ЗАТВЕРДЖЕi= 3;О

ІНСТРУКЦІЯ= ;

для медичного застосуванl= 5;я лікарськогl= 6; засобу

А&= #1042;ЕЛОКС^®

(AVELOX<= /span>^®)

Скл= ;ад:

діюча речовина: = moxiflox= acin;

1 таблетка містить 436,8 мг м&= #1086;ксифлоксац= ;ину гідрохлориk= 6;у, що відповід = 72;є 400 мг моксифлоксk= 2;цину;

до = 87;оміжні речовини: н&= #1072;трію кроскармелl= 6;за, лактози моногідрат, магнію стеарат, целюлоза мікрокристk= 2;лічна, гіпромелозk= 2;, макрогол 4000, титану діоксид (Е 171), з= 072;ліза оксид червоний
(Е 172).

Лікарс&#= 1100;ка форма. Таблетки, вкриті оболонкою.=

Ос = 85;овні фізико-хімі = 95;ні властивостo= 0;: черво= ;ні матові таблет= ;ки видовженої = 92;орми, вкриті оболонкою, розміром 17 × 7 мм, з написом &= laquo;BAYER» з одного бок= 091; та «М400» – з іншого.

Фармак&#= 1086;терапевтич= на група. Протимікро&= #1073;ні засоби для системного застосуванl= 5;я. Антибактерo= 0;альні засоби груп = 80; хінолонів.=

Код АТХ <= /span>J01M A14.=

Фар= ;макологічн= 10; властивостo= 0;

Фармак&#= 1086;динаміка.

Механізм дії

In vitro моксиф = 83;оксацин ефективний щодо багатьох гра&#= 1084;позитивних та грамнегатиk= 4;них мікроорганo= 0;змів. Бак= терицидна дія моксифлоксk= 2;цину спричинена інгібуваннn= 3;м обох типів І= 030; топоізомерk= 2;зи (ДНК-гіраза та топоізомерk= 2;за IV), необхідних для реплікації, транскрипцo= 0;ї та відновле = 85;ня бактеріальl= 5;ої ДНК.

Вважають, що С8-метокси залишок спр = 80;яє покращенню активності та послаблю= 08; селекцію резистентнl= 0;х мутантів грампозитиk= 4;них бактерій по = 88;івняно з С8-Н залишком. Наявність великого дициклоаміl= 5;ового залишку в С-7 положенні запобігає активному відтоку, пов’язаномm= 1; з генами norA абl= 6; pmrA, які виявлеl= 5;о у деяких грампозитиk= 4;них бактерій.=

Фармакодин&#= 1072;мічні дослідженнn= 3; вказують на те, що моксифлоксk= 2;цин володіє залежною ві = 76; концентрацo= 0;ї бактерицидl= 5;ою активністю. Мінімальні бактерицидl= 5;і концентрацo= 0;ї (МБК), як правило, відповідаюm= 0;ь мінімальниl= 4; інгібуючим концентрацo= 0;ям (МІК).

Вплив на кишкову флору у людини

У двох дослідженнn= 3;х за участю добровольцo= 0;в після пероральноk= 5;о застосуванl= 5;я моксифлоксk= 2;цину відзначалиl= 9;я нижченаведk= 7;ні зміни у кишковій флорі. Знижуваласn= 0; кількість E.coli, Bacillus spp., Enterococcus та Klebsiella spp., а також анаеробів Bacteroides vulgatus, Bifidobacterium spp., Eubacterium та Peptostreptococcus.= Спостеріга&#= 1083;ося підвищення кількості Bacteroides fragilis. Кількість вказаних вище мікроо = 88;ганізмів поверталасn= 3; у межі норми упродовж двох тижнів.

Механіз = 84; резистентнl= 6;сті

Механіk= 9;ми резистентнl= 6;сті, за рахунок яких інактивуютn= 0;ся пеніциліни, цефалоспорl= 0;ни, аміноглікоk= 9;иди, макроліди і тетрацикліl= 5;и, не впливают= 00; на антибактерo= 0;альну ефективнісm= 0;ь моксифлоксk= 2;цину. Інші механізми резистентнl= 6;сті, такі як бар’єри проникненнn= 3; (поширені у Pseudomonas aeruginosa= ) та механізм = 80; відтоку, можуть впливати на = 095;утливість до моксифлоксk= 2;цину.

Формувk= 2;ння резистентнl= 6;сті до моксифло = 82;сацину in vitro спостерігаl= 3;и як поступов = 80;й процес, який полягає в то= 095;кових мутаціях обох типів І= 030; топоізомерk= 2;зи, ДНК-гірази т= 072; топоізомерk= 2;зи IV. Моксифлоксk= 2;цин є слабким субстратом для механіз = 84;ів активного відтоку у грампозитиk= 4;них мікроорганo= 0;змів.

Спостеl= 8;ігається перехресна резистентнo= 0;сть з іншими фторхінолоl= 5;ами. Однак оскільки моксифлоксk= 2;цин інгібує обидві топо= 10;зомерази ІІ та IV зі схожою активністю деяких грам = 87;озитивних бактерій, ці бактерії можуть бути резистентнl= 0;ми до інших хінолонів, але чутливи = 84;и до моксифлоксk= 2;цину.

Контрольн= 110; точки

Таблиця 1

Клінічні МІК та контрольні точки дискової дифузії для моксифлоксk= 2;цину (01.01.2012) за даними EUCA= ST (Європейськ = 80;й комітет з тестування антимікробl= 5;ої чутливості)

Мікроо= рганізм

Чу&= #1090;ливий

Ре&= #1079;истентний<= /o:p>

Staphylococcus s= pp.

≤ 0,5 мг/л

³ 24 мм

> 1 мг/л

< 21 мм

S. pneumoniae

≤ 0,5 мг/л

³ 22 мм

> 0,5 мг/л

< 22 мм

Streptococcus, &= #1075;рупи A, B, C, G

≤ 0,5 мг/л

³ 18 мм

> 1 мг/л

< 15 мм

H. influenzae

≤ 0,5 мг/л

³ 25 мм

> 0,5 мг/л

< 25 мм

M. catarrhalis=

≤ 0,5 мг/л

³ 23 мм

> 0,5 мг/л

< 23 мм

Enterobacteriace= ae

≤ 0,5 мг/л

³ 20 мм

> 1 мг/л

< 17 мм

Контрольн= 10; точки, не пов’язані з видом*

≤ 0.5 мг/л

> 1 мг/л

*Контрольнo= 0; точки, не пов’язані з видом, були визначені головним чином на підставі да = 85;их фармакокінk= 7;тики/фармак&#= 1086;динаміки та не залежать ві = 76; поширення МІК специфі = 95;них видів. Ці дані використовm= 1;ють тільки щодо видів, яким не надавали контрольниm= 3; точок за окремими видами, та не використовm= 1;ють щодо видів, в яких інтерпретаm= 4;ійні критерії підлягають визначенню.

Мікробіол= 086;гічна чутливість=

Частота набутої резистентнl= 6;сті може змінюватисn= 3; залежно від географічнl= 6;го розташуванl= 5;я регіону та протягом часу, визнач= 077;ного для певних видів мікроорганo= 0;змів. Бажано мати доступ до локальної інформації щодо резист = 77;нтності мікроорганo= 0;змів, особливо пр = 80; лікуванні тяжких інфекцій. У разі необхі = 76;ності слід звертатися за консульт = 72;цією до експерта = 079; питань антибіотикl= 6;резистентн= 086;сті, коли місцев = 77; домінуваннn= 3; резистентнl= 6;сті виявляєтьсn= 3; настільки сильним, що вплив певно = 75;о лікарськогl= 6; засобу щонайменше = 85;а деякі види інфекційниm= 3; збудників залишаєтьсn= 3; під сумніво = 84;.

Чу= ;тливі види

Аеробні грампозитиk= 4;ні мікроорганo= 0;зми

Gardnerella vaginalis

Staphylococcus aureus* (чутливий до метициліну)

Streptococcus agalactiae (група B)

Streptococcus milleri group* (S. anginosus, S. constellatus та S. intermedius)

Streptococcus pneumoniae*

Streptococcus pyogenes* (група A) =

Streptococcus viridans група (S. viridans, S. mutans, S. mitis, S. sanguinis, S. salivarius, S. thermophilus)=

Аеробні грамнегатиk= 4;ні мікроорганo= 0;зми

Acinetobacter baumanii

Haemophilus influenzae*

Haemophilus parainfluenzae*<= /i>

Legionella pneumophila

Moraxella (Branhamella) catarrhalis*

Анаероб = 85;і мікроорганo= 0;зми

Fusobacterium= spp.

Prevotella sp= p.

Інші мікроорганo= 0;зми

Chlamydophila (Chlamydia) pneumoniae*

Chlamydia trachomatis*

Coxiella burn= etii

Mycoplasma ge= nitalium

Mycoplasma ho= minis

Mycoplasma pneumoniae*

Види з можливою набутою резистентнo= 0;стю

Аероб= ;ні грампозитиk= 4;ні мікроорганo= 0;зми

Enterococcus faecalis*

Enterococcus faecium*

Staphylococcus aureus (резистентн = 80;й до метициліну)+

Аероб= ;ні грамнегатиk= 4;ні мікроорганo= 0;зми

Enterobacter cloacae*

Escherichia coli*#

Klebsiella pneumoniae*#

Klebsiella oxytoca

Neisseria gonorrhoeae*+

Proteus mirabilis*

Анаер= ;обні мікроорганo= 0;зми

Bacteroides fragilis*

Peptostreptococcus spp.*

Ре= ;зистентні види

Аеробні грамнегатиk= 4;ні мікроорганo= 0;зми

Pseudomonas aeruginosa

*Пр= одемонстроk= 4;ано задовільну активність щодо впливу на чутливі штами під ча= 089; клінічних досліджень = 91; рамках затвердженl= 0;х клінічних показань.

^#Штами, які виробляють ESBL, є зазвичай резистентнl= 0;ми до фторхінолоl= 5;ів.

⁺Показник резистентнl= 6;сті > 50 % в одній чи більше краї = 85;.

= 44;оклінічні дані з безпеки

Вплив на кровотворнm= 1; систему (незначне зн= 080;ження кількості еритроцитіk= 4; та тромбоци = 90;ів) спостерігаk= 4;ся у щурів та мавп. Як і при застосуванl= 5;і інших хінолонів, гепатотоксl= 0;чність (підвищення = 088;івня ферментів печінки та в= 072;куольна деградація) відзначалаl= 9;я у щурів, мавп та собак. У мавп фіксували випадки ней = 88;отоксичнос&#= 1090;і (ураження ЦН= 057;, яке проявлялосn= 3; судомами). Вказані ефекти спостерігаl= 3;ися тільки післ= 03; прийому високих доз моксифлоксk= 2;цину або після довготриваl= 3;ого застосуванl= 5;я препарату.=

Моксифлок= 089;ацин, як і інші хінолони, показав генотоксичl= 5;ість під час тестів in vitro з бактеріями або клітинами ссавців. Оскільки вказаний ефект пояснюєтьсn= 3; взаємодією = 79; бактеріальl= 5;ою гіразою та в разі вищої концентрацo= 0;ї – взаємодіє= 02; з топоізомерk= 2;зою ІІ у клітина= 093; ссавців, можна припустити наявність порогової концентрацo= 0;ї для геноток = 89;ичності. Під час тестів in vivo не було виявлено ознак генотоксичl= 5;ості, незважаючи на застосуванl= 5;я високих доз моксифлоксk= 2;цину. Таким чином, препарат показав достатній потенціал безпеки для людини при застосуванl= 5;і в терапевтичl= 5;ій дозі. Моксифлоксk= 2;цин не показав канцерогенl= 5;ого ефекту під час дослідженнn= 3;, яке проводи = 83;и на щурах.

Багато хінолонів є фотореактиk= 4;ними і можуть провокуватl= 0; реакції фототоксичl= 5;ості, виявляти фотомутагеl= 5;ний та фотоканцерl= 6;генний ефекти. При цьому є дані про відсутністn= 0; фототоксичl= 5;их та фотогенотоl= 2;сичних властивостk= 7;й у моксифлоксk= 2;цину при його тес= 090;уванні в рамках комплексноo= 1; програми пі = 76; час досліджень in vitro та in vivo. В таких самих умовах хінолони демонструвk= 2;ли вказані ефекти.

У високих концентрацo= 0;ях моксифлоксk= 2;цин діє як інгібітор ш = 74;идкого компонента = 79;атриманног&#= 1086; випрямляю&= #1095;ого калієвого с = 90;руму в кардіоміоцl= 0;тах, отже, може пр&#= 1080;зводити до подовжен = 85;я інтервалу QT. Токсикологo= 0;чні дослідженнn= 3;, які проводили н = 72; собаках та під час яких препарат застосовувk= 2;ли перорально = 74; дозах ≥ 90 мг/кг= ;, що забезпечувk= 2;ло концентрацo= 0;ю ≥ 16 мг/л, виявили подовження інтервалу QT без аритмій. Оборотну нелетальну шлуночкову аритмію спостерігаl= 3;и тільки післ= 03; внутрішньоk= 4;енного введення високої кумулятивнl= 6;ї дози, яка більше ніж у 50 разів перевищуваl= 3;а дозу, передбаченm= 1; для людини (> 300 мг/кг), що забезпечувk= 2;ло концентрацo= 0;ю в плазмі крові ≥ 200 мг/л (що більше ніж у 40 разів перевищуваl= 3;о терапевтичl= 5;ий рівень).

Відомо, що хінолони спричиняютn= 0; ураження хрящів великих діартродіаl= 3;ьних суглобів у молодих тварин. Найнижча пероральна доза моксифлоксk= 2;цину, яка призвод = 80;ть до артротоксиm= 5;ного ефекту у молодих соб = 72;к, у чотири раз= 080; перевищуваl= 3;а максимальнm= 1; рекомендовk= 2;ну терапевтичl= 5;у дозу 400 мг (передбачен = 91; для 50 кг маси тіла), розрахованm= 1; на підставі співвідношk= 7;ння доза/маса ті= 083;а (мг/кг), із концентрацo= 0;єю в плазмі крові, у два чи три рази вищою за концентрацo= 0;ю, передбаченm= 1; в разі застосуванl= 5;я максимальнl= 6;ї терапевтичl= 5;ої дози.

Тести на токсичністn= 0;, які проводилисn= 3; на щурах та мавпах (повторне введення протягом пе = 88;іоду до шести місяців), не виявили ризику для органів зор = 91;. Під час досліджень на собаках застосуванl= 5;я тільки високих доз перорально (= 805; 60 мг/кг) призво= ;дило до концентрацo= 0;ї в плазмі крові ≥ 20 мг/л, що спричиняло зміни електроретl= 0;нограми та в окремих випадках – атрофію сітківки.=

Пр&#= 1080; вивченні впливу моксифлоксk= 2;цину на репродук = 90;ивну функцію тварин доведено, що &#= 1084;оксифлокса= цин проникає крізь плаценту. До= 089;ліди, що проводилисn= 0; на щурах (при застосуванl= 5;і моксифлоксk= 2;цину перорально = 10; внутрішньоk= 4;енно) і мавпах (при застосуванl= 5;і моксифлоксk= 2;цину перорально), не виявили тератогеннl= 6;ї дії моксифлоксk= 2;цину і його вплив= 091; на фертильнісm= 0;ь. При внутрішньоk= 4;енному застосуванl= 5;і моксифлоксk= 2;цину у дозі 20 мг/кг m= 1; кролів відз = 85;ачалась мальформацo= 0;я скелета. Вия= 074;лено збільшення кількості викиднів у мавп і кролі= 074; при застосуванl= 5;і моксифлоксk= 2;цину у терапевти = 95;ній дозі. У щурів відзначалоl= 9;я зменшення маси плода, почастішанl= 5;я випадків ви = 82;иднів, невелике збільшення тривалості періоду вагітності = 10; збільшення спонтанної активності = 87;отомства при застосуванl= 5;і моксифлоксk= 2;цину, дозування якого у 63 рази перевищуваl= 3;о рекомендовk= 2;не.

Фармак&#= 1086;кінетика.

Вс= ;моктування та біодоступнo= 0;сть

При пероральноl= 4;у прийомі моксифлоксk= 2;цин швидко та майже повні = 89;тю всмоктуєтьl= 9;я. Абсолютна біодоступнo= 0;сть досягає майже 91 %.

У діапазоні доз 50–800 мг при однор= 072;зовому прийомі та у дозі 600 мг на добу протягом 10 діб фармакокінk= 7;тика є лінійною. П&#= 1110;сля прийому пероральноo= 1; дози 400 мг пікова концентрацo= 0;я в крові досягаєтьсn= 3; протягом 0,5–4 годин і становить 3,1 мг/л. Максима&#= 1083;ьна та мінімальна плазмові концентрацo= 0;ї в рівноважноl= 4;у стані (400 мг 1 ра= 079; на добу) становлять 3,2 та 0,6 мг/л відповідно. = 059; рівноважноl= 4;у стані експозиція = 91; межах інтервалу дозування м = 72;йже на 30 % вища, ніж після застосуванl= 5;я першої дози.

Розподіл

М&= #1086;ксифлоксац= ;ин швидко розподіляєm= 0;ься в екстраваскm= 1;лярному просторі, після засто = 89;ування дози 400 мг AUC ста&#= 1085;овить 35 мкг/л. Об’єм розподілу в рівноважноl= 4;у стані дорів = 85;ює 2 л/кг. Як встановленl= 6; в експерименm= 0;ах in vitro та ex vivo, зв’язуваннn= 3; з білками крові становить п = 88;иблизно 40–42 % та не залежить ві = 76; концентрацo= 0;ї препарату.

Таблиця 2

Піl= 2;ова концентрацo= 0;я (середнє геометричнk= 7;) після перор = 72;льного прийому одноразовоo= 1; дози моксифлоксk= 2;цину 400 мг

Тканина

Концентра&#= 1094;ія

Місцевий рівень – рів&= #1077;нь у плазмі крові

Пл= 072;зма

3,1 мг/л

-

Сл= 080;на

3,6 мг/л

0,75–1,3

Вм= 110;ст пухиря

1,6¹ мг/л

1,7¹

Сл= 080;зова оболонка бронхів

5,4 мг/кг

1,7–2,1

Ал= 100;веолярні макрофаги

56,7 мг/кг

18,6–70,0

Рі= 076;ина епітеліаль= 085;ого шару

20,7 мг/л

5–7

Га= 081;морова пазуха

7,5 мг/кг

2,0

Ет= 084;оїдальні пазухи

8,2 мг/кг

2,1

На= 079;альні поліпи

9,1 мг/кг

2,6

Ін= 090;ерстиціаль&= #1085;а рідина

1,0² мг/л

0,8–1,4^2,3

Жі= 085;очі статеві органи*

10,2⁴ мг/кг<= /p>

1,72⁴

*Внутрі= 096;ньовенне застосуванl= 5;я одноразовоo= 1; дози 400 мг.

¹⁼10 годин післ= 03; введення.=

²⁼Вільна конц= ентрація.=

³⁼Від 3 годин д = 86; 36 годин після введення дози.

⁴⁼В кінці інфузії.

Ме = 90;аболізм

Мокси= ;флоксацин підлягає біотрансфоl= 8;мації II фази і виводиться = 79; організму нирками, а також із фекаліями/ж = 86;вчю як у незміненомm= 1; стані, так і у вигляді неа = 82;тивних сульфосполm= 1;к (М1) і глюкуронідo= 0;в (М2). М1 та М2 є тільки метаболітаl= 4;и, релевантниl= 4;и для людини, обидва вони = 108; мікробіолоk= 5;ічно неактивнимl= 0;. Під час досліджень in vitro та клінічних досліджень = 92;ази І не спостер= 110;галося метаболічнl= 6;ї фармакокінk= 7;тичної взаємодії з іншими препаратамl= 0;, задіяними у біотрансфоl= 8;мації фази І за участю ферментів системи цитохрому Р450. Ознак окислювальl= 5;ого метаболізмm= 1; немає.

Ви = 74;едення з організму

Періо= ;д напіввиведk= 7;ння препарату становить приблизно 12 годин. Середній загальний к = 83;іренс після введення 400 мг становить від 179 до 246 мл/хв. Нирковий кліренс становить приблизно 24–53 мл/хв та свідчить пр = 86; часткову канальцеву реабсорбціn= 2; препарату з нирок. Після &#= 1087;рийому дози 400 мг виведення і = 79; сечею (близько 19 % – лікарський засіб у незм= 110;неному вигляді, близько 2,5 % – М1 та близько 14 % – М2) та калом (близько 25 % – лікаl= 8;ський засіб в незміненомm= 1; вигляді, близько 36 % – М1 та відсутністn= 0; виведення у вигляді М2) за&= #1075;алом становило близько
96 %. Супутнє заl= 9;тосування ранітидину та пробенецидm= 1; не змінює нирковий кліренс препарату.=

Паціє= ;нти літнього віку та пацієнти з низькою масою тіла=

У здорових добровольцo= 0;в із низькою масою тіла (зокрема у жінок) та у здорових добровольцo= 0;в літнього віку спосте = 88;ігали вищу концентрацo= 0;ю препарату в плазмі кров= 10;.

Нирко= ;ва недостатніl= 9;ть.

Не виявлено істотних змін фармакокінk= 7;тики моксифлоксk= 2;цину у пацієнтів із порушенн= 03;м функції нирок (включаючи пацієнтів з = 082;ліренсом креатиніну F= 7; 20 мл/хв/1,73 м²). Оскільки функція нир = 86;к знижується, концентрацo= 0;я метаболіту = 52;2 (глюкуронід = 91;) збільшуєтьl= 9;я до показник = 72; 2,5 (у пацієнтів із кліренсо = 84; креатиніну <= 30 мл/хв/1,73 м²). =

Поруш= ;ення функції печінки.

На підставі даних досліджень фармакокінk= 7;тики, які проводили з = 72; участю пацієнтів і = 79; печінковою недостатніl= 9;тю (класи А–С за класифікацo= 0;єю Чайлда – П’ю), неможливо визначити, ч= 080; є різниця по= 088;івняно зі здоровим = 80; добровольцn= 3;ми. Порушення функції печінки бул = 86; пов’язане з більшою діє= 02; М1 у плазмі крові, тоді як дія вихідної лікарської речовини була порівнянноn= 2; з дією у здорових добровольцo= 0;в. Достатньогl= 6; досвіду клінічного застосуванl= 5;я моксифлоксk= 2;цину для лікування пацієнтів і = 79; порушенням функції печінки нем = 72;є.

Клініч&#= 1085;і характерисm= 0;ики.

Показання.

Лікування нижченаведk= 7;них бактеріальl= 5;их інфекцій, спричинениm= 3; чутливими д = 86; моксифлоксk= 2;цину мікроорганo= 0;змами (див. розділи «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я», «Побічні реакції», «Фармаколоk= 5;ічні властивостo= 0;»), у пацієнтів віком від 18 років.

За наступни= ми показаннямl= 0; моксифлоксk= 2;цин слід застосовувk= 2;ти лише тоді, коли вважається недоцільниl= 4; використанl= 5;я інших антибактерo= 0;альних засобів, які зазвичай рекомендуюm= 0;ься для лікування т = 72;ких інфекцій:=

Гост&= #1088;ий бактеріаль= ний синусит.
Заго&= #1089;трення хронічного обструктив= ного захворюван= ня легень, включаючи бронхіт.

За наступними = 87;оказаннями моксифлоксk= 2;цин слід призначати тільки тоді, коли застосуванl= 5;я інших антибактерo= 0;альних засобів, які зазвичай рекомендуюm= 0;ьcя для початковогl= 6; лікування нижченаведk= 7;них інфекцій, є недоцільниl= 4;, або коли вка= 079;ане лікування було неефективнl= 0;м:

Него&= #1089;пітальна пневмонія, за винятком негоспітал= ьної пневмонії з тяжким перебігом;<= /o:p>

Запа&= #1083;ьні захворюван= ня органів малого таза помірного та середнього ступеня (включаючи інфекційне ураження верхнього відділу статевої системи у жінок, у том = 91; числі сальп= ;інгіт та ендометр= ;ит), не асоційован= их з тубооваріа= льним абсцесом чи абсцесами органів малого таза= ;. Авелокс^® 400 мг таблетки, вкриті плівковою оболонкою,⁼не рекомендує= ться для застосуван= ня як монотера= ;пія при запальних захворюван= нях органів малого таза помірного та середньо= ;го ступеня тяжкості, але може заl= 9;тосовувати= 089;я (за виняткоl= 4; моксифлокс= ацинрезистk= 7;нтних штамів Neisseria gonorrhoeae) в комбінації з іншими відповідни= ми антибактер= іальними засобами (наприклад цефалоспор= инами) через зростаючу резистентн= ість Neisseria gonorrhoeae до моксифлокс= ацину (див. розділ = 80; «Особливос= ті застосуван= ня», «Фармаколо= гічні властивост= і»).

Авелокс^® 400 мг таблетки, вкриті плівковою оболонкою, можна застосовувk= 2;ти для закінчення курсу лікування, в якому стартова терапія пар = 77;нтеральною формою преп = 72;рату Авелокс® була ефективною = 10; призначеноn= 2; за такими показаннямl= 0;:

-      =     негоспітал&#= 1100;на пневмонія;=

-      =     ускладнені інфекції шкіри та підшкірних = 89;труктур.

Авелокс^® 400 мг таблетки, вкриті плівковою оболонкою, н= 077; рекомендуєm= 0;ься для стартового лікування будь-яких інфекцій шкіри та підшкірних структур чи = 074; разі тяжког = 86; перебігу негоспіталn= 0;них пневмоній.=

Слід звернути увагу на офіційні інструкції = 79; належного застосуванl= 5;я антибактерo= 0;альних засобів.

Про= ;типоказанн= 03;.

-     Відом= ;а гіперчутлиk= 4;ість до моксифлоксk= 2;цину або до інших хінолонів ч = 80; будь-якої з допоміжних речовин пре = 87;арату.

-     Вік дl= 6; 18 років.

-&nb= sp;    Вагітність або період годування груддю (див. р&= #1086;зділ «Застосуваl= 5;ня у період вагітності або годування груддю»).=

-     Захворю = 74;ання сухожиль, пов’язані з лікуванням хінолонами, = 074; анамнезі.=

У ході доклі= ;нічних і клінічних досліджень після застосуванl= 5;я моксифлоксk= 2;цину спостерігаl= 3;ися зміни в електрофізo= 0;ології серця у вигляді подl= 6;вження інтервалу QT. Тому з міркувань безпеки препарат пр = 86;типоказано пацієнтам з:

-&nb= sp;    вроджен = 80;м або діагностовk= 2;ним набутим подl= 6;вженням інтервалу QT;<= /em>

-&nb= sp;    порушен = 85;ями електролітl= 5;ого балансу, зокрема при нескориговk= 2;ній гіпокаліємo= 0;ї;

-&nb= sp;    клінічно значущою бр = 72;дикардією;

-&nb= sp;    клінічно значущою се = 88;цевою недостатніl= 9;тю зі зниженою фракцією викиду лівого шлуночl= 2;а;

-&nb= sp;    симптом = 72;тичними аритміями в анамнезі.=

Препарат не слід застосовувk= 2;ти одночасно з іншими препаратамl= 0;, які подовжу= 02;ть інтервал QT (див. розділ «&= #1042;заємодія з іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій»).

У зв’язку з обмеженими клінічними даними заст = 86;сування препарату також протипоказk= 2;но пацієнтам з порушенням функції печінки (кла= 089; C за класифікацo= 0;єю Чайлда – П= ’ю) та пацієнта = 84; з підвищени= 084; = рівне= ;м транl= 9;аміназ (у 5 разів вищ= 077; верхньої межі норми).=

Вза= ;ємодія з іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види вз= 072;ємоді= ;й.

Не можна виключити адитивний ефект мокси = 92;локсацину та інших лікарських засобів, які можуть спричинити подовження інтервалу QT. Вказана взаємодія м = 86;же призвести д = 86; збільшення ризику розв = 80;тку шлуночковиm= 3; аритмій, включаючи «піруетну» шлуночкову тахікардію (tor= sade de pointes). Із цієї причини застосуванl= 5;я моксифлоксk= 2;цину в комбінаці= 11; з будь-яким із нижчезазнаm= 5;ених лікарських засобів протипоказk= 2;не (див. також розділ «Протипокаk= 9;ання»):

-    антиар = 80;тмічні препарати класу ІА (наприклад хінідин, гідрохінідl= 0;н, дизопіраміk= 6;);

-    антиар = 80;тмічні препарати к = 83;асу ІІІ (наприклад аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід);

-    антипс = 80;хотичні препарати (наприклад фенотіазинl= 0;, пімозид, сертиндол, галоперидоl= 3;, сультоприд);

-    трицик = 83;ічні антидепресk= 2;нти;

-    деякі протимікроk= 3;ні засоби (саквінавір, спарфлоксаm= 4;ин, еритроміциl= 5; для внутрішньоk= 4;енного введення, пентамідин, протималярo= 0;йні препарати, з= 086;крема галофантриl= 5;);

-    деякі антигістамo= 0;ни (терфенадин, астемізол, мізоластин);

-    інші (цизаприд, вінкамін IV, бепридил, дифеманіл).

Моксифлокс&= #1072;цин слід з обережністn= 2; призначати пацієнтам, які приймають препарати, щ= 086; можуть зниж = 91;вати рівень калі= 02; (наприклад петльові та тіазидні ді = 91;ретики, клізми та проносні засоби (у високих дозах), кортикостеl= 8;оїди, амфотерициl= 5; В), або препарати, дія яких пов= 217;язана з клінічно значущою брадикардіn= 8;ю.

Між прийомо= м препаратів, які містять біваленті а = 73;о тривалентнo= 0; катіони (таких як антациди, що містять магній чи алюміній, диданозин у таблетках, сукралфат т = 72; засоби, що містять залізо чи цинк), та моксифлоксk= 2;цином необхідний інтервал близько 6 годин.

При одночас= ному застосуванl= 5;і активованоk= 5;о вугілля і моксифлоксk= 2;цину перорально = 91; дозі
400 мг системна біодоступнo= 0;сть препарату з = 85;ижується більш ніж на 80= % внаслідок пригніченнn= 3; його абсорбції. У зв’язку з ци= 084; одночасне застосуванl= 5;я цих двох препаратів не рекоменд = 86;ване (за винятком випадків передозуваl= 5;ня, див. також розділ «Передозувk= 2;ння»).

Пі = 89;ля багаторазоk= 4;ого застосуванl= 5;я моксифлоксk= 2;цину у здорових добровольцo= 0;в спостерігаl= 3;ося збільшення = 57;_мах дигоксину п= ;риблизно на 30% без впливу на AUC (пl= 3;оща під кривою співвідношk= 7;ння "концентрац= ;ія-час") або на мінімальні концентрацo= 0;ї. Отже, потреб= 080; у застережниm= 3; заходах при супутньому прийомі дигоксину немає.

Під час досліджень за участю добровольцo= 0;в, хворих на цу= 082;ровий діабет, одночасне застосуванl= 5;я моксифлоксk= 2;цину перорально та глібенкламo= 0;ду призводило до зниження концентрацo= 0;ї глібенкламo= 0;ду на піковому рівні приблизно н = 72; 21 %. Комбінація глібенкламo= 0;ду з моксифлоксk= 2;цином теоретично може призвести д = 86; незначної короткотриk= 4;алої гіперглікеl= 4;ії. Однак зміни = 091; фармакокінk= 7;тиці, які спостер= 10;галися, не призводили до змін фармакодинk= 2;мічних параметрів (рівень глюкози в крові, рівен= 100; інсуліну). Таким чином, клінічно релевантноo= 1; взаємодії між моксифлоксk= 2;цином та глібенкл = 72;мідом не виявлено.

Змі= ;на значення міжнародноk= 5;о нормалізовk= 2;ного відношення (= 052;НВ)

У пацієнтів, які отримували = 87;ероральні антикоагулn= 3;нти у поєднанні = 079; антибактерo= 0;альними препаратамl= 0;, в тому числі з фторхінолоl= 5;ами, макролідамl= 0;, тетрацикліl= 5;ами, котримоксаk= 9;олом та деякими цефалоспорl= 0;нами, відзначалиl= 9;я численні ви = 87;адки підвищення антикоагулn= 3;нтної активності. Факторами ризику є інфекційні захворюванl= 5;я (і супутній запальний п = 88;оцес), вік та загальний стан пацієнта. У зв’язку з цими обстав = 80;нами важко оцінити, чи спричиняє інфікуваннn= 3; або лікування відхилення показника МНВ. Як застережниl= 1; захід можливий частіший моніторинг МНВ. У разі необхідносm= 0;і слід провести належне коригуваннn= 3; дози пероральноk= 5;о коагулянта.

Речовини, для яких бул= 072; доведена відсутністn= 0; клінічно вагомої взаємодії з моксифлоксk= 2;цином: ранітидин, кальцієві добавки, теофілін, пе= 088;оральні контрацептl= 0;ви, циклоспориl= 5;, ітраконазо&= #1083;, морфін при парентералn= 0;ному введенні, пробенецид. Дослідженнn= 3; in vitro ферментів цитохрому Р450 у людини підтвердилl= 0; вищезазначk= 7;не. З огляду на зазначені результати, метаболічнk= 2; взаємодія через ферме = 85;ти цитохрому Р450 є малоймові = 88;ною.

Абсорбція моксифлоксk= 2;цину не залежить = 074;ід вживання їж= 10; (включаючи молочні продукти).

Особли&#= 1074;ості застосуванl= 5;я.

Слід уникати застосуванl= 5;я моксифлоксk= 2;цину пацієнтам і = 79; серйозними побічними р = 77;акціями в анамнезі після застосуванl= 5;і лікарських засобів, що містять хінолони аб = 86; фторхінолоl= 5;и (див. розділ «Побічні реакції»). Лікування таких пацієнтів моксифлоксk= 2;цином слід починати тільки за відсутностo= 0; альтернатиk= 4;ної терапії та після ретел= 00;ної оцінки співвідношk= 7;ння переваги/ри = 79;ик (див. також розділ «Протипокаk= 9;ання»).

Перева&#= 1075;и від лікування моксифлоксk= 2;цином, особливо у випадку нетяжких інфекцій, не= 086;бхідно оцінювати, беручи до уваги інфор = 84;ацію, яка міститься у цьому розділі.

= 55;одовження інтервалу QT_=
89; та клінічні умови, за яких можлив = 77; подовження інтервалу QT_=
89;

Пр = 80; застосуванl= 5;і моксифлоксk= 2;цину у деяких пацієнтів можливе збільшення інтервалу QT на електрокарk= 6;іограмі. Аналіз результатіk= 4; ЕКГ, отриманих у рамках програми клінічних досліджень, показав, що подовження інтервалу QTc при застосуванl= 5;і моксифлоксk= 2;цину становило 6 мс ± 26 мс (1,4 %) порівняно з вихідним рівнем. Оскіль&#= 1082;и у жінок відзначаєтn= 0;ся довший інте = 88;вал QT порівняно з чоловіками, вони можуть виявитися більш чутливими д = 86; препаратів, які подовжують інтервал QT. Пацієнти літнього віку також можуть бути більш сприйнятлиk= 4;ими до асоційов = 72;ного з препарато = 84; впливу на інтервал QT.=

П= ацієнтам, які приймають м&= #1086;ксифлоксац= ;ин, слі= д з обережністn= 2; = засто= ;совувати препарати, що можуть призвести д = 86; зниження рівня калію (див. розділи «Протипокаk= 9;ання», «Взаємодія = 79; іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій»).

Сл= 110;д з обережністn= 2; = призн= ;ачати моксифлокс= ацин пацієнтам з триваючими проаритмогk= 7;нними станами (осо= 073;ливо жінкам та пацієнтам літнього ві = 82;у), такими як гостра міокардіалn= 0;на ішемія або подовження інтервалу QT, оскільки це може призводити до підвищення ризику розвитку шлуночковиm= 3; аритмій, включаючи «піруетну» шлуночкову тахікардію (tor= sade de pointes), і зупинки серця (див. розділ «Протипокаk= 9;ання»). Сту= пінь подовження інтервалу QT може підвищ = 91;ватись із підвищенняl= 4; концентрацo= 0;ї препарату. Тому не слід перев= ;ищувати рекомендовk= 2;ну дозу.

Якщо під час лікування препаратом виникають симптоми аритмії, слі= 076; припинити лікування т = 72; зробити ЕКГ.

Підви= ;щена чутливість/ = 72;лергічні реакції

По = 74;ідомлялося про випадки розвитку гіперчутлиk= 4;ості та алергічних реакцій після першого застосуванl= 5;я фторхінолоl= 5;ів, включаючи моксифлоксk= 2;цин. Анафілактиm= 5;ні реакції можуть набувати форми небез = 87;ечного для життя шоку навіть після першо = 75;о застосуванl= 5;я препарату. У = разі клі= нічного прояву тяжк = 80;х реакцій гіперчутлиk= 4;ості необхідно п = 88;ипинити застосуванl= 5;я мок= сифлоксациl= 5;у та почати відповідну терапію (наприклад п= 088;отишокову).

Тяжкі порушення функції печінки

При застосуванl= 5;і = моксифлоксk= 2;цину повідомлялl= 6;ся про випадки фульмінантl= 5;ого гепатиту, що може призво = 76;ити до розвитку печінкової недостатноl= 9;ті (включаючи летальні випадки) (див. розділ «Побічні реакції»). У разі виникнення = 89;имптомів фульмінантl= 5;ого гепатиту, таких як астенія, що швидко розвиваєтьl= 9;я та супровод = 78;ується жовтяницею, темною сече= 02;, схильністю до кровотеч або печінковою енцефалопаm= 0;ією, пацієнтам рекомендуєm= 0;ься проконсульm= 0;уватися з лікарем перед продовженнn= 3;м лікування.=

При появі ознак порушення функції печінки необхідно провести дослідженнn= 3; функції печінки.

Тя= жкі шкірні реакції

Під час застосуванl= 5;я моксифлоксk= 2;цину (див. розділ «Побічні реакції») повідомлялl= 6;ся про випадки тяжких шкір = 85;их реакцій, включаючи т = 86;ксичний епідермальl= 5;ий некроліз (ТЕ= 053;), також відомий як синдром Лайєлла), синдром Стівенса – Д= 078;онсона (ССД) та гострий ген = 77;ралізовани&#= 1081; екзантематl= 6;зний пустульоз (ГГЕП), які могли загро = 78;увати життю або бути летальними. = 059; разі призна = 95;ення лікарськогl= 6; засобу пацієнтів слід попереджатl= 0; про ознаки т= 072; симптоми тяжких реакцій шкіри і рете= 083;ьно спостерігаm= 0;и за станом па= 094;ієнтів. При появі ознак та симптомі = 74;, що свідчать = 087;ро такі реакці= 11;, моксифлоксk= 2;цин слід негайн = 86; відмінити і розглянути альтернатиk= 4;не лікування. Якщо при терапії моксифлоксk= 2;цином у пацієнта розвинулисn= 0; тяжкі шкірн= 10; реакції, так= 110; як ССД, ТЕН або ГГЕП, лікування моксифлоксk= 2;цином у цього пацієнта у ж= 086;дному разі не слід поновлюватl= 0;.

Па= цієнти, схильні до розвитку судом

Від= 086;мо, що хінолони можуть викликати судоми. Слід з обережністn= 2; призначати їх пацієнта = 84;, які мають порушення з боку ЦНС або інші фактор = 80; ризику, що можуть провокуватl= 0; виникнення судом або знижувати судомний поріг. При появі судом необхідно припинити застосуванl= 5;я моксифлоксk= 2;цину та вжити відповідниm= 3; заходів.

Тр= ивалі, інвалідизуn= 2;чі та потенційно необоротні серйозні побічні реакції

Пов= 110;домлялося про рідкісн= 10; випадки тривалих (вп= 088;одовж місяців або років), інвалідизуn= 2;чих та потенцій = 85;о необоротниm= 3; серйозних побічних ре = 72;кцій, що впливали на різні, іноді декілька систем організму (скелетно-м’= 103;зову, нервову, психічну та органи чутт= 03;) у пацієнтів, які застосо = 74;ували хінолони та фторхінолоl= 5;и, незалежно від віку пацієнта та існуючих факторів ри = 79;ику. Слід негайн = 86; припинити застосуванl= 5;я моксифлоксk= 2;цину при розвитк = 91; перших симп = 90;омів будь-якої серйозної побічної ре = 72;кції, пацієнтам слід порадити звернутися за консульт = 72;цією до лікаря.

Пе= риферична нейропатія=

У пацієнтів, які отримували хінолони та фторхінолоl= 5;и, були зареєстровk= 2;ні випадки сенсорної а = 73;о сенсомоторl= 5;ої полінейропk= 2;тії, що призводи = 90;ь до парестез= 10;й, гіпестезій, дизестезій або слабкості. Пацієнтам, які застосовуюm= 0;ь моксифлоксk= 2;цин, рекомендуєm= 0;ься повідомлятl= 0; лікаря у раз= 110; розвитку в них таких си= 084;птомів нейропатії, як біль, печіння, пок= 086;лювання, оніміння аб = 86; слабкість, перш ніж про= 076;овжувати лікування, для поперед = 78;ення розвитку потенційно не= оборотних станів (див. розділ «Побічні реакції»).

Ре= акції з боку психіки

Пс = 80;хічні реакції можуть виникати навіть післ= 03; першого застосуванl= 5;я фторхінолоl= 5;ів, включаючи моксифлоксk= 2;цин. У рідкісних випадках депресія чи психічні реакції про = 75;ресували до розвитку суїцидальнl= 0;х думок і таки= 093; проявів самоагресіo= 1;, як спроби самогубствk= 2; (див. розділ «Побічні реакції»). Якщо у паціє= 085;та розвиваютьl= 9;я такі реакці= 11;, лікування моксифлоксk= 2;цином слід припинити т = 72; вжити відповідниm= 3; заходів. Необхідно дотримуватl= 0;ся обережностo= 0;, призначаючl= 0; моксифлоксk= 2;цин пацієнтам з психічними захворюванl= 5;ями або наявніс = 90;ю таких в анамнезі.=

Ді= арея, асоційованk= 2; із застосуванl= 5;ям антибіотикo= 0;в, включаючи коліт

Вип= 072;дки діареї, асоційованl= 6;ї із застосув = 72;нням антибіотикo= 0;в (AAД), та коліту, асоційованl= 6;го із застосуванl= 5;ям антибіотикo= 0;в (AAК), включаючи псевдомембl= 8;анозний коліт та діарею, асоційованm= 1; з Clostridium difficile, спостерігаl= 3;ися у зв’язку із застосуванl= 5;ям антибіотикo= 0;в широкого спектра дії, в тому числі моксифлоксk= 2;цину. Ступінь прояву цих явищ може коливатися від діареї легкого ступеня до коліту з летальним наслідком. Тому важлив = 86; враховуватl= 0; ймовірністn= 0; такого діагнозу у пацієнтів, у яких під час або після застосуванl= 5;я моксифлоксk= 2;цину розвиваєтьl= 9;я тяжка діаре= 03;. При підозрюванo= 0;й або підтверджеl= 5;ій AAД або AAК лікування і = 79; застосуванl= 5;ям протимікроk= 3;них засобів, включаючи моксифлоксk= 2;цин, слід припинити т = 72; негайно розпочати відповідні терапевтичl= 5;і заходи. Крім цього, необхідно вжити відпо = 74;ідних заходів, спрямованиm= 3; на контроль = 110;нфекції, з метою зниження ризику її передачі. Пацієнтам, у яких розвиваєтьl= 9;я тяжка діаре= 03;, протипоказk= 2;ні препарати, щ= 086; пригнічуютn= 0; перистальтl= 0;ку.

Па= цієнти, хворі на тяжку міастенію<= /span>

Мок&#= 1089;ифлоксацин= слід = 79; обережністn= 2; застосовувk= 2;ти пацієнтам з тяжкою міастенією (myasthenia gravis), оскільки її симптоми можуть поси = 83;юватися.

Запал= ;ення сухожилка т = 72; розрив сухожилків=

Під час терапії хінолонами та фторхінолоl= 5;ами можуть спостерігаm= 0;ися запалення т = 72; розриви сухожилків (особливо ах= 110;ллового сухожилка) і= 085;оді – двостороннo= 0;, що розвиваютьl= 9;я протягом 48 годин після початку лік = 91;вання і можуть вин= 080;кати навіть впро = 76;овж декількох місяців після припи = 85;ення лікування (див. розділи «Протипокаk= 9;ання» та «Побічні реакції»). Ризик тендиніту т = 72; розриву сухожилків підвищуєтьl= 9;я у пацієнтів = 083;ітнього віку, пацієнтів і = 79; нирковою недостатніl= 9;тю, пацієнтів з трансплантk= 2;тами солідних ор = 75;анів та у хворих, які отримують супутнє лік = 91;вання кортикостеl= 8;оїдами. Тому слід уникати одночасногl= 6; застосуванl= 5;я із кортикос = 90;ероїдами.

При появі перши = 93; симптомів тендиніту (н= 072;приклад болісного набрякання, = 079;апалення) застосуванl= 5;я моксифлоксk= 2;цину слід припин = 80;ти та розглянути альтернатиk= 4;ну терапію. Для ушкодженої(-= 080;х) кінцівки(-ок) слід розпочати відповідне лікування (н= 072;приклад, іммобілізаm= 4;ія). При розвитк = 91; симптомів тендинопатo= 0;ї не слід застосовувk= 2;ти кортикостеl= 8;оїди.

Аневр= ;изма аорти та розшаруванl= 5;я стінки аорт = 80;, регургітацo= 0;я/ недостатніl= 9;ть клапанів серця

Епідем&#= 1110;ологічні дослідженнn= 3; свідчать пр = 86; підвищений ризик аневризми аорти та роз= 096;арування стінки аорт = 80;, особливо у пацієнтів літнього віку, та розв&#= 1080;ток регургітац&= #1110;ї на аортальн = 86;му і мітрально = 84;у клапанах після застосуванl= 5;я фторхінолоl= 5;ів. Повідомлялl= 6;ся про рідкісн= 10; випадки ане = 74;ризми аорти та розшаруванl= 5;я стінки аорт = 80;, іноді ускладнені розривом (у тому числі л= 077;тальним), а також регургітацo= 0;ї/ недостатноl= 9;ті будь-якого з клапанів серця у пацієнтів, які застосовувk= 2;ли фторхінолоl= 5;и (див. розділ «Побічні реакції»). Тому фторхінолоl= 5;и слід застосовувk= 2;ти лише після ретельної оцінки співвідношk= 7;ння користь/риз = 80;к та розгляду інших терапевтичl= 5;их можливостеl= 1; для пацієнтів з аневризмою = 72;бо вродженою вадою серцевого клапана в анамнезі чи для пацієнтів і = 79; діагностовk= 2;ною аневризмою аорти та/або розшаруванl= 5;ям стінки аорт = 80;, або захворю = 74;анням серцевих клапанів, а також за наявності інших факторів ризику або станів, що сп&#= 1088;ияють розвитку і а= 085;евризми аорти та розшаруванl= 5;я стінки аорт = 80;, і регургітацo= 0;ї/ недостатноl= 9;ті клапанів серця (наприклад, п&#= 1086;рушення сполучної тканини, так= 110; як синдром Марфана або васкулярниl= 1; синдром Ехлерса – Данлоса, син= 076;ром Тернера, хвороба Бехчета, арт= 077;ріальна гіпертензіn= 3;, ревматоїднl= 0;й артрит) або також аневр = 80;зми аорти та її розшаруванl= 5;я (наприклад, судинні розлади, так= 110; як артеріїт Такаясу або = 075;ігантокліт&= #1080;нний артеріїт, аб= 086; відомий ате = 88;осклероз, або синдром Шегрена), або також регургітацo= 0;ї/ недостатноl= 9;ті клапанів серця (наприклад, і&#= 1085;фекційний ендокардит).

Ри= ;зик розвитку аневризми і розшаруванl= 5;я стінки аорт = 80;, а також їх розриву мож = 77; бути підвищ = 77;ний у пацієнтів, які отримують одночасну терапію системними кортикостеl= 8;оїдами.

У разі виникнення раптового абдомінальl= 5;ого болю, болю у грудях або спині пацієнтам слід негайн = 86; звернутися до лікаря за невідкладнl= 6;ю допомогою.=

Па= ;цієнтам слід рекомендувk= 2;ти негайно зве = 88;нутися за медичною допомогою у разі появи гострої задишки, прискореноk= 5;о серцебиття або розвитк = 91; набряку живота чи нижніх кінц= 10;вок.

Паціє= ;нти з порушення = 84; функції нирок

Па = 94;ієнтам літнього віку, які мають розлади з боку нирок, слід з обережністn= 2; призначати моксифлоксk= 2;цин, якщо вони не спроможні підтримуваm= 0;и належний об’єм рідин = 80; в організмі, оскільки зневодненнn= 3; збільшує ризик виникнення ниркової недостатноl= 9;ті.

Порушення з боку органів зор = 91;

У разі погіршення зору або будь-якого впливу на органи зору необхідно негайно звернутися за консультацo= 0;єю до лікаря-офта = 83;ьмолога (див. розділи «Здатність впливати на = 096;видкість реакції при керуванні автотранспl= 6;ртом або роботі з іншими механізмамl= 0;», «Побічні реакції»).

Дисглікемі&#= 1103;

Як = 110; при застосуванl= 5;і всіх фторхінолоl= 5;ів, під час лікування моксифлоксk= 2;цином повідомлялl= 6;ся про випадки відхилення від норми показників глюкози в крові у вигляді як гіпоглікемo= 0;ї, так і гіперг= 083;ікемії (див. розділ «Побічні реакції»). Дисглікеміn= 3; розвиваласn= 3; переважно у = 087;ацієнтів літнього віку, хворих на цукровий = 076;іабет, які отримували одночасно з лікуванням моксифлоксk= 2;цином пероральні гіпоглікемo= 0;чні засоби (наприклад сульфонілсk= 7;човину) або інсулін. Повідомлялl= 6;ся про випадки гіпоглікемo= 0;чної коми. Хворим на цукровий діабет рекомендуєm= 0;ься ретельно контролюваm= 0;и рівень глюкози в крові.

Профілакти&#= 1082;а реакцій фотосенсибo= 0;лізації
П= ри застосуванl= 5;і хінолонів у пацієнтів в= 10;дзначаютьс&#= 1103; реакції фотосеl= 5;сибілізаці= 111;. Проте дослідженнn= 3; показали, що мокси= ;флоксацин відрізняєтn= 0;ся нижчим ризи = 82;ом виникнення фотосе= нсибілізацo= 0;ї. Незважаючи на це, слід рекомендувk= 2;ти пацієнтам уникати як ультр= ;афіолетово = 75;о опроміненнn= 3;, так і тривалої та/або інтенсивноo= 1; ді&#= 1111; со = 85;ячного світла під час лікування мокси= ;флоксацино = 84;.

Пацієнти з дефіцитом глюкозо-6-фос&#= 1092;атдегідрог= енази

Па = 94;ієнти з недостатніl= 9;тю активності глюкозо-6-фос&#= 1092;атдегідрог= енази, а також пацієнти, у яких ця патологія є = 074; родинному анамнезі, схильні до розвитку гемолітичнl= 0;х реакцій під час лікування хінолонами. Таким чином, моксифлоксk= 2;цин слід застосовувk= 2;ти з обережністn= 2; цій категорії пацієнтів.=

Пацієн&#= 1090;и із запальни = 84; захворюванl= 5;ям органів малого таза

Пацієнтам з ускладнениl= 4; запальним з = 72;хворювання&#= 1084; органів малого таза (наприклад, асоційованl= 0;м з трубно-яєчн = 80;ковим абсцесом аб = 86; абсцесом малого таза), для яких вважається необхідним проведення внутрішньоk= 4;енної терапії, лікування п = 88;епаратом Авелокс^® у формі таблеток, вкритих оболонкою, п= 086; 400 мг не рекомендуєm= 0;ься.

Запальне за= хворювання органів малого таза може бути спричинене бактерією Neisseria gonorrhoeae, резистентнl= 6;ю до фторхінолоl= 5;ів. Тому в таких випадках емпіричне застосуванl= 5;я моксифлоксk= 2;цину необхідно призначати одночасно з іншим відпо = 74;ідним антибіотикl= 6;м (наприклад цефалоспорl= 0;ном), якщо неможливо повністю виключити н = 72;явність Neisseria gonorrhoeae, резистентнl= 6;ї до моксифлоксk= 2;цину. Якщо після 3 днів лікування н = 77; відбуваєтьl= 9;я покращання клінічного стану, терапію слі = 76; переглянутl= 0;.

Пацієнти зі специфічниl= 4;и ускладнениl= 4;и інфекціями = 96;кіри та підшкірної клітковини

Клінічна ефективнісm= 0;ь внутрішньоk= 4;енного застосуванl= 5;я моксифлоксk= 2;цину в разі лікування тяжкої інфе = 82;ції, пов’язаної = 79; опіками, фасцитом та інфіко= ваною діабk= 7;тичною стопою, що супроводжуn= 8;ться остеомієліm= 0;ом, не встановл = 77;на.

Вплив на біологічні тести

Лікування із застосуванl= 5;ям моксифлоксk= 2;цину може перешкоджаm= 0;и проведенню = 84;ікробіолог&#= 1110;чного аналізу щод = 86; виявлення Mycobacterium spp. у зв’язку з пригніченнn= 3;м мік= обактеріалn= 0;ного ростm= 1;, що, у свою чергу, може призвести д = 86; хибнонегатl= 0;вних результатіk= 4; у зразках ві= 076; хворих, які на даний момент приймають моксифлоксk= 2;цин.

Пацієнти з інфекціям = 80;, викликанимl= 0; резистентнl= 0;м до метициліну = 79;олотистим стафілококl= 6;м (РМ= ;ЗС)

Моксифлокс&= #1072;цин не рекомендуєm= 0;ься для лікуван = 85;я інфекцій, спричинениm= 3; резист= ентним до метициліну золот= истим стафілококl= 6;м (РМЗС). У випадку підозрюванl= 6;ї або підтвер = 76;женої інфекції, спричиненоo= 1; РМЗС, необхідно розпочати лікування відповідниl= 4; антибактерo= 0;альним засобом (див. розділ «Фармаколоk= 5;ічні властивостo= 0;»).

Ді= ;ти

Моксифлокс&= #1072;цин спричиняє у = 88;аження хрящів у молодих тварин (див. розділ «Фармаколоk= 5;ічні властивостo= 0;»), тому застосуванl= 5;я препарату дітям (віком до 18 років) протипоказk= 2;но (див. розділ «Протипокаk= 9;ання»).

Ін= ;формація про допоміжні речовини<= /u>

Пацієнтам з рідкими спадковими проблемами непереносиl= 4;ості галактози, тотальним дефіцитом лактази або мальабсорбm= 4;ією глюкози та галактози н = 77; слід приймати це = 81; препарат.=

Цей лікарський засіб містить менше ніж 1 мм&= #1086;ль натрію (23 мг) в одній табле = 90;ці, вкритій оболонкою, тобто практично н = 77; містить нат = 88;ію.

Застосуван= ;ня у період вагітності або годуван = 85;я груддю.

Ва = 75;ітність<= /p>
Без= пека застосуванl= 5;я моксифлоксk= 2;цину у період вагітності не встановленk= 2;.

Рез= ультати досліджень на тваринах вказують на репродуктиk= 4;ну токсичністn= 0; (див. розділ «Фармаколоk= 5;ічні властивостo= 0;»). Потенційниl= 1; ризик для людини не встановленl= 0;й.

У зв’язку з ри= 079;иком пошкодженнn= 3; фторхінолоl= 5;ами опорних суглобів мо = 83;одих тварин (за експерименm= 0;альними даними) та з оборотними ураженнями суглобів, описаними у дітей, які отримували лікування д = 77;якими фторхінолоl= 5;ами, моксифлоксk= 2;цин не можна призначати вагітним жінкам (див. розділ «Протипокаk= 9;ання»).

Го = 76;ування груддю

Мок= сифлоксациl= 5;, як і інші хінолони, як показано, спричиняє ураження хрящів суглобів молодих тварин. Результати доклінічниm= 3; досліджень свідчать, що невелика кількість моксифлоксk= 2;цину може потрап = 83;яти у грудне молоко. Нема= 108; даних щодо застосуванl= 5;я препарату ж= 10;нкам, які годують груддю. З огляду на це &#= 1091; період годування груддю застосуванl= 5;я моксифлоксk= 2;цину протипоказk= 2;но (див. розділ «Протипокаk= 9;ання»).

Фе = 88;тильність

Дос= лідження на тваринах не виявили впливу на фертильнісm= 0;ь (див. розділ «Фармаколоk= 5;ічні властивостo= 0;»).

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспl= 6;ртом або іншими механізмамl= 0;.

Дос= ліджень впливу моксифлоксk= 2;цину на здатніст= 00; керувати автотранспl= 6;ртом та працюват = 80; з іншими мех= 072;нізмами не проводил = 80;. Однак фторхінолоl= 5;и, включаючи моксифлоксk= 2;цин, можуть призводити до погіршення здатності керувати автотранспl= 6;ртом та працюват = 80; з іншими механізмамl= 0; через виник = 85;ення реакцій з боку центральноo= 1; нервової системи (так= 080;х як запаморо = 95;ення, гостра тимчасова втрата зору, див. розділ «Побічні реакції») аб= 086; гостра короткотриk= 4;ала втрата свідомості (непритомні = 89;ть, див. розділ «Побічні реакції»). Па&#= 1094;ієнтам слід рекомендувk= 2;ти спостерігаm= 0;и за своєю реакцією на моксифлоксk= 2;цин перед тим, як керувати ав = 90;отранспорт&#= 1086;м або працювати з іншими механізмамl= 0;.

Спосіб застосуванl= 5;я та дози.

Дозування (дорослі)

Рекомендує&= #1090;ься приймати по 1 таблетці (400 мг= ;) моксифлокс&#= 1072;цину на добу.

Поруше&#= 1085;ня функції нирок/печін = 82;и

Для пk= 2;цієнтів із нирковою недостатніl= 9;тю помірного т = 72; середнього ступеня тяжкості, а також для пацієнтів, які перебуваютn= 0; на безперер = 74;ному гемодіалізo= 0; та довготриваl= 3;ому амбулаторнl= 6;му перитонеалn= 0;ному діалізі, кор= 077;кція дози не потрібна (див. розділ «Фармаколоk= 5;ічні властивостo= 0;»).

Стосо= ;вно пацієнтів і = 79; порушенням&= #1080; функції печінки дос = 90;овірної інформації немає (див. розділ «Протипокаk= 9;ання»).

Пацієнти літнього віку/ пацієн= 090;и з низькою масою тіла

Корек= ;ція дози для пацієнтів літнього ві = 82;у/ пацієнтів з низькою масою тіла н= 077; потрібна.=

Спосіб застосуванl= 5;я

Таблетки слід приймати не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю води. Препар= 072;т можна приймати незалежно від часу вжи= 074;ання їжі.

Тривалість терапії=

Тривалість терапії таблетованl= 6;ю формою препарату Авелокс^® з&#= 1072;лежить від типу інфекцій і становить:=

-      =     загостренн&#= 1103; хронічного обструктивl= 5;ого захворюванl= 5;я легень, включаючи бронхіт – 5–10 днів;

-      =     негоспі = 90;альна пневмонія – 10 днів;

-      =     гострий бактеріальl= 5;ий синусит – 7 днів;

-      =     запальн= 10; захворюванl= 5;я органів малого таза помірн = 86;го та середнього = 89;тупеня – 14 днів.

За даними клінічних досліджень тривалість лікування таблетованl= 6;ю формою препарату Авелокс^® становила д = 86; 14 днів.

Ст= 091;пінчаста (внутрішньо = 74;енна/перора&= #1083;ьна) терапія=

Під час клінічних досліджень = 89;тупінчасто&#= 1111; терапії більшість пацієнтів переходила = 79; внутрішньоk= 4;енного на пероральниl= 1; шлях введення моксифлоксk= 2;цину протягом 4 днів (негоспітал= 00;на пневмонія) або 6 днів (уск= ладнені інфекції шкіри та підшкірних = 90;канин). Рекомендовk= 2;на загальна тривалість лікування таблетками та розчином для інфузій Авелокс^® с&#= 1090;ановить 7–14 днів для негоспіталn= 0;них пневмоній т = 72; 7–21 день для ускладнениm= 3; інфекцій шкіри та під= 096;кірних тканин.

Перевищува&= #1090;и вказану доз = 91; (400 мг 1 раз на добу) та трив&#= 1072;лість лікування для кожного показання н = 77; рекомендуєm= 0;ься.

Діти.

= Моксифлоксk= 2;цин протипоказk= 2;ний дітям (віком до 18 років). Ефективнісm= 0;ь та безпека застосуванl= 5;я моксифлоксk= 2;цину дітям не встановленo= 0; (див. також розділ «Протипокаk= 9;ання»).

Пер= ;едозування.

У разі випадковогl= 6; передозуваl= 5;ня не рекоменд = 86;вано жодних специфічниm= 3; заходів. У разі передозуваl= 5;ня слід орієнтуватl= 0;ся на клінічну картину і проводити симптоматиm= 5;ну підтримуючm= 1; терапію та ЕКГ-монітор = 80;нг у зв’язку з можливістю подовження інтервалу QT.

Одночасне застосуванl= 5;я активованоk= 5;о вугілля з дозою моксифлоксk= 2;цину 400 мг перораль= но призведе до скорочення системної доступностo= 0; лікарськогl= 6; засобу більше ніж н= 072; 80 %. У разі передозуваl= 5;ня в результат= 10; пероральноk= 5;о прийому лікарськогl= 6; засобу застосуванl= 5;я активованоk= 5;о вугілля на початковій стадії абсорбції може бути ефективним для запобіганнn= 3; збільшенню системної дії моксифлоксk= 2;цину.

Поб= ;ічні реакції.

Нижченавед&= #1077;ні побічні реакції спостерігаl= 3;ися у ході клінічних досліджень після засто = 89;ування моксифлоксk= 2;цину в дозі 400 мг на добу (лише внутрішньоk= 4;енна терапія, ступінчастk= 2; [внутрішньо = 74;енна/перора&= #1083;ьна] та пероральна) та у післяреєстl= 8;аційний період. Побічні реакції класифіковk= 2;но за їхньою частотою. Ус= 110; побічні реа = 82;ції спостерігаl= 3;ися з частотою менше 3 %, за винятком нудоти та діареї. В кожній груп= 10; небажані явища визна = 95;ені у порядку зменшення ї = 93;ньої тяжкості. Частота визначена таким чином: &#= 1095;асті (≥ 1/100, <1/10), нечасті (≥ 1/1000, <1/100), поодин = 86;кі (≥ 1/10000, <1/1000), рідкіс&#= 1085;і (<1/10000), невідомо (не можна оцінити на основі доступних даних).

Таблиц&#= 1103; 3

Класи систем органів (MedDRA)

Часті

Нечаст= і

Поодин= окі

Рідкіс= ні

Неві = 76;омо

g= 0;нфекційні ускладнен-н&#= 1103;

i= 7;упер-інфекц&#= 1110;я, що виникла внаслідок бактеріаль-&#= 1085;ої чи грибкової резистент-н&#= 1086;сті, наприклад оральний чи вагі-нальни&#= 1081; кандидози

=

=

=

i= 6;озлади з боку кровонос-но&#= 1111; та лімфатич-но&#= 1111; систем

=

h= 0;немія, лейкопенія, нейтропені= 103;, тромбоцито-&#= 1087;енія, тромбоците= 084;ія, еозинофілі= 103;, подовження протромбін= 086;вого часу / збільшен-ня МНВ

=

i= 5;ідвищення рівня протромбін= 091; / зменшення М= НВ, агранулоци= 090;оз, панцитопен= 110;я

i= 6;озлади з боку імунної системи

=

h= 0;лергічні реакції (див. розділ «Осо&#= 1073;ливості застосуван= 085;я»)

h= 0;нафілаксія, включаючи рідкісні випадки шок&#= 1091; (що загрожує життю), алергічний набряк/ ангіоневро= 090;ичний набряк, включаючи набряк гортані (що потенційно загрожує життю) (див. розділ «Особливос= 090;і застосуван= 085;я»)

=

h= 5;ндокрин-ні розлади

=

=

i= 7;индром неадекватн= 086;ї секреції антидіурет= 080;ч-ного гормону (СНСАДГ)

i= 5;орушення метаболіз-м&#= 1091; та харчування

=

h= 3;іперліпіде= 084;ія

h= 3;іперглікем= 110;я, гіперурике= 084;ія

h= 3;іпоглікемі= 103;, гіпоглікем= 110;чна кома

i= 5;сихічні розлади*

=

i= 6;еакції стривожено= 089;ті, підвищення психомотор= 085;ої активності/ збудження

i= 1;абільність настрою, депресія (у рідкісних випадках з можливою самоагресі= 108;ю, такою як суїцидальн= 110; ідеї / думки або спроби самогубств= 072; (див. розділ «Особливос= 090;і застосуван= 085;я»)), галюцинаці= 111;, делірій

h= 4;еперсоналі-&#= 1079;ація, психотичні реакції (з можливою самоагресі= 108;ю, такою як суїцидальн= 110; ідеї/ думки або спроби самогубств= 072; (див. розділ «Особливос= 090;і застосуван= 085;я»))

i= 6;озлади з боку нервової системи*

h= 3;оловний біль, запамороче= 085;ня

i= 5;арестезії / дизестезії, порушення смаку (включ&= #1072;ючи агевзію у рідкісних випадках), сплутаніст= 100; свідомості та втрата орієнтації, розлади сну (переважно б&= #1077;зсоння), тремор, вертиго, сонливість

h= 3;іпоестезія, порушення нюху (включаючи втрату нюху), патологічн= 110; сновидіння, порушення координаці= 111; (включаючи розлад ходи внаслідок запамороче= 085;ня або вертиго), судомні напади з різ&= #1085;ими клінічними проявами (у тому числі grand mal напади (див. розділ «Особливос= 090;і застосуван= 085;я»)), порушення уваги, розлади мовлення, ам&= #1085;езія, периферичн= 072; нейропатія та полінейр&#= 1086;патія

h= 3;іперестезі= 103;

i= 6;озлади з боку органів зору*

=

i= 5;орушення зору, включаючи диплопію та нечіткість зору (особливо під час реакцій з бо&= #1082;у ЦНС (див. розділ «Особливос= 090;і застосуван= 085;я»))

j= 0;отофобія

i= 8;ранзиторна втрата зору (особливо під час реак&= #1094;ій з боку ЦНС (див. розділ «Особливос= 090;і застосуван= 085;я» та «З&#= 1076;атність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранс-п&#= 1086;ртом або іншими механізма-м&#= 1080;»)), увеїт та білатераль= 085;а гостра трансілюмі= 085;а-ція райдужки (див. розділ «Особливос= 090;і застосуван= 085;я»)

i= 5;орушення з боку органів слуху та вестибу-ляр&#= 1085;ого апарату*

=

=

h= 4;звін у вухах, порушення слуху, включаючи г&#= 1083;ухоту (зазвичай оборотну)

=

i= 6;озлади з боку серця*= *

i= 5;одовжен-ня QT-інтервалу у хворих із гіпокаліє-м&#= 1110;єю (див. розділ «Особли-вос&#= 1090;і застосуван-&#= 1085;я» та «Протипо-&= #1082;азання»)<= /p>

i= 5;одовження QT-інтервалу (див. розділ «Особливос= 090;і застосуван= 085;я»), посилене серцебиття, тахікардія, фібриляція передсердь, стенокарді= 103;

j= 4;луночкові тахіаритмі= 111;, непритомні= 089;ть (тобто гостра та короткочас= 085;а втрата свідомості)

Неспец= ифічні аритмії, «піруетна» шлуночкова тахікардія (torsade de pointes (див. розділ «Особливос= 090;і застосуван= 085;я»)), зупинка серця (див. розділ «Особливос= 090;і застосуван= 085;я»)

i= 6;озлади з боку судинної системи**

=

h= 2;азодилатац= 110;я

h= 0;ртеріальна гіпертензі= 103;, артеріальн= 072; гіпотензія

h= 2;аскуліт

i= 6;озлади з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостін-&#= 1085;я

=

h= 7;адишка (включаючи астматични= 081; стан)

=

=

i= 6;озлади з боку травного тракту

i= 3;удота, блювання, біль в животі, діарея

h= 7;ниження апетиту та зменшення вживання їж&#= 1110;, запор, диспепсія, флатуленці= 103;, гастрит, під&= #1074;ищення рівня амілази

h= 4;исфагія, стоматит, асоційован= 080;й із застосув&#= 1072;нням антибіотик= 072; коліт (включаючи псевдомемб= 088;аноз-ний коліт, у рідкісних випадках асоційован= 080;й із загрозливи= 084;и для життя ускладненн= 103;ми (див. розділ «Особливос= 090;і застосуван= 085;я»))

=

h= 3;епато-біліа&#= 1088;ні порушення

i= 5;ідвищен-ня рівня транс-&= #1072;міназ

i= 5;орушення функції печінки (включаючи підвищення ЛДГ (лактатдегі&#= 1076;ро-генази)), підвищення рівня білірубіну, підвищення ГГТП (гамма-г= лутаміл-тра = 85;спептидази), підвищення &#= 1074; крові рівня лужної фосфатази

h= 6;овтяниця, гепатит (переважно х&= #1086;лестатични= ;й)

j= 0;ульмінантн= 080;й гепатит, що потенційно може призвести до розвитку небезпечно= 111; для життя печінкової недостатно= 089;ті (у т.ч. з летал= 00;ним наслідком (див. розділ «Особливос= 090;і застосуван= 085;я»))

i= 5;орушення з боку шкіри та підшкірної клітковини

=

i= 7;вербіж, висипання, кропив’янк= 072;, сухість шкіри

=

h= 1;ульозні шкірні реакції, такі як синдром Сті&#= 1074;енса – Джонсона або токсичний епідермаль= 085;ий некроліз (що потенційно загрожують життю (див. розділ «Особливос= 090;і застосуван= 085;я»))

Гостри= й генера-лізо&#= 1074;аний екзанте-мат&#= 1086;зний пустульоз (ГГЕП)

i= 5;орушення з боку опорно-рухо&#= 1074;ої системи*

=

h= 0;ртралгія, міалгія

i= 8;ендиніт (див. розділ «Особливос= 090;і застосуван= 085;я»), посмикуван= 085;я м’язів, судоми м’яз&#= 1110;в, м’язова слабкість

i= 6;озрив сухожиль (див. розділ «Особливос= 090;і застосуван= 085;я»), артрити, ригідність м’язів, загостренн= 103; симптомів myasthenia gravis (див. розділ «Особливос= 090;і застосуван= 085;я»)

Ра&#= 1073;до-міоліз

i= 6;озлади з боку нирок та сечовиділь-&#= 1085;ого тракту

=

h= 4;егідратаці= 103;

i= 5;орушення функції нирок (включаючи збільшення азоту сечовини та креатиніну плазми крові), ниркова недостатні= 089;ть (див. розділ «Особливос= 090;і застосуван= 085;я»)

=

h= 7;агальні розлади*

=

h= 7;агальна слабкість (в основному астенія чи втомленіст= 100;), відчуття болю (включаючи біль у попереку, грудній клітці, біль у кінцівках, болючість у проекції малого таза),= гіпергідро = 79;

i= 3;абряк

=

* Повідомлялl= 6;ся про рідкісн= 10; випадки три = 74;алих (протягом місяців або років), інвалідизуn= 2;чих та потенційно необоротниm= 3; серйозних побічних реакцій, що впливали на різні, іноді декілька систем організму т = 72; органів чуття (включаючи такі реакці= 11;, як запаленн= 03; сухожилків, розрив сухожилків, артралгія, біль у кінцівках, порушення х = 86;ди, нейропатія, пов’язана і = 79; парестезієn= 2;, депресія, втомлюваніl= 9;ть, порушення пам’яті, розлади сну та порушенн= 03; слуху, зору, смаку та нюху), у пацієнтів, які застосо = 74;ували хінолони та фторхінолоl= 5;и, незалежно від віку та існуючих факторів ри = 79;ику (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

** Повідомлялl= 6;ся про рідкісн= 10; випадки ане = 74;ризми аорти та розшаруванl= 5;я стінки аорт = 80;, іноді ускладнені розривом (у тому числі л= 077;тальним), а також регургітацo= 0;ї/ недостатноl= 9;ті будь-якого з клапанів серця у пацієнтів, які застосовувk= 2;ли фторхінолоl= 5;и (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

У рідкісних випадках після лікування іншими фторхінолоl= 5;ами було зареєстровk= 2;но такі побічн= 10; реакції, які могли б, можливо, також спостерігаm= 0;ися при застосуванl= 5;і моксифлоксk= 2;цину: підвищення внутрішньоm= 5;ерепного тиску (включ= 072;ючи ідіопатичнm= 1; внутрішньоm= 5;ерепну гіпертензіn= 2;), гіпернатріn= 8;мія, гіперкальцo= 0;ємія, гемолітичнk= 2; анемія, р= ;еакції фотосенсибo= 0;лізації (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

Повід= ;омлення про підозрюванo= 0; побічні реа = 82;ції

Повідомлен&= #1085;я про підозрюванo= 0; побічні реа = 82;ції після реєстрації препарату є важливими. Вони дають змогу проводити безперервнl= 0;й моніторинг співвідношk= 7;ння користі та ризику застосуванl= 5;я лікарськогl= 6; засобу. Працівники системи охорони здоров’я повинні повідомлятl= 0; про будь-які підозрюванo= 0; побічні реакції.

Термін придатностo= 0;.

5 років.

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальнo= 0;й упаковці з метою захисту від вологи при температурo= 0; не вище 25 °С у недоступноl= 4;у для дітей місці.

Упаковка.

По 5 таблетоl= 2; у блістері; п&#= 1086; 1 блістеру в картонній коробці.

<= /span>

Категор= 10;я відпуску.=

За рецептом= .

Виро = 73;ник.

Байєр АГ, Німеччина.=

Байєр Хелскер Мануфактурo= 0;нг С.Р.Л., Італія.<= /o:p>

Місц = 77;знаходженн&#= 1103; виробника т = 72; адреса місц= 03; провадженнn= 3; його діяльності.

Кайзер-Віль= гельм-Алее, 51368, Леверкузеl= 5;, Німеччина.=

Віа Делле Гроан = 77;, 126-20024, Гарбаньяте- = 52;іланезе, Італія.

Мікроо= рганізм	Чу&= #1090;ливий	Ре&= #1079;истентний<= /o:p>
Staphylococcus s= pp.	≤ 0,5 мг/л ³ 24 мм	> 1 мг/л < 21 мм
S. pneumoniae	≤ 0,5 мг/л ³ 22 мм	> 0,5 мг/л < 22 мм
Streptococcus, &= #1075;рупи A, B, C, G	≤ 0,5 мг/л ³ 18 мм	> 1 мг/л < 15 мм
H. influenzae	≤ 0,5 мг/л ³ 25 мм	> 0,5 мг/л < 25 мм
M. catarrhalis=	≤ 0,5 мг/л ³ 23 мм	> 0,5 мг/л < 23 мм
Enterobacteriace= ae	≤ 0,5 мг/л ³ 20 мм	> 1 мг/л < 17 мм
Контрольн= 10; точки, не пов’язані з видом*	≤ 0.5 мг/л	> 1 мг/л

Тканина	Концентра&#= 1094;ія	Місцевий рівень – рів&= #1077;нь у плазмі крові
Пл= 072;зма	3,1 мг/л	-
Сл= 080;на	3,6 мг/л	0,75–1,3
Вм= 110;ст пухиря	1,6¹ мг/л	1,7¹
Сл= 080;зова оболонка бронхів	5,4 мг/кг	1,7–2,1
Ал= 100;веолярні макрофаги	56,7 мг/кг	18,6–70,0
Рі= 076;ина епітеліаль= 085;ого шару	20,7 мг/л	5–7
Га= 081;морова пазуха	7,5 мг/кг	2,0
Ет= 084;оїдальні пазухи	8,2 мг/кг	2,1
На= 079;альні поліпи	9,1 мг/кг	2,6
Ін= 090;ерстиціаль&= #1085;а рідина	1,0² мг/л	0,8–1,4^2,3
Жі= 085;очі статеві органи*	10,2⁴ мг/кг<= /p>	1,72⁴

Класи систем органів (MedDRA)	Часті	Нечаст= і	Поодин= окі	Рідкіс= ні	Неві = 76;омо
g= 0;нфекційні ускладнен-н&#= 1103;	i= 7;упер-інфекц&#= 1110;я, що виникла внаслідок бактеріаль-&#= 1085;ої чи грибкової резистент-н&#= 1086;сті, наприклад оральний чи вагі-нальни&#= 1081; кандидози	=	=	=
i= 6;озлади з боку кровонос-но&#= 1111; та лімфатич-но&#= 1111; систем	=	h= 0;немія, лейкопенія, нейтропені= 103;, тромбоцито-&#= 1087;енія, тромбоците= 084;ія, еозинофілі= 103;, подовження протромбін= 086;вого часу / збільшен-ня МНВ	=	i= 5;ідвищення рівня протромбін= 091; / зменшення М= НВ, агранулоци= 090;оз, панцитопен= 110;я
i= 6;озлади з боку імунної системи	=	h= 0;лергічні реакції (див. розділ «Осо&#= 1073;ливості застосуван= 085;я»)	h= 0;нафілаксія, включаючи рідкісні випадки шок&#= 1091; (що загрожує життю), алергічний набряк/ ангіоневро= 090;ичний набряк, включаючи набряк гортані (що потенційно загрожує життю) (див. розділ «Особливос= 090;і застосуван= 085;я»)	=
h= 5;ндокрин-ні розлади	=		=	i= 7;индром неадекватн= 086;ї секреції антидіурет= 080;ч-ного гормону (СНСАДГ)
i= 5;орушення метаболіз-м&#= 1091; та харчування	=	h= 3;іперліпіде= 084;ія	h= 3;іперглікем= 110;я, гіперурике= 084;ія	h= 3;іпоглікемі= 103;, гіпоглікем= 110;чна кома
i= 5;сихічні розлади*	=	i= 6;еакції стривожено= 089;ті, підвищення психомотор= 085;ої активності/ збудження	i= 1;абільність настрою, депресія (у рідкісних випадках з можливою самоагресі= 108;ю, такою як суїцидальн= 110; ідеї / думки або спроби самогубств= 072; (див. розділ «Особливос= 090;і застосуван= 085;я»)), галюцинаці= 111;, делірій	h= 4;еперсоналі-&#= 1079;ація, психотичні реакції (з можливою самоагресі= 108;ю, такою як суїцидальн= 110; ідеї/ думки або спроби самогубств= 072; (див. розділ «Особливос= 090;і застосуван= 085;я»))
i= 6;озлади з боку нервової системи*	h= 3;оловний біль, запамороче= 085;ня	i= 5;арестезії / дизестезії, порушення смаку (включ&= #1072;ючи агевзію у рідкісних випадках), сплутаніст= 100; свідомості та втрата орієнтації, розлади сну (переважно б&= #1077;зсоння), тремор, вертиго, сонливість	h= 3;іпоестезія, порушення нюху (включаючи втрату нюху), патологічн= 110; сновидіння, порушення координаці= 111; (включаючи розлад ходи внаслідок запамороче= 085;ня або вертиго), судомні напади з різ&= #1085;ими клінічними проявами (у тому числі grand mal напади (див. розділ «Особливос= 090;і застосуван= 085;я»)), порушення уваги, розлади мовлення, ам&= #1085;езія, периферичн= 072; нейропатія та полінейр&#= 1086;патія	h= 3;іперестезі= 103;
i= 6;озлади з боку органів зору*	=	i= 5;орушення зору, включаючи диплопію та нечіткість зору (особливо під час реакцій з бо&= #1082;у ЦНС (див. розділ «Особливос= 090;і застосуван= 085;я»))	j= 0;отофобія	i= 8;ранзиторна втрата зору (особливо під час реак&= #1094;ій з боку ЦНС (див. розділ «Особливос= 090;і застосуван= 085;я» та «З&#= 1076;атність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранс-п&#= 1086;ртом або іншими механізма-м&#= 1080;»)), увеїт та білатераль= 085;а гостра трансілюмі= 085;а-ція райдужки (див. розділ «Особливос= 090;і застосуван= 085;я»)
i= 5;орушення з боку органів слуху та вестибу-ляр&#= 1085;ого апарату*	=	=	h= 4;звін у вухах, порушення слуху, включаючи г&#= 1083;ухоту (зазвичай оборотну)	=
i= 6;озлади з боку серця=	i= 5;одовжен-ня QT-інтервалу у хворих із гіпокаліє-м&#= 1110;єю (див. розділ «Особли-вос&#= 1090;і застосуван-&#= 1085;я» та «Протипо-&= #1082;азання»)<= /p>	i= 5;одовження QT-інтервалу (див. розділ «Особливос= 090;і застосуван= 085;я»), посилене серцебиття, тахікардія, фібриляція передсердь, стенокарді= 103;	j= 4;луночкові тахіаритмі= 111;, непритомні= 089;ть (тобто гостра та короткочас= 085;а втрата свідомості)	Неспец= ифічні аритмії, «піруетна» шлуночкова тахікардія (torsade de pointes (див. розділ «Особливос= 090;і застосуван= 085;я»)), зупинка серця (див. розділ «Особливос= 090;і застосуван= 085;я»)
i= 6;озлади з боку судинної системи**	=	h= 2;азодилатац= 110;я	h= 0;ртеріальна гіпертензі= 103;, артеріальн= 072; гіпотензія	h= 2;аскуліт
i= 6;озлади з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостін-&#= 1085;я	=	h= 7;адишка (включаючи астматични= 081; стан)	=	=
i= 6;озлади з боку травного тракту	i= 3;удота, блювання, біль в животі, діарея	h= 7;ниження апетиту та зменшення вживання їж&#= 1110;, запор, диспепсія, флатуленці= 103;, гастрит, під&= #1074;ищення рівня амілази	h= 4;исфагія, стоматит, асоційован= 080;й із застосув&#= 1072;нням антибіотик= 072; коліт (включаючи псевдомемб= 088;аноз-ний коліт, у рідкісних випадках асоційован= 080;й із загрозливи= 084;и для життя ускладненн= 103;ми (див. розділ «Особливос= 090;і застосуван= 085;я»))	=
h= 3;епато-біліа&#= 1088;ні порушення	i= 5;ідвищен-ня рівня транс-&= #1072;міназ	i= 5;орушення функції печінки (включаючи підвищення ЛДГ (лактатдегі&#= 1076;ро-генази)), підвищення рівня білірубіну, підвищення ГГТП (гамма-г= лутаміл-тра = 85;спептидази), підвищення &#= 1074; крові рівня лужної фосфатази	h= 6;овтяниця, гепатит (переважно х&= #1086;лестатични= ;й)	j= 0;ульмінантн= 080;й гепатит, що потенційно може призвести до розвитку небезпечно= 111; для життя печінкової недостатно= 089;ті (у т.ч. з летал= 00;ним наслідком (див. розділ «Особливос= 090;і застосуван= 085;я»))
i= 5;орушення з боку шкіри та підшкірної клітковини	=	i= 7;вербіж, висипання, кропив’янк= 072;, сухість шкіри	=	h= 1;ульозні шкірні реакції, такі як синдром Сті&#= 1074;енса – Джонсона або токсичний епідермаль= 085;ий некроліз (що потенційно загрожують життю (див. розділ «Особливос= 090;і застосуван= 085;я»))	Гостри= й генера-лізо&#= 1074;аний екзанте-мат&#= 1086;зний пустульоз (ГГЕП)
i= 5;орушення з боку опорно-рухо&#= 1074;ої системи*	=	h= 0;ртралгія, міалгія	i= 8;ендиніт (див. розділ «Особливос= 090;і застосуван= 085;я»), посмикуван= 085;я м’язів, судоми м’яз&#= 1110;в, м’язова слабкість	i= 6;озрив сухожиль (див. розділ «Особливос= 090;і застосуван= 085;я»), артрити, ригідність м’язів, загостренн= 103; симптомів myasthenia gravis (див. розділ «Особливос= 090;і застосуван= 085;я»)	Ра&#= 1073;до-міоліз
i= 6;озлади з боку нирок та сечовиділь-&#= 1085;ого тракту	=	h= 4;егідратаці= 103;	i= 5;орушення функції нирок (включаючи збільшення азоту сечовини та креатиніну плазми крові), ниркова недостатні= 089;ть (див. розділ «Особливос= 090;і застосуван= 085;я»)	=
h= 7;агальні розлади*	=	h= 7;агальна слабкість (в основному астенія чи втомленіст= 100;), відчуття болю (включаючи біль у попереку, грудній клітці, біль у кінцівках, болючість у проекції малого таза),= гіпергідро = 79;	i= 3;абряк	=