MIME-Version: 1.0 Content-Type: multipart/related; boundary="----=_NextPart_01DAED93.423E8560" Äàííûé äîêóìåíò ÿâëÿåòñÿ âåá-ñòðàíèöåé â îäíîì ôàéëå, òàêæå íàçûâàåìîé ôàéëîì âåá-àðõèâà. Åñëè âû âèäèòå ýòî ñîîáùåíèå, çíà÷èò äàííûé áðàóçåð èëè ðåäàêòîð íå ïîääåðæèâàåò ôàéëû âåá-àðõèâà. Ñêà÷àéòå áðàóçåð, ïîääåðæèâàþùèé âåá-àðõèâû, íàïðèìåð Windows® Internet Explorer®. ------=_NextPart_01DAED93.423E8560 Content-Location: file:///C:/68118EF9/UA172840101_AB69.htm Content-Transfer-Encoding: quoted-printable Content-Type: text/html; charset="us-ascii"

ІНСТРУ = 50;ЦІЯ

для медичного застосуванl= 5;я лікарськогl= 6; засобу

Тру&#= 1082;сима

(Truxima®)

 

Склад= :

діюча речовина: ритуксимаб;<= o:p>

1 мл препарат = 91; містить 10 мг ритуксимабm= 1;; 1 флакон (50 мл к = 86;нцентрату) містить 500 мг рит= ;уксимабу; 1 флакоl= 5; (10 мл концентратm= 1;) містить 100 мг ритуксимаб = 91;;

доп&= #1086;міжні речовини: нат&= #1088;ію цитрат, дигідрат; полісорбат 80; натрію хлорид; вода для ін’єкці = 81;.

=  

i= 1;ікарська форма. Концен = 90;рат для розчину для інфузій.

Осн= ;овні фізико-хімі = 95;ні властивостo= 0;: роз= ;чин від прозорого д = 86; опалесціююm= 5;ого, від безбарвногl= 6; до блідо-жовто = 75;о кольору.

 

Фармак = 86;терапевтич&#= 1085;а група. Антине= 086;пластичні та імуномодулn= 2;ючі засоби. Антинеоплаl= 9;тичні засоби. Моно= 082;лональні антитіла і кон’югати антитіла з лікарським засобом. Інг= 110;бітори CD20 (Кластери диференціаm= 4;ії 20). Ритуксимаб= .

Код АТХ L01F A01.

 

Фармак = 86;логічні властивостo= 0;.

Фар= ;макодинамі = 82;а.

Рит&= #1091;ксимаб = 211; це генно-інжен = 77;рні химерні моноклоналn= 0;ні антитіла миші/людини, які є глікозильоk= 4;аним імуноглобуl= 3;іном із послідовноl= 9;тями постійного домена IgG1 людини та легких і важких ланцюгів змінних доменів миш = 10;. Антитіла виробляютьl= 9;я суспензійнl= 6;ю культурою клітин ссавців (яєчники китайськогl= 6; хом’яка) і очищаються за допомого = 02; афінної хроматограm= 2;ії й іонообмін = 91; із застосув = 72;нням особливих процедур інактиваціo= 1; і видалення вірусів. Ритуксимаб спе&= #1094;ифічно зв’язується з трансмембр= анним антигеном CD20, неглікозилn= 0;ованим фосфопротеo= 1;ном, розташованl= 0;м на пре-В-лімф&#= 1086;цитах і зрілих лімфоцитах. Цей антиген експресуєтn= 0;ся більш ніж у  95 % усіх В-клітин неходжкінсn= 0;ких лімфом.

CD20 розташованl= 0;й на нормальних = 10; злоякісних В-клітинах, але відсутній н = 72; стовбуровиm= 3; гемопоетичl= 5;их клітинах, про-В-клітин= 072;х, здорових плазматичнl= 0;х клітинах та здорових кл = 10;тинах інших ткани = 85;. Після зв’язуваннn= 3; з антитілом CD20 не інтерналізm= 1;ється і не видаляє= 090;ься із клітинно = 11; мембрани в навколишнє середовище. CD20 не циркулює = 074; плазмі у виг= 083;яді вільного антигену і тому не конкурує за зв’язуваннn= 3; з антитілам = 80;.

Домен Fab ритуксимабm= 1; зв’язуєтьсn= 3; з антигеном CD20 на В-лімфоци= 090;ах, а домен Fс ініціює імунологічl= 5;і реакції, які викликають лізис В-клітин. Мож&#= 1083;иві механізми клітинного лізису включають комплементk= 9;алежну цитотоксичl= 5;ість внаслідок C1q зв’язуваннn= 3; і антитілозаl= 3;ежну клітинну цитотоксичl= 5;ість, опосередкоk= 4;ану одним або кількома рецепторамl= 0; Fcγ на поверхні гранулоцитo= 0;в, макрофагів та НК-клітин. Також було продемонстl= 8;овано, що зв’язува = 85;ня ритуксимабm= 1; з антигеном CD20 на В-лімфоци= 090;ах індукує загибель клітин внас = 83;ідок апоптозу.=

Чис&#= 1083;о В-клітин у периферичнo= 0;й крові після = 087;ершого введення препарату знижується = 76;о рівн&= #1103; нижче норми. У пацієнтів, яких лікува = 83;и з приводу злоякісних захворюванn= 0; крові, через 6 місяців кількість В-клітин починає відновлюваm= 0;ися, повертаючиl= 9;ь до норми про= 090;ягом 12 місяців після завершення терапії, одн= 072;к в деяких пацієнтів тривалість періоду від = 85;овлення кількості В-клітин мож= 077; бути довша (в середньому 23 місяці післ = 03; індукційноo= 1; терапії). У пацієнтів з ревматоїднl= 0;м артритом раптове виснаження В-клітинної популяції у периферичнo= 0;й крові спостерігаl= 3;ось після двох інфузій 1000 мг ритуксимабm= 1;, розділених 14-денним інтервалом. Кількість В-клітин у периферичнo= 0;й крові починала зростати з 24-го тижня, а ознаки поновлення = 94;ієї популяції к = 83;ітин спостерігаl= 3;ись у більшості = 087;ацієнтів до 40-го тижня незалежно від того, зас&#= 1090;осовували ритук = 89;имаб як монотера = 87;ію чи в комбінації = 79; метотрексаm= 0;ом. У невеликої кількості пацієнтів спостерігаl= 3;ося подовження періоду зменшення числа периферичнl= 0;х В-клітин до 2 років або більше післ = 03; введення останньої дози ритуксимабm= 1;. У пацієнтів = 110;з гранулематl= 6;зом з поліангіїтl= 6;м або у пацієн= 090;ів з мікроскопіm= 5;ним поліангіїтl= 6;м число периферичнl= 0;х В-клітин у крові зменш = 80;лося до < 10 клітин/мкл після двох інфузій рит = 91;ксимабу у дозі 375 мг/м2 = з частотою введення од = 80;н раз на тиждень і залишалося на цьому рів= 085;і у більшості пацієнтів д = 86; 6-го місяця. Оз= наки відновленнn= 3; числа В-клітин до рівня > 10 клітин/мкл спостерігаl= 3;ися у більшості пацієнтів (81 %) = 76;о 12-го місяця, і m= 1; 87 % – до 18-го місяця.

Фар&= #1084;акокінетик= ;а.

Нех= 086;джкінська лімфома

З&#= 1072; даними популяційнl= 6;го фармакокінk= 7;тичного аналізу у 298 пацієнтів з неходжкінсn= 0;кою лімфомою пр = 80; одноразовоl= 4;у або багатор = 72;зовому введенні ритуксимабm= 1; як монотера = 87;ії або в комбінації = 79; хіміотерапo= 0;єю за схемою лікування СНОР (циклофосфа = 84;ід, доксорубіцl= 0;н, вінкристин, преднізолоl= 5;) (дози ритуксимабm= 1; становили від 100 до 500 мг/м2) неспецифічl= 5;ий кліренс (CL1), специфічниl= 1; кліренс (CL2) (вірогідно, пов’язані з В-клітинами або пухлинн = 80;м навантаженl= 5;ям) і центральниl= 1; об’єм розподілу (V1) становили 0,14 л/добу, 0,59 л/доб= 091; та 2,71 л відповідно. Медіана термінальнl= 6;го періоду напіввиведk= 7;ння ритуксимабm= 1; становила 22 дні (від 6,1 до 52 днів). Початковий рівень CD19-пози= ;тивних клітин та розмір пухлинного вогнища впливають н = 72; CL2 ритуксимабm= 1;, який вводят = 00; у дозі 375 мг/м2 внутрішньоk= 4;енно один раз на тиждень про = 90;ягом 4 тижнів (за даними від 161 пацієнта). Показник CL2 був вищим у пацієнтів з більш високим рів = 85;ем CD19-позитивних клітин або більшим розміром пухлинного вогнища. Однак індивідуалn= 0;на варіабельнo= 0;сть CL2 зберігаєтьl= 9;я і після корекції розміру пух = 83;инного вогнища та рівня CD19-позитивних клітин. Відносно невеликі зміни показника V1 залежать ві = 76; площі поверхні тіла (1,53–2,32 м2) і від хіміотерапo= 0;ї за схемою СНОР. Така ва&#= 1088;іабельніст= ь V1 (27,1 % та 19,0 %) за рахунок коливання площі поверхні тіла (1,53–2,32 м2) та одночасної терапії за схемою лікування СНОР відповідно була відносно незначною. Вік, стать та загальний стан пацієн = 90;а за шкалою ВООЗ не впливають н = 72; фармакокінk= 7;тику ритуксимабm= 1;. Таким чином, корекція дози ритуксимабm= 1; у зв’язку з вищезгаданl= 0;ми факторами суттєво не впливає на фармакокінk= 7;тичну варіабельнo= 0;сть.

П&#= 1088;и введенні ри = 90;уксимабу шляхом внутрішньоk= 4;енної інфузії в дозі 375 мг/м2 з тижневими інтерваламl= 0; (загалом 4 дози) 203 пацієн= ;там з неходжкінсn= 0;кою лімфомою, як= 110; раніше не отримували ритуксимаб, середня максимальнk= 2; концентрацo= 0;я (Cmax) після четвертої інфузії становила 486 мкг/мл (діапазон ві= 076; 77,5 до 996,6 мкг/мл). Ритуксимаб був виявлен = 80;й у сироватці крові пацієнтів через 3–6 місяців після завершення останнього курсу лікування.=

П&#= 1088;и введенні ритуксимабm= 1; в дозі 375 мг/м2= шляхом внутрішньоk= 4;енної інфузії з тижневими і = 85;тервалами (загалом 8 доз)= 37 пацієнтам з неходжкінсn= 0;кою лімфомою середня максимальнk= 2; концентрац&#= 1110;я (Cmax) зростала із кожною наступною інфузією, змінюючись із середнього значення 243 мк= г/мл (діапазон ві= 076; 16 до 582 мкг/мл) після першо = 11; інфузії до 550 мкг/мл (діапазон ві= 076; 171 до 1177 мкг/мл) після восьм = 86;ї інфузії.

= 060;армакокіне&= #1090;ичний профіль рит= 091;ксимабу (6 інфузій по 375 мг/м2) у комбінації = 79; 6 циклами хіміотерапo= 0;ї СНОР був практично т = 72;ким же, як і при монотерапіo= 1;.

Діти з ДВВКЛ/ЛБ/BЛБ/Л&= #1055;ЛБ

У клінічному дослідженнo= 0;, в якому брал= 080; участь діти = 079; ДВВКЛ/ЛБ/BЛБ/Л&= #1055;ЛБ, фармакокінk= 7;тика вивчалася в підгрупі 35 пацієнтів віком від 3 років. Фармакокінk= 7;тичні параметри були порівнянниl= 4;и у двох група= 093; (пацієнти віком ≥ 3 = 211; <=  12 років та ≥ 12 – < 18 років). Після двох внутрішньоk= 4;енних інфузій рит= ;уксимабу по 375 мг/м2 у кожному з двох індукційниm= 3; циклів (цикл= 080; 1 та 2) із наступним застосуванl= 5;ям однієї внут = 88;ішньовенно&#= 1111; інфузії ритуксимабm= 1; у дозі 375 мг/м2<= /sup> у кожному консолідацo= 0;йному циклі (цикли 3 та 4) максимальнk= 2; концентрацo= 0;я була найвищ = 86;ю після четвертої інфузії (цик= 083; 2) із геометри&= #1095;ним середнім 347 мкг= /мл із подальшим меншим геометричнl= 0;м середнім максимальнl= 6;ї концентрацo= 0;ї (цикл 4: 247 мкг/мл). При застосуванl= 5;і цього режим = 91; дозування підтримуваl= 3;ися такі найнижчі  конце= нтрації: геометричнk= 7; середнє 41,8 мкг/мл (пере= ;д введенням д = 86;зи в циклі 2 післ&= #1103; 1 циклу), 67,7 мкг/мл (пере= ;д введенням дози в циклі 3 = після 2 циклів) та 58,5 мкг/мл (пере= ;д введенням дози в циклі 4 = після 3 циклів). Середній період напіввиведk= 7;ння у дітей віко= 084; від 3 років становив 26 днів.

Фармако= ;кінетичні характерисm= 0;ики ритуксимабm= 1; у дітей з ДВВКЛ/ЛБ/BЛБ/Л&= #1055;ЛБ були подібн = 10; до таких, що спостерігаl= 3;ися у дорослих пацієнтів з = 085;еходжкінсь&= #1082;ою лімфомою.

Для вікової групи ≥ 6 місяців – < 3 років фарма = 82;окінетичні дані відсутні, однак попул = 03;ційне фармакокінk= 7;тичне прогнозуваl= 5;ня підтримує порівнянну системну експозицію (AUC= , Ctrough) у цій вікові= 081; групі з тако= 102; у групі ≥ 3 років (таблиця 1). Менший розмір пухлини на початковомm= 1; рівні пов’язаний із вищою експозицієn= 2; через менши = 81; кліренс, залежний ві = 76; часу, однак системна експозиція, на яку впливає різний розм = 10;р пухлини, залишаєтьсn= 3; в діапазоні експозиції, що була ефективною та мала прийнятний профіль безпеки.=

 

Таблиця= ; 1. Прогнозоваl= 5;і фармакокінk= 7;тичні параметри після режим = 91; дозування ритуксимабm= 1; дітям із ДВВКЛ/ЛБ/BЛБ/Л&= #1055;ЛБ

Вікова група

≥ 6 місяців – < 3 років

≥ 3 – < 12 років

≥ 12 – < 18 років

Cmin (мкг/мл)

47,5 (0,01–179)

51,4 (0,00–182)

44,1 (0,00–149)

AUC1–4цикли

(мкг*день/мл)=

13 501 (278–31070)

11 609 (135–31 157)=

11 467 (110–27 066)=

Результ= ;ати наведені як медіана (мінімум – ма&#= 1082;симум); Cmin є показни&#= 1082;ом циклу 4.

 

Хро&#= 1085;ічний лімфолейкоk= 9;

Р&#= 1080;туксимаб застосовувk= 2;ли шляхом внутрішньоk= 4;енної інфузії: перша доза циклу 375 мг/м2 була підвищена д = 86; 500 мг/м2 кожного циклу з 5 доз у комбінації = 79; флударабінl= 6;м і циклофосфаl= 4;ідом при хронічному = 83;імфолейкоз&#= 1110;. С&#= 1077;редня максимальнk= 2; концентрацo= 0;я (Cmax) (N =3D 15) після п’ятої інфузії ритуксимабm= 1; у дозі 500 мг/м2 становила 408 мкг/мл (діапазон ві= 076; 97 до 764 мкг/мл), середній те = 88;мінальний період напіввиведk= 7;ння – 32 дні (від 14 до 62 днів).

Ревматl= 6;їдний артрит

= 055;ісля двох внутрішньоk= 4;енних інфузій рит = 91;ксимабу в дозі 1000 мг, проведених = 79; двотижневоn= 2; перервою, середній термінальнl= 0;й період напіввиведk= 7;ння становив 20,8 дня (від 8,58 до 35,9 дня), середній системний кліренс – 0,23 л/добу (від 0,091 до 0,67 л/добу), а середній рівноважниl= 1; об’єм розпо = 76;ілу – 4,61 л (від 1,7 до 7,51 л).= За даними популяційнl= 6;го фармакокінk= 7;тичного аналізу сис= ;темний кліренс та період напіввиведk= 7;ння становили 0,26 &= #1083;/добу та 20,4 дня відповідно. За даними популяційнl= 6;го фармакокінk= 7;тичного аналізу пло= ;ща поверхні тіла і стать були найбільш зн = 72;чущими коваріатамl= 0;, що пояснювали індивідуалn= 0;ну варіабельнo= 0;сть фармакокінk= 7;тичних показників. Після корекції за площею пове = 88;хні тіла пацієнти чоловічої статі мали більший об’єм розподілу і кліренс, ніж пацієнти жіночої статі. Пов’язані з = 10; статтю відмінностo= 0; у фармакокінk= 7;тичних показниках не мали клінічного значення, тому корекція дози не потрібна. Фармакокінk= 7;тичні показники п = 72;цієнтів з ураженням функції печінки або = 085;ирок відсутні.=

= 060;армакокіне&= #1090;ику ритуксимабm= 1; оцінювали п = 10;сля двох внутрішньоk= 4;енних введень по 500 м= ;г і 1000 мг у 1-й та на 15-й день у чотирьох дослідженнn= 3;х. Фармакокінk= 7;тика ритуксимабm= 1; була дозопропорm= 4;ійною в межах досліджуваl= 5;ого обмеженого діапазону д = 86;зування. Середнє значення Cmax ритуксимабm= 1; в сироватці крові після першої інфузії коливалося від 157 до 171 мкг/= 084;л при введенн = 10; 2 доз по 500 мг і від 298 до 341 мкг/мл при введенні 2 доз по 1000 мг. Пі= 089;ля другої інфузії середнє значення Cmax коливалося від 183 до 198 мкг/мл при введенні 2 до&#= 1079; по 500 мг і від 355 до 404 мкг/мл прl= 0; введенні 2 доз по 1000 мг. Середній термінальнl= 0;й період напі = 74;виведення коливався від 15 до 16 днів при введенн = 10; 2 доз по 500 мг і від 17 до 21 дня при введенн = 10; 2 доз по 1000 мг. Середнє значення Cmax було вищим н= 072; 16–19 % після друго = 11; інфузії порівняно з таким після першої інфузії для обох доз.

= 060;армакокіне&= #1090;ику ритуксимабm= 1; оцінювали після двох внутрішньоk= 4;енних інфузій 2 доз по 500 мг та 2 доk= 9; по 1000 мг під ча = 89; другого курсу лікув = 72;ння. Середнє значення Cmax ритуксимабm= 1; в сироватці крові після першої інфузії становило від 170 до 175 мкг/мл при введенні 2 доз по 500 мг і від 317 до 370 мкг/мл при введенні 2 доз по 1000 мг. Cmax після друго = 11; інфузії становила 207 мкг/мл при введенні 2 доз по 500 мг і коливалася від 377 до 386 мкг/м&= #1083; при введенн = 10; 2 доз по 1000 мг. Середній термінальнl= 0;й період напіввиведk= 7;ння після друго = 11; інфузії другого курсу становив 19 днів при вве= 076;енні 2 доз по 500 мг і коливався від 21 до 22 днів = 087;ри введенні 2 доз по 1000 мг. Фармакокінk= 7;тичні показники ритуксимабm= 1; були порівнянниl= 4;и протягом двох курсів лікування.=

= 060;армакокіне&= #1090;ичні показники в популяції п = 72;цієнтів, які неадекватнl= 6; відповіли н = 72; терапію інгібітораl= 4;и фактора некрозу пух = 83;ини, після застосуванl= 5;я такої ж схем= 080; лікування (2 інфузії по 1000 мг внутрішньоk= 4;енно з інтервало = 84; 2 тижні) були подібними: середня Cmax у сироватці крові становила 369 мкг/мл, середній термінальнl= 0;й період напіввиведk= 7;ння – 19,2 дня.=

Гранулемат&#= 1086;з з поліангіїтl= 6;м і мікроскоп = 10;чний поліангіїт=

Популяційн&#= 1080;й фармакокінk= 7;тичний аналіз дани = 93; 97 пацієнтів із гранулематl= 6;зом з поліангії = 90;ом чи з мікроскопіm= 5;ним поліангіїтl= 6;м, які одержал = 80; 4 дози ритукс= 080;мабу по 375 м= г/м2 щотижнево, = 87;оказав, що середній термінальнl= 0;й період напіввиведk= 7;ння становив 23 дн&= #1110; (діапазон 9–49 днів). Середній кліренс ритуксимабm= 1; та об’єм розподілу становили 0,313 = л/добу (діапазон 0,116–0,726 л/добу) та 4,50 л (діапазон 2,25–7,39 л) відповідно. Фармакокінk= 7;тичні показники ритуксимабm= 1; у цих пацієнтів є подібними д = 86; таких у пацієнтів з ревматоїднl= 0;м артритом.=

 

Клі&#= 1085;ічні характерисm= 0;ики.

Показан&= #1085;я.

Тру&= #1082;сима показана дл = 03; дорослих пр = 80; таких захво = 88;юваннях:

Н&#= 1077;ходжкінськ= і лімфоми

Моно&= #1090;ерапія пацієнтів з фолікулярнl= 0;ми лімфо = 84;ами III–IV стадії, які є резистентнl= 0;ми до хіміотерапo= 0;ї або знаходятьсn= 3; у стадії другого або подальших рецидивів після хіміотерапo= 0;ї.

Лікування CD20-позитивної дифузної В-великоклі = 90;инної неходжкінсn= 0;кої лімфоми у комбінації = 79; хіміотерапo= 0;єю за схемою CHOP (циклофосфа = 84;ід, доксорубіцl= 0;н, вінкристин, преднізолоl= 5;).

Лікува= 085;ня раніше не лікованої фолікулярнl= 6;ї лімфоми III–IV стадії в комбінації = 79; хіміотерапo= 0;єю.

Підтри= 084;уюча терапія фолікулярнl= 0;х лімфом післ = 03; отримання відповіді н = 72; індукційну терапію.

Ритукс= 080;маб у комбінаці = 11; з хіміотерапo= 0;єю показаний для лікування дітей (віком ≥ 6 місяців – &l= t; 18 років) із раніше не лікованою поширеною CD20-п= ;озитивною дифузною B-великокліт= 080;нною лімфомою (ДВВКЛ), лімфомою Беркітта (ЛБ)/лейкозом Беркітта (го= 089;трий лейкоз зі зрілих В-клітин) (BЛБ) або лімфомо = 02;, подібною до лімфоми Беркітта (ЛП= 051;Б).

Х= ронічний лімфолейкоk= 9;

Лікува = 85;ня раніше не лікованого = 10; рецидивуючl= 6;го/рефракте&#= 1088;ного хронічного лімфолейкоk= 9;у у комбінаці = 11; з хіміотерапo= 0;єю. Існують лиш = 77; обмежені дані щодо ефективносm= 0;і та безпеки застосуванl= 5;я пацієнтам, яких раніше лікували моноклоналn= 0;ними антитілами, включаючи препарат Труксима, аб= 086; пацієнтам, рефрактернl= 0;м до попередн = 00;ого лікування препаратом Труксима плюс хіміотерапo= 0;я.

Р= евматоїдниl= 1; артрит

Лікува = 85;ня тяжкого ревматоїднl= 6;го артриту (активна фор= 084;а) у дорослих у комбінації = 79; метотрексаm= 0;ом при неефективнl= 6;сті або непереносиl= 4;ості лікування іншими хворобо-мод = 80;фікуючими протиревмаm= 0;ичними препаратамl= 0;, у тому числі лікування одним чи кількома інгібітораl= 4;и фактора нек = 88;озу пухлини.

При застосуванl= 5;і у комбінаці = 11; з метотрекс = 72;том Труксима зменшує швидкість прогресуваl= 5;ня деструктив= ;них змін у суглобах за рентгенолоk= 5;ічними даними та покращує фізичну фун = 82;цію.

Гранул = 77;матоз з поліангіїтl= 6;м і мікроскоп = 10;чний поліангіїт=

Лікування тяжких форм активного гранулематl= 6;зу з поліангії = 90;ом (гранулемат = 86;з Вегенера) і мікроскопіm= 5;ного поліангіїтm= 1; у комбінаці = 11; з глюкокорт = 80;коїдами з метою індукції ремісії у дорослих пацієнтів.

 

П&= #1088;отипоказан= ;ня.

Про&#= 1090;ипоказання для застосуванl= 5;я при неходжк = 10;нській лімфомі та хронічному лімфолейкоk= 9;і

Піk= 6;вищена чутливість до діючої речовини аб = 86; до мишачих білків чи до будь-якої іншої допом = 10;жної речовини (див. розділ «Склад»).

Акm= 0;ивні тяжкі інфекції (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

Виl= 8;ажений імунодефіцl= 0;т.

Про&#= 1090;ипоказання для застосуванl= 5;я при ревматоїднl= 6;му артриті, гранулематl= 6;зі з поліангії = 90;ом і мікроскопіm= 5;ному поліангіїтo= 0;

Піk= 6;вищена чутливість до діючої речовини аб = 86; до мишачих білків чи до будь-якої іншої допом = 10;жної речовини (див. розділ «Склад»).

Акm= 0;ивні тяжкі інфек = 94;ії (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

Виl= 8;ажений імунодефіцl= 0;т.

Тяk= 8;ка серцева недостатніl= 9;ть (IV функціонал&= #1100;ний клас за класифікацo= 0;єю Нью-Йоркськ = 86;ї асоціації кардіологіk= 4; [NYHA]) або тяжкі декомпенсоk= 4;ані захворюванl= 5;я серця (див. розділ «Осо = 73;ливості застосуванl= 5;я» стосовно інших серцево-суд = 80;нних захворюванn= 0;).

 

Взає&= #1084;одія з іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій.=

Дані щодо взаємодії препарату Труксима з і= 085;шими лікарськимl= 0; засобами на сьогодні об = 84;ежені. У пацієнтів = 079; хронічним лімфолейкоk= 9;ом одночасне застосуванl= 5;я ритуксимабm= 1; не впливало на фармакокінk= 7;тику флударабінm= 1; або циклофо = 89;фаміду. Також не спостерігаl= 3;ося очевидного впливу флударабінm= 1; і циклофосф = 72;міду на фармакокінk= 7;тику ритуксимабm= 1;.

О&= #1076;ночасне застосуванl= 5;я метотрексаm= 0;у у хворих на ревматоїднl= 0;й артрит не впливає на фармакокінk= 7;тику ритуксимабm= 1;.

= 059; пацієнтів з титрами людських антимишачиm= 3; антитіл чи людських антихимериm= 5;них антитіл (ЛАМА/ЛАХА) можуть виникати алергічні реакції або реакції гіперчутлиk= 4;ості при введенн = 10; інших моноклоналn= 0;них антитіл з метою діагностикl= 0; або лікування.=

283 пацієнти з ревматоїднl= 0;м артритом от = 88;имували послідовну терапію із застосуванl= 5;ям біологічниm= 3; хво&= #1088;обомодифік= ;уючих протиревмаm= 0;ичних препаратів піl= 9;ля лікування ритуксимабl= 6;м. Частота вип = 72;дків клінічно значущих інфекцій на = 092;оні лікування ритуксимабl= 6;м у цих пацієн= 090;ів становила 6,01 на 100 пацієнто-ро = 82;ів порівняно з 4,97 на 100 пацієнто-ро = 82;ів після лікування біологічниl= 4;и х= воробомодиm= 2;ікуючими протиревмаm= 0;ичними препаратамl= 0;.

 

Особлив&= #1086;сті застосуванl= 5;я.

Для покращення відстежуваl= 5;ня біологічниm= 3; лікарських засобів торгова наз = 74;а та номер серії введеного препарату п = 86;винні бути чітко задокументl= 6;вані (або зазначе= 085;і) в медичній документацo= 0;ї пацієнта.=

Цей ліl= 2;арський засіб містить 11,5 ммоль (або 263,2 мг) натрію на 1 флакон по 50 мл та 2,3 ммоль (або 52,6 мг) натрію на 1 флакон по 10 мл. Слід бути обережним при застосуванl= 5;і пацієнтам, які дотриму = 02;ться дієти з контрольовk= 2;ним вмістом натрію.

Прог&= #1088;есуюча мультифокаl= 3;ьна лейкоенцефk= 2;лопатія (ПМЛ)

Усім пацієнтам, які приймають препарат Тр = 91;ксима з приводу ревматоїднl= 6;го артриту, гранулематl= 6;зу з поліангіїтl= 6;м і мікроскопіm= 5;ного поліангіїтm= 1;, при кожній інфузії необхідно в = 80;давати так звані попереджувk= 2;льні картки, які містять важливу інформацію = 79; безпеки сто = 89;овно ризику розвитку інфекцій, в тому числі прогресуючl= 6;ї мультифокаl= 3;ьної лейкоенцефk= 2;лопатії.

Після застосуванl= 5;я препарату Труксима ду = 78;е рідко реєструвалl= 0;ся летальні випадки ПМЛ.

Стан пацієнтів необхідно регулярно контролюваm= 0;и щодо виникнення будь-яких нових чи посилення існуючих неврологічl= 5;их симптомів, щ= 086; можуть свідчити пр = 86; ПМЛ. При підозрі на П= 052;Л слід призупинитl= 0; лікування д = 86; виключення діагнозу ПМ = 51;. Клініцистаl= 4; потрібно об = 89;тежувати пацієнта, що= 073; визначити, ч= 080; вказують симптоми на неврологічl= 5;у дисфункцію, = 091; т. ч. на ПМЛ. Консультацo= 0;ю невролога слід розгля = 76;ати як показану = 079; клінічної точки зору.

Якщо є якісь сумніви, слі= 076; розглянути можливість призначеннn= 3; додатковогl= 6; обстеження, включаючи МРТ-сканува = 85;ня (бажано з вик&#= 1086;ристанням контрасту), аналіз спинномозкl= 6;вої рідини на ДН= 050; вірусу Джон = 72; Канінгема (JC) та повторне неврологічl= 5;е обстеження.

Необхідна особлива увага щодо симптомів, а= 089;оційованих з ПМЛ, які пацієнт мож = 77; сам не поміт= 080;ти (наприклад, когнітивні, неврологічl= 5;і чи психічні симптоми). Пацієнтам також слід порадити повідомити своїх родичів та близьких ос = 10;б про лікування, оскільки ті можуть помі = 90;ити симптоми, на які пацієнт не звернув у= 074;агу.

При розвитку ПМ = 51; лікування препаратом Труксима необхідно остаточно припинити.=

Після відновленнn= 3; імунної системи у пацієнтів з ПМЛ, які мали ослаблений імунітет, сп= 086;стерігалас&= #1103; стабілізацo= 0;я або покращення = 89;тану. Досі невідомо, чи раннє виявлення ПМЛ та призупиненl= 5;я терапії препаратом Труксима може зумовити таку ж стабілізацo= 0;ю або покращення стану.

Н&#= 1077;ходжкінськ= і лімфоми і хроніч = 85;ий лімфолейкоk= 9;

І&#= 1085;фузійні реакції

= 047;астосуванн&= #1103; препарату Трукси = 84;а асоційованk= 7; з інфузійнимl= 0; реакціями, щ= 086; може бути пов’язано і = 79; вивільненнn= 3;м цитокінів та/або інших хімічних медіаторів. Синдром вивільненнn= 3; цитокінів може клініч = 85;о не відрізнятиl= 9;я від гострих реакцій гіп = 77;рчутливост&#= 1110;.

= 062;ей спектр реак = 94;ій, серед яких синдром вивільненнn= 3; цитокінів, синдром лізису пухлини, анафілактиm= 5;ні реакції та реакції гіперчутлиk= 4;ості, описаний нижче.

= 055;ротягом постмаркетl= 0;нгового періоду бул = 80; зареєстровk= 2;ні випадки тяжких інфузійних реакцій із летальним наслідком при внутріш = 85;ьовенному введенні ритукс&#= 1080;мабу, які вl= 0;никали через 30 хвилин – 2 години післ = 03; початку першої внутрішньоk= 4;енної інфузії пре = 87;арату. Вони характеризm= 1;валися проявами з боку легень, і в деяких випадках швидкий лізис пухлини та ознаки синдрому лізису пухл = 80;ни спостерігаl= 3;ися на додачу до лихоманки, о= 079;нобу, закляклостo= 0;, гіпотензії, кропив’янкl= 0;, ангіоневроm= 0;ичного набряку та інших симпт = 86;мів (д&= #1080;в. розділ «Побічні реакції»).<= /p>

= 044;ля тяжко= го синдрому вивільненнn= 3; цитокінів х= арактерні виражена задишка, яка нерідко суп = 88;оводжуєтьс&#= 1103; бронхоспазl= 4;ом та гіпоксіє = 02;, додатково д = 86; гарячки, ознобу, тремтіння, кропив’янкl= 0; та ангіоневроm= 0;ичного набряку. Цей &#= 1089;индром може асоціюватиl= 9;я з деякими ознаками синдрому лізису пухлини, так= ;ими як гіперурикеl= 4;ія, гіперкалієl= 4;ія, гіпокальціn= 8;мія, гіперфосфаm= 0;емія, гостра ниркова недостатніl= 9;ть, підвищення рівня лактатдегіk= 6;рогенази (ЛДГ), і також може асоціюватиl= 9;я з гострою дихальною недостатніl= 9;тю і летальним наслідком. Гостра дихальна недостатніl= 9;ть може супров = 86;джуватися такими явищами, як інтерстиціk= 2;льна інфільтрацo= 0;я чи набряк легенів, що виявляютьсn= 3; за допомого = 02; рентгеногрk= 2;фії грудної клітки. Част= 086; синдром проявляєтьl= 9;я протягом однієї або двох годин після початку пер = 96;ої інфузії. Пацієнти з дихальною недостатніl= 9;тю в анамнезі або з пухлинною інфільтрацo= 0;єю легенів мають вищий ризик несприятлиk= 4;ого результату, = 110; тому їх лікування вимагає під = 74;ищеної обережностo= 0;. При розвитк = 91; тяжкого синдрому вивільненнn= 3; цитокінів слід негайн = 86; перервати інфузію (див. розділ «Спо = 89;іб застосуванl= 5;я та дози») і застосуватl= 0; інтенсивне = 89;имптоматич&#= 1085;е лікування. Оскільки після почат = 82;ового зменшення клінічних симптомів можливе їх посилення, такі пацієнти по = 90;ребують ретельного спостережеl= 5;ня, доки не буде купірувано або виключено синдром ліз = 80;су пухлини та легеневу інфільтрацo= 0;ю. Подальше лікування пацієнтів після повного зникнення с = 80;мптомів рідко призводило до повторного = 88;озвитку тяжкого синдрому вивільненнn= 3; цитокінів.=

= 051;ікування пацієнтів і = 79; високою пухлинною масою або з великою кількістю (≥&nb= sp;25 × 109/л) циркулюючиm= 3; злоякісних клітин (наприклад п= 072;цієнтів з хронічним лімфолейкоk= 9;ом), які мають підвищений ризик виникнення особливо тяжкого синдрому вивільненнn= 3; цитокінів, слід проводити з винятковою обережністn= 2;. Такі пацієнти потребують особливо ре = 90;ельного спостережеl= 5;ня протягом усієї першо = 11; інфузії. Якщ= 086; під час першого циклу або будь-якого з наступних циклів у таких пацієнтів кількість лімфоцитів залишаєтьсn= 3; > 25 × 109/л, необхідно розглянути можливість зменшення швидкості п = 77;ршої інфузії або розділити введення пр = 77;парату на два дні.

= 030;нфузійні побічні реа = 82;ції усіх типів спостерігаl= 3;ися у 77 % пацієнтів= ;, які отримували лікування ритуксимабl= 6;м (включаючи синдром вивільненнn= 3; цитокінів, щ= 086; супроводжуk= 4;ався артеріальнl= 6;ю гіпотензієn= 2; і бронхоспазl= 4;ом у 10 % пацієнтів= ;) (див. розділ «Побічні реакції»). Ці симптоми за = 79;вичай є оборотним = 80; при перериваннo= 0; інфузії ритуксимабm= 1; і при застосуванl= 5;і жарознижувk= 2;льних, антигістамo= 0;нних препаратів, та в окремих випадках – кисню, внутрішньоk= 4;енного введення фізіологічl= 5;ого розчину або бронходилаm= 0;аторів, а також глюкокортиl= 2;оїдів, якщо необхі = 76;но. Тяжкі реакції описано вищ = 77;.

= 055;овідомляло&= #1089;я про анафілактиm= 5;ну та інші реак= 094;ії гіперчутлиk= 4;ості після внутрішньоk= 4;енного введення пацієнтам засобів біл = 82;ової природи. На відміну від синдрому ви = 74;ільнення цитокінів, істинні реакції гіп = 77;рчутливост&#= 1110; зазвичай розвиваютьl= 9;я протягом декількох хвилин післ = 03; початку інфузії. Лікарські засоби для лікування реакцій гіперчутлиk= 4;ості, наприклад адреналін, антигістамo= 0;нні препарати т = 72; глюкокортиl= 2;оїди, повинні бут = 80; наготові для негайного застосуванl= 5;я у разі алергічної = 88;еакції на фоні введення препарату Труксима. Клінічні прояви анафілаксіo= 1; можуть бути подібними д = 86; клінічних проявів синдрому вивільненнn= 3; цитокінів. Про реакції гіперчутлиk= 4;ості повідомлялl= 6;ся рідше, ніж пр&#= 1086; реакції, що пов’язані з вивільненнn= 3;м цитокінів.=

= 042; деяких випадках повідомлялl= 6;ся про додатко = 74;і реакції, так= 110; як інфаркт міокарда, фібриляція передсердь, набряк легенів та гостра оборотна тромбоцитоl= 7;енія.

= 054;скільки під час інфузії препарату Труксима може виникати артеріальнk= 2; гіпотензія, слід утриматися від прийому гіпотензивl= 5;их препаратів протягом 12 го&= #1076;ин до інфузії препарату Труксима.=

Симпто = 84;атика з боку серця. <= /span>При лікуванні ритуксимабl= 6;м спостерігаl= 3;ися випадки стенокардіo= 1; і порушення серцевого ритму, &= #1085;априклад мерехтіння та тріпотіння передсердь, серце = 74;а недостатніl= 9;ть та/або інфаркт міокарда. Тому пацієн = 90;и з серцевими захворюванl= 5;ями в анамнезі та/або після кардіотоксl= 0;чної хіміотерапo= 0;ї потребують ретельного спостережеl= 5;ня.

Гема&= #1090;ологічна токсичністn= 0;. Хоча Труксима в режимі монотерапіo= 1; не спричиня = 08; мієлосупреl= 9;ії, необхідно з обережністn= 2; призна&= #1095;ати препарат хворим з числом нейт = 88;офілів менше 1,5 × 109/&= #1083; та/або число= 084; тром= 073;оцитів менше 75 × 109/&#= 1083;, оскільки досвід клінічного застосуванl= 5;я препарату = 58;руксима таким хворим обмежений. Ритуксимаб застосовувk= 2;ли  21 пацієнту, як= 110; перенесли аутологічнm= 1; пересадку = 82;істкового мозку, та пацієнтам інших груп р= 080;зику з можливим порушенням функції кіс = 90;кового мозку; при цьому явищ мієлотоксиm= 5;ності не спостерігаl= 3;ося.

Під час терапії із застосуванl= 5;ям препарату Труксима необхідно регулярно п = 88;оводити повний аналіз кров = 10; з підрахунк = 86;м кількості нейтрофіліk= 4; та тромбоцитіk= 4;.

Інф= 077;кції. С&#= 1077;рйозні інфекції, включаючи летальні ви = 87;адки, можуть розвиватисn= 3; на фоні терапії пре = 87;аратом Труксима (див. розділ «Побічні ре = 72;кції»). Препарат не слід вводит = 80; пацієнтам і = 79; гострими, тяжкими інфекціями (такими як туберкульоk= 9;, сепсис та опортуністl= 0;чні інфекції, див. розділ «Протипокаk= 9;ання»).

Л&#= 1110;карям слід бути обережними при розгляд = 10; питання щод = 86; застосуванl= 5;я препарату Т = 88;уксима пацієнтам з рецидивуючl= 0;ми чи хронічни = 84;и інфекціями = 74; анамнезі аб = 86; з основними захворюванl= 5;ями, що можуть посилювати схильність пацієнтів д = 86; тяжких інфекцій (див. розділ «Побічні реакції»).

= 055;овідомляло&= #1089;я про випадки реактиваціo= 1; гепатиту В у осіб, які отримували лікування р = 80;туксимабом, у тому числі &#= 1074;ипадки блискавичнl= 6;го (фульмінант = 85;ого) гепатиту з летальним наслідком. Більшість т = 72;ких пацієнтів також отримували цитотоксичl= 5;у хіміотерапo= 0;ю.

= 054;бмежена інформація = 79; одного дослідженнn= 3; за участю пацієнтів з рецидивуючl= 0;м/рефрактер&#= 1085;им хронічним лімфолейкоk= 9;ом свідчить, що лікування ритуксимабl= 6;м також може погіршуватl= 0; наслідки первинної інфекції вірусом гепатиту В. У всіх пацієнтів д = 86; початку лікування препаратом Труксима сл = 10;д здійснюватl= 0; скринінговl= 0;й аналіз на ві= 088;ус гепатиту В (BГВ), який має включати як мінімум дос = 83;ідження на HBsAg і HBcAb, а тако= 078; може бути доповнений визначенняl= 4; інших показників згідно з місцевими рекомендацo= 0;ями. Препарат Труксима не слід застосовувk= 2;ти пацієнтам з активним гепатитом В. Пацієнтам з позитивнимl= 0; результатаl= 4;и серологічнl= 0;х досліджень на вірус гепатиту В (HBsAg або HBcAb) перед початком лі = 82;ування слід проконсульm= 0;уватися зі спеціалі = 89;тами із захворюванn= 0; печінки. Так= 080;х пацієнтів слід спостерігаm= 0;и і вести згід= 085;о з місцевими медичними стандартамl= 0; з метою профілактиl= 2;и реактиваціo= 1; вірусу гепа = 90;иту В.

П&#= 1110;д час постмаркетl= 0;нгового застосуванl= 5;я ритуксимабm= 1; при неходжкінсn= 0;кій лімфомі та хронічному лімфолейкоk= 9;і надходили п = 86;відомлення про дуже рідкі випадки прогресуючl= 6;ї мультифокаl= 3;ьної лейкоенцефk= 2;лопатії (ПМЛ) (див. розділ «Побічні реакції»). Бі&#= 1083;ьшість пацієнтів отримували ритуксимаб = 91; комбінації = 79; хіміотерапo= 0;єю або в рамках програми трансплантk= 2;ції гемопоетичl= 5;их стовбуровиm= 3; клітин.

Іму= ;нізація. = 053;е вивчалася безпека імунізації живими віру = 89;ними вакцинами після терапії препаратом Труксима пацієнтів з неходжкінсn= 0;кою лімфомою та хронічним лімфолейкоk= 9;ом, тому вакцинація живими вірусними в = 72;кцинами не рекомендуєm= 0;ься. Пацієнтам, я= 082;і отримували препарат Труксима, можна засто = 89;овувати вакцини, що не містять живих вірус = 10;в. Проте при застосуванl= 5;і неживих вак = 94;ин може знижув = 72;тися частота відповіді. У нерандомізl= 6;ваному дослідженнo= 0; пацієнти з рецидивуючl= 0;ми низькодифеl= 8;енційовани= 084;и неходжкінсn= 0;кими лімфомами, які отримували ритуксимаб = 74; режимі монотерапіo= 1;, при порівня = 85;ні зі здоровим = 80; добровольцn= 3;ми контрольноo= 1; групи мали нижчу частоту відповіді н = 72; введення анатоксину правця (16 % проти 81 %) та KHL-неоантиген&= #1091; (Keyhole Limpet Haemocyanin, KLH) (4 % проти = 76 % при оцінюванні для підвищеногl= 6; титру антитіл більше ніж у 2 рази). З огляду на по= 076;ібність захворюванn= 0;, можна припустити, що у пацієнтів з хронічним лімфолейкоk= 9;ом будуть отримані подібні результати, хоча відпов = 10;дних клінічних досліджень не проводил = 86;ся.

= 057;ередні титри антитіл проти панел = 10; антигенів (Streptococcus pneumoniae, грип А, епідемічниl= 1; паротит, краснуха, ві= 090;ряна віспа), визначені д = 86; проведення терапії, зберігалисn= 3; впродовж періоду тривалістю до 6 місяців після лікування ритуксимабl= 6;м.

Реакції з боку шкіри. Повідо = 84;лялося про тяжкі реакції з боку шкіри, такі як токсичний епідермальl= 5;ий некроліз (синдром Лайєлла) і синдром Сті = 74;енса – Джонсона (деякі з летальним наслідком) (див. розділ «Побічні реакції»). При виникне = 85;ні вказаних реакцій з боку шкіри, я&#= 1082;що є підозра на зв’язок із застосуванl= 5;ям препарату Трукс = 80;ма, лікування слід відмінити назавжди.=

Діти. Існують лише обмежені да = 85;і щодо застосуванl= 5;я дітям віком до 3 років.

= 056;евматоїдни&= #1081; артрит, гранулематl= 6;з з поліангії = 90;ом і мікроскопіm= 5;ний поліангіїт

Поп= ;уляції пацієнтів з ревматоїднl= 0;м артритом, як= 110; раніше не отримували лікування м = 77;тотрексато&#= 1084;

= 047;астосуванн&= #1103; препарату Труксима пацієнтам, які раніше н= 077; отримували лікування м = 77;тотрексато&#= 1084;, не рекомендуєm= 0;ься, оскільки сп = 88;иятливе співвідношk= 7;ння користі та р= 080;зику для цієї популяції н = 77; встановленk= 7;.

Інф= ;узійні реакції

= 047;астосуванн&= #1103; препарату Труксима асоціюєтьсn= 3; із пов’язанимl= 0; з інфузією реакціями, щ= 086; можуть бути зумовлені вивільненнn= 3;м цитокінів та/або інших хімічних медіаторів.

= 055;ремедикаці&= #1102;, що полягає у введенні аналгетика/ = 72;нтипіретик&#= 1072; та антигістамo= 0;нного препарату, необхідно проводити перед кожно = 02; інфузією препарату Труксима. Пацієнтам з ревматоїднl= 0;м артритом премедикацo= 0;ю глюкокортиl= 2;оїдами слід застосовувk= 2;ти перед кожно = 02; інфузією препарату Труксима з метою зменш = 77;ння частоти і тяжкості інфузійних = 88;еакцій (див. розділи «Спосіб застосуванl= 5;я та дози» та «Побічн = 10; реакції»).

= 055;ід час післяреєстl= 8;аційного застосуванl= 5;я ритуксимабm= 1; у пацієнтів = 079; ревматоїднl= 0;м артритом спостерігаl= 3;ися випадки тяжких інфузійних реакцій із л= 077;тальним наслідком. У пацієнтів з ревматоїднl= 0;м артритом більшість інфузійних реакцій, зареєстровk= 2;них в клінічних дослідженнn= 3;х, були легког = 86; або помірного ступеня тяжкості. Найбі = 83;ьш частими симптомами були алергі = 95;ні реакції, які проявлялисn= 3; у вигляді го= 083;овного болю, свербежу, подразненнn= 3; слизової оболонки горла, гіперемії, висипання, к= 088;опив’янки, артеріальнl= 6;ї гіпертензіo= 1; та гіпертер = 84;ії. Загалом кількість пацієнтів, у яких розвинулисn= 3; будь-які інфузійні реакції, бул= 072; більшою після першо = 11; інфузії, ніж після друго = 11; інфузії будь-якого з курсів лікування. Частота інфузійних реакцій знижуваласn= 3; при наступн = 80;х курсах лікування (див. розділ «Побічні ре = 72;кції»). Такі реакці = 11; зазвичай мали оборот = 85;ий характер пр = 80; зменшенні швидкості ч = 80; перериванн&= #1110; інфузії ритуксимабm= 1; і застосуванl= 5;і жарознижувk= 2;льних, антигістамo= 0;нних засобів, та в окремих випадках – к= 080;сню, внутрішньоk= 4;енного введення фізіологічl= 5;ого розчину чи бронходилаm= 0;аторів, а також глюкокортиl= 2;оїдів, якщо необхідно. Слід ретельно спостерігаm= 0;и за станом пацієнтів і = 79; захворюванl= 5;ями серця в анамнезі, а також за станом паці = 08;нтів, у яких раніш= 077; виникали серцево-лег = 77;неві побічні реакції. Залежно від ступеня тяжкості інфузійних реакцій і обсягу необхідногl= 6; втручання рекомендуєm= 0;ься тимчасове п = 77;реривання або відміна лікування препаратом Труксима. У більшості випадків, коли симптоми будуть повністю купірувані, інфузію можна понов = 80;ти зі зменшенням швидкості н = 72; 50 % (наприклад зі 100 мг/год до= 50 мг/год).

= 051;ікарські засоби для лікування реакцій гіп = 77;рчутливост&#= 1110;, наприклад адреналін, антигістамo= 0;нні препарати т = 72; глюкокортиl= 2;оїди, повинні бут = 80; наготові дл = 03; негайного з = 72;стосування у разі алергічної реакції на ф= 086;ні введення препарату Труксима.=

= 044;ані з безпеки застосуванl= 5;я препарату Т = 88;уксима пацієнтам з помірною серцевою не = 76;остатністю (клас ІІІ за класифікацo= 0;єю Нью-Йоркськ = 86;ї асоціації кардіологіk= 4; [NYHA]) або тяжким неконтрольl= 6;ваним серцево-суд = 80;нним захворюванl= 5;ям відсутні. У пацієнтів, які отримували лікування ритуксимабl= 6;м, спостерігаl= 3;ися випадки, кол= 080; вже наявні і= 096;емічні захворюванl= 5;я серця набували та = 82;их клінічних проявів, як стенокардіn= 3;, а також миготіння і тріпотіння передсердь. Тому до початку лікування препаратом Труксима слід зважит = 80; ризик розвитку серцево-суд = 80;нних ускладнень = 91; результаті інфузійних реакцій у пацієнтів і = 79; відомими серцевими захворюванl= 5;ями в анамнезі і у пацієнтів, у яких раніш= 077; виникали серцево-лег = 77;неві побічні реа = 82;ції, а також забезпечитl= 0; ретельний н = 72;гляд за такими пацієнтами під час введення препарату. Оскільки на фоні введення ритуксимабm= 1; може розвиватисn= 3; артеріальнk= 2; гіпотензія, = 089;лід утриматися від застосуванl= 5;я гіпотензивl= 5;их препаратів протягом 12 годин до інф= 091;зії препарату Труксима.=

Інфузі = 81;ні реакції у пацієнтів з гранулематl= 6;зом з поліангіїтl= 6;м і мікроскоп = 10;чним поліангіїтl= 6;м були подібн = 10; до таких, що спостерігаl= 3;ися у пацієнтів = 079; ревматоїднl= 0;м артритом у ході клінічних досліджень (див. розділ «Побічні реакції»).

Кардіа = 83;ьні розлади

У пацієнтів, які отримували лікування ритуксимабl= 6;м, були зареєстровk= 2;ні випадки стенокардіo= 1;, серцевої аритмії, зокрема миготіння і тріпотіння передсердь, серцевої недостатноl= 9;ті і/чи інфаркт= 091; міокарда. Тому за станом пацієнтів і = 79; серцевими з = 72;хворювання&#= 1084;и в анамнезі слід ретельно сп = 86;стерігати.

Інф= ;екції

= 047; огляду на механізм ді = 11; препарату Труксима і н= 072; те, що В-клітини відіграють важливу рол = 00; у підтриманнo= 0; нормальної імунної від = 87;овіді, у пацієнтів існує підвищений ризик виникнення інфекцій після лікування п = 88;епаратом Труксима. На фоні терапі = 11; препаратом Труксима можуть розвиватисn= 3; серйозні інфекції, у тому числі з летальним н = 72;слідком (див. розділ «Побічні реакції»). Препарат Труксима не слід призначати пацієнтам з гострими, тяжкими інфекціями (наприклад туберкульоk= 9;ом, сепсисом та опортуністl= 0;чними інфекціями) або пацієнтам з = 10; значно осла = 73;леним імунітетом (наприклад і= 079; дуже низьки = 84; рівнем CD4 або CD8) (див. розділ «Протипокаk= 9;ання»). Лікарям слі = 76; виявляти особливу увагу, розгл= 103;даючи питання про застосуванl= 5;я препарату Труксима пацієнтам з рецидивуючl= 0;ми чи хронічними інфекціями = 74; анамнезі аб = 86; з основними захворюванl= 5;ями, що можуть посилювати схильність пацієнтів д = 86; серйозних інфекцій, наприклад д = 86; гіпогаммагl= 3;обулінемії (див. розділ «Побічні реакції»). Рекомендуєm= 0;ься визначати рівні імуноглобуl= 3;інів до початку лікування препаратом Труксима.=

= 055;ацієнтів, у яких спостерігаn= 2;ться симптоми інфекції після терапії препаратом Труксима, необхідно негайно обстежити і призначити відповідне лікування. Д= 086; початку нас = 90;упного курсу лікування препаратом Труксима пацієнтів потрібно повторно обстежити щодо будь-якого п= 086;тенційного ризику розвитку інфекцій.=

= 044;уже рідко повідомлялl= 6;ся про випадки прогресуючl= 6;ї мультифокаl= 3;ьної лейкоенцефk= 2;лопатії (ПМЛ) з летальним наслідком після засто = 89;ування ритуксимабm= 1; для лікування р = 77;вматоїдног&#= 1086; артриту та аутоімунниm= 3; захворюванn= 0;, у тому числі системного червоного вовчака і васкуліту.=

= 055;ісля застосуванl= 5;я ритуксимабm= 1; повідомлялl= 6;ся про випадки ентеровіруl= 9;ного менінгоенцk= 7;фаліту, включаючи летальні.=

Хибноне= ;гативні результати серологічнl= 0;х тестів на інфекції. Через ризик хибнонегатl= 0;вних результатіk= 4; серологічнl= 6;го тестування = 89;лід розглянути альтернатиk= 4;ні методи діаг = 85;остики у разі виникнення симптомів, щ= 086; свідчать пр = 86; рідкісне інфекційне захворюванl= 5;я, зокрема вірус Західного Нілу і нейро= 073;ореліоз.

Вірусн = 80;й гепатит В=

Повідо = 84;лялося про випадки реактиваціo= 1; гепатиту В, у тому числі з летальним наслідком, у пацієнтів з ревматоїднl= 0;м артритом, гр= 072;нулематозо&= #1084; з поліангіїтl= 6;м і мікроскоп = 10;чним поліангіїтl= 6;м, які отримують ритуксимаб.

= 059; всіх пацієнтів д = 86; початку лікування препаратом Труксима слід здійснюватl= 0; скринінговl= 0;й аналіз на вірус гепатиту В (BГВ), який має включати як мінімум дослідженнn= 3; на HBsAg і HBcAb, а також може бути доповнений визначенняl= 4; інших показників згідно з місцевими рекомендацo= 0;ями. Препарат Труксима не слід застосовувk= 2;ти пацієнтам з активним ге = 87;атитом В. Пацієнтам з позитивнимl= 0; результатаl= 4;и серологічнl= 0;х досліджень на вірус геп= 072;титу В (HBsAg або HBcAb) пере= 076; початком лікування с = 83;ід проконсульm= 0;уватися зі спеціалістk= 2;ми із захворюванn= 0; печінки. Таких пацієнтів с = 83;ід спостерігаm= 0;и і вести згідно з місцевими медичними стандартамl= 0; з метою профілактиl= 2;и реактиваціo= 1; вірусу гепатиту В.

Піз= ;ня нейтропеніn= 3;

= 055;еред проведенняl= 4; кожного курсу лікування препаратом Труксима слід визначати ч = 80;сло нейтрофіліk= 4; у крові, а також регулярно протягом 6 місяців після припинення лікування і = 074; разі виявлення симптомів інфекції (див. розділ «Побічні реакції»).

Реа= ;кції з боку шкіри

= 055;овідомляло&= #1089;я про тяжкі реакції з боку шкіри, такі як токсичний епідермальl= 5;ий некроліз (синдром Лайєлла) і синдром Сті = 74;енса – Джонсона ( = 76;еякі з летальним наслідком) (див. розділ «&= #1055;обічні реакції»). При виникненні вказаних реакцій з боку шкіри, якщо є підозра на зв’язок із застосуванl= 5;ям препарату Трукс = 80;ма, лікування слід відмінити назавжди.

Іму= ;нізація

= 044;о початку терапії пре = 87;аратом Труксима лікарям слі = 76; розглянути статус вакцинації пацієнта і дотримуватl= 0;ся чинних рекомендацo= 0;й з імунізаці = 11;. Вакцинацію слід завершити н = 77; менше ніж за 4 тижні до першого введення препарату Труксима.=

= 041;езпеку імунізації живими вірусними вакцинами після терапії препаратом Труксима не вивчали. Таким чином, вакцинація живими віру = 89;ними вакцинами н = 72; фоні лікування препаратом Труксима аб = 86; на фоні зменшення кількості периферичнl= 0;х В-клітин не рекомендуєm= 0;ься.

= 055;ацієнтам, які отримували лікування препаратом = 58;руксима, можна застосовувk= 2;ти вакцини, що н&#= 1077; містять живих компонентіk= 4;. Проте при за= 089;тосуванні неживих вакцин може знижуватисn= 3; швидкість відповіді н = 72; вакцинацію. = 059; ході рандомізовk= 2;ного дослідженнn= 3; пацієнти з ревматоїднl= 0;м артритом, як= 110; отримували ритуксимаб = 10; метотрексаm= 0;, мали подібн = 91; частоту відповіді н = 72; введення анатоксину правця (39 % проm= 0;и 42 %), знижену частоту відповіді н = 72; пневмококоk= 4;у полісахариk= 6;ну вакцину (43 % проти 82 % прина= ;ймні до 2 серотипів пневмококоk= 4;их антитіл) та KHL-неоантиген = (47 % проти 93 %) при проведенні вакцинації через 6 місяців після введення ритуксимабm= 1; порівняно з = 090;акою у пацієнтів, які отримували тільки мето = 90;рексат. Якщо потреб = 72; у вакцинаці = 11; неживими вакцинами виникає під час лікуван = 85;я препаратом Труксима, її слід завершити н = 77; менше ніж за 4 тижні до початку наступного курсу лікування препаратом Труксима.=

= 030;з загального досвіду повторного лікування ритуксимабl= 6;м протягом одного року пацієнтів і = 79; ревматоїднl= 0;м артритом відомо, що кількість пацієнтів з позитивним титром антитіл проти S. рneumoniae, грипу, епідемічноk= 5;о паротиту, краснухи, ві= 090;ряної віспи та правцевого анатоксину була загало = 84; подібною до такої на початку лік = 91;вання.

Одн= ;очасне/посл= 110;довне застосуванl= 5;я інших х= воробомодиm= 2;ікуючих протиревмаm= 0;ичних препаратів пацієнтам з ревматоїднl= 0;м артритом<= /i>

= 054;дночасне застосуванl= 5;я препарату Труксима та протиревмаm= 0;ичних препаратів, окрім згаданих в розділах, де описується показання «ревматоїдl= 5;ий артрит» та дозування, н= 077; рекомендуєm= 0;ься.

= 044;ані клінічних досліджень = 08; надто обмеж = 77;ними, щоб на їх підставі можна було повною міро = 02; оцінити безпеку пос = 83;ідовного застосуванl= 5;я інших хвороб = 86;модифікуюч&#= 1080;х протиревмаm= 0;ичних препаратів (в тому числі інгібіторіk= 4; фактора некрозу пух = 83;ини та інших імунобіолоk= 5;ічних засобів) після лікування препаратом Труксима (ди= 074;. розділ «Вза = 08;модія з іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій»). Доступні дані свідча = 90;ь, що частота клінічно значущих інфекцій залишаєтьсn= 3; незміненою при застосу = 74;анні таких лікарських засобів у пацієнтів, які раніше отримували лікування і = 79; застосуванl= 5;ям ритуксимабm= 1;, але за таким= 080; пацієнтами необхідно вести ретельне спостережеl= 5;ня щодо ознак інфекцій, якщо після терапії препаратом Труксима застосованl= 6; біологічні засоби та/аб= 086; хворобомодl= 0;фікуючі протиревмаm= 0;ичні препарати.

Зло= ;якісні новоутвореl= 5;ня

= 030;муномодулю&= #1102;чі лікарські засоби можуть підвищити ризик злоякісних новоутвореl= 5;ь. Однак наявн = 10; дані не свідчать пр = 86; підвищений ризик злояк = 10;сних новоутвореl= 5;ь при застосуванl= 5;і ритуксимабm= 1; за аутоімунниl= 4;и показаннямl= 0;, крім ризику злоякісних новоутвореl= 5;ь, уже пов’яза = 85;ого з основним аутоімунниl= 4; захворюванl= 5;ям.

Ути= ;лізація невикористk= 2;ного препарату т = 72; препарату і = 79; простроченl= 0;м терміном пр = 80;датності. Надходженнn= 3; препарату у навколишнє середовище необхідно звести до мінімуму. Препарат не слід викидати у стічні води = 110; побутові відходи. Для утилізації необхідно використовm= 1;вати так звану «систему збору відходів» з = 72; наявності такої.

 

Зас= ;тосування у період вагітності або годуван = 85;я груддю.

Застосу= ;вання протизапліk= 6;них засобів чол = 86;віками та жінками=

З огляду на тривалий ча = 89; затримки ритуксимабm= 1; в організмі пацієнтів з В-клітинним виснаженняl= 4;, жінки репродуктиk= 4;ного віку повинн = 10; застосовувk= 2;ти ефективні методи конт = 88;ацепції під час лікування т = 72; впродовж 12 мі&= #1089;яців після закінчення терапії препаратом Труксима.

Ваг= ;ітність

Відомо, що імуноглобуl= 3;іни IgG проникають через плацентарнl= 0;й бар’єр. Ріве= 085;ь В-лімфоциті = 74; у новонароджk= 7;них, матері яких отримували лікування ритуксимабl= 6;м, не вивчався = 074; клінічних дослідженнn= 3;х. Достатніх т = 72; належним чином контрольовk= 2;них досліджень за участю вагітних жінок не про= 074;одили, однак повідомлялl= 6;ся про ми&#= 1085;уще виснаження пулу В-кліти= 085; та лімфопенію = 91; деяких немовлят, матері яких отримували ритуксимаб під час вагітності. Подібні ефе = 82;ти спостерігаl= 3;ись у дослідженнn= 3;х з тваринами. Тому препарат Труксима не слід призна = 95;ати вагітним жі = 85;кам, якщо тільки можлива користь терапії не перевищує потенційниl= 1; ризик для плода.

Невідо = 84;о, чи потрапля = 08; ритуксимаб = 91; грудне молоко. Одна= 082; з урахуванняl= 4; того, що імуноглобуl= 3;іни класу IgG, які циркулюють = 91; крові матер = 10;, потрапляютn= 0; у грудне молоко і ритуксимаб визначали у молоці лактуючих мавп, жінкам не слід годувати груддю в період лікування препар = 72;том Труксима т = 72; протягом 12 місяців після його з= 072;кінчення.

Году&= #1074;ання груддю

Обмеже = 85;і дані щодо екскреції ритуксимабm= 1; в грудне молоко свідчать пр = 86; дуже низьки = 81; його рівень в грудному молоці (відносна до= 079;а для немовляти менше 0,4 %). Декілька по = 74;ідомлень, що надійшли протягом періоду под = 72;льшого спостережеl= 5;ня за станом немовлят, як= 110; отримували грудне вигодовуваl= 5;ня, описують нормальний = 88;іст і розвиток дітей до 2 рок&= #1110;в. Однак, оскільки ці дані є обмеженими = 10; довгострокl= 6;ві результати щодо немовлят, як= 110; отримували грудне вигодовуваl= 5;ня, залишаютьсn= 3; невідомими, годування груддю не ре= 082;омендуєтьс&= #1103; під час лікування ритуксимабl= 6;м і оптимальн = 86; протягом 6 місяців піс = 83;я його припин = 77;ння.

У дослідженнn= 3;х на тваринах не виявлено шкідливого впливу ритуксимабm= 1; на репродук = 90;ивні органи.

 

= 047;датність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспl= 6;ртом або іншими механізмамl= 0;.

= 044;ослідження впливу препарату Трукси = 84;а на здатність керувати автомобілеl= 4; чи іншими механізмамl= 0; не проводил = 80;ся. Фармакологo= 0;чні особливостo= 0; та профіль побічних реакцій, зареєстровk= 2;них на сьогодні, вказують на те, що &= #1088;итуксимаб не впливає або виявляє незначний вплив на зда= 090;ність керувати автотранспl= 6;ртом або іншими м= 077;ханізмами.

 

Спосіб застосуванl= 5;я та дози.

Інm= 2;узії препарату Тру&#= 1082;сима слід проводити під ретельним наглядом до = 89;відченого медичного персоналу у спеціалізоk= 4;аних відділенняm= 3;, де можливе надання невідкладнl= 6;ї допомоги (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

Мед= 080;каментозна премедикацo= 0;я та профілак = 90;ика

= 055;еред кожним введенням препарату Тру&#= 1082;сима слід завжди проводити премедикацo= 0;ю із застосув = 72;нням жарознижувk= 2;льного та антигіст = 72;мінного засобів, наприклад парацетамоl= 3;у та дифенгідраl= 4;іну.

= 059; разі лікування дорослих пацієнтів і = 79; неходжкінсn= 0;кою лімфомою та хронічною лімфоцитарl= 5;ою лейкемією слід розгля = 85;ути доцільністn= 0; застосуванl= 5;я глюкокортиl= 2;оїдів, якщо препарат Тру&#= 1082;сима не застосовуюm= 0;ь у комбінаці = 11; із хіміотер = 72;пією, що містить глюкокортиl= 2;оїди.

Дітям із неходжкінсn= 0;кою лімфомою премедикацo= 0;ю парацетамоl= 3;ом та H1-антигі = 89;тамінним засобом (дифенгідра = 84;ін або еквівалент) слід здійснюватl= 0; за 30–60 хвилин до початку інфузії ритуксимабm= 1;. Окрім того, слід застосовувk= 2;ти преднізон (див. таблицю 2= ).

= 055;ацієнтам з ревматоїднl= 0;м артритом премедикацo= 0;ю із застосуванl= 5;ям 100 мг метилпреднo= 0;золону внутрішньоk= 4;енно слід завершити з = 72; 30 хвилин до інфузії препарату Тру&#= 1082;сима, що = 73; знизити частоту та тяжкість інфузійних реакцій.

= 055;ацієнтам із гранулематl= 6;зом з поліангії = 90;ом (гранулемат = 86;зом Вегенера) аб= 086; пацієнтам з мікроскопіm= 5;ним поліангіїтl= 6;м рекомендовk= 2;но внутрішньоk= 4;енне введення метилпреднo= 0;золону у дозі 1000 мг/добу протягом 1–3 днів перед першою інфузією препарату Трукси&#= 1084;а (останню доз= 091; метилпреднo= 0;золону можна ввест = 80; у той самий день, що і першу дозу препарату Трукси&#= 1084;а). Надал&= #1110; пацієнтам слід перорально приймати преднізон п = 86; 1 мг/кг/добу (не більше 80 мг/добу і зменшувати дозу якомог = 72; швидше, зважаючи на клінічну потребу) протягом та після засто = 89;ування препарату Трукси&#= 1084;а.

Профілак&#= 1090;ика пневмонії, спричиненоo= 1; Рneumocystis jirovecii, рекомендуєm= 0;ься пацієнтам і = 79; гранулематl= 6;зом з поліангіїтl= 6;м (ГПА)/мікроск&#= 1086;пічним поліангіїтl= 6;м (МПА) під час та після лікування препаратом Труксима відповідно до місцевих настанов з клінічної практики.=

Дозуван= ;ня

Нех&#= 1086;джкінська лімфома=

Фол&#= 1110;кулярна неходжкінсn= 0;ка лімфома

Комбінован&= #1072; терапія

Реl= 2;омендована доза препарату Тру&#= 1082;сима у комбінаці = 11; з хіміотерапo= 0;єю для індукці = 81;ного лікування раніше не лікованих пацієнтів або пацієнтів з рецидивуючl= 0;ми/рефракте&#= 1088;ними фолікулярнl= 0;ми лімфомами становить 375 м= г/м2 поверхні тіла на цикл із загально = 02; тривалістю лікування д = 86; 8 циклів.

Прk= 7;парат Труксима слід вводит = 80; в 1-й день кожн= ого циклу хіміотерапo= 0;ї після внутрішньоk= 4;енного введення кортикостеl= 8;оїдного компонента хіміотерапo= 0;ї, якщо він передбаченl= 0;й схемою лікування.=

Під&#= 1090;римуюча терапія=

Ран&#= 1110;ше не лікована фолікулярнk= 2; лімфома

Раl= 5;іше не ліковани = 84; хворим, у яких було от= 088;имано відповідь н = 72; індукційну терапію, пре= 087;арат Труксима призначаютn= 0; у дозі 375 мг/м2 поверхні тіла 1 раз на 2 місяці (чере= 079; 2 місяці післ&#= 1103; останньої д = 86;зи індукційноo= 1; терапії) до прогресуваl= 5;ня захворюванl= 5;я або впродов = 78; максимальнl= 6;го періоду 2 роки (загало= 084; 12 інфузій).

Р= ецидивуюча/ = 88;ефрактерна фолікулярнk= 2; лімфома

Хвl= 6;рим з рецидивуючl= 6;ю/рефрактер&#= 1085;ою фолікулярнl= 6;ю лімфомою, у яких було отримано ві = 76;повідь на індукцій = 85;у терапію, препарат Труксима пр = 80;значають у дозі 375 мг/м2 поверхні тіла 1 раз на 3 місяці (чере= 079; 3 місяці післ&#= 1103; останньої дози індукційноo= 1; терапії) до прогресуваl= 5;ня захворюванl= 5;я або впродов = 78; максимальнl= 6;го періоду 2 роки (загало= 084; 8 інфузій).

Монотерапі&= #1103;

Рец&#= 1080;дивуюча/реф= ;рактерна фолікулярнk= 2; лімфома

Реl= 2;омендована доза препарату Труксима пр = 80; застосуванl= 5;і як монотерапіo= 1; для індукційноk= 5;о лікування д = 86;рослих пацієнтів з фолікулярнl= 0;ми лімфомами ІІІ̵= 1;IV стадій, які є резистентнl= 0;ми до хіміотерапo= 0;ї або знаходятьсn= 3; у стадії другого або подальшого рецидиву після хіміотерапo= 0;ї, становить 375 мг/м2 поверm= 3;ні тіла і вводи= 090;ься шляхом внут = 88;ішньовенно&#= 1111; інфузії 1 раз на тиждень протягом 4 тижнів.

Реl= 2;омендована доза при повторному застосуванl= 5;і препарату Труксима як монотерапіo= 1; пацієнтам, у яких було отримано відповідь н = 72; попередню монотерапіn= 2; препаратом = 58;руксима з приводу рецидивуючl= 6;ї/рефрактер&#= 1085;ої фолікулярнl= 6;ї лімфоми, становить 375 мг/м2 поверхні ті = 83;а і вводиться = 096;ляхом внутрішньоk= 4;енної інфузії 1 раз на тиждень п= 088;отягом 4 тижнів.

Диф&#= 1091;зна В-великоклі = 90;инна неходжкінсn= 0;ка лімфома

Прk= 7;парат Труксима слід застосовувk= 2;ти у комбінаці = 11; з хіміотерапo= 0;єю за схемою CHOP. Рекомендовk= 2;на доза препарату Труксима – 375 мг/м2 поверхні тіла – вводиться в 1-й день кожного циклу 8-циклової хіміотерапo= 0;ї після внутрішньоk= 4;енного введення ко = 88;тикостерої&#= 1076;ного компонента схеми CHOP. Безпk= 7;ка та ефективнісm= 0;ь застосуванl= 5;я препарату Труксима у комбінації = 79; іншими хіміотерапk= 7;втичними препаратамl= 0; для лікуван = 85;я дифузних В-великоклі = 90;инних неходжкінсn= 0;ких лімфом не вс= 090;ановлені.

Кор&#= 1077;кція дози в ході т&#= 1077;рапії

Змk= 7;ншувати дозу препарату Труксима не рекомендуєm= 0;ься. Якщо препарат Труксима вв = 86;дять у комбінаці = 11; з хіміотерапo= 0;єю, потрібно керуватися стандартниl= 4;и рекомендацo= 0;ями щодо зниження дози хіміотерапk= 7;втичних препаратів.

Хро&#= 1085;ічний лімфолейкоk= 9;

У пацієнтів з хронічним лімфолейкоk= 9;ом за 48 годин до початку інфузії препарату Труксима необхідно провести профілактиl= 2;у із застосув = 72;нням адекватної гідратації та засобів, які зменшують рівень сечової кис = 83;оти, з метою зниження ризику синд = 88;ому лізису пухлини.

Прl= 0; кількості лімфоцитів більше 25 × 109/л рекомендуєm= 0;ься призначеннn= 3; преднізону/ = 087;реднізолон&= #1091; у дозі 100 мг внутрішньоk= 4;енно незадовго перед інфузією препарату Труксима з метою зменшення частоти і тяжкості го = 89;трих інфузійних реакцій та/а= 073;о синдрому вивільненнn= 3; цитокінів.=

Реl= 2;омендована доза препарату Труксима у к= 086;мбінації з хіміотерапo= 0;єю для раніше н= 077; лікованих хворих і хворих з рецидивуючl= 0;м/рефрактер&#= 1085;им хронічним лімфолейкоk= 9;ом становить 375 мг/м2 поверхні тіла і вводиться в 0-й день першо&= #1075;о циклу з наступним в = 74;еденням 500 мг/м2 поверхні тіла в 1-й день кожного наступного циклу протягом 6 циклів. Хіміотерапo= 0;ю слід проводити після інфузії препарату Труксима.=

Рев&#= 1084;атоїдний артрит

Куl= 8;с терапії препаратом Труксима складаєтьсn= 3; з 2 внутрішньоk= 4;енних введень препарату п = 86; 1000 мг. Рекомендовk= 2;на доза препарату Труксима становить 1000 м= ;г внутрішньоk= 4;енно. Наступне введення пр = 77;парату у дозі 1000 мг проводитьсn= 3; через 2 тижні.<= o:p>

Поm= 0;ребу у подальших курсах визначають через 24 тижні після попередньоk= 5;о курсу. У цей час повторн = 77; лікування необхідно п = 88;оводити, якщо зберігаютьl= 9;я ознаки залишкової активності захворюванl= 5;я; в іншому раз= 110; повторне лікування слід відкласти д = 86; поновлення активності захворюванl= 5;я.

Доl= 9;тупні дані свідчать, що клінічна відповідь зазвичай до = 89;ягається протягом 16–24 тижнів після початковогl= 6; курсу лікування. Питання щод = 86; продовженнn= 3; терапії необхідно повторно розглянути стосовно пацієнтів, у яких впродовж цього періоду час = 91; відсутні очевидні докази терапевтичl= 5;ої користі.=

Гранул = 77;матоз з поліангії = 90;ом і мікроскопіm= 5;ний поліангіїт

Рекоме = 85;дована доза препарату Тр= 091;ксима для індукці = 11; ремісії гранулематl= 6;зу з поліангії = 90;ом і мікроскопіm= 5;ного поліангіїтm= 1; становить 375 мг/м2 поверхні тіла, що вводиться ш = 83;яхом внутрішньоk= 4;енної інфузії оди = 85; раз на тижде= 085;ь протягом 4 тижнів (всього 4 інфузії).

Дозування в особливих випадках<= /u>

Діти

Неходжкінс= ;ька лімфома

= 044;ітям віком ≥ 6 місяців – < 18 років із раніше не лікованою поширеною CD20-позитивною ДВВКЛ/ЛБ/BЛБ/Л&= #1055;ЛБ ритуксимаб слід застосовувk= 2;ти у комбінаці = 11; з системною хіміотерапo= 0;єю LMB (Lymphome Malin B) (див. таблиці 2 та 3). Рекомендовk= 2;на доза ритуксимабm= 1; становить 375 мг/м2 площі поверхні тіла, яку вводять шля = 93;ом внутрішньоk= 4;енної інфузії. Корекція дози ритукс = 80;мабу (окрім за площею поверхні ті = 83;а) не потрібна.

= 041;езпека та ефективн = 10;сть застосуванl= 5;я ритуксимабm= 1; дітям віком ≥ 6 місяців – < 18 років не встановленo= 0; для інших показань, окрім раніш = 77; не ліковано = 11; поширеної CD20-позитивної ДВВКЛ/ЛБ/BЛБ/Л&= #1055;ЛБ. Існують лиш = 77; обмежені дані щодо застосуванl= 5;я дітям віком до 3 років. Рит= уксимаб не слід застосовувk= 2;ти дітям віком < 6 місяців із CD20-позитивною дифузною B-великокліт= 080;нною лімфомою.

 

= 058;аблиця 2. Режим дозування ритуксимабm= 1; для дітей із нех= 086;джкінською лімфомою<= /p>

&= #1062;икл

&= #1044;ень лікування

&= #1044;етальна інформація щодо введення

&= #1055;рефаза (COP)

&= #1088;итуксимаб не застосовує= 090;ься

-=

&= #1030;ндукційний курс 1

(= COPDAM1)

&= #1044;ень 2

(= відповідає дню 6 префази= )

&= #1055;ерша інфузія ритуксимаб= 091;

&= #1055;ід час першого індукційно= 075;о курсу предн&#= 1110;зон застосовую= 090;ь як частину курсу хіміотерап= 110;ї. Преднізон слід застосовув= 072;ти до введення ритуксимаб= 091;

&= #1044;ень 1

&= #1044;руга інфузія ритуксимаб= 091;

&= #1056;итуксимаб слід вводити через 48 годин після першої інфузії ритуксимаб= 091;

&= #1030;ндукційний курс 2

(= COPDAM2)

&= #1044;ень 2

&= #1058;ретя інфузія рит&#= 1091;ксимабу

&= #1059; другому індукційно= 084;у курсі преднізон н&#= 1077; застосовує= 090;ься під час введення ритуксимаб= 091;

&= #1044;ень 1

&= #1063;етверта інфузія ритуксимаб= 091;

&= #1056;итуксимаб слід вводити через 48 годин після третьої інфузії ритуксимаб= 091;

&= #1050;онсолідаці= ;йний курс 1

(= CYM/CYVE)

&= #1044;ень 1

&= #1055;’ята інфузія &= #1088;итуксимабу= ;

&= #1055;реднізон не застосовую= 090;ь під час введення ритуксимаб= 091;

&= #1050;онсолідаці= ;йний курс 2

(= CYM/CYVE)

&= #1044;ень 1

&= #1064;оста інфузія ритуксимаб= 091;

&= #1055;реднізон не застосовую= 090;ь під час введення ритуксимаб= 091;

&= #1050;урс підтримува= 083;ьної терапії 1 (M1)

&= #1044;ні 25–28 консолідац= 110;йного

&= #1082;урсу 2 (CYVE)

&= #1088;итуксимаб не застосовую= 090;ь

&= #1055;очинають, коли після консолідац= 110;йного

&= #1082;урсу 2 (CYVE) відбулося відновленн= 103; у периферич&#= 1085;ій крові АЧН до > 1,0 × 109/л та тромбоциті= 074; до > 100 × 109 л. <= /span>

&= #1050;урс підтримува= 083;ьної терапії 2 (M2)

&= #1044;ень 28 курсу підтр= ;имувальної терапії 1 (M1)<= /span>

&= #1088;итуксимаб не застосовую= 090;ь

&= #8211;

&= #1040;ЧН – абсолютне число нейтрофілі= 074;; COP – циклофосm= 2;амід, вінкристин, преднізон;

C= OPDAM – циклофосфа= 084;ід, вінкристин, преднізон, д&= #1086;ксорубіцин= ;, метотрекса= 090;;

C= YM – цитарабін (арацитин, арa-C), мeтотрек= 089;ат; CYVE – цитарабі = 85; (арацитин, арa-C), вепозид (VP= 16)

 =

Таблиц = 03; 3. План лікування дітей із неходжкінсn= 0;кою лімфомою: супутня хіміотерапo= 0;я з = 088;итуксимабо&= #1084;

&= #1055;одробиці щодо введення

По&= #1089;лідовні курси слід застосовув= 072;ти відразу після відно&#= 1074;лення числа клітин крові та якщо стан па&= #1094;ієнта це дозволяє, за винятком курсів підт&#= 1088;имувальної терапії, які застосовую= 090;ься з інтервалам= 080;

28 днів.

BЛБ – лейкоз Беркітта (гострий лейкоз зі зрілих В клітин); СМР –= ; спинномозк= 086;ва рідина;

ЦНС – центральна нервова система; HDMTX – метотрекса= 090; у високій дозі;  ЛДГ – лактатдегі= 076;рогеназа.

 

Хво= 088;і літнього віку (>65 років). = Хворим літнього віку корекція дози не потр= 110;бна.

Спос&= #1110;б введення

Препар = 72;т Труксима вводять внутрішньоk= 4;енно інфузійно (повільно) через окремий кат = 77;тер.

Не можн= 072; вводити препарат внутрішньоk= 4;енно струминно ч = 80; болюсно.

Пацієн = 90;и повинні перебувати під ретельн = 80;м наглядом щодо появи синдрому вивільненнn= 3; цитокінів (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»). Пацієнти, в яких розвиваютьl= 9;я прояви тяжких реак = 94;ій, зокрема виражена задишка, бронхоспазl= 4; або гіпоксія, потребують негайного перериваннn= 3; інфузії. Після виникнення таких реакц = 10;й пацієнтів з неходжкінсn= 0;кою лімфомою потрібно обстежити н = 72; ознаки синдрому лі = 79;ису пухлини, у тому числі провести відповідні лабораторнo= 0; аналізи, а також рентгеногрk= 2;фію грудної клітки для виявлення інфільтратo= 0;в у легенях. Інфузії не слід поновлюватl= 0;, поки повністю не зникнуть ус = 10; симптоми та не нормаліз = 91;ються лабораторнo= 0; показники і = 076;ані рентгеногрk= 2;фії грудної клітки. Тоді інфузію мож = 85;а поновити зі швидкістю, щ= 086; становить н = 77; більше ніж половину початкової швидкості. Якщо такі ж тяжкі побічні реакції тра = 87;ляються і вдруге, слід серйозно обміркуватl= 0; рішення стосовно припинення лікування у конкретномm= 1; випадку.

Реакці = 11; легкої або помірної тяжкості, по= 074;’язані з інфузією (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»), зазвичай минають при зменшенні швидкості інфузії. Швидкість інфузії можна збільшити при полегшенні симптомів.=

Перша інфузія

= 056;екомендова&= #1085;а початкова швидкість інфузії становить 50 мг/год; через 30 хвилин її можна збільшуватl= 0; на 50 мг/год кожні 30 хвилин до досягнення максимальнl= 6;ї швидкості 400 мг/год.

Под= альші інфузії

Всі показання<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -font-kerning: 0pt;mso-fareast-language:UK;mso-bidi-font-weight:bold'>

= 055;одальші інфузії препарату Тру&#= 1082;сима можна розпочинатl= 0; зі швидкіст = 02; 100 мг/год, збільшуючи її через кожні 30 хвили&= #1085; на 100 мг/год до досягнення максимальнl= 6;го показника 400 мг/год.

Ді= ти

Не= ходжкінськk= 2; лімфома

Перша інфузія

= 056;екомендова&= #1085;а початкова швидкість інфузії становить 0,5 мг/кг/год (максимальн = 86; 50 мг/годину); швидкість інфузії можна збільшуватl= 0; на 0,5 мг/кг/годl= 0;ну кожні 30 хвилин за умови відсутностo= 0; гіперчутлиk= 4;ості або інфузійних реакцій мак = 89;имально до 400 мг/годину= ;.

Подальш= ;і інфузії

= 055;одальші дози ритуксимабm= 1; можна вводити з початковою швидкістю 1 мг/кг/годину (максимальн = 86; 50 мг/годину); швидкість інфузії мож = 85;а збільшуватl= 0; на 1 мг/кг/годину кожні 30 хвили&= #1085; максимальнl= 6; до 400 мг/годину= ;.

Лише ревматоїднl= 0;й артрит

Аль= ;тернативна схема подальшого застосуванl= 5;я із більшою швидкістю і = 85;фузії

= 071;кщо у пацієнта н= 077; виникло серйозних інфузійних реакцій на першу чи наступну інфузію препарату Тру&#= 1082;сима у дозі 1000 мг при введенні за стандартноn= 2; схемою, друг= 091; та наступні інфузії препарату м = 86;жна проводити і = 79; більшою швидкістю, вводячи препарат у тій самій концентрацo= 0;ї, що і у попередніх = 10;нфузіях (4 мг/мл в об’ємі 250 мл). Препарат вводять зі швидкістю 250 мг/год протягом перших 30 хвил&= #1080;н і зі швидкістю 600 мг/год – протягом наступних 90 хвилин. Якщо пацієнт переносить більшу швидкість інфузії, надалі препарат мо = 78;на вводити за цією схемою.

Пацієн= 090;ам із клінічно значущими серцево-суд = 80;нними захворюванl= 5;ями, в тому числі аритмією, аб= 086; тим, у кого виникали серйозні ін = 92;узійні реакції на попереднє застосуванl= 5;я будь-якого біологічноk= 5;о лікарськогl= 6; засобу або ритуксимабm= 1;, не слід збільшуватl= 0; швидкість інфузії.

Правил = 72; приготуванl= 5;я і зберіганн = 03; розчину

= 055;репарат Труксима постачаєтьl= 9;я у стерильни = 93; апірогенниm= 3; флаконах дл = 03; одноразовоk= 5;о використанl= 5;я, що не містят= 100; консервантo= 0;в.

Набира = 02;ть потрібну кількість препарату Т = 88;уксима в асептични = 93; умовах і розводять д = 86; розрахункоk= 4;ої к&= #1086;нцентрації ритуксимабm= 1; (1–4 мг/мл) в інфузійномm= 1; флаконі (пакеті) зі стерильним апірогенниl= 4; 0,9 % розчином натрію хлориду або 5 % розчином гл = 02;кози. Для перемішуваl= 5;ня розчину обережно перевертаюm= 0;ь флакон (пакет), щоб уникнути пі = 85;оутворення. Слід забезпечитl= 0; стерильнісm= 0;ь приготованl= 6;го розчину. Оскільки лікарський засіб не містить ніяких антибактерo= 0;альних консервантo= 0;в чи бактеріостk= 2;тичних засобів, слі= 076; дотримуватl= 0;сь правил асептики. П= 088;епарат перед застосуванl= 5;ям слід спочатку оглянути щодо наявно = 89;ті сторонніх домішок або зміни забарвленн= я.

Пр= 080;готований розчин для інфузій в 0,9 % розчині натрію хлориду зберігає фізичну та хімічну стабільнісm= 0;ь протягом 30 днів при тем= 087;ературі від 2 до 8 °C та протягом 24 годин при кі= 084;натній температурo= 0; (не вище 30 °C). Приготованl= 0;й розчин для інфузій в 5 % розчині глюкози зберігає фізичну та хімічну ста = 73;ільність протягом 24 годин при температурo= 0; від 2 до 8 °C та протягом 12 годин при кімнатній температурo= 0; (не вище 30 °C). З мікробіолоk= 5;ічної точки зору приготованl= 0;й розчин для інфузій слі = 76; використатl= 0; негайно. У випадку невикористk= 2;ння препарату негайно після відкриття ф = 83;акона термін та умови зберігання = 08; відповідалn= 0;ністю користувачk= 2;; допускаєтьl= 9;я зберігання протягом не більше 24 годин при температурo= 0; від 2 до 8 ºС, крім випадків, коли розведення проводитьсn= 3; у валідован = 80;х контрольовk= 2;них асептичних = 91;мовах.

 

П= ередозуванl= 5;я.

= 044;освід застосуванl= 5;я ритуксимабm= 1; у дозах, вищи&#= 1093; за рекомендовk= 2;ні для внутрішньоk= 4;енного введення, у клінічних дослідженнn= 3;х обмежений. Н= 072; сьогодні найвища внутрішньоk= 4;енна доза ритуксимабm= 1;, що була досліджена = 91; людини, становить 5000 мг (2250 мг/м2). Цю дозу було застосованl= 6; у клінічном = 91; дослідженнo= 0; зі збільшенняl= 4; дози пацієнтам і = 79; хронічною лімфоцитарl= 5;ою лейкемією. Додаткових загроз безпеці пацієнтів виявлено не було.

= 059; разі передозуваl= 5;ня слід негайн = 86; перервати інфузію та уважно спостерігаm= 0;и за станом пацієнта.=

В ході післяреєстl= 8;аційного спостережеl= 5;ня повідомлялl= 6;ся про п’ять випадків передозуваl= 5;ня ритуксимабl= 6;м. У трьох випадках пр = 86; небажані явища не повідомлялl= 6;ся. В інших двох випадках повідомлялl= 6;ся про грипоподібl= 5;і симптоми пр = 80; застосуванl= 5;і ритуксимабm= 1; в дозі 1,8 г та про дихальн = 91; недостатніl= 9;ть з летальним наслідком при застосуванl= 5;і ритуксимабm= 1; в дозі 2 г.

 

П= обічні реакції.

Неходж = 82;інські лімфоми і хронічний лімфолейкоk= 9;

= 047;агальний профіль безпеки застосуванl= 5;я ритуксимабm= 1; при неходжкінсn= 0;кій лімфомі та хронічному лімфолейкоk= 9;і визначений на основі даних щодо пацієнтів, які брали участь у клінічних дослідженнn= 3;х, та на основі даних після = 88;еєстраційн&#= 1086;го спостережеl= 5;ня. Пацієнти отримували ритуксимаб або як монотерапіn= 2; (для індукційноk= 5;о лікування ч = 80; підтримуючl= 6;го лікування після індукційноk= 5;о), або у комбінації = 79; хіміотерапo= 0;єю.

= 053;айбільш часті побічні реакції у пацієнтів, які отримували ритуксимаб, були пов’яз = 72;ні з інфузійно = 02; реакцією та розвивалисn= 3; у більшості пацієнтів під час першої інфузії. Частота появи побічних реакцій, пов’язаних = 79; інфузією, істотно зменшуєтьсn= 3; під час наст= 091;пних інфузій і становить менше 1 % після введення восьмої доз = 80; ритуксимабm= 1;.

= 042;ипадки інфекцій (переважно бактеріальl= 5;их і вірусних) спостерігаl= 3;ися протягом клінічних досліджень приблизно у 30<= /span>–55 % пацієнтів із неходжкінсn= 0;кою лімфомою та = 091; 30–50 % пацієнтів з хронічним лімфолейкоk= 9;ом.

= 053;айчастішим&= #1080; серйозними побічними реакціями б = 91;ли реакції, пов’язані з інфузією (у тому числі синдром вивільненнn= 3; цитокінів, синдром лізису пухлини); інфекції; явища з боку серцево-суд = 80;нної системи (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

= 030;нші серйозні побічні реакції включали ре = 72;ктивацію гепатиту В т= 072; прогресуючm= 1; мультифокаl= 3;ьну лейкоенцефk= 2;лопатію (ПМЛ) (див. розд= ;іл «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

Далі наводяться побічні реакції, що спостерігаl= 3;ися під час монотерапіo= 1; ритуксимабl= 6;м або при комбінованl= 6;му застосуванl= 5;і з хіміотерапo= 0;єю. У кожній групі за частотою побічні реакції нав = 86;дяться у порядку зменшення серйозностo= 0;. Для опису частоти побічних реакцій використовm= 1;ються такі категорії: дуже часті (≥&n= bsp;1/10), часті (≥ 1/100 і < 1= /10), нечасті (≥ 1/1000 = 10; < 1/100), поодинокі (≥&nb= sp;1/10000 і < 1/1000), рідкісні (< 1/10 00= 0), частота нев = 10;дома (не може бути розрахованk= 2; на основі на= 103;вних даних). Побічні реакції, ідентифікоk= 4;ані тільки протягом післяреєстl= 8;аційного спостережеl= 5;ня, частота яки = 93; не може бути розрахованk= 2;, вказані у категорії «частота не = 74;ідома».

Інфе&= #1082;ції та інвазії: дуже часті – бактер= 110;альні інфекції, вірусні інфекції, бр= 086;нхіт*; часті – сепсис, пневмонія*, фебрильна інфекція*, оп&#= 1077;різуючий лишай*, інфекції дихальних шляхів*, грибкові інфекції, інфекції невідомої етіології, гострий бронхіт*, синусит*, геп&#= 1072;тит В1; поодино&#= 1082;і – серйозні вірусні інфекції2, пневмоциcтн = 72; пневмонія, спричинена Pneumocystis jirovecii; р= ідкісні – прогресуючk= 2; мультифокаl= 3;ьна лейкоенцефk= 2;лопатія;  частот = 72; невідома – ентеровіруl= 9;ний менінгоенцk= 7;фаліт2,8.

Пору&= #1096;ення з боку крові та лімфатичноo= 1; системи: дуже ча= 089;ті = 211; нейтро= 087;енія, лейкопенія, фебрильна нейтропеніn= 3;*, тромбоцитоl= 7;енія*; часті – анемія, панцитопенo= 0;я*, гранулоцитl= 6;пенія*; нечасті – порушення згортання крові, апластична анемія, гемолітичнk= 2; анемія, лімфаденопk= 2;тія; рідкісні – транзиторнk= 7; підвищення рівня IgM в сиро= ;ватці крові; часто= та невідома – пізня нейтропеніn= 3;3.

Пору&= #1096;ення з боку імунної системи: дуже часті – інфузійні реакції4, ангіоневроm= 0;ичний набряк; част= і – підвищена чутливість; = поодинокі – анафілаксіn= 3;; рідкісні – синдром лізису пухлини, синдром вивільненнn= 3; цитокінів4, реакція по типу сироватковl= 6;ї хвороби; час= тота невідома – гостра оборотна тромбоцитоl= 7;енія, пов’язана з інфузією4.<= /o:p>

Пору&= #1096;ення обміну речовин, метаболізмm= 1;: часті – гіперглікеl= 4;ія, зниження маси тіла, периферичнo= 0; набряки, набряки обличчя, підвищення активн&= #1086;сті лактатдегіk= 6;рогенази, гіпокальціn= 8;мія.

Псих&= #1110;чні порушення<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -font-kerning: 0pt;mso-fareast-language:UK'>: нечаст= ;і – депресія, нервовість.

Невр&= #1086;логічні порушення<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -font-kerning: 0pt;mso-fareast-language:UK'>: часті – парестезії, гіпестезії, тривога, безсоння, ва= 079;одилатація, запаморочеl= 5;ня, неспокій; не= часті – спотвореннn= 3; смаку; рідкі= сні – периферичнk= 2; нейропатія, параліч лицевого не = 88;ва5; частота нев&= #1110;дома – краніальнk= 2; нейропатія, втрата інши = 93; видів чутливості= 5.

Пору&= #1096;ення з боку органів зор = 91;: часті – порушення сльозовидіl= 3;ення, кон’юнктивo= 0;т; рідкісні – тяжка втрат = 72; зору5.

Пору&= #1096;ення з боку орган= 110;в слуху та вестибулярl= 5;ого апарату: часті – дзвін у вухах, біль у вухах; часто= та невідома – втрата слух = 91;5.

Пору&= #1096;ення з боку серцево-суд = 80;нної системи: часті= = 211; &#= 1110;нфаркт міокарда4, 6, *,= ари&= #1090;мія*, фібриляція передсердь*, тахікардія*, порушення з боку серця*; l= 5;ечасті – лівошлуночl= 2;ова недостатніl= 9;ть*, суправентрl= 0;кулярна тахікардія*, шлуночкова тахікардія*, стенокардіn= 3;*, ішемія міокарда*, брадикардіn= 3;; поодинокі<= /span> – тяжкі захворюванl= 5;я серця4,= 6; рі= 076;кісні – серцева недостатніl= 9;ть4,= 6.

С= удинні порушення<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;let= ter-spacing: -.05pt;mso-font-kerning:0pt;mso-fareast-language:UK'>: ча= 089;ті – артеріальнk= 2; гіпертензіn= 3;, ортост = 72;тична гіпот&#= 1077;нзія, артеріальнk= 2; гіпотензія; = рідкісні – васкуліт (переважно шкірний), лейкоцитокl= 3;астичний васкуліт.=

П= орушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостінl= 5;я: ча= 089;ті –брон&= #1093;оспазм4, захворюванl= 5;я дихальної с = 80;стеми, біль у грудній клітці, задишка, збі= 083;ьшення кашлю, нежить; неча= сті – астма, облітеруючl= 0;й бронхіоліт, ураження ле = 75;ень, гіпоксія; по= одинокі – інтерстиціk= 2;льне захворюванl= 5;я легень7; рі&#= 1076;кісні – дихальна недостатніl= 9;ть4; час= 090;ота невідома – легеневі інфільтратl= 0;.

Шлун&= #1082;ово-кишковo= 0; порушення<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -font-kerning: 0pt;mso-fareast-language:UK'>: дуже часті – нуk= 6;ота; часті – блювання, діарея, абдомінальl= 5;ий біль, дисфаг= 110;я, стоматит, запор, дисп= 077;псія, анорексія, подразненнn= 3; в горлі; неча= ;сті – здуття живота; рідк= існі – шлунково-к = 80;шкова перфорація= 7.

Пору&= #1096;ення з боку шкіри і підшкірно = 11; клітковини: дуk= 8;е часті – свербіж, висипання, алопеція*; ча= ;сті – кропив’янкk= 2;, пітливість, нічна пітливість, розлади з боку шкіри*; l= 8;ідкісні – тяжкі бульозні шкірні реакції, синдром Сті = 74;енса – Джонсона, токсичний епідермальl= 5;ий некроліз (си= 085;дром Лайєлла)7.<= /span>

= 055;орушення з боку опорно-рухо = 74;ої системи та сполучної тканини: ча&= #1089;ті – м&= #8217;язовий гіпертонус, міалгія, бол= 110; в суглобах, біль у спині, біль у шиї, болі.

Пор&#= 1091;шення з боку нирок та сечовидільl= 5;ої системи: рідкісні – ниркова недостатніl= 9;ть4.

Заг&#= 1072;льні розлади та реакції у місці введення: дуже часті – гарячка, озноб, астенія, головний біль; часті – біль у пухлині, припливи, нездужання, синдром застуди, слабкість*, тремтіння*, поліорганнk= 2; недостатніl= 9;ть4*; поодинокі – біль у місці інфузії.

Обс&#= 1090;еження: дуже часті = 211; зниження рівня IgG.

Длn= 3; кожної побічної реакції показник ча = 89;тоти виникнення розраховувk= 2;вся на основі реакцій усі = 93; ступенів тяжкості (ві= 076; легкої до тяжкої), за винятком побічних реакцій, позначених «*», показник частоти виникнення яких розраховувk= 2;вся на основі лише тяжких реакцій (≥ 3 с&#= 1090;упеня тяжкості за загальними критеріями токсичностo= 0; Національнl= 6;го інституту р = 72;ку (NCI)).

1 В тому числo= 0; реактиваціn= 3; та первинні інфекції; частота при застосуванl= 5;і режиму R-FC (ритm= 1;ксимаб-флуд&#= 1072;рабін і циклофосфаl= 4;ід) при рецидивуючl= 6;му/рефракте&#= 1088;ному хронічному лімфолейкоk= 9;і.

2 Також див. розділ «Інфекції» нижче.

3 Також див. розділ «Побічні реакції з боку крові» нижче.

4 Також див. розділ «Інфузійні реакції» ни = 78;че. Рідко повідомлялl= 6;сь про летальн = 10; випадки.

5 Симптоми че= ;репно-мозко= 074;ої нейропатії. Спостерігаl= 3;ись у різний час протягом періоду до декількох місяців після завершення терапії рит = 91;ксимабом.

6 Спостерігаl= 3;ись переважно у пацієнтів з = 088;аніше перенесениl= 4;и серцевими захворюванl= 5;ями та/або у разі кардіотоксl= 0;чної хіміотерапo= 0;ї, а також асоціювалиl= 9;ь переважно з пов’язанимl= 0; з інфузією реакціями.=

7 В тому числo= 0; летальні випадки.

8 Спостеріга= лось протягом післяреєстl= 8;аційного застосуванl= 5;я.

 

= 055;ід час клінічних досліджень повідомлялl= 6;ся про такі небажані явища (при цьому їх час= 090;ота була такою ж або нижчою в групі лікування р = 80;туксимабом порівняно з контрольниl= 4;и групами): токсичний вплив на кров, нейтропеніm= 5;на інфекція, інфекція сечовивіднl= 0;х шляхів, сенсорний розлад, гіпертерміn= 3;.

= 055;ід час клінічних досліджень більше ніж у 50= % пацієнтів були зареєстровk= 2;ні симптоми, що вказують на інфузійні реакції, які спостерігаl= 3;ися переважно під час першої інфузії та зазвичай впродовж перших 1–2 годин. Ці симптоми в більшості випадків по = 08;днували гарячку, озноб та тремтіння. Інші симпто = 84;и включали гіперемію, ангіоневроm= 0;ичний набряк, бронхоспазl= 4;, блювання, нудоту, кропив’янкm= 1;/висипання, втомлюваніl= 9;ть, головний біль, подразненнn= 3; слизової оболонки горла, риніт, свербіж, біл= 100;, тахікардію, артеріальнm= 1; гіпертензіn= 2;, артеріальнm= 1; гіпотензію, задишку, диспепсію, а= 089;тенію та ознаки синдрому лізису пухлини. Тяж= 082;і інфузійні реакції (так= 110; як бронхосп = 72;зм, артеріальнk= 2; гіпотензія) розвивалисn= 3; у близько 12 % пацієнтів. У деяких випадках по = 74;ідомлялося про інфаркт міокарда, фібриляцію передсердь, набряк легень та гостру обор = 86;тну тромбоцитоl= 7;енію. Загостреннn= 3; вже наявних серцевих захворюванn= 0;, наприклад стенокардіo= 1; чи застійно = 11; серцевої недостатноl= 9;ті, або тяжкі явища з боку серця (серцева недостатніl= 9;ть, інфаркт міокарда, фібриляція передсердь), набряк легень, поліорганнk= 2; недостатніl= 9;ть, синдром лізису пухлини, синдром вив = 10;льнення цитокінів, ниркова недостатніl= 9;ть та дихальна недостатніl= 9;ть спостерігаl= 3;ися із нижчою аб= 086; невідомою частотою. Ча= 089;тота появи інфузійних симптомів істотно зме = 85;шувалась під час наступних інфузій і ст= 072;новила < 1 % пацієнтіk= 4; під час восьмого циклу терапії, до складу якої входило лікування ритуксимабl= 6;м.

Опис окремих побічних реакцій

Інф= ;екції

= 056;итуксимаб індукує В-клітинне виснаження приблизно у 70<= /span>–80 % пацієнтів, але тільки у меншої частини пац = 10;єнтів застосуванl= 5;я препарату супроводжуk= 4;алося зниженням рівня імуноглобуl= 3;інів у сироватці крові.

= 055;ро випадки локалізоваl= 5;ої кандидозноo= 1; інфекції, а також про випадки оперізуючоk= 5;о лишаю повідомлялl= 6;ся з вищою частотою в г= 088;упах пацієнтів, які в ході рандомізовk= 2;них досліджень отримували ритуксимаб. = 058;яжкі інфекції розвинулисn= 3; приблизно у 4 % пацієнтів, які отримували = 88;итуксимаб як монотерапіn= 2;. Більш висок = 72; частота інфекцій за = 75;алом, у тому числі інфекцій 3-го чи 4-го ступеня тяж = 82;ості, спостерігаl= 3;ася на фоні підтримуючl= 6;го лікування ритуксимабl= 6;м протягом періоду тривалістю = 76;о 2 років порівняно і = 79; групою спостережеl= 5;ня. Не відзначалоl= 9;я кумулятивнl= 6;ї токсичностo= 0; стосовно інфекцій, зареєстровk= 2;них протягом дворічного періоду лікування. Крім того, при лікуванні ритуксимабl= 6;м повідомлялl= 6;ся про інші серйозні вірусні інфекції – першу появу, реактиваціn= 2; чи загостреннn= 3; – у деяких ви&#= 1087;адках з летальним наслідком. Більшість п = 72;цієнтів отримували ритуксимаб = 91; комбінації = 79; хіміотерапo= 0;єю або в рамках програми трансплантk= 2;ції гемопоетичl= 5;их стовбуровиm= 3; клітин. Прик= 083;адами таких серйозних вірусних ін = 92;екцій є інфекції, спричинені вірусами ге = 88;песу (цитомегало = 74;ірус, вірус вітряної ві = 89;пи та вірус простого герпесу), вірусом Джо = 85;а Канінгема (JC) (прогресуюч = 72; мультифокаl= 3;ьна лейкоенцефk= 2;лопатія (ПМЛ)) та вірусом гепатиту С. Випадки ПМЛ = 079; летальним наслідком, щ= 086; виникали після прогресуваl= 5;ня захворюванl= 5;я та повторного лікування, також спостерігаl= 3;ися під час клінічних досліджень. Надходили повідомленl= 5;я про випадки реактиваціo= 1; гепатиту В, більшість з яких спостерігаl= 3;ися у пацієнтів, які отримували ритуксимаб = 91; комбінації = 79; цитотоксичl= 5;ою хіміотерапo= 0;єю. У пацієнтів = 079; рецидивуючl= 0;м/рефрактер&#= 1085;им хронічним лімфолейкоk= 9;ом частота вірусного г = 77;патиту В ступенів 3/4 (реактиваці = 03; та первинна інфекція) становила 2 % при лікуванні з = 72; схемою R-FC (ритуксимаб, флударабін, циклофосфаl= 4;ід) порівняно з 0 % при лікуванні з = 72; схемою FC (флударабін, циклофосфаl= 4;ід). Прогресуваl= 5;ня саркоми Капоші спостерігаl= 3;ося у пацієнтів = 079; уже наявною саркомою Капоші, які отримували ритуксимаб. Вказані випадки спостерігаl= 3;ися при застосуванl= 5;і препарату з = 72; незареєстрl= 6;ваними показаннямl= 0;, а більшість пацієнтів були ВІЛ-позитив = 85;ими.

Поб= ;ічні реакції з боку крові=

= 059; клінічних дослідженнn= 3;х монотерапіo= 1; ритуксимабl= 6;м, що вводився протягом 4 тижнів, відх= 080;лення в аналізі крові спостерігаl= 3;ися у меншої кількості пацієнтів і зазвичай були легким = 80; та мали оборотний характер. Тяжка (ступеня 3/4) нейтропеніn= 3; виникала у 4,2 % пацієнтів, анемія – у 1,1 %, а тромбоцитоl= 7;енія – у 1,7 %. У пацієнтів під час підтримуючl= 6;го лікування ритуксимабl= 6;м протягом періоду тривалістю до 2 років про лейкопенію (5 % проти 2 %, ступінь 3/4) та нейтропеніn= 2; (10 % проти 4 %, ступінь 3/4) повідомлялl= 6;ся частіше, ніж &#= 1074; групі спостережеl= 5;ня. Частота тромбоцитоl= 7;енії була низько = 02; (< 1 %, ступінь 3/4) і не відрізнялаl= 9;я між групами лікування. У дослідженнn= 3;х ритуксимабm= 1; у комбінаці = 11; з хіміотерапo= 0;єю лейкопенія ступеня 3/4 (ритуксимаб-CHO= P 88 % порівняно з C= HOP 79 %; R-FC 23 % порівнян= 086; з FC 12 %), нейтропеніn= 3; (ритуксимаб-= 094;иклофосфам&= #1110;д, вінкристин, преднізолоl= 5; (CVP) 24 % порівняно з CVP 14 %; R-CHOP 97 % порівняно з CHO= P 88 %; R-FC 30 % порівняно з FC 19% при раніш= 077; не лікованому хронічному лімфолейкоk= 9;і), панцитопенo= 0;я (R-FC 3 % порівняно з FC 1 % при раніш= 077; не лікованому хронічному лімфолейкоk= 9;і) зазвичай спостерігаl= 3;ися із вищою час= 090;отою порівняно і = 79; застосуванl= 5;ям тільки хімі = 86;терапії. Проте вища частота нейтропеніo= 1; у пацієнтів, які отримували лікування ритуксимабl= 6;м з хіміотерапo= 0;єю, не асоціюва = 83;ася із вищою частотою розвитку інфекцій та паразитарнl= 0;х захворюванn= 0; порівняно з = 090;акою у пацієнтів, які отримували тільки хіміотерапo= 0;ю. В дослідженнn= 3;х за участю раніше не лікованих пацієнтів з ХЛЛ і пацієнтів з рецидивуючl= 0;м/рефрактер&#= 1085;им ХЛЛ було встановленl= 6;, що у 25 % пацієнтів, які отримували = 83;ікування за схемою R-FC, нейтропеніn= 3; була тривалою (то= 073;то число нейтрофіліk= 4; залишалося нижче 1 × 109/л в період з 24-го по 42-й день після введення ос = 90;анньої дози) або розвиваласn= 3; пізно (тобто &#= 1095;исло нейтрофіліk= 4; нижче 1 × 109/л після 42-го дня після введення останньої дози у паціє= 085;тів без тривало = 11; нейтропеніo= 1; в анамнезі або у яких відбулося відновленнn= 3; числа нейтрофіліk= 4; до 42-го дня) після лікув = 72;ння ритуксимабом у комбінації зі схемою FC. Немає повідомленn= 0; про відмінностo= 0; стосовно частоти виникнення анемії. Повідомлялl= 6;ся про окремі випадки пізньої нейтропеніo= 1;, що розвиваласn= 3; більше ніж через чотир = 80; тижні після останньої інфузії ритуксимабm= 1;. У дослідженнo= 0; препарату я = 82; терапії першої ліні = 11; при хронічному лімфолейкоk= 9;і у пацієнтів із стадією С за Бінетом [Binet] більша част = 86;та побічних реакцій спостерігаl= 3;ася в групі лікування з = 72; схемою R-FC, ніж = 91; групі лікув = 72;ння за схемою FC (R-FC 83 % проти FC 71 %). У дослідженнo= 0; при рецидив = 91;ючому/рефра&= #1082;терному хронічному лімфолейкоk= 9;і тромбоцитоl= 7;енія 3/4 ступеня спо= стерігаласn= 3; у 11 % пацієнтів у групі ліку= 074;ання за схемою R-FC пl= 6;рівняно з 9 % пацієнтів в групі FC.

= 059; дослідженнn= 3;х ритуксимабm= 1; за участю па= 094;ієнтів з макроглобуl= 3;інемією Вальденстрk= 7;ма спостерігаl= 3;ося транзиторнk= 7; підвищення рівнів IgM в сироватці крові після початку лікування, щ= 086; може супроводжуk= 4;атися підвищенняl= 4; в’язкості крові та супутніми симптомами. = 055;оказники рівня IgM зазвичай поверталисn= 3; принаймні д = 86; початкових значень протягом 4 місяців.

Поб= ;ічні реакції з боку серцево-суд = 80;нної системи

= 055;овідомляло&= #1089;я про реакції = 079; боку серцев = 86;-судинної системи під час клінічних досліджень монотерапіo= 1; ритуксимабl= 6;м у 18,8 % пацієнті = 74;, при цьому найчастіше = 74; повідомленl= 5;ях йшлося про явища артеріальнl= 6;ї гіпотензії = 90;а артеріальнl= 6;ї гіпертензіo= 1;. Під час інфу= 079;ій повідомлялl= 6;ся про випадки аритмії 3-го а&= #1073;о 4-го ступенів (в тому числі шлуночкова = 90;а надшлуночкl= 6;ва тахікардія) та стенокардіo= 1;. На фоні підтримуючl= 6;го лікування частота розладів з боку серця 3/4 ступеня бул = 72; порівнянноn= 2; у пацієнтів, які отримували ритуксимаб, та в групі спостережеl= 5;ня. Про явища з боку серця повідомлялl= 6;ся як про серйозні не = 73;ажані явища (включаючи фібриляцію передсердь, інфаркт міокарда, лівошлуночl= 2;ову недостатніl= 9;ть, ішемію міокарда) у 3 % пацієнтів, які отримували ритуксимаб, порівняно з <= ; 1 % в групі спостережеl= 5;ня. У дослідженнn= 3;х застосуванl= 5;я ритуксимабm= 1; у комбінаці = 11; з хіміотера = 87;ією частота серцевої аритмії 3-го та 4-го ступенів, переважно надшлуночкl= 6;вої аритмії, наприклад тахікардії та миготінн = 03;/тріпотіння передсердь, була вищою в групі лікув = 72;ння за схемою R-CHOP (14 пацієнтів, 6,9 %) порівняно з групою лікування з = 72; схемою СНОР (3 пацієнти, 1,5 %). Ці аритмії розвивалисn= 3; або під час інфузії ритуксимабm= 1;, або асоціюв = 72;лися із провокуючиl= 4;и станами, такими як га= 088;ячка, інфекція, гострий інфаркт міокарда чи вже наявні захворюванl= 5;я дихальної т = 72; серцево-суд= инної систем. Відмінностk= 7;й між групами лікування з = 72; схемами R-CHOP та CHOP щодо частот = 80; явищ з боку серця 3-го і 4-гl= 6; ступенів, в тому числі серцевої недостатноl= 9;ті, захворюванn= 0; міокарда та проявів ішемічної х = 74;ороби серця, не спостерігаl= 3;ося. При хронічн = 86;му лімфолейкоk= 9;і загальна частота розладів з боку серця 3-го чи 4-го ступенів бу = 83;а низькою як у дослідженнo= 0; препарату я = 82; терапії першої ліні = 11; (4 % при лікуван= ;ні за схемою R-FC, 3 % п= ри лікуванні з = 72; схемою FC), так o= 0; в дослідженнo= 0; при рецидивуючl= 6;му/рефракте&#= 1088;ному захворюванl= 5;і (4 % при лікуван= ;ні за схемою R-FC, 4 % п= ри лікуванні з = 72; схемою FC).

Орг= ;ани дихання

= 055;овідомляло&= #1089;я про випадки інтерстиціk= 2;льного захворюванl= 5;я легень, деяк= 110; з летальним наслідком.=

Нев= ;рологічні порушення<= /span>

= 055;ід час лікування (початкова фаза лікува = 85;ня в складі терапії за схемою R-CHOP не більше 8 циклів) у чотирьох пацієнтів (2 %), які отримували лікування з = 72; схемою R-CHOP, усі з факторами ризику для серцево-суд = 80;нної системи, на фоні першог = 86; циклу лікування розвинулисn= 3; гострі розлади мозкового кровообігу тромбоембоl= 3;ічного генезу. Відмінностk= 7;й між групами лікування щодо частот = 80; інших тромбоембоl= 3;ічних явищ не було. Для порівняння, = 091; трьох пацієнтів (1,5 %) = 074; групі лікування з = 72; схемою СНОР спостерігаl= 3;ися церебровасl= 2;улярні явища, що розвинулисn= 3; під час періоду подальшого спостережеl= 5;ня. При хронічному лімфолейкоk= 9;і загальна ча = 89;тота розладів з боку нервової системи 3-го чи 4-го ступен&= #1103; була низько = 02; як в дослідженнo= 0; терапії пер = 96;ої лінії (4 % при лікуванні з = 72; схемою R-FC, 4 % при лікуванні з = 72; схемою FC), так o= 0; в дослідженнn= 3;х рецидивуючl= 6;го/рефракте&#= 1088;ного захворюванl= 5;я (3 % при лікуванні з = 72; схемою R-FC, 3 % при лікуванні з = 72; схемою FC).

= 055;овідомляло&= #1089;я про синдром зворотної задньої енцефалопаm= 0;ії/синдром зворотної з = 72;дньої лейкоенцефk= 2;лопатії. Симптоми включали зорові розлади, головний біль, епілеп= 089;ію та зміни психічного стану, що супроводжуk= 4;алися або не супроводжуk= 4;алися артеріальнl= 6;ю гіпертензіn= 8;ю. Діагноз синдром зво = 88;отної задньої енцефалопаm= 0;ії/синдром зворотної задньої лейкоенцефk= 2;лопатії потребує підтверджеl= 5;ня за допомого = 02; томографії головного мозку. У випадках, пр= 086; які повідомлялl= 6;сь, були визнач = 77;ні фактори ризику розвитку синдрому зворотної задньої енцефалопаm= 0;ії/синдрому зворотної задньої лейкоенцефk= 2;лопатії, в тому числі основне захворюванl= 5;я пацієнта, артеріальнk= 2; гіпертензіn= 3;, імуносупреl= 9;ивна терапія та/або хіміотерапo= 0;я.

Роз= ;лади з боку шлунково-ки = 96;кового тракту

= 059; деяких випадках у пацієнтів, які отримув = 72;ли ритуксимаб для лікування неходжкінсn= 0;кої лімфоми, спостерігаl= 3;ася перфорація = 96;лунково-киш&= #1082;ового тракту, інод= 110; летальна. Більшості таких пацієнтів ритуксимаб призначали разом з хіміотерапo= 0;єю.

Рів= ;ні IgG

= 059; клінічних дослідженнn= 3;х підтримуючl= 6;го лікування ритуксимабl= 6;м при рецидивуючo= 0;й/ рефрактернo= 0;й фолікулярнo= 0;й лімфомі мед = 10;ана рівня IgG була нижче нижньої меж = 10; нормальногl= 6; значення (НМН) (< 7 г/л) після індук = 94;ійного лікування я = 82; в групі спостережеl= 5;ня, так і в групі лікування ритуксимабl= 6;м. У групі спостережеl= 5;ня медіана рівня IgG надал= і зростала, досягаючи значення вище НМН, але залишалася незміненою = 74; групі лікування ритуксимабl= 6;м. Частка пацієнтів з рівнем IgG нижч= е НМН становила приблизно 60 % у групі прийо = 84;у ритуксимабm= 1; впродовж 2 років періо = 76;у лікування, тоді як в групі спостережеl= 5;ня відзначено її зменшенн = 03; (36 % після 2 років).

Невели = 82;е число випадків гіпогаммагl= 3;обулінемії (відомих зі спонтанних повідомленn= 0; і описаних в публікаціяm= 3;) спостерігаl= 3;ося у дітей, які отримували лікування ритуксимабl= 6;м. В деяких випадках гіпогаммагl= 3;обулінемія була тяжкою = 110; потребувалk= 2; тривалої замісної терапії імуноглобуl= 3;іном. Наслідки тривалого виснаження В-клітин у дітей невідомі.=

Реакці = 11; з боку шкіри

Дуже рідко повідомлялl= 6;ся про випадки токсичного епідермальl= 5;ого некролізу (синдром Лайєлла) і синдрому Стівенса – Джонсона, де= 103;кі з них були летальними.

Суб= ;популяції пацієнтів (монотерапі = 03; ритуксимабl= 6;м)

Пац= ;ієнти літнього віку (≥ 65 років): частота побічних реакцій усі = 93; ступенів тя = 78;кості та побічних реакцій ступеня 3/4 у па= ;цієнтів літнього віку була близькою до частоти у молодших пацієнтів (< 65 років).

Вис= ;оке пухлинне навантаженl= 5;я

= 059; пацієнтів з високим пухлинним навантаженl= 5;ям частота поб = 10;чних реакцій 3/4 ступеня бул = 72; вищою порівняно з такою у пацієнтів без високог = 86; пухлинного навантаженl= 5;я (25,6 % проти 15,4 %). Частота побічних реакцій усі = 93; ступенів була подібною в обох групах пацієнтів.=

Пов= ;торне лікування<= /span>

= 050;ількість пацієнтів, які повідом = 80;ли про побічні реакції при повторному лікуванні з додатковимl= 0; курсами прийому рит = 91;ксимабу, була близькою до кількості пацієнтів, які повідомили про побічні реакції під час первинного лікування (побічні реа= 082;ції усіх ступенів та 3/4 ступеня).

Суб= ;популяції пацієнтів (комбінован = 72; терапія ритуксимабl= 6;м)

Пац= ;ієнти літнього віку (≥ 65 років)

= 063;астота небажаних явищ 3/4 ступеня з боку крові т= 072; лімфатичноo= 1; системи при раніше не лі= 082;ованому або рецидивуючl= 6;му/рефракте&#= 1088;ному хронічному лімфолейкоk= 9;і була вищою у &#= 1087;ацієнтів літнього віку порівняно з молодшими пацієнтами (<= ; 65 років).

Досвід застосуванl= 5;я дітям із ДВВКЛ/ЛБ/BЛБ/Л&= #1055;ЛБ

Резюме профілю безпеки

= 041;агатоцентр&= #1086;ве відкрите рандомізовk= 2;не дослідженнn= 3; хіміотерапo= 0;ї LMB (Lymphome Malin B) із засто&#= 1089;уванням ритукси&= #1084;абу або без тако= 075;о було проведено з = 72; участю діте = 81; (віком ≥ 6 мі = 89;яців – < 18 років) іk= 9; раніше не лікованою поширеною CD20-позитивною ДВВКЛ/ЛБ/BЛБ/Л&= #1055;ЛБ.

= 047;агалом 309 дітей отримували ритуксимаб та були включені в популяційнl= 0;й аналіз безп = 77;ки. Діти, рандомізовk= 2;ні у групу хімі= 086;терапії LMB із ритуксимабl= 6;м або включен = 10; в частину дослідженнn= 3; з однією групою, отри= 084;ували ритуксимаб = 91; дозі 375 мг/м2 площі поверхні тіла та отримали сумарно шіс = 90;ь внутрішньоk= 4;енних інфузій ритуксимабm= 1; (по дві в кожному з двох індукційниm= 3; курсів та по одній у кожному з двох консолідацo= 0;йних курсів за схемою LMB).

= 055;рофіль безпеки рит = 91;ксимабу у дітей (віком ≥ 6 місяців – < 18 = 88;оків) із раніше не лікованою поширеною CD20-позитивною ДВВКЛ/ЛБ/BЛБ/Л&= #1055;ЛБ загалом за типом, характером та тяжкістю збігався із відомим профілем безпеки у дорослих пацієнтів і = 79; неходжкінс&= #1100;кою лімфомою та хронічним л = 10;мфолейкозо&#= 1084;. Додавання ритуксимабm= 1; до хіміотер = 72;пії призвело до зростання ризику деяк = 80;х подій, у тому числі інфекцій (включаючи сепсис), порівняно і = 79; застосуванl= 5;ям тільки хімі = 86;терапії.

Ритукси= ;маб у терапії ревматоїднl= 6;го артриту

Загаль = 85;ий профіль безпеки рит= ;уксимабу при ревматоїднl= 6;му артриті визначений на основі даних клінічних досліджень, = 072; також даних післяреєстl= 8;аційного спостережеl= 5;ня.

Профіл = 00; безпеки ритуксимаб= ;у у пацієнтів = 079; ревматоїднl= 0;м артритом середнього = 10; тяжкого ступеня підсумованl= 6; в наведеном = 91; нижче розділі. В клінічних дослідженнn= 3;х понад 3100 пацієнтів отримали принаймні один курс лікування і за ними велося спостережеl= 5;ня впродовж періоду тривалістю від 6 місяців до понад 5 років; приблизно 2400 пацієнтів отримали дв = 72; або більше курси лікування, з них понад 1000 пk= 2;цієнтів отримали 5 і більше курсів. Інфо= 088;мація з безпеки, зібрана в ході постреєстрk= 2;ційного спостережеl= 5;ня, відображає очікуваний профіль небажаних реакцій, що с&#= 1087;остерігавс= я у клінічних дослідженнn= 3;х застосуванl= 5;я ритуl= 2;симабу (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

Додатк = 86;во до метотрексаm= 0;у (10–25 мг/тижденn= 0;) пацієнти отримували 2 курси по 1000 мг ритук = 89;имабу, розділені двотижневиl= 4; інтервалом. Інфузії ритуксимаб= ;у проводили після внутрішньоk= 4;енної інфузії 100 мг метилпреднo= 0;золону; пацієнти також прийм = 72;ли преднізон в = 89;ередину протягом 15 днів. Для опису частоти побічних реакцій використовm= 1;ють такі категорії: д= 091;же часті (≥ 1/10), часті (≥ 1/100 і < 1= /10), нечасті (≥ 1/1000 = 10; < 1/100), поодинокі (≥&nb= sp;1/10000 і < 1/1000), рідкісні (< 1/10 00= 0). У кожній груп = 10; частоти побічні реакції нав = 86;дяться у порядку зменшення серйозностo= 0;.

Найбіл = 00;ш частими побічними реакціями, щ= 086; виникали внаслідок прийому рит= ;уксимабу, були інфузійні р = 77;акції. Загальна частота інфузійних реакцій у клінічних дослідженнn= 3;х становила 23 % під час першої інфузії і зменшувалаl= 9;я при наступн = 80;х інфузіях. Серйозні інфузійні р = 77;акції були непоширениl= 4;и (0,5 % пацієнтів) = 110; спостерігаl= 3;ися переважно під час початковогl= 6; курсу лікування. Окрім побічних реакцій, що с&#= 1087;остерігали= ся в клінічних дослідженнn= 3;х ритуксимабm= 1; при лікуванні ревматоїднl= 6;го артриту, в ході післяреєстl= 8;аційного спостережеl= 5;ня повідомлялl= 6;ся про прогрес = 91;ючу мультифокаl= 3;ьну лейкоенцефk= 2;лопатію (&#= 1076;ив. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я») та реакцію по типу сироватковl= 6;ї хвороби.

Інфе&= #1082;ції та інвазії: дуже ча= 089;ті = 211; інфекції верхніх дихальних шляхів, інфе= 082;ції сечовивіднl= 0;х шляхів; част= і – бронхіт, синусит, гастроентеl= 8;ит, епідермофіm= 0;ія стоп; рідкіс= ні – прогре&= #1089;уюча мультифокаl= 3;ьна лейкоенцефk= 2;лопатія, реактиваціn= 3; гепатиту В, ч= ;астота невідома – серйозна вірусна інфекція1, k= 7;нтеровірус= 085;ий менінгоенцk= 7;фаліт7.=

Пору&= #1096;ення з боку крові та лімфатичноo= 1; системи: часті – нейтропеніn= 3;2; поодинокі – піз= 085;я нейтропеніn= 3;3; рідкісні – реа= 082;ція по типу сироватковl= 6;ї хвороби.

Кард&= #1110;альні порушення: поодин = 86;кі = 211; стенокардіn= 3;, фібриляція передсердь, серцева недостатніl= 9;ть, інфаркт міокарда; рі= дкісні – тр= іпотіння передсердь.

Пору&= #1096;ення з боку імунної системи/заг = 72;льні розлади та реакції у місці введення: дуже ча= 089;ті = 211; інфузійні реакції4 (артеріальн = 72; гіпертензіn= 3;, нудота, висипання, гіпертерміn= 3;, свербіж, кропив’янкk= 2;, подразненнn= 3; слизової оболонки горла, гаряч= 110; припливи, артеріальнk= 2; гіпотензія, риніт, озноб, тахікардія, втомлюваніl= 9;ть, біль у ротов= 110;й порожнині т = 72; глотці, периферичнl= 0;й набряк, еритема); неч= ;асті – інфузійні реакції4 (генералізо = 74;аний набряк, бронхоспазl= 4;, хрипи, набря= 082; гортані, ангіоневроm= 0;ичний набряк, генералізоk= 4;аний свербіж, анафілаксіn= 3;, анафілакто&= #1111;дна реакція).

Пору&= #1096;ення обміну речовин, метаболізмm= 1;: часті <= span style=3D'mso-bidi-font-weight:bold'>– гіперхолесm= 0;еринемія.

Неврол = 86;гічні порушення<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -font-kerning: 0pt;mso-fareast-language:UK'>: дуже часті – головний біль; часті – парестезія, мігрень, запаморочеl= 5;ня, ішіас.

Зміни з боку шкіри і підшкірної клітковини: чаl= 9;ті – алопеція; рі= дкісні – &#= 1089;индром  Стівенса – Джонсона6, токсичний епідермальl= 5;ий некроліз (синдром Лайєлла).

Психіч = 85;і порушення<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -font-kerning: 0pt;mso-fareast-language:UK;mso-bidi-font-style:italic'>: ча= сті – депресія, тривожністn= 0;.

Шлунко = 74;о-кишкові порушення<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -font-kerning: 0pt;mso-fareast-language:UK'>: часті <= span style=3D'mso-bidi-font-weight:bold'>–диспепсія, діарея, гастроезофk= 2;геальний рефлюкс, утворення виразок на слизовій об = 86;лонці ротової порожнини, біль у верхніх відділах живота.

Пор= ;ушення з боку опорно-рухо = 74;ої системи та сполучної тканини: ча&= #1089;ті – артралгія/мR= 17;язово-скеле&= #1090;ний біль, остеоа= 088;трит, бурсит.

i= 4;бстеження: ду= же часті – зниження рівня IgM5; чаl= 9;ті – зниження рівня IgG5.

1 Див. роз= діл «Інфекції» нижче.

2 Частота роз = 88;ахована на основі лабораторнl= 0;х даних, зібраних у рамках рути = 85;ного лабораторнl= 6;го моніторингm= 1; в клінічних дослідженнn= 3;х.

3 Частота виз = 85;ачена на основі післяреєстl= 8;аційних даних.

4 Реакції, що спостерігаl= 3;ися під час або протягом 24 го&= #1076;ин після інфузії. Також див. нижче «Інфу = 79;ійні реакції». Пов’язані з інфузією реакції можуть виникати в результаті гіперчутлиk= 4;ості та/або у зв’язку з механізмамl= 0; дії препара = 90;у.

5 Включаючи спостережеl= 5;ня, зібрані під час рутинно = 75;о лабораторнl= 6;го моніторингm= 1;.

6 У тому числі летальні випадки.

7 Спосте&= #1088;ігалось протягом післяреєстl= 8;аційного застосуванl= 5;я.

 

Баг= ;аторазові курси лікування<= /span>

= 052;ножинні курси лікування асоціюютьсn= 3; з профілем побічних реакцій, близьким до того, що спостерігаk= 4;ся після першого курсу лікув = 72;ння. Частота усі = 93; побічних реакцій піс = 83;я першого курсу лікування ритуксимабl= 6;м була найвищ = 86;ю протягом перших 6 місяців і потім зменш = 91;валася. Найчастіше спостерігаl= 3;ися інфузійні реакції (переважно під час першого кур = 89;у лікування), загостреннn= 3; ревматоїднl= 6;го артриту та інфекції, пр= 080; цьому усі явища частіше виникали протягом перших 6 місяців лікування.=

Інф= ;узійні реакції

= 053;айбільш частими побічними реакціями п = 10;сля введення ритуксимабm= 1; під час клінічних досліджень були інфузійні реакції. Із 3189 = 87;ацієнтів, які отримували лікування ритуксимабl= 6;м, у 1135 (36 %) розвинул= ;ася принаймні одна інфузійна реакція, при цьому у 733 із 3189 (23 %) пацієнтів інфузійна р = 77;акція розвинуласn= 3; після першо = 11; інфузії першого курсу лікування ритуксимабl= 6;м. Частота інфузійних реакцій зменшуєтьсn= 3; під час наступних інфузій. У клінічних дослідженнn= 3;х серйозні інфузійні реакції вин = 80;кали менше ніж у 1 % (17 із 3189) пацієнтів. Н= 077; відзначалоl= 9;я інфузійних реакцій 4-го ступеня згі = 76;но з загальним = 80; токсикологo= 0;чними критеріями (= 047;ТК) та випадків смерті у результаті інфузійних реакцій під час клінічних д = 86;сліджень. Кількість випадків 3-го ступеня за З= 058;К та інфузійних реакцій, що призвели до відміни лікування, знижуваласn= 3; з курсами та була рідкісною, починаючи з 3-го курсу. Премедикацo= 0;я за допомого = 02; внутрішньоk= 4;енного введення глюкокортиl= 2;оїдів значно зменшувала частоту і тяжкість інфузійних реакцій (див. розділи «Спосіб застосуванl= 5;я та дози», «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»). Під час післ= 103;реєстрацій&= #1085;ого застосуванl= 5;я ритуксимабm= 1; повідо&= #1084;лялося про випадки тяжких інфузійних реакцій із летальним наслідком.=

= 059; дослідженнo= 0; безпеки більш швидкого введення ритуксимабm= 1; хворим на ревматоїднl= 0;й артрит (РА), па= цієнтам із РА середнього або тяжкого ступеня в активній стадії, у яких не виникало се = 88;йозних інфузійних реакції протягом пе = 88;шої досліджуваl= 5;ої інфузії або впродовж 24 годин після неї, дозволялосn= 3; вводити препарат шл = 03;хом 2-годинної внутрішньоk= 4;енної інфузії. Пац= 110;єнти із наявніст = 02; в анамнезі серйозних і = 85;фузійних реакцій на біологічні препарати для лікування Р = 40; виключалисn= 3; із дослідже = 85;ня. Частота, тип та тяжкість інфузійних = 88;еакцій узгоджувалl= 0;ся із отриманими раніше дани = 84;и. Серйозних інфузійних реакцій не с= 087;остерігало&= #1089;ь.

Опи= ;с окремих побічних реакцій

Інф= ;екції

= 047;агальна частота інфекцій становила приблизно 94 в&= #1080;падки на 100 пацієнто-ро = 82;ів у пацієнтів, які отримув = 72;ли лікування ритуксимабl= 6;м. Інфекції були переважно легкими та помірними з = 72; тяжкістю і включали, головним чином, інфекції верхніх дихальних ш = 83;яхів та інфекції сечовивіднl= 0;х шляхів. Част= 086;та інфекцій, що були серйозними або вимагал = 80; внутрішньоk= 4;енного введення антибіотикo= 0;в, становила приблизно 4 випадки на 100 пацієнто-ро = 82;ів. Суттєвого зростання ч = 72;стоти серйозних інфекцій після багаторазоk= 4;их курсів лікування ритуксимабl= 6;м не спостері = 75;алося. Про інфекці = 11; нижніх диха = 83;ьних шляхів (у тому числі пневмонію) повідомлялl= 6;ся під час клінічних досліджень із подібною частотою у групах лікування ритуксимабl= 6;м та контроль = 85;их групах.

= 042; ході післяреєстl= 8;аційного спостережеl= 5;ня повідомлялl= 6;ся про серйозн = 10; вірусні інф = 77;кції у пацієнтів = 079; ревматоїднl= 0;м артритом, як= 110; отримували ритуксимаб.

= 047;ареєстрова&= #1085;о випадки прогресуючl= 6;ї мультифокаl= 3;ьної лейкоенцефk= 2;лопатії з летальним наслідком п = 10;сля застосуванl= 5;я ритуксимабm= 1; для лікуван = 85;я аутоімунниm= 3; захворюванn= 0; (ревматоїдн = 80;й артрит та аутоімунні захворюванl= 5;я, що не є зареєстровk= 2;ними показаннямl= 0; для застосу = 74;ання препарату, в тому числі системний червоний вовчак та васкуліт).

= 047;ареєстрова&= #1085;і випадки реактиваціo= 1; гепатиту В у пацієнтів з неходжкінсn= 0;кою лімфомою, як= 110; отримували ритуксимаб = 91; комбінації = 79; цитотоксичl= 5;ою хіміотерапo= 0;єю. Також повід = 86;млялося про окремі випадки реактиваціo= 1; інфекції, спричиненоo= 1; вірусним гепатитом В, у пацієнтів = 079; ревматоїднl= 0;м артритом, як= 110; отримували лікування ритуксимабl= 6;м (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

Яви= ;ща з боку серцево-суд = 80;нної системи

= 055;ро серйозні явища з боку серцево-суд = 80;нної системи пов = 10;домлялося з частотою 1,3 в= ;ипадку на 100 пацієнто-ро = 82;ів у пацієнтів, які отримув = 72;ли лікування ритуксимабl= 6;м, порівняно і = 79; 1,3 випадку на 100 пацієнто-ро = 82;ів у пацієнтів, які отримув = 72;ли плацебо. Збільшення кількості пацієнтів, в яких розвинулисn= 3; явища з боку серцево-суд = 80;нної системи (усі або серйозн = 10;), впродовж багаторазоk= 4;их курсів лікування н = 77; спостерігаl= 3;ося.

Невроло= ;гічні явища

= 054;тримано повідомленl= 5;я про випадки синдрому зворотної задньої енцефалопаm= 0;ії (СЗЗЕ)/ синдрому зворотної задньої лейкоенцефk= 2;лопатії (СЗЗЛ). Симптоми охоплювали порушення зору, головн= 080;й біль, судоми та зміну психічного = 89;тану із гіпертензіn= 8;ю або без неї. Діагноз СЗЗ = 45;/СЗЗЛ необхідно підтвердитl= 0; за допомого = 02; обстеження головного мозку методами візуалізацo= 0;ї. У зареєстровk= 2;них випадках були наявні визнані фактори ризику розвитку СЗ = 47;Е/СЗЗЛ, в тому числі супутня патологія, гіпертензіn= 3;, імуносупреl= 9;ивна терапія та/або хіміо= 090;ерапія.

Нейтропені&= #1103;

При застосуванl= 5;і ритуl= 2;симабу повідомлялl= 6;ся про нейтроп = 77;нію, яка у більшо= 089;ті випадків  була транзиторнl= 6;ю, легкого або помірного ступеня тяжкості. Не= 081;тропенія може спостерігаm= 0;ися через декіл = 00;ка місяців після застосуванl= 5;я ритуl= 2;симабу (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

В плацебо-кон = 90;рольованих періодах клінічних досліджень = 91; 0,94 % (13 з 1382) пацієнтів, я= 082;і отримували лікування ритуксимабl= 6;м, і у 0,27 % (2 з 731) пацієнтів групи плацебо розвинуласn= 0; тяжка нейтропеніn= 3;.

Про нейтропеніm= 5;ні явища, включаючи тяжку пізню нейтропеніn= 2; і персистуючm= 1; нейтропеніn= 2;, рідко повідомлялl= 6;ся під час післяреєстl= 8;аційного застосуванl= 5;я. Деякі з цих явищ асоціювалиl= 9;я з летальним = 80; інфекціями.

Реакції з боку шкіри т= 072; підшкірної клітковини=

Дуже рідко повідомлялl= 6;ся про випадки токсичного епідермальl= 5;ого некролізу (синдром Лайєлла) і синдрому Стівенса – Джонсона, де= 103;кі з них були летальними.

Відхил = 77;ння лабораторнl= 0;х показників від норми=

Гіпога = 84;маглобулін&#= 1077;мія (рівень IgG або Ig= 052; нижче нижньої меж = 10; норми) спостерігаl= 3;ася у пацієнтів = 079; ревматоїднl= 0;м артритом, як= 110; отримували лікування ритук = 89;имабом. Не спостерігаl= 3;ося підвищення загальної ч = 72;стоти інфекцій аб = 86; серйозних інфекцій після зниже = 85;ня рівня IgG або IgМ (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

Невели = 82;е число випадків гіпогаммагl= 3;обулінемії (відомих зі спонтанних повідомленn= 0; і описаних в публікаціяm= 3;) спостерігаl= 3;ося у дітей, які отримували лікування ритук = 89;имабом, іноді такі випадки бул = 80; тяжкими і потребувалl= 0; тривалої замісної терапії імуноглобуl= 3;іном. Наслідки тривалого виснаження = 42;-клітин у дітей невідомі.=

Ри= 090;уксимаб при терапії гранул = 77;матозу з поліангіїтl= 6;м (ГПА) і мікрос&= #1082;опічного поліангіїтm= 1; (МПА)

У клінічному дослідженнo= 0; ГПА і МПА 99 пацієнтів отримували лікування ритуксимабl= 6;м (375 мг/м2 один раз на тиждень протягом 4 тижнів) і глю&#= 1082;окортикоїд= ами для індукці = 11; ремісії ГПА = 090;а МПА.=

Нижч&= #1077; вказані побічні реакції, які спостерігаl= 3;ися протягом 6 місяців у ≥ 5 % пацієнтів, які отримували ритук = 89;имаб, і з більшою частотою, ні= 078; в групі порівняння, = 074; пілотному клінічному дослідженнo= 0;.

Розлад= 080; з боку крові та лімфатичноo= 1; системи: тромбо = 94;итопенія (7 %).

Розлади з боку шлунково-ки = 96;кового тракту: діарея (= 18 %), диспепсія (6 %), запор (5 %).

Загальні розлади та реакції в місці введе = 85;ня препарату<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -font-kerning: 0pt;mso-fareast-language:UK'>: периферичнl= 0;й набряк (16 %).

Розлади з боку імунно = 11; системи: синдром вивільненнn= 3; цитокінів (5 %).=

Інфекції та інвазії: інфекції сечовивіднl= 0;х шляхів (7 %), бронхіт (5 %), оп = 77;різуючий лишай (5 %), назофарингo= 0;т (5 %), серйозна вірусна інфекція (частота невідома)1,2, ентеровіруl= 9;ний менінгоенцk= 7;фаліт (частота невідома).

Обстеження<= /span>: зниження рівня гемоглобінm= 1; (6 %).

Розлади обміну речовин та харчування: гіперкалієl= 4;ія (5 %).

Розлади з боку опорно-рухо = 74;ої системи та сполучної т = 82;анини: спазми у м’язах (18 %), артралгія (15 %), біль у спині (1= 0 %), слабкість у м’язах (5 %), біл = 00; у м’язах та кістках (5 %), біль у кінцівках (5 %).=

Розлади з боку нервової системи: запаморочеl= 5;ня (10 %), тремор (10 %).

Психічні розлади: безсоння (14 %).=

Розлади з боку органі = 74; дихання, грудної клі = 90;ки та середостінl= 5;я: каше&= #1083;ь (12 %), задишка (11 %), носова кровотеча (11 %), закладенісm= 0;ь носа (6 %).

Розлади з боку шкіри т= 072; підшкірної клітковини: акне (7 %).=

Судинні розлади: артері = 72;льна гіпертензіn= 3; (12 %), припливи (5 %).

1 Спостеріг&#= 1072;лась протягом післяреєстl= 8;аційного періоду.=

2 Див. також підрозділ «Інфекції» нижче.

 

Окремі побічні реакції=

Інфузі = 81;ні реакції

Інфузі = 81;ні реакції в клінічному дослідженнo= 0; гранулематl= 6;зу з поліангії = 90;ом і мікроскопіm= 5;ного поліангіїтm= 1; визначалисn= 3; як будь-яке побічне явище, яке розвинулосn= 3; протягом 24 годин після = 110;нфузії і вважалося дослідникоl= 4; таким, що пов&#= 8217;язане з інфузією, у вибірці для оцінки безп = 77;ки. 99 пацієнтів отримували лікування р = 80;туксимабом і у 12 % з них розвинуласn= 0; щонайменше одна інфузійна реакція. Всі інфузійні реакції бул = 80; 1-го або 2-го ступеня тяжкості за критеріями = 47;ТК. Найбільш поширені інфузійні реакції вкл = 02;чали синдром вивільненнn= 3; цитокінів, припливи, подразненнn= 3; в горлі і тре&#= 1084;ор. Ритуксимаб застосовувk= 2;ли у комбінаці = 11; з внутрішньоk= 4;енними глюкокортиl= 2;оїдами, які можуть зменшувати частоту і тяжкість інфузійних реакцій.

Інфекції

У клінічному дослідженнo= 0; ГПА/МПА, що пр&= #1086;водилось за участю 99 пацієнтів, які отримували ритуксимаб, загальний рівень інфікуваннn= 3; становив приблизно 237 в= ипадків на 100 пацієнто-р&#= 1086;ків (95 % ДІ: 197-285) у первинній кінцевій точці через 6 місяців. Інфекції були перева = 78;но легкого та помірного ступенів та = 089;тановили групу з інфекцій верхніх дихальних шляхів, опер= 110;зувального герпесу та інфекцій сечовивіднl= 0;х шляхів. Частота появи серйозних інфекцій становила приблизно 25 в&= #1080;падків на 100 пацієнто-ро = 82;ів. Найчастіше повідомлялl= 6;ся про серйозн = 10; інфекції в групі засто = 89;ування ритуксимабm= 1; – пневмонія = 079; частотою 4 %.

Злоякі = 89;ні новоутвореl= 5;ня

У клінічному дослідженнo= 0; ГПА/МПА частота вин = 80;кнення злоякісних новоутвореl= 5;ь у пацієнтів = 079; гранулематl= 6;зом з поліангіїтl= 6;м і пацієнтів = 079; мікроскопіm= 5;ним поліангіїтl= 6;м, які отримували лікування ритуксимабl= 6;м, становила 2 в&#= 1080;падки на 100 пацієнто-ро = 82;ів на момент завершення дослідженнn= 3; (коли для останнього пацієнта бу = 74; завершений період спостережеl= 5;ня). За стандартизl= 6;ваним коефіцієнтl= 6;м частоти час = 90;ота злоякісних новоутвореl= 5;ь була подібн = 86;ю до такої у пацієнтів з васкулітом, = 097;о асоціювавсn= 3; з антинейтроm= 2;ільними цитоплазмаm= 0;ичними антитілами.

Побічні реакції з боку серцево-суд = 80;нної системи

У клінічному дослідженнo= 0; ГПА/МПА кардіальні розлади спостерігаl= 3;ися з частотою п= 088;иблизно 273 випадки на 100 пацієнто-ро = 82;ів (95 % довірчий інтервал 149–470) = 095;ерез 6 місяців як первинна кінцева точка. Частота серйозних кардіальниm= 3; явищ становила 2,1 в= ипадку на 100 пацієнто-ро = 82;ів (95 % довірчий інтервал 3–15). i= 3;айчастіше повідомлялl= 6;ся про тахікардію (4&n= bsp;%) і фібриляці = 02; передсердь (3 %= ) (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

Невроло= ;гічні явища

Отр= ;имано повідомленl= 5;я про випадки синдрому зворотної задньої енцефалопаm= 0;ії (СЗЗЕ)/ синдрому зворотної задньої лейкоенцефk= 2;лопатії (СЗЗЛ) при аутоімунниm= 3; захворюванl= 5;ях. Симптоми охоплювали порушення зору, головн= 080;й біль, судоми та зміну пси= 093;ічного стану із гіпертензіn= 8;ю або без неї. Діагноз СЗЗЕ/СЗЗЛ необхідно підтвердитl= 0; за допомого = 02; обстеження головного мозку методами візуалізацo= 0;ї. У зареєстровk= 2;них випадках були наявні визнані фактори риз = 80;ку розвитку СЗЗЕ/СЗЗЛ, в тому числі супутня патологія, гіпертензіn= 3;, імуносупреl= 9;ивна терапія та/а= 073;о хіміотерапo= 0;я.

Реактиваці&= #1103; гепатиту В=

Під час післяреєстl= 8;аційного застосуванl= 5;я ритуксимабm= 1; у пацієнтів = 079; гранулематl= 6;зом з поліангіїтl= 6;м і у пацієнті= 074; з мікроскоп = 10;чним поліангіїтl= 6;м спостерігаl= 3;ися випадки реактиваціo= 1; гепатиту В, які інколи були летальними.

Гіпогаммаг&= #1083;обулінемія= ;

Гіпога = 84;маглобулін&#= 1077;мія (зниження рівня IgA, IgG аб= 086; IgM нижче нижньої меж = 10; норми) спостерігаl= 3;ася у пацієнтів = 079; гранулематl= 6;зом з поліангіїтl= 6;м і у пацієнті= 074; з мікроскоп = 10;чним поліангіїтl= 6;м, які отримували лікування ритуксимабl= 6;м. Часто= ;та загальної кількості інфекцій аб = 86; серйозних інфекцій не зростала після зниже = 85;ня рівнів IgA, IgG або I= gM.

Чере&= #1079; 6 місяців у клінічному дослідженнo= 0; ГПА/МПА у групі лікування ритуксимабl= 6;м у 27 %, 58 % і 51 % пацієнтів і = 79; нормальним вихідним рівнем імуноглобуl= 3;іну спостерігаl= 3;ося зниження рівня IgA, IgG або IgM відповідно = 91; порівнянні = 79; 25 %, 50 % і 46 % в груп= і циклофосфаl= 4;іду. У пацієнтів з низьким рівнем IgA, IgG або I= gM не спостері = 75;алося збільшення частоти загальних і = 85;фекцій або серйозних інфекцій.

= Не= ;йтропенія=

В активному контрольовk= 2;ному рандомізовk= 2;ному подвійно сліпому багатоцентl= 8;овому дослідженнo= 0; з доведення відсутностo= 0; переваги препарату п = 86;рівняння над досліджуваl= 5;им препаратом = 91; 24 % пацієнтів в групі застосуванl= 5;я ритуксимабm= 1; (один курс) і у= 23 % пацієнтів в групі застосуванl= 5;я циклофосфаl= 4;іду розвинуласn= 3; нейтропеніn= 3; 3-го ступеня або вище за критеріями = 47;ТК. Нейтропеніn= 3; не асоціювалаl= 9;я із відзначе = 85;им збільшенняl= 4; частоти серйозних інфекцій у пацієнтів, які отримували ритуксимаб. Вплив багаторазоk= 4;их курсів ліку = 74;ання ритуксимабl= 6;м на розвиток нейтропеніo= 1; не вивчався = 074; клінічних дослідженнn= 3;х у пацієнтів = 079; гранулематl= 6;зом з поліангії = 90;ом і у пацієнті= 074; з мікроскопіm= 5;ним поліангіїтl= 6;м.

Реакції з боку шкіри т= 072; підшкірних тканин

Дуже рі= 076;ко повідомлялl= 6;ся про випадки токсичного епідермальl= 5;ого некролізу (синдром Лай= 108;лла) і синдрому Стівенса – Джонсона, деякі з них були летальними.

По= ;відомлення про підозрюванo= 0; побічні реа = 82;ції

По= 074;ідомлення про побічні реакції після реєст = 88;ації лікарськогl= 6; засобу має важливе значення. Це дає змогу пр= 086;водити моніторинг співвідношk= 7;ння користь/риз = 80;к при застосуванl= 5;і цього лікарськогl= 6; засобу. Медичним та фармацевтиm= 5;ним працівникаl= 4;, а також пацієнтам або їхнім законним представниl= 2;ам слід повідомлятl= 0; про усі випадки підозрюванl= 0;х побічних реакцій та відсутностo= 0; ефективносm= 0;і лікарськогl= 6; засобу чере = 79; Автоматизоk= 4;ану інформаційl= 5;у систему з фармаконагl= 3;яду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.

 

Термін придатностo= 0;. 4 роки.

Приготов&= #1072;ний розчин для інфузій в 0,9 % розчині нат = 88;ію хлориду зберігає фізичну та хімічну ста = 73;ільність протягом 30 днів при температурo= 0; від 2 до 8 °C та протягом 24 годин при кімнатній температурo= 0; (не вище 30 °C). Приготованl= 0;й розчин для інфузій в 5 % розчині глюкози зберігає фізичну та хімічну стабільнісm= 0;ь протягом 24 годин при температурo= 0; від 2 до 8 °C та протягом 12 годин при кімнатній температурo= 0; (не вище 30 °C). З мікробіолоk= 5;ічної точки зору приготованl= 0;й розчин для інфузій слі = 76; використатl= 0; негайно. У випадку невикористk= 2;ння препарату негайно після відкр = 80;ття флакона тер = 84;ін та умови зберігання = 08; відповідалn= 0;ністю користувачk= 2;; допускаєтьl= 9;я зберігання протягом не більше 24 годин при температурo= 0; від 2 до         =    8 ºС крім випадків, коли розведення проводитьсn= 3; у валідованиm= 3; контрольовk= 2;них асептичних умовах.

 

Умови зберігання. Збе&= #1088;ігати при температурo= 0; від 2 до 8 °С в картонній коробці для захисту від світла. Збер= 110;гати в недо&= #1089;тупному для дітей місці.

 

Упа= 082;овка. По 50 мл у флаконі, по 1 флакону в картонній коробці; по 10 мл у флаконі, по 2 флакони в картонній коробці.

&nbs= p;

Катего = 88;ія відпуску. За рецептом.=

 

Виробник. Нувіса = 85; Франс САРЛ.

 

Місцезнахо&= #1076;ження виробника т = 72; адреса місц = 03; провадженнn= 3; його діяльності. 2400, Роут дес Коллес, 06410, Біот, Франція.

------=_NextPart_01DAED93.423E8560 Content-Location: file:///C:/68118EF9/UA172840101_AB69.files/item0001.xml Content-Transfer-Encoding: quoted-printable Content-Type: text/xml DocumentLibraryFormD= ocumentLibraryFormDocumentLibraryForm ------=_NextPart_01DAED93.423E8560 Content-Location: file:///C:/68118EF9/UA172840101_AB69.files/props002.xml Content-Transfer-Encoding: quoted-printable Content-Type: text/xml ------=_NextPart_01DAED93.423E8560 Content-Location: file:///C:/68118EF9/UA172840101_AB69.files/item0003.xml Content-Transfer-Encoding: quoted-printable Content-Type: text/xml This value indicates the number of saves or revisio= ns. The application is responsible for updating this value after each revis= ion. ------=_NextPart_01DAED93.423E8560 Content-Location: file:///C:/68118EF9/UA172840101_AB69.files/props004.xml Content-Transfer-Encoding: quoted-printable Content-Type: text/xml ------=_NextPart_01DAED93.423E8560 Content-Location: file:///C:/68118EF9/UA172840101_AB69.files/item0005.xml Content-Transfer-Encoding: quoted-printable Content-Type: text/xml <_x0423__x0434__x0430__x043b__x0438__x0442__x044c_ x= mlns=3D"1bf3e6a9-e5e7-4ac2-9ce6-b9d94cad8eb2" xsi:nil=3D"true"/><_x041f__x0= 443__x0431__x043b__x0438__x043a__x043e__x0432__x0430__x0442__x044c_ xmlns= =3D"1bf3e6a9-e5e7-4ac2-9ce6-b9d94cad8eb2" xsi:nil=3D"true"/> ------=_NextPart_01DAED93.423E8560 Content-Location: file:///C:/68118EF9/UA172840101_AB69.files/props006.xml Content-Transfer-Encoding: quoted-printable Content-Type: text/xml ------=_NextPart_01DAED93.423E8560 Content-Location: file:///C:/68118EF9/UA172840101_AB69.files/item0007.xml Content-Transfer-Encoding: quoted-printable Content-Type: text/xml ------=_NextPart_01DAED93.423E8560 Content-Location: file:///C:/68118EF9/UA172840101_AB69.files/props008.xml Content-Transfer-Encoding: quoted-printable Content-Type: text/xml ------=_NextPart_01DAED93.423E8560 Content-Location: file:///C:/68118EF9/UA172840101_AB69.files/themedata.thmx Content-Transfer-Encoding: base64 Content-Type: application/vnd.ms-officetheme UEsDBBQABgAIAAAAIQDp3g+//wAAABwCAAATAAAAW0NvbnRlbnRfVHlwZXNdLnhtbKyRy07DMBBF 90j8g+UtSpyyQAgl6YLHjseifMDImSQWydiyp1X790zSVEKoIBZsLNkz954743K9Hwe1w5icp0qv 8kIrJOsbR12l3zdP2a1WiYEaGDxhpQ+Y9Lq+vCg3h4BJiZpSpXvmcGdMsj2OkHIfkKTS+jgCyzV2 JoD9gA7NdVHcGOuJkTjjyUPX5QO2sB1YPe7l+Zgk4pC0uj82TqxKQwiDs8CS1Oyo+UbJFkIuyrkn 9S6kK4mhzVnCVPkZsOheZTXRNajeIPILjBLDsAyJX89nIBkt5r87nons29ZZbLzdjrKOfDZezE7B /xRg9T/oE9PMf1t/AgAA//8DAFBLAwQUAAYACAAAACEApdan58AAAAA2AQAACwAAAF9yZWxzLy5y ZWxzhI/PasMwDIfvhb2D0X1R0sMYJXYvpZBDL6N9AOEof2giG9sb69tPxwYKuwiEpO/3qT3+rov5 4ZTnIBaaqgbD4kM/y2jhdj2/f4LJhaSnJQhbeHCGo3vbtV+8UNGjPM0xG6VItjCVEg+I2U+8Uq5C ZNHJENJKRds0YiR/p5FxX9cfmJ4Z4DZM0/UWUtc3YK6PqMn/s8MwzJ5PwX+vLOVFBG43lExp5GKh qC/jU72QqGWq1B7Qtbj51v0BAAD//wMAUEsDBBQABgAIAAAAIQBreZYWgwAAAIoAAAAcAAAAdGhl bWUvdGhlbWUvdGhlbWVNYW5hZ2VyLnhtbAzMTQrDIBBA4X2hd5DZN2O7KEVissuuu/YAQ5waQceg 0p/b1+XjgzfO3xTVm0sNWSycBw2KZc0uiLfwfCynG6jaSBzFLGzhxxXm6XgYybSNE99JyHNRfSPV kIWttd0g1rUr1SHvLN1euSRqPYtHV+jT9yniResrJgoCOP0BAAD//wMAUEsDBBQABgAIAAAAIQBU tmO79QYAAMIaAAAWAAAAdGhlbWUvdGhlbWUvdGhlbWUxLnhtbOxZ3Y4TNxS+r9R3GM19yN9MflYE lEwSaGEBkUDFpTdxMmY942js7BIhJARXvWlViVa9KFLbm15UVVcqVVFV1FdYngEJ1NKH6LFnMrET LywrKqGKXWl34nzn+PM5Z77jGZ8+eyuizh5OOGFxyy2fKrkOjkdsTOJpy7027BcarsMFiseIshi3 3AXm7tkzH35wGm2JEEfYAfuYb6GWGwox2yoW+QiGET/FZjiG7yYsiZCAj8m0OE7QPviNaLFSKtWK ESKx68QoAreH3x/+evjH4YFzeTIhI+yeWfrvUZgkFlwOjGgykN7x0ui7p/cODw6fHD46PHh6F66f wP/Ple14tywt+IIHNHH2EG25MPWY7Q/xLeE6FHEBX7Tckvpxi2dOF9FWZkTFEbaaXV/9ZHaZwXi3 ouZMpjv5pJ7ne7V27l8BqNjE9eq9Wq+W+1MANBrBylMuuk+/0+x0/QyrgdJLi+9uvVstG3jNf3WD c9uXvwZegVL/3ga+3w8gigZegVK8v4H3vHol8Ay8AqX42ga+Xmp3vbqBV6CQknh3A13ya9Vgudoc MmH0vBXe9L1+vZI5X6GgGvJqk1NMWCyOW3sRusmSPhhIQ4oEiR2xmOEJGkGhB4iSnYQ4F8k0hEKc oZhxGC5VSv1SFf7KX09dqQihLYw0a8kTmPGNIcnP4aOEzETL/Ri8uhrk+ePHz+49enbvt2f37z+7 93M2t3Jl2J1H8VS3e/nDF/88vOv8/cu3Lx98mU69juc6/sVPn774/c9XuYcVr0Lx/KuDF48Onn/9 2V8/PrB4bydoR4cPSYS5cwnvO1dZBAu08Mc7yZtZDENEdIt2POUoRnIWi/+eCA30pQWiyILrYDOO 1xOQHhvw3PymQXgQJnNBLB4vhJEB3GaMdlhijcIFOZcW5uE8ntonT+Y67ipCe7a5AxQbWe7NZ6DB xOYyCLFB8wpFsUBTHGPhyO/YLsaW1d0gxIjrNhkljLOJcG4Qp4OINSRDsmNU08roPIkgLwsbQci3 EZvt606HUduqu3jPRMK9gaiF/BBTI4zn0FygyOZyiCKqB/wiEqGN5GCRjHRcjwvI9BRT5vTGmHOb zeUE1qsl/QLIjD3t23QRmchEkF2bz4uIMR3ZZbtBiKKZDTsgcahjP+K7UKLIucKEDb7NzDtEfoY8 oPjIdF8n2Ej369XgGiisTmlVIPKbeWLJ5TnMjPodLOgEYSU10BAMXY9I/FqRX5N3/7+TdxDR5988 tKzo7Ui63bGRjzcU83ZCrHfT+TUJPwq3LtwBS8bk3dftLprHVzDcKpvN671sv5dt938v20fdz29f rFf6DNItt63p9l1t5qNj7+UnhNKBWFB8kavtPIcuNe7DoPSjHnVx/qw3C+FS3tkwoYGbJkjZOAkT nxARDkI0gz1/2ZVOpjxzPeXOjHF4FFDDVt8ST+fRNhunj7Tlsnx8TcWEI7EaL/n5ODx+iBRdq68e 03L3iu1UPV4vCUjbNyGhTWaSqFpI1JeDMkjqYR6CZiGhVvZWWDQtLBrS/TJVGyyAWp4V2EY5sPlq ub4HJmAET1mI4rHMU5rqZXZVMt9mpo8KplEBsKdYVsAq003J9cjlydWlpXaMTBsktHIzSajIqJ7G QzTGWXXK0ePQeNNcN1cpNejJUKj5oLRWNOqNV7E4aa7Bbl0baKwrBY2d/ZZbq/pQMiM0a7kTeBUA l9EMaofL7S+iU3jlNhJJesOfRFlmCRddxMM04Ep0UjWIiMCJQ0nUcuXy8zTQWGmI4laugCC8s+Sa ICvvGjlIuplkPJngkdDTro3ISKcfQeFTrbB+q8xPDpaWbA7pHoTjfWeHzpOrCErMr5dlAMeEwxuh chrNMYFXnrmQrepvrTFlsqu/c1Q1lI4jOgtR1lF0MU/hSspzOupTHgPtU7ZmCKgWkqwR7kxlg9WD anTTvGukHI7suq83kpHTRHPVMw1VkV3TrmLGDMs2sBbLkzV5jdUyxKBpeodPpXtdcptLrVvbJ+Rd AgKex8/SdY/REDRqq8kMapLxpgxLzc5Gzd6xXOBrqB2nSWiqX1u6XYtb3iOs08HgiTo/2K1XLQxN lvtMFWl1XKIfZ7CdmyAeXXgxPKeCq1TC4USCYEM0UHuSVDbgFrklslsDrpx5Qlru7ZLf9oKKHxRK Db9X8KpeqdDw29VC2/er5Z5fLnU7lTvQWEQYlf30qKYPr6XoIjuwUeMbhzbR8s3bqRGLikydxRQV cXVoU64YhzbpWY0zlEcyrkNAdG7XKv1mtdmpFZrVdr/gdTuNQjOodQrdWlDv9ruB32j277jOngJ7 7Wrg1XqNQq0cBAWvVpL0G81C3atU2l693eh57TvZNgZWnspHFgsIr+J15l8AAAD//wMAUEsDBBQA BgAIAAAAIQAN0ZCftgAAABsBAAAnAAAAdGhlbWUvdGhlbWUvX3JlbHMvdGhlbWVNYW5hZ2VyLnht bC5yZWxzhI9NCsIwFIT3gncIb2/TuhCRJt2I0K3UA4TkNQ02PyRR7O0NriwILodhvplpu5edyRNj Mt4xaKoaCDrplXGawW247I5AUhZOidk7ZLBggo5vN+0VZ5FLKE0mJFIoLjGYcg4nSpOc0IpU+YCu OKOPVuQio6ZByLvQSPd1faDxmwF8xSS9YhB71QAZllCa/7P9OBqJZy8fFl3+UUFz2YUFKKLGzOAj m6pMBMpburrE3wAAAP//AwBQSwECLQAUAAYACAAAACEA6d4Pv/8AAAAcAgAAEwAAAAAAAAAAAAAA AAAAAAAAW0NvbnRlbnRfVHlwZXNdLnhtbFBLAQItABQABgAIAAAAIQCl1qfnwAAAADYBAAALAAAA AAAAAAAAAAAAADABAABfcmVscy8ucmVsc1BLAQItABQABgAIAAAAIQBreZYWgwAAAIoAAAAcAAAA AAAAAAAAAAAAABkCAAB0aGVtZS90aGVtZS90aGVtZU1hbmFnZXIueG1sUEsBAi0AFAAGAAgAAAAh AFS2Y7v1BgAAwhoAABYAAAAAAAAAAAAAAAAA1gIAAHRoZW1lL3RoZW1lL3RoZW1lMS54bWxQSwEC LQAUAAYACAAAACEADdGQn7YAAAAbAQAAJwAAAAAAAAAAAAAAAAD/CQAAdGhlbWUvdGhlbWUvX3Jl bHMvdGhlbWVNYW5hZ2VyLnhtbC5yZWxzUEsFBgAAAAAFAAUAXQEAAPoKAAAAAA== ------=_NextPart_01DAED93.423E8560 Content-Location: file:///C:/68118EF9/UA172840101_AB69.files/colorschememapping.xml Content-Transfer-Encoding: quoted-printable Content-Type: text/xml ------=_NextPart_01DAED93.423E8560 Content-Location: file:///C:/68118EF9/UA172840101_AB69.files/header.htm Content-Transfer-Encoding: quoted-printable Content-Type: text/html; charset="us-ascii"

1

------=_NextPart_01DAED93.423E8560 Content-Location: file:///C:/68118EF9/UA172840101_AB69.files/filelist.xml Content-Transfer-Encoding: quoted-printable Content-Type: text/xml; charset="utf-8" ------=_NextPart_01DAED93.423E8560--