ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ЕМСЕФ^®=

(EMCEPH^®)

Склад:<= /b>

діюча речовина: сeftriaxonе;

1 флакон містить цефтриакс= ону 1000 мг у вигляді цефтриаксону натрію.

Лікарська форма.<= /span> Порошок для розчину для ін’єкцій.=

Основні фізико-хімічні властивості: кристалічний порошок від біл= ого до жовто-оранжевого кольору.

Фармакотерапевтична група.

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Інші бета-лактамні антибіотики. <= span class=3DSpellE>Цефалоспорини ІІІ покоління. Цеф= триаксон. Код АТХ J01D D04.

Фармакологічні властивості. <= o:p>

Фармакодинаміка.

Механізм дії

Цефтриаксон пригнічує синтез клітинної стінки бактерій після приєднання до п= еніцилінзв’язуючих білків, у результаті чого припиняється біосинтез клітинної стінки (пептидоглікану), що в свою чергу призводить до лізису бактеріальної клітини і її загибелі.

Резистентні= сть

Бактеріальна резистентність д= о цефтриаксону може розвиватися внаслідок дії одного або декількох механізмів:

•          Гідролізу β-лактамазами, включаючи β-лактамази розширеного спектра, к= арбапенемази і ферменти Amp C, які можуть бути індуковані аб= о стійко пригнічені у деяких аеробних грамнегативних бактерій.

•          Зниженої афінності пеніцилінзв’язую= чих білків до цефтриаксону.

•          Непроникності зовнішньої мембрани у грамнегативних бактерій.<= o:p>

•          Бактеріального ефлюксного насоса.

Граничні значення при визначе= нні чутливості

Таблиця 1
Граничні значення для мінімальної інгібуючої концентрації, визначені Європейським коміт= етом з тестування антимікробної чутливості (EUCAST)

Патоген<= /span>

Метод розведень (мінімальн= а інгібуюча концентрація, мг/л)

Чутливий=

Резистентний

Enterobacteriaceae<= /i>

≤ 1

> 2

Staphylococcus<= /span> spp<= /span>.

a

a

Streptococcus spp<= /span>. (групи A, B, C і G)

b

b

Streptococcus pneu= moniae

≤ 0,5^c

> 2

Streptococci групи Viridans

≤ 0,5

> 0,5=

Haemophilus infl= uenzae

≤ 0,12^c

> 0,12

Moraxella cata= rrhalis

≤ 1

> 2

Neisseria gono= rrhoeae

≤ 0,12

> 0,12

Neisseria meni= ngitidis

≤ 0,12^c<= o:p>

> 0,12

Не пов’язані з видом<= /o:p>

≤ 1^d=

> 2

^a Висновок п= ро чутливість зроблено на основі чутливості до цефокситин= у.

^b Висновок п= ро чутливість зроблено на основі чутливості до пеніциліну.
^c Рідко зустрічаються ізоляти із мінімальною інгібуючою концентрацією, що перевищує граничні значе= ння чутливості. Якщо таке спостерігається, слід провести повторне тестування, а= у разі підтвердження – відправити у референтну лабораторію.=

^d Граничні значення стосуються добової внутрішньовенної дози 1 г × 1 і високої д= ози щонайменше 2 г × 1.

Загалом чутливі види

Грампозитив= ні аероби

Staphylococcus aureus<= /span> (метициліночутливий)^£, коагулазонегативні стафілококи (= метициліночутливі)^£, Streptococcus<= /i> pyogenes = (групи А), Streptococcus agalactiae (групи В), Streptococcus pneumoniae, Streptococci групи Viridans.

Грамнегатив= ні аероби

Borrelia burgdor= feri, Haemophilus <= /span>influenzae, Haemophilus <= span class=3DSpellE>parainfluenzae, Moraxella= catarrhalis, Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis, Proteus mirabilis, Providencia spp., Treponema pallidum.<= /o:p>

Види, які можуть набувати резистентності

Грампозитив= ні аероби

Staphylococcus epidermidis⁺, Staphyl= ococcus haemolyticus⁺, = Staphylococcus hominis⁺.

Грамнегатив= ні аероби<= /p>
Citrobacter= freundi= i, Enterobacter aerogenes, Enterobacter cloacae, Escherichia coli^{%, Klebsiella pneumoniae%}, Klebsiella oxytoca<= sup>%, Morganella morganii= , Proteus vulgaris, Serratia marcescens.=

Aнаероби=

Bacteroides= spp., Fusobacterium spp., Peptostreptococcus spp., = Clostridium perfringens.<= o:p>

Резистентні мікроорганізми

Грампозитив= ні аероби

Enterococcus<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU'> spp., Listeria monocytogenes.

Грамнегатив= ні аероби

Acinetobacter= baumannii, Pseudomonas aeruginosa, Stenotrophomonas maltophilia.

Aнаероби=

Clostridium difficile.

Інші

Chlamydia spp., Chlamydophila spp., Mycoplasma spp., = Legionella spp= ., Ureaplasma urealyticum.

^£ Всі метицилінорезистентні стафілококи резистентні до цефтриаксону.

⁺Частота резистентності > 50 % щонайменше в одному регіоні.

^%Штами, що продукують β-лактамазу розширеного спектра, завжди резистентні.

Фармакокінетика.

Всмоктування.

Внутрішньом’язове введення

Після вн= утрішньом’язової ін’єкції середній піковий рівень цефтриаксону у плазмі крові становить приблизно половину від такого, що спостерігається пі= сля внутрішньовенного введення еквівалентної дози. Максимальна концентрація у плазмі крові після одноразового внутрішньом’язового введення 1 г препарату становить 81 мг/л і досягається через 2–3 години після введен= ня. Площа під кривою «концентрація – час» у плазмі крові після внутрішньом’язового введення дорівнює такій після внутрішньовенного введення еквівалентної дози= .

Внутрішньовенне введення

Після внутрішньовенного болюсного введення цефтриаксону<= /span> у дозах 500 мг і 1 г середній піковий рівень цефтриаксон= у у плазмі крові становить приблизно 120 і 200 мг/л відповідно. Після внутрішньовенних інфузій ц= ефтриаксону у дозах 500 мг, 1 г і 2 г рівень цефтриаксону у плазмі крові становить приблизно 80, 150 і 250 мг/л відповідно.<= /span>

Розподіл.

Об’єм розподілу цефтриаксону становить 7–12 л. Концентрації, що набаг= ато перевищують мінімальні пригнічувальні концентра= ції для більшості значимих збудників інфекцій, виявляються у тканинах, включаючи легені, серце, жовчовивідні шляхи, печінку, мигдалики, середнє вухо та слиз= ову носа, кістки, а також спинномозкову, плевральну та синовіальну рідини, секр= ет простати. Збільшення середньої пікової концентрації у плазмі крові на 8–15 = % (C_max) спостерігалося при повторному введен= ні; рівноважний стан досягався у більшості випадків протягом 48–72 годин залежно від шляху введення.

Проникнення в окремі тканини<= o:p>

Цефтриаксон проникає в оболонки головного мозку. Проникнення більш виражене при запаленні оболонок головного мозку. Середня пікова концентрація цефтриакс= ону в спинномозковій рідині у пацієнтів з бактеріальним менінгітом становить до= 25 % від такої у плазмі у порівнянні із 2 % у пацієнтів без запалення оболонок головного мозку. Пікова концентрація цефтриаксону в спинномозковій рідині досягається приблизно через 4–6 годин після внутрішньовенної ін’єкції. Цефтриаксон проходить через плацентарний бар’єр, також його присутність очікується в малих концентраціях у грудному молоці (див. розділ «Застосування у період вагітно= сті або годування груддю»).

Зв’язування= з білками

Цефтриаксон= оборотно зв’язується з альбуміном. Зв’язування із біл= ками плазми становить близько 95 % при концентрації у плазмі крові менше 100 мг/= л. Зв’язування є насичуваним, і ступінь зв’язування зменшується зі зростанням концентрації (до 85 % при концентрації в плазмі к= рові 300 мг/л).

Біотрансфор= мація=

Цефтриаксон= не піддаєт= ься системному метаболізму, а перетворюється у неактивні метаболіти під дією кишкової флори.

Виведення

Загальний плазмовий кліренс <= span class=3DSpellE>цефтриаксону (зв’язаного і незв’язаного) становить 10–22 мл/хв. Нирковий кліренс дорівнює 5–12 мл/хв. 50–60 % цефтриаксону виводиться у незміненому вигляді нирками= , в першу чергу шляхом гломерулярної фільтрації, 40= –50 % – у незміненому вигляді з жовчю. Період напіввиведення цефтриаксону у дорослих – близько 8 годин.

Пацієнти із нирковою або печінковою недостатністю

У хворих з порушенням функцій нирок або печінки фармакокінетика цефтриаксону змінюється незначн= ою мірою, відзначається лише незначне збільшення періоду напівви= ведення (менше ніж у 2 рази), навіть у пацієнтів із тяжким порушенням функції нирок= .

Відносно помірне збільшення періоду напіввиведення при порушенні функції нирок пояснюється компенсаторним збільшенням позаниркового клірен= су у результаті зменшення зв’язування з білками і відповідним збільшенням позаниркового кліренсу загального цефтриаксону.

У пацієнтів з порушенням функції печінки період= напіввиведення цефтриаксону не збільшується у зв’язку з компенсаторним збільшенням ниркового кліренсу. Це відбувається також у результаті збільшення вільної фракції цефтриаксону у плазмі крові, що сприяє парадоксальному збільшенню загального кліренсу препарату зі збільшенням об’єму розподілу паралельно такому загального кліренсу.

Пацієнти літнього віку

У пацієнтів віком від 75 років середній період напіввиведення зазвичай у 2–3 р= ази вищий, ніж у дорослих молодого віку.

Діти

Період напіввиведення цефтриаксону подовжений у новонароджених віком до 14 = днів. Рівень вільного цефтриаксону може надалі зроста= ти у результаті дії таких факторів, як зменшення клубочково= ї фільтрації і порушення зв’язування з білками. У дітей період напіввиведення менший, ніж у новонароджених або дорос= лих.

Плазмовий кліренс і об’єм розподілу загального = цефтриаксону вищі у новонароджених, немовлят і дітей,= ніж у дорослих.

Лінійність/нелінійність

Фармакокінетика цефтриаксо= ну є нелінійною і всі основні фармакокінетичні параметри, за винятком періоду напіввиведення, залежать від дози, що базується на загальній концентрації препарату, і зменшуються меншою мірою, ніж пропорційно дозі.= Нелінійність спостерігається у результаті насичення зв’язування з білками плазми крові, і тому помічається для загального цефтриаксону у плазмі крові, а для вільного (незв’яза= ного) – ні.

Фармакокіне= тичний/фармакодинамічний взаємозв’язок=

Як і в інших бета-лактамів, фармакокінетичний/фармакодинамічний індекс, який демонструє найкращу кореляцію з ефективністю in vivo = – це відсоток інтервалу дозування, при= якому незв’язана концентрація залишається вище мінімальної і= нгібуючої концентрації цефтриаксону для окремих цільових = видів (тобто, % T > мінімальної інгібуючої концентрації).

=

Клінічні характеристики.

Показання.<= /i>

Емсеф^® застосовують для лікування нижчеперелічених інфекцій у дорослих і дітей, у тому чи= слі доношених новонароджених (від народження):

–&nb= sp;         бактеріальний менінгіт;<= /o:p>

–&nb= sp;         негоспітальна пневмонія;=

–&nb= sp;         госпітальна пневмонія;

–&nb= sp;         гострий середній отит; <= /o:p>

–&nb= sp;         внутрішньочеревні інфекції;

–&nb= sp;         ускладнені інфекції сечовивід= них шляхів (включаючи пієлонефрит);

–&nb= sp;         інфекції кісток і суглобів;

–&nb= sp;         ускладнені інфекції шкіри і м’яких тканин;

–&nb= sp;         гонорея;

–&nb= sp;         сифіліс;

–&nb= sp;         бактеріальний ендокардит.

Емсеф^® можливо застосовувати для:

–&nb= sp;         лікування гострого ускладнення хронічної обструктивної хвороби легень у дорослих;

–&nb= sp;         лікування дисемінованого бореліозу Лайма [ра= ннього (ІІ стадія) і пізнього (ІІІ стадія)] у дорослих і дітей, включаючи новонароджених віком від 15 днів;

–&nb= sp;         передопераційної профілактики інфекцій в місці хірургічного втручання;

–&nb= sp;         ведення пацієнтів з нейтропенією, у яких розвинулася= гарячка та є підозра на бактеріальну інфекцію;

–&nb= sp;         лікування пацієнтів з бактеріємією, яка виникла у зв’язку з будь-якою з вищезазначених інфекцій або якщо є підозра на будь-яку із вищезазначених інфекцій.

Емсеф^®слід призна= чати разом з іншими антибактеріальними препаратами у разі, якщо можливий діапазон бактеріальних збудників не підпадає під його спектр дії (див. розділ «Особливості застосування»).

Слід брати до уваги офіційні рекомендації щодо відповідного застосування антибактеріальних засобів.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до це= фтриаксону або будь-якого іншого цефалоспорину. Наявність в анамнезі тяжких реакцій гіперчутливості (наприк= лад, анафілактичних реакцій) до будь-якого іншого типу β-лактамних антибактеріальних засобів (пеніцилінів, монобактамів та карбапенемів).

Цефтриаксон протипоказаний:

– недоношеним новонародженим віком ≤ 41 тиждень з урахуванням строку внутрішньоутробного розвитку (гестаційний вік + вік після народження)*;

– доношеним новонародженим (віком ≤ 28 дн= ів):

із гіпербілірубінемією, жовтяницею, гіпоальбумінемією або ацидозом, оскільки при так= их станах зв’язування білірубіну, імовірно, порушене*; =

які потребують (або очікується, що потребуватимуть) внутрішньовенн= ого введення препаратів кальцію або інфузій кальцієвмісних розчинів, оскільки існує ризик утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону (див. розділи «Особливості застосування» та «Побічні реакції»). <= /o:p>

*У дослідженнях іn vitro= було показано, що цефтриаксон може витісняти біліруб= ін зі зв’язку з альбуміном сироватки крові, що спричиняє ризик розвитку білірубінової енцефалопатії у таких пацієнтів.

Перед внутрішньом’язовим введенням цефтриаксону слід обов’язково виключи= ти наявність протипоказань до застосування лідокаїну, якщо його використовують як розчинник (див. розділ «Особливості застосуванн= я»). Див. інструкцію для медичного застосування лідокаїну, особливо протипоказання.

Розчини цефтриаксону, що містять лідокаїн, ніколи не слід вводити внутрішньовенно.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Розчинники, що містять кальцій, такі як розчин = Рінгера або розчин Гартмана, не слід використовувати для відновлення препарату Емсеф^® у флаконах або для подальшого розведення відновленого розчину для внутрішньовенного введення, оскільки може утворитися преципітат. Преципітати кальцієвої солі цефт= риаксону також можуть утворюватися при змішуванні цефтриаксону<= /span> із кальцієвмісними розчинами в одній інфузійній системі. Цефтриаксон не можна вводити одночасно= з розчинами для внутрішньовенного введення, що містять кальцій, у тому числі з кальцієвмісними розчинами для тривалих інфузій, такими як розчини для парентерального харчуванн= я, за допомогою Y-подібної системи. Однак решті пацієнтів, крім новонароджених, <= span class=3DSpellE>цефтриаксон та кальцієвмісні розчини можна вводити послідовно, один після одного, якщо між інфузіями ретельно промити систему сумісною рідиною. У дослідженнях іn vitro з використанням плазми пупов= инної крові дорослих та новонароджених було показано, що новонародженим загрожує підвищений ризик утворення преципітатів кальціє= вої солі цефтриаксону (див. розділи «Спосіб застосу= вання та дози», «Протипоказання», «Особливості застосування», «Побічні реакції»).=

Сумісне застосування лікарського засобу із пероральними антикоагулянтами може посилювати ефект проти вітаміну К та риз= ик кровотечі. Рекомендується часто перевіряти міжнародне нормалізоване співвідношення та належним чином корегувати дозу антивітаміну К як під час,= так і після терапії цефтриаксоном (див. розділ «Поб= ічні реакції»).

Існують суперечливі дані щодо потенційного посилення токсичного впливу аміноглікозидів на = нирки при їх застосуванні разом із цефалоспоринами. У= таких випадках слід ретельно дотримуватися рекомендацій із моніторингу рівня аміноглікозидів (та функції нирок) у клінічній практи= ці.

У дослідженні in vitro при застосуванні хлорамфеніколу у комбінації із ц= ефтриаксоном спостерігалися антагоністичні ефекти. Клінічна значущість цих даних невідом= а.

Не було зареєстровано випадків взаємодії між цефтриаксоном та кальцієвмісними препаратами для перорального застосування або взаємодії між цефтриаксо= ном для внутрішньом’язового введення та кальцієвміс= ними препаратами (для внутрішньовенного або перорального застосування).

У пацієнтів, які застосовують цефтриаксон, можливі хибнопозитивні результати тесту Кумбса.

Цефтриаксон, як і інші антибіотики, може спричиняти хибнопозитивні результати аналізу на галактоземію.<= /span>

Подібним чином при визначенні глюкози у сечі за допомогою неферментних методів результати можуть бути = хибнопозитивними. З цієї причини у період застосування цефтриаксону слід визначати рівень глюкози у сечі за допомогою ферментних методів.<= /o:p>

Порушень функції нирок не спостерігалося після супутнього застосування великих доз цефтриаксону та потужних діуретиків (наприклад, фуросеміду).

Одночасне застосування про= бенециду не знижує виведення цефтриаксону.

<= /b>

Особливості застосування.

Реакції гіперчутливості.

Як і при застосуванні всіх β-лактамних антибіотиків, повідомлялося про випадки сер= йозних реакцій гіперчутливості, іноді з летальними наслідками (див. розділ «Побічні реакції»). Реакції гі= перчутливості можуть також прогресувати до синдрому Коуніса, серйозної алергічної реакції, що може призвести до інфаркту міокарда (див. розділ «Побічні реакції»). У випадку тяжких реакцій гі= перчутливості застосування цефтриаксону слід негайно припинит= и та вжити належних невідкладних заходів. Перед початком лікування слід встанови= ти, чи є у пацієнта в анамнезі тяжкі реакції гіперчутливос= ті до цефтриаксону, інших цеф= алоспоринів або інших типів β-лактамних засобів. Слід з обережністю застосовувати <= span class=3DSpellE>цефтриаксон пацієнтам із наявністю в анамнезі нетяжко= ї гіперчутливості до інших β-= лактамних препаратів.

При застосуванні цефтриакс= ону повідомлялося про тяжкі реакції з боку шкіри [синдром = Стівенса — Джонсона або синдром Лаєлла / токсичний епіде= рмальний некроліз та медикаментозна реакція з еозинофілією та системними симптомами (DRESS)], які м= ожуть бути небезпечними для життя або летальними; однак частота цих явищ невідома= .

Реакція Яриша — Герксгеймера (РЯГ).

У деяких пацієнтів із спірохетозами може виникн= ути реакція Яриша — Герксгейме= ра (РЯГ) на початку лікування цефтриаксоном. РЯГ, = як правило, є самообмежувальним станом, але може потребуватися призначення симптоматичного лікування. У разі виникнення такої реакції лікування антибіотиками не слід припиняти.

Взаємодія з лікарськими засобами, що містять кальцій.

У недоношених та доношених немовлят віком менше= 1 місяця описані випадки утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону у легенях та нирка= х із летальними наслідками. Щонайменше одному із цих пацієнтів цефтриаксон та кальцій вводили у різний час та через різні внутрішньовенні інфузійні системи. Згідно з наявними науковими даними= , не зареєстровано підтверджених випадків утворення внутріш= ньосудинних преципітатів, крім як у новонароджених, яким вв= одили цефтриаксон та кальцієвмісні розчини або будь-які інші кальцієвмісні препарати. У дослідженнях іn vitro було показано, що новонародженим загрожує підвищений ризик утворення преципітатів кальцієвої солі цеф= триаксону порівняно з пацієнтами інших вікових груп.

При застосуванні цефтриакс= ону пацієнтам будь-якого віку препарат не можна змішувати або вводити одночасно= з будь-якими розчинами для внутрішньовенного введення, що містять кальцій, на= віть при використанні різних інфузійних систем або введенні препаратів у різні інфузійні ділянки. = Проте пацієнтам віком понад 28 днів цефтриаксон та кальцієвмісні розчини можна вводити послідовно, один після одного, за умови введення препаратів через різні інфуз= ійні системи у різні ділянки тіла або заміни чи ретельного промивання інфузійної системи між введенням цих засобів фізіолог= ічним сольовим розчином, щоб запобігти утворенню преципітату. Пацієнтам, які потребують постійних інфузій кальційвмісних розчинів для повного парентерального харчування (ППХ), медичні працівники можуть призначити альтернативні антибактеріальні засоби, застосування яких не пов’язане із подібним ризиком утворення преципітатів. Якщо застосування = цефтриаксону пацієнтам, які потребують постійного парентерального харчування, визнано необхідним, розчини для ППХ і цефт= риаксон можна вводити одночасно, хоча і через різні інфузійні<= /span> системи та у різні ділянки тіла. Також введення розчинів для ППХ можна призупинити на час інфузії цефтриаксону та промити інфузійні системи між введенням розч= инів (див. розділи «Протипоказання», «Побічні реакції» та «Несумісність»).<= /o:p>

Діти.<= /o:p>

Безпека та ефективність препарату у новонародже= них, немовлят та дітей були встановлені для доз, описаних у розділі «Спосіб застосування та дози». У дослідженнях було показано, що цефтриаксон, як деякі інші цефалоспорини, може витісняти біл= ірубін зі зв’язку з альбуміном сироватки крові.

Емсеф^{® протипоказ=
аний
недоношеним та доношеним новонародженим, яким загрожує ризик розвитку білірубінової енцефалопатії (див.
розділ «Протипоказання»).}

Імуноопосередкована гемолітична анемія.

Випадки імуноопосередкован= ої гемолітичної анемії спостерігалися у пацієнтів, які отримували антибактеріа= льні засоби класу цефалоспоринів, у тому числі Емсеф= ^® (див. розд= іл «Побічні реакції»). Тяжкі випадки гемолітичної анемії, у тому числі із летальними наслідками, були зареєстровані в період лікування препаратом як у дорослих, так і у дітей.

Якщо під час застосування = цефтриаксону у пацієнта виникає анемія, слід розглянути діагноз анемії, асоційованої із застосуванням цефалоспорину, та припинити застосування цефтриаксону до встановлення етіол= огії захворювання.

Довготривале лікування.

При довготривалому лікуванні слід регулярно проводити розгорнутий аналіз крові.

Коліт/надмі= рний ріст нечутливих мікроорганізмів.

Випадки коліту та псевдоме= мбранозного коліту, асоційованих із застосуванням антибактеріальних засобів, були зареєстровані на фоні застосування майже всіх антибактеріальних засобів, у = тому числі цефтриаксону. Тяжкість цих захворювань мо= же коливатися від легкої до загрозливої для життя. Тому важливо враховувати можливість такого діагнозу у пацієнтів, у яких під час або після застосуван= ня цефтриаксону виникла діарея (див. розділ «Побічні реакції»). Слід обміркувати припинення терапії цефтриа= ксоном та застосування відповідних засобів проти Clostridium difficile. Лікарські засоби, що пригнічують перистальтику, застосовувати не слід.

Як і при застосуванні інших антибактеріальних засобів, можуть виникати суперінфекції, спричин= ені нечутливими до препарату мікроорганізмами.

Тяжка нирко= ва та печінкова недостатність.

У випадку тяжкої ниркової та печінкової недостатності рекомендований ретельний клінічний моніторинг безпеки та ефективності препарату (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Вплив на результати серологічних досліджень.

При застосуванні препарату Емсеф^® тест Кумбса може давати хи= бнопозитивні результати. Також Емсеф^® може спричи= няти хибнопозитивні результати аналізу на наявність галактоземії (див. розділ «Побічні реакції»).

При визначенні глюкози у сечі неферментними мет= одами можуть бути отримані хибнопозитивні результати. Протягом застосування лікарського засобу Емсеф<= sup>® рівні глюкози у сечі слід визначати за допомогою ферментних методів аналізу (див. розділ «Побічні реакції»).

Натрій.

Кожен грам препарату Емсеф= ^® містить 3,6 ммоль натрію. Це слід взяти до уваги пацієнтам, які дотримуються дієти з контрольованим вмістом натрію.

Спектр антибактеріальної активності.

Цефтриаксон має обмеже= ний спектр антибактеріальної активності і може бути непридатним для застосуванн= я в якості монотерапії при лікуванні певних типів інфекції, крім випадків, коли збудник вже підтверджений (див. розділ ««Спосіб застосування та дози»). У випадку полімікробних інфекцій, коли серед підозрюваних збудників є резистентні до цефтриаксону мікроорганізми, слід розглянути застосув= ання додаткових антибіотиків.

Застосуванн= я лідокаїну.

Якщо як розчинник застосовують розчин лідокаїну, цефтриаксон мо= жна вводити лише внутрішньом’язово. Перед введенням препарату слід обов’язково врахувати протипоказання до застосування лідокаїну, застереження та іншу відповідну інформацію, наведену в інструкції для медичного застосування лідок= аїну (див. розділ «Протипоказання»). Розчин лідокаїну у жодному випадку не можна вводити внутрішньовенно.

Жовчнокам’я= на хвороба.

У випадку наявності на сон= ограмі тіней слід зважити на можливість утворення преципітаті= в кальцієвої солі цефтриаксону. Затінення, що пом= илково вважалися жовчними каменями, спостерігалися на = сонограмах жовчного міхура, і частота їх виникнення зростала при застосуванні цефтриаксону у дозі 1 г/добу та вище. Особливої обережності слід дотримуватися при застосуванні препарату діт= ям. Такі преципітати зникають після припинення тера= пії цефтриаксоном. У рідкісних випадках утворення преципітатів кальцієвої солі цеф= триаксону супроводжувалося симптоматикою. У разі наявності симптомів рекомендується консервативне нехірургічне лікування, і лікар має прийняти рішення про припинення застосування препарату, спираючись на результати оцінки користь/ризик конкретного випадку (див. розділ «Побічні реакції»).

Жовчний ста= з.

Випадки панкреатиту, можливо, спричинені непрохідністю жовчних шляхів, були зареєстровані у пацієнтів, які отримув= али Емсеф^® (див. розділ «Побічні реакції»). Більшість із таких пацієнтів мали фактори ризику розвитку холестазу та утворення біліарного сл= аджу, такі як попередня серйозна терапія, тяжка хвороба та повне парентеральне харчування. Не можна виключати, що ініціюючим або додатковим фактором розви= тку цього порушення може бути утворення у жовчних шляхах п= реципітатів внаслідок застосування препарату Емсеф^®.

Нирковокам’= яна хвороба.

Зареєстровані випадки утворення ниркових камені= в, що зникали після припинення застосування цефтриаксону<= /span> (див. розділ «Побічні реакції»). У разі наявності симптомів слід зробити ультразвукове обстеження. Рішення щодо застосування препарату пацієнтам із наявністю в анамнезі ниркових каменів або гіперкальціу= рії приймає лікар, спираючись на результати оцінки користі-ризику конкретного випадку.

Енцефалопатія

Повідомлялося про енцефалопатію при застосуванні цефтриаксону (див. розділ «Побічні реакції»), особлив= о у пацієнтів літнього віку з тяжкою нирковою недостатністю (див. розділ «Спосіб застосування та дози») або розладами центральної нервової системи (ЦНС). Як= що підозрюється енцефалопатія, пов’язана із застосуванням цефтриаксону (наприклад, зниження= рівня свідомості, зміна психічного стану, міоклонія, судоми), слід розглянути питання про припинення застосування цефтриаксону.

Утилізація лікарського засобу.

Надходження лікарського засобу у зовнішнє середовище слід звести до мінімуму. Слід запобігати потраплянню лікарського засобу у каналізаційну систему або домашні відходи. Невикористаний лікарськ= ий засіб після закінчення лікування або терміну придатності слід повернути в оригінальній упаковці постачальнику (лікарю або фармацевту) для правильної утилізації.

Застосування у пе= ріод вагітності або годування груддю.

Вагітність.=

Цефтриаксон проникає ч= ерез плацентарний бар’єр. Дані щодо застосування цефтриаксо= ну вагітним жінкам обмежені. Дослідження на тваринах не свідчать про безпосере= дній або опосередкований шкідливий вплив на ембріон/плід, пери- та постнатальний розвиток. Під час вагітності, зокрема у першому триместрі, цефтриаксон можна застосовувати, лише якщо користь перевищує ризик.

Годування груддю.<= /span>

Цефтриаксон проникає у грудне молоко у низьких концентраціях, але при застосуванні препарату у терапевтичних дозах не очікується жодного впливу на грудних немовлят. Проте= не можна виключати ризик розвитку діареї та грибкової інфекції слизових оболон= ок. Слід враховувати можливість сенсибілізації. Потрібно прийняти рішення щодо припинення годування груддю або припинення/відмови від застосування цефтриаксону із врахуванням користі від грудного вигодовування для дитини та користі від терапії для жінки.

Фертильність.

У дослідженнях репродуктивної функції не було виявлено ознак небажаного впливу на чоловічу або жіночу фертильність.<= /o:p>

<= /b>

Здатність впливат= и на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

При застосуванні лікарського засобу можуть виникнути побічні реакції (наприклад, запаморочення), які можуть впливати на здатність керувати транспортними засобами або працювати з складними механізмами. Пацієнтів слід попереджати про можливість виникнення таких реакцій.=

<= /b>

Спосіб застосування та дози.<= o:p>

Дозування

Доза лікарського засобу залежить від тяжкості, чутливості, локалізації і типу інфекції, а також від віку і функції печінки= та нирок пацієнта.

З метою передопераційної профілактики інфекцій = цефтриаксон слід вводити за 30–90 хвилин до хірургічн= ого втручання.

Нижче наведені рекомендовані дози. В особливо тяжких випадках слід застосовувати найвищу із рекомендованих доз.

Дорослі та діти віком від 12 років (≥ 50 кг).

Таблиця 2

Доза цефтриаксону*

Частота введення**

Показання

1–2= г

1 р= аз на добу

Нег= оспітальна пневмонія

Гос= тре ускладнення хронічної обструктивної хвороби легень

Вну= трішньочеревні інфекції

Уск= ладнені інфекції сечовивідних шляхів (включаючи пієлонефрит)

2 г=

1 р= аз на добу

Гос= пітальна пневмонія

Уск= ладнені інфекції шкіри і м’яких тканин

Інф= екції кісток і суглобів

2–4= г

1 р= аз на добу

Вед= ення пацієнтів з нейтропенією, у яких розвилася лихоманка і є підозра на бактеріальну інфекцію

Бак= теріальний ендокардит

Бак= теріальний менінгіт

*       При документально підтвердженій бактеріємії слід розглянути питан= ня про застосування найвищої із рекомендованих доз.

**     У разі застосування доз, = що перевищують 2 г на добу, слід розглянути питання про введення препарату 2&n= bsp;рази на добу (з 12-годинним інтервалом).

Показання у дорослих і дітей віком від 12 років (≥ 50 кг), що потребують особливих схем дозування.=

Гострий середній отит

Може бути застосована одноразова внутрішньом’язова доза 1–2 г препарату.

Деякі дані свідчать, що у разі тяжкого стану пацієнта або неефективності попередньої терапії цефтри= аксон може бути ефективним при внутрішньом’язовому вв= еденні в дозі 1–2 г на добу протягом 3 днів.

Передоперац= ійна профілактика інфекцій в місці хірургічного втручання<= /p>
2 г одноразово перед операцією.

Гонорея

Разова доза 500 мг внутріш= ньом’язово.

Сифіліс

Рекомендована доза 500 мг – 1 г 1 раз на добу зі збільшенням дози до 2 г 1 раз на добу протягом 10–14 днів при нейросифілісі. Рекомендації щодо дозування при сифілі= сі, включаючи нейросифіліс, базуються на обмежених = даних. Слід також враховувати національні або місцеві рекомендації.

Дисемінований= бореліоз Лайма [ранній (ІІ стадія) і пізній (ІІІ стаді= я)].

По 2 г 1 раз на добу протягом 14–21 дня. Рекомендована тривалість лікування варіює, слід також враховувати національ= ні або місцеві рекомендації.

Діти

Дітям з масою тіла ˃ 50 кг слід застосувати звичайні дози для дорослих.

Новонароджені, немовлята та діти віком від 15 днів до 12 років (<50 = кг)

Таблиця 3

Доза цефтриаксону*

Частота введення**

Показання

50–80 мг/кг

1 раз на добу

Вну= трішньочеревні інфекції

Уск= ладнені інфекції сечовивідних шляхів (включаючи пієлонефрит)

Нег= оспітальна пневмонія

Гос= пітальна пневмонія

50–= 100 мг/кг

(ма= ксимальна – 4 г)

1 р= аз на добу

Уск= ладнені інфекції шкіри і м’яких тканин

Інф= екції кісток і суглобів

Вед= ення пацієнтів з нейтропенією, у яких розвинулася лихоманка і є підозра на бактеріальну інфекцію

80–= 100 мг/кг

(ма= ксимальна – 4 г)

1 р= аз на добу

Бак= теріальний менінгіт

100 мг/кг

(ма= ксимальна – 4 г)

1 р= аз на добу

Бак= теріальний ендокардит

*     При документально підтвердженій бактеріємії слід ро= зглянути питання про застосування найвищої із рекомендованих доз.<= /p>
**     У разі застосування доз, = що перевищують 2 г на добу, слід розглянути питання про введення препарату дві= чі на добу (з 12-годинним інтервалом).

Показання у новонароджених, немовлят та дітей віком від 15 дні= в до 12 років (< 50 кг), що потребують особливих схем дозування

Передоперац= ійна профілактика інфекцій у місці хірургічного втручання<= /p>
50–80 мг/кг одноразово перед операцією.

Сифіліс

Рекомендована доза для дітей – 75–100 мг/кг (максимальна – 4 г) 1 раз на добу протягом 10‑14 днів. Рекоменда= ції щодо дозування при сифілісі, включаючи нейросифіліс, базуються на дуже обмежених даних. Слід також враховувати національні або місцеві рекомендації.

Дисемінований= бореліоз Лайма [ранній (ІІ стадія) і пізній (ІІІ стаді= я)].

50–80 мг/кг 1 раз на добу протягом 14–21 дня. Рекомендована тривалість лікування варіює, слід також враховувати національ= ні або місцеві рекомендації.

Гострий середній отит

Для початкового лікування гострого середнього о= титу може бути застосована одноразова внутрішньом’язова ін’єкція цефтриаксону у дозі 50 мг/кг. Деякі да= ні свідчать, що у разі тяжкого стану дитини або неефективності попередньої тер= апії цефтриаксон може бути ефективним при внутрішньом’язовому введенні в дозі 50 мг/кг на добу = протягом 3 днів.

Новонародже= ні віком 0–14 днів

Цефтриаксон протипоказ= аний для застосування недоношеним дітям віком до 41 тижня із урахуванням строку внутрішньоутробного розвитку (гестаційний вік + календарний вік).

Таблиця 4

Доза цефтриаксону*

Частота введення

Показання

20–= 50 мг/кг

1 р= аз на добу

Вну= трішньочеревні інфекції

Уск= ладнені інфекції шкіри і м’яких тканин

Уск= ладнені інфекції сечовивідних шляхів (включаючи пієлонефрит)

Нег= оспітальна пневмонія

Гос= пітальна пневмонія

Інф= екції кісток і суглобів

Вед= ення пацієнтів з нейтропенією, у яких розвинулася лихоманка та є підозра на бактеріальну інфекцію

50 мг/кг

1 р= аз на добу

Бак= теріальний менінгіт

Бак= теріальний ендокардит

*     При документально підтвердженій бактеріємії слід розглянути питання про застосування найвищої із рекомендованих доз.

Не слід перевищувати максимальну добову дозу 50 мг/кг.

Показання у новонароджених ві= ком 0–14 днів, що потребують особливих схем дозування

Гострий середній отит

Для початкового лікування гострого середнього о= титу може бути застосована одноразова внутрішньом’язова ін’єкція цефтриаксону у дозі 50 мг/кг.

Передоперац= ійна профілактика інфекцій у місці хірургічного втручання<= /p>
20–50 мг/кг одноразово перед операцією.

Сифіліс

Рекомендована доза – 50 мг/кг 1 раз на добу протягом 10–14 днів. Рекомендації щодо дозування при сифілісі, включаючи нейросифіліс, базуються на дуже обмежених даних. Слід= також враховувати національні або місцеві рекомендації.

Тривалість лікування

Тривалість лікування залежить від перебігу хвор= оби. Враховуючи загальні рекомендації щодо антибіотикотерап= ії, застосування цефтриаксону слід продовжувати про= тягом 48–72 годин після зникнення лихоманки або підтвердження досягнення ерадикації бактеріальної інфекції.<= /p>
Пацієнти літнього віку

За умови задовільної функції нирок і печінки корекція дози пацієнтам літнього віку не потрібна.

Пацієнти з печінковою недостатністю

Наявні дані свідчать про відсутність необхіднос= ті коригувати дозу для пацієнтів з легкою чи помірною печінковою недостатністю= за умови, що функція нирок не порушена.

Немає даних щодо пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю (див. розділ «Фармакокінетика»).

Пацієнти з нирковою недостатністю

Для пацієнтів з порушеною нирковою функцією нем= ає необхідності знижувати дозу цефтриаксону, якщо функція нирок не порушена. Лише в разі ниркової недостатності в передтермінальній стадії (кліренс креатиніну менше 10 мл/хв) добова доза цефтриаксону не має перевищу= вати 2 г.

Хворим, які знаходяться на діалізі, не потрібно додатково вводити препарат після діалізу. Цефтриаксон<= /span> не видаляється з організму шляхом перитонеального діалізу або гемодіалізу. Рекомендується ретельний клінічний моніторинг безпеки та ефективності застосування лікарського засобу.

Пацієнти з тяжким порушенням функції печінки і нирок

При одночасному тяжкому порушенні функцій нирок= та печінки рекомендується ретельний клінічний моніторинг безпеки та ефективнос= ті застосування лікарського засобу.

Спосіб введення

Внутрішньом’язове введення

Лікарський засіб можна вводити шляхом глибокої = внутрішньом’язової ін’єкції. Вну= трішньом’язову ін’єкцію слід робити у центр відносно великого м’яза. Рекомендується вводит= и не більше 1 г в одну ділянку.

Якщо як розчинник застосовують лідокаїн, отриманий розчин ніколи не слід вводити внутрішньовенно (див. розділ «Протипоказання»). Рекомендується ознайомитися з інструкцією для медичного застосування лідокаїну.

Внутрішньов= енне введення

Лікарський засіб можна вводити шляхом внутрішньовенної інфузії тривалістю не менше 30= хвилин (шля= х, якому віддається перевага) або шляхом повільної внутрішньовенної ін’єкції тривалістю більше 5 хвилин. Внутрішньовенне переривчасте введення слід здійснювати протягом 5 хвилин переважно у великі вени. Внутрішньовенні дози= по 50 мг/кг або більше слід вводити шляхом інфузії немовлятам і дітям віком до 12 років. Новонародженим внутрішньовенні дози с= лід вводити протягом 60 хвилин з метою зменшення потенційного ризику білірубінової енцефалопатії (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»). Питання про внутрішньом’язове введення слід розглядати, коли внут= рішньовенний шлях введення неможливий або менш прийнятний для пацієнта. Дози, що перевищ= ують 2 г, слід вводити внутрішньовенно.

Цефтриаксон протипоказ= аний новонародженим (≤ 28 днів), якщо їм потрібне (або очікується, що буде потрібне) лікування кальцієвмісними внутрішньовенними розчинами, включаючи = інфузійні розчини, які містять кальцій, такі як парентеральне харчування, у зв’язку з ризиком утворен= ня преципітатів кальцієвих солей це= фтриаксону (див. розділ «Протипоказання»).

Не можна використовувати розчинники, які містять кальцій, такі як розчин Рінгера або розчин Гартмана, для розчинення цефтриа= ксону у флаконах або для подальшого розведення відновленого розчину для внутрішньовенного введення, оскільки може утворитися преципітат. Виникнення= преципітатів кальцієвих солей це= фтриаксону також може відбуватися при змішуванні цефтриаксону з розчинами, які містять кальцій в одній інфузійній системі для внутрішньовенного введення. Тому не можна змішувати або одночас= но вводити цефтриаксон з розчинами, які містять ка= льцій (див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосування» та «Несумісність= »).

З метою передопераційної профілактики інфекцій у місці хірургічного втручання цефтриаксон слід в= водити за 30–90 хвилин до хірургічного втручання.

Спосіб приготування

Концентрація для внутрішньовенної ін’єкції: 100 мг/мл.

Концентрація для внутрішньовенної інфузії: 50 мг/мл.

Особливості зберігання відновленого розчину лікарського засобу див. у розділі «Умови зберігання».

Цефтриаксон не можна змішувати в одному шприці з будь-яким іншим лікарським засобом, окрім 1 % розчину лідокаїну гідрохло= риду (тільки для внутрішньом’язового введення). Інфузійну лінію слід промивати після кожного введення препарату.

Для внутрішньовенної ін’єкції 1 г цефтриаксону слід розчинити у 10 мл води для ін’єкцій. Ін’єкція здійснюється безпосередньо у вену або в систему для внутрішньовенн= ої інфузії тривалістю більше 5 хвилин.

Для внутрішньом’язової ін’єкції 1 г цефтриаксону слід розчинити у 3,5 = мл 1 % розчину лідокаїну гідрохло= риду. Лікарський засіб слід вводити шляхом глибокої внутрішн= ьом’язової ін’єкції. Дозу, що перевищує 1 г, слід розділити та вводити більш ніж в одну ділянку.

Діти.<= /span>

Лікарський засіб застосовують дітям згідно з дозуванням, вказаним у розділі «Спосіб застосування та дози».

<= /b>

Передозування

У разі передозування може спостерігатися нудота, блювання, діарея.

Гемодіаліз чи перитонеальний діаліз не зменшать концентрації препарату. Специфічного антидоту не існує. Лікування передозув= ання симптоматичне.

Побічні реакції.

Небажаними реакціями, що найчастіше спостерігал= ися при застосуванні цефтриаксону, є еозинофілія, лейкопенія, тромбоцитопенія, діарея, висип та підвищення рівня печінкових ферментів.

Інфекції та інваз= ії: грибкові інфекції статевих органів, псевдомембранозний коліт, суперінфекції.

З боку системи кр= ові та лімфатичної системи: еозинофілія, лейкопенія, тромбоцитопенія, гранулоцитопені= я, анемія, гемолітична анемія, розлади коагуляції, агранулоцитоз. <= /span>

З боку серця: синдром Коуніса.

З боку імунної системи: анафілактичний шок, анафілактичні реакції, анафіла= ктоїдні реакції, гіперчутливість, реакція Яриша — Герксгеймера.

З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, судоми, енцефалопаті= я.

З боку орга= нів слуху і рівноваги: вертиго.

З боку дихальної системи: бронхоспазм.

З боку травного тракту: рідкі випорожнення, діарея, нудота, блювання, панкреатит, стоматит, глосит.

З боку гепатобіліарної системи: підвищення рівня печінкових ферментів, преципітати у жовчному мі= хурі, ядерна жовтяниця, гепатит^{1, холестатичний гепатит^{1, 2}.}

З боку шкіри і підшкірної клітковини: висип, свербіж, кропив’янка, синдром Стівенса — Джонсона, токсичн= ий епідермальний некроліз, му= льтиформна еритема, гострий генералізований екзантематозний пустульоз, медикаментозна реакція з еозинофілією та системними симптомами (DRESS). <= /o:p>

З боку сечовиділь= ної системи: гематурія, глюкозурія, олігурія, утворення= преципітатів у нирках (оборотні).
Загальні розлади = та реакції у місці введення препарату: флебіт, біль у місці ін’єкці= ї; гарячка, озноб, набряк.

Дані лабораторних аналізів: підвищення рівня креатиніну у крові, хибнопозитивні результати тесту Кумбса, хибнопозитивні ре= зультати аналізу на галактоземію, х= ибнопозитивні результати неферментних методів визначення глюкози.

¹Зазвичай має оборотний характер при припиненні прийому цефтриаксону= .

² Див. Розділ «Особливості застосування».

Інфекці та інвазії= .

Випадки діареї після застосування цефтриаксону можуть бути пов’язані із Clostridium difficile. Слід призначити відпові= дну кількість рідини та електролітів (див. розділ «Особливості застосування»).<= o:p>

Преципітати= кальцієвої солі цефтриаксону.

Рідкісні випадки тяжких небажаних реакцій, інод= і із летальними наслідками, зареєстровані у недоношених та доношених новонародже= них (віком < 28 днів), яким внутрішньовенно вводили цеф= триаксон та препарати кальцію. При аутопсії у легенях та нирках були виявлені преципітати кальцієвої сол= і цефтриаксону. Високий ризик утворення преципітатів у новонароджених є наслідком їхнього малого об’єму крові та довшого, ніж у дорослих, періоду напіввиведення цефтриаксону (див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосування»).

Зареєстровані випадки утворення преципітатів у нирках, переважно у дітей віком від 3 років, які отримували великі добові дози препарату (наприклад ≥ 80 мг/кг/добу) або загальні дози понад   10 г, а також мали додаткові фактори р= изику (наприклад обмежене споживання рідини або постільний режим). Ризик утворенн= я преципітатів зростає у пацієнтів, позбавлених рухливо= сті або у хворих у стані зневоднення. Преципітати м= ожуть супроводжуватися симптомами або бути асимптоматичними<= /span>, можуть призводити до ниркової недостатності та анурії, і зникають після припинення застосування цефтриаксону (див. розд= іл «Особливості застосування»).

Зареєстровані випадки утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону у жовчному міхурі, переважно у пацієнтів, яким препарат вводили у дозах, вищих за стандартну рекомендовану дозу. У дітей, за даними проспективних досліджень, частота утворення преципітатів при внутрішньовенному введенні препарату була різною – у деяких дослідженнях по= над 30 %. При повільному введенні препарату (протягом 20-30 хвилин) частота утворення преципітатів, очевидно, нижча. Утворе= ння преципітатів зазвичай не супроводжується симптомами, = але у рідкісних випадках виникали такі клінічні симптоми як біль, нудота і блюван= ня. У таких випадках рекомендується симптоматичне лікування. Після припинення застосування цефтриаксону = преципітати зазвичай зникають (див. розділ «Особливості застосування»).

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання.=

Зберігати при температурі не вище 30 °С в оригінальній упаковці.

Зберігати у недоступному для дітей місці.<= /o:p>

Приготовлений розчин зберігати не більше 6 годин при температурі не вище 25 °С і не більше 24 годин у холодильнику (2-8 °С).=

Несумісність.

Не можна змішувати з кальц= ійвмісними розчинами, такими як розчин Рінгера або розчин = Гартмана.

Цефтриаксон несумісний з амсакрином, ванкоміцином,= флуконазолом та аміноглікозидами= .

Не слід змішувати з іншими розчинниками, крім т= их, що зазначені у розділі «Спосіб застосування та дози».

Несумісний з розчинами, що містять інші антибіотики.

Упаковка.

По 1000 мг порошку у флаконі. По 1 флакону у картонній упаковці.

Категорія відпуск= у.

За рецептом.

Виробник.

Нек= тар Лайфсайнсіз Лімітед-Юніт VI.=

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Село Бхатолікалан, поруч з Джхармаджрі, Е.П.І.П., П.В. Баротівала, Техсіл Бадді,= Округ Солан, Хімачал-Прадеш, 17= 4103, Індія.=

=

&n= bsp;

Патоген<= /span>	Метод розведень (мінімальн= а інгібуюча концентрація, мг/л)
Чутливий=	Резистентний
Enterobacteriaceae<= /i>	≤ 1	> 2
Staphylococcus<= /span> spp<= /span>.	a	a
Streptococcus spp<= /span>. (групи A, B, C і G)	b	b
Streptococcus pneu= moniae	≤ 0,5^c	> 2
Streptococci групи Viridans	≤ 0,5	> 0,5=
Haemophilus infl= uenzae	≤ 0,12^c	> 0,12
Moraxella cata= rrhalis	≤ 1	> 2
Neisseria gono= rrhoeae	≤ 0,12	> 0,12
Neisseria meni= ngitidis	≤ 0,12^c<= o:p>	> 0,12
Не пов’язані з видом<= /o:p>	≤ 1^d=	> 2

Доза цефтриаксону*	Частота введення**	Показання
1–2= г	1 р= аз на добу	Нег= оспітальна пневмонія Гос= тре ускладнення хронічної обструктивної хвороби легень Вну= трішньочеревні інфекції Уск= ладнені інфекції сечовивідних шляхів (включаючи пієлонефрит)
2 г=	1 р= аз на добу	Гос= пітальна пневмонія Уск= ладнені інфекції шкіри і м’яких тканин Інф= екції кісток і суглобів
2–4= г	1 р= аз на добу	Вед= ення пацієнтів з нейтропенією, у яких розвилася лихоманка і є підозра на бактеріальну інфекцію Бак= теріальний ендокардит Бак= теріальний менінгіт