ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застос= ування лікарського засобу

КОРВІТОЛ^® 50, КОРВІТОЛ^® 100=

Склад:

діюча речовина: метопролол;

1 таблетка містить метопрололу тартрату 50 мг або 100 мг;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, повідон (К-3= 0), натрію кроскармелоза, магнію стеарат, тальк, кремнію діоксид колоїдний безводний.

Лікарська форма. Таблетки.

= Основні фізико-хімічні властивості: білого кольору, круглі, плоскопаралельні таблетки зі скошеними краями і насічкою д= ля поділу з одного боку.

Фармакотерапевтична група.

Селективні блокатори β-адренорецепторів. Код АТХ С07А В02.

Фармакологічні властивості.=

Фармакодинаміка.

Метопролол – β-блокатор адренергічних рецепторів з відносною β= ;₁-селективністю («кардіоселективністю») без внутрішньої симпатоміметичної активності. Специфічним шляхом блокує дію катехоламінів на рівні адренергічних β1-рецепторів. Зменшує потребу міокарда у кисні при навантаженні, що має позитивну дію при тривалому лікуванні стенокардії (зменшення частоти больових нападів). Знижує систолічний артеріальний тиск, особливо після напруження, і запобігає розви= тку рефлекторної ортостатичної гіпотензії. Зниження діастолічного артеріального тиску настає = через кілька тижнів регулярного застосування – метопролол знижує плазматичну активність реніну. Інгібуючи β₂-рецептори, метопролол може викликати збільшення тонусу гладких м’язів.

Фармакокінетика.

Всмоктування та розподіл.

Після перорального застосування ме= топролол майже повністю абсорбується з кишково-шлункового тракту. Концентрація метопрололу у плазмі крові лінійно залежить від прийнятої дози у межах терапевтичних доз. Максимальна концентрація у плазмі крові (С_max) досягається приблизно через 1,5–2 години після застосування (T_max). Хоча концентрація у плазмі крові є різною у різних осіб, індивідуаль= на відтворюваність є хорошою. У результаті важливого першого ефекту під час проходження через печінку системна біологічна доступність метопрололу після застосування однієї пероральної дози досягає приблизно 50 %. Після повторного застосування вона збільшується до 70 %. Застосування під час їди може збільшити біологічну доступність на 30–40 %. Показник сполуче= ння метопрололу з протеїнами плазми крові є низьким (приблизно 5–10 %).

Біотрансформація.

Метопролол піддається майже повному окислювальному метаболізму у печінці ферментами цитохрому Р450 (в основному ізоферментом СYP2D6). Кількість осіб з повільним метаболізмом становить 7 % у європеоїдів, але менше 1 % у монголоїдів. У пацієнтів з повільною метаболізацією через систему СYP2D6 концентрації метопрололу в плазмі крові можуть у кілька разів перевищувати концентрації препарату в осіб з нормальн= ою швидкістю метаболізму через систему СYP2D6. Однак, метаболізм метопрололу ч= ерез систему СYP2D6, можливо, не впливає або впливає меншою мірою на безпеку та переносимість метопрололу. При цирозі печінки слід очікувати підвищення рів= ня неметаболізованого метопрололу у плазмі крові через зменшення швидкості метаболізму.

Метаболізм і виведення з організму.

Метопролол метаболізується у печінці з утворенням трьох метаболітів. Дв= а з трьох метаболітів мають слабко виражені β-блокувальні властивості, одн= ак це не є клінічно значущим. Зазвичай більше 95 % пероральної дози препарат= у виводиться із сечею. Приблизно 5 % цієї дози виводиться із сечею у незміненому ст= ані; в окремих випадках кількість препарату, що виводиться із сечею у незміненому стані, може досягати 30 %.

Період напіввиведення становить 3,5 години (1–9 годин). Загальна швидкі= сть виведення з плазми крові (кліренс) становить приблизно 1000 мл/хв.

У пацієнтів літнього віку не спостерігається значних змін у фармакокіне= тиці метопрололу порівняно з пацієнтами молодого віку.

Системна біодоступність та виведення метопрололу не змінюються у пацієн= тів з нирковою недостатністю. Але виведення метаболітів у таких пацієнтів зменш= ене. У пацієнтів зі швидкістю клубочкової фільтрації менше 5 мл/хв відбувається значне накопичення метаболітів. Таке накопичення метаболітів не сприяє загальному β-блокувальному ефекту.

У пацієнтів зі зниженою функцією печінки фармакокінетика метопрололу (у зв’язку з низьким рівнем зв’язування з білками) змінюється незначною мірою. Однак у пацієнтів з цирозом печінки біодоступність метопрололу може збільшуватися, а загальний кліренс – зменшуватися.

Клінічні характеристики.=

Показання.

- = Артеріальна гіпертензія.

- = Стенокардія (у тому числі постінфарктна).

- = Аритмія (включаючи суправентрикулярну тахікардію).

- = Екстрене лікування інфаркту міокарда та профілактика повторного інфаркту.=

- = Гіперкінетичний кардіальний синдром.

- Профілактика мігрені.

Корвітол^® показаний дорослим.

Протипоказання.

- = Підвищена чутливість до діючої речовини, до інших блокаторів β-адренорецепторів = або до будь-якої з допоміжних речовин;

- = шок;

- = атріовентрикулярна блокада II або III<= /span> ступенів;<= /p>

- = синдром слабкості синусового вузла;

- = декомпенсована серцева недостатність (набряк легенів, синдром гіпоперфузії або артеріальної гіпотензії);

- = синоатріальна блокада;

- = виражена брадикардія (перед початком лікування частота серцевих скорочень у стані сп= окою менш ніж 50 ударів за 1 хвилину);

- = артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менш ніж 100 мм рт. ст= .);

- = ацидоз;

- = нелікована феохромоцитома;

- = тривала або періодична інотропна терапія агоністами β-рецепторів;

- = бронхіальна гіперреактивність (наприклад бронхіальна астма), тяжка форма хронічних обструктивних бронхолегеневих захворювань;

- = тяжкі порушення периферичного кровообігу з болем або трофічними змінами;

- = супутня терапія інгібіторами моноаміноксидази А (МАО-А інгібітори).

Внутрішньовенне введення антагоністів кальцієвих каналів типу верапаміл= у та дилтіазему або інших антиаритмічних препаратів (таких як дизопірамід) протипоказане пацієнтам, які лікуються препаратом Корвітол^® (за винятком інтенсивної терапії)= .

Метопролол не слід призначати пацієнтам з підозрою на гострий інфаркт міокарда при частоті серцевих скорочень менше 50 уд/хв, інтервалом <= span lang=3DEN-US style=3D'mso-ansi-language:EN-US'>P–Q > 0,= 24 c або систолічним артеріальним тиском <&nb= sp;100 мм рт. ст.<= /o:p>

Примітка.= Для пацієнтів з декомпенсованою с= ерцевою недостатністю, які добре переносять інші лікарські засоби, застосування метопрололу можливе при індивідуальному титруванні дози.<= /p>

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Слід враховувати нижченаведені взаємодії між= метопрололом та іншими лікарськими засобами.

Метопролол майже повністю метаболізується у печінці ферментами системи цитохрому P450 (в основному ізоферментом C= YP2D= 6) (див= . розділ «Фармакокінетика»). Тому концентрація метопрололу у плазмі крові може підви= щуватися при одночасному застосуванні субстратів, що інгібують CYP2D= 6, і знижуватися при прийомі речовин, що індукують CYP2D= 6. Тому= разом з метопрололом інгібітори та індуктори CYP2D6 слід застосовувати з обережністю.

Клінічно значущими інгібіторами C= YP2D= 6 є:

- = антидеп= ресанти, такі як флуоксетин, пароксетин, сертралін або бупропіон;<= /p>

- = антипси= хотики, такі як тіоридазин;

- = антиари= тмічні засоби, такі як хінідин, пропафенон або аміодарон;

- = противі= русні засоби, такі як ритонавір;

- = антигіс= тамінні засоби, такі як дифенгідрамін;

- = антимал= ярійні засоби, такі як гідроксихлорохін, хінін;

- = протигр= ибкові засоби, такі як тербінафін;

- = антагон= істи Н₂-рецепторів, такі як циметидин;

- = целекок= сиб.

На початку лікування цими препаратами може виникнути необхідність зменшити дози метопрололу.

Індукторами CYP2D= 6 є:

- = рифампі= цин;

- = дексаме= тазон.

Пацієнти повинні знаходитися під ретельним наглядом, якщо вони одночасно з лікарським засобом Корвітол^®приймають гангліоблокатори, інші β-блокатори (наприклад, очні краплі).

При супутньому прийомі лікарського засобу Корвітол^® з інсуліном або пероральними антидіабетичними засобами може посилюватися або пролонгуватися їхня дія. При цьому симптоми-передвісн= ики гіпоглікемії (особливо тахікардія і тремор) замасковані або послаблюються. = Тому необхідно регулярно контролювати рівень глюкози в крові і коригувати дозу антигіперглікемічних засобів у разі необхідності.

Слід уникати одночасного прийому з барбітуратами, оскільки барбітурати (досліджено на пентобарбіталі) стимулюю= ть метаболізм метопрололу шляхом індукції ферменту.

Слід дотримуватися обережності при одночасно= му застосуванні лікарського засобу Корвітол^® з трициклічними антидепресантами, фенотіазинами, нітрогліцерином, а також діуретиками, вазо= дилататорами та іншими антигіпертензивними засобами, через ризик артеріальної гіпотензії= .

Одночасне застосування лікарського засобу Ко= рвітол^® з дигідропіридиновими блокаторами кальцієвих каналів (наприклад, ніфедипіно= м) підвищує ризик гіпотензії і, в окремих випадках, ризик розвитку серцевої недостатнос= ті у пацієнтів з латентною серцевою недостатністю.

Необхідно з обережністю призначати метопролол пацієнтам, які застосовую= ть стимулятори β₂-рецепторів та β₁-рецепторів,= а також дигідропіридини.

Обережність рекомендується у разі супутнього застосування деяких антиаритмічних препаратів типу хінідину, аміодарону або пропафенону, оскільки β-блокатори можуть посилювати негативні інотропн= і, дромотропні та хронотропні ефекти. Одночасного призначення з пропафеноном с= лід уникати. Відомо, що у= 4 пацієнтів, які отримували лікування метопрололом, після прийому пропафенону концентрації метопрололу у плазмі крові збільшувалися у 2‒5 разів, а = у 2 пацієнтів виникли побічні ефекти, типові для метопрололу. Взаємодія була підтверджена у 8 здорових добровольців. Ця взаємодія, можливо, пояснюється = тим, що пропафенон, подібно до хінідину, пригнічує метаболізм метопрололу через цитох= ром СYP2D6. Результат застосування такої комбінації непередбачуваний, оскільки пропафенон також має β-блокувальні властивості. Кардіодепресивні ефект= и лікарського засобу Корвітол^® та антиаритмічних засобів (наприклад, аміодарон, пропафенон та інші антиаритмічні препарати) можуть додаватися. Ефект аміода= рону у разі одночасного застосування з метопрололом (значна синусова брадикардія) може зберігатися протягом тривалого часу після припинення прийому препарату= , оскільки аміодарон має надзвичайно тривали= й період напіввиведення (приблизно 50 діб).

Антиаритмічні засоби I класу та β-блокатори мають адитивну негативну інотропну дію, що м= оже призводити до серйозних гемодинамічних побічних ефектів у пацієнтів з поруш= еною функцією лівого шлуночка. Також слід уникати застосування цієї комбінації п= ри синдромі слабкості синусового вузла та порушенні атріовентрикулярної (АВ) провідності. Така взаємодія найкраще описана при застосуванні дизопіраміду.=

Дифенгідрамін зменшує (у 2,5 разу) кліренс метопрололу до α-гідроксиметопрололу через систему C= YP 2D= 6 в осі= б, які мають швидку гідроксиляцію. Ефекти метопрололу посилюються. Можливо, дифенгідрамін може інгібувати метаболізм інших субстратів C= YP 2D= 6.=

У пацієнтів, які одночасно з препаратом Корвітол^®приймають антагон= істи кальцієвих каналів верапамілового або дилтіаземового ряду або інші препарати для лікування аритмії (такі як дизопірамід), можливі негативні інотропні та хронотропні ефекти, зокрема гіпотензія, брадикардія або інші аритмії, тому = показаний ретельний контроль стану таких пацієнтів. Пацієнтам, які приймають β-блокатори, не слід призначати внутрішньовенно верапаміл через загрозу зупинки серця. Дилтіазем та блокатори β-рецепторів мають адити= вну інгібуючу дію на AВ-провідність та функцію синусового вузла. При цьому може спостерігатися виражена брадикардія.

При супутньому застосуванні препарату Корвіт= ол^® і серцевих глікозидів, резерпіну, α-метилдопи, гуанфацину або клонідин= у можливе значне зниження частоти серцевих скорочень або сповільнення провідності.

При раптовій відміні клонідину на тлі одноча= сного лікування препаратом Корвітол^® може значно підвищитися артеріаль= ний тиск. Тому припиняти застосування клонідину необхідно лише через кілька дні= в після відміни лікарського засобу Корвітол^®. Потім можна поступово відміняти клонідин.

Одночасне застосування глікозидів наперстянк= и і блокаторів β-рецепторів може збільшувати час артріовентрикулярної провідності та спричинити брадикардію.

Метопролол протидіє β₁-ефектам симпатоміметичних засобів, але має незначний вплив на бронходилятаційний еф= ект β₂-агоністів при застосуванні нормальних терапевтичних доз.

При супутньому застосуванні препарату Корвітол^® і норепінефр= ину, епінефрину або інших симпатоміметичних речовин (наприклад тих, які містятьс= я в засобах від кашлю, краплях для носа і очей) можливе значне підвищення артеріального тиску.

Під час терапії препаратом Корвітол^® можливе зниження відпов= іді на дози адреналіну, які зазвичай застосовуються для лікування алергічних реакцій.

Після введення епінефрину (адреналіну) пацієнтам, які застосовували неселективні блокатори β-рецепторів (включаючи піндолол та пропранолол= ), розвивалася виражена артеріальна гіпертензія та брадикардія (зафіксовано близько 10 випадків). Крім того, припускають, що епінефрин, який міститься в анестетиках місцевої дії, може спровокувати розвиток цих реакцій у разі внутрішньосудинного введення препарату. Ризик, імовірно, є меншим у разі застосування з кардіоселективними блокаторами β-рецепторів.=

Оскільки β-блокатори можуть вплинути на периферичний кровообіг, слід проявляти обережність при одночасному застосув= анні препаратів з аналогічною дією, наприклад з ерготаміном.

Блокатори β-рецепторів можуть провокува= ти парадоксальні гіпертензивні реакції у пацієнтів, які застосовують високі до= зи фенілпропаноламіну. Б= уло описано два випадки гіпертензивного кризу під час лікування тільки фенілпропаноламіном.

Через можливість сильної гіпертензії інгібітори моноаміноксидази (МАО) = не слід приймати разом з лікарським засобом Корвітол^®.

Індометацин і рифампіцин можуть знижувати еф= ект лікарського засобу Корвітол^®. Імовірно, що ця взаємодія не відбувається з суліндаком. Дослідження негативної взаємодії було проведено з диклофенаком.

Дія лікарського засобу Корвітол^® = може посилюватися при прийомі циметидину, фенітоїну, алкоголю, гідралазину.=

У пацієнтів, які одержують лікування β-= блокаторами, інгаляційні анестетики посилюють кардіодепресивний ефект.=

Корвітол^® може зменшувати виведен= ня лідокаїну.

Йодовмісні рентгеноконтрастні речовини для внутрішньовенного введення підвищують ризик анафілактичних реакцій.

Одночасне застосування лікарського засобу Ко= рвітол^® з наркотичними засобами може призводити до значного зниження артеріального тиску. Негативні інотропні ефекти двох вищезазначених лікарських засобів мо= жуть додаватися.

Нервово-м’язова блокада, спричинена міорелак= сантами периферичної дії (наприклад, суксаметоній, тубокурарин), може посилюватися = блокуванням β-рецепторів лікарським засобом Корвітол^®.

Потрібно з обережністю комбінувати метопролол з іншими препаратами із антигіпертензивним ефектом.

Особливості застосування.=

Особливо ретельний лікарський контроль необхідний:

- = при AВ-блокаді І ступеня; дуже рідко вже існуючі легкі форми AВ-поруше= ння провідності можуть обтяжуватися та призводити до AВ-блокади більш тяжкого ступеня;

- = пацієнтам з цукровим діабетом зі з= начними коливаннями рівня цукру в крові (через можливість розвитку тяжких гіпоглікемічних станів);

- = у разі тривалого, суворого голодув= ання та при великому фізичному навантаженні (через можливість розвитку тяжких гіпоглікемічних станів);

- = якщо препарат застосовувати пацієн= там, хворим на феохромоцитому (пухлину мозкової речовини наднирників), паралельно слід застосовувати альфа-симпатолітичний препарат;

- = пацієнтам з порушенням функції печ= інки (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

При прийомі метопрололу тартрату, як і при прийомі інших β-блокаторів, необхідно контролювати час= тоту серцевих скорочень (ЧСС) та артеріальний тиск (АТ) (спочатку щодня, потім 1= раз на місяць).

Пацієнтам, які приймають β-блокатори, не слід вводити внутрішньове= нно антагоністи кальцію верапамілового типу.

Як прав= ило, при лікуванні хворих на астму супутньо призначають β₂-агоністи (у таб= летках або аерозолі). У період, коли такі пацієнти починають приймати препа= рат, може потребуватися збільшення до= зиβ₂-агоністів. Ризик, що препарат бу= де впливати на β₂-рецептори, нижчий, ніж у випадку застосування звичайних неселективних β₁-блокаторів у таблетках.

В окрем= их випадках блокатори β-адренорецепторів можуть провокувати виникнення псоріазу, посилення симптомів цього захворювання або появу екзантем, що нагадують псоріаз. Блокатори β-адренорецепторів слід призначати пацієн= там із псоріазом в особистому або сімейному анамнезі тільки після ретельної оцінки користі/ризику.

Пацієнт= ам з депресивними захворюваннями в історії хвороби слід призначати лікування метопрололом, тільки ретельно оцінивши відношення позитивного ефекту до риз= ику.

Блокато= ри β-адренорецепторів можуть підвищувати чутливість до алергенів і посилювати ступінь тяжкості анафілактичних реакцій. Тому пацієнтів, в історії хвороби яких були відзнач= ені тяжкі реакції гіперчутливості, а також пацієнтів, які проходять терапію вакцинами та десенсибілізувальну терапію, слід лікувати дуже обережно (у зв= ’язку з ризиком виникнення надмірних алергічних реакцій). Ефект від введення звичайних доз адреналіну може бути відсутнім.

Корвітол^® може маскувати деякі симптоми тиреотоксикозу (наприклад, тахікардію). Різка відміна препарату для пацієнтів із тиреотоксикозом протипоказана через можл= иве посилення симптоматики.

Пацієнт= и, які проходять лікування серцевої недостатності, повинні проходити лікування цієї хвороби до початку застосування метопрололу, а також під час цього лікуванн= я.

З обере= жністю метопролол застосовувати пацієнтам з міастенією гравіс.

Метопролол може посилити вже наявну брадикардію. У разі розвитку брадикардії (ЧСС менше 50–55 уд/хв) у ході лікування метопрололом доза має бути зменшена та/або препарат слід поступово відмінити.

Маючи г= іпотензивну дію, препарат може посилити прояви порушень периферичного кровообігу, таких= як переміжна кульгавість.

Якщо неможливо відмінити Корвітол^® перед проведенням загальної анестезії або перед застосуванням міорелаксантів периферичної дії, анестезіолог повинен бути поінформований про лікування пацієнта препаратом Корвітол^®. Не рекомендується припиняти лікування під час проведення хірургічного втручання.

У разі хірургічного втручання необхідно попередити анестезіолога, що пацієнт прийм= ає метопролол. Пацієнтам, яким має бути проведено хірургічне втручання, припиняти лікування β-блокаторами не рекомендується. Якщо відміна метопрололу вважається необхідною, то вона, по можливості, повинна відбуватися не менше= ніж за 48 годин до загальної анестезії. Термінового застосування високих= доз метопрололу пацієнтам, які перенесли несерцеві хірургічні втручання, слід уникати, оскільки це пов’язано з розвитком брадикардії, артеріальної гіпоте= нзії та інсульту, включаючи летальні наслідки у пацієнтів із серцево-судинними факторами ризику.=

Однак для деяких пацієнтів є бажаним використання β-блокаторів як премедикації. У таких випадках необхідно обирати анестетик з незначним нега= тивним інотропним ефектом, щоб мінімізувати ризик пригнічення діяльності міокарда.=

Метопролол може спричинити незначне підвищення рівнів тригліцеридів та зменшення рівнів вільних жирних кислот у крові. У деяких випадках спостерігалося незначне зниження рівня ліпопротеїнів високої щільності (ЛПВ= Щ), і воно було значно меншим порівняно з таким у разі прийому неселективних β₂-блокаторів. Однак в одному довгостроковому дослідженні спостерігалося значне зниження р= івня загального холестерину після лікування метопрололом протягом кількох років.=

Дані що= до ефективності та безпеки застосування препарату пацієнтам з тяжкою стабільно= ю серцевою недостатністю (NYHA IV (за класифікацією системи Нью-Йоркської асоціації кардіологів)) обмежені. Лікування таких пацієнтів повинні проводити лікарі зі спеціальними навичкам= и та досвідом.

Пацієнти з нестабільною серцевою недостатністю (NYHA <= span lang=3DEN-US style=3D'letter-spacing:-.15pt;mso-ansi-language:EN-US'>IV), гострим інфарктом міокарда або нестабільною стенокардією у попередні 28 днів, пацієнти віком від 80 років = або до 40 років; пацієнти з гемодинамічно вираженими захворюваннями клапанів, гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією, під час або протягом 4 місяців після оперативного втручання на серці повинні лікуватися тільки під наглядом лікаря зі спеціалізованими навичками та досвідом.

Якщо не= обхідно припинити лікування, це слід робити протягом 10–14 днів зі щоденним зниженн= ям дози на 25 мг протягом останніх 6 днів. Протягом цього періоду особливу ува= гу потрібно приділяти пацієнтам з ішемічною хворобою серця. Ризик виникнення серцевих нападів, включаючи раптовий летальний наслідок, збільшується під ч= ас припинення лікування β-блокаторами. Лікування не слід припиняти раптово через можливість розвитку синдрому відміни (посилення нападів стенокардії, підвищення артеріального тиску).

У паціє= нтів зі стенокардією Принцметала частота та тяжкість нападів стенокардії може збільшитися внаслідок опосередкованого альфа-рецепторами звуження коронарних судин. Тому таким пацієнтам не слід призначати неселективні β-блокатор= и, селективні β₁-блокатори слід застосовувати з обережністю.

Симптоми-передвіс= ники гіпоглікемії (зокрема тахікардія і тремор) можуть бути замасковані.

Слід приділити ос= обливу увагу пацієнтам з тяжкими порушеннями функції нирок, з серйозними гострими станами (що супроводжуються метаболічним ацидозом) та пацієнтам, які отриму= ють комбіноване лікування препаратами наперстянки. У разі тяжкого порушення фун= кції нирок Корвітол^® слід застосовувати лише при належному моніторингу функції нирок.

Біодоступність метопрололу може підвищуватися при цирозі печінки.

Пацієнт= ам, які користуються контактними лінзами, слід враховувати можливість зменшення секреції слізної рідини.

Застосування лікарського засобу Корвітол^® може спричиняти позитивні результати допінг-тестів.

Неможли= во передбачити вплив на здоров’я у разі неналежного застосування лікарського засобу Корвітол^{® як
допінгу – небезпека для}здоров’я не може бути виключена.

Цей пре= парат містить лактозу. Пацієнтам з рідкісною спадковою непереносимістю галактози,= дефіцитом лактази або глюкозо-галактозною мальабсорбцією не слід приймати цей лікарсь= кий засіб.

Застосув= ання у період вагітності або годування груддю.

Вагітність.<= /p>

Метопролол, як і інші лікарські за= соби, не слід застосовувати у період вагітності або годування груддю без крайньої потреби.

Експерименти на тваринах не виявили тератогенних властивостей метопрололу.

Як і інші β-адреноблокатори, = метопролол проникає крізь плаценту і може спричиняти побічні ефекти, такі як брадикард= ія, гіпотензія та гіпоглікемія, у плода та новонародженого або у немовляти у пе= ріод грудного годування.

Як правило, β-блокатори пригнічують плацентарний кровотік, що може стати причиною передчасних пологів, затримки росту плода та внутрішньоутробної загибелі плода. Ризик серцевих і легеневих ускладнень у новонароджених, чиї матері отримували метопролол під час вагітності, підвищений у післяпологовий період.

Ме= топролол може спричинити розвиток брадикардії, артеріальної гіпотензії, гіпоглікемії= та пригнічення дихання у новонароджених, тому його слід відмінити за 48–72 год= ини до очікуваного початку пологів. Якщо це неможливо, необхідно ретельно контролювати стан немовляти на наявність ознак β-блокади протягом 48–72 годи= н після народження.

Годування груддю.

Метопролол проникає у грудне молок= о. Концентрація метопрололу у грудному молоці приблизно втричі вища, ніж у сироватці крові матері. Незважаючи на те, що після застосування терапевтичн= их доз виникнення побічних реакцій не очікується (за винятком повільних метаболізаторів), немовлят, які перебувають на грудному вигодовуванні, слід= ретельно оглядати на наявність ознак потенційної β-блокади. Для того, щоб кільк= ість діючої речовини, що надходить з грудним молоком, була низькою, не слід году= вати дитину груддю протягом 3–4 годин після прийому препарату.=

Фертильність.

Дослідження розмноження у щурів із= застосуванням метопрололу тартрату в дозах, які у 55,5 разу перевищували максимальну рекомендовану дозу для людини, не виявили жодних доказів порушення фертильності, однак рідко метопролол викликає захворювання Пейроні у чолові= ків.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

У зв’язку з розвитком індивідуальних реакцій (таких як втомлюваність і запаморочення, див. розділ «Побічні реакції») може погіршитися здатність ке= рувати автотранспортом або іншими мех= анізмами. Ймовірність такого впливу підвищується на початку лікування, при збільшенні дози або зміні препарату, а також при вживанні алкоголю. Тому на період лікування слід утримуватися від керування транспортними засобами, обслуговування машин і механізмів, роботи на висоті.

Спосіб застосування та дози= .

Метопролол призначений для щоденного прийому. При застосуванні одноразової дози їх слід пр= иймати зранку, а у разі прийому подвійної дози – вранці та ввечері. Таблетк= и слід приймати після їди, не розжовуючи, запивати достатньою кількістю пит= ної води.

Таблетку можна поділити на рівні дози. Для цього візьміть таблетку вели= ким та вказівним пальцями обох рук насічкою для поділу вгору, натисніть великими пальцями і розламайте таблетку на дві половини уздовж розламу.

Максимальна добова доза – 200 мг. У період під= бору дози слід контролювати частоту серцевих скорочень для попередження брадикар= дії. Дозування слід визнач= ати індивідуально, головним чином, відповідно до успішності лікування. Застосов= ують нижченаведене керівництво з дозування:

Артеріальна гіпертензія.

Корвітол^® 50: 1 таблетка 1–2 рази на добу або 1–2 таблетки= 1 раз на добу (відповідає 50–100 мг метопрололу тартрату).=

У разі необхідності добову дозу можна збільшити до 2 таблеток двічі на = добу (відповідає 200 мг метопрололу тартрату).

Корвітол^® 100: ½ таблетки 1–2 рази на добу або ½–1 таблетка 1 раз на добу (відпові= дає 50–100 мг метопрололу тартрату).

У разі необхідності добову дозу можна збільшити до 1 таблетки двічі на = добу (відповідає 200 мг метопрололу тартрату) або комбінувати лікарський за= сіб з іншими антигіпертензивними препаратами.

Стенока= рдія (в тому числі після інфаркту міокарда).

Рекомендована доза препар= ату становить 50–100 мг <= span lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK'>на добу (один раз на добу вранці а= бо два рази – вранці та ввечері). Якщо ця доза не дає бажаного терапевтичного ефекту, її можна збільшити до 200 мг, розподілених на два прийоми (вранці та ввечері). При цьому слід перевіряти артеріальний тиск. У разі необхідності препарат можна комбінувати з іншими препаратами для лікування стенокардії.

Гіперкі= нетичний кардіальний синдром.

У разі необхідності добову дозу можна збільшити до 2 таблеток двічі на = добу (відповідає 200 мг метопрололу тартрату) з перевіркою артеріального ти= ску.

У разі необхідності добову дозу мо= жна збільшити до 1 таблетки двічі на добу (відповідає 200 мг метопрололу тартрату) з перевіркою артеріального тиску. Дозу потрібно зменшити при досягненні терапевтичного ефекту.

Аритмія (включаючи суправентрикулярну тахіка= рдію).

Корвітол^® 50: 2 таблетки 1–2 рази на добу (відповідає 100–= 200 мг метопрололу тартрату).

Корвітол^® 100: 1 таблетка 1–2 рази на добу (відповідає 100–= 200 мг метопрололу тартрату).

Екстрене лікування інфаркту міокар= да та профілактика повторного інфаркту.

Лікуван= ня гострої фази.

При гос= трому інфаркті міокарда лікування починають якомога швидше після госпіталізації, постійно контролюючи серцеву діяльність за допомогою ЕКГ і артеріальний тис= к. Лікування розпочинають з 5 = ;мг метопрололу тартрату внутрішньовенно. Залежно від переносимості, наступні дози по 5 мг метопрололу тартрату = можна вводити внутрішньовенно з інтервалом у 2 хвилини до досягнення максима= льної загальної дози 15 мг метопрололу тартрату.

Якщо по= вна доза 15 мг, введена внутрішньовенно, переноситься добре, через 15 хвил= ин після останнього внутрішньовенного введення 1 раз застосовують 1 табле= тку лікарського засобу Корвітол^® 50 або ½ таблетки лікарського засобу Корвітол^® 100(відповідає 50 мг метопрололу тартрату).=

У насту= пні 48 годин застосовують 1 таблетку лікарського засобу Корвітол^{® 50
або}½ таб= летки лікарського засобу Корвітол^® 100 (відповідає 50 мг метоп= рололу тартрату) кожні 6 годин. Для пацієнтів, які не переносили дозу більше 15 мг метопрололу тартрату внутрішньовенно, подальшу пероральну терапію слід розпочинати з обережністю із застосування 1 раз ½ т= аблетки лікарського засобу Корвітол^® 50 (відповідає 25 мг метопр= ололу тартрату).

Підтрим= увальна доза.

Рекомен= дована доза становить 200 мг у два прийоми вранці та ввечері (по 2 таблетки лікарського засобу Корвітол^® 50 2 рази на добу або по 1 таблетці лікарського засобу Корвітол^® 100 2 рази на добу).

Якщо спостерігається зниження ЧСС і/або артеріального тиску або інші ускладнення= , що потребують лікування, застосування препарату Корвітол^® необхідно припинити негайно.

Профіла= ктика мігрені.

Корвітол^® 50: 2 таблетки 1–2 рази на добу (відповідає 100–= 200 мг метопрололу тартрату).

Корвітол^® 100: 1 таблетка 1–2 рази на добу (відповідає 100–= 200 мг метопрололу тартрату).

Пацієнти з порушенням функції нирок.

Немає п= отреби коригувати дозу.

Пацієнти з порушенням функції печінки.

Виведен= ня метопрололу тартрату зменшується при тяжких порушеннях функції печінки (наприклад у пацієнтів з цирозом печінки), у результаті чого може виникнути необхідність у зниженні дози.

Пацієнти літнього віку.

Немає п= отреби коригувати дозу.

Тривалість застосування.

Тривалість застосування залежить в= ід тяжкості та перебігу захворювання і визначається лікарем індивідуально.

Якщо піс= ля тривалого лікування застосування препарату Корвітол^®слід пер= ервати або припинити, то робити це потрібно поступово і повільно, бо раптова відмі= на може призвести до серцевої ішемії із загостренням стенокардії, до інфаркту міокарда або різкого підвищення артеріального тиску.=

Діти.

Лікування препарат= ом Корвіто= л^® протипоказане дітям, тому що безпека та ефективність лікарського засобу Кор= вітол^® у цій популяції не встановлені. Дані відсутні.

Передозування.

Токсичність.

У дорослої людини прийом дози 7,5 г спричиняв летальну інтоксикацію. У 5-річної дитини прийом= 100 мг препарату не супроводжувався симптомами інтоксикації після проведення пр= омивання шлунка. Помірну інтоксикацію спричинила доза 450 мг у 12-річної дитини та д= оза 1,4 г у дорослої людини, серйозну інтоксикацію у дорослої людини спричиняла доза 2,5 г, а 7,5 г – дуже серйозну інтоксикацію.

Симптоми передозування.

Залежно від ступеня інтоксикації, клінічна картина характеризується в основному симптомами з боку серцево-судинної і центральної нервової систем. Передозування може призвести до сильного зниження артеріального тиску, сину= сової брадикардії, атріовентрикулярної блокади І–ІІІ ступеня, подовження інтервал= у QT, асистолії, недостатньої периферичної перфу= зії, зупинки серця, серцевої недостатності та кардіогенного шоку. Також можливі утруднен= ня дихання, бронхоспазм, пригнічення або зупинка дихання, підвищена стомлювані= сть, блювання, порушення свідомості або втрата свідомості, тремор, генералізовані судоми, підвищена пітливість, парестезії, кома, нудота, спазми стравоходу, гіпоглікемія (особливо у дітей), гіперглікемія, гіперкаліємія, ціаноз, впли= в на нирки та тимчасовий міастенічний синдром.

Супутнє вживання алкоголю, прийом антигіпертензивних препаратів, хініди= ну або барбітуратів можуть погіршити стан пацієнта. Перші ознаки передозування можуть виникнути через 20 хвилин – 2 години після передозування.=

Терапевтичні заходи при передозуванні.<= /o:p>

У разі передозування або критичного зниження частоти серцевих скорочень та/або артеріального тиску лікування препаратом Корвітол^{®
необхідно припинити.}

Лікування проводиться в умовах відділення інтенсивної терапії з моніторингом життєво важливих функцій (параметрів кровообігу й дихання, функції нирок, рівня глюкози у крові, електролітів сироватки крові). Застосовують активоване вугілля, стимуляцію блювання, у разі необхідності – промивання шлунк= а. У випадку тяжкої форми гіпотензії, брадикардії або загрози серцевої недостатн= ості слід вводити β₁-агоніст внутрішньовенно (наприклад, преналтерол) з інтервалом 2–5 хв або інфузійно до досягнення терапевтичного ефекту. У разі відсутності селективного β₁-агоніста можна вводити внутрішньовенно допамін або атропіну сульфат для блокади блукаючого нерва. Атропін (0,25–0,5 мг – дорослим, 10–20 мкг/кг маси тіла – дітям) слід ввести до промивання шлунка через ризик вагусної стимуляції. Може знадобити= ся інтубація та використання апарату штучного дихання; адекватне відновлення об’єму циркулюючої крові; інфузія глюкози; моніторинг роботи серця за допом= огою ЕКГ; повторне внутрішньовенне введення атропіну 1–2 мг (головним чином при вагусних симптомах). Якщо терапевтичного ефекту не досягнуто, можна викорис= тати інші симпатоміметики залежно від маси тіла та дії, такі як добутамін, ізопреналін, орципреналін, епінефрин або норадреналін. У разі пригнічення функції міокарда: інфу= зія добутаміну або допаміну та кальцію глубіонату (9 мг/мл, 10‒20 мл= ).

Можна ввести глюкагон (спочатку 1–10 мг внутрішньовенно, згодом 2–= 2,5 мг/год у вигляді безперервної інфузії), а також амрінон.

Інфузія натрію (хлориду або бікарбонату) у разі подовження QRS-комплексу та аритмії. При значній брадикардії, яка не піддається медикаментозній терапії, слід застосовувати тимчасовий штучний водій серцев= ого ритму.= У разі зупинки кровообігу можуть бути потрібні заходи з реанімації протягом кількох годин.

У разі бронхоспазму можна вводити інгаляційно β₂-симпат= оміметики (наприклад тербуталін) (а також внутрішньовенно, якщо ефект недостатній) або амінофілін внутрішньовенно. Слід враховувати, що дози антидотів, необхідні = для усунення симптомів передозування β-блокаторами, набагато вищі за терапевтичні, оскільки β-рецептори зв’язані β-блокаторами.

У разі генералізованих судом рекомендується повільне внутрішньовенне введення діазепаму.

Побічні реакції.

Частота виникнення побічних реакцій визначається таким чином: дуже част= о (³ 1/10); часто (= ³ 1/100 – < 1/10); неч= асто (³ 1/1000 – < 1/100); рідко (³ 1/10000 – < 1/1000); дуже рідк= о (< 1/10000); невідомо (неможливо оцінити, виходячи з наявних даних).

	Дуже часто	Часто	Нечасто	Рідко	Дуже рідко	Невідомо
Розлади з боку крові та лімфатичної системи	<= /p>	<= /p>	<= /p>	<= /p>	Тромбоцитопе-нія, лейкопе= нія	<= /p>
Розлади з боку імунної системи	<= /p>	<= /p>	<= /p>	<= /p>	Алергічний риніт	<= /p>
Розлади з боку метаболізму та травлення	<= /p>	<= /p>	<= /p>	Цукровий діабет, загостре= ння цукрового діабету	<= /p>	Гіпоглікемія¹<= o:p>
Розлади з боку психіки	<= /p>	<= /p>	Депресія, нічні кошмари, порушення сну, галюцинації	<= /p>	Зміна особистості, перепа= ди настрою, минущі проблеми з пам’яттю=	<= /p>
Розлади з боку нервової системи	<= /p>	<= /p>	Запаморочення, головний б= іль, сплутаність свідомості, надмірні сновидіння, парестезія=	<= /p>	Порушення смакових відчут= тів	<= /p>
Розлади з боку органів зору	<= /p>	<= /p>	<= /p>	Кон’юнктивіт, сухість в о= чах	Порушення зору=	<= /p>
Розлади з боку органів слуху та рівноваги	<= /p>	<= /p>	<= /p>	<= /p>	Порушення слуху, тинітус<= o:p>	<= /p>
Розлади з боку серця	<= /p>	<= /p>	<= /p>	Посилене серцебиття, брадикардія, порушення провідності, загострення серцевої недостатності, п= ериферичні набряки	Загострення стенокардії	<= /p>
Розлади з боку судин	<= /p>	<= /p>	Похолодіння кінцівок=	Артеріальна гіпотензія, с= инкопе	<= /p>	Загострення синдрому Рейн= о²
Розлади з боку респіраторної системи, грудної клітки та середостіння<= o:p>	<= /p>	<= /p>	<= /p>	Задишка при фізичному навантаженні	<= /p>	Респіраторний дистрес-син= дром³
Розлади з боку шлунково-кишкового тракту	<= /p>	<= /p>	Нудота, блювання, біль у животі, запор, діарея	Сухість у роті=	<= /p>	<= /p>
Розлади з боку гепато-біліарної системи	<= /p>	<= /p>	<= /p>	<= /p>	Гепатит=	<= /p>
Розлади з боку шкіри та підшкірної клітковини	<= /p>	<= /p>	Посилене потовиділення, ш= кірні алергічні реакції	<= /p>	Псоріаз, загострення псор= іазу, псоріазо-подібний висип, випадіння волосся	Порушення жирового обміну=
Розлади з боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини	<= /p>	<= /p>	<= /p>	М’язова слабкість, м’<= span lang=3DUK style=3D'font-size:10.0pt;mso-ansi-language:UK'>язові спазми	Моноартрит, поліартрит	<= /p>
Розлади з боку нирок та сечовивідних шляхів	<= /p>	<= /p>	<= /p>	<= /p>	Загострення ниркової недостатності	<= /p>
Розлади з боку репродуктив-ної системи та молочних залоз	<= /p>	<= /p>	<= /p>	<= /p>	Порушення лібідо, еректил= ьна дисфункція, хвороба Пейроні	<= /p>
Загальні розлади та реакції у місці введення	<= /p>	<= /p>	<= /p>	<= /p>	<= /p>	Підвищена втомлюваність
Лабораторні показники	<= /p>	<= /p>	<= /p>	<= /p>	Збільшення ваги, підвищен= ня рівня аспартатаміно-трансферази, підвищення рівня аланінаміно-трансферази=	Зниження рівня ліпопротеї= дів високої щільності, підвищення рівня тригліцеридів при нормальному рівні загального холестерину

¹ Після тривалого, строгого = голодування або важкого фізичного навантаження, гіпоглікемічні стани можуть виникати на= тлі одночасної терапії препаратом Корвітол^®.

² Це стосується також і інши= х форм порушень периферичної перфузії.

³ У зв’язку з можливим збіль= шенням опору дихальних шляхів можливий респіраторний дистрес у пацієнтів, схильних= до бронхоспастичних реакцій, особливо при обструктивних захворюваннях дихальних шляхів.

&n= bsp;

Інші побічні реакції: агранулоцитоз, сонливість, безсоння, розлад концентрації уваги, нервозність, тривожність, постуральні порушення (дуже рідко – із запамороченням), атріовентрикулярна блокада І, ІІ або ІІІ ступеня, біль у перикарді, біль у грудній клітці, аритмії, артеріальна гіпотензія, кардіоге= нний шок у пацієнтів з гострим інфарктом міокарда, гангрена у пацієнтів з наявни= ми тяжкими порушеннями периферичного кровообігу, риніт, печія, здуття, загострення кропив’янки, дистрофічні зміни шкіри, фотосенсибілізація, артралгія, посиле= ння симптомів переміжної кульгавості, поява антинуклеарних антитіл (не пов’язан= их із системним червоним вовчаком), метопролол може маскувати симптоми тиреотоксикозу, прояви латентного цукрового діабету.

По= відомлення про підозрювані побічні реакції.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу відіграють важливу роль. Це дає змогу продовжувати спостереження за співвідношенням користі та ризику застосування лікарського засобу. Працівники галузі охорони здоров’я повинні повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції.

Термін придатност= і. 3 роки.

Не застосовувати лікарський засіб після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 25 °С. Лікарський засіб зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка.=

По 10 таблеток у блістері; по 3 або 5 блістерів у картонній коробці.

Категорія відпуску.<= /span>

За рецептом.

= Виробник.

БЕРЛІН-ХЕМІ АГ.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Глінікер Вег 125, 12489 Берлін, Німеччина.