ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

Максітран^®

(Maxitran)

Склад:=

дію= ча речовина: tranexamic acid;

1 мл розчину для ін’єкцій містить транексамової кислоти 100 мг;<= /span>

допоміжна речовина= : вода для і= н’єкцій.<= /span>

Лікарська форма. Розчин для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий безбарвний розчин.<= /span>

Фармакотера= певтична група.

Антигеморагічні засоби. Інгібітори фібринолізу. Амінокислоти. Транексам= ова кислота. Код АТХ B02A A02.

Фармакологi= чнi властивості.

Фармакодинаміка.

Транексамо= ва кислота чинить антигеморагічну дію шляхом інгібування фібринолітичних властивостей плазміну. Відбувається формування комплексу з участю транексам= ової кислоти та плазміногену; транексамова кислота зв’язується з плазміногеном п= ри перетворенні з участю плазміну. Дія комплексу транексамової кислоти і плазм= іну на активність фібрину нижча, ніж дія тільки одного плазміну. Дані досліджен= ь іn vitro показали, що високі дози транексамової кислоти зменшували показни= ки активності вказаного комплексу.

Педіатрична популяція (діти віком від 1 року).

У науковій літературі описано 12 досліджень ефективності у дитячій кардіохірургії, із залученням 1073 дітей; з них 631 пацієнт отримував транексамову кислоту. Ст= ан більшості з них оцінювали порівняно з контрольною групою плацебо. Досліджув= ана популяція була гетерогенна стосовно віку, типу хірургічного втручання, дозування. Результати дослідження застосування транексамової кислоти свідча= ть про зниження втрати крові і зниження потреби застосування препаратів крові у педіатричній кардіохірургії при використанні штучного кровообігу/ШК/(кардіо= пульмональний штучний кровообіг) під час операцій з високим ризиком кровотечі, особливо в «ціанотичних» (із суттєвим порушенням кровообігу) пацієнтів або пацієнтів, = яким проводять повторну операцію. Як було встановлено, найбільш адаптований режим дозування може бути таким:

<= span style=3D'mso-list:Ignore'>-&nb= sp; перше введення (навантажуваль= на доза) – болюсна інфузія 10 мг/кг, вводиться у період після початкового нарк= озу і до розрізу шкіри;

- = безперервне введення шляхом інфузії 10 мг/кг/год або ін’єкційне введення в адаптер насоса штучного кровообігу у дозі, яка скоригована для процедури вказаного хірургічного втручання або у дозі, розрахованій відповідно до маси тіла пацієнтів – 10 мг/кг, або введення в адаптер насоса штучного кровообігу та заключна ін’єкція у дозі 10 мг/кг наприкінці хірургічного втручання із застосуванням ШК.

Деякі дані дають змогу припустити, що безперервна інфузія є більш прийнятною, оскільки вона підтримуватиме терапевтичну концентрацію у плазмі крові протягом опера= ції. Не було проведено ніяких специфічних досліджень співвідношення доза/ефект а= бо фармакокінетичних досліджень з участю дітей.

Фармакокінетика.

Абсорбція= .

Пікова концентрація транексамової кислоти у плазмі кро= ві швидко досягається після короткотермінової внутрішньовенної інфузії, після = чого показники концентрації у плазмі крові починають знижуватися мультиекспоненц= ійно.

Розподіл.

За терапевтичних рівнів у плазмі крові показник зв’язування транексамової кисл= оти з білками плазми становить близько 3 %; як вважається, показники зв’язування повністю пояснюються зв’язуванням з плазміногеном. Транексамова кислота не зв’язується з сироватковим альбуміном. Початковий об’єм розподілу приблизно становить від 9 л до 12 л.

Транексамо= ва кислота проникає через плаценту. Після внутрішньовенної ін’єкції 10 мг/кг у вагітних жінок концентрація транексамової кислоти у сироватці крові знаходи= ться в діапазоні 10–53 мкг/мл, тоді як концентрація у пуповинній крові – в діапазоні 4–31 мкг/мл. Транексамова кислота швидко проникає у суглобову рідину і тканини синовіальної оболонки. Після внутрішньовенної ін’єкції 10 мг/кг у пацієнтів, які перенесли операції на коліні, показники концентрації у суглобовій рідині були подібні до таких у сироватці крові. Показники концентрації транексамової кислоти в ряді інших тканин та рідин співвідносн= і з показниками, що спостерігаються в крові (у грудному молоці – сота частка, у спинномозковій рідині – одна десята, у водянистій волозі ока – одна десята). Транексамова кислота була виявлена у спермі, де вона інгібує фібринолітичну активність, але практично не впливає на міграцію (рухливість) сперматозоїді= в.

Виведення.

Лікарський засіб виділяється в основному з сечею у вигляді незміненої сполуки. Уринарна екскреція через механізм клубочкової фільтрації є основним шляхом елімінаці= ї. Нирковий кліренс практично еквівалентний плазмовому кліренсу (від 110 мл/хв= до 116 мл/хв). Близько 90 % транексамової кислоти виводиться протягом перших 24 годин після внутрішньовенного введення дози 10 мг/кг маси тіла. Період напіввиведення транексамової кислоти становить близько 3 годин.<= /span>

Особливі групи пацієнтів.

Плазмова концентрація збільшується у пацієнтів з нирковою недостатністю. З участю ді= тей не було проведено ніяких специфічних фармакокінетичних досліджень.=

Клінічні характеристики.=

Показання.

Кровотеча = або ризик кровотечі при посиленні фібринолізу, як генералізованого, так і місце= вого, у дорослих= і дітей віком від 1 року.

Специфічні показання включают= ь:

- = &nb= sp; = &nb= sp; = &nb= sp; = &nb= sp; кровотечі, зумовлені підвищен= им загальним або місцевим фібринолізом, такі як:

- = &nb= sp; = &nb= sp; = &nb= sp; = &nb= sp; менорагія і метрорагія;<= /o:p>

- = &nb= sp; = &nb= sp; = &nb= sp; = &nb= sp; шлунково-кишкові кровотечі;

- = геморагічні розлади сечовивід= ного тракту, що виникли у зв’язку з хірургічним втручанням на передміхуровій зал= озі або внаслідок оперативного втручання чи процедур на сечовивідних шляхах;

- = отоларингологічні (видалення аденоїдів, тонзилектомія) та стоматологічні (видалення зубів) оперативні втручання;

- = &nb= sp; = &nb= sp; = &nb= sp; = &nb= sp; гінекологічні операції або ускладнення в акушерській практиці;

- = &nb= sp; = &nb= sp; = &nb= sp; = &nb= sp; торакальні, абдомінальні та і= нші великі хірургічні оперативні втручання, наприклад, серцево-судинна хірургія= ;

- = &nb= sp; = &nb= sp; = &nb= sp; = &nb= sp; контроль крововиливів у зв’яз= ку з введенням фібринолітичного лікарського засобу.

<= /b>

Протипоказання.

Підвищена чутливість до активної речовини або будь-якого з компонентів препарату. Гос= трий венозний або артеріальний тромбоз. Фібринолітичні стани з гострою тяжкою кровотечею через введення коагулопатичних засобів (антикоагулянтів), за винятком препаратів, які переважно здійснюють активацію фібринолітичної системи. Тяжка ниркова недостатність (існує ризик накопичення лікарського засобу). Судоми в анамнезі. Інтратекальне і внутрішньошлуночкове ін’єкційне введення, інтрацеребральне введення (ризик набряку мозку з подальшим розвит= ком судом).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.<= /i>=

Дослідження взаємодії лікарських засобів не проводили. Паралельний (одночасний) прийом антикоагулянтів повинен відбуватися під суворим наглядом лікаря, що має дос= від у цьому напрямку терапії. Лікарські препарати, що діють на гемостаз, слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які отримали лікування із застосуван= ням транексамової кислоти. У таких випадках існує ризик тромбоутворення, наприк= лад, при застосуванні естрогенів. Крім того, антифібринолітична дія препарату мо= же бути антагонізована при застосуванні тромболітиків. При внутрішньовенному краплинному введенні можна додавати гепарини.<= /span>

Особливості застосування.=

Слід суворо дотримуватися зазначених показань та способу застосування:

-   &nb= sp; внутрішньов= енні ін’єкції слід робити дуже повільно;

-   &nb= sp; транексамову кислоту не можна вводити внутрішньом’язово.=

Судоми: у пацієнтів були зареєстровані випадки судом, пов’язані з лікуванням транексамовою кислотою. Під час операцій аортокорона= рного шунтування (АКШ) більшість із вказаних випадків були зареєстровані після внутрішньовенного введення транексамової кислоти у високих дозах. У разі застосування рекомендованих низьких доз транексамової кислоти частота післяопераційних судом була такою ж, як у пацієнтів, які не застосовували ц= ей лікарський засіб.

Порушення зору: має бути приділена увага можливим офтальмологі= чним ускладненням, включаючи порушення зору, погіршення зору, порушення колірного зору. У вказаних випадках лікування слід припинити. При безперервному трива= лому застосуванні транексамової кислоти (ін’єкції) мають бути призначені регуляр= ні офтальмологічні обстеження (у тому числі перевірка гостроти зору, колірного зору, очного дна, поля зору і т. д.). У разі наявності та при виникненні патологічних офтальмологічних змін, пов’язаних зокрема із захворюваннями сітківки, після відповідної консультації фахівця лікар повинен вирішити пит= ання про необхідність та можливість довгострокового застосування транексамової кислоти (ін’єкції) в кожному окремому випадку індивідуально.

Гематурія: у випадку гематурії із залученням верхніх сечо= вих шляхів може виникнути небезпека обструкції уретри.

Тромбоемболічні ускладнення: перед призначенням транексам= ової кислоти слід розглянути фактори ризику тромбоемболічних ускладнень. Пацієнт= ам з наявністю в анамнезі тромбоемболічних захворювань та хворим, у яких за дани= ми сімейного анамнезу є ризик тромбоемболічних ускладнень (пацієнти з високим ризиком тромбофілії), транексамову кислоту (розчин для ін’єкцій) слід вводити тільки у випадках, коли є прямі                       життєві показання, = при цьому лікування слід розпочинати після консультації фахівця, який має досві= д у гемостазіології, і проводити під суворим наглядом лікаря.=

Через наявність підвищеного ризику розвитку тромбозу транексамову кислоту слід призначати з обережністю пацієнтам, які отримують пероральні контрацептиви.

Дисемінована внутрішньосудинна коагуляція (ДВК): пацієнти з синдромом ДВК зазвичай не повинні одержувати лікування із застосуванням транексамової кислоти. Якщо є необхідність у застосуванні транексамової кислоти, вона має бути призначена винятково у разі наявності переважної активації фібринолітичної системи з гострою тяжкою кровотечею. Встановлено,= що характерний гематологічний профіль при цих станах наближається до такого: зменшується час формування еуглобулінового згустку; спостерігається подовже= ний протромбіновий час; наявні зниження рівня у плазмі фібриногену, факторів V = і VIII, плазміногену фібринолізину і α-2 макроглобуліну; нормальні плазмові рі= вні Р і Р – комплексу; тобто фактори II (протромбін), VIII і X; підвищені рівні= у плазмі крові продуктів розпаду фібриногену; нормальний рівень тромбоцитів. Вищенаведене передбачає, що у разі наявності основного хворобливого стану не можуть самі по собі змінитися різні елементи в цьому профілі. У таких гостр= их випадках для зупинки кровотечі разова доза 1 г транексамової кислоти часто є достатньою. Можливість застосування транексамової кислоти при синдромі ДВК у пацієнта слід розглядати тільки тоді, коли наявні відповідна гематологічна лабораторна база та накопичений клінічний досвід.

Застосуванн= я у період вагітності або годування груддю.=

Жінкам репродуктивного віку п= ід час лікування слід застосовувати ефективні засоби контрацепції.<= /span>

Клінічних даних щодо застосув= ання транексамової кислоти вагітним жінкам недостатньо.

Протягом I триместру вагітнос= ті в якості запобіжного заходу призначення транексамової кислоти не рекомендуєть= ся.

Є тільки обмежені клінічні да= ні щодо застосування транексамової кислоти при різних клінічних геморагічних станах під час II і III триместру вагітності, за якими неможливо ідентифіку= вати шкідливий вплив на плід. Транексамову кислоту застосовувати у період вагітн= ості можливо тільки у тому випадку, якщо очікувана терапевтична користь виправдо= вує потенційний ризик.

Транексамова кислота проникає= у материнське молоко. Таким чином, грудне годування не рекомендується.

Відсутні клінічні дані про вп= лив транексамової кислоти на фертильність.

<= /p>
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Дослідження з оцінки впливу на здатність керувати автотранспортом або іншими механізмами відсутні.

=

Спосіб застосування та дози.

Максітран<= sup>® вводити внутрішньовенно (краплинно, струминно).

Дорослі.

При генералізованому фібринол= ізі транексамову кислоту вводити внутрішньовенно, повільно, у дозі 1 г (2 ампул= и по 5 мл) або 15 мг/кг маси тіла кожні 6–8 годин, швидкість введення – 1 мл/хв.=

При місцевому фібринолізі рекомендується застосовувати препарат, починаючи з дози             500 мг (1 ампула по 5 мл) до = 1 г (2 ампули по 5 мл) внутрішньовенно, повільно (приблизно 1 мл/хв) 2–3 рази на д= обу.

Дозування для пацієнтів з порушенням функції нирок.

У разі ниркової недостатності застосування транексамової кислоти протипоказане пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю. Для пацієнтів, які мають легку або помірну ниркову недостатність, дозування транексамової кислоти потрібно зменшити відповідно= до показників рівня сироваткового креатиніну:

Сироватковий креатинін

Доза (внутрішньовенно)

Введення

мкмоль/л

мг/10 мл

120–249

1,35–2,82

10 мг/кг

Кожні 12 годин

250–500

2,82–5,65

10 мг/кг

Кожні 24 години

> 500

> 5,65

5 мг/кг

Кожні 24 години

Дозування для пацієнтів з порушенням функції печінки.

Пацієнтам з порушеннями функції печінки корекція дози не потрібна.

Застосування дітям.

Дітям віком від 1 року застос= овувати за показаннями (див. розділ «Показа= ння»), дозування – близько 20 мг/кг/добу. Однак дані з ефективності, безпеки, щодо особливостей дозування при застосув= анні дітям за вказаними показаннями обмежені.

Аспекти ефективності, особливості дозування і безпеки застосування транексамової кислоти дітям, які перенесли операції на серці, не були досліджені в повному обсязі.

Застосування пацієнтам літнього віку.

Зазвичай корекція дози не потрібна, якщо немає ознак ниркової недостатності.

Спосіб застосування.

Введення м= ає суворо обмежений режим – повільне внутрішньовенне введення (ін’єкція/інфузі= я).

Транексамо= ву кислоту не слід вводити внутрішньом’язово.

Внутрішньовенна ін’єкція: транексамову кис= лоту потрібно вводити шляхом повільної болюсної ін’єкції протягом щонайменше 5 хвилин.

Внутрішньовенна інфузія: транексамову кис= лоту потрібно змішувати безпосередньо з такими розчинами для ін’єкцій/інфузій: н= атрію хлорид 0,9 %, розчин для ін’єкцій; розчин для ін’єкцій Рінгера; декстроза, розчин для ін’єкцій, 5 %; декстрин-40 у розчині декстрози для ін’єкцій (5 %= ) і декстрин-40 у розчині натрію хлориду 0,9 % для ін’єкцій; амінокислотний розчин.<= /p>

Діти.<= /o:p>

Максимальна разова доза для д= ітей віком від 1 року – 10 мг/кг маси тіла. Максимальна добова доза становить 20 мг/кг маси тіла.

Передозуван= ня.

Випадки передозування не спостерігалися.

Симптоми передозування можуть включати запаморочення, головний біль, гіпотензію і судоми (конвульсії). Та= кож було показано, що судоми, як правило, мають місце при більш високій частоті введення та характерні при збільшенні дози.

Лікування передозування симптоматичне.

Побічні реакції.

Нижче зазначені побічні реакц= ії, систематизовані відповідно до класифікатора MedDRA (основні класи систем органів). У межах кожного класу систем органів побічні реакції упорядковані= за частотою. У кожній групі за частотою побічні реакції представлено у порядку зменшення проявів. Частоту було визначено таким чином: дуже часто (><= /u> 1/10); часто (> 1/100 до < 1/10); нечасто (> 1/1000 = до < 1/100), частота невідома (не можна оцінити за наявними даними).

Клас MedDRA

(системи та органи)

Частота

Небажані ефекти

З боку шкіри та підшкірної тканини

Нечасто

Алергічні дерматити.

З боку шлунково-кишкового тракту<= /i>

Часто

Діарея, блювання, нудота.

З боку нервової системи

Частота невідом= а

Судоми, зокрема у разі неправильного застосування.

З боку органів зору

Частота невідом= а

Порушення зору, включаючи порушення колірного зору.=

З боку системи крові та лімфатичної системи

Частота невідом= а

Нездужання, спричинене гіпотонією, з втратою свідомості або без (як правило, після занадто швидкої внутрішньовенної ін’єкції, як виняток – пі= сля перорального прийому).

Артеріальна або венозна тромбоемболія на будь-яких ділянках.

З боку імунної системи

Частота невідома

Реакції гіперчутливості, включаючи реакції анафілактичного типу.

Термін придатності.

2 роки.

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці при температу= рі не вище 25 °С. Не заморожувати. Зберігати у недоступному для дітей місці.

<= /b>

Несумісність.

Транексамову кислоту для ін’єкцій не можна дода= вати до крові для переливання або до ін’єкційних розчинів, що містять лікарські засоби групи пеніцилінів.

Упаковка.

По 5 мл в ампулах, по 5 ампул (5×1) у касеті у пачці з картону.

Або по 5 мл в ампулах, по 10 ампул (5×2= ) у касетах у пачці з картону.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

Приватне акціонерне товариство «Лекхім-Харків» (відповідальний за виробництво та контроль/випробування серії, не включаючи випуск серії).

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА «МІКРОХІМ» (відповідальний за випуск серії, не включаючи контроль/випробування серії).

Місцезнаход= ження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Україна, 61= 115, Харківська обл., місто Харків, вулиця Северина Потоцького, будинок 36 (Прив= атне акціонерне товариство «Лекхім-Харків»).

=

Україна, 93= 000, Луганська обл., м. Рубіжне, вул. Леніна, буд. 33 (ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА «МІКРОХІМ»).

Заявник.

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА «МІКРОХІМ».

= ;

Місцезнахо= дження заявника.

Україна, 93000, Луганська обл., м. Рубіжне, вул. Леніна, буд. 33.

Повідомити про небажане явище= при застосуванні лікарського засобу можна за телефоном: + 38 (050) 309-83-54 (цілодобово).

Сироватковий креатинін	Доза (внутрішньовенно)	Введення
мкмоль/л	мг/10 мл
120–249	1,35–2,82	10 мг/кг	Кожні 12 годин
250–500	2,82–5,65	10 мг/кг	Кожні 24 години
> 500	> 5,65	5 мг/кг	Кожні 24 години

Клас MedDRA (системи та органи)	Частота	Небажані ефекти
З боку шкіри та підшкірної тканини	Нечасто	Алергічні дерматити.
З боку шлунково-кишкового тракту<= /i>	Часто	Діарея, блювання, нудота.
З боку нервової системи	Частота невідом= а	Судоми, зокрема у разі неправильного застосування.
З боку органів зору	Частота невідом= а	Порушення зору, включаючи порушення колірного зору.=
З боку системи крові та лімфатичної системи	Частота невідом= а	Нездужання, спричинене гіпотонією, з втратою свідомості або без (як правило, після занадто швидкої внутрішньовенної ін’єкції, як виняток – пі= сля перорального прийому). Артеріальна або венозна тромбоемболія на будь-яких ділянках.
З боку імунної системи	Частота невідома	Реакції гіперчутливості, включаючи реакції анафілактичного типу.