MIME-Version: 1.0 Content-Type: multipart/related; boundary="----=_NextPart_01D34E6C.FD86C9E0" Данный документ является веб-страницей в одном файле, также называемой файлом веб-архива. Если вы видите это сообщение, значит, данный браузер или редактор не поддерживает файлы веб-архива. Загрузите браузер, поддерживающий веб-архивы, например Windows® Internet Explorer®. ------=_NextPart_01D34E6C.FD86C9E0 Content-Location: file:///C:/680D46F2/UA60920101_9062.htm Content-Transfer-Encoding: quoted-printable Content-Type: text/html; charset="us-ascii"
для
медичного
застосуванl=
5;я
лікарс=
1100;кого
засобу
ЛІЗОТІА
=
47;ИД-ТЕВА
(LISOTHIAZIDE-TEVA)
Склад=
i>:
дію=
;чі
речовини:
лізиноприл;
гідрохлороm=
0;іазид;
1 таблетка
містить
лізиноприлm=
1;
10 мг або 20 мг у
вигляді
лізиноприлm=
1;
дигідрату т
=
72;
гідрохлороm=
0;іазиду
12,5 мг;
допоміжні
речовини:
крохмаль
прежелатинo=
0;зований,
крохмаль ку
=
82;урудзяний,
кальцію
гідрофосфаm=
0;
безводний,
магнію
стеарат,
маніт (Е 421).
=
Лікарс=
1100;ка
форма. Таблетки.
Ос
=
85;овні
фізико-хімі
=
95;ні
властивостo=
0;: оваль=
;ні,
дещо вигнут=
10;
таблетки
білого коль
=
86;ру
з
гравіюваннn=
3;м
«LZ 10» (таблеткl=
0;
10 мг/12,5 мг) або «LZ
20» (таблетки 20
мг/12,5 мг) з одно=
075;о
боку та
рискою з інш=
086;го.
Фармакотеl=
8;апевтична
група. Інгібітори
ангіотензиl=
5;перетворюв=
072;льного
ферменту
(іАПФ) і
діуретики.
Фа=
088;макологічн&=
#1110;
властивостo=
0;.
Фармакодин=
;аміка.
Лізиноприл
та
гідрохлороm=
0;іазид
− інгібітор
АПФ і
діуретик –
мають
взаємодопоk=
4;нюючу
дію і
створюють
адитивний
антигіпертk=
7;нзивний
ефект. АПФ
каталізує
перетворенl=
5;я
ангіотензиl=
5;у
I на
ангіотензиl=
5;
II, який має
потужний
судинозвужm=
1;вальний
ефект і
стимулює
секрецію
альдостероl=
5;у.
Гіпотензивl=
5;а
дія
лізиноприлm=
1;
пов’язана
переважно з
пригніченнn=
3;м
ренін-ангіо
=
90;ензин-альдо&=
#1089;теронової
системи зі з=
084;еншенням
концентрацo=
0;ї
у плазмі
крові ангіо
=
90;ензину
II та
альдостероl=
5;у.
Лізиноприл
має антигіп
=
77;ртензивну
дію навіть у
пацієнтів з
низькореніl=
5;овою
гіпертензіn=
8;ю.
АПФ подібни
=
81;
до кінази II,
ензиму, що
спричиняє
деградацію
брадикінінm=
1;.
Залишаєтьсn=
3;
нез’ясованl=
0;м,
чи відіграє
роль у
терапевтичl=
5;ому
ефекті лізи
=
85;оприлу
підвищення
рівня
брадикінінm=
1;
(потужного
вазодилатаm=
0;ора).
Гідрохлоро&=
#1090;іазид
є тіазидним
діуретиком
та
антигіпертk=
7;нзивним
агентом, що
підвищує
рівень
реніну
плазми кров=
10;.
Гідрохлороm=
0;іазид
зменшує
ниркову
реабсорбціn=
2;
електролітo=
0;в
у
дистальномm=
1;
сегменті
петлі Генле =
110;
підвищує
екскрецію
натрію,
хлору, калію,
магнію,
бікарбонатm=
1;
і води.
Екскреція к
=
72;льцію
може
знижуватисn=
0;.
Одночасне
застосуванl=
5;я
лізиноприлm=
1;
і
гідрохлороm=
0;іазиду
забезпечує
більш
виражений
гіпотензивl=
5;ий
ефект, ніж
при
застосуванl=
5;і
цих препара
=
90;ів
у монотерап=
10;ї.
Лізиноприл
зазвичай
знижує втра
=
90;у
калію,
спричинену
гідрохлороm=
0;іазидом.
Фар=
;макокінети
=
82;а.
Абсорб=
1094;ія.
Лізиноприл:
близько 25 %, з
міжіндивідm=
1;альною
варіацією в 6-6=
0 %
при
досліджениm=
3;
дозах (5-80 мг). На=
1103;вність
їжі у
шлунково-ки
=
96;ковому
тракті не вп=
083;иває
на абсорбці=
02;
лізиноприлm=
1;.
Пік концент
=
88;ації
у сироватці
крові
досягаєтьсn=
3; через
6-8 годин. Вплив
на
артеріальнl=
0;й
тиск спосте
=
88;ігається
через 1-2
години.
Максимальнl=
0;й
ефект
досягаєтьсn=
3;
через 6 годин
і триває про=
090;ягом
принаймні 24
годин.
Гідрохлоро&=
#1090;іазид:
діуретичниl=
1;
ефект
спостерігаn=
8;ться
через 2
години.
Максимальнl=
0;й
ефект
досягаєтьсn=
3;
через 4
години.
Клінічно
виражена ді=
03;
триває 6-12
годин.
Розпод=
1110;л.
Зв’язуваннn=
3;
з білками:
окрім АПФ, з
іншими білк
=
72;ми
плазми кров=
10;
лізиноприл
не зв’язуєт=
00;ся.
Для
пацієнтів
літнього
віку
характерні
вищі
концентрацo=
0;ї
лізиноприлm=
1;
у плазмі
крові
внаслідок з
=
84;еншення
об’єму
розподілу,
ніж у пацієн=
090;ів
молодшого
віку.
Період
напіввиведk=
7;ння.
Лізиноприл - 12 годин
(після
кількох
прийомів).
Гідрохлороm=
0;іазид
- 5,5-15
годин.
Метабо=
1083;ізм/еліміна=
;ція.
Обидва
активні
компоненти
виводяться
=
91;
незміненомm=
1;
вигляді нир
=
82;ами.
Після
пероральноk=
5;о
прийому
приблизно 60 % г=
;ідрохлорот=
10;азиду
виводиться
протягом 24 го&=
#1076;ин.
Клінічні
характерисm=
0;ики.
Показання.
Комбінацію
лізиноприл/
=
75;ідрохлорот=
1110;азид
застосовуюm=
0;ь
для
лікування а
=
88;теріальної
гіпертензіo=
1; легкого
та
середнього
ступеня
тяжкості у п=
072;цієнтів,
які досягли
стабілізацo=
0;ї
свого стану,
застосовуюm=
5;и
окремі
компоненти
=
74; тих
же
дозуваннях.
Протипоказ&=
#1072;ння.
Гіпер=
;чутливість
до
лізиноприлm=
1;
та до інших
іАПФ, до гідр=
1086;хлоротіази=
ду
і похідних
сульфонаміk=
6;у
або до інших
компонентіk=
4;
препарату.
Ангіо= ;невротични = 81; набряк в анамнезі (у тому числі після застосуванl= 5;я іАПФ, ідіопатичнl= 0;й та спадкови = 81; набряк Квінке).
Анурі=
;я,
тяжке
порушення
функції
нирок (кліре=
085;с
креатиніну <=
30
мл/хв).
Тяжке
порушення
функції
печінки.
Загос=
;трення
подагри.
Оk=
6;ночасне
застосуванl=
5;я
аліскірен-в
=
84;існих
препаратів
пацієнтам з
цукровим
діабетом аб
=
86;
порушенням
ниркової
функції (ШК
=
60;
< 60 мл/хв/1,73 м2).
Cтеноз
мітральногl=
6;
або
аортальногl=
6;
клапана,
гіпертрофіm=
5;на
кардіоміопk=
2;тія
з порушення
=
84;
гемодинаміl=
2;и.
Первинний
гіперальдоl=
9;теронізм.
Стеноз
ниркової артері<=
/span>ї
(білатераль
=
85;ий
або
однобічний).
Кардіоk=
5;енний
шок.
Порфірo=
0;я.
Стан із
нестабільнl=
6;ю
гемодинаміl=
2;ою
після
гострого
інфаркту
міокарда.
Застосуванн&=
#1103;
пацієнтам,
які
знаходятьсn=
3;
на
гемодіалізo=
0;
з використа
=
85;ням
високопротl=
6;чних
мембран (на=
087;риклад
AN 69).
Рівень
креатиніну
=
74;
сироватці
крові > 220 мкмо=
1083;ь/л.
Резистk=
7;нтна
до лікуванн=
03;
гіпокаліємo=
0;я
чи
гіперкальцo=
0;ємія.
Рефракm=
0;ерна
гіпонатрієl=
4;ія.
Вагітнo=
0;
або жінки,
які плануют=
00;
завагітнітl=
0;
(див.
«Застосуваl=
5;ня
у період
вагітності
або
годування
груддю»).
Взаємо=
1076;ія
з іншими
лікарськимl=
0;
засобами та
інші види вз=
072;ємодій.
Слід
уникати одночасно
=
75;о
застосуванl=
5;я
аліскірен-в
=
84;існих
препаратів
та
лізиноприлm=
1;.
Лізино=
1087;рил
Подвійна
блокада
ренін-ангіо
=
90;ензин-альдо&=
#1089;теронової
системи. Пр
=
86;демонстров=
1072;но,
що подвійна
блокада рен=
10;н-ангіотенз&=
#1080;н-альдостеl=
8;онової
системи
(РААС) при
супутньому
застосуванl=
5;і
інгібіторіk=
4;
АПФ,
антагоністo=
0;в
рецепторів
ангіотензиl=
5;у
ІІ або
аліскірену
характеризm=
1;ється
більшою
частотою
розвитку
таких
побічних
реакцій як
артеріальнk=
2;
гіпотензія,
гіперкалієl=
4;ія,
зниження
функції
нирок (у тому
числі гостр
=
72;
ниркова
недостатніl=
9;ть),
порівняно і
=
79;
застосуванl=
5;я
монотерапіo=
1;.
Діу=
;ретики. Додаk=
4;ання
діуретика д
=
86; терапії
лізиноприлl=
6;м
зазвичай пр
=
80;зводить
до
потенціюваl=
5;ня
антигіпертk=
7;нзивного
ефекту.
На початку
застосуванl=
5;я
комбінації
лізиноприлm=
1;
з
діуретикамl=
0;
пацієнти
можуть пері
=
86;дично
відчувати
надмірне зн
=
80;ження
артеріальнl=
6;го
тиску. Ризик
розвитку
симптоматиm=
5;ної
артеріальнl=
6;ї
гіпотензії
при застосу
=
74;анні
лізиноприлm=
1;
може бути
зменшений у
разі
припинення
лікування
діуретикамl=
0; перед
початком
терапії
лізиноприлl=
6;м.
Нес=
;тероїдні
протизапалn=
0;ні
засоби (НПЗЗ),
включаючи
ацетилсаліm=
4;илову
кислоту. Тривал&=
#1077;
призначеннn=
3;
НПЗП
(селективні
інгібітори
ЦОГ-2, ацетилс&=
#1072;ліцилова
кислота > 3
г/добу і
неселективl=
5;і
НПЗП) може
зменшувати
гіпотензивl=
5;у
дію як
інгібіторіk=
4;
АПФ, так і тіа&=
#1079;идних
діуретиків.
Одночасне
застосуванl=
5;я
НПЗП та
інгібіторіk=
4;
АПФ може
погіршуватl=
0;
функцію
нирок. Цей
ефект
зазвичай об
=
86;ротний.
У рідкісних
випадках
може
розвинутисn=
3;
гостра
ниркова нед
=
86;статність,
у першу черг=
091;
у пацієнтів =
079;
порушеною
функцією
нирок, як це
буває у люде=
081;
літнього
віку, і у
пацієнтів у
стані
дегідратацo=
0;ї.
У деяких
пацієнтів
призначеннn=
3;
нестероїднl=
0;х
протизапалn=
0;них
засобів мож
=
77;
знизити
діуретичниl=
1;,
натрійуретl=
0;чний
та антигіпе
=
88;тензивний
ефект
діуретиків.
Пов=
;ідомляєтьс=
03;
про
підвищення
рівня калію =
074;
сироватці,
спричинене
НПЗП та
інгібітораl=
4;и
АПФ, що може
викликати
порушення
функції
нирок.
Інш=
;і
антигіпертk=
7;нзивні
препарати. Антиг=
;іпертензив
=
85;ий
ефект лізин
=
86;прилу
та гідрохло
=
88;отіазиду
може бути
посилений
при одночас
=
85;ому
призначеннo=
0;
інших
препаратів,
що, імовірно,
може
спричинити
ортостатичl=
5;у
гіпотензію.
Одночасне
застосуванl=
5;я
з
нітрогліцеl=
8;ином
та іншими
нітратами
або іншими
вазодилатаm=
0;орами
може додатк
=
86;во
знижувати
артеріальнl=
0;й
тиск.
Три=
;циклічні
антидепресk=
2;нти/нейроле=
1087;тики/анесте=
;тики.
Од=
085;очасне
застосуванl=
5;я
деяких
анестезуючl=
0;х
медичних
засобів,
трициклічнl=
0;х
антидепресk=
2;нтів
та
нейролептиm=
5;них
препаратів
=
79;
інгібітораl=
4;и
АПФ може у
подальшому
призвести д
=
86;
зниження
артеріальнl=
6;го
тиску.
Сим=
;патомімети
=
95;ні
препарати. Симпа=
;томіметичн=
10;
препарати
можуть змен
=
96;ити
антигіпертk=
7;нзивний
ефект
інгібіторіk=
4;
АПФ.
Про=
;тидіабетич
=
85;і
препарати. Одноч=
;асне
застосуванl=
5;я
інгібіторіk=
4;
АПФ та
антидіабетl=
0;чних
препаратів
(інсулін, пер=
1086;ральні
гіпоглікемo=
0;чні
препарати)
можуть поси
=
83;ити
ефект
зниження
глюкози
крові з ризи=
082;ом
гіпоглікемo=
0;ї
(зазвичай
протягом пе
=
88;ших
тижнів
комбінованl=
6;ї
терапії та у
пацієнтів з
нирковою
недостатніl=
9;тю).
Аце=
;тилсаліцил
=
86;ва
кислота,
тромболітиm=
5;ні
препарати,
бета-блокат
=
86;ри,
нітрати. Препар&=
#1072;т
Лізотіазид-
=
58;ева
можна
застосовувk=
2;ти
одночасно з
ацетилсаліm=
4;иловою
кислотою (у
кардіологіm=
5;них
дозах),
тромболітиm=
5;ними
препаратамl=
0;,
бета-блокат
=
86;рами
та/або
нітратами.
Ало=
;пуринол.
Пр=
080;
одночасномm=
1;
застосуванl=
5;і
інгібіторіk=
4;
АПФ з алопур=
080;нолом
підвищуєтьl=
9;я
ризик
розвитку ни
=
88;кової
недостатноl=
9;ті
і може
виникати пі
=
76;вищений
ризик
розвитку
лейкопенії.
Мож=
;е
виникнути
потреба у
корекції
дози урикоз
=
91;ричних
засобів,
оскільки
гідрохлороm=
0;іазид
може
збільшуватl=
0;
рівень
сечової кис
=
83;оти
в сироватці =
082;рові.
Можливо,
виникне
необхіднісm=
0;ь
у збільшенн=
10;
дози
пробенецидm=
1;
чи
сульфінпірk=
2;зону.
При
одночасномm=
1;
застосуванl=
5;і
тіазидів
можливе
підвищення
частоти
реакцій гіп
=
77;рчутливост=
1110;
до
алопуринолm=
1;.
Цик=
;лоспорин.
Од=
085;очасне
застосуванl=
5;я
інгібіторіk=
4;
АПФ і
циклоспориl=
5;у
підвищує
ризик
розвитку
ниркової
недостатноl=
9;ті
і
гіперкалієl=
4;ії.
Лов= ;астатин. Од= 085;очасне застосуванl= 5;я інгібіторіk= 4; АПФ і ловастатинm= 1; підвищує ризик розвитку гі = 87;еркаліємії.<= o:p>
Про=
;каїнамід,
цитостатикl=
0;
або
імуносупреl=
9;ивні
лікарські
засоби. Одноча=
1089;не
застосуванl=
5;я
цих засобів =
079;
інгібітораl=
4;и
АПФ може
призводити
до
підвищеногl=
6;
ризику
розвитку ле
=
81;копенії.
Зол=
;ото.
Нітритоїднo=
0;
реакції
(симптоми
вазодилатаm=
4;ії,
включаючи
припливи,
нудоту,
запаморочеl=
5;ня,
артеріальнm=
1;
гіпотензію,
що може бути
дуже тяжкою)
після
ін’єкції
препарату
золота
(наприклад
натрію
ауротіомалk=
2;ту)
відзначалиl=
9;я
частіше у
пацієнтів, я=
082;і
отримували
лікування
інгібітораl=
4;и
АПФ.
=
047;астосуванн&=
#1103;
під час
гемодіалізm=
1;. Лі=
079;иноприл/гід=
рохлоротіаk=
9;ид
не признача
=
90;и
пацієнтам, я=
082;і
потребують
діалізу,
через висок
=
91;
частоту пов=
10;домлень
про розвито
=
82;
анафілактоo=
1;дних
реакцій у
хворих, які
проходили
процедуру
діалізу із
застосуванl=
5;ям
високопротl=
6;чних
мембран і
одночасно
отримували
інгібітор
АПФ. Слід
уникати так
=
86;ї
комбінації.
Гідрох=
1083;оротіазид
Амф=
;отерицин
В (для
парентералn=
0;ного
використанl=
5;я),
карбеноксоl=
3;он,
кортикостеl=
8;оїди,
кортикотроl=
7;ін
(АКТГ) або
стимулюючі
проносні
засоби. Сумісн=
1077;
використанl=
5;я
з
гідрохлороm=
0;іазидом
може спричи
=
85;ити
електролітl=
5;ий
дисбаланс,
зокрема гіп
=
86;каліємію.
Сол=
;і
кальцію. На тлі
сумісного
використанl=
5;я
з тіазидним
=
80;
діуретикамl=
0;
може
виникати
збільшення
=
89;ироватково=
1075;о
рівня
кальцію у
результаті
=
79;ниження
його
екскреції.
Сер=
;цеві
глікозиди. Існує
підвищений
ризик
інтоксикацo=
0;ї
препаратамl=
0;
наперстянкl=
0;
на тлі
гіпокаліємo=
0;ї,
індукованоo=
1;
тіазидними
діуретикамl=
0;.
Хол=
;естирамін
і колестипо
=
83;.
Одночасне
застосуванl=
5;я
з
гідрохлороm=
0;іазидом
може
зменшити аб
=
86;
уповільнитl=
0;
всмоктуванl=
5;я
гідрохлороm=
0;іазиду.
Таким чином, =
1089;ульфанілам=
ідні
діуретики
слід прийма
=
90;и
щонайменше
за 1 годину до
або 4-6 годин
після прийо
=
84;у
цих
препаратів.
Нед=
;еполяризую
=
95;і
міорелаксаl=
5;ти
(наприклад, т=
1091;бокурарину
хлорид). Ефект
даних
препаратів
може посилю
=
74;атися
гідрохлороm=
0;іазидом.
Пре=
;парати,
що спричиня=
02;ть
пароксизмаl=
3;ьну
шлуночкову
тахікардію
типу
«пірует». Через
ризик
гіпокаліємo=
0;ї
особливу
обережністn=
0;
слід проявл=
03;ти
при одночас
=
85;ому
застосуванl=
5;і
гідрохлороm=
0;іазиду
з засобами,
що асоціюют=
00;ся
с
пароксизмаl=
3;ьною
шлуночковоn=
2; тахікардіє=
1102;
типу
«пірует».
Рекомендуn=
8;ться
періодичниl=
1;
моніторинг
=
88;івня
калію в
сироватці
крові та
ЕКГ-обстеже
=
85;ня,
якщо
гідрохлороm=
0;іазид
приймати од
=
85;очасно
з препарата
=
84;и,
на ефекти
яких
впливають
зміни рівня
калію в
сироватці
крові та
наступних
препаратів,
які
спричиняютn=
0;
поліморфну
=
90;ахікардію
піруетного
типу
(шлуночкову =
090;ахікардію),
у тому числі
деякі
антиаритміm=
5;ні
засоби:
•
антиаритміm=
5;ні
засоби клас
=
91;
Іа (наприкла=
076;,
хінідин,
гідрохінідl=
0;н,
дизопіраміk=
6;);
•
антиаритміm=
5;ні
засоби клас
=
91;
III (наприклад, k=
2;міодарон,
соталол,
дофетилід,
ібутилід);
• деякі
нейролептиl=
2;и
(наприклад,
тіоридазин,
хлорпромазl=
0;н,
левомепромk=
2;зин,
трифторперk=
2;зин,
ціамемазин,
сульпірид,
сультоприд, =
072;місульпіри&=
#1076;,
тіаприд,
пімозид,
галоперидоl=
3;,
дроперидол);
• інші
лікарські
засоби
(наприклад,
бепридил,
цизаприд,
дифеманіл,
еритроміциl=
5;
для внутріш
=
85;ьовенного
введення,
галофантриl=
5;,
мізоластин,
пентамідин,
терфенадин,
вінкамін дл=
03;
внурішньовk=
7;нного
введення).
Сот= ;алол. Гіпокаліємo= 0;я, спричинена тіазидними діуретикамl= 0;, може збільшуватl= 0; ризик розвитку аритмій, індукованиm= 3; соталолом.
Лізино=
1087;рил/Гідрохл=
;оротіазид
Етанол/=
079;асоби
групи
барбітуратo=
0;в/наркотичн=
1110;
аналгетичнo=
0;
засоби.
Можлива
ортостатичl=
5;а
гіпотензія.
Протид=
1110;абетичні
лікарські
засоби
(пероральні =
079;асоби
і інсуліни).=
i> Може
знадобитисn=
3;
коригуваннn=
3;
дозування п
=
88;отидіабети=
1095;ного
лікарськогl=
6;
засобу.
Іму=
;нодепресан
=
90;и,
цитостатикl=
0;.
Одночасне
застосуванl=
5;я
може
спричинити
=
87;ідвищення
ризику
виникнення
лейкопенії.
Кор=
;тикостерої
=
76;и,
АКТГ. Посилена
втрата
електролітo=
0;в,
особливо гі
=
87;окаліємія.
Пре=
;сорні
аміни
(наприклад,
епінефрин
(адреналін).=
i>
Можливе
зниження
відповіді н
=
72;
вплив пресо
=
88;них
амінів, але
не настільк
=
80;,
щоб припини
=
90;и
їх
застосуванl=
5;я.
Алк=
;оголь.
Алкоголь
може
посилювати
гіпотензивl=
5;ий
ефект
будь-яких
антигіпертk=
7;нзивних
препаратів.
Ант=
;ациди.
Знижують
біодоступнo=
0;сть
інгібіторіk=
4;
АПФ.
Мет=
;формін.
Застосовувk=
2;ти
з
обережністn=
2;
з огляду на р=
1080;зик
лактатного
ацидозу за
рахунок
можливої
обумовленоo=
1;
гідрохлороm=
0;іазидом
функціоналn=
0;ної
ниркової
недостатноl=
9;ті.
Цит=
;отоксичні
засоби
(наприклад,
циклофосфаl=
4;ід,
метотрексаm=
0;). Тіазиди
можуть
зменшувати
виведення
нирками
цитотоксичl=
5;их
лікарських
препаратів =
10;
потенціюваm=
0;и
їх
мієлосупреl=
9;орний
ефект.
Мет=
;илдопа.
Повідомлялl=
6;ся
про окремі
випадки
виникнення
гемолітичнl=
6;ї
анемії при
одночасномm=
1;
застосуванl=
5;і
гідрохлороm=
0;іазиду
та метилдоп
=
80;.
Ант=
;ихолінергі
=
95;ні
засоби
(атропін,
біпериден). Через
ослаблення
моторики
шлунково-ки
=
96;кового
тракту та
зменшення
швидкості
евакуації з=
10;
шлунка
біодоступнo=
0;сть
діуретиків
тіазидного
типу зроста=
08;.
Кал=
;ійвмісні
харчові
добавки,
калійзберіk=
5;аючі
діуретики
або
замінники
солі з
вмістом кал=
10;ю.
Ви=
074;едення
калію на тлі
прийому
тіазидних
діуретиків
зазвичай по
=
89;лаблюється
калійзберіk=
5;аючим
ефектом ліз
=
80;ноприлу.
Застосуванl=
5;я
калійвміснl=
0;х
харчових
добавок,
калійзберіk=
5;аючих
діуретиків
=
72;бо
калійвміснl=
0;х
солезаміннl=
0;ків
може
призводити
=
76;о
значного
підвищення
рівня калію =
074;
сироватці
крові,
особливо у
пацієнтів з
порушенням
функції
нирок, цукро=
074;им
діабетом. Як=
097;о
одночасне
застосуванl=
5;я
препарату Л=
10;зотиіазид-Т&=
#1077;ва
і будь-якої з
цих речовин =
108;
необхідним, =
111;х
слід
використовm=
1;вати
з
обережністn=
2;
на тлі
частого
контролю
вмісту калі=
02;
в сироватці
крові.
Літ=
;ій.
Пр=
077;парати
літію
зазвичай не
слід призна
=
95;ати
одночасно з
діуретикамl=
0;
або інгібіт
=
86;рами
АПФ. Повідом=
083;ялося
про оборотн
=
77;
підвищення
токсичностo=
0;
концентрацo=
0;ї
літію в
сироватці
крові та
посилення
токсичностo=
0;
при
одночасномm=
1;
застосуванl=
5;і
літію та
інгібіторіk=
4;
АПФ.
Діуретичні
=
87;репарати
та
інгібітори
АПФ
зменшують н
=
80;рковий
кліренс
літію і
підвищують
ризик інток
=
89;икації
літієм. Якщо
все-таки є
необхіднісm=
0;ь
призначеннn=
3;
даної
комбінації
препаратів,
рівень літі=
02;
слід
ретельно
відстежуваm=
0;и
(див. розділ
«Особливосm=
0;і
застосуванl=
5;я»).
Триметопр=
080;м.
Супутнє
застосуванl=
5;я
інгібіторіk=
4;
АПФ і тіазид=
085;их
діуретиків
=
79;
триметоприl=
4;ом
збільшує ри
=
79;ик
гіперкалієl=
4;ії.
Вплив
на
результати
лабораторнl=
0;х
аналізів.
Карбамазеп&=
#1110;н.
З огляду на
ризик
симптомної
гіпонатрієl=
4;ії
необхідно
здійснюватl=
0;
клінічний т
=
72;
біологічниl=
1;
моніторинг.
Йод=
;овмісні
контрастні
засоби.
У випадку
індукованоo=
1;
діуретикамl=
0;
дегідратацo=
0;ї
підвищуєтьl=
9;я
ризик
розвитку го
=
89;трої
ниркової
недостатноl=
9;ті,
переважно п
=
88;и
застосуванl=
5;і
високих доз
йодовмісниm=
3;
контрастниm=
3;
засобів.
Пацієнти
потребують
регідратацo=
0;ї
до введення
йодовмісниm=
3;
препаратів.
Б=
077;та-блокатор=
и
та діазокси
=
76;. Одночасне
застосуванl=
5;я
тіазидних
діуретиків, =
091;
тому числі
гідрохлороm=
0;іазиду,
з бета-блока=
090;орами
може
підвищуватl=
0;
ризик гіпер
=
75;лікемії.
Тіазидні
діуретики,
включаючи
гідрохлороm=
0;іазид,
можуть
посилювати
гіперглікеl=
4;ічний
ефект
діаксозиду.
Ама=
;нтадин. Тіазиди, у
тому числі
гідрохлороm=
0;іазид,
можуть
збільшуватl=
0;
ризик
побічних
ефектів, спр=
080;чинених
амантадиноl=
4;.
Інша
супутня
терапія
Одноча=
1089;не
застосуванl=
5;я
активаторіk=
4;
тканинного
плазміногеl=
5;у
може
підвищуватl=
0;
ризик
ангіоедеми.
Сел=
;ективні
імунодепреl=
9;анти
(наприклад, с=
1110;ролімус,
еверолімус,
темсіролімm=
1;с)
Пацієнти,
які
приймають
одночасно
селективні
імунодепреl=
9;анти
можуть мати
підвищений
ризик
виникнення
ангіоневроm=
0;ичного
набряку
(дивись розд=
110;л
«Особливосm=
0;і
застосуванl=
5;я»).
Ко-тримокс=
1072;зол
(триметопри
=
84;/сульфамето&=
#1082;сазол)
Пацієнти,
які
приймають
одночасно
ко-тримокса
=
79;ол
можуть мати
підвищений
ризик гіпер
=
82;аліємії
(дивись
розділ
«Особливосm=
0;і
застосуванl=
5;я»).
Особливост&=
#1110;
застосуванl=
5;я.
Лізино=
1087;рил
Сим=
;птоматична
артеріальнk=
2;
гіпотензія. Симпт=
;оматична
артеріальнk=
2; гіпотензія рідкl=
6;
спостерігаl=
3;ася
у пацієнтів =
079;
неускладнеl=
5;ою
артеріальнl=
6;ю
гіпертензіn=
8;ю.
Вірогіднісm=
0;ь
розвитку
артеріальнl=
6;ї
гіпотензії
зростає у
дегідратовk=
2;них
пацієнтів
(наприклад, у
результаті
лікування
діуретикамl=
0;,
обмеження
споживання
=
89;олі
з їжею,
проведення
діалізу, при
діареї або
блюванні), а
також при
тяжких
формах рені
=
85;залежної
артеріальнl=
6;ї
гіпертензіo=
1;.
Симптомати&=
#1095;на
артеріальнk=
2;
гіпотензія
=
89;постерігал=
1072;ся
у пацієнтів
із серцевою
недостатніl=
9;тю
незалежно
від того, чи
поєднуєтьсn=
3;
вона з нирко=
074;ою
недостатніl=
9;тю.
Це
найчастіше
спостерігаn=
8;ться
у пацієнтів =
079;
тяжкою
серцевою
недостатніl=
9;тю,
які змушені
приймати ви
=
89;окі
дози
петльових
діуретиків =
10;
в яких діагн=
086;стована
гіпонатрієl=
4;ія
або
функціоналn=
0;на
ниркова
недостатніl=
9;ть.
Пацієнти з
підвищеним
=
88;изиком
артеріальнl=
6;ї
гіпотензії
потребують
ретельного
спостережеl=
5;ня
у початкови
=
81;
період
лікування і
при підборі
дози. У таких
пацієнтів
слід
регулярно
перевіряти
рівні
електролітo=
0;в
у сироватці
крові.
У пацієнтів
з підвищени
=
84;
ризиком сим
=
87;томатичної
артеріальнl=
6;ї,
початок
терапії та
корекцію
дози слід зд=
110;йснювати
під
ретельним
медичним
наглядом. Ос=
086;бливу
увагу слід
приділяти
терапії пац=
10;єнтів
з ішемічною
хворобою
серця або це=
088;ебоваскуля&=
#1088;ними
захворюванl=
5;ями,
оскільки на
=
76;мірне
зниження
артеріальнl=
6;го
тиску може п=
088;извести
до інфаркту
міокарда аб
=
86;
інсульту.
При
розвитку
артеріальнl=
6;ї
гіпотензії
пацієнта
слід
покласти на
спину і, якщо
необхідно,
почати
внутрішньоk=
4;енну
інфузію фіз=
10;ологічного
розчину.
Транзиторнk=
2;
гіпотензивl=
5;а
відповідь н
=
77;
є
протипоказk=
2;нням
до
продовженнn=
3;
терапії.
Після
відновленнn=
3;
ефективногl=
6; об'єму
крові та
артеріальнl=
6;го
тиску можли
=
74;е
відновленнn=
3;
терапії
зниженою
дозою або
застосуванl=
5;я
одного з
компонентіk=
4;
препарату
окремо.
У деяких
пацієнтів і
=
79;
серцевою
недостатніl=
9;тю,
які мають
нормальний
або низький
артеріальнl=
0;й
тиск, може
відбутися
додаткове з
=
85;иження
системного
артеріальнl=
6;го
тиску на тлі
лікування
лізиноприлl=
6;м.
Цей ефект є
передбачувk=
2;ним
і, як правило,
не вимагає
припинення
терапії
лізиноприлl=
6;м.
Якщо
гіпотензія
=
85;абуває
симптоматиm=
5;ного
характеру,
може виникн
=
91;ти
необхіднісm=
0;ь
зниження
дози або при=
087;инення
прийому ліз
=
80;ноприлу.
Пац=
;ієнти
повинні перебу=
1074;ати
під
відповідниl=
4;
медичним на
=
75;лядом, щоб вчасно
виявити
клінічні
ознаки пору
=
96;ення
водно-сольо
=
74;ого
балансу
(наприклад, г=
1110;поволемію,
гіпонатрієl=
4;ію,
гіпохлоремo=
0;чний
алкалоз,
гіпомагнієl=
4;ію
чи
гіпокаліємo=
0;ю),
що можуть
розвиватисn=
3;
у випадку
одночасної
діареї чи
блювання. У
теплу пору
року у
пацієнтів з
набряками
може
виникати
гіпонатрієl=
4;ія
за рахунок
розрідженнn=
3;
крові. По
можливості
слід усунут
=
80;
гіповолеміn=
2;
та/або зменш=
077;ння
обсягу
міжклітиннl=
6;ї
рідини до
початку
лікування
лізиноприлl=
6;м
і ретельно п=
088;оконтролюв&=
#1072;ти
вплив
початкової
дози на арте=
088;іальний
тиск. У разі
розвитку
гострого
інфаркту мі
=
86;карда
заборонено
застосовувk=
2;ти
лізиноприл,
якщо
лікування
судинорозшl=
0;рювальними
препаратамl=
0;
може
погіршити
гемодинаміm=
5;ний
статус
пацієнта
(наприклад,
якщо систол=
10;чний
артеріальнl=
0;й
тиск
становить 100 м=
м
рт. ст. або
нижче) або у
разі
кардіогеннl=
6;го
шоку.
Сте=
;ноз
аортальногl=
6;
та
мітральногl=
6;
клапана/гіп
=
77;ртрофічна
кардіоміопk=
2;тія.
Як =
1110;
інші
інгібітори
АПФ,
лізиноприл
слід призна
=
95;ати
з
обережністn=
2;
пацієнтам з
мітральним
стенозом аб
=
86;
утрудненняl=
4;
відтоку кро
=
74;і
з лівого
шлуночка (пр=
080;
аортальномm=
1;
стенозі або
гіпертрофіm=
5;ній
кардіоміопk=
2;тії).
Якщо стеноз є
гемодинаміm=
5;но
значущим, то
прийом
препарату
протипоказk=
2;ний
(див. розділ
«Протипокаk=
9;ання»).
Пор=
;ушення
функції
нирок. У пацієнтів
із
захворюванl=
5;ями
нирок тіази
=
76;и
можуть
викликати
розвиток
азотемії. У п=
1072;цієнтів
із порушенн=
03;ми
функції
нирок можут=
00;
спостерігаm=
0;ися
кумулятивнo=
0;
ефекти
лікарських
засобів. При
прогресуючl=
6;му
захворюванl=
5;і
нирок, що хар=
1072;ктеризуєть=
ся
збільшенняl=
4;
рівня небіл
=
82;ового
азоту, слід
ретельно
оцінити
доцільністn=
0;
продовженнn=
3;
терапії і
розглянути
=
84;ожливість
припинення
терапії
діуретикамl=
0;.
Тіазиди не
підходять
для
застосуванl=
5;я
пацієнтам з
нирковою
недостатніl=
9;тю,
вони неефек
=
90;ивні
при кліренс=
10;
креатиніну 30
мл/хв або
нижче (тобто =
1087;омірній
або тяжкій
нирковій
недостатноl=
9;ті).
Лізотіазид-=
Тева
не можна
призначати
пацієнтам з
нирковою
недостатніl=
9;тю
(кліренс кре=
072;тиніну
≤ 80 мл/хв), поки
шляхом
титрування
окремих ком
=
87;онентів
не буде
встановленl=
6;,
що пацієнту =
085;еобхідні
саме такі
дози, як у
комбінованo=
0;й
таблетці.
При
порушенні
функції
нирок
(кліренс кре=
072;тиніну
< 80 мл/хв) почат&=
#1082;ову
дозу
лізиноприлm=
1;
слід
підбирати
залежно від
показників
кліренсу
креатиніну (=
076;ив.
розділ
«Спосіб
застосуванl=
5;я
та дози») та
від
клінічної
реакції на
лікування.
Для таких
пацієнтів
рекомендовk=
2;ний
постійний
моніторинг
концентрацo=
0;ї
калію та кре=
072;тиніну
в крові.
У
пацієнтів і
=
79;
серцевою
недостатніl=
9;тю
арт=
еріальна гіп=
;отензія,
що виникає
після
початку тер
=
72;пії
інгібітораl=
4;и
АПФ, може
спричинити
порушення
функції
нирок.
Повідомлялl=
6;ся
про гостру
ниркову
недостатніl=
9;ть,
яка в таких в=
1080;падках,
як правило,
оборотна.
У деяких
пацієнтів з
двобічним
стенозом
ниркової
артерії або
стенозом
артерії
єдиної нирк
=
80;,
які
отримували
терапію
інгібітораl=
4;и
АПФ,
спостерігаl=
3;ося
збільшення
концентрацo=
0;ї
сечовини
крові і
креатиніну
сироватки
крові,
зазвичай
оборотне
після
припинення
терапії.
Імовірністn=
0;
розвитку
даного стан
=
91;
вища у паціє=
085;тів
з нирковою
недостатніl=
9;тю.
Якщо також
має місце
реноваскулn=
3;рна
гіпертензіn=
3;,
існує
підвищений
ризик
розвитку
тяжкої
артеріальнl=
6;ї
гіпотензії
та ниркової
недостатноl=
9;ті.
Для таких
пацієнтів
лікування
слід розпоч
=
80;нати
з низьких до=
079;
під
ретельним
медичним
контролем,
потрібне
обережне
титрування
дози.
Оскільки
лікування
діуретикамl=
0; може
сприяти
розвитку
вищеописанl=
0;х
ситуацій,
протягом
перших
кількох
тижнів тера
=
87;ії
лізиноприлl=
6;м
слід
контролюваm=
0;и
функцію
нирок.
У деяки&=
#1093;
пацієнтів з
артеріальнl=
6;ю
гіпертензіn=
8;ю,
які не мають
в анамнезі
захворюванn=
0;
нирок, при
одночасномm=
1;
застосуванl=
5;і
лізиноприлm=
1;
і діуретика
розвивалосn=
3;,
як правило, с=
1083;абке
транзиторнk=
7;
збільшення
концентрацo=
0;ї
сечовини
крові та
креатиніну
сироватки
крові. В осно=
1074;ному
це
стосувалосn=
3;
хворих, які
мали захвор=
02;вання
нирок в
анамнезі.
Може знадоб
=
80;тися
зниження
дози та/або
припинення
застосуванl=
5;я
діуретика
та/або
лізиноприлm=
1;.
Якщо таке
відбуваєтьl=
9;я
на тлі
терапії пре
=
87;аратом
Лізотіазид-
=
58;ева,
слід
припинити п
=
88;ийом
комбінованl=
6;го
препарату.
Поновлення
терапії
можливе у
зниженому
дозуванні
або один із
компонентіk=
4;
препарату
можна
використовm=
1;вати
окремо.
Пац=
;ієнти
після трансплант&=
#1072;ції
нирки. Оскіль=
1082;и
немає
досвіду
застосуванl=
5;я
лізиноприлm=
1;
пацієнтам,
які
перенесли
операцію з
трансплантk=
2;ції
нирки,
призначати
лізиноприл
таким
пацієнтам н
=
77;
рекомендуєm=
0;ься.
Під=
;вищена
чутливість/
=
72;нгіоневрот=
1080;чний
набряк. У
поодиноких
випадках
повідомлялl=
6;ся
про ангіоне
=
74;ротичний
набряк
обличчя,
кінцівок,
губ, язика,
голосової
щілини та
гортані у
пацієнтів,
які
приймають
інгібітори
АПФ, у т.ч. лізи=
;ноприл.
Ангіоневроm=
0;ичний
набряк може =
088;озвинутися
у будь-який
момент під
час
лікування. У таки=
1093;
випадках п
=
88;ийом
лізиноприлm=
1;
слід негайн
=
86;
припинити,
провести
відповідне
лікування і
встановити
спостережеl=
5;ня
за пацієнто
=
84;.
Навіть у тих
випадках,
коли набряк
обмежуєтьсn=
3;
тільки
язиком і
ознаки пору
=
96;ення
дихання
відсутні,
слід
контролюваm=
0;и
стан хворог
=
86;,
оскільки
лікування
антигістамo=
0;нними
засобами та
кортикостеl=
8;оїдами
може
виявитися
недостатніl=
4;.
Зареєс=
1090;ровані
поодинокі
летальні
випадки
внаслідок
ангіоневроm=
0;ичного
набряку
гортані або
язика. Якщо
набряк
поширюєтьсn=
3;
на язик,
голосову
щілину або
гортань, мож=
077;
розвинутисn=
3;
порушення
дихання,
особливо у
пацієнтів, я=
082;і
раніше
перенесли
хірургічне
втручання н
=
72;
дихальних
шляхах. У
таких
випадках
слід негайн
=
86;
вжити заход=
10;в
невідкладнl=
6;ї
терапії, що,
зокрема,
можуть
включати
введення
адреналіну
та/або забез=
087;ечення
прохідностo=
0;
дихальних
шляхів. Паці=
108;нт
має
перебувати
під
ретельним
медичним
наглядом до
повного і
стійкого
зникнення
симптомів. І=
085;гібітори
АПФ більш
часто
спричинюютn=
0;
ангіоневроm=
0;ичний
набряк у
пацієнтів а
=
92;роамерикан=
1089;ької
раси.
Ангіоневро&=
#1090;ичний
набряк тако
=
78;
може вражат
=
80;
кишечник і
проявлятисn=
3;
гострим
болем у
животі,
нудотою,
блюванням і
діареєю.
У пацієнтів,
які мають в
анамнезі
ангіоневроm=
0;ичний
набряк, не
пов'язаний і=
079;
застосуванl=
5;ям
інгібітору
АПФ, може бут=
1080;
підвищений
ризик
розвитку
ангіоневроm=
0;ичного
набряку у
відповідь н
=
72;
застосуванl=
5;я
препаратів
даної групи.
У пацієнтів,
які
отримують
терапію
тіазидами,
реакція
гіперчутлиk=
4;ості
може
розвинутисn=
0;
незалежно
від наявнос
=
90;і
або
відсутностo=
0;
в анамнезі
алергії або
бронхіальнl=
6;ї
астми. Повід=
086;млялося
про випадки
загостреннn=
3;
або
реактиваціo=
1;
системного
червоного
вовчака на т=
083;і
застосуванl=
5;я
тіазидів.
Ана=
;філактоїдн=
10;
реакції при
гемодіалізo=
0;. Засто=
;сування
лізиноприлm=
1;/гідрохлоро=
1090;іазиду
не показане
пацієнтам,
які
потребують
проведення
діалізу у
зв’язку з
нирковою
недостатніl=
9;тю.
Повідомля
=
83;ося
про
анафілактоo=
1;дні
реакції у
пацієнтів,
які
проходили
гемодіаліз
із
використанl=
5;ям
високопротl=
6;чних
мембран
(наприклад АN 6=
9) або
аферез
ліпопротеїl=
5;ами
низької
щільності т
=
72;
одночасно
лікувалися
інгібітороl=
4;
АПФ. Цим
пацієнтам
необхідно
запропонувk=
2;ти
змінити
діалізні
мембрани на
мембрани ін
=
96;ого
типу або
застосовувk=
2;ти
антигіпертk=
7;нзивний
препарат
іншого клас
=
91;.
Ана=
;філактоїдн=
10;
реакції при
аферезі
ліпопротеїl=
5;ів
низької
щільності
(ЛПНЩ). Рідко при
аферезі ЛПН
=
65;
за допомого=
02;
декстрансуl=
3;ьфату
у пацієнтів,
які
отримують і
=
85;гібітори
АПФ, можуть
проявлятисn=
3;
небезпечні
для життя
анафілактиm=
5;ні
реакції. Так=
080;х
реакцій
можна уникн
=
91;ти
при
тимчасовій
відміні
терапії інг=
10;бітором
АПФ перед
кожним
аферезом.
Одн=
;очасне
застосуванl=
5;я
селективниm=
3;
імунодепреl=
9;антів
(наприклад,
сіролімус,
еверолімус,
темсіролімm=
1;с)
Пацієнти,
які
приймають
одночасно
селективні
імунодепреl=
9;анти
(наприклад,
сіролімус,
еверолімус,
темсіролімm=
1;с)
можуть мати
підвищений
ризик
виникнення
=
72;нгіоневрот=
1080;чного
набряку
(наприклад
набряк
дихальних
шляхів чи
язика, з чи
без їх пошко=
076;ження
(дивись
розділ
«Взаємодія
=
79;
іншими меди
=
95;ними
препаратамl=
0;
та інші види
взаємодії»).
Дес=
;енсибіліза
=
94;ія.
У
пацієнтів,
які
приймають
інгібітори
АПФ під час
терапії
десенсибілo=
0;зації
(наприклад,
до отрути
перетинчасm=
0;окрилих),
розвиваютьl=
9;я
стійкі
анафілактоo=
1;дні
реакції. Цих =
1088;еакцій
вдалося
уникнути у т=
080;х
самих
пацієнтів
шляхом
тимчасовогl=
6;
припинення
прийому
інгібіторіk=
4;
АПФ, але післ=
1103;
необережноk=
5;о
повторного
застосуванl=
5;я
медичного
препарату
реакції
відновлюваl=
3;ися.
Пор=
;ушення
функції
печінки. Tіазиди=
span> слід k=
9; оберk=
7;жністю
застосовувk=
2;ти
пацієнтам з =
087;орушеною
функцією
печінки або
прогресуючl=
0;м
захворюванl=
5;ям
печінки, оскільки
препарат
може спричи
=
85;яти
внутрішньоl=
7;ечінковий
холестаз, а
навіть
мінімальні
зміни
водно-сольо
=
74;ого
балансу
здатні
спровокуваm=
0;и
розвиток
печінкової
коми=
(див.
розділ
«Протипокаk=
9;ання»).
Дуже рідко
прийом
інгібіторіk=
4;
АПФ
асоціюєтьсn=
3;
з синдромом,
що
починаєтьсn=
3;
з
холестатичl=
5;ої
жовтяниці і
прогресує д
=
86;
фульмінантl=
5;ого
некрозу і
(іноді)
летального
наслідку.
Механізм
цього
синдрому
неясний.
Пацієнти, у
яких на тлі
прийому ліз
=
80;ноприлу
розвинуласn=
3;
жовтяниця
або
спостерігаn=
8;ться
виражене
підвищення
печінкових
ферментів,
повинні
припинити
прийом
препарату т
=
72;
перебувати
під відпові
=
76;ним
медичним
наглядом.
Ней=
;тропенія/аг=
088;анулоцитоз.
Повідомля=
1083;ося
про випадки
нейтропеніo=
1;/агранулоци=
1090;озу,
тромбоцитоl=
7;енії
та анемії у
пацієнтів,
які
отримували
інгібітори
АПФ. У
пацієнтів з
нормальною
функцією
нирок і при
відсутностo=
0;
інших
ускладнюючl=
0;х
факторів
нейтропеніn=
3;
спостерігаn=
8;ться
рідко. Після
припинення
прийому
інгібітору
АПФ нейтроп
=
77;нія
та
агранулоциm=
0;оз
мають
оборотний
характер. Вкрай
обережно
лізиноприл
призначати
хворим на
колагеноз,
пацієнтам,
які проходя
=
90;ь
курс
лікування
імунодепреl=
9;антами,
приймають
алопуринол
або
прокаїнаміk=
6;,
а також при
поєднанні
цих чинникі
=
74;,
особливо на =
090;лі
наявного
порушення
функції
нирок. У деяк=
1080;х
таких
пацієнтів
розвиваютьl=
9;я
тяжкі інфек
=
94;ії,
які не завжд=
080;
піддаються
інтенсивніl=
1;
терапії
антибіотикk=
2;ми.
При
застосуванl=
5;і
препарату
таким паціє
=
85;там
рекомендуєm=
0;ься
проводити
періодичниl=
1;
контроль
кількості
лейкоцитів
=
91;
крові і
попередити
пацієнтів
про необхід
=
85;ість
повідомлятl=
0;
про будь-які
ознаки інфе
=
82;ції.
Рас=
;ова
приналежніl=
9;ть.
Інгібітор=
1080;
АПФ можуть
спричинити
більш вираж
=
77;ний
ангіоневроm=
0;ичний
набряк у пац=
110;єнтів
з темним
кольором
шкіри, ніж у
хворих євро
=
87;еоїдної
раси. Також у
даної групи
хворих
гіпотензивl=
5;ий
ефект
лізиноприлm=
1;
є менш
вираженим
унаслідок
переважаннn=
3;
низьких
фракцій
реніну.
Каш=
;ель.
Пр=
080;
застосуванl=
5;і
інгібіторіk=
4;
АПФ може з’я=
074;итися
непродуктиk=
4;ний
стійкий
кашель, який
зникає післ=
03;
припинення
лікування. К=
072;шель,
спричинениl=
1;
застосуванl=
5;ям
інгібіторіk=
4;
АПФ, слід
враховуватl=
0;
при
диференційl=
5;ому
діагнозі
кашлю
як один із
можливих
варіантів.
Опе=
;ративні
втручання/а
=
85;естезія.
У
пацієнтів,
які
піддаються
хірургічноl=
4;у
втручанню
або
анестезії
препаратамl=
0;,
що знижують
артеріальнl=
0;й
тиск,
лізиноприл
може
блокувати
підвищення
утворення
ангіотензиl=
5;у
II під впливом
компенсатоl=
8;ного
викиду
реніну. Якщо
спостерігаn=
8;ться
артеріальнk=
2;
гіпотензія,
що виникла
завдяки
цьому
механізму, н=
077;обхідно
відкоригувk=
2;ти
об'є=
084;
циркулюючоo=
1;
крові (ОЦК).
Літ=
;ій.
За=
075;алом
комбінація
літію та
лізиноприлm=
1;
не
рекомендуєm=
0;ься.
Гіп=
;еркаліємія.
У
деяких
пацієнтів,
які
приймають
інгібітори
АПФ, у т.ч.
лізиноприл,
спостерігаn=
8;ться
підвищення
рівня калію =
074;
сироватці
крові. До
групи ризик
=
91;
розвитку
гіперкалієl=
4;ії
належать
пацієнти з
нирковою
недостатніl=
9;тю
або цукрови
=
84;
діабетом, гі=
087;оальдостер&=
#1086;нізмом,
пацієнти, як=
110;
приймають
калійзберіk=
5;аючі
діуретики,
харчові
добавки з
калієм або к=
072;лійвмісні
замінники
солі, а також
ті пацієнти, =
1103;кі
приймають
інші
лікарські
засоби, що пі=
1076;вищують
рівень калі=
02;
в сироватці
крові (гепар=
080;н,
ко-тримокса
=
79;ол,
також
відомий як
триметоприl=
4;/сульфамето=
1082;сазол).
Якщо прийом
зазначених
вище
препаратів
=
85;а
тлі
лікування
інгібітороl=
4;
АПФ є
необхідним, =
088;екомендуєт&=
#1100;ся
регулярний
контроль рі
=
74;ня
калію в
сироватці
крові.
Пац=
;ієнти,
хворі на
цукровий
діабет. У хвори&=
#1093;
на цукровий
діабет, які
приймають
пероральні
антидіабетl=
0;чні
засоби або
інсулін,
необхідно
ретельно
контролюваm=
0;и
рівень
глюкози в
крові
впродовж
першого
місяця тера
=
87;ії
іАПФ.
Подвійна
блокада
ренін-ангіо
=
90;ензин-альдо&=
#1089;теронової
системи
(РААС). Повідо=
084;лялося,
що супутнє
застосуванl=
5;я
інгібіторіk=
4;
АПФ,
блокаторів
рецепторів
ангіотензиl=
5;у
ІІ або
аліскірену
підвищує
ризик
розвитку
артеріальнl=
6;ї
гіпотензії,
гіперглікеl=
4;ії,
порушення
функції
нирок (у тому
числі
гострої нир
=
82;ової
недостатноl=
9;ті).
Таким чином,
подвійна бл
=
86;када
ренін-ангіо
=
90;ензин-альдо&=
#1089;теронової
системи
(РААС) шляхом
супутнього
застосуванl=
5;я
інгібіторіk=
4;
АПФ,
блокаторів
рецепторів
ангіотензиl=
5;у
ІІ чи
аліскірену
не рекоменд
=
86;вана.
У разі
нагальної
потреби
застосуванl=
5;я
терапії
подвійної
блокади її
слід
здійснюватl=
0;
під наглядо
=
84;
спеціалістk=
2;
та регулярн
=
86;
перевіряти
функцію
нирок, рівні
електролітo=
0;в
та
артеріальнl=
6;го
тиску.
Пацієнтам з
діабетичноn=
2;
нефропатієn=
2;
не
рекомендуєm=
0;ься
одночасно
застосовувk=
2;ти
інгібітори
АПФ та
блокатори
рецепторів
ангіотензиl=
5;у
ІІ.
Гідрох=
1083;оротіазид
=
055;орушення
функції
нирок. У
пацієнтів з
захворюванl=
5;ями
нирок тіази
=
76;и
можуть
провокуватl=
0;
розвиток
азотемії. Пр=
080;
порушенні
функції
нирок
можлива поя
=
74;а
кумулятивнl=
6;го
ефекту. В
разі
прогресуваl=
5;ня
ниркової
недостатноl=
9;ті,
що характер
=
80;зується
підвищенняl=
4;
небілковогl=
6;
азоту, слід
провести
ретельну
оцінку
доцільностo=
0;
застосуванl=
5;я
терапії та р=
086;зглянути
питання про
відміну
діуретиків.
=
055;орушення
функції
печінки. Слід
з
обережністn=
2;
призначати
тіазиди пац=
10;єнтам
з порушення
=
84;
функції
печінки або =
079;ахворюванн&=
#1103;ми
печінки на с=
090;адії
прогресуваl=
5;ня,
оскільки
незначні зм=
10;ни
водно-сольо
=
74;ого
балансу
можуть спро
=
74;окувати
розвиток
печінкової
коми.
Мет=
;аболічні
та
ендокринні
ефекти. Відомо,
що одночасн
=
77;
призначеннn=
3;
інгібіторіk=
4;
АПФ та
протидіабеm=
0;ичних
препаратів (=
110;нсулін,
пероральні
гіпоглікемo=
0;чні
препарати)
може
викликати
підвищення
концентрацo=
0;ї
глюкози
крові, що зни=
1078;ує
ризик
розвитку
гіпоглікемo=
0;ї.
Цей феномен =
079;
більшою
імовірністn=
2;
розвиваєтьl=
9;я
протягом
перших
тижнів
комбінованl=
6;ї
терапії та у
пацієнтів з
нирковою
недостатніl=
9;тю
(див. розділ
«Взаємодія
=
79;
іншими
лікарськимl=
0;
засобами та
інші види
взаємодій»).
Терапія
інгібітораl=
4;и
АПФ та
тіазидами м
=
86;же
порушувати
толерантніl=
9;ть
до глюкози. М=
1086;же
знадобитисn=
3;
корекція
дози
протидіабеm=
0;ичних
препаратів,
включаючи
інсулін. Про=
090;ягом
першого
місяця ліку
=
74;ання
інгібітораl=
4;и
АПФ слід
уважно спос
=
90;ерігати
за рівнем
глікемії у
пацієнтів з =
094;укровим
діабетом, як=
110;
приймають
пероральні
=
87;ротидіабет=
1080;чні
засоби або
інсулін.
Прихов=
1072;ний
цукровий
діабет може
маніфестувk=
2;ти
під час
терапії
тіазидами.
Тіазиди
можуть
зменшувати
виділення
кальцію з
сечею і
можуть спри
=
95;инити
стрибкоподo=
0;бне
і незначне
підвищення
вмісту
кальцію в
сироватці.
Виражена
гіперкалієl=
4;ія
може бути
ознакою
прихованогl=
6;
гіперпаратl=
0;реозу.
Слід
припинити п
=
88;ийом
тіазидних
діуретиків
до проведен
=
85;я
тестів за оц=
110;нкою
функції
паратиреоїk=
6;них
залоз.
Збільшення
концентрацo=
0;ї
холестеринm=
1;
і тригліцер
=
80;дів
може бути
пов'язано з
терапією
тіазидними
діуретикамl=
0;.
Терапія
тіазидами
може
прискорити
появу гіпер
=
91;рикемії
та/або
подагри у
деяких
пацієнтів.
Однак лізин
=
86;прил
може підвищ
=
91;вати
рівень
сечової
кислоти в
сечі і тим
самим
послаблюваm=
0;и
гіперурикеl=
4;ічний
ефект
гідрохлороm=
0;іазиду.
Еле=
;ктролітний
дисбаланс. Як і
при
лікуванні
будь-якими
діуретикамl=
0;, пацієнтам
необхідно
періодично
визначати
рівень
електролітo=
0;в
сироватки
крові. Тіази=
076;и,
включаючи
гідрохлороm=
0;іазид,
можуть
призводити
до водно-еле=
082;тролітного
дисбалансу
(гіпокалієм=
10;я,
гіпонатрієl=
4;ія
і
гіпохлоремo=
0;чний
алкалоз).
Симптомами
водно-елект
=
88;олітного
дисбалансу =
08;
сухість у
роті, спрага,
слабкість,
млявість,
сонливість,
біль у м’яза=
093;
або судоми,
м’язова
слабкість,
артеріальнk=
2;
гіпотензія,
олігурія,
тахікардія =
10;
шлунково-ки
=
96;кові
розлади, так=
110;
як нудота і б=
1083;ювання.
У спекотну
погоду у
пацієнтів,
схильних до
набряків,
може
виникати
гіпонатрієl=
4;ія.
Тіазиди
можуть
підвищуватl=
0;
ниркову екс
=
82;рецію
магнію, що
може
призводити
до гіпомагн=
10;ємії.
Дефіцит
хлоридів
зазвичай
помірний та
не потребує
лікування.
Тіазиди
можуть
зменшувати
екскрецію
кальцію з
сечею і спри=
095;инити
незначне
переривчасm=
0;е
збільшення
сироватковl=
6;го
рівня
кальцію.
Значна
гіперкальцo=
0;ємія
може бути
ознакою
прихованогl=
6;
гіперпаратl=
0;реозу,
тому
рекомендуєm=
0;ься
припинити
прийом
тіазидних
діуретиків
до дослідже
=
85;ня
функції
паращитовиk=
6;них
залоз.
Хоча на фоні
використанl=
5;я
тіазидних
діуретиків
може
розвиватисn=
3;
гіпокаліємo=
0;я,
одночасне
застосуванl=
5;я
з
лізиноприлl=
6;м
може
зменшити
гіпокаліємo=
0;ю,
спричинену
діуретикамl=
0;.
До груп висо=
082;ого
ризику
розвитку
гіпокаліємo=
0;ї
належать:
пацієнти з
цирозом
печінки, з
підвищеним
діурезом, з
недостатніl=
4;
пероральниl=
4;
заміщенням
втрат
електролітo=
0;в,
а також паці=
108;нти,
які
отримують
супутню
терапію
кортикостеl=
8;оїдами
або
адренокортl=
0;котропним
гормоном
(АКТГ).
Тес=
;т
на допінг. Гідро=
;хлоротіази
=
76;
може стати
причиною по
=
79;итивного
тесту на
допінг.
Інш=
;е.
У
пацієнтів, я=
082;і
отримують
тіазиди,
можуть
з’являтися
реакції
підвищеної
чутливості,
незалежно
від
наявності в
анамнезі ви
=
87;адків
алергій або
бронхіальнl=
6;ї
астми.
Повідомлялl=
6;ся
про
загостреннn=
3;
або
активацію
системного
червоного
вовчака на
тлі
застосуванl=
5;я
тіазидів.
Лізино=
1087;рил/гідрохл=
;оротіазид
Арт=
;еріальна
гіпотензія
та порушенн=
03;
водно-елект
=
88;олітного
балансу. Після
застосуванl=
5;я
першої дози
лізиноприлm=
1;/гідрохлоро=
1090;іазиду
іноді може
виникати си
=
84;птоматична
артеріальнk=
2;
гіпотензія. =
059;
хворих на
артеріальнm=
1;
гіпертензіn=
2;
ризик
розвитку
гіпотензії =
08;
вищим у разі
наявності
порушень
водного або
електролітl=
5;ого
балансу,
таких як
дегідратацo=
0;я,
гіпонатрієl=
4;ія,
гіпохлоремo=
0;чний
алкалоз, гіп=
086;магніємія
або
гіпокаліємo=
0;я,
що можуть ви=
085;икати
внаслідок
терапії
діуретикамl=
0;,
при
низькосольl=
6;вій
дієті,
діалізі або
на тлі
інтеркуренm=
0;них
патологій:
діареї чи бл=
102;вання.
У таких
пацієнтів
необхідно
регулярно
контролюваm=
0;и
рівень
електролітo=
0;в
у сироватці
крові.
Початок
лікування т
=
72;
підбір дози =
091;
пацієнтів з
підвищеним
ризиком
розвитку
симптоматиm=
5;ної
гіпотензії
=
89;лід
проводити
під суворим
медичним
наглядом. Лі=
082;ування
пацієнтів з =
110;шемічною
хворобою
серця або
порушенням
=
84;озкового
кровообігу
потребує
особливої
обережностo=
0;,
оскільки
надмірне
зниження
тиску крові =
091;
таких хвори
=
93;
може
стимулюватl=
0;
розвиток
інфаркту
міокарда аб
=
86;
крововиливm=
1; у
мозок.
При тяжкій а=
;ртеріальні
=
81;
гіпотензії
пацієнта
поміщують у
протишоковk=
7;
положення й
швидко
виконують
внутрішньоk=
4;енну
інфузію фіз=
10;ологічного
розчину.
Тимчасова
гіпотензивl=
5;а
реакція не є
протипоказk=
2;нням
для продовж
=
77;ння
лікування.
Після
нормалізацo=
0;ї
об’єму
циркулюючоo=
1;
крові та
артеріальнl=
6;го
тиску терап=
10;я
може бути
відновлена
шляхом
застосуванl=
5;я
нижчої дози
або шляхом
подальшого
використанl=
5;я
одного з
компонентіk=
4;
препарату.
Як і при
застосуванl=
5;і
інших
препаратів,
що розширюю
=
90;ь
судини, слід
з
обережністn=
2;
призначати
лізиноприл/
=
75;ідрохлорот=
1110;азид
пацієнтам з
аортальним
стенозом аб
=
86;
гіпертрофіm=
5;ною
кардіоміопk=
2;тією.
Пор=
;ушення
функції
нирок. Тіазиди є
неефективнl=
0;ми
у пацієнтів =
079;
кліренсом
креатиніну
менше 30 мл/хв
(зокрема при
нирковій
недостатноl=
9;ті
помірного т
=
72;
тяжкого
ступеня).
Лізиноприл/
=
75;ідрохлорот=
1110;азид
не слід
призначати
пацієнтам з
кліренсом к
=
88;еатиніну
30-80 мл/хв, l=
7;оки
шляхом
титрування
окремих
компонентіk=
4;
не буде
встановленl=
6;,
що пацієнту
необхідні
саме такі
дози, як у
комбінованl=
6;му
препараті.
У деяки
=
93;
пацієнтів, я=
082;і
не мають в
анамнезі
підтверджеl=
5;их
вазоренальl=
5;их
розладів, пр=
080;
одночасномm=
1;
застосуванl=
5;і
лізиноприлm=
1; і
діуретика
спостерігаl=
3;ося
незначне
транзиторнk=
7;
збільшення
концентрацo=
0;ї
сечовини
крові та
сироватковl=
6;го
креатиніну.
При
виникненні
такого явищ
=
72;
на тлі
терапії
лізиноприлl=
6;м/гідрохлор=
1086;тіазидом
лікування
слід
припинити.
При
необхідносm=
0;і
терапія мож
=
77;
бути
відновлена
із застосув
=
72;нням
нижчої дози
або тільки
одного з
компонентіk=
4;
препарату.
Поп=
;ередній
прийом
діуретиків. Прийо=
;м
діуретиків
слід
припинити з
=
72;
2-3 доби до
початку
лікування
лізиноприлl=
6;м/гідрохлор=
1086;тіазидом.
Якщо це
неможливо,
лікування
слід почати =
079;
монотерапіo=
1;
лізиноприлl=
6;м
у дозі 5 мг.
=
056;изик
розвитку
гіпокаліємo=
0;ї.
=
Комбінація
інгібітора
АПФ з
тіазидним д=
10;уретиком
не виключає
можливості
розвитку
гіпокаліємo=
0;ї.
Необхідно
проводити
регулярний
контроль
рівня калію.
=
053;ейтропенія/=
агранулоциm=
0;оз.
Пр
=
80;
виявленій а
=
73;о
підозрюванo=
0;й
нейтропеніo=
1;
(кількість
нейтрофіліk=
4;
менше 1000/мм3)
терапію
фіксованою
комбінацієn=
2;
лізиноприлm=
1;
та
гідрохлороm=
0;іазиду
слід відмін
=
80;ти.
Застосуван=
;ня
у період
вагітності
або
годування
груддю.
=
42;агітність
Інгібітори
АПФ
Препар
=
72;т
не повинен
застосовувk=
2;тися
вагітним аб
=
86;
жінкам, які
планують
завагітнітl=
0;.
Якщо під час
лікування
цим
лікарським
засобом
підтверджуn=
8;ться
вагітність,
його
застосуванl=
5;я
слід негайн
=
86;
припинити і,
якщо
необхідно, з=
072;мінити
іншим
лікарським
засобом,
дозволеним
=
76;ля
застосуванl=
5;я
вагітним.
=
43;одування
груддю
Інг=
;ібітори
АПФ
Оскільки
даних щодо
застосуванl=
5;я
лізиноприлm=
1;/гідрохлоро=
1090;іазиду
у період
годування
груддю нема=
08;,
лізиноприл/
=
75;ідрохлорот=
1110;азид
застосовувk=
2;ти
не
рекомендуєm=
0;ься,
перевагу
слід надати
альтернатиk=
4;ним
засобам з
відомим
профілем
безпеки,
особливо у
разі
годування
новонароджk=
7;ної
або недонош
=
77;ної
дитини.
Гідl=
8;охлоротіаз=
080;д
у незначній
кількості
екскретуєтn=
0;ся
у грудне
молоко.
Тіазиди у
великих
дозах, які
спричиняютn=
0;
інтенсивниl=
1;
діурез,
можуть приг
=
85;ічувати
продукуванl=
5;я
молока.
Таким
чином,
препарат
протипоказk=
2;но
застосовувk=
2;ти
у період
годування
груддю.=
Здатність
впливати на =
096;видкість
реакції при
керуванні а
=
74;тотранспор=
1090;ом
або іншими
механізмамl=
0;.
Як і інші
антигіпертk=
7;нзивні
засоби,
препарат Лі
=
79;отіазид-Тев&=
#1072;
може слабко
або помірно
впливати на
здатність керув
=
72;ти
автотранспl=
6;ртом
або
працювати з
іншими
механізмамl=
0;.
Ризик
збільшуєтьl=
9;я
на початку
лікування а
=
73;о
при зміні
дози, а також
якщо прийом
препарату
Лізотіазид-
=
58;ева
поєднуєтьсn=
3; із
вживанням
алкоголю,
проте даний
вплив
залежить ві
=
76;
індивідуалn=
0;ної
чутливості
пацієнта.
Слід брати
до уваги мож=
083;ивість
розвитку
запаморочеl=
5;ня
та втоми при =
span>керув
=
72;нні
автотранспl=
6;ртом
або роботі k=
9; іншим
=
80;
механізмамl=
0;.
Спосіб
застосуванl=
5;я
та дози.
Визначення
ефективної
дози
препарату з
=
72;лежить
від
клінічної
оцінки стан
=
91;
пацієнта.
=
047;вичайна
доза
становить 1
таблетку 10 мг/=
12,5
мг або 20 мг/12,5 мг 1
раз на добу.
Лізотіазид-
=
58;ева
слід застос
=
86;вувати
щодня
приблизно в
один і той же
час.
Зазвичай рекомендуєm= 0;ься призначати фіксовану комбінацію лізиноприлm= 1; і гідрохлороm= 0;іазиду після підбору доз окремих компонентіk= 4;. У певних клінічних ситуаціях може розгля = 76;атися питання про безпосередl= 5;ій перехід з монотерапіo= 1; на фіксован = 91; комбінацію.<= o:p>
Якщо
очікуваний
терапевтичl=
5;ий
ефект не мож=
077;
бути досягн
=
91;тий
за період 2-4
тижні, доза
може бути
збільшена д
=
86;
2-х таблеток 1
раз на добу.
=
052;аксимальна
добова доза
Лізотіазид-
=
58;ева
становить 40
мг/25 мг.
Попередн&=
#1103;
терапія
діуретикамl=
0;
Після
застосуванl=
5;я
першої дози
лізиноприлm=
1;/гідрохлоро=
1090;іазиду
у пацієнта
може спосте
=
88;ігатися
симптоматиm=
5;на
артеріальнk=
2;
гіпотензія. =
042;
основному ц
=
77;
стосується дегід=
;ратованих
пацієнтів
(наприклад, у
результаті
лікування
діуретинамl=
0;). Терапіn=
3;
діуретикамl=
0;
повинна бут
=
80;
припинена з
=
72;
2-3 дні до
початку
застосуванl=
5;я
лізиноприлm=
1;/гідрохлоро=
1090;іазиду.
Якщо це
неможливо
зробити,
лікування с
=
83;ід
розпочинатl=
0;
з
призначеннn=
3;
тільки
лізиноприлm=
1;
в дозі 5 мг.
П&=
#1086;рушення
функції
нирок
Тіазид=
1080;
не слід заст=
086;совувати
пацієнтам з
порушенням
функції
нирок, вони є
неефективнl=
0;ми
при помірні
=
81;
або тяжкій
нирковій
недостатноl=
9;ті
(кліренс кре=
072;тиніну
≤ 30 мл/хвилину=
).
Комбін=
1072;цію
лі
=
79;иноприл/гід&=
#1088;охлоротіаз=
;ид
не застосов
=
91;вати
для
початковогl=
6;
лікування
пацієнтів з
нирковою
недостатніl=
9;тю.
У пацієнтів
із кліренсо
=
84;
креатиніну >=
30
і < 80 мл/хв
комбінацію лізино=
прил/гідрох
=
83;оротіазид
мож=
на
застосовувk=
2;ти
після
підбору доз
окремих ком
=
87;онентів.
Ре
=
82;омендована
початкова
доза для
монотерапіo=
1;
лізиноприлl=
6;м
у таких
пацієнтів
становить
5-10 мг.
=
55;ацієнти
літнього
віку
Не
потребують
корекції
дози.
Повідомлял&=
#1086;ся,
що
при
застосуванl=
5;і
комбінації
лізиноприлm=
1;
та
гідрохлороm=
0;іазиду
не було
виявлено жо
=
76;них
змін в
ефективносm=
0;і
або
переносимоl=
9;ті
препарату,
пов’язаних
=
79;
віком.
Лізино=
1087;рил
у добовій
дозі 20-80 мг був
однаково
ефективним
=
91;
пацієнтів
літнього
віку (віком
від 65 років) та
дорослих
пацієнтів.
Монотерапіn=
3;
лізиноприлl=
6;м
мала таку ж
ефективнісm=
0;ь
щодо
зниження
діастолічнl=
6;го
артеріальнl=
6;го
тиску, як і
монотерапіn=
3;
гідрохлороm=
0;іазидом
або атеноло
=
83;ом.
Повідомлялl=
6;ся,
що вік не
впливав на
переносиміl=
9;ть
лізиноприлm=
1;.
Д&=
#1110;ти.
Безпека та
ефективнісm=
0;ь
комбінації
лізиноприл/
=
75;ідрохлорот=
1110;азид
у дітей не
встановленk=
2;,
тому не слід
призначати
Лізотіазид-
=
58;ева
цій віковій
категорії.
Пе=
088;едозування.=
Дані щодо
передозуваl=
5;ня
у людей
обмежені.=
Найвірогід&=
#1085;іші
симптоми
передозуваl=
5;ня
інгібітораl=
4;и
АПФ: артеріа=
083;ьна
гіпотензія,
циркуляторl=
5;ий
шок,
електролітl=
5;і
порушення,
ниркова
недостатніl=
9;ть,
гіпервентиl=
3;яція,
тахікардія,
посилене
серцебиття,
брадикардіn=
3;,
запаморочеl=
5;ня,
стривоженіl=
9;ть,
кашель.
Для
лікування
передозуваl=
5;ня
рекомендовk=
2;не
внутрішньоk=
4;енне
застосуванl=
5;я
фізіологічl=
5;ого
розчину. У
випадку
розвитку
тяжкої
артеріальнl=
6;ї
гіпотензії
пацієнта
слід поміст
=
80;ти
у положення
лежачи на
спині. Можна
розглянути
можливість
=
79;дійснення
інфузії
ангіотензиl=
5;у
II (якщо це
доступно)
або
внутрішньоk=
4;енного
введення
катехоламіl=
5;у.
Якщо
застосуванl=
5;я
препарату
відбулося
нещодавно
слід
застосуватl=
0;
заходи,
спрямовані
на видаленн=
03; лізиноприл&=
#1091;
з організму
(блювання, пр=
1086;мивання
шлунка,
застосуванl=
5;я
абсорбентіk=
4;
та сульфату
натрію). Ліз=
;иноприл
може бути
видалений і
=
79;
загального
кровотоку
шляхом
гемодіалізm=
1;
(див. розділ
«Фармаколоk=
5;ічні
властивостo=
0;»).
Для
лікування
резистентнl=
6;ї
брадикардіo=
1; показане
встановленl=
5;я
кардіостимm=
1;лятора. Слід
проводити
частий
моніторинг
основних
показників
життєдіяльl=
5;ості,
електролітo=
0;в
сироватки і
креатиніну
сироватки
крові.
Додатково
можуть
спостерігаm=
0;ися
симптоми
передозуваl=
5;ня
гідрохлороm=
0;іазидом:
підвищення
діурезу,
пригніченнn=
3;
свідомості
(включаючи
кому), судоми,
парез,
аритмія, нир=
082;ова
недостатніl=
9;ть.
Бра=
;дикардія
або
надмірні
вагальні
реакції також
можуть бути
зменшені
шляхом
прийому
атропіну.
У випадку
супутнього
прийому
препаратів
=
85;аперстянки
може
розвинутисn=
3;
гіпокаліємo=
0;я,
що підвищує
ризик
виникнення
аритмії.
Сп=
;еціальна
інформація
щодо
лікування у =
074;ипадку
передозуваl=
5;ня
лізиноприлl=
6;м/гідрохлор=
1086;тіазидом
відсутня.
Проводити
симптоматиm=
5;ну
і
підтримуючm=
1;
терапію.
Необхідно
негайно при
=
87;инити
використанl=
5;я
лікарськогl=
6;
засобу та
забезпечитl=
0;
ретельний
нагляд за ст=
072;ном
пацієнта.
Терапевтичl=
5;і
процедури
залежать ві
=
76;
характеру т
=
72;
тяжкості
симптомів.
Мають бути в=
078;иті
заходи,
спрямовані
на
попередженl=
5;я
абсорбції т
=
72;
прискореннn=
3;
виведення
препарату з
організму.
Випадки
зневодненнn=
3;,
порушення
електролітl=
5;ого
балансу та
артеріальнl=
6;ї
гіпотензії
слід
лікувати у
звичайний
спосіб. Якщо
передозуваl=
5;ня
сталося нещ
=
86;давно,
може бути
розглянуте
питання про
проведення
промивання
шлунка, одна=
082;
це не повинн=
086;
перешкоджаm=
0;и
своєчасномm=
1;
застосуванl=
5;ю
активованоk=
5;о
вугілля для
попередженl=
5;я
абсорбції.
Виведення з =
086;рганізму
може бути
прискорене
за допомого=
02;
прийнятних
проносних
засобів,
таких як
натрію
сульфат.
Побічні
реакції.
Частіш=
1077;
при
застосуванl=
5;і
лізиноприлm=
1;
та/або гідро=
093;лоротіазид&=
#1091;
спостерігаl=
3;ися
наступні по
=
73;ічні
реакції:
кашель,
запаморочеl=
5;ня,
артеріальнk=
2;
гіпотензія, =
075;оловний
біль.
Побічн=
1110;
ефекти,
зумовлені
застосуванl=
5;ям
комбінації
=
83;ізиноприл/г&=
#1110;дрохлороті=
;азид
Поруше
=
85;ня
метаболізмm=
1;
та
харчування:
подагра.
З
боку
нервової
системи:
запаморочеl=
5;ня,
головний
біль,
втомлюваніl=
9;ть.
Психічні
розлади:
парестезія,
астенія.
З
боку
дихальної
системи: су=
;хий
стійкий
кашель, що
зникає післ=
03;
припинення
лікування.
З боку
серцево-суд
=
80;нної
системи:
артеріальнk=
2;
гіпотензія, =
074;
тому числі
ортостатичl=
5;а
гіпотензія,
прискорене
серцебиття,
біль у
грудях,
м’язові
спазми та
м’язова
слабкість.
З боку
травного
тракту: ді=
;арея,
нудота,
блювання,
порушення
травлення,
панкреатит,
сухість у
роті.
З боку
шкіри та
підшкірної
основи:
висипання,
ангіоневроm=
0;ичний
набряк обли
=
95;чя,
кінцівок,
губ, язика,
голосової
щілини та/аб=
086;
гортані.
З боку р=
1077;продуктивн=
ої
системи: ім=
;потенція.
Інші
розлади: си=
;мптомокомп
=
83;екс,
що може
включати
один або
більше з
таких
проявів:
гарячка,
васкуліт,
міалгія,
артралгія
або артрит,
позитивні
результати
тесту на
антинуклеаl=
8;ний
фактор (АНФ);
підвищення
ШОЕ,
еозинофіліn=
3;,
лейкоцитоз,
висип,
фоточутливo=
0;сть
або інші
шкірні
прояви.
Лаборатор=
085;і
дослідженнn=
3;:
гіперглікеl=
4;ія,
гіперурикеl=
4;ія
та
гіперкалієl=
4;ія
або
гіпокаліємo=
0;я.
Незначне
тимчасове
підвищення
азоту
сечовини
крові та
сироватковl=
6;го
креатиніну
зазвичай
спостерігаn=
8;ться
у пацієнтів
без існуючо=
11;
ниркової
недостатноl=
9;ті.
Навіть якщо
таке
підвищення =
08;
стійким, як
правило, вон=
086;
зникає післ=
03;
припинення
лікування.
По=
;відомлялос=
00;
про випадки
пригніченнn=
3;
діяльності
кісткового
мозку, що
проявлялосn=
3;
через анемі=
02;
та/або
тромбоцитоl=
7;енію
та/або
лейкопенію.
Іноді
надходили
повідомленl=
5;я
про
агранулоциm=
0;оз,
однак
причинно-на
=
89;лідковий
зв'язок із
застосуванl=
5;ям
препарату н
=
77;
встановленl=
0;й.
По=
;відомлялос=
03;
про незначн
=
77;
зниження
рівня
гемоглобінm=
1; та
показників
гематокритm=
1;
у хворих на
артеріальнm=
1;
гіпертензіn=
2;, які
лікувалися
комбінацієn=
2;
лізиноприл/
=
75;ідрохлорот=
1110;азид,
однак таке
зниження
рідко набув
=
72;ло
клінічної
значущості,
крім
випадків
одночасної
наявності і
=
85;шої
причини
анемії.
У
поодиноких
випадках
спостерігаl=
3;ося
підвищення
рівня
печінкових
ферментів т
=
72;/або
сироватковl=
6;го
білірубіну,
однак причи
=
85;но-наслідко&=
#1074;ий
зв'язок із
застосуванl=
5;ям
комбінації
лізиноприл/
=
75;ідрохлорот=
1110;азид
не
встановленl=
0;й.
У рідкісних
випадках
повідомлялl=
6;ся
про розвито
=
82;
гемолітичнl=
6;ї
анемії.
Побічн=
1110;
ефекти,
зумовлені
лізиноприлl=
6;м
та іншими
інгібітораl=
4;и
АПФ.
З
боку крові т=
072;
лімфатичноo=
1;
системи: знижен=
1085;я
вмісту
гемоглобінm=
1;,
зниження
гематокритm=
1;, пригніченн&=
#1103;
діяльності
кісткового
мозку,
анемія,
тромбоцитоl=
7;енія,
лейкопенія,
нейтропеніn=
3;,
агранулоциm=
0;оз,
гемолітичнk=
2;
анемія,
лімфаденопk=
2;тія,
аутоімунні
захворюванl=
5;я.
З
боку метабо
=
83;ізму
та
харчування:
гіпоглікемo=
0;я.
З
боку
нервової
системи: запамо=
1088;очення,
головний
біль, синкоп=
077;,
парестезії, =
074;ертиго,
поруш=
ення
смаку,
порушення
нюху, у
пацієнтів з
високим
рівнем
ризику можл
=
80;вий
інсульт
унаслідок
значної
гіпотензії, =
089;плутаність
свідомості,
галюцинаціo=
1;.
Пси=
;хічні
порушення: зміни
настрою, деп=
088;есивні
стани,
сплутаністn=
0;
свідомості,
порушення
сну.
З
боку
серцево-суд
=
80;нної
системи: артері=
1072;льна
гіпотензія (=
091;
тому числі о=
088;тостатична),
у пацієнтів =
079;
високим
рівнем
ризику можл
=
80;вий
інфаркт
міокарда
унаслідок
значної гіп
=
86;тензії,
пальпітаціn=
3;,
тахікардія, =
092;еномен
Рейно,
припливи.=
З
боку
респіраторl=
5;ої
системи: кашель,
риніт,
бронхоспазl=
4;,
синусит,
алергічний
альвеоліт/е
=
86;зинофільна
пневмонія.
З
боку
шлунково-ки
=
96;кового
тракту: діарея,
блювання,
нудота, біль
у животі, дис=
1087;епсія,
сухість у
роті,
панкреатит,
інтестиналn=
0;ний
ангіоневроm=
0;ичний
набряк.
Геп=
;атобіліарн=
10;
порушення: підви=
;щення
активності
печінкових
ферментів
та
білірубінm=
1;
сироватки
крові,
гепатит, ге=
087;атоцелюляр&=
#1085;а
або
холестатичl=
5;а
жовтяниця,
печінкова
недостатніl=
9;ть.
Дуже рідко
повідомленl=
5;я
про
пацієнтів, у =
1103;ких
небажаний
розвиток
гепатиту
призводив д
=
86;
печінкової
недостатноl=
9;ті.
Пацієнти, у
яких на тлі
терапії
розвинулисn=
3;
жовтяниця
або значне
збільшення
активності
печінкових
ферментів,
повинні
припинити
прийом
препарату і
пройти
належне
медичне обс
=
90;еження.
З бl=
6;ку
шкіри та
підшкірної
клітковини: висип=
;,
свербіж,
гіперчутлиk=
4;ість/ангіон=
1077;вротичний
набряк
(обличчя,
кінцівок,
губ, язика,
голосової щ=
10;лини
та/або
гортані),
кропив’янкk=
2;,
алопеція,
псоріаз,
підсилене п
=
86;товиділенн=
1103;,
тяжкі шкірн=
10;
порушення (п=
077;мфігус,
токсичний
епідермальl=
5;ий
некроліз,
синдром
Стівенса-Дж
=
86;нсона,
мультиформl=
5;а
еритема,
шкірна
псевдолімфl=
6;ма).
П=
086;відомлялос&=
#1103;
про розвито
=
82;
симптомокоl=
4;плексу,
який може
включати
один або
більше з
таких явищ:
гарячка,
васкуліт,
міалгія, арт=
088;алгія/артри=
т,
позитивний
антинуклеаl=
8;ний
фактор (АНФ),
підвищення
швидкості
осідання
еритроцитіk=
4;
(ШОЕ),
еозинофіліn=
3; і
лейкоцитоз,
висип,
фотосенсибo=
0;лізація
або інші
дерматологo=
0;чні
прояви.
З
боку
сечостатевl=
6;ї
системи: поруше=
1085;ня
функції
нирок,
уремія,
гостра нирк
=
86;ва
недостатніl=
9;ть,
олігурія/ан
=
91;рія.
З
боку
репродуктиk=
4;ної
системи та
молочних
залоз: імпотенція,
гінекомастo=
0;я.
З
боку
скелетно-м’=
03;зової
системи: с=
пазми
м’яз=
ів,
м’я=
зова
слабкість.
З
боку
ендокринноo=
1;
системи: неадек=
1074;атна
секреція
антидіуретl=
0;чного
гормону.
Заг=
;альні
розлади: підвищ=
1077;на
втомлюваніl=
9;ть,
астенія.
Лаб=
;ораторні
дослідженнn=
3;: підви=
;щення
рівнів
сечовини
крові, підви=
097;ення
концентрацo=
0;ї
креатиніну
сироватки
крові,
гіперкалієl=
4;ія,
гіпонатрієl=
4;ія.
Побічн=
1110;
ефекти,
зумовлені
гідрохлороm=
0;іазидом.
Інф=
;екції
та інвазії:
сіалоденіт.
З
боку крові т=
072;
лімфатичноo=
1;
системи:
лейкопенія,
нейтропеніn=
3;/агранулоци=
1090;оз,
тромбоцитоl=
7;енія,
апластична
анемія, гемо=
083;ітична
анемія,
пригніченнn=
3;
функцій
кісткового
мозку.
=
З
боку імунно=
11;
системи: реакці=
1111;
гіперчутлиk=
4;ості,
включаючи =
i>анафілакт
=
80;чну
реакцію, шок.
З
боку метабо
=
83;ізму
та
харчування:
анорексія,
гіперглікеl=
4;ія,
глюкозурія,
гіперурикеl=
4;ія,
електролітl=
5;ий
дисбаланс (у
тому числі
гіпонатрієl=
4;ія,
гіпокаліємo=
0;я,
гіпохлоремo=
0;чний
алкалоз, гіп=
086;магніємія),
підвищення
рівня
холестеринm=
1; і
тригліцериk=
6;ів,
подагра.=
Пси=
;хічні
порушення:=
неспl=
6;кій,
депресія,
порушення
сну.
З
боку
нервової
системи: втрата
апетиту,
парестезії,
запаморочеl=
5;ня.
З
боку органі
=
74;
зору: ксантопсія,
тимчасові
порушення
зору, гостра
міопія,
гостра
закритокутl=
6;ва
глаукома.
З
боку органі
=
74;
слуху і
рівноваги:=
вертиго.
З
боку
серцево-суд
=
80;нної
системи: ортост&=
#1072;тична
артеріальнk=
2; гіпотензія,
некротизуюm=
5;ий
ангіїт
(васкуліт, шкірн=
ий
васкуліт).
З
боку
респіраторl=
5;ої
системи: респір&=
#1072;торний
дистрес-син
=
76;ром,
включаючи
пневмоніт і
набряк
легенів.
З
боку
шлунково-ки
=
96;кового
тракту:
подразненнn=
3;
слизової
оболонки
шлунка, діар=
077;я,
запор, панкр=
077;атит.
Гепатобілі=
072;рні
порушення:
жовтяниця
(внутрішньо
=
87;ечінкова
холестатичl=
5;а
жовтяниця).
З
боку шкіри т=
072;
підшкірної
клітковини: реакц=
;ії
фоточутливl=
6;сті,
висипання, с=
080;стемний
червоний во
=
74;чак,
шкірні вовч
=
72;коподібні
реакції,
реактиваціn=
3;
шкірних
проявів
системного
червоного
вовчака,
кропив’янкk=
2;,
анафілактиm=
5;ні
реакції, ток=
089;ичний
епідермальl=
5;ий
некроліз.
З
боку
кістково-м'я=
079;ової
і сполучної
тканини: м’язов&=
#1110;
спазми, м’яз=
086;ва
слабкість.
З
боку
сечостатевl=
6;ї
системи: поруше=
1085;ня
функції
нирок,
інтерстиціk=
2;льний
нефрит.
Заг= ;альні розлади: гарячк&= #1072;, слабкість.
Те=
088;мін
придатностo=
0;. 2 роки.
Умови
зберігання.
Зберігати
при
температурo=
0;
не вище 30 оС
у
недоступноl=
4;у
для дітей
місці.
Упа=
;ковка.
По 10
таблеток у
блістері; по 3
блістери у
коробці.
Категорія відпуску. За рецептом.
=
Виробник. А=
;Т
Фармацевтиm=
5;ний
завод ТЕВА.
Місцез=
1085;аходження
виробника т
=
72;
адреса місц=
03;
провадженнn=
3; його
діяльності. =
&nb=
sp;
H-4042 Дебрецен,
вул. Паллагі 13,
Угорщина.