MIME-Version: 1.0 Content-Type: multipart/related; boundary="----=_NextPart_01D83AF9.4BD68F90" Данный документ является веб-страницей в одном файле, также называемой файлом веб-архива. Если вы видите это сообщение, значит данный обозреватель или редактор не поддерживает файлы веб-архива. Загрузите обозреватель, поддерживающий веб-архивы, например Microsoft Internet Explorer. ------=_NextPart_01D83AF9.4BD68F90 Content-Location: file:///C:/6809E4C6/UA179360101_27DF.htm Content-Transfer-Encoding: quoted-printable Content-Type: text/html; charset="windows-1251" ІНСТРУКЦІЯ

= ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

 

КАПЕВІСТА

(CAPEVISTA)

 

Склад:

діюча речовина: капецитабін;

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить капецитабіну 150 мг або 500 мг; допоміжні речовини: натрію кроскармелоза, целюлоза мікрокристал= ічна PH 101, целюлоза мікрокристалічна PH 200, гіпромелоза 5сР, кремній колоїдний безводний (Е 551), магнію стеарат (Е 470b);

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman";mso-ansi-= language: UK;mso-fareast-language:RU'>склад оболонки: гіпромелоза 5сР, титану діоксид (Е 171), тальк (Е 553b), макрогол 400, заліза оксид червоний (Е 172), заліза оксид жо= втий (Е 172).

 

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки, вкриті плівковою оболонкою, овальної форми, світло-персикового кольору, з гравіюванням «150» з одного б= оку. Приблизні розміри 11,4 мм х 5,9 мм;

таблетки, вкриті плівковою оболонкою, довгастої форми, персикового кольору, з гравіюванням «500» з одного боку. Приблизні розміри = 17,1 мм х 8,1 мм.

 

Фармакотерапевтична група. Антинеопластичні засоби. Антиметаболіти. Структурні аналоги піримідину. Код АТХ L01B С06.=

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Капецитабін – нецитотоксична похідна фторпіримідину карбамату, пероральний попередник цитотоксичної сполуки 5-фторурацилу (5-ФУ). Капецитабін активується в декіл= ька ферментних етапів. Фінальне перетворення до 5-ФУ відбувається під дією тимідинфосфорилази у тканині пух= лини, а також у здорових тканинах організму, проте, як правило, на низькому рівні. На моделях ракових ксенотрансплантатів людини капецитабін продемонстрував синергічний ефект у комбінації з доцетакселем, що може бути пов’язано з підвищенням активності = тимідинфосфорилази доцетакселем.=

Докази свідчать, що метаболізм 5-ФУ анаболічним шляхом блокує реакцію метилювання дезоксиуридилової кислоти до тимідилової кислоти, таким чином перешкоджаючи синтезу дезоксирибонуклеїнової кислоти (ДНК). Вбудовування 5-ФУ також пригн= ічує синтез РНК та протеїнів. Оскільки ДНК та РНК необхідні для ділення та росту клітин, 5-ФУ може спричиняти дефіцит тимідину, що сприяє незбалансованому р= осту та загибелі клітин. Впливи на ДНК та РНК більш виражені у клітинах з більш інтенсивною проліферацією і з вищим рівнем метаболізму 5-ФУ.

Фармакокінетика.

Фармакокінетика капецитабіну була визначена в діапазоні доз 502-3514 мг/м2/добу. Параметри капецитабіну, 5'-дезокси-5-фторцитидину= (5'-ДФЦТ) та <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman";mso-ansi-= language: UK;mso-fareast-language:UK;mso-bidi-font-style:italic'>5'-дезокси-5-фторуридину = (5'-ДФУР) на день 1-й і 14-й були подібними. На день 14-й показник AUC 5-ФУ був на 30–35&n= bsp;% вищим. Зниження дози капецитабіну призводило до зниження експозиції 5-ФУ бі= льше ніж пропорційно дозі внаслідок нелінійної фармакокінетики активного метабол= іту.

Всмоктування.

Після перорального прийому капецитабін швидко та повністю всмоктується, після чого проходить його біотрансформація у метабол= іти 5'-дезокси-5-фторцит= идин (5'-ДФЦТ) і 5'-ДФУР. Прийом їжі зменшує швидкість всмоктування капецитабіну, проте не має значного впливу на величину площі під кривою «концентрація-час» (AUC) 5'-ДФУР і наступного метаболіту 5-ФУ. При призначенні препарату у дозі 1250 мг/м2 після прийому їжі на 14-й день максимальні концентрац= ії Сmах капецитабіну, 5'-ДФЦР, 5'-ДФУР, 5-ФУ і ФБАЛ становили відповідно 4,67, 3,05, 12,1, 0,95 і 5,46 мкг/мл. Час досягнення максимальної концентрації Тmа= х дорівнює 1,50, 2,00, 2,00, 2,00 і 3,34 години, a AUC – 7,75, 7,24, 24,6, 2,= 03 і 36,3 мкг × год/мл відповідно.

Розподіл.

Дос= лідження плазми людини in vitro продемонстрували, що для капецитабіну, 5'-ДФЦТ, 5'-ДФУР і 5-ФУ зв’язок з білками (головним чином з альбуміном) становить відповідно
54 %, 10 %, 62 % і 10 %.

Метаболізм.

Мет= аболізується у печінці під дією карбоксилестерази до метаболіту 5'-ДФЦТ, який потім трансформується у 5'-ДФУР під дією цитидиндезамінази, що знаходиться в основному у печінці та пухлинних тканинах. Подальша каталітична активація 5'-ДФУР відбувається за рахунок тимідинфосфорилази. Ферменти, залучені у каталітичну активацію, знаходяться як у пухлинних тканинах, так і в нормаль= них тканинах, але зазвичай на нижчому рівні. Подальша ферментна біотрасформація капецитабіну до 5-ФУ призводить до вищих концентрацій у пухлинних тканинах.= У випадку колоректальних пухлин значна частина 5-ФУ локалізується у стромальн= их клітинах пухлини. Після перорального застосування капецитабіну пацієнтами з колоректальним раком відношення концентрації 5-ФУ у колоректальних пухлинах= до концентрації у прилеглих тканинах становила 3,2 (діапазон від 0,9 до 8,0). Відношення концентрації 5-ФУ у пухлині до концентрації у плазмі крові стано= вило 21,4 (діапазон від 3,9 до 59,9, N=3D8), у той час як відноше= ння концентрації у здорових тканинах до концентрації у плазмі крові становило 8= ,9 (діапазон від 3,0 до 25,8, N=3D8). При вимірюванні активність тимідинфосфор= илази була у 4 рази вища у первинній колоректальній пухлині порівняно з прилеглими нормальними тканинами. За даними імуногістохімічних досліджень більша части= на тимідинфосфорилази локалізується у стромальних клітинах пухлини.=

Пот= ім 5-ФУ катаболізується дигідропіримідиндегідрогеназою (ДПД) з утворенням менш токсичного дигідро-5-фторурацилу (ФУН2). Дигідропіримідиназа розщеплює піримідинове кільце з утворенням 5-фторуреїдопропіонової кислоти (ФУПК). Кінцевою реакцією є розщеплення β-уреїдопропіоназою ФУПК до α-фтор-β-аланіну (ФБАЛ), що виявляється в сечі. Активність дигідропіримідиндегідрогенази обмежує швидкість реакції. Дефіцит ДПД може призвести до зростання токсичності капецитабіну.

Виведення.

Пер= іод напіввиведення (Т1/2) капецитабіну, 5'-ДФЦР, 5'-ДФУР, 5-ФУ і ФБАЛ становить відповідно 0,85, 1,11, 0,66, 0,76 і 3,23 години. Капецитабін та метаболіти капецитабіну в основному виводяться із сечею. Екскреція із сечею= – 95,5 %, з калом – 2,6 %. Основним метаболітом у сечі є ФБАЛ, який становить 57 % від прийнятої дози. Приблизно 3 % прийнятої дози виводиться із сечею у незміненому стані.

Комбінована терапія

Не = було виявлено впливу капецитабіну на фармакокінетику доцетакселу та паклітакселу= (Cmax та AUC) та впливу доцетакселу та паклітакселу на фармакокінетику капецитабі= ну та 5'-ДФУР.

Фармакокінетика в особливих клінічних групах.

Популяційний фармакокінетичний аналіз був викон= аний після лікування капецитабіном у дозі 1250 мг/м2 двічі на добу 505 пацієнтів з колоректальним раком. Стать, наявність чи відсутність метастазів у печінку до початку лікування, індекс загального стану пацієнта за Карновськи, концентрація загального білірубіну, сироваткового альбуміну, активність АЛТ і ACT не мали достовірного впливу на фармакокінетику 5'-ДФУР, 5-ФУ і ФБАЛ. Пацієнти з метастатичним ураженням печінки. Згідно з даними фармакокінетичних досліджень у пацієнтів із легким і помірним ступен= ем порушення функції печінки, зумовленим метастазами, біодоступність капецитаб= іну та експозиція 5-ФУ можуть підвищуватися порівняно з такою у пацієнтів без порушень функції печінки. Дані з фармакокінетики щодо пацієнтів із тяжким порушенням функції печінки відсутні. Пацієнти з порушенням функції нирок= . При різному ступені (від легк= ого до тяжкого) ниркової недостатності в онкохворих фармакокінетика незміненого препарату і 5-ФУ не залежить від кліренсу креатиніну (КК). КК впливає на величину AUC 5'-ДФУР (збільшення AUC на 35 % – при зниженні КК на 50 %) і ФБАЛ (збільшення AUC на 114 % при зниженні КК на 50 = %). ФБАЛ – метаболіт, що не має антипроліферативної активності. Літній вік. Базуючись на даних популяційного фармакокінетичного аналізу, що включав пацієнтів широкого вікового діапазону (27–86 років), з яких 234 пацієнти (46 %) були віком від 65 років, вік не впливає на фармакокінетику 5’-ДФУР і 5-ФУ. AUC ФБАЛ збільшується з віком (збільшення віку на 20 % супроводжувалося збільшенням AUC ФБАЛ на 15 %= ), що, імовірно, зумовлено зміною функції нирок.

Етн= ічні фактори. Пі= сля перорального застосування 825 мг/м2 капецитабіну двічі на д= обу протягом 14 днів у пацієнтів японської національності (N=3D18) Cmax капецитабіну була нижчою на 36 %, а AUC – на 24 % порівняно з так= ою у пацієнтів європеоїдної раси (N=3D22). А також для ФБАЛ, пацієнти японської національності мали Cmax капецитабіну нижчу на 25 % і AUC н= ижчу на 34 % порівняно з пацієнтами європеоїдної раси. Клінічна значущ= ість цієї різниці невідома. Не спостерігається суттєвої різниці в експозиції інш= их метаболітів (5'-ДФЦТ, 5’-ДФУР і 5-ФУ).

 

Клінічні характеристики.

Показання.

Рак ободової кишки, колоректальний рак:

–           =     рак ободової кишки, в ад’ювантній терапії після хірургічного лікування раку ІІІ стадії (стадія С за Дьюком);

–&nb= sp;            =   метастатичний колоректальний рак.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman";mso-ansi-= language: UK;mso-fareast-language:UK'>Рак шлунка:

–&nb= sp;       препарат для першої лінії лікування розповсюдженого раку шлунка, у комбінації з препаратами на основі платини.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman";mso-ansi-= language: UK;mso-fareast-language:UK'>Рак молочної залози:

–&nb= sp;            =   місцевий розповсюджений або метастатичний рак молочної залози, у поєднанні з доцетакселом після неефективної хіміотерапії, що включає препарати антрациклінового ряду;

–&nb= sp;            =   місцевий розповсюджений або метастатичний рак молочної залози, як монотерапія після неефективної хіміотерапії, що включає таксани і препарати антрациклінового ряду, або при наявності протипоказання до терапії антрациклінами.

 

 

 

 

Протипоказання.

Тяжкі, у тому числі неочікувані реакції на лікування фторпіримідином в анамнезі. Гіперчутливість до капецитабіну або до будь-якого компонента препарату, або фторурацилу. Відома повна відсутність активності дигідропіримідиндегідроген= ази (ДПД) (див. розділ «Особливості застосування»).

Період вагітності або годування груддю.

Тяжка лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія.

Тяжкі порушення функції печінки.

Тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну < 30 мл/хв).=

Нещодавнє або супутнє лікування бривудином (див. розділи «Особливості застосування» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодії» з приводу взаємодії з іншими лікарськими засобами).

Протипоказання для застосування будь-якого лікарського засобу, що застосовують у комбінаці= ї.

 

Особливі заходи з безпеки.

Утилізація невикористаного препарату та препарату із простроченим термі= ном придатності: надходження лікарського засо= бу у зовнішнє середовище необхідно звести до мінімуму. Лікарський засіб не слід викидати у стічні води і побутові відходи. Для утилізації необхідно використовувати так звану «систему збору відходів» при наявності такої.

 

= Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Дослідження взаємодії були виконані лише у дорослих пацієнтів.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Бривудин.

Описана клінічно значима взаємодія між бривудином та фторпіримідинами (наприклад, капецитабіном, 5-фторурацилом, тегафуром) у результаті пригнічення дигідропіримідин-дегідрогенази бривудином. Ця взаємодія, що спричиняє підвищення токсичності фторпіримідину, потенційно може призвести до летальн= ого наслідку. Таким чином, бривудин не можна застосовувати одночасно з капецитабіном (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»). Повинен бути період очікування щонайменше протягом 4 тижнів між закінченням лікування бривудином та початком терапії капецитабіном. Лікування бривудином можна розпочати через 24 години після прийому останньої дози капецитабіну.<= o:p>

Субстрати цитохрому Р450 2С9.

Дослідження щодо взаємодії капецитабіну та інших препаратів, що метаболізуються ізоферментом 2С9 систе= ми цитохрому Р450, за винятком варфарину, не проводили. Необхідно з обережністю призначати капецитабін із цими препаратами (наприклад з фенітоїном).

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman";mso-ansi-= language: UK;mso-fareast-language:UK'>Антикоагулянти кумаринового ряду.

Капецитабін посилює ефекти непрямих антикоагулянтів (варфарин і фенпрокумон), що може призвести до порушення показників згортання і виникнення кровотеч через декілька днів або місяців від початку терапії капецитабіном, і в окремих випадках – протягом 1 місяця після закінчення лікування капецитабіном.= У клінічному фармакокінетичному дослідженні взаємодії після одноразового введ= ення S-варфарину в дозі 20 мг лікування препаратом КАПЕВІСТА призводило до збільшення AUC варфарину на 57 % і MHO на 91 %. Оскільки метаболі= зм R-варфарину не порушувався, вказане свідчить, що капецитабін пригнічує ізофермент 2С9 та не впливає на ізоферменти 1А2 та 3А4. У пацієнтів, я= кі одночасно приймають капецитабін і пероральні антикоагулянти – похідні кумар= ину, необхідно проводити детальний моніторинг показників згортання крові (міжнародний коефіцієнт нормалізації чи протромбіновий час) і підбирати дозу антикоагулянта.

 

Фенітоїн.

При одночасному застосуванні препарату КАПЕВІСТА та та фенітоїну повідомляли про окремі випадки підвищен= ня концентрації фенітоїну у плазмі крові, що супроводжувалися виникненням симптомів інтоксикації фенітоїном. У пацієнтів, які приймають капецитабін одночасно з фенітоїном, рекомендується регулярно контролювати концентрацію фенітоїну у плазмі крові.

Фолінова кислота/фолієва кислота.

Фолінова кислота суттєво не впливає на фармакокінетику капецитабіну та його метаболітів. Однак фолінова кислота впливає на фармакодинаміку препарату КАПЕВІСТА, що може призвести до збільшення токсичності капецитабіну: максимальна переносима доза капецитабі= ну у режимі монотерапії при переривчастій схемі дозування становить 3000 мг= /м2 на добу, а при комбінованому застосуванні з фоліновою кислотою (30 мг перорально двічі на добу) – лише 2000 мг/м2 на добу. Підвищ= ена токсичність можлива при переході з 5-FU/LV на схему лікування капецитабіном= . Це також може спостерігатися при застосуванні фолієвої кислоти з метою усунення дефіциту фолієвої кислоти через схожість між фоліновою та фолієвою кислотам= и.

Антациди.

Вивчали вплив антацидів, що містять алюмінію та магнію гідроксид, на фармакокінетику капецитабіну. Антациди, що містять алюмінію та магнію гідроксид, незначно підвищують концентрації капецитабіну і одного його метаболіту (5'-ДФЦР) у плазмі крові= ; на три основних метаболіти (5'-ДФУР, 5-ФУ і ФБА) капецитабіну вони не впливают= ь. Алопуринол.

Спостерігалася взаємодія між алопуринолом та 5-фторурацилом з можливим зниженням ефективності 5-фторурац= илу. У зв’язку з цим слід уникати одночасного застосування капецитабіну та алопуринолу.

Інтерферон альфа.

Максимальна переносима доза лікарського засобу КАПЕВІСТА становить 2000 мг/м2 на добу п= ри комбінованому застосуванні з інтерфероном альфа-2а (3 млн МО/м2 = на добу) порівняно з 3000 мг/м2 на добу при застосуванні капец= итабіну у режимі монотерапії.

Променева терапія.

Максимальна переносима доза капецитабіну у режимі монотерапії при переривчастій схемі дозування станови= ть 3000 мг/м2 на добу, при комбінованому застосуванні з промен= евою терапією раку прямої кишки – 2000 мг/м2 на добу при безперервному курсі променевої терапії або щоденному 6-тижневому курсі променевої терапії у період з понеділка по п’ятницю.

Оксаліплатин.

При комбінованому застосуванні капецитабіну та оксаліплатину з або без бевацизумабу не відзначено клінічно значимої різниці в експозиції капецитабіну чи його метаболітів, вільної пла= тини і сумарної платини.

Бевацизумаб.

Не відзначено клінічно значущ= ої дії бевацизумабу на фармакокінетичні параметри капецитабіну і його метаболі= тів присутності при наявності оксаліплатину.

Взаємодія лікарський засіб – = їжа.

Оскільки наявні дані щодо без= пеки та ефективності базуються на застосуванні капецитабіну з їжею, рекомендуєть= ся приймати препарат КАПЕВІСТА з їжею. Прийом лікарського засобу КАПЕВІСТА з ї= жею призводить до сповільнення швидкості всмоктування капецитабіну.

 

 

Особливості застосування.

Токсична дія, що залежить від дози.

Токсична дія, що залежить від дози, виражається у діареї, болю у животі, нудоті, стоматиті, долонно-підошовному синдромі (долонно-підошовні шкірні реакції, долонно-підошовна еритродизестезія). Більшість побічних реакцій оборотні і = не потребують повної відміни препарату, хоча може виникнути необхідність у корекції дози або тимчасовій відміні препарату.

Діарея. За хворими з тяжкою діареєю слід уважно спостерігати, проводячи їм регідратацію і відновлення втрати електролітів при дегідратації. Можуть бути призначені стандартні протидіаре= йні препарати (наприклад, лоперамід). Діарея ІІ ступеня за критеріями Національ= ного онкологічного інституту Канади (N= CIC СТС, версія 2) визначається як збільшення кількості дефекацій до 4–<= span style=3D'mso-bidi-font-weight:bold'>6 разів на добу або дефекації вночі; ді= арея ІІІ ступеня – як збільшення кількості дефекацій до 7–9 разів на добу або нетримання калу і мальабсорбція. Діарея 4 ступеня визначається як збільшення кількості дефека= цій ≥10/добу або масивна діарея з домішками крові, або необхідність призначення парентеральних вливань. При необхідності дозу препарату = слід зменшити (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Дегідратація. Необхідно попереджувати розвиток дегідратації та здійснювати корекцію дегідратації у = разі її виникнення. Дегідратація може швидко розвинутись у пацієнтів з анорексіє= ю, астенією, нудотою, блюванням або діареєю. Дегідратація може спричинити гост= ру ниркову недостатність, особливо у пацієнтів з уже існуючим порушенням функц= ії нирок або якщо капецитабін застосовувати одночасно з лікарськими засобами з відомою нефротоксичною дією. Гостра ниркова недостатність у результаті дегідратації може бути потенційно летальною. При появі дегідратації ІІ ступ= еня (або вище) терапію капецитабіном слід негайно припинити та провести корекцію дегідратації. Відновлення лікування можливе при адекватній корекції дегідратації та корекції/контролі причин преципітації (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Корекцію дози у разі виникнення преципітуючих побіч= них явищ проводити у разі необхідності. Доло= нно‑підошовний синдром.

Долонно-підошовний синдром також відомий як долонно-підошовні шкірні реакції або долонно-підош= овна еритродизестезія, або периферична еритема, спричинена хіміотерапією. Долонно-підошовний синдром І ступеня не порушує щоденної активності пацієнт= а і проявляється онімінням, парестезіями, дизестезіями, поколюванням, безболісн= им набряком або почервонінням долонь і/або підошов і/або дискомфортом. Долонно-підошовний синдром ІІ ст= упеня проявляється болісним почервонінням і набряками кисті рук і/або підошов; викликаний цими проявами дискомфорт порушує щоденну активність хворого.

Долонно-підошовний синдром ІІІ ступеня визначається як волога десквамація, утворення виразок, поява пухирі= в і гострий біль долонь і/або підошов, і/або тяжкий дискомфорт, що не дає можливості пацієнтам працювати або займатися повсякденною діяльністю. Персистуючий або тяжкий долонно-підошовний синдром (ступеня 2 або вище) може зрештою привести до втрати відбитків пальців, що може вплинути на ідентифік= ацію пацієнта. У разі появи долонно-підошовного синдрому ІІ або ІІІ ступеня прий= ом капецитабіну слід припинити до зникнення симптомів або їх зменшення до І ступеня; при наступній появі синдрому ІІІ ступеня дозу капецитабіну потрібно зменшити. Пацієнтам, які одночасно отримують капецитабін і цисплатин, застосування вітаміну B6 (піридоксин) не рекомендується з метою симптоматичного або вторинного профілактичного лікування долонно-підошовного синдрому, оскільки опубліковані дані свідчать, що це може призвести до зниж= ення ефективності цисплатину. Деякі дані свідчать про те, що декспантенол ефекти= вний для профілактики долонно-підошовного синдрому у пацієнтів, які отримували капецитабін.

 

Кардіотоксичність.

Спектр кардіотоксичності при лікуванні капецитабіном аналогічний такому при застосуванні інших фторпіримідинів і включає інфаркт міокарда, стенокардію, аритмії, кардіоген= ний шок, раптовий летальний наслідок, зупинку серця, серцеву недостатність і зм= іни ЕКГ (включаючи дуже рідкісні випадки подовження інтервалу QT). Ці побічні ефекти частіше характерні для пацієнтів з ішемічною хворобою серця. При застосуванні капецитабіну повідомляли про випадки серцевих аритмій (включаю= чи фібриляцію шлуночків, піруетну шлуночкову тахікардію, брадикардію), стенока= рдії, інфаркту міокарда, серцевої недостатності, кардіоміопатії. При призначенні терапії капецитабіном пацієнтам із клінічно значущим захворюванням серця, аритміями і стенокардією необхідно виявляти обережність.<= /p>

Гіпо- або гіперкальціємія.

Під час лікування капецитабін= ом повідомляли про гіпо- або гіперкальціємію. Захворювання центральної або периферичної нервової системи.

При призначенні лікарського засобу КАПЕВІСТА пацієнтам із захворюванням центральної або периферичної нервової системи, наприклад, метастазами у головний мозок чи невропатією, необхідно виявляти обережність.

Цукровий діабет або порушення рівня електролітів.

При призначенні препарату КАП= ЕВІСТА пацієнтам із цукровим діабетом або порушенням рівня електролітів необхідно виявляти обережність, оскільки застосування капецитабіну може призводити до погіршення їх перебігу.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman";mso-ansi-= language: UK;mso-fareast-language:UK'>Антикоагулянти – похідні кумарину.

У дослідженні взаємодії з одноразовим застосуванням варфарину спостерігалося суттєве збільшення середньої величини площі під кривою «концентрація-час» (= AUC) S-варфарину (на 57 %), що свідчить про наявність взаємодії, вірогідно,= у результаті пригнічення капецитабіном ізоферментом 2С9 системи цитохрому Р45= 0. У пацієнтів, які одночасно приймають капецитабін і пероральні антикоагулянти – похідні кумарину, необхідно проводити детальний моніторинг показників згорт= ання крові (міжнародне нормалізоване співвідношення або протромбіновий час) і підбирати дозу антикоагулянту.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman";mso-ansi-= language: UK;mso-fareast-language:UK'>Бривудин.

Бривудин не можна одночасно застосовувати з капецитабіном. Після такої лікарської взаємодії повідомляли про летальні випадки. Повинен бути період очікування щонайменше потягом 4 тижнів між закінченням лікування бривудином та початком терапії капецитабіном. Лікування бривудином можна розпочати через 24 години після прийому останньої дози капецитабіну (див. розділи «Протипоказання» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

У разі випадкового прийому бривудину пацієнтам, які отримують лікування капецитабіном, слід вжити ефективних заходів з метою зменшення токсичності капецитабіну. Рекомендується негайна госпіталізація. Слід розпочати усі необхідні заходи з метою попередження системних інфекцій та дегідратації.

Порушення функції печінки.

У зв’язку з відсутністю даних= з безпеки та ефективності у пацієнтів з порушенням функції печінки застосуван= ня капецитабіну необхідно ретельно моніторити у пацієнтів з порушенням функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості незалежно від наявності або відсутності метастазів у печінку. Якщо в результаті лікування капецитабіном спостерігається гіпербілірубінемія, що перевищує верхню межу норми більш ні= ж у 3 рази, або підвищується активність печінкових амінотрансфераз (АЛТ, ACT) більше ніж у 2,5 раза порівняно з верхньою межею норми, застосування капецитабіну слід призупинити. Лікування капецитабіном як монотерапією можна відновити при зниженні рівня білірубіну та активності печінкових трансаміназ нижче за вказані межі. Порушення&nb= sp;функції нирок.

Частота виникнення побічних реакцій ІІІ та ІV ступеня у пацієнтів із порушенням функції нирок помірного ступеня тяжкості (кліренс креатиніну - 30–50 мл/хв) підвищена порівняно з т= акою у загальній групі пацієнтів.

Дефіцит дигідропіримідиндегідрогенази (ДПД).

Іно= ді внаслідок дефіциту активності ДПД спостерігалася неочікувана тяжка токсичні= сть (наприклад, стоматит, діарея, запалення слизових оболонок, нейтропенія та нейротоксичність), пов’язана з 5-фторурацилом (5-ФУ).

У пацієнтів із низькою активністю ДПД або відсутністю активності ДПД, фермент= а, який бере участь у розщепленні фторурацилу, існує підвищений ризик виникнен= ня тяжких, небезпечних для життя або летальних побічних реакцій, спричинених фторурацилом. Хоча дефіцит ДПД неможливо встановити точно, відомо, що у пацієнтів із певними гомозиготними або деякими комбінованими гетерозиготними мутаціями в генетичному локусі DPYD (наприклад, DPYD*2A, c. 1679T>G, c. 2846A>T та c. 1236G>A/HapB3 варіації), які можуть спричинити повну або практично повну відсутність ферментної активності ДПД (за визначенням лабораторних аналізів), спостерігається найвищий ризик небезпечної для життя або летальної токсичності, і таким пацієнтам не слід призначати терапію капецитабіном (див. розділ «Протипоказання»). Для пацієнтів з повною відсутністю активності ДПД немає дози з доведеною безпекою.

Було продемонстровано, що пацієнти з відомими гетерозиготними DPYD варіаціями (зокрема, DPYD*2A, c. 1679T>G, c. 2846A>T та c. 1236G>A/HapB3 варіації) мають підвищений ризик тяжкої токсичності у разі лікування із застосуванням капецитабіну. Частота гетерозиготного DPYD*2A генотипу в DPYD гені у пацієнтів європеоїдної раси становить, близько, 1 %, 1,1 % для c. 2846A>T, 2,6–6,3 % для c. 1236G>A/HapB3 варіацій та 0,07–0,1 % для c. 1679T>G. Рекомендується проведення генотипування даних алелів з метою виявлення пацієнтів, які мають підвищений ризик виникнення тяжкої токсичності. Дані щодо частоти даних DPYD варіацій у різних популяціях європеоїдної раси обмеженні. Не слід виключати= , що інші рідкі варіації також можуть бути пов’язані з підвищеним ризиком виникн= ення тяжкої токсичності.

Пац= ієнтів із частковим дефіцитом ДПД (зокрема з гетерозиготними мутаціями гена DPYD) і якщо лікар вважає, що користь застосування капецитабіну переважає ризики (враховуючи доцільність призначення альтернативних режимів хіміотерапії не = на основі фторпіримідину), слід лікувати з надзвичайною обережністю та проводи= ти частий моніторинг із корекцією дози залежно від токсичності. Слід розглянути можливість зниження початкової дози для таких пацієнтів з метою уникнення виникнення серйозної токсичності. Існує недостатньо даних, щоб рекомендувати певну дозу пацієнтам з частковою активністю ДПД за результатами проведення специфічного тесту. Повідомляли, що DPYD*2A, c. 1679T>G варіації призвод= ять до більшого зниження ферментної активності з вищим ризиком розвитку побічних реакцій між іншими видами варіацій. Вплив зменшення дози на ефективність на даний момент невизначений. Таким чином, у разі відсутності серйозної токсичності доза препарату може бути підвищена за умови ретельного контролю стану пацієнта.

Пац= ієнти, які мали негативний результат тесту на алелі, які вказані вище, однак все ще можуть мати ризик виникнення тяжких побічних реакцій.

У пацієнтів з нерозпізнаним дефіцитом ДПД, яких лікували капецитабіном, а також у пацієнтів з негативним результатом тесту на наявність специфічних DPYD варіацій можуть спостерігатися прояви загрозливої для жит= тя токсичності, подібні до гострого передозування (див. розділ «Передозування»= ). У разі гострої токсичності ІІ–IV ступеня лікування слід негайно відмінити. Сл= ід розглянути питання про остаточну відміну лікування, базуючись на клінічній оцінці виникнення, тривалості та тяжкості спостережуваної токсичності.=

Офтальмологічні ускладнення.

Стан пацієнтів слід ретельно контролювати щодо офтальмологічних ускладнень, таких як кератит або порушен= ня з боку рогової оболонки, особливо при наявності порушень з боку органів зору в анамнезі. При клінічній необхідності слід розпочати лікування порушень зору= .

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman";mso-ansi-= language: UK;mso-fareast-language:UK;mso-bidi-font-weight:bold'>Тяжкі шкірні реакції.=

Застосування препарату КАПЕВІСТА може спричинити тяжкі шкірні реакції, та= кі як синдром Стівенса–Джонсона та токсичний епідермальний некроліз. Слід остаточно припинити застосування капецитабіну пацієнтам, у яких розвинулися тяжкі шкірні реакції протягом застосування препарату.

Таблетки препарату КАПЕВІСТА = не слід подрібнювати або розрізати. При контакті пацієнта або доглядача з подрібненими або розрізаними таблетками препарату КАПЕВІСТА можуть виникати побічні реакції (див. розділ «Побічні реакції»). Панкреатит.

У літературі є повідомлення п= ро випадки панкреатиту після застосування капецитабіну.

 <= /b>

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman";mso-ansi-= language: UK;mso-fareast-language:UK'>Застосування у період вагітності або годування груддю.

Жінки репродуктивного віку/контрацепція у чоловіків та жінок.

Жінкам репродуктивного віку слід порадити запобігати вагітності протягом лікування капецитабіном. При настанні вагітності протягом лікування слід роз’яснити пацієнтці потенційний негативний вплив на плід. Слід застосовувати ефективні методи контрацепції протягом лікування та протягом 6 місяців після прийому останньої дози капецитабіну. З огляду на результати досліджень на генотоксичність, пацієнтам чоловічої статі із партнерками репродуктивного в= іку слід застосовувати ефективні методи контрацепції протягом лікування та прот= ягом 3 місяців після останньої дози капецитабіну.

Вагітність.

Застосування капецитабіну вагітним не вивчали, однак можна припустити, що застосування препарату КАПЕВІСТА може бути шкідливим для плода при застосуванні вагітним= . У дослідженнях репродуктивної токсичності у тварин капецитабін спричиняв ембріолетальність та тератогенність, які є очікуваними ефектами похідних фторпіримідину. У період вагітності не слід застосовувати лікарський засіб = КАПЕВІСТА. Період годування груддю.

Невідомо, чи проникає капецитабін у грудне молоко людини. Дослідження щодо впливу капецитабіну на лактацію або присутності капецитабіну у грудному молоці люд= ини не проводили. У грудному молоці лактуючих мишей були виявлені значні кілько= сті капецитабіну та його метаболітів. Оскільки потенційна шкода для немовлят, я= кі отримують грудне годування, невідома, слід припинити годування груддю під ч= ас лікування капецитабіном та протягом 2 тижнів після прийому останньої дози. = Фертильність.

Відсутні дані про вплив капецитабіну = на фертильність. У базові дослідження застосування препарату КАПЕВІСТА були включені тільки ті жінки репродуктивного віку та чоловіки, які погоджувалися застосовувати прийняті методи контролю народжуваності для запобігання вагітності протягом дослідження та відповідний термін потому. У дослід= женнях на тваринах спостерігався вплив на фертильність.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом а= бо іншими механізмами.

Пре= парат має незначний або помірний вплив на здатність керувати транспортними засоба= ми та працювати зі складними механізмами. Лікарський засіб КАПЕВІСТА може спричинити запаморочення, слабкість і нудоту.<= /p>

 

Спосіб застосування та дози.

Лікарський засіб КАПЕВІСТА може призначати лише кваліфікований лік= ар, який має досвід застосування антинеопластичних лікарських засобів. Для всіх пацієнтів рекомендований ретельний моніторинг протягом першого циклу лікува= ння. Лікування слід відмінити при прогресуванні захворювання або розвитку неприйнятної токсичності.

Препарат КАПЕВІСТА у таблетках приймати перорально цілими, не пізніше ніж через 30 хвилин після вжива= ння їжі, запиваючи водою. Таблетки препарату КАПЕВІСТА не слід подрібнювати або розрізати.

Особливі запобіжні заходи при утилізації та інші особливості поводження= із препаратом Слід дотримуватися процедур безпечного поводження з цитотоксичними лікарськими засобами.

Монотерапія.

Рак ободової кишки, колоректальний рак та рак молочної залози. Рекомендована початкова добова доза препарату КАПЕВІСТА як ад’ювантної терапії становить 2500 мг/м2 поверхні тіла. Застосовувати у вигляді тритижневих циклів: приймати щодня протягом 2 тижнів, після чого робити тижневу перерву. Сумарну добову д= озу капецитабіну розподіляти на 2 прийоми (по 1250 мг/м2 поверх= ні тіла зранку і ввечері). Рекомендована загальна тривалість ад’ювантної терап= ії у пацієнтів з раком ободової кишки ІІІ стадії становить 6 місяців.<= /o:p>

Комбінована терапія.

Рак молочної залози. У комбінації з доцетакс= елом рекомендована початкова доза для лікування метастатичного раку молочної зал= ози становить по 1250&= nbsp;мг/м2 2 рази на добу протягом 2 тижнів з подальшою тижневою перервою (у поєднанні= з доцетакселом 75 мг/м2 1 раз на 3 тижні у вигляді внутрішньовенної інфузії). Премедикацію пероральними кортикостероїдами, так= ими як дексаметазон, проводити перед введенням доцетакселу відповідно до інстру= кції для застосування доцетакселу пацієнтам, які отримують комбінацію капецитабін плюс доцетаксел.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman";mso-ansi-= language: UK;mso-fareast-language:UK;mso-bidi-font-weight:bold'>Рак ободової кишки, колоректальний рак, рак шлунка. У режимі комбінованого лікування початкову дозу капецитабіну необхідно зменшити до 800–1000 мг/м2 2 рази на добу протягом 2 тижнів з подальшою тижневою перервою або до 625 мг/м2 2 рази на добу при безперервному застосуванні. При комбінації з іринотеканом (200 мг/м2 у день 1-й) рекомендована початкова доза становить 800 мг/м2 2 рази на добу протягом 2 тижнів з подальшою тижневою = перервою. Включення бевацизумабу у схему комбінованого лікування не впливає на початк= ову дозу капецитабіну.

Про= тиблювальні засоби та премедикацію для забезпечення адекватної гідратації призначати пацієнтам, які отримують терапію капецитабіном у комбінації з цисп= латином або оксаліплатином перед введенням цисплатину відповідно до інструкції для застосування цисплатину та оксаліплатину. Загальна рекомендована тривалість ад’ювантної терапії у пацієнтів з раком ободової кишки ІІІ стадії становить= 6 місяців. Дозу препарату КАПЕВІСТА розраховувати залежно від пло= щі поверхні тіла. У табл= ицях 1, 2 наведено розрахунки стандартної та зниженої (див. «Корекція дози у про= цесі лікування») початкової дози препарату КАПЕВІСТА 1250 мг/м2 чи 1000 мг/м2.<= /o:p>

Розрахунки стандартної та зниженої початкової до= зи лікарського засобу КАПЕВІСТА 1250 мг/м2 зале= жно від площі поверхні тіла

Таблиця 1

Доза 1250 мг/м2 (2 рази на добу)

Площа поверхні тіла, м2

Повна доз= а 1250 мг/м2

Кількість таблеток 150 мг і/або 500 мг на кожен прийом (зранку і ввечері)=

Знижена д= оза (75 %)

950 = мг/м2

Знижена д= оза (50 %) 625 мг/м2

Доза на 1 прийом, мг

150 = мг

500 = мг

Доза на 1 прийом, мг

Доза на 1 прийом, мг

≤1,26

1500=

-

3

1150=

800<= /o:p>

1,27–1,38

1650=

1

3

1300=

800<= /o:p>

1,39–1,52

1800=

2

3

1450=

950<= /o:p>

1,53–1,66

2000=

-

4

1500=

1000=

1,67–1,78

2150=

1

4

1650=

1000=

1,79–1,92

2300=

2

4

1800=

1150=

1,93–2,06

2500=

-

5

1950=

1300=

2,07–2,18

2650=

1

5

2000=

1300=

≥2,19

2800=

2

5

2150=

1450=

 

Розрахунки стандартної та зниженої початкової до= зи лікарського засобу КАПЕВІСТА 1= 000 мг/м2 залежно від площі поверхні тіла

Таблиця 2

Площа поверхні тіла, м2

Доза 1000 мг/м2 (2 рази на добу)

Повна доз= а 1000 мг/м2

Кількість таблеток 150 мг і/або 500 мг на кожен прийом (зранку і ввечері)=

Знижена д= оза (75 %)

750 мг/м<= sup>2

Знижена д= оза

(50 = %)

500 мг/м<= sup>2

Доза на <= /span>1 прийом, мг

150 мг

500 мг

Доза на 1 прийом, мг

Доза на 1 прийом, мг

≤1,26

1150=

1

2

800<= /o:p>

600<= /o:p>

1,27–1,38

1300=

2

2

1000=

600<= /o:p>

1,39–1,52

1450=

3

2

1100=

750<= /o:p>

1,53–1,66

1600=

4

2

1200=

800<= /o:p>

1,67–1,78

1750=

5

2

1300=

800<= /o:p>

1,79–1,92

1800=

2

3

1400=

900<= /o:p>

1,93–2,06

2000=

-

4

1500=

1000=

2,07–2,18

2150=

1

4

1600=

1050=

≥2,19

2300=

2

4

1750=

1100=

 

Корекція дози у процесі лікування

Загальні рекомендації

Явища токсичності при застосуванні капецитабіну можна усунути симптоматичною тера= пією і/або зміною дози препарату КАПЕВІСТА (перервавши лікування або зменшивши д= озу препарату). Якщо дозу довелося зменшити, надалі її не слід збільшувати. При явищах токсичності, які, на думку лікаря, малоймовірно можуть бути серйозними або можуть загрожувати життю, наприклад, алопеція, зміна смакових відчуттів, зміни нігтів, застосування препарату можна продовжувати в тій самій дозі, не перериваючи лікування та = не зменшуючи дозу препарату.

Пацієнтів, які отримують лікування препаратом КАПЕВІСТА, необхідно попередити, що лікування потрібно припинити у разі розвитку помірних або тяжких токсичних реакцій. Якщо через токсичні явища було пропущено кілька прийомів капецитаб= іну, то пропущені дози не потрібно застосовувати додатково.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman";mso-ansi-= language: UK;mso-fareast-language:UK'>Гематологічна токсичність.

Пацієнтам із початковим рівнем нейтрофілів <1= ,5 × 109/л і/або тромбоцитів <100 × 109/л= не можна призначати терапію капецитабіном. Терапію слід призупинити, якщо у хо= ді лікування під час позапланових лабораторних досліджень виявлено зниження рі= вня нейтрофілів <1,0 × 109/л або тромбоцитів <75 ×= 109/л.

Нижче наводяться рекомендації щодо зміни дози у разі токсичних явищ відповідно до критеріїв ознак токсичності. Критерії розроблені Національним онкологічним інститутом Канади (NCIC СТС, версія 1).

Схема зниження дози лікарського засобу <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman";mso-ansi-= language: UK;mso-fareast-language:UK'>КАПЕВІСТА (3-тижневий цикл або безперервне лікування).

Таблиця 3

Ступінь токсичності*

Зміни дози протягом курсу терапії

Корегування дози для наступного циклу (% початкової дози)

Ступінь І

Дозу не змінювати

Дозу не змінювати

Ступінь II

– з першою появою ознак токсичності

Припинити= терапію, поки ознаки токсичності не зменшаться до ступеня 0‑1

100 %

– з другою появою ознак токсичності

75 %

– з третьою появою ознак токсичності

50 %

– з четвертою появою ознак токсичності

Відмінити препарат

не застосовувати

Ступінь III

– з першою появою ознак токсичності

Припинити терапію, поки ознаки токсичності не зменшаться до ступеня 0-1

75 %

– з другою появою ознак токсичності

50 %

– з третьою появою ознак токсичності

Відмінити препарат

не застосовувати

Ступінь IV

– з першою появою ознак токсичності

Відмінити препарат або, якщо в інтересах хворого лікування необхідно продовжити, припинити терапію, доки ознаки токсичності не зменшаться до ступеня 0-1<= /p>

50 %

– з другою появою ознак токсичності

Відмінити препарат

не застосовувати

*   відповідно до загальних крит= еріїв токсичності (версія 1) групи спеціалістів з клінічних досліджень Національн= ого інституту раку Канади (NCIC CTG) або загальних критеріїв оцінки ступеню тяжкості побічних реакцій (CTCAE) програми оцінки терапії раку Національного інституту раку США, версія 4.0. Інформацію щодо долонно-підошовного синдром= у і гіпербілірубінемії див. у розділі «Особливості застосування».

 

Зміна дози у разі виникнення явищ токсичності при застосуванні капецитабіну протя= гом 3-тижневого циклу у комбінації з іншими лікарськими засобами.

Зміну дози при виникненні явищ токсичності при застосуванні капецитабіну протягом 3-тижневого циклу у комбінації з іншими лікарськими засобами необхідно проводити відповідно до таблиці 3 для капецитабіну та відповідно до інструкцій для медичного застос= ування інших лікарських засобів.

На початку курсу лікування при необхідності відтермінування терапії препаратом КАПЕВІСТА або іншим лікарським з= асобом слід відтермінувати також призначення інших препаратів до періоду можливості призначення всіх компонентів схеми.

При виникненні токсичних явищ під час лікування, які, на думку лікаря, не пов’язані із застосуванням капецитабіну, терапію <= /span>препаратом КАПЕВІСТА необхідно продовжувати та провести корекцію дози інших лікарських засобів-компонентів схеми відповідно до інструкцій для медичного застосуван= ня.

У разі необхідності відміни інших лікарських засобів-компонентів схеми лікування капецитабіном можна продовжити при досягненні необх= ідних умов для повторного призначення препарату КАПЕВІСТА.

Указані рекомендації стосуються всіх показань д= ля застосування та всіх груп пацієнтів. Зміна дози при виникненні явищ токсичності при безперервному режимі застосування капецитабіну у комбінації= з іншими лікарськими засобами.

Зміну дози при виникненні явищ токсичності при безперервному режимі застосування капецитабіну у комбінації з іншими лікарськими засобами необхідно проводити відповідно до таблиці 3 для капецитабіну та відповідно до інструкцій для медичного застосування інших лікарських засобів.

Корекція дози в особливих випадках.

Пацієнти з порушеннями функції печінки.

Даних з безпеки та ефективності для пацієнтів з порушенням функції печінки недостатньо для надання рекомендацій щодо корекції дози. Немає інформації п= ро порушення функції печінки внаслідок цирозу або гепатиту.<= /span>

Пацієнти з порушеннями функції нирок.

Капецитабін протипоказаний пацієнтам з порушенням функції нирок тяжкого ступеня (кліренс креатиніну нижче 30 мл/хв за Кокрофтом–Голтом на початковому рівні). Частот= а виникнення побічних реакцій 3 або 4 ступенів у пацієнтів з помірним порушенням функції нирок (кліренс креатиніну 30–50 мл/хв на початковому рівні) підвищуєть= ся порівняно з таким у загальній популяції. Для пацієнтів з початковою помірною нирковою недостатністю рекомендовано зменшити початкову дозу до 75 % в= ід стандартної (1250 мг/м2). Для пацієнтів з початковою помірн= ою нирковою недостатністю зниження початкової дози 1000 мг/м2 = не потрібне. Пацієнтам з нирковою недостатністю легкого ступеня тяжкості (клір= енс креатиніну 51–80 мл/хв) корекція початкової дози не потрібна. Рекоменд= ується ретельний моніторинг та негайне переривання лікування при виникненні побічн= их явищ 2, 3 або 4 ступенів, а також подальше коригування дози відповідно до таблиці 3. При зниженні рівня креатиніну менше 30 мл/хв терапію капецитабін= ом слід припинити. Рекомендації щодо корекції дози при помірній нирковій недостатності однакові як при монотерапії капецитабіном, так і при комбінов= аній терапії. Пацієнти літнього віку.

Коригування початкової дози при монотерапії капецитабіном не потрібне. Проте у пацієнтів віком ≥ 60 років побічні реакції 3 та 4 ступенів, пов’язані з лікуван= ням, розвивалися частіше, ніж у молодших пацієнтів.

При застосуванні капецитабіну в комбінації з іншими лікарськими засобами у пацієнтів літнього віку (≥ 65 років) відзначалася більша частота побі= чних реакцій 3 та 4 ступенів токсичності, які призвели до відміни лікування, порівняно з пацієнтами молодшого віку. Рекомендується ретельний моніторинг стану пацієнтів віком ≥ 60 років.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman";mso-ansi-= language: UK;mso-fareast-language:UK'>При лікуванні препаратом КАПЕВІСТА у комбінації= з доцетакселом у пацієнтів віком понад 60 р= оків відзначалося збільшення частоти побічних реакцій 3 та 4 ступенів токсичност= і. Пацієнтам цієї вікової категорії при комбінованій терапії капецитабіном та доцетакселом рекомендується зменшити початкову дозу препарату КАПЕВІСТА до 75 % (950 мг/м2 двічі на добу). При відсутності явищ токсичності при лікуванні пацієнтів віком ≥ 60 років зниженою початко= вою дозою капецитабіну у комбінації з доцетакселом дозу капецитабіну можна поступово збільшити до 1250 мг/м2 двічі на добу.=

 

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman";mso-ansi-= language: UK;mso-fareast-language:UK'>Діти.

Безпеку та ефективність капецитабіну для дітей не вивчали.

 <= /b>

Передозування.

Симптоми гострого передозування: нудота, блювання, діарея, мукозит, подразнення шлунково-кишкового тракту та кровотечі, а також пригнічення кісткового мозк= у. Лікування повинно включати стандартні терапевтичні та підтримуючі заходи з метою корекції клінічних проявів та запобігання можливих ускладнень.

 

Побічні реакції.

Резюме профілю безпеки.

Загальний профіль безпеки базується на основі да= них більше 3000 пацієнтів, які отримували лікування капецитабіном у режимі монотерапії або у комбінації з різними схемами хіміотерапії для рі= зних показань для застосування. Профіль безпеки монотерапії капецитабіном= при метастатичному раку молочної залоз= и, метастатичному колоректальному раку та раку ободової кишки в ад’ювантній терапії є порівнянним. Найчастішими та/або клінічно значущими побічними реакціями, пов’язаними з лікуванням, були реакції з боку шлунково-кишкового тракту (діарея, нудота, блювання, біль у животі, стоматит), долонно-підошовний син= дром (долонно-підошовна еритродизестезія), слабкість, астенія, анорексія, кардіотоксичність, прогресування порушення ниркової функції у пацієнтів з нирковою недостатністю, тромбоз/емболія. Побічні реакції, які, на думку дослідника, розглядали як можливі, імовірно або віддалено пов’язані із застосуванням препарату КАПЕВІСТА, були отримані у клінічних дослідженнях монотерапії капецитабіном та в клінічних дослідженнях застосув= ання капецитабіну у комбінації з різними схемами хіміотерапії для різних показань для застосування.

Для опису частоти побічних реакцій використовуют= ься наступні категорії: дуже часті (≥1/10), часті (від ≥1/100 до <1/10), нечасті (від ≥1/1000 до <1/100), рідкі (від ≥1/10= 000 до <1/1000), дуже рідкі (<1/10000). У кожній групі за частотою побічні реакції представлені у порядку зменшення тяжкості проявів.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman";mso-ansi-= language: UK;mso-fareast-language:UK;mso-bidi-font-weight:bold'>Монотерапія капецитаб= іном.

Нижче наведено побічні реакції, пов’язані з монотерапією капецитабіном, на основі об’єднаного аналізу даних безпеки, од= ержаних у ході трьох основних досліджень з участю 1900 пацієнтів (М66001, SO14695 та SO14796). Побічні реакції внесені у відповідну групу за частотою згідно з загальною частотою в об’єднаному аналізі.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman";mso-ansi-= language: UK;mso-fareast-language:UK;mso-bidi-font-weight:bold'>Інфекції та інвазії: = часті – гер= пес (вірусна інфекція), назофарингіт, інфекції нижніх дихальних шляхів; нечасті= – сепсис, інфекції сечових шляхів, целюл= іт (запалення пухкої клітковини), тонзиліт, фарингіт, кандидоз ротової порожни= ни, грип, гастроентерит, грибкова інфекція, інфекція, абсцес зубів.<= /span>

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman";mso-ansi-= language: UK;mso-fareast-language:UK;mso-bidi-font-weight:bold'>Доброякісні, злоякісн= і та неуточнені новоутворення: нечасті – ліпома.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman";mso-ansi-= language: UK;mso-fareast-language:UK;mso-bidi-font-weight:bold'>З боку системи крові = та лімфатичної системи: часті – анемія, нейтропенія; нечасті –<= span style=3D'mso-bidi-font-weight:bold'> фебрильна нейтропенія, панцитопенія, гранулоцитопенія, тромбоцитопенія, лейкопенія, гемолітична анемія, збільшен= ня міжнародного нормалізованого співвідношення (МНВ)/подовження протромбінового часу.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman";mso-ansi-= language: UK;mso-fareast-language:UK;mso-bidi-font-weight:bold'>З боку імунної систем= и: нечасті – реа= кції підвищеної чутливості, рідко - ангіоневротичний набряк.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman";mso-ansi-= language: UK;mso-fareast-language:UK;mso-bidi-font-weight:bold'>З боку обміну речовин, метаболізму: ду= же часті – анорексія; часті – дегідратація, зменшення маси тіла; нечасті – цукровий діабет, гіпокаліємія, розлади апетиту, недоїдання, гіпертригліцеридемія.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman";mso-ansi-= language: UK;mso-fareast-language:UK;mso-bidi-font-weight:bold'>Психічні розлади: часті – без= соння, депресія; нечасті – сплута= ність свідомості, гострий тривожний стан з реакцією паніки, депресивний настрій, зниження лібідо.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman";mso-ansi-= language: UK;mso-fareast-language:UK;mso-bidi-font-weight:bold'>З боку нервової систе= ми: часті – гол= овний біль, загальмованість, запаморочення, парестезії, спотворення смаку; нечаст= і – афазія, порушення пам’яті, атаксія, си= нкопе, порушення рівноваги, чутливі розлади, периферична нейропатія; дуже рідко - токсична лейкоенцефалопатія.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman";mso-ansi-= language: UK;mso-fareast-language:UK;mso-bidi-font-weight:bold'>З боку органів зору:<= /span> часті – сльозоточивість, кон’юнктивіт, подразнення органів зору; нечасті – зниження гостроти зору, диплопія; рідко – стеноз слізної протоки, порушення функції рогівки, кератит, точковий кератит.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman";mso-ansi-= language: UK;mso-fareast-language:UK;mso-bidi-font-weight:bold'>З боку органів слуху = та лабіринту вуха: нечасті – запаморочення, біль у вухах. Кардіальні порушення: нечасті – нестабільна стенокардія, стенокардія, ішемія/інфаркт міокарда, фібриляція передсердь, аритмія, тахікардія, синусова тахікардія, відчуття серцебиття; рідко – фібриляція шлуночків, подовження інтервалу QT, п= іруетна шлуночкова тахікардія, брадикардія, вазоспазм.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman";mso-ansi-= language: UK;mso-fareast-language:UK;mso-bidi-font-weight:bold'>З боку судин:<= /i> часті – тромбофлебіт; нечасті – тромбоз глибоких вен, артеріальна гіпертензія, петехії, артеріаль= на гіпотензія, приливи, периферичне відчуття холоду.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman";mso-ansi-= language: UK;mso-fareast-language:UK;mso-bidi-font-weight:bold'>З боку дихальної сист= еми, органів грудної клітки та середостіння: часті – задишк= а, носові кровотечі, кашель, ринорея; нечасті – легенева емболія, пневмоторакс, кровохаркання, астма, задишка при фізичному навантаженні.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman";mso-ansi-= language: UK;mso-fareast-language:UK;mso-bidi-font-weight:bold'>З боку шлунково-кишко= вого тракту: ду= же часті – діарея, блювання, нудота, стоматит, біль у животі; часті – шлунково-кишкові кровотечі, запори, бі= ль у верхніх відділах живота, диспепсія, метеоризм, сухість у роті; нечасті – кишкова непрохідність, асцит, ентерит, гастрит, дисфагія, біль у нижніх відділах живота, езофагіт, абдомінальний дискомфорт, гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, коліт, кров у фекаліях.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman";mso-ansi-= language: UK;mso-fareast-language:UK;mso-bidi-font-weight:bold'>З боку гепатобіліарної системи: ча= сті – гіпербілірубінемія, відхилення рівня функціональних печінкових тестів; неча= сті – жовтяниця; рідко – печінкова недостатність та холестатич= ний гепатит.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman";mso-ansi-= language: UK;mso-fareast-language:UK;mso-bidi-font-weight:bold'>З боку шкіри і підшкі= рної клітковини: дуже часті – синдром долонно-підошовної еритродизестезії (на основі постмаркетингового досвіду, персистуючий або тяжкий синдром долонно-підошов= ної еритродизестезії може зрештою призвести до втрати відбитків пальців (див. розділ «Особливості застосування»); часті – висипання, алопеція, еритема, сухість шкіри, свербіж, гіперпігментація шкіри, макулярне висипання, злущен= ня шкіри, дерматит, порушення пігментації, порушення з боку нігтів; нечасті – утворення пухирів та виразок на шкірі, висипання, кропив’янка, реакції фоточутливості, еритема долонь, набряк обличчя, пурпура, оборотний променев= ий синдром; рідко – шкірний червоний вовчак; дуже рідко – тяжкі шкірні реакції, такі як синдром Стівенса-Джонсон= а і токсичний епідермальний некроліз.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman";mso-ansi-= language: UK;mso-fareast-language:UK;mso-bidi-font-weight:bold'>З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини: часті – біль у кінцівках, біль у спині, артрал= гія; нечасті – набряк суглобів,= біль у кістках, біль обличчя, ригідність опорно-рухової системи, слабкість у м’я= зах.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman";mso-ansi-= language: UK;mso-fareast-language:UK;mso-bidi-font-weight:bold'>З боку нирок та сечовидільної системи: нечасті – гідронефроз, нетримання сечі, гематурі= я, ніктурія, підвищення рівня креатиніну крові.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman";mso-ansi-= language: UK;mso-fareast-language:UK;mso-bidi-font-weight:bold'>З боку репродуктивної системи та молочних залоз: нечасті – вагінальні кровотечі. Загальні розлади: дуже часті – слабкість, астенія; часті – гіпертермія, периферичні набряки, нездужання, біль у грудній клітці; нечасті – набряк, гарячка, грипоподібні симптоми, озноб, підвищення температури тіла.

У даному контексті «часті побічні реакції» у підрозділі «Монотерапія капецитабіном» вказані тяжкі побічні реакції та/або побічні реакції, що загрожують життю (3–4 ступеня), або медично знач= ущі побічні реакції.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman";mso-ansi-= language: UK;mso-fareast-language:UK;mso-bidi-font-weight:bold'>Комбінована терапія

Нижче наведені побічні реакції, зареєстровані при застосуванні капецитабіну у комбінації з різними схемами хіміотер= апії при різних показаннях до застосування на основі даних з безпеки від більш н= іж 3000 пацієнтів, додатково до вже зареєстрованих при монотерапії і/або спостерігалися з вищою частотою у будь-якому з основних клінічних досліджен= ь. Деякі побічні реакції часто спостерігаються при хіміотерапії (наприклад, перифери= чна чутлива невропатія при застосуванні доцетакселу або оксаліплатину, реакції підвищеної чутливості при застосуванні бевацизумабу). Однак не можна виключ= ити посилення вказаних побічних реакцій при застосуванні препарату КАПЕВ= ІСТА.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman";mso-ansi-= language: UK;mso-fareast-language:UK;mso-bidi-font-weight:bold'>Інфекції та інвазії: = часті – оперізувальний лишай, інфекції сечовивідних шляхів, кандидоз ротової порожн= ини, інфекції верхніх дихальних шляхів, риніт, грип, інфекції*, герпес ротової порожнини.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman";mso-ansi-= language: UK;mso-fareast-language:UK;mso-bidi-font-weight:bold'>З боку системи крові = та лімфатичної системи: дуже часті – нейтропенія*, лейкопенія*, нейтропенічна гарячка*, тромбоцитопенія*, анемія*; часті – пригнічення кісткового мозку, фебрильна нейтропенія*.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman";mso-ansi-= language: UK;mso-fareast-language:UK;mso-bidi-font-weight:bold'>З боку імунної систем= и: часті – реа= кції підвищеної чутливості.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman";mso-ansi-= language: UK;mso-fareast-language:UK;mso-bidi-font-weight:bold'>З боку обміну речовин, метаболізму: ду= же часті – зниження апетиту; часті – гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіпомагніємія, гіпокальціємія, гіперглікемія.<= o:p>

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman";mso-ansi-= language: UK;mso-fareast-language:UK;mso-bidi-font-weight:bold'>Психічні розлади: часті – розлади сну, неспокій.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman";mso-ansi-= language: UK;mso-fareast-language:UK;mso-bidi-font-weight:bold'>З боку нервової систе= ми: дуже часті – пар= естезії та дизестезії, периферична нейропатія, периферична чутлива нейропатія, спотворення смаку, головний біль; часті – нейротоксичність, тремор, невралг= ія, реакції підвищеної чутливості, гіпестезія.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman";mso-ansi-= language: UK;mso-fareast-language:UK;mso-bidi-font-weight:bold'>З боку органів зору:<= /span> дуже часті – сльозоточивість; часті – порушення зору, сухість очей, біль в очах, порушен= ня зору, розпливчатість зору.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman";mso-ansi-= language: UK;mso-fareast-language:UK;mso-bidi-font-weight:bold'>З боку органів слуху = та лабіринту вуха: часті – дзвін у вухах, зниження слуху.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman";mso-ansi-= language: UK;mso-fareast-language:UK;mso-bidi-font-weight:bold'>Кардіальні порушення:= часті – фібриляція п= ередсердь, ішемія/інфаркт міокарда.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman";mso-ansi-= language: UK;mso-fareast-language:UK;mso-bidi-font-weight:bold'>З боку судин:<= /i> дуже часті – набряки нижніх кінцівок, артеріальна гіпертензія, тромбоз/емболія*; часті – приплив= и, артеріальна гіпотензія, гіпертензивний криз, гіперемія, флебіт.<= /span>

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman";mso-ansi-= language: UK;mso-fareast-language:UK;mso-bidi-font-weight:bold'>З боку дихальної сист= еми, органів грудної клітки та середостіння: дуже часті – ангіна, ди= зестезія глотки; часті – гикавка, фаринголарингеальний біль, дисфонія.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman";mso-ansi-= language: UK;mso-fareast-language:UK;mso-bidi-font-weight:bold'>З боку шлунково-кишко= вого тракту: ду= же часті – запор, диспепсія; часті – кровотечі з верхніх відділів шлунково-кишкового тракту, виразки слизової оболонки ротової порожнини, гастрит, здуття живота, гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, біль у роті, дисфагія, ректальна кровотеча, біль у нижніх відділах живота, дизестезії ротової порожнини, парестезії ротової порожнини, гіпестезія ротової порожни= ни, дискомфорт у животі.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman";mso-ansi-= language: UK;mso-fareast-language:UK;mso-bidi-font-weight:bold'>З боку гепатобіліарної системи: ча= сті – відхилення рівня функціональних печінкових тестів.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman";mso-ansi-= language: UK;mso-fareast-language:UK;mso-bidi-font-weight:bold'>З боку шкіри і підшкі= рної клітковини: ду= же часті – алопеція, порушення з боку нігтів; часті – гіпергідроз, еритематозні висипання, кропив’янка, нічна підвищена пітливість. З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини: дуже ч= асті – артралгії, міалгії, біль у кінцівках; часті – біль у щелепах, м’язові спа= зми, тризм, слабкість у м’язах.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman";mso-ansi-= language: UK;mso-fareast-language:UK;mso-bidi-font-weight:bold'>З боку нирок та сечовидільної системи: часті – гематурія, протеїнурія, зниження кліренсу креатиніну нирками, дизурія; рідко – гостра ниркова недостатність внаслідок зневоднення (див. розділ «Особливості застосування»).

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman";mso-ansi-= language: UK;mso-fareast-language:UK;mso-bidi-font-weight:bold'>Загальні розлади: дуже часті – підвище= ння температури тіла, слабкість, загальмованість*, чутливість до підвищеної температури; часті – запалення слизових оболонок, біль у кінцівках, больові відчуття, озноб, біль у грудній клітці, грипоподібні симптоми, гарячка*, інфузійні реакції, реакції у місці введення, біль у місці інфузії, біль у м= ісці ін’єкції. Пошкодження (травми, рани= ), отруєння: часті – забій.

*Частота включає всі ступені тяжкості, за винятк= ом побічних реакцій, відзначених знаком «*», що включали лише побічні реакції = 3–4 ступеня.

Окремі побічні реакції

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman";mso-ansi-= language: UK;mso-fareast-language:UK;mso-bidi-font-weight:bold'>Долонно-підошовний синдром

При застосуванні капецитабіну у дозі 1250 м= г/м2 двічі на добу протягом 2 тижнів з подальшою тижневою перервою долонн= о-підошовний синдром усіх ступенів тяжкості в дослідженнях монотерапії (ад’ювантної тера= пії раку ободової кишки, лікування метастатичного колоректального раку, лікуван= ня раку молочної залози) реєструвався у 53–60 % пацієнтів та у 63&= nbsp;% хворих із метастатичним раком молочної залози у групі лікування капецитабіном/доцетакселом. При застосуванні капецитабіну в дозі 1000 = мг/м2 двічі на добу протягом 2 тижнів з подальшою тижневою перервою долонно-підош= овний синдром усіх ступенів тяжкості спостерігався у 22–30 % пацієнтів, які отримували ком= біноване лікування з капецитабіном.

Метааналіз даних, отриманих від понад 4700 паціє= нтів у ході 14 клінічних досліджень, продемонстрував, що долонно-підошовний синд= ром усіх ступенів тяжкості при застосуванні капецитабіну у режимі монотерапії а= бо комбінованого лікування з різними схемами хіміотерапії при різних показаннях для застосування (рак ободової кишки, колоректальний рак, рак шлунка, рак молочної залози) виникав у 43 % (2066) пацієнтів у середньому через 239 днів після початку лікування капецитабіном (95 % ДІ 201–288)= . З підвищеним ризиком розвитку долонно-підошовного синдрому при всіх досліджених комбінац= іях статистично достовірно були пов’язані наступні коваріанти: збільшення початкової дози капецитабіну (у грамах), зменшення кумулятивної дози капецитабіну (0,1*кг), збільшення відносної інтенсивності дози у перші 6 ти= жнів лікування, збільшення тривалості лікування (тижні), збільшення віку пацієнта (приріст на 10 років), жіноча стать, добрий початковий загальний статус пацієнта (0 проти ≥ 1).

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman";mso-ansi-= language: UK;mso-fareast-language:UK;mso-bidi-font-weight:bold'>Діарея.

Виникнення діареї під час терапії капецитабіном спостерігали у майже 50 % хворих. За результатами мета-аналізу даних, отриманих від більш ніж 4700 пацієнтів у ході 14 клінічних досліджень,= з підвищеним ризиком розвитку діареї при всіх досліджених комбінаціях статист= ично достовірно були пов’язані наступні коваріанти: збільшення початкової дози капецитабіну (у грамах), збільшення тривалості лікування (тижні), збільшення віку пацієнта (приріст на 10 років), жіноча стать. Зі зниженням ризику розв= итку діареї статистично достовірно були пов’язані наступні коваріанти: зростання кумулятивної дози капецитабіну (0,1*кг) та відносної інтенсивності дози у п= ерші 6 тижнів лікування.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman";mso-ansi-= language: UK;mso-fareast-language:UK;mso-bidi-font-weight:bold'>Кардіотоксичність.

Окрім вказаних кардіальних побічних реакцій, були зареєстровані наступні побічні реакції з частотою менше 0,1 % при монотерапії капецитабіном на основі об’єднаного аналізу даних з безпеки, отриманих від 949 пацієнтів – учасників 7 клінічних досліджень (2 – фази ІІ= І і 5 – фази ІІ при метастатичному колоректальному раку та метастатичному раку молочної залози): кардіоміопатія, серцева недостатність, шлуночкові екстрасистоли, раптовий летальний наслідок.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman";mso-ansi-= language: UK;mso-fareast-language:UK;mso-bidi-font-weight:bold'>Енцефалопатія.

Окрім указаних побічних реакцій, монотерапія капецитабіном на основі об’єднаного аналізу даних з безпеки, отриманих у ході 7 клінічних досліджень, асоціювалась із виникненням енцефалопатії з частотою менше 0,1 %.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman";mso-ansi-= language: UK;mso-fareast-language:UK;mso-bidi-font-weight:bold'>Контакт із подрібнени= ми або розрізаними таблетками капецитабіну.

У разі контакту з подрібненими або розрізаними таблетками капецитабіну повідомляли про наступні побічні реакції: подразнен= ня очей, набряк очей, висип на шкірі, головний біль, парестезія, діарея, нудот= а, подразнення шлунка та блювання.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman";mso-ansi-= language: UK;mso-fareast-language:UK;mso-bidi-font-weight:bold'>Побічні реакції в осо= бливих групах пацієнтів.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman";mso-ansi-= language: UK;mso-fareast-language:UK;mso-bidi-font-weight:bold'>Пацієнти літнього вік= у. У пацієнтів віком ≥ 60 років, які отримували монотерапію капецитабіном та комбіноване лікування капецитабіном та доцетакселом, спостерігався підвищений ризик частоти виникнення побічних реакцій 3 та 4 ступеня та серйозних побічних реакцій, пов’язаних із лікуванням, порівняно з пацієнтами віком <60 років. У більшої кільк= ості пацієнтів віком ≥ 60 років, які отримували комбіноване лікування капецитабіном та доцетакселом, спостерігалося більш = раннє припинення лікування внаслідок побічних реакцій порівняно з пацієнтами віком <60 років.

Мета-аналіз даних від більш ніж 4700 пацієнтів – учасників 14 клінічних досліджень продемонстрував, що у дослідженнях усіх комбінацій з віком (збільшення віку на 10 років) спостерігали статисти= чно достовірне збільшення ризику розвитку долонно-підошовного синдрому = та діареї, а також зниження ризику розвитку нейтропенії.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman";mso-ansi-= language: UK;mso-fareast-language:UK;mso-bidi-font-weight:bold'>Стать.

Мета-аналіз даних від понад 4700 пацієнтів – учасників 14 клінічних досліджень при об’єднанні даних усіх досліджень продемонстрував, що жіноча стать статистично достовірно пов’язана з підвище= ним ризиком розвитку долонно-підошовного синдрому<= span style=3D'mso-bidi-font-weight:bold'> та діареї, а також зниженням ризику ро= звитку нейтропенії.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman";mso-ansi-= language: UK;mso-fareast-language:UK;mso-bidi-font-weight:bold'>Пацієнти з порушенням функції нирок.

У пацієнтів з порушенням функції нирок до початку лікування, які отримували монотерапію капецитабіном (з приводу колоректального раку), спостерігалося підвищення частоти побічних реакцій 3= і 4 ступеня, пов’язаних із лікуванням, порівняно з пацієнтами з нормальною функ= цією нирок (36 % – у пацієнтів без порушення функції нирок (N=3D268), 41&nb= sp;% – у пацієнтів з нирковою недостатністю легкого ступеня (N=3D257) та 54 %= – у пацієнтів з помірною нирковою недостатністю (N=3D59)). У пацієнтів з помірн= ою нирковою недостатністю частіше виникала необхідність у зниженні дози (44 %) порівняно з 33 % та 32 % пацієнтів без ниркової недостатності та нирковою недостатністю легкого ступеня відповідно, та част= іше спостерігалася передчасна відміна лікування (у 21 % пацієнтів під час перших двох курсів) порівняно з 5 % та 8 % у пацієнтів з відсутні= стю порушення функції нирок та нирковою недостатністю легкого ступеня.

 

= Термін придатності.

3 роки.

 

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 30 º= ;С у недоступному для дітей місці.

 

Упаковка.

по 10 таблеток у блістері; по 6 блістерів (для дозування 150 мг) або по 12 блістерів (для дозування 500 мг) у па= чці з картону.

 

Категорія відпуску.

За рецептом.

 

Виробник.

Ремедіка Лтд

 

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

вул. Ахарнон, Лімасол Індастріал Естейт, будівля 5-гормони та кортикостероїди, будівля 10-антинеопластичні та імуномодулюючі препарати, Лімасол, 3056, Кіпр

------=_NextPart_01D83AF9.4BD68F90 Content-Location: file:///C:/6809E4C6/UA179360101_27DF.files/header.htm Content-Transfer-Encoding: quoted-printable Content-Type: text/html; charset="windows-1251"

18

------=_NextPart_01D83AF9.4BD68F90 Content-Location: file:///C:/6809E4C6/UA179360101_27DF.files/filelist.xml Content-Transfer-Encoding: quoted-printable Content-Type: text/xml; charset="utf-8" ------=_NextPart_01D83AF9.4BD68F90--