009

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування = лікарського засобу

ЗОЛОФТ^®

(ZOLOFT^®)

Скл= ад:

діюча речовина: сертралін;

одна таблетка, вкрита плівковою оболонкою, міс= тить сертраліну гідрохлорид у кількості, еквівалентній 50 мг сертраліну;

допоміжні речовини: кальцію гідрофосфат дигідрат, целюлоза мікрокристалічна, гідроксипропілцелюлоза, натрію крохмальгл= іколят, магнію стеарат, Opadry білий (гідроксипропілметилцелюлоза, титану діоксид (Е 171), поліетиленгліколь, полісорбат 80), Opadry прозорий (гідроксипропілметилцелюлоза, поліетиленгліколь).

Лікарська форма. Таблетки, вкриті = плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: білі, вкриті плівковою оболонкою таблетки капсулоподібної форми з тисненням «Pfizer» з одного боку та «ZLT 50» з іншого. Таблетки мають функціонал= ьну риску поділу між написами «ZLT» та «50».

Фармакотерапевтична група. Антидеп= ресанти. Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну. Код АТХ N06A B06.

Фармакологічні властивості.

Фар= макодинаміка.

Механізм дії

Сертралін є потужним та специфічним інгібітором нейронального захоплення серотоніну (5-НТ) in vitro, яке в організмі тварин призводить до потенціювання ефектів 5-НТ. Сертралін має лише дуже слабкий вплив на процеси зворотного нейронального захоплення норадреналіну та допаміну. У клінічних дозах сертралін блокує захоплення серотоніну у тромбоцитах людини. Препарат не проявляє стимулювал= ьної, седативної, антихолінергічної або кардіотоксичної дії в експериментах на тваринах. У контрольованих дослідженнях з участю здорових добровольців сертралін не проявляв седативної дії та не впливав на психомоторні функції. Згідно з властивим йому селективним інгібуванням захоплення 5-НТ, сертралін= не підвищує катехоламінергічну активність. Засіб не має афінності до мускаринових (холінергічних), серотонінергічних, дофамінергічних, адренергічних, гістамінергічних, ГАМК або бензодіазепінових рецепторів. Тривале застосуван= ня сертраліну у тварин асоціювалося зі зменшенням кількості норадреналінових рецепторів мозку, що спостерігається і при застосуванні інших ефективних у клінічній практиці антидепресантів та антиобсесивних засобів.

Сертралін не спричиняє розвитку медикаментозно= го зловживання. У плацебо-контрольованому подвійному сліпому рандомізованому дослідженні порівняльного потенціалу зловживання сертраліном, алпразоламом = та d-амфетаміном з участю людей сертралін не спричиняв позитивних суб’єктивних ефектів, що свідчили б про потенціал до зловживання. Навпаки, учасники дослідження, які приймали як алпразолам, так і d-амфетамін порівняно з пацієнтами, які застосовували плацебо, мали значно вищі показники схильност= і до зловживання, ейфорії та потенційної медикаментозної залежності. Сертралін н= е спричиняв стимулювального ефекту та відчуття тривожності, що асоціювалися з прийомом d-амфетаміну, або седативної дії та психомоторних порушень, що асоціювалися= з прийомом алпразоламу. Сертралін не призводить до виникнення позитивного сти= мулу у макак виду резус, видресируваних самостійно приймати кокаїн, як і не є замісником розпізнавального стимулу як щодо d-амфетаміну, так і пентобарбіт= алу у макак-резус.

Клінічна ефективність та безпечність

Вел= икий депресивний розлад

Проводили дослідження з участю амбулаторних пацієнтів з депресією, у яких відзначалася відповідь на терапію до завершен= ня початкової 8-тижневої відкритої фази терапії сертраліном у дозі 50–200 = ;мг/добу. Ці пацієнти (n=3D295) були рандомізовані у групи або для продовження прийому сертраліну у дозі 50–200 мг/добу, або для прийому плацебо протягом 44 тижнів відповідно до подвійного сліпого дослідження. Частота рециди= вів у групі пацієнтів, які приймали сертралін, була статистично значущо нижчою порівняно з пацієнтами, які приймали плацебо. Середня доза в учасників, які завершили участь у дослідженні, становила 70 мг/добу. Відсоток пацієнт= ів, які відповіли на терапію (що визначалися як пацієнти, в яких не спостерігав= ся рецидив) у групах прийому сертраліну і плацебо становив 83,4 % і 60,8 % відповідно.

Пос= ттравматичний стресовий розлад (ПТСР)

Об’єднані дані загальної кількості пацієнтів з ПТСР, які брали участь у 3 дослідженнях, свідчать про нижчий відсоток відповіді на терапію серед чоловіків порівняно з жінками. У двох клінічних дослідженнях із загальною популяцією з позитивними результатами відсоток пацієнтів, які відповіли на терапію, серед жінок і чоловіків у групах пацієнтів, які приймали сертралін, був подібним порівняно з плацебо (жінки: 57,2 % порівняно з 34,5 %; чоловіки: 53,9 % порівняно з 38,2 %). Кількість чоловіків і жінок серед пацієнтів загальної об’єдна= ної кількості досліджень становила 184 і 430 відповідно, при цьому результати у= жінок були більш постійними, а у чоловіків на початковому рівні спостерігалися ін= ші змінні параметри (більше зловживання речовинами, більша тривалість захворювання, причина травми тощо), що корелювали з меншою ефективністю препарату.

Еле= ктрофізіологія серця

У ґрунтовному дослідженні інтервалу QTc в рівноважному стані за умови надтерапевтичних експозицій у здорових добровол= ьців (які отримували дозу 400 мг/добу, що вдвічі перевищувала максимальну р= екомендовану добову дозу) верхня межа 2-стороннього 90 % ДІ для відповідної за часо= м середньої різниці QTcF між сертраліном і плацебо, отриманої методом найменших квадрат= ів (11,666 мс), перевищувала попередньо встановлене граничне значення 10 мс у часовій точці через 4 години після застосування препарату. Аналіз залежності відповіді від експозиції вказував на слабкий позитивний зв’язок між QTcF та концентрацією сертраліну в плазмі [0,036 мс/(нг/мл= ); p < 0,0001]. З огляду на модель залежності відповіді від експозиції, граничне значення клінічно значущого подовження інтервалу QTcF (тобто більше 10 мс для спрогнозованого 90 % ДІ) збільшувалося щонайменше в= 2,6 рази, ніж при середній Cmax (86 нг/мл) після застосування найвищої рекомендованої дози сертраліну (200 мг/добу) (див. розділи «Особливості застосування», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємо= дій», «Побічні реакції» і «Передозування»).

Обс= есивно-компульсивний розлад (ОКР) у пацієнтів дитячого віку

Безпека та ефективність сертраліну (50–200&nbs= p;мг/добу) вивчалися при лікуванні дітей (6–12 років) і підлітків (13–17 рок= ів), які не мали депресії та перебували на амбулаторному лікуванні з приводу обсесивно-компульсивного розладу (ОКР). Через 1 тиждень початкового періоду разового сліпого прийому плацебо пацієнтів рандомізували у групи прийому сертраліну або плацебо протягом 12 тижнів з гнучким дозуванням препарату. Діти (віком 6–12 років) розпочинали застосування препарату з дози 25 мг. У пацієнтів, які були рандомізовані у групу прийому сертраліну, спостерігалося значно більше покращання, ніж у пацієнтів, які отримували плацебо, відповідно до оцінки за Дитячою обсесивно-компульсивною шкалою Йеля–Брауна CY-BOCS (p=3D0,005), Глобальною обсесивно-компульсивною = шкалою Національного інституту психічного здоров’я (NIMH) (p=3D0,019) та шкалою «Загальна клінічна оцінка – покращення» (p=3D0,002). Крім того, у пацієнтів= у групі прийому сертраліну порівняно з групою прийому плацебо спостерігалася тенденція до більшого покращення за шкалою «Загальна клінічна оцінка – тяжк= ість захворювання» (p=3D0,089). Середня кількість балів за шкалою CY-BOCS на поч= атковому рівні та середня зміна кількості балів порівняно з початковим рівнем у групі пацієнтів, які отримували плацебо, становили 22,25 ± 6,15 і -3,4 ± 0,82 відповідно, у той час як у групі пацієнтів, які отримували сертралін, середня кількість балів на початковому рівні та серед= ня зміна кількості балів порівняно з початковим рівнем становили 23,36 ± 4,56 і -6,8 ± 0,87 відповідно. У post-hoc аналі= зі відсоток пацієнтів, які відповіли на терапію та визначалися як пацієнти зі зниженням на 25 % (чи більше) кількості балів за шкалою CY-BOCS (перви= нний параметр ефективності) від показників початкового рівня до кінцевої точки, становив 53 % у групі прийому сертраліну порівняно з 37 % у групі плацебо (р=3D0,03).

Дані щодо довгострокової безпеки та ефективнос= ті препарату у цій популяції пацієнтів дитячого віку відсутні.

Діт= и

Дані про застосування сертраліну дітям віком д= о 6 років відсутні.

Фар= макокінетика.

Абс= орбція

Протягом 14-денного прийому сертраліну із дозуванням 50–200 мг (перорально, 1 раз на добу) у людей, пік кон= центрації сертраліну у плазмі крові досягається через 4,5–8,4 години після щоден= ного прийому препарату. Їжа суттєво не змінює біодоступність сертраліну у таблет= ках.

Роз= поділ

Приблизно 98 % циркулюючого сертраліну зв’язується з білками плазми крові.

Біо= трансформація

Сертралін зазнає інтенсивного пресистемного метаболізму («ефект першого проходження») у печінці.

Базуючись на даних клінічних досліджень та досліджень in vitro, можна зроб= ити висновок, що сертралін метаболізується багатьма шляхами, у тому числі з уча= стю ферментів CYP3A4, CYP2C19 та CYP2B6 (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Сертралін та його основний метаболіт дезметилсертралін також є субстратами Р-глікопротеїну в умовах in vitro.

Елі= мінація

Середній період напіввиведення сертраліну становить приблизно 26 годин (у діапазоні від 22 до 36 годин). Відповідно до термінального періоду напіввиведення спостерігається кумуляція препарату (зі збільшенням його рівня приблизно вдвічі) до досягнення рівнов= ажних концентрацій, які досягаються через 1 тиждень після застосування препа= рату 1 раз на добу. Період напіввиведення N-дезметилсертраліну становить 62= –104 години. Сертралін та N-дезметилсертралін інтенсивно метаболізуються в організмі люд= ини, їх кінцеві метаболіти виводяться з калом та сечею в однакових кількостях. Тільки дуже незначна частина (< 0,2 %) сертраліну виводиться з сечею у незміненому вигляді.

Лін= ійність/нелінійність

Фармакокінетика сертраліну у діапазоні доз від= 50 до 200 мг є дозозалежною.

Фар= макокінетика в окремих групах пацієнтів

Діт= и з ОКР

Фармакокінетика сертраліну вивчалася у 29 = ;дітей віком 6–12 років та у 32 підлітків віком
13–17 років. У цих пацієнтів поступово збільшували дозу шляхом її титрування до добової дози 200 мг протягом 32 днів, починаючи з д= ози або 25 мг, або 50 мг з поступовим збільшенням. При застосуванні препарату у дозах 25 мг та 50 мг переносимість була однаковою. У рівноважному стані при застосуванні препарату у дозі 200 мг концентрац= ії сертраліну у плазмі крові у групі дітей віком 6–12 років були приблизн= о на 35 % вищі порівняно з такими у групі пацієнтів віком
13–17 років і на 21 % вищі порівняно з референтною групою доросли= х. Не спостерігалося значущих відмінностей між показниками кліренсу у хлопчикі= в та дівчаток. Таким чином, для застосування препарату дітям, особливо з низькою масою тіла, рекомендується низька початкова доза і її збільшення при титрув= анні дози з кроком у 25 мг. Підліткам можна застосовувати такі ж дози, що й дорослим.

Під= літки та пацієнти літнього віку

Фармакокінетичний профіль сертраліну у підлітк= ів та в осіб літнього віку значуще не відрізняється від такого у дорослих віко= м 18–65 років.

Пор= ушення функцій печінки

У пацієнтів з ушкодженням печінки період напіввиведення сертраліну подовжується і площа під фармакокінетичною кривою (AUC) збільшується втричі (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Особливості застосування»).

Пор= ушення функцій нирок

У пацієнтів із порушенням функції нирок помірн= ого або тяжкого ступеня не відзначалося значущої кумуляції сертраліну.

Фар= макогеноміка

В осіб з повільним метаболізмом CYP2C19 рівні сертраліну у плазмі крові були приблизно на 50 % вищі порівняно з особ= ами зі швидким метаболізмом CYP2C19. Клінічне значення цього явища не з’ясоване, тому титрування дози потрібне, залежно від клінічної відповіді пацієнта.

Клінічні характеристики.

Показання.

Сертралін показаний для лікування наступних розладів:

Великі депре= сивні епізоди. Запобігання рецидиву великих депресивних епізодів.=

Панічні розл= ади з наявністю або відсутністю агорафобії.

Обсесивно-ко= мпульсивний розлад (ОКР) у дорослих та дітей 6–17 років.
Соціальний т= ривожний розлад.

Посттравмати= чний стресовий розлад (ПТСР).

Протипоказання.<= /b>

Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин, зазначених у розділі «Склад».

Протипоказане одночасне застосування сертраліну разом з інгібіторами моноаміноксидази (МАО) незворотної дії у зв’язку з риз= иком розвитку серотонінового синдрому з проявами таких симптомів як збудження, тремор та гіпертермія. Розпочинати терапію сертраліном не можна щонайменше протягом 14 днів після припинення курсу лікування інгібітором МАО незворотної дії. Застосування сертраліну слід припинити щонайменше за 7&nbs= p;днів до початку терапії інгібітором МАО незворотної дії.

Протипоказане одночасне застосування сертралін= у та пімозиду (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Протипоказані

Інг= ібітори моноаміноксидази (МАОІ)

МАОІ незворотної дії (наприклад селегілін)

Протипоказане застосування сертраліну разом з = МАОІ незворотної дії, такими як селегілін. Терапію сертраліном можна розпочинати= не раніше, ніж через 14 днів після припинення курсу лікування МАОІ незворотної дії. Застосування сертраліну слід припинити щонайменше за 7 днів до початку терапії МАОІ незворотної дії (див. розділ «Протипоказання»).

Сел= ективний інгібітор зворотної дії МАО-А (моклобемід)

У зв’язку з ризиком розвитку серотонінового синдрому не слід застосовувати сертралін у комбінації з селективним МАОІ зворотної дії, таким як моклобемід. Після відміни інгібітору МАО зворотної = дії період до початку терапії сертраліном може бути коротшим за 14 днів. Рекомендується припинити застосування сертраліну щонайменше за 7 днів = до початку терапії МАОІ зворотної дії (див. розділ «Протипоказання»).

Нес= елективні інгібітори МАО зворотної дії (лінезолід)

Антибіотик лінезолід є слабким неселективним М= АОІ зворотної дії, що не слід застосовувати пацієнтам, які приймають сертралін (див. розділ «Протипоказання»).

Були зареєстровані тяжкі побічні реакції у пацієнтів, які нещодавно припинили застосування МАОІ (наприклад метиленовий синій) і розпочали прийом сертраліну, або які припинили терапію сертраліном незадовго до початку застосування МАОІ. Ці реакції включали тремор, міоклон= ію, посилене потовиділення, нудоту, блювання, припливи, запаморочення та гіпертермію з проявами, що нагадували нейролептичний злоякісний синдром, су= доми і летальний наслідок.

Пім= озид

У дослідженні з однократним прийомом низької д= ози пімозиду (2 мг) спостерігалося збільшення рівнів пімозиду приблизно на 35 %. Це підвищення рівнів не асоціювалося з жодними змінами показників ЕКГ. Хоча механізм цієї взаємодії невідомий, одночасне застосування сертрал= іну і пімозиду протипоказане у зв’язку з вузьким терапевтичним індексом пімозиду (див. розділ «Протипоказання»).

Не рекомендується одночасне застосування з сертраліном

Зас= оби, які пригнічують ЦНС, і алкоголь

Одночасне застосування сертраліну у дозі 200 мг на добу не потенціювало вплив алкоголю, карбамазепіну, галопери= долу чи фенітоїну на когнітивні та психомоторні функції у здорових учасників дослідження, однак одночасне застосування сертраліну з алкоголем не рекомендується.

Інші серотонінергічні лікарські засоби

Див. розділ «Особливості застосування».

Рекомендується з обережністю призначати сертра= лін з опіоїдами (такими як, фентаніл (що застосовується переважно під час загальн= ого наркозу та в терапії хронічного болю)), та іншими серотонінергічними препаратами (в тому числі іншими серотонінергічними антидепресантами, амфетамінами та триптанами).

Особливі запобіжні заходи п= ри застосуванні

Пре= парати, які подовжують інтервал QT

Ризик подовження інтервалу QTc та/або шлуночко= вих аритмій (наприклад шлуночкової тахікардії типу «пірует») може підвищуватися= у разі одночасного застосування з іншими препаратами, які подовжують інтервал= QTc (наприклад деякі антипсихотичні засоби та антибіотики) (див. розділи «Особливості застосування» та «Фармакодинаміка»).

Літ= ій

У плацебо-контрольованому дослідженні з участю здорових добровольців одночасний прийом сертраліну та літію значущо не змін= ював фармакокінетику літію, однак призводив до посилення тремору порівняно з плацебо, що свідчить про можливу фармакодинамічну взаємодію. При одночасному застосуванні сертраліну та літію слід забезпечити належний контроль за пацієнтами.

Фен= ітоїн

Результати плацебо-контрольованого дослідження з участю здорових добровольців свідчать= про те, що тривалий прийом сертраліну у дозі 200 мг/добу не призводить до клінічно важливого інгібування метаболізму фенітоїну. Однак дані звітів дея= ких випадків свідчать про високі експозиції фенітоїну у пацієнтів, які застосов= ують сертралін; рекомендується проводити моніторинг концентрації фенітоїну у пла= змі крові протягом початкового етапу терапії сертраліном із відповідними корекц= іями дози фенітоїну. Крім того, одночасне застосування препарату з фенітоїном мо= же призвести до зниження концентрації сертраліну у плазмі крові. Не можна виключити можливість зниження рівнів сертраліну у плазмі крові під впливом інших індукторів ферменту CYP3A4, наприклад фенобарбіталу, карбамазепіну, препаратів звіробою та рифампіцину.

Три= птани

Протягом періоду післяреєстраційного нагляду надходили поодинокі повідомлення про випадки розвитку слабкості, гіперрефлексії, порушення координації, відчуття збентеження, тривожності та збудження після одночасного застосування сертраліну та суматриптану. Симпто= ми серотонінергічного синдрому можуть також розвиватися при застосуванні інших препаратів цього ж класу (триптанів). Якщо одночасне лікування сертраліном = та триптанами є необхідним з клінічної точки зору, рекомендовано забезпечити відповідний нагляд за пацієнтом (див. розділ «Особливості застосування»).

Вар= фарин

Одночасне застосування сертраліну у дозі 200 мг/добу та варфарину призводило до незначного, але статистично значущого збільшення протромбінового часу, що може у деяких рідкісних випад= ках призвести до порушень міжнародного нормалізованого відношення (МНВ). Тому с= лід ретельно контролювати показник протромбінового часу на початку лікування сертраліном та при його відміні.

Вза= ємодія з іншими лікарськими засобами, з дигоксином, атенололом, циметидином

Одночасне застосування з циметидином призводил= о до суттєвого зниження кліренсу сертраліну. Клінічне значення цих змін не з’ясо= ване. Сертралін не впливав на бета-адреноблокуючі властивості атенололу. При одночасному застосуванні сертраліну у дозі 200 мг/добу та дигоксину не було виявлено ніякої взаємодії.

Лік= арські засоби, що впливають на функцію тромбоцитів

Може підвищуватис= я ризик виникнення кровотечі при одночасному застосуванні селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС), включаючи сертралін, з лікарськими засобами, що впливають на тромбоцитарну функцію (наприклад НПЗП, ацетилсаліциловою кислотою і тиклопідином) або іншими лікарськими засобами,= що можуть збільшувати ризик кровотечі (див. розділ «Особливості застосування»)= .

Бло= катори нервово-м’язової передачі

СІЗЗС можуть змен= шувати активність холінестерази у плазмі крові, що призводить до подовження блокув= ання нервово-м’язової передачі мівакурієм або іншими блокаторами нервово-м’язової передачі.

Зас= оби, що метаболізуються з участю цитохрому Р450

Сертралін може діяти як слабкий або помірний інгібітор ізоферменту СYР2D6. Тривалий прийом сертраліну у дозі 50 мг/= добу призводив до помірного підвищення (у середньому на 23–37 %) рівноважних концентрацій дезипраміну у плазмі крові (показник активності ізоферменту СYР2D6). Клінічно значущі взаємодії можуть відбуватися з іншими субстратами СYР2D6 з вузькими терапевтичними діапазонами, такими як протиаритмічні засо= би класу 1С, зокрема пропафенон і флекаїнід, трициклічні антидепресанти і типо= ві антипсихотичні засоби, особливо на тлі застосування сертраліну у вищих доза= х.

Сертралін не виступає клінічно значущим інгібітором ізоферментів CYP3A4, CYP2C9, CYP2C19 та CYP1A2. Це підтверджуєт= ься результатами досліджень взаємодії препаратів in vivo із застосуванням субстратів CYP3A4 (ендогенного кортизо= лу, карбамазепіну, терфенадину, алпразоламу), субстрату CYP2C19 (діазепаму) і с= убстратів CYP2C9 (толбутаміду, глібенкламіду і фенітоїну). Результати досліджень in vitro свідчать про те, що сертр= алін має дуже малий потенціал інгібування СYР1А2 або не має його взагалі.

Щоденний прийом т= рьох склянок грейпфрутового соку призводив до підвищення плазмових рівнів сертра= ліну майже на 100 % у перехресному дослідженні у 8 здорових осіб японс= ької національності. Тому слід уникати прийому грейпфрутового соку під час застосування сертраліну (див. розділ «Особливості застосування»).

Виходячи з резуль= татів дослідження взаємодії з грейпфрутовим соком, не можна виключити можливість = навіть значно більшого підвищення експозиції сертраліну при одночасному застосуван= ні з потужними інгібіторами ферменту CYP3A4, наприклад інгібіторами протеаз, кетоконазолом, ітраконазолом, позаконазолом, вориконазолом, кларитроміцином, телітроміцином та нефазодоном. Це також стосується помірних інгібіторів CYP= 3A4, наприклад апрепітанту, еритроміцину, флуконазолу, верапамілу та дилтіазему. Слід уникати прийому потужних інгібіторів CYP3A4 під час терапії сертраліно= м.

В осіб з повільним метаболізмом CYP2C19 плазмо= ві рівні сертраліну підвищуються приблизно на 50 % порівняно з особами з швидким метаболізмом CYP2C19 (див. розділ «Фармакокінетика»). Не можна виключити можливість лікарської взаємодії з потужними інгібіторами CYP2C19,= наприклад омепразолом, ланзопразолом, пантопразолом, рабепразолом, флуоксетином, флувоксаміном.

Особливості застосування.

Сер= отоніновий синдром (СС) або злоякісний нейролептичний синдром (ЗНС)<= /i>

При застосуванні СІЗЗС, включаючи терапію сертраліном, повідомлялося про розвиток синдромів, що можуть бути небезпечн= ими для життя, таких як СС чи ЗНС. Ризик розвитку СС чи ЗНС при застосуванні СІ= ЗЗС зростає при одночасному застосуванні інших серотонінергічних засобів (включ= аючи інші серотонінергічні антидепресанти, амфетаміни, триптани) з засобами, що порушують метаболізм серотоніну (включаючи МАОІ, наприклад метиленовий сині= й), антипсихотичними засобами та іншими антагоністами дофаміну та опіоїдами. У пацієнтів слід проводити моніторинг на предмет появи ознак та симптомів СС = чи ЗНС (див. розділ «Протипоказання»).

Пер= ехід із СІЗЗС, антидепресантів або антиобсесивних препаратів =

Існують обмежені дані контрольованих досліджен= ь з вивчення оптимального часу переключення з СІЗЗС, антидепресантів або антиобсесивних препаратів на сертралін. Слід проводити належний медичний ог= ляд при таких змінах у лікуванні, особливо при переході на сертралін з таких препар= атів тривалої дії як флуоксетин.

Інші серотонінергічні засоби, наприклад триптофан, фенфлурамін та 5-НТ-агоністи<= o:p>

Одночасне застосу= вання сертраліну та інших засобів, що посилюють ефект серотонінергічної нейротрансмісії, таких як амфетаміни, триптофан, фенфлурамін, 5-НТ-агоністи= чи рослинні препарати, препарати звіробою (Hypericum perforatum), слід проводити з обережністю, і такої комбінованої терапії= , у разі можливості, слід уникати (через можливу фармакодинамічну взаємодію). <= o:p>

Под= овження інтервалу QTc/шлуночкова тахікардія типу «пірует»

Протягом періоду післяреєстраційного застосува= ння сертраліну повідомлялося про випадки подовження інтервалу QTc і шлуночкової тахікардії типу «пірует». Більшість випадків спостерігалася у пацієнтів з іншими факторами ризику подовження інтервалу QTc/шлуночкової тахікардії типу «пірует». Вплив на подовження інтервалу QTc був підтверджений у дослідженні= QTc у здорових добровольців із статистично значущим позитивним співвідношенням експозиція-відповідь. Тому слід з обережністю застосовувати сертралін паціє= нтам із додатковими факторами ризику подовження інтервалу QTc, такими як серцеві захворювання, гіпокаліємія або гіпомагніємія, подовження інтервалу QTc у родинному анамнезі, брадикардія та одночасне застосування лікарських засобі= в, що подовжують інтервал QTc (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та «Фармакодинаміка»).

Пос= илення гіпоманії або манії

Повідомлялося про виникнення симптомів манії/гіпоманії у невеликого відсотка пацієнтів, які отримували зареєстрова= ні антидепресанти та антиобсесивні препарати, включаючи сертралін. Тому слід з обережністю застосовувати сертралін пацієнтам з манією/гіпоманією в анамнез= і. Необхідний ретельний нагляд лікаря. При виявленні ознак маніакальної фази у пацієнта застосування сертраліну слід припинити.

Шиз= офренія

Психотичні симптоми можуть посилюватися у пацієнтів із шизофренією.

Суд= оми

При терапії сертраліном можуть виникати судоми: сертралін не слід призначати хворим із нестабільною епілепсією; у хворих із контрольованою епілепсією застосування сертраліну потребує ретельного нагля= ду. Пацієнтам, у яких виникають судоми, препарат необхідно відмінити.

Суї= циди/суїцидальні думки/суїцидальні спроби або клінічні ознаки погіршення

Депресія асоціюється з підвищеним ризиком вини= кнення суїцидальних думок, завдавання собі ушкоджень та спроб суїциду (суїцидальних дій та проявів). Цей ризик існує безпосередньо до часу досягнення значної ремісії. Оскільки покращання стану хворих може не відбуватися протягом перш= их кількох тижнів або більшого періоду терапії, пацієнтам слід перебувати під ретельним наглядом до настання цього покращання. Загалом клінічний досвід свідчить про те, що на ранніх етапах одужання ризик суїциду може збільшуват= ися.

Інші психічні стани, для лікування яких призначається сертралін, також можуть асоціюватися з підвищеним ризиком розвитку суїцидальних дій та проявів. Крім того, ці стани можуть бути супут= німи з великим депресивним розладом. Таким чином, аналогічні застережні заходи, = що стосуються лікування хворих з великим депресивним розладом, необхідні і при лікуванні пацієнтів з іншими психічними розладами.

Відомо, що для пацієнтів із суїцидальними діям= и та проявами в анамнезі або пацієнтів, у яких ще до початку терапії значною мір= ою виявляється суїцидальне мислення, існує більший ризик виникнення суїцидальн= их думок або суїцидальних спроб, у зв’язку з цим їм слід знаходитися під ретел= ьним наглядом під час лікування. Метааналіз даних, отриманих у результаті провед= ення плацебо-контрольованих клінічних досліджень із застосуванням антидепресантів дорослим пацієнтам з психічними розладами, показав підвищений ризик проявів суїцидальної поведінки при застосуванні антидепресантів у пацієнтів віком до 25 років порівняно з таким при застосуванні плацебо.=

Слід здійснювати ретельний нагляд за пацієнтам= и, зокрема за пацієнтами з високим ризиком розвитку суїцидальності, особливо на початку терапії та після будь-яких змін у дозуванні препарату. Пацієнтів (та осіб, які за ними доглядають) необхідно попередити про необхідність відстежувати будь-які прояви клінічного погіршення, виникнення суїцидальної поведінки або суїцидальних думок, а також будь-яких незвичних змін поведінк= и і негайно звертатися за медичною допомогою при виникненні цих симптомів.

Зас= тосування дітям

Сертралін не слід застосовувати для лікування дітей та підлітків, за винятком пацієнтів з обсесивно-компульсивним розладом віком 6–17 років. У ході клінічних досліджень з участю дітей та підліт= ків, які отримували антидепресанти, порівняно з пацієнтами, які отримували плаце= бо, частіше спостерігалися суїцидальна поведінка (суїцидальні спроби та суїцида= льні думки) і ворожість (переважно агресія, опозиційна поведінка та гнів). Якщо, виходячи з клінічної потреби, рішення все ж приймається на користь призначе= ння цього препарату, необхідний ретельний моніторинг за пацієнтом щодо виявленн= я ознак суїцидальних симптомів. Крім того, доступна тільки обмежена кількість кліні= чних доказів щодо безпеки довготривалого застосування препарату у дітей та підлітків, що включають вплив на їх ріст, статеве дозрівання, а також когнітивний і поведінковий розвиток. У постмаркетинговому періоді були зареєстровані повідомлення про декілька випадків уповільненого росту та статевого дозрівання. Клінічна значущість та причинний зв’язок поки що не з’ясовані. При довготривалій терапії пацієнтів дитячого віку лікарі мають здійснювати моніторинг на предмет виявлення відхилень від норм у процесі ро= сту та розвитку організму.

Ано= мальні кровотечі/крововиливи

При застосуванні СІЗЗС повідомлялося про випад= ки патологічних геморагічних явищ, у тому числі про шкірні геморагічні явища (екхімози і пурпура), та інших геморагічних явищ, таких як шлунково-кишкові= або гінекологічні кровотечі, у тому числі кровотечі з летальним наслідком. СІЗЗ= С/ІЗЗНС можуть збільшити ризик післяпологових кровотеч (див. розділи «Застосування у період вагітності або годування груддю» та «Побічні реакції»). Рекомендується з обережністю застосовувати СІЗЗС пацієнтам, особливо при одночасному застосуванні з лікарськими засобами, які, як відомо, впливають на тромбоцитарну функцію (наприклад з антикоагулянтами, атиповими антипсихотичними засобами і фенотіазинами, більшістю трициклічних антидепресантів, ацетилсаліциловою кислотою та нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗП)), як і у паціє= нтів з геморагічними порушеннями в анамнезі (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Гіп= онатріємія

У результаті терапії СІЗЗС або інгібіторами зворотного захоплення норадреналіну і серотоніну (ІЗЗНС), включаючи сертрал= ін, може розвинутися гіпонатріємія. У багатьох випадках гіпонатріємія є результ= атом синдрому неадекватної секреції антидіуретичного гормону. Повідомлялося про = випадки зниження рівню натрію у сироватці крові нижче 110 ммоль/л. =

У пацієнтів літнього віку може існувати більший ризик розвитку гіпонатріємії при застосуванні СІЗЗС та ІЗЗНС. Також ризик ц= ього ускладнення може бути підвищеним у пацієнтів, які приймають діуретики, або у пацієнтів з гіповолемією будь-якого іншого походження (див. інформацію про застосування пацієнтам літнього віку у розділах «Спосіб застосування та доз= и» і «Побічні реакції»). У пацієнтів із симптоматичною гіпонатріємією слід розглянути припинення терапії сертраліном і запровадити відповідне медичне втручання. До ознак і симптомів гіпонатріємії належать головний біль, трудн= ощі з концентрацією, погіршення пам’яті, сплутаність свідомості, слабкість і вт= рата фізичної рівноваги, що може призвести до падінь. Ознаки і симптоми, що асоц= іюються з більш тяжкими та/або гострими епізодами гіпонатріємії, включають галюцина= ції, синкопе, судоми, кому, зупинку дихання та летальний наслідок.

Сим= птоми відміни, що спостерігаються при припиненні терапії сертраліном

Симптоми відміни є частим явищем при припиненні терапії препаратом, зокрема у випадку раптової відміни терапії (див. розділ «Побічні реакції»). За даними клінічних досліджень, у пацієнтів, які припин= или застосування сертраліну, частота реакцій відміни становила 23 % порівн= яно з 12 % у пацієнтів, які продовжували отримувати терапію сертраліном.

Ризик розвитку синдрому від= міни може залежати від кількох факторів, включаючи тривалість терапії, дозування= та швидкість зниження дози. Найчастіше повідомлялося про такі реакції як запаморочення, сенсорні порушення (включаючи парестезію), порушення сну (включаючи безсоння та яскраві сновидіння), збудження чи відчуття тривожнос= ті, нудота та/або блювання, тремор і головний біль. Загалом ці симптоми були легкого або помірного ступеня тяжкості, однак у деяких пацієнтів вони можуть бути тяжкими. Зазвичай вони виникають протягом перших кількох днів після припинення терапії, але у дуже рідкісних випадках такі симптоми відзначалис= я у пацієнтів, які випадково пропустили прийом дози препарату. У більшості випа= дків ці симптоми минають самостійно протягом 2 тижнів, хоча у деяких пацієн= тів вони можуть тривати довше
(2–3 місяці чи довше). Таким чином, рекомендується поступово зменшувати дозу сертраліну при припиненні терапії препаратом протягом періоду у кілька тижнів чи місяців відповідно до потреб пацієнта (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).<= /o:p>

Ака= тизія/психомоторний неспокій

Застосування сертраліну асоціюється з розвитком акатизії, що характеризується суб’єктивно неприємним або невгамовним неспок= оєм та потребою рухатися, що часто супроводжується нездатністю сидіти чи стояти спокійно. Ризик виникнення таких ускладнень найбільший протягом перших кіль= кох тижнів терапії. У пацієнтів, у яких розвиваються ці симптоми, збільшення до= зи може бути шкідливим.

Зас= тосування при печінковій недостатності

Сертралін інтенсивно метаболізується у печінці= . За результатами фармакокінетичного дослідження з багатократним прийомом препар= ату у пацієнтів зі стабільним цирозом легкого ступеня спостерігалося подовження періоду напіввиведення та збільшення AUC або C_max приблизно втри= чі порівняно з цими показниками в осіб із нормальною функцією печінки. Значущих відмінностей у ступені зв’язування препарату з білками плазми крові між цими двома групами учасників дослідження не виявлено. Слід бути обережними при п= ризначенні сертраліну пацієнтам із патологією печінки. У випадку призначення сертраліну пацієнтам із порушеннями функції печінки необхідно зважити доцільність зменшення дози або частоти прийому препарату. Сертралін не слід застосовува= ти пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).<= /o:p>

Зас= тосування при нирковій недостатності

Сертралін інтенсивно метаболізується; виведення незміненої сполуки із сечею є другорядним шляхом елімінації. У дослідженнях= з участю пацієнтів із порушенням функції нирок від легкого до середнього ступ= еня (кліренс креатиніну 30–60 мл/хв) або від середнього до тяжкого ступеня (кліренс креатиніну 10–29 мл/хв) фармакокінетичні параметри (AUC_0=
-24та C_max) при багатократному прийомі препарату були без статистично значущих відмінностей від цих показників у групі контролю. Немає необхіднос= ті у коригуванні дози залежно від ступеня порушень функції нирок.

Зас= тосування пацієнтам літнього віку

У клінічних дослідженнях брали участь понад 700 пацієнтів літнього віку (віком > 65 років). Характер і частота розвитку побічних реакцій у пацієнтів літнього віку були подібними = до таких, що спостерігались у молодших пацієнтів.

Однак застосування СІЗЗС та ІЗЗНС, включаючи сертралін, асоціювалося з випадками клінічно значущої гіпонатріємії у паціє= нтів літнього віку, в яких може спостерігатися більший ризик розвитку цього побічного явища (див. «Гіпонатріємія» у розділі «Особливості застосування»)= .

Цук= ровий діабет

У пацієнтів з цукровим діабетом застосування СІЗЗС може впливати на показники глікемічного контролю. Дозування інсуліну та/або перорального гіпоглікемічного засобу мо= же потребувати коригування.

Еле= ктрошокова терапія (ЕШТ)

Клінічних досліджень, спрямованих на вивчення ризиків або переваг комбінованого застосування ЕШТ та сертраліну, не провод= или.

Гре= йпфрутовий сік

Одночасне застосу= вання сертраліну з грейпфрутовим соком не рекомендоване (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Впл= ив на результати скринінгового аналізу сечі

Повідомлялося про= хибно-позитивні результати імунологічних скринінгових тестів сечі на визначення вмісту бензодіазепінів у пацієнтів, які приймали сертралін. Хибно-позитивні резуль= тати зумовлені низькою специфічністю вказаного лабораторного тесту та можуть спостерігатися впродовж кількох діб після припинення лікування сертраліном. Диференціювати сертралін від бензодіазепінів у сечі можна шляхом проведення уточнювальних тестів – газової хроматографії/мас-спектрометрії.<= /span>

Закритокутова глаукома

Препарати класу СІЗЗС, у тому числі сертралін, можуть впливати на розмір зіниці з розвитком мідріазу. Такий ефект може призводити до звуження кута ока з подальшим підвищенням внутрішньоочного ти= ску та розвитком закритокутової глаукоми, особливо у пацієнтів з відповідною схильністю. Таким чином, сертралін слід застосовувати з обережністю пацієнт= ам із закритокутовою глаукомою або глаукомою в анамнезі.

Інформація щодо допоміжних речовин <= /span>

Цей лікарський засіб містить менше 1 ммоль натрію (23 мг) на таблетку, тобто практично вільний від натрію.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Ваг= ітність

Не існує добре контрольованих досліджень препа= рату з участю вагітних жінок. Однак суттєва кількість даних не виявила доказів щ= одо виникнення вроджених вад розвитку плода внаслідок застосування сертраліну. У дослідженнях на тваринах було виявлено вплив на репродуктивну функцію, вірогідно, у зв’язку з токсичною дією препарату на організм матері, спричин= ене фармакодинамічною дією препарату та/або прямою фармакодинамічною дією препарату на плід.=

Повідомлялося, що застосування сертраліну у пе= ріод вагітності спричиняє у деяких новонароджених (матері яких приймали сертралі= н) симптоми, подібні до реакцій відміни. Цей феномен також спостерігався при застосуванні інших антидепресантів класу СІЗЗС. Сертралін не рекомендується застосовувати у період вагітності, крім випадків, коли клінічний стан жінки такий, що очікувані переваги від застосування препарату перевищують потенці= йний ризик.

Результати спостережень вказують на підвищений (менш ніж у 2 рази) ризик післяпологової кровотечі у разі застосування СІЗЗС/ІЗЗНС протягом місяця до пологів (див. розділи «Особливості застосува= ння» та «Побічні реакції»).

Слід наглядати за новонародженими, якщо мати продовжує застосування сертраліну на пізніх термінах вагітності, особливо у ІІІ триместрі. Після застосування сертраліну на пізніх стадіях вагітно= сті у новонароджених можуть виникати наступні симптоми: респіраторний дистрес-синдром, ціаноз, апное, судоми, температурна нестабільність, трудно= щі з годуванням, блювання, гіпоглікемія, гіпертонус, гіпотонус, гіперрефлексія, тремор, синдром підвищеної нервово-рефлекторної збудливості, дратівливість, млявість, постійний плач, сонливість і труднощі з засинанням. Ці симптоми можуть бути зумовленими або серотонінергічними ефектами, або симптомами відміни. У більшості випадків ці ускладнення розвиваються одразу ж після пологів чи найближчим часом (протягом менш ніж 24 годин).

Згідно з даними епідеміологічних досліджень очікується, що застосування СІЗЗС у період вагітності, особливо на пізніх строках вагітності, може підвищувати ризик розвитку синдрому персистуючої легеневої гіпертензії новонароджених. Ризик спостерігався з частотою прибли= зно 5 випадків на 1000 вагітностей. У загальній популяції відзначаєть= ся 1–2 випадки синдрому персистуючої легеневої гіпертензії новонароджених на 1000 вагітностей.

Год= ування груддю

Опубліковані дані щодо рівнів сертраліну у грудному молоці свідчать про те, що сертралін і його метаболіт N-дезметилсертралін екскретуються у грудне молоко у малій кількості. Загалом у сироватці крові немовлят виявляли незначні концентрації препарату або концентрації препарат= у, недоступні для визначення, за винятком одного випадку, коли концентрація препарату у сироватці крові немовляти становила приблизно 50 % від концентрації препарату у сироватці крові матері (але без будь-якого помітно= го впливу на здоров’я цього немовляти). На даний час не повідомлялося про побі= чну дію препарату на здоров’я дітей, яких годували груддю жінки, які застосовув= али сертралін, але такий ризик не можна виключати. Застосування препарату у пер= іод годування груддю не рекомендовано, за винятком випадків, коли, на думку лік= аря, користь від прийому препарату перевищує ризик.

Фертильн= ість

Дані, отримані під час досліджень на тваринах, не виявили впливу сертраліну на параметри фертильності.

Звіти досліджень із = застосування деяких СІЗЗС з участю людей свідчать, що вплив на якість сперми є оборотним. Станом на даний час не було виявлено впливу на фертильність людини.<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-ansi-language:UK'>

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом а= бо іншими механізмами.

Клініко-фармакологічні дослідження свідчать про відсутність впливу сертраліну на психомоторні функції. Однак пацієнтів слід= попереджати про те, що психотропні засоби можуть порушувати психічні або фізичні реакці= ї, необхідні для виконання потенційно небезпечних завдань, таких як керування = автомобілем або робота з іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози.

= Спосіб застосування

Сертралін приймати 1 раз на добу (вранці = або ввечері).

Таблетки сертраліну можна приймати незалежно в= ід вживання їжі.

= Початок лікування

Деп= ресія та ОКР

Лікування сертраліном слід розпочинати з дози = 50 мг/добу.

Пан= ічні розлади, ПТСР та соціальний тривожний розлад

Лікування слід розпочинати з дози 25 мг/д= обу. Через 1 тиждень дозу слід підвищити до 50 мг 1 раз на добу. = Було показано, що такий режим дозування знижує частоту розвитку побічних ефектів, характерних для панічних розладів на початковому етапі лікування.

= Титрування дози

Деп= ресія, ОКР, панічні розлади, соціальний тривожний розлад та ПТСР

У пацієнтів, які не відповідають на дозу 50&nb= sp;мг, ефект може бути досягнутий при підвищенні дози. Корекцію дози слід здійснювати з кроком у 50 мг з інтерва= лами не менше одного тижня, до досягнення максимальної дози 200 мг/добу. Корекцію дози слід проводити не частіше 1 разу на тиждень, зважаючи на період напіввиведення сертраліну, що становить 24 години.

Перші прояви терапевтичного ефекту можуть спостерігатися протягом 7 днів лікування. Однак для досягнення терапевтичної відповіді зазвичай потрібен довший період часу, особливо у хв= орих з ОКР.

= Підтримуюча доза

Дозування протягом довготривалої терапії слід утримувати на найнижчому ефективному рівні з наступним коригуванням залежно= від терапевтичної відповіді.

Деп= ресія

Довготривалу терапію можна також застосовувати= для запобігання рецидиву великих депресивних епізодів (ВДЕ). У більшості випадк= ів рекомендована доза для запобігання рецидиву ВДЕ є такою ж, як доза, яку застосовували протягом лікування цього депресивного епізоду. Пацієнтам з депресією слід отримувати терапію протягом достатнього часу, щонайменше протягом 6 місяців, щоб упевнитися у повній відсутності симптомів.

Пан= ічні розлади та ОКР

При тривалій терапії у пацієнтів з панічними розладами та ОКР слід проводити регулярну оцінку терапії, оскільки для цих розладів не було продемонстровано ефективності препарату у запобіганні рецидивів.

= Застосування дітям

Діт= и та підлітки з обсесивно-компульсивним розладом

Підлітки віком 13–17 років: початкова доза становить 50 мг 1 раз на добу.

Діти віком 6–12 років: початкова доза становить 25 мг 1 раз на добу. Через 1 тиждень дозу можна збільшити до 50 мг 1 раз на добу.

При необхідності, у випадку недостатнього ефек= ту, можливе подальше підвищення дози зі збільшенням на 50 мг за 1 раз протягом періоду в кілька тижнів. Максимальна доза становить 200 мг/до= бу. Однак при підвищенні дози понад 50 мг слід враховувати загалом нижчу м= асу тіла дітей порівняно з дорослими. Не слід змінювати дозу частіше, ніж 1 раз= на тиждень.

Ефективність препарату у дітей з великим депресивним розладом продемонстрована не була.

Дані щодо застосування препарату дітям віком д= о 6 років відсутні (див. також розділ «Особливості застосування»). =

= Застосування пацієнтам літнього віку

Пацієнтам літнього віку дозування препарату сл= ід підбирати з обережністю, оскільки ці пацієнти можуть мати підвищений ризик розвитку гіпонатріємії (див. розділ «Особливості застосування»).
= Застосування при печінковій недостатності

Слід бути обережними при застосуванні сертралі= ну пацієнтам із патологією печінки. При порушеннях функції печінки необхідно зменшити па= цієнтам дозу або частоту прийому препарату. Сертралін не слід застосовувати пацієнт= ам із тяжкою печінковою недостатністю, оскільки клінічні дані щодо застосування препарату таким хворим відсутні (див. розділ «Особливості застосування»).

= Застосування при нирковій недостатності

При порушеннях функції нирок коригування дози препарату не потрібне (див. розділ «Особливості застосування»).<= /span>

= Симптоми відміни, які спостерігаються при припиненні терапії сертраліном<= /span>

Слід уникати раптового припинення застосування препарату. При припиненні лікування сертраліном, щоб зменшити ризик розвитку реакцій синдрому відміни, дозу слід поступово зменшувати щонайменше протяго= м 1–2 тижнів (див. розділи «Особливості застосування» і «Побічні реакції»). Якщо після зменшення дози препарату або припинення його застосування з’являються несте= рпні симптоми, може бути розглянуте відновлення застосування препарату у раніше призначеній дозі. У подальшому лікар може продовжувати зменшувати дозу, але більш поступово.

Діти.

Сертралін не слід застосовувати для лікування дітей, крім дітей з обсесивно-компульсивними розладами віком від 6 років (див. розділ «Спосіб застосування та дози»= ).

= Передозування.

Ток= сичність

Сертралін має діапазон безпеки, що залежить від популяції пацієнтів та/або супутнього застосування лікарських засобів. Повідомлялося про летальні випадки передозування сертраліном як при окремому застосуванні, так і в комбінації з іншими засобами та/або алкоголем. У зв’я= зку з цим кожен випадок передозування потребує інтенсивної терапії. =

Сим= птоми

Симптоми передозування включають побічні ефект= и, опосередковані серотоніном, такі як сонливість, шлунково-кишкові порушення = (наприклад нудота та блювання), тахікардія, тремор, збудження і запаморочення. Рідше п= овідомлялося про розвиток коми.

Після передозування сертраліном повідомлялося = про подовження інтервалу QTc/шлуночкову тахікардію типу «пірует», тому в усіх випадках передозування сертраліном рекомендується проводити ЕКГ-моніторинг (див. розділи «Особливості застосування», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та «Фармакодинаміка»).
Тер= апія

Специфічних антидотів сертраліну не існує. Рекомендується забезпечити і підтримувати прохідність дихальних шляхів та достатній рівень оксигенації і вентиляції, якщо це необхідно. При терапії передозування слід мати на увазі, що прийом активованого вугілля, що можна застосовувати разом із проносним засобом, може бути таким же ефективним або більш ефективним за промивання шлунка. Викликання блювання не рекомендоване. Рекомендований моніторинг серцевої діяльності (наприклад ЕКГ), а також осно= вних життєвих показників разом із загальною симптоматичною та підтримуючою терап= ією. Враховуючи значний об’єм розподілу сертраліну, такі заходи як форсований діурез, діаліз, гемоперфузія або замінна гемотрансфузія навряд чи можуть бу= ти корисними.

Побічні реакції.

Найчастіше спостерігається такий побічний ефек= т як нудота. При лікуванні соціального тривожного розладу у 14 % чоловіків,= які застосовували сертралін, відзначалася статева дисфункція (порушення еякуляц= ії) порівняно з 0 % пацієнтів, які отримували плацебо. Ці побічні ефекти є дозозалежними і вони часто самостійно зникають при продовженні терапії.

Профіль побічних ефектів, що часто спостерігал= ися у ході проведення подвійних сліпих плацебо-контрольованих досліджень з участю пацієнтів з ОКР, панічними розладами, ПТСР та соціальними тривожними розлад= ами, був подібним до такого у пацієнтів з депресією, які брали участь у клінічних дослідженнях.

Нижче = наведено дані про побічні реакції, що спостерігалися у період післяреєстраційного нагляду (частота їх розвитку невідома) і в ході проведення плацебо-контрольованих клінічних досліджень (у яких у цілому взяли участь 2= 542 пацієнти, які отримували сертралін, і 2145 пацієнтів, які отримували плацебо) з участю хворих з депресією, ОКР, панічними розладами, ПТСР та соціальними тривожними розладами.

Деякі з нижче наведених побічних реакцій можуть зменшуватися за інтенсивністю та частотою за умови тривалого лікування та з= азвичай не призводять до припинення терапії.

Нижче наведена частота розвитку побічних реакц= ій, що спостерігалися у ході проведення плацебо-контрольованих клінічних дослід= жень у пацієнтів з депресією, ОКР, панічними розладами, ПТСР та соціальними тривожними розладами. Наведено об’єднані дані досліджень і післяреєстраційн= ого нагляду (частота невідома).

Частота побічних реакцій відображена як: дуже часто (≥ 1/10); часто (від ≥ 1/100 до < 1/10); нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100); рідко (від ≥ 1/10000 до < 1/1000); дуже рідко (< 1/10000); = частота невідома (частоту не можна встановити за наявними даними).

Інфекції та інвазії. Часто: інфекції верхніх дихальних шляхів, фарингіт, риніт; нечасто: гастроентерит, середній отит; р= ідко: дивертикуліт^§.

Пухлини доброякісні, злоякісні та неуточнені (у тому числі кісти та поліпи).<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"; mso-ansi-language:RU;mso-fareast-language:RU;font-weight:normal'> Нечасто: новоутворення.

З боку системи крові та лімфатичної системи. = Рідко: лімфаденопатія, тромбоцитопенія*^§, лейкопенія*^§.=

З боку імунної системи. Нечасто: підвищена чутливіст= ь*, сезонна алергія*; рідко: анафілактоїдна реакція*.

З боку ендокринної системи. Нечасто: гіпотиреоз*; рідко: гіперпролактинемія*^§, синдром порушення секреції антидіуретичног= о гормону*^§.

Метаболічні та аліментарні розлади. Часто: зни= ження апетиту, посилення апетиту*; рідко: гіперхолестеринемія, цукровий діабет, г= іпоглікемія*, гіперглікемія*^§, гіпонатріємія*^§.
Психічні порушення. Дуже часто: безсоння; часто: відчуття тривожності*, депресія*, збудження*, зниження лібідо*, нервозність, деперсоналізація, нічні жахи, бруксизм*; нечасто: суїцидальне мислення/суїцидальна поведінка, психотичний розлад*, патологічне мислення, апатія, галюцинації*, агресія*, ейфоричний настрій*, параноя; рідко: конверсійний розлад*^§, паронірія*^§, залежність від лі= ків, лунатизм, передчасна еякуляція.

З боку нервової системи. Дуже часто: запаморочення, головний біль*, сонливість; часто: тремор, розлади руху (включаючи екстрапірамідні симптоми, такі як гіперкінезія, гіпертонус, дистонія, спазми щелепи або порушення ходи), парестезія*, гіпертонус*, порушення уваги, дисгевзія; нечасто: амнезія, гіпестезія*, мимовільні м’язові скорочення*, синкопе*, гіперкінезія*, мігрень*, судоми*, постуральне запаморочення, порушення координації рухів, порушення мовлення; рідко: кома*, акатизія (ди= в. розділ «Особливості застосування»), дискінезія, гіперестезія, спазм церебральних судин (у тому числі синдром скороминущої церебральної вазоконстрикції та синдром Колла – Флемінга)*^§, психомоторне збудження^*^§ (див. розділ «Особливості застосування»), сенсорні порушення, хореоатетоз^§, також були зареєстровані симптоми, що асоціювалися із серотоніновим синдромом* або злоякісним нейролептичним синд= ромом, у деяких випадках пов’язаним із супутнім прийомом серотонінергічних засобів= , такі як збудження, сплутаність свідомості, посилене потовиділення, діарея, жар, = артеріальна гіпертензія, ригідність та тахікардія^§.

З боку органів зору. Часто: порушення зору*; неч= асто: мідріаз*; рідко: скотома, глаукома, диплопія, фотофобія, крововилив у перед= ню камеру ока*^§, зіниці різного розміру*^§, розлади зору<= sup>§, розлади сльозовиділення.

З боку органів слуху та рівноваги. Часто: дзв= ін у вухах*; нечасто: біль у вусі.

З боку серця. Часто: відчуття серцебиття*; нечасто: тахікардія*, порушення серцевої діяльності; рідко: інфаркт міокарда*^§, шлуночкова тахікардія типу «пірует= »*^{§
(див. розділи «Особливості застосування», «Взаємодія з іншими лікарськими
засобами та інші види взаємодій» та «Фармакодинаміка»), брадикардія, подовження інтервалу QTc* (див. роз=
діли
«Особливості застосування», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші
види взаємодій» та «Фармакодинаміка»)}.

З боку судин. Часто: припливи*; нечасто: патологічна кровотеча (та= ка як шлунково-кишкова кровотеча)*, артеріальна гіпертензія*, гіперемія, гематурія*; рідко: периферична ішемія.

З боку респіраторної системи, органів грудної клітки= та середостіння. Часто: позіхання*; нечасто: диспное, носова кровотеча*, бронхоспазм*; рідко: гіпервентиляція, інтерстиціальне захворювання легень*<= sup>§, ларингоспазм, дисфонія, стридор*^§, гіповентиляція, гикавка.=

З боку шлунково-кишкового тракту. Дуже част= о: нудота, діарея, сухість у роті; часто: диспепсія, запор*, біль у животі*, блювання*, метеоризм; нечасто: мелена, патології з боку зубів, езофагіт, глосит, гемор= ой, гіперсалівація, дисфагія, відрижка, зміни язика; рідко: виразки на слизовій оболонці ротової порожнини, панкреатит*^§, гематохезія, виразки на язиці, стоматит; частота невідома: мікроскопічний коліт*.=

З боку гепатобіліарної системи. Рідко: порушення функції печінки, серйозні порушення функції печінки (включаючи гепатит, жовтяницю та печінкову недостатність).

З боку шкіри та підшкірної клітковини. Часто: гіп= ергідроз, висипання*; нечасто: періорбітальний набряк*, кропив’янка*, алопеція*, свербіж*, пурпура*, дерматит, сухість шкіри, набряк обличчя, холодний піт; рідко: зареєстровано рідкісні випадки тяжких побічних реакцій з боку шкіри,= таких як синдром Стівенса – Джонсона* та епідермальний некроліз*^{§<=
/sup>,
шкірна реакція*^§, фоточутливість^§, ангіоневротичний
набряк, патологічні зміни з боку текстури волосся, нетиповий запах шкіри,
бульозний дерматит, везикульозне висипання.}

З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини. = Часто: біл= ь у спині, артралгія*, міалгія; нечасто: остеоартрит, посмикування м’язів, м’яз= ові спазми*, м’язова слабкість; рідко: рабдоміоліз*^§, ураження кісто= к; частота невідома: тризм*.

З боку нирок та сечовидільної системи.

Нечасто: п= олакіурія, порушення сечовипускання, затримка сечі, нетримання сечі*, поліурія, ніктур= ія; рідко: порушення сечовипускання*, олігурія.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз. Дуже часто: порушення еякуляції; часто: нерегулярний менструальний цикл*, еректильна дисфункція; нечасто: статева дисфункція, менорагія, вагінальна кровотеча, с= татева дисфункція у жінок; рідко: галакторея*, атрофічний вульвовагініт, виділення= зі статевих органів, баланопостит*^§, гінекомастія*, пріапізм*; част= ота невідома: післяпол= огова кровотеча^*†.

Загальні порушення. Дуже часто: підвищена втомлюваність*; часто: загальне нездужання*, біль у грудній клітці*, астені= я*, пірексія*; нечасто: периферичний набряк*, озноб, порушення ходи*, спрага; р= ідко: грижа, зниження переносимості препарату.

Дослідження. Часто: збільшення маси тіла*; нечасто: підвищення рі= вня аланінамінотрасферази*, підвищення рівня аспартатамінотрансферази*, зниження маси тіла*; рідко: підвищення рівня холестерину в крові*, відхилення від но= рми результатів клінічних лабораторних аналізів, порушення якості сперми, зміна функції тромбоцитів*^§.

Травми, отруєння та ускладнення процедур.= Часто: тр= авма.

Хірургічні втручання та меди= чні процедури. Рідко: пр= оцедура вазодилатації.

* Побічні реакції, які були зареєстровані у післяреєст= раційний період.

^{<=
span
lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif";
mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU;font-weight:normal'>§ Частота п=
обічних
реакцій представлена за розрахунковою верхньою межею 95% довірчого інтервал=
у із
застосуванням «правила трьох».}

^{<=
span
lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif";
mso-ansi-language:UK'>†} Ця побі= чна реакція зареєстрована для терапевтичної групи СІЗЗС/СІЗЗСН (див. розділи «Особливості застосування» та «Застосування в період вагітності або годування груддю»).<= /span>

Син= дроми відміни, що спостерігаються при припиненні терапії сертраліном

При= пинення терапії сертраліном (особливо у випадку різкого припинення терапії) зазвича= й призводить до розвитку симптомів відміни. Найчастіше повідомляється про такі побічні я= вища як запаморочення, сенсорні порушення (включаючи парестезію), порушення сну (включаючи безсоння і яскраві сновидіння), збудження або відчуття тривожнос= ті, нудота та/або блювання, тремор і головний біль. Як правило, ці побічні явища були легкого або помірного ступеня тяжкості та минали самостійно; однак у деяких пацієнтів вони можуть бути тяжкими та/або тривалими. У зв’язку з цим= у випадках, коли більше немає необхідності у терапії сертраліном, рекомендуєт= ься поступова відміна препарату шляхом поетапного зниження дози (див. розділи «= Спосіб застосування та дози» та «Особливості застосування»).

Зас= тосування пацієнтам літнього віку

Застосування селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) або інгібіторів зворотного захоплення норадреналіну і серотоніну (ІЗЗНС), включаючи сертралін, асоціювалося з клінічно значущими випадками гіпонатріємії у пацієнтів літнього віку, в яких може спостерігатися підвищений ризик розвитку цього побічного явища (див. розділ «Особливості застосування»).

Зас= тосування дітям

У понад 600 дітей, які отримували сертрал= ін, загальний профіль побічних реакцій був у цілому подібний до такого, що спостерігався у дослідженнях з участю дорослих пацієнтів. У ході контрольов= аних досліджень були зареєстровані наступні побічні реакції (кількість пацієнтів= , які приймали сертралін, становила 281):

Дуже часто (≥ 1/10): головний біль = (22 %), безсоння (21 %), діарея (11 %) і нудота (15 %). <= /span>

Часто (від ≥ 1/100 до < 1/1= 0): біль у грудній клітці, манія, пірексія, блювання, відсутність апетиту, афективна лабільність, агресія, збудження, нервозність, порушення уваги, запаморочення, гіперкінезія, мігрень, сонливість, тремор, порушення зору, сухість у роті, диспепсія, нічні жахи, підвищена втомлюваність, нетримання сечі, висипання, акне, носова кровотеча, метеоризм. Нечасто (від ≥&nb= sp;1/1000 до < 1/100): подовження інтервалу QT на ЕКГ (див. розділи «Особливо= сті застосування», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємо= дій» та «Фармакодинаміка»), суїцидальні спроби, судоми, екстрапірамідний розлад, парестезія, депресія, галюцинації, пурпура, гіпервентиляція, анемія, поруше= ння функцій печінки, підвищення рівня аланінамінотрансферази, цистит, простий г= ерпес, отит зовнішнього вуха, біль у вусі, біль в оці, мідріаз, загальне нездужанн= я, гематурія, пустульозне висипання, риніт, травма, зниження маси тіла, посмикування м’язів, незвичайні сновидіння, апатія, альбумінурія, полакіурі= я, поліурія, біль у молочних залозах, порушення менструального циклу, алопеція, дерматит, ураження шкіри, нетиповий запах шкіри, кропив’янка, бруксизм, при= пливи. Частота невідома: енурез.

Ефе= кти, характерні для цього класу лікарських засобів

У результаті проведення епідеміологічних досліджень, що переважно проводили з участю пацієнтів віком від 50 рок= ів, був виявлений підвищений ризик виникнення переломів кісток у пацієнтів, які= отримували СІЗЗС та трициклічні антидепресанти. Механізм, що зумовлює підвищення цього ризику, невідомий.

Пов= ідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про підозрювані побічні реакції у післяреєстраційний період є важливим заходом. Це дозволяє продовжувати моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні препарату. Працівників галузі охорони здоров’я просять повідомляти про будь= -які підозрювані побічні реакції.

Термін придатності. 5 років.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі нижче 30 °С у недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 14 таблеток у блістері. По 2 блістери у картонній упаковці.

Категорія відпуск= у. За рецептом.

Виробник. Хаупт Фарма Латіна С.р.л./Haupt Pharma Latina S.r.l.

Місцезнаходження виробника = та адреса місця провадження його діяльності.

Борго Сан Мішель С.С. 156 КМ. 47,600 – 04100 Латіна (ЛТ), Італія/

Borgo San Michele S.S. 156 KM. 47,600 – 04100 Latina (LT), Italy.<= /o:p>

або٭

Виробник. Пфайзер Менюфекчу= ринг Дойчленд ГмбХ/ Pfizer Manufactur= ing Deutschland GmbH

Місцезнаходження виробника = та адреса місця провадження його діяльності.

= ٭ В інструкції, що буде вкладена в картонну упаковку, буде зазначений лише один виробник (той, що був задіяний для випуску серії).