ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застос= ування лікарського засобу

ГАЛОПЕРИДОЛ ДЕКАНОАТ

(HALOPERIDOL DECANOATE)

&n= bsp;

Склад:

діюча речовина: галоперидол;

1 мл розчину містить галоперидолу 50 мг (у вигляді галоперидолу деканоа= ту 70,52 мг);

допоміжні речовини:<= /span> спирт бензиловий, олія кунжутна.

Лікарська форма. Розчин для ін’єкцій.

Основні фізико-хіміч= ні властивості: жовтий або зеленувато-жовтий прозо= рий розчин, практично вільний від часток.

Фармакотерапевтична = група. Антипсихотичні засоби. Похідні бутирофенону.

Код АТХ N05A D01.

Фармакологічні властивості. <= /i>

Фармакодинаміка.

Механізм дії.

Галоперидолу деканоат − це складний ефір галоперидолу і деканової кислоти, антипсихотичний препарат пролонгованої дії, що належить до похідних бутирофенону. Після внутрішньом’язової ін’єкції галоперидолу деканоат поступово вивільняється з м’язової тканини і повільно гідролізується, перетворючись у вільний галоперидол, який потрапляє у системний кровообіг.

Галоперидол є потужним центральним антагоністом рецепторів дофаміну 2-го типу, в рекомендованих дозах має н= изьку альфа-1-антиадренергічну активність і не має антигістамінової чи холіноблок= увальної дії.

Фарм= акодинамічні ефекти

Галоперидол пригнічує марення і галюцинації в результаті блокади дофамінергічних сигнальних шляхів в мезолімбічних структурах. Центральна ан= тидофамінергічна дія проявляється в базальних гангліях (нігростріарні вузли). Галоперидол ефективно усуває психомоторне збудження, чим пояснюється його сприятлива дія при маніях та інших синдромах, що супроводжуються збудженням.

Вплив на базальні ганглії, ймовірно, лежить в основі небажаних екстрапірамідних порушень руху (дистонія, акатизія, паркінсонізм).

Антидофамінергічна дія галоперидолу на лактотрофні клітини передньої частки гіпофіза зумовлюють гі= перпролактинемію, яка виникає внаслідок усунення тонічного інгібування секреції пролактину, опосередкованого дофаміном.

Клін= ічні дослідження

Повідомлялося, що у клінічних дослідженнях пацієнти отримували лікування пероральним галоперидолом перед переходом на галоперидолу деканоат. Іноді пацієнти попередньо отримували інший пероральний антипсихотичний лікарський= засіб.

Фармакокінетика.

Абсорбція

Після внутрішньом’язової ін’єкції галоперидолу деканоату відбувається повільне і постійне вивільнення вільного галоперидол= у з депо. Концентрація галоперидолу у плазмі крові збільшується поступово, досягаючи максимуму, як правило, через 3 − 9 днів після ін’єкції.

При регулярному щомісячному введенні стадія насичення у плазмі крові досягаєть= ся через 2−4 місяці.

Розподіл.

Зв’язування з білками плазми крові у дорослих пацієнтів в середньому становить приблизно від 88 до 92 %. Ступінь зв’язува= ння з білками плазми крові характеризується високою міжсуб’єктною змінністю. Га= лоперидол швидко розподіляється у різних тканинах і органах, про що свідчить великий об’єм розподілу (середнє значення від 8 до 21 л/кг після внутрішньовенного ведення). Галоперидол легко проникає через гематоенцефалічний бар’єр. Він т= акож проникає через плаценту та виділяється із грудного молока.

Біотранформа= ція

Галоперидол піддається активному метаболізму в печінці. Основними шляха= ми метаболізму галоперидолу в організмі людини є глюкуронідація, відновлення до кетонів, окислювальне N-деалкілювання та утворення метаболітів піридинію. В= важається, що метаболіти галоперидолу істотно не впливають на його діяльність, однак, близько 23 % препарату біотрансформується шляхом відновлення, і зворотний перехід відновленого метаболіту галоперидолу в галоперидол повністю виключи= ти не можна. В метаболізмі галоперидолу беруть участь ізоферменти цитохрому Р450 CYP3A4 та CYP2D6. Інгібування чи ін= дукція ізоферменту CYP3A4 або інгібування ізоферменту CYP2D6 може впливати на мета= болізм галоперидолу. Зниження активності ізоферменту CYP2D6 може призвести до збільшення концентрації галоперидолу.

Виведення.

Кінцевий термін напіввиведення галоперидолу після внутрішньом’язового введення галоперидолу деканоату становить в середньому 3 тижні. Це більше, = ніж при застосуванні інших лікарських форм, де термін напіввиведення галоперидолу становить в середньому 24 = години після перорального прийому та 21 годину після внутрішньом’язового введення.=

Уявний кліренс галоперидолу після екстраваскулярного введення становить= від 0,9 до 1,5 л/год/кг і зменшується у повільних метаболізаторів CYP2D6. Зменш= ена активність ізоферменту CYP2D6 може призвести до збільшення концентрації галоперидолу. Міжсуб’єктна варіабельність (коефіцієнт варіації, %) кліренсу галоперидолу у паціє= нтів з шизофренією становила 44 % у популяційному фармакокінетичному аналізі. Пі= сля внутрішньовенного введення галоперидолу 21 % дози виводиться з каловими масами та 33 % − сечею. Менше 3 % дози виділяється із сечею у незміненому ви= гляді.

Лінійність/нелінійність

Фармакокінетика галоперидолу після внутрішньом’язових ін’єкцій галопери= долу деканоату носить дозозалежний характер. При введенні доз менше 450 мг між д= озою і концентрацією галоперидолу в плазмі крові спостерігається майже лінійна залежність.

Особливі гру= пи пацієнтів

Пацієнти літ= нього віку

Концентрація галоперидолу у плазмі крові паці= єнтів літнього віку вище, ніж у дорослих пацієнтів молодшого віку при застосуванні такої ж дози. Результати невеликих клінічних досліджень свідчать про низький кліренс та більш тривалий період напіввиведення галоперидолу у пацієнтів літнього віку. Ці результати відповідають діапазону спостережуваних коливань фармакокінетичних показників галоперидолу. Рекомендується корекція дози гал= оперидолу при застосуванні пацієнтам літнього віку (див. розділ «Спосіб застосування = та дози»).

Ниркова недостатність<= /p>
Вплив ниркової недостатності на фармакокінетику галоперидолу не вивчавс= я. Близько третини дози галоперидолу виводиться із сечею, переважно у вигляді метаболітів. Менше 3 % дози виділяється із сечею у незміненому вигляді.

Метаболіти галоперидолу істотно не впливають на активність галоперидолу, хоча неможливо повністю виключити зворотне перетворення відновленого метабо= літу галоперидолу в галоперидол. Незважаючи на те, що порушення функції нирок не= повинно впливати на виведення галоперидолу клінічно значущою мірою, рекомендується дотримуватись обережності при лікуванні пацієнтів з порушенням функції ниро= к, і особливо у випадках вираженої ниркової недостатності, у зв’язку з тривалим = періодом напіввиведення галоперидолу та його відновленого метаболіту і можливістю накопичення (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Через великий об’єм розподілу галоперидолу та його зв’язування з білками плазми крові за допомогою діалізу можна видалити вкрай незначну кількість препарату.

Печінкова недостатність

Вплив печінкової недостатності на фармакокінетику галоперидолу не вивча= вся. Однак порушення функції печінки може мати суттєвий вплив на фармакокінетику галоперидолу, тому що він активно метаболізується в печінці. Для пацієнтів з порушеннями функції печінки рекомендується коригувати дозу та вживати заход= ів безпеки (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Особливості застосування»).

Взаємозв’язок фармакокінетики і фармакодинам= іки

Терапевтичні концентрації<= /u>

Згідно з опублікованими даними численних клінічних досліджень, терапевт= ичний ефект у більшості пацієнтів з гострою або хронічною формою шизофренії досягається при концентрації препарату в плазмі крові від 1 до 10 нг/мл. Де= яким пацієнтам можуть потребуватися більш високі концентрації препарату через ви= соку міжсуб’єктивну змінність фармакокінетичних показників галоперидолу.

У пацієнтів із першим нападом шизофренії, які отримували галоперидол в лікарських формах короткої дії, терапевтична відповідь може бути досягнута = при концентраціях як мінімум від 0,6 до 3,2 нг/мл. Зв’язування на 60−80 % D2-рецепторів найкраще забезпечує досягнення терапевтичної відповіді при мінімальних екстрапірамідних симптомах. У середньому концентрацію галоперид= олу в цьому діапазоні можна отримати застосовуючи дози від 1 до 4 мг на добу.

Через високу міжсуб’єктивну змінність фармакокінетичних показників галоперидолу і залежність ефекту від конце= нтрації рекомендується підбирати індивідуальну дозу галоперидолу деканоату, виходяч= и з реакції пацієнта на лікування. Необхідно враховувати час після зміни дози д= ля досягнення нової стабільної концентрації галоперидолу у плазмі та додатковий час для прояву терапевтичної відповіді. В окремих випадках може бути доціль= ним вимірювання концентрації галоперидолу в крові.

Серцево-судинні ефекти=

Ризик подовження інтервалу QTc зростає зі збільшенням дози і концентрац= ії галоперидолу в плазмі крові.

Екстрапірамідна симптоматика

Екстрапірамідні симптоми можуть ро= звинутися при застосуванні препарату в терапевтичному діапазоні доз, хоча їх частота,= як правило, зростає при застосуванні в дозах, що перевищують терапевтичні.

Клінічні характеристики. <= /b>

Показання. Підтримувальна терапія шизофренії і шизоафективних розладів у дорослих пацієнтів, стан яких стабілізувався на фоні прийому перорального галоперидо= лу.

Протипоказання.

- Підвищена чутливість до активної речовини або будь-якої допоміжної речовини препарату;

- коматозний стан;

- пригнічення діяльності центральної нервової системи (ЦНС);=

- хвороба Паркінсона;

- деменція з тільцями Леві (ДТЛ);

- прогресуючий супрануклеарний параліч;

- подовжений інтервал QTс або вроджений синдром подовження інтервалу QT= ;

- недавно перенесений гострий інфаркт міокарда;

- некомпенсована серцева недостатність;

- шлуночкова аритмія в анамнезі або шлуночкова тахікардія типу «пірует»= ;

- некорегована гіпокаліємія;

- супутнє лікування лікарськими засобами, які подовжують інтервал QT (д= ив. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.<= /i>

Дослідження взаємодії проводилися тільки за участю дорослих.=

Вплив на серцево-судинну систему<= /span>

Галоперидолу деканоат протипоказаний у комбінації з лікарськими засобами які подовжують інтервал QTс (див. = розділ «Протипоказання»).

Прикладами таких препаратів є:

• антиаритмічні препарати класу ІА: (дизопірамид, хінідин);<= /span>

• антиаритмічні препарати класу III (аміодарон, дофетилід, дронедарон, ібутилід, соталол);

• деякі антидепресанти (циталопрам, есциталопрам);

• деякі антибіотики (азитроміцин, кларитроміцин, еритроміцин, левофлоксацин, моксифлоксацин, телітроміцин);

• інші антипсихотичні засоби (похідні фенотіазину, сертиндол, пімозид, зіпразидон);

• деякі протигрибкові засоби (пентамідин);

• деякі протималярійні препарати (галофантрин);

• деякі препарати, які впливають на шлунково-кишковий тракт (доласетрон= );

• деякі лікарські засоби, що застосовуються при лікуванні раку (тореміф= ен, вандетаніб);

• деякі інші лікарські засоби (бепредил, метадон).

Цей список не є вичерпним.

Одночасне застосування препаратів, що виклика= ють порушення балансу електролітів, потребує обережності (див. розділ «Особливо= сті застосування»).

Лікарські засоби, які можуть збільшити концентрацію галоперидолу в плазмі

Метаболізм галоперидолу здійснюється декількома шляхами (див. розділ «Фармакологічні властивості»). Основний шлях − глюкуронідація та відновлення до кетонів. Також в метаболізмі бере участь система ферментів цитохрому Р450, особливо CYP 3A4 і в меншій мірі CYP 2D6. Пригнічення цих шляхів метаболізму іншим лікарським засобом або зниження активності ізоферм= енту CYP2D6 може призвести до підвищення концентрації галоперидолу. Можливий адитивний ефект пригнічення активності CYP3A4 та зниження активності ізофер= менту CYP2D6. З огляду на обмежену та іноді суперечливу інформацію, потенційне пі= двищення концентрації галоперидолу в плазмі при одночасному прийомі інгібітора ізоферменту CYP3A4 і/або CYP2D6 може досягати від 20 до 40 %, хоча в деяких випадках зареєстровано підвищення до 100 %. Прикладами лікарських засобів, = які можуть призвести до підвищення концентрації галоперидолу в плазмі крові (на основі клінічного досвіду або механізмів міжлікарських взаємодій), є:<= /o:p>

• інгібітори ізоферменту CYP3A4: альпразолам, флувоксамін, індинавір, ітраконазол, кетоконазол, нефазодон, позаконазол, сайкінавір, верапаміл, вориконазол;

• інгібітори ізоферменту CYP2D6: бупропіон, хлорпромазин, дулоксетин, пароксетин, прометазин, сертралін, венлафаксин.

• комбіновані інгібітори ізоферментів CYP3A4 та CYP2D6: флуоксетин, ритонавір.

• препарати з невстановленим механізмом дії: буспірон.

Цей список не є вичерпним.

Підвищення концентрації галоперидолу в плазмі крові може збільшити ризик небажаних явищ, у тому числі подовження інтервалу QTc (див. розділ «Особлив= ості застосування»). Подовження інтервалу QTс спостерігалося при застосуванні галоперидолу в комбінації з інгібіторами метаболізму − кетоконазолом = (400 мг/добу) і пароксетином (20 мг/добу).

Пацієнтам, які приймають галоперидол в поєднанні з такими лікарськими з= асобами, рекомендується проводити моніторинг симптомів посилення або подовження фармакологічної дії галоперидолу і при необхідності дозу препарату Галопери= дол деканоат знизити.

Лікарські засоби, які можуть знизити концент= рацію галоперидолу в плазмі крові

Одночасне застосування галоперидолу із потужними індукторами ізофермент= у CYP3A4 може поступово призвести до зниження концентрації галоперидолу в плазмі до такої міри, що може зменшитись ефективність галоперидолу. Прикладами таких = препаратів є: карбамазепін, фенобарбітал, фенітоїн, рифампіцин, звіробій (Hypericum, perforatum).

Перелік не є вичерпним.

Індукція ферментів може спостерігатися вже через кілька днів лікування. Максимальна індукція ферментів, як правило, спостерігається приблизно через= 2 тижні і може зберігатися протягом такого ж часу після припинення терапії лікарським засобом. При одночасному застосуванні індукторів ізоферменту CYP= 3A4 рекомендується спостерігати за пацієнтом і при необхідності збільшити дозу Галоперидолу деканоату. Після скасування прийому індуктора ізоферменту CYP3= A4 концентрація галоперидолу може поступово зрости, отже, може виникнути необхідність зниження дози Галоперидолу деканоату.

Відомо, що вальпроат натрію пригнічує глюкуронізацію, але не впливає на концентрацію галоперидолу в плазмі крові.

Вплив галоперидолу на інші препарати

Галоперидол може посилювати дію засобів, що пригнічують центральну нерв= ову систему (ЦНС), в тому числі алкоголю, снодійних, седативних препаратів і сильнодіючих анальгетиків. Також відзначалося посилення дії на ЦНС при комбінації з метилдопою.

Галоперидол може проявляти антагонізм щодо дії епінефрину (адреналіну) = і інших симпатоміметичних лікарських засобів (наприклад стимуляторів, таких як амфе= таміни), і призводить до зміни антигіпертензивної дії блокаторів, таких як гуанетиди= н.

Галоперидол може послабляти дію леводопи та інших агоністів дофаміну.

Галоперидол є інгібітором CYP2D6. Галоперидолу деканоат пригнічує метаболізм трициклічних антидепресантів (наприклад, іміпраміну, дезипраміну= ), тим самим сприяючи підвищенню їх концентрації в плазмі крові.

Інші форми взаємодії
У рідкісних випадках при одночасному застосуванні літію та галоперидолу= спостерігалися такі симптоми: енцефалопатія, екстрапірамідні симптоми, пізня дискінезія, з= лоякісний нейролептичний синдром, гострий мозковий синдром і кома. Більшість із цих симптомів оборотні. Чи є ці симптоми проявом певної нозологічної форми, не = з’ясовано.

Однак, рекомендується негайно припинити терапію літієм та галоперидолом деканоатом якщо виникають такі симптоми.

Повідомлялося про антагонізм галоперидолу стосовно антикоагулянту феніндіону.

Особливості застосування.

Підвищення смертності у пацієнтів літнього в= іку з деменцією

У пацієнтів із психічними розладами, які приймають антипсихотичні засоб= и, в тому числі галоперидол, зареєстров= ані поодинокі випадки раптової смерті (див. розділ «Побічні реакції»).

У пацієнтів літнього віку з психозом на фоні деменції, які отримують антипсихотичні препарати, спостерігається підвищений ризик смерті. Аналіз 17 плацебо-контрольованих досліджень (модальна тривалість 10 тижнів), за участю пацієнтів, що приймали атипові антипсихотичні засоби, виявив, що ризик смерті у пацієнтів, які отримувал= и лікування, у 1,6−1,7 раза вище, н= іж ризик смерті у пацієнтів, які отримували плацебо. В ході 10-тижневого контрольованого дослідження частота летальних випадків у пацієнтів, які отримували лікування, становила близько 4,5 %, а в групі плацебо − близько 2,6 %. Хоча причини смерті були різними, більшість летальних випадк= ів являли собою серцево-судинні (наприклад, серцева недостатність, раптова смерть) або інфекційні (наприклад, пневмонія) Спостережні дослідження дають підстави вважати, що застосування галоперидолу у пацієнтів літнього віку також пов’я= зано з підвищеною смертністю. Цей зв’яз= ок може бути більш виражений при застосуванні галоперидолу, ніж атипових антипсихотичних препаратів та найвиразніше проявляється в перші 30 днів піс= ля початку лікування, і зберігається не менше 6 місяців. Якою мірою це залежить від застосовуваного лікарського засобу, а якою – від характеристик пацієнта, ще не з’ясовано= .

Галоперидол деканоат не показаний для лікуван= ня порушень поведінки на тлі демен= ції.

Дія на серцево-судинну систему

При застосуванні галоперидолу були зареєстровані поодинокі випадки подовження інтервалу QTс і/або шлуночкової аритмії, крім рідкісних повідомл= ень про раптову смерть (див. розділ «Протипоказання» та «Побічні реакції»). Риз= ик зазначених розладів зростає при застосуванні високих доз препарату, у разі високих концентрацій препарату у плазмі крові, якщо у пацієнта є схильність= до таких розладів, а також при внутрішньовенному введенні. <= /p>
Галоперидол деканоат не можна вводити внутрішньовенно.

Рекомендується дотримуватись обережності при застосуванні пацієнтам з б= радикардією, захворюваннями серця, подовженням інтервалу QTс в сімейному анамнезі= або з тяжким зловживанням алкогол= ем в анамнезі. Обережність також необхідна при лікуванні пацієнтів з потенційно високою концентрацією препарату в плазмі крові (див. розділ «Особливості застосування»: повільні метаболізатори ізоферменту CYP2D6).

Перед лікуванням галоперидолом рекомендується зробити ЕКГ. Під час лікування необхідно оцінити необхідність регулярного проведення ЕКГ з метою виявлення подовження інтервалу QTc і шлуночкових аритмій у всіх пацієнтів. = Ре= комендується знизити дозу при подовженні інтервалу QTc під час лікування. Якщо тривалість QTc перевищує 500 мс, галоперидол слід відмінити.

Порушення електролітного балансу, такі як гіпокаліємія і гіпомагніємія, підвищують ризик розвитку шлуночкових аритмій і повинні бути відкориговані<= span style=3D'mso-spacerun:yes'> до початку лікування галоперидолом. Том= у рекомендується попередній і періодичний контроль концентрацій електролітів.

Також були зареєстровані тахікардія і артеріальна гіпотензія (в тому чи= слі ортостатична гіпотензія) (див. розділ «Побічні реакції»). Призначаючи галоперидол пацієнтам з артеріальною гіпотензією або ортостатичною гіпотенз= ією, рекомендується дотримуватися обережності.

Цереброваскулярні порушення

У рандомізованих, плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях = у = групі пацієнтів з деменцією при застосуванні деяких атипових антипсихотичних препаратів відзначалося приблизно 3-кратне збільшення ризику розвитку цереброваскулярних небажаних явищ.

У наглядових дослідженнях, в я= ких порівнювалась частота інсульту у пацієнтів літнього віку, які отримували будь-який антипсихотичний препарат, і у пацієнтів, які не приймали такі лікарські засоби, виявлено підвищену частоту інсульту в першій групі пацієн= тів. Ризик виникнення інсульту зростає при застосуванні всіх бутирофенонів, включаючи галоперидол. Механізм підвищення ризику невідомий. Не= можна виключити підвищення ризику у інших груп пацієнтів. Галоперидол деканоат слід застосовувати з обережністю пацієнтам з факторами = ризику розвитку інсульту.

Злоякісний нейролептичний синдром

Застосування галоперидолу пов’язують з розвитком злоякісного нейролептичного синдрому − рідкісної реакції по типу ідіосинкразії, яка характеризується гіпертермією, генералізованою ригідністю м’язів, вегетативною лабільністю, порушенням свідомості та підвищенням рівня креатинфосфокінази в сироватці крові. Ранньою ознакою цього синдрому часто є гіпертермія. Необхідно негайно перервати лікування антипсихотичними препара= тами і, в умовах ретельного спостереження, почати відповідну підтримувальну тера= пію.

Пізня дискінезія

Пізня дискінезія може виникати у деяких пацієнтів при тривалому застосуванні або відміні лікарського препарату. Синдром головним чином характеризується мимовільними ритмічними рухами язика, обличчя, рота = або щелепи. У деяких паці= єнтів ці прояви можуть носити постійний характер. Синдром може маскуватися при поновленні курсу терапії, при підвищенні д= ози або при переході на інший антипсихотичний препарат. Якщо з’являються ознаки пізньої дискінезії, терапію антипсихотичними препаратами, включаючи галоперидол, слід при= пинити якомога швидше.

Екстрапірамідні симптоми

При застосуванні антипсихотичних препаратів можуть спостерігатися екстрапірамід= ні симптоми, наприклад: тремор, ригідність, гіперсалівація, брадикінезія, акат= изія і гостра дистонія.

Застосу= вання галоперидолу пов’язують з розвитком акатизії, яка характеризується суб’єкти= вно неприємним або тривожним занепокоєнням і потребою весь час бути в русі, час= то супроводжується неможливістю сидіти або стояти спокійно. Найчастіше акатизі= я розвивається протягом перших кількох тижнів лікування. Для пацієнтів з такими симптомами збільшення дози може бути шкідливим.

Гостра = дистонія може виникнути протягом перших кількох днів лікування галоперидолом, але та= кож повідомлялося про більш пізній її початок або розвиток після підвищення доз= и. Симптомами дистонії можуть бути: кривошия, лицьова гримаса, спазм жувальної мускулатури (тризм), випинання язика та ненормальних рух очей, включаючи окулогірний кр= из. У пацієнтів чоловічої статі та осіб більш молодого віку ризик розвитку таких реакцій вищий. Розвиток гострої дистонії може вимагати припинення застосува= ння лікарського засобу.

Якщо не= обхідно можна призначати антипаркінсонічні препарати антихолінергічної дії, проте їх призначення в звичайній практиці як профілактичного заходу не рекомендуєтьс= я. У разі необхідності проведення супутнього антипаркінсонічного лікування його = слід продовжити після відміни препарату Галоперидол деканоат, оскільки виведення антипаркінсонічних засоб= ів відбувається швидше, ніж виведення Галоперидолу деканоату, щоб уникнути розвитку або загострення екстрапірамідних симптомів. При сумісному застосуванні з Галоперидолом деканоатом антихолінергічних препаратів, включаючи антипаркінсонічні засоби, необхідно пам’ятати про можливе підвищення внутрішньоочного тиску.

Напади/судоми

Повідомлялося, що застосування галоперидолу може викликати судоми. Лікування хворих на епілепсію або пацієнтів, з підвищеною схильністю до судомних станів (наприклад синдром відміни при алкоголізмі чи травма головн= ого мозку), потребує обережності.

Порушення з боку печінки і жовчовивідних шля= хів

Так як, метаболізм препарату відбувається у печінці, рекомендується корегування дози і дотримання запо= біжних заходів при лікуванні пацієнтів з печінковою недостатністю (див. розділи «Спосіб застосування та д= ози» та «Фармакологічні властивості»). Повідомлялося про окремі випадки порушення функції печінки або гепатиту, найчастіше холестатичного (див. розділ «Побіч= ні реакції»).

Порушення з боку ендокринної системи

Тироксин підсилює токсичність галоперидолу. Антипсихотичні препарати у пацієнтів з гіпертиреозом повинні застосовуватися з обережністю і тільки в поєднанні з терапією, спрямованою на досягнення еутиреоїдного стану.

Гормональні ефекти антипсихотичних препаратів включають гіперпролактинемію, яка може викликати галактор= ею, гінекомастію та оліго- або аменорею (див. розділ «Побічні реакції»). <= /o:p>

Дослідження культур тканин показують, що пролактин може стимулювати ріст клітин пухлин молочної залози у людини. Хоча чіткого зв’язку між застосуван= ням антипсихотичних препаратів і раком молочної залози у людини в клінічних і епідеміологічних дослідженнях не виявлено, рекомендовано дотримуватися обережності при лікуванні пацієнтів з відповідним медичним анамнезом. Паціє= нтам з раніше існуючою гіперпролактинемією і пацієнтам з можливими пролактино-за= лежними пухлинами препарат Галоперидол деканоат необхідно застосовувати з обережніс= тю.

Дуже рідко повідомлялося про випадки гіпоглікемії і синдрому неадекватн= ої секреції антидіуретичного гормону (див. розділ «Побічні реакції»).

Венозна тромбоемболія<= /p>
При застосуванні антипсихотичних препаратів повідомлялося про випадки виникнення венозної тромбоемболії (ВТЕ). Оскільки у пацієнтів, які отримують лікування антипсихотичними засобами, часто присутні набуті фактори ризику р= озвитку ВТЕ, до і під час лікування галоперидолом слід встановити всі можливі факто= ри ризику розвитку ВТЕ і вжити профілактичні заходи.

Поча= ток лікування

Пацієнт= и, яким планують призначити лікування Галоперидолом деканоатом, спочатку повинні приймати пероральний галоперидол, щоб знизити ймовірність непередбачуваної небажаної чутливості до галоперидолу.

Паці= єнти з депресією

Не рекомендується застосовувати препарат Галоперидол деканоат як моноте= рапію пацієнтам з переважанням симптомів депресії. Його можна комбінувати з антидепресантами для лікування станів, які характеризуються поєднанням депр= есії і психозу (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Пові= льні метаболізатори ізоферменту CYP2D6

Галоперидол деканоат слід застосовувати з обережністю пацієнтам з уповільненим метаболізмом цитохрому Р450 (CYP) 2D6 і під час одночасного застосування інгібіторів CYP3A= 4.

Допоміжні речовини Галоперидолу деканоату.

Галоперидол деканоат, розчин для ін’єкцій, містить 15 мг/мл бензилового спирту, який може спричинити анафілактоїдні реакції.

Галоперидол деканоат, розчин для і= н’єкцій, містить кунжутну олію. Кунжутна олія ду= же рідко викликала важкі алергічні реакції.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність
Згідно з даними про застосування галоперидолу у вагітних жінок (понад 400 результатів вагітності з відомим результатом) немає підтверджень тератогенної дії або фето/неонатальної токсичності. Однак існують окремі повідомлення про випадки вроджених дефект= ів розвитку на фоні застосування галоперидолу у комбінації з іншими лікарськими засобами під час вагітності. В дослідженнях на тваринах встановлена токсична дія на репродуктивну функцію. Рекомендується уникати застосування Галоперид= олу деканоату під час вагітності.=

У новонароджених, матері яких прий= мали антипсихотичні препарати (в тому числі галоперидол) у ІІІ триместрі вагітно= сті, має ризик розвитку побічних реакцій, в тому числі екстрапірамідних симптомів і/або симптомів відміни після пологів, які можуть варіюватися за ступенем тяжкості і тривалості. Повідомлялося про ажитацію, гіпертонію, гіпотонію (підвищення або зниження тонусу м’язів), тремор, сонливість, респіраторний дистрес або порушення травлення. Тому слід проводити ретельний моніторинг с= тану новонароджених.

Годування груддю.

Галоперидол деканоат проникає у гр= удне молоко. Невеликі кількості галоперидолу були виявлені у плазмі та сечі новонароджених, матері, яких отримували галоперидол. Інформації про вплив галоперидолу на організм немовлят, що знаходяться на грудному вигодовуванні, недостатньо. Рішення про припинення грудного вигодовування або припинення терапії галоперидолом деканоатом необхідно приймати з урахуванням користі г= рудного вигодовування для дитини і користі лікування для жінки. <= /p>
Фертильність.

Галоперидол підвищує рівень пролактину. Гіперпролактинемія може пригнічувати синтез синтез гормону, який вивільняє гонадотропін (GnRH), в гіпоталамусі, що приводить до зниження секреції гонадотропіну. Це може пригнічувати репродуктивну функцію в результаті гальмування синтезу статевих стероїдів в статевих залозах жінок= та чоловіків (див. розділ « Особливості застосування»).

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або з іншими механізмами. Галоперидол деканоат має помірний= вплив на здатність керувати автомобілем і виконувати роботи, пов’язані з підвищен= им ризиком травматизму. Може спостерігатися седація або порушення концентрації уваги, особливо при застосуванні високих доз і на початку лікування. Ці яви= ща можуть посилюватися при прийомі алкоголю. Пацієнтам рекомендується утримати= сь від керування автомобілем і виконання роботи, пов’язаної з підвищеним ризик= ом травматизму, у період лікування галоперидолом, доки не буде відома їхня реакція на препарат= .

Спосіб застосування та дози. <= /i>

Початок лікування та титрування дози слід проводити під пильним медичним наглядом.

Дозування

Індивідуальна доза буде залежати як від тяжкості симптомів, так і від поточної дози перорального галоперидолу. Завжди слід застосовувати найнижчу ефективну дозу.

Початкову дозу галоперидолу деканоату встановлюють виходячи з кратного збільшення добової дози перорального галоперидолу; особливих рекомендацій щ= одо переходу з інших антипсихотичних препаратів не розроблено (див. розділ «Фармакологічні властивост= і»).

Доро= слі (від 18 років)

Таблиця= 1. Рекомендації щодо дози галоперидолу деканоату для дорослих пацієнтів (від 18 років)

Перехід від перорального галоперидолу=

• Рекомендується вводити галоперидол деканоат в 10−15-кратній добовій дозі перорального галоперидолу.

• Доза галоперидолу деканоату для більшості пацієнтів становитиме від= 25 до 150 мг.

Продовження лікування

• Рекомендується збільшувати дозу галоперидолу деканоату на 50 мг 1 р= аз на 4 тижні (залежно від індивідуальної реакції пацієнта) до досягнення оп= тимального терапевтичного ефекту.

• Найбільш ефективна доза, як правило, коливається в діапазоні від 50= до 200 мг.

• При необхідності введення доз вище 200 мг 1 раз на 4 тижні рекомендується оцінити індивідуальне співвідношення користі і ризику.

• Не можна перевищувати максимальну дозу 300 мг 1 раз в 4 тижні, оскі= льки проблеми безпеки переважують клінічну користь лікування.

Інтервал дозування
• Заз= вичай, інтервал між ін’єкціями становить 4 тижні.

• Може потребуватися корегування інтервалу дозування (залежно від індивідуальної реакції пацієнта).

Додаткове застосув= ання галоперидолу в іншій лікарській формі

• Додаткове лікування галоперидолом в іншій лікарській формі може пот= ребуватися під час переходу на лікування Галоперидолом деканоатом, для підбору дозув= ання або при загостренні епізодів психотичних симптомів (залежно від індивідуальної реакції пацієнта).

• Сумарна загальна доза галоперидолу в двох лікарських формах не пови= нна перевищувати відповідну максимальну дозу перорального галоперидолу 20 мг/добу.

Особливі групи пацієнтів

Пацієнти літнього ві= ку

Таблиця 2. Рекомендації щодо дози галоперидолу деканоату для пацієнтів літнього віку.

Перехід від перора= льного галоперидолу

• Рекомендуються низькі дози галоперидолу деканоату від 12,5 мг до 25 мг.

Продовження лікува= ння

• Рекомендовано лише корегувати дозу галоперидолу деканоату, якщо це необхідно (відповідно до індивідуальної реакції пацієнта), доки не буде досягнуто оптимального терапевтичного ефекту.

• Найбільш ефективна доза, як правило, становить від 25 мг до 75 мг.<= o:p>

• Дози, що перевищують 75 мг 1 раз в 4 тижні, можливо призначати лише пацієнтам, які переносили більш високі дози, і тільки після повторної оці= нки індивідуального співвідношення користі і ризику для пацієнта.

Інтервал дозування=

• Зазвичай, інтервал між ін’єкціями становить 4 тижні.

• Може виникнути потреба в регулюванні інтервалу дозування (залежно в= ід індивідуальної реакції пацієнта).

Додаткове застосув= ання галоперидолу в іншій лікарській формі

• Додаткове лікування галоперидолом в іншій лікарській форм= і може потребуватися під час переходу на лікування Галоперидолом деканоатом, для підбору дозування або при загостренні епізодів психотичних симптомів (зал= ежно від індивідуальної реакції пацієнта).

• Сумарна загальна доза галоперидолу в двох лікарських формах не пови= нна перевищувати відповідну максимальну дозу перорального галоперидолу 5 мг/д= обу або попередньо призначену дозу перорального галоперидолу, яку отримував пацієнт під час тривалої терапії пероральним галоперидолом.

Ниркова недостатність<= /p>
Вплив ниркової недостатності на фармакокінетику галоперидолу не вивчавс= я.

Корекція дози не рекомендується, але при лікуванні пацієнтів з нирковою недостатністю слід дотримуватися обережності. Пацієнтам з вираженою нирковою недостатністю може потребуватися більш низька початкова доза з подальшим підвищенням дози з меншим кроком і через більш тривалі інтервали, ніж для пацієнтів з нормальною функцією нирок (див. розділ «Фармакологічні властивості»).

Печінкова недостатні= сть

Вплив печінкової недостатності на фармакокінетику галоперидолу не вивча= вся.

Оскільки галоперидол піддається активному метаболізму в печінці, рекомендується зменшити початкову дозу в два рази і підвищувати її з меншим кроком і через більш тривалі інтервали, ніж для пацієнтів з нормальною функ= цією печінки (див. розділи «Особливості застосування» та «Фармакологічні властивості»).

Застосування дітям.

Безпека та ефективність застосування галоперидолу деканоату дітям та підліткам (до 18 років) не встановлена. Дані відсутні.

Спосіб застосування

Препарат призначений тільки для внутрішньом’язового введення! Забороняє= ться вводити внутрішньовенно!

Галоперидол деканоат застосовують у вигляді одноразової внутрішньом’язової ін’єкції глибоко у с= ідничний м’яз. Рекомендується чергувати сідничні м’язи. Небажано вводити препарат у дозі, об’єм якої перевищує 3 мл, щоб уникнути неприємного відчуття розпиран= ня у місці ін’єкції.

Діти. Парентеральне застосування Галоперидолу деканоату дітям (до 18 років) протипоказано!

Передозування.

При парентеральному застосуванні галоперидолу передозування спостерігає= ться рідше ніж при пероральному прийомі препарату. Нижченаведені дані базуються = на прийомі перорального галоперидолу.

Симптоми

В цілому, проявами передозування галоперидолу є розвиток його відомих фармакологічних ефектів і побічних реакцій у більш вираженій формі. Найбільш вираженими з яких будуть важкі екстрапірамідні симптоми, артеріальна гіпоте= нзія і седативний ефект. Екстрапірамідні реакції проявляються у вигляді м’язов= ої ригідності і загального або локалізованого тремору. Частіше може спостерігатися артеріальна гіп= ертензія замість гіпотензії.

У виняткових випадках може спостерігатися розвиток коматозного стану з пригніченням дихання та артеріальною гіпотензією, яка може бути досить важкою, з роз= витком шокоподібного стану.

Слід враховувати ризик розвитку шлуночкової аритмії, можливо пов’язаної= з подовженням інтервалу QTс.

Лікування

Специфічного антидоту не існує. Лікування повинно бути симптоматичним.<= o:p>

Діаліз не рекомендується при лікуванні передозування, оскільки він вида= ляє лише дуже малі кількості галоперидолу (див. розділ «Фармакокінетичні властивості»).

Прохідність дихальних шляхів хворого у комі забезпечують за допомогою орофарингеального або ендотрахеального зонда, при пригніченні дихання може потребуватися штучна вентиляція легенів.

Рекомендується моніторинг життєво важливих функцій і ЕКГ до повної їх нормалізації. Для лікування тяжких аритмій реком= ендується застосовувати відповідні антиаритмічні заходи.

При зниженому артеріальному тиску і недостатн= ості кровообігу необхідні внутрішньовенне введення достатньої кількості рідини, плазми або концентрованого альбуміну, а також застосування вазопресорних засобів − дофаміну або норадреналіну. Не слід застосовувати адреналін, тому що в результаті взаємодії з галоперидолом він може спричинити екстрема= льну гіпотензію.

При тяжких екстрапірамідних розладах рекомендується використовувати антипаркінсонічні засоби дія яких триває протягом кількох тижнів. Антипаркінсонічні засоби слід відміняти дуже обережно оскільки можливе поновлення екстрапірамідних симптомів.

Побічні реакції.

За результатами зведених даних з безпеки, отриманих у клінічних дослідженнях, найбільш часто реєстрували такі небажані явища: екстрапірамідні розлади (14 %), тремор = (8 %), паркінсонізм (7 %), ригідність м’язів (6 %) і сонливість (5 %).

У таблиці 3 наведені побічні реакції:

• виявлені у клінічних дослідженнях галоперидолу деканоату;<= /span>

• виявлені у клінічних дослідженнях галоперидолу (в інших лікарських формах) та пов’язані з діючою речовиною;

• виявлені у післяреєстраційний період застосування галоперидолу декано= ату та галоперидолу.

Частоту побічних реакцій оцінювали у клінічних випробуваннях або епідеміологічних дослідженнях галоперидолу деканоату згідно з такою класифі= кацією:

дуже часто:

часто:

нечасто:

рідко:

дуже рідко:

частота невідома:

≥1/10

≥1/100−<1/10

≥1/1000−<1/100

≥1/10 000 − <1/1000

<1/10 000

неможливо оцінити за доступними даними.

Побічні реакції представлені за системами органів та в порядку зменшення серйозності.

Таблиця 3

Клас системи органів

Побічні реакції

Частота

Дуже часто

Часто

Нечасто

Рідко

Частота невідома

Кров = та лімфатична система

=

=

Панцитопенія,

агранулоцитоз,

тромбоцитопенія, лейкопенія, нейтропенія

Імунн= а система

=

=

Анафілактичні реакції, гіперчутливість

Ендок= ринна система

=

=

=

=

Порушення секреції антидіуретичного гормону,

гіперпролактинемія

Обмін= речовин та харчування

=

=

Гіпоглікемія

Психі= чні розлади

=

Депре= сія, безсоння

Психотичні розлади, ажитація, сплутаність свідомості,

втрат= а лібідо зниження лібідо, неспокій

Нерво= ва система

Екстр= апі-рамідні симптоми

Акати= зія,

паркі= нсонізм, маскоподібне обличчя, тремор, сонливість, седація

Акіне= зія, дискінезія, дистонія, ригідність по типу «зубчастого колеса», гіпертонус,= головний біль

Злояк= існий нейролептичний синдром, пізня дискінезія, конвульсії, брадикінезія, гіперкінезія, гіпокінезія, запаморочення, мимовільне скорочення м’язів, порушення координації рухів,= ністагм

Орган= и зору

=

=

Окуло= гірний криз, помутніння зору, порушення зору

Поруш= ення з боку сердця

=

=

Тахікардія

Фібри= ляція шлуночків, шлуночкова тахікардія типу «пірует», шлункова тахікардія,

екстрасистолія

Судин= ні розлади

=

=

Артеріальна гіпотензія, ортостатична гіпотензія

Дихал= ьна система, органи грудної клітки та середостіння

=

=

Набря= к гортані, бронхоспазм, ларингоспазм, задишка

Шлунк= ово-кишковий тракт

=

Запор= , сухість у роті, підвищене виділення слини

Нудота,

блювання

Поруш= ення з боку печінки і жовчовивід-них ш= ляхів

=

=

Гостра печінкова недостатність, гепатит, холестаз, жовтяниця, відхилення в результатах функціональних печінкових тестів

Шкіра= та підшкірна клітковина

=

=

Ангіо= невротичний набряк, ексфоліативний дерматит, лейкоцитокластичний васкуліт, реакція фоточутливості, кропив’янка, свербіж, висип, підвищене потовиділення

Поруш= ення з боку опорно-рухового апарату та сполучних тканин

=

Ригід= ність м’язів

Рабдоміоліз,

Кривошия,

тризм,

м’язовий спазм,

м’язова судома,

скуті= сть опорно-рухового апарату

Нирки= та сечовивідні шляхи

=

=

Затримка сечі

Вплив= на перебіг вагітності, післяпологовий та перинаталь-ний період

=

=

Синдр= ом відміни у новонародженого (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»)

Репро= дук-тивна система та молочні залози.

=

Стате= ва дисфункція

Пріапізм,

аменорея,

галакторея,

дисменорея,

менорагія,

порушення ерекції,

гінекомастія,

поруш= ення менструального циклу, біль у молочних залозах, дискомфорт у молочних зало= зах

Загал= ьні порушення або порушення у місці введення

=

Реакц= ія в місці введення

Раптова смерть,

набряк обличчя,

набряк,

гіпертермія,

гіпотермія,

поруш= ення ходи, абсцес у місці введення

Лабор= аторні показники

=

Підви= щення маси тіла

Подов= ження інтервалу QT на ЕКГ, зниження маси тіла

Подовження інтервалу QT, шлуночкова тахікардія типу «пірует»; шлуночкова аритмія, включаючи фібриляцію шлуночків, шлуночкова тахікардія, і раптова смерть були зареєстровані у пацієнтів, які приймали галоперидол.

Специфічні ефекти антипсихотичних препаратів

При застосуванні антипсихотичних препаратів були зареєстровані випадки зупинки серця, При застосуванні антипсихотичних препаратів спостерігали вип= адки венозної тромбоемболії, включаючи емболію легеневої артерії та тромбоз глиб= оких вен. Їх частота виникнення невідома.

Пові= домлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про підозрювані побічні реакції у період постмаркетингового спостереження є дуже важливими. Це дає можливість здійснювати контроль співвідношення користь/ризик при застосуванні лікарських засобів. Медичні працівники повинні повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції.

Термін придатності. 3 роки.<= /p>

Умови зберігання. Зберігати при температурі не вище 25 °C, в оригінальній упаковці для захисту від впливу світла. Препарат зберігати в недоступному для дітей місці!<= /o:p>

Упаковка.= 1 мл розчину в ампулі з коричневого скла з крапкою для розлому;

5 ампул у пластиковій формі у картонній коробці.

Категорія відпустку.= За рецептом.

Виробник.= ВАТ «Гедеон Ріхтер». <= /span>

Місцезнаходження. Н-1103, Будапешт, вул. Демреї, 19= -21, Угорщина.

Клас системи органів	Побічні реакції
Частота
Дуже часто	Часто	Нечасто	Рідко	Частота невідома
Кров = та лімфатична система	=	=			Панцитопенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, лейкопенія, нейтропенія
Імунн= а система	=	=			Анафілактичні реакції, гіперчутливість
Ендок= ринна система = =	=	=			Порушення секреції антидіуретичного гормону, гіперпролактинемія
Обмін= речовин та харчування	=	=			Гіпоглікемія
Психі= чні розлади	=	Депре= сія, безсоння			Психотичні розлади, ажитація, сплутаність свідомості, втрат= а лібідо зниження лібідо, неспокій
Нерво= ва система	Екстр= апі-рамідні симптоми	Акати= зія, паркі= нсонізм, маскоподібне обличчя, тремор, сонливість, седація	Акіне= зія, дискінезія, дистонія, ригідність по типу «зубчастого колеса», гіпертонус,= головний біль		Злояк= існий нейролептичний синдром, пізня дискінезія, конвульсії, брадикінезія, гіперкінезія, гіпокінезія, запаморочення, мимовільне скорочення м’язів, порушення координації рухів,= ністагм
Орган= и зору	=	=	Окуло= гірний криз, помутніння зору, порушення зору
Поруш= ення з боку сердця	=	=	Тахікардія		Фібри= ляція шлуночків, шлуночкова тахікардія типу «пірует», шлункова тахікардія, екстрасистолія
Судин= ні розлади	=	=			Артеріальна гіпотензія, ортостатична гіпотензія
Дихал= ьна система, органи грудної клітки та середостіння	=	=			Набря= к гортані, бронхоспазм, ларингоспазм, задишка
Шлунк= ово-кишковий тракт	=	Запор= , сухість у роті, підвищене виділення слини			Нудота, блювання
Поруш= ення з боку печінки і жовчовивід-них ш= ляхів	=	=			Гостра печінкова недостатність, гепатит, холестаз, жовтяниця, відхилення в результатах функціональних печінкових тестів
Шкіра= та підшкірна клітковина	=	=			Ангіо= невротичний набряк, ексфоліативний дерматит, лейкоцитокластичний васкуліт, реакція фоточутливості, кропив’янка, свербіж, висип, підвищене потовиділення
Поруш= ення з боку опорно-рухового апарату та сполучних тканин	=	Ригід= ність м’язів			Рабдоміоліз, Кривошия, тризм, м’язовий спазм, м’язова судома, скуті= сть опорно-рухового апарату
Нирки= та сечовивідні шляхи	=	=			Затримка сечі
Вплив= на перебіг вагітності, післяпологовий та перинаталь-ний період	=	=			Синдр= ом відміни у новонародженого (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»)
Репро= дук-тивна система та молочні залози.	=	Стате= ва дисфункція			Пріапізм, аменорея, галакторея, дисменорея, менорагія, порушення ерекції, гінекомастія, поруш= ення менструального циклу, біль у молочних залозах, дискомфорт у молочних зало= зах
Загал= ьні порушення або порушення у місці введення	=	Реакц= ія в місці введення			Раптова смерть, набряк обличчя, набряк, гіпертермія, гіпотермія, поруш= ення ходи, абсцес у місці введення
Лабор= аторні показники	=	Підви= щення маси тіла			Подов= ження інтервалу QT на ЕКГ, зниження маси тіла