ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарсько= го засобу

АТЕНОЛ-Н

(ATENOL-H)

Склад:

діючі речовини: atenolol, chlortalidone;

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить атенололу 100 мг, хлорталідону 25 мг; =

допоміжні речовини: лактоза безводна (166 мг), крохмаль кукурудзяний, повідон, натрію лаурилсульфат, тальк, магнію стеарат, кремнію діоксид колої= дний безводний;

плівкова оболонка: тальк, гіпромелоза, титану діоксид (Е 171), макрогол 400, макрогол 6000.

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки, = вкриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, круглі, двоопуклі, з лінією розлому з одного боку.

= ;

Фармакотерапевтич= на група. Селективні блокатори β₁-адренорецепторів у комбінації з іншими діуретиками. Атенолол та інші діуретики. Код АТХ С07С В03.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Комбінований антигіпертензивний препарат поєднує дію кардіоселективного бета-адреноблокатора атенололу та діуретика хлорталідону= .

Атенолол – кардіоселективний β₁-адрен= облокатор. Не має внутрішньої симпатоміметичної та мембраностабілізуючої активності. Зменшує частоту серцевих скорочень, ударний та хвилинний обʼєм серця. Після прийому всередину максимальний ефект досягається через 2–4 години і триває до 24 годин.

Атенолол селективно блокує бета-адренорецептори міока= рда, що ослаблює стимулюючий вплив на міокард симпатичного відділу вегетативної нервової системи і циркулюючих у крові катехоламінів. Внаслідок кардіоселективності та гідрофільності атенолол рідше індукує розвиток бронхоспазму та порушення периферичного кровообігу, сну або емоційної сфери. Кардіоселективність при застосуванні у високих дозах втрачається. Зменшує автоматизм синусового вузла, кількість серцевих скорочень, уповільнює атріовентрикулярну провідність, зменшує скоротність і збудливість міокарда, потребу міокарда в кисні, серцевий викид, систолічний і діастолічний артеріальний тиск у стані спокою та при навантаженні. При систематичному застосуванні спричиняє поступове зниження артеріального тиску. При тривалому застосуванні антигіпертензивна активність атенололу не знижується.

Хлорталідон – тіазидоподібний діуретик, підвищує виділення з організму іонів натрію, хлору та еквівалентної кількості води. Початок дії – через 2 години, пік ефекту – через 2–6 годин. Тривалість ефек= ту при прийомі всередину становить від 24 до 72 годин.

Хлорталідон блокує реабсорбцію іонів натрію, хлору і = води в проксимальній частині дистальних канальців, частково впливає на проксимал= ьні канальці. Під його впливом збільшується виведення калію, магнію, бікарбонат= у, затримується виведення сечової кислоти, іонів кальцію. Сприяє зниженню підв= ищеного артеріального тиску. Зменшує вміст іонів натрію у стінці судин, знижує їхню чутливість до судинозвужувальних впливів.

Обидва компоненти взаємно потенціюють гіпотензивну дію один одного і завдяки тривалому періоду фармакологічної дії забезпечують гі= потензивний ефект тривалістю не менше 24 годин після одноразового прийому в добовій доз= і.

Фармакокінетика.

Всмоктування. Після прийому всередину 50 % дози атенололу абсорбується із травного тракту, прий= ом їжі суттєво не впливає на абсорбцію. Максимальна концентрація у плазмі кров= і досягається через 2–4 години.

Розподіл. = Звʼязування атенололу з білками плазми крові становить приблизно 6–16 %. Хлорталідон на= 90 % звʼязується з білками плазми крові та еритроцитами.

Метаболізм і виве= дення. Атенолол практич= но не метаболізується у печінці. Виводит= ься переважно нирками (90 %). Період напіввиведення атенололу становить приблизно 6–9 годин. Погано проникає крі= зь гематоенцефалічний бар’єр. Проникає крізь плаценту і в грудне молоко. Після= прийому препарату в дозі 50–100 мг бета-адреноблокуюча та антигіпертензивна дія триває принаймні 24 години. Хлорталідон= виводиться з фекаліями та сечею. Період напіввиведення становить 24–55 годин, а в осіб літнього віку і пацієнтів з нирковою недостатністю він збільшується. <= /o:p>

Клінічні характеристики.

Показання.

Артеріальна гіпертензія.=

=

Протипоказання. <= o:p>

Підвищена чутливість до будь-якого компонента препара= ту. Виражена синусова брадикардія, артеріальна гіпотензія, метаболічний ацидоз, виражені порушення периферичного кровообігу, атріовентрикулярна блокада II–= III ступеня, синоаурикулярна блокада, синдром слабкості синусового вузла, кардіогенний шок, гостра серцева недостатність, декомпенсована хронічна сер= цева недостатність, нелікована феохромоцитома, анурія, ниркова та печінкова недо= статність, прекома, пов’язана з хворобою Аддісона, гіпокаліємія, інтоксикація препарат= ами серцевих глікозидів, бронхіальна астма, бронхообструктивний синдром, подагра. Препарат протипоказаний пацієнтам, які отримують верапаміл, упродовж 48 год= ин. Гіпонатріємія, гіперкальціємія, одночасне застосування препаратів літію. Одночасний прийом інгібіторів МАО (за винятком МАО-В).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.<= /i>

Атенол-Н при супутньому застосуванні потенціює дію ін= ших гіпертензивних засобів. У пацієнтів, які лікуються Атенолом-Нра= зом із катехоламіном (наприклад, резерпін), під час досліджень спостерігалися артеріальна гіпотензія та/або брадикардія, що може призвести до запаморочен= ня, синкопе або ортостатичної гіпотензії.

При одночасному застосуванні з дигідропіридоном (наприклад, ніфедипін) може збільшитися ризик виникнення артеріальної гіпотензії, що спостерігаються у хворих із хронічною серцевою недостатністю= .

Блокатори кальцієвих каналів також мають адитивний ефект при застосуванні з Атенолом-Н.

Препарати наперстянки та атен= олол уповільнюють серцевий ритм, погіршують передсердно-шлуночкову провідність. = Одночасне застосування з препаратами наперстянки збільшує вплив на синусовий вузол, внутрішньошлуночкову провідність. Одночасне застосування з препаратами наперстянки посилює явища гіпокаліємії, тому потрібен моніторинг лабораторн= их показників. Слід бути обережними, призначаючи препарат хворим, які застосов= ують препарати наперстянки поряд із неповноцінною дієтою (що не забезпечує потре= бу організму в калії), або тим, хто має шлунково-кишкові захворювання.

Атенол-Н посилює антигіпертензивну дію гідралазину і празозину, застосування такої комбінації призводить до більшого зниження артеріального тиску, ніж прийом тільки одно= го препарату.

Застосування β_{1-адреноблокаторів
сумісно з блокаторами «повільних» кальцієвих каналів, які спричиняють негат=
ивну
ізотропну дію (наприклад, верапаміл, дилтіазем), може сприяти посиленню цьо=
го
ефекту, особливо у хворих з пониженою скоротливістю міокарда і/або з
порушеннями синоатріальної або атріовентрикулярної провідності. Це може ста=
ти
причиною тяжкої артеріальної гіпотензії, вираженої брадикардії і серцевої
недостатності. Не слід застосовувати блокатори «повільних» кальцієвих канал=
ів
внутрішньовенно протягом 48 годин =
після
відміни β₁-адреноблокатора.}

Супутня терапія із застосуван= ням дигідропіридинів (наприклад, ніфедипін) може збільшувати ризик артеріальної гіпертензії, у хворих з латентною серцевою недостатністю можуть з’явитися ознаки порушення кровообігу.

β₁-адреноблок= атори можуть загострювати «рикошетну» гіпертензію, яка може виникати після відміни клонідину. У разі одночасного застосування Атенолу-Н і клонідину припиняти прийом клонідину можна тільки = через кілька днів після припинення прийому Атенолу-Н.

Атенолол може маскувати кліні= чні ознаки (прояви) гіпоглікемії. При одночасному застосуванні Атенолу-Н з інсуліном, протидіабетичними засобами для перорального застосування їхня гіпоглікемічна дія зростає. Необхідний регулярний контроль рівня глюкози в крові.

При одночасному застосуванні Атенолу-Н з антигіпертензивними засобами різних груп, трициклічними антидепресантами, барбітуратами, етанолом, діуретиками, фенотіазинами, нітратами, периферичними вазодилататорами їхня гіпотензивна дія зростає.

При одночасному застосуванні Атенолу-Н з резерпіном, метилдопою, клонідином, верапамілом можливе виникне= ння брадикардії.

Необхідно з обережністю призначати β₁-адреноблокатор у комбінації з протиаритмічними засобами І класу (дезопірамід), оскільки кардіодепресивні ефекти цих препар= атів можуть взаємно доповнюватися. При застосуванні з аміодароном виникає ризик порушення автоматизму, провідності та скорочувальної здатності серця.<= /o:p>

При застосуванні засобів для інгаляційного наркозу (наприклад, галотан, метоксифлуран) і Атенолу-Н зрост= ає ризик пригнічення функції міокарда і розвитку артеріальної гіпотензії, тому= за кілька днів до проведення наркозу необхідно припинити прийом Атенолу-Н або підібрати засіб для наркозу з мінімальною негативною інотропною дією.<= /o:p>

Одночасне застосування Атенол= у-Ні нестероїдних протизапальних засобів (наприклад, ібупрофен, індометацин), а також естрогенів зменшує ефективність атенололу.=

Взаємодія атенололу, що входи= ть до складу Атенолу-Н, з хінолонами збільшує біодоступність атенололу, з адре= наліном – підсилює вазопресорну дію з подальшою брадикардією, з лідокаїном – підвищ= ує рівень лідокаїну, з аміодароном – збільшує ризик порушення функції синусного або атріовентрикулярного вузла (не слід призначати), з циметидином – зменшується кліренс атенололу, що спричиняє підвищення його рівня у плазмі крові і підсилення терапевтичного ефекту. При застосуванні одночасно з еуфіліном або теофіліном можливе взаємне пригнічення терапевтичних ефектів.=

Одночасне застосування діурет= иків (хлорталідон, що входить до складу Атенолу-Н) із препаратами літію зменшує нирковий кліренс літію.

Одночасне застосування із глюкокортикостероїдами, амфотерицином, фуросемідом сприяє збільшенню виведення калію. <= /span>

Відмова від тютюнопаління підвищує терапевтичний ефект атенололу у зв’язку зі зниженням його метаболі= зму і підвищенням рівня препарату в крові.

Циметидин може підвищувати рі= вень препарату в крові.

Алкоголь потенціює дію препар= ату.

Пропаферон посилює ефект атенололу, що входить до складу препарату.

Інгібітори МАО посилюють ефект хлорталідону, що входить до складу препарату.

Холестирамін послаблює ефект хлорталідону, що входить до складу препарату.

Застосування Атенолу-Н з препаратами, що містять калій, послаблює ефект останніх.<= /p>
При застосуванні Атенолу-Н з:=

- препаратами, що пригнічують центральну нервову систему, спостерігається посилення седативного ефекту;

- з літієм – посилення ефекту останнього;

- з наркотичними аналгетиками= – посилення наркотичного ефекту, небезпечна загальмованість;

- з пероральними гіпоглікеміч= ними засобами, інсуліном – посилення ефекту останніх;

- з антихолінестеразними засобами, інгібіторами ангіотензинперетворювального ферменту (каптоприл, еналаприл, лізиноприл) – збільшення рівня калію у крові.<= /p>

Особливості засто= сування.

Лікування препаратом слід проводити під контролем лікаря.

Препарат не призначають для лікування нападів стенокардії.

Застосовувати з обережністю пацієнтам із AV-блокадою I ступеня, емфіземою легенів, порушеннями водно-електролітного балансу, захворюваннями травного тракту, гіпоглікемією= .

У хворих, які мають в анамнезі бронхіальну астму і які отримують тіазиди, можливе виникнення реакцій гіперчутливості. Були повідомлення про загострення системного вовчака. Гіпотензивні ефекти тіазид= ів можуть посилюватися у пацієнтів із постсимпатектомією.

Серцева недостатність. Для підтримання циркуляторн= ої функції при хронічній серцевій недостатності необхідна стимуляція симпатичн= ої нервової системи. Блокада β₁-рецепторів являє потенційну небезпеку подальшого пригнічення скоротливості міокарда і призводить до біл= ьш тяжкої серцевої недостатності. Пацієнтам із хронічною серцевою недостатніст= ю, яка контролюється препаратами наперстянки та/або діуретиками, Атенол-Н⁼слід застосовувати з обережністю. Препарати наперстянки та атенолол уповільнюють атріовентрикулярну провідність.

У хворих, у яких в анамнезі не зазначена серцева недостатність, пригнічення міокарда β₁-блокаторами протягом тривалого часу в деяких випадках може призвести до серцевої недостатності. = При перших ознаках погіршення перебігу серцевої недостатності слід припинити застосування препарату і звернутися до лікаря. Якщо серцева недостатність прогресує, незважаючи на відповідну терапію, препарат Атенол-Нс= лід відмінити.

Ниркова та печінк= ова недостатність. Оскільки атенолол виділяється нирками, при тяжкому порушенні функції ни= рок препарат не слід застосовувати.

При порушенні функції печі= нки і/або нирок слід контролювати динаміку їхнього функціонального стану. У хво= рих із нирковою недостатністю препарат може спровокувати виникнення азотермії. З огляду на те, що кумулятивний ефект може розвиватися при зниженій нирковій недостатності і, якщо триває погіршання ниркової функції, лікування препара= том Атенол-Н слід припинити= .

У хворих зі зниженою функц= ією печінки або прогресуючою хворобою печінки незначна зміна водно-електролітно= го балансу може призвести до виникнення печінкової коми. Тому Атенол-Н таким пацієнтам слід призначати з обережністю. Слід періодично визначати рівень креатиніну у хворих із порушенням функції нирок.

Ішемічна хвороба = серця. Під час різкого припинення терапії деякими β₁-блокаторами у хворих з ішеміч= ною хворобою серця може виникнути стенокардія, а в деяких випадках – інфаркт міокарда. Тому таким пацієнтам переривати терапію цим препаратом слід з обережністю і тільки під наглядом лікаря.

Навіть якщо стенокардія відсутня, у разі запланованого припинення застосування препарату Атенол-Н пацієнт має перебувати під нагля= дом лікаря та обмежити до мінімуму фізичне навантаження. Лікування препаратом Атенол-Нслід відновити при виникненні абстинентного синдрому. <= o:p>

Оскільки ішемічна хвороба серця загальна і може бути невизнаною, доцільно не припиняти терапію препаратом Атенол-Нра= птово навіть у хворих, які лікувалися з приводу артеріальної гіпотензії.

Супутнє застосува= ння блокаторів кальцієвих каналів. Брадикардія, передсердно-шлуночкова блокада (можливий= і лівошлуночковий летальний наслідок= ), діастолічний тиск може підвищуватися, коли β₁-блокатори застосовувати з верапамілом або дилтіаземом. Пацієнти з існуючими раніше порушеннями внутрішньопередсердної провідності або лівошлуночкової дисфункц= ії особливо чутливі до дії препарату.

Бронхообструктивн= ий синдром. Пацієнтам із бронхообструктивним синдромом не слід застосовувати β= ₁-блокатори.

Оскільки Атенол-Н є відносним селек= тивним β₁-адреноблокатором, його можна застосовувати із застережен= ням хворим при бронхообструктивному синдромі, які не відповідають на лікування іншими препаратами або не переносять іншу антигіпертензивну терапію. Оскіль= ки селективні β₁-адреноблокатори не є абсолютними, Атенол-Н сл= ід застосовувати в найнижчих можливих дозах і β₂-адреностимуля= тори мають бути доступними. Якщо дозування необхідно збільшити, слід розподілити дозу для досягнення нижніх пікових рівнів у крові.

Пацієнтам з бронхіальними захворюваннями не слід застосовувати β₁-блокатори. Однак Атенол-Нзавдяки його відносній селективності в разі необхідност= і з обережністю можна приймати особам з бронхоспастичними захворюваннями.<= /o:p>

Анестезія та вели= ке хірургічне втручання. Як і щодо інших β₁-рецепторних блока= торів, перед хірургічною операцією може виникнути необхідність припинити прийом препарату. У таких випадках між останньою дозою препарату і анестезією пови= нно минути 48 годин. Якщо лікування = триває, слід проявити обережність при застосуванні анестезуючих засобів. Якщо виникає вагальна домінант= ність, її можна усунути атропіном (1–2 мг внутрішньовенно).

β₁-блокатори – конкурентоздатні інгібітори агоністів β₁-рецепторів, і їхній вплив на серце = може повністю змінитися при призначенні таких засобів, як добутамін або ізопроте= ренол.

З обережністю слід призначати знеболювальні засоби ра= зом з Атенолом-Н.

Анестезіолог повинен з обережністю підбирати знеболювальний засіб з невеликою негативною інотропною активністю, наскільки це можливо. Застосування β-адренорецепторів з препаратами-ан= естетиками може послабити тахікардію і збільшити ризик артеріальної гіпотензії. <= /o:p>

Знеболювальних засобів, що спричиняють пригнічення міокарда, краще уникати.

Метаболізм та ендокринні порушення. Атенол-Нслід з обережністю призначати хворим на цукровий діабет. β₁-блокатори можуть маскувати тахікардію, яка виник= ає з гіпоглікемією або іншими проявами, такими як запаморочення і потовиділення.=

У рекомендованих дозах атенол= ол не потенціює залежну від інсуліну гіпоглікемію і, на відміну від неселектив= них β₁-блокаторів, не затримує відновлення нормального рівня гл= юкози в крові.

Потреба в інсуліні у хворих на цукровий діабет може бути збільшена, зменшена або незмінена.

Латентний цукровий діабет може проявитися під час лікування хлорталідоном.

β₁-адренергіч= ні блокатори можуть маскувати деякі клінічні симптоми гіпертиреозу (наприклад тахікардію). Різке припинення терапії β₁-блокаторами може спровокувати загострення захворювань щитовидної залози; тому пацієнтам, у я= ких є підозра на розвиток тиреотоксикозу, слід вирішити питання про припинення лікування Атенолом-Набо проведення ретельного моніторингу.=

Оскільки тіазиди зменшують виведення кальцію, застосування препарату Атенол-Нслід припинити перед проведенням досліджень функції паращитовидної залози. Патологічні змі= ни у паращитовидній залозі з гіперкальціємією і гіпофосфатемією спостерігалися у пацієнтів при тривалій терапії тіазидами; однак загальні ускладнення гіперпаратиреозу, такі як нефролітіаз, атрофія кісткової тканини, виразка шлунка, не відзначалися.

У деяких пацієнтів, які отрим= ують терапію тіазидами, може спостерігатися гіперурикемія або гостра подагра.

Нелікована феохромоцитома. Атенол-Н^{<=
/sup>не
можна застосовувати пацієнтам із нелікованою феохромоцитомою. При призначен=
ні
препарату хворим на феохромоцитому необхідно заздалегідь призначати блокато=
ри
β₁-адренорецепторів (для запобігання розвитку гіпертензивно=
го
кризу).}

Водно-електролітний баланс. Періодичне визнач= ення рівня електролітів, щоб виявити можливий електролітний дисбаланс, слід роби= ти з відповідними інтервалами.=

Слід спостерігати за станом п= ацієнтів для виявлення клінічних ознак водно-електролітного дисбалансу, таких як гіпонатріємія, гіпохлоремічний алкалоз і гіпокаліємія, та контролювати рівень креатиніну.

Визначення рівня електролітів= у сечі особливо важливе для пацієнтів з надмірним блюванням або при отриманні парентеральних рідин.

Застережні ознаки або симптоми водно-електролітного дисбалансу включають сухість у роті, спрагу, слабкість, летаргію, сонливість, нервозність, біль у мʼязах або судоми, мʼяз= ову слабкість, артеріальну гіпотензію, олігурію, тахікардію, порушення з боку травного тракту, такі як нудота і блювання.

Доцільно визначати рівні калі= ю, особливо у пацієнтів літнього віку, у хворих, які приймають препарати наперстянки для лікування серцевої недостатності, у пацієнтів з незбалансов= аною дієтою або у пацієнтів зі скаргами на розлади з боку травного тракту.<= /o:p>

Гіпокаліємія може розвинутися= у разі прискореного діурезу, при наявності тяжкого цирозу або протягом супутн= ього застосування кортикостероїдів або АКТГ (адренокортикотропного гормону).

Прийом електролітів всередину= може також сприяти розвитку гіпокаліємії. Гіпокаліємія може підвищувати чутливіс= ть або посилити реакцію серця на токсичний вплив препаратів наперстянки (напри= клад посилити подразливість шлуночків). Гіпокаліємію можна зменшити або усунути шляхом прийому калієвмісних добавок або продуктів харчування з підвищеним вмістом калію.

Будь-який дефіцит хлориду під= час терапії тіазидами, як правило, незначний і не потребує спеціального лікуван= ня, за винятком надзвичайних обставин (наприклад захворювання печінки або нирок= ).

Дилюційна гіпонатріємія може виникати у пацієнтів з набряками у спекотну погоду; відповідна терапія поля= гає в обмеженні перш за все рідини, а не солі, за винятком поодиноких випадків, коли гіпонатріємія загрожує життю.

При надлишковому виведенні со= лі з організму альтернативою є препарат вибору.

Хоріоїдальний випіт, гостра короткозорість та в= торинна закритокутова глаукома

Препарати, що містять сульфонамід або похідні с= ульфонаміду, можуть спричиняти ідіосинкратичну реакцію, що призводить до хоріоїдального випоту з дефектом поля зору, транзиторної міопії та гострої закритокутової глаукоми. Симптоми включають гостре зниження гостроти зору або біль в оці і= , як правило, виникають протягом декількох годин або тижнів з початку застосуван= ня препарату.

Нелікована гостра закритокутова глаукома може призвести до постійної втрати зору. Основне лікування – це якнайшвидше припинити застосування препарату. Якщо внутрішньоочний тиск залишається неконтрольованим, може виникнути потреба у застосуванні оперативних медикаментозних або хірургічних методів лікування. Факторами ризику розвитку гострої закритокутової глаукоми може бути алергія на сульфонаміди або пеніц= илін в анамнезі.

Загальні порушенн= я.

Атенол-Нможе погіршувати периферичну артеріальну циркуляцію крові.

При лікуванні атенололом можл= иві зміни результатів деяких лабораторних досліджень: підвищення рівня ліпопротеїдів, холестерину і калію у сироватці крові, рівня катехоламінів т= а продуктів їх метаболізму в сечі і крові.

Хоча зв’язок між застосування= м атенололу і депресією не встановлений, препарат з обережністю слід застосовувати таким хворим.

Пацієнтам літнього віку атено= лол призначають у менших дозах, особливо при порушеннях функції нирок. На період лікування атенололом слід виключити вживання алкоголю.

Препарат застосовують з обережністю при тривалому голодуванні та великих фізичних навантаженнях (можливе виникнення тяжкого гіпоглікемічного стану).

Допоміжні речовини

Лікарський засіб містить лактозу. Якщо у вас встановлено непереносимість деяких цукрів, проконсультуйтесь з лікарем, перш ніж приймати цей препарат.

Застосування у період вагітності або годування груддю= .

Препарат протипоказаний жінкам у період вагітності або годування груддю, оскільки атенолол проникає крізь плаценту та у грудне мол= око.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом= або іншими механізмами.

З огляду на можливість запаморочення при застосуванні препарату слід утримуватися від керування автомобільним транспортом і виконання роботи, що потребує підвищеної уваги.=

Спосіб застосуван= ня та дози.

Атенол-Н призначений для лікування дорослих пацієнтів. Таблетки приймають перорально до їди, не розжовуючи, запиваючи водою. Бажано приймати препарат в один і той самий час.

Дози препарату та тривалість лікування встановлює лік= ар індивідуально залежно від отриманого терапевтичного ефекту.

Атенол-Нне призначений для початкової тер= апії артеріальної гіпертензії. Препарат призначають у разі неефективності застосування монотерапії.

Зазвичай початкова доза препарату становить 50 мг/12,= 5 мг 1 раз на добу. При недостатньому терапевтичному ефекті призначають Атенол-Н= по 1 таблетці 100 мг/25 мг 1 раз на добу. У більшості хворих на артеріальну гіпертензію застосування 1 таблетки Атенолу-Н (атенололу 100 мг і хлорталід= ону 25 мг) 1 раз на добу забезпечує достатній терапевтичний ефект. Зі збільшенн= ям дози подальше зниження артеріального тиску або не відбувається, або є незна= чним, але у разі необхідності може бути додатково призначений інший антигіпертензивний засіб.

Найбільший терапевтичний ефект спостерігається через = 1–2 тижні лікування. Відміну препарату необхідно проводити поступово. При рапто= вій відміні препарату можливий розвиток синдрому відміни.

Пацієнти літнього віку потребують нижчої дози препара= ту (за атенололом), яку призначає лікар.

У хворих з порушенням функції нирок режим дозування залежить від ступеня зниження клубочкової фільтрації = та показників кліренсу креатиніну (див. таблицю).

Кліренс креатиніну

(мл/хв)

Максимальна доз= а

15–35

50 мг щоденно або 100 мг через день

< 15

50 мг через день

гемодіаліз=

50 мг щоденно одразу після проведення діа= лізу

Діти.<= /span>

Безпека та ефективність застосування препарату дітям = не встановлені. Не застосовувати дітям.

Передозування.

Симптоми: брадикардія, атріовентрикулярна блокада II–III ступеня, гостра серцева недостатність, артеріальна гіпотензія, порушення дихання, аритмії, втрата свідомості, гіпоглікемія, бронхоспазм, судоми, підвищена сонливість, запаморочен= ня, нудота, гіповолемія, електролітні порушення з серцевими аритміями та мʼязовими спазмами.

Лікування: препарат слід відмінити. Здійснювати контроль і корекцію життєво важливих функцій організму. Окрім промивання шлунка, застосування адсорбентів, у разі необхідності рекомендується вжити таких заходів: надмірну брадикардію можна усунути внутрішньовенним введенням 1–2 мг атропіну та/або встановленням водія ритму= . У разі необхідності далі можна ввести внутрішньовенно болюсно 10 мг глюкагону= . За потреби цю процедуру можна повторити або слідом за нею внутрішньовенно ввес= ти глюкагон зі швидкістю 1–10 мг/годину залежно від одержаної відповіді. При відсутності реакції на глюкагон= або при відсутності самого глюкагону можна ввести внутрішньовенно адреноміметик добутамін у дозі 5–10 мкг/кг/хв. Добутамін з огляну на його позитивну інотр= опну дію можна також застосовувати для лікування артеріальної гіпотензії і гостр= ої серцевої недостатності. Імовірно, вказані дози будуть недостатніми для того, щоб купірувати кардіальні симптоми, повʼязані з β₁-адр= еноблокадою, у разі значного передозування. Тому у разі необхідності дозу добутаміну мож= на збільшити до досягнення потрібної реакції відповідно до клінічного стану пацієнта.

Підтримувати нормальний баланс рідини та електролітів в організмі. При артеріальній гіпотензії – введення плазми або плазмозамінників.

Бронхоспазм купірують за допомогою бронходилататорів.

При значному діурезі слід вво= дити рідини і електроліти.

Побічні реакції.<= /span>

З боку серцево-судинної системи: брадикардія, відчуття хол= оду в кінцівках, ортостатична гіпотензія, яка може бути пов’язана із синкопе, порушення атріовентрикулярної провідності, прояви симптомів серцевої недостатності, серцебиття, у хворих на стенокардію може бути посилення напа= дів, артеріальна гіпотензія з переміжною кульгавістю та може посилюватись у пацієнтів із синдромом Рейно, некротизуючий васкуліт, синдром слабкості синусового вузла, аритмія.

З боку системи кр= ові: пурпура, тромбоци= топенія, лейкопенія, агранулоцитоз, еозинофілія, апластична анемія, нейтропенія, панцитопенія, погіршення перебігу цукрового діабету.

З боку психіки: зміни настрою, нічні кошмар= и, сплутаність свідомості, втрата свідомості, збудження, агресивність, психози, дезорієнтація, галюцинації, депресія, порушення сну, погіршання концентрації уваги.

З боку нервової системи: запаморочення, парестезії, головний біль, втомлюваність, летаргія, сонливість, судоми мʼязів, слабкість, короткотривала втрата памʼяті.

З боку органів зору: зменшення секреції сльозової рідини, кон’юнктивіт, сухість очей, порушення зору; частота невідома – хоріоїдальний випіт.

З боку дихальної системи: бронхоспазм у хворих з бронхіальною астмою або у пацієнтів зі схильністю до бронхіальної обструкці= ї, задишка, кашель, стридор.

З боку травного тракту: диспепсія, нудота, блювання, запор, діарея, сухість у роті, анорексія, подразнення шлунка, спазми, тромб= оз брижових артеріальних судин, ішемічні коліти, біль у животі.

З боку гепатобіліарної системи: гепатотоксичність, внутрішньопечінковий холестаз, порушення функції печінки, холестатична жовт= яниця, панкреатит, підвищення печінкових ферментів.

З боку ендокринної системи: можливий розвиток гіпоглікемічного стану, особливо у хворих на цукровий діабет на тлі гіпоглікемічної терапії.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: свербіж, алопеція, псоріазоподібні висипання, загострення псоріазу, шкірні висипання, еритема, фотосенсибілізація, токсичний епідермальний некроліз, пурпура, кропивʼянка, некротичний васкуліт, синдром Лайєлла, еритематозні висипання, червоний вовчак.=

Алергічні реакції= : гарячка, що супроводжується болем і запаленням горла.

З боку сечовиділь= ної системи: інтерстиціальний нефрит.

З боку імунної си= стеми: реакції гіперчут= ливості, включаючи кропивʼянку та ангіоневротичний набряк, гіперемія шкірних покровів.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: імпотенція, хвороба Пейроні, гінекомастія.

Інше: втома, мʼязова слабкість, загальна слабкість, втомлюваність, мʼязові спазми, подагра, посилення потовиділення, алопе= ція.

Лабораторні показники: гіперурикемія, гіпонатріємі= я, гіпокаліємія, гіпомагніємія, гіперкальціємія, гіпохлоремічний алкалоз, гіперглікемія, глюкозурія, порушення толерантності до глюкози, підвищення р= івня трансаміназ сироватки крові, білірубіну, збільшення ANA (антинуклеарних антитіл), гіперхолестеринемія, гіпертригліцеридемія.

Термін придатност= і. = 3 роки.

Умови зберігання.=

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 ºС у недоступн= ому для дітей місці.

Упаковка.

По 10 таблеток у стрипі; по 1 стрипу в картонному конверті; по 10 конвертів у картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.=

Виробник.

Дженом Біотек Пвт. Лтд. =

= ;

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.=

Плот номер D-121,122,123, ЕмА= йДіСі Малегаон, Тал. Сіннар, Насік 422103, ш= тат Махараштра, Індія.

Кліренс креатиніну (мл/хв)	Максимальна доз= а
15–35	50 мг щоденно або 100 мг через день
< 15	50 мг через день
гемодіаліз=	50 мг щоденно одразу після проведення діа= лізу