ІНСТРУКЦІЯ

ІНСТРУКЦІЯ<= o:p>

для медично= го застосування лікарського засобу

ЕУФІЛІН-ДАРНИЦЯ

(EuphyllinE-Darnitsa)=

діюча речов= ина: theophylline;

1 мл розчину містить теофіліну 20 мг;

допоміж= ні речовини: натрію ацетат тригідрат, натрію гідроксид, вода для ін’єкцій.

=

Лікарська форма. Розчин= для ін’єкцій.

Осн= овні фізико-хімічні властивості: прозора безбарвна рідина.

Фармакотерапевтична група. Засоби для системного застосування при обструктивних захворюваннях дихальних шляхів. Ксантини. Теофілін. Код АТХ R03D A04= .

Фармакологі= чні властивості.

Фармакодинаміка.

Теофілін – бронхолітичний, спазмолітичний засіб.<= /span>

Механізм бронхолітичної дії зумовлений здатністю теофіліну блокувати аденозинові рецептори, неселективно інгібувати фермент фосфодіестеразу та тим самим підвищувати концентрацію циклічного 3’,5’-АМФ (цАМФ) у тканинах, пригнічувати транспортування іонів кальцію через «повіль= ні» канали клітинних мембран і зменшувати його вихід із внутрішньоклітинних деп= о. Теофілін гальмує вивільнення з опасистих клітин медіаторів запалення, підви= щує мукоциліарний кліренс, стимулює скорочення діафрагми та поліпшує функцію дихальних і міжреберних м’язів.

Проявляє виразний бронхолітичний ефект, зумовлений безпосереднім розслабленням гладк= ої мускулатури бронхів. Виразність бронхоспазмолітичного ефекту залежить від концентрації теофіліну в сироватці крові.

Нормаліз= ує дихальну функцію, сприяє насиченню крові киснем і зниженню концентрації вуглекислоти; стимулює центр дихання. Посилює вентиляцію легенів в умовах гіпокаліємії.

Гальмує агрегацію тромбоцитів (інгібує фактор активації тромбоцитів і простагландину Е₂), підвищує стійкість еритроцитів до деформації (поліпшує реологічні властивості крові), зменшує тромбоутворення= та нормалізує мікроциркуляцію.

Проявляє стимулювальний вплив на центральну нервову систему (ЦНС) і діяльність серця, підвищує силу та частоту серцевих скорочень, збільшує коронарний кровотік та потребу міокарда в кисні. Знижує тонус кровоносних судин (головним чином, с= удин мозку, шкіри та нирок). Зменшує легеневий судинний опір, знижує тиск у мало= му колі кровообігу. Підвищує нирковий кровотік, проявляє помірний діуретичний ефект. Розширює позапечінкові жовчні шляхи.

Терапевт= ичні ефекти розвиваються через 5–15 хвилин після внутрішньовенної ін’єкції.=

Фармакокіне= тика.

Біодоступність лікарського засобу становить 80–100 %. Зв’язок з білка= ми плазми – близько 60 %. Проникає крізь плацентарний бар’єр і в грудне молоко. Метаболізується у печінці (90 %) з участю декількох ферментів цитохрому Р450 (найбільш важливий СYР1A2). Основними метаболітами лікарського засобу є: 1,3-диметилсечова кислота та 3-метилксантин. Метаболіти виводяться нирками. Близько 7–13 % введен= ої дози виводиться в незміненому вигляді (у дітей – 50 %). У немовлят зна= чна частина виводиться у вигляді кофеїну (через незрілість шляхів його подальшо= го метаболізму). Період напіввиведення (T_1/2) у пацієнтів, які не палять, – 6–12 годин; у людей, що палять, істотно коротший – 4–5 годин; у д= ітей – 1–5 годин= ; у новонароджених і недоношених дітей –      10–45 годин. У хворих на цироз печінки, з нирковою недостатністю та у хворих на алкоголізм T_1/2 подовжується. Загальний кліренс лікарського засобу знижений у хворих з пропасницею, хворих з вираженою дихальною, печінковою та серцевою недостатністю, при вірусних інфекціях, у хворих віком від 55 років.

Клінічні характеристики.

Показання.

Бронхообструктивний синдром при бронхіальній астмі, бронхіті, емфіземі легень, порушеннях з боку дихаль= ного центру (нічне пароксизмальне апное), «легеневе серце».

=

Протипоказа= ння.

Підвищена індивідуальна чутливість до компонентів лікарського засобу, а також до інших похід= них ксантину (кофеїн, пентоксифілін, теобромін), гостра серцева недостатність, стенокардія, гострий інфаркт міокарда, гострі порушення серцевого ритму, декомпенсована хронічна серцева недостатність, пароксизмал= ьна тахікардія, екстрасистолія, тяжка артеріальна гіпер- та гіпотензія, розповсюджений атеросклероз судин,= набряк легенів, геморагічний інсульт, крово= вилив у сітківку ока, глаукома, кров= отеча в анамнезі, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки (у стадії загострення), гастроезофагеальний рефлюкс, епілепсія, підвищена судо= мна готовність, неконтрольований гіпотиреоз, гіпертиреоз, тиреотоксикоз, тяжка печінкова та/або ниркова недостатність, порфірія, сепсис, застосування дітя= м одночасно з ефедрином.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Під час лікування не слід вживати алкогольні напої, велику кількість їжі та напоїв,= що містять метилксантин (кава, чай, какао, шоколад, кока-кола та подібні тонізуючі напої), спорідне= ні з теофіліном лікарські засоби (к= офеїн, теобромін, пентоксифілін),                =        α- і β-адренергічні агоністи (селективні= і неселективні), глюкагон, тому що ці речовини можуть посилити стимулюючу дію теофіліну на ЦНС.=

Лікарські засоби<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk17793449'>, що знижують кліренс теофіліну.

Дія теофілі= ну може посилитися при одночасному застосуванні алопуринолу, ацикловіру, карбімазолу, зафірлукасту, циметидину, нізатидину, дисульфіраму, фенілбутаз= ону, флувоксаміну, флуконазолу, фторхінолонів (офлоксацин, норфлоксацин; при одночасному прийомі ципрофлоксацину дозу теофіліну треба зменшити як мініму= м на 60 %, а при одночасному прийомі еноксацину – на 30 %), фуросеміду, іміпенем= у, ізопреналіну, інтерферону альфа, окспентифіліну, ізоніазиду, антагоністів кальцію (верапаміл, дилтіазем), лінкоміцину, макролідів, (кларитроміцин, еритроміцин), аміодарону, мексилетину, метотрексату, парацетамолу, пентоксифіліну, пероральних контрацептивів, пробенециду, пропафенону, пропранололу, ранітидину, такрину, тіабендазолу, тиклопідину, вілоксазину а= бо вакцини проти грипу. У пацієнтів, які паралельно з теофіліном приймають один або кілька із зазначених лікарських з= асобів, треба контролювати концентрацію теофіліну в сироватці крові і зменшити дозу, якщо це необхідно.

Слід уникати комбінації теофі= ліну і флувоксаміну. У разі неможливості уникнути цієї комбінації пацієнтам необхідно застосовувати половину дози теофіліну та уважно контролювати плаз= мові концентрації останнього.

Лікарські засоби<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk17793449'>, що підвищ= ують кліренс теофіліну.=

Ефект теофі= ліну може зменшитися при одночасному прийомі протиепілептичних засобів (наприклад фенітоїну, карбамазепіну, примідону), барбітуратів (особливо фенобарбіталу і пентобарбіталу), аміноглютетиміду, магнію гідроксиду, ізопротеренолу, літію, морацизину, рифампіцину, ритонавіру = або сульфінпіразону. Також ефект теофіліну може бути меншим у курців. У пацієнт= ів, які одночасно з теофіліном приймають один або кілька із зазначених лікарських засобів, треба контролюва= ти концентрацію теофіліну в сироватці крові і коригувати дозу, якщо це необхід= но.

Плазмова концентрація теофіліну може бути знижена при одночасному застосуванні теофі= ліну із препаратами рослинного походження, що містять звіробій (Hypericum perforatum).

Сумісне застосування теофіліну та фенітоїну може спричинити зниження рівня останньо= го.

Ефедрин пос= илює дію теофіліну.

Теофілін мо= же посилити ефект агоністів β-а= дренорецепторів, діуретиків і резерпіну. Теофілін може зменшити ефективність аденозину, літію карбонату та антагоністів                                β-адренорецепторів.

Треба уника= ти паралельного застосування теофіліну та антагоністів β-адренорецепторів, оскільки теофі= лін може втратити свою ефективність.

З особливою обережністю слід застосовувати комбінації теофіліну та аденозину, бензодіазепіну, галотан= у і ломустину. Наркоз галотаном може спричинити серйозні порушення серцевого ри= тму у пацієнтів, які приймають теофілін.

Одночасне застосування теофіліну з кетаміном та хінолонами може зменшити судомний пор= іг, з β-адреноблокаторами може антагонізувати його бронходилататорну дію, з доксапрамом – спричинити стимуляцію ЦНС.

Під час лікування теофіліном або іншими ксантинами може виникнути гіпокаліємія, особливо при комбінованому лікуванні агоністами β-адренорецепторів, тіазидними діуретиками, фуросемідом, ко= ртикоїдами, а також при гіпоксемії. Це стосується госпіталізованих пацієнтів з тяжкою астмою, тому рекомендується періодично перевіряти рівень калію у сироватці крові.

Суперечливі докази потенціювання ефектів теофіліну= при грипозних станах.

Особливості застосування.

Перед введенням ро= зчин необхідно нагріти до температури тіла.

З обережністю застосовувати п= ри захворюваннях серцево-судинної системи, печінки, при вірусній інфекції, при тривалій гіпертермії, гіпертрофії передміхурової залози в анамнезі (через ризик затримки сечі), при тяжкій гіпоксії, цукровому діабеті, глаукомі, особам літнього віку (від 60 років).=

З обережніс= тю призначати лікарський засіб ті= льки у разі гострої потреби при нестабільній стенокардії, захворюваннях серця, при яких може спостеріга= тися тахіаритмія; при гіпертрофічній обструктивній кардіоміопатії,= порушені функцій нирок та печінки, при гіпертиреозі, при гострій порфірії, при хронічному алкоголізмі та захворюваннях легень, пацієнтам з виразковою хвор= обою шлунка і дванадцятипалої кишки в анамнезі. Пацієнтам із судомними станами в анамнезі слід уникати застосування теофіліну і вдаватися до альтернативного лікування. <= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk535834999'>При вираженому атеросклерозі судин та сепсисі теофілін застосувати з обережністю та під наглядом лікаря. Підвищеної уваги потребує застосування лікарського засобу пацієнтам, які страждають безсонням.

Тютюнопалін= ня і вживання алкоголю можуть призвести до підвищення кліренсу теофіліну і, отже= , до зменшення його терапевтичного ефекту і необхідності застосування більш висо= ких доз.

Під час лікування теофіліном необхідно здійснювати уважне спостереження та зменшити дозу пацієнтам із серцевою недостатністю, серцевою аритмією, артеріальною гіпертензією, іншими кардіоваскулярними захворюваннями, хронічним алкоголізмом, порушенням функції печінки (особливо при цирозі), зі зниженою концентрацією кисню в крові (гіпоксемія)= , з гіпертиреоїдизмом або з гострими фебрильними станами хворих на пневмонію а= бо вірусними інфекціями (особливо хворих на грип) через можливе зниження кліре= нсу теофіліну. Одночасно необхідно контролювати рівні теофіліну у плазмі крові.=

Гарячка, незалежно від причини її виникнення, може зменшити швидкість виведення теофіліну.

Під час лікування теофіліном необхідно дотримуватись особливої обережності при тяжкій астмі. У таких ситуаціях рекомендується контролювати рівень калію в сироватці.<= /span>

У разі необхідності застосування амінофіліну пацієнтам, які вже отримую= ть теофілін, слід контролювати концентрацію теофіліну в плазмі крові.

Теофілін мо= же змінювати деякі лабораторні показники: збільшувати кількість жирних кислот і рівень катехоламінів у сечі.

В разі розвитку побічних реакцій необхідно контролювати рівень теофіліну в крові.

Важлива інформація про допоміжні речовини.

Цей лікарсь= кий засіб містить натрій, тому, якщо пац= ієнт дотримується дієти з контрольованим вмістом натрію, слід бути обережними під час його застосування.

<= /span>

Застосування у період вагітно= сті або годування груддю.

Лікарськ= ий засіб протипоказаний у період вагітності. При необхідності застосування лікарського засобу слід припинити годування груддю.

Фертильніст= ь.

Немає кліні= чних даних про фертильність у людей. Доклінічні дані про теофілін свідчать про несприятливий вплив на фертильність чоловіків і жінок.=

=

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Враховуючи,= що в чутливих хворих при застосуванні лі= карського засобу можуть виникнути побічні реакції (запаморочення, інші), у пер= іод застосування лікарського засобу слід утриматися від керування транспортними засобами та інших робіт, що потребую= ть концентрації уваги.

Спосіб застосування та дози.

Лікарський засіб вводити внутрішньовенно. Дозу лікарського засобу підбирати індивідуально, враховуючи можливість різної швидкості виведення. =

Якщо пацієнт приймає лікарські засоби теофіліну перорально, дозу теофіліну для парентерального введення слід знижувати.

При введенні лікарського засобу пацієнт знаходиться у положенні лежач= и; лікар контролює артеріальний тиск, частоту серцевих скорочень, частоту диха= ння та загальний стан хворого.

Розчин готувати безпосередньо перед застосуванням – для внутрішньовен= ного струминного введення разову дозу лікарського засобу розводити у 10–20 мл 0,= 9 % розчину натрію хлориду; для внутрішньовенного краплинного введення разову д= озу лікарського засобу попередньо розводити у 100–150 мл 0,9 % розчину натрію хлориду.

Внутрішньовенно струминно вводити повільно (протягом не менше 5 хвили= н), внутрішньовенно краплинно – зі швидкістю 30–50 крапель за хвилину.

При введенні лікарського засобу дозу розраховувати на теофілін у міліграмах, враховуючи, що 1 мл лікарського засобу містить 20 мг теофіліну.

Дорослим внутрішньовенно струминно вводити у добовій дозі 10 мг/кг маси тіла (у середньому 600–800 мг тео= філіну), розподілених на 3 введення. При кахексії та в осіб з початковою низькою мас= ою тіла добову дозу зменшувати до 400–500 мг, при цьому під час першого введен= ня вводити не більше 200–250 мг.

При прискор= енні серцебиття, запамороченні, нудоті швидкість введення знижувати або переходи= ти на краплинне введення лікарського зас= обу.

Найвищі дози для дорослих. <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman";mso-farea= st-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU'>Внутрішньов= енно: разова – 250 мг, добова – 500 мг.

Дітям віком від 14 років: внутрішньовенно краплинно у дозі 2–3 мг/кг маси тіла. Максимальна добова доза для дітей віком від 14 років – 3 мг/кг м= аси тіла.

Найвищі дози для дітей. Внутрішньов= енно: разова – 3 мг/кг маси тіла.

Максимальні добові дози, які можна застосовувати без контролю концентрації теофіліну у плазмі крові: діти віком= 3–9 років – 24 мг/кг маси тіла; 9–12 років – 20 мг/кг маси тіла; 12–16 років – = 18 мг/кг маси тіла; пацієнти віком від 16 років – 13 мг/кг маси тіла (або 900 = мг). Незважаючи на це, визначення рівня теофіліну у плазмі через 4–8 годин після застосування і не менше ніж через 3 дні після кожної зміни дози допомагає б= ільш точно оцінити необхідність конкретної дози, оскільки є значні індивідуальні відмінності у ступені виведення в окремих пацієнтів.

Наведена таблиця може бути використана для визначення правильного дозування.<= /p>

Концентра= ція у плазмі (мкг/мл)

Результат=

Дозування (якщо клінічно показано)

Нижче 10<= o:p>

Занадто низька

Збільшення дози на 25 %

10–20

Нормальна=

Підтримув= альна доза

20–25

Дуже висо= ка

Зменшення дози на 10 %

25–30

Дуже висо= ка

Пропуск наступної дози і подальше зменшення дози на 25 %=

Понад 30<= o:p>

Дуже висо= ка

Пропуск наступних двох доз і подальше зменшення дози на 50 %

Для пацієнтів літнього віку із серцево-судинними захворюваннями рекомендована добова доза лікарського засобу становить 8 мг/кг маси тіла. Максимальний терапевтичний ефект починає проявлятися на 3–4 день після початку лікування.
Для пацієнт= ів, у яких симптоми зберігаються в нічний час або вдень, незалежно від проведен= ня іншої терапії, або якщо вони не отримували теофілін, терапія може бути доповнена застосуванням рекомендованої одноразової вранішньої або вечірньої добової дози теофіліну.

У разі призначення високих доз у ході лікування слід контролювати концентрації теофіліну у плазмі крові (терапевтична концентрація знаходиться у межах 10–= 15 мкг/мл).

Тривалість лікування залежить від тяжкості та перебігу захворювання, чутливості до лікарського засобу і становить від декількох днів до 2 тижнів (але не довше 14 днів).=

Не застосовувати пацієнтам з тяжкою нирковою та/або печінковою недостатністю (див. розділ «Протипоказанн= я»).=

<= /span>

<= /span>

<= /span>

Діти.

Лікарський засіб не застосовувати для внутрішньовенного введення дітям віком до 3 років.

Дітям віком від 3 років застосування лікарського = засобу можливе за життєвими показаннями, але не довше 14 днів.

=

Передозуван= ня.

При швидкому внутрішньовенному введенні можливі судоми, аритмії, тяжка гіпотензія, стенокардія.

Передозув= ання спостерігається, якщо концентрація теофіліну у плазмі крові понад 20 мг/мл (110 мкмоль/л).<= /o:p>

Симптоми.= = Тяжкі симптоми можуть розвинутися через 12 годин після передозування лікарськими формами з пролонгованим вивільненням.

Травний тракт: нудота, блювання (часто тяжкі форми), болі в епігастр= ії, діарея, гематемезис, панкреатит.

Центральна нервова система: марення, збудження, занепокоєння, деменція, токсичний психоз, тремор, посилені рефлекси кінцівок і судоми, м’язова гіпертонія. У = дуже тяжких випадках може розвинутися кома.

Серцево-судинна система: синусова тахікардія, ектопічний ритм, надшлуночкова і шлуночкова тахікардія, артеріальна гіпертензія/гіпотензія, різке з= ниження артеріального тиску= .

Метаболічні порушення: метаболічний ацидоз, гіпокаліємія (через перехід калію з плазми у клітини може розвинутися швидко і в тяжкій формі), гіпофосфатемія, гіперкальціємія, гіперурикем= ія, гіпомагніємія, гіперглікем= ія, рабдоміоліз.

Інші: дихальний алкалоз, гіпервентиляція, гостра ниркова недостатність, дегідратація чи посилення ін= ших проявів побічних реакцій.

Лікування.<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk17793449'> Залежить від вираженості симптомів та включає відміну лікарськ= ого засобу, корекцію гемодинаміки, стимуляцію виведення теофіліну з організму (форсований діурез, гемосорбція, плазмосорбція, гемодіаліз, перитонеальний діаліз), призначення симптоматичних засобів, оксигенотерапії, штучної вентиляції легенів. Контроль рівня теофіліну в сироватці крові до нормалізації показників, моніторинг показників ЕКГ та функції нирок.

Для ефективності та безпеки сироваткову концентрацію лікарського засобу слід підтримувати у межах 10–15 мг/кг, при відсутності можливості визначення концентрації теофіліну у крові його добова доза не має перевищувати 10 мг/кг.

Потрібно запобігати появі гіпокаліємії. У випадку гіпокаліємії необхідна термінова внутрішньовенна інфузія розчину калію хлориду, монітори= нг рівня калію та магнію у плазмі крові.

У разі застосування великої кількості калію може розвинутися гіперкаліємія під час відновлення. Якщо рівень калію у плазмі низький, слід якомога швидше виміря= ти концентрацію магнію у плазмі крові.

Для усуне= ння блювання слід застосовувати антиеметики, такі як метоклопрамід або ондансет= рон.

Для купірув= ання судом слід застосовувати діазепам внутрішньовенно. Застосування барбітуратів недоцільне. При шлуночкових аритміях слід уникати застосування антиаритмічн= их лікарських засобів, що мають просудо= мну дію, таких як лідокаїн, через ризик загострення судом.

Для паціє= нтів, які не страждають на бронхіальну астму, при появі вираженої тахікардії можл= иве застосування неселективних β-адреноблокаторів.

При тахікардії з адекватним серцевим дебітом краще не застосовувати лікування. =

При небезпечному для життя передозуванні та порушеннях серцевого ритму у неастматичних пацієнтів слід вводи= ти пропранолол (1 мг для дорослих та 0,02 мг/кг маси тіла для дітей). Цю дозу можна застосовувати кожні 5–10 хвилин до нормалізації серцевого ритму або до досягнення максимальної дози 0,1 мг/кг маси тіла. Пропранолол може викликати тяжкий бронхоспазм у хворих на астму, тому в таких випадках слід застосовув= ати верапаміл.

Подальше лікування залежить від ступеня передозування та перебігу інтоксикації, а також від наявних симптомів.

=

Побічні реакції.

Побічні реакції зазвичай спостерігаються при плазмових концентраціях теофіліну > 20 мкг/мл.

З боку шлунково-кишкового тра= кту: стимуляція секреції кислоти шлункового соку, біль у шлунку, зниження апетит= у, діарея, ато= нія кишечника, гастроезофагеальний рефлюкс, печія, загострення виразкової хворо= би, нудота, блювання.

З боку нирок та сечовидільної системи: підвищення діурезу (внаслідок підвищення клубочкової фільтрації), у пацієнтів літнього віку – утруднення сечовипускання (внаслідок релаксації детрузора).

З боку обмі= ну речовин, метаболізму: метаболічний ацидоз, гіпокаліємія, гіперкальціємія, гіперурикемія, гіперглікемія, порушення кислотно-лужної рівноваги крові, рабдоміоліз.

З боку нервової системи: збудження, занепокоєння, неспокій, тривожність, порушення сну, безсоння (особливо у дітей), головний біль, запаморочення, тремор, дратівливість, судоми, галюцинації, марення, епілептиформні напади, сплутаність/втрата свідомості, пресинкопальний стан.=

З боку серцево-судинної систе= ми: відчуття серцебиття, кардіалг= ія, аритмії, тахікардія, екстрасистолія, зниження артеріального тиску, серцева недостатність, підвищення частоти нападів стенокардії, колапс (при швидкому внутрішньовенному введенні), шок.

З боку імунної системи: реа= кції гіперчутливості, включаючи= ангіоневро= тичний набряк, анафілактичні та анафілактоїд= ні реакції, анафілактичний шок, бронхоспазм.

З боку шкір= и та підшкірної клітковини: шкірні висипи, ексфоліативний дерматит, свербіж шкіри, еритема, набр= як, кропив’янка.

Загальні розлади та реакції у місці введення:= підвищення температури тіла, озноб, гіперемія обличчя, відчуття жару, підвищена пітливість, слабкість, задишка, реакції у місці введення (ущільнення, гіперемія, болючість).

Лабораторні показники:= під час лікування теофіліном можливе порушення кислотно-лужної рівноваги, електролітний дисбаланс та збільшення рівня креатиніну в крові.

У більш= ості випадків побічні ефек= ти зменшуються при зниженні дози лікарського засобу.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції.= =

Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу є важливою процедурою. Це дозволяє продовжувати моніторинг співвідношення «користь/риз= ик» для відповідного лікарського засобу. Медичним працівникам необхідно повідом= ляти про будь-які підозрювані побічні реакції через національну систему повідомл= ень.=

=

Термін придатності. 3 роки.

=

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С. Не заморожувати.<= /o:p>

Зберігати у недоступному для дітей місці.

=

= Несумісніст= ь.

Не застосовувати в одному шприці з іншими ін’єкційними лікарськими засобами, за винятком 0,9 % розчину натрію хлориду, у зв’язку з фармацевтичною несумісні= стю. Лікарський засіб не можна застосовувати з розчинами глюкози, фруктози та левулози. =

Потрібно враховувати рН розчинів, що застосовуються разом з еуфіліном: фармацевтично= лікарсь= кий засіб несумісн= ий із розчинами кислот.

=

Упаковка.

По 5 мл в ампулі; по 5 ампул у контурній чарунковій упаковці; по 2 контурні чарункові упаковки в пачці.

=

Категорія відпуску. За рецептом= .

=

Виробник. <= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk17793449'>ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця».

<= /span>

Місцезнаход= ження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Україна, 02093, м. Київ, ву= л. Бориспiльська, 13.

=

Концентра= ція у плазмі (мкг/мл)	Результат=	Дозування (якщо клінічно показано)
Нижче 10<= o:p>	Занадто низька	Збільшення дози на 25 %
10–20	Нормальна=	Підтримув= альна доза
20–25	Дуже висо= ка	Зменшення дози на 10 %
25–30	Дуже висо= ка	Пропуск наступної дози і подальше зменшення дози на 25 %=
Понад 30<= o:p>	Дуже висо= ка	Пропуск наступних двох доз і подальше зменшення дози на 50 %