ІНСТРУКЦІЯ=

для ме= дичного застосування лікарського засобу

АМБІТ®

(AMBIT)

Склад:=

діюча речовина: ketorolac trometamol;

1 таблетка містить кеторолаку трометамолу 10 мг;

допоміжні речов= ини: целюлоза мікрокристалічна; лакто= за, моногідрат; магнію стеарат;

плівкова оболонка: гіпромелоза, титану діоксид (Е 171), макрогол.

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою обол= онкою.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки круглої форми з двоопуклою поверхнею, вкриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору.=

Фармакотерапевтична група.

Нестер= оїдні протизапальні і протиревматичні засоби. Код АТХ М01А В15.

Фармакологічні властивості. =

Фармакодинаміка.

Знеболювальний засіб кеторолаку трометамол – ненаркотичний аналгетик. Це нестероїдний протизапальний засіб, що проявляє сильну аналгетичну, протизапальну та слаб= ку жарознижувальну активність. Кеторолаку трометамол інгібує синтез простагландинів та вважається аналгетиком периферичної дії. Він не має відо= мого впливу на опіатні рецептори. Після застосування кеторолаку трометамолу в контрольованих клінічних дослідженнях не спостерігалося явищ, які б свідчили про пригнічення дихання. Кеторолаку трометамол не спричиняє звуження зіниць= .

Фармакокінетика.

Кеторо= лаку трометамол швидко та повністю абсорбується після перорального застосування з піковою концентрацією 0,87 мг/кг у плазмі крові через 45 хвилин після прийому разової дози 10 мг. У здорових добровольців термінальний пері= од напіввиведення з плазми крові становить у середньому 5,4 години. В осіб літнього віку (середній вік 72 роки) він становить 6,2 години. Бі= льше 99 % кеторолаку у плазмі крові зв’язується з білками. Кеторолак дуже в= ажко проникає у тканину мозку. Незначна його кількість може бути виявлена в груд= ному молоці. В організмі здорової людини метаболізується менше 50 % введеної доз= и. Важливими метаболітами є глюкуронід-кон'югат та 4-гідрокси-кеторолак, метаболіти яких уже фармакологічно неактивні. У людини після застосування разової або багаторазових доз фармакокінетика кеторолаку є лінійною. Стаціонарні рівні у плазмі крові досягаються через 1 добу при застосуванні 4 рази на добу. При тривалому дозуванні змін не спостерігалось. У здорових добровольців термінальний період напіввиведення з плазми крові становить 4–6 годин (у середньому 5,4 години). Період напіввиведення з плазми крові зростає у пацієнтів із нирковою недостатністю та у пацієнтів літнього віку.= В осіб літнього віку (середній вік 72 роки) він становить 6,2 годин= и. Після введення разової внутрішньовенної дози об’єм розподілу становить 0,25 л/кг, період напіввиведення – 5 годин, а кліренс – 0,55 мл/хв/кг. Основним шляхом виведення кеторолаку та його метаболітів (кон’югатів та р-гідроксиметаболітів) є сеча (90 %), а решта виводитьс= я з калом. Їжа, багата жирами та важкозасвоювана зменшує швидкість абсорбції, а= ле не об’єм, у той час як антациди не впливають на абсорбцію кеторолаку.

Клінічні характеристики.

Показання.

Короткочасне лікування болю помірної інтенсивності, включа= ючи післяопераційний біль.

Максим= альна тривалість лікування – 5 днів.

Протипоказання.

= – = Підвищена чутливість до кеторолаку чи до інших НПЗЗ або до інших компонентів лікарськ= ого засобу;

-&nb= sp; прояви гіперчутливості, такі як бронхіальна астма, риніт, ангіоневротичний набряк або кропив’янка в анамнезі, спричинені застосуванням ацетилсаліцилової кислоти або іншими НПЗЗ (через можливість виникнення тяжких анафілактичних реакцій);

-&nb= sp; шлунково-кишкова кровотеча або перфорація <= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif";mso-fareast= -font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:RU;mso-fareast-language:UK'>активна або= в анамне= зі, що пов’язані з прийомом НПЗЗ;

-&nb= sp; активна рецидивуюча пептична виразка/шлунково-кишк= ова кровотеча (два та більше епізодів) у стадії загострення або в анамнезі;

-&nb= sp; не застосовувати як аналгезуючий засіб перед і під= час оперативного втручання та після маніпуляцій на коронарних судинах у зв’язку= з пригніченням агрегації тромбоцитів, що може спричиняти кровотечу;

-&nb= sp; підозрювана або підтверджена цереброваскулярна кровотеча, геморагічний діатез, включаючи порушення згортання крові і висок= ий ризик кровотечі, а також у післяопереційному періоді, якщо існує високий ри= зик кровотечі або неповного гемостазу;

-&nb= sp; повний або частковий синдром носових поліпів, набр= як Квінке або бронхоспазм;

-&nb= sp; одночасне лікування іншими нестероїдними протизапальними засобами (НПЗЗ) (включаючи селективні інгібітори циклооксигенази), ацетилсаліциловою кислотою, варфарином, окспентоксифіліно= м, пробенецидом або солями літію, антикоагулянтами, включаючи низькі дози гепа= рину (2500–5000 одиниць кожні 12 годин);

-&nb= sp; порушення гемопоезу невідомої етіології;

-&nb= sp; тяжка серцева недостатність;

-&nb= sp; бронхіальна астма в анамнезі;

-&nb= sp; печінкова або помірна та тяжка ниркова недостатніс= ть (рівень креатиніну в сироватці крові більше 160 мкмоль/л);

-&nb= sp; ризик виникнення ниркової недостатності внаслідок зменшення об’єму рідини;

-&nb= sp; гіповолемія, дегідратація;

<= ![if !supportLists]>-&nb= sp; лікарський засіб протипоказаний у період вагітності, при переймах і пологах та у період годування груддю;=

– не застосовувати дітям та підліткам ві= ком до 16 років.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Кеторолак легко зв’язується з білками плазми крові (середнє значення 99,2 %), а ступінь зв’язування залежить від концентрації.

Не можна застосовувати одночасно= з кеторолаком.

Кеторолак не слід застосовувати разом з іншими НПЗЗ, включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2, у тому числі пацієнтам, які отримують ацетилсаліцилову кислоту, через ризик виникнення тяжких побічних реакцій.

Кеторолак пригнічує агрегацію тромбоцитів, зниж= ує концентрацію тромбоксану та подовжує час кровотечі. На відміну від тривалих ефектів від ацетилсаліцилової кислоти, функція тромбоцитів відновлюється протягом 24–48 годин після припинення прийому кеторолаку.=

Антикоагулянти. Хоча в дослідженнях не виявлено зн= ачної взаємодії між кеторолаком і варфарином або гепарином, одночасне застосування кеторолаку та терапії, що впливає на гемостаз, включаючи терапевтичні дози антикоагулянтів (варфарин), гепарину у профілактичному низькому дозуванні (2500–5000 одиниць 12 годин на годину) та декстрани може підвищувати ризик кровотечі. Одночасне застосуван= ня з антикоагулянтами (такими як варфарин) протипоказано.

Пригнічення ниркового кліренсу літію деякими препаратами, що інгібують синтез простагландину, призвело до підвищення плазмової концентрації літію. Повідомляли про випадки підвищення концентрац= ії літію у плазмі крові під час терапії кеторолаком.

Пробенецид не слід вводити одночасно з кеторола= ком через зниження плазмового кліренсу та обсягу розподілу кеторолаку, через збільшення концентрації кеторолаку у плазмі крові та через збільшення періо= ду його напіввиведення.

Нестероїдні протизапальні засоби не слід застосовувати протягом 8–12 днів після прийому міфепристону, оскільки НПЗЗ можуть зменшити дію міфепристону.

Якщо кеторолак призначати одночасно з окспентифіліном, спостерігається підвищена схильність до кровотеч.

Лікарські засоби, які слід призначати з обережністю в комбінації з кеторолаком.<= /i>

Як і з усіма НПЗЗ, з обережністю одночасно слід призначати кортикостероїдні препар= ати через підвищений ризик виникнення шлунково-кишкових виразок або кровотечі. Існує підвищений ризик розвитку шлунково-кишкової кровотечі, якщо НПЗЗ призначати у комбінації з антиагрегантними засобами та селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС).

Рекоме= ндується з обережністю одночасно призначати метотрексат, оскільки повідомляли, що де= які інгібітори синтезу простагландинів зменшують кліренс метотрексату і тому, можливо, підвищують його токсичність.

У здор= ових осіб з нормоволемією кеторолак знижує діуретичний ефект фуросеміду приблизн= о на 20 %. Одночасне призначення разом із діуретиками може призводити до послаблення діуретичного ефекту та підвищення ризику нефротоксичності НПЗЗ.=

Кеторолак рекомендується з обережністю признача= ти одночасно з циклоспорином через підвищений ризик розвитку нефротоксичності.=

Існує ризик прояву нефротоксичності, якщо НПЗЗ призначати разом із такролімусом. =

З особливою обережністю слід призначати препарат пацієнтам із серцевою декомпенсацією. НПЗЗ можуть посилювати серцеву недостатність, зменшувати швидкість гломерулярної фільтрації та підвищувати рівні серцевих глікозидів= у плазмі крові у разі одночасного введення із серцевими глікозидами.

Кеторо= лак та інші нестероїдні протизапальні препарати можуть ослаблювати ефект гіпотензивних засобів. У разі одночасного застосування кеторолаку з інгібіторами АПФ (ангіотензинперетворювального ферменту) чи антагоністами Б= РА існує підвищений ризик порушення функції нирок (зазвичай зворотнє), особлив= о у пацієнтів зі зменшеним об’ємом крові в організмі або пацієнтів літнього вік= у. У разі застосування такої комбінації в таких пацієнтів необхідний ретельний моніторинг ниркової функції на початку лікування та періодично впродовж терапії.

Опіоїдні аналгетики (наприклад, морфін, петидин) можна застосовувати паралельно, кеторолак не впливає на зв’язування опіоїдних препаратів та не посилює депр= есію дихання або седативну дію, яку спричиняють опіоїди. Було продемонстровано, = що у випадках післяопераційного болю одночасне застосування кеторолаку з опіоїдн= ими аналгетиками знижувало потребу в останніх.

Пероральне введення таблеток кеторолаку після прийому їжі з високим вмістом жиру призводило до зниження пікової концентра= ції кеторолаку у плазмі крові та збільшувало час досягнення пікової концентрації приблизно на 1 годину. Антацидні засоби не впливають на ступінь абсорбції.<= o:p>

Пацієн= ти, які приймають НПЗЗ і хінолони, мають підвищений ризик розвитку судом.<= /o:p>

Одноча= сне застосування НПЗЗ із зидовудином призводить до підвищення ризику гематологі= чної токсичності. Існує підвищений ризик гемартрозу та гематоми у ВІЛ-інфіковани= х, які страждають на гемофілію та які лікуються одночасно зидовудином та ібупрофеном.

Малоймовірно, що наступні лікарс= ькі засоби взаємодіють з кеторолаком.

Кеторо= лак не впливав на зв’язування дигоксину з білком плазми крові. Дослідження in vitro вказують на те, що при терапевтичних концентраціях саліцилату (300 мкг/мл) та вище зв’язування кеторолаку зменшувалося приблизно від 99,2 % до 97,5 %. Терапевти= чні концентрації дигоксину, варфарину, ібупрофену, напроксену, піроксикаму, парацетамолу, фенітоїну та толбутаміду не впливали на зв’язування кеторолак= у з білком плазми крові. Оскільки кеторолак є високоактивним препаратом та наяв= на його концентрація у плазмі крові низька, не очікується, що він буде істотно заміщувати інші препарати, що зв’язуються з білками крові.

У дослідженнях на тваринах та у людей не було свідчень того, що кеторолаку трометамол індукує або інгібує ферменти печінки, які здатні метаболізувати = його або інші препарати. Отже, не очікується, що кеторолак буде змінювати фармакокінетику інших препаратів шляхом механізму індукції або інгібування ферментів.

Протиепілептичні засоби.

Повідо= мляли про поодинокі випадки виникнення нападів епілепсії під час одночасного застосування кеторолаку та протиепілептичних засобів (фенітоїну, карбамазепіну).

Психотропні засоби.

При одночасному застосуванні кеторолаку та психотропних засобів (флуоксетину, тіотексену, алпразоламу) повідомляли про виникнення галюцинацій.=

Вплив на результати лабораторних аналізів.

Кеторолак пригнічує агрегацію тромбоцитів та може подовжувати час кровотечі.

Особливості застосування.

Епідем= іологічні дані свідчать про те, що кеторолак може бути пов’язаний з вищим ризиком шлунково-кишкової токсичності порівняно з іншими НПЗП, особливо якщо його застосовувати поза дозволеними показаннями та/або протягом тривалого періоду часу.

Для зниження ризику розвитку небажаних ефектів лікування кеторолаком необхідно проводити протягом якнайменшого проміжку часу та у найнижчих дозах, необхід= них для контролю болю. Максимальна тривалість лікування не повинна перевищувати= 5 днів.

Шлунково-кишкова кровотеча, утворення виразок та перфорація.

У разі застосування НПЗЗ повідомляли про шлунково-кишкові кровотечі, утворення вир= азок або перфорації, що можуть бути летальними, у будь-який час протягом лікуван= ня з або без симптомів-передвісників або тяжких порушень з боку травного тракту в анамнезі. Ризик розвитку тяжких шлунково-кишкових кровотеч залежить від дозування препарату. Ризик виникнення шлунково-кишкових кровотеч, виразки а= бо перфорації зростає зі збільшенням дози НПЗЗ, включаючи i кеторолак, у пацієнтів з виразкою в ана= мнезі, особливо якщо це ускладнено кровотечею або перфорацією, та у пацієнтів літн= ього віку. Ризик виникнення епізоду клінічно значущих кровотеч залежить від дози. Таким пацієнтам слід розпочати лікування з найменшої доступної дози. Це, зокрема, стосується пацієнтів літнього віку та виснажених пацієнтів, які застосовують кеторолак у середній добовій дозі вище 60 мг. Найбільша кількі= сть летальних випадків внаслідок розвитку шлунково-кишкових побічних реакцій, пов’язаних із прийомом НПЗП, спостерігалась у пацієнтів літнього віку або виснажених пацієнтів. Потрібно попередити таких пацієнтів про необхідність повідомляти про будь-які незвичні симптоми з боку ШКТ (особливо шлунково-кишкові кровотечі) особливо на початкових стадіях лікування. Для т= аких пацієнтів, а також для пацієнтів, які одночасно застосовують низькі дози ац= етилсаліцилової кислоти або інших препаратів, що можуть збільшувати ризик для травного трак= ту, слід розглянути можливість комбінованого лікування із захисними засобами (наприклад, мізопростолом або інгібіторами протонної помпи). Амбіт^{®
слід з обережністю застосовувати пацієнтам, які отримують паралельно
медикаментозне лікування, що може збільшувати ризик утворення виразок або
кровотечі, таких як пероральні кортикостероїди, селективні інгібітори
зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) або антитромбоцитарні засоби, такі=
як
ацетилсаліцилова кислота. НПЗЗ слід застосовувати з обережністю пацієнтам із
запальними захворюваннями кишечнику (хвороба Крона, виразковий коліт).=}

У разі виникнення шлунково-кишкової кровотечі або утворення виразок у пацієнтів, я= кі отримують Амбіт^®, курс лікування слід припинити.

Гематологічні ефекти.=

Пацієн= там із порушенням згортання крові не слід призначати Амбіт^®. Пацієнт= и, які отримують антикоагулянтну терапію, можуть мати підвищений ризик кровоте= чі, якщо одночасно застосовувати кеторолак (див. «Взаємодія з іншими препаратам= и та інші види взаємодій»). Стан пацієнтів, які отримують інші препарати, що мож= уть впливати на швидкість зупинки кровотечі, слід ретельно спостерігати при призначенні їм кеторолаку. У контрольованих клінічних дослідженнях частота випадків значної післяопераційної кровотечі становила менше 1 %. Кеторолак інгібує агрегацію тромбоцитів= та подовжує час кровотечі. У пацієнтів із нормальним часом кровотечі тривалість кровотечі збільшувалась, але не виходила за межі норми значень у 2–11 хвилин. На відміну від тривалого впливу внаслідок застосування ацетилсаліцилової кислоти, функція тромбоцитів повертається до норми протяг= ом 24–48 годин після відміни кеторолаку. Кеторолак не слід призначати пацієнтам, які перенесли операцію з високим ризиком кровотечі або неповною = її зупинкою. Слід бути обережним, якщо обов’язкова зупинка кровотечі є критичн= ою. Гіповолемію слід скорегувати перед тим, як розпочинати застосування кеторол= аку.

Дерматологічні ефекти.

Дуже р= ідко повідомляли про важкі шкірні реакції, іноді з летальним наслідком, включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальн= ий некроліз, у зв’язку із застосуванням НПЗЗ (див. «Побічні реакції»).

Підвищ= ений ризик таких реакцій існує на початку лікування: виникнення цих реакцій має місце у більшості випадків протягом першого місяця лікування. Амбіт^{® <=
/sup>слід
відмінити у разі перших ознак висипів на шкірі, ураження слизових оболонок =
або
будь-яких інших ознак підвищеної чутливості (див. «Побічні реакції»). =}

Збільш= ення дози кеторолаку в таблетках вище, ніж добова доза 40 мг, не підвищує його ефективність, але збільшує ризик розвитку побічних реакцій.

Кеторолак не спричиняє залежност= і, у випадку припинення прийому препарату не було зафіксовано синдрому відміни.<= o:p>

Системний червоний вовчак та змі= шані захворювання сполучної тканини.

У пацієнтів із системним червоним вовчаком та різними змішаними захворюваннями сполучної тканини підвищується ризик розвитку асептичного менінгіту.

Затримка натрію, рідини та набря= ки.

Повідо= мляли про затримку рідини, гіпертензію та набряки під час застосування кеторолаку, тому його слід призначати з обережністю пацієнтам із легкою та помірною серцевою недостатністю, артеріальною гіпертензією або подібними станами.

Серцево-судинні та цереброваскул= ярні ефекти.

Пацієн= ти з неконтрольованою артеріальною гіпертензією, застійною серцевою недостатніст= ю, діагностованою ішемічною хворобою серця, захворюваннями периферичних артерій та/або цереброваскулярними захворюваннями мають перебувати під наглядом лік= аря, оскільки застосування препарату може бути пов’язане з дещо підвищеним ризиком виникнення артеріальних тромботичних подій (наприклад: інфаркт міокарда або інсульт). Клінічні випробування та епідеміологічні дані говорять про те, що використання коксибів та деяких НПЗЗ (переважно у висок= их дозах) може бути пов’язане з дещо підвищеним ризиком виникнення артеріальних тромботичних подій (наприклад: інфаркт міокарда або інсульт). Хоча лікування кеторолаком не продемонструвало збільшення частоти тромботичних подій, таки= х як інфаркт міокарда, даних недостатньо для того, щоб виключити такий ризик для кеторолаку трометамолу.

Порушення з боку серцево-судинної системи, нирок та печінки.

З обережністю призначати препарат пацієнтам зі станами, що призводять до зменшення об’єму крові та/або ниркового потоку крові, коли простагландини н= ирок відіграють підтримуючу роль у забезпеченні ниркової перфузії. У таких паціє= нтів необхідно контролювати функцію нирок. Зменшення об’єму слід коригувати та ретельно контролювати вміст у сироватці крові сечовини та креатиніну, а так= ож об’єм сечі, що виводиться, поки у пацієнта не настане нормоволемія, оскільки існує ризик розвитку ниркової недостатності у разі невиконання таких рекоме= ндацій. У пацієнтів, які перебувають на діалізі, кліренс креатиніну був зменшений приблизно вдвічі порівняно з нормою, а час кінцевого напіввиведення збільшувався приблизно втричі. Пацієнти з порушенням функції печінки внаслі= док цирозу не мали будь-яких клінічно важливих змін у кліренсі кеторолаку або залишкового періоду напіввиведення. Можуть спостерігатися граничні підвищен= ня значень за даними одного або більшої кількості функціональних тестів печінки (АЛТ/АСТ). Ці відхилення від норми можуть бути тимчасовими, можуть залишати= ся без змін або можуть прогресувати при продовженні лікування. Якщо клінічні ознаки та симптоми вказують на розвиток захворювання печінки або якщо спостерігаються системні прояви, Амбіт^®слід відмінити.

З обережністю призначати кеторолак пацієнтам із кардіоваскулярними порушенням= и в анамнезі.

Вплив на нирки.

Повідо= мляли, що інгібітори біосинтезу простагландинів (включаючи НПЗЗ) чинять нефротокси= чну дію. З обережністю призначати препарат пацієнтам із порушеннями функції нир= ок, серця, печінки, та при наявності раніше перенесених захворювань нирок, оскі= льки застосування НПЗЗ може призводити до погіршення функції нирок внаслідок пригнічення синтезу простагландинів (див. вище). Оскіль= ки кеторолаку трометамол та його метаболіти в основному виводяться через нирки, пацієнти із помірною та тяжкою нирковою недостатністю (креатинін сироватки крові> 160 мкмоль / л) не повинні приймати Амбіт^®. Пацієнтам із незначними порушеннями фун= кції нирок призначати менші дози кеторолаку (такі, що не перевищують 60 мг = на добу внутрішньом’язово), а також слід ретельно контролювати стан нирок у та= ких пацієнтів. Як і для інших препаратів, що інгібують синтез простагландинів, повідомляли про випадки підвищення в сироватці крові сечовини, креатиніну та калію під час прийому кеторолаку трометамолу, що можуть виникати після застосування однієї дози. Відміна препарату зазвичай призводить до відновле= ння функції нирок.

Порушення дихальної функції.

Необхі= дна обережність у разі застосування препарату пацієнтам із бронхіальною астмою = (або з астмою в анамнезі), оскільки повідомлялося, що НПЗЗ у таких пацієнтів пришвидшує виникнення бронхоспаз= му.

Анафілактичні реакції=

Анафіл= актичні/анафілактоїдні реакції (включаючи, але не обмежуючись анафілаксією, бронхоспазмом, почервонінням, висипом, гіпотензією, набряком гортані та ангіоневротичним набряком) виникали у пацієнтів із гіперчутливістю до ацетилсаліцилової кисл= оти або до будь-якого іншого НПЗП або внутрішньовенного введення кеторолаку трометамолу в анамнезі. Вони також можуть виникати у людей з ангіоневротичн= им набряком, бронхоспазмом (наприклад, астмою) та аденоїдами. Анафілактоїдні реакції, такі як анафілаксія, можуть повільно розвиватися. Тому кеторолак трометамол протипоказано застосовувати пацієнтам з астмою в анамнезі та пацієнтам із синдромом повного або часткового синдрому поліпів носа, ангіоневротичним набряком та бронхоспазмом.

Вплив на фертильність= .

Застос= ування кеторолаку, як і будь-якого препарату, що інгібує синтез циклооксигенази/ простагландину, може ослаблювати фертильність та не рекомендується для застосування жінкам, які планують завагітніти. Для жінок, які не можуть завагітніти або проходять обстеження з приводу фертильності, слід розглянути питання про відміну кеторолаку.

Лактоза

Цей лікарський засіб містить лактозу.

Якщо у В= ас встановлена непереносимість деяких цукрів, проконсультуйтеся з лікарем, перш ніж приймати цей лікарський засіб.

&= nbsp;

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Безпека кеторолаку у період вагітності у людини не встановлена. Близько 10 % кеторо= лаку проникає через плаценту.

З огля= ду на відомий вплив НПЗЗ на серцево-судинну систему плода (ризик передчасного = звуження/закриття артеріальної протоки і легенева гіпертензія) кеторолак протипоказаний у пер= іод вагітності, переймів та пологів. Безпека застосування кеторолаку у період в= агітності не встановлена. Не було доказів тератогенності у щурів чи кроликів, вивчени= х у токсичних для матері дозах кеторолаку. У щурів спостерігали продовження тер= міну гестації та/або затримку пологів. Повідомляли про вроджені порушення у зв’я= зку з прийомом НПЗП у людини, однак їх частота дуже низька та жодного зв’язку встановити не можна. Початок пологів може бути затриманий а тривалість подовжена через пригнічення скоротливої функції матки. Підвищується ризик виникнення кровотечі як у матері, так і у дитини.

Почина= ючи з 20-го тижня вагітності застосування кеторолаку може спричинити олігогідра= мніон внаслідок дисфункції нирок плода.

Пригні= чення синтезу простагландинів при застосуванні НПЗЗ на ранніх термінах вагітності може призводити до вад розвитку ембріона/плода; вад серця та гастрошизису, порушень сечовидільної системи з розвитком олігогідрамніону після застосува= ння інгібіторів синтезу простагландину на ранніх термінах вагітності. Абсолютний ризик серцево-судинної мальформації збільшується від менш ніж 1 %, приблизн= о до 1,5 %. Вважається, що ризик збільшується із дозою та тривалістю терапії.

Дані епідеміологічних досліджень свідчать про підвищений ризик виникнення спонтанного аборту (викидня).

Кеторолак у низькій кількості проникає у грудне молоко, тому Амбіт^®протипоказаний у період годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Деякі пацієнти у разі застосуван= ня кеторолаку можуть відчувати сонливість, запаморочення, вертиго, безсоння, підвищену втомлюваність, порушення зору, головний біль або депресію. Якщо пацієнти відчувають вищевказані або інші аналогічні ефекти, їм не слід керувати автотранспортом= або працювати з іншими механізмами.

=

Спосіб застосування та дози.

Таблет= ки бажано приймати під час або після їди.

Побічні реакції можна мінімізувати, використовуючи найнижчу ефективну дозу за найкоротший період, необхідний для контролю симптомів.

Загаль= на тривалість лікування (парентеральне введення з подальшим пероральним прийом= ом) не повинна перевищувати 5 днів.

Дорослі.
Звичай= на рекомендована доза становить 10 мг кожні 4 або 6 годин. Не рекомендується вводити кількість, що перевищує 40 мг на добу.

Якщо лікування є продовженням ін’єкційного лікування:

- пацієнтам з віком від 16 до 64 років, з масою тіла не менше 50 кг та з нормальною функцією нирок – спочатку вводити 20 мг, після чого вводити 10 мг кожного р= азу максимум 4 рази на день з інтервалом від 4 до 6 годин;

- паці= єнти з масою тіла менше 50 = кг, пацієнти літнього віку або пацієнти з порушенням функції нирок – 10 мг макс= имум 4 рази на добу з інтервалом від 4 до 6 годин.

Для пацієнтів, які отримували кеторолак парентерально, а потім застосовували пероральний прийом, комбінована доза кеторолаку не повинна перевищувати 90 = мг у дорослих та 60 мг у пацієнтів літнього віку з порушенням функції нирок та пацієнтів із масою тіла нижче 50 кг.

Пацієнтів необхідно переводити на пероральне застосування препарату якомога раніше.

Пацієнти літнього віку.

У пацієнтів літнього віку існує більший ризик розвитку тяжких ускладнень, зок= рема з боку травного тракту. Під час лікування із застосуванням НПЗЗ слід регуля= рно спостерігати за станом пацієнта, зазвичай рекомендується більший інтервал м= іж застосуванням препарату, наприклад 6-8 годин.

Діти.

Не застосовувати дітям віком до 16 років.

&= nbsp;

Передозування.=

Симптоми: головний біль, нудота, блювання, біль в епігастрії, пептичні виразки, ерозивний гастрит, шлунково-кишкова кровотеча; гіпервентиляція, гіпертензія, рідк= о – діарея, дезорієнтація, збудження, кома, сонливість, запаморочення, дзвін у вухах, втрата свідомості, судоми. У випадках тяжкого отруєння можливі гостра ниркова недостатність та ураження печінки.

Лікування: промивання шлунка, застосування активованого вугілля. Необхідно забезпечити достатній діурез. Слід ретельно контролювати функцію нирок та печінки. За станом пацієнтів слід спостерігати принаймні протягом 4 годин після прийому потенційно токсичної кількості. Часті або тривалі судоми слід лікувати шляхом внутрішньовенного введення діазепаму. Інші заходи можу= ть бути призначені залежно від клінічного стану пацієнта. Терапія симптоматичн= а. Специфічний антидот відсутній. Діаліз не виводить кеторолак із кровообігу.<= o:p>

=

Побічні реакції.

З боку травного тракту: пептична виразка, перфорація або шлунково-кишкова кровотеча, іноді з летальним наслідком (особливо у людей літнього віку), нудота, сухість у рот= і, диспепсія, шлунково-кишковий біль, відчуття дискомфорту у животі, спазм або печіння в епігастральній ділянці, блювання з домішками крові, гастрит, езофагіт, діарея, відрижка, запор, метеоризм, відчуття переповнення шлунка, мелена, ректальна кровотеча, стоматит, виразковий стоматит, блювання, крововиливи, перфорація, панкреатит, загострення коліту та хвороби Крона.

З боку системи крові та лімфатичної системи: пурпура, тромбоцитопенія, нейтропенія, агранулоци= тоз, апластична та гемолітична анемія, еозинофілія.

З боку імунної системи (гіперчутливість): повідомляли про розвиток реакцій підвищеної чутливості, що включають неспецифічні алергічні реакції та анафілактоїдні р= еакції, такі як анафілаксія, реактивність респіраторного тракту, включаючи астму, погіршення перебігу астми, бронхоспазм, набряк гортані або задишку, а також різні порушення з боку шкіри, що включають висипання різних типів, свербіж, кропив’янку, припливи, пурпуру, ангіоневротичний набряк, гіпотензію та у поодиноких випадках – ексфоліативний і бульозний дерматит (включаючи епідермальний некроліз та мультиформну еритему).

Такі реакції можуть спостерігатися у пацієнтів з або без відомої гіперчутливості до кеторолаку або до інших нестероїдних протизапальних засо= бів. Вони також можуть спостерігатися в осіб, у яких в анамнезі був ангіоневроти= чний набряк, бронхоспастична реактивність (наприклад, астма та поліпи в носі). Анафілактичні реакції можуть мати летальний наслідок.

Метаболі= чні порушення та розлади харчування: гіпонатріємія, гіперкаліємія, анорексія.

З боку центральної нервової системи та психіатричні розлади: запаморочення, головний біль, гіперкінезія, нервозність, парестезія, функціональні порушення, депресія, ейфорія, судоми, нездатність сконцентруватися, безсоння, нездужання, тривожність, сонливість, підвищена втомлюваність, збудження, незвичайні сновидіння, сплутаність свідомості, галюцинації, дисгевзія, асептичний мені= нгіт з відповідною симптоматикою (ригідність м’язів шиї, головний біль, нудота, блювання, гарячка або дезорієнтація), психотичні реакції, порушення мисленн= я.

З боку органів зору: порушення зору, нечіткість зорового сприйняття, неврит зорового нерва.<= o:p>

З боку органів слуху: втрата слуху, дзвін у вухах, вертиго.

З боку серцево-судинної системи: припливи жару, брадикардія, блідість, артеріальна гіпертензія, гіпотензія, пальпітація, біль у грудній клітці, виникнення набряків, серцева недостатність. Дані клінічних та епідеміологічних дослідж= ень свідчать, що застосування деяких НПЗЗ, особливо у високих дозах та тривалий час, може бути асоційоване з підвищеним ризиком розвитку артеріальних тромбоемболічних ускладнень (інфаркт міокарда або інсульт). Хоча при застосуванні кеторолаку такі реакції не спостерігались, проте неможливо виключити ризик їх виникнення.

З боку органів дихання: задишка, астма, набряк легень.

З боку гепатобіліарної системи: порушення функції печінки, гепатит, жовтяниця та печінкова недостатність, гепатомегалія, порушення функціональних лабораторн= их показників.
З боку шкіри: свербіж, кропив’янка, пітливість, фоточутливість шкіри, синдром Лайєлла, бульозні реакції, включаючи синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз (дуже рідко), ексфоліативний дерматит, макулопапульозні висипання.=

З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини: міалгія, функціональні розлади.

З боку сечовидільної системи: підвищена частота сечовипускання, олігурія, гостра ниркова недостатність, гемолітичний уремічний синдром, біль у боку (з/без гематурії), підвищений вміст сечовини та креатиніну у сироватці крові, інтерстиціальний нефрит, затримка сечі, нефротичний синдром, ниркова недостатність.

З боку репродуктивної системи: жіноче безпліддя.

Інші: післяопераційна кровотеча з ран= и, гематома, носова кровотеча, подовження тривалості кровотечі, астенія, нездужання, анорексія, збільшення маси тіла, набряки, підвищення температури тіла, підвищена, посилена спрага.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції<= /p>
Повідомлення про п= обічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає зм= огу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнт= ам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.

Термін придатності. 2 роки.

Не застосовувати препарат після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.

Умови зберігання.

Не потребує спеціальних умов зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка. По 10 таблеток у блістері. По 1 або 10 блістерів у= пачці.

Категорія відпуску. За рец= ептом.

Виробник. АТ «Фармак».

Місцезнаходження виробника та йо= го адреса місця провадження діяльності.

Україна, 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 74.