ЗАТВЕРДЖЕi= 3;О

ІНСТ= ;РУКЦІЯ

для медичного застосуванl= 5;я лікарськогl= 6; засобу

ТЕНОХОП

(TENOHOPE)

= 057;клад:

= 076;іюча речовина:= tenofovir;

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, = ;мі= 089;тить тенофо = 74;іру дизопроксиl= 3;у фумарату 300 мг= ;

k= 6;опоміжні речовини: лактозl= 0; моногідрат, целюлоза мікрокристk= 2;лічна, крохмаль прежелатинo= 0;зований, натрію кроскармелl= 6;за, магнію стеарат, Opadry= II Blue= 30K= 505002: лактози моногідрат, гіпромелозk= 2;, титану діоксид (E 171), триацетин, індигокармo= 0;н (Е 132).

Ліка= ;рська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімі = 95;ні властивостo= 0;: овальні= ; двооп= 091;клі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, блакитного кольору з написом «CL 77» з одного боку та гладенькі з іншого.

Фармакотер&= #1072;певтична група.

Против= 10;русні засоби для системного застосуванl= 5;я. Нуклеозиднo= 0; і нуклеотиднo= 0; інгібітори зворотної транскриптk= 2;зи. Код АТХ J05A F07.

Фармаколоk= 5;ічні властивостo= 0;.

Фармакодиl= 5;аміка.

Тенофовірm= 1; дизопроксиl= 3;у фумарат – це фумаратна сіль пропрепараm= 0;у тенофовіру дизопроксиl= 3;у. Тенофовіру дизопроксиl= 3; всмоктуєтьl= 9;я та перетвор= 02;ється на активну речовину тенофовір, щ= 086; є аналогом нуклеозидмl= 6;нофосфату (нуклеотид). Т&= #1077;нофовір перетворюєm= 0;ься на активний метаболі = 90;, тенофовіру дифосфат, що є обов’язко = 74;им закінченняl= 4; ланцюжка, за допомогою конструктиk= 4;но експресоваl= 5;их клітинних ферментів. Тенофовіру дифосфат ма= 08; внутрішньоl= 2;літинний період напіввиведk= 7;ння 10 годин в акти= вованому стані та 50 год= ин в стані спокою в мон= 086;нуклеарних клітинах периферійнl= 6;ї крові (peripheral blood mononuclear cells – PBMCs). Тенофовіру дифосфат інгібує ВІЛR= 09;1 зворотну транскриптk= 2;зу і HBV полімеразу шляхом конкуренціo= 1; прямого зв’язуваннn= 3; з природним субстратом діоксирибоl= 5;уклеотиду та обривом Д= 053;К-ланцюжка після приєднання до ДНК. Теноф&#= 1086;віру дифосфат є слабким інгібітороl= 4; клітинних полімераз α, = 46; та γ. В аналізах in vitro тенофовір у концентрацo= 0;ях до 300 мкмоль/л також вплив = 72;в на синтез мітохондріk= 2;льної ДНК або утво= 088;ення молочної кислоти.

Фар= макокінетиl= 2;а.

Тенофовірm= 1; дизопроксиl= 3;у фумарат – це розчинний у воді ефір пропрепараm= 0;у, який швидко перетворюєm= 0;ься in vivo на тенофовір т = 72; формальдегo= 0;д.

Тенофовір перетворюєm= 0;ься внутрішньоl= 2;літинно на тенофовіру монофосфат та на активн= 080;й компонент – тенофовіру = 76;ифосфат.

Всмоктуваl= 5;ня

Після пероральноk= 5;о введення ВІЛ-інфіков = 72;ним пацієнтам тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарат швидко всмоктуєтьl= 9;я та перетвор= 02;ється на тенофові = 88;. Застосуванl= 5;я численних доз тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату з їжею ВІЛ-інфіков = 72;ним пацієнтам п = 88;изводило до середніх (коефіцієнт варіації, % [CV, %]) значень мак = 89;имальної концентрацo= 0;ї (C_max), площі під кривою «концентраm= 4;ія-час» (AUC_0‑∞) та мінімальноo= 1; концентрацo= 0;ї (C_min) тенофові&= #1088;у 326 (36,6 %) нг/мл, 3,324 (41,2 %) нг·год/м= ;л та 64,4 (39,4 %) нг/мл відповідно. Cmax тенофовіру = 76;осягається в сироватці крові в межа= 093; 1 години післ&#= 1103; прийому натще та в межах 2 годин &= #1087;ісля прийому з їжею. При пероральноl= 4;у застосуванl= 5;і тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату па = 94;ієнтам натще перорал= 00;на біодоступнo= 0;сть стано= вила приблизно 25 %. Введення тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату з багатою на жири їжею підвищувалl= 6; пероральну біодоступнo= 0;сть, при цьому зн= 072;чення AUC тенофовіру збільшувалl= 6;ся приблизно н = 72; 40 %, а C_max – приблизно н = 72; 14 %. Після першої дози тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату, отриманої після багатої на жири їжі, мед&#= 1110;анне значення C_max в сироватці = 089;тановило від 213 до 375 нг/мл. Прийо= м з легкою їже= 102; не мав істотного впливу на фармакокінk= 7;тику тенофовіру.

Розпод= 10;л

Після пероральноk= 5;о застосуванl= 5;я тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату тенофовір розподіляєm= 0;ься до багатьох = 090;канин, при цьому найбільші концентрацo= 0;ї спостерігаn= 2;ться в нирках, печінці та у вмісті кишечнику (доклінічні дослідженнn= 3;). Зв’язуваннn= 3; in vitro тенофовіру = 79; білками пл = 72;зми або сироватки крові становило менше 0,7 та 7,2 % відповідно = 74; діапазоні концентрацo= 0;й тенофовіру 0,01–25 мкг/мл.

Біотрансфl= 6;рмація

Дослідk= 8;ення in vitro показали, що ані тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарат, ані тенофовір н = 77; є субстратамl= 0; ферментів CYP450.

Виведення

Тенофовір головним чином виводиться нирками як шляхом фільтрації, так і активною ту = 73;улярною транспортнl= 6;ю системою, пр= 080; цьому після внутрішньоk= 4;енного введення приблизно 70–80= % дози виводиться = 74; незміненомm= 1; вигляді з сечею. Загальній кліренс ста = 85;овив приблизно 230 мл/год/кг (приблизно 300 мл/хв). Нирко= ;вий кліренс – приблизно 160 &#= 1084;л/год/кг (близько 210 мл/хв), що перевищує швидкість гломерулярl= 5;ої фільтрації. Це вказує на те, що тубуля&#= 1088;на секреція є важливою частиною виведення тенофовіру. Після пероральноk= 5;о прийому остаточний період напіввиведk= 7;ння тенофовіру становить від 12 до 18 годин.

Результатl= 0; дослідженнn= 3; показали, що шляхом активної тубулярної секреції те = 85;офовіру є вхідний ті= 082; до проксимальl= 5;ої канальцевоo= 1; клітини за допомогою транспортеl= 8;ів органічногl= 6; іону людини (hO= AT) 1 та 3 і вихідний ті = 82; до сечі за допомогою резистентнl= 6;го до багатьох препаратів білка 4 (multidrug resistant protein 4 – MRP 4).

Лінійністn= 0;-нелінійніс&#= 1090;ь

Показники фармакокінk= 7;тики тенофовіру = 85;е залежали ві = 76; дози тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату в діапазоні д = 86;з від 75 до 600 мг та не зазнавали впливу при повторному введенні у будь-яких дозах.

Ниркові порушення<= /span>

Параметри фармакокінk= 7;тики тенофовіру = 74;изначалися після введення одноразовоo= 1; дози 245 мг тенофовіру дизопроксиl= 3;у 40 неінфікова&#= 1085;им ВІЛ та HBV пацієнтам з нирковими порушенням різного ступеня, що визначалисn= 3; відповідно = 76;о вихідного значення кліренсу креатиніну (КК) (нормал= ;ьна функція нирок, якщо К&#= 1050; > 80 мл/хв; невеликі порушення – при КК 50–79 мл/&= #1093;в; помірні – пр= 080; КК 30–49 мл/хв та тяжкі – при К&#= 1050; 10–29 мл/хв). Порівняно з пацієнтами = 79; нормальною функцією нирок середня (% CV) ек= ;спозиція тенофовірm= 1; збільшиласn= 3; з 2185 (12 %) нг·год/ = 84;л в осіб з КК > 80 мл/хв до відповідно 3064 (30 %) нг·год/ = 84;л, 6009 (42 %) нг·год/ = 84;л та 15 985 (45 %) нг·год/мл у пацієнтів = 079; незначними, помірними т = 72; тяжкими порушеннямl= 0; функції нирок. Очікується, що збільшення інтервалу між введенням п = 88;епарату призведе до більш високих пік = 86;вих концентрацo= 0;й в плазмі крові та менших рівн= 10;в C_min у пацієнтів з нирковими порушеннямl= 0; порівняно з пацієнтами, що мають нормальну ф = 91;нкцію нирок. Клінічне значення цього невід = 86;ме.

У пацієнтів з термінальнl= 6;ю стадією захворюванl= 5;я нирок (КК < 10 = мл/хв), які потребувалl= 0; гемодіалізm= 1;, концентрацo= 0;ї тенофовіру між діалізами значно збільшувалl= 0;ся протягом 48 годин, досягаючи середнього значення C_max 1032 нг/мл та середнього значення AUC_0‑48=
h 42 857 нг·год/мл= .

Рекомендоk= 4;ано, щоб інтерва = 83; між введенн= 03;ми тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату в д= 086;зі 245 мг був змінений у пацієнтів і = 79; кліренсом креатиніну < 50 мл/хв або m= 1; пацієнтів, які вже мают= 100; термінальнm= 1; хронічну ниркову недостатніl= 9;ть (ТХНН) та потребують діалізу (див. розділ «Спо= ;сіб застосуванl= 5;я та дози»).

Фармакокіl= 5;етика тенофовіру = 91; пацієнтів б = 77;з гемодіалізm= 1; з кліренсом креатиніну < 10 мл/хв та у пацієнтів з = 058;ХНН, контролюваl= 5;ня стану яких здійснюєтьl= 9;я шляхом очеревинноk= 5;о або іншими формами діалізу, не досліджуваl= 3;ася.

Печінкові порушення<= /span>

Одноразовk= 2; доза тенофовіру дизопроксиl= 3;у 245 мг вводилася неінфіковаl= 5;им ВІЛ та HBV паціє= ;нтам з різним ступенями печінкових порушень, що визначалисn= 3; відповідно до класифік = 72;ції Чайлда‑П’ю̴= 9;Тюркотта. Параметри фармакокінk= 7;тики тенофовіру = 10;стотно не змінювалисn= 3; у пацієнтів = 079; порушеннямl= 0; печінки, що вказувало н = 72; те, що потреб&#= 1080; у коригуваннo= 0; дози немає. Середні (% CV) значення C_max та AUC_0‑∞ тенофовіру становили 223 (34,8 %) нг/мл та 2050 (50,8 %) нг·год/&#= 1084;л відповідно = 91; осіб без печ= 110;нкових порушень, 289 (46,0 %) нг/мл та 2310 (43,5 %) нг·год/&#= 1084;л у осіб з помірними порушеннямl= 0; функції печінки та 305 (24,8 %) нг/мл та 2740 (44,0 %) нг·год/&#= 1084;л у осіб з тяжкими печінковимl= 0; порушеннямl= 0;.

Внутрішньl= 6;клітинна фармакокінk= 7;тика

У мононуклеаl= 8;них клітинах периферійнl= 6;ї крові людин = 80;, що не відтворюютn= 0;ся, період напі = 74;виведення тенофовіру дифосфату становить приблизно 50 годин, тоді як цей показ= 085;ик у стимульоваl= 5;их фітогемаглn= 2;тиніном PBMCs становив пl= 8;иблизно 10 годин.

Клін= ;ічні характерисm= 0;ики.

Показа = 85;ня.

Інфе&= #1082;ція ВІЛ-1

Лікування ВІЛ-1-інфіков&#= 1072;них пацієнтів, у комбінації = 79; іншими анти = 88;етровірусн&#= 1080;ми препаратамl= 0;.

Лікарс= 00;кий засіб призн = 72;чають для лікування ВІЛ-1-інфіков&#= 1072;них підлітків з резистентнo= 0;стю до нуклеози = 76;них інгібіторіk= 4; зворотньої транскриптk= 2;зи (НІЗТ) або токсичністn= 2;, що виключають застосуванl= 5;я лікарських засобів першої ліні= 11; пацієнтам у віці від 12 до < 18 рокі&= #1074;.

Вибір препарату Тенохоп для лікування В = 30;Л-1-інфікован= ;их пацієнтів, які проходили л= 10;кування антиретровo= 0;русними препаратамl= 0;, повинен засновуватl= 0;ся на індивідуалn= 0;ній історії проведення тестування резистентнl= 6;сті / або історії лікування пацієнтів.=

Гепа&= #1090;ит В

Лі= 082;арський засіб приз= начений для лікування хронічного гепатиту B у дорослих із:

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-font-kerning:14.0pt;mso-ansi-langua= ge:UK'>-&nb= sp;        комп&= #1077;нсованим захворюванl= 5;ям печінки, ознаками ак = 90;ивної реплікації вірусу, постійним п= 10;двищенням рівня аланінамінl= 6;трансфераз= 080; (АЛТ) в сироватці крові та гістологічl= 5;им проявом активного запалення та/або фіброзу;

-   &nb= sp;     підт&= #1074;ердженням ламівудиноl= 8;езистентно= 075;о гепатиту В (д&#= 1080;в. розділи «Побічні реакції» і «Фармакодиl= 5;аміка»);

-   &nb= sp;     деко&= #1084;пенсованим захворюванl= 5;ям печінки (див. розділи «Ос = 86;бливості застосуванl= 5;я», «Побічні реакції»).

i= 8;енохоп призначениl= 1; для лікування хронічного гепатиту B у підлітків віком від 12 до < 18 рокі&= #1074; з:

-   &nb= sp;     компенс = 86;ваним захворюванl= 5;ям печінки, ознаками активного захворюванl= 5;я імунної системи, тобто активної реплікації вірусу, пост= 110;йним підвищенняl= 4; рівня аланінамінl= 6;трансфераз= 080; (АЛТ) в сироватці крові та гістологічl= 5;им проявом активного запалення та/або фіброзу (див. розділи «Фа= ;рмакодинам= 10;ка», «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я», «Побічні ре = 72;кції»).

= 055;ротипоказа&= #1085;ня.

Підвищ = 77;на чутливість до діючої речовини чи до будь-якої з допоміжни = 93; речовин. Дитячий вік до 12 років= .

Взаємодія з іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій<= /b>.

Дослід = 78;ення взаємодії проведено тільки у дорослих.=

Беручи до уваги результати експерименm= 0;ів in vitro та відомий шля = 93; виведення тенофовіру, можна зробити висновок, що ймовірністn= 0; опосередко&#= 1074;аних CYP450 взаємодій за участю тенофовіру та інших лікарських засобів низька.

= 053;е рекомендуєm= 0;ься одночасне застосуванl= 5;я. = Тенохоп не слід застосовувk= 2;ти з іншими лік= 072;рськими засобами, що містять тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарат або тенофовіру алафенамід.

Тенохо = 87; не слід застосовувk= 2;ти одночасно з адефовіру дипівоксилl= 6;м.

Дида= ;нозин. Одночасне застосуванl= 5;я тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату та диданозину не рекоменд = 91;ється (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я» та таблицю 1).

Ліка= ;рські препарати, щ= 086; виводяться нирками. Оскільки тенофовір головним чином вивод = 80;ться нирками, одн= 086;часне застосуванl= 5;я тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату з лікарськимl= 0; препаратамl= 0;, що зменшуют= 00; ниркову фільтрацію або конкуру= 02;ть за активну канальцеву секрецію шл= 03;хом транспортнl= 0;х білків hOAT 1, hOAT 3 або MRP 4 (наприк= ;лад з цидофовіроl= 4;), може підвищуватl= 0; концентрацo= 0;ю тенофовіру = 74; сироватці крові та (або) лікарських препаратів, що застосов = 91;ються одночасно.=

Застос = 91;вання тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату слід уникат = 80; з одночасни = 84; або недавні = 84; застосуванl= 5;ям нефротоксиm= 5;них лікарських засобів. Це, наприклад, аміноглікоk= 9;иди, амфотерициl= 5; B, фоскарнет, ганцикловіl= 8;, пентамідин, ванкоміцин, цидофовір т = 72; інтерлейкіl= 5;-2 (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

Врахов = 91;ючи, що такролім може впливати на = 092;ункцію нирок, рекомендуєm= 0;ься особливий н = 72;гляд, якщо він застосовуєm= 0;ься з тенофовір = 91; дизопроксиl= 3;у фумаратом.=

= 030;нші взаємодії. Вз= 072;ємодії між тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумаратом т = 72; іншими медичними препаратамl= 0;, що не є інгібітораl= 4;и протеази, подано нижч = 77; в таблиці 1 (збільшення позначено «↑», зменшення – «↓», відсутністn= 0; змін – «↔», 2 рази на добу – «b.i.d.» та 1 раз на добу – «q.d.»).

Табл= ;иця 1

Взаємо = 76;ії між тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумаратом т = 72; іншими лікарськимl= 0; засобами<= /p>

Ліl= 2;арський засіб за напрямками лікування

(до = 79;а в мг)

Вп&= #1083;ив на рівні препарату,

се&= #1088;едня відсоткова зміна

AUC, C_max, C_min

Рекоме= ндація стосовно одночасног&#= 1086; застосуван&#= 1085;я з тенофовіру дизопрокси&#= 1083;у фумаратом 300 = ;мг

ПРОТ= 048;ІНФЕКЦІЙНІ<= span style=3D'mso-font-kerning:14.0pt'>

Анти= 088;етровірусн&= #1110;

Інгі= 073;ітори протеази

Атазан= ;авір/ритона= 074;ір

(300 q.d./100 q.d./30= 0 q.d.)

Атазан= ;авір:

AUC: ↓ 25 %<= /p>
C_max: ↓ 28 %

C_min: ↓ 26 %

Тенофо= ;вір:

AUC: ↑ 37 %

C_max: ↑ 34 %<= /span>

C_min: ↑= 29 %

Кори= 075;ування дози не рекомендує&#= 1090;ься. Збільшена експозиція тенофовіру може посилю&= #1074;ати пов’язані з тенофовіро&#= 1084; несприятли&#= 1074;і явища, включаючи ниркові порушення. Слід уважно спостеріга&#= 1090;и за функцією нирок (див. роз= ;діл «Особливос&#= 1090;і застосуван&#= 1085;я»).

Лопіна= ;вір/ритонав= 110;р

(400 b.i.d./100 b.i.d= ./300 q.d.)

Лопіна= ;вір/ритонав= 110;р.

Немає істотного впливу на параметри ФК лопінаві&= #1088;у/ритонавіl= 8;у.

Тенофо= ;вір:

AUC: ↑ 32 %

C_max: ↔

C_min: ↑ 5= 1 %

Кори= 075;ування дози не рекомендує&#= 1090;ься. Збільшена експозиція тенофовіру може посилю&= #1074;ати пов’язані з тенофовіро&#= 1084; несприятли&#= 1074;і явища, включаючи ниркові порушення. Слід уважно спостеріга&#= 1090;и за функцією =

ниро= 082; (д= ;ив. розділ «Особливос&#= 1090;і застосуван&#= 1085;я»).

Даруна= ;вір/ритонав= 110;р

(300 /100 b.i.d./300 q.d.)=

Даруна= ;вір.

Немає істотного впливу на параметри ФК дарунаві&= #1088;у/ ритонавіру.<= o:p>

Кори= 075;ування дози не рекомендує&#= 1090;ься. Збільшена експозиція тенофовіру може посилю&= #1074;ати пов’язані з<= o:p>

Тенофо= ;вір:

AUC: ↑ 22 %<= /p>
C_min: ↑ 3= 7 %

тено= 092;овіром несприятли&#= 1074;і явища, включаючи ниркові пор&= #1091;шення. Слід уважно спостеріга&#= 1090;и за функцією нирок (див. розділ «Особливос&#= 1090;і застосуван&#= 1085;я»).

Нуклеозидl= 5;і інгібітори зворотної транскрипт&#= 1072;зи (nucleoside reverse transcriptase inhibitors – NRTIs)

Дида= 085;озин

Одно= 095;асне застосуван&#= 1085;я тенофовіру дизопрокси&#= 1083;у фумарату та диданозину призводить до 40‑60 % підвищення системної експозиції диданозину, що може збільшуват&#= 1080; ризик пов’язаних з диданозино&#= 1084; несприятли&#= 1074;их явищ. Повідо= млялося про нечасті, іноді летальні ви&= #1087;адки панкреатит&#= 1091; та лактатац&= #1080;дозу. Одночасне з&= #1072;стосування тенофовіру дизопрокси&#= 1083;у фумарату та = диданозину в дозі 400 мг н = 72; добу було пов’язане зі значним зменшенням кількості клітин CD4, можливо у зв’язку з міжклітинн&#= 1086;ю взаємодією, що підвищує фосфорильо&#= 1074;аний (тобто актив= ний) диданозин. Зменшене дозування (250&nbs= p;мг) диданозину, що застосов&= #1091;ється разом з тенофовіру дизопрокси&#= 1083;у фумаратом, було пов’язане з повідомлен&#= 1085;ями про високу частоту вірусологі&#= 1095;но невдалого лікування при кількох досліджени&#= 1093; комбінація&#= 1093; для лікування ВІЛ-1-інфекці= ;ї.

Одно= 095;асне введення тенофовіру дизопрокси&#= 1083;у фумарату та диданозину не рекомендує&#= 1090;ься. (див. розділ «Особливос&#= 1090;і застосуван&#= 1085;я»).

Адеф= 086;віру дипівоксил

AUC: ↔

C_max: ↔

Тено= 092;овіру дизопрокси&#= 1083;у фумарат не слід прийма&= #1090;и одночасно з адефовіру дипівоксил&#= 1086;м (див. розділ «Особливос&#= 1090;і застосуван&#= 1085;я»).

Енте= 082;авір

AUC: ↔

C_max: ↔

Не було клінічно значущих фармакокін&#= 1077;тичних взаємодій, якщо тенофовіру дизопрокси&#= 1083;у фумарат при&= #1081;мали одночасно з ентекавіро&#= 1084;.

Антивірусl= 5;і препарати при гепатиті С

Леді= 087;асвір/софос= бувір       &nb= sp;

(90 мг /400 м= г q.d.) +

атаз= 072;навір/ритон= авір       &nb= sp;

(300 мг q.d. /100 мг q.d.)

емтр= 080;цитабін/тен= офовіру дизопрокси&#= 1083;у фумарат       <= o:p>

(200 мг/ 300 м= ;г q.d.)

Ледіпа= ;свір:

AUC: ↑ 96%

C_max: ↑ 68%

C_min: ↑ 118%<= /span>

Софосб= ;увір:

AUC: ↔

C_max: ↔

GS-331007²:<= /p>
AUC: ↔

C_max: ↔

C_min: ↑ 42%

Атазан= ;авір:

AUC: ↔

C_max: ↔

C_min: ↑ 63%

Підв= 080;щена концентрац&#= 1110;я тенофовіру в плазмі внаслідок одночасног&#= 1086; застосуван&#= 1085;я тенофовіру дизопрокси&#= 1083;у фумарату, ледіпасвір&#= 1091;/софосбувір= ;у та атазанавір&#= 1091;/ритонавіру може посилювати побічні реа&= #1082;ції, пов’язані з тенофовіру дизопрокси&#= 1083;у фумаратом, включаючи ниркові розлади. Безпечніст&#= 1100; тенофовіру &= #1076;изопроксил= ;у фумарату при застосуван&#= 1085;і з ледіпасвір&#= 1086;м/софосбуві= ;ром та фармакок&= #1110;нетичним інтенсифік&#= 1072;тором (наприклад, р= ;итонавіром або кобіцистат&#= 1086;м) не встановл&= #1077;но.

Ритона= ;вір:

AUC: ↔

C_max: ↔

C_min: ↑ 45%

Емтриц= ;итабін:

AUC: ↔

C_max: ↔

C_min: ↔

Тенофо= ;вір:

AUC: ↔

C_max: ↑ 47%

C_min: ↑ 47%

Цю комбінацію &= #1087;отрібно застосовув&#= 1072;ти за умови частого мон&= #1110;торингу функції нирок, якщо альтернати&#= 1074;и недоступні (див. розділ «Особливос&#= 1090;і застосуван&#= 1085;я»)

Леді= 087;асвір/софос= бувір       &nb= sp;

(90 мг /400 м= г q.d.) +

дару= 085;авір/ритона= вір       &nb= sp;

(300 мг q.d. /100 мг q.d.)

емтр= 080;цитабін/тен= офовіру дизопрокси&#= 1083;у фумарат       <= o:p>

(200 мг/ 300 м= ;г q.d.)

Ледіпа= ;свір:

AUC: ↔

C_max: ↔

C_min: ↔

Софосб= ;увір:

AUC: ↓ 27%

C_max: ↓ 37%

GS-331007²:<= /p>
AUC: ↔

C_max: ↔

C_min: ↔

Даруна= ;вір:

AUC: ↔

C_max: ↔

C_min: ↔

Ритона= ;вір:

AUC: ↔

C_max: ↔

C_min: ↑ 48%

Емтриц= ;итабін:

AUC: ↔

C_max: ↔

C_min: ↔

Тенофо= ;вір:

AUC: ↑ 50%

C_max: ↑ 64%

C_min: ↑ 59%

Підв= 080;щена концентрац&#= 1110;я тенофовіру в плазмі внаслідок одночасног&#= 1086; застосуван&#= 1085;я тенофовіру дизопрокси&#= 1083;у фумарату, ледіпасвір&#= 1091;/софосбувір= ;у та дарунавіру/&= #1088;итонавіру може посилювати побічні реакції, пов’язані з тенофовіру &= #1076;изопроксил= ;у фумаратом, включаючи ниркові розлади. Безпечніст&#= 1100; тенофовіру дизопрокси&#= 1083;у фумарату пр&= #1080; застосуван&#= 1085;і з ледіпасвір&#= 1086;м/софосбуві= ;ром та фармакокін&#= 1077;тичним інтенсифік&#= 1072;тором (наприклад, ритонавіро&#= 1084; або кобіцистат&#= 1086;м) не встановлен&#= 1086;.

Цю комбінацію потрібно застосовув&#= 1072;ти за умови частого моніторинг&#= 1091; функції нирок, якщо альтернати&#= 1074;и недоступні (див. розділ «Особливос&#= 1090;і застосуван&#= 1085;я»)

Леді= 087;асвір/софос= бувір       &nb= sp;

(90 мг /400 м= г q.d.) +

ефав= 110;ренц/емтриц= итабін/ тенофовіру дизопрокси&#= 1083;у фумарат

(600 мг/200 м= г/ 300 мг q.d.)

Ледіпа= ;свір:

AUC: ↓ 34%

C_max: ↓ 34%

C_min: ↓ 34%

Софосб= ;увір:

AUC: ↔

C_max: ↔

GS-331007²:<= /p>
AUC: ↔

C_max: ↔

C_min: ↔

Афавір= ;енз::

AUC: ↔

C_max: ↔

C_min: ↔

Кори= 075;ування дози не рекомендує&#= 1090;ься. Збільшення дози тенофовіру може посилити побічні реакції, пов’язані з тенофовіру дизопрокси&#= 1083;у фумаратом, включаючи порушення з боку нирок. <= /o:p>

Функ= 094;ію нирок слід ретельно контролюва&#= 1090;и (див. розділ «Особливос&#= 1090;і застосуван&#= 1085;я»)

Емтриц= ;итабін:

AUC: ↔

C_max: ↔

C_min: ↔

Тенофо= ;вір:

AUC: ↑ 98%

C_max: ↑ 79%

C_min: ↑ 163%<= /span>

Леді= 087;асвір/софос= бувір

(90 мг/ 400 м= г q.d.) +

емтр= 080;цитабін/рил= півірин/

тено= 092;овіру дизопрокси&#= 1083;у фумарат

(200 мг / 25 мг/ 300 мг q.d.)

Ледіпа= ;свір:

AUC: ↔

C_max: ↔

C_min: ↔

Софосб= ;увір:

AUC: ↔

C_max: ↔

GS-331007²:<= /p>
AUC: ↔

C_max: ↔

C_min: ↔

Емтриц= ;итабін:

AUC: ↔

C_max: ↔

C_min: ↔

Рилпив= ;ірін

AUC: ↔

C_max: ↔

C_min: ↔

Тенофо= ;вір:

AUC: ↑ 40%

C_max: ↔

C_min: ↑ 91%

Кори= 075;ування дози не рекомендує&#= 1090;ься. Збільшення дози тенофовіру може посилити побічні реакції, пов’язані з тенофовіру дизопрокси&#= 1083;у фумаратом, включаючи порушення з боку нирок. Функцію нирок слід ретельно ко&= #1085;тролювати (див. розділ «Особливос&#= 1090;і застосуван&#= 1085;я»)

Леді= 087;асвір/софос= бувір

(90 мг/ 400 м= г q.d.) +&nbs= p;

долу= 090;егравір (50 мг )

емтр= 080;цитабін/тен= офовіру дизопрокси&#= 1083;у фумарат

(200 мг/ 300 м= ;г q.d.)

Софосб= ;увір:

AUC: ↔

C_max: ↔

GS-331007²:<= /p>
AUC: ↔

C_max: ↔

C_min: ↔

Ледіпа= ;свір:

AUC: ↔

C_max: ↔

C_min: ↔

Долуте= ;гравір:

AUC: ↔

C_max: ↔

C_min: ↔

Емтриц= ;итабін:

AUC: ↔

C_max: ↔

C_min: ↔

Тенофо= ;вір:

AUC: ↑ 65%

C_max: ↑ 61%

C_min: ↑ 115%<= /span>

Кори= 075;ування дози не рекомендує&#= 1090;ься. Збільшення дози тенофовіру може посилити побічні реакції, пов’язані з тенофовіру дизопрокси&#= 1083;у фумаратом, включаючи порушення з боку нирок. Функцію нирок слід ретельно контролюва&#= 1090;и (див. розділ &laqu= o;Особливост= 110; застосуван&#= 1085;я»)

Софо= 089;бувір/велпа= тасвір

(90 мг/ 400 м= г q.d.) +&nbs= p;

атаз= 072;навір/ритон= авір

(300 мг q.d./ 100 мг q.d.)

емтр= 080;цитабін/тен= офовіру дизопрокси&#= 1083;у фумарат

(200 мг/ 300 м= ;г q.d.)

Софосб= ;увір:

AUC: ↔

C_max: ↔

GS-331007²:<= /p>
AUC: ↔

C_max: ↔

C_min: ↑ 42%

Велпат= ;асвір:

AUC: ↑ 142%

C_max: ↑ 55%

C_min: ↑ 301%<= /span>

Атазан= ;авір:

AUC: ↔

C_max: ↔

C_min: ↑ 39%

Долуте= ;гравір:

AUC: ↔

C_max: ↔

C_min: ↑ 29%

Емтриц= ;итабін:

AUC: ↔

C_max: ↔

C_min: ↔

Тенофо= ;вір:

AUC: ↔

C_max: ↑ 55%

C_min: ↑ 39%

Підв= 080;щена концентрац&#= 1110;я тенофовіру в плазмі внаслідок одночасног&#= 1086; застосуван&#= 1085;я тенофовіру дизопрокси&#= 1083;у фумарату, софосбувір&#= 1091;/велпатасві= ;ру та атазанавір&#= 1091;/ритонавіру може посилювати побічні реакції, пов= ’язані з тенофовір&= #1091; дизопрокси&#= 1083;у фумаратом, включаючи ниркові розлади.

Безп= 077;чність тенофовіру дизопрокси&#= 1083;у фумарату при застосуван&#= 1085;і з софосбувір&#= 1086;м/велпатасв= ;іром та фармакокін&#= 1077;тичним інтенсифік&#= 1072;тором (наприклад ретонавіро&#= 1084; або кобіцис&= #1090;атом) не встановлен&#= 1086;.

Цю комбінацію потрібно застосовув&#= 1072;ти за умови час= того моніторинг&#= 1091; функції нирок, якщо альтернати&#= 1074;и недоступні (див. розділ «Особливос&#= 1090;і застосуван&#= 1085;я»)

Софо= 089;бувір/ велпатасві&#= 1088;

(400 мг / 100 мг q.d.) +<= /o:p>

дару= 085;авір/ ритонавір

(800 мг q.d./ 100 мг q.d.) +

емтр= 080;цитабін/тен= офовіру дизопрокси&#= 1083;у фумарат

(200 мг/ 300 м= ;г q.d.)¹

Софосб= ;увір:

AUC: ↓ 28%

C_max: ↓ 28%

GS-331007²:<= /p>
AUC: ↔

C_max: ↔

C_min: ↔

Велпат= ;асвір:

AUC: ↔

C_max: ↓ 24%

C_min: ↔

Даруна= ;вір:

AUC: ↔

C_max: ↔

C_min: ↔

Ритона= ;вір:

AUC: ↔

C_max: ↔

C_min: ↔

Емтриц= ;итабін:

AUC: ↔

C_max: ↔

C_min: ↔

Тенофо= ;вір:

AUC: ↑ 39%

C_max: ↑ 55%

C_min: ↑ 52%

Підв= 080;щена концентрац&#= 1110;я тенофовіру в плазмі внаслідок одночасног&#= 1086; застосуван&#= 1085;я тенофовіру дизопрокси&#= 1083;у фумарату, дарунавіру/&= #1074;елпатасвір= ;у та дарунавіру/&= #1088;итонавіру може посилювати побічні реа&= #1082;ції, пов’язані з тенофовіру дизопрокси&#= 1083;у фумаратом, включаючи ниркові розлади. Без= печність тенофовіру дизопрокси&#= 1083;у фумарату при застосуван&#= 1085;і з софосбувір&#= 1086;м/велпатасв= ;іром та фармакокін&#= 1077;тичним інтенсифік&#= 1072;тором (наприклад, ритонавіро&#= 1084; або кобіцис&= #1090;атом) не встановл&= #1077;но.

Цю комбінацію потрібно застосовув&#= 1072;ти за умови частого моніторинг&#= 1091; функції нирок, якщо альтернати&#= 1074;и недоступні (див. розділ &laqu= o;Особливост= 110; застосуван&#= 1085;я»)

Софо= 089;бувір/велпа= тасвір

(400 мг/ 100 м= ;г q.d.) +

лопі= 085;авір/ритона= вір

(800 мг/ 200 м= ;г q.d.) +

емтр= 080;цитабін/тен= офовіру дизопрокси&#= 1083;у фумарат

(200 мг/ 300 м= ;г q.d.)

Софосб= ;увір:

AUC: ↓ 29%

C_max: ↓ 41%

GS-331007²:<= /p>
AUC: ↔

C_max: ↔

C_min: ↔

Велпат= ;асвір:

AUC: ↔

C_max: ↓ 30%

C_min: ↑ 63%

Лопина= ;вір:

AUC: ↔

C_max: ↔

C_min: ↔

Ритона= ;вір:

AUC: ↔

C_max: ↔

C_min: ↔

Емтриц= ;итабін:

AUC: ↔

C_max: ↔

C_min: ↔

Тенофо= ;вір:

AUC: ↔

C_max: ↑ 42%

C_min: ↔

Підв= 080;щена концентрац&#= 1110;я тенофовіру в плазмі внаслідок одночасног&#= 1086; застосуван&#= 1085;я тенофовіру дизопрокси&#= 1083;у фумарату, софосбувір&#= 1091;/велпатасві= ;ру та лопінавіру/&= #1088;итонавіру може посилювати побічні реакції, пов’язані з тенофовіру дизопрокси&#= 1083;у фумаратом, включаючи ниркові роз&= #1083;ади. Безпечніст&#= 1100; тенофовіру дизопрокси&#= 1083;у фумарату при застосуван&#= 1085;і з софосбуві&= #1088;ом/ велпатасві&#= 1088;ом та фармакокін&#= 1077;тичним інтенсифік&#= 1072;тором (наприклад, ритонавіро&#= 1084; або кобіцистат&#= 1086;м) не встановлен&#= 1086;.

Цю комбінацію потрібно застосовув&#= 1072;ти за умови частого моніторинг&#= 1091; функції нирок, якщо альтернати&#= 1074;и недоступні (див. розділ &laqu= o;Особливост= 110; застосуван&#= 1085;я»)

Софо= 089;бувір/велпа= тасвір

(400 мг/ 100 м= ;г q.d.) +

ралт= 077;гравір

(400 мг q.d.) +

емтр= 080;цитабіну/те= нофовіру дизопрокси&#= 1083;у фумарат

(200 мг/ 300 м= ;г q.d.)

Софосб= ;увір:

AUC: ↔

C_max: ↔

GS-331007²:<= /p>
AUC: ↔

C_max: ↔

C_min: ↔

Велпат= ;асвір:

AUC: ↔

C_max: ↔

C_min: ↔

Ралтег= ;равір:

AUC: ↔

C_max: ↔

C_min: ↓ 21%

Емтриц= ;итабін:

AUC: ↔

C_max: ↔

C_min: ↔

Тенофо= ;вір:

AUC: ↑ 40%

C_max: ↑ 46%

C_min: ↑ 70%

Кори= 075;ування дози не рекомендує&#= 1090;ься. Збільшення дози тенофовіру може посилити побічні реакції, пов’язані з тенофовіру дизопрокси&#= 1083;у фумаратом, включаючи порушення з боку нирок (див. розділ «Особливос&#= 1090;і застосуван&#= 1085;я»)

Софо= 089;бувір/велпа= тасвір

(400 мг/ 100 м= ;г q.d.) +

ефав= 110;ренц/емтриц= итабін/тено = 92;овіру дизопрокси&#= 1083;у фумарат

(600 мг/ 200 мг/ 300 мг q.d.)

Софосб= ;увір:

AUC: ↔

C_max: ↑ 38%

GS-331007²:<= /p>
AUC: ↔

C_max: ↔

Очік= 091;ється, що одночасне застосуван&#= 1085;я софосбувір&#= 1091;/велпатасві= ;ру та ефавірен&= #1094;у знизить концентрац&#= 1110;ю в плазмі велпатасві&#= 1088;у. Не рекомендує&#= 1090;ься супровідне <= o:p>

C_min: ↔

Велпат= ;асвір:

AUC: ↓ 53%

C_max: ↓ 46%

C_min: ↓ 57%

Ефавір= ;енц:

AUC: ↔

C_max: ↔

C_min: ↔

Емтриц= ;итабін:

AUC: ↔

C_max: ↔

C_min: ↔

Тенофо= ;вір:

AUC: ↑ 81%

C_max: ↑ 77%

C_min: ↑ 121%<= /span>

введ= 077;ння софосбувір&#= 1091;/ велпатасві&#= 1088;у як частини схем лікування, щ= о

міст= 103;ть ефавіренц.

Софо= 089;бувір/велпа= тасвір

(400 мг/ 100 м= ;г q.d.) +

емтр= 080;цитабін/рил= півірин/тен = 86;фовіру дизопрокси&#= 1083;у фумарат

(200 мг/ 25 м= г/ 300 мг q.d.)

Софосб= ;увір:

AUC: ↔

C_max: ↔

GS-331007²:<= /p>
AUC: ↔

C_max: ↔

C_min: ↔

Велпат= ;асвір:

AUC: ↔

C_max: ↔

C_min: ↔

Емтриц= ;итабін:

AUC: ↔

C_max: ↔

C_min: ↔

Рилпив= ;ірін:

AUC: ↔

C_max: ↔

C_min: ↔

Тенофо= ;вір:

AUC: ↑ 40%

C_max: ↑ 44%

C_min: ↑ 84%

Кори= 075;ування дози не рекомендує&#= 1090;ься. Збільшення дози тенофовіру може посили&= #1090;и побічні реакції, пов’язані з тенофовіру дизопрокси&#= 1083;у фумаратом, включаючи п&= #1086;рушення з боку нирок. Функцію нирок слід ретельно контролюва&#= 1090;и (див. розділ «Особливос&#= 1090;і застосуван&#= 1085;я»)

Софо= 089;бувір

(400 мг q.d.) +

ефав= 110;ренц/емтриц= итабін/тено = 92;овіру дизопрокси&#= 1083;у фумарат

(600 мг/ 200 мг/ 300 мг q.d.)

Софосб= ;увір:

AUC: ↔

C_max: ↓ 19%

GS-331007²:<= /p>
AUC: ↔

C_max: ↓ 23%

Ефавір= ;енц:

AUC: ↔

C_max: ↔

C_min: ↔

Емтриц= ;итабін:

AUC: ↔

C_max: ↔

C_min: ↔

Кори= 075;ування дози не потрібне.

Тенофо= ;вір:

AUC: ↔

C_max: ↑ 25%

C_min: ↔

¹Дані, отримані пр = 80; одночасномm= 1; застосуван&#= 1085;і з ледіпасвірl= 6;м/софосбуві&#= 1088;ом. Послідовне = 74;ведення (через 12 годин) дало подібн= 10; результати.

²Переважаю = 95;ий циркулюючиl= 1; метаболіт софосбувірm= 1;.

Досл= ;ідження, проведені з іншими лікарськимl= 0; засобами. Не спостерігаl= 3;ося клінічно значущих фармакокінk= 7;тичних взаємодій, якщо тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарат при = 79;начали одночасно з емтрицитабo= 0;ном, ламівудиноl= 4;, індинавіро&= #1084;, ефавіренцоl= 4;, нельфінавіl= 8;ом, саквінавірl= 6;м (підсилений ритонавір), метадоном, рибавіриноl= 4;, рифампіцинl= 6;м, такролімом та гормональнl= 0;м контрацептl= 0;вом норгестимаm= 0;ом/етинілес&#= 1090;радіолом.

Тенофо = 74;іру дизопроксиl= 3;у фумарат потрібно приймати з їжею, оскільки їж = 72; підвищує бі = 86;логічну доступністn= 0; тенофовіру (див. розділ «Фармакокіl= 5;етика»).

= 054;собливості застосуванl= 5;я.

Зага= ;льні

Пеl= 8;ед тим як розпочинатl= 0; терапію теноф= ;овіру дизопроксиl= 3;у фумаратом, аналіз на антитіла до ВІЛ слід запропонувk= 2;ти всім HBV-інфіковани&= #1084; пацієнтам (див. нижче розділи «Супут= 085;є інфікуваннn= 3; ВІЛ-1 та гепатитом B&ra= quo;).

ВІЛ‑= ;1: ос= 082;ільки не доведено, що ефективн = 77; пригніченнn= 3; вірусу антиретровo= 0;русним лікуванням препаратом Тенохоп істотно знижує ризи = 82; передачі інфекції статевим шляхом, зали= 096;ковий ризик не мож= 077; бути виключений. = 047;аходів щодо запобіганнn= 3; передачі потрібно вжити відповідно до націонал= 00;них рекомендацo= 0;й.

Хрон= ;ічний гепатит B: па= 094;ієнти мають бути п= 088;оінформова&= #1085;і про відсутністn= 0; доказів тог = 86;, що тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарат зап = 86;бігає ризику передачі ві = 88;усу гепатиту В і= 085;шим особам шляхом статевого контакту аб = 86; потрапляннn= 3; у кров. Слід продовжуваm= 0;и вживати від = 87;овідних запобіжних заходів.

Супутнє = 079;астосуванн&= #1103; інших лікарських засобів.

– Тенохоп не слід прийма = 90;и з іншими лікарськимl= 0; засобами, що містять тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарат або тенофовіру алафенамід.

– Тенохоп не слід застос = 86;вувати одночасно з адефовіру дипівоксилl= 6;м.

– Не рекомендуєm= 0;ься одночасне з = 72;стосування тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату та = 076;иданозину. Одночасний прийом тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату та диданозину призводить до 40–60 = ;% підвищення системної експозиції диданозину, що може збільшуватl= 0; ризик пов’язаних = 79; диданозиноl= 4; несприятлиk= 4;их явищ. Повідомлялl= 6;ся про нечасті, іноді летал= 00;ні випадки панкреатитm= 1; та лактоаци = 76;озу. Одночасне з = 72;стосування тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату та = 076;иданозину в дозі 400 мг на добу було пов’язане з= 10; значним зменшенням = 82;ількості клітин CD4, можливо, через міжклітиннm= 1; взаємодію, щ= 086; підвищує фосфорильоk= 4;аний (тобто активний) диданозин. Зменшене до = 79;ування (250 мг) диданозину, що застосов = 91;ється разом з терапією тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумаратом, було пов’язано з повідомленl= 5;ями про високу частоту вірусологіm= 5;но невдалого лікування при кількох досліджениm= 3; комбінаціяm= 3; для лікування ВІЛ-1 інфекції.=

Потрійна терапія з нуклеозидаl= 4;и/нуклеотид&#= 1072;ми. Надходили повідомленl= 5;я про високу частоту вірусологіm= 5;но невдалого лікування т = 72; появу резистентнl= 6;сті на ранній стадії у ВІЛ-пацієнт= 10;в, якщо тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарат поє = 76;нувався з ламівудиноl= 4; та абакавіром, = 072; також з ламівудиноl= 4; та диданозиноl= 4; за схемою введення 1 раз на добу.

Впли&= #1074; на нирки та кістки у дорослих<= /i>

Впли= ;в на функцію нирок. Тенофо= 074;ір головним чином виводиться нирками. Надходили повідомленl= 5;я про ниркову недостатніl= 9;ть, ниркові порушення, підвищений рівень креатиніну, гіпофосфатk= 7;мію та проксима = 83;ьну тубулопатіn= 2; (включаючи синдром Фанконі) при застосуванl= 5;і тенофовіру = 76;изопроксил&#= 1091; фумарату в клінічній практиці (див. розділ «Побічні реакції»).

= 050;онтроль функції нирок. Рекомендуєm= 0;ься проведення розрахунку = 82;ліренсу креатиніну = 74; усіх пацієнтів д = 86; початку лікування тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумаратом т = 72; перевірка функції нирок (кліре= 085;с креатиніну та рівень фосфату в сироватці) через 2–4 тижні лікування, через 3 місяці лікування, а потім кожні 3–6 місяців у пацієнтів, які не мають факторів ризику розвитку ниркових порушень. У пацієнтів з підвищеним ризиком порушення ниркової функції необхідно п = 88;оводити більш часті перевірки функції нир = 86;к.

Ліку&= #1074;ання захворюванn= 0; нирок

Якщо рівень фосфату у сироватці крові < 1,5 мг/дл (0,48 ммоль/л) або кліренс креатиніну зменшений д = 86; < 50 мл/хв, у будь-якого пацієнта, який отриму= 08; тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарат, слі= 076; провести повторну оцінку функції нир = 86;к протягом 1 тижня, включаючи визначення = 88;івня глюкози в крові, калію в крові та концентрацo= 0;ї глюкози в сечі (див. розділ «Поб= ;ічні реакції», проксимальl= 5;а тубулопатіn= 3;). Потрібно також розглянути необхіднісm= 0;ь відміни лікування тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумаратом для пацієнтів з= 10; зменшенням кліренсу креатиніну до < 50 мл/хв або зменшенням рівня фосфату в сироватці крові до < 1,0 мг/дл (0,32 ммоль/= 083;). Перер&#= 1080;вання лікування Тенохопом також слід розглядати = 74; разі прогресуючl= 6;го зниження функції нирок, якщо не було вияв= 083;ено жодної іншо= 11; причини.

= 054;дночасне застосуванl= 5;я і ризик ниркової то = 82;сичності

Слід уникати застосуванl= 5;я тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату з одночасним або нещодав = 85;ім застосуванl= 5;ям нефротоксиm= 5;них лікарських засобів (наприклад аміноглікоk= 9;идів, амфотерициl= 5;у B, фоскарнету, ганцикловіl= 8;у, пентамідинm= 1;, ванкоміцинm= 1;, цидофовіру та інтерлейкіl= 5;у-2). Якщо одночасногl= 6; застосуванl= 5;я тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату та нефротоксиm= 5;них засобів уникнути не = 084;ожна, слід щотижн= 03; перевіряти функцію нирок.

Випадкl= 0; гострої ниркової недостатноl= 9;ті після початку прийому високих доз нестероїднl= 0;х протизапалn= 0;них препаратів (НПЗП) або декількох НПЗП були зареєстровk= 2;ні у пацієнтів, які отримували тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарат, і у пацієнтів з = 092;акторами ризику порушення функції нирок. У разі супутнього прийому Тенохопу з НПЗП нирков = 91; функцію необхідно контролюваm= 0;и належним чином.

Бі= льш високий ризик ниркової недостатноl= 9;ті був зареєстровk= 2;ний у пацієнтів, які отримую = 90;ь тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарат в поєднанні з ритонавіроl= 4; або інгібіт = 86;ром протеази, форсованої кобіцистатl= 6;м. Потрібно проводити ретельний моніторинг = 92;ункції нирок у цих пацієнтів (див. розділ «Взаємодія = 79; іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій»). У пацієнтів = 079; факторами р = 80;зику порушення функції нирок супутній пр = 80;йом тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату з і= 085;гібітором форсованої протеази слід ретельно оцінювати.=

Не було проведено клінічних оцінок тено = 92;овіру дизопроксиl= 3;у фумарату у пацієнтів, я= 082;і отримують лікарські засоби, що виводяться тим самим шляхом – нирками, включаючи транспортнo= 0; білки транспортеl= 8;ів органічних іонів людин = 80; (human organic anion transporter – hOAT) 1 та 3 або MRP 4 (наприк= ;лад цидофовір ― відомий нефротоксиm= 5;ний лікарський засіб). Ці ниркові транспортнo= 0; білки можут= 00; бути причиною тубулярної секреції та частково ниркового виведення тенофовіру = 10; цидофовіру. Тому фармакокінk= 7;тика лікарських засобів, які виводяться тим самим ни= 088;ковим шляхом, включаючи транспортнo= 0; білки hOAT 1 та 3 або MRP 4, може змінюватисn= 3; у разі одноч= 072;сного застосуванl= 5;я. Якщо тільки немає нагальної необхідносm= 0;і, одночасне застосуванl= 5;я лікарських = 79;асобів, що виводяться однаково нирковим шл= 03;хом, не рекомендуєm= 0;ься. Якщо такого застосуванl= 5;я уникнути не = 084;ожна, слід щотижнево перевіряти функцію нирок (див. розділ «Взаємодія = 79; іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій»).

Порушення функції нирок. Ниркова безпека при прийомі тенофовіру = 76;изопроксил&#= 1091; фумарату вивчалась в дуже обмеже = 85;ій мірі у дорослих пацієнтів з порушеною функцією нирок (кліренс кре= 072;тиніну < 80 мл/хв).

= 044;орослі пацієнти з кліренсом креатиніну <= 50 мл/хв, включаючи пацієнтів н = 72; гемодіалізo= 0;.

Є обмежені дані про безпеку застосуванl= 5;я тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату пацієнтам з порушенням функції нирок. Тому тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарат слі = 76; призначати тільки тоді, коли потенційна користь від лікування п = 77;реважає потенційні ризики. Пацієнтам з гострою нир = 82;овою недостатніl= 9;тю (кліренс креатиніну <= 30 мл/хв) і пацієнтам, які потребують гемодіаліk= 9;у, застосуванl= 5;я тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату не рекомендуєm= 0;ься. Якщо немає альтернатиk= 4;и лікування, потрібно відкоригувk= 2;ти інтервал дозування і проводити ретельний моніторинг ниркової функції (див. розділи «Фармакокіl= 5;етика», «Спосіб застосуванl= 5;я та дози»).

Вп= 083;ив на кістки. У ВІЛ-інфік&#= 1086;ваних пацієнтів під час досл= 110;дження, в якому порівнювалl= 0; дію тенофов= 10;ру дизопроксиl= 3;у фумарату зі ставудином = 91; комбінації = 79; ламівудиноl= 4; та ефавірен = 94;ом у пацієнтів, які раніше н= 077; приймали антиретровo= 0;русні препарати, в обох експер = 80;ментальних групах спостерігаl= 3;и невелике зм = 77;ншення мінеральноo= 1; щільності кістки (МЩК) стегна та хребта.

В інших дослідженнn= 3;х найбільш виражене зн = 80;ження МЩК спостерігаl= 3;ось у пацієнтів, які отримували тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарат як частину схеми лікування, щ= 086; містить посилений інгібітор протеази. Необхідно розглянути альтернатиk= 4;ні схеми лікування для пацієнтів з остеопорозl= 6;м, які мають високий ризик переломів.

Кісткові аномалії (що нечасто бул = 80; однією з причин переломів) можуть бути пов’язані з проксимальl= 5;ою нирковою ту = 73;улопатією (див. розділ &la= quo;Побічні реакції»). Якщо виника= 08; підозра на кісткові аномалії, слід отрима = 90;и відповідні консультацo= 0;ї.

Педіатl= 8;ична популяція<= /span>

&= #1042;плив на нирки та кістки

Існують невизначенl= 6;сті, пов’= язані з довгострокl= 6;вими ефектами кісткової і ниркової токсичностo= 0;. Крім того, об&#= 1086;ротність ниркової токсичностo= 0; не може бути повністю встановленk= 2;. Тому рекоме = 85;дується мультидисцl= 0;плінарний підхід, щоб адекватно зважити на індивідуалn= 0;ній основі співвідношk= 7;ння користі/риз = 80;ку від лікуван = 85;я, прийняти рішення щод = 86; проведення відповідноk= 5;о моніторингm= 1; під час лікування (в тому числі р= 110;шення про припине = 85;ня лікування), а також розглянути = 87;итання про необхіднісm= 0;ь застосуванl= 5;я дієтичних добавок.

Моніторинг функції нирок

Функцію нирок (кліренс креатиніну сироватки і фосфату) слі= 076; оцінювати д = 86; початку лікування, а також проводити моніторинг під час лікування, я= 082; і у дорослих (див. вище).

Лікува= 085;ня порушень функції нирок

Якщ= 086; рівень фосфату у сироватці підтверджуn= 8;ться на рівні < 3,0 мг/дл (0,96 ммоль/л) у будь-якого педіатричнl= 6;го пацієнта, який отриму= 08; тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарат, нир= 082;ову функцію слі = 76; перевіряти протягом од = 85;ого тижня, включаючи вимірюваннn= 3; рівня глюко = 79;и в крові, рівня калію = 074; крові і концентрацo= 0;ї глюкози в сечі (див. розділ «Побічні ре = 72;кції», проксимальl= 5;а тубулопатіn= 3;). При підозрі або виявленні аномалії нирок необхідно з = 74;ернутися до нефролог = 72;, щоб розглянути можливість перериваннn= 3; лікування тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумаратом. Перериваннn= 3; лікування тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумаратом також слід розглядати = 91; разі прогре = 89;ування зниження ни = 88;кової функції, якщ= 086; не було виявлено жодної іншо= 11; причини.

= 054;дночасне застосуванl= 5;я і ризик розвитку ни = 88;кової токсичностo= 0;

Дивіть = 89;я вище рекомендацo= 0;ї для доросли = 93;.

&= #1053;иркова недостатніl= 9;ть.

Зас= ;тосування тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату не рекомендуєm= 0;ься дітям з нирковою недостатніl= 9;тю (див. розділ <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-ansi-language:UK'>«С= 087;осіб застосуванl= 5;я та дози»), тому не слід призначати лікування тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумаратом таким педіа = 90;ричним пацієнтам. Дітям, у яких розвиваєтьl= 9;я ниркова недостатніl= 9;ть при терапії тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумаратом, лікування слід припинити.=

Впли= ;в на кістки=

Тенохо = 87; може спричи = 85;яти зниження МЩ = 50;. Вплив змін МЩК, пов'язаних з прийомом тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату, на довгострокl= 6;ве здоров'я кістки і май= 073;утній ризик переломів н = 72; даний час невідомі (ди= 074;. розділ «Фармакодиl= 5;аміка»).

Якщо виявлені аб = 86; підозрюютьl= 9;я аномалії кі = 89;тки у дітей, потрібно звернутися за консульт = 72;цією до ендокринолl= 6;га і/або нефролога.=

Хв= 086;роби печінки. Данo= 0; стосовно безпеки та ефективносm= 0;і застосуванl= 5;я пацієнтам з пересадженl= 6;ю печінкою дуже обмеже = 85;і.

Дані з безпеки та ефективносm= 0;і прийому тенофові = 88;у дизопроксиl= 3;у фумарату дл= 03; пацієнтів, інфікованиm= 3; гепатитом В, з декомпенс = 86;ваним захворюванl= 5;ям печінки та ступенем &= gt; 9 за класифікацo= 0;єю Чайлд= а–П’ю–Тюркl= 6;тта, обмежені. Такі пацієнти мають більш високий ризик серйозних побічних реакцій з бо= 082;у печінки та нирок. Тому в цій популяції пацієнтів гепатобіліk= 2;рні та ниркові параметри потрібно контролюваm= 0;и більш уважн = 86;.

Заго= ;стрення гепатиту.=

Загострен&#= 1085;я під час лікування.= Спонтанні загостреннn= 3; хронічного гепатиту типу B є відносно частими та характеризm= 1;ються тимчасовим підвищенняl= 4; рівня алані = 85;амінотранс&#= 1092;ерази (АЛТ) в сироватці крові. Після початку антивіруснl= 6;го лікування у деяких пацієнтів рівень АЛТ в сироватці к = 88;ові може підвищуватl= 0;ся (див. розділ «Побічні ре = 72;кції»). У пацієнтів = 079; компенсоваl= 5;им захворюванl= 5;ям печінки ці підвищення рівня АЛТ в с&#= 1080;роватці крові взагалі не супроводжуn= 2;ться підвищенняl= 4; концентрацo= 0;ї білірубіну = 74; сироватці крові або печінковою декомпенсаm= 4;ією. Пацієнти з цирозом печінки маю = 90;ь підвищений = 88;изик печінкової декомпенсаm= 4;ії після загос = 90;рення гепатиту, а отже, за ними слід ретель = 85;о спостерігаm= 0;и під час лікування.=

Загострен&#= 1085;я після припинення лікування.= Також повідомлялl= 6;ся про гострий напад гепат = 80;ту у пацієнтів, які припинили лікування гепатиту B. Загостреннn= 3; після лікування звичайно по = 74;’язані з підвищенняl= 4; ДНК HBV, і більшість і = 79; них виявляютьсn= 3; самообмежеl= 5;ими. Проте повід = 86;млялося про тяжкі загостреннn= 3;, включаючи летальні випадки. Протягом 6 місяців піс = 83;я припинення лікування гепатиту В слід кожног = 86; місяця контролюваm= 0;и функціоналn= 0;ний стан печінк = 80; за клінічними та лабораторнl= 0;ми показникамl= 0;. У разі необхідносm= 0;і може бути виправданиl= 4; поновлення лікування г = 77;патиту B. Для пацієнтів з розвиненим захворюванl= 5;ям печінки або цирозом припинення = 83;ікування не рекоменд = 91;ється, оскільки загостреннn= 3; гепатиту після лікування може призводити до печінков = 86;ї декомпенсаm= 4;ії.

У пацієнтів з некомпенсоk= 4;аним захворюванl= 5;ям печінки загостреннn= 3; гепатиту є особливо серйозними, = 072; іноді летальними.

Супутнє інфікуваннn= 3; гепатитом C або D. Дані стосовно ефективносm= 0;і тенофовіру = 76;ля пацієнтів і = 79; супутнім інфікуваннn= 3;м вірусом гепатиту C або D відсутні.=

Супутнє інфікуваннn= 3; ВІЛ‑1 та гепатитом B. У зв’язку з ризиком розвитку ВІЛ-резисте = 85;тності у пацієнтів із супутнім інфікуваннn= 3;м ВІЛ/HBV тенофов= іру дизопроксиl= 3;у фумарат слі = 76; застосовувk= 2;ти тільки як частину відповідноo= 1; антиретровo= 0;русної комбінованl= 6;ї схеми. Паціє= 085;ти, у яких раніш= 077; були порушення функції печінки, включаючи хронічний активний ге = 87;атит, мають підвищену частоту порушень фу = 85;кції печінки під час комбінованl= 6;ї антиретровo= 0;русної терапії, і за ними слід спостерігаm= 0;и відповідно до стандартноo= 1; практики. Якщо є доказ= 080; погіршення перебігу хвороби печінки у таких пацієнтів, слід розглянути питання про необхіднісm= 0;ь перерви в лікуванні а = 73;о відміни лік = 91;вання. Проте слід відмітити, щ= 086; підвищення рівня АЛТ може бути частиною кліренсу у хворих на вірусний гепатит В пі= 076; час лікуван = 85;я тенофовіроl= 4; (див. вище «Загостренl= 5;я гепатиту»).

Введ&= #1077;ння з певним антивіруснl= 0;ми препаратамl= 0; при гепатит= 10; вірусу С

При застосуванl= 5;і тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату з ледіпасвірl= 6;м/софосбуві&#= 1088;ом або софосбу = 74;іром/велпат&= #1072;свіром спостерігаn= 8;ться підвищення концентрацo= 0;ї тенофовіру = 74; плазмі, особливо у разі застосуванl= 5;я разом зі схемою лікування ВІЛ, що містить тен = 86;фовіру дизопроксиl= 3;у фумарат та фармакокінk= 7;тичний інтенсифікk= 2;тор (ритонавір або кобіцистат). Безпечністn= 0; тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату з л= 077;діпасвіром/= софосбувірl= 6;м або софосбувірl= 6;м/велпатасв&#= 1110;ром та фармакокінk= 7;тичним інтенсифікk= 2;тором не встановленl= 6;. Необхідно враховуватl= 0; потенційні ризики та переваги, пов’язані з одночасним введенням ледіпасвірm= 1;/софосбувір&#= 1091; або софосбувірm= 1;/велпатасві&#= 1088;у з тенофовір = 91; дизопроксиl= 3;у фумаратом, призначениl= 4; у поєднанні зі стимульоваl= 5;им ВІЛ інгібіт = 86;ром протеази (наприклад атазанавірl= 6;м або дарунавіроl= 4;), особливо пацієнтам з підвищеним ризиком порушення функції нир = 86;к. Пацієнтів, які отримують ледіпасвір/ = 89;офосбувір або софосбувір/ = 74;елпатасвір разом із тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумаратом у поєднанні з= 10; стимульоваl= 5;им ВІЛ інгібіт = 86;ром протеази, слід контролюваm= 0;и щодо виникнення побічних ре = 72;кцій, пов’язаних = 79; тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумаратом.

Маса тіла та метаболізм=

Під час антирет = 88;овірусної терапії можливе збі = 83;ьшення маси тіла та рівня ліпідів і глюкози в крові. Такі зміни можут= 00; бути частко = 74;о пов’язані з хворобою та способом життя. Щодо р&#= 1110;вня ліпідів у деяких випадках є докази впливу ліку = 74;ання, тоді як щодо збільшення = 84;аси тіла немає суттєвих доказів впливу будь-якого конкретногl= 6; лікування. Для контрол= 02; рівня ліпідів та глюкози в крові рекомендуєm= 0;ься розробити інструкції щодо лікування ВІЛ. Ліпідні розлади повинні клінічно регулюватиl= 9;ь.

Порушення мітохондріk= 2;льної функції піс = 83;я впливу = in = utero. Відомо, що нуклеозиднo= 0; та нуклеотиднo= 0; аналоги при = 79;водять до ураження мітохондріl= 1; різного ступеня, спр= 080;чиненого ставудином, диданозиноl= 4; та зидовудиноl= 4;. Надходили повідомленl= 5;я про мітохондріk= 2;льну дисфункцію = 91; ВІЛ-негатив = 85;их дітей раннь = 86;го віку, які зазнали впливу нуклеозиднl= 0;х аналогів в утробі мате = 88;і та/або у постнатальl= 5;ий період. Це стосується переважно тих схем лікування, щ= 086; містять зидовудин. О= 089;новними несприятлиk= 4;ими явищами, про які повідомлялl= 6;ся, були гематологіm= 5;ні порушення (анемія, нейтропеніn= 3;) та метаболічнo= 0; порушення (гіперлакта = 90;емія, гіперліпазk= 7;мія). Ці явища часто були короткочасl= 5;ими. Рідко надхо = 76;или повідомленl= 5;я про деякі неврологічl= 5;і порушення, щ= 086; починалися пізніше (арт= 077;ріальна гіпертензіn= 3;, судоми, аномальна поведінка). На сьогодні невідомо, є н&#= 1077;врологічні порушення т = 80;мчасовими чи постійними. = 058;акі результати повинні бут = 80; враховані д = 83;я будь-якої дитини, яка зазнала впливу аналогів нуклеозиду та нуклеоти = 76;у в утробі, навіть ВІЛ-негатив = 85;а, та забезпеченl= 6; клінічне та лабораторнk= 7; обстеження для виявлен = 85;я можливого порушення мітохондріk= 2;льної функції у ра= 079;і відповідниm= 3; симптомів. Ц= 110; результати не впливают= 00; на поточні національнo= 0; рекомендацo= 0;ї щодо застосуванl= 5;я антиретровo= 0;русного лікування вагітним жінкам для профілактиl= 2;и вертикальнl= 6;ї передачі ВІ = 51;.

Синдром імунної реактиваціo= 1;. У ВІЛ-інфіков = 72;них пацієнтів з тяжкою імун = 85;ою недостатніl= 9;тю на час введення комбінованl= 6;ї антиретровo= 0;русної терапії (combination antiretroviral therapy – CART) може виникнути запальна реакція на асимптоматl= 0;чні або залишкові опортуністl= 0;чні патогени, що може бути причиною серйозних к = 83;інічних станів або посилення симптомів. З= 072;звичай такі реакці= 11; спостерігаl= 3;ися протягом перших кількох тижнів або м= 110;сяців початку CART. Відповідниl= 4;и прикладами = 08; цитомегалоk= 4;ірусний риніт, генералізоk= 4;ані та (або) вогнищеві мікобактерo= 0;альні інфекції та пневмонія Pneumocy= stis jiroveci. Будь-які запальні симптоми слід оцінювати і = 091; разі необхі = 76;ності призначати лікування.=

Повідо = 84;лялося також про аутоімунні захворюванl= 5;я (такі як хвороба Грейвса), що р&= #1086;звиваються в умовах імунної реактиваціo= 1;; однак зареєстровk= 2;ний час до виникнення хвороби дуж = 77; варіювався = 10; ці явища можуть спос = 90;ерігатися через багат = 86; місяців після почат = 82;у лікування.=

Остеонекрl= 6;з. Хоча етіологія вважається багатофактl= 6;рною (включаючи застосуванl= 5;я кортикостеl= 8;оїдів, вживання алкоголю, тяжке пригніченнn= 3; імунітету, з= 085;ачне значення індексу мас = 80; тіла), випадки ост = 77;онекрозу спостерігаl= 3;ися, зокрема, у пацієнтів з розвиненим = 42;ІЛ-захворюв&= #1072;нням та (або) тривалим впливом ком = 73;інованої антиретровo= 0;русної терапії (CART). Пацієнтам слід порадити звернутися до лікаря, якщо вони відчувають болі в суглобах, негнучкістn= 0; суглобів аб = 86; утруднення під час рухів.

Пацієнти літнього віку.

Тенофо = 74;іру дизопроксиl= 3; не досліджуваl= 3;и у пацієнтів віком понад 65 років. Пацієнти лі = 90;нього віку часто мають знижену функцію нир = 86;к, тому слід дотримуватl= 0;ся обережностo= 0; при лікуванні цих пацієнтів тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумаратом.=

Тенохо = 87; у таблетках, вкритих плівковою о = 73;олонкою, по 300 мг містить лактози моногідрат. Отже, пацієнти з такими рідкісними спадковими = 79;ахворюванн&#= 1103;ми, як непереносиl= 4;ість галактози, лактазна не = 76;остатність Лаппа або порушення глюкозо-гал = 72;ктозного всмоктуванl= 5;я, не повинні приймати це = 81; препарат.=

Зас&= #1090;осування у період вагітності або годуван = 85;я груддю.

Вагі= ;тність

Не= 074;елика кількість даних про застосуванl= 5;я препарату вагітними (300‑1000 наслідків вагітності) вказує на відсутністn= 0; мальформацo= 0;ї або токсичностo= 0; для ембріона/но = 74;онароджено&#= 1075;о, пов’язаних = 79; тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумаратом. З= 072; результатаl= 4;и досліджень на тваринах, не було виявлено токсичного впливу на репродуктиk= 4;ну функцію. Застосуванl= 5;я тенофовіру = 76;изопроксил&#= 1091; фумарату можливе у період вагі = 90;ності, якщо це необхідно.

= 043;одування груддю

Було виявлено, що тенофовір проникає в г= 088;удне молоко. Існу= 108; недостатня кількість інформації щодо впливу тенофовіру на новонаро = 76;жених/немов&= #1083;ят. Тому Тенохо = 87; не слід застосовувk= 2;ти під час годування г = 88;уддю.

Загало = 84;, як правило, ВІЛ- та HBV-інфіковани&= #1084; жінкам не рекомендуєm= 0;ься годувати груддю з метою уникнення передачі ВІ = 51;- або HBV-інфекції дитині.

= 060;ертильніст&= #1100;

Кількі = 89;ть клінічних даних щодо впливу тено = 92;овіру дизопроксиl= 3;у фумарату на фертильнісm= 0;ь обмежена. За результатаl= 4;и дослідженнn= 3; на тваринах, несприятлиk= 4;ого впливу тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату на фертильнісm= 0;ь виявлено не було.

Здат&= #1085;ість впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспl= 6;ртом або іншими механізмамl= 0;.

Не було проведено досліджень впливу на зд= 072;тність керувати автомобілеl= 4; або працювати з іншими механізмамl= 0;. Проте пацієнти мають бути поінформовk= 2;ні, що можливе виникнення запаморочеl= 5;ня під час лікування тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумаратом.

= 057;посіб застосуванl= 5;я та дози.

Лік= ;ування повинен розпочинатl= 0; лікар, який має досвід у лікуванні ВІЛ-інфекці= 11; та/або хронічного гепатиту B.

Дорослі. Вибір препарату Тенохоп для лікування В = 30;Л-інфікован&= #1080;х пацієнтів, які вже проходили антиретровo= 0;русну терапію повинен баз = 91;ватися на результатаm= 3; перевірки індивідуалn= 0;ної вірусної ре = 79;истентност&#= 1110; та/або історії лікування пацієнтів.=

Рек= ;омендована доза для лікування ВІЛ або для лікування хронічного гепатиту В с= 090;ановить 1 таблетку 1 раз на добу, яку приймаю = 90;ь перорально = 79; їжею.

Хронічний гепатит В. Оптимальна тривалість лікування невідома.

Лікування пацієнтів з позитивною реакцією на антиген вірусу гепатиту В (HBeAg) без цирозу повинно тривати щонайменше 6= –12 місяців після підтверджеl= 5;ня сероконверl= 9;ії HBe (зникнення антигенів вірусу гепатиту В і ДНК-вірусу гепатиту В з виявленням анти-НВе) або до сероконверl= 9;ії HBs, або до зникнення е = 92;ективності (див. розділ «&= #1054;собливості застосуванl= 5;я»). Після припинення лікування слід регуля = 88;но перевіряти рівні АЛТ та ДНК-вірусу гепатиту В с= 080;роватці крові з мето= 102; встановленl= 5;я будь-яких пізніх рецидивів віремії.

Лікування пацієнтів з негативною реакцією на антиген вірусу гепатиту В без цирозу п= 086;винно тривати щон = 72;йменше до сероконверl= 9;ії HBs або до появи ознак зникнення ефективносm= 0;і лікування. У разі пролонговаl= 5;ого лікування, щ= 086; триває довш = 77; 2 років, рекомендуєm= 0;ься регулярно проводити перегляд лікування, щоб підтвердитl= 0;, що продовженнn= 3; обраної терапії є доцільним для пацієнт = 72;.

<= o:p>

Діти.<= /u>

ВІЛ‑1: длn= 3; підлітків віком від 12 до= < 18 років, маса тіла яких ≥ 35 кг, рекомендовk= 2;но приймати 1 таблетку препарату перорально = 79; їжею 1 раз на добу (див. розділи «Фармакодиl= 5;аміка», «Побічні реакції»).

&= #1061;ронічний гепатит B: для підлітків віком від 12 до < 18 рокі&= #1074;, маса тіла яких ≥ 35 кг, р&#= 1077;комендован= о приймати 1 таблетку препарату перорально = 79; їжею 1 раз на добу (див. розділи «Фармакодиl= 5;аміка», «Побічні реакції»). Оптимальна тривалість лікування н = 72; сьогодні невідома.=

Про= ;пущена доза.

Якщ= ;о пацієнт пропустив прийом чергової до = 79;и препарату Тенохоп і з моменту належного прийому не пройшло 12 годин, пацієнту сл= 10;д якомога швидше прийняти пр = 77;парат з їжею, потім дотримуватl= 0;сь звичайного = 88;ежиму прийому препарату. Якщо пацієн = 90; пропустив прийом чергової дози препарату Тенохоп і з моменту належного прийому пройшло біл= 00;ше 12 годин, тобто майже наста = 74; час приймат = 80; наступну дозу препарату, пацієнту не слід приймати пропущену дозу, а необхідно просто продовжити прийом препарату з = 72; розкладом.

Якщ= ;о протягом 1 години післ= 03; прийому препарату Тенохоп у пацієнта виникло блювання, йо= 084;у слід прийняти ще одну таблетку. Якщо блюван = 85;я виникло у пацієнта більше ніж через 1 годину післ= 03; прийому Тенохопу, пр= 080;ймати ще одну таблетку немає потреби.

<= o:p>

&= #1054;собливі групи пацієнтів<= /span>

&= #1055;ацієнти літнього віку. = 053;а сьогодні немає даних, на основі яких можна дати рекомендацo= 0;ї стосовно дозування д = 83;я пацієнтів віком від 65 років (див. р= озділ «Особ= ;ливості застосуванl= 5;я»).

Ниркова недостатніl= 9;ть. Тенофовір виводиться = 79; організму разом із сечею, тому пацієнти з нирковою дисфункцієn= 2; зазнають підвищеногl= 6; впливу тенофовіру.

Доро&= #1089;лі. Дані про безпеку та ефективнісm= 0;ь застосуванl= 5;я тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату пацієнтам з помірними т = 72; тяжкими нирковими порушеннямl= 0; (кліренс кре= 072;тиніну < 50 мл/хв) обмежені. Оцінка пока = 79;ників безпеки при незначних ниркових по = 88;ушеннях (кліренс креатиніну 50–80 мл/хв) у довготриваl= 3;ій перспективo= 0; не проводил = 72;ся. З цієї причини пацієнтам з нирковими порушеннямl= 0; тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарат слі = 76; застосовувk= 2;ти, якщо потенційна користь лік = 91;вання вважається такою, що переважає п = 86;тенційний ризик. Коригуваннn= 3; інтервалу дозування рекомендуєm= 0;ься для пацієнт= 10;в з кліренсом креатиніну < 50 мл/хв., вкл= 02;чаючи пацієнтів, які проходять гемодіаліз.

Незначні ниркові порушення (кліренс кре= 072;тиніну 50–80 мл/хв). Обмежені дані, отримані в результаті клінічних досліджень, свідчать на користь під = 90;римання для пацієнтів з незначними нирковими порушеннямl= 0; застосуван&#= 1085;я тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату од = 80;н раз на добу.

Помірні ниркові порушення (кліренс креатиніну 30&#= 8211;49 мл/хв). Прийом 1 таблетки препарату кожні 48 годин = можливий на основі моделюваннn= 3; фармакокінk= 7;тичних даних разової доз = 80; у ВІЛ-негати= 074;них суб’єктів т = 72; суб’єктів, н= 077; інфікованиm= 3; вірусом гепатиту В, з різними ступенями ниркових порушень, у тому числі термінальнl= 6;ю стадією ниркової недостатноl= 9;ті, що потребувалl= 0; гемодіалізm= 1;. протk= 7; таке дозування н = 77; було підтверджеl= 5;е в межах клінічних досліджень. Тому клінічну реакцію на лікування т = 72; функцію нирок у таки= 093; пацієнтів потрібно постійно контролюваm= 0;и (див. розділи «Фармакокіl= 5;етика», «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

Пацієнти з тяжкими нирковими порушеннямl= 0; (кліренс креатиніну <= 30 мл/хв) та пацієнти, як= 110; перебуваютn= 0; на = 075;емодіалізі.=

Відповіднk= 7; коригуваннn= 3; дози неможливе ч = 77;рез відсутністn= 0; таблетки з іншим вміст = 86;м діючої речовини, отже застосуванl= 5;я препарату пацієнтам цієї групи н= 077; рекомендуєm= 0;ься. Якщо альтернатиk= 4;не лікування відсутнє, можна використатl= 0; подовжені інтервали введення таким чином:

– пацієнтам з тяжкими нирковими порушеннямl= 0;: по 1 таблетці препарату приймати кожні 72–96 го&= #1076;ин (2 рази на тиждень);

– пацієнтам, які перебуваютn= 0; на гемодіал= 10;зі: по 1 таблетці препарату кожні 7 діб після завер = 96;ення сесії гемодіалізm= 1;*.

Зазначені коригуваннn= 3; інтервалу доз не були підтверджеl= 5;і в межах клінічних досліджень. Моделюваннn= 3; дає підстав = 80; припустити, що тривалий інтервал дозування н = 77; є оптимальниl= 4; та може призвести д = 86; підвищеної токсичностo= 0; й, можливо, неадекватнl= 6;ї реакції. З цієї причин = 80; клінічну реакцію на лікування т = 72; функцію нирок потрі = 73;но контролюваm= 0;и (див. розділи &= laquo;Фармакокін= ;етика», «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

* Загалом введення 1 раз на тиждень, припускаючl= 0; 3 сесії гемодіалізm= 1; на тиждень тривалістю = 87;риблизно 4 години кожний, або після 12 годи= 085; кумулятивнl= 6;го гемодіалізm= 1;.

Не можна дати рекомендацo= 0;й стосовно дозування для пацієнтів без гемодіалізm= 1; з кліренсом < 10 мл/хв.

&= #1044;іти. Зас= тосування тенофов= ;іру дизопроксиl= 3;у фумарату не рекомендуєm= 0;ься дітям з пору= 096;енням функції нирок (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

&= #1055;ечінкові порушення.= Для пацієнтів з печінковимl= 0; порушеннямl= 0; немає необхідносm= 0;і у коригуваннo= 0; дози (див. розділи «Фармакокіl= 5;етика», «Ос= 086;бливості застосуванl= 5;я»).

При припиненні прийому препарату з = 72; пацієнтами = 79; хронічним гепатитом B із супутнім інфікуваннn= 3;м ВІЛ або без т&#= 1072;кого потрібно уважно спостерігаm= 0;и з метою вияв= 083;ення ознак загостреннn= 3; гепатиту (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

= 057;посіб застосуванl= 5;я

Таблет = 82;и Тенохоп слі = 76; приймати 1 ра&#= 1079; на добу, перорально, = 079; їжею.

Якщо пацієнти мають труднощі з ковтанням, т= 072;блетки Тенохоп можна подрібнити та розчинит = 80; приблизно в 100 мл води, апельсиновl= 6;го або виноградноk= 5;о соку та відразу випити.

= 044;іти.

Бе= 079;пека та ефективнісm= 0;ь застосуванl= 5;я тенофовіру = 76;изопроксил&#= 1091; фумарату дітям віком до 12 років т = 72; з масою тіла < 35 кг не встановленo= 0;. Дані відсутні.=

Пере&= #1076;озування.

У разі передозуваl= 5;ня за пацієнто = 84; необхідно с = 87;остерігати для виявлення ознак токсичностo= 0; (див. розділи&n= bsp; «Побічні реакції»), у разі потреб = 80; слід застосуватl= 0; стандартне підтримуваl= 3;ьне лікування.=

Тенофовір може видалятися за допомого= 02; гемодіалізm= 1;, медіанне значення кліренсу те = 85;офовіру становить 134 мл/хв. Виведення тенофовіру за допомого= 02; перитонеалn= 0;ного діалізу не досліджуваl= 3;ося.

Побі&= #1095;ні реакції.

Стислі дані про профіль безпеки

ВІЛ-1 та гепатит В. <= /span>&#= 1056;ідко повідомлялl= 6;ся про випадки ниркових порушень, ниркової недостатноl= 9;ті та нечасті випадки про = 82;симальної ниркової тубулопатіo= 1; (в тому числі синдром Фанконі), що іноді призводили до кісткови = 93; аномалій (рідко ― до переломів) у пацієнтів, які приймал = 80; тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарат. Для пацієнтів, які приймають Т = 77;нохоп, рекомендуєm= 0;ься спостережеl= 5;ня ниркової фу = 85;кції (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

ВІЛ-1. Побічні реакції у разі лікува = 85;ня тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумаратом у поєднанні з іншими антиретровo= 0;русними препаратамl= 0; можуть очікуватисn= 3; приблизно у однієї трет = 80;ни пацієнтів. Ц= 077; зазвичай явища у шлун= 082;ово-кишково= му тракті від незначного до середньо = 75;о ступеня. Приблизно 1% пацієнтів, я= 082;і отримували лікування тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумаратом, припинили лікування через явища = 091; шлунково-ки = 96;ковому тракті.

Н&= #1077; рекомендуєm= 0;ься одночасне введення те = 85;офовіру дизопроксиl= 3;у фумарату та диданозину, оскільки це призводить до підвищен = 85;я ризику побічних реакцій (див. розділ «Взаємодія = 79; іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій»). Рідко повід = 86;млялося про випадки захворюванl= 5;я панкреатитl= 6;м та лактоаци = 76;озом, іноді з летальним наслідком (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

Гепатит В.П&= #1086;відомлялос= ;я про випадки сильного загостреннn= 3; гепатиту у пацієнтів, які отримув = 72;ли терапію, а також пацієнтів, які припини = 83;и лікування гепатиту В (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

Пацієнти з декомпенсоk= 4;аним захворюванl= 5;ям печінки.

П&= #1086;відомлялос= ;я про те, що суб’єкти з високим показником CPT (за класифікацo= 0;єю Чайл&= #1076;а–П’ю–Тюрк&= #1086;тта = Пацієнти з хронічним гепатитом B, резистентнo= 0; до ламівуди = 85;у У відомих клінічних дослідженнn= 3;х нових побіч = 85;их реакцій на тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарат не було виявле = 85;о.

<= /b>

Звед&= #1077;на таблиця побічних реакцій.

П&= #1086;бічні реакції з потенційниl= 4; (щонайменше можливим) відношенняl= 4; до лікуванн= 03; зазначено нижче за класами систем органів та частотою. В межах кожно= 11; групи за частотою небажані явища наведено в порядку зменшення серйозностo= 0;. Побічні реа = 82;ції за частотою визначаютьl= 9;я як: дуже част&#= 1086; (≥ 1/10), часто (від ≥ 1/100 до < 1/10), нечас= ;то (від ≥ 1/1000 до < 1/100) т= 072; рідко (від ≥ 1/10 000 до < 1/1000).

С&= #1090;ислі дані про побічні реакції, пов’язані з<= /span> п&= #1088;ийомом тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату

Класи систем органів та частота

Побічні реакції

Дуже часто

Гіпофо= сфатемія¹

Нечаст= о

Гіпока= ліємія¹

Рідко

Лактоа= цидоз

Дуже часто

Запамо= рочення

Часто

Головн= ий біль

Дуже часто

Діарея, блювання, нудота

Часто

Біль у животі, здуття живота, метеоризм

Нечаст= о

Панкре= атит

Часто

Підвищ= ений рівень трансаміна= 079;

Рідко

Жи&= #1088;ова дегенераці= 103; печінки, гепатит⁼

Дуже часто

Висипа= ння

Рідко

Ангіон= евротичний набряк

Нечаст= о

Рабдом= іоліз¹, м’язова слабкість¹

Рідко

Остеом= аляція (проявляєть&#= 1089;я болем у кістках та нечасто є однією з причин пере&#= 1083;омів)^{1,
2}, міопатія

Нечаст= о

Підвищ= ений креатинін, проксималь= 085;а ниркова тубулопаті= 103; (у тому числі синдром Фан&#= 1082;оні)

Рідко

Гостра ниркова недостатні= 089;ть, ниркова нед&#= 1086;статність, гострий тубулярний некроз, прок&= #1089;имальна ниркова тубулопаті= 103; (у тому числі синдром Фанконі), нефрит (у тому числі г&= #1086;стрий інтерстиці= 072;льний нефрит)², нефрогенни= 081; нецукровий діабет

Системн&#= 1110; порушення та порушення, пов’язані з&#= 1110; способом прийому

Дуже часто

Ас&= #1090;енія

Часто

Втома <= /o:p>

¹П= обічна реакція мож = 77; виникнути я = 82; наслідок проксимальl= 5;ої ниркової тубулопатіo= 1;. Не вважається, що вона причинно пов’язана з = 090;енофовіру дизопроксиl= 3;у фумаратом з = 72; відсутностo= 0; цього захворюванl= 5;я.

²П= обічна реакція бул = 72; встановленk= 2; під час пост= 084;аркетингов&= #1086;го дослідженнn= 3;, але не спост= 077;рігалася під час рандомізовk= 2;них контрольовk= 2;них досліджень або програм = 80; розширеногl= 6; доступу до тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату. Категорія частоти бул = 72; встановленk= 2; зі статистичнl= 0;х розрахункіk= 4; на основі загальної кількості п = 72;цієнтів, які приймал = 80; тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарат у межах рандомізовk= 2;них контрольовk= 2;них досліджень та програми розширеногl= 6; доступу (n =3D 7319).<= /span>

Опиl= 9; окремих побічних реакцій

ВІЛ-1 та гепатит В.

Нирl= 2;ова недостатніl= 9;ть. Оскільки препарат = 084;оже призвести д = 86; порушення роботи ниро = 82;, рекомендуєm= 0;ься спостерігаm= 0;и за функцією нирок (див. розділи «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я» та «Стислі дані про профіль безпеки»). Проксималь&= #1085;а ниркова туб = 91;лопатія загалом бул = 72; вилікувана або спостер= 10;галося поліпшення після припинення прийому тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату. Проте у деяких пацієнтів процес зниж = 77;ння кліренсу креатиніну не був повністю пр = 80;пинений, незважаючи на відміну застосуванl= 5;я тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату. Пацієнти з ризиком порушення функції нирок (наприклад пацієнти з вихідними факторами ризику ниркових порушень, пацієнти з прогресуючl= 0;м ВІЛ-захворю = 74;анням або пацієнт = 80;, які отримую = 90;ь супутнє лікування нефротоксиm= 5;ності) мають підвищений ризик неповного відновленнn= 3; функції нир = 86;к, незважаючи на припинення прийому тен = 86;фовіру дизопроксиl= 3;у фумарату (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

ВІЛ-1.=

Взаn= 8;модія з д= ;иданозиноl= 4;. Одночас = 85;е введення тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату та диданозину не рекоменд = 91;ється, оскільки це призводить до підвищен = 85;я на 40–60 % сили д= 110;ї диданозину, що може збільшити ризик виник = 85;ення побічних реакцій, пов’язаних = 79; диданозиноl= 4; (див. розділ «Взаємодія = 79; іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій»). Рідко повідомлялl= 6;ся про випадки захворюванl= 5;я панкреатитl= 6;м та лактоаци = 76;озом, іноді з летальним наслідком.=

Мета&= #1073;олічні відхилення. Маса тіла та рівень ліпідів і глюкози в крові можут= 00; зростати пр = 80; антирутровo= 0;русній терапії (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

Синдром імунної реактиваціo= 1;. У ВІЛ-інфіков = 72;них пацієнтів з тяжкою імун = 85;ою недостатніl= 9;тю на час введення КА = 56;Т може виникнути запальна реакція на асимптоматl= 0;чні або залишкові опортуністl= 0;чні патогени. Тако= ;ж повідомлялl= 6;ся про аутоімунні захворюванl= 5;я (такі як хвороба Гре = 81;вса); однак зареєстровk= 2;ний час до виник= 085;ення хвороби дуж = 77; варіювався = 10; ці явища мож= 091;ть спостерігаm= 0;ися через багат = 86; місяців після початку лікування (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

Остеонекрl= 6;з. Про випадки остеонекроk= 9;у повідомлялl= 6;ся, зокрема, у пацієнтів і = 79; загальновиk= 9;наченими факторами ризику, розвиненим ВІЛ-захворю = 74;анням або тривали = 84; впливом комбінованl= 6;ї антиретровo= 0;русної терапії (КАР= 058;). Частота виникнення зазначеногl= 6; явища невід = 86;ма (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

Гепа&= #1090;ит В.

Заго&= #1089;трення гепатиту протягом лікування.= В межах досліджень = 79;а участю пацієнтів, які раніше н= 077; приймали нуклеозиди, підвищення рівня АЛТ протягом лікування з перевищеннn= 3;м верхньої межі норми в 10= разів та перевищеннn= 3;м початковогl= 6; рівня в 2 рази спостерігаl= 3;ося у 2,6 % пацієнтіk= 4;, які отримували лікування тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумаратом. Підвищення рівня АЛТ мало середній ча = 89; прояву 8 тижн&#= 1110;в, корегувалоl= 9;я тривалим лікуванням. = 059; більшості випадків такі підвищення АЛТ пов’язу = 74;алися з ≥ 2 log₁₀ копі&= #1081;/мл зменшенням вірусного навантаженl= 5;я, що передувало або збігало = 89;я з підвищенняl= 4; АЛТ. Протяго= 084; лікування рекомендуєm= 0;ься регулярно спостерігаm= 0;и за функцією печінки (див. розділ «Особливос = 90;і застосуванl= 5;я»).

Заго&= #1089;трення гепатиту після припинення = 83;ікування. Після припинення терапії гепатиту В у пацієнтів, інфікованиm= 3; вірусом гепатиту В, виникали клінічні та лабораторнo= 0; ознаки загостреннn= 3; гепатиту (див. розділ «Особливос = 90;і застосуванl= 5;я»).

Засm= 0;осування підліткам<= /span>

ВІЛ-1.

Побічні реакції, що спостерігаl= 3;ися у пацієнтів підлітковоk= 5;о віку, які отримували лікування тенофовіру = 76;изопроксил&#= 1091; фумаратом, відповідалl= 0; таким у дорослих пі = 76; час клінічних досліджень = 79;астосуванн&#= 1103; тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату (див. розділ «&= #1060;армакодина= ;міка» і «Зведена таблиця побічних реакцій»).

Хронічний гепатит B.=

Поk= 3;ічні реакції, що спостерігаl= 3;ися у пацієнтів підлітковоk= 5;о віку, які отримували = 83;ікування тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумаратом, відповідалl= 0; таким у дорослих у ході клініч = 85;их досліджень застосуванl= 5;я тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату (див. розділ «&= #1060;армакодина= ;міка» і «Зведена таблиця побічних реакцій»).

Знижен = 85;я МЩК спостерігаl= 3;ося у HBV-інфікован= их підлітків. Z‑&#= 1087;оказник МЩК, що спостерігаk= 4;ся у пацієнтів, які отримували лікування тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумаратом, відповідав такому у пацієнтів, які отримув = 72;ли плацебо (див. розділи «Фа= ;рмакодинам= 10;ка», «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

Інші особливі популяції.=

Пацієнти літнього віку. Дослідженнn= 3; дії тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату за участю пацієнтів віком понад 65 років не проводилосn= 0;. Пацієнти літнього віку більш с= 093;ильні до зниження ниркової функції, том= 091; під час лікування тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумаратом цієї популяції слід дотрим = 91;ватися обережностo= 0; (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

Паці&= #1108;нти з нирковою недостатніl= 9;тю. Оскільки тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарат мож = 77; призвести д = 86; нефротоксиm= 5;ності, рекомендуєm= 0;ься контролюваm= 0;и ниркову функцію всі = 93; пацієнтів з нирковою недостатніl= 9;тю, які приймають препарат (див. розділи «Фармакокіl= 5;етика», «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я», «Спосіб застосуванl= 5;я та дози»). Не рекомендуєm= 0;ься застосуванl= 5;я тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату дітям з порушенням функції нирок (див. розділи &la= quo;Особливост&= #1110; застосуванl= 5;я», «Спосіб застосуванl= 5;я та дози»).

Термін придатностo= 0;. 2 роки.

Ум= 086;ви зберігання.

h= 7;берігати при температурo= 0; не вище 30 °С в оригінальнo= 0;й упаковці.

h= 7;берігати в недоступноl= 4;у для дітей місці.

Упак= ;овка. =

По 30 табл= еток у флаконі, по 1 флакону у картонній упаковці.

Кате= ;горія відпуску. за рецептом.=

Виро= ;бник.

МАК= ;ЛЕОДС ФАРМАСЬЮТИi= 0;АЛС ЛІМІТЕД.

Місц= ;езнаходжен = 85;я виробника т = 72; адреса місц= 03; провадженнn= 3; його діяльності.

=

Класи систем органів та частота	Побічні реакції
	Дуже часто	Гіпофо= сфатемія¹
Нечаст= о	Гіпока= ліємія¹
Рідко	Лактоа= цидоз
	Дуже часто	Запамо= рочення
Часто	Головн= ий біль
	Дуже часто	Діарея, блювання, нудота
Часто	Біль у животі, здуття живота, метеоризм
Нечаст= о	Панкре= атит
	Часто	Підвищ= ений рівень трансаміна= 079;
Рідко	Жи&= #1088;ова дегенераці= 103; печінки, гепатит⁼
	Дуже часто	Висипа= ння
Рідко	Ангіон= евротичний набряк
	Нечаст= о	Рабдом= іоліз¹, м’язова слабкість¹
Рідко	Остеом= аляція (проявляєть&#= 1089;я болем у кістках та нечасто є однією з причин пере&#= 1083;омів)^{1, 2}, міопатія
	Нечаст= о	Підвищ= ений креатинін, проксималь= 085;а ниркова тубулопаті= 103; (у тому числі синдром Фан&#= 1082;оні)
Рідко	Гостра ниркова недостатні= 089;ть, ниркова нед&#= 1086;статність, гострий тубулярний некроз, прок&= #1089;имальна ниркова тубулопаті= 103; (у тому числі синдром Фанконі), нефрит (у тому числі г&= #1086;стрий інтерстиці= 072;льний нефрит)², нефрогенни= 081; нецукровий діабет
Системн&#= 1110; порушення та порушення, пов’язані з&#= 1110; способом прийому
Дуже часто	Ас&= #1090;енія
Часто	Втома <= /o:p>