ІНСТРУКЦІЯ<= o:p>

для медичного застосуванl= 5;я лікарськогl= 6; засобу

РОЗІСТЕ = 56;^® ДУО

(= ROZISTER DUO)=

Склад:

діючі речовини: розувастатl= 0;н, езетиміб;=

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить:

5 мг розувастатl= 0;ну (у вигляді кальцію розувастатl= 0;ну) та 10 мг езетимібу =

&#= 1072;бо 10 мг розувастатl= 0;ну (у вигляді кальцію роз = 91;вастатину) та 10 мг езетимібу,

&#= 1072;бо 20 мг розувастатl= 0;ну (у вигляді кальцію роз = 91;вастатину) та 10 мг езетимібу,

&#= 1072;бо 40 мг розувастатl= 0;ну (у вигляді кальцію роз = 91;вастатину) та 10 мг езетимібу;=

&#= 1076;опоміжні речовини: лактоза, моногідрат; натрію кроскармелl= 6;за; повідон К-29/32; натрію лаурилсульm= 2;ат; целюлоза мікрокристk= 2;лічна 102; гіпромелозk= 2; 2910; кремнію діоксид колоїдний безводний; магнію стеарат;

&#= 1087;лівкова оболонка:=

&#= 1076;озування 5 мг/10 мг – Opadry Yellow<= /i> 02F22= 0026: &#= 1075;іпромелоза (гідроксипр = 86;пілметилце&#= 1083;юлоза), титану діоксид (Е171), поліетиленk= 5;ліколь (макрогол), заліза окси = 76; жовтий (Е172), тальк, заліз= 072; оксид червоний (Е172);

дозування 10 мг/10 мг – Opadry <= span lang=3DEN-US style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif; mso-ansi-language:EN-US'>Beige 02F270003: гіпроме = 83;оза (гідроксипр = 86;пілметилце&#= 1083;юлоза), заліза окси = 76; жовтий (Е172), титану діоксид (Е171), поліетиленk= 5;ліколь 4000 (макрогол), тальк;

дозування 20 мг/10 мг – Vivacoat <= span lang=3DEN-US style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif; mso-ansi-language:EN-US'>PC-2P-308: гіпроме = 83;оза (гідроксипр = 86;пілметилце&#= 1083;юлоза), титану діоксид (Е171), тальк, поліетиленk= 5;ліколь 4000 (макрогол), заліза окси = 76; жовтий (Е172); =

дозування 40 мг/10 мг – Opadry <= span lang=3DEN-US style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif; mso-ansi-language:EN-US'>White <= span lang=3DEN-US style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif; mso-ansi-language:EN-US'>OY-L-28900: лактоза, моногідрат, гіпромелозk= 2; (гідроксипр = 86;пілметилце&#= 1083;юлоза), титану діоксид (Е171), п = 86;ліетиленгл&#= 1110;коль 4000 (макрогол).

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.=

Основні фізико-хімі = 95;ні властивостo= 0;:

дозування 5 мг/10 мг – с= 074;ітло-жовтог= о кольору, круглі, двоопуклі, в= 082;риті плівковою оболонкою таблетки ді = 72;метром близько 10 мм з гравіруванl= 5;ям «EL5» з одного боку;

дозування 10 мг/10 мг – б= 077;жевого кольору, круглі, двоопуклі, вкриті плівковою оболонкою таблетки діаметром близько 10 мм з гравіруванl= 5;ям «EL4» з одного боку;

дозування 20 мг/10 мг – ж= 086;втого кольору, круглі, двоопуклі, вкриті плів = 82;овою оболонкою таблетки діаметром близько 10 мм з гравіруванl= 5;ям «EL3» з одного боку;

дозування 40 мг/10 мг – білого кольору, круглі, двоопуклі, вкриті плів = 82;овою оболонкою таблетки діаметром близько 10 мм з гравіруванl= 5;ям «EL2» з одного боку.

Фармако = 90;ерапевтичн&#= 1072; група. = Гіполіпідеl= 4;ічні засоби. Іl= 5;гібітори ГМГ-КоА-реду= 082;тази в комбінаці= 11; з іншими гіполіпідеl= 4;ічними засобами. Ро= 079;увастатин та езетиміб.

Код АТХ C= 10B A= 06.

Фарм&= #1072;кологічні властивостo= 0;.

Фармакодин&= #1072;міка.

Лікарський засіб містить езетиміб та розувастатl= 0;н – дві гіполіпідеl= 4;ічні сполуки із взаємодопоk= 4;нюючими механізмамl= 0; дії. Він знижує підвищені рівні загального холестеринm= 1; (загального ХС), холестеринm= 1; ліпопротеїl= 5;ів низької щільності (ХС ЛПНЩ), апо&#= 1083;іпопротеїн= у B (Апо B), тригліцериk= 6;ів (ТГ) та холест&= #1077;рину не-ЛПВЩ (ХС не-ЛПВЩ), а також збіль = 96;ує рівень холестеринm= 1; ліпопротеїl= 5;ів високої щільності (Х= 057; ЛПВЩ) шляхом подвійного інгібуваннn= 3; абсорбції т = 72; синтезу холестеринm= 1;.

= Розувастатl= 0;н

Механізм дії<= /span>

= Розувастатl= 0;н є селективниl= 4; конкурентнl= 0;м інгібітороl= 4; ГМГ-КоА-реду= 082;тази, лімітуючим швидкість ферменту, що перетворює 3-гідрокси-3-ме= тилглутариl= 3;-коензим А на мевалон= 072;т, попередник холестеринm= 1;. Основним місцем дії розувастатl= 0;ну є печінка, орган-мішен= 00; для зниженн= 03; концентрацo= 0;ї холестеринm= 1;.

Роз= увастатин збільшує кількість печінкових рецепторів ліпопротеїl= 5;ів низької щіл= 00;ності (ЛПНЩ) на поверхні клітин, збільшуючи захоплення та катаболізм ЛПНЩ, і призв&#= 1086;дить до пригніченнn= 3; синтезу в печінці ліп = 86;протеїнів дуже низько= 11; щільності (ЛПДНЩ), зменшуючи тим самим загальну кількість ч = 72;сток ЛПНЩ та ЛПДНЩ.

Ф= 072;рмакодинам&= #1110;чні ефекти

= Розувастатl= 0;н зменшує підвищену кількість холестеринm= 1; ЛПНЩ (ХС ЛПНЩ), загального холестеринm= 1; та тригліце = 88;идів, дещо збільшує кількість холестеринm= 1; ліпопротеїk= 6;ів високої щільності (Х= 057; ЛПВЩ). Він зменшує також кількість аполіпопроm= 0;еїну В, холестеринm= 1; не-ЛПВЩ, холестеринm= 1; ЛПДНЩ, тригліцериk= 6;ів ЛПДНЩ та дещ= 086; підвищує рівень аполіпопроm= 0;еїну А-І (ди&#= 1074;. таблицю 1). Розувастатl= 0;н зменшує також співвідношk= 7;ння ХС ЛПНЩ/ ХС ЛП&= #1042;Щ, загального холестеринm= 1;/ ХС ЛПВЩ, ХС не-= ЛПНЩ/ ХС ЛПВЩ та співвідношk= 7;ння аполіпопроm= 0;еїну В/ аполіпопр= 086;теїну А-І.

Таблиця 1
До= 079;озалежний ефект у пацієнтів з первинною гіперхолесm= 0;еринемією (типу IIa та IIb) (скоригован = 72; середня зміна у % від вихідного рівня)

Доза

N

ХС ЛПНЩ

Загаль= 085;ий ХС

ХС ЛПВЩ

ТГ

ХС не-ЛПВЩ

Апо В

Апо A-I

Плацеб= 086;

13

-7

-5

3

-3

-7

-3

0

5 мг

17

-45

-33

13

-35

-44

-38

4

10 мг

17

-52

-36

14

-10

-48

-42

4

20 мг

17

-55

-40

8

-23

-51

-46

5

40 мг

18

-63

-46

10

-28

-60

-54

0

Тер= апевтичний ефект проявляєтьl= 9;я протягом 1 тижня після початку терапії розувастатl= 0;ном, череk= 9; 2 тижні лікування ефект досягає 90 % мак= ;симально можливого. Максимальнl= 0;й ефект, як правило, досягаєтьсn= 3; через 4 тижні після почат = 82;у лікування т= 072; зберігаєтьl= 9;я надалі.

Клінічна ефективнісm= 0;ь та безпека=

Роз= увастатин показав сво= 02; ефективнісm= 0;ь у дорослих з гіперхолесm= 0;еринемією з або без гіпертриглo= 0;церидемії незалежно від раси, статі чи віку, а також у пацієнтів особливих груп, таких як пацієнти = 079; цукровим ді = 72;бетом або пацієнт = 80; з сімейно&= #1102; гіперхолесm= 0;еринемією в анамнезі.

За об’єднанимl= 0; даними досліджень фази ІІІ розувастатl= 0;н ефективно знижував рівні холес = 90;ерину у більшості пацієнтів і = 79; гіперхолесm= 0;еринемією типу IIa та IIb (середній початковий рівень ХС ЛП= 053;Щ приблизно 4,8 ммоль/л) до цільових значень, встановленl= 0;х визнаним керівництвl= 6;м Європейськl= 6;го товариства атеросклерl= 6;зу (EAS; 1998); приблизно у 80 % пацієнтів= ;, які приймал = 80; препарат у дозі 10 мг, вдалося досягти нормативниm= 3; цільових рівнів ХС ЛП= 053;Щ за EAS (< 3 ммоль/л).

Езе= тиміб

Механізм дії

Езе= тиміб – це представниl= 2; нового клас = 91; ліпідознижm= 1;вальних речовин, які селективно пригнічуютn= 0; інтестиналn= 0;ну абсорбцію х = 86;лестерину та відповідниm= 3; рослинних стеролів. Езетиміб є перорально активним та = 084;ає механізм ді= 11;, відмінний від такого в інших класі = 74; холестеринl= 6;знижувальн= 080;х препаратів (наприклад статинів, секвестранm= 0;ів жовчних кислот (смоли), кислотних похідних фібратів та рослинних станолів). Молекулярнl= 6;ю мішенню езетимібу є переносник = 89;теролів Niemann-Pick Cl-Like 1 (NPC1L1), що відповідає за всмоктув = 72;ння холестеринm= 1; та фітостеролo= 0;в у кишечнику.

Езе= тиміб локалізуєтn= 0;ся на щіточковій смужці тонкої кишк = 80; й пригнічує абсорбцію х = 86;лестерину, зменшуючи доставку інтестиналn= 0;ного холестеринm= 1; в печінку; статини зни = 78;ують синтез холестеринm= 1; в печінці, й разом ці механізми забезпечуюm= 0;ь додаткове з = 85;иження холестеринm= 1;. Після 2-тижневого клінічного застосуванl= 5;я у 18 пацієнтів з гіперхоле = 89;теринемією езетиміб на 54 % знижував аб = 89;орбцію холестеринm= 1; порівняно з плацебо.

Фармакодин&= #1072;мічні ефекти

Ная= вна інформація щодо проведеннn= 3; серії доклінічниm= 3; досліджень для визначе = 85;ня селективноl= 9;ті езетимібу щодо пригні = 95;ення абсорбції холестеринm= 1;. Езетиміб пригнічуваk= 4; абсорбцію [^{14C]-холестерин=
;у
без впливу н=
072;
абсорбцію
тригліцериk=
6;ів,
жирних
кислот,
жовчних
кислот, прог=
077;стерону,
етинілестрk=
2;діолу
або жиророз
=
95;инних
вітамінів А =
110;
D.}

= У процесі дослідженнn= 3; встановленl= 6;, що серцево-суд = 80;нна захворюванo= 0;сть та смертніс = 90;ь змінюються прямопропрm= 4;ійно до рівня загального холестеринm= 1; та ХС ЛПНЩ і о&= #1073;ернено пропорційнl= 6; до рівня ХС Л&#= 1055;ВЩ.

Одн= очасне застосуванl= 5;я езетимібу з= 10; статинами показало ефективнісm= 0;ь у зниженні р= 080;зику серцево-суд = 80;нних хвороб у пацієнтів із серцево-суд = 80;нними захворюванl= 5;ями та гострими коронарнимl= 0; синдромами = 74; анамнезі.

Клінічна ефективнісm= 0;ь та безпека=

Згідно з опубліковаl= 5;ими даними клінічних досліджень, застосуванl= 5;я езетимібу, я= 082; монотерапіo= 1; або у комбінації зі статинам = 80;, значно знижує рівень зага = 83;ьного холестеринm= 1;, ХС ЛПНЩ, аполіпопроm= 0;еїну В (Апо В), тригл= ;іцеридів та підвищує рівень ХС ЛП= 042;Щ у пацієнтів = 079; гіперхолесm= 0;еринемією.

Одночас = 85;е застосуванl= 5;я розувастатl= 0;ну і езетимібу

Клінічна ефективнісm= 0;ь

Відомо, що мk= 7;тою 6-тижневого рандомізовk= 2;ного подвійно сліпого клінічного випробуванl= 5;я за участю паралельниm= 3; груп була оцінка безпеки та ефективносm= 0;і застосуванl= 5;я езетимібу (10 мг), доданого до постійно= 11; терапії розувастатl= 0;ном, у порівнянн= 10; із застосув = 72;нням поступово підвищуванl= 0;х доз розувас = 90;атину від 5 до 10 мг аб = 86; від 10 до 20 мг (n =3D = 440). Зведені дан= 10; продемонстl= 8;ували, що застосув = 72;ння езетимібу, доданого до постійної терапії розувастатl= 0;ном в дозі 5 мг або= 10 мг, знижує рівень холестеринm= 1; ЛПНЩ на 21 %. Нав= ;паки, подвоєння дози розувастатl= 0;ну до 10 мг або 20 мг дало змогу знизити рівень холестеринm= 1; ЛПНЩ на 5,7 % (різниця між групами 15,2 %, р < 0,001).

Окреме застосуванl= 5;я схеми езетиміб плюс розува = 89;татин у дозі 5 мг знижувало рівень холе = 89;терину ЛПНЩ більше, ніж застосуванl= 5;я розувастатl= 0;ну в дозі 10 мг (різниця 12,3 %, р < 0,001), а засто&= #1089;ування схеми езетиміб плюс розува = 89;татин 10 мг знижувало рівень холестеринm= 1; ЛПНЩ більше, ніж застосуванl= 5;я розувастатl= 0;ну в дозі 20 мг (різниця 17,5 %, р < 0,001).

За опубліковаl= 5;ими даними 6-тижн&#= 1077;ве рандомізовk= 2;не дослідженнn= 3; було розроб = 83;ене для вивченн= 03; ефективносm= 0;і та безпеки застосуванl= 5;я розувастатl= 0;ну у дозі 40 мг як окремо, так і у комбінаці= 11; з езетимібо = 84; у дозі 10 мг для пацієнтів з високим риз = 80;ком розвитку ішемічної хвороби серця (n =3D 469). У групі, яка отримувала розувастатl= 0;н/езетиміб, значно більша кількість пацієнтів д = 86;сягла цільового згідно з ATP III зн&#= 1072;чення холестеринm= 1; ЛПНЩ (< 100 мг/дл, 94,0 % проти 79,1 %, р < 0,0= 01), ніж у групі монотерапіo= 1; розувастатl= 0;ном. Застосуванl= 5;я розувастатl= 0;ну в дозі 40 мг забезпечилl= 6; ефективне поліпшення = 72;терогенног&#= 1086; ліпідного профілю у ці= 081; популяції з високим ризиком.

У рандомізо= ваному відкритому 12-тижневому д&= #1086;слідженні вивчали рівень зниження ЛПНЩ у кожні= 081; групі лікування (розувастат = 80;н 10 мг/езетиміб = 10 мг, розувастатl= 0;н 20 мг/езетимі= 073; 10 мг, симва= статин 40 мг/езетиміб 10 мг, си= ;мвастатин 80 мг/езетиміб 10 мг). У групах комбінацій = 79; низькими дозами розув= астатину зниження вихідного рівня стано= вило 59,7 %, що значно перевершувk= 2;ло результат у групах комбінацій = 79; низькими дозами симв = 72;статину (55,2 % (р < 0,05)). У разі застосуванl= 5;я комбінацій = 79; високими дозами розувастатl= 0;ну рівень холестеринm= 1; ЛПНЩ знижувався на 63,5 % порівняно і = 79; 57,4 % при застосуванl= 5;і комбінацій = 79; високими дозами симвастатиl= 5;у (р < 0,001).

Пацієнти дитячого віку

Європейськ&= #1072; агенція з лікарських засобів відмінила зобов’язанl= 5;я надавати результати досліджень застосуванl= 5;я препарату для зниженн= 03; рівня холестеринm= 1; у всіх підгр= 091;пах пацієнтів дитячого віку (див. розділ «Спосіб застосуванl= 5;я та дози» для отримання інформації про застосуванl= 5;я дітям).

Фармакокін&= #1077;тика.

Комб&= #1110;нована терапія розувастатl= 0;ном та езетиміб = 86;м

Одночасне застосуванl= 5;я 10 мг розувастатl= 0;ну та 10 мг езетимібу у пацієнтів і = 79; гіперхолесm= 0;еринемією призвело до зростання AUC розувастатl= 0;ну в 1,2 раза. Не можна виключити фармакодинk= 2;мічну взаємодію між розувастатl= 0;ном та езетимібом, що може призвести д = 86; виникнення побічних реакцій.

Розуваl= 9;татин

Абсорбц&= #1110;я

Максимk= 2;льна концентрацo= 0;я (C_max) розувастатl= 0;ну у плазмі досягаєтьсn= 3; приблизно через 5 годи = 85; після прийому всередину. Абсолютна біодоступнo= 0;сть становить п = 88;иблизно 20 %.

Розподі&= #1083;

Розуваl= 9;татин екстенсивнl= 6; перетворюєm= 0;ься в печінці, яка є первинним центром син = 90;езу холестеринm= 1; та кліренсу ХС ЛПНЩ. Об’єм розподілу розувастатl= 0;ну становить приблизно 134 л. Приблизно 90 % розувастатl= 0;ну зв’язуютьсn= 3; з білками плазми, головним чином з альбуміном.

Метабол&= #1110;зм

Метабол= ;ізм розувастатl= 0;ну обмежений (приблизно 10 %). Дослідженнn= 3; метаболізмm= 1; in vitro із застосуванl= 5;ям гепатоцитіk= 4; людини вказ = 91;ють на те, що розувастатl= 0;н є дуже слабким суб = 89;тратом для метаболізмm= 1; на основі ци= 090;охрому Р450. CYP2C9 був основним ізоферментl= 6;м, що брав участь у метаболізмo= 0;, тоді як ізоферментl= 0; 2С19, 3А4 та 2D6 були залучені меншою міро= 02;. Основними визначенимl= 0; метаболітаl= 4;и є N-дезметил та лактон. Метаболіт N-дезметил є приблизно н = 72; 50 % менш активним, ні= 078; розувастатl= 0;н, а форма лактон вважається клінічно неактивною. Більше 90 % фармакологo= 0;чної активності, направленоo= 1; на пригніченнn= 3; циркулюючоo= 1; ГМГ-КоА-реду= 082;тази, забезпечуєm= 0;ься розувастатl= 0;ном.

Виведен&= #1085;я

Приблиз= ;но 90 % дози розувастатl= 0;ну виводиться = 91; незміненомm= 1; вигляді з фекаліями (складаєтьс= 03; з абсорбованl= 6;ї та неабсорбовk= 2;ної діючої речовини), а залишок виводиться із сечею. Приблизно 5 % виводиться = 91; незміненомm= 1; вигляді із сечею. Періо= 076; напіввиведk= 7;ння з плазми становить приблизно 19 годин. Періо= 076; напіввиведk= 7;ння не збільшуєтьl= 9;я при високих дозах. Середній геометричнl= 0;й кліренс з плазми становить приблизно 50 л/год (коефіц&#= 1110;єнт варіації 21,7 %). Як і щодо інших інгібіторіk= 4; ГМГ-КоА-реду= 082;тази, захоплення печінкою розувастатl= 0;ну проходить з = 72; участю мемб = 88;анного транспортеl= 8;а OATP-C. Цей транспортеl= 8; відіграє важливу рол= 00; у виведенні розувастатl= 0;ну з печінки.

Лінійні&= #1089;ть/нелінійl= 5;ість

С = 80;стемна експозиція розувастатl= 0;ну збільшуєтьl= 9;я пропорційнl= 6; дозі. При прийомі дек= 10;лькох добових доз фармакокінk= 7;тичні параметри н = 77; змінюються.

Особ= 083;иві групи пацієнтів<= /span>

Вік та стать= ;

Не= має клінічно значущого впливу віку або статі пацієнта на фармакокінk= 7;тику розувастатl= 0;ну у дорослих. Фармакокінk= 7;тика розувастатl= 0;ну у дітей і підлітків з гетерозигоm= 0;ною сімейною гіперхолесm= 0;еринемією була подібною до = 090;акої у дорослих добровольцo= 0;в.

Раса

Фарма= 082;окінетичні дослідженнn= 3; демонструюm= 0;ь підвищення приблизно в 2 рази медіан = 80; площі під кривою «концентраm= 4;ія в плазмі – ча&#= 1089;» (AUC) та С_max розувастатl= 0;ну у представниl= 2;ів монголоїднl= 6;ї раси (&= #1103;понців, китайців, філіппінціk= 4;, в̵= 7;єтнамців = &#= 1090;а = &#= 1082;орейців) = &#= 1087;орівняно з

паціє= 085;тами європеоїднl= 6;ї раси; у індусів спо = 89;терігаєтьс&#= 1103; збільшення приблизно в 1,3 раза медіан = 80; AUC та С_max. Популяційнl= 0;й фармакокінk= 7;тичний аналіз не виявив клінічно значущої різниці у фа= 088;макокінети&= #1094;і між представниl= 2;ами європеоїднl= 6;ї та негроїдної рас.

Пацієнти з нирковою недостатніl= 9;тю

У &#= 1076;ослідженні за участю пацієнтів і = 79; різним ступенем по = 88;ушення функції нирок хвороба нирок легко = 75;о або помірного ступеня не впливала на = 082;онцентраці&= #1102; розувастатl= 0;ну чи його мета= 073;оліту N-дезметилу в плазмі кров= 10;. У пацієнтів = 079; тяжким порушенням функції нир = 86;к (кліренс креатиніну <= 30 мл/хв) концентрацo= 0;я розувастатl= 0;ну в плазмі збільшувалk= 2;ся у 3 рази, а концентрацo= 0;я N-дезметилу – у 9 разів порівняно з відповідниl= 4;и показникамl= 0; у здорових добровольцo= 0;в. Концентрацo= 0;ї розувастатl= 0;ну в плазмі крові у стабільномm= 1; стані у пацієнтів, які проходять гемодіаліз, були прибли = 79;но на 50 % більшими= ;, ніж у здорових добровольцo= 0;в.

Пацієнти з печінковою недостатніl= 9;тю

У дослідженнo= 0; за участю пацієнтів з різним ступенем порушення функції печ= 10;нки при печінковій недостатноl= 9;ті з показника = 84;и 7 та менше за класифікацo= 0;єю Чайлда – П’ю підвищення експозиції розувастатl= 0;ну не спостерігаl= 3;ося. Однак підви = 97;ена системна експозиція щонайменше вдвоє спостерігаl= 3;ася у двох паціє= 085;тів з показникамl= 0; 8 та 9 порівняно з пацієнтами = 79; меншими показникамl= 0; за класифікацo= 0;єю Чайлда R= 11; П’ю. Досвід застосуванl= 5;я пацієнтам з показникамl= 0; 9 та більше за класифікацo= 0;єю Чайлда – П’ю відсутній.=

Генетичний поліморфізl= 4;

Розподіл інгібіторіk= 4; ГМГ-КоА-редукта&= #1079;и, в тому числі розувастатl= 0;ну, відб&= #1091;вається за участю транспортнl= 0;х білків OATP1B1 та BCRP. = 059; хворих з генетичним поліморфізl= 4;ом SLCO1B1 (OATP1B1) і/або ABCG2 (BCRP) існує ризик підвищеногl= 6; впливу розу = 74;астатину. Окремі типи поліморфізl= 4;у SLCO1B1 с.521CC і ABCG2 с.421AA пов’язані з більш високим впливом розувастатl= 0;ну (AUC) порівняно k= 9; генотипами SLCO= 1B1 к.521TT або ABCG2 к.421CC. Це специфічне генотипуваl= 5;ня зазвичай не використовm= 1;ється в клінічній = 087;рактиці, але пацієнтам, у &#= 1103;ких виявлено ці типи поліморфізl= 4;у, рекомендуєm= 0;ься менша добов = 72; доза розувастатl= 0;ну.

Діти

Два ф = 72;рмакокінет&#= 1080;чних дослідженнn= 3; розувастатl= 0;ну (в лікарські= 081; формі таблеток), в якому взяли участь пацієнти віком 10−17 або 6−17 років (загалом 214 пацієнтів) з гетерозигоm= 0;ною сімейною гіперхолесm= 0;еринемією, показали, що вплив препарату у дітей відповідає впливу препарату у дорослих пацієнтів. Вплив розувастатl= 0;ну був передба = 95;ений відl= 7;овідно до дози та тривалості прийому протягом більше ніж 2-річного періоду часу.

Езетимo= 0;б

Абсорбц&= #1110;я

Після прийому всередину езетиміб швидко всмоктуєтьl= 9;я та активно к= 086;н’югує з утворення = 84; фармакологo= 0;чно активного фенольного глюкуронідm= 1; (езетиміб-гл= 102;куронід).
ереднє значення С_=
max езетимібу-г = 83;юкуроніду досягаєтьсn= 3; через 1−2 год, а езетимібу – через 4−12 год.<= /o:p>

Абсолютн= у біодоступнo= 0;сть езетимібу визначити неможливо, оскільки ця сполука нерозчинна = 91; воді для ін’єкцій.=

Одночаl= 9;не вживання їж= 10; (з низьким або високим вмістом жир = 91;) не впливає н= 072; пероральну = 73;іодоступні&#= 1089;ть езетимібу, зокрема езетимібу у дозі 10 мг. Езетиміб можна прийм = 72;ти незалежно від вживанн= 03; їжі.

Розподі = 83;

Е= 079;етиміб та езетиміб-гл= 02;куронід зв’язуютьсn= 3; з білками плазми кров= 10; людини на 99,7 % і 88–92 % відповідно.

Метабол= 10;зм

М= 077;таболізм езетимібу відбуваєтьl= 9;я в тонкому кишечнику і печінці шляхом кон’югації = 79; глюкуронідl= 6;м (реакція II фази) з подальшим виведенням із жовчю. Мінімальниl= 1; окисний метаболізм (реакція I фази) спостерігаk= 4;ся на всіх етапах трансформаm= 4;ії. Езетиміб та езетиміб-гл= 02;куронід є основними речовинами, що визначаютьl= 9;я в плазмі крові, та ста&#= 1085;овлять приблизно 10–20= % і 80–90 % від загального = 74;місту препарату в плазмі відповідно. Езетиміб та езетиміб-гл= 02;куронід повільно ви = 74;одяться з плазми крові в процесі кишково-печ= 10;нкової рециркуляцo= 0;ї. Період напіввиведk= 7;ння езетимібу т = 72; езетимібу-г = 83;юкуроніду становить приблизно 22 години.

Виведен = 85;я

Особ= 083;иві групи пацієнтів<= /span>

Діти

Ф = 72;рмакокінет&#= 1080;ка езетимібу однакова у дорослих та дітей віком від 6 років. Д = 72;ні фармакокінk= 7;тичних досліджень за участю дітей віком до 6 років недоступні. Клінічний досвід застосуванl= 5;я езетимібу дітям та дор= 086;слим включав пацієнтів з гомозиготнl= 6;ю сімейною гіперхолесm= 0;еринемією, гетерозигоm= 0;ною сімейною гіперхолесm= 0;еринемією та ситостеролk= 7;мією.

Пацієнти літнього віку

У пацієнтів літнього віку (понад 65 років) конце= 085;трація загального езетимібу в плазмі кров= 10; приблизно вдвічі вища, ніж у молодш= 080;х пацієнтів (18–45 років). Зниження ХС = 051;ПНЩ і профіль безпеки приблизно однакові у пацієнтів літнього віку і молодих пац= 10;єнтів, які приймають езетиміб. Тому немає п= 086;треби в корекції дози для пацієнтів літнього віку.

Пацієнти з печінковою недостатніl= 9;тю

Пo= 0;сля одноразовоk= 5;о прийому 10 мг езетимібу с = 77;редні значення площі під кривою «концентраm= 4;ія в плазмі – час» (АUC) загального езетимібу були в 1,7 раза вищими у пацієнтів і = 79; печінковою недостатніl= 9;тю легкого ступеня (5–6 балів за шкалою Чайлда – П’ю), ніж у здоров= 080;х добровольцo= 0;в. У 14-денному дослідженнo= 0; застосуванl= 5;я езетимібу (п= 086; 10 мг щодня) у пацієнтів і = 79; печінковою недостатніl= 9;тю помірного ступеня (7–9 балів за шка= 083;ою Чайлда – П’ю) значення AUC загального = 77;зетимібу зростало приблизно в 4 рази в 1-й та на 14-й день порівняно з таким показником = 91; здорових добровольцo= 0;в. Пацієнтам і = 79; печінковою недостатніl= 9;тю легкого ступеня корекція дози не потрібна. Оскільки ефекти підв = 80;щеного вмісту езетимібу в пацієнтів і = 79; печінковою недостатніl= 9;тю помірного або тяжкого ступеня (більше 9 балів за шкалою Чайл = 76;а – П’ю) невідомі, езетиміб не рекомендовk= 2;ний для застосуванl= 5;я цій категорії пацієнтів (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

Пацієнти з нирковою недостатніl= 9;тю

Пo= 0;сля одноразовоk= 5;о прийому 10 мг езетимібу в пацієнтів з тяжкою нирковою недостатніl= 9;тю (n =3D 8; кліренс креатиніну X= 04; 30 мл/хв/1,73 м²) середнє значення AUC загального езетимібу з = 88;остало приблизно в 1,5 раза порівняно з таким показником = 91; здорових k= 6;обровольці= 074; (n =3D 9). Цей результат н = 77; вважається клінічно зн = 72;чущим. Немає потреби в корекції дози для пац= 110;єнтів з порушення = 84; функції нирок.

У цьому дослідженнo= 0; в одного пацієнта (який мав нирковий трансплантk= 2;т й отримував мультитераl= 7;ію, в тому числі циклоспориl= 5;) рівень загального езетимібу був вищий у 12 разів.

Стать

Кl= 6;нцентрація в плазмі загального езетимібу трохи вища (приблизно н= 072; 20 %) у жінок, ніж у чоловіків. Зниження рівня ХС ЛПН= 065; і профіль безпеки приблизно однакові в чоловіків і жінок, які приймають езети= міб. Тому немає потреби в корекції дози залежн = 86; від статі пацієнта.

Клінічні характерисm= 0;ики.

Показання.=

Профіла= 082;тика серцево-суд = 80;нних ускладнень

= Як замісна терапія для зниження ризику серцево-суд = 80;нних ускладнень = 91; пацієнтів з ішемічною хворобою се = 88;ця (ІХС) та гострим коронарним синдромом (Г= 050;С) в анамнезі, у яких достатній контр= оль захв&= #1086;рювання дося&= #1075;ається одно&= #1095;асним застосуванl= 5;ям розу&= #1074;астатину та езетиміб = 91; як монокомп = 86;нентних препаратів = 91; тих самих дозах, що і в комбінованl= 6;му препараті.=

Первинн= 072; гіперхолесm= 0;еринемія/ гомозиготнk= 2; сімейна гіперхолесm= 0;еринемія

= Як допоміжна терапія до дієти або інших нефар = 84;акологічни&#= 1093; заходів (наприклад, фізичні вправи, зниження маси тіла) для лікуван = 85;я дорослих пацієнтів і = 79; первинною (гетерозиго = 90;ною сімейною та несімейною) гіперхолесm= 0;еринемією або гомозиготнl= 6;ю сімейною гіперхолесm= 0;еринемією, у яких достатній к = 86;нтроль захворюванl= 5;я досягаєтьсn= 3; одночасним застосуванl= 5;ям розувастатl= 0;ну та езетиміб = 91; як монокомпонk= 7;нтних препаратів = 74; тих самих дозах, що і в комбінованl= 6;му препараті.=

Прот&= #1080;показання.

Лікар= 089;ький засіб протипоказk= 2;ний при:

- &= nbsp; підвищен= ій чутливості до діючих речовин або до будь-яких інших компонентіk= 4; лікарськогl= 6; засобу;

- &n= bsp; ак&= #1090;ивному захворюванl= 5;і печінки, в тому числі стійкому підвищенні рівнів сиро = 74;аткових трансамінаk= 9; невідомої етіології т = 72; будь-яких підвищенняm= 3; рівнів тран = 89;аміназ у сироватці, що втричі перевищуютn= 0; верхню межу норми (ВМН) (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»);

- &= nbsp; тяжких порушеннях функції нирок (кліренс кре= 072;тиніну < 30 мл/хв);

- = ; мo= 0;опатії (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»);<= o:p>

- = ; сm= 1;путньому лікуванні циклоспориl= 5;ом (див. розділ «Взаємодія = 79; іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій»);<= o:p>

- одночасноl= 4;у застосуванl= 5;і комбінації софосбувір/ = 74;елпатасвір/&= #1074;оксилапрев= ;ір (див. розділ «Взаємодія = 79; іншими ліка = 88;ськими засобами та інші види взаємодій»);

- = ; вk= 2;гітності та годуванн= 10; груддю, а також жінкам репродуктиk= 4;ного віку, які не використовm= 1;ють відповідні засоби контрацепцo= 0;ї (див. розділ «Застосуваl= 5;ня у період вагітності або годування груддю»).=

Лікар= 089;ький засіб в дозуванні 40 мг/10 мг протипоказk= 2;ний пацієнтам з міопатією ч = 80; з факторами розвитку міопатії/ра = 73;доміолізу, такими як: помірне порушення функції нирок (кліренс кре= 072;тиніну < 60 мл/хв); гіпотиреоз; наявність с = 87;адкових захворюванn= 0; м’язів в індивідуалn= 0;ному або сімейному анамнезі; наявність в анамнезі міотоксичнl= 6;сті, спричиненоo= 1; іншими інгібітораl= 4;и ГМГ-КоА-реду= 082;тази або фібрата = 84;и; зловживаннn= 3; алкоголем; стани, які можуть призвести д = 86; підвищення концентрацo= 0;ї розувастатl= 0;ну у плазмі крові; належ= 085;ість до монголоїднl= 6;ї раси; супутн= 108; застосуванl= 5;я фібратів (див. розділи «Взаємодія = 79; іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій» та «Особлив = 86;сті застосуванl= 5;я»).<= /span>

<= /b>

Вз&#= 1072;ємодія з іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій.

Одночасне застосуванl= 5;я протипоказk= 2;не

Цl= 0;клоспорин

Одночасне застосуванl= 5;я лікарськогl= 6; засобу з циклоспориl= 5;ом протипоказk= 2;но (див. розділ «Протипокаk= 9;ання»). У період супутнього = 79;астосуванн&#= 1103; розувастатl= 0;ну та циклоспо = 88;ину значення AUC розувастатl= 0;ну були в серед= 085;ьому приблизно у 7 разів вищим = 80;, ніж ті, які сп&= #1086;стерігалис= ;я у здорових добровольцo= 0;в (див. таблицю 2= ). Одночасне застосуванl= 5;я не впливає н= 072; концентрацo= 0;ю циклоспориl= 5;у у плазмі крові.

Одночасне застосуванl= 5;я не рекомендовk= 2;не

&#= 1030;нгібітори протеази

Супутн= 108; застосуванl= 5;я інгібіторіk= 4; протеази може значно підвищуватl= 0; системну ек = 89;позицію розувастатl= 0;ну, хоча точний механізм цієї взаємодії невідомий (див. таблицю 2= ). Згідно з опубліковаl= 5;ими даними, у фармакокінk= 7;тичному дослідженнo= 0; супутнє застосуванl= 5;я розувастатl= 0;ну 10 мг та комбінованl= 6;го препарату, щ= 086; містить два = 110;нгібітори протеази (атазанавір 300 мг/ритонаві = 88; 100 мг), у здорових добровольцo= 0;в асоціювалоl= 9;я з приблизно триразовим та семиразо = 74;им збільшенняl= 4; показників рівноважноk= 5;о AUC та С_max розув= астатину відповідно. Одночасне застосуванl= 5;я розувастатl= 0;ну і деяких комбінованl= 0;х препаратів інгібіторіk= 4; проте= аз можл&= #1080;ве тіль&= #1082;и післ&= #1103; рете&= #1083;ьного кориг= ування дози розувастатl= 0;ну з урахуванняl= 4; очікуваногl= 6; підвищення експозиції розувастатl= 0;ну (див. розділи «Осо = 73;ливості застосуванl= 5;я», «Спосіб застосуванl= 5;я та дози», а також таблицю 2 у розділі «Взаєм= 086;дія з іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій&raqu= o;).

Інг= ібітори транспортнl= 0;х білків

Розува= 089;татин є субстрато = 84; для деяких транспортнl= 0;х білків, в тому числі печінковогl= 6; транспортеl= 8;а захоплення ОАТР1В1 та ефлюксного транспортеl= 8;а BCRP. Одночасне застосуванl= 5;я розувастатl= 0;ну із лікарськимl= 0; засобами, що пригнічуютn= 0; ці транспортнo= 0; білки, може призводити до підвищення концентрацo= 0;й його в плазм= 110; крові та збільшення ризику міоп = 72;тії (див. розділи «Спосіб застосуванl= 5;я та дози», «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я», а також таблицю 2 у розділі «Взаєм= 086;дія з іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій&raqu= o;).

Фіб= рати

Супутн= 108; застосуванl= 5;я розувастатl= 0;ну та гемфібро = 79;илу призводить до збільшення = 91; 2 рази С_max та AUC розувастатl= 0;ну (див. розділ «<= span style=3D'mso-bidi-font-style:italic'>Особл= 080;вості застосуванl= 5;я»).

З огляду на дані спеціал= ;ьних досліджень значущої фармакокінk= 7;тичної взаємодії з = 092;енофібрато&= #1084; не очікується, однак можли = 74;а фармакодинk= 2;мічна взаємодія. Гемфіброзиl= 3;, фенофібрат, інші фібрат = 80; та ліпідознижm= 1;вальні дози (≥ 1 г/добу= ;) ніацину (нікотиново= 11; кислоти) під= вищують ризик розвитку міопатії пр = 80; супутньому прийомі з інгібітораl= 4;и ГМГ-КоА-реду= 082;тази, можливо том = 91;, що вони можуть викл = 80;кати міопатію пр = 80; їх прийомі окремо. Доза 40 мг/10 мг протипоказk= 2;на при супутньому застосуванl= 5;і фібратів (ди= 074;. розділи «Протипокаk= 9;ання» та «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»). Таким пацієнтам необхідно розпочинатl= 0; терапію з дози 5 мг розувастатl= 0;ну.

У пацієнтів, які приймають езетиміб та фенофібрат, існує ризик розвитку холелітіазm= 1; та жовчнокам’n= 3;ної хвороби (див. розділи «Ос = 86;бливості застосуванl= 5;я» та «Побічні = 088;еакції»).
При підозрі на жовчнокам’n= 3;ну хворобу у па= 094;ієнта, який прийма= 08; езетиміб та фенофібрат, показані обстеження жовчного міхура, а так&#= 1091; терапію слі = 76; призупинитl= 0; (див. розділ «&= #1055;обічні реакції»).

Парале= 083;ьний прийом фенофібратm= 1; або гемфібр = 86;зилу помірно підвищує концентрацo= 0;ю загального езетимібу (приблизно у 1,5–1,7 раза відп = 86;відно). Комбінованk= 2; терапія езетимібом та іншими фібратами н = 77; досліджуваl= 3;ась.

Фібрат= 080; можуть збільшуватl= 0; виділення х = 86;лестерину в жовч, що призводить до жовчнока = 84;’яної хвороби. У ході доклінічниm= 3; досліджень на тваринах езетиміб збільшував рівень холестеринm= 1; в міхуровій жовчі, але не &= #1091; всіх видів тварин. Ризик утворення каменів, пов’язаний із застосуванl= 5;ям езетимібу, н= 077; може бути виключений.

Статинl= 0;

При одночасномm= 1; застосуванl= 5;і езетимібу з аторвастатl= 0;ном, симвастатиl= 5;ом, правастатиl= 5;ом, ловастатинl= 6;м, флувастатиl= 5;ом або розувас = 90;атином не було виявлено клінічно зн = 72;чущих фармакокінk= 7;тичних взаємодій.=

Циклосl= 7;орин

У дослідженнo= 0; за участю восьми пацієнтів п= 10;сля трансплантk= 2;ції нирки із кліренсом кре&#= 1072;тиніну > 50 мл/хв, які отримували стабільні дози циклос = 87;орину, однократна доза 10 мг езе&#= 1090;имібу призвела до збільшення = 74; 3,4 раза (від 2,3 д= 086; 7,9 раза) середнього значення AUC загального езетимібу порівняно з відповідниl= 4; показником = 91; здорових учасників контрольноo= 1; групи, які отримувала езетиміб окремо, у інш&#= 1086;му дослідженнo= 0; (n =3D 17). В іншому дос&#= 1083;ідженні у пацієнта після трансплантk= 2;ції нирки з тяжкою нирковою недостатніl= 9;тю, який отримував циклоспориl= 5; та багато інших препаратів, експозиція загального езетимібу у 12 разів перевищуваl= 3;а таку у контр= 086;льних учасників, які отримували лише езетиміб. У перехресноl= 4;у дослідженнo= 0; з двома періодами, у якому взяли участь 12 здо= 088;ових добр&= #1086;вольців, щоденне застосуванl= 5;я 20 мг езетимі= 073;у протягом 8 днів та одноразовиl= 1; прийом циклоспориl= 5;у в дозі 100 мг на 7-й день призв&= #1077;ли до збільшення AUC циклоспориl= 5;у в середньом = 91; на 15 % (у діапазоні від зниженн= 03; на 10 % до підвиm= 7;ення на 51 %) порівняl= 5;о із застосуванl= 5;ям лише циклоспориl= 5;у у дозі 100 мг однократно. Контрольовk= 2;не дослідженнn= 3; впливу езетимібу при його одночасномm= 1; застосуванl= 5;і з циклоспориl= 5;ом на експозиц= 10;ю циклоспориl= 5;у у паціє= нтів після трансплантk= 2;ції нирки не про= 074;одилось. Слід бути обережними, починаючи прийом езет = 80;мібу з циклоспориl= 5;ом. Слід контролюваm= 0;и концентрацo= 0;ю циклоспориl= 5;у у пацієнтів, які отримують езетиміб та циклоспориl= 5; (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

Фуз= идова кислота

Ризик міопатії, включаючи рабдоміоліk= 9;, може підвищуватl= 0;ся за рахунок супутнього = 89;истемного застосуванl= 5;я фузидової кислоти зі статинами. Механізм цієї взаємодії (ф= 072;рмакодинам&= #1110;чний або фармакокінk= 7;тичний) поки невідомий. Були повідомленl= 5;я про рабдомі = 86;ліз (включаючи летальні випадки) у па&#= 1094;ієнтів, які отримували цю комбінацію. Якщо системне лікування фузидовою кислотою є необхідним, то застосуванl= 5;я розувастатl= 0;ну має бути припинено протягом усього пері = 86;ду лікування фузидовою кислотою (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

Інші взаємодії<= /span>

Езетимі = 73;

Одночасне застосуванl= 5;я 10 мг розувастатl= 0;ну та 10 мг езетимібу у пацієнтів і = 79; гіперхолесm= 0;еринемією призводило до зростанн= 03; AUC розувастат&= #1080;ну в 1,2 раза (див. таблицю 2). Не можна виключити фармакодинk= 2;мічну взаємодію м= 10;ж розувастатl= 0;ном та езетимібом, що може приз= 074;ести до виникнення побічних реакцій (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

Ант= ациди

Одноча= 089;ний прийом антацидів знижує ступ= 10;нь абсорбції езетимібу, але не впливає на й= 086;го біодоступнo= 0;сть. Таке зниження ступеня абсорбції н = 77; вважається клінічно значущим.

Одночасне застосуванl= 5;я розувастатl= 0;ну і суспензії антацидів, щ= 086; містять алюмінію гі = 76;роксид та магнію гідроксид, призводить до зменшенн= 03; концентрацo= 0;ї розувастатl= 0;ну в плазмі крові приблизно н = 72; 50 %. Цей ефект був менш вираженим у разі застос = 91;вання антацидних засобів через 2 <= /span>години <= /span>після прийому розувастатl= 0;ну. Клінічна значущість цієї взаємодії н = 77; вивчалася.

Ант= икоагуляти=

Одноча= 089;не застосуванl= 5;я езетимібу (10 мг один раз на добу) не мало значного впливу на бі= 086;доступніст&= #1100; варфарину т = 72; протромбінl= 6;вий час у ході дослідженнn= 3; за участю 12 здорових дорослих чоловіків. Однак були післяреєстl= 8;аційні повідомленl= 5;я про збільшення міжнародноk= 5;о нормалізовk= 2;ного співвідношk= 7;ння (МНС) у пацієнтів, яким езетиміб до = 76;авали до варфарин = 91; або флуїндіону. При додаван = 85;і езетимібу д = 86; варфарину, іншого кума = 88;инового антикоагулn= 3;нту або флуїндіону необхідно здійснюватl= 0; моніторинг МНС належни = 84; чином (див. ро&= #1079;діл «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

Як і при застосуванl= 5;і інших інгібіторіk= 4; ГМГ-КоА-реду= 082;тази, на початку застосуванl= 5;я розувастатl= 0;ну або при підвищенні його дози у пацієнтів, які одночасно застосовуюm= 0;ь антагоністl= 0; вітаміну К (наприклад варфарин аб = 86; інший кумариновиl= 1; антикоагулn= 3;нт), можливе підвищення МНС.

Припин= 077;ння застосуванl= 5;я розувастатl= 0;ну або зменшення його дози може призвести д = 86; зниження МНС. У таких випадках бажаний нал = 77;жний моніторинг МНС.

Ери= троміцин

Відомо, що одночасне застосуванl= 5;я розувастатl= 0;ну та еритроміциl= 5;у знижувало AUC розувастатl= 0;ну на 20 %, а C_max − на 30 %. Така взаємодія може бути спричинена підвищенняl= 4; перистальтl= 0;ки кишечнику внаслідок дії еритроміциl= 5;у.

Фер= менти цитохрому Р450 =

Дослід= 078;ення = in = vitro та in vivo показують, щ= 086; розувастатl= 0;н не є ані інгібітороl= 4;, ані індуктором ізоферментo= 0;в системи цитохрому Р450.= Крім того, розувастатl= 0;н є поганим субстратом для цих ізоферментo= 0;в. Отже, лікарські в = 79;аємодії через метаболізм, опосередкоk= 4;аний цитохромом Р450, не очікуються. Клінічно зн = 72;чуща взаємодія між розувастатl= 0;ном і флуконазо = 83;ом (інгібітор ізоферментo= 0;в = CYP2C9 і = CYP3A4) або кетоконазоl= 3;ом (інгібітор ізоферментo= 0;в = CYP2A6 і = CYP3A4) не спостерігаl= 3;ася.

= 056;езультати дослідженнn= 3; свідчать, що езетиміб не індукує ферменти цитохрому Р450, які метаболізуn= 2;ть препарат. Не відмічалисn= 3; клінічно значущі фармакокінk= 7;тичні взаємодії між езетимібом та лікарськимl= 0; засобами, що метаболізуn= 2;ться цитохромамl= 0; P450: 1A2, 2D6, 2C8, 2C9, 3A4 – або N-ацетилтран= 089;феразою.

У клінічних дослідженнn= 3;х взаємодій під час одночасногl= 6; застосуванl= 5;я езетиміб не = 074;пливав на фармакокінk= 7;тику дапсону, дек= 089;трометорфа&= #1085;у, дигоксину, пероральниm= 3; контрацептl= 0;вів (етинілестр = 72;діолу і левонорге = 89;трелу), гліпізиду, толбутамідm= 1; або мідазол = 72;му. При одночасномm= 1; прийомі з езетимібом циметидин н = 77; впливав на біодоступнo= 0;сть езетимібу.=

Холести= ;рамін

При комбінованl= 6;му застосуванl= 5;і з холестира = 84;іном середнє значення AUC сумарного езетимібу (езетиміб та езетиміб-гл= 02;куронід) зменшувалоl= 9;я приблизно н = 72; 55 %. При додаванні е = 79;етимібу до холестир = 72;міну поступове зниження ХС = 051;ПНЩ може уповільнитl= 0;ся (див. розділ «Спосіб застосуванl= 5;я та дози»).

Диг= оксин

З огляду на дані спеціа = 83;ьних досліджень клінічно значущої взаємодії з дигоксином не очікуєть = 89;я.

Вп= ;лив розувастатl= 0;ну на супутні лікарські засоби

А= 085;тагоністи вітаміну К

Як і при застосуванl= 5;і інших інгібіторіk= 4; ГМГ-КоА-реду= 082;тази, на початку лікування або при підвищенні дози розувастатl= 0;ну одночасне застосуванl= 5;я антагоністo= 0;в вітаміну К (наприклад k= 4;арфарину або іншого кумариновоk= 5;о антикоагулn= 3;нту) може призвести д = 86; збільшення міжнародноk= 5;о нормалізовk= 2;ного співвідношk= 7;ння (МНС). Припинення застосуванl= 5;я або зниженн= 03; дози розувастатl= 0;ну може призве = 89;ти до зменшенн= 03; МНС. У таких ситуаціях бажано здій = 89;нювати відповідниl= 1; контроль МН = 57;.

Перорал= ;ьні контрацептl= 0;ви/гормоноз&#= 1072;місна терапія (ГЗТ)

Одноча= 089;не застосуванl= 5;я розувастатl= 0;ну та пероральниm= 3; контрацептl= 0;вів призводило до підвищення AUC етинілестрk= 2;діолу та норгестр = 77;лу на 26 % та 34 % відповідно. Таке підвищення рівнів у плазмі кров= 10; слід враховуватl= 0; при підборі дози пероральниm= 3; контрацептl= 0;вів. Даних щодо фармакокінk= 7;тики препаратів = 91; пацієнтів, які одночасно застосовуюm= 0;ь розувастатl= 0;н та ГЗТ, немає, тому не можн= 072; виключати подібного ефекту. Одна= 082; комбінація широко застосовувk= 2;лася жінкам в рам= 082;ах клінічних досліджень = 10; переносилаl= 9;я добре.

&#= 1058;икагрелор

Тикаг= 088;елор може спричиняти ниркову нед = 86;статність і впливати н= 072; ниркову екскрецію розувастатl= 0;ну, збільшуючи ризик його н= 072;копичення. У деяких випадках сумісний пр = 80;йом тикагрелорm= 1; і розувастатl= 0;ну призводив д = 86; зниження функції нирок, підвищення = 88;івня креатинфосm= 2;окінази (КФК) та рабдоміоліk= 9;у. Рекомендуєm= 0;ься проводити контроль фу = 85;кції нирок та рівня КФК пр= 080; одночасномm= 1; застосуванl= 5;і тикагрелорm= 1; і розуваста = 90;ину.

Взаємо= 076;ії, що вимагают= 00; корекції дози розува = 89;татину

У разі необхідносm= 0;і супутнього застосуванl= 5;я лікарських засобів, які збільшують експозицію розувастатl= 0;ну, дози останнього мають бути скоригованo= 0;. Якщо очікується збільшk= 7;ння експозиції (AUC= ) прибл = 80;зно в 2 рази або вище, лікування слід розпоч = 80;нати з 5 мг розувастатl= 0;ну 1 раз на добу. Максимальнk= 2; добова доза розувастатl= 0;ну повинна бут = 80; відрегульоk= 4;ана таким чином, щоб його очі= 082;увана експозиція = 85;е перевищуваl= 3;а таку при прийомі 40 мг розувастатl= 0;ну на добу без з&#= 1072;стосування лікарських засобів, що взаємодіютn= 0; із розуваст = 72;тином. Наприклад, при застосуванl= 5;і з гемфіброз = 80;лом максимальнk= 2; доза розувастатl= 0;ну становитимk= 7; 20 мг (1,9-кратне збільшення), а при застос= 091;ванні із комбінацієn= 2; атазанавір/ = 88;итонавір — 10 мг розувастатl= 0;ну (3,1-кратне збільшення).

Як= 097;о лікарський засіб збільшує AUC розувастатl= 0;ну менш ніж у 2 рази, початкову д = 86;зу зменшувати не потрібно, але слід дот= 088;имуватися обережностo= 0; при збільшенні дози лікарськогl= 6; засобу до понад 20 мг.

Таблиц= 103; 2

Вплив супутніх лікарських засобів на експозицію розувастатl= 0;ну (AUC; у порядку зменшення величини) за опубліковаl= 5;ими даними клін= 10;чних досліджень

Збільш = 77;ння AUC розувастат= 080;ну в 2 рази або більше

= Режим дозування лікарськог= 086; засобу, що вз= аємодіє

= Режим дозування розувастат= 080;ну

= Зміни AUC розувастат= 080;ну*

10 мг, одноразова доза

↑ 7,4 раза

= Циклоспориl= 5; від 75 мг до 200 мг двічі на добу, 6 місяці= ;в

= 10 мг один раз на добу, 10 днів

= ↑ 7,1 раза

Дар= 086;лутамід 600 мг двічі на добу, 5 днів

5 мг, одноразова доза

&= #8593; 5,2 раза<= o:p>

Регора= 092;еніб 160 мг один раз на добу 14 днів

5 = = мг, одноразова доза

↑ 3,8 р= 072;за

= Атазанавір 300 мг / ритонавір 100 мг один раз на добу, 8 дніk= 4;

= 10 мг, одноразова доза

= ↑ 3,1 раза

= Симепривір 150 мг один раз на добу, 7 дніk= 4;

= 10 мг, одноразова доза

= ↑ 2,8 раза

Велпат= 072;свір 100 мг один раk= 9; на добу

10 мг, одноразова доза

= 2,7 раза

Омбіта= 089;вір 25 мг / паритапрев= 110;р 150 мг / ритонав= 110;р 100 мг один раk= 9; на добу / дасабувір = 400 мг двічі на добу, 14 днів

5 мг, одноразова доза

= 2,6 раза

= Терифлуномід

Дані відсутні

= 2,5 раза<= /span>

Гразоп= 088;евір 200 мг / елбасві= 088; 50 мг один раk= 9; на добу, 11 днів

10 мг, одноразова доза

= 2,3 раза

Глекап= 088;евір 400 мг / пібрентасв= 110;р 120 мг один раk= 9; на добу, 7 днів

5 мг один раз на добу, 7 днів

= 2,2 раза

= Лопінавір 400 мг / ритонавір 100 мг двічі на добу, 17 днів

= 20 мг один раз на добу, 7 дніk= 4;

= ↑ 2,1 раза

= Капматиніб 400 мг дв&= #1110;чі на добу

= 10 мг, одноразова доза

= ↑ 2,1 раза

= Клопідогреl= 3;ь 300 мг навантажув= 072;льна доза, після якої 75 мг через 24 год

= 20 мг, одноразова доза

= ↑ 2 рази

= Фостаматинo= 0;б 100 мг двічні на день

= 20 мг, одноразова доза

= ↑ 2,0 рази

= Фебуксостаm= 0; 120 мг один раз на добу<= span lang=3DRU style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif'>=

= 10 мг, одноразова доза

= ↑ 1,9 раза

= Гемфіброзиl= 3; 600 мг двічі на добу, 7 днів

= 80 мг, одноразова доза

= ↑ 1,9 раза

Збільш= 077;ння AUC розувастат= 080;ну менше ніж у 2 рази

Режим дозування лікарськог= 086; засобу, що вз= аємодіє

Режим дозування розувастат= 080;ну

Зміни = AUC розувастат= 080;ну*

= Елтромбопаk= 5; 75 мг один раз на добу, 5 дніk= 4;

= 10 мг, одноразова доза

= ↑ 1,6 раза

= Дарунавір 600 мг/ритонаві&#= 1088; 100 мг двічі на добу, 7 днів

= 10 мг один раз на добу, 7 дніk= 4;

= ↑ 1,5 раза

= Типранавір 500 мг/ритонаві&#= 1088; 200 мг двічі на добу, 11 днів

= 10 мг, одноразова доза

= ↑1,4 раза

= Дронедарон 400 мг двічі на добу

Дані відсутні

= ↑ 1,4 раза

= Ітраконазоl= 3; 200 мг один раз на добу, 5 дніk= 4;

= 10 мг, одноразова доза

= ↑ 1,4 раза **

Езе= 090;иміб 10 мг один раз на добу, 14 дні = 74;=

10 мг один раз на добу, 14 днів=

= 593; 1,2 раза **

Зни= 078;ення AUC розувастат= 080;ну

&= #1056;ежим дозування лікарськог= 086; засобу, що вз= аємодіє

&= #1056;ежим дозування розувастат= 080;ну

Зміни AUC розувастат= 080;ну*<= o:p>

Ери= 090;роміцин 500 мг чотири рази на добу, 7 днів

80 мг, одноразова доза<= o:p>

&= #8595; 20 %

Бай= 082;алін 50 мг тричі на добу, 14 днів<= /span>

20 мг, одноразова доза

&= #8595; 47 %

* Дані, представлеl= 5;і як зміна в х разів, являють собою співвідношk= 7;ння між застосу = 74;анням розувастатl= 0;ну у комбінаці= 11; та окремо. Дані, представлеl= 5;і у вигляді % зм&= #1110;ни, являють собою відсоткову різницю від = 85;осно показників при застосуванl= 5;і розувастатl= 0;ну окремо.

Збільш= 077;ння позначено з = 85;ачком ↑, зменшення — ↓.

** Було проведено кілька досліджень взаємодії з = 088;ізними дозами розувастатl= 0;ну, у таблиці по= 076;ано найбільш значуще співвідношk= 7;ння.

Лікарські засоби/комб= 10;нації, які не мали клінічно значущого впливу на по= 082;азник AUC розувастатl= 0;ну при одночасномm= 1; застосуванl= 5;і: алеглітазаl= 8; 0,3 мг, 7 днів; фенофібрат 67 мг, 7 днів 3 разl= 0; на добу; флуконазол 200<= /span>&n= bsp;мг, 11 днів 1 раз на добу; фозампренаk= 4;ір 700 мг / ритонавo= 0;р 100 мг, 8 днів 2 рази на добу; кетоконазоl= 3; 200 мг, 7 днів = 2&n= bsp;рази на добу= ;; рифампін 450 мг= , 7 днів 1 раз на добу; силімарин 140 мг, 5 днів 3 разl= 0; на добу.

У клінічних дослідженнn= 3;х лікарської взаємодії езетиміб пр = 80; комбінован&= #1110;й терапії не впливав на фармакокінk= 7;тику дапсону, декстрометl= 6;рфану, дигоксину, пероральниm= 3; контрацептl= 0;вів (етинілестр = 72;діолу та левоноргесm= 0;релу), гліпізиду, толбутамідm= 1; або мідазоламу. Циметидин при комбінованo= 0;й терапії з ез= 077;тимібом не впливав н= 072; біодоступнo= 0;сть езетимібу.=

Ді= 090;и

Дослідж = 77;ння взаємодії проводилисn= 3; лише за участю дорослих. Ступінь взаємодії у дітей невідомий.=

Особлив = 86;сті застосуванl= 5;я.

Повідом = 83;ялося про кілька випадків ви = 85;икнення міастенії гравіс, що було спровоковаl= 5;о застосуванl= 5;ям статинів, аб= 086; загостреннn= 3; вже існуючо= 11; міастенії г = 88;авіс чи очної форми міастенії (див. розділ «Побічні реакції»). У разі погіршення симптомів з = 72;стосування лікарськогl= 6; засобу Розістер^® Дуо слід припинити. Повідомлялl= 6;ся про розвито = 82; рецидиву міастенії при повторному = 79;астосуванн&#= 1110; того чи іншого статину.=

Впл = 80;в на нирки

Протеїн= урія, виявлена у результаті аналізу за тест-смужка = 84;и, переважно канальцевоk= 5;о походження, спостерігаl= 3;ася у пацієнтів, які лікувалися вищими дозами розувастатl= 0;ну, зокрема 40 мг, і у більшості випадків бу = 83;а тимчасовою або переривчасm= 0;ою. Прот= еїнурія не була передвісниl= 2;ом гострої або прогресуючl= 6;ї хвороби нирок (див. розділ «Побічні реакції»). Частота повідомленn= 0; про серйозн= 10; явища з боку нирок у постмаркетl= 0;нгових дослідженнn= 3;х вища при застосуванl= 5;і дози розувастатl= 0;ну 40 мг. У пацієнтів, які приймають розувастатl= 0;н у дозі 40 мг, слід регуля = 88;но перевіряти функцію нирок.

Впл = 80;в на скелетну мускулатурm= 1;

Порушен= ня з боку скелетної мускулатурl= 0;, наприклад міалгія, міопатія та зрідка рабд = 86;міоліз, спостерігаl= 3;ися у пацієнтів, які приймал = 80; розувастатl= 0;н у будь-яких дозах, особл= 080;во більше 20 мг. Були повідомленl= 5;я про випадки міопатії та рабдоміоліk= 9;у при застосуванl= 5;і езетимібу. Більшість пацієнтів, у яких розвинувся = 88;абдоміоліз, приймали статини одночасно з езетимібом. Однак про випадки рабдоміоліk= 9;у повідомлялl= 6;ся дуже рідко при монотер = 72;пії езетимібом = 10; дуже рідко у разі застос = 91;вання езетимібу з іншими засобами, з якими пов’язаний ризик виникнення рабдоміоліk= 9;у.

Якщо= виникла= підозра на міопатію, що проявляєтьl= 9;я м’язовою слабкістю і підвищенняl= 4; рівня креатинфосm= 2;окінази (КФК) більше ніж у 10 разів ВМН, прийом езетимібу, будь-яких ст= 072;тинів або інших лікарських засобів, які зас = 90;осовувалися одночасно, необхідно негайно припинити. Пацієнти, як= 110; розпочинаюm= 0;ь терапію лік = 72;рським засобом, мають бути проінформоk= 4;ані про ризик виникнення міопатії і повинні негайно повідомлятl= 0; про появу бу= 076;ь-якого м’язового болю, чутливості або слабкос = 90;і (див. розділ «Побічні реакції»).

У міжнародноl= 4;у дослідженнo= 0; IMPROVE-IT 18144 пацієнти з ІХС та ГКС в анамнезі були рандомізовk= 2;ні для отримання лікарськогl= 6; засобу, що містить езетиміб/си = 84;вастатин, у дозі 10/40 мг на добу (n =3D 9067) або симвастатиl= 5;у у дозі 40 мг на добу (n =3D 9077). Під час подальшого спостережеl= 5;ня із середньо= 02; тривалістю 6 років часто = 90;а виникнення міопатії становила 0,2 % при застосу = 74;анні комбінації езетиміб/си = 84;вастатин і 0,1 % при застосуванl= 5;і симвастатиl= 5;у. Міопатія визначаласn= 3; як слабкіст= 00; або біль у м’язах невідомої етіології з рівнем креатинкінk= 2;зи в сироватці = 082;рові, у ≥ 10 разів вищ= ;им від ВМН, або з рівнем креатинкінk= 2;зи при двох послідовниm= 3; обстеженняm= 3;, від ≥ 5 до ˂ 10 разів вищим від ВМН. Частота виникнення рабдоміоліk= 9;у становила 0,1 % при застосуванl= 5;і комбінації = 77;зетиміб/сим&= #1074;астатин і 0,2 % при застосуванl= 5;і симвастатиl= 5;у. При цьому гострий рабдоміоліk= 9; визначався = 03;к слабкість або біль у м’язах невідомої е = 90;іології з рівнем креатинкінk= 2;зи в сироватці крові, у ≥ 10 разів вищим від ВМН при підтверджеl= 5;ні ураження нирок, від ≥ 5 &= #1076;о ˂ 10 разів вищим від ВМ= 053; при підтверджеl= 5;ні ураження нирок у двох випадках поспіль, або з рівнем креатинкінk= 2;зи ≥ 10000 Од./л без ознак ураження нирок (див. розділ «Поб= 10;чні реакції»).

За опубліковаl= 5;ими даними у ход= 110; клінічних досліджень за участю понад 9000 пацієнтів і = 79; хронічною нирковою недостатніl= 9;тю, які були рандомізовk= 2;ні для отримання комбінації езетимібу 10 мг зі статин= 086;м 20 мг на добу (n =3D 4650) або плацебо (n =3D 4620) (середній період спостережеl= 5;ня 4,9 року), кількo= 0;сть випадків міопатії становила 0,2 % при застосу = 74;анні езетимібу в комбінації із симваста = 90;ином та 0,1 % при застосуванl= 5;і плацебо (див. розділ «Побічні реакції»).

Рівень креатинкінk= 2;зи

Рівень креатинкінk= 2;зи (КК) не слід вимірювати після значних фізичних навантаженn= 0; або у разі наявності альтернатиk= 4;них причин підв = 80;щення КК, що можуть ускладнюваm= 0;и інтерпретаm= 4;ію результатіk= 4;. Якщо початкові р= 10;вні КК значно підвищені (> 5 разів вище від ВМН), протягом 5–7 днів необхідно зробити повторний аналіз, щоб підтвердитl= 0; результати. Якщо результати повторного аналізу під = 90;верджують, що початков = 77; значення КК більше ніж у 5 разів перевищує ВНМ, не слід п&= #1086;чинати застосуванl= 5;я препарату.

Пер = 77;д початком лікування<= /span>

Лікарсь= кий засіб, як і інші інгібітори ГМГ-КоА редуктази, с= 083;ід з обережністn= 2; призначати пацієнтам з= 10; схильністю до міопатії/ра = 73;доміолізу. До факторів такого ризику належать:=

– порушення функції нирок;

– гіпотиреоз;

– наявність в особистому або сімейному а = 85;амнезі спадкових захворюванn= 0; м’язів;

– наявність в анамнезі міотоксичнl= 6;сті на тлі застосуванl= 5;я інших інгібіторіk= 4; ГМГ-КоА- редуктази або фібраті = 74;;

– зловживаннn= 3; алкоголем;=

– вік > 70 років;

– ситуації, що можуть призвести д = 86; підвищення рівнів препарату у плазмі кров= 10; (див. розділи «Фармакокіl= 5;етика», «Взаємодія = 79; іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види вз= 072;ємодій» та «Спосіб застосуванl= 5;я та дози»);

– супутнє застосуванl= 5;я фібратів.=

У таких пацієнтів пов’язаний із лікуванн= 03;м ризик потрібно оцінювати, порівнюючи = 79; очікуваною користю; також рекомендуєm= 0;ься клінічний моніторинг. Якщо початкові р= 10;вні КК значно підвищені (> 5 разів вище в= 110;д ВМН), лікування починати не слід.

У період терапії

Пацієнт= ів слід попросити негайно повідомлятl= 0; про м’язови = 81; біль, слабкість або судоми невідомої етіології, особливо якщо вони супроводжуn= 2;ться нездужанняl= 4; або лихоман = 82;ою. У таких паціє= нтів потр&= #1110;бно вимі&= #1088;ювати рівні КК. Застосуванl= 5;я препарату слід припинити, якщо рівні К= 050; значно підв = 80;щені (> 5 разів вище від ВМН) або якщо симптоми з боку м’язів

тяжкі та спричиняютn= 0; щоденний дискомфорт (навіть якщо рівні КК у 5 або менше разів перевищуютn= 0; ВМН). У разі зникнення симптомів т = 72; повернення рівня КК до норми можна поновити терапію лік = 72;рським засобом або альтернатиk= 4;ним інгібітороl= 4; ГМГ-КоА-реду= 082;тази у найменшій дозі та під ретельним наглядом. В регулярномm= 1; моніторингm= 1; рівнів КК у безсимптомl= 5;их пацієнтів немає потре = 73;и. Дуже рідко повідомлялl= 6;ся про випадки імуноопосеl= 8;едкованої некротичноo= 1; міопатії (ІОНМ) під час або після терапії ста = 90;инами, у тому числі розувастатl= 0;ном. Клінічними проявами ІОНМ є слабк= 110;сть проксимальl= 5;их м’язів та підвищення рівня креатинкінk= 2;зи у сироватці крові, що зберігаєтьl= 9;я навіть післ= 03; припинення застосуванl= 5;я статинів.=

Під час клінічних досліджень не було отримано доказів підвищеногl= 6; впливу на скелетну му = 89;кулатуру у невеликої кількості пацієнтів, які приймал = 80; розувастатl= 0;н та супутні препарати. Однак підвищення частоти міо = 79;иту та міопатії відзначалоl= 9;я у пацієнтів, які приймал = 80; інші інгібітори ГМГ-КоА-реду= 082;тази разом із похідними фіброєвої кислоти, в тому числі гемфіброзиl= 3;ом, циклоспориl= 5;ом, нікотиновоn= 2; кислотою, азольними протигрибкl= 6;вими препаратамl= 0;, інгібітораl= 4;и протеази та макролідниl= 4;и антибіотикk= 2;ми. Гемфіброзиl= 3; підвищує ри = 79;ик міопатії пр = 80; супутньому застосуванl= 5;і з деякими інгібітораl= 4;и ГМГ-КоА. Тому застосуванl= 5;я препарату у комбінації = 79; гемфіброзиl= 3;ом не рекоменд = 91;ється. Користь подальшої зміни рівня ліпідів при застосуванl= 5;і препарату у комбінації = 79; фібратами потрібно ретельно зважувати порівняно з потенційниl= 4;и ризиками, по= 074;’язаними з застосуванl= 5;ям таких комбі = 85;ацій. Доза розувастатl= 0;ну 40 мг протипоказk= 2;на при супутньому застосуванl= 5;і фібратів (ди= 074;. розділи «Взаємодія = 79; іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій» та «Побічні реакції»).

Лікарсь= кий засіб не слі= 076; застосовувk= 2;ти пацієнтам і = 79; гострими, серйозними станами, що свідчать пр = 86; міопатію аб = 86; можливість розвитку ниркової не = 76;остатності внаслідок рабдоміоліk= 9;у (таких як сепсис, гіпотензія, значне хірургічне втручання, травма, тяжк= 110; метаболічнo= 0;, ендокринні та електролітl= 5;і розлади або неконтрольl= 6;вані судоми).

Фуз = 80;дова кислота

Лікарсь= кий засіб не слі= 076; застосовувk= 2;ти одночасно і = 79; фузидовою кислотою аб = 86; протягом 7 днів після припинення лікування фузидовою кислотою. Пацієнтам, для яких системне застосуванl= 5;я фузидової кислоти вважається необхідним, лікування статинами потрібно припинити н = 72; весь період лікування фузидовою кислотою. Були повідо = 84;лення про випадки рабдоміоліk= 9;у (включаючи летальні) у пацієнтів, які отримув = 72;ли фузидову кислоту і статини в комбінації.

Пацієнт повинен негайно звернутися до лікаря, якщо він відчуває симптоми, такі як м’яз= 086;ва слабкість, біль або в’ялість. Терапія статинами може бути повторно проведена ч = 77;рез 7 днів після застосуванl= 5;я останньої д = 86;зи фузидової кислоти.

У виняткових випадках, коли необхідне тривале системне застосуванl= 5;я фузидової к = 80;слоти, наприклад, для лікування важких інфе = 82;цій, одночасне застосуванl= 5;я препарату і фузидової кислоти можливе тільки під р= 077;тельним медичним наглядом.=

Вплив на печінку

Які і інші інгібітори ГМГ-КоА-реду= 082;тази, розувастатl= 0;н слід з обережністn= 2; застосовувk= 2;ти пацієнтам, які зловживаютn= 0; алкоголем та/або мають в анамнезі захворюванl= 5;я печінки.

Засm= 0;осування л= ікарського засобу в дозуванні 40 мг= /10 мг протипоказ&= #1072;но пацієнтам, які зловживаютn= 0; алкоголем.=

Рекоме= ндовано пере&= #1074;іряти біохімічні показники функції печінки перед початком лікув= ання та через 3 місяц= і потому. Застосуванl= 5;я лікарськогl= 6; засобу слід припи= нити або з= меншити дозу, якщо рівень трансамінаk= 9; у сироватці крові більш = 77; ніж втричі перевищує верхню межу норми. Частота повідомленn= 0; про серйозні явища з боку печінки (переважно про підвищення рівня трансамінаk= 9; печінки) у післяреєстl= 8;аційний період була більшою при застосуванl= 5;і дози 40 мг.

У пацієнтів і = 79; вторинною гіперхолесm= 0;еринемією, зумовленою гіпотиреозl= 6;м або нефроти = 95;ним синдромом, слід спочатку вилікувати основну хворобу, пер= 096; ніж розпочинатl= 0; терапію лікарським засобом.

Відомо про рідкісн= 10; летальні аб = 86; нелетальні випадки печінкової недостатноl= 9;ті у пацієнтів, які приймал = 80; статини, в тому числі розувастатl= 0;н.

У дослі= ;дженнях у пацієнтів, які застосовувk= 2;ли комбінацію статину з езетимібом, спостерігаl= 3;ося поступове п= 10;двищення рівнів трансамінаk= 9; (у 3 або більше= разів вище в= 110;д = ВМН). Слід проводити функціоналn= 0;ні печінкові проби на початку терапії препаратом = 90;а згідно з рекомендацo= 0;ями стосовно статину (див. розділи «Фармакокіl= 5;етика», «Протипокаk= 9;ання» та «Спосіб застосуванl= 5;я та дози»).

Раса

У дослідженнn= 3;х фармакокінk= 7;тики спостерігаl= 3;ося зростання системної експозиції = 87;репарату у пацієнтів монголоїднl= 6;ї раси порівн= 03;но з європейцямl= 0; (див. розділи «Протипокаk= 9;ання» та «Спосіб застосуванl= 5;я та дози»).

Інгібітори протеази<= /i>

Підвищ= ена системна експозиція розувастатl= 0;ну спостерігаl= 3;ася в осіб, які застосовувk= 2;ли розувастатl= 0;н супутньо з різними інг= 10;біторами протеази у поєднанні з ритонавіроl= 4;. Слід враховуватl= 0; як користь від зниженн= 03; рівня ліпідів за допомогою розувастатl= 0;ну у пацієнтів із ВІЛ, які отримують і = 85;гібітори протеази, та= 082; і можливіст= 00; підвищення концентрацo= 0;й розувастатl= 0;ну у плазмі крові на початку терапії та при підвище = 85;ні дози розувастатl= 0;ну у пацієнтів, які отримую = 90;ь інгібітори протеази. Одночасне з = 72;стосування препарату з = 110;нгібіторам&= #1080; протеази не рекомендуєm= 0;ься, поки доза розувастатl= 0;ну не буде скоригованk= 2; (див. розділи «Взаємодія = 79; іншими ліка = 88;ськими засобами та інші види взаємодій» = 90;а «Спосіб застосуванl= 5;я та дози»).

Інтерстиці= ;альне захворюванl= 5;я легень

Поодин= окі випадки інтерстиціk= 2;льного захворюванl= 5;я легень були зареєстровk= 2;ні при застосуванl= 5;і деяких статинів, особливо у разі довготриваl= 3;ої терапії (див. розділ «Поб= 10;чні реакції»). До симптомів порушення н = 72;лежать диспное, непродуктиk= 4;ний кашель та погіршення загального стану (втома, втрата маси тіла та гарячка). Якщо підозрюєтьl= 9;я, що у пацієнт= 072; розвинулосn= 0; інтерстиціk= 2;льне захворюванl= 5;я легень, застосуванl= 5;я статинів потрібно припинити.=

Цукровий діабет

Деякі факти свідчать, що статини підвищують рівень глюкози в крові і у деяких пацієнтів з високим ризиком розвитку цукрового д= 10;абету можуть спричиняти гіперглікеl= 4;ію такого рівн= 03;, яка вимагатиме лікування. О= 076;нак зниження ризику судинних порушень пр = 80; застосуванl= 5;і статинів перевищує ц= 02; загрозу, і тому вона не має бути підставою для припинення терапії статинами. З= 072; станом паці= 08;нтів групи ризик = 91; (рівень глюкози нат = 97;е 5,6−6,9 ммоль/л, індекс маси тіла (ІМТ) > 30 кг/м², підвищений рівень тригліцериk= 6;ів, артеріальнk= 2; гіпертензіn= 3;) слід встановити як клінічни = 81;, так і біохімічниl= 1; контроль згідно з чин= 085;ими настановамl= 0;.

За опубліковаl= 5;ими даними у дослідженнn= 3;х зареєстровk= 2;на загальна ча = 89;тота цукрового діабету становила 2,8 % m= 1; групі прийому розувастатl= 0;ну та 2,3 % у групі плацебо, переважно у пацієнтів з рівнем глюкози натще від 5,6 до 6,9 ммоль/л.

Фібрати

Дослід= жень щодо безпек = 80; та ефективносm= 0;і одночасногl= 6; застосуванl= 5;я езетимібу з фібратами н = 77; проводили. При підозрі на жовчнокам’n= 3;ну хворобу у пацієнта, який прийма= 08; розуваl= 9;татин/ езетиміб та фенофібрат, показані обстеження жовчного міхура та призупиненl= 5;я такої терапії (див. розділи «Взаємодія = 79; іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій» та «Побічні реакції»).

Антикоагул= ;янти

При додаванні л= 10;карського засобу до варфарину, іншого кумариновоk= 5;о антикоагулn= 3;нту або флуїндіону необхідно здійснюватl= 0; моніторинг МНС належни = 84; чином.

Діти віком від 10 до 17 рокі = 74;

Вп= 083;ив розувастатl= 0;ну на лінійний ріст (зріст), масу тіла, ІМТ (індекс маси тіла) та розвиток вторинних статевих ознак за шкалою Тk= 2;нера у дітей віко= 084; 10–17 років оцінювався = 83;ише протягом одного року. Після 52 тижнів досл= 10;джуваного лікування жодного впливу на ріст, масу тіла, ІМТ або статеве дозрівання виявлено не було (див. розділ «Фармакодиl= 5;аміка»). Досвід клінічних досліджень застосуванl= 5;я препарату дітям та підліткам о = 73;межений, і довготриваl= 3;і ефекти застосуванl= 5;я розувастатl= 0;ну (> 1 рік) на статеве дозрівання невідомі.

За результатаl= 4;и клінічних досліджень = у дітей та підлітків, які приймал = 80; розувастатl= 0;н протягом 52 тижнів, підвищення рівня КК > 10 разів вище ВНМ та симптоми з боку м’язів після фізичного навантаженl= 5;я або підвище = 85;ої фізичної активності спостерігаl= 3;ися частіше порівняно з такими у дорослих (ди= 074;. розділ «Побічні реакції»).

Тяжкі шкірні побічні реакції

При застосуванl= 5;і розувастатl= 0;ну повідомлялl= 6;ся про тяжкі шкірні побічні реакції, вкл= 102;чаючи синдром Стівенса — Джонсона та медикамент&= #1086;зну реакцію з еозинофіліn= 8;ю та системними симптомами (DRESS-синдро= ;м), які можуть загрожуват&= #1080; життю або призвести д = 86; летального наслідку. Пl= 8;изначаючи лікарський засіб, пацієнту слід повідомлятl= 0; про ознаки т= 072; симптоми тя = 78;ких шкірних реакцій і уважно спостерігаm= 0;и за його станом. У разі появи ознак та симптомів, щ= 086; вказують на ці реакції, слід негайн = 86; припинити з = 72;стосування л= ;ікарського засобу та розглянути альтернатиk= 4;не лікування.

Якщо у пацієнта розвинуласn= 0; така серйоз = 85;а реакція, як синдром Стівенса — Джонсона аб = 86; медикамент&= #1086;зна реакція з еозинофіліn= 8;ю та системними симптомами (DRESS-синдром) пі= 076; час застосуванl= 5;я лікарськогl= 6; засобу, лікування необхідно негайно при = 87;инити і надалі ніколи не застосовувk= 2;ти цей лікарський засіб.

Лікарсь= кий засіб містит= ь лактозу. Пацієнтам з рідкісною спадковою непереносиl= 4;істю галактози, загальним дефіцитом л = 72;ктази або порушенням всмоктуванl= 5;я глюкози-гал = 72;ктози не слід застосовувk= 2;ти цей препара = 90;.

Л= ікарський засіб містить менше 1 ммоль (= 23 мг)/дозу натрію, тобт= 086; практично вільний від натрію.

Заст= ;осування у період вагітності або годуван = 85;я груддю.

Лікарський засіб протипока = 79;аний у період вагітності та годуванн= 03; груддю (див. розділ «Протипокаk= 9;ання»).

Період вагітності

Жінкам репродуктиk= 4;ного віку слід застосовувk= 2;ти відповідні засоби контрацепцo= 0;ї.

Оскільки холестерин та інші продукти бі = 86;синтезу холестеринm= 1; суттєво важливі для = 088;озвитку плода, потенційниl= 1; ризик інгіб = 91;вання ГМГ-КоА-реду= 082;тази перевищує можливу користь від застосуванl= 5;я препарату у період вагітності. = 059; деяких дослідженнn= 3;х на тваринах виявлено репродуктиk= 4;ну токсичністn= 0;. Якщо пацієнтка вагітніє у період заст = 86;сування препарату, лікування слід негайн = 86; припинити.=

Немає клінічних даних щодо застосуванl= 5;я езетимібу у період вагітності. Дослідженн&= #1103; на тваринах із застосуванl= 5;ям езетимібу я = 82; монотерапіo= 1; не виявили доказів прямого або непрямого шкідливого впливу на вагітність, внутрішньоm= 1;тробний розвиток, пологи або постнатальl= 5;ий розвиток.

Період годування груддю

Лікарський засіб не слід застосовувk= 2;ти у період годування г = 88;уддю. Розувастатl= 0;н проникає у грудне моло = 82;о щурів. Немає даних щодо проникненнn= 3; розувастатl= 0;ну у грудне молоко людини.

Ос= кільки інший лікарський засіб цього класу проникає у грудне молоко людини та вр= 072;ховуючи, що інгібітори ГМГ-КоА-реду= 082;тази можуть спричиняти серйозні небажані реакції у немовлят, жінкам, які потребують лікування розувастатl= 0;ном, слід рекомендувk= 2;ти утриматися від годування груддю.<= /span>

Досліджен = 85;я показали, що езетиміб проникає у грудне молоко щурі = 74;. Немає даних щодо проник = 85;ення езетимі&= #1073;у у грудне молоко людини.

Фертильні = 89;ть

Дані щодо впливу езетимібу н = 72; фертильнісm= 0;ь людини відсутні. Езетиміб не впливає на р= 077;продуктивн&= #1091; функцію самців та самок щурів, розувастатl= 0;н при застосуванl= 5;і у високих дозах має токсичний вплив на мав= 087; та собак.

Здатні= 089;ть впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспl= 6;ртом або іншими механізмамl= 0;.

Не проводили досліджень впливу розувастатl= 0;ну або езетимібу н = 72; здатність керувати автомобілеl= 4; та іншими механічнимl= 0; засобами. Однак при керуванні автомобілеl= 4; та іншими механічнимl= 0; засобами слід врахов = 91;вати, що під час лікування може виникнути з = 72;памороченн&#= 1103;.

Спос&= #1110;б застосуванl= 5;я та дози.

= Перед початком лікування пацієнту слід призна = 95;ити стандартну холестеринl= 6;знижувальн= 091; дієту, якої слід дотримуватl= 0;сь і протягом лікування.=

Р = 77;комендован&#= 1072; добова доза = 211; 1 таблетка, яку приймаю = 90;ь незалежно від прийому їжі, перорал= 100;но.

До переходу на лікарський засіб стан пацієнтів повинен контролюваm= 0;ися стабільнимl= 0; дозами окремих компонентіk= 4; при їх одночасномm= 1; застосуванl= 5;і. Доза препарату повинна базуватися на дозах окремих ком = 87;онентів комбінації = 74; момент переходу.

Лікарсь= кий засіб не підходить для початкової терапії. На початку застосуванl= 5;я або якщо потрібна зм= 10;на дози будь-якої діючої речовини фіксованої комбінації через будь-яку причину (нап= 088;иклад, вперше діагностовk= 2;но захворюванl= 5;я, зміна стану пацієнта аб = 86; взаємодія лікарських засобів), окремі компоненти повинні бут = 80; застосованo= 0; повторно дл= 03; визначення дози.

Лік = 72;рський засіб слід приймати щонайменше за 2 години до і щонайменш = 77; через 4 години після прийому секвестран= тів жовчних кислот (див. розділ «Вза= 08;модія з іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій»).

Додатко&= #1074;а інформація щодо спеціальниm= 3; груп населення<= /span>

П = 72;цієнти літнього віку

П = 72;цієнтам віком понад 70 років рекомендуєm= 0;ься початкова доза розувастатl= 0;ну 5 мг (див. розді= ;л «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»). Додаткова корекція дози не потрібна.=

Пац&#= 1110;єнти з порушення = 84; функції нирок

Для пацієнтів з легким порушенням функції нирок немає необхідносm= 0;і у корекції дози. Рекомендовk= 2;на початкова доза для пацієнтів з порушенням функції нирок помірної тя = 78;кості (кліренс креатиніну <= 60 мл/хв) станов&#= 1080;ть 5 мг розувастатl= 0;ну. Застосуванl= 5;я препарату в дозуванні 40 мг/10 мг протипоказ = 72;но пацієнтам з порушенням функції нирок помірної тяжкості. Пацієнтам з тяжким порушенням функції нирок засто = 89;ування препарату протипоказk= 2;но у будь-яких дозах (д= 080;в. розділи «Фармакокіl= 5;етика» та «Протипо = 82;азання»).

П = 72;цієнти з порушення = 84; функції печінки

Д = 83;я пацієнтів і = 79; печінковою недостатніl= 9;тю легкого ступеня (5–6 балів за шкалою Чайл = 76;а – П’ю) корекція дози не потрібна. Лі= 082;арський засіб не рекомендовk= 2;ний пацієнтам і = 79; помірною (7–9 балів за шкалою Чайлда – П’ю) або тяжкою (б&#= 1110;льше 9 балів за шкалою Чайлда – П’ю) печінковою недостатніl= 9;тю (див. розділи «Фармакокіl= 5;етика» та «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

Л= 10;карський засіб протипоказ&#= 1072;ний пацієнтам з гострим зах = 74;орюванням печінки (див. розділ «Протипокаk= 9;ання»).

Раса

У пацієнті= 074; монголоїднl= 6;ї раси спостерігаl= 3;ася підвищена системна експозиція препарату (див. розділи «Фармакокіl= 5;етика», «Протипокаk= 9;ання», «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»). Рекомендовk= 2;на початкова доза розува = 89;татину для пацієнтів азіатськогl= 6; походження становить 5 мг. Доза 40 мг/10 мг протипок = 72;зана пацієнтам монголоїднl= 6;ї раси (див. роз&= #1076;іл «Протипокаk= 9;ання»).

Г = 77;нетичний поліморфізl= 4;

В= 10;домо, що специфічні типи генетичногl= 6; поліморфізl= 4;у можуть призводити до збільшен = 85;я експозиції розувастатl= 0;ну. Пацієнтам і = 79; наявністю таких типів поліморфізl= 4;у рекомендуєm= 0;ься зменшити добову дозу розувастатl= 0;ну.

Д = 86;зування для пацієнтів з= 10; схильністю до розвитку міопатії<= /u>

Р = 77;комендован&#= 1072; початкова доза розувастатl= 0;ну для пацієнтів зі = 89;хильністю до розвитку міопатії становить 5 мг (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»). Застосуванl= 5;я препарату в

дозуванні 40 мг/10 мг пацієнтам з= 10; схильністю до розвитку міопатії протипоказk= 2;но (див. розділ «Протипокаk= 9;ання»).

С = 91;путня терапія

Розувастат = 80;н є субстрато = 84; для різних транспортнl= 0;х білків (наприклад ОАTP1B1 та BCRP). Ризиl= 2; міопатії (включаючи рабдоміоліk= 9;) підвищуєтьl= 9;я при одночасномm= 1; застосуванl= 5;і розувастатl= 0;ну з певними лікарськимl= 0; засобами, здатними підвищуватl= 0; концентрацo= 0;ї розувастатl= 0;ну в плазмі крові через взаємодію з цими транспортнl= 0;ми білками (наприклад з циклоспориl= 5;ом та деякими інгібітораl= 4;и протеази, включаючи комбінації ритонавіру = 79; атазанавір&= #1086;м, лопінавіроl= 4; та/або типранавірl= 6;м, див. розділи «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я» та «Взаємод&= #1110;я з іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій»). Слід розглянути альтернатиk= 4;не лікування і, якщо необхідно, тимчасово припинити т = 77;рапію лікарським засобом. У ситуаціях, коли одночасногl= 6; застосуванl= 5;я цих лікарських засобів із препаратом = 91;никнути неможливо, слід зважит = 80; користь та ризики від супутнього застосуванl= 5;я та ретельно підбирати дозу розувастатl= 0;ну (див. розділ «Взаємодія = 79; іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій»).

Діти.

Безпека та ефективнісm= 0;ь застосуванl= 5;я таблеток розувастатl= 0;ну/езетиміб&#= 1091; дітям (віком до 18 років) дотепер не встановленo= 0;, тому застосуванl= 5;я лікарсько&= #1075;о засобу не рекомендуєm= 0;ься цій віковій групі.

Передозува&= #1085;ня.

У разі передозуваl= 5;ня рекомендуєm= 0;ься підтримуваl= 3;ьна терапія та симптоматиm= 5;не лікування.=

Розувастат&= #1080;н

Потрібен контроль функції печінки та рівнів КФК. Ефективнісm= 0;ь гемодіалізm= 1; малоймовірl= 5;а.

Езетимo= 0;б

У клінічних дослідженнn= 3;х застосуванl= 5;я езетимібу у дозі 50 мг/добу = прот&= #1103;гом 14 днів 15 здоровим добровольцn= 3;м або у дозі 40 мг/добу = прот&= #1103;гом 56 днів 18 пацієнтам = 79; первинною гіперхолесm= 0;еринемією = зазв&= #1080;чай = добр&= #1077; переносилоl= 9;ь. У тварин не спостерігаl= 3;ося токсичних ефектів після введення од = 85;ократних пероральниm= 3; доз 5 000 мг/кг езетимібу щурам та мишам та 3 000 мг/кг собакам.

Були деякі повідомленl= 5;я про передозуваl= 5;ня езетимібом, у більшості випадків це не спричинило небажаних явищ. Зафіксованo= 0; побічні реакції не мали значно = 75;о впливу.

<= /b>

Побі&= #1095;ні реакції.

Не= 089;приятливі реакції, які спостерігаn= 2;ться при застосуванl= 5;і розувастатl= 0;ну, як правило, легкі і тимчасові.

На= 103;вна інформація, що під час проведення контрольовk= 2;них клінічних досліджень менше 4 % пацієнтів, які застосовувk= 2;ли розувастатl= 0;н, вийшли із дослідженнn= 3; через небаж = 72;ні реакції.

В таблиці 3 представлеl= 5;о побічні реакції на застосуванl= 5;я розувастатl= 0;ну, визначені н = 72; підставі даних клінічних і постмаркетl= 0;нгових досліджень.

У клінічних дослідженнn= 3;х тривалістю до 112 тижнів 2 396 пацієнті= 074; отримували езетиміб ок = 88;емо у дозі 10 мг на добу, 11 308 пацієнті&#= 1074; — у комбінац= 110;ї зі статином, а 185 пацієнтів — у комбінац= 110;ї з фенофібратl= 6;м. Побічні реакції бул = 80; = зазв&= #1080;чай легкої тяжкості та мали тимчас = 86;вий характер. У групах езетимібу т = 72; плацебо загальна частота побічних ефектів бул = 72; однаковою. Подібним чином в обох групах част = 86;та припинення лікування через побіч = 85;і реакції бул = 72; зіставною.

Пов’язані = 079; езетимібом побічні реакції спостерігаl= 3;ися з більшою частотою у пацієнтів, які отримували езетиміб (N =3D 2396), ніж у пацієнтів, які отримували плацебо (N =3D 1159), а також у пацієнтів, які отримували супутню терапію езетимібом зі статинам = 80; (N =3D 11308), ніж у тих= ;, хто отримував монотерапіn= 2; статинами (N =3D 9361= ). Постмаркетl= 0;нгові побічні реакції, пов= 217;язані з езетимібо = 84;, були отримані з повідомленn= 0; про езетимі = 73;, що застосовувk= 2;вся окремо або з= 110; статинами.=

Небажані реакції класифікуюm= 0;ься за системам = 80; органів і частотою: дуже часто (≥ 1/10); часто (³ 1/100 − < 1/10); нечасто (³ 1/1000 − = ;< 1/100); рідко <= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso-ansi-lang= uage: UK;mso-fareast-language:SL;mso-no-proof:yes'>(³ 1/10000 − < 1/1000); дуже рідко (< 1/10000); невідомо (не можна оцінити за наявними даними).

Таблиця 3
Побічні ефекти на підставі даних клінічних і постмаркетl= 0;нгових досліджень

Систе&= #1084;а органів

Небаж&= #1072;ні реакції

Часто&= #1090;а

Розув&= #1072;статин

Езети&= #1084;іб

З боку крові та лімфатично= 111; системи

Т= 088;омбоцитопе&= #1085;ія

Р= 110;дко

Н= 077;відомо

З боку імунної системи

Р= 077;акції гіперчутли= 074;ості, включаючи ангіоедему

Р= 110;дко

–

Р= 077;акції гіперчутли= 074;ості, включаючи висипання, кропив’янк= 091; та анафілакти= 095;ні реакції

–

Н= 077;відомо

З боку ендокринно= 111; системи

Ц= 091;кровий діабет¹<= /p>

Ч= 072;сто

–

З боку обміну речовин та харчування

З= 085;иження апетиту

–

Н= 077;часто

З боку психіки

Д= 077;пресія

Н= 077;відомо

Н= 077;відомо

З боку органів зору

Оч&= #1085;а міастенія

Н= 077;відомо

–

З боку нервової системи

Головни= ;й біль

Ч= 072;сто

Ч= 072;сто

З= 072;памороченн&= #1103;

Ч= 072;сто

Н= 077;відомо

Полінев= ;ропатія

Д= 091;же рідко

–

В= 090;рата пам’яті

Д= 091;же рідко

–

Перифер= ;ична невропатія

Н= 077;відомо

–

Р= 086;злади сну (включаючи безсоння та нічні жахи)

Н= 077;відомо

–

Паресте= ;зія

–

Н= 077;часто

Міастен&#= 1110;я гравіс

Н= 077;відомо

–

З боку судин

Приплив= ;и, артеріальн= 072; гіпертензі= 103;

–

Н= 077;часто

З боку дихальної системи, органів грудної клі&#= 1090;ки та середостін= 085;я

Кашель<= /o:p>

Н= 077;відомо

Н= 077;часто

Д= 080;спное

Н= 077;відомо

Н= 077;відомо

З боку шлунково-ки&#= 1096;кового тракту

Запор

Ч= 072;сто

Н= 077;відомо

Нудота<= /o:p>

Ч= 072;сто

Н= 077;часто

А= 073;домінальни&= #1081; біль

Ч= 072;сто

Ч= 072;сто

П= 072;нкреатит

Р= 110;дко

Н= 077;відомо

Д= 110;арея

Н= 077;відомо

Ч= 072;сто

С= 091;хість у роті

–

Н= 077;часто

Г= 072;стрит

–

Н= 077;часто

М= 077;теоризм

–

Ч= 072;сто

Д= 080;спепсія, гастроезоф= 072;геальна рефлюксна хвороба

–

Н= 077;часто

= З боку жовчовивід= 085;ої системи

П= 110;двищення рівня печінкових трансаміна= 079;

Р= 110;дко

–

Жовтяни= ;ця

Д= 091;же рідко

–

Г= 077;патит

Д= 091;же рідко

Н= 077;відомо

Жовчнl= 6;кам’яна хвороба

–

Н= 077;відомо

Х= 086;лецистит

–

Н= 077;відомо

З боку шкіри та підшкірних тканин

Свербіж= ;

Н= 077;часто

Н= 077;часто

Висип

Н= 077;часто

Н= 077;часто

К= 088;опив’янка

Н= 077;часто

Н= 077;часто

С= 080;ндром Стівенса − Джонсона

Н= 077;відомо

–

М= 091;льтиформна еритема

–

Н= 077;відомо

М= 077;дикаментоз&= #1085;а реакція з еозинофілі= 108;ю та системними симптомам= 080; (DRESS-синдром)

Н= 077;відомо

–

З боку м’язів та сполучної тканини

М= 110;алгія

Ч= 072;сто

Ч= 072;сто

Міопаті= ;я (в тому числі міозит)

Р= 110;дко

Н= 077;відомо

Р= 072;бдоміоліз

Р= 110;дко

Н= 077;відомо

А= 088;тралгія

Д= 091;же рідко

Н= 077;часто

Імунооб= ;умовлена некротична міопатія

Н= 077;відомо

–

Порушен= ;ня з боку сухожиль, інколи ускладнені розривами

Н= 077;відомо

–

Біль у спині

–

Н= 077;часто

М’язова слабкість

–

Н= 077;часто

Біль у кінцівках

–

Н= 077;часто

М’язови= ;й спазм, біль у шиї

–

Н= 077;часто

Вовчако= ;подібний синдром

Р= 110;дко

–

Розрив м’язів

Р= 110;дко

–

= З боку нирок та сечовивідн= 086;ї системи

Г= 077;матурія

Д= 091;же рідко

–

З боку статевих органів та молочних залоз

Г= 110;некомастія<= o:p>

Д= 091;же рідко

–

Загальні порушення

А= 089;тенія

Ч= 072;сто

Н= 077;часто

Н= 072;бряк

Н= 077;відомо

–

П= 077;риферичний набряк

–

Н= 077;часто

В= 090;омлюваніст&= #1100;

–

Ч= 072;сто

Б= 110;ль у грудях, біль

–

Н= 077;часто

Дані досліджень

П= 110;двищення AЛТ та/або АСТ= ;

–

Ч= 072;сто

Підвищk= 7;ння рівня КФК у сироватці крові, підвищення рівня гамма-глута&#= 1084;ілтранспеп= тидази, порушення функціонал= 100;них печінкових проб

–

Н= 077;часто

¹Частота залежить ві = 76; наявності факторів ри = 79;ику (рівень глюкози натще ≥ 5,6 ммоль/л, ІМТ>30&nb= sp;кг/м², підвищені рівні тригліцериk= 6;ів, артеріальнk= 2; гіпертензіn= 3; в анамнезі).

Як і при застосуванl= 5;і інших інгібіторіk= 4; ГМГ-КоА-реду= 082;тази, частота побічних реакцій на застосуванl= 5;я розувастатl= 0;ну залежить, як правило, від дози.

Оп= 080;с окремих побічних реакцій

Вплив на нирки

У пацієнтів, які застосовувk= 2;ли розувастатl= 0;н, спостерігаl= 3;ись випадки протеїнуріo= 1;, переважно канальцевоk= 5;о походження (визначеної за тест-смужка = 84;и). Зміни вміст = 91; білка у сечі від відсутностo= 0; чи слідів до ++ або більше зареєстровk= 2;ні через деяки = 81; час у < 1 % пацієнтів, які приймал = 80; препарат у дозі 10 мг та 20 мг, та приблизно у 3 % пацієнтів при застосуванl= 5;і дози 40 мг. Незначне збільшення частоти випадків підвищення білка у сечі від відсутностo= 0; або слідів д= 086; + спостерігаl= 3;ося при застосуванl= 5;і дози 20 мг. У більшості випадків вираженістn= 0; протеїнуріo= 1; зменшувалаl= 9;ь або зникала спонтанно при продовж = 77;нні застосуванl= 5;я препарату.

За даними клінічних досліджень та постмарк = 77;тингових спостережеl= 5;ь на сьогодні не виявлено причинно-на = 89;лідкового зв’язку між протеїнуріn= 8;ю та гострим або прогрес = 91;ючим захворюванl= 5;ям нирок.

Ге= 084;атурія спостерігаl= 3;ась у пацієнтів, які застосовувk= 2;ли розувастатl= 0;н, і дані кліні= 095;них досліджень свідчать пр = 86; її низьку частоту.

Вплив на скелетну мускулатурm= 1;

Зм= 110;ни з боку скелетної мускулатурl= 0;, такі як міалгія, міопатія (в тому числі міозит) та рі&#= 1076;ко – рабдоміоліk= 9; із гострою нирковою не = 76;остатністю або без неї спостерігаl= 3;ися при застосуванl= 5;і будь-яких до= 079; розувастатl= 0;ну, а особливо при застосуванl= 5;і доз > 20 мг. У пацієнтів, які приймал = 80; розувастатl= 0;н, спостерігаl= 3;ося дозозалежнk= 7; зростання рівнів КК; у більшості випадків явище було слабким, безсимптомl= 5;им та тимчасовим. Якщо рівні К= 050; підвищені (> 5&nbs= p;раз= 10;в вище від ВМН), лікування слід припинити (див. розділ «&= #1054;собливості застосуванl= 5;я»).

Вплив на печінку

Як і при застосуванl= 5;і інших інгібіторіk= 4; ГМГ-КоА-реду= 082;тази, у невеликої кількості п = 72;цієнтів, які приймал = 80; розувастатl= 0;н, спостерігаl= 3;ося дозозалежнk= 7; збільшення рівня транс = 72;міназ; у більшості випадків явище було слабким, безсимптомl= 5;им та тимчасовим.

По= 073;ічні реакції, які спостерігаl= 3;ись при застосу = 74;анні деяких статинів:=

- сексу= ;альна дисфункція;

- винят= ;кові випадки інтерстиціk= 2;льного захворюванl= 5;я легень, особливо пр = 80; довгострокl= 6;вій терапії (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

Ра= 073;доміоліз, серйозні порушення функції нир = 86;к і печінки (переважно полягають в підвищенні печінкових трансамінаk= 9;) спостерігаl= 3;ись частіше при застосуванl= 5;і препарату у дозі 40 мг.

Супу&= #1090;ній прийом езетимібу т = 72; фенофібратm= 1;

Розладl= 0; з боку шлунково-ки = 96;кового тракту: абдо= 084;інальний біль (часто).

Відомо, що у багатоцентl= 8;овому подвійно сл= 10;пому плацебо-кон = 90;рольованом&#= 1091; клінічному дослідженнo= 0; за участю пацієнтів з= 10; змішаною гіперліпідk= 7;мією 625 пацієнтів отримували лікування протягом 12 тижнів і 576 пацієнтів – протягом 1 року. У цьому дослідженнo= 0; 172 пацієнти, які отримували езетиміб і фенофібрат, = 079;авершили 12-тижневу терапію, а 230 пацієнтів, я= 082;і отримували езетиміб і фенофібрат (= 091; тому числі 109, які отримували тільки езетиміб пр = 86;тягом перших 12 тижнів), закінчили 1 рік терапії. Це дослідженнn= 3; не мало на меті порівняння груп лікування щодо нечаст = 80;х небажаних явищ. Однак частота вин = 80;кнення (95 % ДІ) клінічн = 86; важливих підвищень с = 80;роваткових трансамінаk= 9; (> 3 вище від ВМН) становила 4,5 % (1,9; 8,8) та 2,7 % (1,2; 5,4) у разі монотерапіo= 1; фенофібрат&#= 1086;м і застосуванl= 5;я езетимібу з = 092;енофібрато&= #1084; відповідно = 79; урахуванняl= 4; впливу лікування. Щодо показників холецистекm= 0;омії, то вони становили 0,6 % (0,0; 3,1) та 1,7 % (0,6; 4,0) у разі монотерапo= 0;ї фенофібратl= 6;м і застосува = 85;ня езетимібу з фенофібратl= 6;м відповідно.

Паці&= #1108;нти з ІХС та ГКС в анамнезі

У дослідженнo= 0; IMPROVE-IT, до участі у якому було залучено 18144 паціє= нти, які отримували лікування комбінацієn= 2; езетиміб/си = 84;вастатин у дозі 10 мг/40 мг (n= =3D 9067; з яких для 6 % дозу препарату езетиміб/си = 84;вастатин було підвищено д = 86; 10 мг/80 мг) або симвастатиl= 5;ом у дозі 40 мг (n =3D 9077; з яких для 27 % дозу препар = 72;ту езетиміб/си = 84;вастатин 10 мг/40 мг було підвищено д = 86; 80 мг), профілі безпеки бул = 80; схожими протягом середнього періоду подальшого спостережеl= 5;ня, який тривав 6 років. Відсо= 090;кові показники виключення через небажані явища становили 10,6 % для пацієнт= 10;в, які отримували лікування препаратом езетиміб/си = 84;вастатин, і 10,1 % для паціє= 085;тів, які отримували лікування симвастатиl= 5;ом. Частота виникнення міопатії становила 0,2 % при застосуванl= 5;і езетимібу/с = 80;мвастатину і 0,1 % при застосуванl= 5;і симвастатиl= 5;у. При цьому міопатія визначаласn= 3; як слабкіст= 00; або біль у м’язах невідомої етіології з = 088;івнем креатинкінk= 2;зи в сироватці крові, у ≥ 10 разів вищим від ВМН, або з рівнем креатинкінk= 2;зи при двох послідовниm= 3; обстеженняm= 3;, від ≥ 5 до < 10 разів вищим від ВМН. Частота виникнення рабдоміоліk= 9;у становила 0,1 % при застосуванl= 5;і езетимібу/с = 80;мвастатину і 0,2 % при застосуванl= 5;і симвастатиl= 5;у. При цьому рабдоміоліk= 9; визначався як слабкіст= 00; або біль у м’язах невідомої етіології з рівнем креатинкінk= 2;зи в сироватці крові, у ≥ 10 разів вищим від ВМН при наявності ознак ураження нирок, від ≥ 5 до

˂ 10 разі = 74; вищим від ВМ= 053; при наявності ознак ураження нирок у двох випадках поспіль, або з рівнем креатинкінk= 2;зи ≥ 10000 Од/л при відсутностo= 0; ознак ураження нирок. Частота виникнення послідовниm= 3; підвищень рівнів трансамінаk= 9; (≥ 3 рази вище від ВМН) становила 2,5 % при застосуванl= 5;і препарату езетиміб/си = 84;вастатин і 2,3 % при застосуванl= 5;і симвастатиl= 5;у (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»). Повідомлялl= 6;ся, що побічні явища, пов’язані з жовчним міхуром, вин= 080;кли у 3,1 % пацієнтіk= 4;, яким було призначено езетиміб/си = 84;вастатин, і у 3,5 % пацієнтів, яким було призначено симвастатиl= 5;. Частота випадків госпіталізk= 2;ції з приводу холецистекm= 0;омії становила 1,5 % k= 4; обох групах лікування. Рак (що визна&#= 1095;ається як будь-яке злоякісне новоутвореl= 5;ня) під час дослідженнn= 3; був діагностовk= 2;ний у 9,4 % і у 9,5 % пацієнтів відповідно.

Паці&= #1108;нти з хронічною нирковою недостатніl= 9;тю

Під час дослідженнn= 3; SHARP за участю понад 9000 паціє= ;нтів, які отримували 10 мг/20 мг езетимібу/с = 80;мвастатину на добу (n =3D 4650) аб = 86; плацебо (n =3D 4620), профілі безпеки бул = 80; в середньом = 91; порівнянні протягом періоду спостережеl= 5;ня 4,9 року. У процk= 7;сі цього дослідженнn= 3; фіксувалисn= 3; тільки серйозні небажані явища та припинення = 83;ікування через будь-які небажані явища. Кільк= 086;сті припинень лікування через небаж = 72;ні явища були порівнянниl= 4;и (10,4 % у пацієнті= 074;, які отримували езетиміб/си = 84;вастатин, 9,8 % у пацієнтіk= 4;, які отримували плацебо). Кількість випадків мі = 86;патії/рабдо&= #1084;іолізу становила 0,2 % у пацієнтів, які отримували езетиміб/си = 84;вастатин, і 0,1 % у пацієнтів, які отримували плацебо. Пос= 083;ідовне підвищення рівнів трансамінаk= 9; (у 3 рази та більше від ВМН) відбулося у 0,7= % пацієнтів, які отримували езетиміб/си = 84;вастатин, порівняно з 0,6 % пацієнтів, які отримували плацебо. У процесі дослідженнn= 3; не було стат= 080;стично значущих збільшень частоти заз = 76;алегідь обумовлениm= 3; небажаних явищ, у тому числі раку (9,4 % при застосуванl= 5;і езетимібу в поєднанні з симвастатиl= 5;ом та 9,5 % при застосуванl= 5;і плацебо), гепатиту, холецистекm= 0;омії або ускладн = 77;нь жовчнокам’n= 3;ної хвороби чи панкреатитm= 1;.

Показники лабораторнl= 0;х досліджень=

У контрольовk= 2;них клінічних дослідженнn= 3;х монотерапіo= 1; езетимібом клінічно значуще підвищk= 7;ння сироват = 82;ових трансамінаk= 9; (АЛТ та/або АСТ ≥ 3 разів від ВМН) було подібним пр = 80; застосуванl= 5;і езетимібу (0,5 %) та плацебо (0,3 %). <= /span>У дослідженнn= 3;х комбінованl= 6;ї терапії підвищення у більшості випадків було безсим = 87;томним і не було пов’язано з холестазом. Частотk= 2; появи становила 1,3 % m= 1; пацієнтів, які супутнь = 86; приймали езетим= 110;б та статин, та 0= ,4 % у пацієнтів, які приймал = 80; тільки статин. Показники нормалізувk= 2;лися після припи = 85;ення лікування або при продовженнo= 0; терапії (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»). Відомо, що під час клінічних досліджень = 91; пацієнтів, щ= 086; отримували монотерапіn= 2; езетимібом, зростання КФК > 10 разів від ВМН було зафіксованl= 6; у 4-х з 1674 (0,2 %) та у 1-г = 86; з 786 (0,1 %) пацієнт&= #1110;в групи плацебо. Так= 077; ж зростання КФК було зафіксованl= 6; у 1 з 917 (0,1 %) пацієнтів, які супу&= #1090;ньо приймали езетим= 110;б та статин, та у 4-х з 929 (0,4 %) пацієнтів, які приймали тільки статин. Не було зафіксованl= 6; підвищення міопатії аб = 86; рабдоміоліk= 9;у, пов’язаних = 79; лікуванням езетимібом, порівняно з групами контролю (пл= 072;цебо або монотерапіn= 3; статином) (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

Ді= 090;и

Безпекk= 2; та ефективнісm= 0;ь застосуванl= 5;я препарату дітям (віком до 18 років) наразі не вс= 090;ановлені.

Розу&= #1074;астатин =

У дітей та підлітків, які приймал = 80; розувастатl= 0;н, після фізичного навантаженl= 5;я або підвище = 85;ої фізичної активності, підвищення КК > 10 р= азів від ВМН та симптоми з боку м’язів спостерігаl= 3;ися частіше пор= 10;вняно з такими у дорослих (див. розділ «Побічні реакції»). Пр&= #1086;те профіль безпеки розувастатl= 0;ну у дітей, підл&#= 1110;тків та дорослих подібний.=

Езет&= #1080;міб

Ді= 090;и віком від 6 до = 17 років

За опубліковаl= 5;ими даними у дослідженнo= 0;, в якому брал= 080; участь діти віком від 6 до 10 років з гетерозигоm= 0;ною сімейною аб = 86; несімейною гіперхолесm= 0;еринемією (n =3D 138), підвищенн= ;я рі= 074;нів АЛТ т= а/або АСТ (≥ 3 ра= зів від ВМН послідовно) спост= ерігалось у 1,1 % (1 учасник) пацієнтів групи езетимібу порівняно з 0 % у групі плацебо. Не було зареєстровk= 2;но випадків підвищення рівня КФК (≥ 10 разів від ВМН). Не було зареєстровk= 2;но випадків міопатії.

В окремому дослідженнo= 0;, у якому взял= 080; участь діти віком від 10 до 17 років з гетерозигоm= 0;ною сімейною гіперхолесm= 0;еринемією (n =3D 248), підвищенн= ;я рівнів АЛТ та/або АСТ (≥ 3 разів від ВМ= 053; послідовно) спостерігаl= 3;ось у 3 % (4 пацієнти) учасників групи застосуванl= 5;я езетимібу/с = 80;мвастатину порівняно з 2 %= (2 пацієнти) уч= 072;сників групи монотерапіo= 1; симвастатиl= 5;ом; показники підвищення рівня КФК (≥ 10 разів від ВМН) становили відповідно 2 % = (2 пацієнти) та 0 = %. Не було зареєстровk= 2;но випадків міопатії.

У цьому дослідженнo= 0; не порівнювалl= 0; рідкісні побічні реакції на препарат.

По= 074;ідомлення про підозрюванo= 0; побічні реа = 82;ції

П&= #1086;відомлення про побічні реакції після реєст = 88;ації лікарськогl= 6; засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношk= 7;ння користь/риз = 80;к при застосуванl= 5;і цього лікарськогl= 6; засобу. Медичним та фармацевтиm= 5;ним працівникаl= 4;, а також пацієнтам або їхн&= #1110;м законним представниl= 2;ам слід повідомлятl= 0; про усі випадки підозрюванl= 0;х побічних ре = 72;кцій та відсутностo= 0; ефективносm= 0;і лікарськогl= 6; засобу чере = 79; Автоматизоk= 4;ану інформаційl= 5;у систему з фармаконагl= 3;яду за посиланн= 03;м: https://aisf.dec.gov.ua.

Терм&= #1110;н придатностo= 0;. 3 роки.

Умови зберігання.

Збері= 075;ати в оригінальнo= 0;й упаковці пр = 80; температурo= 0; не вище 30 °С.

Зберігати у недоступноl= 4;у для дітей місці.

Упаковка.

По 10 таблеток у блістері; по 3 блістери у пачці.

Категорія відпуску. За рецептом= ;.

=

Виробник. ЕЛПЕ= Н ФАРМАСЬЮТІi= 0;АЛ КО. ІНК.

Місцезнахо&= #1076;ження виробника т = 72; адреса місц= 03; провадженнn= 3; його діяльності.

= Маратонос Авеню 95, Пікермі, 190 09, Греція.

Доза	N	ХС ЛПНЩ	Загаль= 085;ий ХС	ХС ЛПВЩ	ТГ	ХС не-ЛПВЩ	Апо В	Апо A-I
Плацеб= 086;	13	-7	-5	3	-3	-7	-3	0
5 мг	17	-45	-33	13	-35	-44	-38	4
10 мг	17	-52	-36	14	-10	-48	-42	4
20 мг	17	-55	-40	8	-23	-51	-46	5
40 мг	18	-63	-46	10	-28	-60	-54	0

Збільш = 77;ння AUC розувастат= 080;ну в 2 рази або більше
= Режим дозування лікарськог= 086; засобу, що вз= аємодіє	= Режим дозування розувастат= 080;ну	= Зміни AUC розувастат= 080;ну*
10 мг, одноразова доза	↑ 7,4 раза
= Циклоспориl= 5; від 75 мг до 200 мг двічі на добу, 6 місяці= ;в	= 10 мг один раз на добу, 10 днів	= ↑ 7,1 раза
Дар= 086;лутамід 600 мг двічі на добу, 5 днів	5 мг, одноразова доза	&= #8593; 5,2 раза<= o:p>
Регора= 092;еніб 160 мг один раз на добу 14 днів	5 = = мг, одноразова доза	↑ 3,8 р= 072;за
= Атазанавір 300 мг / ритонавір 100 мг один раз на добу, 8 дніk= 4;	= 10 мг, одноразова доза	= ↑ 3,1 раза
= Симепривір 150 мг один раз на добу, 7 дніk= 4;	= 10 мг, одноразова доза	= ↑ 2,8 раза
Велпат= 072;свір 100 мг один раk= 9; на добу	10 мг, одноразова доза	= 2,7 раза
Омбіта= 089;вір 25 мг / паритапрев= 110;р 150 мг / ритонав= 110;р 100 мг один раk= 9; на добу / дасабувір = 400 мг двічі на добу, 14 днів	5 мг, одноразова доза	= 2,6 раза
= Терифлуномід	Дані відсутні	= 2,5 раза<= /span>
Гразоп= 088;евір 200 мг / елбасві= 088; 50 мг один раk= 9; на добу, 11 днів	10 мг, одноразова доза	= 2,3 раза
Глекап= 088;евір 400 мг / пібрентасв= 110;р 120 мг один раk= 9; на добу, 7 днів	5 мг один раз на добу, 7 днів	= 2,2 раза
= Лопінавір 400 мг / ритонавір 100 мг двічі на добу, 17 днів	= 20 мг один раз на добу, 7 дніk= 4;	= ↑ 2,1 раза
= Капматиніб 400 мг дв&= #1110;чі на добу	= 10 мг, одноразова доза	= ↑ 2,1 раза
= Клопідогреl= 3;ь 300 мг навантажув= 072;льна доза, після якої 75 мг через 24 год	= 20 мг, одноразова доза	= ↑ 2 рази
= Фостаматинo= 0;б 100 мг двічні на день	= 20 мг, одноразова доза	= ↑ 2,0 рази
= Фебуксостаm= 0; 120 мг один раз на добу<= span lang=3DRU style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif'>=	= 10 мг, одноразова доза	= ↑ 1,9 раза
= Гемфіброзиl= 3; 600 мг двічі на добу, 7 днів	= 80 мг, одноразова доза	= ↑ 1,9 раза
Збільш= 077;ння AUC розувастат= 080;ну менше ніж у 2 рази
Режим дозування лікарськог= 086; засобу, що вз= аємодіє	Режим дозування розувастат= 080;ну	Зміни = AUC розувастат= 080;ну*
= Елтромбопаk= 5; 75 мг один раз на добу, 5 дніk= 4;	= 10 мг, одноразова доза	= ↑ 1,6 раза
= Дарунавір 600 мг/ритонаві&#= 1088; 100 мг двічі на добу, 7 днів	= 10 мг один раз на добу, 7 дніk= 4;	= ↑ 1,5 раза
= Типранавір 500 мг/ритонаві&#= 1088; 200 мг двічі на добу, 11 днів	= 10 мг, одноразова доза	= ↑1,4 раза
= Дронедарон 400 мг двічі на добу	Дані відсутні	= ↑ 1,4 раза
= Ітраконазоl= 3; 200 мг один раз на добу, 5 дніk= 4;	= 10 мг, одноразова доза	= ↑ 1,4 раза **
Езе= 090;иміб 10 мг один раз на добу, 14 дні = 74;=	10 мг один раз на добу, 14 днів=	= 593; 1,2 раза **
Зни= 078;ення AUC розувастат= 080;ну
&= #1056;ежим дозування лікарськог= 086; засобу, що вз= аємодіє	&= #1056;ежим дозування розувастат= 080;ну	Зміни AUC розувастат= 080;ну*<= o:p>
Ери= 090;роміцин 500 мг чотири рази на добу, 7 днів	80 мг, одноразова доза<= o:p>	&= #8595; 20 %
Бай= 082;алін 50 мг тричі на добу, 14 днів<= /span>	20 мг, одноразова доза	&= #8595; 47 %

Систе&= #1084;а органів	Небаж&= #1072;ні реакції	Часто&= #1090;а
Розув&= #1072;статин	Езети&= #1084;іб
З боку крові та лімфатично= 111; системи	Т= 088;омбоцитопе&= #1085;ія	Р= 110;дко	Н= 077;відомо
З боку імунної системи	Р= 077;акції гіперчутли= 074;ості, включаючи ангіоедему	Р= 110;дко	–
Р= 077;акції гіперчутли= 074;ості, включаючи висипання, кропив’янк= 091; та анафілакти= 095;ні реакції	–	Н= 077;відомо
З боку ендокринно= 111; системи	Ц= 091;кровий діабет¹<= /p>	Ч= 072;сто	–
З боку обміну речовин та харчування	З= 085;иження апетиту	–	Н= 077;часто
З боку психіки	Д= 077;пресія	Н= 077;відомо	Н= 077;відомо
З боку органів зору	Оч&= #1085;а міастенія	Н= 077;відомо	–
З боку нервової системи	Головни= ;й біль	Ч= 072;сто	Ч= 072;сто
З= 072;памороченн&= #1103;	Ч= 072;сто	Н= 077;відомо
Полінев= ;ропатія	Д= 091;же рідко	–
В= 090;рата пам’яті	Д= 091;же рідко	–
Перифер= ;ична невропатія	Н= 077;відомо	–
Р= 086;злади сну (включаючи безсоння та нічні жахи)	Н= 077;відомо	–
Паресте= ;зія	–	Н= 077;часто
Міастен&#= 1110;я гравіс	Н= 077;відомо	–
З боку судин	Приплив= ;и, артеріальн= 072; гіпертензі= 103;	–	Н= 077;часто
З боку дихальної системи, органів грудної клі&#= 1090;ки та середостін= 085;я	Кашель<= /o:p>	Н= 077;відомо	Н= 077;часто
Д= 080;спное	Н= 077;відомо	Н= 077;відомо
З боку шлунково-ки&#= 1096;кового тракту	Запор	Ч= 072;сто	Н= 077;відомо
Нудота<= /o:p>	Ч= 072;сто	Н= 077;часто
А= 073;домінальни&= #1081; біль	Ч= 072;сто	Ч= 072;сто
П= 072;нкреатит	Р= 110;дко	Н= 077;відомо
Д= 110;арея	Н= 077;відомо	Ч= 072;сто
С= 091;хість у роті	–	Н= 077;часто
Г= 072;стрит	–	Н= 077;часто
М= 077;теоризм	–	Ч= 072;сто
Д= 080;спепсія, гастроезоф= 072;геальна рефлюксна хвороба	–	Н= 077;часто
= З боку жовчовивід= 085;ої системи	П= 110;двищення рівня печінкових трансаміна= 079;	Р= 110;дко	–
Жовтяни= ;ця	Д= 091;же рідко	–
Г= 077;патит	Д= 091;же рідко	Н= 077;відомо
Жовчнl= 6;кам’яна хвороба	–	Н= 077;відомо
Х= 086;лецистит	–	Н= 077;відомо
З боку шкіри та підшкірних тканин	Свербіж= ;	Н= 077;часто	Н= 077;часто
Висип	Н= 077;часто	Н= 077;часто
К= 088;опив’янка	Н= 077;часто	Н= 077;часто
С= 080;ндром Стівенса − Джонсона	Н= 077;відомо	–
М= 091;льтиформна еритема	–	Н= 077;відомо
М= 077;дикаментоз&= #1085;а реакція з еозинофілі= 108;ю та системними симптомам= 080; (DRESS-синдром)	Н= 077;відомо	–
З боку м’язів та сполучної тканини	М= 110;алгія	Ч= 072;сто	Ч= 072;сто
Міопаті= ;я (в тому числі міозит)	Р= 110;дко	Н= 077;відомо
Р= 072;бдоміоліз	Р= 110;дко	Н= 077;відомо
А= 088;тралгія	Д= 091;же рідко	Н= 077;часто
Імунооб= ;умовлена некротична міопатія	Н= 077;відомо	–
Порушен= ;ня з боку сухожиль, інколи ускладнені розривами	Н= 077;відомо	–
Біль у спині	–	Н= 077;часто
М’язова слабкість	–	Н= 077;часто
Біль у кінцівках	–	Н= 077;часто
М’язови= ;й спазм, біль у шиї	–	Н= 077;часто
Вовчако= ;подібний синдром	Р= 110;дко	–
Розрив м’язів	Р= 110;дко	–
= З боку нирок та сечовивідн= 086;ї системи	Г= 077;матурія	Д= 091;же рідко	–
З боку статевих органів та молочних залоз	Г= 110;некомастія<= o:p>	Д= 091;же рідко	–
Загальні порушення	А= 089;тенія	Ч= 072;сто	Н= 077;часто
Н= 072;бряк	Н= 077;відомо	–
П= 077;риферичний набряк	–	Н= 077;часто
В= 090;омлюваніст&= #1100;	–	Ч= 072;сто
Б= 110;ль у грудях, біль	–	Н= 077;часто
Дані досліджень	П= 110;двищення AЛТ та/або АСТ= ;	–	Ч= 072;сто
Підвищk= 7;ння рівня КФК у сироватці крові, підвищення рівня гамма-глута&#= 1084;ілтранспеп= тидази, порушення функціонал= 100;них печінкових проб	–	Н= 077;часто