<= /p>

ІНСТРУКЦІЯ<= /b>

для медично= го застосування лікарського засобу

=

НЕБІТЕНЗ=

(NEBITENS)<= o:p>

<= /p>
Склад:<= /b>

діюча речовина: небіволол;

1 таблетка містить небівол= олу гідрохлориду 5,45 мг, що відповідає 5 мг небівололу;

допоміжні речовини: ла= ктози моногідрат, макрогол 6000, натрію кроскармелоза, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безво= дний.

Лікарська форма. Таблетки.

Осн= овні фізико-хімічні властивості: таблетки круглої форми з двоопуклою поверхнею білого кольору, з хрестоподібною рискою для поділу таблетки з одного боку, з маркуванням «N5» з іншого боку.<= /i>

Фармакотера= певтична група. Селективні блокатори β-адренорецепторів.

Код ATХ С07A В12.

Фармакологічні властивості.

Фармакод= инаміка.

Небіволол – це рацемат, який складається з двох енантіомерів: SRRR-небівололу (D-небіволол) та

RSSS-небівололу (L-неб= іволол). Він поєднує дві фармакологічні дії:

-      =     він є конкурентним та селекти= вним антагоністом β-рецепторів: цей ефект пояснюється SRRR енантіомером (d-енантіомером);

-      =     він має м’які вазодилатуючі властивості внаслідок взаємодії з L-аргініном/оксидом азоту.

Одноразові та повторні дози небівололу зниж= ують частоту серцевих скорочень та артеріальний тиск у стані спокою і при навантаженні як в осіб з нормальним артеріальним тиском, так і в осіб з артеріальною гіпертензію. Антигіпертензивний еф= ект зберігається при довготривалому лікуванні.

У терапевтичних дозах α-адренергічний антагонізм не спостерігаєтьс= я.

Під час короткочасного та тривалого лікування небі= вололом у пацієнтів з артеріальною гіпертензією знижується системний судинний опір. Незважаючи на зниження частоти серцевих скорочень, зменшення серцевого вики= ду у стані спокою та при навантаженні обмежене через збільшення ударного об’єму. Клінічне значення цієї гемодинамічної різниці порівняно з іншими блокаторами      β-адренорецепторів ще недостатньо вивчене.

У пацієнтів з артеріальною гіпертензією небіволол<= /span> підвищує реакцію судин на ацетилхолін (ACh), опосередковану монооксидом азоту; у пацієнтів із дисфункцією ендотелію ця реакція знижена.

Відомо, що у плацебо-контрольованих дослідженнях летальності-захворюван= ості зі стабільною хронічною серцевою недостатністю, які тривали у середньому 20 місяців, небіволол як основний лікарський засіб= у складі стандартної терапії суттєво продовжував час до настання летального наслідку або госпіталізації через серцево-судинну патологію (кінцева точка первинної ефективності). Вплив небівололу не за= лежав від віку, статі або показника фракції викиду лівого шлуночка в учасників дослідження. Користь стосовно попередження усіх причин летальності порівнян= о з плацебо не досягла статистичної значущості. У пацієнтів, які лікувалися небівололом, спостерігалося зниження частоти летальних випадків. Експерименти in vitro та in vivo на тваринах показали, що небіволол не має власної симпато= міметичної активності. Експерименти in vitro= та in vivo = на тваринах показали, що небіволол у фармакологічн= их дозах не має стабілізуючого впливу на мембрани. У здорових добровольців небіволол не має суттєвого впливу на переносимість максимального навантаження або на витривалість.

Фармакок= інетика.

Після перорального прийому відбуваєт= ься швидке всмоктування обох енантіомерів небівололу. На всмоктування небі= вололу їжа не впливає, тому його можна приймати з їжею або без їжі.

Небіволол повністю метаболізується, частково з утворенням активних гідроксиметаболітів. Метабо= лізм небівололу відбувається шляхом ациклічного або аромат= ичного гідроксилювання,                N-де= алкілування та глюкуронування; крім того, утворюються глюкуроніди гідроксиметаболітів<= /span>. Метаболізм небівололу шляхом гідроксилювання піддається генетичному окислювальному поліморфізму, що залежить від CYP2D6.= Біодоступність перорально застосованого небівололу становить 12 % в осіб = зі швидким метаболізмом та є майже повною в осіб з повільним метаболізмом. При досягненні стійкого стану (steady-state) та при однаковій дозі максимальна концентрація у плазмі незміненого небівололу в осіб з повільним метаболізмом приблизно в 23 рази вища, ніж в осіб зі швидким метаболізмом. Якщо враховувати суму незмінного лікарського засобу та його активних метаболітів, то різниця максимальної концентрації у плазмі крові становить від 1,3 до 1,4 рази. З огляду на відмінності у ступенях метаболізму, дозу лікарського засобу Небітенз слід корегувати завжди залежно від індивідуа= льних потреб пацієнта: тому особам з повільним метаболізмом можуть бути потрібні нижчі дози.

В осіб зі швидким метаболізмом значе= ння періоду напіввиведення ена= нтіомерів небівололу становлять у середньому 10 годин. В = осіб з повільним метаболізмом це значення в 3–5 разів вище. В осіб зі швидким метаболізмом концентрація RSSS-енантіомера дещо= вища, ніж концентрація SRRR-енантіомера. В осіб з пов= ільним метаболізмом ця різниця більша.

В осіб зі швидким метаболізмом значе= ння періоду напіввиведення гід= роксиметаболітів обох енантіомерів становлять у середньому 24 го= дини, а в осіб з повільним метаболізмом ці значення приблизно у 2 рази більші.

Стійкий рівень у плазмі крові у біль= шості пацієнтів зі швидким метаболізмом досягається протягом 24 годин, для гідроксиметаболітів – протягом декількох днів.=

Концентрація у плазмі крові, яка ста= новить від 1 до 30 мг небівололу, пропорційна до дози.= Вік людини на фармакокінетику небівололу не впливає= .

У плазмі крові обидва енантіомери переважно зв’язані з альбуміном. Зв’язування з білками плазми для SRRR-небівололу становить 98,1 %, а для RSSS-небівололу – 97,9 %.

Через тиждень після застосування 38 = % дози виводиться з сечею і 48 % – з калом. Виведення незміненого небівололу нирками становить менше 0,5 % дози.

<= /p>
<= /p>
Клінічні характеристики.=

Показання.

Есенціальн= а артеріальна гіпертензія. Хронічна серцева недостатність легкого ступеня або помірного ступеня тяжкості як доповнення до стандартних методів лікуван= ня хворих віком від 70 років.

Протипоказання.

-&nb= sp;         Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якої допоміжної речовини, що зазначена у розділі «Скла= д»;

-&nb= sp;         печінкова недостатність або порушення функції печінки;

-&nb= sp;         гостра серцева недостатність,= кардіогенний шок або епізоди декомпенсації серцевої недостатності, що вимагають внутрішньовенного введення діючих речовин із позитивним інотропним ефектом.

Крім того, як і інші β-блокатори, Небітенз протипоказаний при:

-&nb= sp;         синдромі слабкості синусового вузла, включаючи сино= атріальну блокаду;

-&nb= sp;         АВ-блокаді ІІ–ІІІ ступеня (без штучного водія ритму);

-&nb= sp;         бронхоспазм= і та бронхіальній астмі в анамнезі;

-&nb= sp;         нелікованій= феохромоцитомі;

-&nb= sp;         метаболічному ацидозі;

-&nb= sp;         брадикардії (до початку лікув= ання частота серцевих скорочень менше 60 ударів/хв);

-&nb= sp;         артеріальній гіпотензії (систолічний артеріальний тиск менше 90 мм рт. = ст.);

-&nb= sp;         тяжких порушеннях периферично= го кровообігу).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.<= /i>

Одночасне застосування не рекомендується:

а) з ант= иаритмічними препаратами І класу (хінідин, гідрохінідин, цибензолін, флекаїнід, дизопірамід, лідокаїн, мексилетин, пропафенон) –= може посилитися дія на АВ-провідність та збільшитися негативний інотропний ефект;

б) з антагоністами кальцію типу верапаміл/дилтіазем – негативна дія на АВ-провідність та скоротливість міокарда. Внутрішньовенне введення верап= амілу хворим, які приймають                                          β-адреноблокатори, може призвести до значної артеріальної гіпотензії та АВ-блокади; =

в) з гіпотензивними препарата= ми центральної дії (клонідин, гуанфацин, моксонідин, метилдофа, рилменідин) – може призвести до посилення серцевої недостатності внаслідок зменшення частоти серцевих скорочень, ударного об’є= му та вазодилатації. При раптовій відміні, зокрема= перед закінченням застосування β-адреноблокаторів, вірогідність зростання артеріального тиску (синдром відміни) може підвищуватися.

При одночасному застосуванні слід бути обережними:

а) з ант= иаритмічними препаратами ІІІ класу (аміодарон) – може посилю= ватися вплив на                         АВ-провідність;

б) з гал= огенованими леткими анестетиками – може пригнічувати рефлек= торну тахікардію та підвищувати ризик артеріальної гіпотензі= ї. Якщо хворий застосовує Небітенз, то про це слід проінформувати анестезіолога;

в) з інсуліном та пероральними антидіабетичними<= /span> засобами – хоча = Небітенз і не впливає на рівень глюкози в крові, все-= таки він може маскувати такі симптоми гіпоглікемії, як тахікардія та посилене серцебиття; одночасне застосування бета-блокаторів із похідними сульфонілсечовини підвищує ризик розвитку тяжкої гіпоглікемії (див. розділ «Особливості застосування»);

г) з баклофеном (антиспастичний засіб), аміфостин= ом (додатковий протипухлинний засіб) – одночасне їх застосування з антигіпертензивними засобами може призвести до значно= го зниження артеріального тиску, тому дозу антигіпертензи= вних засобів потрібно відповідно відкоригувати.

При одночасному застосуванні слід враховувати:

а) глікозиди групи наперстянк= и – сповільнюється АВ-провідність, однак клінічні дослідження вказівок щодо цієї взаємодії не дали. Небіволол не впливає на кіне= тику дигоксину;

б) антагоністи кальцію типу <= span class=3DSpellE>дигідропіридину (амлодипін, фелодипін, лацидипін, ніфедипін, нікардипін, німодипін, нітрендипін) – підвищується ризик артеріальної гіпотензії, а у хворих із серцевою недостатністю може погіршитися насосна функція шлуночків= ;

в) антип= сихотичні, антидепресанти (трициклічні антидепресанти, барбітурати, похідні фенотіазину) – може підвищуватись антигіпертензивна дія (принцип додавання ефектів);

г) нестероїдні протизапальні засоби – не впливають на антигіпертензивну дію = Небітензу;

д) симпа= томіметики – можуть протидіяти антигіпертензивній дії ^= 6;-адреноблокаторів. Діючі речовини з β-адренергічн= ою дією можуть призвести до безперешкодної α-адренергічної активності симпатоміметиків з наявністю як α-, так і β-адренергічних ефектів (небезпека розвитку артеріальної гіпертензії, тяжкої брадикардії та серцевої блокади).

Взаємодії, зумовл= ені фармакокінетикою препарату:

–  = ;      оскільки у процесі метаболізму н= ебівололу бере участь ізофермент CYP2D6, то спільне застосування препаратів, що пригнічують цей фермент (пароксетин, флуоксетин, тіоридазин, <= span class=3DSpellE>хінідин), підвищує рівень небіво= лолу у плазмі крові і таким чином підвищує ризик виникнення надмірної брадикарді= ї та інших побічних реакцій;

–  = ;      циметидин підвищує рівень небівололу у плазмі крові,= але без зміни клінічної ефективності. Ранітидин не впливає на фармакокінетику небівололу;

–  = ;      за умови, що Небітенз слід застосовувати під час їжи, а антацидний засіб –= між прийомами їжі, ці препарати можна призначати разом;

–       при комбінованому застосуванні н= ебівололу з нікардипіном дещо підвищувалися рівні концент= рацій обох лікарських засобів у плазмі без зміни клінічної ефективності;

–  = ;      одночасне застосування алкоголю, фуросеміду або гідрохлоротіазиду не впливає на фармакокіне= тику небівололу;

–  = ;      небіволол не впливає на фармакодинаміку та фармакокі= нетику варфарину.

Особливості застосування.

Загальними для β-адреноблокаторів є нижчезазначені попередження і застережні заходи.

Анестезія.<= /span>

Продовження β-блокади зменшує ризик порушень серцевого ритму= під час введення у наркоз та інтубації. Якщо при підготовці до хірургічного втручання β-блокаду слід перервати, то блок= атори           β-ад= ренорецепторів слід відмінити не менше ніж за 24 години до цього.

Застосування окремих анестетиків, які спричиняють пригнічення міокарда, потребує обережності. Появу вагусних реакцій у пацієнта можна попередити за допом= огою внутрішньовенного введення атропіну.

Серцево-судинна систем= а.

Як правило, пацієнтам із нелікованою хронічною серцевою недостатністю (ХСН) блокатори

β-адренорецепторів не слід призн= ачати, поки їх стан не стане стабільним.

Припиняти терапію β-адреноблокаторами пацієнтам, які мають ішемічну хворобу серця, слід поступово, тобто протягом= 1–2 тижнів. У разі необхідності, щоб запобігти загостренню стенокардії, рекомендується одночасно почати замісну терапію.

Блокатори β-адренорецепторів мож= уть спричиняти брадикардію. Якщо пульс у стані спокою знижується до 50–55 ударі= в за хвилину та/або у пацієнта розвиваються симптоми, які вказують на брадикарді= ю, то дозу рекомендується зменшити.

Блокатори β-адренорецепторів слід застосовувати з обережністю при лікуванні:

а) пацієнтів з порушеннями периферичного кровообігу (хвороба або синдром Рейно, переміжна кульгавість), оскільки= може розвинутися загострення зазначених захворювань;

б) пацієнтів з атріовентрикулярною бл= окадою І ступеня у зв’язку з негативним впливом блокаторів        β-адрен= орецепторів на серцеву провідність;

в) хворих на стенокардію Принцметала внаслідок безперешкодної вазоконстрикції корона= рних артерій, опосередкованої через a-адренорецептори: блокатори β-адренорецепторів можуть збільшувати частоту і тривалість нападів стенокардії.

Комбінація небівололу з антагоністами= кальцію типу верапамілу та дилтіаз= ему, з антиаритмічними засобами І групи, а також з гіпотензивними засобами центральної дії не рекомендуються взагалі (детальну інформацію див. у розділі «Взаєм= одія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Обмін речовин та ендокринна система.

Небітенз не вп= ливає на рівень глюкози в крові у хворих на цукровий діабет. Незважаючи на це, необх= ідно бути обережним при його застосуванні хворим цієї категорії, оскільки небіволол може маскувати деякі симптоми гіпоглікемії (тахікардія, посилене серцебиття). Бета-блокатори можуть додатково підвищити ризик тяжкої гіпоглікемії у разі одночасного застосування з похідними сульфонілсечовини. Пацієнтам із цукровим діабетом слід рекомендувати ретельно контролювати рівень глюкози в крові (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Б= локатори = b-адренорецепторів можуть маскувати си= мптоми тахікардії при гіперфункції щитовидної залози. Раптове припинення терапії м= оже посилити ці симптоми.

Дихальна система.=

Пацієнтам з хронічними обструктивними захворюваннями дихальних шл= яхів β-адреноблокатори слід застосовувати з обережністю, оскільки може посилитися звуження дихальних шляхів.

Інше.

Хворим на псоріаз в анамнезі призначати β-адреноблокатори слід тільки після ретельного виваження.

Блокатори β-адренорецепторів мож= уть підвищувати чутливість до алергенів і ступінь тяжкості анафілактичних реакц= ій.

На початку лікування хронічної серцевої недостатності небівололом необхідний регулярний моніторинг за станом хворого. Інформацію про спосіб застосування та дози див. у розділі «Спосіб застосування та дози».

Без нагальної потреби не слід різко припиняти лікування (див. роз= діл «Спосіб застосування та дози»).

Лікарський засіб містить лактозу. Лікарський засіб Небітензне слід застосовувати хворим зі спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази або синдромом мальабсорбції глюкози-галактози.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Небіволол<= /span> має фармакологічні ефекти, які негативно впливають на вагітність та/аб= о на плід/немовля. Загалом, β-адреноблокатори зменшують кровообіг в плаценті, з чим пов’язують затримку росту, внутрішньоутробну смерть, викидень та передчасні пологи. Побічні ефекти (наприклад гіпоглікемія та брадикардія) можуть виникнути у плода та новонародженого. Якщо лікування β-блокаторами є необхідним, то краще надати перевагу β₁-селективним β-= адреноблокаторам.

Небіволол<= /span> не можна застосовувати у період вагітності, тільки якщо в цьому є безсумнівна необхідність. Якщо лікування небівололом вважається необхідним, слід спостерігати за матково-плацентарним кровообігом та рост= ом плода. При виявленні шкідливого впливу на вагітність чи на плід слід розгля= нути питання про альтернативне лікування. За новонародженим немовлям потрібно ретельно спостерігати. Симптоми гіпоглікемії та брадикардії загалом можна очікувати протягом перших трьох днів.

Період годування груддю.

Дослідження на тваринах показ= али, що небіволол проникає у грудне молоко. Невідомо= , чи ця речовина проникає у грудне молоко людини. Більшість β-блокаторів, а саме ліпофільні сполуки – такі як небіволол та його активні метаболіти – проникають, хоча різною мірою, у грудне молоко. Тому годування груддю під час застосування небівололу<= /span> не рекомендується.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом а= бо іншими механізмами.

Дослідження щодо впливу на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами не проводили. Дослідження з фармакодинаміки показа= ли, що Небітенз у дозі 5 мг не впливає на психомоторну функцію. Однак, іноді можливе вини= кнення запаморочення та відчуття втоми, що слід враховувати під час керування автотранспортом або іншими механізмами.<= /o:p>

Спосіб застосуван= ня та дози.

Режим дозування

Есенціальна артеріальна гіпертензія.

Дорослі:

Доза становить 1 таблетку (5 = мг небівололу) на добу; бажано застосовувати її завжди в= один і той самий час доби. Гіпотензивний ефект стає явним через 1–2 тижні лікува= ння, але іноді оптимальна дія спостерігається лише через 4 тижні.

Комбінація з іншими антигіпертензивними зас= обами.

β-блокатори можна застосовувати як для монотерапії, так і в комбі= нації з іншими антигіпертензивними лікарськими засоба= ми. До цього часу додатковий антигіпертензивний ефект спостерігався тільки при комбінації лікарського засобу Небітенз 5 мг з 12,5–25 мг гідрохлоротіазиду.=

Пацієнти з нирковою недостатністю.

Для пацієнтів із нирковою недостатністю рекомендована початкова доза становить 2,5 мг на добу. У разі необхідності добову дозу можна збільшити до 5 мг.

Пацієнти з печінковою недостатністю.

Дані про застосування лікарсь= кого засобу пацієнтам з печінковою недостатністю або порушенням функції печінки обмежені. Тому застосування Небітенз таким паці= єнтам протипоказано.

Пацієнти літнього віку.

Для пацієнтів віком понад 65 років рекомендована початкова доза становить 2,5 мг на добу. У разі необхідності її можна збільшити до 5 мг. Однак через недостатній досвід застосування лікарського засобу хворими віком понад 75 років його застосува= ння вимагає обережності та ретельного нагляду за такими пацієнтами.<= /span>

Хронічна серцева недостатність.

Лікування хронічної серцевої недостатності слід розпочинати з повільного титрування дози до досягнення індивідуальної оптимальної підтримуючої дози. Таким пацієнтам слід признача= ти лікарський засіб у разі, якщо у них спостерігається хронічна серцева недостатність без епізодів її гострої декомпенсації протягом останніх 6 тиж= нів. Рекомендується, щоб лікар мав досвід у лікуванні хронічної серцевої недоста= тності. Пацієнти, які застосовують інші серцево-судинні засоби, включаючи діуретики та/або дигоксин= та/або інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ), та/або антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ, повинні мати вже підібрану дозу цих ліків протя= гом останніх 2 тижнів до початку терапії лікарським засобом Небітенз.

Початкове титрування дози слід проводити за нижченаведеною схемою, витримуючи при цьому інтервали від 1 до= 2 тижнів та орієнтуючись на переносимість дози пацієнтом: 1,25 мг небівололу на добу можна збільшити до 2,5 мг небівололу на добу, а надалі до 5 мг 1 раз на добу, а= потім до 10 мг 1 раз на добу. Максимальна рекомендована доза становить 10 мг небівололу 1 раз на добу. На початку лікування та при кожному підвищенні дози хворий повинен не менше 2 годин перебувати під нагл= ядом досвідченого лікаря, щоб упевнитися в тому, що клінічний стан залишається стабільним (особливо це стосується артеріального тиску, частоти серцевих скорочень, порушення провідності міокарда, а також посилення симптомів серц= евої недостатності). Поява побічних явищ може перешкодити лікуванню із застосува= нням максимально рекомендованої дози усім пацієнтам. У разі необхідності вже досягнуту дозу можна поетапно знову зменшити або знову до неї повернутися. =

При посиленні симптомів серце= вої недостатності або при непереносимості лікарського засобу у фазі його титрув= ання дозу небівололу рекомендується спочатку зменшит= и або, у разі необхідності, негайно відмінити лікарський засіб (при появі тяжкої <= span class=3DSpellE>гіпотензії, посиленні симптомів серцевої недостатност= і з гострим набряком легень, при появі кардіогенного шоку, симптоматичної брадикардії або атріовентрикулярн= ої блокади).

Як правило, лікування стабіль= ної хронічної серцевої недостатності небівололом є довгостроковим.

Лікування небівололом не слід припиняти раптово, оскільки це може призвести до тимчасового посиле= ння серцевої недостатності. Якщо відміна лікарського засобу необхідна, то дозу = слід поетапно зменшити, зменшуючи її в два рази з інтервалом 1 тиждень.

Пацієнти з нирковою недостатністю.

Оскільки титрування дози до максимальної переносимої відбувається індивідуа= льно, її корекція при нирковій недостатності від легкого до помірного ступеня тяжкості не потрібна. Досвіду застосування лікарського засобу хворим із тяж= кою нирковою недостатністю (рівень креатиніну сироватки крові ≥ 250 мкмоль/л) немає, тому застосування небівололу таким хворим не рекомендується.

Пацієнти з печінковою недостатністю.

Щодо застосування лікарського засобу пацієнтам із печінковою недостатністю існують лише обмежені дані. З огляду на це застосування лікарського засобу Небітенз<= /span> цим пацієнтам протипоказано.

Пацієнти літнього віку.

Оскільки титрування дози до максимальної переносимої здійснюється індивідуа= льно, корегування дози не потрібне.

Спосіб застосуван= ня.

Пероральне застосування.=

Таблетки можна застосовувати разом з їжею.

Діти.

Ефективність та безпека застосування лікарського засобу Небітенз дітям = та підліткам (віком до            18 р= оків) не досліджувались. Дані недоступні. Отже, застосування дітям та підліткам (віком до 18 років) не рекомендується.

Передозуван= ня.

При передозуванні β-адреноблокаторів спостерігаються: брадикардія, артеріальна гіпотензія, бронхоспазм, гостра серцева недостатність. Лікування передозування: промивання шлунка, призначення активованого вугілля та проно= сних засобів. Штучна вентиляція легень також може бути потрібна. Рекомендується контроль за рівнем глюкози в крові. У разі необхідності проводиться інтенси= вна терапія в умовах стаціонару: при брадикардії та підвищеній ваготонії – введення атропіну або метилатропіну, при гіпотензії та шоку – внутрішньовенне введення плазмозамінників та катехоламіні= в. Бета-блокуючу дію можна припинити шляхом повільного внутрішньовенного введе= ння ізопреналіну гідрохлориду, починаючи з дози 5 мкг/хв, або добутаміну, починаючи з дози 2,5 мкг/хв, до досягнення очікуваного ефекту. У резистентних випадках із= опреналін можна комбінувати з допаміном. Якщо вищезазначені заходи не допомагають, слід призначати г= люкагон із розрахунку       50-100 мкг/кг, якщо потрібно – ін’єкцію можна повторити прот= ягом години та, у разі необхідності, провести внутрішньовенну інфузію глюкагону із розрахунку 70 мкг/кг/год. В екстремальних випадках резистентної до терапії брадикардії можна підключати штучного водія ритму.<= /span>

Побічні реакції.

Поб= ічні реакції при есенціальній артеріальній гіпертенз= ії та при хронічній серцевій недостатності наведені окремо через відмі= нності патологічних процесів, які лежать в основі цих захворювань.

Есенціальна артеріальна гіпертензія.

Система органів

Часто

(³ 1/100 до </= 10)

Іноді

(³ 1/1000 до </= 100)

Дуже рідко

(³ 1/10000)

Частота невідома

З боку імунної системи

<= /p>

<= /p>

<= /p>

Ангіоневротичний набряк, гіперчутливість

З боку психіки

<= /p>

Нічні жахіття, депресія

<= /p>

З боку нервової системи

Г= оловний біль, запаморочення, парестезії

<= /p>

С= инкопе

<= /p>

З боку органів зору<= /o:p>

<= /p>

<= /p>

Порушення зору=

<= /p>

<= /p>

З боку серця

<= o:p>

Б= радикардія, серцева недостатність, уповільнення АВ провідності/АВ блокада<= /span>

<= /p>

<= /p>

З боку судин

<= /p>

Артеріальна гіпотензія,

посилення переміжної кульгавості

<= /p>

<= /p>

З боку дихальних шляхів

Задишка=

Б= ронхоспазм

<= /p>

<= /p>

З боку травного тракту

Запор, нудота, діарея

Диспепсія, метеоризм, блювання

<= /p>

<= /p>

З боку шкіри та підшкірних тканин

<= /p>

Свербіж, еритематозне шкірне висипання

Посилення псоріазу

Кропив’янка

З боку статевих органів

<= /p>

Імпотенція

<= /p>

<= /p>

Розлади загального характ= еру

Підвищена втомлюваність, набряки

<= /p>

<= /p>

<= /p>

Крім цього, повідомляли про такі побічні реакції, спричинені деякими β-адреноблокаторами: галюцинації, психози, сплутаність свідомості, похолодання/ціаноз кінцівок, синдром Рейно, сухість очей та окуло-мукокутанн= а токсичність за практололовим типом.<= /span>

Хронічна серцева недостатність.

Відомості про побічні реакції у хворих на серцеву недостатність були отримані під час плацебо-контрольованих клінічних досліджень. Найчастішими побічними реакція= ми, про які повідомляли пацієнти, які застосовували небіво= лол, були брадикардія та запаморочення. Повідомлялось про нижчезазначені побічні реакції, що хоча б потенційно були пов’язані із застосуванням лікарського засобу, та розглядалися як характерні та значущі при лікуванні хронічної серцевої недостатності:

-          посилення серцевої недостатності;

-          ортостат= ична гіпотензія;

-          неперено= симість лікарського засобу;

-          АВ-блока= да І ступеня;

-          набряки нижніх кінцівок.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про підозрювані побічні реакції у післяреєстраційний період лікарського засобу є важливим. Це дає змогу продовжувати спостережен= ня за співвідношенням користь/ризик лікарського засобу. Працівники охорони здоров’я просять повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції.=

=

Термін придатності= . 3 роки.

Умови зберігання. = Спеціальні умови зберігання не вимагаються.

Зберігати у недоступному для дітей місці.<= /o:p>

Упаковка. По 10 таблеток у блістері, 3 блістери в картонній коробці.=

Категорія відпуску. За рецептом= .

Виробник.

Балканфарма - Дупниця АД.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

вул. Самоковське Шосе 3, Дупниця, 2600, Болгарія.

=

<= /p>
<= /p>
ІНСТРУКЦІЯ<= /b>

для медично= го застосування лікарського засобу

НЕБІТЕНЗ=

(NEBITENS)

<= /p>
Склад:<= /b>

діюча речовина: небіволол;

1 таблетка містить небівол= олу гідрохлориду 5,45 мг, що відповідає 5 мг небівололу;

допоміжні речовини: ла= ктози моногідрат, макрогол 6000, натрію кроскармелоза, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безво= дний.

Лікарська ф= орма. Таблетки.

Осн= овні фізико-хімічні властивості: таблетки круглої форми з двоопуклою поверхнею білого кольору, з хрестоподібною рискою для поділу таблетки з одного боку, з маркуванням «N= 5» з іншого боку.

Фармакотерапевтична група. Селективні блокатори β-адренорецепторів. <= /span>

Код ATХ С07A В12.

Фармакологічні властивості.

Фармакод= инаміка.

Небіволол – це рацемат, який складається з двох енантіомерів: SRRR-небівололу (D-небіволол) та

RSSS-небівололу (L-неб= іволол). Він поєднує дві фармакологічні дії:

-      =     він є конкурентним та селекти= вним антагоністом β-рецепторів: цей ефект пояснюється SRRR енантіомером (d-енантіомером);

-      =     він має м’які вазодилатуючі властивості внаслідок взаємодії з L-аргініном/оксидом азоту.

Одноразові та повторні дози небівололу зниж= ують частоту серцевих скорочень та артеріальний тиск у стані спокою і при навантаженні як в осіб з нормальним артеріальним тиском, так і в осіб з артеріальною гіпертензію. Антигіпертензивний еф= ект зберігається при довготривалому лікуванні.

У терапевтичних дозах α-адренергічний антагонізм не спостерігаєтьс= я.

Під час короткочасного та тривалого лікування небі= вололом у пацієнтів з артеріальною гіпертензією знижується системний судинний опір. Незважаючи на зниження частоти серцевих скорочень, зменшення серцевого вики= ду у стані спокою та при навантаженні обмежене через збільшення ударного об’єму. Клінічне значення цієї гемодинамічної різниці порівняно з іншими блокаторами      β-адренорецепторів ще недостатньо вивчене.

У пацієнтів з артеріальною гіпертензією небіволол<= /span> підвищує реакцію судин на ацетилхолін (ACh), опосередковану монооксидом азоту; у пацієнтів і= з дисфункцією ендотелію ця реакція знижена. =

Відомо, що у плацебо-контрольованих дослідженнях летальності-захворюван= ості зі стабільною хронічною серцевою недостатністю, які тривали у середньому 20 місяців, небіволол як основний лікарський засіб= у складі стандартної терапії суттєво продовжував час до настання летального наслідку або госпіталізації через серцево-судинну патологію (кінцева точка первинної ефективності). Вплив небівололу не за= лежав від віку, статі або показника фракції викиду лівого шлуночка в учасників дослідження. Користь стосовно попередження усіх причин летальності порівнян= о з плацебо не досягла статистичної значущості. У пацієнтів, які лікувалися небівололом, спостерігалося зниження частоти летальних випадків. Експерименти in vitro та in vivo на тваринах показали, що небіволол не має власної симпато= міметичної активності. Експерименти in vitro= та in vivo = на тваринах показали, що небіволол у фармакологічн= их дозах не має стабілізуючого впливу на мембрани. У здорових добровольців небіволол не має суттєвого впливу на переносимість максимального навантаження або на витривалість.

Фармакокінетика.

Після перорального прийому відбуваєт= ься швидке всмоктування обох енантіомерів небівололу. На всмоктування небі= вололу їжа не впливає, тому його можна приймати з їжею або без їжі.

Небіволол повністю метаболізується, частково з утворенням активних гідроксиметаболітів. Метабо= лізм небівололу відбувається шляхом ациклічного або аромат= ичного гідроксилювання,                N-деалкілування та глюкуронування; крім того, утворюються глюкуроніди гідроксиметаболітів<= /span>. Метаболізм небівололу шляхом гідроксилювання піддається генетичному окислювальному поліморфізму, що залежить від CYP2D6.= Біодоступність перорально застосованого небівололу становить 12 % в осіб = зі швидким метаболізмом та є майже повною в осіб з повільним метаболізмом. При досягненні стійкого стану (steady-state) та при однаковій дозі максимальна концентрація у плазмі незміненого небівололу в осіб з повільним метаболізмом приблизно в 23 рази вища, ніж в осіб зі швидким метаболізмом. Якщо враховувати суму незмінного лікарського засобу та його активних метаболітів, то різниця максимальної концентрації у плазмі крові становить від 1,3 до 1,4 рази. З огляду на відмінності у ступенях метаболізму, дозу лікарського засобу Небітенз слід корегувати завжди залежно від індивідуа= льних потреб пацієнта: тому особам з повільним метаболізмом можуть бути потрібні нижчі дози.

В осіб зі швидким метаболізмом значе= ння періоду напіввиведення ена= нтіомерів небівололу становлять у середньому 10 годин. В = осіб з повільним метаболізмом це значення в 3–5 разів вище. В осіб зі швидким метаболізмом концентрація RSSS-енантіомера дещо= вища, ніж концентрація SRRR-енантіомера. В осіб з повільним мета= болізмом ця різниця більша.

В осіб зі швидким метаболізмом значе= ння періоду напіввиведення гід= роксиметаболітів обох енантіомерів становлять у середньому 24 го= дини, а в осіб з повільним метаболізмом ці значення приблизно у 2 рази більші.

Стійкий рівень у плазмі крові у біль= шості пацієнтів зі швидким метаболізмом досягається протягом 24 годин, для гідроксиметаболітів – протягом декількох днів.=

Концентрація у плазмі крові, яка ста= новить від 1 до 30 мг небівололу, пропорційна до дози.= Вік людини на фармакокінетику небівололу не впливає= .

У плазмі крові обидва енантіомери переважно зв’язані з альбуміном. Зв’язування з білками плазми для SRRR-небівололу становить 98,1 %, а для RSSS-небівололу – 97,9 %.

Через тиждень після застосування 38 = % дози виводиться з сечею і 48 % – з калом. Виведення незміненого небівололу нирками становить менше 0,5 % дози.

<= /p>
<= /p>
Клінічні характеристики.=

Показання.

Есенціальн= а артеріальна гіпертензія. Хронічна серцева недостатність легкого ступеня або помірного ступеня тяжкості як доповнення до стандартних методів лікуван= ня хворих віком від 70 років.

Протипоказання.

-&nb= sp;         Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якої допоміжної речовини, що зазначена у розділі «Скла= д»;

-&nb= sp;         печінкова недостатність або порушення функції печінки;

-&nb= sp;         гостра серцева недостатність,= кардіогенний шок або епізоди декомпенсації серцевої недостатності, що вимагають внутрішньовенного введення діючих речовин із позитивним інотропним ефектом.

Крім того, як і інші β-блокатори, Небітенз протипоказаний при:

-&nb= sp;         синдромі слабкості синусового вузла, включаючи сино= атріальну блокаду;

-&nb= sp;         АВ-блокаді ІІ–ІІІ ступеня (без штучного водія ритму);

-&nb= sp;         бронхоспазм= і та бронхіальній астмі в анамнезі;

-&nb= sp;         нелікованій= феохромоцитомі;

-&nb= sp;         метаболічному ацидозі;

-&nb= sp;         брадикардії (до початку лікув= ання частота серцевих скорочень менше 60 ударів/хв);

-&nb= sp;         артеріальній гіпотензії (систолічний артеріальний тиск менше 90 мм рт. = ст.);

-&nb= sp;         тяжких порушеннях периферично= го кровообігу).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.<= /i>

Одночасне застосування не рекомендується:

а) з ант= иаритмічними препаратами І класу (хінідин, гідрохінідин, цибензолін, флекаїнід, дизопірамід, лідокаїн, мексилетин, пропафенон) –= може посилитися дія на АВ-провідність та збільшитися негативний інотропний ефект;

б) з антагоністами кал= ьцію типу верапаміл/дилтіазем – негативна дія на АВ-провід= ність та скоротливість міокарда<= /span>. Внутрішньовенне введення = верапамілу хворим, які приймають                                          β-адреноблокатори, може призвести до значної артеріальної гіпотензії т= а АВ-блокади;

в) з гіпотензивними препарата= ми центральної дії (клонідин, гуанфацин, моксонідин, метилдофа, рилменідин) – може призвести до посилення серцевої недостатності внаслідок зменшення частоти серцевих скорочень, ударного об’є= му та вазодилатації. При раптовій відміні, зокрема= перед закінченням застосування β-адреноблокаторів, вірогідність зростання артеріального тиску (синдром відміни) може підвищуватися.

При одночасному застосуванні слід бути обережними:

а) з ант= иаритмічними препаратами ІІІ класу (аміодарон) – може посилю= ватися вплив на                         АВ-провідність;

б) з гал= огенованими леткими анестетиками – може пригнічувати рефлек= торну тахікардію та підвищувати ризик артеріальної гіпотензі= ї. Якщо хворий застосовує Небітенз, то про це слід проінформувати анестезіолога;

в) з інсуліном та пероральним= и антидіабетичними засобами – хоча Небітенз і не впливає на рівень глюкози в крові, все-таки він може маскувати такі симптоми гіпоглікемії, як тахікардія та посилене серцебиття; одночасне застосування бета-блокаторів із похідними сульфонілсеч= овини підвищує ризик розвитку тяжкої гіпоглікемії (див. розділ «Особливості застосування»);

г) з баклофеном (антиспастичний засіб), аміфостином (додатковий <= span class=3DSpellE>протипухлинний засіб) – <= span class=3DSpellE>одночасне їх застосування з антигіпертензивними засо= бами може призвести до <= span class=3DSpellE>значного зниження артеріального тиску, тому= дозу антигіпертензивних засобів потрібно відповідно відкоригувати.

При одночасному застосуванні слід враховувати:

а) гліко= зиди групи наперстянки – сповільнюється АВ-провідність, однак клінічні досліджен= ня вказівок щодо цієї взаємодії не дали. Небіволол= не впливає на кінетику дигоксину;

б) антагоністи кальцію типу <= span class=3DSpellE>дигідропіридину (амлодипін, фелодипін, лацидипін, ніфедипін, нікардипін, німодипін, нітрендипін) – підвищується ризик артеріальної гіпотензії, а у хворих із серцевою недостатністю може погіршитися насосна функція шлуночків= ;

в) антип= сихотичні, антидепресанти (трициклічні антидепресанти, барбітурати, похідні фенотіазину) – може підвищуватись антигіпертензивна дія (принцип додавання ефектів);

г) нестероїдні протизапальні засоби – не впливають на антигіпертензивну дію = Небітензу;

д) симпа= томіметики – можуть протидіяти антигіпертензивній дії ^= 6;-адреноблокаторів. Діючі речовини з β-адренергічн= ою дією можуть призвести до безперешкодної α-адренергічної активності симпатоміметиків з наявністю як α-, так і β-адренергічних ефектів (небезпека розвитку артеріальної гіпертензії, тяжкої брадикардії та серцевої блокади).

Взаємодії, зумовл= ені фармакокінетикою препарату:

–  = ;      оскільки у процесі метаболізму н= ебівололу бере участь ізофермент CYP2D6, то спільне застосування препаратів, що пригнічують цей фермент (пароксетин, флуоксетин, тіоридазин, <= span class=3DSpellE>хінідин), підвищує рівень небіво= лолу у плазмі крові і таким чином підвищує ризик виникнення надмірної брадикарді= ї та інших побічних реакцій;

–  = ;      циметидин підвищує рівень небівололу у плазмі крові,= але без зміни клінічної ефективності. Ранітидин не впливає на фармакокінетику небівололу;

–  = ;      за умови, що Небітенз слід застосовувати під час їжи, а антацидний засіб –= між прийомами їжі, ці препарати можна призначати разом;

–       при комбінованому застосуванні н= ебівололу з нікардипіном дещо підвищувалися рівні концент= рацій обох лікарських засобів у плазмі без зміни клінічної ефективності;

–  = ;      одночасне застосування алкоголю, фуросеміду або гідрохлоротіазиду не впливає на фармакокіне= тику небівололу;

–  = ;      небіволол не впливає на фармакодинаміку та фармакокі= нетику варфарину.

Особливості застосування.

Загальними для β-адреноблокаторів є нижчезазначені попередження і застережні заходи.

Анестезія.<= /span>

Продовження β-блокади зменшує ризик порушень серцевого ритму= під час введення у наркоз та інтубації. Якщо при підготовці до хірургічного втручання β-блокаду слід перервати, то блокатори           β-адренорецепторів слід відмінити не менше ніж за 24 го= дини до цього.

Застосування окремих анестетиків, які спричиняють пригнічення міокарда, потребує обережності. Появу вагусних реакцій у пацієнта можна попередити за допом= огою внутрішньовенного введення атропіну.

Серцево-судинна систем= а.

Як правило, пацієнтам із нелікованою хронічною серцевою недостатністю (ХСН) блокатори

β-адренорецепторів не слід призн= ачати, поки їх стан не стане стабільним.

Припиняти терапію β-адреноблокаторами пацієнтам, які мають ішемічну хворобу серця, слід поступово, тобто протягом= 1–2 тижнів. У разі необхідності, щоб запобігти загостренню стенокардії, рекомендується одночасно почати замісну терапію.

Блокатори β-адренорецепторів мож= уть спричиняти брадикардію. Якщо пульс у стані спокою знижується до 50–55 ударі= в за хвилину та/або у пацієнта розвиваються симптоми, які вказують на брадикарді= ю, то дозу рекомендується зменшити.

Блокатори β-адренорецепторів слід застосовувати з обережністю при лікуванні:

а) пацієнтів з порушеннями периферичного кровообігу (хвороба або синдром Рейно, переміжна кульгавість), оскільки= може розвинутися загострення зазначених захворювань;

б) пацієнтів з атріовентрикулярною бл= окадою І ступеня у зв’язку з негативним впливом блокаторів        β-адрен= орецепторів на серцеву провідність;

в) хворих на стенокардію Принцметала внаслідок безперешкодної вазоконстрикції корона= рних артерій, опосередкованої через a-адренорецептори: блокатори β-адренорецепторів можуть збільшувати частоту і тривалість нападів стенокардії.

Комбінація небівололу з антагоністами= кальцію типу верапамілу та дилтіаз= ему, з антиаритмічними засобами І групи, а також з гіпотензивними засобами центральної дії не рекомендуються взагалі (детальну інформацію див. у розділі «Взаєм= одія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Обмін речовин та ендокринна система.

Небітенз не вп= ливає на рівень глюкози в крові у хворих на цукровий діабет. Незважаючи на це, необх= ідно бути обережним при його застосуванні хворим цієї категорії, оскільки небіволол може маскувати деякі симптоми гіпоглікемії (тахікардія, посилене серцебиття). Бета-блокатори можуть додатково підвищити ризик тяжкої гіпоглікемії у разі одночасного застосування з похідними сульфонілсечовини. Пацієнтам із цукровим діабетом слід рекомендувати ретельно контролювати рівень глюкози в крові (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Блокатори b-адренорецепторів можуть маскувати си= мптоми тахікардії при гіперфункції щитовидної залози. Раптове припинення терапії м= оже посилити ці симптоми.

Дихальна система.=

Пацієнтам з хронічними обструктивними захворюваннями дихальних шл= яхів β-адреноблокатори слід застосовувати з обережністю, оскільки може посилитися звуження дихальних шляхів.

Інше.

Хворим на псоріаз в анамнезі призначати β-адреноблокатори слід тільки після ретельного виваження.

Блокатори β-адренорецепторів мож= уть підвищувати чутливість до алергенів і ступінь тяжкості анафілактичних реакц= ій.

На початку лікування хронічної серцевої недостатності небівололом необхідний регулярний моніторинг за станом хворого. Інформацію про спосіб застосування та дози див. у розділі «Спосіб застосування та дози».

Без нагальної потреби не слід різко припиняти лікування (див. роз= діл «Спосіб застосування та дози»).

Лікарський засіб містить лактозу. Лікарський засіб Небітензне слід застосовувати хворим зі спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази або синдромом мальабсорбції глюкози-галактози.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Небіволол<= /span> має фармакологічні ефекти, які негативно впливають на вагітність та/аб= о на плід/немовля. Загалом, β-адреноблокатори зменшують кровообіг в плаценті, з чим пов’язують затримку росту, внутрішньоутробну смерть, викидень та передчасні пологи. Побічні ефекти (наприклад гіпоглікемія та брадикардія) можуть виникнути у плода та новонародженого. Якщо лікування β-блокаторами є необхідним, то краще надати перевагу β₁-селективним β-= адреноблокаторам.

Небіволол<= /span> не можна застосовувати у період вагітності, тільки якщо в цьому є безсумнівна необхідність. Якщо лікування небівололом вважається необхідним, слід спостерігати за матково-плацентарним кровообігом та рост= ом плода. При виявленні шкідливого впливу на вагітність чи на плід слід розгля= нути питання про альтернативне лікування. За новонародженим немовлям потрібно ретельно спостерігати. Симптоми гіпоглікемії та брадикардії загалом можна очікувати протягом перших трьох днів.

Період годування груддю.

Дослідження на тваринах показ= али, що небіволол проникає у грудне молоко. Невідомо= , чи ця речовина проникає у грудне молоко людини. Більшість β-блокаторів, а саме ліпофільні сполуки – такі як небіволол та його активні метаболіти – проникають, хоча різною мірою, у грудне молоко. Тому годування груддю під час застосування небівололу<= /span> не рекомендується.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом а= бо іншими механізмами.

Дослідження щодо впливу на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами не проводили. Дослідження з фармакодинаміки показа= ли, що Небітенз у дозі 5 мг не впливає на психомоторну функцію. Однак, іноді можливе вини= кнення запаморочення та відчуття втоми, що слід враховувати під час керування автотранспортом або іншими механізмами.<= /o:p>

Спосіб застосуван= ня та дози.

Режим дозування

Есенціальна артеріальна гіпертензія.

Дорослі:

Доза становить 1 таблетку (5 = мг небівололу) на добу; бажано застосовувати її завжди в= один і той самий час доби. Гіпотензивний ефект стає явним через 1–2 тижні лікува= ння, але іноді оптимальна дія спостерігається лише через 4 тижні.

Комбінація з іншими антигіпертензивними зас= обами.

β-блокатори можна застосовувати як для монотерапії, так і в комбі= нації з іншими антигіпертензивними лікарськими засоба= ми. До цього часу додатковий антигіпертензивний ефект спостерігався тільки при комбінації лікарського засобу Небітенз 5 мг з 12,5–25 мг гідрохлоротіазиду.=

Пацієнти з нирковою недостатністю.

Для пацієнтів із нирковою недостатністю рекомендована початкова доза становить 2,5 мг на добу. У разі необхідності добову дозу можна збільшити до 5 мг.

Пацієнти з печінковою недостатністю.

Дані про застосування лікарсь= кого засобу пацієнтам з печінковою недостатністю або порушенням функції печінки обмежені. Тому застосування Небітенз таким паці= єнтам протипоказано.

Пацієнти літнього віку.

Для пацієнтів віком понад 65 років рекомендована початкова доза становить 2,5 мг на добу. У разі необхідності її можна збільшити до 5 мг. Однак через недостатній досвід застосування лікарського засобу хворими віком понад 75 років його застосува= ння вимагає обережності та ретельного нагляду за такими пацієнтами.<= /span>

Хронічна серцева недостатність.

Лікування хронічної серцевої недостатності слід розпочинати з повільного титрування дози до досягнення індивідуальної оптимальної підтримуючої дози. Таким пацієнтам слід признача= ти лікарський засіб у разі, якщо у них спостерігається хронічна серцева недостатність без епізодів її гострої декомпенсації протягом останніх 6 тиж= нів. Рекомендується, щоб лікар мав досвід у лікуванні хронічної серцевої недостатності. Пацієнти, які застосовують інші серцево-судинні засоби, включаючи діуретики та/або дигоксин та/або інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ), та/або антагоністи рецепторів ангіотен= зину ІІ, повинні мати вже підібрану дозу цих ліків протягом останніх 2 тижнів до початку терапії лікарським засобом Небітенз.

Початкове титрування дози слід проводити за нижченаведеною схемою, витримуючи при цьому інтервали від 1 до= 2 тижнів та орієнтуючись на переносимість дози пацієнтом: 1,25 мг небівололу на добу можна збі= льшити до 2,5 мг небівололу на добу, а надалі до 5 мг = 1 раз на добу, а потім до 10 мг 1 раз на добу. Максимальна рекомендована доза становить 10 мг небівололу 1 раз на добу. На по= чатку лікування та при кожному підвищенні дози хворий повинен не менше 2 годин перебувати під наглядом досвідченого лікаря, щоб упевнитися в тому, що клінічний стан залишається стабільним (особливо це стосується артеріального тиску, частоти серцевих скорочень, порушення провідності міокарда, а також посилення симптомів серцевої недостатності). Поява побічних явищ може перешкодити лікуванню із застосуванням максимально рекомендованої дози усім пацієнтам. У разі необхідності вже досягнуту дозу можна поетапно знову змен= шити або знову до неї повернутися.

При посиленні симптомів серце= вої недостатності або при непереносимості лікарського засобу у фазі його титрув= ання дозу небівололу рекомендується спочатку зменшит= и або, у разі необхідності, негайно відмінити лікарський засіб (при появі тяжкої <= span class=3DSpellE>гіпотензії, посиленні симптомів серцевої недостатност= і з гострим набряком легень, при появі кардіогенного шоку, симптоматичної брадикардії або атріовентрикулярн= ої блокади).

Як правило, лікування стабіль= ної хронічної серцевої недостатності небівололом є довгостроковим.

Лікування небівололом не слід припиняти раптово, оскільки це може призвести до тимчасового посиле= ння серцевої недостатності. Якщо відміна лікарського засобу необхідна, то дозу = слід поетапно зменшити, зменшуючи її в два рази з інтервалом 1 тиждень.

Пацієнти з нирковою недостатністю.

Оскільки титрування дози до максимальної переносимої відбувається індивідуа= льно, її корекція при нирковій недостатності від легкого до помірного ступеня тяжкості не потрібна. Досвіду застосування лікарського засобу хворим із тяж= кою нирковою недостатністю (рівень креатиніну сироватки крові ≥ 250 мкмоль/л) немає, тому застосування небівололу таким хворим не рекомендується.

Пацієнти з печінковою недостатністю.

Щодо застосування лікарського засобу пацієнтам із печінковою недостатністю існують лише обмежені дані. З огляду на це застосування лікарського засобу Небітенз<= /span> цим пацієнтам протипоказано.

Пацієнти літнього віку.

Оскільки титрування дози до максимальної переносимої здійснюється індивідуа= льно, корегування дози не потрібне.

Спосіб застосуван= ня.

Пероральне застосування.=

Таблетки можна застосовувати разом з їжею.

Діти.

Ефективність та безпека застосування лікарського засобу Небітенз дітям = та підліткам (віком до            18 р= оків) не досліджувались. Дані недоступні. Отже, застосування дітям та підліткам (віком до 18 років) не рекомендується.

Передозуван= ня.

При передозуванні β-адреноблокаторів спостерігаються: брадикардія, артеріальна гіпотензія, бронхоспазм, гостра серцева недостатність. Лікування передозування: промивання шлунка, призначення активованого вугілля та проносних засобів. Штучна вентиляція легень також м= оже бути потрібна. Рекомендується контроль за рівнем глюкози в крові. У разі необхідності проводиться інтенсивна терапія в умовах стаціонару: при брадикардії та підвищеній ваготонії – введення атропіну або метилатропіну, при гіпотензії та шоку – внутрішньовенне введення плазмозамінників та катехоламінів. Бета-блокуючу дію можна припи= нити шляхом повільного внутрішньовенного введення ізопренал= іну гідрохлориду, починаючи з дози 5 мкг/хв, або добутаміну, починаючи з дози 2,5 мкг/хв, до досягнення очікуваного ефекту. У резистент= них випадках ізопреналін можна комбінувати з допаміном. Якщо вищезазначені заходи не допомагають= , слід призначати глюкагон із розрахунку       50-100 мкг/кг, якщо потрібно – ін’єкцію можна повторити протягом години та, у разі необхідності, провести внутрішньовенну інфузію = глюкагону із розрахунку 70 мкг/кг/год. В екстремальних випадках резистентної до терапії брадикардії можна підключати штучного водія ритму.<= /span>

Побічні реакції.

Поб= ічні реакції при есенціальній артеріальній гіпертенз= ії та при хронічній серцевій недостатності наведені окремо через відмі= нності патологічних процесів, які лежать в основі цих захворювань.

Есенціальна артеріальна гіпертензія.

Система органів

Часто

(³ 1/100 до </= 10)

Іноді

(³ 1/1000 до </= 100)

Дуже рідко

(³ 1/10000)

Частота невідома

З боку імунної системи

<= /p>

<= /p>

<= /p>

Ангіоневротичний набряк, гіперчутливість

З боку психіки

<= /p>

Нічні жахіття, депресія

<= /p>

З боку нервової системи

Г= оловний біль, запаморочення, парестезії

<= /p>

С= инкопе

<= /p>

З боку органів зору<= /o:p>

<= /p>

<= /p>

Порушення зору=

<= /p>

<= /p>

З боку серця

<= o:p>

Б= радикардія, серцева недостатність, уповільнення АВ провідності/АВ блокада<= /span>

<= /p>

<= /p>

З боку судин

<= /p>

Артеріальна гіпотензія,

посилення переміжної кульгавості

<= /p>

<= /p>

З боку дихальних шляхів

Задишка=

Б= ронхоспазм

<= /p>

<= /p>

З боку травного тракту

Запор, нудота, діарея

Диспепсія, метеоризм, блювання

<= /p>

<= /p>

З боку шкіри та підшкірних тканин

<= /p>

Свербіж, еритематозне шкірне висипання

Посилення псоріазу

Кропив’янка

З боку статевих органів

<= /p>

Імпотенція

<= /p>

<= /p>

Розлади загального характ= еру

Підвищена втомлюваність, набряки

<= /p>

<= /p>

<= /p>

Крім цього, повідомляли про такі побічні реакції, спричинені деякими β-адреноблокаторами: галюцинації, психози, сплутаність свідомості, похолодання/ціаноз кінцівок, синдром Рейно, сухість очей та окуло-мукокутанн= а токсичність за практололовим типом.<= /span>

Хронічна серцева недостатність.

Відомості про побічні реакції у хворих на серцеву недостатність були отримані під час плацебо-контрольованих клінічних досліджень. Найчастішими побічними реакція= ми, про які повідомляли пацієнти, які застосовували небіво= лол, були брадикардія та запаморочення. Повідомлялось про нижчезазначені побічні реакції, що хоча б потенційно були пов’язані із застосуванням лікарського засобу, та розглядалися як характерні та значущі при лікуванні хронічної серцевої недостатності:

-          посилення серцевої недостатності;

-          ортостат= ична гіпотензія;

-          неперено= симість лікарського засобу;

-          АВ-блока= да І ступеня;

-          набряки нижніх кінцівок.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про підозрювані побічні реакції у післяреєстраційний період лікарського засобу є важливим. Це дає змогу продовжувати спостережен= ня за співвідношенням користь/ризик лікарського засобу. Працівники охорони здо= ров’я просять повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції.

=

Термін придатності= . 3 роки.

Умови зберігання. = Спеціальні умови зберігання не вимагаються.

Зберігати у недоступному для дітей місці.<= /o:p>

Упаковка. По 10 таблеток у блістері, 3 блістери в картонній коробці.=

Категорія відпуску. За рецептом= .

Виробник.

Актавіс Лтд.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

БЛБ015-016, Промислова зона Бюлебель, Зейтун, ZTN3000, Мальта.

Система органів	Часто (³ 1/100 до </= 10)	Іноді (³ 1/1000 до </= 100)	Дуже рідко (³ 1/10000)	Частота невідома
З боку імунної системи	<= /p>	<= /p>	<= /p>	Ангіоневротичний набряк, гіперчутливість
З боку психіки	<= /p>	Нічні жахіття, депресія	<= /p>
З боку нервової системи	Г= оловний біль, запаморочення, парестезії	<= /p>	С= инкопе	<= /p>
З боку органів зору<= /o:p> <= /p>	<= /p>	Порушення зору=	<= /p>	<= /p>
З боку серця	<= o:p>	Б= радикардія, серцева недостатність, уповільнення АВ провідності/АВ блокада<= /span>	<= /p>	<= /p>
З боку судин	<= /p>	Артеріальна гіпотензія, посилення переміжної кульгавості	<= /p>	<= /p>
З боку дихальних шляхів	Задишка=	Б= ронхоспазм	<= /p>	<= /p>
З боку травного тракту	Запор, нудота, діарея	Диспепсія, метеоризм, блювання	<= /p>	<= /p>
З боку шкіри та підшкірних тканин	<= /p>	Свербіж, еритематозне шкірне висипання	Посилення псоріазу	Кропив’янка
З боку статевих органів	<= /p>	Імпотенція	<= /p>	<= /p>
Розлади загального характ= еру	Підвищена втомлюваність, набряки	<= /p>	<= /p>	<= /p>