ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

МЕДОПЕНЕ= М

(MEDOPENEM)

Склад:

діюча речовина: меропенем;

1 флакон містить меропенему тригідра= ту еквівалентно 1 г меропенему;

допоміжна речовина: натрію карбонат безводний|безводний|.

Лікарська форма. Порошок для розчину для ін’= єкцій або інфузій|вст= упу|.

Основні фізико-хімічні властивості: кристалічний порошок від білого до світло-жовтого кольору.=

Фармакотерапевтич= на група. Протимікробні засоби для системного застосува= ння. Карбапенеми. Код АТХ J01D H02.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Меропенем чинить бактерицидну дію шляхом інгібування синтезу стінок бактеріальних клі= тин у грампозитивних і грамнегативних бактерій шляхом зв’язування з білками, що зв’язують пеніцилін (PBP).

Як і для ін= ших бета-лактамних антибактеріальних засобів, показники часу, при яких концентр= ації меропенему перевищували мінімальні інгібуючі концентрації (МІС) (Т>МІС), вказували на високий ступінь кореляції з ефективністю. На доклінічних модел= ях меропенем продемонстрував активність при концентраціях у плазмі крові, що перевищували МІС для інфікуючих мікроорганізмів приблизно на 40 % від інтер= валу дозування. Це цільове значення не було встановлено клінічно.

Бактеріальна резистентність до меропенему може виникнути у результаті: (1) зниження проникності зовнішньої мембрани грамнегативних бактерій (у зв’язку зі зниже= нням продукування поринів), (2) зниження спорідненості з цільовими PBP, (3) підвищення експресії компонентів ефлюксного насоса та (4) продукції бета-лактамаз, які можуть гідролізува= ти карбапенеми. У Європейському Союзі були зареєст= ровані вогнища інфекції, спричинених бактеріями, стійкими до карбапенемів. Перехре= сна резистентність між меропенемом і лікарськими засобами, що належать до класі= в хінолонів, аміноглікозидів, макролідів та тетрациклінів, з урахуванням цільових мікроорганізмів відсутня. Тим не менше бактерії можуть проявляти резистентність до більш ніж одного класу антибактеріальних препар= атів у випадку, коли залучений до дії механізм включає непроникність мембрани клітин та/або присутність ефлюксного(-их) насоса (насосів).

Граничні значення МІС, що були визначені у ході клінічних досліджень Європейським комітетом з визначення чутливості до протимікробних препаратів (EUCAST), наведені нижче.

Мікроорганізм	Чутливий (S), (мг/л)	Резистентний (R), (мг/л)
Enterobacteriaceae<= /span>	≤ 2=	> 8
Pseudomonas<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareas= t-language: RU'>	≤ 2=	> 8
Acinetobacter	≤ 2=	> 8
Strept= ococcus, групи А, В, C, = G	примітка = 6	примітка = 6
Streptococcus <= /i>pneumo= niae¹	≤ 2=	> 2
= Інші стрептококи	≤ 2=	> 2
Enterococcus=	–	–
Staphylococcus²	примітка = 3	примітка = 3
Haemophilus influenzae¹^{<= span lang=3DUK style=3D'font-family:"Times New Roman",serif;mso-ansi-language:= UK'>,}² та Мо= raxella catarrhalis²	≤ 2=	> 2
Neisseria= meningit= idis^2,4	≤ 0= ,25	> 0,25=
Грампозитивні= анаероби, крім Clostridium difficile	≤ 2=	> 8
Грамнегативні анаероби	≤ 2=	> 8
Listeria<= /span> monocytogenes	≤ 0,25	> 0,25
= Граничні значення, не пов’= яза= ні з = видами мікроорганізмів⁵	≤ 2=	> 8

^{1Граничні
значення меропенему для Streptoc=
occus pneumoniae та Haemophilus influenz=
ae при менінгіті становлять 0,25/л мг/л (чутлив=
і) та
1 мг/л (резистентні).=}

^{2Штами
мікроорганізмів зі значеннями МІС, вищими за граничні значення S/R, є дуже
рідкісними або про них на даний час не повідомлялося. Аналізи щодо
ідентифікації та протимікробної чутливості по відношенню до будь-якого тако=
го
ізоляту необхідно повторити, і якщо результат підтверджується, ізолят
направляється до експертної лабораторії. До того часу, поки є дані про клін=
ічну
відповідь для верифікованих ізолятів з МІС, вищими за поточні граничні знач=
ення
резистентності (позначено курсивом), ізоляти мають реєструватися як стійкі.=}

^{3Чутливість
стафілококів до карбапенемів прогнозується, виходячи з даних чутливості до =
цефокситіну.}

^{4Граничні
значення відносяться тільки до менінгіту.}

^{5Граничні значення, не пов’язані з видами мікроорганізмів, були визначені в
основному, виходячи з даних ФК/ФД, і не залежать від розподілу МІС окремих
видів. Вони призначені для використання по відношенню до видів, не зазначен=
их у
таблиці та виносках. Граничні значення, не пов’яза=
ні з
видами, базуються на таких дозах: граничні значення EUCAST застосовуються до
меропенему по 1000 мг 3 рази на добу внутрішньовенно протягом 30
хвилин як найнижчої дози. Розглядалися дози по 2 г 3 рази на добу при важких
інфекціях і при проміжних/резистентних граничних значеннях.}

⁶ Бета-= лактамна чутливість стрептококових груп A, B, C і G прогнозується, виходячи з чутлив= ості до пеніциліну.=

„–” Проведення аналізу щодо визначення чут= ливості не рекомендується, оскільки вид є поганою мішенню для проведення лікування лікарським засобом. Ізоляти можуть бути визначені як резистентні без попереднього тестування.

Поширеність набутої резистентності може змінюватися географічно та у часі для окремих видів, тому бажано спиратися на місцеву інформацію стосовно резистентності мікроорганізмів, особливо при лікуванні тяжких інфекцій. У р= азі необхідності, коли рівень поширеності резистентності мікроорганізмів на місцевому рівні є таким, що користь від застосування лікарського засобу, принаймні по відношенню до деяких видів інфекцій, викликає сумніви, слід звернутися за консультацією до експерта.

Нижче перераховуються патогенні мікроорганізми, виходячи з клінічно= го досвіду і терапевтичних протоколів лікування захворювань.

Зазвичай чутливі види

Грампозитивні аероби: Enterococcus faecalis^7<=
/span>, Staphylococcus aureus (метицилін чутливий)⁸, Staphylo= coccus species<= /span> (метицилін= чутливий), у тому числі Staphylococcus epidermi= dis, Streptococcus agalacti= ae (група В). Група Streptoc= occus milleri (S. anginosus, S. const= ellatus та S. intermedius), Streptococcus pneumonia, = Streptococcus pyogenes= (група А).

Грамнегативні аероби: Citrobac= ter freundii= , Citrobacter koseri, Enterobacter aerogenes, Enterobacter cloacae<= /span>, Escherichia coli, Haemophilus influenzae, Klebsiella oxytoca, Klebsiella pneumoniae, Morganella morganii, Neisseri= a meningitides, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Serratia marcescens.

Грампозитивні анаероби: Clostridium perfringens, Peptoniphilus asaccharolyticus, види Peptostreptococcus (у тому числі P. micros, P. anaerobius, P= . magnus).

Грамнегативні анаероби: Bacteroi= des caccae, група Bacteroides fragilis, Prevotella= bivia, Prevotella= disiens.

Види, для я= ких набута резистентність може бути проблемою

Грампозитивні аероби: Enterococcus faecium<= sup>7,9.

Грамнегативні аероби: види Acinetobacter, = Burkholderia<= span lang=3DEN-US style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-= language: RU'> cepacia, Pseudomonas aeruginosa.

За своєю природою резистентні мікроорганізми

Грамнегативні аероби: Stenotrophomonas maltophilia, види Legionel= la.

Інші мікроорганізми: Chlamydophila= pneumoniae, Chlamydo= phila psittaci= , Coxiella= burnetii= , Mycoplasma pneumoni= ae.=

^{7Види, які
виявили природну проміжну чутливість.}

^{8Усі
метицилін-резистентні стафілококи є резистентними до меропенему.=}

^{9Показник
резистентності > 50 % в одній або кількох країнах ЄС.}

Сап і меліоїдоз: використання меропене= му у людей базується на даних чутливості до B. mallei<= /span> і B. pseudomallei i= n vitro і на обмежених даних у людей. Лікарі повинні спиратися на національні та/або міжнародні консенсусні документи, що стосуються лікування сапу і меліоїдозу.

Фар= макокінетика.

У здорових людей середній період напіввиведення з плазми крові становить приблизно 1 годину; середній об’єм розподілу становить приблизно 0,25 л/кг (11-27 л); середній кліренс становить 287 мл/хв при застосуванні препарату у дозі 250 мг, зі зниженням кліренсу до 205 мл/хв при застосуванні препарату у дозі 2 г. При застосуванні п= репарату у дозах 500, 1000 і 2000 мг, що вводилися у вигляді інфузії протягом 30 хви= лин, середні значення Cmax відповідно становлять при= близно 23, 49 і 115 мкг/мл; відповідні значення AUC становили 39,3, 62,3 і 153 мкг×год/мл. Пі= сля проведення інфузії протягом 5 хвилин значення Cmax становлять 52 і 112 мкг/мл при введенні препара= ту у дозах 500 і 1000 мг відповідно. При введені кількох доз препарату кожні 8 г= один пацієнтам з нормальною функцією нирок накопичення меропенему не спостерігал= ося.

У ході пров= едення дослідження з участю 12 пацієнтів, яким вводили меропенем у дозі 1000 мг ко= жні 8 годин після проведення хірургічної операції з приводу інтраабдомінальних інфекцій, були виявлені значення показників Cmax і періоду напіввиведення, які відповідають показн= икам здорових людей, але мають більший об’єм розподілу (27 л).=

Розподіл. Середнє значення зв’язування= меропенему з білками пла= зми крові становило приблизно 2 % і не залежало від концентрації препарату. Піс= ля швидкого введення препарату (5 хвилин або менше) фармакокінетика є біекспоненціальною, але це є набагато менш очевидним після 30-хвилинної інфузії. Було виявлено, що меропенем добре проникає у деякі рідини та ткани= ни організму, включаючи легені, бронхіальний секрет, жовч, спинномозкову рідин= у, тканини статевих органів жінки, шкіру, фасції, м’язи і перитонеальні ексуда= ти.

Метаболізм.= Меропенем метаболізується шляхом гідролізу бета-лактамного кільця, утворюючи мікробіологічно неактивний метаболіт. В умовах in vitro меропен= ем демонструє знижену сприйнятливість до гідролізу під дією дегідропептидази-І (ДГП-І) людини порівняно з іміпенемом і потреби= в одночасному застосуванні інгібітора ДГП-І немає= .

Виведення.<= /span> Меропенем<= span style=3D'mso-spacerun:yes'> у першу чергу виводиться у незміненому вигляді ниркам= и; близько 70 % (50-75 %) дози препар= ату виводиться у незміненому вигляді протягом 12 годин. Ще 28 % виділяється у вигляді мікробіологічно неактивного метаболіту. Виведення з калом являє соб= ою лише близько 2 % від дози. Виміряний нирковий кліренс та ефект пробенециду показують, що меропенем піддається як фільтрації, так і канальцевій секреці= ї.

Ниркова недостатність. Порушення функції нирок зумовлює появу високих показників AUC у плазмі крові і триваліший період напіввиведення для меропенему. Спостерігалося збільшення показників AUC у 2,4 раза у пацієнтів з помірним порушенням функції нирок (кліренс креатиніну (КК) 33= -74 мл/хв), у 5 разів – у пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок (КК 4-23 мл/хв) і в 10 разів – у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі (КК <2 мл/хв) порівняно зі здоровими особами (КК >80 мл/хв). Показники AUC мікробіологічно неактивного метаболіту з відкритим кільцем також значно під= вищувалися у пацієнтів з порушенням функції нирок. Корекція дози препарату рекомендуєт= ься пацієнтам з помірним та тяжким порушенням функції нирок (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Меропенем виводиться шляхом гемодіалізу з кліренсом, що був під час проведення гемодіалізу приблизно в 4 рази вищий, ніж у пацієнтів з анурією.=

Печінкова недостатність. Дослідження з участю пацієнтів з алкогольним цирозом печінки показує відсутність впливу захворювання печінки на фармакокінетику меропенему після застосування повторних доз препарату.

Дорослі пацієнти. Дослідження фармакокінетики, проведені з участю пацієнтів, не виявили = значних фармакокінетичних відмінностей порівняно зі здоровими особами з аналогічною функцією нирок. Популяційна модель, розроблена на основі даних 79 пацієнтів= з інтраабдомінальною інфекцією або пневмонією, показала залежність основного об’єму від маси тіла, кліренсу креатиніну і віку.<= /p>
Діти. Дослідження фармакокінетики у немовлят і дітей з інфекцією при застосуванні препарату у дозах 10, 20 і 40 мг/кг продемонстрували значення Cmax= , що наближаються до значень, виявлених у дорослих після застосування препара= ту у дозах 500, 1000 і 2000 мг відповідно. У ході проведення порівняння були виявлені фармакокінетичні характеристики між дозами препарату і періодами напіввиведення, подібні до таких, що спостерігалися у дорослих, у всіх, крім наймолодших пацієнтів (< 6 місяців t1/2 1,6 годин). Середні значення кліренсу меропенему становили 5,8 мл/хв/кг (6-12 років), 6,2 мл/хв/кг (2-5 років), 5,3 мл/хв/кг (6-23 місяці)= і 4,3 мл/хв/кг (2-5 місяців). Приблизно 60 % дози виводиться з сечею протягом= 12 годин у вигляді меропенему та ще 12 % – у вигляді метаболіту. Концентрації меропенему у спинномозковій рідині у дітей з менінгітом становлять приблизн= о 20 % від одночасно виявлених рівнів препарату у плазмі крові, хоча має місце значна міжіндивідуальна варіабельність показників. Фармакокінетика меропене= му у новонароджених, яким застосовували антибактеріальне лікування, продемонстру= вала вищий кліренс у новонароджених з більшим хронологічним або гестаційним віко= м із загальним середнім періодом напіввиведення 2,9 години. Моделювання процесу = за Монте Карло з урахуванням популяційної ФК-моделі показало, що при режимі дозування 20 мг/кг кожні 8 годин було досягнуто T>MIC 60 % по відношенню= до P. aeruginosa у 95 % новонароджени= х, які народилися передчасно, і у 91 % доношених новонароджених.

Пацієнти літнього віку. Дослідження фармакокінетики у здорових осіб літнього віку (65-80 років) показали зниження кліренсу плазми крові, що кор= елює зі зниженням кліренсу креатиніну, пов'язаним з віком, а також незначне зниж= ення нениркового кліренсу. Корекція дози препарату не потрібна пацієнтам літнього віку, за винятком випадків помірного і тяжкого порушення функції нирок.<= o:p>

Клінічні характеристики.

Показання.

Для лікування таких інфекцій у дорослих і дітей віком від 3 місяців:

пневмонії, у тому числі негоспітальної та госпітальної пневмонії;<= /span> <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",seri= f; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-far= east-language: RU'>

бронхолегеневих інфекцій при муковісцидозі; <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",seri= f; mso-fareast-font-family:"Arial Unicode MS";mso-ansi-language:UK; mso-fareast-language:RU'>

ускладнених інфекцій сечовивідних шляхів; <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",seri= f; mso-fareast-font-family:"Arial Unicode MS";mso-ansi-language:UK; mso-fareast-language:RU'>

ускладнених інтраабдомінальних інфекцій; <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",seri= f; mso-fareast-font-family:"Arial Unicode MS";mso-ansi-language:UK; mso-fareast-language:RU'>

інфекцій під час пологів і післяпологових інфекцій; <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",seri= f; mso-fareast-font-family:"Arial Unicode MS";mso-ansi-language:UK; mso-fareast-language:RU'>

ускладнених інфекцій шкіри і м’яких тканин; <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",seri= f; mso-fareast-font-family:"Arial Unicode MS";mso-ansi-language:UK; mso-fareast-language:RU'>

гострого бактеріального менінгіту. <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",seri= f; mso-fareast-font-family:"Arial Unicode MS";mso-ansi-language:UK; mso-fareast-language:RU'>

Медопенем можна застосовувати для лікування пацієнтів з нейтропенією і = лихоманкою = при підозрі на те, що вона спричинена бактеріальною інфекцією.

Лікування пацієнтів із бактеріємією, яка пов’язана або може бути пов’язана з будь-яко= ю з зазначених вище інфекцій.

Слід врахувати офіційні рекомендації щодо відповідного застосування антибактеріальних препаратів.

=

Протипоказання.

Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин препарату. Підвищена чутливість до будь-якого іншого антибактеріаль= ного засобу групи карбапенемів. Тяжка підвищена чутливість (наприклад, анафілакт= ичні реакції, тяжкі реакції з боку шкіри) до будь-якого іншого типу бета-лактамн= ого антибактеріального засобу (наприклад, пеніцилінів або цефалоспоринів).=

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Досліджень щодо взаємодії препарату з окремо взятими лікарськими засоба= ми, крім пробенециду, не проводили. Пробенецид конкурує з меропенемом щодо активного канальцієвого виведення і, таким чином, пригнічує ниркову секрецію меропенему, що призводить до збільшення періоду напіввиведення та підвищення концентрації меропенему у плазмі крові. Слід проявляти обережність у випадку одночасного застосування пробенециду з меропенемом. Потенційний вплив мерон= ему на зв’язування з білками інших препаратів або метаболізм не вивчали. Проте зв’язування з білками настільки незначне, що взаємодії з іншими сполуками з урахуванням цього механізму можна не очікувати.

При одночасному застосуванні з карбапенемами було зареєстровано зниження рівнів вальпроєвої кислоти в крові, у результаті чого зниження рівнів вальпроєвої кислоти приблизно за 2 дні становило 60-100 %. Через швидкий початок дії та ступінь зниження одночасне застосування вальпроєвої кислоти і карбапенемів вважається таким, що не піддається коригуванню, тому слід уникати такої взаємодії (див. розділ «Особливості застосування»).

Пероральні антикоагулянти. Одночасне застосування антибіотиків з варфарином<= /span> може збільшити його антикоагулянтний ефект. Було зареєстровано багато повідомлень про збільшення антико= агулянтного ефекту перорально застосовуваних антикоагулянтних препаратів, у тому числі варфарину, у пацієнтів= , які одночасно отримують антибактеріальні препарати. Ризик може змінюватися зале= жно від основних інфекцій, віку і загального стану пацієнта, таким чином внесок антибактеріальних препаратів у підвищення рівнів МНВ (міжнародного нормалізованого відношення) оцінити важко. Рекомендується проводити частий контроль рівнів МНВ під час і незабаром після одночасного застосування антибіотиків з пероральним антикоагулянтом.

Діти. Усі дослідж= ення лікарських взаємодій проводили тільки у дорослих.

Особливості застосування.

При виборі меропенему як засобу лікування слід брати до уваги доцільніс= ть застосування антибактеріального засобу групи карбапенемів, враховуючи такі фактори як тяжкість інфекції, поширеність резистентності до інших відповідн= их антибактеріальних засобів, а також ризик вибору препарату щодо бактерій, стійких до карбапенемів.

Резистентність до Enterobacteriaceae= , Pseudomonas aeruginosa та Acinetobacter. У Європейському Союзі резистентність до пенемів<= /span> Enterobacteriaceae, Pseudomonas aeruginosa і Acinet= obacter варіюється. При призначенні препарату рекомендується враховувати місцеву резистентність цих бактерій до пенемів.

Реакції гіперчутливості. Як і при застосуванні інших бета-лактамних антибіотиків, повідомлялося про випадки серйозних, а іноді з летальними наслідками, реакцій підвищеної чутливості (= див. розділи «Протипоказання» та «Побічні реакції»). Пацієнти, у яких в анамнезі зареєстровані випадки підвищеної чутливості до карбапенемів, пеніцилінів або інших бета-лактамних антибіотиків, можуть також мати підвищену чутливість до меропенему. Перед початком терапії меропенемом слід провести ретельне опитування щодо попередніх реакцій підвищеної чутливості до бета-лактамних = антибіотиків. При виникненні тяжкої алергічної реакції застосування препарату слід припин= ити та вдатися до відповідних заходів.

Повідомлялося про тяжкі побічні реакції з боку шкіри, такі як синдром Стівенса‒Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, медикаментозна алергія з еозинофілією і системними симптомами (DRESS-синдром), мультиформна еритема та гостри= й генералізований екзантематозний<= /span> пустульоз, у пацієнтів, які отримували лікування меропенемом (див. розділ «Побічні реакції»). У разі появи ознак та симптомі= в, що свідчать про ці реакції, меропенем слід негайно відмінити і розглянути альтернативне лікування.

Коліт, пов’язаний із застосуванням антибіотиків. При застосуванні практично вс= іх антибактеріальних препаратів, у тому числі меропенему, були зареєстровані випадки коліту, пов’язаного із застосуванням антибіотиків, і випадки псевдомембранозного коліту, ступінь тяжкості яких може варіювати від легкого до такого, що становить загрозу життю. Тому важливо прийняти до уваги можливість такого діагнозу у пацієнтів, у яких під час або після застосування меропенему виникла діарея (див. розділ «Побічні реакції»= ). Слід розглянути питання про припинення лікування меропенемом та застосування специфічного лікування, спрямованого проти Clostridium difficile. Не слід призначати ліка= рські засоби, які пригнічують перистальтику кишечнику.

Судоми. Під час лікування карбапенемами, у тому числі меро= пенемом, рідко повідомлялося про судоми (див. розділ «Побічні реакції).=

Контроль функції печінки. У зв’язку з ризиком розвитку печінкової токсичності (порушення функції печінки з холестазом і цитолізом) під час лікування меропенемом= слід ретельно контролювати печінкові функції (див. розділ «Побічні реакції»).

Застосування препарату пацієнтам із захворюваннями печінки: під час лік= ування меропенемом у пацієнтів з уже існуючими захворюванням печінки слід ретельно контролювати печінкові функції. Коригування дози препарату не потрібне (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Сероконверсія прямого антиглобулінового тесту (реакція <= span class=3DSpellE>Кумбса). Лікування меропенемом може призвести до виникнення позитивної прямої/непрямої реакції= Кумбса. Одночасне застосування меропенему і <= span class=3DSpellE>вальпроєвої кислоти/вальпроату натрію/вальпроміду не рекомендується= (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Цей лікарський засіб містить 90 мг натрію на флакон об’ємом 1000 мг, що еквівалентно 4,5% максимальної добової дози натрію для дорослої людини (2 г= ), рекомендованої ВООЗ.

Застосування у період вагітності або годування груддю.<= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso-fareast-f= ont-family: "MS Mincho";mso-fareast-language:RU;mso-bidi-font-weight:bold'><= /span>

Вагітність. Дані щодо застосування меропенему вагітним жінкам відсутні або їх кількість обмежена. Дослідження = на тваринах не виявили прямих або опосередкованих ефектів репродуктивної токсичності. У якості запобіжного заходу бажано уникати застосування меропе= нему під час вагітності.

Годування груддю. Повідомлял= ося, що невелика кількість меропенему проникає у грудне молоко. Меропенем можна застосовувати при лактації лише у випадках, якщо очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для дитини.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом= або іншими механізмами. Досліджень впливу препарату на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами не проводили. При керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами рекомендується дотримуватися особливої обережності, враховуючи можливість розвитку головного болю, парестезій або судом, про які повідомляли при застосуванні меропенему.

Спосіб застосуван= ня та дози.

Дозування.<= /span> Наведені н= ижче таблиці містять загальні рекомендації щодо дозування лікарського засобу. До= за меропенему і тривалість лікування залежить від виду збудника хвороби, тяжко= сті захворювання та відповіді на лікування.

Медопенем п= ри застосуванні у дозі до 2 г тричі на добу у дорослих та дітей з масою тіла більше 50 кг та у дозі до 40 мг/кг три= чі на добу у дітей може бути особливо доцільним при лікуванні деяких видів інфекцій, спричинених менш чутливи= ми видами бактерій (наприклад, види Enterobacteriaceae, Pseudomonas aeruginosa, Acinetobacter), або при дуже тяжких інфекціях.<= o:p>

Необхідно дотримуватися додаткових рекомендацій щодо дозування при лікуванні пацієнті= в із нирковою недостатністю (див. нижче).

Таблиця 1

Рекомендовані дози для дорослих та дітей з масою тіла більше 50 кг

Інфекція

Одноразова доза для введення кожні 8 годин

Пневмонія, у тому числі негоспітальна, та госпітальна пневмонія

500 мг аб= о 1 г=

Бронхолег= еневі інфекції при муковісцидозі

2 г

Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів

500 мг аб= о 1 г=

Ускладнені інтраабдомінальні інфекції

500 мг аб= о 1 г=

Інфекції під час пологів і післяпологові інфекції

500 мг аб= о 1 г=

Ускладнені інфекції шкіри і м’яких тканин

500 мг аб= о 1 г=

Гострий бактеріальний менін= гіт

2 г

Лікування пацієнтів з фібрильною нейтропенією=

1 г

Медопенем зазвичай слід застосовувати у вигляді внутрішньовенної інфузії тривалістю від 15 до 30 хвилин. Крім того, дози препарату до 1 г можна вводити у вигляді внутрішньовенної болюсної ін’єкції= протягом приблизно 5 хвилин. Дані з безпеки, що підтверджують введення дорослим преп= арату у дозі 2 г у вигляді внутрішньовенної болюсної ін’єкції, обмежені.
Порушення функції нирок. =

Рекомендова= ні дози препарату для дорослих та дітей з масою тіла більше 50 кг, як= що кліренс креатиніну у пацієнтів становить менше 51 мл/хв

Кліренс креатиніну

(мл/хв)

Одноразова доза

(див. Таблицю 1)

Частота

26-50

повна одноразова доза

кожні 12 годин

10-25

половина одноразової дози

кожні 12 годин

<10

половина одноразової дози

кожні 24 години

Дані, що підтверджують застосування вказаних у Таблиці 2 доз препарату, відкоригован= их на одиницю дози 2 г, обмежені.

Меропенем виводиться за допомогою гемодіалізу та гемофільтрації, тому необхідну дозу препарату слід вводити після завершення процедури гемодіалізу. Рекомендацій щодо встановленої дози препарату для пацієнтів, які отримують перитонеальний діаліз, немає.

Порушення функції печінки. Для пацієнт= ів з порушенням функції печінки коригування дози препарату не потрібне (див. роз= діл «Особливості застосування»).

Дозування у пацієнтів літньог= о віку. Для пацієнтів літнього віку з нормальною функцією нирок або зі значення= ми кліренсу креатиніну вище 50 мл/хв коригування дози не потрібне.<= /span>

Діти віком до 3 місяців. Немає даних= про безпеку та ефективність меропенему у дітей віком до 3 місяців, оптимальний режим дозування не встановлений. Існують обмежені фармакокінетичні дані, які обґрунтовують застосування дози меропенему 20 мг/кг кожні 8 годин (див. роз= діл «Фармакокінетика»).=

Таблиця 3

Рекомендова= ні дози препарату для дітей віком від 3 місяців до 11 років і з мас= ою тіла до 50 кг.

Інфекція

Одноразова доза

для введення кожні 8 годин

Пневмонія, у тому числі негоспітальна та госпітальна

10 або 20 мг/кг маси тіла

Бронхолег= еневі інфекції при муковісцидозі

40 мг/кг = маси тіла

Ускладнені інфекції сечовив= ідних шляхів

10 або 20 мг/кг маси тіла

Ускладнені інтраабдомінальні інфекції

10 або 20 мг/кг маси тіла

Ускладнені інфекції шкіри і м’яких тканин

10 або 20 мг/кг маси тіла

Гострий бактеріальний менін= гіт

40 мг/кг = маси тіла

Лікування пацієнтів з фібрильною нейтропенією=

20 мг/кг = маси тіла

Діти з масою тіла більше 50 к= г. Слід застосовув= ати дозу, як для дорослих паці= єнтів.

Досвіду застосування препарату дітям з порушенням функції нирок немає.

Спосіб застосування. Медопенем зазвичай слід застосовувати у вигляді внутрішньовенної інфузії тривалістю в= ід 15 до 30 хвилин. Крім того, дози меропенему до 20 мг/кг можуть бути введені= у вигляді внутрішньовенної болюсної ін’єкції протягом приблизно 5 хвилин. Дан= і з безпеки, що підтверджують введення дітям препарату у дозі 40 мг/кг у вигляді внутрішньовенної болюсної ін’єкції, обмежені.

Рекомендації щодо розчинення лікарського засобу перед застосуванням: під час розчинення = слід застосовувати стандартну асептичну техніку. Рекомендується використовувати = свіже приготовані розчини (див. розділ «Умови зберігання»).

Ін’єкція: меропенем = для внутрішньовенного болюсного введення слід розвести стерильною водою для ін’єкцій.<= /span>

Інфузія: для внутрішньовенної інфузії меропенем можна безпосередньо розвести 0,9 % розчи= ном натрію хлориду або 5 % розчином глюкози для інфузій.

Діти. Препарат застосовувати дітям віком від 3 місяців.

Передозування.

Відносне передозування можливе у пацієнтів з порушенням функції нирок у випадку, якщо доза препарату не коригується, як описано у розділі «Спосіб застосування та дози». Обмежений досвід постмаркетингового застосування препарату вказує на те, що якщо після передозування виникають небажані реак= ції, вони узгоджуються з профілем зазначених побічних реакцій, описаних у розділі «Побічні реакції», і, як правило, = легкі за тяжкістю проявів і минають після відміни препарату або зниження його доз= и. Слід розглянути необхідність симптоматичного лікування. В осіб з нормальною функцією нирок відбувається швидке виведення препарату нирками. Гемодіаліз виводить меропенем і його метаболіти з організму.

=

Побічні реакції.

У ході огляду даних 4872 із 5= 026 пацієнтів щодо впливу лікування меропенемом найчастішими небажаними реакціями, пов’язаними із застосуванням меропенему, були діарея (2,3 %), висип (1,4 %), нудота/блювання (1,4 %) та запалення у місці введення ін’єкції (1,1 %). Найчастішими небажаними, пов’язаними із застосуванням меропенему явищами з боку лабораторних показників, про які повідомлялося, були тромбоцитоз (1,6 %) та підвищення рівнів печінкових фер= ментів (1,5‒4,3 %). У наведеній нижче таблиці всі побічні реакції зазначені = за класом системи органів і частотою: дуже часто (≥ 1/10); часто (від ≥ 1/100 до < 1/10); нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100); рідко (від &= #8805; 1/10000 до < 1/1000); дуже рідко (< 1/100= 00); частота невідома (не можна оцінити на основі наявних даних). У межах кожної групи частот побічні реакції зазначені у порядку зменшення проявів.

Інфекції та інвазії ̵= 0; нечас= то: оральний та вагінальний кандидоз.

З боку крові та лімфатичної системи – часто: тромбоцитемія; нечасто: агранулоцитоз, гемолітична анемія, тромбоцитопенія, нейтропенія, лейкопенія, еозиноф= ілія.

З боку імунної системи - нечасто: анафілактична реакція (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»), ангіоневротичний набряк.

Психічні розлади ̵= 0; рідко: делірій.

З боку нервової системи ̵= 0; часто: головний біль; нечасто: парестезія; рідко: судоми (див. розділ «Особли= вості застосування»).

З боку шлунково-кишкового тра= кту ̵= 0; часто: діарея, біль у животі, блювання, нудота; нечасто: коліт, асоційовани= й із застосуванням антибіотиків (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку печінки та жовчовивідн= их шляхів ‒ часто: підвищення рівнів трансаміназ, підвищення рівнів лужної фосфатази у крові, підвищення рівнів лактатдегідрогенази у крові; нечасто: підвищення рівнів білірубіну в крові.

З боку шкіри та підшкірної тканини ‒ часто: висип, свербіж; неча= сто: токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса‒Джонсона, мультиф= ормна еритема, кропив’янка; частота невідома: медикаментозна алергія з еозинофілією і системними симптомами, гострий генералізований екзантематозний<= /span> пустульоз (див. розділ «Особливості застосування= »).

З боку нирок і сечовивідних шляхів ‒ нечасто: підвищення рівнів креатиніну в крові, підвищення рівнів сечовини в крові.

Загальні розлади та стани у м= ісці введення препарату ‒ часто: запаленн= я, біль; нечасто: тромбофлебіт, біль у місці ін’єкції. = Немає ніяких даних, що свідчать про збільшення ризику побічних явищ у дітей на підставі обмеженої кількості доступних даних. Усі отримані повідомлення відповідали побічним реакціям, спостережуваним у дорослих пацієнтів.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції. Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідн= ошення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним предста= вникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутнос= ті ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з= фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.

Термін придатност= і.

3 роки.

<= /a>Умови зберігання.

Зберігати при температурі не = вище 25 °С в оригінальній упаковці в недоступному для дітей місці.

<= i>Внутрішньовенне <= /span>болюсне введення

Розчин для болюсної ін’єкції готують шляхом розчинення лікарського засобу у воді для ін’єкцій до кінцевої концентрації 50 мг/мл. Була продемонстрована хімічна та фізична стабільність приготованого розчину для болюсної ін’єкції протягом 3 годин при температур= і до 25 °C або 12 годин в умовах охолодження (2-8 °C).

З мікробіологічної точки зору, якщо метод відкриття/відновлення/розведення не виключає ризику мікробіологічного забруднення, продукт слід використати негайно.=

Якщо продукт не використаний негайно, відповідальність за тривалість та умови зберігання несе користувач= .

Внутрішньовенне <= span class=3DSpellE>інфузійне введення

Розчин для інфузій готують шл= яхом розчинення лікарського засобу в 0,9 % розчині натрію хлориду для інфузій аб= о 5 % розчині декстрози для інфузій до кінцевої концентрації від 1 до 20 мг/мл. Була продемонстрована хімічна та фізична стабільність приготованого розчину= для інфузій з використанням 0,9 % розчину натрію хлориду протягом 3 годин при температурі до 25 °C або 24 годин в умовах охолодження (2-8 °C).=

З мікробіологічної точки зору, якщо метод відкриття/відновлення/розведення не виключає ризику мікробіологічного забруднення, продукт слід використати негайно.=

Якщо продукт не використаний негайно, відповідальність за тривалість та умови зберігання несе користувач= .

Відновлений розчин препарату = в 5% розчині декстрози слід використати негайно.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "MS Mincho";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU'>Приготовані розчи= ни не можна заморожувати.

Перед введенням приготовлений розчин струснути.

Усі флакони призначені лише для одноразового використання.

Під час приготува= ння та введення препарату слід дотримуватися стандартних асептичних умов.

Несумісність. Медопенем не слід змішувати або додавати до інших лікарс= ьких засобів.

Медопенем<= /span>, який буде викор= истовуватися для болюсних внутрішньовенних ін’єкцій, слід відновлювати у стерильній воді для ін’єкцій.

Медопенем<= /span> у флаконах для внутрішньовенних інфузій можна безпосередньо відновити у 0,9 % розчині натр= ію хлориду або 5 % розчині глюкози для проведення інфузій.

Упаковка. По 1 г порошку у флаконі; по 1 флакону у картонній коробці.

Категорія відпуск= у. За рецептом.

Виробник.

Медокемі Лімітед/Medochemie Limited.

=

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

Ажиос Атанассіос Індустріальна Зона, Міхаіл Іраклеус 2, Ажиос Атанассіос= , Лімассол, 4101, Кіпр/Agios Athanassios Industrial Area, Michail Irakleous 2, Agios Athanassios, Limassol, 4101, Cyprus.

Інфекція	Одноразова доза для введення кожні 8 годин
Пневмонія, у тому числі негоспітальна, та госпітальна пневмонія	500 мг аб= о 1 г=
Бронхолег= еневі інфекції при муковісцидозі	2 г
Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів	500 мг аб= о 1 г=
Ускладнені інтраабдомінальні інфекції	500 мг аб= о 1 г=
Інфекції під час пологів і післяпологові інфекції	500 мг аб= о 1 г=
Ускладнені інфекції шкіри і м’яких тканин	500 мг аб= о 1 г=
Гострий бактеріальний менін= гіт	2 г
Лікування пацієнтів з фібрильною нейтропенією=	1 г

Кліренс креатиніну (мл/хв)	Одноразова доза (див. Таблицю 1)	Частота
26-50	повна одноразова доза	кожні 12 годин
10-25	половина одноразової дози	кожні 12 годин
<10	половина одноразової дози	кожні 24 години

Інфекція	Одноразова доза для введення кожні 8 годин
Пневмонія, у тому числі негоспітальна та госпітальна	10 або 20 мг/кг маси тіла
Бронхолег= еневі інфекції при муковісцидозі	40 мг/кг = маси тіла
Ускладнені інфекції сечовив= ідних шляхів	10 або 20 мг/кг маси тіла
Ускладнені інтраабдомінальні інфекції	10 або 20 мг/кг маси тіла
Ускладнені інфекції шкіри і м’яких тканин	10 або 20 мг/кг маси тіла
Гострий бактеріальний менін= гіт	40 мг/кг = маси тіла
Лікування пацієнтів з фібрильною нейтропенією=	20 мг/кг = маси тіла