= ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ДЕКСКЕТОПРОФЕН

(DEXKETOPROF= EN)

Склад:діюча речовина: декскетопрофен;<= o:p>

1 мл розчину для ін’єкцій містить декскетопрофену трометамол – 36,9 мг, що еквівалентно декскетопрофе= ну 25 мг;

допоміжні речовини: етанол 96 %, натрію хл= орид, натрію гідроксид, вода для ін’єкцій.

Лікарська форма. Розчин для ін’єкцій.

О= сновні фізико-хімічні властивості: = прозорий безбарвний розчин, практично вільний від частинок

Фармакологічні властивості

Декскетопрофену трометамол – трометамінова сіль (S)-(+)-2-(3-бензоїлфеніл) пропіонової кислоти, що чинить аналгетичну, протизапальну та жарознижувальну дію і належить до класу нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ).

Механізм дії

Механізм дії НПЗЗ базується на зменшенні синтезу простагландинів за рахунок пригнічення активності циклооксигенази. Зокрема, гальмується перетворення арахідонової кислоти у циклічні ендопероксиди PGG₂ = та PGH₂, з яких утворюються простагландини PGE₁, PGE2, PGF₂_a, PGD₂, а також простациклін PGI<= sub>2 та тромбоксани ТхА₂ і ТхВ₂. Крім цього, пригнічення синтезу простагландинів може впливати на інші медіатори запалення, такі як кініни, що може також опосередковано впливати на основну дію препарату.

Фармакодинаміка

Була виявлена пригнічувальна дія декскетопрофену трометамолу на активність циклооксигенази-1 та циклооксигенази-2 у лабораторних тварин та у людей.

Клінічна ефективність та безпека<= /span>

Клінічні дослідження при різних видах болю продемонстрували, що декскетопрофену трометамол чинить виражену аналгетичну дію. Знеболювальна д= ія декскетопрофену трометамолу при внутрішньом’язовому та внутрішньовенному введенні пацієнтам із болем середньої та сильної інтенсивності була вивчена= при різних видах болю при хірургічних втручаннях (ортопедичні та гінекологічні операції, операції на черевній порожнині), а також при болю в опорно-рухово= му апараті (гострий біль у попереку) та ниркових коліках. Під час проведених досліджень аналгетичний ефект препарату швидко розпочинався та досягав макс= имуму протягом перших 45 хвилин. Тривалість знеболювальної дії після застосування=

50 мг декскетопрофену трометамолу, як правило, становить 8 годин. Клінічні дослідження продемонстрували, що застосування препарату Декскетопрофен дає змогу значно скоротити дозу оп= іатів при їх одночасному застосуванні з метою купірування післяопераційного болю. Якщо пацієнтам, яким призначали з метою купірування післяопераційного болю морфій за допомогою приладу для знеболювання, що контролюється пацієнтом, і призначали декскетопрофену тромета= мол, то їм було потрібно значно менше морфію (на 30–45 %), ніж пацієнтам, які отримували плацебо.

Фармакокінетика

Всмокт= ування

Після внутрішньом’язового введення декскетопрофену трометамолу людині максимальна концентрація досягається приблизно через 20 хвилин (10–45 хвилин). Доведено, що при одноразовому внутрішньом’язовому або внутрішньовенному введенні 25–50 мг препарату площа під кривою AUC (концентрація – час) пропорційна дозі.

Розпод= іл

Аналогічн= о до інших лікарських засобів із високим ступенем зв’язування з білками плазми крові (= 99 %), об’єм розподілу декскетопрофену становить у середньому 0,25 л/кг. Період напіврозподілу становить приблизно 0,35 години, а період напіввиведення – 1= –2,7 години.

Фармакокі= нетичні дослідження багаторазового застосування лікарського засобу продемонстрували, що C_m=
ax і AUC після останнього внутрішньом’язового або внутрішньовенного введення не відрізняються від показників після одн= ократного застосування, що свідчить про відсутність кумуляції лікарського засобу.

Біотрансформація та виведення

Метаболізм декскетопрофену в основному відбувається шляхом кон’югації з глюкуроновою кислотою та подальшим виведенням нирками. Після введення декскетопрофену трометамолу у сечі виявляється тільки оптичний ізомер S-(+), що свідчить про відсутність трансформації препарату в оптичний ізомер R-(-) у людей.

Пацієн= ти літнього віку

Після вве= дення одноразових та багаторазових доз ступінь впливу препарату на здорових добровольців літнього віку (від 65 років), які брали участь у дослідженні, = була значно вищою (до 55 %), ніж на молодих добровольцях, однак статистично знач= ущої різниці у максимальній концентрації та часі її досягнення не спостерігалося= . Середній період напіввиведення збільшувався (до 48 %), а визначений сумарний кліренс скорочувався.

= Доклінічні дані з безпеки

= Стандартні доклініч= ні дослідження – дослідження фармакологічної безпеки, генотоксичності та імунофармакології – не виявили особливої небезпеки для людини. Дослідження хронічної токсичності на тваринах дало змогу виявити максимальну дозу лікарського засобу, що не викликає побічних реакцій, яка є в 2 рази вищою в= ід дози, рекомендованої для людини. При введенні більш високих доз лікарського= засобу мавпам основною побічною реакцією була кров у випорожненнях, зниження приро= сту маси тіла, а при найбільш високій дозі – патології з боку шлунково-кишкового тракту у вигляді ерозій. Ці реакції проявлялися при дозах, при яких експози= ція лікарського засобу була в 14–18 раз вищою, ніж п= ри максимальній дозі, рекомендованій людині. Досліджень канцерогенного впливу = на тваринах не проводилося.

= Як і всі НПЗЗ, декскетопрофен здатний призвести до загибелі ембріона або плода у тварин за рахунок безпосереднього впливу на його розвиток або опосередковано – за рах= унок ураження шлунково-кишкового тракту організму матері.

Клінічні характ= еристики

Показання

Симптоматичне лікування гострого болю серед= ньої та високої інтенсивності у випадках, коли пероральне застосування препарату недоцільне, наприклад, при післяопераційних болях, ниркових коліках та болю= у попереку.

Протипоказання

- Підвище= на чутливість до декскетопрофену, будь-якого іншого нестероїдного протизапальн= ого засобу (НПЗЗ) або до допоміжних речовин препарату;

- пацієнт= ам у яких застосування речовин аналогічної дії, наприклад ацетилсаліцилової кислоти а= бо інших НПЗЗ, провокує розвиток нападів бронхіальної астми, бронхоспазму, гострого риніту, носових поліпів, появу кропив’янки або ангіоневротичного набряку;

- якщо пі= д час лікування кетопрофеном або фібратами виникали фотоалергічні або фототоксичні реакції;

- шлунков= о-кишкові кровотечі або перфорації в анамнезі, пов’язані з терапією НПЗЗ;

- пептичн= а виразка в активній фазі / шлунково-кишкова кровотеча або наявність в анамнезі шлунково-кишкової кровотечі, виразок або перфорацій;

- хронічна диспепсія;

- кровоте= ча в активній фазі або підвищена кровоточи= вість;

- хвороба= Крона або неспецифічний виразковий коліт;

- тяжка с= ерцева недостатність;

- порушен= ня функції нирок середнього або тяжкого ступеня (кліренс креатиніну ≤59 мл/хв);<= /span>

- тяжке п= орушення функції печінки (10–15 балів за шкалою Чайлда-П’ю);

- гемораг= ічний діатез та інші порушення згортання крові;

- при вир= аженій дегідратації (внаслідок блювання, діареї або недостатнього прийому рідини);=

- ІІІ три= местр вагітності та період годування груддю;

Через вмі= ст у лікарському засобі етанолу декскетопрофен протипоказаний для нейроаксіального (інтратекального або епідурального) введення.

<= /b>

Взаємодія з іншими лікарським= и засобами та інші види взаємодій

Одночасне застосування таких засобів з = НПЗЗ не рекомендується:

- інші НПЗЗ (включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2), у то= му числі саліцилати у високих дозах (≥ 3 г/добу). При одночасному застосуванні кількох НПЗЗ підвищується ризик виникнення виразки у травному тракті та шлунково-кишкової кровотечі внаслідок їхньої взаємно посилювальної дії;

- антикоагулянти: НПЗЗ посилюють дію антикоагулянтів, наприклад варфарину, внаслідок високого ступеня зв’язування декскетопрофену з білками плазми крові, а також внаслідок пригнічення функції тромбоцитів та пошкодже= ння слизової оболонки шлунка і дванадцятипалої кишки. Якщо одночасне застосуван= ня необхідне, його слід проводити під наглядом лікаря та з ретельним контролем відповідних лабораторних показників;

- гепарини: підвищується ризик кровотеч (через пригнічення функції тромбоцитів і пошкодження слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки= ). Якщо одночасне застосування необхідне, його слід проводити під наглядом лік= аря та з ретельним контролем відповідних лабораторних показників;

- кортикостероїдні засоби: підвищується ризик розвиту виразки у травн= ому тракті або шлунково-кишкової кровотечі;

- літій (були повідомлення для кількох НПЗЗ): НПЗЗ підвищують рівень літію у крові, що може призвести до інтоксикації (зменшується виведення літ= ію нирками). Тому на початку застосування декскетопрофену, при корекції дози а= бо відміні препарату необхідно проконтролювати рівень літію у крові;

- метотрексат у високих дозах (не менше 15 мг на тиждень). За рахунок зменшення ниркового кліренсу метотрексату на тлі застосування НПЗЗ у цілому посилюється його негативний вплив на систему крові;

- похідні гідантоїну та сульфонаміди: можливе посилення токсичності ц= их речовин.

Одночасне застосування таких засобів з = НПЗЗ вимагає обережності:

- діуретичні засоби, інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ), антибактеріальні аміноглікозиди та антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ. Декскетопрофен зн= ижує ефективність діуретиків та інших антигіпертензивних засобів. У деяких паціє= нтів із порушенням функції нирок (наприклад, при зневодненні або в осіб літнього віку) застосування засобів, що пригнічують циклооксигеназу, одночасно з інгібіторами АПФ, антагоністами ре= цепторів ангіотензину ІІ або антибактеріальними аміноглікозидами може погіршити функ= цію нирок, що, як правило, є оборотним процесом. При застосуванні декскетопрофе= ну разом із будь-яким діуретичним засобом слід переконатися у відсутності зневоднення у пацієнта, а на початку лікування необхідно контролювати функц= ію нирок;

- метотрексат у низьких дозах (менше 15 мг на тиждень): за рахунок зменшення ниркового кліренсу метотрексату на тлі застосування НПЗЗ посилюєт= ься його негативний вплив на систему крові загалом. У перші тижні одночасного застосування необхідно щотижня проводити аналіз крові. Навіть при незначному порушенні функції нирок, а також у пацієнтів літнього віку лікування слід проводити під суворим наглядом лікаря;

- пентоксифілін: існує ризик кровотечі. Необхідно посилити контроль і частіше перевіряти показник часу кровотечі;

- зидовудин: існує ризик збільшення токсичного впливу на еритроцити за рахунок впливу на ретикулоцити, що після 1-го тижня застосування НПЗЗ призводить до тяжкої анемії. Протягом 1–2 тижнів після початку застосування= НПЗЗ слід зробити аналіз крові та перевірити вміст ретикулоцитів;

- препарати сульфонілсечовини: НПЗЗ здатні посилити гіпоглікемічну дію цих засобів за рахунок заміщення препаратів сульфонілсечовини у сполуках з білками плазми крові.

Слід врахувати можливі взаємодії при застосуванні таких засобів:

- бета-блокатори: НПЗЗ здатні послабити їхню антигіпертензивну дію за рахунок пригнічення синтезу простагландинів;

- циклоспорин та такролімус: можливе посилення нефротоксичності за рахунок впливу НПЗЗ на ниркові простагландини. При комбінованій терапії слід контролювати функцію нирок;

- тромболітичні засоби: підвищується ризик кровотечі;

- антиагрегантні засоби та селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС): підвищується ризик шлунково-кишкової кровотечі;

- пробенецид: можливе збільшення концентрації декскетопрофену у плазмі крові, що, вірогідно, зумовлено пригніченням ниркової канальцевої секреції = та кон’югації препарату з глюкуроновою кислотою і вимагає корекції дози декскетопрофену;

- серцеві глікозиди: НПЗЗ здатні збільшити концентрацію глікозидів у плазмі крові;

- міфепристон: теоретично існує ризик зміни ефективності міфепристону= під впливом інгібіторів простагландинсинтетази. Обмежені дані дають змогу припустити, що сумісне введення НПЗЗ в один день із простагландином не здій= снює небажаного впливу на ефективність міфепристону або простагландину щодо дозрівання шийки матки або її скорочуваності, а також не знижує клінічну ефективність засобів для медикаментозного переривання вагітності;

- антибіотики хінолінового ряду: результати досліджень на тваринах показали, що при застосуванні похідних хінолону у високих дозах у комбінаці= ї з НПЗЗ підвищується ризик розвитку судом;

- тенофовір: при сумісному застосуванні з НПЗЗ може підвищуватися концентрація азоту сечовини і креатиніну у плазмі крові, тому для оцінки можливого впливу сумісного застосування цих лікарських засобів необхідно контролювати функцію нирок;

- деферасірокс: при сумісному застосуванні з НПЗЗ може підвищуватися ризик токсичного впливу на шлунково-кишковий тракт. При застосуванні даного лікарського засобу одночасно з деферасіроксом необхідний ретельний нагляд за пацієнтом;

- пеметрексед: при сумісному застосуванні з НПЗЗ може знижуватися виведення пеметрекседу, тому при застосуванні НПЗЗ у високих дозах необхідн= о проявляти особливу обережність. Пацієнтам з нирковою недостатністю легкого та середнь= ого ступеня тяжкості (кліренс креатиніну від 45 до 79 мл/хв) слід уникати застосування НПЗЗ протягом двох днів до і двох днів після прийому пеметрекс= еду.

Особливості застосування

З обережністю застосовувати пацієнтам з алергічними станами в анамнез= і. Уникати застосування препарату Декскетопрофен у комбінації з іншими НПЗЗ, у= тому числі селективними інгібіторами циклооксигенази-2. Побічні реакції можна зменшити за рахунок застосування найменшої ефективної дози протягом якомога коротшого часу, необхідного для покращення стану.

Безпека стосовно шлунково-кишкового тра= кту

Шлунково-кишкові кровотечі, утворення виразки або її перфорація, у де= яких випадках - з летальним наслідком, спостерігалося для усіх НПЗЗ на різних ет= апах лікування незалежно від наявності симптомів-передвісників або наявності в анамнезі серйозної патології з боку травного тракту. При розвитку шлунково-кишкової кровотечі або виразки засто= сування препарату слід припинити. Ризик виникнення шлунково-кишкової кровотечі, утворення виразки або її перфорація підвищується зі збільшенням дози НПЗЗ у пацієнтів із виразкою в анамнезі, особливо ускладненою кровотечею або перфорацією, а також у пацієнтів літнього віку.

Пацієнти літнього віку: у пацієнтів літнього віку підвищена частота побічних реакцій на застосування НПЗЗ, особливо таких як виникнення шлунково-кишкової кровотечі та перфорації, іноді з летальним наслідком. Лікування таких пацієнтів слід розпочинати з найменшої можливої дози. Як і у разі застосування усіх НПЗЗ, пацієнтам, які мають в анамнезі езофагіт, гаст= рит та/або виразкову хворобу, слід бути певним, що ці захворювання знаходяться у фазі ремісії. У пацієнтів із наявними симптомами патології травного тракту = та із захворюваннями травного тракту в анамнезі протягом застосування препарату необхідно контролювати стан травного тракту щодо виникнення можливих поруше= нь, особливо це стосується шлунково-кишкової кровотечі. НПЗЗ слід з обережністю призначати пацієнтам із захворюваннями травного тракту в анамнезі (виразков= ий коліт, хвороба Крона), оскільки існує ризик їх загострення. Для таких паціє= нтів та пацієнтів, які застосовують ацетилсаліцилову кислоту у малих дозах або і= нші засоби, що збільшують ризик виникнення побічних реакцій з боку травного тра= кту, слід розглянути можливість комбінованої терапії з препаратами-протекторами, наприклад мізопростолом або інгібіторами протонної помпи.

Пацієнтам, особливо літнього віку, які мають в анамнезі побічні реакц= ії з боку травного тракту, необхідно повідомляти лікаря про всі незвичні симптом= и, пов’язані з травною системою, зокрема про шлунково-кишкові кровотечі, особл= иво на початкових етапах лікування.

Слід з обережністю призначати препарат пацієнтам, які одночасно застосовують засоби, що можуть збільшити ризик виникнення виразки або кровотечі, а саме: пероральні кортикостероїдні засоби, антикоагулянтні засо= би (наприклад варфарин), СІЗЗС або антиагрегантні засоби, такі як ацетилсаліци= лова кислота.

Безпека стосовно нирок

Пацієнтам із порушенням функції нирок лікарський засіб слід призначат= и з обережністю, оскільки на тлі застосування НПЗЗ можливе погіршення функції нирок, затримка рідини в організмі і набряки. Через підвищений ризик нефротоксичності лікарський засіб слід призначати з обережністю при лікуван= ні діуретиками, а також тим пацієнтам, у яких можливий розвиток гіповолемії. П= ід час лікування організм повинен отримувати достатню кількість рідини, щоб уникнути зневоднення, яке може призвести до посилення токсичного впливу на нирки. Так само, як і інші НПЗЗ, лікарський засіб може підвищувати концентр= ацію азоту сечовини і креатиніну у плазмі крові. Подібно до інших інгібіторів синтезу простагландинів, його застосування може супроводжуватися побічними = реакціями з боку нирок, що призводить до гломерулонефриту, інтерстиціального нефриту, папілярного некрозу, нефротичного синдрому і гострої ниркової недостатності. Найбільше порушень функції нирок виникає у пацієнтів літнього віку.

Безпека стосовно печінки

Пацієнтам із порушенням функції печінки лікарський засіб слід признач= ати з обережністю. Аналогічно іншим НПЗЗ, препарат може викликати тимчасове і незначне підвищення значень деяких печінкових показників, а також виражене підвищення активності АСТ і АЛТ. При відповідному підвищенні зазначених показників терапію слід припинити.

Найбільше порушень функції печінки виникає у пацієнтів літнього віку.=

Безпека стосовно серцево-судинної систе= ми і мозкового кровообігу

Пацієнтам з артеріальною гіпертензією і/або серцевою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості необхідні контроль і консультативна допомога. Особливої обережності слід дотримуватися при лікуванні пацієнтів = із захворюваннями серця в анамнезі, зокрема з попередніми епізодами серцевої недостатності (на тлі застосування препарату підвищується ризик розвитку серцевої недостатності), оскільки при лікуванні НПЗЗ спостерігалися затримка рідини у тканинах і утворення набряків. Клінічні дослідження та епідеміолог= ічні дані дають змогу припустити, що на тлі застосування деяких НПЗЗ (особливо у високих дозах і протягом тривалого часу) може трохи підвищуватися ризик розвитку артеріальних тромбозів (наприклад інфаркту міокарда або інсульту). Даних для виключення такої небезпеки при застосуванні декскетопрофену недостатньо. Отже, у разі неконтрольованої артеріальної гіпертензії, застій= ної серцевої недостатності, ішемічної хвороби серця, захворювань периферичних артерій і/або судин головного мозку декскетопрофен слід призначати тільки п= ісля ретельної оцінки стану пацієнта. Настільки ж ретельну оцінку стану слід проводити перед початком тривалого лікування пацієнтів з факторами ризику розвитку серцево-судинного захворювання (такими як артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, куріння).

Неселективні НПЗЗ здатні зменшувати агрегацію тромбоцитів та збільшув= ати час кровотечі за рахунок пригнічення синтезу простагландинів. Одночасне зас= тосування декскетопрофену трометамолу та низькомолекулярного гепарину у профілактичних дозах у післяопераційний період вивчалося у клінічних дослідженнях і впливу= на показники коагуляції не було виявлено. Однак пацієнтам, які застосовують декскетопрофену трометамол одночасно з препаратами, що впливають на гемоста= з, наприклад варфарин, інші кумаринові препарати або гепарини, необхідно перебувати під ретельним наглядом лікаря. Найбільше порушень функції серцево-судинної системи виникає у пацієнтів літнього віку.

Шкірні реакції

Були повідомлення про дуже рідкісні випадки розвитку серйозних шкірних реакцій (деякі - з летальним наслідком) на тлі застосування НПЗЗ, у тому чи= слі ексфоліативного дерматиту, синдрому Стівенса–Джонсона та токсичного епідермального некролізу. Вірогідно, найбільший ризик їх виникнення спостерігається на початку лікування, у більшості пацієнтів вони виникали протягом 1-го місяця терапії. При появі шкірних висипань, ознак ураження слизових оболонок або інших симптомів гіперчутливості препарат Декскетопрофен слід відмінити.

Маскув= ання симптомів основних інфекцій

Декскетопрофен може маскувати симптоми інфек= цій, що може завадити діагностуванню і своєчасному лікуванню і, тим самим, погір= шити наслідки інфекції. Такі випадки спостерігалися при бактеріальній пневмонії і бактеріальних ускладненнях вітряної віспи. Коли Декскетопрофен в= водять для полегшення болю у зв’язку з інфекційним процесом, рекомендується моніто= ринг інфекційного процесу. В амбулаторних умовах пацієнт повинен проконсультуват= ися з лікарем, якщо симптоми зберігаються або погіршуються.

Інша інформація
Особливу обережність слід приділяти у разі призначення лікарського за= собу пацієнтам:

- зі спадковим порушенням метаболізму порфірину (наприклад, при гостр= ій переміжній порфірії);

- з дегідратацією;

- безпосередньо після великих хірургічних втручань.=

Якщо лікар вважає, що необхідне тривале застосування декскетопрофену, слід регулярно контролювати функцію печінки та нирок.

У дуже рідкісних випадках спостерігалися тяжкі гострі реакції гіперчу= тливості (наприклад анафілактичний шок). При перших ознаках розвитку тяжких реакцій гіперчутливості після прийому препарату Декскетопрофен лікування слід припинити. Залежно від симптомів, будь-яке необхідне в таких випадках лікування потрібно проводити під наглядом лікаря.

Пацієнти, які страждають на астму у поєднанні з хронічним ринітом, хронічним синуситом і/або поліпами носа, схильні до вищого ризику алергії на ацетилсаліцилову кислоту та/або НПЗЗ, ніж інші пацієнти. Призначення даного препарату може викликати напади астми або бронхоспазм, особливо у пацієнтів= з алергією на ацетилсаліцилову кислоту або НПЗЗ.

Можливий розвиток тяжких інфекційних ускладнень з боку шкіри і м’яких тканин на тлі вітряної вісп= и. Дотепер даних, що дають змогу виключити роль НПЗЗ у посиленні цього інфекційного процесу, отримано не було. Тому при вітряній віспі не рекомендується застосовувати Декскетопрофен.

Декскетопрофен слід з обережністю вводити пацієнтам із порушенням кровотворення, системним червоним вовчаком та змішаними захворюваннями сполучної тканини.<= o:p>

Як і інші НПЗЗ, декскетопрофену трометамол здатний маскувати симптоми інфекційних захворюва= нь під час його застосування. В окремих випадках під час застосування НПЗЗ повідомлялося про активізацію інфекційних процесів, що локалізуються у м’яких тканинах. Таким чином, якщо під час застосув= ання з’являються або посилюються симптоми бактеріальної інфекції, пацієнтам рекомендується негайно звернутися до лікаря.

Одна ампула препа= рату Декскетопрофен містить 200 мг етанолу, що дорівнює 5 мл пива або 2,08 мл вина на дозу. Препарат може негативно впливати на осіб, які страждають на алкоголізм. Слід= бути обережним при застосуванні вагітним та жінкам, які годують груддю, дітям та пацієнтам із захворюваннями печінки та хворим на епілепсію.=

Лікарський засіб містить менше ніж 1 ммоль натрію (23 мг) на дозу, тобто практично вільний від натрію.

Застосування у період вагітності або годування груддю=

Застосува= ння препарату Декске= топрофен протипоказано у ІІІ триместрі вагітності та у період годування г= руддю.

Вагітн= ість

Пригнічення синтезу простагландинів може негативно вплинути на вагітн= ість та/або розвиток плода. Відповідно до результатів епідеміологічних досліджень застосування препаратів, що пригнічують синтез простагландинів, на ранніх т= ермінах вагітності збільшує ризик викидня, виникнення у плода вади серця та незроще= ння передньої черевної стінки. Так абсолютний ризик розвитку аномалій серцево-судинної системи збільшувався з < 1 % до приблизно 1,5 %. Вважається, що небезпека виникнення таких явищ підвищується зі збільшенням = дози препарату та тривалості терапії. Застосування інгібіторів синтезу простагландинів у тварин спричиняло збільшення пре- та постімплантаційних в= трат і підвищення ембріофетальної летальності. Крім того, у тварин, яким застосо= вували інгібітори синтезу простагландинів у період органогенезу, підвищувалась час= тота виникнення вад розвитку плода, у тому числі аномалій серцево-судинної систе= ми. Однак дослідження декскетопрофену трометамолу на тваринах не виявили репродуктивної токсичності. Застосування декскетопрофену з 20-го тижня вагітності може спричинити олігогідрамніон внаслідок дисфункції нирок плода= . Це може спостерігатися невдовзі після початку лікування і зазвичай є оборотним після припинення застосування препарату. Крім того, після прийому препарату вагітними у

ІІ триместрі вагітності повідомлялося про випадки звуження артеріальної протоки у плода, більшість з яких минули після припинення лікування. Тому призначення декскетопрофену трометамолу у І та ІІ триместрах вагітно= сті можливе тільки у разі крайньої необхідності. При призначенні декскетопрофену трометамолу жінкам, які планують вагітність, або у І та <= /p>
ІІ триместрах вагітності слід застосовувати найменшу можливу ефективну дозу протягом якомога коротшого терміну лікування. Допологовий моніторинг щодо олігогідра= мніону та звуження артеріальної протоки у плода слід розглянути у разі впливу декскетопрофену протягом декількох днів, починаючи з 20-го гестаційного тиж= ня. Вагітним слід припинити застосування декскетопрофену, якщо виявлено олігогідрамніон або звуження артеріальної протоки у плода.

Під час ІІІ триместру усі інгібітори синтезу простагландинів спричиня= ють:

= ризики для плода:

-          кардіопульмональний токсичний синдром (звуження / закупорка артеріальної протоки та легенева гіпер= тензія);

-          порушення функції нирок (див. вище);

= ризики для матері та дитини наприкінці вагітності:

-          подовження часу кровотечі (ефект пригнічення агрегації тромбоцитів), що можливе навіть= за умови застосування низьких доз;

-          затримка скорочення матки з відповідною затримкою пологів та затяжними пологами.

Годування груддю=

Даних щодо проникнення декскетопрофену у грудне молоко немає.<= span lang=3DUK style=3D'mso-bidi-font-style:italic'> Препарат Декскетопрофен протипоказаний у період годування гру= ддю.

Фертильність

Як і всі інші НПЗЗ, декскетопрофену трометамол може знижувати жіночу фертильність, тому його не рекомендується застосовувати жінкам, які планують вагітність. Жінкам, які м= ають проблеми із зачаттям або проходять обстеження щодо безпліддя, слід розгляну= ти можливість відміни препарату.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспорт= ом або іншими механізмами

На тлі за= стосування препарату Декске= топрофен можливе виникнення запаморочення, порушення зору або сонливості.= У таких випадках можливе погіршення здатності до швидкого реагування, орієнту= вання в дорожній ситуації і керування автотранспортом або іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози

Для мінімізації побічних реакцій слід застосовувати найнижчу ефективну дозу протягом найкоротшого періоду (див. розділ «Особливості застосування»)= .

Дорослі. Рекомендована доза становить 50 мг з інтервалом 8–12 годин. При необхідності повторну дозу вводити через 6 годин. Максимальна добова доза не має перевищувати 150 мг. Декскетопрофен <= span style=3D'mso-bidi-font-weight:bold'>призначений для короткочасного застосув= ання, тому його слід застосовувати тільки у період гострого болю (не довше 2-х ді= б). Пацієнтів слід переводити на пероральне застосування аналгетиків, якщо це можливо. При післяопераційних болях середнього або сильного ступеня тяжкості препарат мо= жна застосовувати за показаннями у тих же самих рекомендованих дозах у комбінац= ії з опіоїдними аналгетиками.

Пацієнти літнього віку. Коригування дози зазвичай не потрібне. Однак через фізіологічне зниження функції нирок рекомендується ни= жча доза препарату, а саме – максимальна добова доза становить 50 мг при легкому порушенні функції нирок.

Порушення з боку печінки. Для пацієнтів із патологією = печінки з легким або середнім ступенем тяжкості (5–9 балів за шкалою Чайлда–П’ю) слід зменшити максимальну добову дозу = до 50 мг та ретельно контролювати функцію печінки. При тяжких захворюваннях печін= ки (10–15 балів за шкалою Чайлда–П’ю) препарат протипоказаний.

Порушення з боку нирок. Для пацієнтів із порушенням = функції нирок легкого ступеня (кліренс креатиніну 60–89 мл/хв) максимальну добову д= озу слід зменшити до 50 мг. При порушенні функції нирок середнього або тяжкого ступеня (кліренс креатиніну < 59 мл/хв) препарат протипоказаний.

Діти та підлітки. Препарат не слід застосовувати дітям та підліткам через відсутність даних щодо його ефективності та безпеки.

Спосіб застосування

Внутрі= шньом’язове введення. Вміст однієї ампули (2 мл) слід повіль= но вводити глибоко у м’язи.
Внутрі= шньовенна інфузія

Для прове= дення внутрішньовенної інфузії вміст ампули 2 мл розвести у 30–100 мл 0,9 % розчину натрію хлориду, розчині глюкози або розч= ині Рінгера-лактату. Розчин для інфузій слід готувати в асептичних умовах, не допускаючи впливу природного денного світла. Приготовлений розчин має бути прозорим. Інфузію необхідно проводити внутрішньовенно повільно протягом 10<= span style=3D'mso-bidi-font-weight:bold'>–30 хвилин.

Декскетопрофен, розведений у 100 мл 0,9 % ро= зчину натрію хлориду або у розчині глюкози, можна змішувати з допаміном, гепарино= м, гідроксизином, лідокаїном, морфіном, петидином та теофіліном.

Внутрі= шньовенна ін’єкція (болюсне введення)

При необх= ідності вміст 1 ампули (2 мл розчину для ін’єкцій) вводити внутрішньовенно повільно протя= гом не менше 15 секунд. Препарат можна змішувати у малих об’ємах (наприклад у шприці) з розчинами для ін’єкцій гепарину, лідокаїну, морфіну та теофіліну.=

Декскетопрофен не можна змішувати у малих об= ’ємах (наприклад у шприці) з розчинами допаміну, прометазину, пентазоцину, петиди= ну та гідроксизину, тому що утворюється осад.

Розведені= розчини для інфузій не можна змішувати з прометазином або пентазоцином.

Препарат можна змішувати тільки з лікарськими засобами, що вказані вище.

При внутрішньом’язовому або внутрішньовенному болюсному застосуванні препарат слід негайно ввести після того, як= він був набраний з ампули.

При збері= ганні розведених розчинів препарату у поліетиленових пакетах або у прилаштованих = для введення виробах з етилвінілацетату, пропіонату целюлози, поліетилену низьк= ої щільності та полівінілхлориду змін вмісту діючої речовини внаслідок сорбції= не спостерігалося.

Препарат = Декскетопрофен призначений для одноразового застосування, тому залишки готового розчину сл= ід утилізувати. Перед введенням необхідно візуально перевірити, чи розчин проз= орий та безбарвний. Розчин, що містить тверді частки, застосовувати не можна.

Діти

Препарат = не слід застосовувати дітям та підліткам через відсутність даних щодо його ефективн= ості та безпеки.

Передозування

Симптоматика передозування невідома. Аналогічні лікарські засоби спричиняють порушення з боку травного тракту (блювання, анорексія, біль у животі) та нервової систе= ми (сонливість, запаморочення, дезорієнтація, головний біль). При випадковому передозуванні слід негайно розпочати симптоматичне лікування відповідно до стану пацієнта. Декскетопрофену трометамол видаляється з організму за допомогою діалізу.

Побічні реакції<= /i>

У нижченаведеній таблиці зазначено розподілені за органами та система= ми органів і частотою виникнення побічні реакції, зв’язок яких із декскетопроф= ену трометамолом, за даними клінічних досліджень, визнаний як мінімум можливим,= а також побічні реакції, повідомлення про які були отримані після виведення препарату Декске= топрофен на ринок.<= /p>

Органи і системи органів<= /span>

Часто =

(≥1/100 – 1/10)=

Іноді =

(≥ 1/1000 –<1/100)

Рідко =

(≥ 1/10000 –< 1/1000)

Дуже рідко =

(< 1/10000)=

Порушення з боку крові / лімфатичної системи

_

Анемія

_

Нейтропенія, тромбоцитопенія

Порушення з боку імунної системи=

_

_

Набряк гортані

Анафілактичні реакції, у тому числі анафілактичний шок

Порушення харчування та обміну речовин

_

_

Гіперглікемія, гіпоглікемія, гіпертригліцеридемія, анорексія,

відсутність апетиту

_

Психічні порушення

_

Безсоння, занепокоєність

_

_

Порушення з боку нервової системи

_

Головний біль, запаморочення, сонливість

Парестезії, непритомність

_

Порушення з боку органів зору

_

Нечіткість зору

_

_

Порушення з боку органів слуху

_

Вертиго

Дзвін у вухах

_

Порушення з боку серця

_

Пальпітація

Екстрасистолія, тахікардія

_

Порушення з боку судинної системи

_

Артеріальна гіпотензія, припливи=

Артеріальна гіпертензія, тромбофлебіт поверхневих вен

_

Порушення з боку дихальних шляхів, органів грудної клітки та середостінн= я

_

_

Брадипное

Бронхоспазм, задишка

Порушення з боку травного тракту=

Нудота, блювання

Біль у животі, диспепсія, діарея, запор, блювання з домішками крові, сухість у роті

Виразкова хвороба, кровотеча або перфорація=

Панкреатит

Порушення з боку гепатобіліарної системи

_

_

Гепатоцелюлярна патологія

_

Порушення з боку шкіри та підшкірної клітко= вини

_

Дерматити, свербіж, висипання, підвищене потовиділення

Кропив’янка, вугри

Синдром Стівенса–Джонсона, токсичний епідер= мальний некроліз (синдром Лаєлла), ангіоневротичний набряк, набряк обличчя, фотосенсибілізація

Порушення з боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини

_

_

Ригідність м’язів, скутість у суглобах, м’язові судоми, біль у спині

_

Порушення з боку нирок та сечовивідних шлях= ів

_

_

Гостра ниркова недостатність, поліурія, нирковий біль, кетонурія, протеїнурія

Нефрит, нефротичний синдром

Порушення з боку репродуктивної системи

_

_

Менструальні порушення, порушення функц= ії передміхурової залози

_

Загальні та місцеві порушення

Біль у місці ін’єкції, реакції у місці ін’єкції, у тому числі запалення, гематома, кровотеча

Пропасниця, підвищена втомлюваність, бо= лі, озноб, астенія, нездужання

Тремтіння, периферичні набряки

_

Дослідження

_

_

Відхилення у показниках печінкових проб

_

=

Порушення з боку тра= вного тракту спостерігалися найчастіше.

Можливий розвиток виразкової хвороби, перфорації або шлунково-кишкової кровотечі, іноді з летальним наслідком, особливо у пацієнтів літнього віку. За наявними даними= , на тлі застосування препарату може виникати нудота, блювання, діарея, метеориз= м, запор, диспептичні явища, біль у животі, мелена, блювання з домішками крові, виразковий стоматит, загострення коліту та хвороба Крона. Рідше спостерігає= ться гастрит. Також відзначалися набряки, артеріальна гіпертензія та серцева недостатність, що можуть бути спричинені застосуванням НПЗЗ. Як і у разі застосування інших НПЗЗ, можливі такі побічні реакції: асептичний менінгіт,= що загалом виникає у пацієнтів, хворих на системний червоний вовчак або на змі= шані захворювання сполучної тканини, та реакції з боку крові (пурпура, апластичн= а та гемолітична анемія, рідко – агранулоцитоз та гіпоплазія кісткового мозку). Можливі бульозні реакції, у тому числі синдром Стівенса–Джонсона та токсичн= ий епідермальний некроліз (дуже рідко).

Відповідно до резуль= татів клінічних досліджень та епідеміологічних даних, застосування деяких НПЗЗ, особливо у високих дозах та протягом тривалого часу, може супроводжуватися деяким збільшенням ризику розвитку патології, спричиненої тромбозом артерій, наприклад інфаркту міокарда та інсульту.

Звітування про підозрювані побічні реакції

Повідомлення<= /span> про побічні<= /span> реакції після реєстрації лікарського засобу = має велике значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь / = ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їхнім законним представникам слід = повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності = лікарського засобу через = Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.

Термін придатності. 3 роки.

Не застосовувати препарат після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

Умови зберіганн= я

Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від дії світла при температурі не вище 25 °С.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Несумісність=

Декскетопрофен не можна змішувати у малих об’ємах (наприклад, у шпр= иці) із розчинами допаміну, прометазину пентазоцину, петидину та гідроксизину, т= ому що утворюється білий осад.

Розведені розчини для інфузій, отримані, як зазначено у розділі «Внутрішньовенні інфузії», не можна змішувати з прометазином або пентазоцином.

Упаковка=

По= 2 мл в ампулі; по 5 ампул у блістері з плівки; по 1, 2, 3 або 4 блістери у пачці.<= o:p>

По= 2 мл в ампулі; по 10 ампул у блістері з плівки; по 1 блістеру у пачці.<= /span>

По= 2 мл в ампулі; по 10 ампул у пачці з картону з картонними перегородками.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник

АТ «Лубнифарм».

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадж= ення його діяльності

Україна, 37500, Полтавська обл., м. Лубни, вул. Барвінкова, 16.

Органи і системи органів<= /span>	Часто = (≥1/100 – 1/10)=	Іноді = (≥ 1/1000 –<1/100)	Рідко = (≥ 1/10000 –< 1/1000)	Дуже рідко = (< 1/10000)=
Порушення з боку крові / лімфатичної системи	_	Анемія	_	Нейтропенія, тромбоцитопенія
Порушення з боку імунної системи=	_	_	Набряк гортані	Анафілактичні реакції, у тому числі анафілактичний шок
Порушення харчування та обміну речовин	_	_	Гіперглікемія, гіпоглікемія, гіпертригліцеридемія, анорексія, відсутність апетиту	_
Психічні порушення	_	Безсоння, занепокоєність	_	_
Порушення з боку нервової системи	_	Головний біль, запаморочення, сонливість	Парестезії, непритомність	_
Порушення з боку органів зору	_	Нечіткість зору	_	_
Порушення з боку органів слуху	_	Вертиго	Дзвін у вухах	_
Порушення з боку серця	_	Пальпітація	Екстрасистолія, тахікардія	_
Порушення з боку судинної системи	_	Артеріальна гіпотензія, припливи=	Артеріальна гіпертензія, тромбофлебіт поверхневих вен	_
Порушення з боку дихальних шляхів, органів грудної клітки та середостінн= я	_	_	Брадипное	Бронхоспазм, задишка
Порушення з боку травного тракту=	Нудота, блювання	Біль у животі, диспепсія, діарея, запор, блювання з домішками крові, сухість у роті	Виразкова хвороба, кровотеча або перфорація=	Панкреатит
Порушення з боку гепатобіліарної системи	_	_	Гепатоцелюлярна патологія	_
Порушення з боку шкіри та підшкірної клітко= вини	_	Дерматити, свербіж, висипання, підвищене потовиділення	Кропив’янка, вугри	Синдром Стівенса–Джонсона, токсичний епідер= мальний некроліз (синдром Лаєлла), ангіоневротичний набряк, набряк обличчя, фотосенсибілізація
Порушення з боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини	_	_	Ригідність м’язів, скутість у суглобах, м’язові судоми, біль у спині	_
Порушення з боку нирок та сечовивідних шлях= ів	_	_	Гостра ниркова недостатність, поліурія, нирковий біль, кетонурія, протеїнурія	Нефрит, нефротичний синдром
Порушення з боку репродуктивної системи	_	_	Менструальні порушення, порушення функц= ії передміхурової залози	_
Загальні та місцеві порушення	Біль у місці ін’єкції, реакції у місці ін’єкції, у тому числі запалення, гематома, кровотеча	Пропасниця, підвищена втомлюваність, бо= лі, озноб, астенія, нездужання	Тремтіння, периферичні набряки	_
Дослідження	_	_	Відхилення у показниках печінкових проб	_