ЗАТВЕРДЖЕНО

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засоб= у

АБІТРАКС

(ABITRAX)

Склад:

діюча речовина: цефтриаксон;

1 флакон порошку містить: цефтриаксону натрію еквівалентно цефтриаксону 500 мг або цефтриаксону натрію еквівалентно цефтриаксону 1000 мг;

1 ампула розчиннику містить: лідокаїну гідрохлор= ид 1%, вода для ін’єкцій.

= ;

Лікарська форма. Порошок та розчинник для розчину для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: <= span lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK;mso-bidi-font-weight:bold'>майже бі= лий або жовтуватого кольору кристалічний порошок, злегка гігроскопічний.=

&nb= sp;

Фармакотерапевтична група. Антибактер= іальні засоби для системного застосування. Інші бета-лактамні антибіотики. Цефалоспорини III покоління. Цефтриаксон.

Ко= д АТХ J01D D04.

&n= bsp;

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Механізм дії=

Цефтриаксон пригнічує синтез клітинної стінки бактерій після приєднання= до пеніцилінзв’язуючих білків. У результаті припиняється біосинтез клітинної стінки (пептидоглікану), що в свою чергу призводить до лізису бактеріальної клітини і її загибелі.

Резистентність=

Бактеріальна резистентність до цефтриаксону може розвиватися внаслідок дії одного або декількох механізмів= :

•   = Гідролізу бета-лактамазами, включаючи бета-лактамази розширеного спектру, карбапенема= зи і ферменти Amp C, які можуть бути індуковані або стійко пригнічені у деяких аеробних грамнегативних бактерій.

•   = Зниженої афінності пеніцилінзв’язуючих білків до цефтриаксону.

•   = Непроникності зовнішньої мембрани у грамнегативних бактерій.

•   = Бактеріального ефлюксного насоса.

Граничні значення при визначенні чутливості<= o:p>

Граничні значення для мінімальної інгібуючої концентрації визначені Європейським комітетом з тестування антимікробної чутливості (EUCAST):

<= /span>

Патоген

Метод розведень (мінімальна інгібу= юча концентрація, мг/<= span lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK'>л)

Чутливий

Резистентний

Enterobacteriaceae

≤<= span style=3D'mso-ansi-language:UK'> 1

> 2

Staphylococcus spp.

a.

a.

Streptococc= us spp. (групи A, B, C і G)=

b.

b.

Streptococcus pneumoniae

≤<= span style=3D'mso-ansi-language:UK'> 0,5^c.

> 2

Streptococci = групи Viridans

≤<= span style=3D'mso-ansi-language:UK'> 0,5

>0,5

Haemophilus influenzae

≤ = 0,12^c^.

> 0,12

Moraxella catarrhalis

≤<= span style=3D'mso-ansi-language:UK'> 1

> 2

Neisseria gonorrhoeae

≤<= span style=3D'mso-ansi-language:UK'> 0,12

> 0,12

Neisseria meningitidis

≤<= span style=3D'mso-ansi-language:UK'> 0,12^c.

> 0,12

Не пов’язані з видом

≤<= span style=3D'mso-ansi-language:UK'> 1^d.

> 2

a.   висновок про чутливість зроблено на основі чутливості до цефокситину;<= /p>
b.   висновок про чутливість зроблено на основі чутливості до пеніциліну;

c.   рідко зустрічаються ізоляти = із мінімальною інгібуючою концентрацією, що перевищує граничні значення чутливості. Якщо таке спостерігається, слід провести повторне тестування, а= у разі підтвердження – відправити у референтну лабораторію;=

d.   граничні значення стосуються добової внутрішньовенної дози 1 г<= span style=3D'font-size:10.0pt;color:black;mso-fareast-language:JA'> × 1 і високої дози щонайменше 2 г × 1

Загалом чутливі види

Грампозитивні аероби

Staphylococcus aureus (метицилін= очутливий)^£, коагулазонегативні стафілококи (метициліночутливі)^£, Streptococcus pyogenes (групи А), Streptococc= us agalactiae (групи В), St= reptococcus = pneumoniae, Streptococci групи Viridans.

Грамнегативні аероби

Borrelia burgdorferi, Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Moraxella catarrhalis, Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis, Proteus mirabilis, Providencia<= /i> spp., Treponema pallidum.

Види, для яких набута резистентність може бути проблемою

Грампозитивні аероби

Staphylococcus= epidermidis⁺<= /i>, Staphylococcus haemolyticus^=
+, Staphylococcus hominis= ⁺

Грамнегативні аероби

Citrobacter freundii, Enterobacter aerogenes, Enterobacter cloacae, Escherichia coli^%, Klebsiella pneumoniae^%<= /i>, Klebsiella oxytoca^%, Morganella morganii, Proteus vulgaris, Serratia marcescens

Aнаероби

Bacteroides spp.<= span lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK'>, Fusobacterium = spp., Peptostreptococcus spp., Clostridium perfringens.

Початково резистентні мікроорганізми

Грампозитивні аероби

Enterococcus <= /span>spp., Listeria monocytogenes

Грамнегативні аероби

Acinetobacter baumannii, Pseudomonas aeruginosa, Stenotrophomonas maltophilia

Aнаероби

Clostridium di= fficile

Інші:

Chlamydia spp., Chlamydophila spp., Mycoplasma spp., Legionella spp., Ureaplasma urealyticum

£    Всі метицилінорез= истентні стафілококи резистентні до цефтриаксону.

⁺Частота резистент= ності >50% щонайменше в одному регіоні.

^%Штами, що продуку= ють бета-лактамазу розширеного спектру, завжди резистентні.
Фармакокін= етика.

Всмоктування.

Внутрішньо= м’язове введення

Після внутрішньом’язової ін’єкції середній піковий рівень цефтриаксону у плазмі крові становить приблизно половину від такого, що спостерігається після внутрішньовенного введення еквівалентної дози. Максимальна концентрація у плазмі крові після одноразов= ого внутрішньом’язового введення 1 г препарату становить 81 мг/л та досягається через 2 – 3 години після введення. Площа під кривою «концентрація–час» у пл= азмі крові після внутрішньом’язового введення дорівнює такій після внутрішньовен= ного введення еквівалентної дози.

Внутрішньо= венне введення

Після внутрішньовенного болюсного введення цефтриаксону у дозі 500 мг і 1 г середній піковий рівень цефтриакс= ону у плазмі крові становить приблизно 120 і 200 мг/л відповідно. Після внутрішньовенних інфузій цефтриаксону у дозі 500 мг, 1 г і 2 г рівень цефтриаксону у плазмі крові становить приблизно 80, 150 і 250 мг/л відповід= но.

Розподіл.

Об’єм розподілу цефтриаксону становить 7 – 1= 2 л. Концентрації, що набагато перевищують мінімальні пригнічувальні концентрації для більшості значимих збудників інфекцій, виявляються у тканинах, включаючи легені, серце, жовчовивідні шляхи, печінку, мигдалики, середнє вухо та слиз= ову носа, кістки, а також спинномозкову, плевральну та синовіальну рідини, секр= ет простати. Збільшення середньої пікової концентрації у плазмі крові на 8 – 1= 5% (Cmax) спостерігалося при повторному введенні; рівноважний стан досягався у більшості випадків протягом 48 – 72 годин залежно від шляху введення.<= /o:p>

Проникнення в окремі тканини

Цефтриаксон проникає в оболонки головного мозку. Пенетрація більш вираж= ена при запаленні оболонок головного мозку. Середня пікова концентрація цефтриаксону в спинномозковій рідині у пацієнтів з бактеріальним менінгітом становить до 25% від такої у плазмі у порівнянні із 2% у пацієнтів без запалення оболонок головного мозку. Пікові концентрації цефтриаксону в спинномозковій рідині досягаються приблизно через 4 – 6 годин після внутрішньовенної ін’єкції. Цефтриаксон проходить через плацентарний бар’єр = та його присутність очікується в малих концентраціях у грудному молоці (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).=

Зв’язування з білками

Цефтриаксон оборотно зв’язується з альбуміно= м. Зв’язування із білками плазми становить близько 95 % при концентрації у пла= змі крові менше 100 мг/л. Зв’язування є насичуваним, і ступінь зв’язування зменшується зі зростанням концентрації (до 85 % при концентрації в плазмі к= рові 300 мг/л).

Біотрансформація=

Цефтриаксон не піддається системному метабол= ізму, а перетворюється у неактивні метаболіти під дією кишкової флори.=

Виведення

Загальний плазмовий кліренс цефтриаксону (зв’язаного і незв’язаного) становить 10 – 22 мл/хв. Нирковий кліренс дорів= нює 5 – 12 мл/хв. 50 – 60% цефтриаксону виводиться у незміненому вигляді ниркам= и, в першу чергу шляхом гломерулярної фільтрації, 40 – 50% – у незміненому вигля= ді з жовчю. Період напіввиведення цефтриаксону у дорослих складає близько 8 годи= н.

Пацієнти із нирко= вою або печінковою недостатністю

У хворих з порушенням функцій н= ирок або печінки фармакокінетика цефтриаксону змінюється незначною мірою, відзначається лише незначне збільшення періоду напіввиведення (менше ніж у 2 рази), навіть у пацієнтів із тяжким порушенням функції нирок.

Відносно помірне збільшення періоду напіввиведення при порушенні функції нирок пояснюється компенсаторним збільшенням позаниркового кліренсу у результаті зменшення зв’язування з білками і відповідним збільшенням позаниркового кліренсу загального цефтриаксону.

У пацієнтів з порушенням функції печінки період напіввиведення цефтриак= сону не збільшується у зв’язку з компенсаторним збільшенням ниркового кліренсу. = Це відбувається також у результаті збільшення вільної фракції цефтриаксону у плазмі крові, що сприяє спостерігаємому парадоксальному збільшенню загально= го кліренсу препарату із збільшенням об’єму розподілу паралельно такому загаль= ного кліренсу.

Пацієнти літнього віку

У пацієнтів віком від 75 років середній пері= од напіввиведення зазвичай у 2 – 3 рази вищий ніж у дорослих молодого віку.

Діти

Період напіввиведення цефтриаксону подовжений у новонароджених віком до= 14 днів. Рівень вільного цефтриаксону може надалі зростати у результаті дії та= ких факторів, як зменшення клубочкової фільтрації і порушення зв’язування з білками. У дітей період напіввиведення менший, ніж у новонароджених або дорослих.

Плазмовий кліренс і об’єм розподілу загального цефтриаксону вищі у новонароджених, немовлят і дітей, ніж у дорослих.

Лінійність/нелінійність

Фармакокінетика цефтриаксону є нелінійною і всі основні фармакокінетичні параметри, за винятком періоду напіввиведення, залежать від дози, що базуєт= ься на загальній концентрації препарату, і зменшуючись в меншій степені, ніж пропорційно дозі. Нелінійність спостерігається у результаті насичення зв’язування з білками плазми крові і тому для загального цефтриаксону це спостерігається у плазмі крові, а для вільного (незв’язаного) – ні.

Фармакокінетичний/фармакодинамічний взаємозв= ’язок

Як і в інших бета-лактамів, фармакокінетичний/фармакодинамічний індекс, який демонструє найкращу кореляцію з ефективністю in vivo, є відсоток інтервалу дозування, при якому незв’язана концентрація залишається вище мінімальної інгібуючої концентрації цефтриакс= ону для окремих цільових видів (тобто, %T > мінімальної інгібуючої концентрації).

Клінічні характеристики.

Показання.

Абітракс застосовувати для лікування нижчепереліч= ених інфекцій у дорослих і дітей, у тому числі доношених новонароджених (від народження):

= –      =     бактеріальний менінгіт;

= –      =     позалікарняна пневмонія;<= /span>

= –      =     госпітальна пневмонія;

= –      =     гострий середній отит;

= –      =     внутрішньочеревні інфекції;

= –      =     ускладнені інфекції сечовивідних шля= хів (включаючи пієлонефрит);

= –      =     інфекції кісток і суглобів;

= –      =     ускладнені інфекції шкіри і м’яких тканин;

= –      =     гонорея;

= –      =     сифіліс;

= –      =     бактеріальний ендокардит.=

Абітракс можливо застосовувати для:

= –      =     лікування гострого ускладнення хроні= чної обструктивної хвороби легень у дорослих;

= –      =     для лікування дисемінованого бореліо= зу Лайма (раннього (ІІ стадія) і пізнього (ІІІ стадія)) у дорослих і дітей, вк= лючаючи новонароджених віком від 15 днів;

= –      =     передопераційна профілактика інфекці= й в місці хірургічного втручання;

= –      =     для ведення пацієнтів з нейтропенією= , у яких розвилася лихоманка з підозрою на бактеріальну інфекцію;

= –      =     для лікування пацієнтів з бактеріємі= єю, яка виникла у зв’язку з будь-якою з вищезазначених інфекцій або якщо є підо= зра на будь-яку із вищезазначених інфекцій.

Абітракс слід призначати разом з іншими антибактеріальними препаратами у випадку, якщо можливий діапазон бактеріальних збудників не підпадає під його спектр дії (див. розділ «Особливості застосування»).

Слід брати до уваги офіційні рекомендації щодо відповідного застосування антибактеріальних засобів.

= ;

Протипоказання.<= /i>

Підвищена чутливість до цефтриаксону, або будь-якого іншого цефалоспорину. Наявність в анамнезі тяжких реакцій гіперчутливості (наприклад, анафілактичних реакцій) до будь-якого іншого ти= пу бета-лактамних антибактеріальних засобів (пеніцилінів, монобактамів та карбапенемів).

Цефтриаксон протипоказаний:

Недоношеним новонародженим віком ≤ 41 тиждень із урахуванням строку внутрішньоутробного розвитку (гестаційний вік= + вік після народження)*

Доношеним новонародженим (віком ≤ 28 д= нів):

= -      із гіпербілірубінемією, жовтяницею, гіпоальбумінемією або ацидозом, оскільки при таких станах зв’язування білірубіну, ймовірно, порушене*

= -      які потребують (або очікується, що потребуватимуть) внутрішньовенного введення препаратів кальцію або інфузій кальцієвмісних розчинів, оскільки існує ризик утворення преципітатів кальці= євої солі цефтриаксону (див. розділи «Особливості застосування» та «Побічні реакції»).

= *   У дослідженнях іn vitro було показано, що цефтриаксон може витісняти білірубін= зі зв’язку з альбуміном сироватки крові, що призводить до можливого ризику розвитку білірубінової енцефалопатії у таких пацієнтів.

Перед внутрішньом’язовим введенням цефтриакс= ону слід обов’язково виключити наявність протипоказань до застосування лідокаїн= у, якщо його застосовують в якості розчинника (див. розділ «Особливості застосування»). Див. інструкцію для медичного застосування лідокаїну, особл= иво протипоказання.

Розчини цефтриаксону, що містять лідокаїн, н= іколи не слід вводити внутрішньовенно.

Взаємодія з іншими лікарськими зас= обами та інші види взаємодій.

Розчинники, що містять кальцій, такі як розчин Рінгера або розчин Гартмана, не слід використовувати для відновлення препарату Абітракс у флаконах або для подальшого розведення відновленого розчину для внутрішньовенного введення, оскільки може утворити= ся преципітат. Преципітати кальцієвої солі цефтриаксону також можуть утворюват= ися при змішуванні цефтриаксону із кальцієвмісними розчинами в одній інфузійній системі. Цефтриаксон не можна вводити одночасно із розчи= нами для внутрішньовенного введення, що містять кальцій, в тому числі із кальці<= /span>євмісними розчинами для тривалих інфузій, такими як розчини для парентерального харчування, за допомогою Y-подібної системи. О= днак решті пацієнтів, крім новонароджених, цефтриаксон та кальцієвмісні розчини можна вводити послідовно, один після одного, якщо між інфузіями ретельно промити систему сумісною рідиною. У дослідженнях іn<= span lang=3DEN-US style=3D'color:black;mso-font-kerning:1.0pt;mso-fareast-langua= ge:EN-GB; mso-bidi-language:HI'> <= span lang=3DEN-US style=3D'color:black;mso-font-kerning:1.0pt;mso-ansi-language:= EN-US; mso-fareast-language:EN-GB;mso-bidi-language:HI'>vitro із використанням плазми пуповинної крові дорослих та новонароджених було показано, що у новонароджених існує підвищений ризик утворення преципітатів кальцієвої = солі цефтриаксону (див. розділи «Спосіб застосування та дози», «Протипоказання», <= /span>«Особливості застосування»= , «Побічні реакції», «Несумісність»).=

Сумісне застосування препарату із пероральними антикоагулян= тами може посилювати ефект ан= тагоністу вітаміну К та ризик кровотечі. Рекомендується часто перевіряти міжнарод= не нормалізоване співвідношення та належним чином корегувати дозу антагоністу<= /span> вітаміну К як під час, так і після терапії цефтриаксоном (див. розділ «Побічні реакції»).

Існують суперечливі дані щодо потенційного посилення токсичного впливу аміноглікозидів на нирки при їх застосуванні ра= зом із цефалоспоринами. У таких випадках слід ретельно дотримуватися рекоменда= цій із моніторингу рівня аміноглікозидів (та функції нирок) у клінічній практиц= і.

У дослідженні in <= span lang=3DEN-US style=3D'color:black;mso-font-kerning:1.0pt;mso-ansi-language:= EN-US; mso-fareast-language:EN-GB;mso-bidi-language:HI'>vitro при застосуванні хлорамфеніколу у комбінації із цефтриаксоном спостерігалися антагоністичні ефекти. Клінічна значущість цих даних невідома.

Не було зареєстровано випа= дків взаємодії між цефтриаксоном та кальцієвмісними препаратами для перорального застосування або взаємодії між цефтриаксоном для внутрішньом’язового введен= ня та кальцієвмісними препаратами (для внутрішньовенного або перорального застосування).

У пацієнтів, які застосовують цефтриаксон, можл= иві хибнопозитивні результати тесту Кумбса.

Цефтриаксон, як і інші антибіотики, може спричи= няти хибнопозитивні результати аналізу на галактоземію.

Подібним чином, при визначенні глюкози у сечі за допомогою неферментних методів результати можуть бути хибнопозитивними. З цієї причини в період застосування цефтриаксону слід визначати рівень глюкози у сечі за допомогою ферментних методів.

Порушень функції нирок не спостерігалося після супутнього застосування великих доз цефтриаксону та потужних діуретиків (наприклад, фуросеміду).

Одночасне застосування пробенециду не знижує виведення цефтриаксону.<= /o:p>

Особливості застосування.

Реакції гіперчутливості.

Як і при застосуванні всіх бета-лактамних антибіотиків, повідомлялося про випадки серйозних реакцій гіперчутливості, іноді із летальними наслідками (див. розділ «Побічні реакції»). У випадку т= яжких реакцій гіперчутливості застосування цефтриаксону слід негайно припинити та вжити належних невідкладних заходів. Перед початком лікування слід встанови= ти, чи є у пацієнта в анамнезі тяжкі реакції гіперчутливості до цефтриаксону, і= нших цефалоспоринів або інших типів бета-лактамних засобів. Слід з обережністю застосовувати цефтриаксон пацієнтам із наявністю в анамнезі нетяжкої гіперчутливості до інших бета-лактамних препаратів.

Зареєстровані випадки тяжких небажаних реакц= ій з боку шкіри (синдром Стівенса-Джонсона або синдром Лайєлла/токсичний епідермальний некроліз); однак частота цих явищ невідома (див. розділ «Побі= чні реакції»).

Взаємодія із лікарськими засобами, що містять кальцій.

У недоношених та доношених немовлят віком ме= нше 1 місяця описані випадки утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону у легенях та нирках із летальними наслідками. Щонайменше одному із цих пацієн= тів цефтриаксон та кальцій вводили у різний час та через різні внутрішньовенні інфузійні системи. Згідно із наявними науковими даними, не зареєстровано підтверджених випадків утворення внутрішньосудинних преципітатів, окрім новонароджених, яким вводили цефтриаксон та кальцієвмісні розчини або будь-= які інші кальцієвмісні препарати. У дослідженнях іn vitro було показано, що новонародженим загрожує підвищений р= изик утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону порівняно із пацієнтами інших вікових груп.

При застосуванні цефтриаксону пацієнтам будь= -якого віку препарат не можна змішувати або вводити одночасно із будь-якими розчин= ами для внутрішньовенного введення, що містять кальцій, навіть при використанні різних інфузійних систем або введенні препаратів у різні інфузійні ділянки. Проте пацієнтам віком старше 28 днів цефтриаксон та кальцієвмісні розчини м= ожна вводити послідовно, один після одного, за умови введення препаратів через р= ізні інфузійні системи у різні ділянки тіла або заміни чи ретельного промивання інфузійної системи між введенням цих засобів фізіологічним сольовим розчино= м, щоб запобігти утворенню преципітату. Пацієнтам, які потребують постійних інфузій кальцієвмісних розчинів для повного парентерального харчування (ППХ= ), медичні працівники можуть призначити альтернативні антибактеріальні засоби, застосування яких не пов’язане із подібним ризиком утворення преципітатів. = Якщо застосування цефтриаксону пацієнтам, які потребують постійного харчування, визнано необхідним, розчини для ППХ та цефтриаксон можна вводити одночасно, хоча і через різні інфузійні системи та у різні ділянки тіла. Також введення розчинів для ППХ можна призупинити на час інфузії цефтриаксону та промити інфузійні системи між введенням розчинів (див. розділи «Протипоказання», «Побічні реакції», «Фармакокінетика» та «Несумісність»).<= /p>
Діти.

Безпека та ефективність препарату Абітракс у новонароджених, немовлят та дітей були встановлені для доз, описаних у розд= ілі «Спосіб застосування та дози». У дослідженнях було показано, що цефтриаксон= , як деякі інші цефалоспорини, може витісняти білірубін зі зв’язку із альбуміном сироватки крові.

Абітракс протипоказаний недоношеним та донош= еним новонародженим, яким загрожує ризик розвитку білірубінової енцефалопатії (д= ив. розділ «Протипоказання»).

Імуноопосередкована гемолітична анемія.

Випадки імуноопосередкованої гемолітичної ан= емії спостерігалися у пацієнтів, які отримували антибактеріальні засоби класу цефалоспоринів, в тому числі препарат Абітракс (див. розділ «Побічні реакці= ї»). Тяжкі випадки гемолітичної анемії, в тому числі із летальними наслідками, б= ули зареєстровані в період лікування Абітраксом як у дорослих, так і у дітей.

Якщо під час застосування цефтриаксону у пац= ієнта виникає анемія, слід розглянути діагноз анемії, асоційованої із застосуванн= ям цефалоспорину, та припинити застосування цефтриаксону до встановлення етіол= огії захворювання.

Довготривале лікування.

При довготривалому лікуванні слід регулярно проводити розгорнутий аналіз крові.

Коліт/надмірний ріст нечутливих мікроорганізмів.

Випадки коліту та псевдомембранозного коліту, асоційованих із застосуванням антибактеріальних засобів, були зареєстровані= на фоні застосування майже всіх антибактеріальних засобів, в тому числі цефтриаксону. Тяжкість цих захворювань може коливатися від легкої до загрозливої для життя. Тому важливо враховувати можливість такого діагнозу у пацієнтів, у яких під час або після застосування цефтриаксону виникла діарея (див. розділ «Побічні реакції»). Слід обміркувати припинення терапії цефтриаксоном та застосування відповідних засобів проти Clostridium difficile. Лікарські засоби, що пригнічують перистальтику, застосовувати не слід.

Як і при застосуванні інших антибактеріальних засобів, можуть виникати суперінфекції, спричинені нечутливими до препарату мікроорганізмами.

Тяжка ниркова та печінкова недостатність.

У випадку тяжкої ниркової та печінкової недостатності рекомендований ретельний клінічний моніторинг безпеки та ефективності препарату (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Вплив на результати серологічних досліджень.

При застосуванні препарату Абітракс тест Кум= бса може давати хибнопозитивні результати. Також препарат Абітракс може спричин= яти хибнопозитивні результати аналізу на наявність галактоземії (див. розділ «Побічні реакції»).

При визначенні глюкози у сечі неферментними методами можуть бути отримані хибнопозитивні результати. Протягом застосува= ння Абітраксу рівні глюкози у сечі слід визначати за допомогою ферментних методів аналізу (див. розділ «Побічні реакції»).

Натрій.

Кожен грам препарату Абітракс містить 3,6 мм= оль натрію. Це слід взяти до уваги пацієнтам, які дотримуються дієти із контрольованим вмістом натрію.

Спектр антибактеріальної активності.

Цефтриаксон має обмежений спектр антибактері= альної активності і може бути непридатним для застосування в якості монотерапії при лікуванні певних типів інфекції, крім випадків, коли збудник вже підтвердже= ний (див. розділ ««Спосіб застосування та дози»). У випадку полімікробних інфек= цій, коли серед підозрюваних збудників є резистентні до цефтриаксону мікрооргані= зми, слід розглянути застосування додаткових антибіотиків.

Застосування лідокаїну.

Якщо в якості розчинника застосовують розчин лідокаїну, цефтриаксон можна вводити лише внутрішньом’язово. Перед введенням препарату слід обов’язково врахувати протипоказання до застосування лідокаї= ну, застереження та іншу відповідну інформацію, наведену у інструкції для медич= ного застосування лідокаїну (див. розділ «Протипоказання»). Розчин лідокаїну у жодному випадку не можна вводити внутрішньовенно.

Жовчнокам’яна хвороба.

У випадку наявності на сонограмі тіней, слід зважити на можливість утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону. Затінення, що помилково вважалися жовчними каменями, спостерігалися на сонограмах жовчного міхура, і частота їх виникнення зростала при застосуван= ні цефтриаксону у дозі 1 г/добу та вище. Особливої обережності слід дотримуват= ися при застосуванні препарату дітям. Такі преципітати зникають після припинення терапії цефтриаксоном. У рідкісних випадках утворення преципітатів кальцієв= ої солі цефтриаксону супроводжувалося симптоматикою. За наявності симптомів рекомендується консервативне нехірургічне лікування, і лікар має прийняти рішення про припинення застосування препарату, спираючись на результати оці= нки користі-ризику конкретного випадку (див. розділ «Побічні реакції»).

Жовчний стаз.

Випадки панкреатиту, можливо спричинені непрохідністю жовчних шляхів, були зареєстровані у пацієнтів, які отримували препарат Абітракс (див. розділ «Побічні реакції»). Більшість із таких паціє= нтів мали фактори ризику розвитку холестазу та утворення біліарного сладжу, такі= як попередня значна терапія, тяжка хвороба та повне парентеральне харчування. = Не можна виключати, що ініціюючим або додатковим фактором розвитку цього поруш= ення може бути утворення у жовчних шляхах преципітатів внаслідок застосування препарату Абітракс.

Нирковокам’яна хвороба.

Зареєстровані випадки утворення ниркових кам= енів, що зникали після припинення застосування цефтриаксону (див. розділ «Побічні реакції»). У випадку наявності симптомів слід зробити ультразвукове обстеже= ння. Рішення щодо застосування препарату пацієнтам із наявністю в анамнезі нирко= вих каменів або гіперкальціурії приймає лікар, спираючись на результати оцінки користі-ризику конкретного випадку.

Утилізація невикористаного препарату та препарату із простроченим терміном придатності= : надходження лікарського засобу у з= овнішнє середовище необхідно звести до мінімуму. Лікарський засіб не слід викидати у стічні води і побутові відходи. Для утилізації необхідно використовувати так звану «систему збору відходів» при наявності такої.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність.

Цефтриаксон проникає через плацентарний бар’= єр. Існують обмежені дані щодо застосування цефтриаксону вагітним жінкам. Дослідження на тваринах не свідчать про безпосередній або опосередкований шкідливий вплив на ембріон/плід, пери- та постнатальний розвиток. Під час вагітності, зокрема у першому триместрі, цефтриаксон можна застосовувати, л= ише якщо користь перевищує ризик.

Годування груддю.

Цефтриаксон проникає у грудне молоко у низьк= их концентраціях, але при застосуванні препарату у терапевтичних дозах не очікується жодного впливу на грудних немовлят. Проте не можна виключати риз= ик розвитку діареї та грибкової інфекції слизових оболонок. Слід враховувати можливість сенсибілізації. Потрібно прийняти рішення щодо припинення годува= ння груддю або припинення/відмови від застосування цефтриаксону із врахуванням користі від грудного вигодовування для дитини та користі від терапії для жі= нки.

Фертильність.

У дослідженнях репродуктивної функції не було виявлено ознак небажаного впливу на чоловічу або жіночу фертильність.<= /o:p>

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Під час лікування цефтриаксоном можуть виник= ати такі побічні реакції, як запаморочення, що може впливати на здатність керув= ати транспортними засобами або працювати зі складними механізмами (див. розділ «Побічні реакції»). Пацієнтам слід бути обережними при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози.<= /o:p>

Дозування

Доза препарату залежить від тяжкості, чутливості, локалізації і типу інфекції, а також від віку і функції печінки та нирок пацієнта.<= /span>

Нижче наведені дози є загально рекомендованими для цих показань. В особ= ливо тяжких випадках слід застосовувати найвищу дозу із рекомендованого діапазон= у.

Дорослі та діти віком від 12 років (≥ 50 кг).

Доза цефтриаксону*

Частота введення**

Показання

1 – 2 г

Один раз на добу

Позалікарняна пневмонія
Гостре ускладнення хронічної обструктивної = хвороби легень

Внутрішньочеревні інфекції

Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів (включаючи пієлонефрит)

2 г

Один раз на добу

Госпітальна пневмонія

Ускладнені інфекції шкіри і м’яких тканин

Інфекції кісток і суглобів

2 – 4 г

Один раз на добу

Ведення пацієнтів з нейтропенією, у яких розвилася лихоманка і є підозра на бактеріальну інфекцію

Бактеріальний ендокардит<= /p>
Бактеріальний менінгіт

*     При документально підтвердженій бактеріємії слід розглянути питання про застосування найвищої дози із рекомендованого діапазону.=

**   У разі застосування доз, що перевищують 2 г на добу, слід розглянути питання про введення препарату двічі на добу (з 12-годинним інтервалом).

<= /span>

Показання у дорослих і дітей віком від 12 ро= ків (≥50 кг), що потребують особливих схем дозування:

Гострий середній оти= т

Може бути застосована одноразова внутрішньом’язова доза 1 – 2 г Абітраксу.

Деякі дані свідчать, що у випадку, коли стан пацієнта тяжкий, або попер= едня терапія була неефективною, Абітракс може бути ефективним при внутрішньом’яз= овому введенні в дозі        1 – 2 г на добу протягом 3 днів.

Передопераційна проф= ілактика інфекцій в місці хірургічного втручання

2 г одноразово перед операцією.

Гонорея

Разова доза 500 мг внутрішньом’язово.

Сифіліс

Загально рекомендованими дозами є 500 мг – 1 г один раз на добу із збільшенням дози до 2 г один раз на добу при нейросифілісі протягом 10 – 14 днів. Рекомендації щодо дозування при сифілісі, включаючи нейросифіліс, базуються на обмежених даних. Слід також враховувати національні або місцеві рекомендації.

Дисемінований борелі= оз Лайма (ранній (ІІ стадія) і пізній (ІІІ стадія))

По 2 г один раз на добу протягом 14 – 21 дня. Рекомендована тривалість лікування варіює, слід також враховувати національні або місцеві рекомендац= ії.

Діти

Новонароджені, не= мовлята та діти віком від 15 днів до 12 років (<50 кг)=

Дітям вагою 50 кг або більше слід застосувати звичайні дози для доросли= х.

Доза цефтриаксону*

Частота введення**

Показання

50 – 80 мг/кг

Один раз на добу

Внутрішньочеревні інфекції

Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів (включаючи пієлонефрит)

Позалікарняна пневмонія
Госпітальна пневмонія

50 – 100 мг/кг

(максимально 4 г)

Один раз на добу

Ускладнені інфекції шкіри і м’яких тканин

Інфекції кісток і суглобів

Ведення пацієнтів з нейтропенією, у яких розвилася лихоманка і є підозрою на бактеріальну інфекцію

80 – 100 мг/кг

(максимально 4 г)

Один раз на добу

Бактеріальний менінгіт

100 мг/кг

(максимально 4 г)

Один раз на добу

Бактеріальний ендокардит<= /p>

*     При документально підтвердженій бактеріємії слід розглянути = питання про застосування найвищої дози із рекомендованого діапазону.

**   У разі застосування доз, що перевищують 2 г на добу, слід розглянути питання про введення препарату двічі на добу (з 12-годинним інтервалом).

Показання у новонароджених, немовлят та дітей віком від 15 днів до 12 р= оків (<50 кг), що потребують особливих схем дозування:

Гострий середній оти= т

Для початкового лікування гострого середнього отиту може бути застосова= на одноразова внутрішньом’язова ін’єкція Абітраксу у = дозі 50 мг/кг. Деякі дані свідчать, що у випадку, коли стан дитини тяжкий, або попередня терапія була неефективною, Абітракс може бути ефективним при внутрішньом’язовому введенні в дозі 50 мг/кг на добу протягом 3 днів. =

Передопераційна проф= ілактика інфекцій у місці хірургічного втручання

50 – 80 мг/кг одноразово перед операцією.

Сифіліс

Загально рекомендованими дозами є 75 – 100 мг/кг (максимально 4 г) один= раз на добу протягом 10 – 14 днів. Рекомендації щодо дозування при сифілісі, включаючи нейросифіліс, базуються на дуже обмежених даних. Слід також враховувати національні або місцеві рекомендації.

Дисемінований борелі= оз Лайма (ранній (ІІ стадія) і пізній (ІІІ стадія))

50 – 80 мг/кг один раз на добу протягом 14 – 21 дня. Рекомендована тривалість лікування варіює, слід також враховувати національні або місцеві рекомендації.

Новонароджені вік= ом 0 – 14 днів

Абітракс протипоказаний для застосування недоношеним новонародженим з постменструальним віком до 41 тижня (гестаційний вік + календарний вік).

Доза цефтриаксону*

Частота введення

Показання

20 – 50 мг/кг

Один раз на добу

Внутрішньочеревні інфекції

Ускладнені інфекції шкіри і м’яких тканин

Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів (включаючи пієлонефрит)

Позалікарняна пневмонія
Госпітальна пневмонія

Інфекції кісток і суглобів

Ведення пацієнтів з нейтропенією, у яких розвилася лихоманка і є підозра на бактеріальну інфекцію

50 мг/кг

Один раз на добу

Бактеріальний менінгіт

Бактеріальний ендокардит<= /p>

*     При документально підтвердженій бактеріємії слід розглянути питання про застосування найвищої дози із рекомендованого діапазону.=

Не слід перевищувати максимальну добову дозу 50 мг/кг.

Показання у новонароджених віком 0 – 14 днів, що потребують особливих с= хем дозування:

Гострий середній оти= т

Для початкового лікування гострого середнього отиту може бути застосова= на одноразова внутрішньом’язова ін’єкція Абітраксу у = дозі 50 мг/кг.

Передопераційна проф= ілактика інфекцій у місці хірургічного втручання

20 – 50 мг/кг одноразово перед операцією.

Сифіліс

Загально рекомендованою дозою є 50 мг/кг один раз на добу протягом 10 –= 14 днів. Рекомендації щодо дозування при сифілісі, включаючи нейросифіліс, базуються на дуже обмежених даних. Слід також враховувати національні або місцеві рекомендації.

Тривалість лікува= ння

Тривалість лікування залежить від перебігу хвороби. Враховуючи загальні рекомендації щодо антибіотикотерапії, застосування цефтриаксону слід продовжувати протягом 48-72 годин після зникнення лихоманки або підтверджен= ня досягнення ерадикації бактеріальної інфекції.

Пацієнти літнього= віку

За умови задовільної функції нирок і печінки корекція дози пацієнтам літнього віку не потрібна.

Пацієнти з печінк= овою недостатністю

Наявні дані свідчать про відсутність необхідності коригувати дозу у пацієнтів з легкою чи помірною печінковою недостатністю в тому випадку, якщо функція нирок не порушена.

Немає даних досліджень щодо пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю (див. розділ Фармакокінетика).

Пацієнти з нирков= ою недостатністю

У пацієнтів з порушеною нирковою функцією немає необхідності знижувати = дозу цефтриаксону в тому випадку, якщо функція нирок не порушена. Лише в разі ниркової недостатності в передтермінальній стадії (кліренс креатиніну менше= 10 мл/хв) добова доза цефтриаксону не має перевищувати 2 г. =

Хворим, які знаходяться на діалізі, немає потреби в додатковому введенні препарату після діалізу. Цефтриаксон не видаляється з організму шляхом перитонеального діалізу або гемодіалізу. Рекомендується ретельний клінічний моніторинг безпеки та ефективності препарату.

Пацієнти з тяжким порушенням функції печінки і нирки

При одночасному тяжкому порушенні функцій нирок та печінки рекомендуєть= ся ретельний клінічний моніторинг безпеки та ефективності препарату.

Спосіб введення

Внутрішньом’язове введення

Абітракс можна вводити шляхом глибокої внутрішньом’язової ін’єкції. Внутрішньом’язову ін’єкцію слід робити у центр відносно великого м’язу. Рекомендується вводити не більше 1 г в одну ділянку.

Якщо лідокаїн застосовують в якості розчинника, отриманий розчин ніколи= не слід вводити внутрішньовенно (див. розділ «Протипоказання»). Для детальної інформації рекомендується ознайомитися з інструкцією для медичного застосув= ання лідокаїну.

Застосування лідокаїну передбачає попереднє проведення проби для визначення індивідуальної чутливості до цього лікарськ= ого засобу.

Внутрішньовенне в= ведення

Абітракс можна вводити шляхом внутрішньовенної інфузії тривалістю не ме= нше 30 хвилин (шлях, якому віддається перевага) або шляхом повільної внутрішньовенної ін’єкції тривалістю більше 5 хвилин. Внутрішньовенне переривчасте введення слід здійснювати протягом 5 хвилин переважно у великі вени. Внутрішньовенні дози по 50 мг/кг або більше, слід вводити шляхом інфу= зії немовлятам і дітям віком до 12 років. Новонародженим внутрішньовенні дози с= лід вводити протягом 60 хвилин з метою зменшення потенційного ризику білірубіно= вої енцефалопатії (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»). Питання про внутрішньом’язове введення слід розглядати, коли внутрішньовенн= ий шлях введення неможливий або менш прийнятний для пацієнта. Дози, що перевищ= ують 2 г, слід вводити внутрішньовенно.

Цефтриаксон протипоказаний новонародженим (≤ 28 днів), якщо їм потрібне (або очікується, що буде потрібне) лікування кальцієвмісними внутрішньовенними розчинами, включаючи інфузійні розчини, які містять кальц= ій, такі як парентеральне харчування, у зв’язку з ризиком утворення преципітатів кальцієвих солей цефтриаксону (див. розділ «Протипоказання»).

Не можна використовувати розчинники, які містять кальцій, такі як розчин Рінгера чи розчин Гартмана, для розчинення цефтриаксону у флаконах або для подальшого розведення відновленого розчину для внутрішньовенного введення, оскільки може утворитися преципітат. Виникнення преципітатів кальцієвих сол= ей цефтриаксону також може відбуватися при змішуванні цефтриаксону з розчинами, які містять кальцій в одній інфузійній системі для внутрішньовенного введен= ня. Тому не можна змішувати або одночасно вводити цефтриаксон з розчинами, які містять кальцій (див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосування» = та «Несумісність»).

З метою передопераційної профілактики інфекцій в місці хірургічного втручання цефтриаксон слід вводити за 30 – 90 хвилин до хірургічного втруча= ння.

Діти.

Препарат застосовувати дітям згідно з дозува= нням, вказаним у розділі «Спосіб застосування та дози».

Передозування.

При передозуванні може спостерігатися нудота, блювота, діарея. У разі передозування гемодіаліз чи перитонеальний діаліз не зменшать надмірні концентрації препарату в плазмі крові. Специфічного антид= оту не існує. Лікування передозування симптоматичне.

Побічні реакції.=

Побічними реакціями, що найчастіше спостеріг= алися при застосуванні цефтриаксону, є еозинофілія, лейкопенія, тромбоцитопенія, діарея, висип та підвищення рівня печінкових ферментів.
Частоту виникнення небажаних реакцій на цефтриаксон визначали за даними клінічних досліджень.

За частотою явища класифіковані таким чином:=

дуже поширені         (≥ 1/10);

поширені    =                (≥ 1/100 < 1/10);

непоширені  =              (≥ 1/1000 < 1/100);

рідко поширені         (≥ 1/10000 < 1/1000);

частота невідома (неможливо оцінити за наявн= ими даними).

Інфекції та інвазії: непош= ирені – грибкові інфекції статевих органів; рідко поширені – псевдомембранний коліт= ^b; частота невідома^a – суперінфекції^b.

З боку системи крові та лімфатичної системи: поширені – еозинофілія, лейкопенія, тромбоцитопенія; непоширені – гранулоцитопенія, анемія, розлади коагуляції; частота невідома^a – гемолітична анемія^{<=
span
lang=3DEN-US style=3D'mso-ansi-language:EN-US'>b}, агранулоцитоз.

З боку імунної системи: частота невідома^a– анафілактичний шок, анафілактичні реакції, анафілактоїдні реакції, реакції гіперчутливості^b.

З боку нервової системи: непоширені – головний біль, запаморочення; частота невідома^a – судоми.

З боку органів слуху і рівноваги: частота невідома^a – вертиго.

З боку органів дихання, грудної клітки та середостіння: рідко поширені – бронхоспазм.

З боку шлунково-кишкового тракту: поширені – діарея^b, рідкі випорожнення; непоширені – нудота, блювання; частота невідома^a – панкреатит^b, стоматит, глосит.

З боку гепатобіліарної системи: поширені – підвищення рівня печінкових ферментів; частота невідома^a – преципітати у жовчному міхурі^=
b, ядерна жовтяниця.

З боку шкіри і підшкірної клітковини: поширені – висип; непоширені – свербіж; рідко поширені – кропив’янка; частота невідома^a – синдром Стівенса-Джонсона^b, токсичний епідермальний некролізb, багатоформна еритема, гострий генералізова= ний екзантематозний пустульоз.

З боку нирок та сечовидільної системи: рідко поширені – гематурія, глюкозурія; частота невідома^{<=
span
lang=3DEN-US style=3D'mso-ansi-language:EN-US'>a} – олігурія, утворення преципітатів у нирках (оборотні).

Загальні розлади та реакції у місці введення препарату: непоширені – флебіт, біль у місці інʼ= єкції, пропасниця; рідко поширені – набряк, озноб.

Дані лабораторних аналізів: непоширені – підвищення рівня креатиніну у крові; частота невідома^a – хибнопозитивні результати тесту Кумбса^b, хибнопозитивні результати аналізу на галактоземію^b, хибнопозитивні результати неферм= ентних методів визначення глюкози^b.<= /o:p>

^aНа основі постмаркетингових звітів= . Оскільки інформація про ці реакції добровільно надходит= ь від населення невизначеного розміру, неможливо достовірно оцінити їх частоту, у зв’язку з цим вона характеризується як невідома

^b див. розділ «Особливості застосування»

<= o:p>

Інфекції та інвазії.

Випадки діареї після застосування цефтриаксо= ну можуть бути пов’язані із Clostridium difficile. Слід призначити відповідну кількість рідини та електролітів (див. розділ «Особливості застосування»).

Преципітати кальцієвої солі цефтриаксону.

Рідкісні випадки тяжких небажаних реакцій, і= ноді із летальними наслідками, зареєстровані у недоношених та доношених новонароджених (віком < 28 днів), яким внутрішньовенно вводили цефтриакс= он та препарати кальцію. При аутопсії у легенях та нирках були виявлені преципітати кальцієвої солі цефтриаксону. Високий ризик утворення преципіта= тів у новонароджених є наслідком їх малого об’єму крові та довшого, ніж у дорос= лих, періоду напіввиведення цефтриаксону (див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосуванн= я» та «Фармакодинаміка»)= .

Зареєстровані випадки утворення преципітатів= у нирках, переважно у дітей віком від 3 років, які отримували великі добові д= ози препарату (наприклад ≥ 80 мг/кг/добу) або загальні дози понад 10 грам= ів, а також мали додаткові фактори ризику (наприклад, обмежене споживання рідини або постільний режим). Ризик утворення преципітатів зростає у пацієнтів, позбавлених рухливості або у хворих у стані зневоднення. Преципітати можуть супроводжуватися симптомами або бути асимптоматичними, можуть призводити до ниркової недостатності та анурії, і зникають після припинення застосування цефтриаксону (див. розділ «Особливості застосування»).<= /o:p>

Зареєстровані випадки утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону у жовчному міхурі, переважно у пацієнтів, яким препарат вводили у дозах, вищих за стандартну рекомендовану дозу. У дітей, = за даними проспективних досліджень, частота утворення преципітатів при внутрішньовенному введенні препарату була різною – у деяких дослідженнях по= над 30%. При повільному введенні препарату (протягом 20-30 хвилин) частота утворення преципітатів, вочевидь, нижча. Утворення преципітатів зазвичай не супроводжується симптомами, але у рідкісних випадках виникали такі клінічні симптоми як біль, нудота і блювання. У таких випадках рекомендується симптоматичне лікування. Після припинення застосування цефтриаксону преципі= тати зазвичай зникають (див. розділ «Особливості застосування»).

Термін придатності.<= o:p>

3 роки.

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці п= ри температурі не вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Приготовлений розчин зберігати не більше 6 годин при кімнатній температурі та не більше     24 год= ин при температурі від 2 до 8 °С.

Несумісність.

Цефтриаксон несум= існий з амсакрином, ванкоміцином, флуконазолом і аміноглікозидами.

Не слід змішувати= або додавати до інших препаратів, крім тих, що зазначені в розділі «Спосіб застосування та дози». Цефтриаксон не слід змішувати з кальцієвмісними розчинами, такими як розчин Рінгера чи розчин Гартмана, у зв’язку з тим, що можуть утворюватися преципітати. Цефтриаксон не слід змішувати або вводити одночасно із розчинами, які містять кальцій, включаючи повне розчини для парентерального харчування (див. розділи «Спосіб застосування та дози», «Особливості застосування» та «Побічні реакції»).

Упаковка.

Для дозування 500 мг: порошок для розчину для ін’єкцій по 500 м= г у флаконі №1 в комплекті з ампулою розчинника по 2 мл разом з інструкцією для медичного застосування у картонній коробці.

Для дозування 1000 мг: порошок для розчину для ін’єкцій по 1000= мг у флаконі №1 в комплекті з ампулою розчинника по 3,5 мл разом з інструкцією= для медичного застосування у картонній коробці.

Категорія відпуску.
За рецептом.

Заявник.

АТ "ЕЙ. БІ. СІ. ФАРМ= АЧЕУТІЧІ"/

ABC FARMACEUTICI S.P.A.

Місцезнаходження заявника.

Пр. Вітторіо Емануеле ІІ,= 72 - 10121 Турин, Італія/

Corso Vittorio Emanuele II, 72 - 10121 Torino, Italy.

Виробник.

ТОВ "ЕССЕТІ ФАРМАЧЕУТІЧІ"/

ESSETI FARMACEUTICI SRL.

ТОВ "ЛАБОРАТОРІО ФАРМАСЬЮТІКО Сі.Ті."/

LABORATORIO FARMACEUTICO С.Т. S.R.L.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльно= сті.

Вул. Кампобелло, 15 - 000= 71 Помеція (РМ), Італія/

Via Campobello, 15 - 00071 Pomezia (RM), = Italy.

Вул. Данте Аліг’єрі, 71 - 18038 м. Сан-Ремо (ІМ), <= /span>Італія/

Via Dante Alighieri, 71 - 18038 Sanremo (= IM), Italy.

Патоген	Метод розведень (мінімальна інгібу= юча концентрація, мг/<= span lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK'>л)
Чутливий	Резистентний
Enterobacteriaceae	≤<= span style=3D'mso-ansi-language:UK'> 1	> 2
Staphylococcus spp.	a.	a.
Streptococc= us spp. (групи A, B, C і G)=	b.	b.
Streptococcus pneumoniae	≤<= span style=3D'mso-ansi-language:UK'> 0,5^c.	> 2
Streptococci = групи Viridans	≤<= span style=3D'mso-ansi-language:UK'> 0,5	>0,5
Haemophilus influenzae	≤ = 0,12^c^.	> 0,12
Moraxella catarrhalis	≤<= span style=3D'mso-ansi-language:UK'> 1	> 2
Neisseria gonorrhoeae	≤<= span style=3D'mso-ansi-language:UK'> 0,12	> 0,12
Neisseria meningitidis	≤<= span style=3D'mso-ansi-language:UK'> 0,12^c.	> 0,12
Не пов’язані з видом	≤<= span style=3D'mso-ansi-language:UK'> 1^d.	> 2

Доза цефтриаксону*	Частота введення**	Показання
1 – 2 г	Один раз на добу	Позалікарняна пневмонія Гостре ускладнення хронічної обструктивної = хвороби легень Внутрішньочеревні інфекції Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів (включаючи пієлонефрит)
2 г	Один раз на добу	Госпітальна пневмонія Ускладнені інфекції шкіри і м’яких тканин Інфекції кісток і суглобів
2 – 4 г	Один раз на добу	Ведення пацієнтів з нейтропенією, у яких розвилася лихоманка і є підозра на бактеріальну інфекцію Бактеріальний ендокардит<= /p> Бактеріальний менінгіт