ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування = лікарського засобу

АЗИТРОМІЦИН-БХФЗ

(AZITHROMYCIN-BCPP)

Склад:

діюча речовина: азитроміцин;

1 капсула містить азитроміцину, у вигляді азитроміцину дигідрату (у перерахуванні на 100 % безводну речовину) – 250 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, магнію стеарат, натр= ію лаурилсульфат; до складу капсули входить: жовтий захід FCF<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt'> (Е 110), хіноліновий жовтий (Е 104), титану діоксид (Е 171), желатин.

Лікарська форма. Капсули.

Основні фізико-хімічні властивості: т= верді капсули з корпусом білого та кришечкою жовтого кольору. Вміст капсул – поро= шок, гранули або стовпчик білого або майже білого кольору.

Фармакотерапевтична група. А= нтибактеріальні засоби для системного застосування. Макроліди, лінкозаміди та стрептограмін= и. Код АТХ J01F А10.

Фармакологічні властивос= ті.

Фармакодинаміка.

Азитроміцин є представником підгрупи макролідних антибіотиків – азалідів. Має широкий спектр антимікробної дії. Механізм дії обумовлений інгібуванням біосинтезу білка внаслідок зв’язування азитроміцину з 50S-субодиницею рибосоми та пригніченням пептидилтранслокази.

Азитроміцин активний щодо грампозитивних аеробних бактерій: Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes, Streptococcus agalactiсae, Streptococcus viridans, стрептококів г= руп C, F і G, Staphylococcus aureus; деяких грампозитивних анаеробних бакте= рій: Clostridium perfringens; грамне= гативних аеробних бактерій: Haemophilus infl= uenzae, Haemophilus parainfluenzae, Moraxella catarrhalis, Bordetella pertussis, Bo= rdetella parapertussis, Neisseria gonorrhoeae, Gardnerella vaginalis, Campylobacter jejuni.

Азитроміцин також активний щодо внутрішньоклітинних та інших мікроорганізмів: Legionella pneumop= hila, Chlamydia trachomatis, Mycoplasma pneumoniae, Ureaplasma urealyticum, Borre= lia burgdorferi, Treponema pallidum.

Не впливає на грампозитивні мікроорганізми, стійкі до еритроміцину.=

Фармакокінетика.

Азитроміцин швидко та добре всмоктується зi шлунково-кишкового трак= ту, що обумовлено його стійкістю у кислому середовищі та ліпофільністю. Швидко розподіляється в організмі. Добре проникає в дихальні шляхи, органи та ткан= ини урогенітального тракту, у шкіру та м’які тканини. Висока концентрація у тканинах і тривалий період напіввиведення обумовлені низьким зв’язуванням азитроміцину з білками сироватки крові, а також його здатністю проникати в еукаріотичні клітини та концентруватися у середовищі з низьким рН, яке оточ= ує лізосоми. Це визначає великий уявний об’єм розподілу (31,1 л/кг) і високий плазмовий кліренс. Здатність препарату накопичуватися переважно у лізосомах особливо важлива для елімінації внутрішньоклітинних збудників.

Фагоцити   доправляють азитроміцин= у вогнища інфекції,   де й вивільняють його у процесі

фагоцитозу. Вже через 12-72 години у місці запалення створюються ви= сокі терапевтичні концентрації, які перевищують мінімальну пригнічувальну концентрацію для збудників інфекції.

Період напіввиведення тривалий, з тканин виводиться повільно – 60-76 годин. У бактерицидних концентраціях у вогнищах запалення азитроміцин визначається про= тягом 5-7 днів після прийому останньої дози, щ= о робить можливим одноразовий прийом препарату на добу та короткий курс лікування (3= або 5 днів). Виводиться в основному з жовчю, невелика частина – із сечею.<= /o:p>

Клінічні характеристики. <= /p>
Показання.

Лікування інфекційних захворювань, спричинених чутливими до препара= ту збудниками:

·      =      і= нфекції ЛОР-органів (синусит, середній отит, бактеріальний фарингіт, тонзиліт);

·      =      і= нфекції нижніх дихальних шляхів (бактеріальний бронхіт, негоспітальна пневмонія);

·      =      і= нфекції шкіри та м’яких тканин (бешиха, імпетиго, вторинні піодерматози);

·      =      м= ігруюча еритема (хвороба Лайма у початковій стадії);

·      =      і= нфекції, що передаються статевим шляхом: неускладнені генітальні інфекції, спричинен= і

Chlamydia trachomatis.

&nbs= p;

Протипоказання. <= /i>

·      =      П= ідвищена чутливість до азитроміцину, еритроміцину або до будь-якого і= ншого макролідного або кетолідного антибіотика, або до інших компонентів препарату;=

·      =      о= дночасне застосування з препаратами ріжків через можливість виникнення ерготизму.

&nbs= p;

Взаємодія з іншими лікар= ськими засобами та інші види взаємодій.

Слід обережно призначати азитроміцин пацієнтам р= азом з іншими ліками, які можуть подовжувати інтервал QT.

Антациди: при вивченні впливу одночасного застосування антацидів на фармакокінетику азитроміцину загалом не спостерігалося змін у біодоступності, хоча плазмові пікові концентрації азитроміцину зменшувались приблизно на 25 %. Азитроміцин необхідно приймати принаймні за 1 годину до або через 2 години після прийому антациду.

Пероральні антикоагулянти типу кумарину, варфарину: у дослідженні фармакокінетичної взаєм= одії азитроміцин не змінював антикоагулянтний ефект одноразової дози 15 мг варфарину, призначеного здоровим добровольцям. У постмаркетинговий період б= ули отримані повідомлення про потенціювання антикоагулянтного ефекту після одночасного застосування азитроміцину та пероральних антикоагулянтів типу кумарину. Хоча причинний зв’яз= ок встановлений не був, слід враховувати необхідність проведення частого моніторингу протромбінового часу у разі призначення азитроміцину пацієнтам,= які отримують пероральні антикоагулянти типу кумарину, варфарину.

Циметидин: при фармакокінетичному дослідженні взаємодії не виявлено.

Лінкозаміди знижують, а тетрациклін і хлорамфен= ікол підвищують ефективність азитроміцину.

Ефавіренц: одночасне введення 600 мг разової дози азитроміцину і 400 мг ефавіренцу протягом 7 днів не призвело до будь-яких клінічно значущих фармакокінетичних взаємодій.

Мідазолам: одночасне застосування азитроміцину 50= 0 мг на добу протягом 3 днів не спричиняло клінічно значущих змін фармакокінетики і фармакодинаміки мідазоламу.

Циклоспорин: деякі зі споріднених макролідних антибіотиків впливають на метаболізм циклоспорину. Слід ретельно зважити терапевтичну ситуацію до призначення одночасного прийому цих препаратів. При комбінованому лікуванні необхідно проводити ретельний моніторинг рівнів циклоспорину і відповідно регулювати дозування.=

Метилпреднізолон: при дослідженні фармакокінетичної взаємодії азитром= іцин не виявив значного впливу на фармакокінетику метилпреднізолону.<= /span>

Флуконазол: одночасне застосування одноразової дози азитроміцину 1200 мг не призводило до зміни фармакокінетики одноразової дози флуконазолу 800 мг. Відзначалося клі= нічно незначуще зниження С_max азитроміцину на 18 %.

Індинавір: одночасне застосування одноразової дози азитроміцину 1200 мг не спричиняло статистично достовірного впливу на фармакокінетику індинавіру, який приймали у дозі 800 мг 3 рази на добу протягом 5 дн= ів.

Нелфінавір: спостерігається підви= щення концентрації азитроміцину. Корекція дози не потрібна, але слід ретельно контролювати можливість виникнення побічних реакцій азитроміцину.

Терфенадин: у фармакокінетичних дослідженнях не повідомлялося про взаємодію між азитроміцином і терфенадином. Як і у випадку з іншими макролідними а= нтибіотиками, азитроміцин необхідно з обережністю призначати у комбінації з терфенадином (через ризик подовження інтервалу QT = і виникнення аритмій).

Теофілін: азитроміцин не впливав на фармакокіне= тику теофіліну при одночасному прийомі азитроміцину і теофіліну.

Цизаприд: одночасне застосування цизаприду може спричинити пролонгацію інтервалу QT, шлуночкову аритмію, «torsade de pointes», тому їх = не слід застосовувати одночасно.

Карбамазепін: азитроміцин не виявив значного впливу на плазмові рівні карбамазепіну або його активних метаболітів.

Аторвастатин: застосування одночасно з азитроміцином не вплив= ало на рівень плазмової концентрації аторвастатину.

Астемізол, альфентаніл: = слід виявляти обережність у випадку одночасного застосування цих препаратів та азитроміцину з огляду на посилен= ня дії останнього.

Цетиризин: не призводить до фарм= акокінетичної взаємодії у рівноважному стані, але значно змінює інтервал QT.

Зидовудин: не впливає = на фармакокінетику та екскрецію зидовудину. Однак застосування азитроміцину спричиняє підвищення концентрації фосфорильованого зидовудину у мононуклеар= них клітинах периферичної крові. Клінічне значення цього явища не з’ясовано, але може бути корисним для пацієнта.

Дигоксин: повідомлялося, що супутнє застосування макролідних антибіотиків, включаючи азитроміцин, та субстратів Р-глікопротеїну, таких як дигоксин, призводить до підвищення рівня субстрату Р-глікопротеїну в сирова= тці крові. Отже, при одночасному застосуванні азитроміцину та дигоксину необхідно враховувати можливість підвищення концентрації дигоксину в сироватці крові.=

Диданозин: при одночасному застосуванні 1200 мг/добу азитроміцину з диданозином не було виявлено впливу на фармакокінетику диданозину порівняно з плацебо. =

Триазолам: не було отримано д= оказів суттєвого впливу на фармакокінетичні показники при одночасному застосуванні азитроміцину і триазоламу.

Рифабутин: пл= азмові концентрації цих препаратів не змінюються, однак спостерігалась нейтропенія, яка скоріше за все була пов’язана із застосуванням рифабутину, причинний зв= 'язок при одночасному прийомі з азитроміцином не був встановлений.

Триметоприм/сульфаметокс= азол: рівень плаз= мової концентрації азитроміцину при їх одночасному прийомі з триметопримом або сульфаметоксазолом не змінюється.

Силденафіл: не виявлено впливу азитроміцину на AUC і Cmax силденафілу або його основних циркулююч= их метаболітів у осіб чоловічої статі.<= /o:p>

Похідні ерготаміну: при сумісному застосуванні азитроміци= ну з дигідроерготаміном або іншими препаратами ріжків не можна виключити можливі= сть виникнення ерготизму та вазоконстрикторний ефект із порушеннями перфузії, що призводить до ураження пальців рук і ніг, тому слід уникати їх одночасного застосування.

Азитроміцин не= має суттєвої взаємодії з печінковою системою цитохрому Р450. Вважається, що препарат не має фармакокінетичної лікарської взаємодії, що спостерігається з еритроміцином та іншими макролідами. Азитроміцин не спричиняє індукцію або інактивацію печінкового цитохрому Р450 через цитохром-метаболітний комплекс= . Були проведені фармакокінетичні дослідження застосування азитроміцину і препаратів, метаболізм яких значною мірою відбувається за участю цитохрому Р450.

&nbs= p;

Особливості застосування.<= /b>

Реакції гіперчутливості.=

У поодиноких випадках повідомлялося про здатність макролідів, у тому числі азитроміцину, спричиняти серйозні побічні реакції (рідко – з летальним наслідком), включаючи ангіоневротичний набряк, анафілаксію. Деякі = з цих реакцій мали рецидивуючий характер і

потребували більш тривалого спостереження та лікування. =

Гепатотоксичність.<= /o:p>

Оскільки азитроміцин метаболізується в печінці та виводиться з жовчю, препарат не слід застосовувати пацієнтам із серйозними захворюваннями печінки. Повідомлялося про випадки фульмінантного гепатиту, що спричиняв небезпечне для життя порушення функцій печінки, при прийомі азитроміцину. Можливо, деякі пацієнти в анамнезі мали захворювання печінки або застосовували інші гепатотоксичні лікарські засоби= .

Необхідно проводити аналізи/проби функції печінки у випадку розвитку ознак і симптомів дисфункц= ії печінки, наприклад, астенії, що швидко розвивається і супроводжується жовтяницею, темною сечею, схильністю до кровотеч або печінковою енцефалопат= ією.

У разі виявлення порушення функції печінки застосування азитроміцину слід припинити.

У період лік= ування препаратом слід утриматися від вживання спиртних напоїв.<= /p>
Препарати ріжків.

У пацієнтів, які приймають похідні ріжків, одночасне застосування деяких макролідних антибіотиків сприяє швидкому розв= итку ерготизму. Відсутні дані щодо можливості взаємодії між ріжками та азитроміц= ином. Проте через теоретичну можливість ерготизму азитроміцин не слід призначати одночасно з похідними ріжків.

Суперінфекції.

Як і при лікуванні іншими антибактеріальними препаратами, існує можливість виникнення суперінфекцій, спричинених нечутливою до препарату мікрофлорою, включаючи грибки.

Clostridium difficile-асоційована діарея <= /span>(CDAD).

Лікування антибактеріальними препаратами, в тому числі макролідами, може призвести до виникнення антибіотикасоційованої діареї, наприклад Clostridium difficile-асоційованої діареї, серйозність якої варіювала = від слабко вираженої діареї до коліту, у тому числі до псевдомембразного коліту, іноді з летальним наслідком. Тому при виникненні діареї під час або після лікування азитроміцином необхідно виключити ці діагнози, в тому числі псевдомембранозний коліт. Застосування азитроміцину необхідно припинити у р= азі тяжкого та/або з домішками крові поносу та провести відповідну терапію. При відсутності необхідного лікування може розвинутися токсичний мегаколон, перитоніт, шок.

Ниркова недостатність.

У пацієнтів із серйозною дисфункцією нир= ок (швидкість клубочкової фільтрації < 10 мл/хв) спостерігалося збільшення на 33 % системної експозиції з азитроміцином.

Подовжена серцева реполяризація та інтервал QТ, які підвищували ризик розвитку серцевої аритмії, включаючи аритмію типу «torsade de pointes», спостері= галися при лікуванні іншими макролідними антибіотиками. Подібний ефект азитроміцин= у не можна повністю виключити у пацієнтів з підвищеним ризиком подовженої серцев= ої реполяризації, тому слід з обережністю призначати лікування пацієнтам:

·      =     з уродженою або набутою пролонгацією інтервалу QT;

·      =     я= кі проходять лікування із застосуванням інш= их препаратів, що подовжують інтервал QT, наприклад: антиаритмічні препарати класів IA (квінідин та прокаїнамід) і III (дофетилід, аміодарон та соталол)= , цисаприд і терфенадин, нейролептичні засоби, такі як пімозид, антидепресанти, такі як циталопрам, а також фторхінолони, такі як моксифлоксацин та левофлоксацин; =

·      =     з порушенням електролітного обміну, особливо у випадку гіпокаліємії і гіпомагніємії;

·      =     з клінічно релевантною брадикардією, аритмією або тяжкою серцевою недостатністю.

Міастенія гравіс.
Повідомлялось про загострення симптомів міастенії гравіс або про новий розвиток міастенічного синдрому у пацієнтів, які отримують азитроміцин.

Стрептококові інфекції.<= o:p>

Азитроміцин загалом ефективний у лікуванні стрептококової інфекції ротоглотки, але немає жодних даних, які б підтверджували його ефективність у профілактиці ревматичної атаки.

Якщо припускається, що анаеробні мікроорганізми зумовлюють розвиток інфекції, тоді атнти= мікробний препарат з анаеробною активністю необхідно приймати в комбінації з азитроміцином.

= Інше.

Безпечність та ефективність для профілактики або лікування Mycobacterium Avium Complex у дітей не встановлені.<= o:p>

Препарат містить барвник жовтий захід FCF (Е 110), що може спричинити алергічні реакції, у тому числі бронхіальну астму. Ризик алергії вищий у пацієнтів із підвищеною чутливістю до ацетилсаліцилової кислоти.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність.

Дослідження вп= ливу на репродуктивну функцію тварин були проведені при введенні доз, що відповідали помірним токсичним дозам для материнського організму. У цих дослідженнях не було отримано доказів токсичного впливу азитроміцину на плід. Однак відсутні адекватні і добре контрольовані дослідження у вагітних жінок. Оскільки дослідження впливу на репродуктивну функцію тварин не завжди відповідають такому ж ефекту у людини, азитроміцин слід призначати у період вагітності,= лише якщо очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.

годування груддю.

Азитроміцин прони= кає у грудне молоко, але відповідних та належним чином контрольованих клінічних досліджень, які давали б можливість охарактеризувати фармакокінетику екскре= ції азитроміцину у грудне молоко людини, не проводилися. Застосування азитроміцину= у період годування груддю можливе л= ише у випадках, коли очікувана к= ористь для матері перевищує потен= ційний ризик для дитини.

Фертильність.=

Дослідження фертильності проводили на щурах; показник вагітності знижувався після введення азитроміцину. Релевантність ц= их даних стосовно людини невідома.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

= Враховуючи, що у пацієнтів з підвищеною чутливістю до азитроміцину можуть виникнути поб= ічні реакції (запаморочення, сонливість), на час прийому препарату слід утримати= ся від керування транспортними засобами та іншими механізмами.

=

Спосіб застосування та дози. <= /i>

Перед призначенням препарату слід визначити чутливість мікрофлори, = що спричинила захворювання. Азитроміцин-БХФЗ слід приймати 1 раз на добу за 1 годину до вживання їжі або через 2 години після, тому що одночасний прийом з їжею знижує всмоктування азитроміцину.

Дорослі, діти з масою ті= ла понад 45 кг.

При інфекціях ЛОР-органів т= а дихальних шляхів, інфекціях шкіри та м’яких тканин у 1 день застосовувати 500 мг одноразово, а з 2 по 5 день – по 250 мг на добу або по 500 мг 1 раз на добу протягом 3 днів (курсова доза – 1,5 г).<= /p>
При гострих інфекціях урогенітального тра= кту застосовувати одноразово 1 г (4 капсули).

Для лікування початкової стадії хвороби Лайма (хронічної мігруючої еритеми) застосовувати одноразово 1 г (4 капсули) у 1 день та по 500 мг = щодня з 2 по 5 день (курсова доза – 3 г).

Пацієнти літнього віку.

Пацієнтам літнього віку немає необхідності змінювати дозування.

= Оскільки пацієнти літнього віку можуть мати порушення провідності серця, рекомендова= но дотримуватися обережності при застосуванні азитроміцину у зв’язку з ризиком розвитку серцевої аритмії та аритмії типу «torsade = de pointes».
Печінкова недостатність.= Препарат не слід застосовувати пацієнт= ам із серйозними захворюваннями печінки, оскільки азитроміцин метаболізується у печінці та виводиться з жовчю.

Ниркова недостатність. Пацієнтам з незначними порушеннями функцій нирок (швидкість клубочкової фільтрації 10-80 мл/хв) можна застосовувати те ж саме дозування, що й пацієнтам із нормальною функцією нирок. Азитроміцин необхідно з обережністю призначати пацієнтам з тяжким порушенням функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації < 10 мл/хв).

У разі пропуску прийому 1 дози препарату пропуще= ну дозу слід прийняти якомога раніше, а наступні – з інтервалами у 24 години. =

=

Діти.

Не рекомендується застос= овувати препарат дітям з масою тіла менше 45 кг у даній лікарській формі.

=

Передозування= .

Симптоми: побічні реакції, які розвиваються при прийомі вищих, ніж рекомендовано, доз препарату, подібні до таких, що спостерігаються при застосуванні звичайних терапевтичних доз, а с= аме: оборотна втрата слуху, біль у животі, виражені н= удота, блювання, анорексія, діарея, запор, підвищення активності печінкових трансаміназ, слабкість.

Лікування: промивання шлунка, призначення активованого вугілля. Симптоматична терапія для підтримки функцій життєво важливих орган= ів і систем. У тяжких випадках: заходи з відновлення водно-електролітного баланс= у, екстракорпоральна гемосорбція. Специфічного антидоту немає.

=

Побічні реакції.

Інфекції та ін= вазії: кандидоз, оральний кандидоз, піхвові інфекції, пневмонія, грибкова інфе= кція, бактеріальна інфекція, фарингіт, гастроентерит, риніт, псевдомембранозний коліт.

Система кров= і і лімфатична система: лейкопенія, нейтропенія, еозинофілія,= лімфопенія= , тромбоцитопенія, гемолітична анемія.

Імунна система: реакції гіперчутливості, включаючи анафілактичні реакції та ангіоневротичний набряк.

Метаболічні розл= ади: анорексія.

Психічні розлади: агресивність, нервозність, безс= оння, ажитація, неспокій, = делірій, галюцинації.

Нервова система:<= /i> головний біль, запаморочення, сонливість, парестезія/гіпестезія, дисгевзія/агевзія, синкопе, судоми, психомоторна г= іперактивність, аносмія, паросм= ія.

Органи зору: розлади зору, погіршення зору.

Органи чуття: порушення слух= у, погіршення слуху, включаючи глухоту т= а/або дзвін у вухах, вертиго. Зазвичай ці порушення мають оборотний характер та пов’язані з довготривалим застосуванням азитроміцину = у великих дозах.

Серцево-судинна система: пальпітація, тріпотіння-мерехтіння шлуночків (torsde de pointes), аритмії, включаючи шлуночкову тахікардію, особливо у пацієнтів з ризиком пролонгації серцевої реполяризації; подовження QТ-інтервалу на ЕК= Г; припливи, артеріальна гіпотензія.

Дихальна система:= порушення функції дихання, диспное, н= осова кровотеча.

Травний тракт: шлунково-кишковий дискомфо= рт, диспепсія (розлади травлення), нудота, блювання, сухість у роті, відрижка, виразки у ротовій порожнині, гіперсекре= ція слини, дисфагія, зміна кольору язика, часті рідкі випорожнення/діарея (в окремих випадках призво= дить до зневоднення), біль/спа= зми у животі, гастрит, запор, метеори= зм, панкреатит.

Гепатобіліарна система: порушення функції печінки, холестатична жовтяниця, <= span style=3D'mso-bidi-font-style:italic'>печінкова недостатність (яка рідко призводила до летального наслідку), гепатит (включаючи фульмінантний гепатит та некротичний гепатит).

Шкіра та підшкірна клітковина: висипання, сверб= іж, кропив’янка, дерматит, су= хість шкіри, гіпергідроз, реакції фотосенсибілізації, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некро= ліз, поліморфна еритема, DRESS-синдром, повідомлялося про випадки генералізованого екзематозного пустульозу.

Опорно-руховий апарат: остеоартрит, міалгія, біль= у спині, біль у шиї, артрал= гія, міастенія гравіс. <= /o:p>

Сечовидільна система: дизурія, біль у ділянці нирок, гостра ниркова недостатність, інтерстиціальний нефрит.

Репродуктивна система та молочні залози: вагініт, маткова кровотеча, тестику= лярні порушення.

Системні порушення та місцеві реакції: біль у грудях, відчуття нездужання, астенія, підвище= на втомлюваність, гіпертермія, периферичн= і болі, набряки, включаючи набряк обличчя та периферичні набряки.=

Лабораторні показники: знижена кількість лейкоцитів, підвищена кількість еозинофілів, базофілів, моноцитів, нейтрофілів, тромбоцитів, зниження рівня гематокриту, підвищення рівнів аспартатамінотра= нсферази, аланінамінотрансферази, лужної фосфатази, білірубіну, сечовини, креатиніну в крові, зміни показників калію, натрію у крові, підвищення рівнів хлориду, глюкози в крові, зниження рівн= я бікарбонату крові. Змінені показники зазвичай нормалізуют= ься через 2-3 тижні після закінчення лікування.

Інформація про небажані реакції, які, можливо, пов’язані з профілактикою та лікуванням Mycobacterium Avium Complex, ґрунтується на даних клінічних досліджень азитроміцину та спостережен= ь у постмаркетинговий період. Ці небажані реакції відрізняються за типом або за частотою від тих, про які повідомлялося при застосуванні швидкодіючих лікарських форм та лікарських форм тривалої дії:

Обмін речовин: = анорексія.

Психічні розлади: запаморочення, головний біль, парестезія, гіпестез= ія, дисгевзія.

Органи зору: погіршення зору.

Органи чуття: глухота, погіршення слуху, дзвін у вухах.

Серце: пальпітація.

Травний тракт: = діарея, біль у= животі, нудота, метеоризм, шлунково-кишковий дискомфорт, часті рідкі випорожнення.<= o:p>

Гепатобіліарна система: гепатит.

Шкіра та підшкірна клітковина:<= /i> висипання, све= рбіж, синдром Стівенса-Джонсона, фоточутливість.

Опорно-руховий апарат: артралгія.<= o:p>

Системні порушення та місцеві реакції: підвищена втомлюваність, астенія, відчуття нездужа= ння.

Препарат містить барвник жовтий захід FCF (Е 110), що може спричинити алергічні реакції, у тому числі бронхіальну астму. Ризик алергії вищий у пацієнтів із підвищеною чутливістю до ацетилсаліцилової кислоти.

=

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання.= В оригінальній упаковці при температурі не вищ= е 25 ^оС.

Зберiгати у недоступному для дітей місці.

=

Упаковка. По 6 або 10 капсул у блістері, по 1 б= лістеру в пачці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. Публічне акціонерне товариство «Науково-виробнич= ий центр «Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод».

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провад= ження діяльності.

Україна, 03134, м. Київ, вул. Миру, 17.=

ИНСТРУКЦИЯ

по медицинскому применению лекарственного средства

                                                =         АЗИТРОМИЦИН-БХФЗ

                                                       (AZITHROMYCIN-B= CPP)

Состав:

действующее вещество: азитромицин;

1 капсула содержит азитромицина, в виде азитромицина дигидрата (в пересчете на 100 % безводное вещество) – 250 мг;

вспомогательные вещества= : целлюлоза микрокристаллическая, магния стеарат, натрия лаурилсульфат; в состав капсулы входит: желтый закат FCF (Е 110), хинолиновый   желтый (Е 104), титана диоксид (Е 171), желатин.

Лекарственная форма. Капсулы.

Основные физико-химические свойства: твердые капсулы с корпусом белого и крышечкой желтого цвета. Содерж= имое капсул – порошок, гранулы или столбик белого или почти белого цвета.

=

Фармакотерапевтическая г= руппа. Антибактериальные средства для систем= ного применения. Макролиды, линкозамиды и стрептограмины. Код АТХ J01F А10.

=

Фармакологические свойства.

Фармакодинамика. <= o:p>

Азитромицин является представителем подгруппы макролидных антибиотиков – азалидов. Обладает широким спек= тром антимикробного действия. Механизм действия обусловлен ингибированием биосинтеза белка вследствие связывания азитромицина с 50S-субъединицей рибосомы и угнетением пептидилтранслоказы.

Азитромицин активен в отноше= нии грамположительных аэробных бактерий: Streptococcus pneumoniae, = Streptococcus <= span lang=3DEN-US style=3D'font-size:12.0pt;letter-spacing:.15pt;mso-ansi-langua= ge:EN-US'>pyogenes, = Streptococcus agalactiсae, <= /span>Streptococcus <= span lang=3DEN-US style=3D'font-size:12.0pt;letter-spacing:.15pt;mso-ansi-langua= ge:EN-US'>viridans, стрептококков групп С, F и G, Staphylococcus aureus; некоторых грамположител= ьных анаэробных бактерий: <= /span>Clostridium = perfringens; грамотрицательных аэробных бактерий: Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Moraxella catarrhalis, Bordetella pertussis, Bordetella parapertussis, Neisseria gonorrhoeae, Helicobacter pylori, Gardnerella vaginalis, Campylobacter jejuni.

Азитромицин также активен в отношении внутриклеточных и друг= их микроорганизмов: Legionella pneumophila, Chlamydia trachomatis, Mycoplasma = pneumoniae, Ureaplasma = urealyticum, Borrelia = burgdorferi, Treponema = pallidum.
Не влияет на грамположительные микроорганизмы, устойчивые= к эритромицину.

Фармакокинетика.

Азитромицин быстро и хорошо всасывается из жел= удочно-кишечного тракта, что обусловлено его устойчивостью в кислой среде и липофильностью. Быстро распределяется в организме. Хорошо проникает в дыхательные пути, органы и т= кани урогенитального тракта, в кожу и мягкие ткани. Высокая концентрация в тканя= х и длительный период полувыведения обусловлены низким связыванием азитромицина с белками сыворотки кро= ви, а также его способностью проникать в эук= ариотические клетки и концентрироваться в среде с низким рН, окружающей   лизосомы.   Это определяет   большой   предполагаемый   объем распределения

(31,1 л/кг) и высокий плазменный клиренс. Способность препарата накапливаться преимущественно в лизосомах особенно важна для элиминации внутриклеточных возбудителей.

Фагоциты доставляют азитромицин в очаги инфекции= , где и высвобождают его в процессе фагоцитоза. Уже через 12-72 часа в месте воспаления создаются высокие терапевтич= еские концентрации, превышающие минимальную подавляющую концентрацию для возбудит= елей инфекции.

Период полувыведения длительный, из тканей вывод= ится медленно – 60-76 часов. В бактерицидных концентрациях в очаг= ах воспаления азитромицин определяется в течение 5-7 дней после приема последней дозы, что делает возможным однократный прием препара= та в сутки и короткий курс лечения (3 или 5 дней). Выводится в основном с желчью, небольшая часть – с мочой.

Клинические характеристи= ки.

Показания.

Лечение инфекционных заболеваний, вызванных чувствительными к препа= рату возбудителями:

= ·      =    и= нфекции   ЛОР-органов (синусит, средний отит, бактериальный фарингит, тонзиллит);

= ·      =    и= нфекции нижних дыхательных путей (бактериальный бронхит, негоспитальная пневмония);

= ·      =    и= нфекции кожи и мягких тканей (рожа, импетиго, вторичные пиодерматозы); <= /span>

= ·      =    м= игрирующая эритема (болезнь Лайма в начальной стадии);

·      инфекции, передающиеся половым путем: неосложненные генитальн= ые инфекции, вызванны= е Chlamydia trachomatis.

Противопоказания.

= ·      =    Повышенная   чувствительность к азитромицину,   эритромицину или к   любому   другому

макролидному или кетолидному антибиотику, или к другим компонентам препарата;

= ·      =    о= дновременное   применение с препаратами спорыньи из-за возможности возникновения

эрготизма.

Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий.

Следует с осторожностью назначать азитромицин пациентам вместе с другими лекарствами, которые могут удлинять интервал QT.

Антациды: при изучении влияния одновременного применения антацидов на фармакокинетику азитромицина в общем не наблюдалось изменений в биодоступности, хотя плазме= нные пиковые концентрации азитромицина уменьшались примерно на 25 %. = Азитромицин необходимо принимать по крайней мере за 1 час до или через 2 часа после приема антацида.

Пероральные антикоагулян= ты типа кумарина, варфарина: в исследовании фармакокинетического взаимодействия азитромицин не менял антикоагулянтный эффект однократной доз= ы 15 мг варфарина, предназначенного здоровым добровольцам. В постмаркетинговый период были получены сообщения о потенцировании антикоагулянтного эффекта после одновременного применения азитромицина и пероральных антикоагулянтов типа кумарина. Хотя причинная связь установлена= ни была, следует учитывать необходимость пров= едения частого мониторинга протромбинового времени при назначении азитромицина пациентам, получающим пероральные антикоагулянты типа кумарина, варфарина.

Циметидин: при фармакокинетическом исследовании = взаимодействия не выявлено.

Линкозамиды снижают, а тетрациклин и хлорамфен= икол повышают эффективность азитромицина.

Эфавиренц: одновременное введение 600 мг разовой= дозы азитромицина и 400 мг эфавиренца в течение 7 дней не привело к каким-либо клинически значимым фармакокинетическим взаимодействиям. =

Мидазолам: одновременное применение азитромицина= 500 мг в сутки в течение 3 дней не вызывало клинически значимых изменений фармакокин= етики и фармакодинамики мидазолама.

Циклоспорин: некоторые из родственных макролидных антибиотиков влияют на метаболизм циклоспорина. Сле= дует тщательно взвесить терапевтическую ситуацию до назначения <= span style=3D'mso-spacerun:yes'> одновременного приема этих препаратов. При комбинированном лечении необходимо проводить тщательный мониторинг уровня циклоспорина и соответственно регулировать дозировку.<= o:p>

Метилпреднизолон: при исследо= вании фармакокинетического взаимодействия азитромицин не оказал значительного вли= яния на фармакокинетику метилпреднизолона.

Флуконазол: о= дновременное применение однократной дозы азитромицина 1200 мг не приводило к изменению фармакокинетики однократной дозы флуконазола 800 мг. Отмечалось клинически незначительное снижение С_max азитромицина на 18 %.<= o:p>

Индинавир: одновременное примен= ение однократной дозы азитромицина 1200 мг не вызывало статистически достоверного влияния на фармакокинетику индинавира, который принимали в дозе 800 мг 3 ра= за в сутки в течение 5 дней.

Нелфинавир: наблюдается повышение концентрации азитромицина. Коррекции дозы не требуется, но следует тщательно контролировать возможность возникновения побочных реакций азитромицина.

Терфенадин: в фармакокинетических исследованиях не сообщалось о взаимодействии между азитромицином и терфенадином. Как и в случае с другими макролидными антибиотиками, азитромицин необходимо с осторожностью назначат= ь в комбинации с терфенадином (из-за риска удлинения интервала QT и возникновен= ия аритмий).

Теофиллин: азитромицин не влиял на фармакокинетику теофиллина при одновременном приеме азитромицина и теофиллина.<= o:p>

Цизаприд: одновременное применение цизаприда может повлечь пролонгацию интервала QT, желудочковую аритмию, «torsade de pointes= », поэтому их не следует применять одновременно.

Карбамазепин: азитромицин не проявил значительного влияния на плазменные уровни карбамазепина или его активных метаболитов.

Аторвастатин: применение одновремен= но с азитромицином не влияло на уровень плазменной концентрации аторвастатина.

Астемизол, альфентанил: следует проявлять осторожность в случае одновременного применения этих препаратов и азитромиц= ина ввиду усиления действия последнего.

Цетиризин: не приводит к фармакокинетическому взаимодействию в равновесном состоянии, но значительно изменяет интервал QT= .

Зидовудин: не влияет на фармакокинетику и экскрецию зидовудина. Однако применение азитромицина вызы= вает повышение концентрации фосфорилированного зидовудина в мононуклеарных клетк= ах периферической крови. Клиническое значение этого явления неяс= но,= но может быть полезным для пациента.

Дигоксин: сообщалось,= что одновременное применение макролидных антибиотиков, включая азитромицин, и субстратов Р-гликопротеина, таких как дигоксин, приводит к повышению уровня субстрата Р-гликопротеина в сыворотке крови. Следовательно, при одновременн= ом применении азитромицина и дигоксина необходимо учитывать возможность повыше= ния концентрации дигоксина в сыворотке крови.

Диданозин: при одновременном применении 1200 мг/сут= ки азитромицина с диданозином не было обнаружено влияния на фармакокинетику диданозина по сравнению с плацебо.

Триазолам: не было получено доказательств существен= ного влияния на фармакокинетические показатели при одновременном применении азитромицина и триазолама.

Рифабутин: плазменные концентрации этих препаратов не меняются, однако наблюдалась нейтропения, которая скорее всего была связана с применением рифабутина, причинная связь= при одновременном приеме с азитромицином не была установлена.=

Триметоприм/сульфаметоксазол: уровень пла= зменной концентрации азитромицина при их одновременном приеме с триметопримом или сульфаметоксазолом не меняется.

Силденафил: не выявлено влияния азитромицина на AUC и C_max силденафила или его основных циркулирующих метаболитов у лиц мужского пола<= /span>.=

Производные эрготамина: при совместном примен= ении азитромицина с дигидроэрготамином или другими препаратами спорыньи нельзя исключить возможность возникновения эрготизма и вазоконстрик= торный эффект с нарушениями перфузии, что приводит к поражению пальцев рук и ног, = поэтому следует избегать их одновременного применения.

Азитромицин не имеет существенного взаимодействия с печеночной системой цитохрома Р450.

Считается,   что  = препарат   не <= /span> имеет = фармакокинетического лекарственного   взаимодействия,

наблюдаемого = с эритромицином и другими макролидами. Азитромицин не вызывает индукцию

или инактивацию печеночного цитохрома Р450 через цитохром-метаболитный комплекс. Были проведены фармакокинетические исследования примен= ения азитромицина и препаратов, метаболизм которых в значительной степени происходит с участием цитохрома Р450.

Особенности прим= енения.

Реакции гиперчувствительности.

В единичных случаях сообщалось о способности макролидов, в том числе азитромицина, вызы= вать серьезные побочные реакции (редко – летальные), включая ангионевротический отек, анафилаксию. Некоторые из этих реакций име= ли рецидивирующий характер и требовали более продолжительного наблюдения и лечения.

Гепатотоксич= ность

Поскольку азитромицин метаболизируется в печени и выводится с желчью, препарат не сле= дует применять пациентам с серьезными заболеваниями печени. Сообщалось о случаях фульминантного гепатита, = который вызыва= л опасное для жизни нарушение функции печени, при приеме азитромицин= а. Возможно, некоторые пациенты в анамнезе имели заболевания печени или применяли другие гепатотоксические лекарственные средства.=

Необходимо проводить анализы/пробы функции печени в случае развития признаков и симпто= мов дисфункции печени, например, астении, быстро развивающейся и сопровождающейся желтухой, темной мочой, склонностью к кровотечениям или печеночной энцефалопатии.
В случае выявления нарушения функции печени применение азитромицина следует прекратить.

В период лечения препаратом следует воздержаться от употребления спиртных напитков.

П= репараты спорыньи.

У пациентов, принимающих производные спорыньи, одновременное применение макролидных антибиотиков способствует быстрому развитию эрготизма. Отсутств= уют данные о возможности взаимодействия между рожками и азитромицином. Однако ч= ерез теоретическую возможность эрготизма азитромицин не следует назначать одновр= еменно с производными спорыньи.=

Суперинфекци= и.

Как и при лечении другими антибактериальными препаратами, существует возможность возникновения суперинфекций, вызванных нечувствительной к препарату микрофлорой, включая грибки.

Clostridium difficile-ассоциированная диар= ея (CDAD).

Лечение антибактериальными препаратами, в том числе макролидами, может привести к возникновению антибиотикассоциированной диареи, например Clostridium difficile-ассоциированной диареи, серьезность которой варьировала от сл= або выраженной диареи до колита, в том числе псевдомембранозного колита, иногда= с летальным исходом. Поэтому при возникновении диареи во время или п= осле лечения азитромицином необходимо исключить эти диагнозы, в том числе псевдомембранозный колит. Применение азитромицина необходимо прекратить в случае тяжелого и/или с примесью крови поноса и провести соответствующую терапию. При отсутствии необходимого лечения может развиться токсический мегаколон, перитонит, шок.

Почечная недостаточность.

У пациентов с серьезной дисфункцией почек (скорость клубочковой фильтрации < <= /span>10 мл/мин) наблюдалось увеличение на 33 % системной экспозиции с азитромицином.<= /span>

Удлиненная с= ердечная реполяризация и интервал QT, которые повышали ри= ск развития сердечной аритмии, включая аритмию типа «torsade de pointes», наблюдались при лечении другими макролидными антибиотиками. Подобный эффект азитромицина <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-ansi-language:RU;mso-bidi-font-weig= ht:bold; mso-bidi-font-style:italic'> нельзя полностью

исключить у пациентов с повышенным риском удлиненной сердечной реполяризации, поэтому следует с осторожностью назначать лечение пациентам:

·         с врожденной или приобретенной пролонгац= ией интервала QT;

·         которые проходят лече= ние с применением других препаратов, удлиняющих интервал QT, например: =    антиаритмические    препараты   классов =   IA = (квинидин   = и   прокаинамид)   и <= /p>
III (дофетилид, амиодарон и соталол), цизаприд и терфенадин, нейролептические средства, такие как пимозид, антидепрессанты, такие как циталопрам, а также фторхинолоны, такие как моксифлоксацин и левофлоксацин; <= /p>
·         с нарушением электролитного обмена, особенно в случае гипокалиемии и гипомагниемии;

·         с клинически релевант= ной брадикардией, аритмией или тяжелой сердечной недостаточностью.

Миастения гр= авис.

Сообщалось об обострении симптомов миастении гравис или о новом развитии миастеническо= го синдрома у пациентов, получающих азитромицин.

Стрептококко= вые инфекции.

Азитромицин в целом эффективен в лечении стрептококковой инфекции ротоглотки, но нет никаких данных, подтверждающих его эффективность в профилактике ревматическ= ой атаки.

Если предполагается, что анаэробные микроорганизмы вызывают развитие инфекции, т= огда антимикробный препарат с анаэробной активностью необходимо принимать в комбинации с азитромицином.

Д= ругое.

Безопасность и эффективность для профилактики или лечения Mycobacterium Avium Complex= у детей не установлены.=

Препарат содержит краситель желтый закат FCF (Е 110), который может вызвать аллергическ= ие реакции, в том числе бронхиальную астму. Риск аллергии выше у пациентов с повышенной чувствительностью к ацетилсалициловой кислоте.=

Применение в период бе= ременности или кормления грудью.=

Беременность.

Исследование влияния на репродуктивную функцию животных были = проведены при введении доз, соответствующих уме= ренным токсическим дозам для материнского организма. В этих исследованиях не было получено доказательств токсического влияния азитромицина на плод. Однако отсутствуют адекватные и хорошо контролируемые исследования у беременных женщин. Поскольку исследования влияния на репродуктивную функцию животных не всегда соответствуют такому же эффекту у человека, азитромицин следует назначать в период беременности, только если ожидаемая польза для матери превыша= ет потенциальный риск для плода.

Кормления грудью.

Азитромицин проникает в грудное молоко, но соответствующих надлежащим образом контролируемых клинических исследований, которые давали бы возможность охарактеризовать фармакокинетику экскреции азитромицина в грудное молоко, не проводились. Применение азитромицина в пе= риод кормления грудью возможно только в случаях, когда ожидаемая польза для мате= ри превышает потенциальный риск для ребенка.

Фертильность.

Исследование фертильности проводили на крысах; показатель беременности снижался после введения азитромицина. Релевантность этих данных относительно человека неи= звестна.

Способность = влиять на скорость реакции при управлении автотранспортом или другими механизмами.

Учитывая, что у пациентов с повышенной чувствительностью к азитромицину могут возникнуть побочные реакции (головокружение, сонливость), на время приема препарата следует воздержатьс= я от управления транспортными средствами и другими механизмами.

С= пособ применения и дозы.

Перед назначением препарата следует определить чувствительность микрофлоры, вызвавшей заболевание. Азитромицин-БХФЗ следует принимать 1 раз= в сутки за 1 час до еды или через 2 часа после, так как одновременный пр= ием с пищей снижает всасывание азитромицина.

Взрослые, <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt'>дети с массой тела более 45 кг.

При инфекциях ЛОР-ор= ганов и дыхательных путей, инфекциях кожи и мягких тканей в 1 день применять 500 мг однократно, а со = 2 по 5 день – по 250 мг в сутки<= span style=3D'letter-spacing:.05pt'> или по 500 мг 1 раз в сутки в течени= е 3 дней (курсовая доза – 1,5 г= ).

При остр= ых инфекциях урогенитального тракта применять однократно 1 г (4 капсулы).

Для лечения начал= ьной стадии болезни Лайма (хронической мигрирующей эритемы) примен= ять однократно 1 г (4 капсулы) в 1 день и по 500 мг ежедневно со 2 по= 5 день (курсовая доза – 3 = г).

Пациенты пожилого возраста.

Пожилым пациентам нет необходимости в коррекции дозы.

Поскол= ьку пациенты пожилого возраста могут иметь нарушения проводимости сердца, реком= ендуется соблюдать осторожность при применении азитромицина в связи с риском развития сердечной аритмии и аритмии типа «torsade de pointes».

Печеночная недостаточность. Преп= арат не следует принимать пациентам с серьезными заболеваниями печени, поскольку азитромицин метаболизируется в печени и выводится с желчью.

Почечная недостаточность. Пациентам с незначительными нарушениями функции почек (скорость клубочковой фильтрации 10-80 мл/мин) мо= жно примен= ять ту же дозировк<= span style=3D'font-size:12.0pt;mso-ansi-language:RU'>у, что и пациентам с нормальной функцией почек. Азитромицин необходимо с осторожностью назначать пациентам с тяжелыми нарушениями функции почек (скорость клубочковой фильтр= ации < 10 мл/мин).

В случае пропуска приема 1 дозы препар= ата пропущенную дозу следует принять как можно раньше, а последующие – с= интервалом в 24 часа.

Дети.

Не рекомендуется применять препарат детям с массой тела&n= bsp; менее 45 кг в данной лекарственной форме.<= o:p>

=

Передозировка.

Симптомы: побочные реакции,= которые развиваются при приеме высших, чем рекомендовано, дозах препа= рата, подобны<= span style=3D'font-size:12.0pt;letter-spacing:.05pt;mso-ansi-language:RU'> до наблюдаемых при применении обычных терапевтических доз, а именно: оборотная потеря слуха, боль в животе, вы= раженные тошнота, рвота, анорексия, диарея, запор, повышение активности печеночных трансаминаз, слабость.

Лечение: промывание желудка, назначение активированного угля. Симптоматическая терапия для поддержания функций жизненно важных органов и систем. В тяжелых случаях: меры по восстановлению водно-электролитного бала= нса, экстракорпоральная гемосорбция. Специфического антидота нет.<= /o:p>

Побочные реакции.

Инфекции и инвазии: кандидоз, оральный кандидоз, влагалищ= ные инфекции, пневмония, грибковая инфекция, бактериальная инфекция, фарингит, гастроэнтерит, ринит, псевдомембранозный колит.

Система крови и лимфатич= еская система: лейкопения, нейтропения, эозинофилия, лимфопения, тромбоцитопения, гемолитическая анемия.

Иммунная система:= реакции гиперчувствительности, включая анафилактические реакции и ангионевротический отек.

Метаболические расстройс= тва: анорексия.

Психические расстройства= : агрессивность, нервозность, бессонница= , ажитация, беспокойство, делирий, галлюцинации.<= o:p>

Нервная система:<= /i> головная боль, головокружение, сонлив= ость, парестезия/гипестезия, дисгевзия/агевзия, синкопе, судороги, психомоторная гиперактивность, аносми= я, паросмия.

Органы зрения: нарушение зрения, ухудшение зрения.

Органы чувств: нарушения слуха, ухудшение слуха, вкл= ючая глухоту и/или звон в ушах, вертиго. Обычно эти нарушения носят обратимый характер и связаны с длительным применением азитромицина в больших дозах.

Сердечно-сосудистая сист= ема: пальпитация, трепетание-мерцание желуд= очков (torsde de pointes), аритмии, включ= ая желудочковую тахикардию, особенно у пациентов с риском пролонгации сердечной реполяризации; удлинение QТ-интервала на ЭКГ; п= риливы, артериальная гипотензия.

Дыхательная система: нарушение функции дыхания, диспноэ, носовое кровотечение.

Пищеварительный тракт: <= /span>желудочно-кишечный дискомфорт, диспепс= ия (расстройства пищеварения), тошнота, рвота, сухость во рту, отрыжка, язвы в ротовой полос= ти, гиперсекреция слюны, дисфагия, изменение цвета языка, частый жидкий стул/ди= арея (в отдельных случаях приводит к обезвоживанию), боли/спазмы в животе, гастр= ит, запор, метеоризм, панкреатит.

Гепатобилиарн= ая система: нарушение функции печени, холестатическая желтух= а, печеночная недостаточность (которая редко приводила к летальному исходу), гепатит (включая фульминантный гепатит и некротич= еский гепатит).

Кожа и подкожная клетчат= ка: сыпь, зуд, крапивница, дерматит, сухо= сть кожи, гипергидроз, реакции фотосенсибилизаци<= span style=3D'font-size:12.0pt;mso-ansi-language:RU'>и, синдром Стивенса-Джонсона, токсический эпидерм= альный некролиз, полиморфная еритема, DRESS-синдром, сооб= щалось о случаях генерализованного экзентематозного пустулеза.

Опорно-двигательный аппа= рат: остеоартрит, миалгия, боль в спине, б= оль в шее, артралгия, миастения гравис.

Мочевыделительная система: дизурия, боль в области почек, острая почечная недостаточность, интерстициальный нефрит.

Репродуктивная система и молочные железы: ваги= нит, маточное кровотечение, тестикулярные нарушения.

Системные нарушения и ме= стные реакции: боль в груди, недомогание, астения, повышенная утомляемость, гипертермия, периферические = боли, отеки, включая отек лица и периферические отеки.

Лабораторные показатели:= сниженное количество лейкоцитов, повыш= енное количество эозинофилов, базофилов, моноцитов, нейтрофилов, тромбоцитов, сни= жение уровня гематокрита, повышение уровней аспартатамино= трансферазы, аланинаминотрансферазы, = щелочной фосфатазы, билирубина, мочевины, кре= атинина в крови, изменения показателей калия, н= атрия в крови, повышение уровней хлорида, глюкозы в крови, <= /span>снижение уровня бикарбоната крови. Изм= ененные показатели обычно нормализуются через 2-3 недели после окончания лечения.
Информация о нежелательных побочны= х реакциях, которые, возможно, связаны с профилактикой и лечением Mycobacterium Avium Comple= x, основывается на данных клинических исследований аз= итромицина и наблюдений в постмаркетинговый период. Эти нежелательные реакции отличают= ся по типу или по частоте от тех, о которых сообщалось при применении быстродействующих лекарственных форм и лекарственных форм длительного дейст= вия.

Обмен веществ: анорексия.

Психические расстройства= : головокружение, головная боль, парест= езии, гипестезия, дисгевзия.

Органы зрения: ухудшение зрения.
Органы чувств: глухота, ухудшение слуха, звон в ушах= .

Сердце: пальпитация.

Пищеварительный тракт: <= /span>диарея, боль в животе, тошнота, метеор= изм, желудочно-кишечный дискомфорт, частый жидкий стул.

Гепатобилиарн= ая система: гепатит.

Кожа и подкожная клетчат= ка: сыпь, зуд, синдром Стивенса-Джонсона, фоточувствительность.

Опорно-двигательный аппа= рат: артралгия.

Системные нарушения и ме= стные реакции: повышенная утомляемость, астения, недомогание.

Препарат содержит краситель желтый закат FCF (Е 110), что может выз= вать аллергические реакции, в том числе бронхиальную астму. Риск аллергии выше у пациентов с пов= ышенной чувствительностью к ацетилсалициловой кислоте.

=

Срок годности. 3 года.<= /o:p>

Условия хранения. <= /b>В оригинальной упаковке при температуре= не выше 25 ^оС.

Храни= ть в недоступном для детей месте.

Упаковка. По 6 или 10 капс= ул в блистере, по 1 блистеру в = пачке.

Категория отпуска. По рецепту.

Производитель. <= /span>Публичное акционерное общество «Научно-производственный центр «Борщаговский химико-фармацевтический завод».

=

Местонахождение производителя и его адр= ес места осуществления деятельности.

Украина, 03134, г. Киев, ул= . Мира, 17.