І Н С Т Р У К Ц І Я

для медичного застосування лікарського засобу

Філстим®

(Filstimum®)=

Cклад:

= діюча речовина: filgrastim;<= /p>

= 1 мл розчину містить 0= ,3 мг (30 млн МО) філграстиму гранулоциту колонієстимулюючого фактора (Г-КСФ);

= 1,6 мл розчину містить= 0= ,48 мг (48 млн МО) філграстиму гранулоциту колонієстимулюючого фактора (Г-КСФ);=

= допоміжні речовини:= н= атрію ацетат, тригідрат; полісор= бат 80; сорбіт (Е 420); вода для ін’єкцій.

= Лікарська форма. Розчин для ін’єкцій.

О= сновні фізико-хімічні властивості: прозора або злегка опалесцююча, безбарвна або злегка жовтуватого кольору рідина.=

= Фармакотерапевтична<= /span> група. І= муностимулятори.= Колонієстимулюючі фактори. Філграстим.

= К= од АТХ L03A A02.

Ф= армакологічні властивості.

Ф= армакодинаміка.

Ф= ілграстим = є високоочищеним негліколізованим<= /span> поліпептидом, що містить залишки 175 амінокислот.

Продукується генетично модифікованою культурою <= span class=3DSpellE>Еscherichia соli BL21(DE3)/pES3-7, що містить ген гранулоцитарного колонієстимулюючого фактора (Г-КСФ) людини.

Людський Г-КСФ регулює утворення функціонально активних нейтроф= ільних гранулоцитів та їх надходження в кров з кісткового мозку.

Філстим^®, що містить рекомбінантний Г-КСФ, помітно збільшує кількість нейтр= офільних гранулоцитів у периферичній крові вже протягом перших 24 годин після введен= ня і одночасно спричиняє деяке збільшення кількості моноцитів.<= o:p>

Збільшення кількості нейтрофільних гранулоцитів та їхні функціональні особливості залежать від дози.

Застосування препаратів філграстиму значно знижує частоту і тривалість нейтропенії у хворих після хіміотера= пії цитостатиками, мієлоаблативної терапії з подаль= шою пересадкою кісткового мозку.

= У хворих, які одержува= ли препарат, рідше виникає потреба в госпіталізації, вони перебувають менше ча= су в стаціонарі, потребують більш низьких доз антибіотиків порівняно з хворими, = які одержували тільки цитотоксичну терапію.

= Застосування філграстиму (як первинне, так і після хіміотерапії) а= ктивує клітини-попередники периферичної крові (КППК).

= У дітей і дорослих з т= яжкою хронічною нейтропенією (тяжкою вродженою, періо= дичною і злоякісною нейтропенією) препарат стабільно збільшує кількість нейтрофільних гранулоцитів периферичної крові і зменшує частоту інфекційних ускладнень.

Після завершення лікування препаратом кількість нейтрофільни= х гранулоцитів у периферичній крові знижується на 50 % протягом 1–2 днів і повертається до нормального рівня протягом 1–7 днів.

Фармакокінетика. =

Після підшкірного введення препарату в рекомендованих дозах його концентрація в сироватці крові переви= щує 10 нг/мл протягом 8–16 годин; об’є= м розподілу в крові становить близько 150 мл/кг. Середнє значення періоду напіввиведення філграстиму із сироватки крові становить близько 3,5 години, а швидкість кліренсу – близьк= о 0,6 мл/хв на 1 кг маси тіла= . Безперервна інфузія протягом 28 днів хворим, як= і одужують після аутологічної пересадки кісткового мозку, = не супроводжувалася ознаками кумуляції і збільшення періоду = напіввиведення препарату.

Клінічні характеристики.

Показання.

<= span style=3D'mso-list:Ignore'>-&nb= sp; Для скорочення тривалості і зниження частоти виникнення нейтропенії, в тому числі такої, що супроводжується фебрильною реакцією у хворих, я= кі одержують хіміотерапію цитотоксичними засобами при немієлоїдних злоякісних захворюваннях.

<= span style=3D'mso-list:Ignore'>-&nb= sp; Для скорочення тривалості нейтропенії і її клінічних наслідків у хворих, які одержували мієл= оаблативну терапію з подальшою трансплантацією кісткового мозку.

<= span style=3D'mso-list:Ignore'>-&nb= sp; Для мобілізації аутологіч= них клітин-попередників периферичної крові (КППК) після мі= єлосупресивної терапії, для прискорення відновлення гемопоезу = шляхом введення цих клітин після мієлосупресії або мієлоаблації.

<= span style=3D'mso-list:Ignore'>-&nb= sp; При тривалій терапії, що спрямована на збільше= ння кількості нейтрофільних гранулоцитів, для зниже= ння частоти і для скорочення тривалості інфекційних ускладнень у дітей і доросл= их з тяжкою вродженою, періодичною або злоякісною нейтропен= ією (абсолютна кількість нейтрофільних гранулоцитів <500 у 1 мм³) та з тяжкими або рецидивую= чими інфекціями в анамнезі.

П= ротипоказання. = Підвищена чутливість до філграстиму, колонієстимулюючих факторів, Escherichia coli = або до будь-якого компонента препарату.

Н= е слід використовувати з метою підвищення переносимості збільшених доз цитотоксичн= их хіміотерапевтичних препаратів.

Т= яжка вроджена нейтропенія (синдром Костмана) з цитогенетичними порушеннями та аутоімунна нейтропенія.

Т= ермінальна стадія хронічної ниркової недостатності (ХНН).

Х= ронічний мієлолейкоз та мієлодиспластичний синдром.=

<= o:p>

= В= заємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій. Не встановлена безпека та ефективність введення філграсти= му в один день з мієлосупресивними цитотоксичними хіміопрепаратами. Через чутливість мієлоїдних клітин, які швидко діляться, = до мієлосупресивної цитотоксичної хіміотерапії призначати філграст= им в інтервалі 24 годин до і після введення цих препаратів не рекомендується. =

= М= ожливе посилення нейтропенії при взаємодії з 5-фторура= цилом. Можлива взаємодія філграстиму з іншими гемопоетичними факторами росту та цитокінами не дослі= джувалась.

= З огляду на те, що літій стимулює вивільнення нейтрофілі= в, можливе посилення дії препарату.

= П= репарат несумісний з розчином натрію хлориду.

= <= o:p>

Особливості застосування. Г= -КСФ сприяє росту мієлоїдних клітин in vitro. Аналогічний ефект in vitro= може спостерігатися і у деяких немієлоїдних клітинах. Безпека та ефективність застосування філграстиму хворим із мієлодиспластичним синдромом або хронічним мієлолейко= зом не встановлені. Тому при цих захворюваннях препарат не показаний. Особливу ува= гу слід звертати при проведенні диференційного діагнозу б= ластної трансформації при хронічному мієлолейкозі і гострому мієлолейкозі.

Ефективність філграстиму при хіміотерапії з відстроченою мієлосупресією, наприклад, нітрозосечовиною, мітоміцином С або мієлосупресивними дозами антиметаболітів, т= аких як 5-ФУ або цитозин-арабінозин, на даний час відповідним чином не підтверджена.

Особливі застереження для пацієнтів з онкологічними захворюваннями.

Лейкоцитоз. = Лейкоцитоз 100×10⁹/л і більше рідко спостерігався під час лікування філграстимом у = дозах, які перевищували 0,3 млн МО (3 мкг)/кг на добу. Будь-яких побічних реакцій, що безпосередньо були б пов’язані з таким рівнем лейкоцитозу, не описано. Проте з огляду на можливий ризик, пов’язаний з лейкоцитозом, потрібно регулярно визначати кількість лейкоцитів. Якщо після проходження очікуваного найнижчого рівня кількість лейкоцитів перевищить 50×10⁹/л, філграстим слід нега= йно відмінити. Якщо філграстим застосовувати для мобілізації периферичних стовбурових клітин крові, препарат слід відмінити,= якщо кількість лейкоцитів перевищить 70×10⁹/л.

Іму= ногенність.

Оскільки філграстим є пептидом, існує потен= ціал для імуногенності. Швидкість утворення антитіл = до філграстиму зазвичай низька. Як і очікувалося, зв'язу= вання з антитілами дійсно відбувається, як для усіх біопрепаратів. Однак на сього= дні не встановлено, що імуногенність може проявлятися як відсутність ефекту = при застосуванні лікарського засобу. Згідно з даними чотирьох клінічних досліджень за учас= тю здорових добровольців та пацієнтів з онкологічними захворюваннями у жодного= з них внаслідок введення філграстиму не спостеріг= алось утворення анти-рГ-КСФ антитіл.

Ризик, пов’язаний із високодозовою хіміотерапією.

Особливу обережність слід виявляти при лікуванні хворих, які отримують високодоз= ову хіміотерапію, оскільки покращення відповіді пухлини на таке лікування не спостерігалося, тоді як підвищені дози хіміопрепаратів мають більш виражену токсичність, включаючи серцево-судинні, легеневі, неврологічні і дерматолог= ічні прояви (див. інструкції для застосування конкретних хіміопрепаратів). Монотерапія філграстимом = не запобігає тромбоцитопенії та анемії, спричинені= мієлосупресивною хіміотерапією, однак дає змогу засто= совувати хіміопрепарати в більш високих дозах (відповідно до схеми), внаслідок чого хворий піддається високому ризику розвитку тромбоцитоп= енії та анемії. Рекомендується регулярно визначати кількість тромбоцитів і показ= ник гематокриту. Особливу обережність слід проявити при застосуванні однокомпонентних або комбінованих хіміотерапевтичних схем, здатних спричини= ти тромбоцитопенію.

Застосування КППК, мобілізованих за допомогою препаратів філграстиму, зменшує вираженість і тривалість тромбоцитопенії після мієлосупресивної або мієлоаблативної хіміотерапії.

Рідко після введення гранулоцитарного колонієстимулюю= чого фактора повідомлялося про побічні реакції з боку легенів, зокрема про інтерстиціальну пневмонію. Пацієнти з легеневими інфільтратами або пневмонією в нещодавньому анамнезі можуть мати підвищений ризик ускладнень. Виникнення з боку легень симптомів, таких як кашель, лихоманка і задишка, у поєднанні з ознаками рентгенологічних інфільтративних змін легень, погіршенням функції легень і збільшенням кількості нейтрофілів можуть бути попередніми ознаками респірат= орного дистрес-синдрому дорослих. У таких випадках пре= парат слід відмінити та призначити відповідне лікування.

Існує обмежений досвід застосування препарату пацієнтам з тяжким порушенням функції печінки та/або нирок.

Особливі застереження для пацієнтів, яким проводиться мобілізація периферичних стовбурових клітин крові.

Мобілізація.

П= роспективних = рандомізованих досліджень з метою порівняння двох рекомендованих методів мобілізації периферичних стовбурових клітин крові (тільки філграстим або в комбінації з мієлосупресивною терапією) в одній і тій же популяції хворих не проводили. Безпосереднє порівняння результатів різних досліджень утруднене внаслідок індивідуальних відмінностей між пацієнтами, а також внаслідок відмінностей лабораторних аналізів CD34+ клітин. Тому досить скла= дно рекомендувати оптимальний метод мобілізації. Метод мобілізації слід обирати залежно від загальної мети лікування для конкретного пацієнта.

Попереднє лікування цитотоксичними засобами.

У хворих, яким у минулому проводили інтенсивну мієлосупресивну терапію і = які після цього отримували філграстим з метою мобіл= ізації периферичних стовбурових клітин крові, може не відбуватися достатнього збільшення периферичних стовбурових клітин крові до рекомендованого мінімального рівня ≥2,0×10⁶ CD34+ клітин/кг. Прискор= ення відновлення кількості тромбоцитів у цих пацієнтів також може бути менш виражене, ніж у раніше не лікованих пацієнтів а= бо у пацієнтів, які отримували менш екстенсивне лікування.

Деякі цитостатики особливо = токсично впливають на клітини-попередники гемопоезу і можуть негативно впливати на їх мобілізац= ію. Застосування таких препаратів, як мелфалан, кармустин та карбоплатин, протягом тривалого періоду до початку запланованої мобілізації стовбурових клітин може зменшити ступінь її вираженості. Навпаки, застосування мелфалану, кармустину або= карбоплатину разом з філграстимо= м сприяє мобілізації стовбурових клітин крові. Якщо планується трансплантація периферичних стовбурових клітин крові, рекомендується запланувати їх мобілізацію на ранній стадії курсу лікування. У пацієнтів, які отримують та= ке лікування, особливу увагу слід звернути на кількість клітин-попередників, мобілізованих до застосування високодозової хіміотерапії. Якщо результати мобілізації, відповідно до вищенаведених критеріїв, недостатні, слід розглянути альтернативні види лікування, що не потребують заміщення клітин-попередників.

Оцінка кількості стовбурових клітин крові.

Оцінюючи кількість стовбуро= вих клітин крові, мобілізованих у хворих за допомогою філг= растиму, слід приділити особливу увагу методу кількісного визначення. Результати проточного цитометричного аналізу кількості CD3= 4+ клітин залежать від конкретної методології, і потрібно з обережністю ставит= ися до рекомендацій щодо їхньої кількості, що базуються на дослідженнях, провед= ених в інших лабораторіях.

Існує складна, але стабільна статистична залежність між кількістю введених в реінфу= зію CD34+ клітин і швидкістю нормалізації кількості тромбоцитів після високодозової хіміотерапії.

Рекомендована мінімальна кількість 2,0×10⁶ CD34+ клітин/кг базується на опублікован= их даних досвіду застосування і призводить до достатнього відновлення гематологічних показників. Кількість, що перевищує це значення, очевидно супроводжується більш швидкою нормалізацією; кількість, менша за вказану, – більш повільною нормалізацією картини крові.

Здорові донори, які проходять мобілізацію КППК.=

Моб= ілізація КППК мо= же проводитися у донорів лише у разі відповідності звичайним клінічним та лабораторним критеріям донорства клітин-попередників г= емопоезу, особливо слід звертати увагу на гематологічні показники і наявність інфекці= йних хвороб.

Моб= ілізація КППК не забезпечує прямої клінічної користі здоровим донорам, її слід розглядати тільки з метою трансплантації алогенних стовбурових клітин.

Без= пека та ефективність застосування філграстиму здоров= им донорам віком до 16 років і понад 60 років не оцінювалися.

Тим= часова тромбоцитопенія (кількість тромбоцитів <100×10⁹/л) після призначення філг= растиму і проведення лейкаферезу спостерігалася у 35% донорів. Серед них було зареєстровано два випадки тром= боцитопенії з кількістю тромбоцитів <50×10⁹/л, які пов’язували з проведенням лейкаферезу.

За необхідності проведення більш ніж одного лейкаферезу особливу увагу слід звернути на донорів, у яких кількість тромбоцитів до лейкаферезу становить менше 100×10⁹/= л. Проведення лейкаферезу не рекомендується, якщо кількість тромбоцитів менше 75×10⁹/л, при призначенні антикоагулянтів та відомих порушеннях гемостазу.

Транзиторні цитогенетичні відхилення спостерігалися у здор= ових донорів після застосування Г-КСФ. Значення цих змін невідомі. За донорами, = які приймали філграстим для мобілізації КППК, потрібно спостерігати до нормалізації гематологічних показників.=

Крім того, не виключений ризик стимуляції злоякісного мієлоїдного клону. Центрам= аферезу рекомендується реєструвати і проводити спостереження за донорами КППК протягом мінімум 10 років для забезпечення подальшого збору даних щодо безпеки застосування препарату.

Піс= ля застосування філграстиму у здорових донорів мож= ливий розрив селезінки. У зв’язку з цим у них рекомендується контролювати розміри селезінки (пальпація, УЗД). Слід мати на увазі можливість розриву селезінки= при скаргах на біль у верхній лівій частині живота або в лівому плечі.

Особливі застереження для реципієнтів алогенних периферичних стовбурових клітин крові, мобілізованих за допомогою філграстиму.

Були отримані повідомлення = про реакції «трансплантат проти хазяїна» і летальні наслідки у пацієнтів, які отримують Г-КСФ після алогенної трансплантації кісткового мозку.

Трансформація в лейкоз або передлейкоз.

Особливу обережність слід виявляти при диференційній діагностиці тяжкої хронічної нейтропенії та інших гематологічних захворювань, таких як апластич= на анемія, мієлодисплазія і мієлолейкоз.

До початку лікування слід зробити розгорнутий аналіз крові з визначенням лейкоцитарної формули і кількості тромбоцитів, а також дослідити морфологічну картину кісткового мо= зку і каріотип.

У пацієнтів з вродженою нейтропенією при довготривалому лікуванні філграстимом спостерігалася мієл= одисплазія або лейкоз (12,1% протягом 5 років). Це спостереження було відзначено тільки стосовно пацієнтів з вродженою нейтропенією. Мієлодисплазія і лейкоз є звичайними ускладненнями да= ного захворювання, їх причинно-наслідковий зв’язок із застосуванням філграстиму не визначений. Приблизно у 12 % хворих з початковою нормальною цитогенетикою при повторних дослідженнях виявлялись аномалії, у тому числі один випадок моносомії 7= . При розвитку лейкозу або передлейкозу (збільшення к= ількості лейкобластів у периферичній крові) філграстим слід відмінити. На сьогодні незрозуміло, чи сприяє тривале лікування філграстимом хворих з порушеним цитогенезом розвитку цитогенетичних аномалій, мієлодисплазії або лейкозу. Рекоменду= ється регулярно (приблизно кожні 12 місяців) проводити морфологічні та цитогенети= чні дослідження кісткового мозку.

Особливі застереження для пацієнтів з тяжкою хронічною нейтропенією (ТХН).

Формула крові.

Потрібно ретельно контролюв= ати кількість тромбоцитів, особливо протягом перших декількох тижнів лікування філграстимом.

При розвитку тромбоцитопенії (кількість тромбоцитів нижче 100&time= s;10⁹/л) слід розглянути пита= ння про тимчасову відміну препарату або зменшення його дози. Потрібно спостеріг= ати також і за іншими показниками формули крові, які потребують ретельного контролю, у тому числі за анемією і транзиторним збільшенням кількості мієлоїдних клітин-попередників.

Цитогенетичні порушення, ле= йкоз і остеопороз (9,1 %) були виявлені при довготривалому спостереженні (більше= 5 років) у пацієнтів з тяжкою хронічною нейтропенією. Невідомо, чи вказана патологія пов’язана з лікуванням.

Інфекції, що призводять до мієлосупресії.

Н= ейтропенія = може розвиватися внаслідок інфільтрації кісткового мозку опортуністичними інфекціями, такими як комплекс Micobacterium avium, або внаслідок пухлинного ураження кістково= го мозку (лімфома). У хворих із відомою інфільтрацією кісткового мозку інфекційними збудниками або з пухлинними ураженнями кісткового мозку терапі= ю філграстимом для лікування нейтр= опенії слід проводити одночасно з терапією вказаної патології. Механізм дії філграстиму при лікуванні нейтро= пенії, зумовленої інфільтрацією кісткового мозку інфекційними збудниками або пухли= нним ураженням, не встановлений.

Особливі застереження для пацієнтів з ВІЛ-інфекцією.<= /i>

Формула крові.

Необхідно регулярно визнача= ти абсолютну кількість нейтрофілів, особливо протя= гом перших декількох тижнів лікування препаратом. Деякі пацієнти дуже швидко і з суттєвим збільшенням кількості нейтрофілів відповідають на початкові дози філграстиму. При лікуванні препаратом необхідно щоденно протягом перших декількох днів визна= чати абсолютне число нейтрофілів. Далі рекомендується визначати абсолютну кількість нейтрофілів щонай= менше 2 рази на тиждень протягом перших 2 тижнів і після цього 1 раз на тиждень а= бо через тиждень під час підтримуючої терапії. При проведенні підтримуючої тер= апії філграстимом у дозі 300 мк= г на добу за переривчастою схемою можливі значні коливання кількості нейтрофілів. З урахуванням коливання значень абсолютн= ого кількості нейтрофілів, для визначення дійсного найнижчого= рівня абсолютної кількості нейтрофілів забір крові для визначення абсолютної кількості нейтрофілів нео= бхідно проводити безпосередньо перед введенням наступної дози препарату.

Спленомегалія є безпосереднім ефектом терапії препаратами філграстиму<= /span>. У 31 % пацієнтів, які отримували лікування філграстимо= м у клінічних дослідженнях, виявлялася спленомегалія при пальпації. Збільшення розмірів селезінки за даними рентгенографії виявл= ялося рано при лікуванні філграстимом і мало тенденці= ю до стабілізації. Зниження дози призводило до сповільнення або зупинки прогресування збільшення селезінки. Проведення спленек= томії було потрібно 3 % пацієнтів. Рекомендується регулярне визначення розмірів с= елезінки. Розміри селезінки слід контролювати регулярно шляхом абдомінальної пальпаці= ї.

У невели= кої кількості хворих спостерігалися гематурія/протеїнурія. Для контролю цих показників слід регулярно робити аналіз сечі. Безпека та ефективність застосування препарату новонародженим і хворим з аутоі= мунною нейтропенією не встановлені. Згідно з опубліков= аними даними, у пацієнтів з серпоподібноклітинною ане= мією наявність високої кількості лейкоцитів є несприятливим прогностичним фактор= ом. Враховуючи ці дані, лікарям слід з обережністю призначати філграстим таким пацієнтам і ретельно моніторувати відпові= дні лабораторні параметри та пам’ятати про можливий зв'язок із виникненням спленомегалії і вазооклюзивних кризів.

Описані випадки серповидноклітинних кризів на тлі прийо= му філграстиму, деякі – з летальним наслідком. Тому необ= хідно дотримуватися обережності при призначенні філграстиму<= /span> пацієнтам із серповидноклітинною анемією, ретел= ьно оцінивши користь і можливі ризики.

Хворим з остеопорозом і супутньою патологією кісток, які одержують безперервне лікування філграстимом протягом 6 місяців і більше, показане проведення контролю за щільністю кісткової речовини.

Лікарський засіб практично не містить натрію.

Якщо у Вас встановлена непереносимість деяких цукрів, проконсультуйтеся з лікарем, перш ніж приймати цей лікарський засіб.

Застосування у період вагітності або годування груддю. Безпека застосування філграстиму у період вагітності не встановлена. Не рекомендовано застосовувати у період вагітності. Невідомо, чи проникає філграстим у грудне молоко, тому застосовувати його у період годування груддю не рекомендується.

<= o:p>

= З= датність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами. Не досліджувалася.

= <= o:p>

Спосіб застосування та дози= .

П= ри проведенні цитотоксичної хіміотерапії за стандартними схемами препарат приз= начати по 0,5 млн МО (5 мкг) на 1 кг маси тіла 1 раз н= а добу підшкірно або шляхом внутрішньовенного введення.

При мі= єлоаблативній терапії з подальшою трансплантацією кісткового мозку початкову дозу = препарату філграстим = 1 млн МО (10 мкг) на 1 кг маси тіла на добу вводити внутрішньо= венно краплинно протягом 30 хвилин або шляхом безперервної внутрішньовенної інфузії протягом 24 годин= , або підшкірно.

Перед внутрішньовенним введенням препарат розчинити у 20 мл 5 % розчину глюкози; першу дозу вводит= и не раніше ніж через 24 години після проведення цитотоксичної терапії або пересадки кісткового мозку. <= /o:p>

= Філграстим вводять щодня, поки кількі= сть нейтрофільних гранулоцитів не досягне очікуваних мінімальних значень, а потім і норми. Тривалість лікування може становити д= о 14 днів залежно від типу доз і схеми цитотоксичної хіміотерапії. =

= Н= а тлі проведеної цитотоксичної хіміотерапії набуте збільшення кількості нейтрофільних гранулоцитів спостерігається зазвичай ч= ерез 1–2 дні після початку лікування філграстимом. Не рекомендується відміняти препарат до досягнення необхідного мінімального значення кількості нейтрофільних гранулоцитів. =

= П= ісля максимального зменшення кількості нейтрофільних гранулоцитів добову дозу слід відкоригувати з урахуванням динаміки їх кількості: якщо кількість нейтрофільних грануло= цитів перевищує 1000 у 1 мм³ протягом 3 днів підряд, дозу препарату с= лід знижувати до 0,5 млн МО (5 мкг)/кг на добу; пот= ім, якщо абсолютна кількість нейтрофільних гранулоц= итів перевищує 1000 у 1 мм³ = також протягом 3 днів, препарат слід відмінити. Якщо у процесі лікування абсолютн= а кількість нейтрофільних гранулоцитів знижується <1000 = в 1 мм³, дозу препарату потрібно підвищити знову відповідно до приведеної схеми.

= П= ри тяжкій вродженій нейтропенії філг= растим вводити у початковій дозі 1,2 млн МО (12 мкг)/кг на добу підшкірно або розподіляти добову дозу на декілька введень.

= П= ри тяжкій хронічній або періодичній нейтропенії – по 0,5 = млн МО (5 мкг)/кг на добу підшкірно одноразово або розподіляючи на декілька введень.

= Х= ворим з тяжкою хронічною нейтропенією філграстим слід вводити щодня підшкірно, поки кількість нейтрофіл= ьних гранулоцитів не буде стабільно перевищувати 1500 у 1 мм³. Після досягнення терапевтичного ефекту слід визначати ефективну мінімальну підтримуючу дозу. Для підтримки необхідної кількості н= ейтрофільних гранулоцитів потрібне тривале щоденне введення препарату. Через 1–2 тижні лікування початкову дозу можна подвоїти або наполовину зменшити залежно від реакції хворого на терапію. У подальшому кожні 1-2 тижні можна проводи= ти індивідуальну корекцію дози для підтримки середньої кількості нейтрофільних гранулоцитів у діапазоні 1500–10000 в 1= мм³. Для хворих із важкими інфекціями можна застосовувати схему з більш швидким підвищенням дози.

= Р= озведені розчини препарату після приготування потрібно зберігати в холодильнику при температурі 2–8 °С не більше 24 годин.

= <= o:p>

Д= іти. Застосовувати дітям віком в= ід 2 років при терапії, що спрямована на збільшення кількості нейтрофільних гранулоцитів, для зниження частоти і для скорочення тривалості інфекційних ускладнень у дітей з тяжкою вродженою, періодичною або злоякісною нейтропенією (абсолю= тна кількість нейтрофільних гранулоцитів <500 у = 1 мм³) та з тяжкими або рецидивуючими інфекціями в ана= мнезі.

= П= ередозування. Ефектів, пов’язаних із передозуванням філграстиму, встановлено не було= .

= У пацієнтів з тяжкою хронічною нейтропенією при застосуванні філграстиму у дозах, які перевищув= али 14,5 млн МО (145 мкг)/кг маси тіла на добу, сим= птоми передозування не спостерігалися.

= П= ри передозуванні відміна філграстиму супроводжувал= ася зниженням кількості нейтрофілів на 50 % протяго= м 1–2 днів і поверненням до норми протягом 1–7 днів.

= <= o:p>

= П= обічні реакції.=

Пацієнти з тяжкою хронічною нейтропенією

Найчастішими клінічними небажаними явищами були біль у кістках і загальний м’язовий біль. Частота цих побічних реакцій при застосуванні філграстиму з часом зменшується. Також спостерігалася= спленомегалія, яка зазвичай не прогресує, та тромбоцитопенія. Про головний біль і діарею повідомля= лося невдовзі після початку терапії філграстимом, за= звичай у менш ніж 10 % пацієнтів. Також повідомлялося про анемію і носову кровотеч= у з такою ж частотою виникнення, але лише при довготривалому лікуванні. Повідомлялося про транзиторне збільшення концен= трації сечової кислоти, активності лактатдегідрогенази і лужної фосфатази в сирова= тці крові без клінічних симптомів, а також про транзиторну= помірну гіпоглікемію. Побічні реакції, можливо пов’язані з терапією філграстимом, зазвичай виникали у менш ніж 2 % пацієн= тів з тяжкою хронічною нейтропенією: реакції у місці введення, головний біль, гепатомегалія, артралг= ія, алопеція та шкірні висипання.

= Протягом тривалого застосування філграстиму у 2 % пацієн= тів з тяжкою хронічною нейтропенією повідомлялося про= шкірний васкуліт. Рідко повідомлялося про протеїнурію/гематурію. =

З боку системи крові та лімфатичної системи: дуже часто: анемія,= спленомегалія; часто: тромбоцито= пенія; нечасто: порушення функції селезінки.

З боку обміну речовин, метаболізму: ду= же часто: гіпоглікемія, підвищення активності лужної фосфатази, підвищення активності лактатдегідрогенази, гіперурикемія.

Неврологічні розлади: часто: головний біль.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: д= уже часто: носова кровотеча.

З боку шлунково-кишкового тракту: часто: діарея.

З боку гепатобіліарної системи: часто: гепатомегалія.

З боку шкіри і підшкірної клітковини: часто: алопеція, шкірний васкуліт, шкірне висипання, біль у місці ін’єкції, висипання.

З боку скелетно-м’язової системи та сполучної тканини: = ду= же часто: скелетно-м’язовий біль, артралгія; часто: остеопороз.

З боку нирок та сечовидільн= ої системи: нечасто: гематурія, протеїнурія.

Пацієнти після хіміотерапії

У клінічних дослідженнях найчастішими побічними реакціями, пов’язаними із застосуванням лікарського засобу у рекомендованих дозах, були слабкий, помі= рний або тяжкий скелетно-м’язовий біль. Скелетно-м’язовий біль загалом контролює= ться звичайними аналгетиками. Менш частими побічними реакціями були порушення сечовипускання, дизурія легкого і помірного ступен= я.

= Побічні реакції, що спостерігалися у хворих, які отримували хіміотерапію з/без ад’ювантної терапії філграстимом= : нудота, блювання, алопеція, діарея, слабкість, анорексія, мукозит, головний біль, кашель, висипання на шкірі, біль у грудній клітці, генералізована слабкість, ангіна, запор і неуточнений= біль.

= Спостерігалося підвищення активності лактатдегідрогенази, лужної фосфатази, гамма-глутамілтрансферази, підвищення концентрації сечової кислоти в сироватці крові (оборотні, дозозалежні зміни, зазвичай легкі або помірні). Повідомлялося про = транзиторну артеріальну гіпотензію, яка не потребувала медикаментозної корекції.

= Повідомлялося про поодинокі випадки судинних розладів (венооклюзійна= хвороба, порушення, пов’язані зі зміною вмісту рідини в організмі) у пацієн= тів після отримання високодозової хіміотерапії з по= дальшою аутологічною пересадкою кісткового мозку. Причинно-наслідкового зв’язку із застосуванням філграс= тиму не встановлено.

= Зрідка повідомлялося про симптоми, які свідчать про реакції алергічного типу, близ= ько половини з яких асоціювалися з введенням першої дози. В цілому такі симптоми частіше спостерігалися після внутрішньовенного введення. У деяких випадках поновлення лікування супроводжувалося рецидивом симптомів.

У пацієнтів, які отримували філграстим, повідомля= лося про алергічні реакції, у тому числі анафілаксію, шкірні висипання, кропив’я= нку, ангіоневротичний набряк, задишку і гіпотензію, які розвивалися на початку терапії або при подальшому лікуванні філграстимом. В окремих ви= падках поновлення лікування супроводжувалося рецидивом симптомів, що свідчить про наявність взаємозв’язку між препаратом і побічною реакцією. При розвитку серйозних алергічних реакцій терапію філграстимом необхідно припинити.

= Дуже рідко повідомлялося про шкірний васкуліт у пацієнтів, які отримували довготривале лікування. Є повідомлення про окремі випадки протеїнурії/гематурії. Приблизно у 1/3 пацієнтів розвинулась загалом субклінічна спленомегалія при довготривалій тер= апії. Повідомлялося про поодинокі випадки синдрому Світа (гострий фебрильний дерматоз). На основі наявних даних причинно-наслідковий зв'язок із застосуванням філграстиму не встановлений. Не м= ожна виключити вірогідність розвитку синдрому Світа.

В окремих випадках спостерігалося загострення ревматоїдн= ого артриту.

= Рідко повідомлялося про побічні реакції з боку легенів, іноді летальні, у тому чи= слі інтерстиціальну пневмонію при застосуванні філграстиму після хіміотерапії, зокрема при застосува= нні схем, які містили блеоміцин, хоча причинно-наслідковий зв'язок з лікуванням не був встановлений (див. інструк= цію для медичного застосування блеоміцину). =

= Рідко повідомлялося про виникнення побічних ефектів з боку легенів, таких як інтерстиціальна пневмонія, набряк легенів, легеневі інфільтрати та фіброз легень, деякі з них призвели до дихальної недостатнос= ті або респіраторного дистрес-синдрому дорослих, я= кий може мати летальний наслідок.

= Дуже рідко повідомлялося про псевдоподагру у пацієнт= ів зі злоякісними пухлинами, які отримували лікування філгра= стимом.

З боку обміну речовин та харчування: ду= же часто: підвищення активності лу= жної фосфатази (50 %), підвищення активності лактатдегідрогенази (60 %), гіперурикемія (30 %), гіперглікемія.

Неврологічні розлади: часто: головний біль.

З боку судин: поодинокі: судинні розлади, капілярний синдром, синдром підвищеної проникності капілярів, оклюзія судин.<= /p>
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння= := часто: кашель, ангіна; поодинокі: леген= еві інфільтрати; набряк легенів, фіброз легенів, інтерстиц= іальна пневмонія, кровохаркання, колагенова хвороба, гіпоксія.

З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто: нудота, блювання; часто: запор, анорексія, діарея, мукозит.

З боку гепатобіліарної системи: дуже часто: підвищення рі= вня гамма-глутамілтранспептидази (10 %).=

З боку шкіри і підшкірної клітковини: часто: алопеція, висипан= ня; нечасто: синдром Світа; поодинокі: шкірний васкуліт.

З боку скелетно-м’язової системи та сполучної тканини: часто: біль у грудній клітці, ске= летно-м’язовий біль; поодинокі: загострення ревматоїдного артр= иту, псевдо-подагра, подагра.

З боку імунної системи: реакції гіперчутливості<= /span>, включаючи ангіоневротичний набряк, кропив’янку, анафілаксію, задишку, гіпотонію.

З боку нирок та сечовидільн= ої системи: поодинокі: порушення з б= оку лабораторних показників сечі (дизурія, аномальна сеча).
Загальні розлади та реакції= у місці введення: часто: слабкість, генералізована слабкість; нечасто: неуточнений біль; поодинокі: алергічні реакції.

Пацієнти з ВІЛ-інфек= цією

У клінічних дослідженнях єдиною побічною реакцією, яка була пов’язана із застосуванням філграстиму, були болі в кістках і м’язах, які в основному були слабкі або помірні. Частота виникнення болю бу= ла подібною до такої у пацієнтів з онкологічними захворюваннями.

= Було повідомлено, що спленомегалія пов’язана з терап= ією філграстимом у <3 % пацієнтів. В усіх випадках спленомегалія була легкою чи помірного ступеня при фізикальному обстеженні зі сприятливим клінічним пере= бігом. Не було відзначено випадків гіперспленізму. Спленектомія не проводилась у жодному випадку. Спленомегалія досить часто спостерігається у пацієнті= в з ВІЛ-інфекцією, а також різного ступеня вираженості зустрічається у більшості пацієнтів зі СНІДом.

З боку крові і лімфатичної системи: часто: розлади функції селезінки.

З боку скелетно-м’= язової системи: дуже часто: скелетно-м’язовий біль, артралгія.

Побічні ре= акції, зареєстровані у післяреєстраційний період<= /o:p>

З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, у тому числі анафілаксія, шкірне в= исипання, кропив’янка, набряк Квінке, тяжкі алергічні реа= кції, задишка.

= Симптоми можуть розвиватися на початку терапії або при подальшому лікуванні філграстимом. У деяких випадках відновлення лікування супроводжувалося рецидивом симптомів, що свідчить про наявність причинно-наслідкового зв’язку.

= При розвитку серйозних алергічних реакцій терапію філграст= имом слід припинити.

З боку крові і лімфатичної системи: спл= еномегалія, порушення функції селезінки, тромбоцитопенія, лейкоцитоз, анемія, у пацієнтів із серповидноклітинною= анемією описано поодинокі випадки с= ерповидноклітинного = кризу, в деяких випадках – з летальним наслідком. Рідко реєструвалися випадки розр= иву селезінки у здорових донорів і у пацієнтів з онкологічними захворюваннями, = які отримували філграстим.

Порушення метаболізму: посилення апетиту, гіперглікемія, гіперурикемія.

З боку судин: гіпотонія, капілярний синдром, синдром підвищ= еної проникності капілярів.

З боку дихальної системи: носова кровотеча, кровохар= кання, гострий респіраторний дистрес-синдром, дихальна недостатність, набряк легенів, колагенова хвороба, легенева інфільтрація, легенева кровотеча, гіпоксія.

З боку гепатобіліарної системи:<= span style=3D'font-size:12.0pt;mso-bidi-font-size:14.0pt;mso-ansi-language:UK'> = гепатомегалія, збільшення АСТ крові.

З боку скелетно-м’язової системи: загострення ревматоїдного артриту, остеопороз, артралгія, дуже рі= дко реєструвалися явища псевдоподагри у пацієнтів з онкологічними захворюваннями, які отримували філграсти= м.

З боку нирок: дизурія, аномальна сеча, протеїнурія, гематурія= .

Загальні розлади: реакції у місці введення.

Зміни з боку шкіри і підшкі= рної клітковини: р= ідко повідомлялося про поодинокі випадки гострого фебрильно= го дерматозу (синдром Світа) (з частотою ≥ 0,01 % і < 0,1 %).

Повідомлялося про рідкісні випадки шкірного васкуліту (0,001 %) у паціє= нтів з онкологічними захворюваннями, які отримували філграс= тим.

Лабораторні показники: у пацієнтів, які отримували філграстим після цитотоксичної хіміотерапії, спостерігалося оборотне підвищення рівня сечової кислоти, лужної фосфат= ази, лактатдегідрогенази без клінічних проявів (зазвичай слабкі або помірні).<= o:p>

Термін придатності. = 2= роки.

Умови зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від дії світла при температурі від 2 до 8 ºС. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 1 мл (30 млн МО) (0,3 мг) або по 1,6 мл (48 млн МО) (0,48 мг) у попередньо наповненому шпри= ці. По 1 попередньо наповненому шприцу у блістері з плівки ПВХ. По 1 = блістеру у пачці з картону.

К= атегорія відпуску. За рецептом.

=

Виробник. ТОВ «ФЗ «СТАДА», Україна.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.= =

Україна, 09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Київська, 37.