MIME-Version: 1.0 Content-Type: multipart/related; boundary="----=_NextPart_01D46558.3BC1C8B0" Данный документ является веб-страницей в одном файле, также называемой файлом веб-архива. Если вы видите это сообщение, значит, данный браузер или редактор не поддерживает файлы веб-архива. Загрузите браузер, поддерживающий веб-архивы, например Windows® Internet Explorer®. ------=_NextPart_01D46558.3BC1C8B0 Content-Location: file:///C:/6A0CA062/UA121580102_7FAB.htm Content-Transfer-Encoding: quoted-printable Content-Type: text/html; charset="windows-1251"
для медичного заст=
осування
лікарського засобу
АЗИТРОМІЦИН 250
(AZITHROMYCIN 250)=
АЗИТРОМІЦИН 500
(AZITHRO=
MYCIN
500)
Склад:
діюча речовина: азитроміцин;
1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить
азитроміцин, еквівалентний 250 мг або 500 мг азитроміцину безводному;
допоміжні речовини:
Азитроміцин 250: целюлоза мікрокристалічна, кальцію гідрофос=
фат,
крохмаль кукурудзяний, повідон, магнію стеарат, тальк, кремнію діоксид
колоїдний безводний, натрію лаурилсульфат, натрію крохмальгліколят (тип А);=
оболонка
таблетки: гідрокс=
ипропілметилцелюлоза,
титану діоксид (E 171), заліза оксид жовтий (Е 172)=
;
Азитроміцин 500:=
span> =
целюлоза
мікрокристалічна, крохмаль кукурудзяний, повідон, магнію стеарат, тальк,
кремнію діоксид колоїдний безводний, натрію лаурилсульфат, натрію
крохмальгліколят (тип А);
оболонка таблетки: гідроксипропілметилцелюлоза, титану діоксид (=
E<=
/span> 171), з=
аліза
оксид жовтий (Е 172);
Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою
оболонкою.
Основні фізико-хіміч=
ні
властивості:
таблетки=
по 250
мг: жовті к=
руглі
двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою;
таблетки=
по 500
мг: жовті
продовгуваті двоопуклі, з рискою з одного боку та гладенькі з другого боку
таблетки, вкриті плівковою оболонкою;
Фармакотерапевтична група. Антибактеріальні засоби для системного
застосування. Макроліди, лінкозаміди та стрептограміни. Азитроміцин. Код АТХ
J01F A10.
<=
b>Фармакологічні властивості=
.
Фармакодинаміка.
Азитроміцин є представником групи макролідних
антибіотиків – азалідів, що мають широкий спектр антимікробної дії. Механізм
дії азитроміцину полягає в інгібуванні синтезу бактеріального білка за раху=
нок
зв’язування з 50 S-субодиницею рибосом і запобіганні транслокації пептидів =
при
відсутності впливу на синтез полінуклеотидів.
Механізм резистентності
Резистентність до азитроміцину може бути вродженою або
набутою. Повна перехресна резистентність існує у Streptococcus pneumonia=
e,
бета-гемолітичного стрептококу групи А, Enterococcus faecalis та Staphylococcus
aureus, включаючи метицилінрезистентний золотистий стафілокок (MRSA), до
еритроміцину, азитроміцину, інших макролідів і лінкозамідів.
Спектр антимікробної дії азитроміцину.
Аеробні грампозитивні бактерії=
|
Staphylococcus <=
span
lang=3DEN-US style=3D'mso-bidi-font-size:12.0pt;mso-ansi-language:EN-US'>=
aureus
(метицилінчутливий) |
Streptococcus <=
span
lang=3DEN-US style=3D'mso-bidi-font-size:12.0pt;mso-ansi-language:EN-US'>=
pneumoniaе (пеніц=
илінчутливий)=
|
Streptococcus р=
=
yogenes (гр. =
А)=
|
Аеробні грамнегативні бактерії=
|
Haemophilus <=
span
lang=3DEN-US style=3D'mso-bidi-font-size:12.0pt;mso-ansi-language:EN-US'>=
influenzaе=
|
Haemophilus <=
span
lang=3DEN-US style=3D'mso-bidi-font-size:12.0pt;mso-ansi-language:EN-US'>=
parainfluenzae=
|
Legionella <=
span
lang=3DEN-US style=3D'mso-bidi-font-size:12.0pt;mso-ansi-language:EN-US'>=
pneumophila=
|
Moraxella <=
span
lang=3DEN-US style=3D'mso-bidi-font-size:12.0pt;mso-ansi-language:EN-US'>=
catarrhalis=
|
Pasteurella <=
span
lang=3DEN-US style=3D'mso-bidi-font-size:12.0pt;mso-ansi-language:EN-US'>=
multocida=
|
Анаеробні бактерії |
Сlostridium <=
span
lang=3DEN-US style=3D'mso-bidi-font-size:12.0pt;mso-ansi-language:EN-US'>=
perfringens=
|
Fusobacterium spp. |
Prevotella spp. |
Porphyromonas spp. |
Інші бактерії |
Chlamydia trachomatis |
Види, які набувають резистентності у поодиноких
випадках |
Аеробні грампозитивні бактерії |
Streptococcus pneumoniae |
з проміжною чутливістю до пеніциліну |
пеніцилінрезистентний |
Вродженорезистентні мікроорганізми |
Аеробні грампозитивні бактерії |
=
Enterococcus =
faecalis |
Стафілококи МRSA, =
MRSE
(метицилінрезистентний золотистий стафілокок) |
Анаеробні бактерії |
Група бактероїдів Bacteroides =
span>fragilis |
Фармакокінетика.=
span> Біодоступність після перорального прийому становить приблизно 37 %. Максимальна концентрація у
сироватці крові досягається через 2-3 години після прийому препарату. При
внутрішньому прийомі азитроміцин розподіляється по всьому організму. У
фармакокінетичних дослідженнях було показано, що концентрація азитромі-цину=
у
тканинах значно вища (у 50 разів), ніж у плазмі крові, що свідчить про силь=
не
зв’язування препарату з тканинами.
Зв’язування з білками сироватки крові варіює
залежно від плазмових концентрацій і становить від 12 % при 0,5 мкг/мл до 5=
2 %
при 0,05 мкг/мл у сироватці крові. Уявний об’єм розподілу у рівноважному ст=
ані
(VVss) становив 31,1 л/кг.
Кінцевий період плазмового напіввиведення повн=
істю
відбиває період напіввиведення з тканин протягом 2-4 днів.
Приблизно 12 % внутрішньовенної дози азитроміц=
ину
виділяються незміненими із сечею протягом наступних трьох днів. Особливо ви=
сокі
концентрації незміненого азитроміцину були виявлені в жовчі людини. Також у
жовчі було виявлено десять метаболітів, які утворювалися за допомогою N- та
O-деметилювання, гідроксилювання кілець дезозаміну та аглікону і розщеплення
кладінози кон’югату. Порівняння результатів рідинної хроматографії та
мікробіологічних аналізів показало, що метаболіти азитроміцину не є
мікробіологічно активними.
Клінічні характери=
стики.
Показання.<=
/i>
Інфекції, спричинені мікроорганізмами, чутливи=
ми
до азитроміцину:
Ø Інфекції
ЛОР-органів (бактеріальний фарингіт/тонзиліт, синусит, середній отит).
Ø Інфекції
дихальних шляхів (бактеріальний бронхіт, негоспітальна пневмонія).
Ø Інфекції=
шкіри
та м’яких тканин: мігруюча еритема (початкова стадія хвороби Лайма), бешиха=
, імпетиго,
вторинні піодерматози, акне вульгарис середнього ступеня тяжкості.
Ø Інфекції=
, що
передаються статевим шляхом: неускладнені генітальні інфекції, спричинені Ch=
lamydia tr=
achomatis.=
<=
b>Протипоказання.
Підвищена чутливість до азитроміцину або інших
макролідних і кетолідних антибіотиків та допоміжних речовин препарату. Через
теоретичну можливість ерготизму азитроміцин не слід призначати одночасно з
похідними ріжків.
Взаємодія з іншими
лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Слід обережно призначати азитроміцин пацієнтам разом з
іншими ліками, які можуть подовжувати інтервал QT.
Антациди: пацієнтам, які застосовують азитроміцин та
антациди, не слід приймати ці препарати одночасно. Одночасне застосування а=
зитроміцину,
гранул пролонгованої дії для оральної суспензії, з разовою дозою 20 мл Маал=
оксу
(гідроксид алюмінію та гідроксид магнію) не впливало на частоту та ступінь
всмоктування азитроміцину.
Аторвастатин: одночасне застосування аторвастатину (10 мг на добу) та азитроміцину (50=
0 мг
на добу) не спричиняло зміни концентрацій аторвастатину у плазмі крові (на
основі аналізу інгібування HMG CoA-редуктази). Проте були зареєстровані
постреєстраційні випадки виникнення рабдоміолізу у пацієнтів, які отримувал=
и азитроміцин
разом зі статинами.
Дигоксин: повідомлялося, що супутнє застосув=
ання
макролідних антибіотиків, включаючи азитроміцин з субстратами Р-глікопротеї=
ну,
такими як дигоксин, призводить до підвищеного рівня субстрату Р-глікопротеї=
ну у
сироватці крові. Отже, при одночасному застосуванні азитроміцину та
субстратів Р-глікопротеїну, таких як дигоксин, слід враховувати можливість
підвищення концентрацій дигоксину в сироватці крові.
Диданози=
н: при одно=
часному
застосуванні добових доз азитроміцину 1200 мг з диданозином 400 мг у шести
суб’єктів не було виявлено впливу на фармакокінетику диданозину порівняно з
плацебо.
Ефавіренц: одноча=
сне
застосування одноразової дози азитроміцину 600 мг і 400 мг ефавіренцу щоден=
но
протягом 7 днів не спричиняло будь-якої клінічно суттєвої фармакокінетичної
взаємодії.
Зидовудин: 1000 мг одноразові дози та 1200 мг або 600 мг
багаторазові дози азитроміцину не впливали на плазмову фармакокінетику і
виділення із сечею зидовудину або його глюкуронідних метаболітів. Однак при=
йом
азитроміцину підвищував концентрацію фосфорильованого зидовудину, клінічно
активного метаболіту в мононуклеарах у периферичному кровообігу. Клінічна
значущість цих даних не з’ясована, але може бути корисною для пацієнтів.
Індинавір: одночасне застосування одноразової дози азитроміцину 1200 мг не спричиняє
статистично достовірного впливу на фармакокінетику індинавіру, який приймаю=
ть у
дозі 800
мг 3 рази на добу протягом 5 днів.
Карбамазепін: у дослідженні фармакокінетичної взаємодії у
здорових добровольців азитроміцин не виявив значного впливу на плазмові рів=
ні
карбамазепіну або на його активні метаболіти.
Кумаринові антикоагулянти: у дослідженні фармакокінетичної взаємодії
азитроміцин не змінював антикоагулянтний ефект одноразової дози 15 мг
варфарину, призначеного здоровим добровольцям, однак у постмаркетинговий пе=
ріод повідом=
лялося
про підвищену тенденцію до кровотеч у зв’язку з одночасним застосуванням
азитроміцину та варфарину або кумариноподібних пероральних антикоагулянтів.
Необхідно приділяти увагу частоті моніторингу протромбінового часу.
Метилпреднізолон: у дослідженні
фармакокінетичної взаємодії у здорових добровольців азитроміцин не виявив
значного впливу на фармакокінетику метилпреднізолону.
Мідазолам: у здор=
ових
добровольців одночасне застосування азитроміцину 500 мг на добу протягом 3 =
днів
не спричиняло клінічно значущих змін фармакокінетики і фармакодинаміки
мідазоламу.
Нелфінавір: одноча=
сне
застосування азитроміцину (1200 мг) і нелфінавіру в рівноважних концентраці=
ях
(750 мг 3 рази на добу) спричиняє підвищення концентрації азитроміцину.
Клінічно значущих побічних явищ не спостерігалося, відповідно, немає потреб=
и у
регулюванні дози.
Ріжки: з огляду на теоретичну можливість виникнення
ерготизму одночасне введення азитроміцину з похідними ріжків не рекомендуєт=
ься.
Азитромі=
цин не
має суттєвої взаємодії з печінковою системою цитохрому Р450. Вважається, що
препарат не має фармакокінетичної лікарської взаємодії, що спостерігається з
еритроміцином та іншими макролідами. Азитроміцин не спричиняє індукцію або
інактивацію печінкового цитохрому Р450 через цитохромметаболітний комплекс.=
Були про=
ведені
фармакокінетичні дослідження застосування азитроміцину і нижчезазначених
препаратів, метаболізм яких значною мірою відбувається з участю цитохрому Р=
450.
Рифабутин: одночасне застосування азитроміцину і рифабути= ну не впливало на плазмові концентрації цих препаратів у сироватці крові. Нейтропенія спостерігалася у суб’єктів, які приймали одночасно азитроміцин і рифабутин. Хоча нейтропенія була пов’язана із застосуванням рифабутину, причинний зв'язок з одночасним прийомом азитроміцину не був встановлений. <= o:p>
Силденафіл: у здорових
добровольців чоловічої статі не було отримано доказів впливу азитроміцину (=
500
мг на добу протягом 3 днів) на значення AUC і Cmax силденафілу а=
бо
його основного циркулюючого метаболіту.
Теофілін: азитроміцин не впливав на фармакокінетику
теофіліну при одночасному прийомі азитроміцину і теофіліну здоровими
добровольцями. Комбіноване застосування теофіліну та інших макролідних
антибіотиків іноді призводило до підвищення рівня теофіліну в сироватці кро=
ві.
Терфенадин: у фармакокінетичних дослідженнях не повідомлял=
ося
про взаємодію між азитроміцином і терфенадином. Як і у випадку з іншими
макролідними антибіотиками, азитроміцин необхідно з обережністю призначати в
комбінації з терфенадином.
Тріазолам=
: одночасне застосування азитроміц=
ину 500
мг у перший день і 250 мг другого =
дня з
0,125 мг тріазоламу суттєво не впливало на всі фармакокінетичні показники
тріазоламу порівняно з тріазоламом і плацебо.
Триметоприм/сульфаметоксаз=
ол: одночасне застосування триметоприму/сульфаметок-сазолу подвійної
концентрації (160 мг/800 мг) упродовж 7 днів з азитроміцином 1200 мг на 7-му
добу не проявляло суттєвого впливу на максимальну концентрацію, загальну
експозицію або екскрецію із сечею триметоприму або сульфаметоксазолу. Значе=
ння
концентрацій азитроміцину у сироватці крові відповідали таким, які
спостерігалися в інших дослідженнях.
Флуконазол: одночасне застос=
ування
одноразової дози азитроміцину 1200 мг не призводить до зміни фармакокінетики
одноразової дози флуконазолу 800 мг. Загальна експозиція і період
напіввиведення азитроміцину не змінювалися при одночасному застосуванні
флуконазолу, проте спостерігалося клінічно незначне зниження Cmах (18
%) азитроміцину.
Цетиризин: у здорових добров=
ольців
при одночасному застосуванні азитроміцину упродовж 5 днів із цетиризином 20=
мг
у рівноважному стані не спостерігалися явища фармакокінетичної взаємодії або
суттєві зміни інтервалу QT.
Циклоспорин: у фармакокінетичному дослідженні з участю здор=
ових
добровольців, які протягом 3 днів приймали азитроміцин в дозі 500 мг/добу
перорально, а потім прийняли разову дозу 10 мг/кг циклоспорину, було виявле=
но
значне підвищення значень Сmax і AU=
C0-5 циклоспо=
рину.
Тому слід дотримуватися обережності, розглядаючи можливість одночасного
застосування цих лікарських засобів. Якщо комбіноване лікування вважається
виправданим, необхідно проводити ретельний моніторинг рівнів циклоспорину і
відповідно регулювати дозування.
Циметидин: у фармакокінетичному дослідженні =
впливу
однократної дози циметидину, прийнятої за 2 години до прийому азитроміцину,=
на
фармакокінетику азитроміцину жодних змін у фармакокінетиці азитроміцину не
спостерігалось.
Особливості
застосування.
Гіперчутливість: як і у разі застосування еритроміцину та інш=
их
макролідів, були зареєстровані рідкісні серйозні алергічні реакції, в тому
числі ангіоневротичний набряк та анафілаксія (рідко – з летальним наслідком=
),
дерматологічні реакції, в тому числі синдром Стівенса-Джонсона, токсичний
епідермальний некроліз (рідко – з летальним наслідком) та медикаментозні
висипання із симптомами еозинофілії та системними симптомами (див. розділ
«Побічні реакції»). Деякі з цих реакцій при застосуванні азитроміцину призв=
ели
до повторних проявів симптомів і вимагали більш тривалого періоду спостереж=
ення
та лікування.
При виникненні алергічної реакції застосування препар=
ату
слід припинити та розпочати відповідну терапію. Лікар повинен знати, що
симптоми алергії можуть виникнути повторно після припинення симптоматичного
лікування.
Порушення
функції печінки: оскільки печінка є основ=
ним
шляхом виведення азитроміцину, слід обережно призначати азитроміцин пацієнтам=
із
серйозними захворюваннями печінки. Повідомлялося про випадки фульмінантного
гепатиту, що спричиняє небезпечне для життя порушення функції печінки при
прийомі азитроміцину. Можливо, деякі пацієнти в анамнезі мали захворювання
печінки або застосовували інші гепатотоксичні лікарські засоби.
Необхідно проводити
аналізи/проби функції печінки у разі розвитку ознак і симптомів дисфункції
печінки, наприклад астенії, що швидко розвивається і супроводжується
жовтяницею, темною сечею, схильністю до кровотеч або печінковою енцефалопат=
ією.
У разі виявлення порушення функції печінки
застосування азитроміцину слід припинити.
Ріжки: у пацієнтів, які приймають похідні ріжків,
одночасне застосування деяких макролідних антибіотиків сприяє швидкому розв=
итку
ерготизму. Відсутні дані щодо можливості взаємодії між ріжками та
азитроміцином. Проте через теоретичну можливість ерготизму азитроміцин не слід призначати одночасн=
о з
похідними ріжків.
Порушення
функції нирок. У пацієнтів із серйозною
дисфункцією нирок (швидкість клубочкової фільтрації <10 мл/хв)
спостерігалося 33 % збільшення системної експозиції з азитроміцином.
Подовжен=
ня
інтервалу QT. Подовжена серцева
реполяризація та інтервал QT, які підвищували ризик розвитку серцевої аритмі=
ї та
тріпотіння-мерехтіння шлуночків (torsade de=
po=
intes),
спостерігалися при лікуванні іншими макролідними антибіотиками. Тому, оскіл=
ьки
нижчезазначені ситуації можуть підвищити ризик виникнення шлуночкової аритм=
ії
(в тому числі пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу «пірует»), яка мо=
же
бути летальною, азитроміцин слід застосовувати з обережністю пацієнтам з
поточними станами, які сприяють виникненню аритмії (особливо у жінок та
пацієнтів літнього віку), а саме пацієнтам:
–-з вродженою або зареєстрованою пролонга=
цією
інтервалу QT;
-
які наразі проходять лікува=
ння
із застосуванням інших активних речовин, які, як відомо, подовжують інтервал
QT, таких як антиаритмічні препарати класів IA (хінідин та прокаїнамід) і I=
II
(дофетилід, аміодарон та соталол), цисаприд і терфенадин, нейролептичні зас=
оби,
такі як пімозид; антидепресанти, такі як циталопрам; а також фторхінолони, =
такі
як моксифлоксацин та левофлоксацин;
-
з порушенням електролітного
обміну, особливо у разі гіпокаліємії і гіпомагніємії;
-
з клінічно релевантною
брадикардією, серцевою аритмією або тяжкою серцевою недостатністю.
Стрептококові інфекції: азитроміцин загалом
ефективний у лікуванні стрептококу в ротоглотці, але немає жодних даних, які
демонструють ефективність азитроміцину в профілактиці гострого ревматоїдного
поліартриту. Антимікробний препарат з анаеробною активністю необхідно приймати в
комбінації з азитроміцином, якщо припускається, що анаеробні мікроорганізми
зумовлюють розвиток інфекції.
Суперінфекції: як і у випадку з іншими антибактеріальними препаратами, існує можливість виникнення суперінфекції (наприклад мікози).<= o:p>
При прийомі майже всіх антибактеріальних препар=
атів,
включаючи азитроміцин, повідомлялося про Clostridium difficile-асоці=
йовану
діарею (CDAD), серйозність якої варіювалася від слабо вираженої діареї до колі=
ту з
летальним наслідком. Лікування антибактеріальними препаратами змінює нормал=
ьну
флору у товстій кишці, що призводить до надмірного росту C. difficile.
C. diffi=
cile продукує токсини А і В, які сприяють розвитку CDAD. Штами C.
difficile, що гіперпродукують
токсини, є причиною підвищеного рівня захворюваності і летальності, оскільк=
и ці
інфекції можуть бути резистентними до антимікробної терапії і потребувати
проведення колектомії. Необхідно розглянути можливість розвитку CDAD=
у
всіх пацієнтів з діареєю, спричиненою застосуванням антибіотиків. Потрібно
ретельне ведення історії хвороби, оскільки, як повідомлялося, CDAD можлива =
упродовж
2 місяців після прийому антибактеріальних препаратів.
Міастенія гравіс: =
повідомл=
ялося
про загострення симптомів міастенії гравіс або про новий розвиток міастеніч=
ного
синдрому у пацієнтів, які отримують терапію азитроміцином.
Застосування у пер=
іод
вагітності або годування груддю.
Вагітність.
Дослідже=
ння
впливу на репродуктивну функцію тварин були виконані при введенні доз, що
відповідали помірним токсичним дозам для материнського організму. У цих
дослідженнях не було отримано доказів токсичного впливу азитроміцину на плі=
д.
Однак відсутні адекватні і добре контрольовані дослідження у вагітних жінок.
Оскільки дослідження впливу на репродуктивну функцію тварин не завжди
відповідають ефекту у людини, азитроміцин слід призначати у період вагітнос=
ті
лише за життєвими показаннями.
годування груддю.
Повідомлялося, що азитроміцин проникає у грудн=
е молоко
людини, але відповідних та належним чином контрольованих клінічних дослідже=
нь,
які б давали можливість охарактеризувати фармакокінетику екскреції азитромі=
цину
у грудне молоко людини, не проводилося. Застосування азитроміцину у період
годування груддю можливе лише у випадках, коли очікувана користь для матері перевищує потенц=
ійний ризик для ди=
тини.
Фертильність.
Дослідження фертильності проводили на щурах;
показник вагітності знижувався після введення азитроміцину. Релевантність ц=
их
даних стосовно людини невідома.
<=
b>
<=
b>Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом=
або
іншими механізмами.
<=
span
lang=3DUK style=3D'mso-bidi-font-size:12.0pt;text-decoration:none;text-unde=
rline:
none'>Оскільки азитроміцин може спричинити певні порушення з боку нервової
системи (див. розділ «Побічні реакції»), не рекомендується застосовувати
препарат при необхідності керування транспортними засобами та роботи з інши=
ми
механізмами.
Спосіб застосуванн=
я та
дози.
Дорослі
і діти з масою тіла понад
Азитроміцин необхідно застосовувати за 1 годину до аб=
о 2 години
після вживання їжі, оскільки одночасний прийом з їжею порушує його всмоктув=
ання.
Препарат приймати 1 раз на до=
бу. Таблетки ковтати, не розжовуючи.
При інфекціях ЛОР-органів, дихальних шляхів, ш=
кіри
та м’яких тканин (окрім мігруючої еритеми): загальна доза становить 1500
мг, 500 мг 1 раз на добу протягом 3 днів.
При мігруючій еритемі: загальн=
а доза
азитроміцину – 3 г, дорослим – 1 раз на добу протягом 5 днів: 1-й день – 1 г, потім – по 500 мг =
зі 2-го
по 5-й день.
При інфекціях, що передаються статевим шляхом<=
/i> (неускладнений
уретрит/цервіцит)=
span>:
При акне вульгаріс: рекомен=
дована
загальна доза становить
У разі пропуску прийому 1 дози препарату пропущену до= зу необхідно прийняти якомога раніше, а наступні – з інтервалами у 24 години.<= o:p>
Пацієнти літнього віку.
Пацієнтам літнього віку немає необхідності
змінювати дозування.
Оскільки пацієнти літнього віку можуть входити до груп
ризику щодо порушень електричної провідності серця, рекомендовано дотримува=
тися
обережності при застосуванні азитроміцину у зв'язку з ризиком розвитку серц=
евої
аритмії та аритмії torsade
de pointes.
Пацієнти з порушеннями фун=
кції
нирок.
Для паці=
єнтів з
незначними порушеннями функцій нирок (швидкість клубочкової фільтрації 10-80 <=
/span>мл/хв) м=
ожна
використовувати те ж саме дозування, що і для пацієнтів із нормальною функц=
ією
нирок. Азитроміцин необхідно з обережністю
призначати пацієнтам з тяжким порушенням функції нирок (швидкість =
клубочкової
фільтрації <10 мл/хв). Пацієнти з порушеннями фун=
кції
печінки. Оскільки азитроміцин метаболізується у печінці та
виводиться з жовчю, препарат не слід застосовувати пацієнтам із серйозними
захворюваннями печінки. Досліджень,
пов'язаних із лікуванням таких пацієнтів із застосуванням азитроміцину, не
проводили. <=
span
lang=3DUK style=3D'mso-bidi-font-size:12.0pt;text-decoration:none;text-unde=
rline:
none'>
Діти.
Препарат застосовувати дітям з масою тіла ≥ 45 =
кг.
Дітям з масою тіла ≤ 45 кг призначати азитроміцин в іншій лікарській
формі, наприклад такій як суспензія.
Передозування.
Досвід клінічного застосування азитроміцину
свідчить про те, що побічні прояви, які розвиваються при прийомі вищих, ніж
рекомендовано, доз препарату, подібні до таких, що спостерігаються при
застосуванні звичайних терапевтичних доз. Типові симптоми
передозування: зворотне порушення слуху, виражені нудота, блювання, діарея.=
При передозуванні необхідно прийняти активоване
вугілля та проводити симптоматичну терапію, спрямовану на підтримання життє=
вих
функцій організму.
Азитроміцин добре переноситься і має низьку частоту
побічних дій.
Оцінка побічних явищ ґрунтується на класифікації з
урахуванням частоти реакцій: дуже часто (≥ 10 %); часто (≥ 1 %,
< 10 %); нечасто (≥ 0,1 %, < 1 %); рідко (≥ 0,01 %, < =
0,1 %);
дуже рідко (< 0,01 %), у тому числі поодинокі випадки.
Інфекції та інвазі=
ї: нечасто=
–
кандидоз, оральний кандидоз, піхвові інфекції, пневмонія, грибкова інфекція,
бактеріальна інфекція, фарингіт, гастроентерит, порушення функції дихання,
риніт; невідомо – псевдомембранозний коліт.
З боку системи крові та лімфатичної системи: <=
/i>нейтропенія; невідомо – гемолітична анемія; рідко –
тромбоцитопенія; нечасто – еозинофілія, лейкопенія.
У клінічних дослідженнях були зафіксовані поодинокі
повідомлення про періоди транзиторної, слабко вираженої нейтропенії. Однак
причинний зв'язок з лікуванням азитроміцином не був підтверджений.
З боку імунної сис=
теми: невідомо=
–
анафілактична реакція; нечасто – ангіоневротичний набряк, реакції підвищеної
чутливості.
З боку обміну речо=
вин: нечасто – анорексія.
Психічні розлади: збудження,
шум у вухах; невідомо – неспокій, делірій, галюцинації; рідко – аг=
ресивність,
гіперактивність, тривожність та нервозність; нечасто – безсоння.
З боку нервової системи: нечасто –
запаморочення/вертиго, сонливість, синкопе, головний біль, судоми (було
виявлено, що вони також спричиняються іншими макролідними антибіотиками),
спотворення смаку та відчуття запахів; рідко – парестезія, астенія, безсонн=
я.
З боку органів зор=
у: часто – =
зорові
розлади.
З боку органів слуху: рідко – повідомлял=
ося,
що макролідні антибіотики спричиняють порушення слуху. У деяких пацієнтів, =
які
приймали азитроміцин, зафіксовано порушення слуху, виникнення глухоти та дз=
він
у вухах. Більшість із цих випадків пов’язані з експериментальними
дослідженнями, в яких азитроміцин застосовували у великих дозах протягом
тривалого часу. Відповідно до доступних звітів про подальше медичне
спостереження більшість із цих проблем мали оборотний характер.
З боку серця: шлуночкова тахікардія типу «пірует»; рідко –
сильне серцебиття, аритмія, пов’язана зі шлуночковою тахікардією (було
виявлено, що вони також спричиняються іншими макролідними антибіотиками). Б=
ули
рідкісні повідомлення про подовження QT і тріпотіння-мерехтіння шлуночків,
артеріальну гіпотензію.
З боку судин: невідомо=
–
артеріальна гіпотензія; нечасто – припливи.
З боку респіраторн=
ої
системи: нечасто – диспное, носова кровотеча.
З боку шлунково-кишкового тракту: здуття живота; часто – нудота, блювання, діарея, неприємні відчуття у
животі (біль/спазми); нечасто – рідкі випорожнення, метеоризм, порушення
травлення, анорексія, гастрит, дисфагія, сухість у роті, відрижка, виразки у
ротовій порожнині, гіперсекреція слини; рідко – запор, зміна кольору язика.
Повідомлялося про псевдомембранозний коліт, панкреатит.
З боку гепатобіліарної системи: рідко – гепатит та
холестатична жовтяниця, включаючи патологічні показники функціональної проби
печінки; некротичний гепатит і дисфункція печінки, що в рідкісних випадках
призводить до летального наслідку.
З боку шкіри та підшкірної клітковини: нечасто=
–
алергічні реакції, включаючи свербіж і висипання, дерматит, сухість шкіри,
гіпергідроз; рідко – алергічні реакції, включаючи ангіоневротичний набряк,
кропив'янку і фоточутливість; серйозні шкірні реакції, а саме: поліморфна
еритема, синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз.
З боку скелетно-м’язової системи: нечасто=
–
артралгія, остеоартрит, міалгія, біль у спині, біль у шиї.
З боку сечовидільної системи: рідко – інтерстиці=
альний
нефрит і гостра ниркова недостатність; нечасто – дизурія, біль у нирках.
З боку репродуктивної системи та молочних залоз: нечасто=
–
вагініт, маткова кровотеча, тестикулярні порушення.
Системні порушення: рідко – анафілакс=
ія,
включаючи набряк (у рідкісних випадках призводить до летального наслідку),
кандидоз.
Загальні порушення: нечасто – втома, =
біль у
грудях, нездужання, астенія, набряк обличчя, гіпертермія, біль, периферичний
набряк.
Дослідження: часто – лімфоцито=
пенія,
зменшення кількості бікарбонатів крові; нечасто – підвищення
аспартатамінотрансферази, підвищення аланінамінотрансферази, підвищення
білірубіну крові, підвищення рівня сечовини в крові, підвищення креатиніну
крові, зміни вмісту калію у крові, підвищення рівня лужної фосфатази,
підвищення рівня хлориду, підвищення рівня глюкози, підвищення рівня
тромбоцитів, зниження рівня гематокриту, підвищення рівня бікарбонату,
відхилення рівня натрію.
Травми та отруєння: нечасто
– післяопераційні ускладнення.
Інформац= ія про небажані реакції, які, можливо, пов'язані з профілактикою та лікуванням. = span>Mycobacterium <= span style=3D'mso-bidi-font-size:12.0pt'>Avium Complex, базуєт= ься на даних клінічних досліджень та спостережень у постмаркетинговий період. Ці небажані реакції відрізняються за типом від тих, про які повідомлялося при застосуванні швидкодіючих лікарських форм та лікарських форм тривалої дії.<= o:p>
З
боку органів зору: погіршення зору.
З
боку органів слуху: глухота, погіршення слуху, дзвін у вухах.
З
боку серця: пальпітація.
З
боку шлунково-кишкового тракту: діарея, біль у животі, нудота, метеоризм,
шлунково-кишковий дискомфорт, часті рідкі випорожнення.
З
боку гепатобіліарної системи: гепатит.
З
боку шкіри: висипання, свербіж, синдром Стівенса-Джонсона,
фоточутливість.
З
боку кістково-м’язової
системи: артралгія.
Загальні
порушення: підвищена втомлюваність, астенія, нездужання.
Повідомлення про
підозрювані побічні реакції.
Повідомл=
ення про
підозрювані побічні реакції у післяреєстраційний період є важливим заходом.=
Це
дає змогу продовжувати моніторинг співвідношення користь/ризик при застосув=
анні
препарату. Лікарям пропонується повідомляти про будь-які підозрювані побічні
реакції.
2 роки.<= o:p>
Умови
зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не
вище 30 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Категорія відпуску=
. За реце=
птом.
Виробник.
Копран Лімітед.
Місцезнаходження виробника та його=
адреса
місця провадження діяльності.
Віледж Савролі, Халапур, Райгад, Махараштра, І=
Н-410202,
Індія.
Заявник.
Ананта Медікеар Лтд.
Місцезнаходження заявника.
Сьют 1, 2 Стейшн Корт, Імперіал Варф, Таунмед
Роад, Фулхам, Лондон, Велика Британія.
=
 =
;
 =
;
 =
;
 =
;
 =
;
 =
;
 =
;
 =
;
 =
;
 =
;
 =
;
 =
;
 =
;
 =
;
 =
;
 =
;
 =
;
 =
;
 =
;
 =
;
 =
;
 =
;
 =
;
 =
;
 =
;
 =
;
 =
;
 =
;
 =
;
 =
;
 =
;
для медичного
застосування лікарського засобу
АЗИТРОМІЦИН 250
(AZITHROMYCIN 250)=
АЗИТРОМІЦИН 500
(AZITHRO=
MYCIN
500)
АЗИТРОМІЦИН 1000
(AZITHROMYCIN 1000)
Склад:
діюча речовина: азитроміцин;
1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить
азитроміцин, еквівалентний 250 мг,
500 мг або 1000 мг азитроміцину безводному;
допоміжні речовини:
Азитроміцин 250: целюлоза мікрокристалічна, кальцію гідрофос=
фат,
крохмаль кукурудзяний, повідон, магнію стеарат, тальк, кремнію діоксид
колоїдний безводний, натрію лаурилсульфат, натрію крохмальгліколят (тип А);=
оболонка
таблетки:
гідроксипропілметилцелюлоза, титану діоксид (E 171), заліза оксид жовтий (Е 172);
Азитроміцин 500:=
span> =
целюлоза
мікрокристалічна, крохмаль кукурудзяний, повідон, магнію стеарат, тальк,
кремнію діоксид колоїдний безводний, натрію лаурилсульфат, натрію
крохмальгліколят (тип А);
оболонка таблетки: гідроксипропілметилцелюлоза, титану діоксид (=
E<=
/span> 171), з=
аліза
оксид жовтий (Е 172);
Азитроміцин 1000: кальцію гідрофосфат, крохмаль кукурудзяний,
повідон, целюлоза мікрокристалічна, магнію стеарат, тальк, кремнію діоксид
колоїдний безводний, натрію крохмальгліколят (тип А);
оболонка
таблетки:
гідроксипропілметилцелюлоза, поліетиленгліколь 6000, титану діоксид (E 171), тальк, заліза оксид жовтий (Е 172).
Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою
оболонкою.
Основні фізико-хіміч=
ні
властивості:
таблетки=
по 250
мг: жовті к=
руглі
двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою;
таблетки=
по 500
мг: жовті
продовгуваті двоопуклі, з рискою з одного боку та гладенькі з другого боку
таблетки, вкриті плівковою оболонкою;
таблетки=
по 1000
мг: жовті
продовгуваті двоопуклі, з рискою з одного боку та гладенькі з другого боку
таблетки, вкриті плівковою оболонкою.
Фармакотерапевтична група. Антибактеріальні засоби для системного
застосування. Макроліди, лінкозаміди та стрептограміни. Азитроміцин. Код АТХ
J01F A10.
<=
b>Фармакологічні властивості=
.
Фармакодинаміка.
Азитроміцин є представником групи макролідних
антибіотиків – азалідів, що мають широкий спектр антимікробної дії. Механізм
дії азитроміцину полягає в інгібуванні синтезу бактеріального білка за раху=
нок
зв’язування з 50 S-субодиницею рибосом і запобіганні транслокації пептидів =
при
відсутності впливу на синтез полінуклеотидів.
Механізм резистентності
Резистентність до азитроміцину може бути вродженою або
набутою. Повна перехресна резистентність існує у Streptococcus pneumonia=
e,
бета-гемолітичного стрептококу групи А, Enterococcus faecalis та Staphylococcus
aureus, включаючи метицилінрезистентний золотистий стафілокок (MRSA), до
еритроміцину, азитроміцину, інших макролідів і лінкозамідів.
Спектр антимікробної дії азитроміцину.
Аеробні грампозитивні бактерії=
|
Staphylococcus <=
span
lang=3DEN-US style=3D'mso-bidi-font-size:12.0pt;mso-ansi-language:EN-US'>=
aureus
(метицилінчутливий) |
Streptococcus <=
span
lang=3DEN-US style=3D'mso-bidi-font-size:12.0pt;mso-ansi-language:EN-US'>=
pneumoniaе (пеніц=
илінчутливий)=
|
Streptococcus р=
=
yogenes (гр. =
А)=
|
Аеробні грамнегативні бактерії=
|
Haemophilus <=
span
lang=3DEN-US style=3D'mso-bidi-font-size:12.0pt;mso-ansi-language:EN-US'>=
influenzaе=
|
Haemophilus <=
span
lang=3DEN-US style=3D'mso-bidi-font-size:12.0pt;mso-ansi-language:EN-US'>=
parainfluenzae=
|
Legionella <=
span
lang=3DEN-US style=3D'mso-bidi-font-size:12.0pt;mso-ansi-language:EN-US'>=
pneumophila=
|
Moraxella <=
span
lang=3DEN-US style=3D'mso-bidi-font-size:12.0pt;mso-ansi-language:EN-US'>=
catarrhalis=
|
Pasteurella <=
span
lang=3DEN-US style=3D'mso-bidi-font-size:12.0pt;mso-ansi-language:EN-US'>=
multocida=
|
Анаеробні бактерії |
Сlostridium <=
span
lang=3DEN-US style=3D'mso-bidi-font-size:12.0pt;mso-ansi-language:EN-US'>=
perfringens=
|
Fusobacterium spp. |
Prevotella spp. |
Porphyromonas spp. |
Інші бактерії |
Chlamydia trachomatis |
Види, які набувають резистентності у поодиноких
випадках |
Аеробні грампозитивні бактерії |
Streptococcus pneumoniae |
з проміжною чутливістю до пеніциліну |
пеніцилінрезистентний |
Вродженорезистентні мікроорганізми |
Аеробні грампозитивні бактерії |
=
Enterococcus =
faecalis |
Стафілококи МRSA, =
MRSE
(метицилінрезистентний золотистий стафілокок) |
Анаеробні бактерії |
Група бактероїдів Bacteroides =
span>fragilis |
Фармакокінетика.=
span> Біодоступність після перорального прийому становить приблизно 37 %. Максимальна концентрація у
сироватці крові досягається через 2-3 години після прийому препарату. При в=
нутрішньому
прийомі азитроміцин розподіляється по всьому організму. У фармакокінетичних
дослідженнях було показано, що концентрація азитромі-цину у тканинах значно
вища (у 50 разів), ніж у плазмі крові, що свідчить про сильне зв’язування
препарату з тканинами.
Зв’язування з білками сироватки крові варіює
залежно від плазмових концентрацій і становить від 12 % при 0,5 мкг/мл до 5=
2 %
при 0,05 мкг/мл у сироватці крові. Уявний об’єм розподілу у рівноважному ст=
ані
(VVss) становив 31,1 л/кг.
Кінцевий період плазмового напіввиведення повн=
істю
відбиває період напіввиведення з тканин протягом 2-4 днів.
Приблизно 12 % внутрішньовенної дози азитроміц=
ину
виділяються незміненими із сечею протягом наступних трьох днів. Особливо ви=
сокі
концентрації незміненого азитроміцину були виявлені в жовчі людини. Також у
жовчі було виявлено десять метаболітів, які утворювалися за допомогою N- та
O-деметилювання, гідроксилювання кілець дезозаміну та аглікону і розщеплення
кладінози кон’югату. Порівняння результатів рідинної хроматографії та
мікробіологічних аналізів показало, що метаболіти азитроміцину не є
мікробіологічно активними.
Клінічні характери=
стики.
Показання.<=
/i>
Інфекції, спричинені мікроорганізмами, чутливи=
ми
до азитроміцину:
Ø Інфекції
ЛОР-органів (бактеріальний фарингіт/тонзиліт, синусит, середній отит).
Ø Інфекції
дихальних шляхів (бактеріальний бронхіт, негоспітальна пневмонія).
Ø Інфекції=
шкіри
та м’яких тканин: мігруюча еритема (початкова стадія хвороби Лайма), бешиха,
імпетиго, вторинні піодерматози, акне вульгарис середнього ступеня тяжкості.
Ø Інфекції=
, що
передаються статевим шляхом: неускладнені генітальні інфекції, спричинені Ch=
lamydia tr=
achomatis.=
<=
b>Протипоказання.
Підвищена чутливість до азитроміцину або інших
макролідних і кетолідних антибіотиків та допоміжних речовин препарату. Через
теоретичну можливість ерготизму азитроміцин не слід призначати одночасно з
похідними ріжків.
Взаємодія з іншими
лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Слід обережно призначати азитроміцин пацієнтам разом з
іншими ліками, які можуть подовжувати інтервал QT.
Антациди: пацієнтам, які застосовують азитроміцин та
антациди, не слід приймати ці препарати одночасно. Одночасне застосування
азитроміцину, гранул пролонгованої дії для оральної суспензії, з разовою до=
зою
20 мл Маалоксу (гідроксид алюмінію та гідроксид магнію) не впливало на част=
оту
та ступінь всмоктування азитроміцину.
Аторвастатин: одночасне застосування аторвастатину (10 мг на добу) та азитроміцину (50=
0 мг
на добу) не спричиняло зміни концентрацій аторвастатину у плазмі крові (на
основі аналізу інгібування HMG CoA-редуктази). Проте були зареєстровані
постреєстраційні випадки виникнення рабдоміолізу у пацієнтів, які отримували
азитроміцин разом зі статинами.
Дигоксин: повідомлялося, що супутнє застосув=
ання
макролідних антибіотиків, включаючи азитроміцин з субстратами Р-глікопротеї=
ну,
такими як дигоксин, призводить до підвищеного рівня субстрату Р-глікопротеї=
ну у
сироватці крові. Отже, при одночасному застосуванні азитроміцину та
субстратів Р-глікопротеїну, таких як дигоксин, слід враховувати можливість
підвищення концентрацій дигоксину в сироватці крові.
Диданози=
н: при одно=
часному
застосуванні добових доз азитроміцину 1200 мг з диданозином 400 мг у шести
суб’єктів не було виявлено впливу на фармакокінетику диданозину порівняно з=
плацебо.
Ефавіренц: одноча=
сне
застосування одноразової дози азитроміцину 600 мг і 400 мг ефавіренцу щоден=
но
протягом 7 днів не спричиняло будь-якої клінічно суттєвої фармакокінетичної
взаємодії.
Зидовудин: 1000 мг одноразові дози та 1200 мг або 600 мг =
багаторазові
дози азитроміцину не впливали на плазмову фармакокінетику і виділення із се=
чею
зидовудину або його глюкуронідних метаболітів. Однак прийом азитроміцину
підвищував концентрацію фосфорильованого зидовудину, клінічно активного
метаболіту в мононуклеарах у периферичному кровообігу. Клінічна значущість =
цих
даних не з’ясована, але може бути корисною для пацієнтів.
Індинавір: одночасне застосування одноразової дози азитроміцину 1200 мг не спричиняє
статистично достовірного впливу на фармакокінетику індинавіру, який приймаю=
ть у
дозі 800
мг 3 рази на добу протягом 5 днів.
Карбамазепін: у дослідженні фармакокінетичної взаємодії у
здорових добровольців азитроміцин не виявив значного впливу на плазмові рів=
ні
карбамазепіну або на його активні метаболіти.
Кумаринові антикоагулянти: у дослідженні фармакокінетичної взаємодії
азитроміцин не змінював антикоагулянтний ефект одноразової дози 15 мг
варфарину, призначеного здоровим добровольцям, однак у постмаркетинговий пе=
ріод повідом=
лялося
про підвищену тенденцію до кровотеч у зв’язку з одночасним застосуванням
азитроміцину та варфарину або кумариноподібних пероральних антикоагулянтів.
Необхідно приділяти увагу частоті моніторингу протромбінового часу.
Метилпреднізолон: у дослідженні
фармакокінетичної взаємодії у здорових добровольців азитроміцин не виявив
значного впливу на фармакокінетику метилпреднізолону.
Мідазолам: у здор=
ових
добровольців одночасне застосування азитроміцину 500 мг на добу протягом 3 =
днів
не спричиняло клінічно значущих змін фармакокінетики і фармакодинаміки
мідазоламу.
Нелфінавір: одноча=
сне
застосування азитроміцину (1200 мг) і нелфінавіру в рівноважних концентраці=
ях
(750 мг 3 рази на добу) спричиняє підвищення концентрації азитроміцину.
Клінічно значущих побічних явищ не спостерігалося, відповідно, немає потреб=
и у
регулюванні дози.
Ріжки: з огляду на теоретичну можливість виникнення
ерготизму одночасне введення азитроміцину з похідними ріжків не рекомендуєт=
ься.
Азитромі=
цин не
має суттєвої взаємодії з печінковою системою цитохрому Р450. Вважається, що
препарат не має фармакокінетичної лікарської взаємодії, що спостерігається з
еритроміцином та іншими макролідами. Азитроміцин не спричиняє індукцію або
інактивацію печінкового цитохрому Р450 через цитохромметаболітний комплекс.=
Були про=
ведені
фармакокінетичні дослідження застосування азитроміцину і нижчезазначених
препаратів, метаболізм яких значною мірою відбувається з участю цитохрому Р=
450.
Рифабутин: одночасне застосування азитроміцину і рифабути= ну не впливало на плазмові концентрації цих препаратів у сироватці крові. Нейтропенія спостерігалася у суб’єктів, які приймали одночасно азитроміцин і рифабутин. Хоча нейтропенія була пов’язана із застосуванням рифабутину, причинний зв'язок з одночасним прийомом азитроміцину не був встановлений. <= o:p>
Силденафіл: у здорових
добровольців чоловічої статі не було отримано доказів впливу азитроміцину (=
500
мг на добу протягом 3 днів) на значення AUC і Cmax силденафілу а=
бо
його основного циркулюючого метаболіту.
Теофілін: азитроміцин не впливав на фармакокінетику теоф=
іліну
при одночасному прийомі азитроміцину і теофіліну здоровими добровольцями.
Комбіноване застосування теофіліну та інших макролідних антибіотиків іноді
призводило до підвищення рівня теофіліну в сироватці крові.
Терфенадин: у фармакокінетичних дослідженнях не повідомлял=
ося
про взаємодію між азитроміцином і терфенадином. Як і у випадку з іншими
макролідними антибіотиками, азитроміцин необхідно з обережністю призначати в
комбінації з терфенадином.
Тріазолам=
: одночасне застосування азитроміц=
ину 500
мг у перший день і 250 мг другого =
дня з
0,125 мг тріазоламу суттєво не впливало на всі фармакокінетичні показники
тріазоламу порівняно з тріазоламом і плацебо.
Триметоприм/сульфаметоксаз=
ол: одночасне застосування триметоприму/сульфаметок-сазолу подвійної
концентрації (160 мг/800 мг) упродовж 7 днів з азитроміцином 1200 мг на 7-му
добу не проявляло суттєвого впливу на максимальну концентрацію, загальну
експозицію або екскрецію із сечею триметоприму або сульфаметоксазолу. Значе=
ння
концентрацій азитроміцину у сироватці крові відповідали таким, які
спостерігалися в інших дослідженнях.
Флуконазол: одночасне застос=
ування
одноразової дози азитроміцину 1200 мг не призводить до зміни фармакокінетики
одноразової дози флуконазолу 800 мг. Загальна експозиція і період напіввиве=
дення
азитроміцину не змінювалися при одночасному застосуванні флуконазолу, проте
спостерігалося клінічно незначне зниження Cmах (18 %) азитроміци=
ну.
Цетиризин: у здорових добров=
ольців
при одночасному застосуванні азитроміцину упродовж 5 днів із цетиризином 20=
мг
у рівноважному стані не спостерігалися явища фармакокінетичної взаємодії або
суттєві зміни інтервалу QT.
Циклоспорин: у фармакокінетичному дослідженні з участю здор=
ових
добровольців, які протягом 3 днів приймали азитроміцин в дозі 500 мг/добу п=
ерорально,
а потім прийняли разову дозу 10 мг/кг циклоспорину, було виявлено значне
підвищення значень Сmax і AU=
C0-5 циклоспо=
рину.
Тому слід дотримуватися обережності, розглядаючи можливість одночасного
застосування цих лікарських засобів. Якщо комбіноване лікування вважається
виправданим, необхідно проводити ретельний моніторинг рівнів циклоспорину і
відповідно регулювати дозування.
Циметидин: у фармакокінетичному дослідженні =
впливу
однократної дози циметидину, прийнятої за 2 години до прийому азитроміцину,=
на
фармакокінетику азитроміцину жодних змін у фармакокінетиці азитроміцину не
спостерігалось.
Особливості
застосування.
Гіперчутливість: як і у разі застосування еритроміцину та інш=
их
макролідів, були зареєстровані рідкісні серйозні алергічні реакції, в тому
числі ангіоневротичний набряк та анафілаксія (рідко – з летальним наслідком=
),
дерматологічні реакції, в тому числі синдром Стівенса-Джонсона, токсичний
епідермальний некроліз (рідко – з летальним наслідком) та медикаментозні
висипання із симптомами еозинофілії та системними симптомами (див. розділ
«Побічні реакції»). Деякі з цих реакцій при застосуванні азитроміцину призв=
ели
до повторних проявів симптомів і вимагали більш тривалого періоду спостереж=
ення
та лікування.
При виникненні алергічної реакції застосування препар=
ату
слід припинити та розпочати відповідну терапію. Лікар повинен знати, що
симптоми алергії можуть виникнути повторно після припинення симптоматичного
лікування.
Порушення
функції печінки: оскільки печінка є основ=
ним
шляхом виведення азитроміцину, слід обережно призначати азитроміцин пацієнтам=
із
серйозними захворюваннями печінки. Повідомлялося про випадки фульмінантного
гепатиту, що спричиняє небезпечне для життя порушення функції печінки при
прийомі азитроміцину. Можливо, деякі пацієнти в анамнезі мали захворювання
печінки або застосовували інші гепатотоксичні лікарські засоби.
Необхідно проводити
аналізи/проби функції печінки у разі розвитку ознак і симптомів дисфункції
печінки, наприклад астенії, що швидко розвивається і супроводжується
жовтяницею, темною сечею, схильністю до кровотеч або печінковою енцефалопат=
ією.
У разі виявлення порушення функції печінки
застосування азитроміцину слід припинити.
Ріжки: у пацієнтів, які приймають похідні ріжків,
одночасне застосування деяких макролідних антибіотиків сприяє швидкому розв=
итку
ерготизму. Відсутні дані щодо можливості взаємодії між ріжками та
азитроміцином. Проте через теоретичну можливість ерготизму азитроміцин не слід призначати одночасн=
о з
похідними ріжків.
Порушення
функції нирок. У пацієнтів із серйозною
дисфункцією нирок (швидкість клубочкової фільтрації <10 мл/хв)
спостерігалося 33 % збільшення системної експозиції з азитроміцином.
Подовжен=
ня
інтервалу QT. Подовжена серцева
реполяризація та інтервал QT, які підвищували ризик розвитку серцевої аритмі=
ї та
тріпотіння-мерехтіння шлуночків (torsade de=
po=
intes),
спостерігалися при лікуванні іншими макролідними антибіотиками. Тому, оскіл=
ьки
нижчезазначені ситуації можуть підвищити ризик виникнення шлуночкової аритм=
ії
(в тому числі пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу «пірует»), яка мо=
же
бути летальною, азитроміцин слід застосовувати з обережністю пацієнтам з
поточними станами, які сприяють виникненню аритмії (особливо у жінок та
пацієнтів літнього віку), а саме пацієнтам:
–-з вродженою або зареєстрованою пролонга=
цією
інтервалу QT;
-
які наразі проходять лікува=
ння
із застосуванням інших активних речовин, які, як відомо, подовжують інтервал
QT, таких як антиаритмічні препарати класів IA (хінідин та прокаїнамід) і I=
II
(дофетилід, аміодарон та соталол), цисаприд і терфенадин, нейролептичні зас=
оби,
такі як пімозид; антидепресанти, такі як циталопрам; а також фторхінолони, =
такі
як моксифлоксацин та левофлоксацин;
-
з порушенням електролітного
обміну, особливо у разі гіпокаліємії і гіпомагніємії;
-
з клінічно релевантною
брадикардією, серцевою аритмією або тяжкою серцевою недостатністю.
Стрептококові інфекції: азитроміцин загалом
ефективний у лікуванні стрептококу в ротоглотці, але немає жодних даних, які
демонструють ефективність азитроміцину в профілактиці гострого ревматоїдного
поліартриту. Антимікробний препарат з анаеробною активністю необхідно приймати в
комбінації з азитроміцином, якщо припускається, що анаеробні мікроорганізми
зумовлюють розвиток інфекції.
Суперінфекції: як і у випадку з іншими антибактеріальними препаратами, існує можливість виникнення суперінфекції (наприклад мікози).<= o:p>
При прийомі майже всіх антибактеріальних
препаратів, включаючи азитроміцин, повідомлялося про Clostridium diffici=
le-асоційовану
діарею (CDAD), серйозність якої варіювалася від слабо вираженої діареї до колі=
ту з
летальним наслідком. Лікування антибактеріальними препаратами змінює нормал=
ьну
флору у товстій кишці, що призводить до надмірного росту C. difficile.
C. diffi=
cile продукує токсини А і В, які сприяють розвитку CDAD. Штами C.
difficile, що гіперпродукують
токсини, є причиною підвищеного рівня захворюваності і летальності, оскільк=
и ці
інфекції можуть бути резистентними до антимікробної терапії і потребувати
проведення колектомії. Необхідно розглянути можливість розвитку CDAD=
у
всіх пацієнтів з діареєю, спричиненою застосуванням антибіотиків. Потрібно
ретельне ведення історії хвороби, оскільки, як повідомлялося, CDAD можлива
упродовж 2 місяців після прийому антибактеріальних препаратів.
Міастенія гравіс: =
повідомл=
ялося
про загострення симптомів міастенії гравіс або про новий розвиток міастеніч=
ного
синдрому у пацієнтів, які отримують терапію азитроміцином.
Застосування у пер=
іод
вагітності або годування груддю.
Вагітність.
Дослідже=
ння
впливу на репродуктивну функцію тварин були виконані при введенні доз, що
відповідали помірним токсичним дозам для материнського організму. У цих
дослідженнях не було отримано доказів токсичного впливу азитроміцину на плі=
д.
Однак відсутні адекватні і добре контрольовані дослідження у вагітних жінок.
Оскільки дослідження впливу на репродуктивну функцію тварин не завжди
відповідають ефекту у людини, азитроміцин слід призначати у період вагітнос=
ті
лише за життєвими показаннями.
годування груддю.
Повідомлялося, що азитроміцин проникає у грудне
молоко людини, але відповідних та належним чином контрольованих клінічних
досліджень, які б давали можливість охарактеризувати фармакокінетику екскре=
ції
азитроміцину у грудне молоко людини, не проводилося. Застосування азитроміц=
ину
у період годування груддю можливе лише у випадках, коли очікувана користь для матері перевищує потенц=
ійний ризик для ди=
тини.
Фертильність.
Дослідження фертильності проводили на щурах;
показник вагітності знижувався після введення азитроміцину. Релевантність ц=
их
даних стосовно людини невідома.
<=
b>
<=
b>Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом=
або
іншими механізмами.
<=
span
lang=3DUK style=3D'mso-bidi-font-size:12.0pt;text-decoration:none;text-unde=
rline:
none'>Оскільки азитроміцин може спричинити певні порушення з боку нервової
системи (див. розділ «Побічні реакції»), не рекомендується застосовувати
препарат при необхідності керування транспортними засобами та роботи з інши=
ми
механізмами.
Спосіб застосуванн=
я та
дози.
Дорослі
і діти з масою тіла понад
Азитроміцин необхідно застосовувати за 1 годину до аб=
о 2 години
після вживання їжі, оскільки одночасний прийом з їжею порушує його
всмоктування. Препарат приймати 1
раз на добу. Таблетки ковт=
ати, не розжовуючи.
При інфекціях ЛОР-органів, дихальних шляхів, ш=
кіри
та м’яких тканин (окрім мігруючої еритеми): загальна доза становить 1500
мг, 500 мг 1 раз на добу протягом 3 днів.
При мігруючій еритемі: загальн=
а доза
азитроміцину – 3 г, дорослим – 1 раз на добу протягом 5 днів: 1-й день – 1 г, потім – по 500 мг =
зі 2-го
по 5-й день.
При інфекціях, що передаються статевим шляхом<=
/i> (неускладнений
уретрит/цервіцит)=
span>:
При акне вульгаріс: рекомен=
дована
загальна доза становить
У разі пропуску прийому 1 дози препарату пропущену до= зу необхідно прийняти якомога раніше, а наступні – з інтервалами у 24 години.<= o:p>
Пацієнти літнього віку.
Пацієнтам літнього віку немає необхідності
змінювати дозування.
Оскільки пацієнти літнього віку можуть входити до груп
ризику щодо порушень електричної провідності серця, рекомендовано дотримува=
тися
обережності при застосуванні азитроміцину у зв'язку з ризиком розвитку серц=
евої
аритмії та аритмії torsade
de pointes.
Пацієнти з порушеннями фун=
кції
нирок.
Для паці=
єнтів з
незначними порушеннями функцій нирок (швидкість клубочкової фільтрації 10-80 <=
/span>мл/хв) м=
ожна
використовувати те ж саме дозування, що і для пацієнтів із нормальною функц=
ією
нирок. Азитроміцин необхідно з обережністю
призначати пацієнтам з тяжким порушенням функції нирок (швидкість =
клубочкової
фільтрації <10 мл/хв).
Пацієнти з порушеннями фун=
кції
печінки.
Оскільки азитроміцин метаболізується у печінці та
виводиться з жовчю, препарат не слід застосовувати пацієнтам із серйозними
захворюваннями печінки. Досліджень,
пов'язаних із лікуванням таких пацієнтів із застосуванням азитроміцину, не
проводили.
<=
span
lang=3DUK style=3D'mso-bidi-font-size:12.0pt;text-decoration:none;text-unde=
rline:
none'>
Діти.
Препарат застосовувати дітям з масою тіла ≥ 45 =
кг.
Дітям з масою тіла ≤ 45 кг призначати азитроміцин в іншій лікарській
формі, наприклад такій як суспензія.
Передозування.
Досвід клінічного застосування азитроміцину
свідчить про те, що побічні прояви, які розвиваються при прийомі вищих, ніж
рекомендовано, доз препарату, подібні до таких, що спостерігаються при
застосуванні звичайних терапевтичних доз. Типові симптоми
передозування: зворотне порушення слуху, виражені нудота, блювання, діарея.=
При передозуванні необхідно прийняти активоване
вугілля та проводити симптоматичну терапію, спрямовану на підтримання життє=
вих
функцій організму.
Азитроміцин добре переноситься і має низьку частоту
побічних дій.
Оцінка побічних явищ ґрунтується на класифікації з
урахуванням частоти реакцій: дуже часто (≥ 10 %); часто (≥ 1 %,
< 10 %); нечасто (≥ 0,1 %, < 1 %); рідко (≥ 0,01 %, < =
0,1
%); дуже рідко (< 0,01 %), у тому числі поодинокі випадки.
Інфекції та інвазі=
ї: нечасто=
–
кандидоз, оральний кандидоз, піхвові інфекції, пневмонія, грибкова інфекція,
бактеріальна інфекція, фарингіт, гастроентерит, порушення функції дихання,
риніт; невідомо – псевдомембранозний коліт.
З боку системи крові та лімфатичної системи: <=
/i>нейтропенія; невідомо – гемолітична анемія; рідко –
тромбоцитопенія; нечасто – еозинофілія, лейкопенія.
У клінічних дослідженнях були зафіксовані поодинокі
повідомлення про періоди транзиторної, слабко вираженої нейтропенії. Однак
причинний зв'язок з лікуванням азитроміцином не був підтверджений.
З боку імунної сис=
теми: невідомо=
–
анафілактична реакція; нечасто – ангіоневротичний набряк, реакції підвищеної
чутливості.
З боку обміну речо=
вин: нечасто – анорексія.
Психічні розлади: збудження,
шум у вухах; невідомо – неспокій, делірій, галюцинації; рідко –
агресивність, гіперактивність, тривожність та нервозність; нечасто – безсон=
ня.
З боку нервової системи: нечасто –
запаморочення/вертиго, сонливість, синкопе, головний біль, судоми (було
виявлено, що вони також спричиняються іншими макролідними антибіотиками),
спотворення смаку та відчуття запахів; рідко – парестезія, астенія, безсонн=
я.
З боку органів зор=
у: часто – =
зорові
розлади.
З боку органів слуху: рідко – повідомлял=
ося,
що макролідні антибіотики спричиняють порушення слуху. У деяких пацієнтів, =
які
приймали азитроміцин, зафіксовано порушення слуху, виникнення глухоти та дз=
він
у вухах. Більшість із цих випадків пов’язані з експериментальними
дослідженнями, в яких азитроміцин застосовували у великих дозах протягом
тривалого часу. Відповідно до доступних звітів про подальше медичне
спостереження більшість із цих проблем мали оборотний характер.
З боку серця: шлуночкова тахікардія типу «пірует»; рідко –
сильне серцебиття, аритмія, пов’язана зі шлуночковою тахікардією (було
виявлено, що вони також спричиняються іншими макролідними антибіотиками). Б=
ули
рідкісні повідомлення про подовження QT і тріпотіння-мерехтіння шлуночків,
артеріальну гіпотензію.
З боку судин: невідомо=
–
артеріальна гіпотензія; нечасто – припливи.
З боку респіраторн=
ої
системи: нечасто – диспное, носова кровотеча.
З боку шлунково-кишкового тракту: здуття живота; часто – нудота, блювання, діарея, неприємні відчуття у
животі (біль/спазми); нечасто – рідкі випорожнення, метеоризм, порушення
травлення, анорексія, гастрит, дисфагія, сухість у роті, відрижка, виразки у
ротовій порожнині, гіперсекреція слини; рідко – запор, зміна кольору язика.
Повідомлялося про псевдомембранозний коліт, панкреатит.
З боку гепатобіліарної системи: рідко – гепатит та
холестатична жовтяниця, включаючи патологічні показники функціональної проби
печінки; некротичний гепатит і дисфункція печінки, що в рідкісних випадках
призводить до летального наслідку.
З боку шкіри та підшкірної клітковини: нечасто=
–
алергічні реакції, включаючи свербіж і висипання, дерматит, сухість шкіри,
гіпергідроз; рідко – алергічні реакції, включаючи ангіоневротичний набряк,
кропив'янку і фоточутливість; серйозні шкірні реакції, а саме: поліморфна
еритема, синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз.
З боку скелетно-м’язової системи: нечасто=
–
артралгія, остеоартрит, міалгія, біль у спині, біль у шиї.
З боку сечовидільної системи: рідко – інтерстиці=
альний
нефрит і гостра ниркова недостатність; нечасто – дизурія, біль у нирках.
З боку репродуктивної системи та молочних залоз: нечасто=
–
вагініт, маткова кровотеча, тестикулярні порушення.
Системні порушення: рідко – анафілакс=
ія,
включаючи набряк (у рідкісних випадках призводить до летального наслідку),
кандидоз.
Загальні порушення: нечасто – втома, =
біль у
грудях, нездужання, астенія, набряк обличчя, гіпертермія, біль, периферичний
набряк.
Дослідження: часто – лімфоцито=
пенія,
зменшення кількості бікарбонатів крові; нечасто – підвищення
аспартатамінотрансферази, підвищення аланінамінотрансферази, підвищення
білірубіну крові, підвищення рівня сечовини в крові, підвищення креатиніну
крові, зміни вмісту калію у крові, підвищення рівня лужної фосфатази,
підвищення рівня хлориду, підвищення рівня глюкози, підвищення рівня
тромбоцитів, зниження рівня гематокриту, підвищення рівня бікарбонату,
відхилення рівня натрію.
Травми та отруєння: нечасто
– післяопераційні ускладнення.
Інформац= ія про небажані реакції, які, можливо, пов'язані з профілактикою та лікуванням. = span>Mycobacterium <= span style=3D'mso-bidi-font-size:12.0pt'>Avium Complex, базуєт= ься на даних клінічних досліджень та спостережень у постмаркетинговий період. Ці небажані реакції відрізняються за типом від тих, про які повідомлялося при застосуванні швидкодіючих лікарських форм та лікарських форм тривалої дії.<= o:p>
З
боку органів зору: погіршення зору.
З
боку органів слуху: глухота, погіршення слуху, дзвін у вухах.
З
боку серця: пальпітація.
З
боку шлунково-кишкового тракту: діарея, біль у животі, нудота, метеоризм,
шлунково-кишковий дискомфорт, часті рідкі випорожнення.
З
боку гепатобіліарної системи: гепатит.
З
боку шкіри: висипання, свербіж, синдром Стівенса-Джонсона,
фоточутливість.
З
боку кістково-м’язової
системи: артралгія.
Загальні
порушення: підвищена втомлюваність, астенія, нездужання.
Повідомлення про
підозрювані побічні реакції.
Повідомл=
ення про
підозрювані побічні реакції у післяреєстраційний період є важливим заходом.=
Це
дає змогу продовжувати моніторинг співвідношення користь/ризик при застосув=
анні
препарату. Лікарям пропонується повідомляти про будь-які підозрювані побічні
реакції.
2 роки.<= o:p>
Умови
зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не
вище 30 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Категорія відпуску=
. За реце=
птом.
Виробник.
Артура Фармасьютік=
алз
Пвт. Лтд.
Місцезнаходження виробника та його=
адреса
місця провадження діяльності.
1505 Портія Роуд, Шрі Сіті СЕЗ, Сетяведу Ман=
дал,
Район Чіттор – 517 588, штат Андхра Прадеш, Індія.
Заявник.
Ананта Медікеар Лтд.
Місцезнаходження заявника.
Сьют 1, 2 Стейшн Корт, Імперіал Варф, Таунмед
Роад, Фулхам, Лондон, Велика Британія.
для медичного
застосування лікарського засобу
АЗИТРОМІЦИН 250
(AZITHROMYCIN 250)=
АЗИТРОМІЦИН 500
(AZITHRO=
MYCIN
500)
АЗИТРОМІЦИН 1000
(AZITHROMYCIN 1000)
Склад:
діюча речовина: азитроміцин;
1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить
азитроміцин, еквівалентний 250 мг,
500 мг або 1000 мг азитроміцину безводному;
допоміжні речовини:
Азитроміцин 250: целюлоза мікрокристалічна, кальцію гідрофос=
фат,
крохмаль кукурудзяний, повідон, магнію стеарат, тальк, кремнію діоксид
колоїдний безводний, натрію лаурилсульфат, натрію крохмальгліколят (тип А);=
оболонка
таблетки: гідрокс=
ипропілметилцелюлоза,
титану діоксид (E 171), заліза оксид жовтий (Е 172)=
;
Азитроміцин 500:=
span> =
целюлоза
мікрокристалічна, крохмаль кукурудзяний, повідон, магнію стеарат, тальк,
кремнію діоксид колоїдний безводний, натрію лаурилсульфат, натрію крохмальг=
ліколят
(тип А);
оболонка таблетки: гідроксипропілметилцелюлоза, титану діоксид (=
E<=
/span> 171), з=
аліза
оксид жовтий (Е 172);
Азитроміцин 1000: кальцію гідрофосфат, крохмаль кукурудзяний,
повідон, целюлоза мікрокристалічна, магнію стеарат, тальк, кремнію діоксид =
колоїдний
безводний, натрію крохмальгліколят (тип А);
оболонка
таблетки:
гідроксипропілметилцелюлоза, поліетиленгліколь 6000, титану діоксид (E 171), тальк, заліза оксид жовтий (Е 172).
Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою
оболонкою.
Основні фізико-хіміч=
ні
властивості:
таблетки=
по 250
мг: жовті к=
руглі
двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою;
таблетки=
по 500
мг: жовті
продовгуваті двоопуклі, з рискою з одного боку та гладенькі з другого боку
таблетки, вкриті плівковою оболонкою;
таблетки=
по 1000
мг: жовті
продовгуваті двоопуклі, з рискою з одного боку та гладенькі з другого боку
таблетки, вкриті плівковою оболонкою.
Фармакотерапевтична група. Антибактеріальні засоби для системного
застосування. Макроліди, лінкозаміди та стрептограміни. Азитроміцин. Код АТХ
J01F A10.
<=
b>Фармакологічні властивості=
.
Фармакодинаміка.
Азитроміцин є представником групи макролідних
антибіотиків – азалідів, що мають широкий спектр антимікробної дії. Механізм
дії азитроміцину полягає в інгібуванні синтезу бактеріального білка за раху=
нок
зв’язування з 50 S-субодиницею рибосом і запобіганні транслокації пептидів =
при
відсутності впливу на синтез полінуклеотидів.
Механізм резистентності
Резистентність до азитроміцину може бути вродженою або
набутою. Повна перехресна резистентність існує у Streptococcus pneumonia=
e,
бета-гемолітичного стрептококу групи А, Enterococcus faecalis та Staphylococcus
aureus, включаючи метицилінрезистентний золотистий стафілокок (MRSA), до
еритроміцину, азитроміцину, інших макролідів і лінкозамідів.
Спектр антимікробної дії азитроміцину.
Аеробні грампозитивні бактерії=
|
Staphylococcus <=
span
lang=3DEN-US style=3D'mso-bidi-font-size:12.0pt;mso-ansi-language:EN-US'>=
aureus
(метицилінчутливий) |
Streptococcus <=
span
lang=3DEN-US style=3D'mso-bidi-font-size:12.0pt;mso-ansi-language:EN-US'>=
pneumoniaе (пеніц=
илінчутливий)=
|
Streptococcus р=
=
yogenes (гр. =
А)=
|
Аеробні грамнегативні бактерії=
|
Haemophilus <=
span
lang=3DEN-US style=3D'mso-bidi-font-size:12.0pt;mso-ansi-language:EN-US'>=
influenzaе=
|
Haemophilus <=
span
lang=3DEN-US style=3D'mso-bidi-font-size:12.0pt;mso-ansi-language:EN-US'>=
parainfluenzae=
|
Legionella <=
span
lang=3DEN-US style=3D'mso-bidi-font-size:12.0pt;mso-ansi-language:EN-US'>=
pneumophila=
|
Moraxella <=
span
lang=3DEN-US style=3D'mso-bidi-font-size:12.0pt;mso-ansi-language:EN-US'>=
catarrhalis=
|
Pasteurella <=
span
lang=3DEN-US style=3D'mso-bidi-font-size:12.0pt;mso-ansi-language:EN-US'>=
multocida=
|
Анаеробні бактерії |
Сlostridium <=
span
lang=3DEN-US style=3D'mso-bidi-font-size:12.0pt;mso-ansi-language:EN-US'>=
perfringens=
|
Fusobacterium spp. |
Prevotella spp. |
Porphyromonas spp. |
Інші бактерії |
Chlamydia trachomatis |
Види, які набувають резистентності у поодиноких
випадках |
Аеробні грампозитивні бактерії |
Streptococcus pneumoniae |
з проміжною чутливістю до пеніциліну |
пеніцилінрезистентний |
Вродженорезистентні мікроорганізми |
Аеробні грампозитивні бактерії |
=
Enterococcus =
faecalis |
Стафілококи МRSA, =
MRSE
(метицилінрезистентний золотистий стафілокок) |
Анаеробні бактерії |
Група бактероїдів Bacteroides =
span>fragilis |
Фармакокінетика.=
span> Біодоступність після перорального прийому становить приблизно 37 %. Максимальна концентрація у
сироватці крові досягається через 2-3 години після прийому препарату. При
внутрішньому прийомі азитроміцин розподіляється по всьому організму. У
фармакокінетичних дослідженнях було показано, що концентрація азитромі-цину=
у
тканинах значно вища (у 50 разів), ніж у плазмі крові, що свідчить про силь=
не
зв’язування препарату з тканинами.
Зв’язування з білками сироватки крові варіює
залежно від плазмових концентрацій і становить від 12 % при 0,5 мкг/мл до 5=
2 %
при 0,05 мкг/мл у сироватці крові. Уявний об’єм розподілу у рівноважному ст=
ані
(VVss) становив 31,1 л/кг.
Кінцевий період плазмового напіввиведення повн=
істю
відбиває період напіввиведення з тканин протягом 2-4 днів.
Приблизно 12 % внутрішньовенної дози азитроміц=
ину
виділяються незміненими із сечею протягом наступних трьох днів. Особливо ви=
сокі
концентрації незміненого азитроміцину були виявлені в жовчі людини. Також у
жовчі було виявлено десять метаболітів, які утворювалися за допомогою N- та
O-деметилювання, гідроксилювання кілець дезозаміну та аглікону і розщеплення
кладінози кон’югату. Порівняння результатів рідинної хроматографії та
мікробіологічних аналізів показало, що метаболіти азитроміцину не є
мікробіологічно активними.
Клінічні характери=
стики.
Показання.<=
/i>
Інфекції, спричинені мікроорганізмами, чутливи=
ми
до азитроміцину:
Ø Інфекції
ЛОР-органів (бактеріальний фарингіт/тонзиліт, синусит, середній отит).
Ø Інфекції
дихальних шляхів (бактеріальний бронхіт, негоспітальна пневмонія).
Ø Інфекції=
шкіри
та м’яких тканин: мігруюча еритема (початкова стадія хвороби Лайма), бешиха,
імпетиго, вторинні піодерматози, акне вульгарис середнього ступеня тяжкості.
Ø Інфекції=
, що
передаються статевим шляхом: неускладнені генітальні інфекції, спричинені Ch=
lamydia tr=
achomatis.=
<=
b>Протипоказання.
Підвищена чутливість до азитроміцину або інших макрол=
ідних
і кетолідних антибіотиків та допоміжних речовин препарату. Через теоретичну
можливість ерготизму азитроміцин не слід призначати одночасно з похідними
ріжків.
Взаємодія з іншими
лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Слід обережно призначати азитроміцин пацієнтам разом з
іншими ліками, які можуть подовжувати інтервал QT.
Антациди: пацієнтам, які застосовують азитроміцин та
антациди, не слід приймати ці препарати одночасно. Одночасне застосування
азитроміцину, гранул пролонгованої дії для оральної суспензії, з разовою до=
зою
20 мл Маалоксу (гідроксид алюмінію та гідроксид магнію) не впливало на част=
оту
та ступінь всмоктування азитроміцину.
Аторвастатин: одночасне застосування аторвастатину (10 мг на добу) та азитроміцину (50=
0 мг
на добу) не спричиняло зміни концентрацій аторвастатину у плазмі крові (на
основі аналізу інгібування HMG CoA-редуктази). Проте були зареєстровані
постреєстраційні випадки виникнення рабдоміолізу у пацієнтів, які отримували
азитроміцин разом зі статинами.
Дигоксин: повідомлялося, що супутнє застосув=
ання
макролідних антибіотиків, включаючи азитроміцин з субстратами Р-глікопротеї=
ну,
такими як дигоксин, призводить до підвищеного рівня субстрату Р-глікопротеї=
ну у
сироватці крові. Отже, при одночасному застосуванні азитроміцину та
субстратів Р-глікопротеїну, таких як дигоксин, слід враховувати можливість
підвищення концентрацій дигоксину в сироватці крові.
Диданози=
н: при одно=
часному
застосуванні добових доз азитроміцину 1200 мг з диданозином 400 мг у шести
суб’єктів не було виявлено впливу на фармакокінетику диданозину порівняно з
плацебо.
Ефавіренц: одноча=
сне
застосування одноразової дози азитроміцину 600 мг і 400 мг ефавіренцу щоден=
но
протягом 7 днів не спричиняло будь-якої клінічно суттєвої фармакокінетичної
взаємодії.
Зидовудин: 1000 мг одноразові дози та 1200 мг або 600 мг
багаторазові дози азитроміцину не впливали на плазмову фармакокінетику і
виділення із сечею зидовудину або його глюкуронідних метаболітів. Однак при=
йом
азитроміцину підвищував концентрацію фосфорильованого зидовудину, клінічно
активного метаболіту в мононуклеарах у периферичному кровообігу. Клінічна
значущість цих даних не з’ясована, але може бути корисною для пацієнтів.
Індинавір: одночасне застосування одноразової дози азитроміцину 1200 мг не спричиняє
статистично достовірного впливу на фармакокінетику індинавіру, який приймаю=
ть у
дозі 800
мг 3 рази на добу протягом 5 днів.
Карбамазепін: у дослідженні фармакокінетичної взаємодії у
здорових добровольців азитроміцин не виявив значного впливу на плазмові рів=
ні
карбамазепіну або на його активні метаболіти.
Кумаринові антикоагулянти: у дослідженні фармакокінетичної взаємодії
азитроміцин не змінював антикоагулянтний ефект одноразової дози 15 мг
варфарину, призначеного здоровим добровольцям, однак у постмаркетинговий пе=
ріод повідом=
лялося
про підвищену тенденцію до кровотеч у зв’язку з одночасним застосуванням
азитроміцину та варфарину або кумариноподібних пероральних антикоагулянтів.
Необхідно приділяти увагу частоті моніторингу протромбінового часу.
Метилпреднізолон: у дослідженні
фармакокінетичної взаємодії у здорових добровольців азитроміцин не виявив
значного впливу на фармакокінетику метилпреднізолону.
Мідазолам: у здор=
ових
добровольців одночасне застосування азитроміцину 500 мг на добу протягом 3 =
днів
не спричиняло клінічно значущих змін фармакокінетики і фармакодинаміки
мідазоламу.
Нелфінавір: одноча=
сне
застосування азитроміцину (1200 мг) і нелфінавіру в рівноважних концентраці=
ях
(750 мг 3 рази на добу) спричиняє підвищення концентрації азитроміцину. Клі=
нічно
значущих побічних явищ не спостерігалося, відповідно, немає потреби у
регулюванні дози.
Ріжки: з огляду на теоретичну можливість виникнення
ерготизму одночасне введення азитроміцину з похідними ріжків не рекомендуєт=
ься.
Азитромі=
цин не
має суттєвої взаємодії з печінковою системою цитохрому Р450. Вважається, що
препарат не має фармакокінетичної лікарської взаємодії, що спостерігається з
еритроміцином та іншими макролідами. Азитроміцин не спричиняє індукцію або
інактивацію печінкового цитохрому Р450 через цитохромметаболітний комплекс.=
Були про=
ведені
фармакокінетичні дослідження застосування азитроміцину і нижчезазначених
препаратів, метаболізм яких значною мірою відбувається з участю цитохрому Р=
450.
Рифабутин: одночасне застосування азитроміцину і рифабути= ну не впливало на плазмові концентрації цих препаратів у сироватці крові. Нейтропенія спостерігалася у суб’єктів, які приймали одночасно азитроміцин і рифабутин. Хоча нейтропенія була пов’язана із застосуванням рифабутину, причинний зв'язок з одночасним прийомом азитроміцину не був встановлений. <= o:p>
Силденафіл: у здорових
добровольців чоловічої статі не було отримано доказів впливу азитроміцину (=
500
мг на добу протягом 3 днів) на значення AUC і Cmax силденафілу а=
бо
його основного циркулюючого метаболіту.
Теофілін: азитроміцин не впливав на фармакокінетику
теофіліну при одночасному прийомі азитроміцину і теофіліну здоровими
добровольцями. Комбіноване застосування теофіліну та інших макролідних
антибіотиків іноді призводило до підвищення рівня теофіліну в сироватці кро=
ві.
Терфенадин: у фармакокінетичних дослідженнях не повідомлял=
ося
про взаємодію між азитроміцином і терфенадином. Як і у випадку з іншими
макролідними антибіотиками, азитроміцин необхідно з обережністю призначати в
комбінації з терфенадином.
Тріазолам=
: одночасне застосування азитроміц=
ину 500
мг у перший день і 250 мг другого =
дня з
0,125 мг тріазоламу суттєво не впливало на всі фармакокінетичні показники
тріазоламу порівняно з тріазоламом і плацебо.
Триметоприм/сульфаметоксаз=
ол: одночасне застосування триметоприму/сульфаметок-сазолу подвійної
концентрації (160 мг/800 мг) упродовж 7 днів з азитроміцином 1200 мг на 7-му
добу не проявляло суттєвого впливу на максимальну концентрацію, загальну
експозицію або екскрецію із сечею триметоприму або сульфаметоксазолу. Значе=
ння
концентрацій азитроміцину у сироватці крові відповідали таким, які
спостерігалися в інших дослідженнях.
Флуконазол: одночасне застос=
ування
одноразової дози азитроміцину 1200 мг не призводить до зміни фармакокінетики
одноразової дози флуконазолу 800 мг. Загальна експозиція і період
напіввиведення азитроміцину не змінювалися при одночасному застосуванні
флуконазолу, проте спостерігалося клінічно незначне зниження Cmах (18
%) азитроміцину.
Цетиризин: у здорових добров=
ольців
при одночасному застосуванні азитроміцину упродовж 5 днів із цетиризином 20=
мг
у рівноважному стані не спостерігалися явища фармакокінетичної взаємодії або
суттєві зміни інтервалу QT.
Циклоспорин: у фармакокінетичному дослідженні з участю здор=
ових
добровольців, які протягом 3 днів приймали азитроміцин в дозі 500 мг/добу
перорально, а потім прийняли разову дозу 10 мг/кг циклоспорину, було виявле=
но
значне підвищення значень Сmax і AU=
C0-5 циклоспо=
рину.
Тому слід дотримуватися обережності, розглядаючи можливість одночасного
застосування цих лікарських засобів. Якщо комбіноване лікування вважається
виправданим, необхідно проводити ретельний моніторинг рівнів циклоспорину і
відповідно регулювати дозування.
Циметидин: у фармакокінетичному дослідженні =
впливу
однократної дози циметидину, прийнятої за 2 години до прийому азитроміцину,=
на
фармакокінетику азитроміцину жодних змін у фармакокінетиці азитроміцину не
спостерігалось.
Особливості
застосування.
Гіперчутливість: як і у разі застосування еритроміцину та інш=
их
макролідів, були зареєстровані рідкісні серйозні алергічні реакції, в тому
числі ангіоневротичний набряк та анафілаксія (рідко – з летальним наслідком=
),
дерматологічні реакції, в тому числі синдром Стівенса-Джонсона, токсичний
епідермальний некроліз (рідко – з летальним наслідком) та медикаментозні
висипання із симптомами еозинофілії та системними симптомами (див. розділ
«Побічні реакції»). Деякі з цих реакцій при застосуванні азитроміцину призв=
ели
до повторних проявів симптомів і вимагали більш тривалого періоду спостереж=
ення
та лікування.
При виникненні алергічної реакції застосування препар=
ату
слід припинити та розпочати відповідну терапію. Лікар повинен знати, що
симптоми алергії можуть виникнути повторно після припинення симптоматичного
лікування.
Порушенн=
я функції
печінки: оскільки печінка є основним шляхом виведен=
ня
азитроміцину, слід обережно призначати азитроміцин пацієнтам із серйозними захворюван=
нями
печінки. Повідомлялося про випадки фульмінантного гепатиту, що спричиняє
небезпечне для життя порушення функції печінки при прийомі азитроміцину.
Можливо, деякі пацієнти в анамнезі мали захворювання печінки або застосовув=
али
інші гепатотоксичні лікарські засоби.
Необхідно проводити
аналізи/проби функції печінки у разі розвитку ознак і симптомів дисфункції
печінки, наприклад астенії, що швидко розвивається і супроводжується
жовтяницею, темною сечею, схильністю до кровотеч або печінковою енцефалопат=
ією.
У разі виявлення порушення функції печінки
застосування азитроміцину слід припинити.
Ріжки: у пацієнтів, які приймають похідні ріжків,
одночасне застосування деяких макролідних антибіотиків сприяє швидкому розв=
итку
ерготизму. Відсутні дані щодо можливості взаємодії між ріжками та
азитроміцином. Проте через теоретичну можливість ерготизму азитроміцин не слід призначати одночасн=
о з
похідними ріжків.
Порушення
функції нирок. У пацієнтів із серйозною
дисфункцією нирок (швидкість клубочкової фільтрації <10 мл/хв)
спостерігалося 33 % збільшення системної експозиції з азитроміцином.
Подовжен=
ня
інтервалу QT. Подовжена серцева
реполяризація та інтервал QT, які підвищували ризик розвитку серцевої аритмі=
ї та
тріпотіння-мерехтіння шлуночків (torsade de=
po=
intes),
спостерігалися при лікуванні іншими макролідними антибіотиками. Тому, оскіл=
ьки
нижчезазначені ситуації можуть підвищити ризик виникнення шлуночкової аритм=
ії
(в тому числі пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу «пірует»), яка мо=
же
бути летальною, азитроміцин слід застосовувати з обережністю пацієнтам з
поточними станами, які сприяють виникненню аритмії (особливо у жінок та
пацієнтів літнього віку), а саме пацієнтам:
–-з вродженою або зареєстрованою пролонга=
цією
інтервалу QT;
-
які наразі проходять лікува=
ння
із застосуванням інших активних речовин, які, як відомо, подовжують інтервал
QT, таких як антиаритмічні препарати класів IA (хінідин та прокаїнамід) і I=
II
(дофетилід, аміодарон та соталол), цисаприд і терфенадин, нейролептичні зас=
оби,
такі як пімозид; антидепресанти, такі як циталопрам; а також фторхінолони, =
такі
як моксифлоксацин та левофлоксацин;
-
з порушенням електролітного
обміну, особливо у разі гіпокаліємії і гіпомагніємії;
-
з клінічно релевантною
брадикардією, серцевою аритмією або тяжкою серцевою недостатністю.
Стрептококові інфекції: азитроміцин загалом
ефективний у лікуванні стрептококу в ротоглотці, але немає жодних даних, які
демонструють ефективність азитроміцину в профілактиці гострого ревматоїдного
поліартриту. Антимікробний препарат з анаеробною активністю необхідно приймати в
комбінації з азитроміцином, якщо припускається, що анаеробні мікроорганізми
зумовлюють розвиток інфекції.
Суперінфекції: як і у випадку з іншими антибактеріальними препаратами, існує можливість виникнення суперінфекції (наприклад мікози).<= o:p>
При прийомі майже всіх антибактеріальних
препаратів, включаючи азитроміцин, повідомлялося про Clostridium diffici=
le-асоційовану
діарею (CDAD), серйозність якої варіювалася від слабо вираженої діареї до колі=
ту з
летальним наслідком. Лікування антибактеріальними препаратами змінює нормал=
ьну
флору у товстій кишці, що призводить до надмірного росту C. difficile.
C. diffi=
cile продукує токсини А і В, які сприяють розвитку CDAD. Штами C.
difficile, що гіперпродукують
токсини, є причиною підвищеного рівня захворюваності і летальності, оскільк=
и ці
інфекції можуть бути резистентними до антимікробної терапії і потребувати
проведення колектомії. Необхідно розглянути можливість розвитку CDAD=
у
всіх пацієнтів з діареєю, спричиненою застосуванням антибіотиків. Потрібно
ретельне ведення історії хвороби, оскільки, як повідомлялося, CDAD можлива
упродовж 2 місяців після прийому антибактеріальних препаратів.
Міастенія гравіс: =
повідомл=
ялося
про загострення симптомів міастенії гравіс або про новий розвиток міастеніч=
ного
синдрому у пацієнтів, які отримують терапію азитроміцином.
Застосування у пер=
іод
вагітності або годування груддю.
Вагітність.
Дослідже=
ння
впливу на репродуктивну функцію тварин були виконані при введенні доз, що
відповідали помірним токсичним дозам для материнського організму. У цих
дослідженнях не було отримано доказів токсичного впливу азитроміцину на плі=
д.
Однак відсутні адекватні і добре контрольовані дослідження у вагітних жінок.
Оскільки дослідження впливу на репродуктивну функцію тварин не завжди
відповідають ефекту у людини, азитроміцин слід призначати у період вагітнос=
ті
лише за життєвими показаннями.
годування груддю.
Повідомлялося, що азитроміцин проникає у грудне
молоко людини, але відповідних та належним чином контрольованих клінічних
досліджень, які б давали можливість охарактеризувати фармакокінетику екскре=
ції
азитроміцину у грудне молоко людини, не проводилося. Застосування азитроміц=
ину
у період годування груддю можливе лише у випадках, коли очікувана користь для матері перевищує потенц=
ійний ризик для ди=
тини.
Фертильність.
Дослідження фертильності проводили на щурах;
показник вагітності знижувався після введення азитроміцину. Релевантність ц=
их
даних стосовно людини невідома.
<=
b>
<=
b>Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом=
або
іншими механізмами.
<=
span
lang=3DUK style=3D'mso-bidi-font-size:12.0pt;text-decoration:none;text-unde=
rline:
none'>Оскільки азитроміцин може спричинити певні порушення з боку нервової =
системи
(див. розділ «Побічні реакції»), не рекомендується застосовувати препарат п=
ри
необхідності керування транспортними засобами та роботи з іншими механізмам=
и.
Спосіб застосуванн=
я та
дози.
Дорослі
і діти з масою тіла понад
Азитроміцин необхідно застосовувати за 1 годину до аб=
о 2
години після вживання їжі, оскільки одночасний прийом з їжею порушує його
всмоктування. Препарат приймати 1
раз на добу. Таблетки ковт=
ати, не розжовуючи.
При інфекціях ЛОР-органів, дихальних шляхів, ш=
кіри
та м’яких тканин (окрім мігруючої еритеми): загальна доза становить 1500
мг, 500 мг 1 раз на добу протягом 3 днів.
При мігруючій еритемі: загальн=
а доза
азитроміцину – 3 г, дорослим – 1 раз на добу протягом 5 днів: 1-й день – 1 г, потім – по 500 мг =
зі 2-го
по 5-й день.
При інфекціях, що передаються статевим шляхом<=
/i> (неускладнений
уретрит/цервіцит)=
span>:
При акне вульгаріс: рекомен=
дована
загальна доза становить
У разі пропуску прийому 1 дози препарату пропущену до= зу необхідно прийняти якомога раніше, а наступні – з інтервалами у 24 години.<= o:p>
Пацієнти літнього віку.
Пацієнтам літнього віку немає необхідності
змінювати дозування.
Оскільки пацієнти літнього віку можуть входити до груп
ризику щодо порушень електричної провідності серця, рекомендовано дотримува=
тися
обережності при застосуванні азитроміцину у зв'язку з ризиком розвитку серц=
евої
аритмії та аритмії torsade
de pointes.
Пацієнти з порушеннями фун=
кції
нирок.
Для паці=
єнтів з
незначними порушеннями функцій нирок (швидкість клубочкової фільтрації 10-80 <=
/span>мл/хв) м=
ожна
використовувати те ж саме дозування, що і для пацієнтів із нормальною функц=
ією
нирок. Азитроміцин необхідно з обережністю
призначати пацієнтам з тяжким порушенням функції нирок (швидкість =
клубочкової
фільтрації <10 мл/хв).
Пацієнти з порушеннями фун=
кції
печінки.
Оскільки азитроміцин метаболізується у печінці та
виводиться з жовчю, препарат не слід застосовувати пацієнтам із серйозними
захворюваннями печінки. Досліджень,
пов'язаних із лікуванням таких пацієнтів із застосуванням азитроміцину, не
проводили.
<=
span
lang=3DUK style=3D'mso-bidi-font-size:12.0pt;text-decoration:none;text-unde=
rline:
none'>
Діти.
Препарат застосовувати дітям з масою тіла ≥ 45 =
кг.
Дітям з масою тіла ≤ 45 кг призначати азитроміцин в іншій лікарській
формі, наприклад такій як суспензія.
Передозування.
Досвід клінічного застосування азитроміцину
свідчить про те, що побічні прояви, які розвиваються при прийомі вищих, ніж
рекомендовано, доз препарату, подібні до таких, що спостерігаються при
застосуванні звичайних терапевтичних доз. Типові симптоми
передозування: зворотне порушення слуху, виражені нудота, блювання, діарея.=
При передозуванні необхідно прийняти активоване
вугілля та проводити симптоматичну терапію, спрямовану на підтримання життє=
вих
функцій організму.
Азитроміцин добре переноситься і має низьку частоту
побічних дій.
Оцінка побічних явищ ґрунтується на класифікації з
урахуванням частоти реакцій: дуже часто (≥ 10 %); часто (≥ 1 %,
< 10 %); нечасто (≥ 0,1 %, < 1 %); рідко (≥ 0,01 %, < =
0,1
%); дуже рідко (< 0,01 %), у тому числі поодинокі випадки.
Інфекції та інвазі=
ї: нечасто=
–
кандидоз, оральний кандидоз, піхвові інфекції, пневмонія, грибкова інфекція,
бактеріальна інфекція, фарингіт, гастроентерит, порушення функції дихання,
риніт; невідомо – псевдомембранозний коліт.
З боку системи крові та лімфатичної системи: <=
/i>нейтропенія; невідомо – гемолітична анемія; рідко –
тромбоцитопенія; нечасто – еозинофілія, лейкопенія.
У клінічних дослідженнях були зафіксовані поодинокі
повідомлення про періоди транзиторної, слабко вираженої нейтропенії. Однак
причинний зв'язок з лікуванням азитроміцином не був підтверджений.
З боку імунної сис=
теми: невідомо=
–
анафілактична реакція; нечасто – ангіоневротичний набряк, реакції підвищеної
чутливості.
З боку обміну речо=
вин: нечасто – анорексія.
Психічні розлади: збудження,
шум у вухах; невідомо – неспокій, делірій, галюцинації; рідко –
агресивність, гіперактивність, тривожність та нервозність; нечасто – безсон=
ня.
З боку нервової системи: нечасто –
запаморочення/вертиго, сонливість, синкопе, головний біль, судоми (було
виявлено, що вони також спричиняються іншими макролідними антибіотиками),
спотворення смаку та відчуття запахів; рідко – парестезія, астенія, безсонн=
я.
З боку органів зор=
у: часто – =
зорові
розлади.
З боку органів слуху: рідко – повідомлял=
ося,
що макролідні антибіотики спричиняють порушення слуху. У деяких пацієнтів, =
які
приймали азитроміцин, зафіксовано порушення слуху, виникнення глухоти та дз=
він
у вухах. Більшість із цих випадків пов’язані з експериментальними
дослідженнями, в яких азитроміцин застосовували у великих дозах протягом
тривалого часу. Відповідно до доступних звітів про подальше медичне
спостереження більшість із цих проблем мали оборотний характер.
З боку серця: шлуночкова тахікардія типу «пірует»; рідко –
сильне серцебиття, аритмія, пов’язана зі шлуночковою тахікардією (було
виявлено, що вони також спричиняються іншими макролідними антибіотиками). Б=
ули
рідкісні повідомлення про подовження QT і тріпотіння-мерехтіння шлуночків,
артеріальну гіпотензію.
З боку судин: невідомо=
–
артеріальна гіпотензія; нечасто – припливи.
З боку респіраторн=
ої
системи: нечасто – диспное, носова кровотеча.
З боку шлунково-кишкового тракту: здуття живота; часто – нудота, блювання, діарея, неприємні відчуття у
животі (біль/спазми); нечасто – рідкі випорожнення, метеоризм, порушення
травлення, анорексія, гастрит, дисфагія, сухість у роті, відрижка, виразки у
ротовій порожнині, гіперсекреція слини; рідко – запор, зміна кольору язика.
Повідомлялося про псевдомембранозний коліт, панкреатит.
З боку гепатобіліарної системи: рідко – гепатит та
холестатична жовтяниця, включаючи патологічні показники функціональної проби
печінки; некротичний гепатит і дисфункція печінки, що в рідкісних випадках
призводить до летального наслідку.
З боку шкіри та підшкірної клітковини: нечасто=
–
алергічні реакції, включаючи свербіж і висипання, дерматит, сухість шкіри,
гіпергідроз; рідко – алергічні реакції, включаючи ангіоневротичний набряк,
кропив'янку і фоточутливість; серйозні шкірні реакції, а саме: поліморфна
еритема, синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз.
З боку скелетно-м’язової системи: нечасто=
–
артралгія, остеоартрит, міалгія, біль у спині, біль у шиї.
З боку сечовидільної системи: рідко – інтерстиці=
альний
нефрит і гостра ниркова недостатність; нечасто – дизурія, біль у нирках.
З боку репродуктивної системи та молочних залоз: нечасто=
–
вагініт, маткова кровотеча, тестикулярні порушення.
Системні порушення: рідко – анафілакс=
ія,
включаючи набряк (у рідкісних випадках призводить до летального наслідку),
кандидоз.
Загальні порушення: нечасто – втома, =
біль у
грудях, нездужання, астенія, набряк обличчя, гіпертермія, біль, периферичний
набряк.
Дослідження: часто – лімфоцито=
пенія,
зменшення кількості бікарбонатів крові; нечасто – підвищення
аспартатамінотрансферази, підвищення аланінамінотрансферази, підвищення
білірубіну крові, підвищення рівня сечовини в крові, підвищення креатиніну
крові, зміни вмісту калію у крові, підвищення рівня лужної фосфатази,
підвищення рівня хлориду, підвищення рівня глюкози, підвищення рівня
тромбоцитів, зниження рівня гематокриту, підвищення рівня бікарбонату,
відхилення рівня натрію.
Травми та отруєння: нечасто
– післяопераційні ускладнення.
Інформац= ія про небажані реакції, які, можливо, пов'язані з профілактикою та лікуванням. = span>Mycobacterium <= span style=3D'mso-bidi-font-size:12.0pt'>Avium Complex, базуєт= ься на даних клінічних досліджень та спостережень у постмаркетинговий період. Ці небажані реакції відрізняються за типом від тих, про які повідомлялося при застосуванні швидкодіючих лікарських форм та лікарських форм тривалої дії.<= o:p>
З
боку органів зору: погіршення зору.
З
боку органів слуху: глухота, погіршення слуху, дзвін у вухах.
З
боку серця: пальпітація.
З
боку шлунково-кишкового тракту: діарея, біль у животі, нудота, метеоризм,
шлунково-кишковий дискомфорт, часті рідкі випорожнення.
З
боку гепатобіліарної системи: гепатит.
З
боку шкіри: висипання, свербіж, синдром Стівенса-Джонсона,
фоточутливість.
З
боку кістково-м’язової
системи: артралгія.
Загальні
порушення: підвищена втомлюваність, астенія, нездужання.
Повідомлення про
підозрювані побічні реакції.
Повідомл=
ення про
підозрювані побічні реакції у післяреєстраційний період є важливим заходом.=
Це
дає змогу продовжувати моніторинг співвідношення користь/ризик при застосув=
анні
препарату. Лікарям пропонується повідомляти про будь-які підозрювані побічні
реакції.
2 роки.<= o:p>
Умови
зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не
вище 30 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Категорія відпуску=
. За реце=
птом.
Виробник.
Фламінго Фармасьют=
икалс
Лтд.
Місцезнаходження виробника та його=
адреса
місця провадження діяльності.
Е-28, Опп. Фаєр Брігейд, М.І.Д.С., Талоджа, =
Район
Райгад, Махараштра, ІН-410 208, Індія.
Заявник.
Ананта Медікеар Лтд.
Місцезнаходження заявника.
Сьют 1, 2 Стейшн Корт, Імперіал Варф, Таунмед
Роад, Фулхам, Лондон, Велика Британія.
PAGE=
|