ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ВІАГРА^®

(VIAGRA^®)

Склад:

діюча речовина: силденафіл;

1 таб= летка містить 35,112 мг силденафілу цитрату, що еквівалентно 25 мг силденафілу, або

1 таб= летка містить 70,225 мг силденафілу цитрату, що еквівалентно 50 мг силденафілу, або

1 таб= летка містить 140,450 мг силденафілу цитрату, що еквівалентно 100 мг силденафілу;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна; кальцію гідрофосфат безводний; натрію кроскармелоза; магнію стеарат; Opadry= ^® блакитний (OY-LS-20921): гіпромелоза; лактоза, моногідрат; гліцерол триацет= ат; титану діоксид (E 171); індигокарміну алюмінієвий лак (E 132); Op= adry^® прозорий (YS-2-19114-A): гіпромелоза; гліцерол триацетат.=

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: <= /i>таблетки, вкриті плівковою оболонк= ою блакитного кольору, у формі діаманта, із заокругленими краями, з тисненням «Pfizer» з одного боку та, відповідно до дозування, «VGR 25» або «VGR&= nbsp;50», або «VGR 100» – з іншого.

Фармакотерапевтична група. Засоби, що застосовуються при ерек= тильній дисфункції. Силденафіл. Код АТX G04B E03.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-ansi-language:UK'>Механізм дії. Силденафіл є пре= паратом для перорального застосування, призначеним для лікування еректильної дисфункції. При сексуальному збудженні препарат відновлює знижену еректильну функцію шляхом посилення притоку крові до пеніса.

Фізіологічний мех= анізм, що зумовлює ерекцію, включає вивільнення оксиду азоту (NO) у кавернозних ті= лах під час сексуального збудження. Вивільнений оксид азоту активує фермент гуанілатциклазу, що стимулює підвищення рівня циклічного гуанозинмонофосфату (цГМФ), що, у свою чергу, викликає розслаблення гладкої мускулатури каверно= зних тіл, сприяючи притоку крові.

Силденафіл є поту= жним та селективним інгібітором цГМФ-специфічної фосфодіестерази 5 (ФДЕ5) у кавернозних тілах, де ФДЕ5 відповідає за розпад цГМФ. Вплив силденафілу на ерекцію має периферичний характер. Силденафіл не чинить безпосередньої релаксуючої дії на ізольовані кавернозні тіла людини, але потужно посилює розслаблюючу дію NO на дану тканину. При активації метаболічного шляху NO/ц= ГМФ, що відбувається при сексуальній стимуляції, інгібування силденафілом ФДЕ5 призводить до підвищення рівня цГМФ у кавернозних тілах. Таким чином, для т= ого, щоб силденафіл викликав потрібний фармакологічний ефект, необхідне сексуаль= не збудження.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-ansi-language:UK'>Вплив на фармакод= инаміку. Дослідження in vitro продемонстрували, що силд= енафіл є селективним до ФДЕ5, що бере активну участь у процесі ерекції. Вплив силденафілу на ФДЕ5 потужніший, ніж на інші відомі фосфодіестерази. Цей ефе= кт у 10 разів потужніший, ніж ефект впливу на ФДЕ6, що бере участь у процесах фотоперетворення у сітківці. При застосуванні максимальних рекомендованих д= оз селективність силденафілу до ФДЕ5 у 80 разів перевищує його селективні= сть до ФДЕ1, у 700 разів вища, ніж до ФДЕ2, ФДЕ3, ФДЕ4, ФДЕ7, ФДЕ8, ФДЕ9, ФДЕ10 та ФДЕ11. Зокрема, селективність силденафілу до ФДЕ5 у 4000 разів перевищує його селективність до ФДЕ3 – цАМФ-специфічної ізоформи фосфодіестерази, що бере участь у регуляції серцевої скоротливості.

Фармакокінетика.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-ansi-language:UK'>Абсорбція.= Силденафіл швидко абсорбується. Максимальна плазмова концентрація препарату досягається протя= гом 30–120 хвилин (із медіаною 60 хвилин) після його перорального застосування натще. Середня абсолютна біодоступність після перорального зас= тосування становить 41 % (з діапазоном значень від 25 до 63 %). У рекомендованому діапазоні доз (від 25 до 100 мг) показники AUC та Сmax силденафілу після його перорального застосування підвищуються пропорційно до дози.

При застосуванні силденафілу під час прийому їжі ступінь абсорбції знижується із середнім подовженням T_max до 60 хвилин і середнім зниженням C_ma=
x на 29 %.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-ansi-language:UK'>Розподіл.<= /u> Середній рівнова= жний об’єм розподілу (V_d) становить 105 літрів, що свідчить про розподіл препарату в тканинах організму. Після однократного перорального застосування силденафілу в дозі 100 мг середня максимальна загальна плазмова концентрація силденафілу становить приблизно 440 нг/мл (коефіцієнт варіації становить 40 %). Оскільки зв’язування силденафілу= та його головного N-десметил-метаболіту з білками плазми досягає 96 %, середня максимальна плазмова концентрація вільного силденафілу досягає 18 н= г/мл (38 нмоль). Ступінь зв’язування з білками плазми не залежить від загал= ьних концентрацій силденафілу.

У здорових добров= ольців, які застосовували силденафіл однократно в дозі 100 мг, через 90 хвилин в еякуляті визначалося менше 0,0002 % (в середньому 188= нг) застосованої дози.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-ansi-language:UK'>Біотрансформація.= Метаболізм силде= нафілу здійснюється головним чином за участю мікросомальних ізоферментів печінки CYP3A4 (головний шлях) та CYP2C9 (другорядний шлях). Головний циркулюючий метаболіт утворюється шляхом N-деметилювання силденафілу. Селективність метаболіту відносно ФДЕ5 порівнянна з селективністю силденафілу, а активніс= ть метаболіту відносно ФДЕ5 становить приблизно 50 % активності вихідної речовини. Плазмова концентрація цього метаболіту становить приблизно 40&nbs= p;% концентрації силденафілу у плазмі крові. N-деметильований метаболіт зазнає подальшого метаболізму, а період його напіввиведення становить приблизно 4 години.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-ansi-language:UK'>Елімінація. Загальний кліренс силденафілу становить 41 л/год, зумовлюючи період його напіввиведення тривалістю 3–5 годин. Як після перорального, так і після внутрішньовен= ного застосування екскреція силденафілу у вигляді метаболітів здійснюється голов= ним чином із калом (приблизно 80 % введеної пероральної дози) та меншою мі= рою з сечею (приблизно 13 % введеної пероральної дози).<= /p>
Фармакокінетика у особливих груп пацієнтів.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-ansi-language:UK'>Пацієнти літнього= віку. У здорових добро= вольців літнього віку (віком від 65 років) відзначалося зниження кліренсу силденафілу, що зумовлювало підвищення плазмових концентрацій силденафілу та його активного N-деметильованого метаболіту приблизно на 90 % порівнян= о з відповідними концентраціями у здорових добровольців молодшого віку (18–45&n= bsp;років). У зв’язку із віковими відмінностями у зв’язуванні з білками плазми крові відповідне підвищення плазмової концентрації вільного силденафілу становило приблизно 40 %.=

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-ansi-language:UK'>Ниркова недостатн= ість. У добровольців із порушеннями функції нирок легкого та помірного ступеня (кліренс креатиніну = 30–80 мл/хв) фармакокінетика силденафілу залишалася незміненою після його однократного перорального застосування у дозі 50 мг. Середні AUC та C_max N-деметильованого метаболіту відповідно підвищувалися максимум на 126 = % та 73 % порівняно з такими показниками у добровольців такого ж віку без порушень функції нирок. Однак через високу індивідуальну варіабельність ці відмінності не були статистично значущими. У добровольців із тяжкими порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну нижче 30 мл/хв) кліренс силденафілу знижувався, що призводило до середніх підвищень AUC та C_ma=
x відповідно на 100 % та 88 % порівняно із добровольцями такого ж в= іку без порушень функції нирок. Крім того, значення AUC та C_maxN-де= метильованого метаболіту значуще підвищувалися на 200 % та 79 % відповідно.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-ansi-language:UK'>Печінкова недоста= тність. У добровольців із цирозом печінки легкого та помірного ступеня (класів А та В за класифікацією Чайлда – П’ю) кліренс силденафілу знижувався, що призводило до підвищення A= UC (84 %) та C_max (47 %) порівняно з відповідними показни= ками у добровольців такого ж віку без порушень функцій печінки. Фармакокінетика силденафілу у пацієнтів із порушеннями функцій печінки тяжкого ступеня не вивчалася.

=

Клінічні характеристики.

Показання.

Препарат Віагра® рекомендується застосовувати чоловікам із еректильною дисфункцією, яка визначається як нездатність досягти або підтримати ерекцію статевого члена, необхідну для успішного статевого акту.

Для ефективної дії препарат= у Віагра^® потрібне сексуальне збудження.

Протипоказання.

– Підвищена чутли= вість до активної речовини або будь-якої з допоміжних речовин препарату.<= /span>

– Одночасне засто= сування із донорами оксиду азоту (такими як амілнітрит) або нітратами у будь-якій ф= ормі протипоказане, оскільки відомо, що силденафіл має вплив на шляхи метаболізму оксиду азоту/ циклічного гуанозинмонофосфату (цГМФ) та потенціює гіпотензивний ефект нітратів.

– Одночасне засто= сування інгібіторів ФДЕ5 (у тому числі силденафілу) зі стимуляторами гуанілатциклази, такими як ріоцигуат, протипоказане, оскільки може призвести до симптоматичної гіпотензії (див. розділ «Взаємодія з ін= шими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

– Стани, при яких= не рекомендована сексуальна активність (наприклад тяжкі серцево-судинні розлад= и, такі як нестабільна стенокардія або серцева недостатність тяжкого ступеня).=

– Втрата зору на = одне око внаслідок неартеріальної передньої ішемічної невропатії зорового нерва незалежно від того, пов’язана ця патологія із попереднім застосуванням інгі= біторів ФДЕ5 чи ні.

– Наявність таких захворювань, як порушення функції печінки тяжкого ступеня, артеріальна гіпотензія (артеріальний тиск нижче 90/50 мм рт. ст.), нещодавно перенесений інсульт або інфаркт міокарда та відомі спадкові дегенеративні з= ахворювання сітківки, такі як пігментний ретиніт (невелика кількість таких пацієнтів має генетичні розлади фосфодіестераз сітківки), оскільки безпека силденафілу не досліджувалася у таких підгрупах пацієнтів.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та і= нші види взаємодій.

Вплив інших лікарських засобів на силденафіл.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-ansi-language:UK'>Дослідження in vitro. Метаболізм силденафілу відбувається переважно за учас= тю ізоформи 3А4 (головний шлях) та ізоформи 2С9 (другорядний шлях) цитохрому Р= 450 (CYP). Тому інгібітори цих ізоферментів можуть знижувати кліренс силденафіл= у, а індуктори цих ізоферментів можуть підвищувати кліренс силденафілу.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-ansi-language:UK'>Дослідження in vivo. Популяційний фармакокінетичний аналіз даних клінічних досліджень продемонстрував зниження кліренсу силденафілу при його одночасному застосуванні з інгібіторами CYP3A4 (такими як кетоконазол, еритроміцин, циметидин). Хоча при одночасному застосуванні силденафілу та інгібіторів CYP3A4 зростання частоти побічних я= вищ не спостерігалося, слід розглянути можливість застосування початкової дози силденафілу 25 мг.

Одночасне застосу= вання інгібітору ВІЛ-протеази ритонавіру, дуже потужного інгібітору Р450, у стані рівноважної концентрації (500 мг 1 раз на добу) та силденафілу (разова доза 100 мг) призводило до підвищення C_max силденаф= ілу на 300 % (у 4 рази) та підвищення плазмової AUC силденафілу на 1000 % (у 11 разів). Через 24 години плазмовий рівень силденафілу все ще становив приблизно 200 нг/мл порівняно з рівнем приблизно 5 нг/мл, характерним для застосування силденафілу окремо, що= узгоджується зі значним впливом ритонавіру на широкий спектр субстратів Р450. Силденафіл= не впливає на фармакокінетику ритонавіру. З огляду на ці фармакокінетичні дані одночасне застосування силденафілу та ритонавіру не рекомендується (див. ро= зділ «Особливості застосування»); в будь-якому випадку максимальна доза силденаф= ілу за жодних обставин не повинна перевищувати 25 мг протягом 48 годи= н.

Одночасне застосу= вання інгібітору ВІЛ-протеази саквінавіру, інгібітору CYP3A4, у дозі, що забезпеч= ує рівноважну концентрацію (1200 мг тричі на добу), та силденафілу (100 мг разово) призводило до підвищення C_max силденафілу на 140 % та збільшення системної експозиції (AUC) силденафілу на 210 = ;%. Не виявлено впливу силденафілу на фармакокінетику саквінавіру (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Передбачається, що більш потужні інгібітори CYP3A4, такі як кетоконазол та ітраконазол, будуть мати більш виражений впл= ив.

При застосуванні силденафілу (100 мг разово) та еритроміцину, помірного інгібітору CYP3= A4, у рівноважному стані (500 мг двічі на добу протягом 5 днів) спостерігалося підвищення системної експозиції силденафілу на 182 % (А= UC). У здорових добровольців чоловічої статі не спостерігалося впливу азитроміци= ну (500 мг на добу протягом 3 діб) на AUC, С_max, T_ma=
x, константу швидкості елімінації та подальший період напіввиведення силденафі= лу або його головного циркулюючого метаболіту. Циметидин (інгібітор цитохрому = Р450 та неспецифічний інгібітор CYP3A4) у дозі 800 мг при одночасному застосуванні із силденафілом у дозі 50 мг у здорових добровольців призводив до підвищення плазмової концентрації силденафілу на 56 %.

Грейпфрутовий сік= є слабким інгібітором CYP3A4 у стінці кишечнику і може викликати помірне підвищення рівнів силденафілу у плазмі крові.

Однократне застос= ування антацидів (магнію гідроксиду/ алюмінію гідроксиду) не впливало на біодоступність силденафілу.

Хоча досліджень специфічної взаємодії з усіма лікарськими засобами не проводилося, за даними популяційного фармакокінетичного аналізу, фармакокінетика силденафілу не змінювалася при його одночасному застосуванні із лікарськими засобами, що належать до групи інгібіторів CYP2C9 (толбутамід, варфарин, фенітоїн), групи інгібіторів CYP2D6 (таких як селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, трициклічні антидепресанти), групи тіазидних та тіазидоподібних діуретиків, петльових та калійзберігаючих діуретиків, інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту, антагоністів кальцію, антагоністів ^= 6;-адренорецепторів або індукторів метаболізму CYP450 (таких як рифампіцин, барбітурати).<= /o:p>

У ході дослідженн= я за участю здорових добровольців-чоловіків одночасне застосування антагоніста ендотеліну босентану (помірний індуктор CYP3A4, CYP2C9 та, можливо, CYP2C19= ) у рівноважному стані (125 мг двічі на добу) та силденафілу у рівноважному стані (80 мг тричі на добу) призводило до зниження AUC та C_{max
силденафілу на 62,6 % та 55,4 % відповідно. Тому одночасне
застосування таких потужних індукторів CYP3A4, як рифампін, може призводити=
до
більш вираженого зниження концентрації силденафілу в плазмі крові.}

Нікорандил являє = собою гібрид активатора кальцієвих каналів та нітрату. Нітратний компонент зумовл= ює можливість його серйозної взаємодії з силденафілом.

Вплив силденафілу на інші лікарські засоби.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-ansi-language:UK'>Дослідження in vitro. Силденафіл – слаб= кий інгібітор ізоформ 1А2, 2C9, 2C19, 2D6, 2E1 та 3А4 цитохрому Р450 (ІК₅₀ > 150 мкмоль). Оскільки пікові плазмові концентрації силденафілу дорівнюють приблизно 1 мкмоль, вплив препарату Віагра^® на кліренс субстратів цих ізоферментів малоймовірний.

Відсутні дані щодо взаємодії силденафілу та таких неспецифічних інгібіторів фосфодіестерази, як теофілін та дипіридамол.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-ansi-language:UK'>Дослідження in vivo. Оскільки відомо, = що силденафіл має вплив на метаболізм оксиду азоту/ циклічного гуанозинмонофосфату (цГМФ), було встановлено, що силденафіл потенціює гіпотензивну дію нітратів, тому його одночасне застосування з донорами окси= ду азоту або з нітратами в будь-якій формі протипоказане (див. розділ «Протипоказання»).

Ріоцигуат.= Доклінічні дослідження продемонстрували адитивний системн= ий ефект зниження артеріального тиску при одночасному застосуванні інгібіторів ФДЕ5<= /span> з ріоцигуатом. Клінічні дослідження продемонстрували, що ріоцигуат посилює гіпотензивну дію інгібіторів ФДЕ5. У пацієнтів, які брали учас= ть у дослідженні, не спостерігалось позитивного клінічного ефекту при одночасному застосуванні інгібіторів ФДЕ5 з ріоцигуатом. Протипоказане одночасне застосування ріоцигуату з інгібіторами ФДЕ5 (у тому числ= і із силденафілом) (див. розділ «Протипоказання»).

Одночасне застосу= вання силденафілу та блокаторів α-адренорецепторів може призвести до розвитку симптоматичної гіпотензії у деяких схильних до цього пацієнтів. Така реакція найчастіше виникала протягом 4 годин після застосування силденафілу (д= ив. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Особливості застосування»). У ход= і 3 досліджень специфічної взаємодії лікарських засобів блокатор α-адренорецепторів доксазозин (4 мг та 8 мг) та силденафіл (25 мг, 50 мг та 100 мг) застосовувалися одночасно пацієнтам= із доброякісною гіперплазією передміхурової залози, стабілізація стану яких була досягнута при застосуванні доксазозину. У цих популяціях спостерігалося сер= еднє додаткове зниження артеріального тиску у положенні пацієнта лежачи на 7/7&n= bsp;мм рт. ст., 9/5 мм рт. ст. та 8/4 мм рт. ст. та середнє з= ниження артеріального тиску у положенні пацієнта стоячи на 6/6 мм рт.&nbs= p;ст., 11/4 мм рт. ст., 4/5 мм рт. ст. відповідно. При одночасному застосуванні силденафілу та доксазозину у пацієнтів, стабілізація стану яких б= ула досягнута при застосуванні доксазозину, іноді повідомлялося про розвиток симптоматичної ортостатичної гіпотензії. У цих повідомленнях йшлося про вип= адки запаморочення та переднепритомний стан, але без синкопе.

Не спостерігалося= жодних значущих взаємодій при одночасному застосуванні силденафілу (50 мг) і толбутаміду (250 мг) або варфарину (40 мг), що метаболізуються CYP2C9.

Силденафіл (50&nb= sp;мг) не призводив до подовження часу кровотечі, спричиненої застосуванням ацетилсаліцилової кислоти (150 мг).

Силденафіл (50&nb= sp;мг) не потенціював гіпотензивну дію алкоголю у здорових добровольців при середн= ьому максимальному рівні етанолу в крові 80 мг/дл.

У пацієнтів, які застосовували силденафіл, не спостерігалося жодних відмінностей профілю побічних ефектів порівняно з плацебо при одночасному застосуванні таких кла= сів гіпотензивних лікарських засобів, як діуретики, блокатори β-адренорецепторів, інгібітори АПФ, антагоністи ангіотензину ІІ, антигіпертензивні лікарські засоби (судинорозширювальні та центральної дії), блокатори адренергічних нейронів, блокатори кальцієвих каналів та блокатори α-адренорецепторів. У спеціальному дослідженні взаємодії при одночасно= му застосуванні силденафілу (100 мг) та амлодипіну пацієнтам із артеріаль= ною гіпертензією спостерігалося додаткове зниження систолічного артеріального т= иску в положенні лежачи на 8 мм рт. ст. Відповідне зниження діастолічного артеріального тиску становило 7 мм рт. ст. За величиною ці до= даткові зниження артеріального тиску були порівнянними із тими, що спостерігалися при застосуванні лише силденафілу у здорових добровольців (д= ив. розділ «Фармакологічні властивості»).

Силденафіл в дозі 100 мг не впливав на фармакокінетичні показники інгібіторів ВІЛ-протеа= зи саквінавіру та ритонавіру, які є субстратами CYP3A4.

У здорових добров= ольців чоловічої статі застосування силденафілу у рівноважному стані (80 мг т= ричі на добу) призводило до підвищення AUC та C_max босентану (125&nbs= p;мг двічі на день) на 49,8 % та 42 % відповідно.

Застосування одно= разової дози силденафілу із сакубітрилом/валсартаном в рівноважному стані у пацієнт= ів з артеріальною гіпертензією було пов’язано зі значно більшим зниженням артеріального тиску порівняно із застосуванням сакубітрилу/валсартану окрем= о. Тому слід з обережністю починати застосування силденафілу пацієнтам, які отримують сакубітрил/валсартан.

=

Особливості застосування.<= /i>

До початку терапі= ї слід зібрати медичний анамнез пацієнта та провести фізикальне обстеження для діагностики еректильної дисфункції та визначення її можливих причин.

Фактори ризику серцево-судинних захворювань. <= /i>Оскільки сексуаль= на активність супроводжується певним ризиком з боку серця, до початку будь-яко= го лікування еректильної дисфункції лікар має оцінити стан серцево-судинної системи пацієнта. Силденафіл чинить судинорозширювальну дію, що проявляється легким та короткочасним зниженням артеріального тиску (див. розділ «Фармакодинаміка»). До призначення силденафілу лікар має ретельно зважити, = чи може такий ефект несприятливо впливати на пацієнтів із певними основними захворюваннями, особливо у комбінації із сексуальною активністю. До пацієнт= ів із підвищеною чутливістю до вазодилататорів належать пацієнти із обструкцією вивідного тракту лівого шлуночка (наприклад, стеноз аорти, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія) та пацієнти із рідкісним синдромом мультисисте= мної атрофії, одним із проявів якої є тяжке порушення регуляції артеріального ти= ску з боку вегетативної нервової системи.

Віагра^® потенціює гіпотензивний ефект нітратів (див. розділ «Протипоказання»).=

У постмаркетингов= ий період повідомлялося про тяжкі побічні реакції з боку серцево-судинної сист= еми, включаючи інфаркт міокарда, нестабільну стенокардію, раптову серцеву смерть, шлуночкову аритмію, цереброваскулярні крововиливи, транзиторну ішемічну ата= ку, артеріальну гіпертензію та артеріальну гіпотензію, які за часом збігалися із застосуванням препарату Віагра^®. У більшості пацієнтів, але не у всіх, існували фактори ризику серцево-судинних захворювань. Багато таких побічних реакцій спостерігалося під час або одразу після статевого акту і л= ише кілька трапилося невдовзі після застосування препарату Віагра^® б= ез сексуальної активності. Тому неможливо визначити, чи пов’язаний розвиток та= ких побічних реакцій безпосередньо із факторами ризику, чи їх розвиток зумовлен= ий іншими чинниками.

Пріапізм. Засоби для лікування еректильної дисфункції, у тому ч= ислі й силденафіл, слід призначати з обережністю пацієнтам із анатомічними деформаціями пеніса (такими як ангуляція, кавернозний фіброз або хвороба Пейроні) або пацієнтам зі станами, що сприяють розвитку пріапізму (такими як серпоподібноклітинна анемія, множинна мієлома або лейкемія).

Після виходу преп= арату на ринок повідомлялося про випадки подовженої ерекції та пріапізму. Якщо ерекц= ія триває більш ніж 4 години, пацієнтам слід негайно звернутись за медичн= ою допомогою. За відсутності негайного лікування пріапізм може призвести до пошкодження тканин пеніса та до стійкої втрати потенції.<= /p>
Одночасне застосування з іншими інгібіторами ФДЕ5 або іншими препаратами для лікування еректильної дисфункції. Безпека та ефекти= вність одночасного застосування силденафілу з іншими інгібіторами ФДЕ5 або іншими = препаратами для лікування гіпертензії легеневої артерії, які містять силденафіл (наприк= лад Ревацио), чи з іншими препаратами для лікування еректильної дисфункції не вивчалися. Тому застосування таких комбінацій не рекомендоване.<= /span>

Вплив на зір. Надходили спонтанні повідомлення про виникнення дефектів зору асоційовано із застосуванням силденафілу та інших інгібіторів ФДЕ5 (див. розділ «Побічні реакції»). Про випадки неартеріальної передньої ішемічної невропатії зорового нерва, що є рідкісним станом, надходили спонт= анні повідомлення та повідомлялося у наглядовому дослідженні як про асоційовані = із застосуванням силденафілу та інших інгібіторів ФДЕ5 (див. розділ «Побічні реакції»). Пацієнтів слід попередити, що у разі раптового порушення зору застосовування препарату Віагра^® слід припинити та негайно звернутися до лікаря (див. розділ «Протипоказання»).

Одночасне застосування з ритонавіром. Одночасне застосу= вання силденафілу та ритонавіру не рекомендується (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Одночасне застосування з блокаторами α-адренорецепторів. Пацієнтам, які застосовують блокатори α-адренорецепторів, застосовувати силденафіл слід з обережністю, оскіл= ьки така комбінація може призвести до симптоматичної гіпотензії у деяких схильн= их до цього пацієнтів. Симптоматична гіпотензія зазвичай виникає протягом 4 годин після застосування силденафілу. З метою мінімізації можливого розвитку постуральної гіпотензії у пацієнтів, які застосовують блокатори α-адренорецепторів, їх стан потрібно стабілізувати за допомогою блокат= орів α-адренорецепторів до початку застосовування силденафілу. Також слід розглянути можливість застосування початкової дози 25 мг (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Крім того, слід проінформувати пацієнтів, як діяти у разі появи симптомів ортостатичної гіпотензії.

Вплив на кровотечі. Дослідження тромбоцитів люд= ини продемонстрували, що in vitro силденафіл потенціює антиагрегаційні ефекти натрію нітропрусиду. Немає жодн= ої інформації щодо безпеки застосування силденафілу пацієнтами із порушеннями згортання крові або гострою пептичною виразкою. Таким чином, застосування силденафілу пацієнтами цієї групи можливе лише після ретельної оцінки співвідношення користі та ризиків.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-ansi-language:UK'>Допоміжні речовин= и. Плівкова оболонк= а таблеток містить лактозу. Препарат Віагра^® не слід застосовувати чоловіка= м із такими рідкісними спадковими порушеннями, як непереносимість галактози, пов= на недостатність лактази або мальабсорбція глюкози-галактози.

Цей лікарський за= сіб містить менше 1 ммоль натрію (23 мг) на таблетку, тобто практично вільний від натрію. Про це можна проінформувати пацієнтів, які дотримуються дієти з низьким вмістом натрію.

Після застосування дози 100 мг здоровими добровольцями не спостерігалося впливу на морфологію чи рухомість сперматозоїдів (див. розділ «Фармакодинаміка»).

Втрата слуху. Лікарям слід порадити пацієнтам припинити застосування інгібіторів ФДЕ5, включаючи препарат Віагра^®, та негайно звернутися за медичного допомогою у разі раптового зниження чи втра= ти слуху. Про ці явища, які також можуть супроводжуватися дзвоном у вухах та запамороченням, повідомлялося з асоціацією у часі із застосуванням інгібіто= рів ФДЕ5, включаючи препарат Віагра^®. Визначити, чи ці явища прямо пов’язані із застосуванням інгібіторів ФДЕ5 чи з іншими факторами, неможлив= о.

Одночасне застосування із гіпотензивними препаратами.= Віагра^{® чинить
системну судинорозширювальну дію та може в подальшому знижувати артеріальний
тиск у пацієнтів, які застосовують гіпотензивні лікарські засоби. У окремому
дослідженні лікарської взаємодії при одночасному застосуванні амлодипіну (5=
мг
або 10 мг) та препарату Віагра^®(100 мг) перорально
спостерігалося середнє додаткове зниження систолічного тиску на 8 мм&n=
bsp;рт. ст.
та діастолічного – на 7 мм рт. ст.}

Захворювання, що передаються статевим шляхом.<= /i> Застосування пре= парату Віагра^®не захищає від захворювань, що передаються статевим шлях= ом. Слід розглянути можливість інформування пацієнтів щодо необхідних запобіжни= х заходів для захисту від захворювань, що передаються статевим шляхом, включаючи вірус імунодефіциту людини.

Застосування у період вагітності або годуван= ня груддю.

Препарат Віагра® не призначений для застосування жінками.

&nb= sp;

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Віагра^{® може
мати незначний вплив на керування автотранспортом або іншими механізмами. Оскільки у ході клінічних
досліджень застосування силденафілу повідомлялося про випадки запаморочення=
та
порушення з боку органів зору, перед тим як сідати за кермо транспортного
засобу або працювати з іншими механізмами, пацієнтам необхідно з’ясувати, я=
кою
є їхня індивідуальна реакція на застосування препарату Віагра^®. =}

Спосіб застосування та дози.

Препарат застосов= ують перорально.

Дорослі. Рекомендована доза препарату Віагра^® стано= вить 50 мг та застосовується у разі необхідності приблизно за годину до сексуальної активності. Залежно від ефективності та переносимості препарату дозу можна збільшити до 100 мг або знизити до 25 мг. Максимальна рекомендована доза становить 100 мг. Частота застосування максимальної рекомендованої дози препарату становить 1 раз на добу. При застосуванні препарату Віагра^® під час прийому їжі дія препарату може настава= ти пізніше, ніж при його застосуванні натще.

Пацієнти літнього віку. Необхідність у корекції дози пацієнтам літнього віку (≥ 65 років) відсутня.

Пацієнти із нирковою недостатністю. Для пацієнтів із нирковою недостатністю легкого та помірного ступе= ня тяжкості (кліренс креатиніну 30–80 мл/хв) рекомендована доза препарату= є такою ж, як наведено вище у розділі «Дорослі».

Оскільки у пацієн= тів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (кліренс креатиніну < 30&nbs= p;мл/хв) кліренс силденафілу знижений, слід розглянути можливість застосування дози 25 мг. Залежно від ефективності та переносимості препарату при необхідності дозу можна збільшити поступово до 50 мг та до 100 мг= .

Пацієнти із печінковою недостатністю. Оскільки у пацієн= тів із печінковою недостатністю (наприклад цирозом) кліренс силденафілу знижений, = слід розглянути можливість застосування дози 25 мг. Залежно від ефективност= і та переносимості препарату при необхідності дозу можна збільшити поступово до 50 мг та до 100 мг.

Пац= ієнти, які застосовують інші лікарські засоби. Якщо пацієнти одночасно застосовують інгібітори CYP3A4 (за винятком ритонавіру, застосування якого одночасно із силденафілом не рекомендується, див. розділи «Особливості застосування» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»), слід розглянути можливість застосування початкової дози 25&nbs= p;мг.

=

З метою мінімізац= ії можливого розвитку постуральної гіпотензії у пацієнтів, які застосовують блокатори α-адренорецепторів, стан таких пацієнтів потрібно стабілізув= ати за допомогою блокаторів α-адренорецепторів до початку застосовування силденафілу. Також слід розглянути можливість застосування початкової дози = 25 мг (див. розділи «Особливості застосування» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Діти.

Препарат не показ= аний до застосування особами віком до 18 років.

Передозування.

У ході клінічних досліджень за участю добровольців під час застосування разової дози силдена= філу до 800 мг побічні реакції були подібними до тих, що спостерігалися при застосуванні силденафілу у нижчих дозах, але зустрічалися частіше та були б= ільш тяжкими. Застосування силденафілу у дозі 200 мг не призводило до підвищення ефективності, але спричиняло зростання кількості випадків розвит= ку побічних реакцій (головного болю, припливів крові, запаморочення, диспепсії, закладеності носа, порушень з боку органів зору).

У разі передозува= ння при необхідності вдаються до звичайних підтримуючих заходів. Прискорення клірен= су силденафілу при гемодіалізі малоймовірне внаслідок високого ступеня зв’язув= ання препарату з білками плазми крові та відсутності елімінації силденафілу із сечею.

Побічні реакції.
Профіль безпеки п= репарату Віагра^® базується на даних, отриманих від 9570 пацієнтів у = ході 74 подвійно сліпих плацебо-контрольованих клінічних досліджень. Найчас= тіше повідомлялося про такі побічні реакції, як головний біль, припливи крові, диспепсія, закладеність носа, біль у спині, запаморочення, нудота, припливи жару, порушення зору, ціанопсія та затьмарення зору. Інформація щодо побічн= их реакцій у рамках постмаркетингового спостереження була зібрана протягом пер= іоду тривалістю більше ніж 10 років. Оскільки заявникові повідомлялося не п= ро всі побічні реакції та не всі побічні реакції були включені в базу даних з безпеки, частота таких реакцій не може бути достовірно визначена.

Усі клінічно знач= ущі побічні реакції, що спостерігалися під час клінічних досліджень частіше, ніж при застосуванні плацебо, наведено нижче відповідно до класифікації «Система-орган-клас» та частоти: дуже часто (≥ 1/10), часто (= 805; 1/100 - < 1/10), нечасто (≥ 1000 - < 1/100) та рідко (≥ 1/10000 - < 1/1000). У межах кожної частотної гр= упи побічні реакції наведено у порядку зменшення їх серйозності.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-ansi-language:UK'>Інфекційні та інв= азивні захворювання.

Нечасто: риніт.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-ansi-language:UK'>Розлади з боку ім= унної системи.=

Нечасто: гіперчутливість.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-ansi-language:UK'>Розлади з боку не= рвової системи.

Дуже часто: головний біль.

Часто: запаморочення.

Нечасто: сонливість, гіпестезія.

Рідко: інсульт, транзиторна ішемічна атака, судоми*, рециди= ви судом*, синкопе.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-ansi-language:UK'>Розлади з боку ор= ганів зору.

Часто: порушення сприйняття кольору**, розлади зору, затьмарення зору.

Нечасто: розлади сльозовиділення***, біль в очах, фотофобія, фотопсія, гіперемія очей, яскравість зору, кон’юнктивіт. =

Рідко: неартеріальна передня ішемічна нейропатія зорового нерва*, оклюзія судин сітківки*, ретинальний крововилив, артеріосклеротична ретинопатія, порушення з боку сітківки, глаукома, дефекти поля зору, диплоп= ія, зниження гостроти зору, міопія, астенопія, плаваючі помутніння склистого ті= ла, порушення з боку райдужної оболонки, мідріаз, поява сяючих кругів навколо джерела світла (гало) у полі зору, набряк очей, припухлість очей, порушення= з боку очей, гіперемія кон’юнктиви, подразнення очей, аномальні відчуття в оч= ах, набряк повік, знебарвлення склери.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-ansi-language:UK'>Розлади з боку ор= ганів слуху та вестибулярного апарату.

Нечасто: запаморочення, дзвін у вухах.

Рідко: глухота.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-ansi-language:UK'>Розлади з боку се= рця.

Нечасто: тахікардія, посилене серцебиття.
Рідко: раптова серцева смерть*, інфаркт міокарда, шлуночкова аритмія*, фібриляція передсердь, нестабільна стенокардія.=

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-ansi-language:UK'>Розлади з боку су= дин.

Часто: припливи крові до обличчя, приливи жару.<= /span>

Нечасто: гіпертензія, гіпотензія.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-ansi-language:UK'>Розлади з боку респіраторної системи, органів грудної клітки та середостіння.

Часто: закладеність носа.

Нечасто: носова кровотеча, закладеність придаткових пазух нос= а.

Рідко: відчуття стиснення у горлі, набряк слизової оболонки носа, сухість у носі.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-ansi-language:UK'>Розлади з боку шлунково-кишкового тракту.

Часто: нудота, диспепсія.

Нечасто: гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, блювання, біль= у верхній частині живота, сухість у роті.

Рідко: гіпестезія ротової порожнини.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-ansi-language:UK'>Розлади з боку шк= іри та підшкірної тканини.

Нечасто: висипання.

Рідко: синдром Стівенса – Джонсона*, токсичний епідермальний некроліз*.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-ansi-language:UK'>Розлади з боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини.

Нечасто: міалгія, біль у кінцівках.

Розлади з боку сечовидільної системи.

Нечасто: гематурія.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-ansi-language:UK'>Розлади з боку репродуктивної системи та молочних залоз.

Рідко: кровотеча зі статевого члена, пріапізм*, гематоспермія, подовжена ерекція.<= o:p>

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-ansi-language:UK'>Загальні розлади = та реакції у місці введення.

Нечасто: біль у грудях, підвищена стомлюваність, відчуття жар= у.

Рідко: подразнення.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-ansi-language:UK'>Обстеження.<= /o:p>

Нечасто: підвищена частота серцевих скорочень.

* Повідомлялося лише під час дослідження після виходу препарату на ринок.

** Порушення сприйняття кольору: хлоропсія, хроматопсія, ціанопсія, еритропсія, ксантопсія.

*** Порушення сльозовиділення: сухість в очах, порушення сльозовиділ= ення та підвищення сльозовиділення.

Нижчезазначені явища спостерігалися у < 2 % пацієнтів у ході контрольованих клінічн= их досліджень; причинний взаємозв’язок не визначений. Повідомлення включали яв= ища, що мали вірогідний зв’язок із застосуванням препарату. Явища, які не були зазначені, були легкими та повідомлення були дуже неточними, щоб мати значе= ння.

Загальні. Набряк обличчя, реакції фоточутливості, шок, астенія, біль, раптове падіння, біль у животі, раптове пошкодження.

З боку серцево-судинної системи: стенокардія, АV-б= локада, мігрень, постуральна гіпотензія, ішемія міокарда, тромбоз судин головного мозку, раптова зупинка серця, відхилення показників ЕКГ, кардіоміопатія.

Розлади з боку шлунково-кишкового тракту: = глосит, коліт, дисфагія, гастрит, гастроентерит, езофагіт, стоматит, порушення результатів печінкових проб, ректальна кровотеча, гінгівіт.

З боку системи крові та лімфатичної системи: <= /i>анемія, лейкопені= я.

Розлади метаболізму та харчування: спрага, набряк, п= одагра, нестабільний діабет, гіперглікемія, периферичні набряки, гіперурикемія, гіпоглікемія, гіпернатріємія.

Розлади з боку скелетно-м’язової системи:<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-ansi-language:UK'> артрит, артроз, = розрив сухожилля, теносиновіт, біль у кістках, міастенія, синовіт.

Розлади з боку нервової системи: атаксія, невралгія, нейроп= атія, парестезія, тремор, вертиго, депресія, безсоння, аномальні сновидіння, зниж= ення рефлексів.

Розлади з боку дихальної системи: астма, диспное, л= арингіт, фарингіт, синусит, бронхіт, посилене слиновиділення, посилення кашлю.<= /o:p>

Розлади з боку шкіри: кропив’янка, герпес, свербі= ж, пітливість, виразки шкіри, контактний дерматит, ексфоліативний дерматит.

Специфічні відчуття: раптове зниження чи втрата = слуху, біль у вухах, крововилив у око, катаракта, сухість в очах.

Розлади з боку урогенітальної системи: цистит, ніктурія, підвищена частота сечовипускань, збільшення молочних залоз, нетримання сечі, порушення еякуляції, набряк статевих органів, аноргазмія.=

Досвід застосування після в= иходу на ринок. Після виходу препарату на ринок були ідентифіковані нижчезазначені поб= ічні реакції. Оскільки про такі реакції повідомляють добровільно та повідомлення надходять від популяції невідомої чисельності, не завжди можна достовірно оцінити їх частоту та встановити причинний зв’язок із експозицією лікарсько= го засобу. Ці явища були зазначені як через їх серйозність, частоту повідомлен= ня, відсутність чіткого альтернативного зв’язку, так і через комбінацію цих факторів.

Серцево-судинні та цереброваскулярні явища. Повідомлялося про серйозні серцево-судинні, цереброваскулярні та судинні явища, включаючи цереброваскулярну кровотечу, субарахноїдальну та внутрішньоцеребральну кровотечу та легеневу кровотечу, що були пов’язані у часі із застосуванням препарату Віагра^®. У більшості пацієнтів, але не у всіх, були на= явні фактори серцево-судинного ризику. Повідомлялося, що багато з цих явищ виник= ли під час або відразу після сексуальної активності та декілька явищ виникли відразу після застосування препарату Віагра^®без сексуальної активності. Інші явища виникли протягом наступних годин чи днів після застосування препарату Віагра^® та сексуальної активності. Неможл= иво встановити, чи ці явища пов’язані із застосуванням препарату, із сексуальною активністю, із наявними факторами ризику чи із комбінацією цих факторів, чи= з іншими факторами.

Кровоносна та лімфатична системи: вазооклюзивний к= риз. У невеликому завчасно припиненому дослідженні застосування препарату Ревацио (силденафіл) за участю пацієнтів з легеневою артеріальною гіпертензією, вторинною щодо серпоподібноклітинної анемії, при застосуванні силденафілу п= ро розвиток вазооклюзивних кризів, що потребували госпіталізації, повідомлялося частіше, ніж при застосовуванні плацебо. Клінічне значення цієї інформації = для пацієнтів, які застосовують препарат Віагра^® з метою лікування еректильної дисфункції, є невідомим.

Нервова система: тривога, транзиторна глоба= льна амнезія.

Специфічні відчуття.

Слух. Після виходу преп= арату на ринок повідомлялося про випадки раптового зниження чи втрати слуху, пов’яза= ні у часі із застосуванням препарату Віагра^®. У деяких випадках повідомлялося про наявність медичних станів та інших факторів, що могли відіграти роль у розвитку побічних реакцій з боку слуху. У багатьох випадках інформація щодо подальшого медичного спостереження відсутня. Визначити, чи = ці явища прямо пов’язані із застосуванням препарату Віагра^®, з наяв= ними факторами ризику втрати слуху, з комбінацією цих факторів чи з іншими факторами, неможливо.

Зір: тимчасова втрата = зору, почервоніння очей, печіння в очах, підвищення внутрішньоочного тиску, набряк сітківки, судинні захворювання сітківки чи кровотеча, відшарування склистого тіла.

Після виходу преп= арату на ринок рідко повідомлялося про випадки неартеріальної передньої ішемічної невропатії зорового нерва, що є причиною зниження зору, включаючи постійну втрату зору, які були пов’язані у часі із застосуванням інгібіторів ФДЕ5, включаючи препарат Віагра^®. У багатьох пацієнтів, але не у всіх,= були наявні анатомічні або судинні фактори ризику розвитку неартеріальної передн= ьої ішемічної невропатії зорового нерва, включаючи (але не обмежуючись) такі: низьке співвідношення діаметру екскавації та диску зорового нерва (застійний диск зорового нерва), вік понад 50 років, гіпертензія, захворювання коронарних артерій, гіперліпідемія та паління. Неможливо визначити, чи ці я= вища прямо пов’язані із застосуванням інгібіторів ФДЕ5 чи з наявними анатомічними або судинними факторами ризику, чи з комбінацією цих всіх факторів, чи з ін= шими факторами.

Звітування про підозрювані побічні реакції. Звітування про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарсько= го засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити безперервний моніторинг співвідношення користі і ризиків, пов’язаних із застосуванням цього лікарсь= кого засобу. Лікарям слід звітувати про будь-які підозрювані побічні реакції відповідно до вимог законодавства.

Термін придатності. 5 років.

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній уп= аковці при температурі не вище 30 С. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Уп= аковка.

25 мг: по 4 таблетки у блістері, по 1 блістеру в картонній коробці.

50 мг: по 1= або по 4 таблетки у блістері, по 1 блістеру в картонній коробці.=

100 мг: по 1= або по 2 таблетки у блістері, по 1 блістеру в картонній коробці; по 4 таблетки у блістері, по 1 або по 2 блістери в картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

Фарева Амбуаз / Fareva Amboise.

Місцезнаходження виробника та його адреса мі= сця провадження діяльності.

Зоне Індастріале, 29 роут дес Індастріс, 37530 Посе-сюр-Сіс, Франція /

Zone Industrielle, 29 route des Industries, 37530 Poc= e-sur-Cisse, Franc= e.