ІНСТРУКЦІЯ

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

<= /o:p>

ТОПРАЗ=

(TOPRAZ)

Склад:<= /b>

діюча речовина: pantoprazole;

1 флакон містить пантопраз= олу натрію сесквігідрату еквівалентно 40,0 мг пантопразолу.

<= /p>
Лікарська форма. <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman";mso-farea= st-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:UK'>Порошок для розчину для ін’єкцій.

Осн= овні фізико-хімічні властивості: ліофілі= зована пориста маса або порошок, білого або майже білого кольору, поміщений в проз= орий скляний флакон, закупорений притертою гумовою пробкою сірого кольору, запечатаний алюмінієвим ковпачком з поліпропіленовим диском блакитного коль= ору.

Розведений розчин – прозорий розчин від безбарв= ного до жовтуватого кольору.

<= /p>
Фармакотерапевтична група. Препарат для лікування кислотозалежних захворювань. Інгібіто= ри протонної помпи. Код АТХ А02В С02.

<= /p>
Фармакологі= чні властивості.

Фармакодинаміка.

Па= нтопразол – заміщений бензимідазол, який інгібує секрецію соляної кислоти у шлунку шляхом специфічної блокади прото= нних помп парієтальних клітин. Пантопразол трансформ= ується в активну форму у кислотному середовищі в парієтальних клітинах, де інгібує фермент H+-K+-АТФазу, тобто блокує кінцевий етап вироблення соляної кислоти у шлунку. Інгібування залежить від дози та пригнічує як базальну, так і стимульовану секрецію кислоти. Більшість пацієнтів звільняються від симптомів протягом 2 тижнів. Застосування пантопразолу, як і інших інгібітор= ів протонної помпи (ІПП) та інгібіторів H₂-рецепторів, знижує кислотність у шлунку і таким чином збільшує секрецію г= астрину пропорційно до зменшення кислотності. Збільшення секреції гастрину є оборотним. Оскільки пантопразол зв’язує ферме= нт дистально відносно клітинного рецептора, він може інгібувати секрецію соляної кислоти незалежно від стимуляції іншими речовин= ами (ацетилхолін, гістамін, га= стрин). Ефект при пероральному та внутрішньовенному застосуванні препарату однакови= й.

При застосуванні пантопраз= олу збільшується рівень гастрину натще.

Виходячи з результатів досліджень на тваринах, = не можна виключати впливу довготривалого (більше одного року) лікування пантопразолом на ендокринні параметри щитовидної зало= зи.

Під час лікування антисекр= еторними лікарськими засобами, рівень гастрину в сироват= ці крові підвищується у відповідь на зниження секреції кислоти. Також підвищує= ться рівень Хромо= граніну А (CgA) за рахунок зниження кислотності шлункового соку. Підвищений рівень CgA може перешкоджати дослідженню нейроендокринних пу= хлин.

Доступні опубліковані дані свідчать про те, що застосування інгібіторів протонної= помпи необхідно припинити на термін від 5 днів до 2-х тижнів перед вимірюванням р= івня СgA. Це необхідно для того, щоб досягти рівня CgA, який= може бути підвищений в результаті лікування інгібітором протонної помпи, щоб повернутися до контрольного діапазону.

Фармакокінетика.

Всмоктуванн= я. Фармакокінетичні властивості не змінюються після одноразового чи повторного прийому. В діапазоні доз від 10 до 80 мг фармакокінетика пантопразолу в плазмі залишаєть= ся лінійною як при пероральному прийомі, так і при внутрішньовенному введенні.= Розподіл. Зв’язування пантопразолу з білками сироватки становить близько 98= %. Об’єм розподілу становить близько 0,15 л/кг.

Біотрансформація. Речовина <= span class=3DSpellE>метаболізується майже виключно у печінці. Основним метаболічним шляхом є деметилування за допомогою CYP2C19 з подальшою сульфатною кон’югацією; до інших метаболічних шляхів належить окислення за допомогою CYP3A4.

Виведення. = Кінцевий пе= ріод напіввиведення становить близько 1 години,= а кліренс – 0,1 л/год/кг. Було відмічено декілька випадків затримки виведення. Внаслідок специфічного зв’язування пантопра= золу з протонними помпами парієтальних клітин період напівв= иведення не корелює з набагато довшою тривалістю дії (інгібуван= ня секреції кислоти).

Основна частина метаболітів пантопразолу виводиться із сечею (близько 80 %), решта виводиться з калом. Основним метаболітом як в сироватці, так і в сечі є десметилпан= топразол, кон’югований з сульфатом. Період напіввиведення основного метаболіту (близько 1,5 год) ненабагато перевищує період напіввиведення пантопразолу.

Особливі гр= упи пацієнтів.

Повільні метаболізатори. Близько 3 % європейців мають низьку функціональну активність ферменту CYP2C19 – їх називають повільними = метаболізаторами. В організмах таких осіб метаболізм = пантопразолу, ймовірно, головним чином каталізується ферментом CYP3A4. Після прийому однієї дози 40 мг пантопразолу середня площа, обмежена фармакокінетичною кривою «концентрація в плазмі – час» була приблизно в 6 разів більшою у повільних = метаболізаторів, ніж у осіб, які мають функціонально активний фермент CYP2C19 (швидкі метаболізатори= ). Середня пікова концентрація в плазмі зросла приблизно на 60 %. Ці результат= и не впливають на дозування пантопразолу.=

Порушення функції нирок. Рекомендацій щодо зниження дози при призначенн= і пантопразолу пацієнтам з погіршеною функцією нирок (у= тому числі пацієнтам на діалізі) немає. Як і в здорових людей, період напіввиведення пантопразолу в них є коротким. Діалізуються= лише невеликі кількості пантопразолу. Попри те, що в основного метабо= літу помірно тривалий період напіввиведення (2 – 3 г= од), виведення все одно є швидким, тому кумуляції не відбувається.

Порушення функції печінки. Хоча у пацієнтів із цирозом печінки (класи А та= Б за Чайлдом П’ю) період нап= іввиведення зростає до 7 – 9 годин, а AUC збільшується в 5 – 7 разів, максимальна концентрація в сироватці збільшується лише незначним чином – у 1,5 раза порівняно з такою у здорових добровольців.<= /o:p>

Пацієнти літнього віку. Незначне збільшення AUC та C_max у добровольців похилого віку у порівнянні з більш молодими волонтерами також не має клінічного значе= ння.

Діти. Після одноразового внутрішньовенного введення пантопразолу в дозах 0,8 або 1,6 мг/кг дітям віком від 2 до 16 років не було відміч= ено значимого зв’язку між кліренсом пантопразолу й = віком або масою тіла пацієнта. AUC та об’єм розподілу відповідали даним, одержаним під час досліджень за участю дорослих.

<= /p>
Клінічні характеристики. <= /i>

Показання.<= /span>

- Рефлюкс-езофагіт.=

- Виразка дванадцятипалої кишки.

- Виразка шлунка.

- Синдром Золлінгера – Еллісона та інші гіперсекреторні= патологічні стани.

<= /p>
Протипоказа= ння. Підвищена чутливість до активної речовини, похідних бензимідазолу та будь-якого компонента препарату.

=

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Лікарські засоби, абсорбція яких залежить від рН. = Унаслідок повного та довготривалого інгібування секреції соляної кислоти пантопразол може впливати на абсорбцію препаратів, для яких значення РН шлункового соку є важливим факто= ром їх біодоступності (наприклад, деяких протигрибк= ових препаратів, таких як кетоконазол, ітраконазол, позаконазол, або інших препаратів, таких як ерлотиніб).

Інгібітори протеази ВІЛ. Не рекомендується сумісне застосування пантопразолу з інгібіторами протеази ВІЛ (такими як <= span class=3DSpellE>атазанавір), абсорбція яких залежить від внутрішньошлункового рН, = через суттєве зниження їх біодоступності (див. розділ «Особливості застосування»).

У випадку, коли сумісного застосування інгібіто= рів протеази ВІЛ з інгібіторами протонної помпи не можна уникнути, рекомендуєть= ся ретельний клінічний моніторинг (наприклад, вірусного навантаження). Не слід перевищувати добову дозу пантопразолу 20 мг. Мо= же виникнути необхідність коригування дози інгібіторів протеази ВІЛ.

Кумаринові антикоагулянти (фенпрокумон і варфарин).

Сумісне застосування панто= празолу з варфарином або фенпрокум= оном не впливало на фармакокінетику варфарину, фенпрокумону або МНІ (міжнародний нормалізований інде= кс). Однак повідомлялось про підвищення МНІ та подовження п= ротромбінового часу у пацієнтів, які сумісно застосовували ІПП та вар= фарин або фенпрокумон. Підвищення МНІ та подовження <= span class=3DSpellE>протромбінового часу можуть призвести до розвитку паталогічної кровотечі та навіть смерті. У разі такого сумісного застосування необхідно проводити моніторинг МНІ та протромбінового часу.

Метотрексат. Повідомляло= ся, що одночасне застосування високих доз метотрексату (наприклад, 300 мг) та інгібіторів протонної помпи збільшує рівні метотрексату в крові у деяких пацієнтів. Пацієнтам, я= кі застосовують високі дози метотрексату, наприклад хворим на рак або псоріаз, рекомендується тимчасово припинити лікування пантопразолом.

Інші взаємо= дії. Пантопразол значною мірою метабо= лізується в печінці через систему ферментів цитохрому Р450. Основний шлях метаболізму= – деметилювання за допомогою CYP2С19 та інших метаболічних шляхів, у тому числі окиснення ферментом CYP3А4. Дослідження з лікарськими засобами, які також метаболізуються цими шляхами, такими як карбамазепін, діазепам, глібенкламід, ніфедипін, та з пероральними контрацептивами, які міс= тять левоноргестрел і етинілестрадіол= , не виявили клінічно значущих взаємодій.

Не можна виключати взаємодію пантопразолу з іншими препаратами, які метаболізуються через= цю ж ферментну систему.

Результати цілого ряду досліджень щодо можливих взаємодій вказують, що пантопразол не впливає на метаболізм активних речовин, що метаболізуються= за допомогою CYP1A2 (наприклад, кофеїн, теофілін), CYP2С9 (наприклад, піроксикам, диклофенак, <= span class=3DSpellE>напроксен), CYP2D6 (наприклад, м= етопролол), CYP2Е1 (наприклад, етанол), не впливає на р-глікопроте= їн, що асоціюється зі всмоктуванням дигоксину.

Не виявлено взаємодії з одночасно призначеними = антацидами.

Були проведені дослідження з вивчення взаємодії= пантопразолу з одночасно призначеними певними антибіо= тиками (кларитроміцин, метронідаз= ол, амоксицилін). Клінічно значущих взаємодій між ц= ими препаратами не виявлено.

Лікарські засоби, що інгібують або індукують CYP2C19. Інгібітори CYP2C19, такі як флувоксамін, можуть збільшувати системний вплив панторазолу.= Слід розглянути необхідність зниження дози препарату для пацієнтів, які отримують довготривалу терапію пантопразолом у високих до= зах, та для пацієнтів із порушенням функції печінки. Індуктори ферментів, які впливають на CYP2C19 та CYP3А4, такі як рифампіцин та звіробій звичайний (Hypericum perforatum), можуть знижувати плазмові концентрації ІПП, які метаболізуються через ці ферментні системи.

=

Особливості застосування.

Злоякісні новоутворення у шлунку. Систематична відповідь на застосування пантопразолу може маскувати симптоми злоякісних новоутворень у шлунку та відтермінувати = їх діагностику.

Тривожні симптоми. При наявності тривожних симптомів (наприклад суттєвої втрати маси тіла, періодичного блювання, дисфагії, блювання із кр= ов’ю, анемії, мелени), а також при підозрі або наявно= сті виразки шлунка потрібно виключити наявність злоякісного процесу, оскільки лікування пантопразолом може маскувати симптоми= і відстрочувати встановлення діагнозу. Якщо симптоми зберігаються при адекват= ному лікуванні, необхідно провести додаткове обстеження.

Порушення функції печінки. У пацієнтів із тяжкими порушеннями функції печінки необхідно регулярно контролювати рівень печінкових ферментів. У разі підвищення рівня печінкових ферментів лікування препаратом необхідно припин= ити (див. розділ «Спосіб застосування та дози».

Інгібітори протеази ВІЛ. Не рекомендується сумісне застосування пантопразо= лу з інгібіторами протеази ВІЛ (такими як атазанавір), адсорбція яких залежить від внутрішньошлункового рН, через суттєве зниження їх бі= одоступності (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємоді= й»).

Дозу пантопразолу 2= 0 мг на добу не слід перевищувати.

Інфекції шлунково-кишкового тракту, спричинені бактеріями. Пантопразол, як і інші інгібітори протонної помпи, мо= же збільшувати кількість бактерій, які зазвичай присутні у верхніх відділах шлунково-кишкового тракту. Лікування препаратом дещо підвищує ризик виникне= ння шлунково-кишкових інфекцій, спричинених такими бактеріями, як Salmonella і Campylobacter або C. Difficile.

Натрій. Препарат містить менше ніж 1 ммоль натрію (23 мг) у флаконі, тобто, по суті, є «безнатрієвим» препаратом.

Гіпомагніємія= . Cпостерігались випадки тяжкої гіпомагніємії у пацієнтів, які отримували ІПП, такі я= к пантопразол, протягом не менше трьох місяців – в біль= шості випадків протягом року. Можуть виникнути та спочатку непомітно розвиватися = такі серйозні клінічні прояви гіпомагніємії: втома, тетанія, делірій, судоми, запаморочення та шлуночкова<= /span> аритмія. У разі гіпомагніємії в більшості випад= ків стан пацієнтів покращувався після замісної коригувальної терапії препаратами магнію та припинення прийому ІПП.

У пацієнтів, які потребують довготривалої терап= ії, та пацієнтів, які приймають ІПП одночасно з дигоксином= або препаратами, що можуть спричинити гіпомагніємію (наприклад, діуретики), потрібно визначати ріве= нь магнію перед початком лікування ІПП та періодично під час лікування.

Переломи кісток. Довготривале лікування (більше 1 року) високими дозами інгібіторів протонної помпи дещо збільшує ризик перелому стегна, з= апʼястя та хребта, переважно у людей літнього віку або при наявності інших факторів ризику. Спостережні дослідження вказують на те, що застосування інгібіторів протонної помпи збільшує загальний ризик переломів на 10–40%. Деякі з них можуть бути обумовлені іншими факторами ризику. Пацієнти з ризиком розвитку остеопорозу повинні отримувати лікування відповідно до чинних клінічних рекомендацій та споживати достатню кількість вітаміну D та кальцію.

Підгострий шкірний червоний вовчак. Застосування інгібіторів протонної помпи пов’язують із дуже рідкими випадками розвитку підгострого шкірного червоно= го вовчака. Якщо виникає ураження, особливо на ділянках, що зазнають впливу сонячного світла, і це супроводжується артралгією, пацієнту необхідно негай= но звернутися до лікаря, який розгляне необхідність припинення застосування препарату Топраз. Виникнення підгострого шкірного червоного вовчака у пацієнтів під час попередньої терапії інгібіто= рами протонної помпи підвищує ризик його розвитку при застосуванні інших інгібіторів протонної помпи.

Вплив на лабораторні тести

Підвищений рівень Хромограніну А (CgA) може заважати дослідженням нейроендокринних залоз. Щоб уникнути даних перешкод, лікування Топразом слід призупинити, принаймні,= за 5 днів до вимірювання рівня CgA (див. розділ «Фармакологічні властивості.». Якщо рівні CgA т= а гастрину не повертаються в контрольний діапазон після початкових вимірювань, вимірювання необхідно повторити через 14 днів після припинення терапії інгібітором протонної помпи.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність. Наявні дані щодо застосування препарату пантопразолу вагітним жі= нкам (приблизно 300–1000 повідомлень про результат вагітності) вказують на відсутність ембріональної або фето/неонатальної токсичності препарату. У ході досліджень репродуктивної функції на тваринах спостерігалася репродуктивна токсичність. Вагітним жінкам слід уникати застосування пантопразолу.

Годування груддю. Дослідження на тваринах показали екскрецію пантоп= разолу з грудним молоком. Недостатньо даних щодо екскреції па= нтопразолу з грудним молоком людини, проте про таку екскрецію повідомлялось. Не можна виключити ризик для новонароджених/немовлят. Рішення про припинення годуван= ня груддю або припинення/утримання від лікування препаратом Топраз потрібно приймати з урахуванням користі від годування груддю для дитини і користі від лікування препаратом Топраз для жін= ки.

Фертильніст= ь. Пантопразол не порушував фертильність у дослідженнях на тваринах.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом= або іншими механізмами. Пантопразол не впл= иває або має дуже незначний вплив на швидкість реакції при керуванні автотранспо= ртом або іншими механізмами. Необхідно брати до уваги можливий розвиток побічних реакцій, таких як запаморочення та розл= ади зору (див. розділ «Побічні реакції»). У таких випадках не слід керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами.

=

=

Спосіб застосування та дози.<= /span>

Препарат застосовують дорослим за призначенням та під безпосереднім наглядом лікаря.=

Внутрішньовенне застосування препарату рекомендується тільки у разі неможливості перорально= го застосування. Є дані щодо тривалості внутрішньовенного лікування до 7 днів.= При клінічній можливості здійснюється перехід від внутрішньовенного введення Топразу до перорального застосування пантопразолу у дозі 40 мг.

Рефлюкс-езофагіт, виразка дванадцятипалої кишки, виразка шлунка.

Рекомендована доза становить 40 мг пантопразолу (1 флакон) на= добу внутрішньовенно.

Лік= ування синдрому Золлінгера – Еллі= сона та інших гіперсекреторних патологічних станів.

Для тривалого лікування синдрому Золлінгера – Еллісона та інших гіперсекреторн= их патологічних станів рекомендована початкова доза препарату Топраз становить 80 мг на добу. За необхідності дозу м= ожна титрувати, збільшуючи або зменшуючи, залежно від показників секреції кислоти в шлунку. Дози, що перевищую= ть 80 мг на добу, необхідно розділити на два введення. Можливе тимчасове збільшення дози пантопразолу до більше 160 мг, але тривалість застосування повинна обмежуватися тільки періодом, який необхідний для адекватного контролю секреції кислоти.

Якщо необхідне швидке зменшення кислотності, для більшості пацієнтів досить початкової дози 2 X 80 мг для досягнення бажаного рівня (< 10 мЕкв/год) протягом 1 год.

Під= готовка до застосування.

Порошок розчиняють у 10 мл 0,9 % розчину хлориду натрію, що додається у флакон. Роз= чин можна вводити безпосередньо або після змішування зі 100 мл 0,9 % розчи= ну хлориду натрію або 5 % розчину глюкози у пластикових або скляних флаконах.<= o:p>

Після розведення хімічна та фізична стабільність препарату зберігається протягом = 12 годин при температурі 25 °C. З мікробіологічної точки зору розведений препарат необхідно використати негайно.

Топраз не можна готувати або змішувати з іншими розчинниками, окрім зазначених вище.

Внутрішньовенне введення препарату необхідно проводити протягом 2 – 15 хв.

Флакон призначений тільки для одноразового використання. Перед застосуванням необх= ідно візуально перевірити флакони з препаратом, зокрема на зміну кольору, наявні= сть осаду.

Розведений розчин повинен бути прозорим, безбарвним або жовтуватого кольору. Залишки препарату або препарат, фізико-хім= ічні властивості якого змінилися (зокрема змінився колір, з’явився осад), необхі= дно утилізувати відповідно до вимог місцевого законодавства.<= /p>
Печ= інкова недостатність. Пацієнтам з тяжк= ими порушеннями функцій печінки не слід перевищувати добову дозу 20 мг (½ флакона препарату Топраз, порошок 40 мг ). <= o:p>

Нир= кова недостатність. Пацієнти з порушеннями функцій нирок не потребують коригування дози.

Пац= ієнти літнього віку не потребують коригування дози.

<= /b>

Діти. Топраз, порошок д= ля розчину для ін’єкцій, не рекоменд= ується застосовувати дітям (віком до 18 років), оскільки дані щодо безпеки і ефективності препарату для цієї вікової категорії обмежені.

<= /b>

Передозуван= ня.

Симптоми передозування невідомі.

Дози до 240 мг, введені внутрішньовенно протяго= м 2 хвилин, добре переносилися. Оскільки пантопразол екстенсивно зв’язується з білками, він не належить до препаратів, які легко виводяться за допомогою діалізу. <= o:p>

У разі передозування з появою клінічних ознак інтоксикації застосовують симптоматичну та підтримувальну терапію. Рекоменд= ацій щодо специфічної терапії немає.

=

=

Побічні реакції.

Виникнення побічних реакцій може очікуватись у близько 5 % пацієнтів. Найчастіша побічна реакці= я – тромбофлебіт у місці введення. Діарея і головний біль виникали у близько 1 % пацієнтів.

Небажані ефекти за частотою виникнення класифік= ують за такими категоріями: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 і < 1/10), нечасто (≥ 1/1000 і < 1/100), рідко (≥ 1/1000= 0 і < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), невідомо (частота не визначена за наявними даними).

З боку кров= і та лімфатичної системи.

Рідко: агранулоцитоз.

Дуже рідко: лейкопенія, тр= омбоцитопенія, панцитопенія.

З боку імун= ної системи.

Рідко: реакції гіперчутлив= ості (включаючи анафілактичні реакції, анафілактичний шок).

Метаболізм = та розлади обміну речовин.

Рідко: гіперліпідемія і підвищення рівня ліпідів (тригліцериди, холестирол), зміни маси тіла.

Невідомо: гіпонатріємія, гіпомагніємія (див. розділ «Особливості застосування»= ), гіпокальціємія¹, гіпокаліємія.<= /o:p>

Психічні розлади.

Нечасто: розлади сну.

Рідко: депресія (в тому числі загострення).

Дуже рідко: дезорієнтація (в тому числі загострення).

Невідомо: галюцинація, сплутаність свідомості (особливо у пацієнтів зі схильністю до таких розладів, а також загострення = цих симптомів у разі їх наявності).

З боку нерв= ової системи.

Нечасто: головний біль, запаморочення.

Рідко: розлади смаку.

Невідомо: парестезія.

З боку орга= ну зору.

Рідко: порушення зору/ затуманення зору.

З боку трав= ного тракту.

Часто: поліпи фундальних залоз шлунку (доброякісні).

Нечасто: діарея, нудота, блювання, здуття живот= а, запор, сухість у роті, абдомінальний біль і дискомфорт.
Невідомо: мікроскопічний коліт.

З боку гепатобіліарної системи.

Нечасто: підвищення рівня печінкових ферментів (трансаміназ, g-ГТ).<= /o:p>

Рідко: підвищення рівня білірубіну.<= /span>

Невідомо: ураження гепатоцитів, жовтяниця, гепатоцелюлярна недостатність.

З боку шкір= и та підшкірних тканин.

Нечасто: шкірні висипання, екзантема, свербіж.<= o:p>

Рідко: кропив’янка, ангіон= евротичний набряк.

Невідомо: синдром Стівенса= – Джонсона, синдром Лайєлла, мультиформна еритема, фоточутливість, п= ідгострий шкірний червоний вовчак (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку кістково-м’язової системи та сполучної тканини.

Нечасто: переломи стегна, зап’ястя, хребта (див. розділ «Особливості застосування»).

Рідко: артралгія, міалгія<= /span>.

Невідомо: спазм м’язів².<= /span>

З боку ниро= к та сечовидільної системи.<= /span>

Невідомо: інтерстиціальний= нефрит (з можливим розвитком ниркової недостатності).

З боку репродуктивної системи та молочних залоз.

Рідко: гінекомастія= .

Загальні розлади.

Часто: тромбофлебіт у місці введення.

Нечасто: астенія, втома, нездужання.

Рідко: підвищення температури тіла, периферичні набряки.

¹Гіп= окальціємія одночасно з гіпомагніємією.
²Спазм м’язів як наслі= док порушення балансу електролітів.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції у період після реєстрації препарату є важливим заходом. Вони дозволяють продовжувати моніторинг за співвідношенням «користь/ризик» при застосуванні даного лікарського засобу.=

Медичним працівникам необхідно повідомляти про випадки будь-яких побі= чних реакцій за допомогою системи фармаконагляду Укр= аїни.

=

Термін придатності. 2 роки.

З мікробіологічної точки зору розведений препар= ат необхідно використати негайно. Однак, фізико-хімічна стабільність розведеного препарату зберігається п= ротягом 12 годин при температурі 25 °C.

Умови зберігання.<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman";mso-farea= st-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:UK'> Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від світла при температурі не вище 25 °C. Зберіга= ти у недоступному для дітей місці.

Несумісність. Лікарський засіб Топраз не слід змішувати з іншими лікарсь= кими засобами, окрім тих, що вказані в розділі «Спосіб застосування та дози».

Упаковка. Порошок для розчину для ін’єкцій у флаконі. По 1 флакону у картонній коробці.

<= /p>
Категорія відпуску. За рецептом.

<= /p>
Виробник. Ауробіндо Фарма Лімітед/Aurobin= do Pharma Limited.

<= /p>
Місцезнаход= ження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

, Плот No: 4, 3= 4 до 48, ЕПІП, ТСІІК, ІДА, Пaшаміларам, Патанчеру Мандал, Сангаредді Дістрік= т, Сангаредді, Телангана 502307, Індія /Unit-IV, Plot No: 4, 34 to 48, ЕРІР, TSIIC, IDA, Pashamylaram, Patancheru Mandal, = Sangareddy District, Sangareddy, Telangana 502= 307, India.