ІНСТРУКЦІЯ <= /p>

для медичного застосування лікарсь= кого засобу

ТЕЛМІЛАКС

(Telmilax)

Склад:

діюча речовина: = телмісартан;

1 таблетка містить 20 мг або 40 мг, або 80 мг телмісартану;=

допоміжні речовини: натрію= гідроксид, повідон (К 25), меглюмін, маніт (E 421), магнію стеарат, кросповідон.

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.=

Основні фізико-хімічні властивості= :

таблетки по 20 мг= : таблетки круглої форми, білого кольору, зі скошеними краями та з тисненням «LC» на о= дній із сторін.

таблетки по 40 мг: таблетки овальної форми, білого кольору, з тисненням «LC» на одній = із сторін.

таблетки по 80 мг= : т= аблетки овальної форми, білого кольору,= з тисненням «LC» на одній із сторін.

Фармако= терапевтична група.

Прості препарати антагоністів ангіотензину ІІ. Телмісартан.

Код АТХ C09C A07.<= o:p>

Фармакологічні властивості<= /i>

Фармакодинаміка.

Механізм дії.

Телміcартан є специфічним та ефективним антагон= істом рецепторів ангіотензину II (тип АТ₁) для перорального застосуван= ня. Телміcартан з дуже високою спорідненістю заміщує ангіотензин II у місцях йо= го зв’язування з різновидом АТ₁-рецепторів, що відповідають за активність ангіотензину II. Телміcартан не виявляє будь-якого часткового агоністичного впливу на АТ₁-рецептор. Телміcартан селективно зв’язується з АТ₁-рецептором. Зв’язування є довготривалим. Телміcартан не має спорідненості з іншими рецепторами, включаючи АТ_{2
та інші, менш вивчені АТ-рецептори. Функціональна роль цих рецепторів не
з’ясована, як і ефект їх можливої стимуляції ангіотензином II, рівні якого
підвищуються телмісартаном. Телміcартан зменшує рівні альдостерону у плазмі
крові. Телміcартан не знижує рівень реніну у плазмі крові та не блокує iонні канали. Телміcартан не інгібує ангіотензинперетворюючий ензим
(кініназа II), ензим, що також розкладає брадикінін. Тому не слід очікувати
потенціювання брадикінінсупроводжуючих побічних ефектів.<=
/p>}
У людини телміcартан у дозі 80 мг майже повніст= ю гальмує підвищення артеріального тиску, спричинене ангіотензином II. Блокуючий ефект зберігається протягом 24 годин і залишається відчутним до 48 годин.

Фармакокінетика.

Всмоктування. Телмісартан швидко адсорбується, але кількість препарату, що адсорбується, неоднакова. Середня абсолютна біодоступність телміcартану становить приблизно 50 %. При застосуванні Телмілаксу з їжею зменшується площа під кривою «концентрація/час» (AUC) для телміcартану від приблизно 6 % (40 мг) до 19 % (160 мг). Через 3 години після прийому концентрація у плазмі крові стає такою ж, як і при застосуванні телмісартану без їжі.

Лінійність/нелінійність. Вважають, що незначне зменшен= ня AUC не знижує терапевтичну ефективність. Немає лінійної залежності між дозо= ю та рівнем у плазмі крові. С_max і меншою м= ірою AUC збільшуються диспропорційно при дозах вище 40 мг.

Розподіл. Телміcартан значною мірою зв’язується з протеїн= ами плазми (> 99,5 %), головним чином з альбумінами та альфа-1 кислим глікопротеїном. Середній об’= єм розподілу (V_ss) у стані рівноваги становить приблизно 500 л.

Метаболізм. Телміcартан метаболізується шляхом кон’югації до глюкуроніду вихідної сполуки. Фармакологічна активність кон’югата не встановлена.

Виведення. Телміcартан характеризується біекспоненціальною фармакокінетичною кривою з термінальним періодом напіввиведення > 20 год= ин. Максимальна концентрація в плазмі (С_max) і меншою мірою AUC зростають непропорційно до дози. Немає даних про клінічно значущу кумуляцію телміcартану при застосуванні у рекомендованих дозах. Концентрації у плазмі крові були вищі у жінок, ніж у чоловіків, без відповідного впливу на ефективність.

Після перорального (та внутрішньовенного) введе= ння телміcартан майже повністю виводиться з калом, в основному як незмінена сполука. Кумулятивна ниркова екскреція становить = < 1 % дози. Загальний кліренс плазми (Сl_tot) високий (приблиз= но 1000 мл/хв) порівняно з печінковим кровотоком (близько 1500 мл/хв).

Особливі категорії пацієнтів.

Стать. Концентрація в плазмі (С_max) та AUC у жінок приблизно в 3 та 2 рази відповідно вищі, ніж у чоловіків.

Пацієнти літнього віку. Фармакокінетика телміcартану = не відрізняється у пацієнтів літнього віку і віком до 65 років.

Пацієнти з порушенням функції нирок. У пацієнті= в з помірним до середнього та тяжким ступенем ниркової недостатності спостеріга= лося збільшення в 2 рази концентрації в плазмі крові. Однак у пацієнтів з нирков= ою недостатністю, які підлягали діалізу, спостерігалася низька концентрація в плазмі крові. Телміcартан має високу спорідненість з протеїнами плазми у пацієнтів з нирковою недостатністю та не може бути виведений діалізом. У пацієнтів з нирковою недостатністю період напіввиведення не змінюється.

Пацієнти з порушеннями функції печінки. Фармакокіне= тичні дослідження у пацієнтів з порушеннями печінки виявили зростання абсолютної біодоступності приблизно до 100 %. У пацієнтів з печінковою недостатністю період напіввиведення не змінюється.

Клінічні характеристики.

Пока= зання.

Гіпертензія.

Лікування есенціальної гіпертензії у дорослих.

Профілактика серцево-судинних захворювань.=

Зниження захворюваності на серцево-судинні хвороби у пацієнтів з:<= /o:p>

-            вираженими проявами атеротромботичного серцево-судинного захворювання (ішемічна хвороба серця, інсульт або захворювання периферичних артерій в анамнезі);

-            цукровим діабетом ІІ типу з д= іагностованим ураженням органів-мішеней.

Протипоказання.<= /i>

= -      =       Гіперчутливість до діючої речовини або до будь-якої допоміжної речовини препарату;

= -      =       вагітним або жінкам, які план= ують вагітність (див. розділи «Особливості застосування», «Застосування у період вагітності або годування груддю»);

= -      =       обструктивні захворювання жов= чних протоків;

-            тяжкі порушення функцій печін= ки.

Одночасне застосування телмісартану та аліскіре= ну пацієнтам з цукровим діабетом або порушеннями функції нирок (ШКФ < 60 мл/хв/1,73 м²) (див. розділи «Спосіб застосування та дози», «Особливості застосування», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Взаємодія з іншими лікарськими зас= обами та інші види взаємодій.

Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС)

Комбінація телмісартану та аліскірену протипока= зана для пацієнтів з цукровим діабетом та порушенням функції нирок (ШКФ < 60 мл/хв/1,73 м²) та не рекомендується для інших пацієнтів (див. ро= зділ «Протипоказання», «Особливості застосування»).

Клінічні дані показали, що подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) за допомогою комбінованого використання інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину ІІ або алі= скірену пов’язана з більш високою частотою таких побічних ефектів, як артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія і зниження ниркової функції (у тому числі гострої ниркової недостатності), у порівнянні із застосуванням одного РААС-діючого агента.

Дигоксин

При одночасному застосуванні телмісартану та дигоксину відмічалися середні зростання пікових концентрацій дигоксину в пл= азмі (на 49 %) та мінімальних концентраціях (на 20 %). На початку прийому, у разі коригування дози та припинення прийому телмісартану слід вести моніторинг рівнів дигоксину для їх підтримання у межах терапевтичного діапазону.<= /o:p>

Як і інші препарати, які пригнічують ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, телмісартан може спровокувати гіперкаліємію (див. розділ «Особливо= сті застосування»). Ризик може збільшитись у разі застосування в комбінації з іншими лікарськими засобами, які також можуть спровокувати гіперкаліємію (замінники солі, що містять калій, калійзберігаючі діуретики, інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту, антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ, нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2), гепарин, імуносупресанти (циклоспорин або такролімус) та триметопри= м).

Випадки гіперкаліємії залежать від пов’язаних з нею факторів ризику. Ри= зик зростає у разі наведених вище терапевтичних комбінацій. Особливо високим є ризик при комбінації з калійзберігаючими діуретиками та в поєднанні з замінниками солі, що містять калій. Комбінація з інгібіторами АПФ або НПЗП, наприклад, є менш ризикованою за умови чіткого дотримання застережень при застосуванні.

Супутнє застосування не рекомендується.

Калійзберігаючі діуретики або калієві добавки. Антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ, такі як телмісартан, зменшують втрату калію, спричинену діуретиками. Калійзберігаючі діуретики, наприклад спіронолактон, еплеренон, триамтерен або амілорид, харчові добавки, які міс= тять калій або калієвмісні замінники солі можуть призвести до значного зростання концентрації калію в сироватці крові. Якщо супутнє застосування показане че= рез документально підтверджену гіпокаліємію, їх необхідно приймати з обережніст= ю, часто контролюючи рівень калію в сироватці.

Літій. При одночасному застосуванні літію з інгібіторами АПФ= та з антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ, включаючи телмісартан, відзнача= лись оборотне підвищення концентрації літію у сироватці та токсичність. Якщо застосування цієї комбінації є необхідним, рекомендується ретельний контроль рівня літію у сироватці крові.

Супутнє застосування вимагає обережності.

Нестероїдні протизапальні препарати. НПЗП (тобто ацетилсаліцилова кислота в протизапальних дозах, інгібітори ЦОГ-2 та неселективні НПЗП) можуть знижувати антигіпертензивну дію антагоні= стів рецепторів ангіотензину ІІ.

У деяких пацієнтів з порушенням функції нирок (наприклад у хворих із дегідратацією або пацієнтів літнього віку з порушенням функції нирок) комбі= нований прийом антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ та засобів, що пригнічують циклооксигеназу, може призвести до подальшого погіршення функції нирок, включаючи можливу гостру ниркову недостатність, яка зазвичай є оборотною. Т= ому таку комбінацію слід застосовувати обережно, особливо пацієнтам літнього ві= ку. Пацієнти повинні отримувати адекватну кількість рідини. Необхідно зважити можливість контролю функції нирок після початку одночасного лікування і періодично після його закінчення.

В ході одного дослідження одночасне застосування телмісартану та раміпр= илу призвело до підвищення в 2,5 раза AUC_0-24та C_maxдля раміприлу та раміприлату. Клінічна значущість цього явища невідома.

Діуретики (тіазидні або петль= ові діуретики). Попереднє лікування високими дозами таких діуретиків, як фуросемід (петльовий діуретик) і гідрохлоротіазид (тіазидний діуретик), може призвест= и до дегідратації та ризику розвитку артеріальної гіпотензії на початку лікування телмісартаном.

Слід узяти до уваги при супутньому застосуванні.

Інші антигіпертензивні засоби. Здатність телмісартану знижувати артеріальний тиск може бути збільшена шляхом супутнь= ого застосування інших антигіпертензивних засобів.

З огляду на фармакологічні властивості баклофену та аміфостину можна очікувати, що ці лікарські засоби можуть підсилити гіпотензивну дію всіх антигіпертензивних засобів, включаючи телмісартан. Крім того, ортостатична гіпотензія може погіршитися внаслідок вживання алкоголю, застосування барбітуратів, наркотиків та антидепресантів.

Кортикостероїди (системне застосування). Зниження антигіпертензивного ефекту.=

=

Особливості застосування.

Під час вагітності протипоказано лікування антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ. Пацієнткам, які планують вагітність, необхідно перейти на альтернативну антигіпертензивну терапію, що має встановлений профіль безпеки для застосування під час вагітності. При встановленні вагітності лікування антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ необхідно терміново припинити та у разі необхідності почати альтернативне лікування (див. розділи «Протипоказа= ння» та «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

Печінкова недостатність. Телмілакс не можна призначати хворим з холестазом, обструктивними захворюваннями жовчних проток та тяжкою печінковою недостатністю (див. розділ «Протипоказання»), оскільки телмісартан виводиться головним чином з жовчю. У пацієнтів із цими захворюваннями зменшується печінковий кліренс телмісартану.

Телмілакс слід з обережністю застосовувати пацієнтам з печінковою недостатністю легкого та середнього ступеня.

Реноваскулярна гіпертензія. Існує підвищений ризик серйоз= ної артеріальної гіпотензії та ниркової недостатності у пацієнтів з двобічним стенозом ниркової артерії або стенозом ниркової артерії єдиної функціонуючої нирки при лікуванні препаратами, які впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему.

Ниркова недостатність та трансплантація нирки. При застосуванні Телмілаксу пацієнтам із порушеннями функції нирок рекомендуєть= ся періодично контролювати рівень калію та креатиніну у сироватці крові. Досві= ду застосування Телмілаксу пацієнтам з нещодавньою трансплантацією нирки немає= .

Зни= ження внутрішньосудинного об’єму рідини. Симптоматична гіпотензія, осо= бливо після першої дози Телмілаксу, може виникати у пацієнтів зі зниженим внутрішньосудинним об’ємом та/або рівнем натрію, що виник внаслідок інтенси= вної діуретичної терапії, дієти з обмеженням солі або діареї та блювання. Такі с= тани слід скоригувати перед прийомом Телмілаксу. Перед початком лікування препар= атом Телмілакс необхідно нормалізувати рівень натрію та/або об’єм внутрішньосуди= нної рідини.

Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи.

Існують док= ази, що супутнє застосування інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту, блокаторів рецепторів ангіотензину ІІ або аліскірену підвищує ризик гіпотен= зії, гіперкаліємії і знижує ниркову функцію (аж до гострої ниркової недостатност= і).

Тому подвій= на блокада шляхом комбінованого застосування інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину ІІ або аліскірену не рекомендуються (див. розділи <= /span>«Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та «Фармакодинаміка»).

Якщо подвій= на блокада вважається абсолютно необхідною, її слід проводити тільки під нагля= дом спеціаліста та за умови постійного ретельного моніторингу функції нирок, рі= вня електролітів і артеріального тиску.

Інгібітори = АПФ і блокатори рецепторів ангіотензину ІІ не слід застосовувати одночасно пацієнтам з діабетичною нефропатією.

Інші стани, що потребують стимуляції ренін-ангіотензин-альдостеронової системи.

У пацієнтів, судинний тонус яких та функція нир= ок залежать головним чином від активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (таких як пацієнти з тяжкою застійною серцевою недостатністю або вираженою хворобою нирок, включаючи стеноз ниркової артерії), прийом Телміл= аксуз іншими лікарськими засобами, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, може спричиняти гостру гіпотензію, гіперазотемію, олігурію, зрідка –гостру ниркову недостатність (див. розділ «Побічні реакції»).

Первинний альдостеронізм. Зазвичай пацієнти з первинним альдостеронізмом не реагують на антигіпертензивні препарати, що діють шляхом блокади ренін-ангіотензинової системи. Тому призначення телміcартану їм не рекомендується.

Стеноз аортального та мітрального клапанів, обструктивна гіпертрофічна кардіоміопатія. Як і при призначенні інших вазодилататорів, слі= д з обережністю призначати препарат пацієнтам з діагностованим аортальним або мітральним стенозом або обструктивною гіпертрофічною кардіоміопатією.<= /o:p>

Пацієнти, які лікуються інсуліном або антидіабетичними лікарськими засобами.

Під час лікування телмісартаном у таких пацієнт= ів може розвинутися гіпоглікемія. У таких пацієнтів слід контролювати рівень глюкози в крові, а також це слід враховувати при корекції дози інсуліну або антидіабетичних лікарських засобів.

У пацієнтів, хворих на цукровий діабет, з кардіоваскулярними ризиками (пацієнти, хворі на цукровий діабет, з супутніми захворюваннями коронарних артерій) ризик розви= тку інфаркту міокарда з летальним наслідком і раптового кардіоваскулярного летального наслідку може бути вищим при лікуванні антигіпертензивними препаратами, такими як антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ та інгібітори АПФ. У пацієнтів, хворих на цукровий діабет, перебіг супутніх захворювань к= оронарних артерій може бути безсимптомним і тому вони можуть бути недіагностованими. Пацієнтів, хворих на цукровий діабет, слід ретельно обстежити, наприклад, стресовим тестуванням, щоб виявити та лікувати супутні захворювання коронар= них артерій до того, як призначити препарат.

Гіперкаліємія. Застосування лікарських засобів, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, може викликати гіперкаліємію.~~<= o:p>~~

У хворих літнього віку, пацієнтів з нирковою недостатністю, хворих на діабет, у пацієнтів, які одночасно отримують інші лікарські засоби, що можу= ть підвищувати рівень калію, та/або у хворих із супутніми захворюваннями гіперкаліємія може призвести до летального наслідку.

Перед розглядом питання про одночасне застосування лікарських засобів, які при= гнічують ренін-ангіотензинову систему, необхідно зважити співвідношення користі та ризику.

Основні фактори ризику розвитку гіперкаліємії, які слід взяти до уваги:=

-    цукровий діабет, ниркова недостатність, вік понад 70 років;

-    комбінована терапія з одним= чи кількома іншими препаратами, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систем= у, та/або харчовими добавками, які містять калій. До препаратів або терапевтич= них груп лікарських засобів, які можуть спровокувати гіперкаліємію, належать замінники солі, що містять калій, калійзберігаючі діуретики, інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту, антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ, нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2), гепарин, імуносупресанти (циклоспорин або такролімус) та триметопри= м;

-    інтеркурентні прояви, особл= иво дегідратація, гостра серцева декомпенсація, метаболічний ацидоз, погіршення функції нирок, різке погіршення стану нирок (наприклад інфекційні захворювання), клітинний лізис (наприклад гостра ішемія кінцівок, рабдоміол= із, обширна травма).

Хворим гру= пи ризику необхідно проходити ретельний контроль сироваткової концентрації кал= ію (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).=

Етнічні відмінності. Як і всі інші антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ, телмісартан є явно менш ефективним = для зниження артеріального тиску у хворих негроїдної раси, ніж у представників інших рас. Можливо, це пояснюється більшим поширенням низьких ренінових ста= нів у пацієнтів негроїдної раси, які страждають на артеріальну гіпертензію.

Інші. Як і при застосуванні будь-яких інших антигіпертензивних засобів, надмі= рне зниження артеріального тиску у пацієнтів з ішемічною хворобою серця або ішемічною кардіопатією може призвести до інфаркту міокарда або інсульту.

Застосуван= ня у період вагітності або годування груддю.

Вагітність.

Лікарський засіб протипоказано застосовувати вагітним або жінкам, які планують завагітніти. Якщо під час лікування цим засобом підтверджується вагітність, його застосування необхідно негайно припинити і, якщо необхідно, замінити іншим лікарським засобом, дозволеним = до застосування у вагітних.

Як відомо, застосування антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ протягом ІІ та ІІІ триместрів вагітності спричиняє фетотоксичність у людини (порушення функції нирок, олігогідрамніоз, затримка формування кісток черепа) і неонатальну токсичність (ниркова недостатність, гіпотонія, гіперкаліємія). Якщо застосування антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ почали з другого триместру вагітності, рекомендується прове= сти ультразвукове обстеження функції нирок і кісток черепа плода. Стан немовлят, матері яких приймали антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ, необхідно рете= льно контролювати на наявність артеріальної гіпотензії (див. розділи «Протипоказ= ання» та «Особливості застосування»).

Годування груддю.

Через відсутність інформації щодо застосування препар= ату Телмілакс у період годування груддю цей препарат не рекомендований для застосування жінкам, які годують груддю. Перевага надається альтернативному лікуванню з краще вивченим профілем безпеки, особливо при годуванні груддю новонародженого або недоношеної дитини.

Фертильність.

У ході доклінічних досліджень не виявлено впливу препарату Телмілакс на фертильність чоловіків та жінок.

Здатність впливати на швидкість ре= акції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

При керуванні автомобілем та іншими механічними пристроями необхідно брати до уваги можливість виникнення запаморочення або гіперсомнії.

Спосіб застосування та дози.<= /o:p>

Лікування артеріальної гіпертензії.

Звичайна ефективна доза телмісартану становить 40 мг на добу. Деяким пацієнтам може бути достатня добова доза телмісартану 20 мг. У разі якщо артеріальний тиск не знижується до бажаного значення, дозу телміcартану можна підвищити до 80 мг= 1 раз на добу. Альтернативно телміcартан можна призначати в комбінації з тіазидними діуретиками, такими як гідрохлоротіазид, які мають додатковий еф= ект щодо зниження артеріального тиску при застосуванні з телмісартаном. При вирішенні питання щодо підвищення дози слід мати на увазі, що максимальний гіпотензивний ефект досягається через 4–8 тижнів від початку лікування.

Профілактика серцево-судинних захворювань.

Рекомендована доза становить = 80 мг один раз на добу. Ефективність телмісартану у дозах менше 80 мг при профілактиці серцево-судинних захворювань невідома.<= /o:p>

Розпочинаючи лікування телмісартаном з метою зниження серцево-судинних захворювань, рекомендується проводити ретельний контроль артеріального тиску і у разі потреби коригувати дозу препаратів, які знижують артеріальний тиск.

Особливі групи пацієнтів

Порушення функції нирок. Досвід лікування хворих з нирковою недостатністю або хворих, які перебувають на гемодіалізі, обмежени= й. Таким хворим рекомендується починати лікування з найнижчої початкової дози телмісартану 20 мг (див. розділ «Особливості застосування»). Для хворих з нирковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості потреби в корекції дози немає.

Протипоказане одночасне застосування телмісарта= ну та аліскірену пацієнтам з цукровим діабетом або порушеннями функції нирок (= ШКФ < 60 мл/хв/1,73 м²) (див. розділ «Протипоказання»).

Порушення функції печінки. Телмілакс протипоказаний пацієнтам із тяжкими порушеннями функції печінки.

Для пацієнтів із легкими або помірними порушенн= ями функції печінки добова доза телмісартану не повинна перевищувати 40 мг 1 ра= з на добу (див. розділ «Особливості застосування»).

Пацієнти літнього віку. Корекція дози не потрібна.

Спосіб застосування.

Телмілакс приймають 1 раз на добу перорально з достатньою кількістю рід= ини незалежно від вживання їжі.

Таблетки слід зберігати в запаяному блістері для захисту від вологи. Таблетки необхідно виймати з блістера безпосередньо перед застосуванням.

Діти.
Безпека та ефективність застосування препара= ту Телмілакс дітям (віком до 18 років) не досліджувалися.

Передозування.

Інформація про передозування препарату обмежена= .

Симптоми. Найбільш вираженими симптомами передозування телмісартану були гіпотен= зія і тахікардія; також повідомлялося про брадикардію, запаморочення, підвищення концентрації креатиніну в сироватці крові та гостру ниркову недостатність.<= o:p>

Терапія. Телміcартан не видаляється з організму гемодіалізом. Пацієнти повинні перебувати під пильним контролем і отримувати симптоматичну та підтримуючу терапію. Лікування залежить від часу, що пройшов після передозування, та тяжкості симптомів. Рекомендується викликати блювання та/або зробити промив= ання шлунка. При лікуванні передозування можна застосовувати активоване вугілля. Необхідно часто перевіряти рівень електролітів та креатиніну в сироватці. П= ри виникненні артеріальної гіпотензії пацієнта слід покласти на спину та надати допомогу, спрямовану на швидке поповнення об’єму рідини та солі в організмі= .

Побічні реакції.=

Серйозні побічні явища, що включають анафілакти= чну реакцію та ангіоневротичний набряк, можливі в поодиноких випадках (від X= 05; 1/10000 до <1/1000), а також спостерігалася гостра ниркова недостатність= .

Загальна частота побічних реакцій у пацієнтів з артеріальною гіпертензією в ході контрольованих клінічних випробувань при прийомі телмісартану зазвичай була зіставною з такою при прийомі плацебо (4= 1,4 % порівняно з 43,9 %). Частота побічних реакцій не залежала від дози, не по= в’язана зі статтю пацієнта, його віком або расою. Профіль безпеки телмісартану у пацієнтів, яким застосовували препарат д= ля профілактики серцево-судинних захворювань, відповідав профілю безпеки, отриманому при лікуванні пацієнтів з артеріальною гіпертензією.

Зазначені нижче побічні реакц= ії на препарат наведено на підставі результатів контрольованих клінічних досліджень за участю пацієнтів з гіпертензією та постмаркетингових звітів. = Цей перелік також охоплює серйозні побічні реакції та побічні реакції, що призв= ели до припинення застосування препарату у ході трьох довгострокових клінічних досліджень за участю 21642 пацієнтів, які отримували телмісартан для профілактики серцево-судинних захворювань протягом шести років. =

Побічні реакції зазначаються відповідно до їх частоти: дуже часто (³1/10); часто = (від 1/100 до <1/10); нечасто (від 1/1000 до <1/100); рідко (від 1/10000 до <1/1000); дуже рідко (<1/10000).

У кожній групі побічні реакції представлені в порядку зменшення ступеня тяжкості.

Інфекційні захворювання та інвазії:

нечасто – інфекційні захворювання сечових шляхів (включаючи цистит), інфекції вер= хніх дихальних шляхів (включаючи фарингіт і синусит);

рідко – сепсис, у т.ч. з летальним наслідком^=
1.

З боку системи крові та лімфатичної системи:

нечасто – анемія;

рідко – еозинофілія, тромбоцитопенія.

З боку імунної системи:

рідко – анафілактична реакція, гіперчутливість.

Порушення обміну речовин:

нечасто – гіперкаліємія;

рідко – гіпоглікемі= я (у хворих на цукровий діабет).

Психічні розлади:

нечасто – безсоння, депресія;

рідко – занепокоєні= сть.

З боку нервової системи:

нечасто – синкопе;

рідко – сонливість.=

З боку органів зору:

рідко – порушення з= ору.

З боку органів слуху, вестибулярного апарату:

нечасто – вертиго.=

З боку серця:

нечасто – брадикардія;

рідко – тахікардія.=

З боку судин:

нечасто – артеріальна гіпотензія², ортостатична гіпотензія.
З боку дихальної системи, органів грудної клітки = та середостіння:

нечасто – диспное, кашель= ;

дуже рідко – інтерстиціальна хвороба легень⁴.

З боку травного тракту:

нечасто – абдомінальний біль, діарея, диспепсія, метеоризм, блювання;<= /span>

рідко – сухість у р= оті, дискомфорт у ділянці шлунка, дисгевзія.

Гепатобіліарні порушення:

рідко – порушення функції печінки/печінкові розлади³.

З боку шкіри і підшкірної клітковини:

нечасто – свербіж, посилене потовиділення, висипання;

рідко – ангіоневрот= ичний набряк (у т.ч. з летальним наслідком), екзема, еритема, кропив’янка, медикаментозний дерматит, токсичний дерматит.

З боку опорно-рухової системи= та сполучної тканини:

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-= language: UK;layout-grid-mode:line'>нечасто – біль у спині (наприклад = іш= іас), = судоми м’= язів, міалгія;

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-= language: UK;layout-grid-mode:line'>рідко – артралгія, біль у кінцівках, = біль у сухожиллі (симптоми, подібні до тендиніту).

З боку сечовидільної системи:

нечасто – порушення функції нирок, включаючи гостру ниркову недостатність.

Загальні порушення:

нечасто – біль у грудях, астенія (слабкість);

рідко – симптоми, подібні до грипу.

Лабораторні дані:

нечасто – підвищення креатиніну в крові;

рідко – зниження рі= вня гемоглобіну, підвищення сечової кислоти в крові, підвищення печінкових ензи= мів, підвищення рівня креатинфосфокінази у крові.

^{1, 2, 3, 4} Див. розділ «Побічні реакції. Опис окремих побічних реакцій».

Опис окремих побічних реакцій

Сепсис= . У дослідженні PRoFESS у пацієнтів, які приймали телмісартан, спостерігався вищий рівень випадків сепсису, ніж у тих, хто отримував плаце= бо. Це може бути як випадковістю, так і ознакою процесу, суть якого наразі невідома.

Гіпотензія. Ця побічні реакція спостерігалася часто у пацієнтів з контрольованим артеріальним тиском, які лікувалися телмісартаном для зниження серцево-суди= нних захворювань додатково до стандартної терапії.

Порушення фун= кції печінки/печінкові розлади. За постмаркетинговими даними, більшість випадків порушень функції печінки/печінкові розлади спостерігались у пацієнтів японс= ької національності. Пацієнти японської національності більш схильні до цих побі= чних реакцій.

Інтерстиціаль= на хвороба легень. Випадки інтерстиціальної хвороби легень спостерігал= ися тимчасово при застосуванні телмісартану у період постмаркетингових спостережень. Однак причинний взаємозв’язок не був встановлений.=

Терм= ін придатності. = 3 роки.

Умови зберігання.

Зберігати в оригін= альній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати у недост= упному для дітей місці.

Упаковк= а.

По 14 таблеток у блістері, по 2 блістери у пачці з картону.

&n= bsp;

Категор= ія відпуску. За рецептом.

Виробник.

ЛАБОРАТОРІОС ЛІКОНСА, С.А.=

LABORATORIOS LICONSA, S.A.=

Місцезнаходження виробника та його= адреса місця провадження діяльності.

Авда. Міралькампо, 7, Пол. Інд. Міралькампо, Асукека-де-Енарес, 1920= 0, Гвадалахара, Іспанія

Avda. Miralcampo, 7, Pol. Ind. Miralcampo, Azuqueca de Henares, 1920= 0, Guadalajara, Spain

Заявник.

М. БІОТЕК ЛІМІТЕД<= o:p>

M.= BIOTECH LIMITED

=

Місцезнаходження заявника.<= o:p>

Гледстоун Хауз, 77-79 Хай Стр= іт, Егам ТВ20 9ГИ, Суррей, Велика Британія

Gladstone House, 77-79 High = Street, Egham TW20 9HY, Surrey, United Kingdom