ламівудину 300 мг та тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату 300 мг, зазвичай призначаютn= 0; по 1 таблетці на добу.

Табл= ;етку запивають достатньою кількістю рідини, можн= 072; приймати незалежно від прийому їжі.

Діти. &nbs= p;            &= nbsp;           &nbs= p;            &= nbsp;           &nbs= p;            &= nbsp;           &nbs= p;

Дан= ий лікарський засіб не призначаєтn= 0;ся дітям.

Пере&= #1076;озування.<= /span>

Долутег&= #1088;авір

На сьогодні досвід передозуваl= 5;ня долутегравo= 0;ру обмежений.=

На основі обмеженого досвіду застосуванl= 5;я однократниm= 3; високих доз (до 250 мг здоровим добровольцn= 3;м) не було виявлено інших специ = 92;ічних симптомів, крім тих, які вказані як побічні реакції. Специфічне лікування п = 88;и передозуваl= 5;ні долутегравo= 0;ру відсутнє. У разі передо = 79;ування пацієнт повинен отримувати симптоматиm= 5;не лікування з відповідниl= 4; контролем, якщо це необхідно. Оскільки долутегравo= 0;р значною мірою зв’яз = 91;ється з білками плазми кров= 10;, малоймовірl= 5;о, що він буде суттєво видалятися при гемодіалізo= 0;.

Ламівуд&= #1080;н та тенофовір

У разі<= /span> передозуваl= 5;ня за пацієнто = 84; необхідно с = 87;остерігати для виявлення ознак токсичностo= 0;. У разі потреби слі = 76; застосуватl= 0; стандартне підтримуваl= 3;ьне лікування.=

Тk= 7;нофовір може видалятися за допомого= 02; гемодіалізm= 1;, медіанне значення кліренсу тенофовіру = 89;тановить 134 мл/хв. Виведення тенофовіру за допомого= 02; перитонеалn= 0;ного діалізу не досліджуваl= 3;ося.

Ламів&= #1091;дин виводиться за допомогою гемодіалізm= 1;, перитонеалn= 0;ного діалізу у дуже малих кількостях (4-годинний діаліз), тому при передозуваl= 5;ні можна використатl= 0; постійний гемодіаліз, хоча відповідниm= 3; досліджень не проводил = 80;.

Побі&= #1095;ні реакції.

Небажані реакції, які вважалися можли= ;во пов’язанимl= 0; із застосуванl= 5;ям долутегравo= 0;ру, зазначені з = 72; системами організму, класами органів та абсолютною частотою виникнення. Частота виникнення визначаєтьl= 9;я таким чином: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 – < 1/10= ), нечасто (≥ 1/1000 – &= lt; 1/100), рідко (≥ 1/10 000 – < 1/1000), дуже рідко (< 1/10= 000).<= /p>

Таблицn= 3; 3

Системи організму

Частота

Побічні реакції

З боку імунної системи

Нечасто

Підвище= ;на чутливість, синдром імунної реа&#= 1082;тивації

&= #1047; боку пс= 080;хіки

Часто

Безсонн= ;я, патологічн= 110; сни, депресія, тривожніст= 100;

Нечасто

Суїцида= ;льні думки або спроби самогубств= 072; (особливо у пацієнтів з депресією або психічн&#= 1080;м захворюван= 085;ям в анамнезі)

З боку нервової системи

Дуже часто=

Головни= ;й біль

Часто

Запамор= ;очення

З боку трав= ;ного тракту<= /o:p>

Дуже часто=

Нудота, діарея

Часто

Блюванн= ;я, метеоризм, біль у верхній частині живота, біль у животі, відчуття дискомфорт= 091; в животі

З боку гепатобілі= 072;рної системи

Нечасто

Гепатит= ;

Рідко

Гост= ;ра печінкова недостатні= 089;ть

З боку шкіри та підшкірних тканин

Часто

Висип, свербіж

З боку кістково-м’язов= ;ої тканини

Нечасто

Артралг= ;ія, біль у м’язах

Загальн= ;і розлади

Часто

Втомлюв= ;аність

Відхиле= ;ння показників лабораторн= 080;х аналізів від норми

Часто

Підвище= ;ння р= 110;внів а= 083;анінамінот&= #1088;ансферази (АЛТ) та/а= 073;о а= 089;партатамін&= #1086;трансфераз= ;и (АСТ), підвище= ;ння р= 110;вня к= 088;еатинфосфо&= #1082;інази (КФК)

Ламівуд&= #1080;нтеl= 5;офовірНk= 7;бажані рk= 7;акціїякі вважалися<= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif";mso-ansi-la= nguage: EN-AU;mso-fareast-language:RU'> мl= 6;жливо пl= 6;вязаними іk= 9; зk= 2;стосування= 084; лk= 2;мівудину аk= 3;о тk= 7;нофовірузазначені<= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif";mso-ansi-la= nguage: EN-AU;mso-fareast-language:RU'> зk= 2; сl= 0;стемами оl= 8;ганізмукласами оl= 8;ганів тk= 2; аk= 3;солютною чk= 2;стотою їm= 3; вl= 0;никненняЧk= 2;стота виникнення визначаєтьl= 9;я таким чином: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 – < 1/10= ), нечасто (≥ 1/1000 – &= lt; 1/100), рідко (≥ 1/10 000 – < 1/1000), дуже рідко (< 1/10= 000), невідомо (частота не може бути оцінена з до= 089;тупних даних).

З боку систем = 80; крові та лімфатичноo= 1; системи: н= 077;часто – нейтропеніn= 3;, анемія (інколи тяжка), тромбоцитоl= 7;енія; дуже рідко – істиннk= 2; еритроцитаl= 8;на аплазія.

З боку метаболізмm= 1;: дуже часто – гіпофосфатk= 7;мія; рідко – лактоацидоk= 9;; невідомо – гіпокалі= ;ємія.

З боку нервової системи: д= 091;же часто –= запаморочеl= 5;ня; часто –= г= 086;ловний біль, безсоння; дуже рідко –= периферичнk= 2; нейропатія (парестезія).

З боку дихаль = 85;ої системи: часто –= кашель, симптоми застуди; дуже рідко –= задишка.

З боку травного тракту: дуже часто –= діаре&= #1103;, нудо = 90;а, блювання; часто – біль у животі/спаз = 84;и, метеоризм; рідко – панкреатит, підвищення рівня амілази сир = 86;ватки.

З боку гепатобіліk= 2;рної системи: н= 077;часто –= транзитор= ;не підвищення рівня печінкових = 92;ерментів; рідко – гепатиm= 0;; невідомо – стеатоk= 9; печінки.

З боку шкіри т= 072; підшкірної тканини: ч= 072;сто –= в= 080;сипання, алопеція; невідомо – рабдоміоліk= 9;, остеомаляцo= 0;я (що проявляєтьl= 9;я як біль у кістках та рідко призводить до переломів), м&#= 8217;язова слабкість, міопатія, остеонекроk= 9;.

З боку сечовивіднl= 6;ї системи: рідко – гостра ниркова недостатніl= 9;ть, ниркова нед = 86;статність, проксимальl= 5;а ниркова тубулопатіn= 3; (у тому числі синдром Фанконі), підвищення креатиніну = 74; сироватці крові; дуже рідко – гострий трубчастий некроз; неві= 076;омо – нефрит (включаючи гострий інтерстиціk= 2;льний нефрит), нефрогенниl= 1; цукровий діабет.

З= 072;гальні розлади: часто – втома, нездужання, гарячк= 072;; дуже рідко –= астенія; невідомо – синдром = і= 084;унного відновленнn= 3;.

І= 085;ші: підвищена втомлюваніl= 9;ть, нездужання, гарячка.

Внаслід&= #1086;к проксимальl= 5;ої ниркової тубулопатіo= 1; можуть виникнути такі побічні реакції, зазначені вище: рабдом= 110;оліз, остеомаляцo= 0;я (яка виявляєтьсn= 3; як біль у кістках і рідко є причиною переломів), г&#= 1110;покаліємія, м’язова слабкість, міопатія та гіпофосфатk= 7;мія. Ці реакції н= 077; вважаються причинно по = 74;’язаними із застосуванl= 5;ям тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату за відсутностo= 0; проксимальl= 5;ої ниркової тубулопатіo= 1;.

У пацієнтів з гепатитом B проявлялисn= 3; клінічні та лабораторнo= 0; ознаки загостреннn= 3; гепатиту пі = 89;ля припинення противірусl= 5;ої терапії. При &#= 1079;астосуванн= і комбінованl= 0;х антиретровo= 0;русних лікарських засобів повідомлялl= 6;сь про порушення обміну речовин, таких як гіп= 077;ртригліцер&= #1080;демія, гіперхолесm= 0;еринемія, інсулінореk= 9;истентність, гіперглікеl= 4;ія та гіперлактаm= 0;емія.

Комбіно&= #1074;ана антиретровo= 0;русна терапія бул = 72; пов’язана з перерозподo= 0;лом жиру в організмі<= /span>

(ліподис= трофія) у пацієнтів = 079; ВІЛ-інфекці= 08;ю, включаючи втрату периферичнl= 6;го та підшкірн = 86;го жиру, збільшення внутрішньоm= 5;еревного і вісцеральнl= 6;го жиру, гіпертрофіo= 1; молочної залози та накопиченнn= 3; жиру в дорзоцервіl= 2;альній ділянці (гор= 073; буйвола).

Терм&= #1110;н придатностo= 0;.

2 рок = 80;.

<= /b>

Умови зберігання.

= Зберігати при температурo= 0; не вище 25 °С в оригінальнo= 0;й упаковці.

= З= 073;ерігати у недоступноl= 4;у для дітей місці.

Упаковка.

По 30, 90 або 180 таблеток у пластиковоl= 4;у флаконі, що містить контейнер з силікагелеl= 4;.

По 30, 90 або 180 таблето= к у пластиковоl= 4;у флаконі, що містить контейнер з силікагелеl= 4;; по 1 пластиковоl= 4;у флакону у картонній упаковці.

Категорія відпуску.

За рецептом.=

Виробник.

Eмкур Фармасьютіl= 2;алс Лтд.

Місцезнахо&= #1076;ження виробника т = 72; адреса місц= 03; провадженнn= 3; його діяльності.

Плот № П-1 та П-2, І.Т.В.Т. Парк, Фаза ІІ, МІДС, Хіндів= 072;ді, Пуне - 411 057, Махараштра, Індія.

Г= 088;упи лікарських засобів	В= 079;аємодія, середнє геометричн= 077; значення зм&#= 1110;ни (%)	Р= 077;комендації щодо одночасног= 086; застосуван= 085;я
П= 088;отивірусні препарати проти ВІЛ-1
Ненукле= ;озидні інгібітори зворотної транскрипт= 072;зи
Етравір= ;ин (без бустованих інгібіторі= 074; протеази)	Д= 086;лутегравір ¯ AUC ¯ 71= % C_max<= /sub>¯ 52% Cτ ¯ 88= % Е= 090;равірин « (с&#= 1090;имуляція ферментів UGT1A1 та CYP3A)	Етравір= ;ин без бустованих інгібіторі= 074; протеази знижує концентрац= 110;ю долутеграв= 110;ру в плазмі крові. Рекомендов= 072;на доза долутеграв= 110;ру становить 50 мг 2 рази на добу при лікуванні етравірино= 084; без бустованих інгібіторі= 074; протеази. Долутегра= 074;ір не можна застосовув= 072;ти з етравірин&#= 1086;м без одночасног= 086; прийому атазанавір= 091;/ритонавіру, дарунавіру/&#= 1088;итонавіру або лопінавіру/&#= 1088;итонавіру пацієнтам з резистентн= 110;стю до препарат&#= 1110;в класу інгібіторі= 074; інтегрази.
Лопінав= ;ір/ ритонав= ;ір + етравірин	Д= 086;лутегравір « AUC 11= % C_max<= /sub>= 7% C_`= 4; = 28% LPV « RTV «	Немає необхіднос= 090;і в корекції дози.
Дарунав= ;ір/ ритонав= ;ір + етавірин	Д= 086;лутегравір ¯ AUC ¯ 25= % C_max<= /sub>¯ 12% C_`= 4; ¯ 36% DRV « RTV «	Немає необхіднос= 090;і в корекції дози.
Ефавіре= ;нц	Д= 086;лутегравір ¯ AUC ¯ 57= % C_max<= /sub>¯ 39% C_`= 4; ¯ 75% Е= 092;авіренц « (історичні контролі) (с&#= 1090;имуляція ферментів UGT1A1 та CYP3A)=	Рекомен= ;дована доза долутеграв= 110;ру стано= ;вить 50 мг 2 рази на добу при одночасном= 091; застосуван= 085;і з ефавіренцо= 084;. Якщо є резистентн= 110;сть до препаратів класу інгібіторі= 074; інтегрази, необхідно розглядати питання про альтернати= 074;ні комбінації, які не включають ефавіренц.
Невірап= ;ін	Д= 086;лутегравір ¯ (н&#= 1077; досліджува= 074;ся, очікується аналогічне &#= 1079;меншення впливу, яке спостеріга= 108;ться при застосуван= 085;і ефавіренцу, у зв’язку з індукцією)	Рекомен= ;дована доза долутеграв= 110;ру стано= ;вить 50 мг 2 рази на добу при одночасном= 091; застосуван= 085;і з невірапіно= 084;. Якщо є резистентн= 110;сть до препаратів класу інгіб&#= 1110;торів інтегрази, необхідно розглядати питання про альтернати= 074;ні комбінації, &= #1103;кі не включають невірапін.
Рилпіві= ;рин	Д= 086;лутегравір « AUC 12= % C_max<= /sub>= 13% C_`= 4; = 22% Р= 080;лпівірин «	Немає необхіднос= 090;і в корекції дози.
Нуклеоз= ;идні інгібітори зворотної транскрипт= 072;зи
Тенофов= ;ір	Д= 086;лутегравір « AUC 1%= C_max<= /sub>¯ 3% C_`= 4; ¯ 8% Т= 077;нофовір «	Немає необхіднос= 090;і в корекції дози.
Інгібіт= ;ори протеази
Атазана= ;вір	Д= 086;лутегравір = AUC 91= % C_max<= /sub>= 50% C_`= 4; 18= 0% А= 090;азанавір « (історичні контролі) (п&#= 1088;игнічення ферментів UGT1A1 та CYP3A)	Немає необхіднос= 090;і в корекції дози. Препара= ;т не слід застосовув= 072;ти у дозі понад 50 мг 2 рази добу при одночас&= #1085;ому застосуван= 085;і з атазанавір= 086;м через недостатні= 089;ть даних.
Атазана= ;вір/ ритонав= ;ір	Д= 086;лутегравір = AUC 62= % C_max<= /sub>= 34% C_`= 4; = 121% А= 090;азанавір « Р= 080;тонавір « (п&#= 1088;игнічення ферментів UGT1A1 та CYP3A)	Немає необхіднос= 090;і в корекції дози. Препара= ;т не слід застосовув= 072;ти у дозі понад 50 мг 2 рази добу при одночас&= #1085;ому застосуван= 085;і з атазанавір= 086;м через недостатні= 089;ть даних.
Типрана= ;вір/ ритонавір (TPV+RTV)=	Д= 086;лутегравір ¯ AUC ¯ 59= % C_max<= /sub>¯ 47% C_`= 4; ¯ 76% (с&#= 1090;имуляція ферментів UGT1A1 та CYP3A)	Рекомен= ;дована доза долутеграв= 110;ру стано= ;вить 50 мг 2 рази на добу при одночасном= 091; застосуван= 085;і з типранаві= 088;ом/ритонаві= ром за відсутно&#= 1089;ті резистентн= 086;сті до препаратів класу інгіб&#= 1110;торів інтегрази. Якщо є резистентн= 110;сть до препаратів класу інгібіторі= 074; інтегрази, необхідно уникати цієї комбінації.
Фосампр= ;енавір/ ритонавір (FPV+RTV)=	Д= 086;лутегравір<= /span>¯ AUC ¯ 35= % C_max<= /sub>¯ 24% Cτ ¯ 49= % (с&#= 1090;имуляція ферментів UGT1A1 та CYP3A)	Немає необхіднос= 090;і в корекції дози за відс&= #1091;тності резистентн= 086;сті до препаратів класу інгібіторі= 074; інтегрази. Якщо є резистентн= 110;сть до препаратів класу інгібіторі= 074; інтегрази, необхідно розглядати питання про альтернати= 074;ні комбінації, які не включають фосампрена= 074;ір/ритонаві= р.
Нелфіна= ;вір	Д= 086;лутегравір « (н&#= 1077; досліджува= 074;ся)	Немає необхіднос= 090;і в корекції дози.
Дарунав= ;ір/ ритонав= ;ір	Д= 086;лутегравір ¯ AUC ¯ 22= % C_max<= /sub>¯ 11% C₂₄¯ 38% (с&#= 1090;имуляція ферментів UGT1A1 та CYP3A)	Немає необхіднос= 090;і в корекції дози.
Лопінав= ;ір/ ритонав= ;ір	Д= 086;лутегравір « AUC ¯ 4%= C_max<= /sub>« 0% C₂₄¯ 6%	Немає необхіднос= 090;і в корекції дози.
І= 085;ші противірус= 085;і препарати
Телапре= ;вір	Д= 086;лутегравір = AUC 25= % C_max<= /sub>= 19% C_`= 4; = 37% Т= 077;лапревір « (історичні контролі) (п&#= 1088;игнічення ферменту CYP3A)	Немає необхіднос= 090;і в корекції дози.
Боцепре= ;вір	Д= 086;лутегравір « AUC 7%= C_max<= /sub>= 5% Cτ 8%= Б= 086;цепревір « (історичні контролі)	Немає необхіднос= 090;і в корекції дози.
Даклатас= ;вір	Долут= ;егравір « AUC 33% C_max = = 29% Ct = 45% Д= 072;клатасвір<= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"'> = « = ;	Даклата= ;свір суттєво не змінює концентрац= 110;ї долутеграв= 110;ру в плазмі крові. Долутеграв= 110;р не змінює ко&= #1085;центрації даклатасві= 088;у в плазмі крові. Немає необхіднос= 090;і в корекції дози.
І= 085;ші препарати
Протиар= ;итмічні препарати
Дофетил= ;ід	Д= 086;фетилід = (н&#= 1077; досліджува= 074;ся, потенційне підвищення через пригніченн= 103; переносник= 072; OCT2)	Одночас= ;не застосуван= 085;я долутеграв= 110;ру та дофетиліду протипоказ= 072;не у зв’язку з потенційно загрозливо= 102; для життя вн&= #1072;слідок токсичної дії високою концентрац= 110;єю дофетиліду.
Протису= ;домні препарати
Карбама= ;зепін	Д= 086;лутегравір ¯ AUC ¯ 49% C_max ¯ 33% Ct ¯ 73%	Рекомен= ;дована доза долутеграв= 110;ру становить 50 мг 2 рази на добу при одночасном= 091; застосуван= 085;і з карбамазеп= 110;ном. Пацієнтам з резистентн= 110;стю до інгібіторі= 074; інтегрази слід за можл&= #1080;вості призначити препарати, альтернати= 074;ні карбамазеп= 110;ну.
Окскарб= ;азепін Фенітої= ;н Фенобар= ;бітал	Д= 086;лутегравір ¯ (н&#= 1077; досліджува= 074;ся, очікується зниження у з&= #1074;’язку зі стимуляціє= 102; ферментів UGT1A1 та CYP3A, очікується зниження експозиції подібне до т<= /span>акого при застосуван= 085;і з карбамазеп= 110;ном)	Рекомен= ;дована доза долутеграв= 110;ру становить 50 мг два рази на добу при одночасном= 091; застосуван= 085;і з вказаними стимулятор= 072;ми метаболізм= 091;. Пацієнтам з резистентн= 110;стю до інгібіторі= 074; інтегрази слід за можливості призначити комбінації, альтернати= 074;ні вказаним стимулятор= 072;м метаболізм= 091;.
Азольні протигрибк= 086;ві препарати
Кетокон= ;азол Флукона= ;зол Ітракон= ;азол Посакон= ;азол Ворикон= ;азол	Д= 086;лутегравір « (н&#= 1077; досліджува= 074;ся)	Немає необхіднос= 090;і в корекції дози. З огляду на дані про інш= 10; інгібітори CYP3A4, суттєве підвищення &#= 1085;е очікується.
Рослинн= ;і препарати
Звіробі= ;й	Д= 086;лутегравір ¯ (н&#= 1077; досліджува= 074;ся, очікується зниження у з&= #1074;’язку зі стимуляціє= 102; ферментів UGT1A1 та CYP3A, очікуєт&#= 1100;ся зниження експозиції, подібне до т<= /span>акого при застосуван= 085;і з карбамазеп= 110;ном)	Рекомен= ;дована доза долутеграв= 110;ру становить 50 мг 2 рази на добу при одночасном= 091; застосуван= 085;і зі звіробоєм. Пацієнтам з резистент&#= 1085;істю до інгібіторі= 074; інтегрази слід за можл&= #1080;вості призначити комбінації, які не включ&= #1072;ють звіробій.
Антацид= ;и та біодобавки
Антацид= ;и, які містять магній/алюм&#= 1110;ній	Д= 086;лутегравір ¯ AUC ¯ 74= % C_max<= /sub>¯ 72% (комплеl= 2;сне зв’язуванн= 103; з полівалент= 085;ими іонами)	Антацид= ;и, які містять магній/алюм&#= 1110;ній, необхідно приймати окремо від долутеграв= 110;ру (щонайменше через 2 години після або за 6 годин до його прийому).
Біодоба= ;вки з кальцієм	Д= 086;лутегравір ¯ AUC ¯ 39= % C_max<= /sub>¯ 37% C₂₄¯ 39% (комплеl= 2;сне зв’язуванн= 103; з полівалент= 085;ими іонами)	Біодоба= ;вки з кальцієм, залізом або полівітамі= 085;и необхідно приймати окремо від долутеграв= 110;ру (щонайменше через 2 години післ&#= 1103; або за 6 годин до його прий&= #1086;му).
Біодоба= ;вки з залізом	Д= 086;лутегравір ¯ AUC ¯ 54= % C_max<= /sub>¯ 57% C₂₄¯ 56% (комплеl= 2;сне зв’язуванн= 103; з полівалент= 085;ими іонами)
Полівіт= ;аміни	Д= 086;лутегравір ¯ AUC ¯ 33= % C_max<= /sub>¯ 35% C₂₄¯ 32% (к&#= 1086;мплексне зв’язуванн= 103; з полівалент= 085;ими іонами)
Кортико= ;стероїди
Предніз= ;он	Д= 086;лутегравір « AUC 11= % C_max<= /sub>= 6% C_`= 4; = 17%	Немає необхіднос= 090;і в корекції дози.
Протиді= ;абетичні препарати
Метформ= ;ін	М= 077;тформін = П= 088;и сумісному застосуван= 085;і долутеграв= 110;ру у дозуванні 50 мг один раз на добу П= 086;казники метформіну: <= o:p> AUC= = 79% C_max = = 66% П= 088;и сумісному застосуван= 085;і долутеграв= 110;ру у дозуванні 50 мг два рази на добу П= 086;казники метформіну: AUC = 145 % C_max = 111%	Слід розглянути корекцію дози метформіну на початку та при завершенні сумісного з&#= 1072;стосування долутеграв= 110;ру з метформіно= 084; для підтрим&#= 1072;ння глікемічно= 075;о контролю. Для пацієнт&#= 1110;в з помірним ступенем ниркової недостатно= 089;ті слід розглянути корекцію дози метфор&#= 1084;іну пр= 080; його сумісному застосуван= 085;і з долутегра&#= 1074;іром, тому що при підвищеній концентрац= 110;ї метформіну підвищуєт= ;ься ризик лактоацидо= 079;у у пацієнтів з помірним ступенем ниркової недостатно= 089;ті.
Протиту= ;беркульозн= 10; препарати
Рифампі= ;цин	Д= 086;лутегравір ¯ AUC ¯ 54= % C_max<= /sub>¯ 43% C_`= 4; ¯72% (с&#= 1090;имуляція ферментів UGT1A1 та CYP3A)	Рекомен= ;дована доза долутеграв= 110;ру становить 50 мг 2 рази на добу при одночас&#= 1085;ому застосуван= 085;і з рифампіцин= 086;м за відсутно&#= 1089;ті резистентн= 086;сті до препаратів &#= 1082;ласу інгібіторі= 074; інтегрази. Якщо існує резистентн= 110;сть до препаратів &#= 1082;ласу інгібіторі= 074; інтегрази, необхідно у&#= 1085;икати цієї комбінації (див. розділ «Особливос= 090;і застосуван= 085;я»).
Рифабут= ;ин	Д= 086;лутегравір « AUC ¯ 5%= C_max<= /sub>= 16% C_`= 4; ¯ 30% (с&#= 1090;имуляція ферментів UGT1A1 та CYP3A)	Немає необхіднос= 090;і в корекції дози.
Перорал= ;ьні контрацепт= 080;ви
Етиніле= ;страдіол (EE) та Норелгестр= 086;мін (NGMN)	Д= 086;лутегравір « EE = « AUC 3%= C_max<= /sub>¯ 1% NGMN « AUC ¯ 2%= C_max<= /sub>¯ 11%	Долутег= ;равір не має фармакодин= 072;мічного впливу на лютеїнізую= 095;ий гормон (ЛГ), фолікулост= 080;мулюючий гормон (ФСГ) та прогестеро= 085;. Немає необхіднос= 090;і в корекції дози перора&#= 1083;ьних контрацепт= 080;вів при їх одночасном= 091; прийомі з долутеграв= 110;ром.
Аналгет= ;ики
Метадон= ;	Д= 086;лутегравір « М= 077;тадон « AUC ¯ 2%= C_max<= /sub>« 0% Ct ¯ 1%=	Немає необхіднос= 090;і в корекції дози жодног&#= 1086; з препаратів.

Системи організму	Частота	Побічні реакції
З боку імунної системи	Нечасто	Підвище= ;на чутливість, синдром імунної реа&#= 1082;тивації
&= #1047; боку пс= 080;хіки	Часто	Безсонн= ;я, патологічн= 110; сни, депресія, тривожніст= 100;
Нечасто	Суїцида= ;льні думки або спроби самогубств= 072; (особливо у пацієнтів з депресією або психічн&#= 1080;м захворюван= 085;ям в анамнезі)
З боку нервової системи	Дуже часто=	Головни= ;й біль
Часто	Запамор= ;очення
З боку трав= ;ного тракту<= /o:p>	Дуже часто=	Нудота, діарея
Часто	Блюванн= ;я, метеоризм, біль у верхній частині живота, біль у животі, відчуття дискомфорт= 091; в животі
З боку гепатобілі= 072;рної системи	Нечасто	Гепатит= ;
Рідко	Гост= ;ра печінкова недостатні= 089;ть
З боку шкіри та підшкірних тканин	Часто	Висип, свербіж
З боку кістково-м’язов= ;ої тканини	Нечасто	Артралг= ;ія, біль у м’язах
Загальн= ;і розлади	Часто	Втомлюв= ;аність
Відхиле= ;ння показників лабораторн= 080;х аналізів від норми	Часто	Підвище= ;ння р= 110;внів а= 083;анінамінот&= #1088;ансферази (АЛТ) та/а= 073;о а= 089;партатамін&= #1086;трансфераз= ;и (АСТ), підвище= ;ння р= 110;вня к= 088;еатинфосфо&= #1082;інази (КФК)