ІНСТРУКЦІ&= #1071;

&#= 1076;ля медичного застосуванl= 5;я лікарськогl= 6; засобу

ОЛФРЕКС=

(OLFREX)

Склад:

діюча речовина: оланзапін;<= /o:p>

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить оl= 3;анзапіну 5 мг або 10 мг;

допоміжні речовини: лакто= 079;и моногідрат, гідроксипрl= 6;пілцелюлоз= 072;, кросповідоl= 5;, целюлоза мікрокристk= 2;лічна, магнію стеарат, покриття Opadry AMB White OY-B-28920*;

*склад покриття Opadry AMB= White OY<= span lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK'>-B-28920: спирт полівінілоk= 4;ий, титану діоксид (Е 171), тальк, лецитин, ксантанова камедь.

Лі= карська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.=

Основні фізико-хімі = 95;ні властивостo= 0;:

5 мг та 10 мг: овальні таблетки, вкриті плівковою оболонкою, білого кольору.

Фа= рмакотерапk= 7;втична група. Ант&= #1080;психотичні засоби. = Код АТХ N= 05A H03.

Фа= рмакологічl= 5;і властивостo= 0;.

Фармакодин&= #1072;міка.

Оланзап= ;ін є антипсихотl= 0;чним, антиманіакk= 2;льним лікарським засобом та лікарським = 79;асобом, який стабілізує настрій, із широким спектром фармакологo= 0;чної дії, що зумов&#= 1083;ено впливом на різні рецептори. Виявлено зв’язуваннn= 3; з серотоніноk= 4;ими рецепторамl= 0; 5 НТ_2А/2С, 5 НТ₃, 5 НТ₆, допаміновиl= 4;и рецепторамl= 0; D₁, = D₂, = D₃, = D₄, = D₅, мускариновl= 0;ми рецепторамl= 0; М₁-М₅, адренергічl= 5;им рецептором a₁ і гістаміновl= 0;м Н₁-рецептор= ;ом. У ході досліджень поведінки тварин, яким вводили оланзапін, виявлено антагонізм оланзапіну як до серотоніноk= 4;их рецепторів 5НТ, так і до допаміновиm= 3; і холінергі = 95;них. Оланзапін має вищий рівень зв’язуваннn= 3; з рецепторамl= 0; серотоніну 5НТ₂, ніж з рецепторамl= 0; допаміну D₂, та у моделях як = in = vitro, так і in vivo. Електрофізo= 0;ологічні дослідженнn= 3; показали, що оланзапін селективно зменшує збу = 76;ливість мезолімбічl= 5;их (А10) допамінергo= 0;чних нейронів, виявляючи при цьому незначний в = 87;лив на стріарні (А9) шляхи, пов’= ;язані з моторною функцією. Оланзапін гальмує умовний рефлекс уникнення, щ= 086; свідчить пр = 86; його антипсихотl= 0;чну активність при прийомі = 074; дозах, менших, ніж дози, що спричиняютn= 0; каталепсію, яка є ознако= 102; побічних мо = 90;орних ефектів. На відміну від деяких інши = 93; антипсихотl= 0;чних лікарських засобів, оланзапін посилює реакції на подразники при проведе = 85;ні анксіолітиm= 5;ного тесту.

При одноразовоl= 4;у прийомі 10 мг оланзапіну = 91; ході позитронно- = 77;місійної томографії (ПЕТ) за участю добровольцo= 0;в з’ясовано, щ= 086; оланзапін мав більший рівень зв’язуваннn= 3; з рецепторамl= 0; 5 НТ_2А,ніж з допаміновиl= 4;и рецепторамl= 0; D₂. Крім того, у результаті аналізу зображень, отриманих під час досліджень пацієнтів, х= 074;орих на шизофренію, методом однофотоннl= 6;ї емісійної комп’ютернl= 6;ї томографії (ОФЕКТ), з’ясувалосn= 3;, що оланзапін-ч = 91;тливі пацієнти виявляли менший рівень зв’язуваннn= 3; зі стріарни = 84;и D₂-рецеп= торами, ніж інші антипсихотl= 0;к- та респірид = 86;нчутливі пацієнти, що порівнянно = 79; клозапінчу&= #1090;ливими пацієнтами.

Клінічн= ;а ефективнісm= 0;ь.

Під час двох із двох плацебо-кон = 90;рольованих і двох із трьох порівняльнl= 6;-контрольов&#= 1072;них досліджень за участю понад 2900 хворих на шизофренію = 79; позитивнимl= 0; і негативни = 84;и симптомами оланзапін показав ста = 90;истично достовірні дані поліпшення як негативн = 80;х, так і позитивних симптомів.

У ході м= 10;жнародних подвійних сліпих порівняльнl= 0;х досліджень за участю 1484 хворих на шизофренію, шизоафектиk= 4;ність та з асоційованl= 0;ми з цими хворобами розладами з різним ступ = 77;нем порушень, що пов’язані з депресивниl= 4;и симптомами (16,6 пунктів за ш= калою Монтгомері- = 40;сберга для оцінки депресії), проспективl= 5;е вторинне дослідженнn= 3; від початку до кінця оцінки змін настрою вст = 72;новило статистичнl= 6; значуще покращення (= 088;=3D0,001) після лікування оланзапіноl= 4; (-6,0) пор&= #1110;вняно з таким при лікуванні галоперидоl= 3;ом (-3,1).

У пацієнтів з маніакальнl= 0;ми або змішани = 84;и епізодами при біполярномm= 1; розладі ола = 85;запін продемонстl= 8;ував високу ефективнісm= 0;ь у зниженні маніакальнl= 0;х симптомів протягом 3 тижнів порівняно з плацебо та д= 080;валпроексо&= #1084;. Оланзапін також показав пор= 10;вняну ефективнісm= 0;ь результатіk= 4; з галоперид = 86;лом у перерахункm= 1; на частку пацієнтів і = 79; симптоматиm= 5;ною стадією ремісії поч = 80;наючи з манії та депресії на 6 і 12 тижнях лік= ування. У ході дослідженнn= 3; під час супутнього лікування літієм або вальпроатоl= 4; протягом 2 ти&#= 1078;нів з додавання = 84; оланзапіну = 91; дозі 10 мг вста= новлено значне зниження симптомів м = 72;нії порівняно з таким при монотерапіo= 1; літієм або вальпроатоl= 4; після 6 тижнів.

У ході 12 – місячного дослідженнn= 3; профілактиl= 2;и рецидивів маніакальнl= 0;х епізодів у пацієнтів, які досягли ремісії за допомогою оланзапіну = 10; в подальшом = 91; були рандомізовk= 2;ні у групи прийому оланзапіну або плацебо, оланзапін продемонстl= 8;ував статистичнl= 6; значущу перевагу по = 88;івняно з плацебо в кінцевій точці крите = 88;ію оцінки рецидиву біполярногl= 6; розладу. Оланзапін також показав статистичнl= 6; значущі переваги на = 76; плацебо в рамках запо = 73;ігання рецидиву манії або рецидиву депресії.=

У ході наступного 12 – місячного дослідженнn= 3; профілактиl= 2;и рецидивів маніакальнl= 0;х епізодів у пацієнтів, щ= 086; досягли ремісії у результаті супутнього лікування оланзапіноl= 4; та літієм і згодом були рандомізовk= 2;ні у групи прийому оланзапіну або літію ок= 088;емо, оланзапін н = 77; мав статистичнl= 6; значущої переваги на = 76; літієм в кінцевій точці критерію оцінки реци = 76;иву біполярногl= 6; розладу (оланзапін 30 %, літій 38,3 %; р=3D0,055).

У ході 18 – місячного дослідженнn= 3; під час супу= 090;нього лікування маніакальнl= 0;х або змішани = 93; епізодів стан пацієнтів стабілізувk= 2;ли за допомого= 02; оланзапіну як стабілізатl= 6;р настрою застосовувk= 2;ли літій або вальпроат, довготриваl= 3;е супутнє лікування оланзапіноl= 4; з літієм або вальпроатоl= 4; не встановило статистичнl= 6; значущої переваги на = 76; монотерапіn= 8;ю літієм або вальпроатоl= 4; і відстроченl= 5;я рецидивів б= 10;полярних розладів, визначених відповідно до синдромногl= 6; (діагностич&= #1085;ого) критерію.=

Діти. =

Досвід застосуванl= 5;я дітям (віком від 13 до 17 рокі = 74;) обмежений, відповідно = 76;о отриманих даних щодо ефективносm= 0;і короткотриk= 4;алого лікування шизофренії         =       (6 тижнів) та манії, пов’язаної = 79; біполярнимl= 0; розладами (3 тижні), за участю менш ніж 200 підлітків. Початкова доза оланзапіну становила 2,5 мг та досяга= 083;а 20 мг/добу. Під час лікування оланзапіноl= 4; маса тіла у підлітків значно збільшиласn= 3; порівняно з дорослими. У підлітків спостерігаl= 3;ось підвищення рівнів зага = 83;ьного холестеринm= 1;, холестеринm= 1; ліпопротеїl= 5;ів низької щільності, тригліцериk= 6;ів та пролактину = 74; порівняні з дорослими. Дані стосов = 85;о підтриманнn= 3; ефекту лікування т = 72; довготриваl= 3;их досліджень обмежені.=

Фармакокін= ;етика.

Абсорбц= ;ія.

Препара= ;т добре всмоктуєтьl= 9;я після перор = 72;льного прийому, C_max його в плазмі кров= 10; досягаєтьсn= 3; через 5-8 годин. На всмоктуванl= 5;я оланзапіну прийом їжі н= 077; впливає. Абсолютна біодоступнo= 0;сть пероральноo= 1; форми прий = 86;му оланзапіну порівняно з внутрішньоk= 4;енною не встановленk= 2;.

Розподі= ;л.

Рівен= 100; зв’язуваннn= 3; оланзапіну = 79; протеїнами плазми кров= 10; становив приблизно 93 % для концент = 88;ації у межах від 7 нг/мл до 1000 нг/мл. Оланзапін зв’язуєтьсn= 3; переважно з = 072;льбуміном і a_{1-&=
#1082;ислим
глікопротеo=
1;ном.}

Біотран= ;сформація.

Оланзап= ;ін метаболізуn= 8;ться в печінці шляхом кон’югації = 10; окиснення. Основним метаболітоl= 4;, що циркулює, є 10-N-глюкуроніk= 6;, який не проходить крізь гемат = 86;енцефалічн&#= 1080;й бар= 217;єр. Цитохроми P450-<= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso-ansi-lang= uage: EN-US;mso-bidi-font-weight:bold'>CYP1A2 і P450-<= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso-ansi-lang= uage: EN-US;mso-bidi-font-weight:bold'>CYP2D6 сприяють формуванню метаболітіk= 4; N-д = 77;зметилу і 2-гідроксим&#= 1077;тилу, які виявляють значно менш = 91; фармакологo= 0;чну активність in = vivo, ніж оланзапін, у ході досліджень на тваринах. Переважаючk= 2; фармакологo= 0;чна активність зумовлена первинним оланзапіноl= 4;.

Виведен= ;ня.

Після пероральноk= 5;о застосуванl= 5;я середній період напі = 74;виведення оланзапіну = 91; добровольцo= 0;в коливався залежно від віку та статі.

У здорових літніх добровольцo= 0;в (65 років і біль= ;ше) порівняно з молодшими з = 72; віком добро = 74;ольцями, середній період напіввиведk= 7;ння був триваліший (51,8 проти         =      33,8 години), кліренс у плазмі був знижений (17,5 проти 18,2 л/год). Фармакокінk= 7;тичні коливання, щ= 086; спостерігаl= 3;ися у літніх добровольцo= 0;в, знаходятьсn= 3; в межах діапазону для молодши = 93; добровольцo= 0;в. У 44 хворих на шизофренію віком > 65 рокі= 074; дозування від 5 до 20 мг/добу не було пов’язано з жодним характерниl= 4; профілем небажаних явищ.

У жінок порівняно з чоловіками середній пе = 88;іод напіввиведk= 7;ння був триваліший (36,7 проти 32,3 годин= ;) та кліренс у плазмі був знижений (18,9 проти 27,3 л/год). Однак оланзапін (5-20 мг) показав порівняний профіль безпеки як у жінок (N=3D467), так і у чоловіків (N=3D869).

Паці= ;єнти з нирковою недостатніl= 9;тю.

У пацієнтів з нирковою недостатніl= 9;тю (кліренс креатиніну <= 10 мл/хв) порівняно з здоровими добровольцn= 3;ми, не було істотної різниці в показниках = 89;ереднього періоду напіввиведk= 7;ння (37,7 проти 32,4 години) або кліренсу в плазмі (21,2 проm= 0;и 25,0 л/год). Дослідженнn= 3; показали, що приблизно 57 % оланзапіну = 79; радіоактивl= 5;ою міткою прис = 91;тні в сечі, головним чином у вигляді мет = 72;болітів.

Пацієнт= ;и, які палять.

У пацієнтів з= 10; слабким порушенням функції печінки, які палять, середній період напі = 74;виведення був триваліший (39,3 год) та кліренс у плазмі був знижений (18,0 л/год) порівняно з = 090;аким у пацієнтів без порушен= 00; функції печ= 10;нки, які не палят= 100; (48,8 год та 14,1 л/гоk= 6; відповідно).

У некурців порівняно з курцями (чоловіки та жінки) середній період напіввиведk= 7;ння був триваліший (38,6 проти 30,4 год) т = 72; кліренс у пл= 072;змі був знижени = 81; (18,6 проти 27,7 л/год= ;).

Кліре= 085;с оланзапіну = 91; плазмі нижчий у літ= 085;их пацієнтів порівняно з молодими, у жінок порівняно з чоловіками та у некурці= 074; порівняно з курцями. І вс&#= 1077; ж значення впливу таки = 93; факторів, як вік, стать та паління можуть впливати на кліренс оланзапіну = 91; плазмі та період напіввиведk= 7;ння мале порівняно і = 79; загальною мінливістю між індивідуумk= 2;ми.

У ході досліджень за участю пацієнтів-є = 74;ропейців, пацієнтів японської т = 72; китайської національнl= 6;стей відмінностk= 7;й у фармакокі = 85;етиці оланзапіну не виявлено.

Діти.<= /u>

Фармако= ;кінетика оланзапіну = 91; підлітків і дорослих подібна. У ході клініч = 85;их досліджень середній вплив оланзапіну був приблизно н = 72; 27 % вищий у підлітків. Д= 077;мографічні відмінностo= 0; між підлітками = 10; дорослими включають нижчу серед = 85;ю масу тіла та меншу кількість курців сере = 76; пацієнтів підлітковоk= 5;о віку. Такі фактори, ймовірно, впливають н = 72; вищий середній ефект оланз = 72;піну, що спостерігаk= 4;ся у підлітків.

Кл= інічні характерисm= 0;ики.

Показання.

Оланз= 072;пін показаний для лікування шизофренії.

Оланз= 072;пін ефективний для підтриманнn= 3; досягнутогl= 6; клінічного ефекту під час тривало= 11; терапії у па= 094;ієнтів, у яких спостерігаl= 3;ася відповідь н = 72; початкову терапію.

Оланз= 072;пін показаний для лікування маніакальнl= 0;х епізодів помірного т = 72; тяжкого сту = 87;еня.

Оланз= 072;пін показаний для профілактиl= 2;и повторних нападів у пацієнтів з біполярнимl= 0; розладами, у яких було от= 088;имано позитивну відповідь при лікуван = 85;і оланзапіноl= 4; манії.

Протипо&= #1082;азання.

Підвище&#= 1085;а чутливість до д= 110;ючої речовини аб = 86; до будь-якої з допоміжни = 93; речовин препарату; відомий ризик закритокутl= 6;вої глаукоми.

Взаємодія з іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій.=

Діти.

Дослі= 076;ження взаємодії з іншими лікарськимl= 0; засобами проводилисn= 0; тільки за участю дорослих.=

Взаєм= 086;дії, що мають потенційниl= 1; вплив на ола= 085;запін.

Оскіл= 100;ки оланзапін метаболізуn= 8;ться ізоферментl= 6;м CYP1A2, речовини, що специфін = 86; інгібують а = 73;о індукують цей ізофермент можуть впли = 74;ати на фармакокінk= 7;тику оланзапіну.

Індук= 090;ори CYP1A2.

Палін= 085;я або застосуванl= 5;я карбамазепo= 0;ну підвищувалl= 0; метаболізм оланзапіну, що може призвести д = 86; зниження концентрацo= 0;ї оланзапіну. Спостерігаl= 3;ося слабке або помірне під = 74;ищення кліренсу оланзапіну. Клінічні висновки обмежені, ал= 077; рекомендуєm= 0;ься клінічний моніторинг та, якщо необхідно, з= 073;ільшення дози оланзапіну.

Інгіб= 110;тори CYP1A2.

Флуок= 089;амін, специфічниl= 1; інгібітор CYP1A2, істотно знижує метаболізм оланзапіну. Це призводи = 90;ь до середнього зростання C_max після прийому флуоксамінm= 1; на 54 % у жінок, які не палять, та на 7= 7 % у чоловіків, які палять. Середнє зростання AUC оланзапіну становить 52 % та 108 % відповідно. Для пацієнтів, які застосовуюm= 0;ь флуоксамін = 72;бо будь-які інш= 110; інгібітори CYP1A2, наприклад, ципрофлоксk= 2;цин, необхідно призначати знижені доз = 80; оланзапіну. Необхідно розглянути можливість зниження дози оланзапіну, = 103;кщо ініційованl= 6; лікування інгібітороl= 4; CYP1A2.

Зниже= 085;ня біодоступнl= 6;сті.

Призн= 072;чення активованоk= 5;о вугілля знижувало пероральну біодоступнo= 0;сть оланзапіну на 50–60 % і повинно застосовувk= 2;тися протягом 2 годин до прийому або 2 годин після прийому оланзапіну.

Флуок= 089;етин (інгібітор CYР2= D6), разова доза антацидів, щ= 086; містять алюміній та магній, або циметидину істотно не впливали на фармакокінk= 7;тику оланзапіну.

Пl= 6;тенційна здатність оланзапіну взаємодіятl= 0; з іншими лікарськимl= 0; засобами.=

Оланз= 072;пін може виявляти антагонізм до ефектів прямих та непрямих агоністів допаміну.=

Оланз= 072;пін не пригнічуваk= 4; основні CYР450-ізофер&#= 1084;енти (наприклад 1А2,= 2D6, 2C9, 2C19= , 3A4) in vitro. Таким чином, не очікується ніяких особливих взаємодій, щ= 086; підтверджеl= 5;о в досліджен = 85;ях in vivo, де не відзначалоl= 9;ь інгібуваннn= 3; метаболізмm= 1; оланзапіну при застосуванl= 5;і таких актив = 85;их речовин: трициклічнl= 0;х антидепресk= 2;нтів (що представляn= 2;ть переважно шлях CYP2D6), варфарину (CYP2C9), теофіліну (CYP1A2) або діазепаму (CYP3A4, 2C19).

Не було відзначено взаємодії оланзапіну = 87;ри призначеннo= 0; з літієм або біпериденоl= 4;.

Терап= 077;втичний моніторинг рівнів вальпроату = 74; плазмі кров= 10; не виявив необхідносm= 0;і корекції дози вальпроату при супутньому призначеннo= 0; з оланзапіноl= 4;.

Загал= 100;на активність щодо ЦНС.
З обережністn= 2; слід застосовувk= 2;ти оланзапін пацієнтам, які приймають етанол або л= 110;карські засоби, що можуть спричинити пригніченнn= 3; центральноo= 1; нервової системи.

Супут= 085;є застосуванl= 5;я оланзапіну = 79; антипаркінl= 9;онічними препаратамl= 0; пацієнтам і = 79; хворобою Паркінсона та деменціє= 02; не рекоменд = 91;ється.

Інтер= 074;ал QTc.

Слід з обережністn= 2; призначати оланзапін з іншими препаратамl= 0; з відомим ризиком підвищення інтервалу QTc.

Інгібіт&#= 1086;ри CYP2<= /span>D6. Флуоксетин (60 мг на один прийом або 60 мг щоденно протягом 8 днів) спричиняє середнє зростання максимальнl= 6;ї концентрацo= 0;ї оланзапіну на 16 % та середнє зниження кліренсу оланзапіну на 16 %. Значеннn= 3; впливу цих факторів мале порівняно і = 79; загальною м= 10;нливістю між індивідуумk= 2;ми, тому зміни д= 086;зування зазвичай не рекомендовk= 2;ні.

&#= 1055;отенційна здатність оланзапіну взаємодіятl= 0; з іншими лікарськимl= 0; засобами.=

Антигіп&= #1077;ртензивні засоби. Оланзапін через потенційну &#= 1079;датність зн= ижувати артеріальнl= 0;й тиск може посилювати ефекти певних антигіпертk= 7;нзивних засобів.

&#= 1051;еводопа та агоністи допаміну. Оланзапін може виявляти антагонізм до ефектів леводопи та агоністів допаміну.=

&#= 1030;міпрамін. Разові дози оланзапіну не виявляют= 00; впливу на фармакокінk= 7;тику іміпраміну або його активного метаболіту дезипрамінm= 1;.

Особливост&= #1110; застосуванl= 5;я.

Під час лікування антипсихотl= 0;чними засобами поліпшення клінічного стану паціє = 85;та може зайнят = 80; від декількох днів до декі= 083;ькох тижнів. Протягом цього періоду нео = 73;хідний ретельний моніторинг пацієнтів.=

Психо= 079;, пов’язаний = 79; деменцією та/або розла= 076;ами поведінки.=

Оланз= 072;пін не призначениl= 1; для лікування п = 89;ихозів, пов’язаних = 79; деменцією та/або поруш= 077;нням поведінки, а також не рекомендуєm= 0;ься для застосуванl= 5;я даним пацієнтам у зв’язку з підвищенняl= 4; летальностo= 0; та ризику церебровасl= 2;улярних випадків. У ході плацеб = 86;-контрольов&= #1072;них клінічних досліджень (тривалістю 6-12 тижнів) за участю літн= 10;х пацієнтів (середній ві= 082; 78 років), які страждають на психози, пов’язані з деменцією т = 72;/або порушенням поведінки, кількість летальних випадків була у 2 рази вища у пацієнтів, які приймал = 80; оланзапін, порівняно і = 79; плацебо (3,5 % проти 1,5 % відповідно). Висока летальністn= 0; не була пов’язана з величиною застосовувk= 2;них доз оланзапіну (середня доб= 086;ва доза становить 4,4 мг) або з тривалістю лікування. Фактори ризику, які можуть спричинити підвищення летальностo= 0;, включають в= 10;к від 65 років, дизфагію, заспокоєннn= 3;, недоїдання та зневодненнn= 3;, легеневі стани (пневм= 086;нія з або без аспірації), супутнє застосуванl= 5;я бензодіазеl= 7;інів. Проте випадки лет = 72;льності були вищі пр= 080; терапії оланзапіноl= 4;, ніж при<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif'> прийомі плацебо, незалежно від факторі = 74; ризику.

У ході клінічних досліджень спостерігаl= 3;ися випадки церебровасl= 2;улярних побічних реакцій (інсульт, тра&#= 1085;зиторна ішемічна атака), у тому числі з летальним наслідком. Кількість церебровасl= 2;улярних побічних реакцій бул = 72; у 3 рази вища у пацієнтів, які приймал = 80; оланзапін, порівняно і = 79; плацебо (1,3 % проти 0,4 % відпl= 6;відно). Усі пацієнт = 80;, які приймал = 80; оланзапін або плацебо = 110; у яких спостерігаl= 3;ися церебровасl= 2;улярні побічні реакції, мал= 080; фактори ризику. Вік від 75 років та судинний/зм= 10;шаний тип деменці= 11; були ідентифікоk= 4;ані як фактори ризику цере = 73;роваскуляр&#= 1085;их побічних реакцій при = 090;ерапії оланзапіноl= 4;. Ефективнісm= 0;ь оланзапіну не була встановленk= 2; у ході даних досліджень.

Хворо= 073;а Паркінсона. Не рекомендовk= 2;но застосуванl= 5;я оланзапіну = 74; терапії психозів, що асоційованo= 0; з агоністам = 80; допаміну. Не рекомендовk= 2;не супутнє застосуванl= 5;я оланзапіну та протипар = 82;інсонічних лікарських засобів пацієнтам і = 79; хворобою Паркінсона та деменціє= 02;. У ході клінічних досліджень дуже часто спостерігаl= 3;ось погіршення симптоматиl= 2;и хвороби Паркінсона та галюцинаціl= 1;, частіше, ніж при прийомі плацебо; при лікуванні психотичниm= 3; симптомів терапія оланзапіноl= 4; не була біль= 096; ефективною, порівняно і = 79; застосуванl= 5;ям плацебо. З самого початку цих досліджень, від пацієнтів вимагалось постійне за = 89;тосовуванн&#= 1103; найменшої ефективної дози антипаркінl= 9;онічних лікарських засобів (агоністів допаміну), а також застосовувk= 2;ння тих самих антипаркінl= 9;онічних лікарських засобів і до= 079; протягом усього дослідженнn= 3;. Терапію оланзапіноl= 4; було розпочато з дози 2,5 мг/добу= ;, яку збільшу = 74;али шляхом титрування до максимал= 00;ного показника 15 мг/добу.

Нейро= 083;ептичний злоякісний синдром. Нейролепт = 80;чний злоякісний синдром (Нh= 7;С) – це потенційно летальний симптомокоl= 4;плекс, описаний у зв’язку з антипсихотl= 0;чними препаратамl= 0;. Рідко повідомлялl= 6;ся про випадки НЗС, пов’язані і = 79; застосуванl= 5;ям оланзапіну. Клінічними проявами НЗ = 57; є гіперпіре = 82;сія, м’язова ригідність, втрата свід = 86;мості та симптоми серцевої нестабільнl= 6;сті (нерегулярн= 10; пульс або зміна артер= 10;ального тиску, тахікардія, підвищене потовиділеl= 5;ня та серцева аритмія). Додаткові о = 79;наки можуть включати підвищений рівень креа = 90;инінфосфок&#= 1110;нази, міоглобінуl= 8;ію (рабдоміолі = 79;) та гостру ниркову недостатніl= 9;ть. Клінічний п = 88;ояв НЗС або наявність гіпертерміo= 1; без клінічн = 86;го прояву НЗС потребує негайної ві = 76;міни всіх антипсихотl= 0;чних засобів, вкл= 102;чаючи оланзапін.

Гіпер= 075;лікемія і цукровий діабет.

Нечас= 090;о повідомлялl= 6;ся про гіперглікеl= 4;ію та/або розвиток цукрового діабету або погіршення перебігу вж = 77; існуючого, асоційованl= 6;го з кетоацидозl= 6;м або діабетичноn= 2; комою, а також про летальні випадки. Іноді повід = 86;млялося про попереднє підвищення маси тіла, що могло бути фактором ризику.

Реком= 077;ндовано проводити відповідниl= 1; клінічний моніторинг пацієнтів з цукровим діабетом та пацієнтів з факторами ризику розвитку цукрового діабету, зокрема вимірювати рівень глюк = 86;зи в крові на початку лікування, через 12 тижні&= #1074;, а також щорічно у подальшому. Пацієнти, як= 110; отримують лікування антипсихотl= 0;чними засобами, включаючи о = 83;анзапін, повинні бут = 80; під наглядо = 84; стосовно проявів ознак та симптомів гіперглікеl= 4;ії (таких як полідипсія, поліурія, поліфагія т = 72; слабкість). Пацієнтів з цукровим діабетом та = 087;ацієнтів з факторами = 088;изику розвитку діабету необхідно регулярно контролюваm= 0;и щодо погіршення рівня контр = 86;лю глюкози. Слі= 076; регулярно контролюваm= 0;и масу тіла, наприклад, н= 072; початку лікування, через 4 тижні, через 8 тижні&#= 1074; та через 12 тижнів, а також один раз на кварт= 072;л у подальшом = 91;.

&#= 1040;нтихолінер= гічна активність. = У ході клінічних досліджень виявлено ни = 79;ьку частоту антихолінеl= 8;гічних явищ. Однак через обмеженістn= 0; клінічного досвіду зас = 90;осування оланзапіну пацієнтам і = 79; супутніми захворюванl= 5;ями слід бути обережними при призначеннo= 0; препарату пацієнтам і = 79; гіпертрофіn= 8;ю простати, па= 088;алітичною кишковою непрохідніl= 9;тю або подібними станами.

&#= 1055;оказники печінкової функції. При застосуванl= 5;і оланзапіну часто спостерігаl= 3;ися транзиторнo= 0; асимптоматl= 0;чні підйоми рівня печінкових трансамінаk= 9; АлАТ та АсАТ, особливо на початку лікування. Пацієнтам і = 79; підвищеним рівнем АлАТ та/чи АлАТ, ознаками та симптомами порушення ф = 91;нкції печінки, пац= 110;єнтам із попередньо існуючими с = 90;анами, пов’язанимl= 0; з обмеженим функціоналn= 0;ним резервом пе = 95;інки, а також пацієнтам, які приймаю = 90;ь потенційно гепатотоксl= 0;чні препарати, о= 083;анзапін призначаютn= 0; з обережністn= 2;. При виявленні г = 77;патиту (включаючи гепатоцелюl= 3;ярне, холестатичl= 5;е чи змішане ураження печінки) ола= 085;запін необхідно відмінити.

&#= 1053;ейтропенія. Оланзапі = 85; необхідно призначати = 79; обережністn= 2; при низьком = 91; рівні лейкоцитів = 90;а/або нейтрофіліk= 4; з будь-якої причини пац= 10;єнтам, які отримують лікування препаратамl= 0;, що можуть спричинити нейтропеніn= 2;, пацієнтам, які мають в анамнезі медикаментl= 6;зне пригніченнn= 3;/токсичне ураження кісткового мозку, паціє= 085;там із пригніченl= 5;ям кісткового мозку, спричинениl= 4; супутніми захворюванl= 5;ями, опроміненнn= 3;м чи хіміотерапo= 0;єю, та пацієнтам із гіпереозинl= 6;філією та мієлопроліm= 2;еративним захворюванl= 5;ям. Нейтроп&= #1077;нія є частим побічним ефектом при спільному застосуванl= 5;і вальпроату та оланзапіну.

&#= 1055;рипинення терапії. Пl= 8;и різкому припиненні терапії рідко (≥ 0,01 % та 0,1 %) повідомлялl= 6;ся про гострі симптоми, зо= 082;рема про надмірн = 77; потовиділеl= 5;ня, безсоння, тремор, роздратоваl= 5;ість, нудоту або блювання.=

QT-і = 85;тервал. &= #1059; ході клінічних досліджень оланзапін н = 77; спричинюваk= 4; довготриваl= 3;ої пролонгаціo= 1; абсолютних інтервалів QT та QTс. Однак, яl= 2; і при лікуванні іншими антипсихотl= 0;чними засобами, призначати = 86;ланзапін у комбінаці= 11; з препаратамl= 0;, які можуть спричинити пролонгаціn= 2; інтервалу QTс, слід з обережністn= 2;, особливо пацієнтам літнього віку, пацієнтам і = 79; вродженим синдромом пролонгаціo= 1; інтервалу QT, застійною серцевою недостатніl= 9;тю, гіпертрофіn= 8;ю серця, гіпок= 072;ліємією чи гіпомагнезo= 0;ємією.

&#= 1058;ромбоембол= ія. Нечасто повідомлялl= 6;ся про тимчасовий зв’язок між лікуванням оланзапіноl= 4; та випадкам = 80; розвитку венозної тромбоембоl= 3;ії (≥ 0,1 % – < 1 %). Причинно-на = 89;лідкового зв’язку між лікуванням оланзапіноl= 4; та розвитко = 84; венозної тромбоембоl= 3;ії не встановленl= 6;. Однак, беруч= 080; до уваги те, що у пацієнтів і = 79; шизофренієn= 2; часто розвиваєтьl= 9;я схильність до тромбоем = 73;олії, необхідно враховуватl= 0; усі можливі фактори ризику, наприклад, іммобілізаm= 4;ію пацієнта, та вживати всі = 93; необхідних попереджувk= 2;льних заходів.

&#= 1047;агальна дія на ЦНС. Враховуючи переважний вплив оланзапіну = 85;а ЦНС, необхідно проводити додаткові застережні заходи при прийомі оланзапіну разом з інши= 084;и препаратамl= 0; центральноo= 1; дії, включаю= 095;и вживання алкоголю. &#= 1054;ланзапін in vitro виявляє антагонізм до допаміну та може прот= 080;діяти ефектам прямих і непрямих агоністів допаміну.=

&#= 1045;пілептичні напади. Оl= 3;анзапін необхідно з обережністn= 2; застосовувk= 2;ти пацієнтам з епілептичнl= 0;ми нападами в анамнезі аб = 86; пацієнтам, чутливим до = 092;акторів, що знижують поріг судом = 85;ої готовності. Нечасто повідомлялl= 6;ся про випадки епілептичнl= 0;х нападів при = 083;ікуванні оланзапін&= #1086;м. У більшості цих випадкі = 74; пацієнти мали в анамнезі епілептичнo= 0; напади або ризик їх виникнення був підвищений.

&#= 1055;ізня дискінезія. &#= 1059; ході порівн= 03;льних клінічних досліджень тривалістю до одного року прийом оланзапіну = 72;соціювався зі статисти = 95;но значущим зниженням частоти вин = 80;кнення дискінезії, спричиненоo= 1; лікуванням. Через зростаючий ризик розвитку пі = 79;ньої дискінезії при тривалому прийомі ант = 80;психотични&#= 1093; препаратів необхідне у = 79;годжене зниження дози або повна відміна пре = 87;арату при появі у пацієнта ознак чи симптомів пізньої дискінезії. = 047; часом ці симптоми можуть погіршуватl= 0;сь або навіть з’являтися після припинення лікування.=

&#= 1054;ртостатичн= а гіпотензія. &#= 1053;ечасто повіk= 6;омлялося про випадки ортостатичl= 5;ої гіпотензії = 91; пацієнтів літнього віку в ході клінічних досліджень. Як і при лікуванні іншими антипсихотl= 0;ками, під час застосуванl= 5;я оланзапіну рекомендуєm= 0;ься періодичне вимірюваннn= 3; артеріальнl= 6;го тиску пацієнтам віком від 65 років.

&#= 1056;аптова серцева смерть. У постмаркетl= 0;нгових звітах повідомлялl= 6;ся про випадки раптової серцевої смерті. Відповідно до ретроспектl= 0;вного обсерваційl= 5;ого когортного дослідженнn= 3;, ризик рапто = 74;ої серцевої смерті у пацієнтів, які отримув = 72;ли лікування оланзапіноl= 4;, підвищувавl= 9;я майже вдвіч= 10; порівняно з пацієнтами, які не застосовувk= 2;ли антипсихотl= 0;ки. Ризик при застосуванl= 5;і оланзапіну відповідає такому при застосуванl= 5;і атипових антипсихотl= 0;чних засобів, що б&#= 1091;ли включені до об’єднаногl= 6; аналізу.

&#= 1051;актоза. Препарат містить лактози моногідрат, тому його не &#= 1089;лід застосовувk= 2;ти хворим, що мають спадк = 86;ву непереносиl= 4;ість лактози, дефіцит лак = 90;ази (The Lapp lactase deficiency) або синдром глюкозо-г = 72;лактозної мальабсор&= #1073;ції.

&#= 1047;міни рівня ліпідів. Н = 77;бажані зміни рівня ліпідів спо = 89;терігалися у пацієнтів, які отримув = 72;ли оланзапін в плацебо-кон = 90;рольованих клінічних випробуванl= 5;ях. Зміни рівня ліпідів слі = 76; корегувати належним чином у пацієнтів і = 79; дисліпідемo= 0;єю та у пацієнтів і = 79; факторами ризику розв = 80;тку порушень обміну ліпідів. Пац= 110;єнтам, які отримують лікування антипсихотl= 0;чними засобами, включаючи оланзапін, необхідно регулярно контролюваm= 0;и рівні ліпід= 10;в у крові, наприклад, н= 072; початку лікування, через 12 тижнів, а також кожні 5 років у подальшому.

Су= їцид. Можливість спроб суїциду притаманна як пацієнта = 84; із шизофренієn= 2;, так і пацієнтам і = 79; біполярним розладом I типу, у зв’язку з чи= 084; потрібно ретельно спостерігаm= 0;и за пацієнтами, які мають високий риз = 80;к суїциду та отримують терапію оланзапіноl= 4;. З метою зниження можливості передозуваl= 5;ня потрібно виписувати оланзапін у = 090;аблетках малими кількостямl= 0;, достатніми = 76;ля забезпеченl= 5;я належного лікувальноk= 5;о ефекту.

&#= 1052;аса тіла. <= /span>&#= 1055;еред початком терапії оланзапіноl= 4; слід врахов = 91;вати потенційні наслідки підвищення маси тіла пацієнта. Пацієнти, як= 110; отримують лікування оланзапіноl= 4;, повинні про = 93;одити регулярний моніторинг маси тіла.

&#= 1052;онотерапія оланзапіноl= 4; дорослих. Під час аналізу 13 плацебо-кон = 90;рольованих клінічних досліджень було виявлено, що у пацієнтів, які отримув = 72;ли терапію оланзапіноl= 4;, спостерігаl= 3;ося в середньом = 91; підвищення маси тіла на 2,6 кг порівнян = 86; із втратою маси тіла в середньому на 0,3 кг у групo= 0; плацебо при медіані зас = 90;осування 6 тижнів; у 22,2 % пацієнтів і = 79; тих, які отри&#= 1084;ували терапію оланзапіноl= 4;, спостерігаl= 3;ося підвищення маси тіла не менше ніж на 7 % маси на початку лікування порівняно з 3 % пацієнтів групи плацебо при медіані зас = 90;осування 8 тижнів; у 4,2 % пацієнтів спостерігаl= 3;ося збільшення маси тіла принаймні н = 72; 15 % маси на початку лікування порівняно з 0,3= % пацієнтів групи плацебо при медіані застосуванl= 5;я         =     12 тижнів. Клінічно значуще збільшення маси тіла спостерігаl= 3;ося у всіх категорій пацієнтів з = 72; ІМТ (індекс маси тіла). Припинення терапії через збіль = 96;ення маси тіла відзначалоl= 9;я у 0,2 % пацієнтіk= 4;, які отримували лікування оланзапіноl= 4;, порівняно з      0 % пацієнтів з групи плацебо.

У ході довготриваl= 3;их клінічних досліджень (не менше 48 тижнів) середнє збі = 83;ьшення маси тіла у пацієнтів було 5,6 кг (при медіані застосуванl= 5;я 573 дні; N<= /span>=3D2021). Кількістn= 0; пацієнтів, у яких спостерігаl= 3;ося збільшення маси тіла не менш ніж на 7 %, 15 % або 25 % початкової маси, при довготриваl= 3;ому застосуванl= 5;і оланзапінm= 1; стано= ;вила 64 %, 32 % та 12 % відповідно. &#= 1055;рипинення терапії через збільшення маси тіла відзначалоl= 9;я у 0,4 % пацієнтіk= 4;, які отримув = 72;ли лікування оланзапіноl= 4; протягом не менш ніж         =    48 тижнів.

Дисфагі= ;я. Пl= 6;рушення езофагальнl= 6;ї моторики та задишка бул = 80; асоційованo= 0; з прийомом антипсихотl= 0;чних засобів. Аспіраційнk= 2; пневмонія була частою причиною захворюванl= 6;сті та смертності = 91; пацієнтів і = 79; хворобою Альцгеймерk= 2;. Оланзапін н = 77; схвалений для лікування пацієнтів і = 79; хворобою Альцгеймерk= 2;.

Регуляція температурl= 0; тіла. Пор= 091;шення здатності тіла знижувати свою темпер = 72;туру спостерігаl= 3;ося у зв’язку із антипсихотl= 0;ками. Рекомендовk= 2;но зважати на ц= 077;й факт при призначеннo= 0; оланзапіну пацієнтам, які знаходятьсn= 3; в умовах, що можуть приз = 74;ести до підвищення температурl= 0; тіла, таких як посилені тренування, перебуваннn= 3; в умовах екс= 090;ремальних температур, супутнє застосуванl= 5;я засобів з антихолінеl= 8;гічною активністю або стан дегідратацo= 0;ї.

Зk= 2;стосування пацієнтам, які мають супутні захворюванl= 5;я. Клінічн= ;ий досвід застосуванl= 5;я оланзапіну пацієнтам і = 79; певними захворюванl= 5;ями обмежений. Оланзапін посилює in vitro афінність д = 86; мускариновl= 0;х рецепторів. = 059; ході премаркетиl= 5;гових клінічних досліджень оланзапіну його застосуванl= 5;я було асоцій = 86;ване із запорами, відчуттям сухості в роті, тахікардієn= 2; та іншими по= 073;ічними явищами, що, можливо, пов’язані з холінергічl= 5;им антагонізмl= 6;м. Подібні побічні реакції нечасто призводили до припинен = 85;я терапії оланзапіноl= 4;, але необхідно з обережністn= 2; застосовувk= 2;ти оланзапін пацієнтам і = 79; клінічно значущою гіпертрофіn= 8;ю простати, ву= 079;ькокутовою глаукомою, &#= 1087;аралітично= ю непрохідніl= 9;тю кишечнику в = 072;намнезі або зі споріднениl= 4;и станами, спр= 080;чиненими холінергічl= 5;им антагонізмl= 6;м, які можуть погіршуватl= 0;ся у присутностo= 0; оланзапіну. = 059; ході 5 плацебо-кон = 90;рольованих досліджень оланзапіну = 91; пацієнтів літнього віку = 110;з психозом, пов’язаним = 79; деменцією (n= =3D1184), повідомлялl= 6;ся про такі побічні реакції, пов= 217;язані із терапією, із частотою виникнення не менше 2 % та зі значущо більш високою час = 90;отою виникнення порівняно з пацієнтами групи плацебо: падіння, сон= 083;ивість, периферичнo= 0; набряки, порушення ходи, нетримання сечі, летаргія, збільшення маси тіла, астенія, пірексія, пневмонія, в= 110;дчуття сухості в роті та зорові галюцинаціo= 1;. Рівень припинення терапії через побіч = 85;і явища був вищий у групі, яка отримувала оланзапін, порівняно з плацебо (13 % порівняно з 7 % відповідно). У пацієнтів літнього віку = 110;з психозом, пов’язаним = 79; деменцією, які отримую = 90;ь оланзапін, вищий рівен= 00; випадків см = 77;рті порівняно = 79; групо&#= 1102; плацебо. Оланзапін н = 77; показаний д = 83;я лікування = 87;ацієнтів літнього віку = 110;з психозом, пов’язаним = 79; деменцією. Оланзапін н = 77; застосовувk= 2;вся в достатній кількості випадків у пацієнтів з нещодавнім інфарктом міокарда аб = 86; нестабільнl= 0;м серцевим захворюванl= 5;ям. Пацієнти з вищевказанl= 0;ми діагнозами були виключені з премаркетиl= 5;гових клінічних досліджень. Слід з обере= 078;ністю застосовувk= 2;ти оланзапін для лікуван = 85;я пацієнтів і = 79; серцевими захворюванl= 5;ями через ризик виникнення ортостатичl= 5;ої гіпотензії.

Лk= 2;бораторні дослідженнn= 3;. Рекомендує= ;ться контролюваm= 0;и глюкозу нат = 97;е та ліпідний профіль на початку лікування т = 72; періодично = 87;ід час лікування.=

Гo= 0;перпролакт= 080;немія. Як і інші засоби із властивостn= 3;ми антагоністo= 0;в допаміновиm= 3; рецепторів D2, оланзапін підвищує в крові рівні пролактину, = 110; це підвищення зберігаєтьl= 9;я при тривалому застосуванl= 5;і. Гіперпролаl= 2;тинемія може пригнічуваm= 0;и гіпоталаміm= 5;ний гормон GnRH, результатоl= 4; чого є зниження секреції пітуїтарноk= 5;о гонадотропo= 0;ну. Це, в свою чергу, може інгібувати = 88;епродуктив&#= 1085;у функцію шляхом порушення г = 86;надного сперматогеl= 5;езу як у чоловіків, т= 072;к і у жінок. Повідомлялl= 6;ся про галакторею, аменорею, гі= 085;екомастію та імпотенцію = 91; пацієнтів, я= 082;і отримували препарати, щ= 086; підвищувалl= 0; рівень пролактину. Довготриваl= 3;а гіперпролаl= 2;тинемія, асоційованk= 2; із гіпогонадиk= 9;мом, може призвести д = 86; зниження щільності к= 10;сток як у чоловік= 110;в, так і у жінок.<= o:p>

Д= одаткові дослідженнn= 3;/лабораторн&#= 1110; дані. Бе= ручи до уваги, що у ході деяких досліджень на тваринах спостерігаl= 3;ася нейтропеніn= 3;, асоційованk= 2; із прийомом інших психотропнl= 0;х компонентіk= 4;, та лейкопенія, асоційованk= 2; із прийомом оланзапіну (див. Т = 86;ксикологіч&#= 1085;і дослідженнn= 3; на тваринах), гематологіm= 5;ні параметри оцінювалисn= 0; з особливою уважністю в премаркетиl= 5;гових дослідженнn= 3;х оланзапіну. = 059; премаркетиl= 5;говій базі даних оланзапіну не було озна= 082; ризику виникнення клінічно значущої нейтропеніo= 1;, пов’язаної із лікуванням оланзапінl= 6;м.

Т= оксикологіm= 5;ні дослідженнn= 3; на тваринах.

Пі= д час досліджень оланзапіну на тваринах основними гематологіm= 5;ними результатаl= 4;и були оборотна периферичнk= 2; цитопенія в = 086;кремих особин соба = 82; при дозуванні 10 мг/кг (у 17 разіk= 4; більша доза за максимальнm= 1; рекомендовk= 2;ну денну пероральну дозу для людини при розрахунку дози у мг/м² поверхні тіла), дозозалежнk= 7; зниження кількості лімфоцитів = 10; нейтрофіліk= 4; у мишей і лім&#= 1092;опенія у щурів. У кількох собак, які отримували дози 10 мг/кг, розвинуласn= 0; оборотна нейтропеніn= 3; та/або оборотна ге = 84;олітична анемія= у період мі= 078; 1 і 10 місяцями лікування. Дозозалежнk= 7; зниження кількості лімфоцитів = 10; нейтрофіліk= 4; було відзначалоl= 9;я в мишей, що отримували дозу 10 мг/кг (дорівнює дворазовій максимальнo= 0;й рекомендовk= 2;ній щоденній пероральніl= 1; дозі для людини при розрахунку дози у мг/м² поверхні тіла) у ході досліджень тривалістю 3 місяці. Неспецифічl= 5;а лімфопенія, відповіднl= 6; до зниження приросту маси тіла, спостерігаl= 3;ася у щурів, які отримували = 76;озу 22,5 мг/кг (у 11 разі= в більша за максимальнm= 1; рекомендовk= 2;ну щоденну пероральну дозу для людини при р= 086;зрахунку дози у мг/м² поверхні тіла) протягом 3 місяців або 16 мг/кг (у 8 разів більша за максимальнm= 1; рекомендовk= 2;ну щоденну пероральну дозу для людини при розрахунку дози у мг/м² поверхні тіла) протягом 6 або 12 місяців. Ніяких доказів цитотоксичl= 5;ості для кістков = 86;го мозку не бул= 086; для жодного = 079; вивчених ви = 76;ів. Клітини кісткового мозку були нормоцелюлn= 3;рні або гіперцелюлn= 3;рні, що свідчити = 90;ь про те, що зниження циркулюючиm= 3; клітин кров= 10; було, ймовірно, пов’язано з периферичнl= 0;ми (не пов’язанимl= 0; з кістковим мозком) факт= 086;рами.

За= стосування у період вагітності або годуван = 85;я груддю.

Вo= 0;дсутні адекватні і добре контрольовk= 2;ні дослідженнn= 3; дії оланзапіну на вагітних. &#= 1055;ацієнтки під час лікування оланзапіноl= 4; повинні повідомити свого лікар= 03; про вагітність або намір завагітнітl= 0;. Оскільки існуючий досвід лікування в = 72;гітних оланзапіноl= 4; обмежений, оланзапін під час вагітності необхідно застосовувk= 2;ти тільки тоді, коли очікувані результати виправдовуn= 2;ть можливий ризик для плода.

У новонароджk= 7;них, матері яких приймали ан = 90;ипсихотики (включаючи оланзапін) протягом третього триместру вагітності, існує ризик виникнення побічних реакцій, включаючи екстрапіраl= 4;ідні порушення та/або синдр= 086;м відміни, симптоми як = 80;х можуть післ= 03; народження змінюватисn= 3; за силою та тривалістю. Повідомлялl= 6;ся про ажитаці= 02;, артеріальнm= 1; гіпертензіn= 2;, артеріальнm= 1; гіпотензію, тремор, сонливість, респіраторl= 5;ий дистрес-син = 76;ром або розлад харчування. Тому необхідно ретельно контролюваm= 0;и стан новона = 88;оджених.

При дослідженнo= 0; здорових жінок, які годували груддю, оланзапін було виявлено у грудному молоці. Середня доз = 72; для немовляти (мг/кг) без ризику для нього оцінюваласn= 3; як 1,8 % материнl= 9;ької дози (мг/кг). Пацієнткам рекомендуєm= 0;ься не годувати немовлят груддю, якщо вони приймають оланзапін.=

Вплив н&= #1072; фертильнісm= 0;ь невідомий.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспl= 6;ртом або іншими механізмамl= 0;.

Дослідж&= #1077;нь впливу оланзапіну на швидкіст= 00; реакції при керуванні автотранспl= 6;ртом або роботі з іншими механізмамl= 0; не проводил = 86;ся. Оскільк&= #1080; оланзапін може спричинити сонливість та запаморочеl= 5;ня, пацієнтів слід попере = 76;ити про небезпеку, пов’язану з експлуатацo= 0;єю механізмів, = 091; т.ч. автотранспl= 6;ртних засобів.

Спосіб застосуванl= 5;я та дози.

Дорос= 083;і. <= o:p>

Шизоф= 088;енія. Рекоме= 085;дована початкова доза оланзапіну становить 10 мг один раз на добу.

Маніа= 082;альні епізоди. Рk= 7;комендован= 072; початкова доза оланзапіну як монотерапіo= 1; становить 15 мг на добу або 10 мг на добу при комбінованl= 6;му лікуванні.

Профі= 083;актика повторних нападів у пацієнтів з біполярнимl= 0; розладами. Рk= 7;комендован= 072; початкова доза становить 10 м&= #1075; на добу. Пацієнти з біполярнимl= 0; розладами, які отримували оланзапін для лікуван = 85;я маніакальнl= 0;х епізодів, продовжуютn= 0; отримувати оланзапін у тому ж дозуванні і для профілактиl= 2;и повторних нападів. За у&#= 1084;ови розвитку нового маніакальнl= 6;го, депресивноk= 5;о або змішаного епізоду лікування необхідно продовжуваm= 0;и (за необхідносm= 0;і оптимізуваk= 4;ши дозу) разом із підтримуючl= 6;ю терапією дл= 03; лікування симптомів порушення настрою, якщ= 086; є клінічна необхіднісm= 0;ь.

Лікув= 072;ння шизофренії, маніакальнl= 0;х епізодів та попередженl= 5;я рецидивів біполярногl= 6; розладу. Щоденну доз = 91; визначають на підставі клінічного статусу в діапазоні від 5 до 20 мг на добу. Збільшення рекомендовk= 2;ної початкової дози провод= 03;ть з інтерваламl= 0; не менше 24 годин лише після клінічного обстеження. Оланзапін застосовуюm= 0;ь незалежно від прийому їжі, оскільк= 080; вживання їж= 10; не впливає н= 072; абсорбцію препарату. При відміні препарату завершення терапії потрібно проводити поступово.=

&#= 1044;іти. Застосув = 72;ння оланзапіну дітям та підліткам (віком до 18 років) не рекомендовk= 2;не у зв’язку із недостатніl= 9;тю даних із безпеки та е= 092;ективності. У ході короткострl= 6;кових досліджень = 91; пацієнтів підлітковоk= 5;о віку відміч = 72;лось збільшення маси тіла, зміни рівні = 74; пролактину та ліпідів порівняно з дорослими.

Паціє= 085;ти літнього віку. Призн= 072;чення меншої початкової дози (5 мг на де= ;нь) зазвичай н = 77; потрібне. Необхіднісm= 0;ь призначеннn= 3; меншої початкової дози потрібно розглядати для пацієнтів віком понад 65 років за наявності клінічних показань.=

Паціє= 085;ти з нирковою та/або печінковою недостатніl= 9;тю. <= span style=3D'mso-bidi-font-style:italic'>Менш= 091; початкову дозу       (5 мг на добу) можна призначати таким пацієнтам. З= 072; наявності помірної печінкової недостатноl= 9;ті (цироз, класи недостатноl= 9;ті А або В за шка&= #1083;ою Чайлд-П’ю) початкова доза повинн = 72; становити 5 мг і підвищу= 074;ати дозу необхідно з обережністn= 2;.

&#= 1057;тать. Корекція дози залежн = 86; від статі пацієнта не потрібна.=

&#= 1050;урці. Корекція дози залежн = 86; від наявності/в= 10;дсутності звички до паління не потрібна.=

Кm= 1;ріння може стимулюватl= 0; метаболізм оланзапіну. Рекомендовk= 2;но здійснюватl= 0; клінічний моніторинг, = 110; у разі необх= 110;дності слід збільшити дозу оланзапіну.

Меншу початкову дозу можна призначати пацієнтам з комбінацієn= 2; факторів (жіноча стат= 100;, літній вік, відсутністn= 0; звички до паління), які можуть знижувати метаболізм оланзапіну. Підвищення дози таким пацієнтам, якщо це пока= 079;ано, потрібно здійснюватl= 0; поступово,= &= #1079; обережністn= 2;.

<= /span>

Діти.=

Оланз= 072;пін не рекомендовk= 2;ний для лікуван = 85;я дітей та підлітків. Дослідженнn= 3; пацієнтів віком 13-17 рокіk= 4; показали різні побічні реакції, а саме: збільшення маси тіла, зміни метаболічнl= 0;х параметрів та збільшення рівня пролактину. = 056;езультати, що були пов’язані з цими побічн = 80;ми діями, не досліджуваl= 3;ись і залишають = 89;я невідомими.

Передозува&= #1085;ня.

С= имптоми. Ду= же поширені (> 10 % випадків) – тахікардія, ажитація/аг = 88;есивність, дизартрія, різні екстрапіраl= 4;ідні симптоми та знижений рівень свід = 86;мості, що варіюється від седації до коми.

Ін= шими значними ускладненнn= 3;ми передозуваl= 5;ня є делірій, судоми, кома, можливість = 88;озвитку нейролептиm= 5;ного злоякісногl= 6; синдрому, пр= 080;гнічення дихання, аспірація, артеріальнk= 2; гіпертензіn= 3; або гіпотензія, серцева ари = 90;мія (< 2 % випадків передозуваl= 5;ня) та кардіопу = 83;ьмональний шок. Летальн= 110; наслідки ві = 76;мічалися при гостром = 91; передозуваl= 5;ні на рівні 450 мг, але були й випадки виживання після гострого передозуваl= 5;ня після прийому 2 г оланзапіну перорально.

Лікування. <= /b>Специфічни= ;й антидот оланзапіну відсу= ;тній. Не рекомендуюm= 0;ься препарати, щ= 086; спричиняютn= 0; блювання. Рекомендовk= 2;но стандартні процедури при передозуваl= 5;ні (наприклад промивання шлунка, прийом активованоk= 5;о вугілля). Було виявле = 85;о, що супутній прийом активованоk= 5;о вугілля зменшує біодоступнo= 0;сть оланзапіну при пероральноl= 4;у прийомі на 50-60 %.

Ві= дповідно до клінічни = 93; проявів слі = 76; налагодити симптоматиm= 5;не лікування т = 72; моніторинг життєво важ = 83;ивих функцій, включаючи лікування а = 88;теріальної гіпотензії та циркуляторl= 5;ої недостатноl= 9;ті, а також підтриманнn= 3; дихання. Не слід застосовувk= 2;ти епінефрин, допамін та інші симпатомімk= 7;тики з дією, характерноn= 2; для бета-аго= 085;істів, оскільки бета-стимул= 03;ція може погірш = 80;ти прояви гіпотонії. Для виявлен = 85;я можливих аритмій необхідний моніторинг серцево-суд = 80;нної системи. Ретельний медичний нагляд та моніторинг повинен тривати до повного одужання пацієнта.=

Побічні реакції.

Найбі= 083;ьш частими побічними реакціями (спостеріга = 83;ися у ≥ 1% пацієнтів), пов’язанимl= 0; із застосув = 72;нням оланзапіну = 74; ході клініч = 85;их досліджень, були такі: сонливість, збільшення маси тіла, еозинофіліn= 3;, підвищення = 88;івнів пролактину, холестеролm= 1; (холестерин = 91;), глюкози та тригліцериk= 6;ів у крові, глюкозурія, підвищення апетиту, запаморочеl= 5;ня, акатизія, паркінсоніk= 9;м, лейкопенія, нейтропеніn= 3;, дискінезія, ортостатичl= 5;а гіпотензія, = 072;нтихолінер&= #1075;ічні ефекти, транзиторнk= 7; асимптоматl= 0;чне підвищення = 88;івнів печінкових трансамінаk= 9;, висипання, астенія, стомлюваніl= 9;ть, гіпертерміn= 3;, артралгія, підвищення рівня алкал= 10;нфосфатази, гаммаглутаl= 4;ілтрансфер= 072;зи, сечової кислоти, креатинфосm= 2;окінази та набряки.

У таблиці 1 підсумованl= 6; основні побічні реа = 82;ції та їхня частота, визначені у ході клініч = 85;их досліджень та/або на основі пост = 84;аркетингов&#= 1086;го досвіду.

Дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 та < 1/10), нечасто (≥ 1/1000 та < 1/100), рідко=         =   (≥ 1/10000 та < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), частота невідома (частоту не можна встан = 86;вити на основі наявних даних).

Табли= 094;я 1.

= 044;уже часто

= 063;асто

= 053;ечасто

= 056;ідко

= 055;орушення з боку системи кровотворе= 085;ня та лімфатично= 111; системи

Еози= ;нофілія, лейкопенія10, нейтропені= 103;¹⁰

Тром= ;боцитопені= 03;¹¹

= 055;орушення з боку імунної системи

Гіпе= ;рчутливіст= 00;¹¹

= 055;орушення обміну речовин та розлади травлення

Збіл= ;ьшення маси тіла¹

Підв= ;ищення рівня холестерин= 091;^2,3, підвищення рівня глюкози⁴, підвищення рівня тригліцери= 076;ів^2,5, глюкозурія, підвищення апетиту

Розв= ;иток або погірше&#= 1085;ня перебігу діабету, рідко пов’язаног= 086; з кетоацидо&#= 1079;ом або комою, включаючи деякі летальні випадки¹¹=

Гіпо= ;термія¹²<= /p>

= 055;орушення з боку нервової системи

Сонл= ;ивість

Запа= ;морочення, акатизія⁶, паркінсоні= 079;м⁶, дискінезія6

Епілеп= 090;ичні напади, що були в анамнезі або були наявні фактори ризику¹¹, дистонія (включно з окулярним симптомом)^{11,
пізня
дискінезія11},

амнезія^{9,
дизартрія, с&=
#1080;ндром
втомлених
ніг}

Нейрол&= #1077;птичний злоякісний синдром¹², синдр&= #1086;м відміни^7,12

= 055;орушення з боку системи дихання, органів гру&#= 1076;ної клітки та се&= #1088;едостіння

Кровот= 077;ча з носа⁹

По= 088;ушення з боку серцевої системи

Брад= ;икардія, пролонгаці= 103; інтервалу QT<= sub>c

Вент= ;рикулярна тахікардія/&#= 1092;ібриляція, раптова смерть¹¹=

= 055;орушення з боку судинної системи

Орто= ;статична гіпотензія10

Тром= ;боемболія (включаючи емболію легеневої артерії та глибокий венозний тр&#= 1086;мбоз)

= 055;орушення з боку шлунково-ки&#= 1096;кового тракту

Легк= ;і, короткотри= 074;алі антихоліне= 088;гічні ефекти, включаючи запори та сухість у роті

Здут= ;тя живота⁹<= /p>

Панк= ;реатити¹¹<= /span>

По= 088;ушення з боку гепатобілі= 072;рної системи

Тран= ;зиторні, асимптомат= 080;чні підйоми рів&#= 1085;я печінкових трансаміна= 079; (АлАТ та АсАТ= ), особливо на початку лікування, периферичн= 110; набряки

Гепа= ;тити (включаючи гепатоцелю= 083;ярне, холестатич= 085;е або змішане ушкодження печінки)¹¹

По= 088;ушення з боку шкіри та її похідних

Виси= ;пи

Реак= ;ції світлочутл= 080;вості, алопеція

Меди= ;каментозна реакція з еозинофілі= 108;ю та системни&#= 1084;и симптомами (<= /span>DRE= SS)

По= 088;ушення з боку кістково-м’&#= 1103;зової системи та сполучної тканини

Артр= ;алгія⁹

Рабд= ;оміоліз¹¹<= /span>

По= 088;ушення з боку нирок та сечовиділь= 085;ої системи

Нетр= ;имання сечі; затримка сечі, утруднене сечовипуск= 072;ння¹¹

По= 088;ушення з боку репродукти= 074;ної системи та молочних залоз

Ерек= ;тильна дисфункція у чоловіків; зниження лібідо у жінок та чоловіків

Амен= ;орея; збільшення грудей; галакторея у жінок; гінекомаст= 110;я/збільшенн= я грудей у чол&= #1086;віків

Пріа= ;пізм¹²

= 047;агальні розлади та особливост= 110; застосуван= 085;я

Асте= ;нія, втомлювані= 089;ть, набряки, пірексія¹⁰

= 044;ослідження<= o:p>

Підв= ;ищення рівня пролактину в плазмі⁸=

Підв= ;ищення рівня алкалін- фосфатази^{10,
підвищення}

креа= ;тинфосфокі = 85;ази¹¹, підвищення рівня гаммаглута= 084;ілтрансфер&= #1072;зи¹⁰, підвищення рівня сечової кислоти¹⁰=

Підв= ;ищення загального білірубіну

Ва= 075;ітність, післяродов= 080;й та перинаталь= 085;ий період

Ча= 089;тота невідома

Синдром відміни у овонародже= 085;их

¹К= лінічно значуще збільшення маси тіла сп= 086;стерігалос&= #1103; в усіх категорій пацієнтів з = 72; ІМТ (індекс маси тіла). Після корот = 82;очасного лікування (середня тривалість = 89;тановила 47 днів) збільшення маси тіла на ≥ 7 % спостеріг= алося дуже часто (22,2 % випадків), ≥ 15 % спостерігаl= 3;ося часто        (4,2 % випадків), ≥ 25% спостерігаl= 3;ося нечасто (0,8 % випадків). У пацієнтів, які отримували = 90;ривалу терапію (принаймні протягом 48 тижнів), збільшення маси тіла на ≥ 7 %, ≥ 15 %, ≥ 25% спостерігаl= 3;ося дуже часто (у 6= 4,4 %, 31,7 %, 12,3 % випадків відповідно).

²С= ередні підвищення рівня ліпідів нат = 97;е (загальний холестерол, ЛПНЩ і тригліцериk= 6;и) були більш значні у пацієнтів, у яких спочат = 82;у не спостерігаl= 3;ося порушень обміну ліпідів.

³С= постерігалl= 6;ся у пацієнтів = 079; нормальним = 87;очатковим рівнем натщ = 77; (< 5,17 ммоль/л), який підвищ = 91;вався до високого (≥ 6,2 ммоль/л). Дуже часто повідомлялl= 6;ся про різке підвищення рівня загального холес= ;теролу натще з початковогl= 6; рівня (≥ 5,17 - < 6,2 мм= оль/л) до високого рівня         =   (≥ 6,2 ммоль/л).

⁴С= постерігалl= 6;ся у пацієнтів = 079; нормальним = 87;очатковим рівнем натщ = 77; (< 5,56 ммоль/л), який підвищувавl= 9;я до високого (≥ 7 ммоль/л). Дуже часто повідомлялl= 6;ся про різке пі= 076;вищення рівня глюкози натще з початковогl= 6; рівня (≥ 5,56 - < 7 ммоль/л) до високого рівня (≥ 7 ммол= ь/л).

⁵С= постерігалl= 6;ся у пацієнтів = 079; нормальним = 87;очатковим рівнем натщ = 77; (<1,69 ммоль/л), який підвищувавl= 9;я до високого (≥ 2,26 ммоль/л). Дуже часто повідомлялl= 6;ся про різке підвищення рівня тригліцериk= 6;ів натще з початковогl= 6; рівня (≥ 1,69 - < 2,26 ммоль/л) до ви&= #1089;окого рівня        =             &nb= sp;         (≥ 2,26 ммоль/л).

⁶П= ід час клінічних досліджень частота вин = 80;кнення паркінсоніk= 9;му і дистонії у пацієнтів, які отримують лікування оланзапіноl= 4;, була вища, ніж у ході досліджень плацебо, але клінічно незначно. Частота виникнення паркінсоніk= 9;му, акатизії і дистонії у пацієнтів, які отримують лікування оланзапіноl= 4;, була нижча, ніж при застосуванl= 5;і титрованих = 76;оз галоперидоl= 3;у. Через відсутністn= 0; інформації про наявність в анамнезі гострих або пізніх екстрапіраl= 4;ідальних рухових пор = 91;шень не можна встановити, що оланзапі = 85; менше сприч = 80;няє пізню дискінезію та/або інші пізні екстр = 72;пірамідаль&#= 1085;і синдроми.=

⁷У випадку різкого припинення терапії ола = 85;запіном повідомлялl= 6;ся про гострі симптоми: підвищене потовиділеl= 5;ня, безсоння, тр= 077;мор, ажитацію, нудоту і блювання.=

⁸У ході клінічних досліджень (до 12 тижнів) визначено, щ= 086; концентрацo= 0;я пролактину = 91; плазмі кров= 10; перевищуваl= 3;а верхній ліміт норми = 091; 30 % пацієнтів, які застосо = 74;ували оланзапін. У більшості пацієнтів т = 72;ке підвищення було помірним і залишалося = 74; межах значень, у два рази нижчих від верхнього рівня норми.

⁹П= обічні реакції визначено в результаті = 82;лінічних досліджень = 74; інтегрованo= 0;й базі даних оланзапіну.

¹⁰О= цінка виміряних значень визначена в результаті клінічних досліджень = 74; інтегрованo= 0;й базі даних оланзапіну.

¹¹П= обічні реакції визначено з= 10; спонтанних постмаркетl= 0;нгових звітів з періодичніl= 9;тю, що встановленk= 2; на основі інтегрованl= 6;ї бази даних оланзапіну.

¹²П= обічні реакції визначено з= 10; спонтанних = 87;остмаркети&#= 1085;гових звітів з періодичніl= 9;тю, що оцінена з використанl= 5;ям довірчого і = 85;тервалу в верхньому ліміті норм = 80; (95 %) основі інтегрованl= 6;ї бази даних оланзапіну.

Вплив при довготриваl= 3;ому застосуванl= 5;і (не менше 48 тижнів). Відсоток пацієнтів, у яких відзначалиl= 9;я побічні реакції у вигляді клінічно суттєвого підвищення маси тіла, зміни рівня глюкози, загального холестеринm= 1;/ЛПНЩ/ЛПВЩ або тригліц = 77;ридів, постійно збільшувавl= 9;я. У дорослих пацієнтів, які закінчили 9-12 місячний ку = 88;с терапії, тем= 087; підвищення рівня глюко = 79;и в крові натщ= 077; уповільнивl= 9;я приблизно п= 10;сля 6 місяців лікування.=

i= 5;обічні реакції в ок= 088;емих популяціях. У ході клінічних досліджень = 91; пацієнтів л= 10;тнього віку із деменцією терапія оланзапіноl= 4; була пов’язана з підвищеним рівнем лета = 83;ьних випадків та церебровасl= 2;улярними побічними реакціями порівняно з таким у груп= 110; плацебо. Дуж= 077; поширеними небажаними ефектами, пов’язанимl= 0; із застосув = 72;нням оланзапіну, = 091; даної групи пацієнтів були порушення ходи та падіння. Часто спост = 77;рігалася пневмонія, підвищення температурl= 0; тіла, летаргія, еритема, зорові галю = 94;инації та нетримання сечі.

У ході клінічних досліджень серед пацієнтів з медикаментl= 6;зно індукованиl= 4; (агоніст допаміну) психозом, по= 074;’язаним із хворобою Паркінсона, погіршення паркінсоніk= 4;ської симптоматиl= 2;и та галюцина = 94;ії відзначалоl= 9;я дуже часто, частіше, ніж у групі плацебо.

У ході одного клінічного дослідженнn= 3; у пацієнтів із біполярною манією в результаті застосуванl= 5;я оланзапіну = 91; комбінації = 79; вальпроатоl= 4; спостерігаl= 3;ася нейтропеніn= 3;         = 4,1 %; можливою причиною може бути підвищення = 88;івня вальпроату = 91; плазмі кров= 10;.

У результаті застосуванl= 5;я оланзапіну = 79; літієм або вальпроатоl= 4; спостерігаl= 3;ися         =       (≥ 10 %) тремор, сухість у роті, збільшення маси тіла, підвищення апетиту. Також повідомлялl= 6;ся про порушення мовлення. Пі= 076; час терапії оланзапіноl= 4; у комбінаці= 11; з літієм або дивалпроекl= 9;ом спостерігаl= 3;ося збільшеннn= 3; маси тіла ≥ 7 % ІМТ (індексу маси тіла) у 17,4 % пацієнтів під час інтенсивноo= 1; терапії (до 6 тижнів). Довготриваl= 3;е лікування оланзапіноl= 4; (до 12 тижнів) для попередженl= 5;я рецидивів у = 087;ацієнтів із біполярнимl= 0; розладами було пов’яз = 72;но з підвищенн= 03;м маси тіла ≥ 7 % ІМТ у 39,9 % пацієнтів.=

Дo= 0;ти.

Оl= 3;анзапін не показани = 81; для лікування дітей та підлітків (віком до 18 років). Клінічні до = 89;лідження, які порівнювалl= 0; застосуванl= 5;я оланзапіну = 91; підлітків т = 72; дорослих, не проводилисn= 0;.

Нl= 0;жче подано побічні реа = 82;ції, що зустрічалиl= 9;ь частіше у підлітків (в= 110;ком від 13-17 років), ніж у дорослих, аб= 086; побічні реакції, що були виявлені тільки під час коротко = 90;ривалих клінічних досліджень = 91; підлітків. Клінічно значуще збільшення маси тіла (≥ 7 %) частіше спостерігаl= 3;ось у підлітків порівняно з дорослими. Під час довг= 086;тривалого лікування (н= 077; менше 24 тижнів) клінічно значуще збільшення маси тіла було вищим, ніж під час короткотриk= 4;алого лікування.=

Часто= 090;у побічних реакцій, зазначениm= 3; нижче, визначаютn= 0; таким= ; чином: дуже часто= ; (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 - < 1/10).=

Поруш= 077;ння обміну речовин та розлади хар = 95;ування.

&#= 1044;уже часто: збільшення маси тіла¹³, підвищеннn= 3; рівня тригліцериk= 6;ів¹⁴, підвищення апетиту.

&#= 1063;асто: підвищення рівня холестеринm= 1;¹⁵.

Поруш= 077;ння з боку нервової системи.

&#= 1044;уже часто: седація (у тому числі гіперсомніn= 3;, млявість, сонливість).

Поруш= 077;ння з боку шлунково-ки = 96;кового тракту.

&#= 1063;асто: сухість у роті.

Поруш= 077;ння з боку гепатобіліk= 2;рної системи.

&#= 1044;уже часто: підвищення рівня печінкових трансамінаk= 9; (АлАТ та АсАТ).=

Дослі= 076;ження.<= o:p>

&#= 1044;уже часто: зниження рівня загального білірубіну, підвищення рівня гаммаглутаl= 4;ілтрансфер= 072;зи, підвищення рівня пролактину = 74; плазмі¹⁶.<= /p>
¹³Після короткочасl= 5;ого лікування (середня три= 074;алість становила 22 дні) збільшення маси тіла на         =      ≥ 7 % спостеріга&= #1083;ося дуже часто (40,6 % випадків), ≥ 15 % спостерігаl= 3;ося часто (7,1 % випадків) та       ≥ 25 % (2,5 % випадків). Під час довготриваl= 3;ого лікування (н= 077; менше 24 тижнів) у 89,4 % пацієнтів спостерігаl= 3;ося збільшення маси тіла на &#= 8805; 7 %, у 55,3 % – на ≥ 15 % та = 91; 29, 1 % – на ≥ 25 %.

^{14 Спостер&=
#1110;галося
у пацієнтів =
079;
нормальним
=
87;очатковим
рівнем натщ
=
77;
(< 1,016 ммоль/л),
який підвищ
=
91;вався
до високого
(≥ 1,467 ммоль/ л), та
різке
підвищення
рівня
тригліцериk=
6;ів
натще з поча=
090;кового
рівня (≥ 1,016 - < 1,467 м
=
84;оль/л)
до високого
рівня (≥ 1,467
ммоль/л).}

¹⁵Спостер&= #1110;галося у пацієнтів з нормальним початковиl= 4; рівне= ;м холестеролm= 1; натще з поч= аткового рівня (< 4,39 ммоль/л) до високого рівня (≥ 5,17 ммоль/л). Дуже часто повідомлялl= 6;ся про різке підвищення рівня загал= 00;ного холестеролm= 1; натще з початковогl= 6; рівня (≥ 4,39 - < 5,17 ммоль/л) до високого рівня (≥ 5,17 ммо = 83;ь/л).

^{16 У 47,4 %
підлітків
спостерігаl=
3;ось
підвищення
=
88;івня
пролактину
=
74;
плазмі.}

Термін придатностo= 0;. 2 роки.

Ум= ови зберігання.

= Зберігати при температурo= 0; не вище 25 °С в оригінальнo= 0;й упаковці. =

= &#= 1047;берігати у недоступноl= 4;у для дітей місці.

Упаковка.

По 14 таблеток у блістері, по 2 блістери у картонній упаковці.=

Категорія відпуску. За рецептом.=

Ви= робник.

Нобел Ілач Санаї ве Тіджаре = 90; А.Ш.

Місцезн&= #1072;ходження виробника т = 72; адреса місц= 03; провадженнn= 3; його діяльності.

Квартал Санкаклар, пр. Ескі Акчакоджа, №299, 81100 м. Дюздже, Туреччина.

= 044;уже часто	= 063;асто	= 053;ечасто	= 056;ідко
= 055;орушення з боку системи кровотворе= 085;ня та лімфатично= 111; системи
	Еози= ;нофілія, лейкопенія10, нейтропені= 103;¹⁰		Тром= ;боцитопені= 03;¹¹
= 055;орушення з боку імунної системи
		Гіпе= ;рчутливіст= 00;¹¹
= 055;орушення обміну речовин та розлади травлення
Збіл= ;ьшення маси тіла¹	Підв= ;ищення рівня холестерин= 091;^2,3, підвищення рівня глюкози⁴, підвищення рівня тригліцери= 076;ів^2,5, глюкозурія, підвищення апетиту	Розв= ;иток або погірше&#= 1085;ня перебігу діабету, рідко пов’язаног= 086; з кетоацидо&#= 1079;ом або комою, включаючи деякі летальні випадки¹¹=	Гіпо= ;термія¹²<= /p>
= 055;орушення з боку нервової системи
Сонл= ;ивість	Запа= ;морочення, акатизія⁶, паркінсоні= 079;м⁶, дискінезія6	Епілеп= 090;ичні напади, що були в анамнезі або були наявні фактори ризику¹¹, дистонія (включно з окулярним симптомом)^{11, пізня дискінезія11}, амнезія^{9, дизартрія, с&= #1080;ндром втомлених ніг}	Нейрол&= #1077;птичний злоякісний синдром¹², синдр&= #1086;м відміни^7,12
= 055;орушення з боку системи дихання, органів гру&#= 1076;ної клітки та се&= #1088;едостіння
		Кровот= 077;ча з носа⁹
По= 088;ушення з боку серцевої системи
		Брад= ;икардія, пролонгаці= 103; інтервалу QT<= sub>c	Вент= ;рикулярна тахікардія/&#= 1092;ібриляція, раптова смерть¹¹=
= 055;орушення з боку судинної системи
Орто= ;статична гіпотензія10		Тром= ;боемболія (включаючи емболію легеневої артерії та глибокий венозний тр&#= 1086;мбоз)
= 055;орушення з боку шлунково-ки&#= 1096;кового тракту
	Легк= ;і, короткотри= 074;алі антихоліне= 088;гічні ефекти, включаючи запори та сухість у роті	Здут= ;тя живота⁹<= /p>	Панк= ;реатити¹¹<= /span>
По= 088;ушення з боку гепатобілі= 072;рної системи
	Тран= ;зиторні, асимптомат= 080;чні підйоми рів&#= 1085;я печінкових трансаміна= 079; (АлАТ та АсАТ= ), особливо на початку лікування, периферичн= 110; набряки		Гепа= ;тити (включаючи гепатоцелю= 083;ярне, холестатич= 085;е або змішане ушкодження печінки)¹¹
По= 088;ушення з боку шкіри та її похідних
	Виси= ;пи	Реак= ;ції світлочутл= 080;вості, алопеція	Меди= ;каментозна реакція з еозинофілі= 108;ю та системни&#= 1084;и симптомами (<= /span>DRE= SS)
По= 088;ушення з боку кістково-м’&#= 1103;зової системи та сполучної тканини
	Артр= ;алгія⁹		Рабд= ;оміоліз¹¹<= /span>
По= 088;ушення з боку нирок та сечовиділь= 085;ої системи
		Нетр= ;имання сечі; затримка сечі, утруднене сечовипуск= 072;ння¹¹
По= 088;ушення з боку репродукти= 074;ної системи та молочних залоз
	Ерек= ;тильна дисфункція у чоловіків; зниження лібідо у жінок та чоловіків	Амен= ;орея; збільшення грудей; галакторея у жінок; гінекомаст= 110;я/збільшенн= я грудей у чол&= #1086;віків	Пріа= ;пізм¹²
= 047;агальні розлади та особливост= 110; застосуван= 085;я
	Асте= ;нія, втомлювані= 089;ть, набряки, пірексія¹⁰
= 044;ослідження<= o:p>
Підв= ;ищення рівня пролактину в плазмі⁸=	Підв= ;ищення рівня алкалін- фосфатази^{10, підвищення} креа= ;тинфосфокі = 85;ази¹¹, підвищення рівня гаммаглута= 084;ілтрансфер&= #1072;зи¹⁰, підвищення рівня сечової кислоти¹⁰=	Підв= ;ищення загального білірубіну
Ва= 075;ітність, післяродов= 080;й та перинаталь= 085;ий період
			Ча= 089;тота невідома Синдром відміни у овонародже= 085;их