ІНСТРУКЦІЯ<= /b>

для медичного застосування лікарського засобу

<= /p>
CПІРОНОЛАКТОН

(SPIRONOLACTONE)

<= /p>
Склад:=

діюча речов= ина спіронолактон;

1 таблетка містить 25 мг, 50 мг або= 100 мг спіронолактону;

допоміжні речовини:

таблетки по 25 мг= і по 100 мг: кальцію су= льфату дигідрат, крохмаль кукурудзяний, повідон 30, магнію стеарат, ароматизатор «М’ята»= , Opadry White 03F180011 [гіпромелоза, макрогол 8000, титану діоксид (Е 171)], заліза оксид жовтий (Е 172);

таблетки по 50 мг= : кальцію сульфату дигідрат, крохмаль кукурудзяний, повідон 30, магнію стеарат, ароматизатор «М’ята»= , Opadry White 03F180011 [гіпромелоза, макрогол 8000, титану діоксид (Е 171)].

Лікарська форма. Таблетки, вкриті оболонкою.<= o:p>

Основні фізико-хімічні властивості:

таблетки по 25 мг і по 100 мг: таблетки, вкриті оболонкою, від блідо-жовт= ого до жовтого кольору, прямі цільні циліндри, торцеві поверхні яких опуклі;

таблетки по 50 мг: таблетки, вкриті оболонкою, білого або майже білого кольору, прямі цільні циліндри, торцеві поверхні яких опуклі.

<= o:p>

Фармакотера= певтична група. Засоби, що впливають на серцево-судинну систему. Сечогінні препарати. Антагоністи альдостерону та інші калійзберігаючі засоби. Антагоністи альдостерону. Спіронолактон.

Код АТХ C03D A01.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка

Спіронолакт= он є специфічним антагоністом альдостерону, який голов= ним чином діє через конкурентне зв’язування з рецепторами в альдостеронзалежному місці натрій-калієвого обміну в дистальних ниркових канальцях. Спіронолактон діє як калійзберіг= аючий діуретик, викликаючи посилене виведення натрію = та води, зберігаючи калій і магній.

Діючи на дистальні відділи ниркових канальців, спіронолактон підсилює д= ію звичайних діуретиків, які діють переважно у проксимальному відділі, тим самим збільшує надходження натрію у дистальний відділ. Під впливом альдостерону натрій реабсорбується= у дистальному сегменті канальця в обмін на калій, таким чином знижуючи діур= ез. Діуретики самі по собі можуть впливати на метаболізм глюкози та сечової кислоти. Діуретичний ефект спіронол= актону починається поступово і досягає максимуму на 3 добу. Після закінчення терап= ії діуретичний ефект зберігається ще 2–3 дні.

Фармакокінетика.=

Абсорбція

Їжа підвищує біодоступність спіронолактону шляхом збільшення всмоктування та, можливо, зниження метаболізму спіронолактону під час проходження через організм.

Біодоступність становить > 90 %.

Після застосування 100 мг спіронолактону що= денно впродовж 15 днів здоровим добровольцям після прийому їжі показник t_max становив 2,6години, C_max —80 = нг/мл, а t_1/2 —1,4 години. Для метаболіту 7-альфа-(тіометил)-спіронолактону = t_maxстановив 3,2 години, C_max—391 нг/мл і t_1/2 —13,8 години, для канренону t_maxстановив 4,3 години,= C_max— 181 нг/мл і = t_1/2— 16,5 год.

Розподіл

Зв’язування сп= іронолактону та канренону з білками плазми крові становить п= онад 90 %.

Метаболізм
Після перорального застосування спіронолактон швидко та повністю метаболізується.

Двома основними активними метаболітами спіронолакт= ону є канренон та 7-альфа-(тіометил)-спіронолактон.

Виведення з організму

Спіронолактон та його метаболіти виводяться в основному з сечею і меншою мірою — з жовчею та фекаліями.

Спіронолактон та його метаболіти проходять через плацентарний бар’єр. Канренон проникає у грудне молоко.

Клінічні характеристики.=

Показання.<= o:p>

Есенціальна гіпертензія

Спіронолактон призначати разо= м з іншими антигіпертензивними засобами, коли звичайні засоби неефективні або викликають небажані ефекти.=

Гіпертонія

При підвищеній секреції альдостерону, гіпокаліємії та метаболічному алк= алозі.

Набряки при серцевій недостатності

Особливо у пацієнтів, які отримують терапію дигіталісом, та у пацієнтів з ризиком гіпокаліємії, викликаної прийомом діуретиків.

Цироз печінки з асцитом

Цей стан часто пов’язаний з д= уже високим рівнем альдостерону.

Нефротичний синдром

Коли звичайні заходи, такі як обмеження споживання води і солі, та терапія звичайними діуретиками не дають бажаного результату.

Ідіопатичний набряк

При наявності вторинного альдостеронізму.

Первинний гіперальдостеронізм

Діагностика і терапія. <= /o:p>

Протипоказання.

Застосування спіронолактону протипоказано:

-        &n= bsp; при гострій нирко= вій недостатності;

-        &n= bsp; при тяжкій нирков= ій недостатності (кліренс креатинину < 30 мл/хв= );

-        &n= bsp; при анурії;<= /o:p>

-        &n= bsp; при хворобі Аддісона;

-        &n= bsp; при гіперкаліємії;

-        &n= bsp; при гіпонатріємії;

-        &n= bsp; у разі одночасного застосування еплеренону;

-        &n= bsp; при гіперчутливості до спіронолактон= у або до будь-якої з допоміжних речовин, що входять до складу лікарського зас= обу;

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK'>-      =     у період вагітності або грудного годування.=

<= /b>

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Комбінування спіронолактон= у з препаратами калію, калійзберігаючими діуретиками, такими як амілорид, триамтерен, замінниками солі, що містять калій, інгібіторами = ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ), антагоністами рецепторів ангіотензину II, антагоністами рецепторів альдостерону, еплереноном, гепарином, низькомолекулярними гепаринами, індометацином, триметоприм= ом та іншими гіперкаліємічними препаратами<= /i> може призвести до розвитку небезпечної для життя = гіперкаліємії (див. розділ «Особливості застосування»).

Спіронолактон може посилювати= дію інших діуретик= ів та антигіпертензивних засобів. Таким чином,= може бути необхідним зменшення їх дози при застосуванні спі= ронолактону.=

Норадреналін та адреналін: спіронолактон зни= жує чутливість судин до норадреналіну та адреналіну= . Це слід враховувати при проведенні місцевої або загальної анестезії із застосуванням цих препаратів= .

= Дигоксин: спіронолактон може подовжувати період напіввиведення дигоксину, тому при одночасному прийомі препара= тів слід знизити дози дигоксину. Крім того, слід ре= тельно контролювати стан пацієнта, щоб запобігти дигіталісній= інтоксикації.

Вплив препа= рату на результати лабораторних досліджень: може впливати на процес визначення концентра= ції дигоксину у плазмі крові радіоім= унологічними методами та спричиняти хибно підвищені значення, а також перешкоджати визначенню кортизолу.

Нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ): у деяких = пацієнтів прийом НПЗЗ (наприклад аспірину, індометацину т= а мефенамінової кислоти) може знижувати діуретичний, натрійуретичний та антигіпертенз= ивний ефекти діуретиків за рахунок інгібування внутрішньониркового синтезу простагландинів, а також було показано,= що вони знижують діуретичний ефект спіронолактону.= При одночасному застосуванні НПЗЗ та спіронолактону збільшується ризик гіперкаліємії.

Антипірин: спіронолак= тон стимулює метаболізм антипірину.

Інгібітори АПФ і фуросемід: при одночасному застосуванні спіронолактону, інгібіторів АПФ та фуросеміду може виникнути го= стра ниркова недостатність.

Хлорид амонію, холестирамін: повідомлялося про гіперкаліємічний метабол= ічний ацидоз при одночасному прийомі спіронолактону з хлоридом амонію або холестираміном=

= Карбеноксол= он: одночасне застосування спіронолактону і карбеноксолону може знизити ефективність обох препара= тів.

Неоміцин може сповільнити всмоктування спіронолактону.<= /p>
Абіратерон<= i>: при сумісно= му застосуванні спіронолактон зв’язується з андрогенним рецептором і може підв= ищити рівень простатоспецифічного антигену (ПСА) у пацієнтів з раком передміхурової залози, які лікуються абіратероном. Застосування з абіратероном не рекомендується.<= o:p>

Мітотан: спіронолактон може знижувати рівень мітотану в плазмі крові у пацієнтів= з адренокортикальним раком, які отримують лікування мітотаном.

Особливості застосування.

Під час лікування спіронолактоном одночасне застосування добавок калію, дієт з високим вмістом калію, інших калійзберіг= аючих діуретиків, замінників солі, що містять калій, інгібіторів АПФ, нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ), антагоністів ангіотензину II, антагоністів рецепторів альдостерону, гепарину або низькомолекулярних гепаринів, триметоприму та інших препаратів або стани, які викликають гіперкаліємію, можуть призвести до т= яжкої гіперкаліємії, особливо при нирковій недостатності.

У деяких пацієнтів з декомпенсованим цирозом печінки навіть при нормальній функції нирок спостерігали оборотний гіперхлоремічний<= /span> метаболічний ацидоз, зазвичай пов’язаній з гіперкалієм= ією.

Слід бути обережними пацієнта= м, схильним до ацидозу та/або гіперкаліємії внаслі= док основного захворювання (наприклад цукрового діабету).

Показано періодичне визначення рівня електролітів у сироватці крові та функції нирок, особливо у пацієнтів похилого віку та/або пацієнтів з наявними нирковою або печінковою недостатн= істю через можливість розвитку гіперкаліємії, гіпонатріємії і транзиторного підвищення рівня азоту сечовини в крові (АСК).

Крім того, необхідна обережні= сть у разі порушення функції нирок легкого ступеня (креатинін сироватки крові від 1,2 мг / 100 м= л до 1,8 мг / 100 мл або кліренс креатиніну від 30 мг/хв до 60 мл/хв), артеріальної гіпотензії та гіповолемії.

Необхідно уникати надто швидк= ої втрати ваги.

Гіперкаліємія у пацієнтів з тяжкою серцевою недостатністю

Гіперкаліє= мія може бути небезпечною для життя. У пацієнтів з тяжкою серцевою недостатністю необхідно контролювати рівень калію в сироватці крові.

Слід уникати застосування калійзберігаючих діуретиків. Також слід уникати застосування пероральних добавок калію тим пацієнтам, у = яких рівень калію в сироватці крові вище 3,5 ммоль/л. Рекомендується контролювати рівень калію і креатиніну через тиждень після початку лікування або після збільшення дози, потім щомісячно протягом трьох місяців, далі чот= ири рази на рік протягом року, далі — кожні шість місяців. Лікування необхідно припинити або перервати, якщо рівень калію в сироватці крові перевищує 5 ммоль/л або якщо рівень креатиніну в сироватці крові вище 4 мг/дл.

Застосуванн= я у період вагітності або годування груддю.=

Вагітніст= ь

На фоні застосування спіро= нолактону у дослідженнях на тваринах спостерігалася фемінізація статевих органів потомства чоловічої статі. Тому лікарський засіб не слід застосовувати під час вагітності, якщо не= має крайньої необхідності.

Годування груддю.<= /span>

Канренон, метаболіт спіронолактону, може проникати в грудне молоко. Тому не рекомендується призначати спіронолактон матерям-годувальницям. У разі необхідності лікування грудне годування слід припинити.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом= або іншими механізмами.

У деяких пацієнтів спостерігалася сонливість та запаморочення, особливо= на початку лікування. Тому на початку лікування слід бути обережним= при керуванні автомобілем та іншими механізмами, робота з якими пов’язана з підвищеним ризиком травматизму, поки не буде встановлена реакція пацієнта на лікарський засіб.

Спосіб застосування та дози.<= o:p>

Як правило, спіронолактон призначають разом із звичайними діуретиками, ос= кільки повного ефекту від спіронолактону можна чекати = не раніше 3-го дня лікування. Дорослі можуть приймати добову дозу одноразово а= бо в декілька прийомів. Підтримуюча доза завжди повинна встановлюватись індивідуально.

Есенціальна гіпертензія

Звичайна початкова доза для дорослих становить 50–100 мг на добу одноразово або у 2 прийоми протягом дн= я і бажано приймати спіронолактон в комбінації з іншими ан= тигіпертензивними засобами. У тяжких випадках дозу можна збільшити з інтервалом у 2 тижні до = 200 мг на добу. Успіх лікування слід оцінювати не раніше ніж через 2 тижні, оскільки ефект спіронолактону часто проявляєтьс= я із затримкою. Потім проводиться індивідуальне дозування. При тривалому лікуван= ні спіронолактоном завжди показано зниження дози.

Додаткова терапія при артеріальній гіпертензії у разі підвищеної секрец= ії альдостерону, гіпокаліємії і метаболічного алка= лозу

У комбінації з іншими антигіпертензивними засобами початкова доза становить= 100 мг на добу. Якщо потрібно, дозу можна збільшити до 200 мг на добу протягом 2 тижнів.

Набряки при серцевій недостатності

Звичайна доза для дорослих становить 100 мг на добу. В складних випадках дозу можна збільшити до 200 м= г на добу. Після появи діурезу можна спробувати знизити дозу. Для підтримувальної терапії звичайно призначають 25–100 мг на добу (див. розділ «Особливості застосування» відносно гіперкаліємії у пацієнті= в з тяжкою серцевою недостатністю).

Цироз печінки з асцитом

Якщо співвідношення Na/K в сечі більше 1, то добова доза становить 100 мг= . Якщо співвідношення менше 1, то доза лікарського засобу має становити 200–400 мг/добу. Після стабілізації ваги слід вибрати мінімальну можливу дозу для підтримувальної терапії, щоб попередити будь-які небажані ефекти терапії діуретиками.

Нефротичний синдром

Звичайна доза становить 100–2= 00 мг на добу. Спіронолактон не має протизапальної дії і не впливає на основний процес хвороби. Тому спіронолактон слід застосовувати тільки у тих випадках, коли обмеження споживання рідини і солі та застосування звичайних діуретиків неефективні.

Ідіопатичний набряк

100 мг на добу.

Діагностика і терапія первинного гіперальдостероні= зму

Пацієнтам, які дотримуються звичайної дієти, спіронолактон можна застосовувати як початковий діагностич= ний засіб при виявленні перших ознак первинного гіперальдо= стеронізму.

Короткотривалий тест

Дорослим по 400 мг спіронолактону на добу протягом 4 діб. Якщо рівень ка= лію в сироватці підвищується при прийомі спіронолактону і знижується після припинення прийому спіронолактону, слід розглянути діагноз первинного гіперальдостеронізм= у.

Довготривалий тест

Дорослим по 400 мг спіронолактону на добу протягом 3–4 тижнів. Коригуван= ня гіпокаліємії та артеріальної гіпертензії свідчить про можливий первинний гіперальдостеризм. Після тог= о, як подальше обстеження встановить діагноз гіперальдостеро= нізму, спіронолактон можна призначати в дозах 100–400 = мг на добу при підготовці до операції.

Неоперабельним пацієнтам дозу= спіронолоктону слід індивідуально титрувати до мініма= льної ефективної дози.

Гіпокаліємія

Для усунення дефіциту калію, викликаного прийомом діуретиків, або якщо перор= альний прийом калію протипоказаний: 25–100 мг на добу.

=

Діти.
Набряки у дітей

Початкова доза становить 1,5–= 3,0 мг/кг маси тіла на добу у декілька прийомів. Дозування слід коригувати зале= жно від відповіді на лікування та переносності.

Можна приготувати суспензію, подрібнивши таблетки Спіронолактону по 25 мг і, розчинивши їх у невеликій кількості гліцерину, а потім розчинити у сиропі. Стабільність суспензії гарантується протягом 1 місяця при зберіганні в холодильнику.

Передозування.=

Симптоми

Гостре передозування спіро= нолактону може викликати такі стани і симптоми, як нудота, блювання, сонливіс= ть, сплутаність свідомості, макулопапульозний або еритемато= зний висип, діарея. Може виникн= ути електролітний дисбаланс (наприклад, гіперкаліємія, гіпонатріємія) або дегідратація.
Також можливе порушення утворення і проведення імпульсів в серці (напри= клад атріовентрикулярна блокада, фібриляція передсер= дь, фібриляція шлуночків, зупинка серця) та зміни ЕКГ (високі зубці Т та прогресуюче розширення комплексу QRS).

Лікування=

Необхідно вжити симптоматичні= та підтримувальні заходи. Викликати блювоту або промити шлунок. Специфічного антидоту немає. Лікування зневоднення, електролітного дисбалансу та гіпотензії стандартними засобами. Гіперкаліємію можна лікувати швидким введенням глюкози (20–50 %) і звичайного інсуліну (0,25–0,5 ОД/г глюкози). Також можна використовувати д= іуретики, що вивільняють калій, іонообмінні смоли. Слід припинити прийом спіронолактону та обмежити споживання калію (включаючи продукти, що містять калій).

Побічні реакції.

Найпоширенішими побічними реакціями у пацієнтів, які отримували спіронолактон, були гіперкаліємі= я та гінекомастія. Всі значимі з медичного погляду небажані реакції, що спостерігались у клінічних дослідженнях та під час післяреєстраційного застосування спіронолактону, перераховані нижче за системами органів відповідно до Медичного словника регуляторної діяльності (MedDRA) з використанням визначень частоти за MedDRA: дуже часто (≥ 1/10), час= то (від ≥ 1/100 до < 1/10), нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100= ), рідко (від ≥ 1/10000 до < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), частота невідома (не може бути оцінена за наявними даними).

Доброякісні, злоякісні та неуточнені новоутворення (у т. ч. кісти та поліпи): нечасто — у чоловіків: доброякісні новоутворення молочної залози.

З боку крові та лімфатичної системи= : рідко — лейкопен= ія (у тому числі агранулоцитоз), тромбоцитопенія, = еозинофілія у пацієнтів з цирозом печінки.=

З боку обміну речовин та харчування= : нечасто — гіперкаліємія= , що загрожує життю (див. нижче побічні реакції з боку серця), гіпонатріємія, ацидоз (спіронола= ктон може індукувати або загострювати гіперхлоремічний метаболічний ацидоз), підвищення рівня сечовини або збільшення вмісту азоту= в сечі та креатиніну, підвищення рівня сечової кислоти.

Можлива гіпонатріємія, особливо після часто= го вживання рідини. Електролітні зміни можуть проявлятися у вигляді серцевих аритмій, утоми, загальної м’язової слабкості, м’язової напруги (наприклад судоми в литках) або запаморочення.

З боку нерв= ової системи: часто — сплутаність свідомості, запаморочен= ня; нечасто — головний біль, сонливість, млявість, атаксія.

З боку серц= я: часто — небезпечна гіперкаліємія (особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок), яка може призвести до серцевої аритмії та гіперкаліємічного паралічу<= /span>.

З боку суди= н: рідко — васкуліт.

З боку шлунково-кишкового тракту: часто — нудота; нечасто — шлунково-кишкові розлади, такі як діарея та судоми, блювання; рідко —гастрит, кровотеча із слизової оболонки шлунка, виразки.=

З боку печінки та жовчовивідних шля= хів: рідко — жовтяниця, гепатит, гепатотоксичність із підвищенням рівня печінкових ферментів.

З боку шкіри та підшкірних тканин: часто — свербіж, еритематозні або макулопапульозні висипи; нечасто —= кільцеподібна еритема, кропив’я= нка, алопеція, гіпертрихоз, гірсутизм, зміни шкіри, подібні до черво= ного вовчака та червоного плаского лишаю; частота невідома — синдром Стівенса — Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, медикаментозна реакція з еозинофілією та системними проявами (DRESS-синдром).

З боку скелетно-м’язової та сполучної тканини: часто — судоми м’язів нижніх кінцівок= ; рідко — остеомаляція.

З боку нирок і сечовивідних шляхів: часто — гостра ниркова недостатність.

З боку статевих органів та молочної залози: часто — переважно оборотна гінекомастія= (розвиток залежить від дози та тривалості лікування), у чоловіків: мастодинія; нечасто — еректильна дисфункція, імпотенція, зниж= ення рухливості та кількості сперматозоїдів, зміни лібідо, у жінок: нерегулярні менструації або аменорея, постменопаузні кровот= ечі, мастодинія.

Загальні розлади і порушення в місці введення: часто — нездужання; частота невідома — гарячка. У деяких випадках можливі необоротні зміни голосу, наприклад у вигляді осиплості, а у жінок — також поглиблення висоти голосу.

Повідомлення про побічні реакції. Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має велике значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/р= изик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їхнім законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з= фармаконагляду за посиланням: = https://aisf.dec.gov.ua.

Термін придатності. 3 роки.

<= /p>
Умови зберігання. = Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 30 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка. По 10 табле= ток у блістері; по 2 або по 3, або по 5 блістерів у пачці з картону.=

Категорія відпуску. За рецептом.

<= /p>
Виробник. ПрАТ «Технолог».

&nb= sp;

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності. Україна, 20300, Черкаська обл., місто Умань, вулиця Стара прорізна, буд= инок 8.