MIME-Version: 1.0 Content-Type: multipart/related; boundary="----=_NextPart_01D34CBE.49594240" Данный документ является веб-страницей в одном файле, также называемой файлом веб-архива. Если вы видите это сообщение, значит, данный браузер или редактор не поддерживает файлы веб-архива. Загрузите браузер, поддерживающий веб-архивы, например Windows® Internet Explorer®. ------=_NextPart_01D34CBE.49594240 Content-Location: file:///C:/680B6CB6/UA149250101_59D6.htm Content-Transfer-Encoding: quoted-printable Content-Type: text/html; charset="windows-1251"
для
медичного застосування =
лікарського засобу
ПЕРИНДОПРИЛ/ІНДАПАМІ=
Д ФОРТЕ-ТЕВА
(PERINDOPRIL/INDAPAMIDE FOR=
TE-TEVA)
Склад:
діючі речовини: периндоприл (у вигляді периндоприлу
тозилату) та індапамід;
1 таблетка містить периндоприлу тозилату 5 мг (що відповідає 3,4 мг
периндоприлу) та індапаміду 1,25 мг;
допоміжні
речовини: лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний, натрію гідрокарбонат, крох=
маль
прежелатинізований, повідон, магнію стеарат;
оболонка (Op=
adry II=
wh=
ite 85F<=
/span>18422): =
спирт полівініловий частково
гідролізований, титану діоксид (Е=
171),
поліетиленгліколь, тальк.
=
Лікарська
форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.
Основні фізико-хімічні властивості: <=
span
lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK'>двоопуклі таблетки у формі капсули=
, вкриті
плівковою оболонкою, білого кольору, шириною приблизно 5 мм та довжиною при=
близно
10 мм із тисненням «Р», «І» та лінією розлому з одного боку і гладенькі з
іншого.
Фармакотерапевтич=
на
група.
Комбіновані
препарати інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту (іАПФ). Периндо=
прил
та діуретики.
Код АТX С09В А04.
Фармакологічні
властивості.
Фармакодинаміка.
Периндоприл/Індапа= мід Форте-Тева – це комбі= нація інгібітору АПФ периндоприлу тозилату та сульфонамiдного діуретика індапаміду. Його фармакологі= чна дія зумовлена властивостями кожного компонента (периндоприлу та індапаміду)= та їх адитивним синергізмом.
Фармакол=
огічний
механізм дії препарату полягає в адитивному синергійному ефекті двох
антигіпертензивних компонентів.
Периндоп=
рил/Індапамід
Форте-Тева знижує систолічний та діастолічний тиск у пацієнтів з артеріальною
гіпертензією будь-якого віку, які знаходяться як у положенні лежачи, так і в
положенні стоячи. Антигіпертензивна дія препарату є дозозалежною та триває =
24 години. Зниження артеріального тиску досягає=
ться
менш ніж за один місяць без виникнення тахіфілаксії; припинення лікування н=
е спричиняє
синдром відміни. Доведено, що одночасне
признач=
ення
периндоприлу та індапаміду спричиняє антигіпертензивну дію синергійного
походження, яка є результатом окремих ефектів складових препарату.
Периндоприл – інгібітор ангіотензинперетворювального фе=
рменту
(іАПФ), який перетворює ангіотензин І в ангіотензин ІІ (судинозвужувальну
субстанцію), стимулює секрецію альдостерону корою надниркових залоз та стим=
улює
розпад брадикініну (вазодилатуючої субстанції) до неактивних гептапептидів.=
Інгібування АПФ призводит= ь до:
– зниження секреції альдо= стерону;
– підвищення активності р=
еніну у
плазмі крові, тоді як альдостерон не чинить негативн=
ого
впливу;
– зменшення загального периферичного опору судин завдяки переважному впливу на судини м'язів і нирок. При цьому не спостеріг= ається затримки води та солей і рефлекторної тахікардії при тривалому лікуванні. <= /p>
= Периндоприл знижує артеріальний тиск також у пацієнтів з нормальним та низьким рівнем реніну в плазмі крові.
Периндоприл діє через свій активний метаболіт периндоприлат. Інші метаболіти неактивні.
= Периндоприл зменшує роботу серця через:
– вазодилататорну дію на вени (можливо, внаслідок змін у метаболізмі простагландинів): зменшення переднавантаження;
– зменшення загального опору периферичних судин: зменшення постнавантаження на серце.
Численні дослідження, що були проведені за участю пацієнтів з серцевою недостатністю, довели, що застосування периндоприлу призводить до:
– зниження тиску наповнення лівого та правого шлун= очків;
– зниж= ення загального опору периферичних судин; =
– збільшення хвилинного с= ерцевого викиду та покращення серцевого індексу;
– збільшення кровотоку в міокарді.
Значно
покращуються показники тестів із фізичним навантаженням.
Характеристика
антигіпертензивної дії периндоприлу
Периндоприл ефективно знижує артер=
іальний
тиск при всіх ступенях артеріальної гіпертензії: м'якої, помірної та тяжкої;
зниження систолічного та діастолічного артеріального тиску спостерігається =
як у
положенні пацієнта лежачи, так і в положенні стоячи.
Макс= имальний антигіпертензивний ефект розвивається через 4-6 годин після прийому однокра= тної дози і зберігається більше доби.
Пери= ндоприл має високий рівень остаточного блокування інгібітору АПФ – приблизно 80 % через 24 години після прийому.
У пацієнтів, які відповіл= и на лікування, нормалізація артеріального тиску відбувається протягом місяця і зберігається без виникнення тахіфілаксії.
Припинення лікування не супроводжується ефектом відміни.
Периндоприл має судинорозширювальні властивості, відновлює еластичність великих артерій, корегує гістоморфометричні зміни в резистентн= ості артерій та зменшує гіпертрофію лівого шлуночка. Додавання у разі необхідності тіазидного діуретика призводить до додаткового синергіз= му.
Комбінація інгібітору АПФ= та тіазидного діуретика зменшує ризик виникнення гіпокаліємії, що може виникну= ти при призначенні діуретика як= монотерапії.
Індапамiд – сульфонамiдний діуретик з індол=
овим
кільцем, який фармакологiчно споріднений з тiазидними діуретиками. Індапамiд
інгібує реабсорбцію натрію в кортикальному сегменті нирок. Це підвищує
екскрецію натрію та хлоридів у сечу та меншою мірою − екскрецію калію та магнію, підвищую=
чи
таким чином діурез. Цей механізм забезпечує антигіпертензивну дію при
незначному діуретичному ефекті.
Характеристика
антигіпертензивної дії індапаміду
Антигіпертензивна дія індапаміду при монотерапії триває 24 години та по=
в'язана
з покращенням еластичності артерій і зменшенням резистентності артеріол та
загального периферичного опору судин.
Індапамід зменшує гіпертрофію лівого шлуночка.
При
перевищенні рекомендованої дози терапевтичний ефект тіазидів та тіазидоподі=
бних
діуретиків не збільшується, тоді як кількість небажаних ефектів зростає. Як=
що
лікування є недостатньо ефективним, збільшувати дозу не рекомендується.
Біл=
ьш
того, було встановлено, що індапамід:
– не впливає на метаболіз=
м лiпiдiв
(тригліцерин, холестерин/ЛПНЩ та холестерин/ЛПВЩ);
– не впливає на метаболізм
вуглеводів, навіть у хворих на артеріальну гіпертензію та цукровий діабет. =
Фармакокінетика.
Фармакокінетичні параметри периндоприлу та індапаміду у складі препарат= у Периндоприл/Індапамід Форте-Тева= не відрізняються від параметрів периндоприлу та індапаміду як монопрепаратів.<= o:p>
П= ериндоприл. Після перорального прийому перинд= оприл швидко всмоктується і максимальна концентрація досягається через 1 годину. Період напіввиведення периндоприлу з плазми крові становить 1 годину.
Периндоприл являє собою проліки. 27 % прийнятої дози периндоприлу потрапляє у кровотік у вигляді активного метаболіту периндоприлату. Крім активного пери= ндоприлату, периндоприл утворює ще 5 неактивних метаболітів. Максимальна концентрація периндоприлату у плазмі крові досягається через 3-4 години.
Оскільки прийом їжі зменш= ує перетворення периндоприлу у периндоприлат, а, отже, зменшується і його біодоступність, то периндоприл рекомендується приймати перорально у однокра= тній добовій дозі вранці перед їд= ою.
Існує лінійний взаємозв'язок між дозою периндоприл=
у та
його концентрацією у плазмі крові.
Об'єм розподілу незв’язаного периндоприлату складає приблизно 0,2 л/кг. Зв'язування периндоприлату з білками плазми − 20 %, в основному з ангіотензинперетворювальним ферментом, але є дозозалежним. Периндоприлат виводиться з сечею, і період остаточного напіввиведення незв'язаного периндоприлату становить приблизно 17 годин. Стан рівноваги досягається через 4 доби.
Виведення
периндоприлату зменшується у пацієнтів літнього віку та у пацієнтів із серц=
евою
або нирковою недостатністю. Для пацієнтів з нирковою недостатністю слід
адаптувати дозу залежно від ступеня порушення функції нирок (кліренсу
креатиніну).
Діалізний кліренс периндо=
прилату
складає 70 мл/хв.
Кінетика
периндоприлу змінюється у хворих на цироз печінки: печінковий кліренс основ=
ної
молекули зменшується вдвічі. Однак кількість периндоприлату, що утворюється=
, не
зменшується. Отже, таким хворим не потрібно підбирати дозу (див.
розділи «Спосіб застосування та дози» та «Особливості застосування»).
Індапамід. Індапам=
ід
швидко та повністю всмоктується у травному тракті. Максимальна концентрація=
у
плазмі крові (Tmax) досягається приблизно через 1 годину після
перорального прийому. Зв'язування з протеїнами плазми – 79 %. Перiод напiввиведення становить в=
iд
14 до 24 годин (у середньому 18 годин). При регулярному застосуванні
кумуляції не виникає.
Індапамід виводиться із с= ечею (70 % дози) та фекаліями (22 %) у вигляді неактивних метаболітів.=
У пацієнтів з нирковою недостатністю фармакокінетичні параметри не змінюються.
Клінічні
характеристики.
Показання. Есенціальна гіпертензія. Периндоп=
рил/Індапамід
Форте-Тева
Протипоказання.
Для периндоприлу:
– підвищена чутливість до
периндоприлу або до будь-яких інших інгібіторів АПФ;
– ангіоневротичний набряк (набряк Квінке) в анамнезі, пов'язаний з
попереднім лікуванням інгібіторами АПФ;
– вроджений або ідіопатич=
ний
ангіоневротичний набряк;
– вагітні або жінки, які планують завагітніти (див «Застосування при
вагітності або годуванні груддю»).
Для індапаміду:
– гіперчутливість до індапаміду аб=
о до
будь-яких інших сульфонамідів;
– тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну < 30 мл/хв);
– тяжке порушення функції печінки та печінкова енцефалопатія;
– гіпокаліємія;
– комбінація з неантиаритмічними
препаратами, що можуть спричинити розвиток пароксизмальної шлуночкової
тахікардії типу «пірует»;
- період годування груддю (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).
Для препарату <=
span
lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK;mso-bidi-font-weight:bold'>Периндоп=
рил/Індапамід
Форте-Тева:
– супутнє застосування з аліскірен-вмістними препаратами для паціє= нтів з цукровим діабетом чи порушенням функції нирок (ШКФ < 60 мл/хв/1,73 м2);
– підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату.
Через відсутність достатнього клінічного досвіду Периндоприл/Індапамід Форте-Тева не сл= ід застосовувати:
– пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі;
– пацієнтам з нелікованою декомпенсованою серцевою недостатністю.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та і=
нші
види взаємодій.
Взаємодії, що стосують=
ся
периндоприлу та індапаміду
Протипоказане одночасне застосування
Клінічні дані показали, що подвійне блоку=
вання
ренін-ангіотензин-альдостеронової системи шляхом використання комбінації
інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину ІІ чи аліскірену пов’язане з =
більш високою частотою виникнення таких побічних ефкутів,=
як артеріальна
гіпотензія, гіперкаліємія та порушення ниркової функції (включаючи гостру
ниркову недостатність) в порівнянні з використанням одного препарату.
Не рекомендується о=
дночасне
застосування
Літій. Можливе збільшення концентрації літію у сиров=
атці
крові та підвищення його токсичності, тому одночасне застосування периндопр=
илу
у комбінації з індапамідом та препаратами літію не рекомендується. <=
span
style=3D'mso-bidi-font-weight:bold'>Однак якщо таке застосування<=
/span> дійсно необхідне, слід ретельно контролювати рівень
концентрації літію у сироватці крові.
Взаємодії, що потре=
бують особлив=
ої уваги
Баклофен посилює антигіпертензивну дію препарат= у. Потрібно= проводити моніторинг артеріального тис= ку та функції нирок та при необхідності корегувати дозу.
Системні нестероїдні протизапальні пре=
парати
(у тому числі великі дози саліцилатів).
У деяких п=
ацієнтів
одночасне призначення нестероїдних протизапальних препаратів може спричинити
зниження діуретичної, натрійуретичної та антигіпертензивної дії препарату. =
У пацієнтів літнього віку та зневоднених пацієнтів це може підвищити ризик погіршення ниркової функції, включаючи гостру ниркову недостатність, зі збільшенням рівню калію в сиро=
ватці
крові, тому необхідно контролювати функцію нирок на початку лікуванн=
я та
періодично надалі і слідкувати за тим, щоб па=
цієнт
вживав достатню кількість води.
Взаємод=
ії, що
потребують деякої уваги
Іміпраміноподібні
(трициклічні) антидепресанти, нейролептики. Посилення гіпотензивної дії та підвищення р=
изику
розвитку ортостатичної гіпотензії (адитивний ефект).
Кортикостероїди,
тетракозактид (системної дії). Зменшення гіпотензивної дії (через затримку води та іонів натрію під
впливом кортикостероїдів).
Інші
антигіпертензивні препарати у комбінації з периндоприлом/індапамідом можуть спричинити додаткове
зниження артеріального тиску.
=
Взаємодії,
що стосуються периндоприлу
Не рекомендується одночасне застосування
Калійзберігаючі діур=
етики
(спіронолактон, триамтерен, амілорид як монотерапія або в комбінації), солі
калію. Інгібітори=
АПФ
зменшують втрати калію, спричинені діуретиками. Калійзберігаючі діуретики
(наприклад триамтерен, спіронолактон або амілорид), харчові добавки, що міс=
тять
калій, або замінники солі з калієм можуть призвести до значного підвищення
рівня калію у сироватці крові (потенціально летального). Якщо одночасний пр=
ийом
показаний через наявність підтвердженої гіпокаліємії, то препарат слід
призначати з обережністю та з частим моніторингом каліємії та ЕКГ.
Препарати, одночасне призначення з якими потребує особливої уваг=
и
Протидіабетичні засоби (інсулін, цукрознижув=
альні
сульфонаміди). По=
відомлялося
про одночасне застосування з каптоприлом та еналаприлом. Застосування
інгібіторів АПФ може посилити гіпоглікемічний ефект у пацієнтів із цукровим
діабетом, які отримують лікування інсуліном або цукрознижувальними
сульфонамідами. Епізоди гіпоглікемії виникають дуже рідко (можливо, через
покращення толерантності до глюкози та, як наслідок, зниження потреби в
інсуліні).
Взаємодії, що пот=
ребують деякої уваги
Алопуринол,
цитостатики, імунодепресивні засоби, системні кортикостероїди або прокаїнам=
ід у комбінації з інгібіторами АПФ м=
ожуть
призвести до підвищення ризику виникнення лейкопенії.
Препарати для анестезії. Інг= ібітори АПФ можуть посилювати гіпотензивну дію деяких препаратів для анестезії.
Діуретики
(тіазидні та петльові). П=
опереднє
лікування високими дозами діуретиків може спричинити зневоднення, що може
збільшити ризик гіпотензії на початку терапії периндоприлом.
Золото. <=
span
lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK'>Рідко можуть виникнути реакції, по=
дібні до
тих, що виникають при застосуванні нітратів (почервоніння обличчя, припливи,
нудота, блювання та гіпотензія).
Периндоприл
може бути застосований одночасно з
Антигіпертензивні засоби та вазодилататори. Одночасне застосування з нітрогліцерин=
ом та
іншими нітратами, або з іншими вазодилататорами може сприяти додатковому
зниженню артеріального тиску.
Симпатоміметики можуть послабляти антигіпертензивну дію
інгібіторів АПФ.
Периндоприлу аргінін можна застосовувати одночасно з ацетилсаліциловою кислотою (коли її
призначають у якості тромболітика), тромболітиками,
бета‑блокаторами
та/або нітратами.
Рацекадотрил.
Відомо,
що інгібітори АПФ (зокрема
периндоприл) можуть спричиняти ангіоневротичний набряк. Цей ризик може
підвищуватись при одночасному застосуванні з рацекадотрилом (антидіарейний =
препарат).
Селективні
імуносупресивні препарати (наприклад, сиролімус, еверолімус, темсиролімус). Пацієнти, що супутньо приймають вищевка=
зані
препарати можуть бути схильні до підвищеного ризику виникнення
ангіоневротичного набряку (див. розділ «Особливості застосування»)
Ко-тримоксазол (триметоприм/сульфаметоксазол) па=
цієнти,
які одночасно приймають ко-тримоксазол (триметоприм/сульфаметоксазол) можуть
мати підвищений ризик гіперкаліємії (див. розділ «Особливості застосування»=
)
Взаємодії, що стосуються індапамід=
у =
=
Взаємодії, що пот=
ребують
особливої уваги
Препарати, які можуть спричинити р=
озвиток
пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу «пірует». Через ризик виникнення гіпокаліємії
індапамід слід призначати з обережністю в комбінації з препаратами, які мож=
уть
спричинити розвиток пароксизмальної
шлуночкової тахікардії типу «піруе= т», такими як антиаритмічні препарати класу ІА (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід), класу ІІІ (аміодарон, дофетилід, ібутилід, бретиліум, соталол= ), деякі нейролептики (хлорпромазин, ціамемазин, левомепромазин, тіоридазин, трифлуоперазин), бензаміди (амісульприд, сульпірид, сультоприд, тіаприд), бутирофенони (дроперидол, галоперидол), інші нейролептики (пімозид), інші препарати, такі як бепридил, сизаприд, дифеманіл, еритроміцин внутрішньовен= но, галофантрин, мізоластин, пентамідин, моксифлоксацин, спарфлоксацин, вінкамін внутрішньовенно, метадон, астемізол, терфенадин. Необхідно запобігати зниженню рівня калію = у плазмі крові та при необхідності його коригувати, здійснювати моніторинг QT-інтервалу.
Препарати, які можуть спричинити гіпокаліємію (амфотерицин В внутрішньовенний, глюко- та мінералокортико= їди (системної дії), тетракозактид, проносні препарати, що стимулюють перистальтику). Необхідно контролювати вміст калію у плазмі та коригувати й= ого у разі потреби, особливо при одночасному лікуванні серцевими глікозидами. Рекомендується застосовувати проносні препарати, що = не стимулюють перистальтику.
Серцеві глікозиди. При виникненні гіпокаліємії підвищуєт= ься токсичність серцевих глікозидів. Потрібно проводити моніторинг калію плазми та ЕКГ-контроль і у разі необхідності коригувати терапі= ю.
Взаємодії, що потребують деякої уваги
Метформін може спричинити молочнок=
ислий
ацидоз внаслідок розвитку функціональної ниркової недостатності, пов'язаної з застосуванням діу=
ретиків,
особливо петльових. Не слід призначати метформін, якщо рівень креатиніну у
плазмі крові перевищує 15 мг/л
(135 мкмоль/л) у чоловік=
ів та
12 мг/л (110 мкмоль/л) у жінок.=
Йодоконтрастні засоби. У разі дегідратації, пов'язаної із застосуванням діуретиків, ризик розвитку гострої ниркової недостатності зростає, особливо при призначенні великих доз йодоконтрастних засобів. Необхідно відно= вити водний баланс до призначення йодоконтрастних засобів.
Солі кальцію. Можливе виникнення гіперкал= ьціємії внаслідок зниження елімінац= ії кальцію в сечу.
Циклоспорин. Можливе підвищення креатиніну плазми = без впливу на рівень циркулюючого циклоспорину, навіть якщо немає дефіциту води= та натрію.
Особливості застосування.
Спеціальні застереження, спільні для периндоприлу та індапаміду
Для низькодозової комб=
інації (препарат
Периндоприл/Індапамід-Тева, таблетки
2,5 мг/0,625 мг), не виявилося значного зниження частоти побічних реакцій у
порівнянні із застосуванням кожного з компонентів препарату в мінімальних
затверджених дозах, окрім гіпокаліємії. Підвищена частота
ідіосинкратичних реакцій не може бути виключена, якщо пацієнт приймає одноч=
асно
два нових для нього антигіпертензивних препарати. Для мінімізації ризику
необхідно уважно спос=
терігати за станом пацієнта.
Літій. Одночасне застосування літію та комбін=
ації
периндоприлу/індапаміду зазвичай не рекомендоване (див. розділ «Взаємодія з
іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Спеціальні застережен=
ня, що
стосуються периндоприлу
Подвійне блокування
ренін-ангіотензин-альдостеронової системи
(РААС). Відомо, щоання інгібіторів АПФ, блокаторів рецеп=
торів
ангіотензину ІІ чи аліскірену підвищує ризик виникнення таких побічних ефек=
тів,
як артеріальна
гіпотензія, гіперкаліємія=
та
порушення ниркової функції (включаючи гостру ниркову недостатність). У зв’я=
зку
з цим не рекомендовано застосовувати подвійне блокування РААС=
за допомогою даної комбінації. Якщо подвійне блокування РААС
є вкрай необхідним, воно має проводитися під наглядом лікаря та під суворим
контролем ниркової функції, електролітів та артеріального тиску.
Інгібітори АПФ та блокатори рецепторів ангіотензину ІІ не повинні
використовуватись одночасно у пацієнтів з діабетичною нефропатією.
Нейтропенія/агранулоцитоз.
Серед
пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, були зареєстровані випадки
нейтропенії/агранулоцитозу, тромбоцитопенії та анемії. У пацієнтів з нормал=
ьною
функцією нирок і при відсутності інших факторів ризику нейтропенія виникає
рідко. Периндоприл слід призначати дуже обережно пацієнтам з
колагенозами, під час терапії імунодепресантами, алопуринолом або
прокаїнамідом, або при поєднанні цих обтяжуючих факторів, особливо за наявності порушення функції нирок. =
У
декого з таких
пацієнтів відзначався розвиток серйозних
інфекційних захворювань, у кількох випадках – резистентних до інтенсивної
антибіотикотерапії. При призначенні периндоприлу таким пацієнтам рекомендує=
ться
періодично контролювати кількість лейкоцитів у крові, також пацієнти мають
знати, що про будь-який прояв інфекційного захворювання (біль у горлі,
підвищення температури тіла) необхідно повідомляти лікаря.
Гіперчутливість/ангіоневротичний
набряк. Повідомлялося про рідкісні випадки виникнення ангіоневротичного набр=
яку
обличчя, кінцівок, губ, язика, голосової щілини та/або гортані у пацієнтів =
під
час застосування інгібіторів АПФ, у тому числі периндоприлу. Це може статися будь-коли під час ліку=
вання.
У таких випадках необхідно терміново припинити прийом препарату та встанови=
ти
необхідний нагляд за станом пацієнта до повного зникнення симптомів. У
випадках, коли набряк розповсюджується лише у зоні обличчя та губ, стан
пацієнта, як правило, покращується без лікування, хоча антигістамінні препа=
рати
зменшують симптоми.
Ангіоневротичний набряк, пов’язаний з набряком гортані, може призвес=
ти
до летальних наслідків. У випадках, коли набряк розповсюджується на язик,
голосову щілину або гортань, що може призвести до обструкції дихальних шлях=
ів,
необхідне термінове проведення невідкладної терапії, яка може включати
підшкірне введення розчину епінефрину 1:1000 (0,3-0,5 мл) та/або забезпечення прохідності
дихальних шляхів.
Повідомлялося, що у пацієнтів негроїдної раси інгібітори АПФ частіше
спричиняють виникнення ангіоневротичного набряку порівняно з представниками
інших рас.
Пацієнти з ангіоневротичним набряком в анамнезі, який не був пов’яза=
ний
з прийомом інгібіторів АПФ, можуть мати підвищений ризик виникнення
ангіоневротичного набряку під час прийому інгібіторів АПФ (див. розділ
«Протипоказання»).
Повідомлялося про рідкісні випадки виникн=
ення
інтестинального ангіоневротичного набряку у пацієнтів, які отримували лікув=
ання
інгібіторами АПФ. У таких пацієнтів відзначався абдомінальний біль (з нудот=
ою
та блюванням або без них); деякі випадки інтестинального ангіоневротичного
набряку не супроводжувалися проявом попереднього ангіоневротичного набряку
обличчя, а рівень С-1 естерази був у нормі. Діагноз інтестинального
ангіоневротичного набряку було встановлено при комп’ютерній томографії або =
при
ультразвуковому дослідженні, або під час хірургічного втручання. Після відм=
іни
інгібітору АПФ симптоми ангіоневротичного набряку зникали. У разі виникнення
абдомінального болю у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, слід провести
диференціальну діагностику та виключити інтестинальний ангіоневротичний наб=
ряк.
Супутнє використання селективних імуносупресивних
препаратів (наприклад, сиролімус, еверолімус, темсиролімус) може підвищувати ризик
виникнення ангіоневротичного набряку (зокрема набряку дихальних шляхів чи
язика, з або без порушення дихальної функції) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими
засобами та інші види взаємодій»).
Анафілактоїдні
реакції під час десенсибілізуючої терапії. Повідомлялося про
поодинокі випадки виникнення тривалих анафілактоїдних реакцій, що загрожува=
ли
життю, у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ під час десенсибілізуючої
терапії препаратами, що містять бджолину отруту. Інгібітори АПФ слід
застосовувати з обережністю пацієнтам з алергією після проведення
десенсибілізації та уникати їх призначення під час проведення імунотерапії
препаратами, що містять бджолину отруту. Однак у пацієнтів, які потребують =
призначення
як інгібіторів АПФ, так і десенсибілізуючої терапії, таких реакцій можна
уникнути завдяки тимчасовому припиненню застосування інгібітору АПФ щонайме=
нше
за 24 години =
перед
проведенням десенсибілізації.
Анафілактоїдні
реакції під час плазмаферезу ліпопротеїдів низької щільності (ЛНЩ). =
Рідко у
пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ, під час проведення плазмаферезу
ліпопротеїдів низької щільності (ЛНЩ) з використанням декстрансульфату
повідомлялося про виникнення небезпечних для життя анафілактоїдних реакцій.=
Розвитку анафілактоїдних реакцій можна
уникнути, якщо перед проведенням кожного плазмаферезу тимчасово припиняти
лікування інгібітором АПФ.
Пацієнти, які перебувают=
ь на
гемодіалізі. Повідомл=
ялося
про випадки виникнення анафілактоїдних реакцій у пацієнтів, які приймали
інгібітори АПФ під час перебування на гемодіалізі з використанням
високопроточних поліакрилових мембран (наприклад AN 69®). Таким пацієнтам=
слід
застосовувати інший тип діалізних мембран або призначати інший клас
антигіпертензивних препаратів.
Пацієнти
після трансплантації нирки. Досвід
щодо призначення периндоприлу тозилату пацієнтам =
після
нещодавно перенесеної операції з трансплантації нирки відсутній.
Калійзберігаючі
діуретики, солі калію. Комбінація
периндоприлу з калійзберігаючими діуретиками, солями калію зазвичай не
рекомендується (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші
види взаємодій»).
Артеріальна гіпотензія у пацієнтів з симптоматичною серцевою
недостатністю та супутньою нирковою недостатністю або без неї. Виникнення симптоматичної артеріальної
гіпотензії найбільш вірогідне у пацієнтів з більш тяжким ступенем серцевої
недостатності, які приймають великі дози петльових діуретиків, мають
гіпонатріємію або ниркову недостатність функціонального характеру. Для зниж=
ення
ризику симптоматичної артеріальної гіпотензії під час початку терапії та на
етапі підбору доз пацієнтам необхідно знаходитися під ретельним наглядом
лікаря. Такі самі застереження іс=
нують
для пацієнтів з ішемічною хворобою серця або цереброваскулярними
захворюваннями, у яких надмірне зниження артеріального тиску може спричинити
виникнення інфаркту міокарда або інсульту.
Ішемічна хвороба серця. =
У випадку, якщо протягом першого місяця
лікування периндоприлом відбувся епізод нестабільної стенокардії (будь-якої
тяжкості), необхідно ретельно зважити співвідношення ризик/користь перед ти=
м як
вирішувати питання про продовження терапії.
Спеціальні
застереження, що стосуються індапаміду
У пацієнтів із порушенням функції печінки застосування тіазидних та тіазидоподі=
бних
діуретиків може спричинити виникнення печінкової енцефалопатії. У такому
випадку застосування діуретиків слід негайно припинити.
Фотосенсибілізація.
Повідомлялося про вип=
адки
реакцій фотосенсибілізації у пацієнтів, які приймали тіазидні та тіазидопод=
ібні
діуретики (див. розділ «Побічні реакції»). При виникненні таких реакцій
рекомендується припинити лікування діуретиками. Якщо є необхідність знову
призначити діуретики, рекомендується захистити вразливі ділянки від сонця а=
бо
від джерел штучного ультрафіолету. =
Застереження при застосуванні, спіл=
ьні
для периндоприлу та індапаміду
Порушення функції нирок.
При нирковій недостат=
ності
тяжкого ступеня (кліренс креатиніну < 30 мл/хв) лікування препаратом протипоказ=
ане.
Якщо під час застосування препарат=
у у
хворих на артеріальну гіпертензію без існуючих видимих ознак порушення функ=
ції
нирок виникли лабораторні ознаки ниркової недостатності, застосування препа=
рату
необхідно припинити з можливістю відновлення лікування меншою дозою або одн=
ією
зі складових препарату.
Таким пацієнтам необхідно проводити
моніторинг калію та креатиніну через два тижні від початку лікування та кож=
ні
два місяці у період терапевтичної стабілізації. Випадки виникнення ниркової
недостатності спостерігалися переважно у пацієнтів з тяжкою серцевою
недостатністю або з існуючим порушенням функції нирок, включаючи пацієнтів =
із
стенозом ниркової артерії.
Цей препарат не рекомендо= вано застосовувати пацієнтам із двобічним стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної функціонуючої нирки.<= /p>
Гіпотензія та дефіцит води та електрол=
ітів.
Існує ризик різко=
го
зниження артеріального тиску у пацієнтів з дефіцитом натрію (особливо у
пацієнтів зі стенозом ниркових артерій). Тому необхідно систематично переві=
ряти
наявність симптомів дефіциту води та електролітів, які можуть виникнути при
блюванні або діареї.
У таких пацієнтів необхід= но регулярно контролювати рівень електролітів у плазмі крові.
При значній гіпотензії у = пацієнта може виникнути необхідність у внутрішньовенному введенні 0,9 % розчину хлориду натрію. Тимчасова гіпотензія не є протипоказанням для подальшого прийому препарату. Після відновлення ОЦК та нормалізації артеріального тиску лікування можна розпоча= ти з нижчої дози або одним із компонентів препарату.=
Рівень калію. Комбінація периндо= прилу та індапаміду не виключає можливості виникнення гіпокаліємії, = особливо у пацієнтів із цукровим діабетом або у пацієнтів із нирковою недостатністю.= Як і при застосуванні будь-якого іншого препарату, що містить діуретик, слід проводити регулярний моніторинг рівня калію.
Застереження при застосуванні периндоприлу
Кашель.
Як
і при застосуванні інших інгібіторів АПФ, можливе виникнення сухого кашлю, =
який
зникає після відміни препарату. У
разі необхідності лікування можна продовжити. Якщо терапія інгібітором АПФ
потрібна для пацієнта, то може розглядатися питання про продовження терапії=
.
Ризик артеріальної гіпот=
ензії
та/або ниркової недостатності (при наявності серцевої недостатності, дефіци=
ту
води та електролітів). Значна стимуляція ренін-ангіотензин-альдостерон=
ової
системи спостерігалася під час значного дефіциту води та електролітів (суво=
ра
безсольова дієта або тривале лікування діуретиками) у пацієнтів з низьким
артеріальним тиском, у випадках стенозу ниркових артерій, застійної серцевої
недостатності або у пацієнтів з цирозом печінки з набряками та асцитом.
Блокування цієї системи інгібітором АПФ може спричинити, особливо під час
першого прийому та протягом перших двох тижнів лікування, різке зниження
артеріального тиску та/або підвищення рівня креатиніну у плазмі крові, що
підтверджує функціональну ниркову недостатність. Іноді, хоча й рідко, це може мати гострий початок та виникнути у
будь-який час. У таких випадках
лікування слід розпочинати з меншої дози з поступовим її збільшенням.
Пацієнти літнього віку. =
Перед початком лікування слід перевіри=
ти
функцію нирок та рівень калію. Для зниження ризику виникнення раптової
гіпотензії, особливо при наявності дефіциту води або електролітів, початкову
дозу коригують залежно від відповіді артеріального тиску на лікування.
Пацієнти
з атеросклерозом. Ризик
виникнення гіпотензії є в усіх пацієнтів, але з особливою обережністю слід
призначати хворим з ішемічною хворобою серця або з недостатністю церебральн=
ого
кровообігу. Таким пацієнтам лікування слід розпочинати з низької дози.
Реноваскулярна гіпертензія. Лікуванням
реноваскулярної гіпертензії є реваскуляризація. Однак інгібітори АПФ можуть бути корисними для пацієнтів з
реноваскулярною гіпертензією, які чекають на операцію, або якщо така операц=
ія
неможлива.
Якщо препарат був призначений пацієнтам з відомим або підозрюваним стенозом нирко=
вої
артерії, лікування необхідно розпочинати в умовах стаціонару з низьких доз =
та
під контролем рівня калію, оскільки у деяких пацієнтів розвинулася
функціональна ниркова недостатність, яка була оборотною після відміни
лікування.
=
Інші
групи ризику. Лікування пацієнтів із тяжкою серцевою недостатністю (I=
V ступеня) або пацієнтів з інсулінзалежним
цукровим діабетом (через тенденцію до спонтанного підвищення рівня калію) с=
лід
розпочинати під медичним наглядом зі зменшеної початкової дози. Лікування
бета-блокаторами пацієнтів з артеріальною гіпертензією з коронарною
недостатністю не слід припиняти: інгібітор АПФ додають до бета-блокатора.
Пацієнти
з цукровим діабетом. У хворих на цукровий діабет, які приймають
пероральні цукрознижувальні засоби або отримують інсулін, слід ретельно
контролювати рівень глюкози у крові, особливо протягом першого місяця терап=
ії
інгібітором АПФ.
Расові
особливості. Як і інші інгібітори АПФ, периндоприл менш ефективно знижує артеріал=
ьний
тиск у пацієнтів негроїдної раси з гіпертензією, ніж у пацієнтів інших рас,=
що,
можливо, пояснюється низьким рівнем реніну у крові цих пацієнтів.
Хірургічне
втручання/анестезія.Інгібітори АПФ можуть спричинити гіпотензивний =
ефект
при проведенні анестезії, особливо під час застосування анестетика, який
призводить до зниження артеріального тиску. Тому при лікуванні інгібіторами АПФ тривалої дії, такими як периндоп=
рил,
препарат рекомендується у разі можливості відмінити за одну добу до
хірургічного втручання.
Стеноз
аортального або мітрального клапанів/гіпертрофічна кардіоміопатія. <=
/i>Необхід=
но з
обережністю призначати інгібітори АПФ пацієнтам з обструкцією виходу з ліво=
го
шлуночка.
Печінкова недостатність. Рідко застосування
інгібіторів АПФ було асоційоване з виникненням синдрому, що розпочинається з
холестатичної жовтяниці та прогресує до швидкоплинного некрозу печінки, іно=
ді з
летальним наслідком. Механізм цього синдрому неясний. Пацієнтам, у яких під=
час
прийому інгібіторів АПФ розвинулася жовтяниця з підвищенням рівня печінкових
ферментів, слід припинити застосування інгібітору АПФ та забезпечити відпов=
ідне
медичне спостереження (див. розділ «Побічні реакції»).
Гіперкаліємія.
У
деяких пацієнтів на тлі прийому інгібіторів АПФ, у тому числі периндоприлу,
відзначалося збільшення концентрації калію у сироватці крові. До факторів
ризику виникнення гіперкаліємії належать ниркова недостатність або зниження
функції нирок, вік (понад 70 років), цукровий діабет, гіпоальдостеронізм,
інтеркурентні стани, такі як дегідратація, гостра серцева декомпенсація,
метаболічний ацидоз та одночасне застосування з калійзберігаючими діуретика=
ми
(спіронолактон, еплеренон, триамтерен або амілорид), з харчовими добавками,=
що
містять калій, або замінниками солі з калієм; або прийом інших препаратів, =
що
спричинюють підвищення концентрації калію у сироватці крові (гепарин, ко-тр=
имоксазол,
також відомий як триметоприм/сульфаметоксазол). Застосування харчових добав=
ок,
що містять калій, калійзберігаючих діуретиків або замінників солі з калієм,
особливо у пацієнтів із порушенням функції нирок, може призвести до значного
підвищення рівня калію в сироватці крові. Гіперкаліємія може спричинити
виникнення серйозної, іноді летальної аритмії. Якщо одночасне застосування =
периндоприлу
та будь-якої з вищезазначених речовин вважається доречним, їх слід
застосовувати з обережністю та часто контролювати рівень калію в сироватці
крові (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види
взаємодій»).
Застереження при застосуванні індапаміду
Баланс води та електролітів.
Натрій плазми крові. Рівень натрію у плазмі крові необхідно
перевірити до початку лікування та регулярно – під час лікування. Будь-який
діуретик може спричинити виникнення гіпонатріємії, яка іноді має серйозні
наслідки. Зниження натрію у плазмі крові може бути спочатку безсимптомним, =
тому необхідний регулярний моні=
торинг.
Його слід проводити ч=
астіше у
пацієнтів літнього віку та у пацієнтів з цирозом печінки.
Калій плазми крові. =
Зниження рівня калію плазми із вин=
икненням
гіпокаліємії є основним ризиком при застосуванні тіазидних та тіазидоподібн=
их
діуретиків. Ризик виникнення гіпокаліємії (<3,4 ммоль/л) має бути
попереджений у певних категорій пацієнтів високого ризику (пацієнти літнього
віку та/або ті, хто має недостатнє харчування, приймає багато ліків, пацієн=
ти з
цирозом печінки з набряком та асцитом, хворі на ІХС та з серцевою
недостатністю).
У таких випадках гіпокаліємія підвищує кардіотоксичність серцевих глікозидів та ризик виникнення порушень ритму. <= o:p>
Пацієнти, які мають подовж= ений QT-інтервал вродженог= о або ятрогенного ґенезу, також на= лежать до групи ризику. У таких пацієнтів гіпокаліємія, як і брадикардія, можуть сприяти розвитку тяжких порушень серцевого ритму, у тому числі пароксизмаль= ної шлуночкової тахікардії типу «пірует», яка може бути летальною.
У всіх цих випадках необх= ідний частіший контроль рівня калію. Перше визначення рівня калію у плазмі крові = слід виконати протягом перш= ого тижня лікування.
При зниженому рівні калію= потрібно відкоригувати його= .
Кальцій плазми крові. Тіазидні та тіазидоподібні діуретики можу=
ть
зменшувати екскрецію кальцію із сечею та призводити до незначного та
тимчасового підвищення рівня кальцію у плазмі. Значне підвищення рівня каль=
цію
може бути пов’язане з недіагностованим гіперпаратиреоідизмом. У таких випадках лікуван=
ня
слід припинити до обстеження функції паращитовидних залоз.
Глюкоза крові. Контроль глюкози кр= ові дуже важливий для пацієнтів із цукровим діабетом, особливо при зниженому рі= вні калію.
Сечова кислота. У пацієнтів з підвищеним рівнем сечової кисл=
оти
може виникнути тенденція до підвищення кількості нападів подагри.
Функція
нирок та діуретики. Тіазидні
та тіазидоподібні діуретики найбільш ефективні, якщо функція нирок не поруш=
ена
або якщо порушення функції є незначними (креатинін плазми нижче рівня 25 мг=
/л,
тобто 220 ммоль/л у дорослих).
У пацієнтів літнього віку рівень креатиніну =
плазми
потрібно визначати з урахуванням віку, маси тіла та статі, використовуючи
формулу Кокрофта:
Кліренс креатиніну (=
clcr) =3D (140 – вік) x маса тіла/0,814 x рівень кр=
еатиніну
у плазмі крові,
де вік виражений в роках,
маса тіла – в кг,
рівень креатиніну у плазмі
− у ммоль/л.
Ця формула використовуєть=
ся для
чоловіків літнього віку, її слід адаптувати для жінок, помноживши результат=
на
0,85.
Гіповолемія, спричинена
втратою води та натрію внаслідок приймання діуретиків, на початку лікування
спричиняє зниження гломерулярної фільтрації. Це може призвести до підвищення
рівня сечовини у крові та креатиніну плазми крові. Ця транзиторна функціона=
льна
ниркова недостатність не має наслідків у осіб із нормальною функцією нирок,=
але
може погіршити існуючу ниркову недостатність.
Спортсмени. Цей препарат містить а= ктивну речовину, яка може спричинити позитивну реакцію при проведенні допінг-контр= олю у спортсменів.
Допоміжні
речовини. Препара=
т не
слід застосовувати пацієнтам із рідкісними спадковими проблемами
непереносимості галактози, дефіцитом лактази або синдромом мальабсорбції
глюкози-галактози.
Застосування у період вагітності або годування
груддю.
Вагітність. Препарат протипоказано
застосовувати вагітним жінкам або жінкам, які планують
завагітніти. Якщо під час лікування цим лікарським засобом підтверджується
вагітність, його застосування слід негайно припинити і, якщо необхідно, зам=
інити
іншим лікарським засобом, дозволеним до застосування вагітними.
Епідеміологічні дані щодо ризику виникнення тератогенного ефекту внаслі=
док
прийому інгібіторів АПФ під час І триместру вагітності не остаточні, тому
незначного підвищення ризику не можна виключати. Відомо, що прийом інгібіто=
рів
АПФ під час ІІ та ІІІ триместрів вагітності призводить до фетотоксичності та
неонатальної токсичності.
Якщо жінка приймала інгібітор АПФ під час ІІ
триместру вагітності, дитині рекомендовано провести ультразвукове досліджен=
ня
функції нирок та кісток черепа. Новонароджені, матері яких приймали інгібіт=
ори
АПФ у період вагітності, мають знаходитися під ретельним наглядом через
можливість виникнення артеріальної гіпотензії.
Тривалий вплив тіазиду протягом ІІІ триместру вагітності може зменшувати об’єм плазми крові матері, а також матково-плацентарний кровообіг, що може викликати фето-плацентарну ішемію та затримку розвитку. Крім того, повідомлялось про окремі випадки гіпоглікемії та тромбоцитопенії у новонароджених.
Годування
груддю. Препарат =
протипоказаний під час годування грудд=
ю.
Тому необхідно прийняти рішення щодо припинення годування груддю або відміни
препарату, враховуючи важливість цієї терапії для матері. Застосування
периндоприлу у період годування груддю не рекомендоване у зв’язку з відсутн=
істю
даних. Зокрема у період годування груддю новонародженого або недоношеного
немовля слід призначити лікування з доведеним профілем безпеки. Індапамід
проникає у грудне молоко. Індапамід відноситься до тіазидоподібних діуретик=
ів,
застосування яких під час годування груддю асоціювалося зі зменшенням та
пригніченням лактації. Також може розвинутися гіперчутливість до похідних
сульфонілсечовини, гіпокаліємія та ядерна жовтяниця.
Вплив
на репродуктивну функцію.
Немає даних щодо впливу периндоприлу на репродуктивну функцію людини.
Здатність впливати на швидкіс=
ть
реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Два активні інгредієнти окремо або у складі
препарату не впливають на здатність керувати автотранспортом або працювати з
механізмами, але у деяких пацієнтів, особливо на початку лікування або під =
час
застосування препарату у комбінації з іншим антигіпертензивним препаратом,
можуть виникати індивідуальні реакції, пов’язані із низьким артеріальним
тиском. У результаті чого може погіршитися здатність керувати автотранспорт=
ом
або працювати з механізмами.
Спосіб застосування та дози.
Препарат призначений для перорального застосування. Т= аблетки можна розділити на дві однакові дози.
Периндоприл/Індапамід Форте-Тева таблетки 5 мг/1,25 мг
Дорослим застосовувати 1 таблетку 1 раз на добу, бажано вранці перед їдою. Може бути рекомендований індивідуальний підбір дози
компонентів. Якщо це клінічно
доцільно, можна розглядати прямий перехід від монотерапії до застосування П=
ериндоприл/Індапамід Форте-Тева=
таблетки
5 мг/1,25 мг.
Пацієнти літнього ві=
ку
Лікування слід призначати з урахуванням рівня артеріального тиску та ст=
ану
функції нирок.
Пацієнти
із порушенням функції нирок
Лікування протипоказано пацієнтам із тяжким
порушенням функції нирок (кліренс креатиніну < 30 мл/хв).
Для пацієнтів із помірним порушенням функції нирок (кліренс креатиніну
30-60 мл/хв) рекомендується розпочинати лікування із застосування адекватних
доз діючих речовин препарату (периндоприлу та індапаміду) у довільній
комбінації.
Для пацієнтів із кліренсом креатиніну ≥=
; 60
мл/хв корекція дози не потрібна.
Звичайний медичний нагляд включає частий моніторинг рівня креатиніну та
калію.
Пацієнти
із порушенням функції печінки
Лікування протипоказано при тяжких порушеннях
функції печінки.
Пацієнтам із помірним порушенням функції печ=
інки
корекція дози не потрібна.
Діти.
Цей
препарат не рекомендується застосовувати для лікування
дітей та підлітків через недостатню кількість даних щодо безпеки та
ефективності для цієї групи пацієнтів.
Передозування.
Найбільш вірогідною побічною реакцією, яка в=
иникає
внаслідок передозування, є артеріальна гіпотензія, інколи асоційована із нудотою, блюванням,
судомами, запамороченням, сонливістю, сплутаністю свідомості, олігурією, яка
може переходити в анурію (через гіповолемію), циркуляторний шок=
. Можуть виникнути порушення водно-електролітн=
ого
балансу (зниження рівня калію та натрію у плазмі крові), ниркова недостатні=
сть,
гіпервентиляція, тахікардія, прискорене серцебиття (пальпітація), брадикард=
ія,
тривога, кашель тощо.
Заходи першої допомоги
включають швидке виве=
дення
препарату шляхом промивання шлунка (тільки протягом однієї години після
застосування та у разі потенційної тяжкої
інтоксикації) та/або прийом активованого вуг=
ілля,
після чого необхідне відновлення водн=
о-електролітного
балансу в умовах стаціонару.
У разі виникнення значної гіпотензії
пацієнту необхідно надати горизонтального положення з низьким узголів’ям. За
необхідності провести внутрішньовенне введення ізотонічного розчину або
застосувати будь-який інший спосіб відновлення об’єму крові.
Периндоприлат – активна форма периндоприлу – може бути видалений з
організму за допомогою гемодіалізу (див. розділ «Фармакокінетика»).
Побічні реакції.<= o:p>
Застосування периндоприлу інгібує
ренін-ангіотензин-альдостеронову систему та сприяє зменшенню втрати калію,
спричиненої індапамідом.
З
боку крові та лімфатичної системи: тромбоцитопенія, лейкопенія/нейтропенія, агранулоцитоз, апластична анем=
ія,
гемолітична анемія.
Анемія спостерігалася при застосув=
анні
інгібіторів АПФ у певної категорії пацієнтів (пацієнти після трансплантації
нирки, пацієнти, які перебувають на гемодіалізі).
З
боку нервової системи:
парестезія, головний біль, астенія, запаморочення, вертиго, сплутаність
свідомості, непритомність.
З
боку психіки: зміни
настрою або порушення сну.
З
боку органів зору:
порушення зору.
З
боку органів слуху: дзвін
у вухах.
З
боку серцево-судинної системи: артеріальна гіпотензія (у т.ч. ортостатична); інсульт може вини=
кати
внаслідок надмірного зниження а=
ртеріального
тиску у пацієнтів високого ризику (див. розділ «Особливості застосування»);
васкуліт; аритмія, вк=
лючаючи
брадикардію, шлуночкову тахікардію, мерехтіння передсердь, стенокардію та
інфаркт міокарда, який може виникати внаслідок надмірної гіпотонії у пацієн=
тів
груп високого ризику, піруетна
тахікардія (із можливим летальним наслідком).
З
боку респіраторної системи, органів грудної клітки та середостіння: =
диспное, бронхоспазм, еозинофільна
пневмонія, риніт, сухий кашель у пацієнтів, які приймали інгібітори
ангіотензинперетворювального ферменту. Такий кашель мав тривалий характер і
зникав після припинення лікування.
З
боку шлунково-кишкового тракту: запор, сухість у роті, нудота, біль у надчеревній ділянці, анорексія,
блювання, біль у животі, порушення смаку, диспепсія, діарея, панкреатит.
З
боку гепатобіліарної системи: цитолітичний або холестатичний гепатит, при печінковій недостатності
можлива печінкова енцефалопатія.
З
боку шкіри та підшкірних тканин: висипання, свербіж, макулопапульозні висипи, ангіоневротичний набряк
обличчя, кінцівок, губ, слизових оболонок, язика, голосової щілини та/або
гортані, кропив'янка, реакції підвищеної чутливості, в основному
дерматологічного характеру, можуть виникати у осіб зі схильністю до алергіч=
них
або астматичних реакцій, пурпура, загострення існуючого системного червоного
вовчака, мультиформна еритема, токсичний епідермальний некроліз, синдром
Стівенса-Джонсона, світлочутливіст=
ь, загострення
псоріазу.
З
боку скелетно-м'язової системи: судоми.
З
боку нирок та сечовидільної системи: ниркова недостатність, гостра ниркова недостатність.
З
боку репродуктивної системи: імпотенція.
Загальні
розлади: астенія,
підвищена пітливість.
З
боку лабораторних показників: подовження інтервалу QT на ЕКГ, підвищення рівня глюкози та сечової кис=
лоти
в плазмі крові упродовж лікування, незначне підвищення рівня креатиніну у
плазмі крові та сечі, яке зникає після припинення прийому препарату. Таке
підвищення частіше виникає у випадках стенозу ниркової артерії, артеріальної
гіпертензії, яка лікується діуретиками, та ниркової недостатності; підвищен=
ня
рівнів печінкових ферментів.
З
боку обміну речовин:
гіперкальціємія; вимивання калію із гіпокаліємією, яка є особливо серйозною=
у
пацієнтів з груп високого ризику; підвищення рівня калію, яке зазвичай має
тимчасовий характер, гіпонатріємія із гіповолемією, яка є причиною зневодне=
ння
та ортостатичної гіпотензії; гіпоглікемія.
Термін придатност=
і. 28 міся=
ців.
Після першого розкриття упаковки - 6 місяців.
Умови зберігання. Зберігати у
Упаковка.
=
По 30
таблеток у контейнері=
;=
по 1 контейнеру в
коробці.=
Категорія відпуску. =
За рецептом.
Виробник. АТ
Фармацевтичний завод ТЕВА.
Місцезнаходження виробника та адреса місця
провадження його діяльності.
H=
-4042 Дебрецен, вул. Паллагі 13, У=
горщина.
Дата останнього пере=
гляду.