ІНСТРУК = 62;ІЯ

для медичного застосуванl= 5;я лікарськогl= 6; засобу

АДЦЕТРИС<= /span>^®

= (ADCETRIS^®)

<= o:p>

&= #1057;клад:

діюча речовина: бр= 077;нтуксимабу ведотин;=

1 флакон містить 50 мг = бренту&#= 1082;симабу ведотину;=

1 мл розведеногl= 6; розчину містить 5 мг брентуксимk= 2;бу ведотину;=

допомі&#= 1078;ні речовини: кислот&= #1072; лимонна, моногідрат (= 045;330); натрію цитрат, дигідрат (Е331); ^= 5;,α-трегалози дигідрат; полісорбат 80 (= Е433).

Лікарс&#= 1100;ка форма. Порошок для концентратm= 1; для розчину для інфузій.<= /span>

Осно= ;вні фізико-хімі = 95;ні властивостo= 0;: білий або майже білий ліофілізовk= 2;ний порошок або щільна маса.

Фармак&#= 1086;терапевтич= на група. Антинеопла&= #1089;тичні засоби, моноклоналn= 0;ні антитіла та кон’югати антитіло-лі = 82;арський засіб. Код АТХ L01F X05.

&= #1060;армакологі= ;чні властивостo= 0;. =

Механіk= 9;м дії. Брентуксимk= 2;бу ведотин являє собою кон’югат антитіл з лікарським засобом, яки= 081; доставляє антинеоплаl= 9;тичного агента до CD30-позитивни= х пухлинних клітин, що призводить до їхньої апоптотичнl= 6;ї загибелі. Результа = 90;и доклінічниm= 3; досліджень свідчать, що біологічна активність брентуксимk= 2;бу ведотину є результатоl= 4; багатоступo= 0;нчастого процесу. &#= 1047;в’язування кон’югата з рецептором CD30 на оболонці клітини призводить до інтернал= 10;зації комплексу кон’югат–білок CD30 (ADC-CD30), який переміщуєтn= 0;ся у лізосомни = 81; відділ клітини. Вс= 077;редині клітини у процесі протеолітиm= 5;ного розщепленнn= 3; виділяєтьсn= 3; монометил а = 91;ристатин Е (ММАЕ) – єдина активна сполука. Зв’язуваннn= 3; MMAE з тубуліном призводить до розриву мікротубулn= 3;рної сітки всередині клітини, індукує зупинку клі = 90;инного циклу та спричинює апоптоз (загибель) CD30-позитивної пухлинної клітини.

При класичній лімфомі Ходжкіна (ЛХ), системній анапластичl= 5;ій великокл&= #1110;тинній лімфомі та підтипах шкірної Т-клітинної = 083;імфоми (включаючи грибоподібl= 5;ий мікоз та пер= 074;инну анапластичl= 5;у великоклітl= 0;нну лімфому шкіри) на поверхні пухлинних клітин експресуєтn= 0;ся антиген CD30. Експресія н = 77; залежить ві = 76; стадії хвороби, лінії терапії або трансплантk= 2;ційного статусу. Внаслідок цього CD30 є мішенню для терапевтичl= 5;ого втручання. Через направлениl= 1; на CD30 механізм дії брентуксимk= 2;бу ведотин здатний долати резистентнo= 0;сть до хіміотер = 72;пії, оскільки CD30 постійно експресуєтn= 0;ся у пацієнтів, рефрактернl= 0;х до багатоко = 84;понентної хіміотерапo= 0;ї, незалежно від поперед = 85;ього трансплантk= 2;ційного статусу. Направлениl= 1; на CD30 механізм дії брентуксимk= 2;бу ведотину, постійна експресія CD30 при класичн= 10;й ЛХ, системні= 081; анапластичl= 5;ій великоклітl= 0;нній лімфомі та CD30-позитивній шкірній Т-клітинній лімфомі, терапевтичl= 5;і характерисm= 0;ики та клінічні дані щодо CD30-позитивних злоякісних захворюванn= 0; після застосуванl= 5;я кількох ліній терапії забезпечуюm= 0;ь біологічне підґрунтя для застосуванl= 5;я цього лікарськогl= 6; засобу пацієнтам з рецидивною та рефрактернl= 6;ю формою класичної Л = 61; та системно= 11; анапластичl= 5;ої великоклітl= 0;нної лімфоми, з попередньоn= 2; аутологічнl= 6;ю трансплантk= 2;цією стовбуровиm= 3; клітин або без такої.

Не виключаєтьl= 9;я і роль інших функцій, асо= 094;ійованих з антитілом, в механізмі дії.

Фармак&#= 1086;динаміка.

Ка= 088;діоелектро&= #1092;ізіологія. У рамка = 93; першої фази = 085;епорівняль&= #1085;ого відкритого багатоцентl= 8;ового дослідженнn= 3; кардіологіm= 5;ної безпечностo= 0; проаналізоk= 4;ано дані щодо 46 пацієнтів і = 79; 52 з        =         CD30-позитив= 085;ими злоякіснимl= 0; гематологіm= 5;ними пухлинами, які отримували брентуксимk= 2;бу ведотин (1,8 мг/кг) кожні 3 тижні. Голо= 074;ною метою дослідженнn= 3; було оцінит = 80; вплив брентуксимk= 2;бу ведотину на кардіо-вент = 88;икулярну реполяризаm= 4;ію та проаналі = 79;увати відхилення інтервалу QTc від базових значень у різні моменти час = 91; у 1 циклі.

Верхня межа 90 % довірчого інтервалу для середнь = 86;го впливу на інтервал QTc становила = < 10 мс у кожній часовій точці 1 та 3 цик= ;лів після початковогl= 6; рівня. Ці дані свідчать пр = 86; відсутністn= 0; клінічно значущого подовження інтервалу QT у зв’язку з призначеннn= 3;м пацієнтам з CD30-позитивним= и злоякіснимl= 0; утвореннямl= 0; брентуксимk= 2;бу ведотину в дозі 1,8 мг/кг кожні 3 тижні.<= o:p>

Дослід&#= 1078;ення HD21

Безпек&#= 1091; та ефективнісm= 0;ь препарату А = 76;цетрис^® (брентуксим = 72;б ведотин Br) оцінювали у відкритому проспективl= 5;ому багатоцентl= 8;овому клінічному дослідженнo= 0; фази 3 за участю 1500 паці= ;єнтів із раніше нелікованоn= 2; лімфомою Ходжкіна стадії IIB з великою медіастинаl= 3;ьною масою та/або екстранодаl= 3;ьними ураженнями, = 072; також стаді= 11; III або IV, при застосуванl= 5;і в комбінаці= 11; з хіміотерапo= 0;єю BrECADD (етопозид [E], циклофосфаl= 4;ід [C], доксорубіцl= 0;н [A], дакарбазин [D], дексаметазl= 6;н [D] [BrECADD]). Із загальної кількості пацієнтів 751 пацієнт був рандомізовk= 2;ний до групи BrECADD, а 749 пацієнтів — до групи eBEACOPP (ес= кальований блеоміцин [B], етопозид [E], доксорубіцl= 0;н [A], циклофосфаl= 4;ід [C], вінкристин= [O], прокарбазиl= 5; [P] та преднізон [P]) та стратифікоk= 4;ані за регіоном включення у дослідженнn= 3;, віком, статт= 102; та Міжнародноn= 2; прогностичl= 5;ою шкалою (IPS). Пацієнти в групі BrECADD отримували = 83;ікування Адцетрис^® &#= 1091; 1-й день кожного 21-денного циклу у дозі 1,8 мг/кг, що вводився у вигляді внутрішньоk= 4;енної інфузії протягом 30 хвилин. Пацієнти також отрим = 91;вали хіміотерапo= 0;ю, включаючи циклофосфаl= 4;ід 1250 мг/м2, доксорубіцl= 0;н 40 мг/м2, етопозl= 0;д або етопози = 76; фосфат 150 мг/м2, дакарбазин 250 мг/м2 та дексаметазl= 6;н 40 мг (див. розділ «Спо = 89;іб застосуванl= 5;я та дози»).

Усім пацієнтам, які отримували лікування, п= 088;оводили первинну профілактиl= 2;у за допомого= 02; G-CSF (Granulocyte Colony-Stimulating Factor – г= ранулоцитаl= 8;ний колонієстиl= 4;улюючий фактор) (диk= 4;. розділ «Спо = 89;іб застосуванl= 5;я та дози»). Піс&= #1083;я 2 циклів лікування п = 88;оводили повторне стадіюваннn= 3; за допомого= 02; ПЕТ: пацієнти з ПЕТ-нег&= #1072;тивним резул= 100;татом отримували загалом 4 цикли= терапі&#= 1111;, а пацієнти з ПЕТ-по&#= 1079;итивним резул= 100;татом – загалом 6 циклів= терап= 110;ї. Медіа= 085;а кільк= 086;сті отриманих циклів в обо= 093; групах стан = 86;вила 4 (діапазон: від 1 до 6 циклів).

Досліджен&#= 1085;я HD21 було розроблено = 79; двома співп = 77;рвинними кінцевими точками: TRMB (treatment-related morbidity; пов’язана з лікуванням захворюванo= 0;сть) та PFS (progression-free survival; виживаністn= 0; без прогресуваl= 5;ня), оціненою дослідникоl= 4; із централізоk= 4;аним підтверджеl= 5;ням. Першою співпервинl= 5;ою метою дослідженнn= 3; було продемонстl= 8;увати зниження токсичностo= 0; BrECADD порівняно з eBEACOPP, щ = 86; оцінювали з = 72; показником TRMB. Якщо зниження токсичностo= 0; підтверджуk= 4;алося в тесті на перевагу, другою співпервинl= 5;ою метою було додатково продемонстl= 8;увати не меншу ефективнісm= 0;ь схем= 080; BrECADD порівняно &= #1079; eBEACOPP з= 072; показником PFS.

TRMB визна = 95;али як будь-яку о&#= 1088;ганну токсичністn= 0; 3-го або 4-го ступеня від = 87;овідно до Загальни = 93; термінологo= 0;чних критеріїв для небажан = 80;х явищ (CTCAE) або ге&#= 1084;атологічну токсичністn= 0; 4-го ступеня п&= #1110;д час первинної хіміотерапo= 0;ї, включаючи період до 30 днів після введення останньої дози хіміот = 77;рапії.

На момент перв = 80;нного аналізу для показника TRMB б= ;уло продемонстl= 8;овано перевагу схеми BrECADD, з абс&= #1086;лютним зниженням ризику на 16,7 вo= 0;дсоткових пунктів, а також стати = 89;тично значущим зниженням відносного ризику.

Для співпервинl= 5;ої кінцевої точки PFS, незалежно від пропущених візитів та незалежно від початку нової протипухлиl= 5;ної терапії, бул= 086; продемонстl= 8;овано не меншу ефективнісm= 0;ь BrECADD порівняно = 079; eBEACOPP, а також ста= тистично значуще зниження ризику у групі лікування BrECADD = 087;орівняно з eBEACOPP (нестрате&= #1075;оване HR =3D 0,62; 95% ДІ з поправкою н = 72; множинністn= 0;: 0,369–1,040) (дата закінчення збору даних = 211; 31 грудня 2022 рок= 091;).

Частот&#= 1072; TRMB була нижчою = 091; групі BrECADD (42%) порівняно з групою eBEACOPP (58,7%). Це переважно було зумовлено зниженням ч = 72;стоти гематологіm= 5;ної токсичностo= 0; 4-го ступеня (31,2% &= #1091; групі BrECADD та 52,1% у групі eBEACOPP).

У популяції ITT т= ривалість повної ремісії (CR) про= ;демонструв = 72;ла клінічно значущу перевагу у групі BrECADD порі= 074;няно з групою eBEACOPP, тоді як за іншими втор = 80;нними кінцевими точками ефективносm= 0;і, включаючи з = 72;гальну частоту відповіді (ORR) m= 0;а частоту пов = 85;ої ремісії (CR) нап= ;рикінці хіміотерапo= 0;ї, в обох група= 093; були отримані зі = 89;тавні результати.

Фа= рмакокінетl= 0;ка.

Монотеl= 8;апія=

Фармакl= 6;кінетичні характерисm= 0;ики брен= 090;уксимабу ведотину досліджувk= 2;ли та оцінювал = 80; у ході 1-ї фази та шляхом пр= 086;ведення популяційнl= 6;го аналізу фармакокінk= 7;тики за участю 314 пацієнтів. = 055;ід час клінічних досліджень брентуксиl= 4;абу ведотин вводили внутрішньоk= 4;енно.<= /p>
Максим&#= 1072;льні концентрацo= 0;ї брентуксимk= 2;бу ведотину спостерігk= 2;лись в основному = 074; кінці введе = 85;ня інфузії або = 091; вибіркові часові точк = 80; ближче до закінчення введення інфузії. Шв= 080;дке зменшення концентрацo= 0;ї у плазмі кро= 074;і спостерігаl= 3;ось під час кінцевого п = 77;ріоду напіввиведk= 7;ння, який становить близько 4–6 днів. Концентрацo= 0;я препарату прямо пропо = 88;ційно залежала ві = 76; дози. Міні= ;мальне накопиченнn= 3; або його відсутністn= 0; було характерниl= 4; при введенн= 10; багаторазо&= #1074;их доз з інтервалом три тижні, що збігалося з кінцевим періодом напіввиведk= 7;ння. Типова максимальнk= 2; концентрацo= 0;я та AUC препарат= у після одноразовоk= 5;о введення 1,8 мг/кг у 1-й фазі дослідженнn= 3; становили близько 31,98 мкг/мл та 79,41 мкг/мл на день відповідно.

MMAE є головним метаболітоl= 4; брентуксимk= 2;бу ведотину. Середня максимальнk= 2; концентрацo= 0;я, AUC та досягнен= ня максимальнl= 6;ї концентрацo= 0;ї (T_max) MMAE після одноразовоk= 5;о введення до = 79;и препарату 1,8 мг/кг у 1-й фазі дослідженнn= 3; становили близько 4,97 нг/мл, 37,03 нг/мл на день та 2,09 дня відповідно. Концентрац&= #1110;я MMAE зменшилась після введ = 77;ння багаторазоk= 4;их доз брентуксимk= 2;бу ведотину до 50–80 % концентрацo= 0;ї першої дози та спостерігаl= 3;ась на тому ж рівні при введенні наступних д = 86;з. MMAE надалі головним чином метаболізуn= 8;ться до в однаковій мірі потужного метаболіту, = 087;роте його експозиція на порядок нижча, ніж у MMAE. Тому наявність суттєвого впливу на си= 089;темну дію MMAE малоймовірl= 5;а. У першому циклі вища концентрацo= 0;я MMAE корелювала = 79; абсолютним зменшенням кількості нейтрофіліk= 4;.<= /p>
Комбінl= 6;вана терапія=

Фармако = 82;інетичні характерисm= 0;ики препарату Адцетрис^®&nb= sp;при застосуванl= 5;і в комбінаці= 11; з AVD оцінювали в одному дослідженнo= 0; фази 3 за даними 661 пацієнта. Популяційнl= 0;й фармакокінk= 7;тичний аналіз показав, що фармакокінk= 7;тичні характерисm= 0;ики препарату Адцетрис^®&nb= sp; при введенні в комбінації = 79; AVD відповідалl= 0; таким при мо= 085;отерапії.

Після багаторазоk= 4;их внутрішньоk= 4;енних інфузій брентуксимk= 2;бу ведотину у дозі 1,2 мг/кг з інтервалом два тижні максимальнm= 1; концентрацo= 0;ю кон’югату в сироватці крові спостерігаl= 3;и ближче до завершення інфузії, а виведення відбувалосn= 0; з мультиекспl= 6;ненційним зниженням значення t_1/2z протягом пр= ;иблизно 4–5 дні= 074;. Максимальнm= 1; концентрацo= 0;ю MMAE в плазмі крl= 6;ві спостерігаl= 3;и приблизно через 2 дні пі&= #1089;ля завершення інфузії, виявлено моноекспонk= 7;нційне зниження значення t_1/2z &= nbsp;протягом приблизно 3–4 днів.

Після багаторазоk= 4;их внутрішньоk= 4;енних інфузій брентуксимk= 2;бу ведотину у дозі 1,2 мг/кг з інтервалом = 76;ва тижні мінімальна концентрацo= 0;я кон’югату т = 72; ММАЕ в стані динамічної рівноваги б = 91;ла досягнута в третьому циклі. Після досягнення стану динамічної рівноваги Ф = 50; характерисm= 0;ики кон’югату, вірогідно, н= 077; змінюються. Вміст кон’югату внаслідок н = 72;копичення (за результатаl= 4;и оцінки знач = 77;ння AUC_14D в період проведення циклів 1 та 3) збільшувавl= 9;я в 1,27 раза. Показники експозиції ММАЕ (за результатаl= 4;и оцінки значення AUC_14D<= span style=3D'mso-spacerun:yes'> в період проведення циклів 1 та 3) знижувалисn= 0; з часом приблизно н = 72; 50 %.

Фармако = 82;інетичні характерисm= 0;ики препарату Адцетрис^® при застосуванl= 5;і в комбінаці= 11; з СНР оцінюв= 072;ли в одному дослідженнo= 0; фази 3 за даними 223 пацієнтів (SGN35-014). Після багаторазоk= 4;их внутрішньоk= 4;енних інфузій препарату А = 76;цетрис^® у дозі 1,8 мг/кг кожні три тижні фармакокінk= 7;тичні характерисm= 0;ики кон’югату т = 72; ММАЕ були подібними таким при монотерапіo= 1;.

Фармако = 82;інетику препарату А = 76;цетрис^® не вивчали в схемі лікування BrECADD.

Розподo= 0;л. У ході досліджень in vitro зв’язуваl= 5;ня MMAE з білками плазми кров= 10; становило 68–82 %. Дуже малоймовірl= 5;о, що MMAE буде витісняти препарати з високим ступенем зв’язуваннn= 3; з білками плазми кров= 10; або буде витіснятисn= 3; такими преп = 72;ратами. У ході досліджень in vitro MMAE виступав як субстрат та не інгібував глікопротеo= 1;н P-gp при концентрацo= 0;ях, близьких до клінічних.

У пацієнтів середній об’єм розподілу в стабільномm= 1; стані становив близько 6–10 л для кон’юга = 90;а антитіл з лікарським засобом. &#= 1047;а результатаl= 4;и популяці&= #1081;ного аналізу фармакокінk= 7;тики типовий передбачувk= 2;ний об’єм розподілу (об’єм розподілу та максимальнl= 0;й об’єм розподілу) MMAE становив 35,5 л.

Метабо&#= 1083;ізм. Очікується, що брентуксимk= 2;бу ведотин під = 76;ається катаболізмm= 1; як білок до окремих амі = 85;окислот, які виводяться = 79; організму а = 73;о використовm= 1;ються для нових білків. Досл= 110;дження       in vivo на тварина= 093; та за участю добровольцo= 0;в підтвердилl= 0;, що лише незначна частина MMAE, вивільнена = 79; брентуксимk= 2;бу ведотину, піддається метаболізмm= 1;. Рівень метаболітіk= 4; MMAE не вимірювавсn= 3; у плазмі крові. За результатаl= 4;и in vitro принаймні один метаболіт MMAE є активним= ;.

MMAE є субст= ;ратом ферменту CYP3A4 і, можливо, CYP2D6. За даними in vitro, метаболізм MMAE здійснюєтьl= 9;я головним чином шляхо = 84; окиснення ферментом CYP3A4/5. Дослідженl= 5;я in vitro мікросом печінки показало, що MMAE інгібує лише CYP3A4/5 при значно вищи = 93; концентрацo= 0;ях, ніж ті, що досягаютьсn= 3; у разі клінічного застосуванl= 5;я. MMAE не інгібує інших ізоферментo= 0;в.

MMAE не стимулював = 75;оловні ізоензими CYP450 = 91; первинних культурах гепатоцитіk= 4;.

Виведеl= 5;ня. Кон’ю= гат антитіл з лікарським засобом під = 76;ається катаболізмm= 1; і виводитьс= 03; з організму. При цьому типовий кліренс ста = 85;овить близько 1,5 л/добу, період напіввиведk= 7;ння становить 4= 211;6 днів. В= 080;ведення MMAE з організму обмежувалоl= 9;ь швидкістю вивільненнn= 3; MMAE з кон’югата= ;. При цьому ти= 087;овий кліренс MMAE становив близько 19,99 л/добу, а період напіввиведk= 7;ння становить 3= 211;4 дні. Вив= 077;дення препарату з організму досліджуваl= 3;и за участю пацієнтів, які отримували = 73;рентуксима&#= 1073;у ведотин у дозі 1,8 мг/кг. = 41;лизько 24 % загальної кількості MMAE, введеного у складі кон’= 02;гата під час інфузії брентуксимk= 2;бу ведотину, було виявлено у сечі та калі через тиждень після введення. П= 088;и цьому близько 72 % MMAE виявлено в калі. В сечі виявлено меншу кільк= 10;сть MMAE (28 %).<= o:p>

Фармак&#= 1086;кінетика в окремих груп хворих

Популя&#= 1094;ійний фармакокінk= 7;тичний аналіз пока = 79;ав, що базова концентрацo= 0;я альбуміну у плазмі кров= 10; значно впливає на кліренс MMAE. &#= 1040;наліз встановив, щ= 086; кліренс MMAE в два рази ниж= 095;ий у пацієнтів = 079; низькою концентрацo= 0;єю альбуміну у плазмі кров= 10; (< 3,0 г/дл) порівняно з таким у пацієнтів, у яких концен = 90;рація альбуміну у плазмі кров= 10; знаходитьсn= 3; у межах норм= 080;.

Печінкl= 6;ва недостатніl= 9;ть. Провед&#= 1077;ні дослідженнn= 3; фармакокінk= 7;тики брентуксимk= 2;бу ведотину та ММАЕ після застосуванl= 5;я лікарськогl= 6; засобу Адцетрис^® у дозі 1,2 мг/кг = 91; пацієнтів з легким (клас А за шкалою Чайлда – П’ю; 1 пацієнт), помірним (клас B за шкалою Чайлда – П’ю; 5 пацієнтів) т= 072; тяжким (клас C за шкалою Чайлда – П’ю; 1 пацієнт) ступенем печінкової недостатноl= 9;ті. Експозиція MMAE= збільшилас= 03; приблизно в 2,3 раза у пацієнтів з порушенням функцій печінки пор= 10;вняно з пацієнтам = 80; з нормально= 02; функцією печінки.=

Нирковk= 2; недостатніl= 9;ть. &#= 1055;роведені дослідженнn= 3; фармакокінk= 7;тики брентуксимk= 2;бу ведотину та ММАЕ після застосуванl= 5;я препарату Адцетрис^® у дозі 1,2 мг/кг = 91; пацієнтів з легким (4 пацієнти), помірним (3 пацієнти) та тяжким (3 пацієнти) ст= 091;пенем ниркової недостатноl= 9;ті. Експозиція MMAE збільшиласn= 3; приблизно в 1,9 раза у паціє= 085;тів з тяжкою нирковою недостатніl= 9;тю (кліренс креатиніну <= 30 мл/хв) порівняно з пацієнтами = 79; нормальною функцією нирок.

Вказан&#= 1080;й вплив на пацієнтів з легкою або помірною ни = 88;ковою недостатніl= 9;тю не спостерігаk= 4;ся.

Пацієн&#= 1090;и літнього віку. Популяційн&#= 1091; фармакокінk= 7;тику брентуксимk= 2;бу ведотину вивчали в декількох дослідженнn= 3;х, включаючи дані 380 пацієнтів віком до 87 рок= ів (34 пацієнти у віці від 65 до 75 років та 17 пац= ієнтів віком понад 75 років). Додат&#= 1082;ово популяційнm= 1; фармакокінk= 7;тику брентуксимk= 2;бу ведотину в комбінації = 79; AVD оцінювали, враховуючи дані 661 пацієнта ві = 82;ом до 82 років (42 пацієнти у віці від 65 до 75 років та 17 пац= ієнтів віком понад 75 років). Дослі&#= 1076;жений вплив віку н= 072; фармакокінk= 7;тику не був значущою коваріатою.

Діти =

= Монотерап= 10;я

C25002

У фазі 1/2 клінічного дослідженнn= 3; за участю 36 пе= діатричних пацієнтів (7–17 років) з рецидивною або рефрактернl= 6;ю формою ЛХ та системною анапластичl= 5;ою великоклітl= 0;нною лімфомою (діти віком 7–11 років, n =3D 12, та підлітки ві = 82;ом від 12 до 17 рокі = 74;, n =3D 24) вивчали фармакокінk= 7;тику кон’югата антитіла з лікарським засобом та монометилу = 72;уристатину Е (брентуксим = 72;бу ведотину) пі= 089;ля 30-хвилинної внутрішньоk= 4;енної інфузії в до= 079;і 1,4 мг/кг або 1,8 мг/кг кожні 3 тижні. Максимальнk= 2; концентрацo= 0;я в плазмі (C_max) кон’югата антитіла з лікарським засобом, як правило, спостерігаl= 3;ась наприкінці інфузії або під час відбору про = 73;, найближчих = 76;о кінця інфузії. Бул= 086; показано багатоекспl= 6;ненційне зниження концентрацo= 0;ї кон’югата антитіла з лікарським засобом в сироватці крові в кінцевий період напіввиведk= 7;ння приблизно від 4 до 5 днів. Експозиція була прибли = 79;но дозозалежнl= 6;ю з трендом, який спостерігаk= 4;ся при нижчих рівнях= кон’югата антитіла з л= 110;карським засобом у пацієнтів молодшого в= 10;ку з меншою масою тіла. Медіана AUC кон’югата антитіла з лікарським засобом у дітей та підлітків у цьому дослідженнo= 0; була приблизно н = 72; 14 % і 3 % нижчою відповідно, ніж у дорослих пацієнтів, тоді як експозиція монометилу ауристатинm= 1; Е була на 53 % нижчою та на 13= % вищою відповідно, ніж у дорослих пацієнтів. Медіана максимальнl= 6;ї концентрацo= 0;ї в плазмі (C_max) та площа під фармакокінk= 7;тичною кривою (AUC) кон̵= 7;югата антитіла з лікарським засобом піс = 83;я одноразовоo= 1; дози 1,8 мг/кг становили 29,8 мкг/мл та 67,9 мкг*добу/мл відповідно = 91; пацієнтів віком < 12 рокі= 074; і 34,4 мкг/мл та 77,8 мкг*добу/мл = 74;ідповідно = 091; хворих ≥ 12 рок= ів. Медіана максимальнl= 6;ї концентрацo= 0;ї в плазмі (C_max), площа під фармакокінk= 7;тичною кривою (AUC) та ч = 72;с досягнення максимальнl= 6;ї концентрацo= 0;ї (Т_max) монометилу ауристатинm= 1; Е після одноразовоo= 1; дози 1,8 мг/кг становили 3,73 нг/мл, 17,3 нг*добу/мл та 1= ,92 доби відпов= ;ідно у хворих віко = 84; < 12 років і 6,33 нг= ;/мл, 42,3 нг*добу/мл і 1,82 доби відпов= ;ідно у пацієнтів ≥ 12 = років. Спостерігаl= 3;ася тенденція д = 86; збільшення = 82;ліренсу брентуксимk= 2;бу ведотину у пацієнтів дитячого віку, підтверджеl= 5;а позитивнимl= 0; результатаl= 4;и дослідженнn= 3; антитіл до лікарськогl= 6; засобу. У жодного пацієнта у в= 110;ці < 12 років (0 із 11) не спостерігаl= 3;ась, а у 2 пацієнті&= #1074; у віці ≥ 12 років (2 з 23) спостерігаl= 3;ась стійка позитивна реакція на антитіла до лікарськогl= 6; засобу.

Комбінl= 6;вана терапія

C25004

Фармакокін&= #1077;тику ADC брентуксимk= 2;бу ведотину та MMAE після 30-хвилинної внутрішньоk= 4;енної інфузії препарату брентуксимk= 2;бу ведотину у дозі 48 мг/м² кожні 2 тижні в комбінаці= 11; з доксорубіцl= 0;ном, вінбластинl= 6;м та дакарбазинl= 6;м (AVD) оцінювали k= 4; клінічних дослідженнn= 3;х фази 1/2 у 59 дітей (віком 6–17 років) із вперше діагностовk= 2;ною CD30+ класичною лімфомою Ходжкіна (ді= 090;и віком 6–11 років, n =3D 11, та підлітки віком 12–17 років, n =3D 48). C_max ADC була зафіксованk= 2; у сироватці крові прибл = 80;зно наприкінці інфузії та знижуваласn= 3; мультиексп&#= 1086;ненційно з кінцевим періодом напіввиведk= 7;ння приблизно 4 д&#= 1086;би. C_max MMAE була зафіксованk= 2; у плазмі приблизно через 2 доби після введення препарату брентуксимk= 2;бу ведотину з періодом напіввиведk= 7;ння приблизно 2 д&#= 1086;би. Середнє геометричнk= 7; значення C_max та AUC для ADC після одноразовоo= 1; дози 48 мг/м² становило 22,5 мкг/мл та 46,7 мкг*добу/мл відповідно. Се= 088;еднє геометричнk= 7; значення C_max та AUC для MMAE після одноразовоo= 1; дози 48 мг/м² становило 4,9 н= г/мл та 27,2 нг*добу/м = 83; відповідно. Подібні експозиції ADC = були досягнуті після дозування бренту&#= 1082;симабу ведотину, проведеногl= 6; на основі площ= 10; поверхні тіла, 48 мг/м² в комбінації = 79; AVD у дитячих вікових групах (< 12 років, 12–16 років та > 16 років).

Клініч&#= 1085;і характерисm= 0;ики.

Показа&#= 1085;ня.

Адцетр&#= 1080;с^® показаний для лікування дорослих пацієнтів з раніше не лі= 082;ованою CD30-позитивною лімфомою Ходжкіна ІІ = 30; або IV стадії у комбінації = 79; доксорубіцl= 0;ном, вінбластинl= 6;м і дакарбазинl= 6;м (AVD) (див. розділ= 080; «Спосіб застосуванl= 5;я та дози» та «Фармакодиl= 5;аміка»).

Адцетр&#= 1080;с^® показаний для лікування дорослих пацієнтів з раніше не лі= 082;ованою CD30-позитивною лімфомою Хо = 76;жкіна IIB стадії з факторами ризику, III або IV стадії у комбінації = 79; етопозидом, циклофосфаl= 4;ідом, доксорубіцl= 0;ном, дакарбазинl= 6;м, дексаметазl= 6;ном (BrECADD) (див. розділ= ;и «Спосіб застосуванl= 5;я та дози» та «&#= 1060;армакологі= чні властивостo= 0;»).

Адцетр&#= 1080;с^® показаний для лікування дорослих пацієнтів з CD30-позитивною лімфомою Ходжкіна за наявності підвищеногl= 6; ризику рецидиву аб = 86; прогресува&= #1085;ня захворюванl= 5;я після аутол = 86;гічної трансплантk= 2;ції стовбуровиm= 3; клітин (див. розділ «Фармакодиl= 5;аміка»).

Адцетр&#= 1080;с^® показаний для лікування дорослих пацієнтів з рецидивною або рефрактернl= 6;ю формою CD30-поk= 9;итивної лімфоми Ходжкіна:

- після аутологічнl= 6;ї трансплантk= 2;ції стовбуровиm= 3; клітин;

- після принаймні двох попередніх ліній терап= 10;ї, якщо аутологічнk= 2; трансплантk= 2;ція стовбуровиm= 3; клітин або поліхіміотk= 7;рапія не розглядаєтn= 0;ся як лікувальна опція.

Адцетр&#= 1080;с^® в комбінаці= 11; з циклофосфаl= 4;ідом, доксорубіцl= 0;ном та преднізоноl= 4; (СНР) показаний для лікуван = 85;я дорослих пацієнтів з раніше не лі= 082;ованою системною анапластичl= 5;ою великоклітl= 0;нною лімфомою (sALCL) (д&#= 1080;в. розділ «Фармакодиl= 5;аміка»).

Адцетр&#= 1080;с^® показаний для лікування дорослих па = 94;ієнтів з рецидивно= 02; або рефрактернl= 6;ю системною анапластичl= 5;ою великоклітl= 0;нною лімфомою (sALCL).

Адцетр&#= 1080;с^® показаний для лікування дорослих па = 94;ієнтів з CD30-позитивною Т-клітинною лімфомою шкіри після щонайменше 1 курсу попер = 77;дньої системної терапії (див. розділ «Фар = 84;акодинамік&#= 1072;»).

&= #1055;ротипоказа= ;ння.

Гіперч&#= 1091;тливість до активної речовини аб = 86; інших компонентіk= 4; препарату.=

Одноча&#= 1089;не застосуванl= 5;я брентуксимk= 2;бу ведотину з блеоміциноl= 4; призводить до розвитку легеневої токсичностo= 0; (див. розділ «Взаємодія = 79; іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій»).

&= #1042;заємодія з іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види вз= 072;ємодій.<= /span>

Вз&#= 1072;ємодія з іншими лікарськимl= 0; засобами, як= 110; метаболізуn= 2;ться за допомого= 02; ферменту CYP3A4 (взаємодія з інгібітораl= 4;и /індукторам = 80; CYP3A4)
Одноча&#= 1089;не застосуванl= 5;я брентуксимk= 2;бу ведотину з кетоконазоl= 3;ом, потужним інгібітороl= 4; CYP3A4 та глікопротеo= 1;ну P-gp, призвело дl= 6; посилення дії антимікротm= 1;бульного агента MMAE пl= 8;иблизно на 73 % і не вплинуло на концентрацo= 0;ю брентуксимk= 2;бу ведотину у плазмі кров= 10;. Таким чином, при одночасномm= 1; застосуванl= 5;і брентуксимk= 2;бу ведотину з потужними інгібітораl= 4;и CYP3A4 та P-gp зростає ризик виникнення = 85;ейтропенії.<= span style=3D'color:black;mso-color-alt:windowtext;letter-spacing:-.25pt;backgro= und: white'> Рекоменд = 72;ції щодо дозування у разі розвит = 82;у нейтр= опенії див. у табл. 1 тk= 2; 2 (розділ «Спосіб застосуванl= 5;я та дози»).

Застос&#= 1091;вання брентуксимk= 2;бу ведотину у к= 086;мбінації з рифампіцинl= 6;м, потужним ін = 76;уктором CYP3A4, не вплинуло на концентрацo= 0;ю брентуксимk= 2;бу ведотину у плазмі кров= 10;. Незважаючи на обмежену кількість фармакокінk= 7;тичних даних, можна стверджуваm= 0;и, що сумісне застосуванl= 5;я препарату з рифампіцинl= 6;м призводить до зниження концентрацo= 0;ї метаболітіk= 4; MMAE, які можна дослідити, у плазмі кров= 10;.

Одночаl= 9;не застосуванl= 5;я мідазоламу (субстрат CYP3A4) та бр&#= 1077;нтуксимабу ведотину не вплинул = 86; на метаболізм мідазоламу. Тому не очікується, що брентуксимk= 2;бу ведотин буд = 77; впливати на дію лікарських засобів, які метаболізуn= 2;ться за участю ізоферментo= 0;в CYP3A4. =

Доксор&#= 1091;біцин, вінбластин = 10; дакарбазин (AVD= )

Фармако = 82;інетичні характерисm= 0;ики кон’югат антитіл до лікарськогl= 6; засобу (ADС) та MMAE в сироватці та плазмі відповідно = 87;ісля введення брентуксимk= 2;бу ведотину в к= 086;мбінації з AVD були подібні до таких при монотерапіo= 1;.

Одночас = 85;е застосуванl= 5;я брентуксимk= 2;бу ведотину не впливає на показники експозиції AVD в плазмі крові.

= Цикл= ;офосфамід, доксорубіцl= 0;н та преднізо = 85; (СНР)

Фармако = 82;інетичні характерисm= 0;ики ADС та MMAE в сироватці т = 72; плазмі кров= 10; відповідно після застосуванl= 5;я брентуксимk= 2;бу ведотину в комбінації = 79; СНР були подібними д = 86; таких при монотерапіo= 1;.

Одночас = 85;е застосуванl= 5;я брентуксимk= 2;бу ведотину не впливає на показники експозиції CHP в плазмі крові.

Блеоміц = 80;н

Офіційн = 80;х досліджень взаємодії брентуксимk= 2;бу ведотину та блеоміцину (Б) не проводили. У фазі І дослі= 076;жень підбору доз = 80; та оцінки безпеки (SGN35–009) неприйнятнk= 2; легенева токсичністn= 0; (у тому числі 2 летальні випадки) спостерігаl= 3;ась у 11 з 25 пацієнт= 10;в (44 %), які отримували брентуксимk= 2;бу ведотин плю = 89; ABVD (A – доксорубіцl= 0;н, B - блеоміцин, V R= 11; вінбластин, D -= дакарбазин). Не повідомлялl= 6;сь про легенев = 91; токсичністn= 0; або летальні випадки при застосуванl= 5;і брентуксимk= 2;бу ведотину + AVD. Тому одночасне застосуванl= 5;я препарату А = 76;цетрис^® т&= #1072; блеоміцину протипоказk= 2;не (див. розділ «&= #1055;ротипоказа= ;ння»).

Етопози = 76;, циклофосфаl= 4;ід, доксорубіцl= 0;н, дакарбазин, дексаметазl= 6;н (схема BrECADD)

Фармако = 82;інетика ADC та MMAE не була охарактериk= 9;ована в умовах BrECADD. Не очікується, що режим BrECADD вп&#= 1083;ине на експозицію брентуксимk= 2;бу ведотину та супутньої хіміотерапo= 0;ї.

Особли&#= 1074;ості застосуванl= 5;я.

&= #1055;рогресуюча мультифокаl= 3;ьна лейкоенцефk= 2;лопатія
Лікува&#= 1085;ня брентуксимk= 2;бу ведотином може спричинити реактиваціn= 2; вірусу JC (вірус Джона Канінгема), який спричи = 85;яє розвиток прогресуючl= 6;ї мультифокаl= 3;ьної лейкоенцефk= 2;лопатії (ПМЛ) та може призвести д = 86; летальних наслідків. Виникнен = 85;я ПМЛ спостерігаl= 3;ося у пацієнтів, які отримували цей препара = 90; після багат = 86;разового попередньоk= 5;о проходженнn= 3; курсів хіміотерапo= 0;ї. ПМЛ – це рідкісне демієлінізm= 1;юче захворюванl= 5;я центральноo= 1; нервової системи, яке виникає в результаті реактиваціo= 1; латентного вірусу JC та часто має летальний наслідок.

За станом пацієнтів необхідно уважно спостерігаm= 0;и з метою вияв= 083;ення будь-яких нових чи загостреннn= 3; вже наявних неврологічl= 5;их, когнітивниm= 3; або поведін = 82;ових проявів або симптомів, щ= 086; можуть свідчити пр = 86; ПМЛ. Ліку= ;вання брентуксимk= 2;бу ведотином слід призупинитl= 0; у разі підоз= 088;и на ПМЛ. Дл&#= 1103; підтверджеl= 5;ня діагнозу ПМ = 51; необхідна консультацo= 0;я невролога, проведення магнітно-ре = 79;онансної томографії = 84;озку з введенням гадолінію т = 72; аналіз спин = 85;омозкової рідини на ДН= 050; вірусу JC методом пол= 10;меразної ланцюгової = 88;еакції або отриман = 85;я підтверджеl= 5;ня наявності вірусу JC в матеріалі після біопс= 10;ї мозку. Не&#= 1075;ативний результат п = 86;лімеразної ланцюгової реакції щод = 86; вірусу JC не виключає можливості захворюванl= 5;я на ПМЛ. Сл&#= 1110;д провести додаткове обстеження, якщо неможл = 80;во встановити альтернатиk= 4;ний діагноз. &#= 1059; разі підтверджеl= 5;ня діагнозу ПМ = 51; слід остато = 95;но припинити лікування брентуксимk= 2;бу ведотином.=

Лікар повинен приділити особливу увагу симпт = 86;мам, що вказують на ПМЛ, на які пацієнт мож = 77; не звертати уваги (напри= 082;лад, неврологічl= 5;і, когнітивні або психічн= 10; симптоми).

&= #1055;анкреатит

Спосте&#= 1088;ігався розвиток гострого панкреатитm= 1; у пацієнтів при застосуванl= 5;і брентукс&= #1080;мабу ведотину. Повідомлялl= 6;ся про летальн= 10; випадки.

Упродо&#= 1074;ж лікування пацієнти повинні пер = 77;бувати під пильним наглядом лікаря щодо виникнення болю в животі, який щойно з’яви = 74;ся або посилився, щ= 086; може бути ознакою розвитку гострого па = 85;креатиту.

Оцінка стану пацієнта може включати фізикальне обстеження, лабораторнk= 7; визначення рівнів амілази і ліпази у сироватці крові, візуа= 083;ізацію органів черевної порожнини, наприклад, з= 072; допомогою ультразвукm= 1; та інші відповідні діагностичl= 5;і дослідженнn= 3;. Лікування брентуксимk= 2;бу ведотином слід призупинитl= 0; у разі будь-якої підозри на гострий панкреатит. = 055;ри підтверджеl= 5;ні діагнозу гострого па = 85;креатиту застосуванl= 5;я брентуксимk= 2;бу ведотину слід припинити.

&= #1051;егенева токсичністn= 0;

При застосуванl= 5;і брентуксимk= 2;бу ведотину повідомлялl= 6;сь про випадки розвитку ле = 75;еневої токсичностo= 0;, включаючи пневмоніт, і= 085;терстиціал&= #1100;ні захворюванl= 5;я легень та го= 089;трий респіраторl= 5;ий дистрес-син = 76;ром (ГРДС), з летальним наслідком у деяких випадках. Незважаючи на те, що не бу= ло встановленl= 6; причинно-на = 89;лідкового зв’язку із застосуванl= 5;ям препарату, н= 077; можна виключати ризик розвитку легеневої т = 86;ксичності. У разі виникнення нових або по= 089;илення наявних легеневих симптомів (наприклад, кашель, задишка) необхідно провести не = 75;айну діагностичl= 5;у оцінку та лікування пацієнтів. Слід розглянути можливість = 87;ризупиненн&#= 1103; застосуванl= 5;я брентуксимk= 2;бу ведотину пі = 76; час діагностикl= 0; та до симпто= 084;атичного покращення.

&= #1058;яжкі та опортуністl= 0;чні інфекції<= /i>

У пацієнтів, яким вводил = 80; брентуксимk= 2;бу ведотин, зафіксованl= 6; випадки тяжких інфе = 82;цій, таких як пневмонія, стафілококl= 6;ва бактерієміn= 3;, сепсис/септ = 80;чний шок (включаючи л= 077;тальні випадки), оперізувалn= 0;ний лишай, реакт= 080;вація цитомегалоk= 4;ірусної інфекції та випадки опортуністl= 0;чних інфекцій, та= 082;их як пневмоцистl= 5;а пневмонія т = 72; кандидоз ро = 90;ової порожнини. Упродовж лікування п = 72;цієнти повинні перебувати під пильним наглядом лікаря щодо виникнення тяжких та опортуністl= 0;чних інфекцій.

&= #1056;еакції на інфузію=

Спосте&#= 1088;ігалися реакції як під час проведення інфузії, так і після її завершення, = 074; тому числі випадки анафілаксіo= 1;.

Під час проведення та після завершення інфузії пацієнти повинні перебувати під пильним наглядом лікаря. У разі виникн = 77;ння анафілаксіo= 1; введення брентуксимk= 2;бу ведотину слід негайн = 86; припинити т = 72; призначити = 85;еобхідний курс медикаментl= 6;зного лікування.=

У разі виникнення реакції на інфузію вве = 76;ення препарату слід призупинитl= 0; та провести відповідні медичні процедури. Після зникнення симптомів інфузію можна відновити, вводячи препарат повільніше. Якщо у пацієнтів раніше спостерігаl= 3;ись реакції на інфузії, перед наступним введенням препарату необхідно провести премедикацo= 0;ю, яка передбачає застосуванl= 5;я парацетамоl= 3;у, антигістамo= 0;нних засобів та кортикостеl= 8;оїдів.

Реакці&#= 1111; на інфузію проявляютьl= 9;я частіше та сильніше у пацієнтів, які мають антитіла до брентуксимk= 2;бу ведотину (див. розділ «Побічні реакції»).

&= #1057;индром лізису пухл = 80;ни

При застосуванl= 5;і брентуксимk= 2;бу ведотину повідомлялl= 6;сь про випадки синдрому лізису пухлини (СЛП).<= span style=3D'color:black;mso-color-alt:windowtext;letter-spacing:-.25pt;backgro= und: white'> У зоні ризику виникнення синдрому лізису пухлини пацієнти з високим пухлинним навантаженl= 5;ям, пухлини яки = 93; швидко збільшуютьl= 9;я. Такі пацієнти повинні перебувати під пильним наглядом лікаря та отримувати лікування з використанl= 5;ям провідних медичних пр = 72;ктик. Лікуванн= 03; СЛП може передбачатl= 0; проведення інтенсивноo= 1; гідратації, спостережеl= 5;ня за функцією нирок, корекцію електролітl= 5;их порушень, лікування гіперурикеl= 4;ії та застосуванl= 5;я підтримуючl= 6;ї терапії.

Пе= риферична нейропатія

Лікува&#= 1085;ня брентуксимk= 2;бу ведотином може спричинити периферичнm= 1; нейропатію (сенсорну та моторну). &#= 1055;ериферична нейропатія, зазвичай спричинена кумулятивнl= 6;ю дією препарату, є оборотною в більшості випадків. =

У клінічних випробуванl= 5;ях у більшості пацієнтів спостерігаl= 3;ось послабленнn= 3; або зникнення симптомів (див. розділ «&= #1055;обічні реакції»). Пацієнти повинні перебувати під наглядо = 84; лікаря з метою своєчасногl= 6; виявлення симптомів нейропатії, таких як гіпестезія, гіперестезo= 0;я, парестезія, дискомфорт, печіння, нейропатичl= 5;ий біль або слабкість. У разі виникнення або загостреннn= 3; периферичнl= 6;ї нейропатії необхідно призупинитl= 0; лікування т = 72; зменшити дозу або повністю пр = 80;пинити лікування (див. розділ «Спосіб зас = 90;осування та дози»).<= /p>
&= #1043;ематотокси= ;чність=

Бренту&#= 1082;симабу ведотин мож = 77; спричинити = 72;немію 3 або 4 ступеня тяжкості, тромбоцитоl= 7;енію та тривалу нейтропеніn= 2; (більше 1 тижня) 3 або 4 ступеня тяжкості. Перед кожни = 84; введенням дози препарату необхідно проводити р = 86;згорнутий аналіз кров= 10;. Рекомендацo= 0;ї у разі виникнення нейтропеніo= 1; 3 або 4 ступеня див. у р= озділі «Спосіб застосуванl= 5;я та дози».

&= #1060;ебрильна нейтропеніn= 3;

Лікува&#= 1085;ня брентуксимk= 2;бу ведотином може супроводжуk= 4;атися фебрильною нейтропеніn= 8;ю (пропасниця невідомого походження без клінічного або мікробі = 86;логічного підтверджеl= 5;ня інфекції, абсолютна кількість нейтрофіліk= 4; < 1,0 × 10⁹/л, температурk= 2; ≥ 38,5 °C). Перед кожним введенням д = 86;зи препарату необхідно проводити розгорнутиl= 1; аналіз кров= 10;. У разі виникнення фебрильної нейтропеніo= 1; пацієнти повинні перебувати під пильним наглядом лікаря щодо розвитку пропасниці та отримувати лікування з використанl= 5;ям провідних медичних практик.

При проведенні комбінованl= 6;ї терапії з AVD, CHP або за схемо= 102; BrECADD літній вік &#= 1087;ацієнта є фактором ризику розвитку фебрильної нейтропеніo= 1;.

При застосуванl= 5;і брентуксимk= 2;бу ведотину в комбінації = 79; AVD чи CHP рекомендовk= 2;но проводити первинну профілактиl= 2;у гранулоцитk= 2;рним колонієстиl= 4;улюючим фактором росту (Г-КСФ) всім доросл = 80;м пацієнтам незалежно від віку, починаючи з першої дози.

Коли Адц= 077;трис^® застосовуюm= 0;ь в комбінаці= 11; як частину схеми лікування BrECADD, первинну профілактиl= 2;у за допомого= 02; G-CSF необхідно проводити з 5-го дня кожного циклу всім дорослим пацієнтам н = 77;залежно від віку.

&= #1058;яжкі побічні реакції з боку шкіри (SCARs)

При застосуванl= 5;і препарату Адцетрис^® повідомлялl= 6;ся про випадки тяжких побічних реакцій з боку шкіри, включно із синдромом Стівенса — = Джонсона (SJS), токсичним епідермальl= 5;им некролізом (TEN) та реакцією на лікарський засіб з еозинофіліn= 8;ю та системними симптомами (DRESS). Пов= ;ідомлялося про летальн= 10; випадки у па= 094;ієнтів із SJS та TEN. У разі виникнення SJS,= TEN або DRESS застосm= 1;вання лікарськогl= 6; засобу Адцетрис^® слід припин = 80;ти та призначити відповідне лікування.=

&= #1059;складнення з боку шлунково-ки = 96;кового тракту

У пацієнтів, яким застосовувk= 2;ли брентуксимk= 2;бу ведотин, спостерігаl= 3;ися ускладненнn= 3; з боку шлунково-ки = 96;кового тракту, вклю= 095;аючи непрохідніl= 9;ть кишечника, ілеус, ентер= 086;коліт, нейтропеніm= 5;ний коліт, ерозію, вира= 079;ку, перфорацію та кровотеч = 91;, з летальним наслідком у деяких випадках. У разі появи ускладнень = 79; боку шлунко = 74;о-кишкового тракту або погіршення симптомів необхідно негайно провести діагностичl= 5;е дослідженнn= 3; та призначити відповідне лікування.=

&= #1043;епатотокси= ;чність=

Повідоl= 4;лялося про розвито = 82; гепатотоксl= 0;чності, яка проявляєтьl= 9;я підвищенняl= 4; рівнів аланінамінl= 6;трансфераз= 080; (АЛТ) та аспар&= #1090;атамінотра= ;нсферази (АСТ).

Також повідомлялl= 6;сь про тяжкі випадки геп = 72;тотоксично&#= 1089;ті, включаючи летальні на = 89;лідки. Наяв= 085;і захворюванl= 5;я печінки, супутні зах = 74;орювання та сумісне застосуванl= 5;я лікарських засобів також підвищують ризик розви = 90;ку гепатотоксl= 0;чності. Слід проводити моніторинг функції печінки до початку лікування п = 88;епаратом, а також під час лікування брентуксимk= 2;бу ведотином. У разі розвитку гепатотоксl= 0;чності слід відтермінуk= 4;ати лікування, змінити дозування або припинити застосуванl= 5;я брентуксимk= 2;бу ведотину.<= /p>
&= #1043;іперглікем= ;ія

Відомі випадки розвитку гіперглікеl= 4;ії під час проведення клінічних досліджень = 79;а участю пацієнтів з підвищеним індексом ма = 89;и тіла, з цукровим діабетом в анамнезі аб = 86; без такого. Однак необхідно уважно слідкувати за рівнем гл= 102;кози в сироватці крові, якщо пацієнт стр = 72;ждає на гіперглікеl= 4;ію. Слід призначити відповідні антидіабетl= 0;чні препарати.=

&= #1045;кстравазац= ;ія у місці інфузії

= 41;ули випадки екстравазаm= 4;ії під час внут= 088;ішньовенно&= #1111; інфузії препарату. З огляду на можливість екстравазаm= 4;ії рекомендуєm= 0;ься уважно спостерігаm= 0;и за місцем інфузії сто = 89;овно можливої появи інфільтрацo= 0;ї під час введення препарату.<= /span>

&= #1053;иркова та печінков = 72; недостатніl= 9;ть

Недост&#= 1072;тньо інформації про лікування п = 88;епаратом пацієнтів з нирковою аб = 86; печінковою недостатніl= 9;тю. Згідно з наявними даними, на кліренс MMAE може вплива = 90;и ниркова недостатніl= 9;ть тяжкого сту = 87;еня, печінкова недостатніl= 9;ть, а також низь= 082;а концентрацo= 0;я альбуміну у плазмі кров= 10;.

C= D30-позитивна Т-клітинна лімфома шкіри

Ступін&#= 1100; ефекту лікування підтипів CD30-позитивної Т-клітинної лімфоми шкіри (ТКЛШ), окрім грибоподібl= 5;ого мікозу та первинної анапластичl= 5;ої великоклітl= 0;нної лімфоми шкі = 88;и, не визначен = 80;й через брак доказів високого рівня. У двох порівняльнl= 0;х дослідженнn= 3;х 2-ї фази було продемонстl= 8;овано активність брентуксимk= 2;бу ведотину пр = 80; таких підтипах, як синдром Сезарі, лімфоматоїk= 6;ний папульоз та ТКЛШ змішаної гістології. Це дає змогу припустити, що дані з ефективносm= 0;і та безпеки застосуванl= 5;я можна екстраполюk= 4;ати на інші підтипи CD30+ ТКi= 1;Ш.

Однак б&= #1088;ентуксимаб= ;у ведотин слі = 76; з обережністn= 2; застосовувk= 2;ти іншим паціє = 85;там із CD30+ ТКЛШ та тільки післ= 03; ретельної оцінки потенційноk= 5;о ризику та користі від терапії препаратом, беручи до уваги індивідуалn= 0;ні особливостo= 0;.

&= #1042;міст натрію в допоміжних речовинах =

Лікарс&#= 1100;кий засіб Адцет = 88;ис^® містить 13,2 мг натрію на флакон, що еквівалентl= 5;о 0,7 % максимальнl= 6;го щоденного споживання 2 г натрію для дорослої людини, рекомендовk= 2;ного ВООЗ.

&= #1042;міст полісорбатm= 1; 80 в допоміжних речовинах<= /span>

Цей лікарський засіб містить 2 мг полісорбатm= 1; 80 на флакон, що еквівалентl= 5;о 0,2 мг/мл. Полісl= 6;рбати можуть спричиняти алергічні реакції.

&= #1042;ідстеження= ;

Для покращення відстеженнn= 3; біологічниm= 3; лікарських засобів слі = 76; реєструват&= #1080; назву та номер серії введеного препарату.<= /span>

<= o:p>

&= #1047;астосуванн= ;я у період вагітності або годуван = 85;я груддю.

Жінки репродуктиk= 4;ного віку

Жінкам репродуктиk= 4;ного віку слід застосовувk= 2;ти два незалежні ефективні засоби конт = 88;ацепції у період лікування і протягом 6 місяців після завершення лікування.

Вагітн&#= 1110;сть

Даних стосовно застосуванl= 5;я брентуксимk= 2;бу ведотину вагітним немає. Дослідженнn= 3; на тваринах показали репродуктиk= 4;ну токсичністn= 0;.

Брентуксим&= #1072;бу ведотин не слід застосовувk= 2;ти в період вагітності, окрім випадків, ко= 083;и очікувана користь для вагітної перевищує потенційниl= 1; ризик для плода. У разі необхідносm= 0;і застосуванl= 5;я препарату у період вагітності пацієнтку слід проінформуk= 4;ати про потенці = 81;ний ризик для плода.

Див. розділ «Фертильніl= 9;ть» нижче щодо застереженn= 0; для жінок, партнери-чо = 83;овіки яких &#= 1083;ікуються брентуксимk= 2;бу ведотином.=

Період годування груддю

Даних стосовно проникненнn= 3; брентуксимk= 2;бу ведотину аб = 86; його метаболітіk= 4; у грудне мол= 086;ко людини нема= 08;. Тому не можна виключати ризик для немовлят, як= 110; знаходятьсn= 3; на грудному годуванні.=

Рішенн&#= 1103; про припинення годування груддю або припинення/ = 91;тримання від лікування ц = 80;м препаратом приймають з урахуванняl= 4; потенційноk= 5;о ризику, пов’язаногl= 6; з годування = 84; груддю, для дитини та користі від терапії препаратом для жінки.

Фертил&#= 1100;ність

За даними доклінічниm= 3; досліджень, лікування брентуксиl= 4;абу ведотином спричиняє токсичне ураження яє = 95;ок і може призвести д = 86; порушення = 92;ертильност&#= 1110; чоловіків. Дослідженнn= 3; також показали, що MM= AE має анеуген = 85;і властивостo= 0;. Перед початком лікування ц = 80;м препаратом чоловікам рекомендуєm= 0;ься заморозити зразки сперми для ї= 093; зберігання. Чоловікам не рекомендуєm= 0;ься зачинати дитину під час лікування ц = 80;м препаратом та протягом 6 місяців після введе = 85;ня останньої дози.

Здатніс= ;ть впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспl= 6;ртом або іншими механізмамl= 0;.

Брентуl= 2;симабу ведотин мож = 77; мати незнач = 85;ий вплив на здатність керувати автотранспl= 6;ртом або працювати з = 110;ншими механізмамl= 0; (див. розділ «Побічні реакції»).

Спосіб застосуванl= 5;я та дози.

Бренту&#= 1082;симабу ведотин слі = 76; застосовувk= 2;ти лише під наглядом кваліфіковk= 2;ного лікаря, який має досвід проведення протипухлиl= 5;ної терапії.

Дозування

Раніше не лікована ЛХ

Ад= цетрис^® + AVD

Рекомен = 76;ована доза в комбінації = 79; хіміотерапo= 0;єю (доксорубіц = 80;н (A), вінбластин= (V) та дакарбаз = 80;н (D) (AVD)) становить = 1,2 мг/кг, яку слід вводит = 80; шляхом внутрішньоk= 4;енної інфузії тривалістю понад 30 хвилин в ден= 100; 1 та 15 кожного 28-денного циклу загалом протягом 6 циклів (див. розділ «Фармакодиl= 5;аміка»).

Первинн = 72; профілактиl= 2;а стимулюючиl= 4; фактором (G-CSF) рекомендов&= #1072;на всім дорослим пацієнтам з раніше не лікованою ЛХ, які отримують комбінованk= 7; лікування, п= 086;чинаючи з першої доз= 080; препарату Адцетрис^®(&= #1076;ив. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

Слід уважно ознайомитиl= 9;ь з інструкці= 03;ми для медичного застосуванl= 5;я хіміотерап&= #1077;втичних препаратів, які застосовуюm= 0;ь одночасно з препаратом = 40;дцетрис^®= пацієнтам з раніше не лікованою ЛХ.

BrECADD

Рекомен = 76;ована доза в комбі= 085;ації з хімієтера = 87;ією (етопозид (E), циклофосфаl= 4;ід (C), доксорубіц= ин (A), дакарбазин (D), дексаметазl= 6;н (D) [BrECADD]) становит= 00; 1,8 мг/кг, яку вводять шляхом внутрішньоk= 4;енної інфузії протягом 30 хвилин кожн= 10; 3 тижні до 6 циклів (див. розділ «Фармакодиl= 5;аміка»).

Первинн = 91; профілактиl= 2;у з підтримко= 02; факторів росту (G-CSF) необхідно проводити з 5-го дня кожно&= #1075;о циклу всім дорослим пацієнтам з = 088;аніше не ліковано= 02; лімфомою Ходжкіна, як= 110; отримують комбінованm= 1; терапію (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»). Попереднє лікування дексаметазl= 6;ном протягом 4 днів перед п= 077;ршим циклом хімі= 08;терапії рекомендуєm= 0;ься пацієнтам віком > 40 рокі= 074; або на розсу= 076; лікаря.

Антибіо = 90;икопрофіла&#= 1082;тику необхідно проводити 3 рази на тиждень про = 90;ягом усієї хіміє = 90;ерапії.

Див. таблицю 4 для отримання р = 77;комендацій щодо дозування хімієтерапk= 7;втичних препаратів, = 103;кі застосовуюm= 0;ь в комбінаці= 11; з препарато = 84; Адцетрис^® пацієнтам з раніше не лі= 082;ованою лімфомою Ходжкіна.=

ЛХ з підвищеним ризиком рецидиву аб = 86; прогресуваl= 5;ня

Рекомен = 76;ована доза становить 1,8 мг/кг, яку вво&= #1076;ять шляхом внутрішньоk= 4;енної інфузії три = 74;алістю понад 30 хвилин кожн= 10; 3 тижні.

Терапію із застосуванl= 5;ям препарату Адцетрис^®&nb= sp;слід починати після одужання після аутол = 86;гічної трансплантk= 2;ції стовбуровиm= 3; клітин (АТСК) на підставі клінічної оцінки. Такі пацієнти повинні отримувати до 16 циклів терапії (див. розділ «Фармакодиl= 5;аміка»).

Реци= ;дивна або рефрактернk= 2; ЛХ

Рекомен = 76;ована доза становить 1,8 мг/кг, яку вво&= #1076;ять шляхом внутрішньоk= 4;енної інфузії три = 74;алістю понад 30 хвилин кожн= 10; 3 тижні.

Рекомен = 76;ована початкова доза для повторного лікування пацієнтів, у яких раніше була відповідь н = 72; терапію препаратом Адцетрис^®, становить 1,8 мг/кг у вигляді внутрішньоk= 4;енної інфузії тривалістю понад 30 хвил= 080;н кожні 3 тижні. Альтернатиk= 4;но терапію можна розпочинатl= 0; із останньо= 11; переносимоo= 1; дози (див. розділ «Фармакодиl= 5;аміка»).

Лікування слід продовжуваm= 0;и до прогресу = 74;ання хвороби або розвитку неприпустиl= 4;ої токсичностo= 0; (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

Пацієнт = 80;, які досягли стабілізацo= 0;ї захворюванl= 5;я або кращої відповіді, повинні отр = 80;мати від мінімум 8 циклів до максимум 16 циклів лікування (приблизно протягом одного року) (див. розділ «Фармакодиl= 5;аміка»).

Р= 072;ніше не лікована систе= 084;на анапластичl= 5;а великоклітl= 0;нна лімфома (sALCL)

Рекомен = 76;ована доза в комбінації = 79; хіміотерапo= 0;єю (циклофосфа = 84;ід [C], доксорубіцl= 0;н [H] та преднізо= н [P] [CHP]) становить = 1,8 мг/кг, яку слід вводит = 80; у вигляді внутрішньоk= 4;енної інфузії три = 74;алістю понад 30 хвилин кожн= 10; 3 тижні протя&#= 1075;ом 6–8 циклів (див. розділ «Фармакодиl= 5;аміка»).

Поперед = 85;я профілактиl= 2;а із застосуванl= 5;ям Г-КСФ рекомендовk= 2;на усім дорослим пацієнтам з раніше не лі= 082;ованою системною анапластичl= 5;ою великоклітl= 0;нною лімфомою (sALCL), які отримують комбінованm= 1; терапію, починаючи з першої дози = 087;репарату Адцетрис^® (див. розділ «Особливоl= 9;ті застосуванl= 5;я»).

Слід ознайомитиl= 9;ь з короткою х= 072;рактеристи&= #1082;ою хіміотерапk= 7;втичних препаратів, які застосовуюm= 0;ь в комбінаці= 11; з препарато = 84; Адцетрис^® &#= 1087;ацієнтам з раніше не л&#= 1110;кованою системною анапластичl= 5;ою великоклітl= 0;нною лімфомою (sALCL).

Реци&#= 1076;ивна чи рефрактернk= 2; систе= 084;на анапластичl= 5;а великоклітl= 0;нна лімфома (sALCL)=

Рекомен = 76;ована доза становить 1,8 мг/кг, яку вво&= #1076;ять шляхом внутрішньоk= 4;енної інфузії три = 74;алістю понад 30 хвилин кожн= 10; 3 тижні.

Рекомен = 76;ована початкова доза для повторного лікування пацієнтів, у яких раніше була відповідь н = 72; терапію препаратом Адцетрис^®, становить 1,8 мг/кг у вигляді внутрішньоk= 4;енної інфузії тривалістю понад 30 хвил= 080;н кожні 3 тижні. Альтернатиk= 4;но тера = 87;ію можна розпочинатl= 0; із останньо= 11; переносимоo= 1; дози (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

Лікуван = 85;я слід продовжуваm= 0;и до прогресу = 74;ання хвороби або розвитку неприпустиl= 4;ої токсичностo= 0; (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

Па= ;цієнти, які досягли стабілізацo= 0;ї захворюванl= 5;я або кращої відповіді, повинні отримати ві = 76; мінімум 8 циклів до максимум 16 циклів лікування (приблизно протягом одного року) (див. розділ «Фармакодиl= 5;аміка»).

ТКЛШ= ;

Рекомен = 76;ована доза становить 1,8 мг/кг, яку вво&= #1076;ять шляхом внутрішньоk= 4;енної інфузії три = 74;алістю понад 30 хвилин кожн= 10; 3 тижні.

Пацієнт = 80; з ТКЛШ повинні отримати до 16 циклів лікування (д= 080;в. розділ «Фармакодиl= 5;аміка»).

Зага&#= 1083;ьні

Якщо мас= 072; тіла пацієнта перевищує 100 кг, для розра&#= 1093;унку дози слід бр= 072;ти показник 100 кг (див. розділ «Особл= ивості застосуванl= 5;я»).

Перед кожним введенням дози препарату с = 83;ід проводити розгорнутиl= 1; аналіз кров= 10; (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

Пацієнт = 80; повинні перебувати під наглядо = 84; лікаря під час та після введення препарату (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

Коригув = 72;ння дози

Нейтро&#= 1087;енія

У разі розвитку нейтропеніo= 1; під час лікування с = 83;ід відтермінуk= 4;ати введення дози або коригувати дозу в наступних циклах. Рекомендацo= 0;ї щодо відповідноk= 5;о дозування при монотерапіo= 1; та комбінованo= 0;й терапії наведено у т= 072;блиці 1, таблиці 2, таблиці 3 та таблиці 4 від&#= 1087;овідно (див. також розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

Таблиц&#= 1103; 1

= Рекомендацo= 0;ї щодо дозування при розвитк = 91; нейтропеніo= 1; на фоні монотерапіo= 1;

Ступінь тяжкості нейтропені= 111;

(прояви та симптоми <= span style=3D'color:black;mso-color-alt:windowtext;letter-spacing:-.25pt;backg= round: white'>[витяг із Загальних термінолог= 110;чних критеріїв для небажаних явищ^a])

Корекція режиму дозування

Ступін= ь 1 (< нижня межа норми – 1500/мм³,

       &nbs= p;             < нижня меж = 72; норми – 1,5 × 10⁹/&#= 1083;) або

Ступін= 100; 2 (< 1500–1000/мм³,

       &nbs= p;            < 1,5–1,0 × 10⁹/л)

Продов= жувати лікування б&#= 1077;з корекції режиму дозування

Ступін= 100; 3 (< 1 000–500/мм³,

       &nbs= p;            < 1,0–0,5 × 10⁹/л) або

Ступін= 100; 4 (< 500/мм³,

       &nbs= p;            < 0,5 × 10⁹/л)

Відкласти введення дози на час, необхідний для того, щоб показники токсичност= 110; знизилися до ступеня 2 або базового рівня.&nbs= p; Продовжит= 080; лікування відповідно &#= 1076;о попередньо призначено= 075;о режиму дозування^б. Вра= 093;увати підтримку фактором росту (грану&= #1083;оцитарний колонієсти= 084;улюючий фактор або гранулоцит= 072;рно-макрофа= гальний колонієсти= 084;улюючий фактор) у наступних ц&#= 1080;клах лікування пацієнтів з нейтропені= 108;ю 3 або 4 ступенn= 3;.

^аСтуп= ;ені тяжкості нейтропеніo= 1; наведено ві = 76;повідно до Загальн&= #1080;х термінологo= 0;чних критеріїв д = 83;я небажаних явищ (версія 3), розроблениm= 3; Національнl= 0;м інститутом раку; див. ней&= #1090;рофіли/граl= 5;улоцити; НМН – нижня межа норми.<= /p>
б Пац= ієнти з лімфопенієn= 2; 3 або 4 ступеня можуть продовжуваm= 0;и лікування без перерви.

Таблиця 2

Рекомендац&= #1110;ї щодо дозування при розвитк = 91; нейтропеніo= 1; на фоні AVD/CHP ком&#= 1073;інованої терапії

Сту = 87;інь тяжкості нейтропені= 111; (ознаки та си= мптоми [витяг із Загальних термінолог= 110;чних критеріїв для небажаних явищ ^a])

Кор = 77;кція режиму дозування

Сту = 87;інь 1 (< НМН – 1500/мм³

< НМН – 1,5 ×= 10⁹/л) чи

Сту = 87;інь 2 (< 1500–1000/мм³

< 1,5–1,0 × 10⁹/л)<= o:p>

Сту = 87;інь 3 (< 1000–500/мм³

< 1,0–0,5 × 10⁹/л) або

Сту = 87;інь 4 (< 500/мм³

< 0,5 × 10⁹/л)=

Пер = 74;инна профілакти= 082;а гранулоцит= 072;рним колонієсти= 084;улюючим фактором росту реком&#= 1077;ндована усім доросл&#= 1080;м пацієнтам, які отримують комбінован= 091; терапію, починаючи з першої дози преп&= #1072;рату Адцетрис^®.= Прод = 86;вжувати терапію такою ж дозою та за т= ією ж схемою лікування.

^аСтупені тяжкості нейтропеніo= 1; наведено ві = 76;повідно до Загальн&= #1080;х термінологo= 0;чних критеріїв д = 83;я небажаних явищ (версія 3), розроблениm= 3; Національнl= 0;м інститутом раку; див. ней&= #1090;рофіли/граl= 5;улоцити; НМН &#= 8211; нижня межа норми.

Табл= ;иця 3=

Рекомен = 76;ації щодо дозування брентуксимk= 2;бу ведотину пр = 80; гематотоксl= 0;чності під час комбінованl= 6;ї терапії BrECADD=

Ступінь тяжкості (ознаки та симптоми [скорочений опис CTCAE^a])

Модифікаці= ;я схеми дозування

= 051;ейкоцити ≥ 2500/м = 84;³
≥ 2,5 × 10⁹/л        АБО

= 053;ейтрофіли<= span style=3D'mso-ansi-language:UK'> &nbs= p; ≥ 1500/мм³
≥ 1,5 × 10⁹/л

ТА

= 058;ромбоцити<= span style=3D'mso-ansi-language:UK'> &nbs= p; ≥ 80 000/мм³
= 805; 80 × 10⁹/&= #1083;

= Продов= жувати лікування т&#= 1110;єю ж дозою та за тією ж схемо&= #1102;.

= 051;ейкоцити &l= t; 2000–1000/мм³
< 2,0–1,0 × 10⁹/л АБО=

= 053;ейтрофіли<= span style=3D'mso-ansi-language:UK'> &nbs= p; < 1000–500/мм³< 1,0–0,5 × 10⁹/л

ТА

= 058;ромбоцити<= span style=3D'mso-ansi-language:UK'> &nbs= p; < 50 000–25 000/мм^{3

< 50,0–25,0 × 10⁹/л=}

= Призуп= инити лікування, доки токсичніст= 100; не повернетьс= 103; до початковог= 086; рівня; якщо д= о 28-го дня циклm= 1; токсичні яв&#= 1080;ща не зникнуть, можна розглянути &#= 1076;оцільність застосуван= 085;я зниженої дози брентуксим= 072;бу ведотину 1,2 мг/кг (максимум – 120 мг) кожні 3 тиk= 8;ні.

= 051;ейкоцити &l= t; 1000/мм³
< 1,0 × 10⁹/л        АБО= ;

= 053;ейтрофіли<= span style=3D'mso-ansi-language:UK'> &nbs= p; < 500/мм³
< 0,5 × 10⁹/л<= /p>
ТА

= 058;ромбоцити<= span style=3D'mso-ansi-language:UK'> &nbs= p; < 25 000/мм³
< 25,0 × 10⁹/л)

= Призуп= инити лікування до повернення токсичност= 110; до початков&#= 1086;го рівня, потім відновити лікування брентуксим= 072;бу ведотином у зниженій дозі 1,2 мг/кг (м&#= 1072;ксимум – 120 мг) кожні 3 тижні.

^а Класифікацo= 0;я базується н = 72; Загальних термінологo= 0;чних критеріях небажаних я = 74;ищ (CTCAE), версія 4.0, Національнl= 6;го інституту раку (NCI); див. нейтрофіли/ = 75;ранулоцити; НМН – нижня межа норми.

Якщо у пацієнтів, які отримують схему лікування BrECADD, протягом пе = 74;ного циклу виникає одн = 72; або декільк = 72; подій, дозу зменшують д = 86; нижчого рів = 85;я та продовжуютn= 0; приймати протягом наступних циклів.

Якщо по&= #1076;ії виникають протягом двох послідовниm= 3; циклів, дозу зменшують д = 86; початковогl= 6; рівня (див. та&= #1073;лицю 4). Події включають лейкопенію більше 4 днів, = тромбоцитоl= 7;енію протягом одного або кількох дні = 74;, інфекцію 4 ступеня за CTCAE, інші токсич = 85;і ефекти 4 ступеня за CTCAE та затримку лікування більше ніж н= 072; 2 тижні через недостатнє = 74;ідновлення показників крові.

=

Таблиц&#= 1103; 4

Початкова доза та рівн= 110; зниження дози для схе= 084;и лікування BrECADD

Рі&= #1074;ень дози

ци&= #1082;лофосфамід (C)

до&= #1082;сорубіцин (A)

ет&= #1086;позид (E)

да&= #1082;арбазин (D)

де&= #1082;саметазон (D)

4 (початкова доза)

1250 l= 4;г/м²

40 м= г/м²

150 м= ;г/м²

250 м= ;г/м²

40 м= г

3

1100 l= 4;г/м²

40 м= г/м²

125 м= ;г/м²

250 м= ;г/м²

40 м= г

2

950 м= ;г/м²

40 м= г/м²

100 м= ;г/м²

250 м= ;г/м²

40 м= г

1

800 м= ;г/м²

40 м= г/м²

100 м= ;г/м²

250 м= ;г/м²

40 м= г

Ба&= #1079;овий рівень (найнижча доза)

650 м= ;г/м²

35 м= г/м²

100 м= ;г/м²

250 м= ;г/м²

40 м= г

Пери&#= 1092;ерична нейропатія=

Рекомен = 76;ації щодо дозування при проведе = 85;ні монотерапіo= 1; чи комбінованl= 6;ї терапії у разі появи ч= 080; загостреннn= 3; периферичнl= 6;ї сенсорної а = 73;о моторної нейропатії наведено в т= 072;блиці 5 та в таблиці 6 відповідно (див. розділ «<= span style=3D'mso-bidi-font-weight:bold;mso-bidi-font-style:italic'>Оl= 9;обливості застосуванl= 5;я»).

Табл&#= 1080;ця 5

Рекомендац&= #1110;ї щодо дозування у = 088;азі розвитку чи загостреннn= 3; периферичнl= 6;ї сенсорної або моторно= 11; нейропатії при монотер = 72;пії

Тяжкіс= ть периферичн= 086;ї сенсорної або моторно&#= 1111; нейропатії

(ознаки та симптоми <= /span>[витяг<= /o:p>

із = CTCAEa])

Корекція дози та режиму застосуван= 085;я

Ступін= ь 1 (парестезія та/або втрата

рефлек= сів без втрати функцій)

Продов= жувати терапію такою ж дозою та за т= ією ж схемою лікування.

Ступін= ь 2 (погіршення функції без впливу на зд&= #1072;тність здійснюват= 080; повсякденн= 091; діяльність)

Відкла= сти введення наступної дози до зниж&= #1077;ння показників токсичност= 110; до ≤ 1 ступеня або рівня до початку лікування, надалі прод&#= 1086;вжувати терапію зниженою дозою від 1,2 м= ;г/кг до максимальн= 086; 120 мг кожні 3 тижні.

Ступін= ь 3 (обмеження можливості здійснюват= 080; повсякденн= 091; діяльність)

Відкла= сти введення наступної дози до зниження показників токсичност= 110; до ≤ 1 ступеня або рівня до початку лікування, надалі прод&#= 1086;вжувати терапію зниженою дозою від 1,2 мг/кг до максимальн= 086; 120 мг кожні 3 тижні.

Ступін= ь 4 (сенсорна нейропатія з втратою пр&= #1072;цездатност= ;і або моторна нейропатія, яка є загрозливо= 102; для життя або призводить до

паралі= чу)

Припин= ити лікування.

^a. = Оцін= ;ка ґрунтуєтьсn= 3; на Загальни = 93; термінологo= 0;чних критеріях оцінки небажаних явищ (СТСАЕ), ред. 3.0, Національнl= 6;го інституту раку (NCI); див. нейропатія моторна; нейропатія = 89;енсорна; нейропа = 90;ичний біль.

=

Таблиц&#= 1103; 6

Реко&#= 1084;ендації щодо дозування у разі розвитку вперше чи загостреннn= 3; периферичнl= 6;ї сенсорної або моторно= 11; нейропатії = 87;ри отриманні комбінованl= 6;ї терапії

Тяжкіс= ть периферичн= 086;ї сенсорної або моторно&#= 1111; нейропатії

(ознаки та симптоми <= /span>[витяг із CTCAEa])

Комбін= ована терапія Адцетрис^® + AVD

Комбін= ована терапія Адцетрис^® + CHP

Комбін= ована терапія з BrECADD

Корекц= ія дози та режиму застосуван= 085;я

Корекц= ія дози та режиму застосуван= 085;я

Модифі= кація дози та схеми лікування

Ступін= ь 1 (парестезія та/або втрата рефлексів без втрати функцій)

Продов= жувати терапію такою ж дозою та за т= ією ж схемою лікування.

Продов= жувати терапію такою ж дозою та за т= ією ж схемою лікування.

Продов= жувати терапію такою ж дозою та за т= ією ж схемою лікування.

Ступін= ь 2 (погіршення функції без впливу на зд&= #1072;тність здійснюват= 080; повсякденн= 091; діяльність)

Вводит= и у зниженій дозі по 0,9 мг/кг, але не більше 90 мг, кожні 2 тижні= .

Сенсор= на нейропатія: продовжува= 090;и терапію такою ж дозою.

Моторн= а нейропатія:

вводит= и у зниженій дозі по 1,2 мг/кг, але не більше 120 мг, кожні 3 тижні= .

Призуп= инити лікування, доки симптоми не зникнуть до рівня ≤ 1 ступеня або початковог= 086; стану, потім відновити лікування брентуксим= 072;бу ведотином у зниженій дозі 1,2 мг/кг, максимум до 1= 20 мг, кожні 3 тижні.

Ступін= ь 3 (обмеження можливості здійснюват= 080; повсякденн= 091; діяльність)

Відтер= мінувати подальше введення препарату Адцетрис^®, допоки токсичніст= 100; не знизиться до ≤ 2 ступен&= #1103;, надалі вводити у зниженій дозі по 0,9 мг/l= 2;г, але не більше 90 мг, кожні два тижні.

Сенсор= на нейропатія: вводити у зниженій дозі по 1,2 мг/кг, але не більше 120 мг, кожні 3 тижні= .

Моторн= а нейропатія: скасувати подальшу терапію.

Ступін= ь 4 (сенсорна нейропатія із втратою п&= #1088;ацездатнос= ;ті або моторна нейропатія, яка є загрозливо= 102; для життя або призводить до паралічу)<= o:p>

Припин= ити лікування.

Припин= ити лікування.

Припин= ити лікування.

a-= Оцін= ;ка ґрунтуєтьсn= 3; на Загальни = 93; термінологo= 0;чних критеріях оцінки небажаних явищ (СТСАЕ), ред. 4.03, Національнl= 6;го інституту раку (NCI); див. нейропатія = 84;оторна; нейропатія сенсорна; не= 081;ропатичний біль.

Окремі групи пацієнтів<= span style=3D'font-size:12.0pt;mso-ansi-language:UK'>

Поруше&#= 1085;ня функції нирок та печінки

Комбінован= а терапія

Необхід = 85;ий ретельний моніторинг стану паціє = 85;тів з порушення = 84; функції нирок щодо р= 086;звитку побічних реакцій. Відсутній досвід застосуванl= 5;я препарату Адцетрис^®&#= 1074; клінічних дослідженнn= 3;х в комбінаці= 11; з хіміотера = 87;ією для лікування пацієнтів з = 087;орушенням функції нирок і рівнем креатиніну = 74; сироватці крові ≥ 2,0 мг/дl= 3; та/або з кліренсом креатиніну чи розрахов = 72;ним кліренсом к = 88;еатиніну ≤ 40 мл/х&#= 1074;. Слід уникат = 80; застосуванl= 5;я препарату Адцетрис^®&#= 1074; комбінації = 79; хіміотерапo= 0;єю пацієнтам з = 090;яжким порушенням функції нирок.

Необхід = 85;ий ретельний моніторинг стану паціє = 85;тів з порушення = 84; функції печінки щод = 86; розвитку побічних реакцій. Рекомендовk= 2;на початкова доза для пацієнтів з порушенням функції печінки легкого ступеня тяж = 82;ості, які отримують препарат Адцетрис^® в комбінаці= 11; з AVD, становить 0,9 мг/кг у вигляді внутрішньоk= 4;енної інфузії про = 90;ягом 30 хвилин кожні 2 тижні.<= span style=3D'mso-spacerun:yes'> Реком= ;ендована початкова доза для пацієнтів з порушенням функції печінки легкого ступеня тяжкості, як= 110; отримують препарат Адцетрис^® в комбінаці= 11; з CHP, становить 1,2 мг/кг у вигляді вну = 90;рішньовенн&#= 1086;ї інфузії протягом 30 хвилин кожн= 10; 3 тижні. Відсутній досвід застосуванl= 5;я препарату Адцетрис^®&#= 1074; клінічних дослідженнn= 3;х в комбінаціo= 1; з хіміотерапo= 0;єю для лікування пацієнтів з порушенням функції печінки, у яких рівень загального білірубіну = 74; > 1,5 раза перевищує верхню межу норму (ВМН) (якщо причин= 086;ю не є синдром Гілберта) аk= 3;о рівень аспа = 88;татамінотр&#= 1072;нферази (АСТ) чи аланінамінl= 6;трансфераз= 080; (АЛТ) в > 3 рази вищий за ВМН або > 5 разів вищий за ВМН, якщо таке підвищення не спричинене ЛХ печінки. Слід уникат = 80; застосуванl= 5;я препарату Адцетрис^®&#= 1074; комбінації = 79; хіміотерапo= 0;єю пацієнтам з помірним та тяжким пору = 96;енням функції печінки.

= Моно= ;терапія

Рекомен = 76;ована початкова доза для пацієнтів з тяжкою формою порушення функції нир = 86;к становить 1,2 мг/кг у вигляді внутрішньоk= 4;енної інфузії протягом 30 хвилин кожн= 10; 3 тижні. Необхідний ретельний моніторинг стану пацієнтів з порушенням функції нирок щодо розвитку побічних реакцій (див. розділ «Фар = 84;акокінетич&#= 1085;і властивостo= 0;»).

Рекомен = 76;ована початкова доза для пацієнтів з порушенням функції печінки становить 1,2 мг/кг у вигляді внутрішньоk= 4;енної інфузії протягом 30 хвилин кожн= 10; 3 тижні. Необхідний ретельний моніторинг стану пацієнтів з порушенням функції печінки щод = 86; розвитку побічних реакцій (див. розділ «Фар = 84;акокінетич&#= 1085;і властивостo= 0;»).

Паці&#= 1108;нти літнього віку

Рекомен = 76;ації щодо режиму дозування для пацієнт= 10;в віком від 65 років такі самі, як для дорослих. Наявні наразі дані наведено в розділах «Фарм= 072;кокінетика&= raquo;, «Фармак= 086;динаміка», «Побічні реакції».=

Безпека та ефективнісm= 0;ь застосуванl= 5;я препарату А = 76;цетрис^® як частини схеми лікування BrECADD = 076;ля пацієнтів віком від 60 років не встановленo= 0;.

Паці&#= 1108;нти дитячого віку

Бе= ;зпека та ефективнісm= 0;ь застосуванl= 5;я препарату Адцетрис^® дітям та підліткам (в= 110;ком до 18 років) не встановленo= 0; (див. розділи «Побічні реакції» та «Фармаколоk= 5;ічні властивостo= 0;»).

В доклінічниm= 3; дослідженнn= 3;х спостерігаl= 3;и випадки виснаження вилочкової залози.

Спосіб застосуванl= 5;я.

Рекоме&#= 1085;довану дозу препарату Адцетрис^® вводити протягом 30 хвилин.

Необхідно розглянути процедури правильногl= 6; застосуванl= 5;я та поводження = 79; використанl= 0;ми протипухлl= 0;нними препаратамl= 0;.

Необхідно дотримуватl= 0;ся належної асептики пі = 76; час використанl= 5;я цього лікарськогl= 6; засобу.

Інст&#= 1088;укція з розведенн= 03;

Вм= 110;ст кожного флакона для одноразовоk= 5;о використанl= 5;я необхідно розвести у 10,5 мл води для ін’єкцій до остаточної концентрацo= 0;ї 5 мг/мл. Для заб= ;езпечення досягнення належної концентрацo= 0;ї кожен флако = 85; містить 10 % надлишку препарату, тобто 55 мг пре= парату Адцетрис^® на флакон та 11 мл загального об’єму післ= 03; розведення.<= span style=3D'mso-spacerun:yes'> <= /p>
1. Струмінь води для ін’єкцій слід спрямовуваm= 0;и на стінку флакона, а не безпосередl= 5;ьо на порошок.

2. Обережно перемішати вміст флакона для розчинення порошку. Фла= кон не струшувати.

3. Розведений розчин повинен бут = 80; прозорим або не опале= 089;центним, безбарвним, = 079; рН 6,6.

4. Перед застосуванl= 5;ям розчин слід візуально перевірити на наявніст= 00; твердих часток та/аб= 086; забарвленнn= 3;. При зміні ко= 083;ьору, помутнінні або наявності твердих час = 90;ок розчин не слід застосовувk= 2;ти.

Інст&#= 1088;укція щодо приготуванl= 5;я розчину для інфузій

Набрати потрібну дозу препарату Адцетрис^® із флакона ч= 080; флаконів та ввести її в інфузійний пакет з 9 мг/мл (0,9 %) розчином хлориду нат = 88;ію для досягнення кінцевої концентрацo= 0;ї препарату Адцетрис^® 0,4–1,2 мг/мл. Рекомендовk= 2;ний об’єм розчинника R= 11; 150 мл. Також рl= 6;зведений препарат Адцетрис^® можна розбавляти = 91; 5 % розчині декстрози а = 73;о лактатному розчині Рінгера для ін’єкцій.

Обережно перевернітn= 0; пакет для інфузій, щоб змішати розведений розчин препарату А = 76;цетрис^®. =

Не струшувати.

Після забору розчину залишки речовини у ф= 083;аконі необхідно утилізуватl= 0; відповідно до вимог місцевого законодавсm= 0;ва.

Не слід додавати будь-які інш= 110; лікарські з = 72;соби до розчину для інфузій препарату А = 76;цетрис^® або до системи для внутрішньоk= 4;енного вливання. Систему після введення слід добре промити 9 мг/мл (0,9 %) розчином натрію хлориду, 5 % розчином декстрози або лактатн = 80;м розчином Рінгера для ін’єкцій.=

Одразу після розведення ввести розчин преп = 72;рату Адцетрис^® із рекомендовk= 2;ною швидкістю. Можливе тим = 95;асове зберігання розведеногl= 6; розчину (не більше 24 годин з моменту приготуванl= 5;я).

Забороняєт&= #1100;ся вводити брентуксимk= 2;бу ведотин внутрішньоk= 4;енно струмино. Брентукс = 80;мабу ведотин вводити за допомогою окремої внутрішньоk= 4;енної крапельницo= 0; без додавання інших лікарських препаратів.

Флакон з лік= ;арським засобом Адцетрис^® призначениl= 1; для одноразовоk= 5;о використанl= 5;я.

При утилізації протираковl= 0;х препаратів слід дотримуватl= 0;ся відповідниm= 3; затвердженl= 0;х процедур. Пр= 080; використанl= 5;і цього препарату необхідно суворо дотримуватl= 0;сь асептичних умов.

Розрах&#= 1091;нок дозування<= /span>

Загаль&#= 1085;у дозу препарату Адцетр&#= 1080;с^® (мл) для подальшого розведення розраховувk= 2;ти таким чином:

<= /u>

доза препарату Адцетрис^® (мг/кг) × мас = 72; тіла пацієнта (кг)=

концен= трація розведеног= 086; вмісту флакона (5 мг/мл)       &nbs= p;

⁼

=3D

=

Загаль= на доза препарату Адцетр= ис^®= (мл) для подальшог&#= 1086; розведення

Примітка. Якщо маса тіла пацієнта перевищує 100 кг, для розрахунку дози слід брати показник 100 кг. Максимальнk= 2; рекомендовk= 2;на доза станов = 80;ть 180 мг.

Кількі&#= 1089;ть флаконів препарату Адцетрис^® розраховувk= 2;ти таким чином:

Загаль&#= 1085;а доза препарату Адцетрис^® (мл) для подальшl= 6;го        Нео= ;бхідна кількість флаконів препарату <= span style=3D'mso-ansi-language:UK;mso-bidi-font-style:italic'>

ро= 079;ведення_________________= ____________________     =3D   Адцетр&#= 1080;с^®

Загаль&#= 1085;ий об’єм флакона (10 мл/флакон)

        =             &nb= sp;            =             &nb= sp;            =             &nb= sp;            =             &nb= sp;            =             &nb= sp;            =             =        Табl= 3;иця 7

Зразок розрахунку для пацієнтів з масою тіла 60–120 кг, рекомендовk= 2;на доза препар = 72;ту Адцетрис^® &#= 1076;ля яких становить 1,8 мг/кг, 1,2 мг/кг або 0,9 мг/кг^{a, b}=

Рекомендов= ;ана доза

Маса тіла пацієнта (кг)=

Загальна доза =3D маса тіла пацієнта, помножена на рекомендов= 072;ну дозу

Загальний об’єм для розведенняс =3D загальна доза, розділена на концентрац= 110;ю у флаконі з відновлени= 084; розчином [5 мг/мл]

Кількість необхідних флаконів =3D загальний об’єм для розведення, розділений на загальни&#= 1081; об’єм у флаконі [10 мг= /флакон]

1,8 мг/кг (максимум 180 м = 75;)

60 кг

108 мг

21,6 мл

2,16 флако&#= 1085;а

80 кг

144 мг

28,8 мл

2,88 флако&#= 1085;а

100 кг

180 мг

36 мл

3,6 флако= 085;а

120 кгd

180 мг<= /p>

36 мл

3,6 флако= 085;а

1,2 мг/кг (максимум 120 м = 75;)

60 кг

72 мг

14,4 мл

1,44 флакона

80 кг

96 мг

19,2 мл

1,92 флакона

100 кг

120 мг

24 мл

2,4 флакона

120 кгd=

120 мг

24 мл

2,4 флакона

0,9 мг/кг (максимум 90 м= г)

60 кг

54 мг

10,8 мл

1,08 флакона

80 кг

72 мг

14,4 мл

1,44 флакона

100 кг

90 мг

18 мл

1,8 флакона

120 кгd=

90 мг

18 мл

1,8 флакона

^aУ таблиці наведено приклади розрахункіk= 4; для доросли = 93; пацієнтів.=

^bДля дітей, які були включені у клінічні дослідженнn= 3; (6–17 років), доз = 91; розраховувk= 2;ли на основі площі повер = 93;ні тіла як 48 мг/м<= sup>2 кожні два тижні при одночасномm= 1; застосуванl= 5;і з AVD протягом 28-денного циклу або 72 мг/м² кожні три тижні як монотерапіn= 2; (див. розділ «Фармаколоk= 5;ічні властивостo= 0;» щодо інформації про клінічн= 10; дослідженнn= 3; за участю дітей).

^cРозв= ести у розчині 150 мл та ввести у вигляді вну = 90;рішньовенн&#= 1086;ї інфузії три = 74;алістю понад 30 хвили&= #1085;.

^dЯкщо маса тіла пацієнта перевищує 100 кг, для розра&#= 1093;унку дози слід брати показник 100 кг= .

<= o:p>

Утилізація=

Флакон з препаратом = 40;дцетрис^® призначениl= 1; виключно дл= 03; одноразовоk= 5;о використанl= 5;я.

Будь-яки= 081; невикористk= 2;ний препарат аб = 86; відходи слі = 76; утилізуватl= 0; з дотриманняl= 4; вимог національнl= 6;го нормативноk= 5;о законодавсm= 0;ва.

Діти.

Безпек&#= 1072; та ефективнісm= 0;ь застосуванl= 5;я лікарськогl= 6; засобу Адцетрис^®&#= 1076;ітям (віком до 18 років) не встановленo= 0;.<= /p>

&= #1055;ередозуван= ;ня.

Відомоk= 5;о антидоту на випадок передозуваl= 5;ня брентуксимk= 2;бу ведотином немає. У разі передозуваl= 5;ня за пацієнто = 84; слід ретель = 85;о спостерігаm= 0;и щодо виникнення побічних реакцій, особливо не = 81;тропенії, та проводит = 80; підтримуючk= 7; лікування (див. розділ «<= span style=3D'mso-bidi-font-weight:bold;mso-bidi-font-style:italic'>Оl= 9;обливості застосуванl= 5;я»).<= /p>
<= o:p>

&= #1055;обічні реакції.

Профілn= 0; безпеки бре = 85;туксимабу ведотину базується н = 72; наявних даних клінічних досліджень, даних програми адресної допомоги пацієнтам т = 72; поточних постмаркетl= 0;нгових даних. Частоту побічних реакцій, описаних нижче, було визначено н = 72; основі дани = 93;, отриманих під час клінічних досліджень.=

Моноте&#= 1088;апія

В об’єднаномm= 1; наборі дани = 93; застосуванl= 5;я брентукс&= #1080;мабу ведотину я = 82; мототерапіo= 1; в дослідженнn= 3;х за участю па= 094;ієнтів з ЛХ, системною анапластичl= 5;ою великоклітl= 0;нною лімфомою та Т-клітинною лімфомою шкіри (SG035-0003, SG035-0004, SGN35-005, SGN35-006, C25001, C25006 та C25007) найбіл= 100;ш поширеними побічними реакціями (≥ 10= %) були інфекції, периферичнk= 2; сенсорна нейропатія, нудота, втомлюваніl= 9;ть, діарея, пірексія, нейтр = 86;пенія, інфекція верхніх дихальних шляхів, артр= 072;лгія, висипання, кашель, блювання, свербіж, периферичнk= 2; моторна нейропатія, реакції, пов= 217;язані з інфузією, закреп, диспно&#= 1077;, міалгія, зниження маси тіла та біль у живот= 110;.

Серйоз&#= 1085;і побічні лікарські реакції вин = 80;кли у 12 % пацієнтів= ;. Частота унікальних серйозних побічних реакцій на препарат становила ≤ 1 %= .

Побічн&#= 1110; реакції призвели до припинення = 83;ікування у 24 % пацієнтів, які отримували брентуксимk= 2;бу ведотин.

Дані з безпеки у пацієнтів, які повторн = 86; отримали брентуксиl= 4;абу ведотин (SGN35-006), відповідалl= 0; тим, що були отримані пі = 76; час 2-ї фази комбінованl= 0;х пілотних досліджень, за винятком = 087;ериферично&= #1111; моторної нейропатії, щодо якої була відзначена більш висок = 72; частота вин = 80;кнення (28 % проти 9 % в базових дослідженнn= 3;х фази 2) і яка в основному належала до 2-го ступеня тяжкості. В пацієнтів також спостерігаl= 3;ась вища частот = 72; виникнення артралгії, а= 085;емії 3-го ступеня та болю в спині в порівнянні = 79; пацієнтами, які брали участь в 2-ій фазі комбін = 86;ваних базових досліджень.

Дані щодо безпек = 80; препарату, отримані в х= 086;ді непорівнялn= 0;ного дослідженнn= 3; 4-ї фази (60 пацo= 0;єнтів), 1-ї фази (збільшення дози) та клін&#= 1110;чних фармакологo= 0;чних досліджень (15 пацієнтів), а також в ході програми адресної допомоги (26 пацієнтів) з= 072; участю пацієнтів з рецидивноn= 2; або рефрактернl= 6;ю ЛХ, яким не проводили аутологічнm= 1; трансплантk= 2;цію стовбуровиm= 3; клітин, але які отримували препарат у рекомендовk= 2;ній дозі 1,8 мг/кг кожні три тижні, збігаються = 79; профілем безпеки в ба= 079;ових клінічних дослідженнn= 3;х.<= /p>
Комбінован&= #1072; терапія (AVD/CHP)

Для отримання інформації щодо безпек = 80; хіміотерапk= 7;втичних препаратів = ;(доксорубіц= 080;н, вінбластин та дакарбазин [AVD= ] чи циклофосфаl= 4;ід, доксорубіцl= 0;н та преднізо = 85; [СНР]), які застосовуюm= 0;ь в комбінаці= 11; з брентукс&= #1080;мабу ведотином, слід ознайомитиl= 9;ь з відповідниl= 4;и короткими характерисm= 0;иками цих лікарських засобів.

В дослідженнn= 3;х застосуванl= 5;я брентукс&= #1080;мабу ведотину в комбінованo= 0;й терапії у 662 пацієнтів з раніше не лі= 082;ованою прогресуючl= 6;ю ЛХ (C25003) та 223 пацієнтів з раніше не лі= 082;ованою CD30-позитивною периферичнl= 6;ю Т-клітинною лімфомою (ПТКЛ) (SGN35-014) найчастішиl= 4;и побічними реакціями (≥&nb= sp;10 %) були: інфекції, нейтропеніn= 3;, периферичнk= 2; сенсорна нейропатія, нудота, закр= 077;п, блювання, діарея, втомлюваніl= 9;ть, пірексія, алопеція, анемія, зниження маси тіла, стоматит, фебрильна нейтропеніn= 3;, біль у животі, зниж= 077;ння апетиту, безсоння, біль у кістках, висип, кашель, задишка, артралгія, міалгія, біл= 100; в спині, периферичнk= 2; моторна нейропатія, інфекції верхніх дихальних шляхів та запаморочеl= 5;ня.

Серйозн= 10; побічні реакції спостерігаl= 3;и у 34 % пацієнтів, які отримували брентуксиl= 4;абу ведотин в комбінованo= 0;й терапії. Серйозними побічними реакціями, які спостерігаl= 3;и у ≥ 3 %, були фебрильна нейтропеніn= 3; (15 %), пірексія (5&nb= sp;%) та нейтропеніn= 3; (3 %).

Побічні реакції бул = 80; причиною припинення лікування у 10&= nbsp;% пацієнтів. Побічними реакціями, які стали пр= 080;чиною припинення лікування у = 805; 2 % пацієнтів, були периферичнk= 2; сенсорна не = 81;ропатія та периферичнk= 2; нейропатія.

Перелік побічних реакцій у вигляді таблиці

По&= #1073;ічні реакції на лікарський засіб Адцетрис^® = розподіленl= 6; за класами систем органів згі = 76;но з MedDRA (див. таблицю 6). В межах кожного класу систе = 84; органів поб= 10;чні реакції заз = 85;ачено відповідно до частоти виникнення, яку класифі = 82;ують за такими категоріямl= 0;: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100, < = 1/10), нечасто (≥ 1/1000, <= /span>< = 1/100), рідко (≥ 1/10000, < = 1/1000), дуже рідко (<&= nbsp;1/10000), невідомо (частоту не визначено з = 72; наявними даними).

Табл&= #1080;ця 8

Побі&= #1095;ні реакції на лікарський засіб Адцет = 88;ис^®

Кла = 89; систем органів

Поб= 10;чні реакції (монотерапі&#= 1103;)

Поб= 10;чні реакції
(ком= 073;інована терапія)<= /p>

Інфекції тk= 2; паразитарн= 110; захворюван= 085;я

Дуж = 77; часто

Інф = 77;кція^a, інфекція верхніх дихальних шляхів

Інф = 77;кція^a, інфекція верхніх дихальних шляхів

Час = 90;о

Опе = 88;ізуючий герпес, пневмонія, простий гер&#= 1087;ес, кандидоз ротової порожнини

Пне = 74;монія, кандидоз ротової порожнини, сепсис/ септичний шок, оперізуюч= 080;й герпес

Неч = 72;сто

Пне = 74;монія, спричинена Pneumocystis jiroveci, стафілокок= 086;ва бактеріємі= 103;, цитомегало= 074;ірусна інфекція або її реактиваці= 103;, сепсис/септ&#= 1080;чний шок

Про = 89;тий герпес, пневмонія, спричинена Pneumocystis jiroveci=

Нев= 10;домо

Про = 75;ресуюча мультифока= 083;ьна лейкоенцеф= 072;лопатія

-

З боку органів кровотворе= 085;ня та лімфатич&#= 1085;ої системи

Дуж = 77; часто

Ней = 90;ропенія

Ней = 90;ропенія^a, анемія, фебрильна

ней = 90;ропенія

Час = 90;о

Ане = 84;ія, тромбоцито= 087;енія

Тро = 84;боцитопені&#= 1103;

Неч = 72;сто

Феб = 88;ильна нейтропені= 103;

-

Порушення k= 9; боку імунної системи

Неч = 72;сто

Ана = 92;ілактична реакція

Ана = 92;ілактична реакція

Метаболізм та порушення травлення

Дуж = 77; часто

<= /p>

Зни = 78;ення апетиту

Час = 90;о

Гіп = 77;рглікемія

Гіп = 77;рглікемія

Неч = 72;сто

Син = 76;ром лізису пухлини

Син = 76;ром лізису пухлини

Психічні розлади

Дуж = 77; часто

<= /p>

Без = 89;оння

Порушення k= 9; боку нервової системи

Дуж = 77; часто

Пер = 80;ферична сенсорна нейропатія, периферичн= 072; моторна нейропатія

Пер = 80;ферична сенсорна нейропатіяa, периферичн= 072; моторна нейропатіяa, запамороче= 085;ня

Час = 90;о

Зап = 72;морочення

<= /p>

Неч = 72;сто

Дем= 10;єлінізуюча полінейроп= 072;тія

<= /p>

Порушення k= 9; боку орган= 10;в дихання, грудної клітки та середостін= 085;я

Дуж = 77; часто

Каш = 77;ль, задишка

Каш = 77;ль, задишка

Порушення k= 9; боку шлунково-ки&#= 1096;кового тракту

Дуж = 77; часто

Нуд = 86;та, діарея, блювання, за&= #1082;реп, біль в животі

Нуд = 86;та, закреп, блювання, діарея, біль в животі, стоматит

Неч = 72;сто

Гос = 90;рий панкреатит

Гос = 90;рий панкреатит

Порушення k= 9; боку печінки та жовчовивід= 085;их шляхів

Час = 90;о

Під = 74;ищення рівн= 03; аланінамін= 086;трансфераз&= #1080; / аспартатам= 110;нотрансфер&= #1072;зи (АЛТ/АСТ)

Під = 74;ищення рівн= 03; аланінамін= 086;трансфераз&= #1080; / аспартатам= 110;нотрансфер&= #1072;зи (АЛТ/АСТ)

Порушення k= 9; боку шкіри і підшкірних тканин

Дуж = 77; часто

Вис = 80;пання^a, свербіж

Ало = 87;еція, висипання^a

Час = 90;о

Ало = 87;еція

Све = 88;біж

Неч = 72;сто

Син = 76;ром Стівенса – Д&= #1078;онсона / токсичний епідермаль= 085;ий некроліз

Син = 76;ром Стівенса ‒ Д&= #1078;онсона^b

Невідомо

Реакція на лікарський засіб з еозинофілі= 108;ю та системними симптомами (DRESS)=

<= /p>

Порушення k= 9; боку скелетно-м'я&= #1079;ової системи та сполучних тканин

Дуж = 77; часто

Арт = 88;алгія, міалгія

Кіс = 90;ковий біль, артралгія, міалгія, біль в спині =

Час = 90;о

Біл= 00; в спині

-

Загальні порушення та реакції у місці введе&#= 1085;ня

Дуж = 77; часто

Вто = 84;люваність, пірексія, реакції, пов’язані з інфузією^а

Вто = 84;люваність, пірексія

Час = 90;о

Озн = 86;б

Реа = 82;ції, пов’язані з інфузією^{а,
озноб}

Нев= 10;домо

Екс = 90;равазація в місці інфузії^с<= /o:p>

-

Дослідженн= ;я

Дуж = 77; часто

Зме = 85;шення маси тіла

Зме = 85;шення маси тіла

^aЯвля= ;є собою поєднання термінів переважногl= 6; вжитку.

^bПро токсичний епідермальl= 5;ий некроліз не = 087;овідомляло&= #1089;я у разі застосуванl= 5;я комбінованl= 6;ї терапії.

^cЕкстраваза&= #1094;ія може призвести д = 86; появи супут = 85;іх реакцій, включаючи п = 86;червоніння шкіри, біль, набряк, утворення пухирів, лущення шкіри або целюліт у місці інфузії або навколо нього.

=

= 050;омбінована терапія (схема BrECADD)

Ін= формацію щодо безпек = 80; хімієтерапk= 7;втичних препаратів, = 103;кі застосовуюm= 0;ь в комбінаці= 11; з препарато = 84; Адце&= #1090;рис^® (етопозид, циклофосфаl= 4;ід, доксорубіцl= 0;н, дакарбазин, дексаметазl= 6;н [BrECADD]), див. у їхні = 93; коротких характерисm= 0;иках.

У дослідженнo= 0; HD21 747 пацієнтів отримували BrEC= ADD, а 741 пацієнт отримував eBEACOPP (ескальован = 80;й блеоміцин [B], етопозид [E], до= ;ксорубіцин [A], циклофосфаl= 4;ід [C], вінкристин [O], прокарбазиl= 5; [P] та преднізон [P]). Профіль без = 87;еки препарату Адце&= #1090;рис^® у пацієнтів, які отримували BrEC= ADD, залишався відповідниl= 4; профілю безпеки іншої комбінованl= 6;ї терапії (AVD/CHP).<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk128078654'>

Се= рйозні побічні реакції виникли у 39,4 % пацієнтів, я= 082;і отримували BrEC= ADD, та у 36,4 % пацієнтів, які отримували eBEACOPP. Найпоширенo= 0;шими серйозними побічними реакціями у пацієнтів, які отримували BrEC= ADD (> 3 %), були фебрильна нейтропеніn= 3; (19,3 %), пірексія (3,= 9 %) та нейтропеніn= 3; (3,2 %).=

Се= рйозні побічні реакції з боку серця в= 080;никли у 2,7 % пацієнтів, які отримували BrEC= ADD, та у 1,1 % пацієнтів, які отримували eBEACOPP. Найпоширенo= 0;шою серйозною побічною реакцією з боку серця у пацієнтів, які отримували BrEC= ADD (> 0,5 %), була тахікардія (0,9= %).

Се= рйозні побічні реакції призвели до припинення лікування у 2&n= bsp;% пацієнтів я = 82; у групах BrECADD, так і в eBEACOPP. Найпоширенo= 0;шими серйозними побічними реакціями, щ= 086; призвели до припинення лікування в групі BrECADD, були фебрильна нейтропеніn= 3; (0,3 %) та серцевk= 2; недостатніl= 9;ть (0,3 %).=

=

Опис окремих побічних реакцій

&= #1053;ейтропенія та фебрильн = 72; нейтропеніn= 3;

Моноте&#= 1088;апія

У клінічних випробуванl= 5;ях нейтропеніn= 3; призводила до відтермінуk= 4;ання введення до = 79;и у 13 % пацієнтів. Нейтропеніn= 3; 3-го ступеня була зареєс = 90;рована у 13 %, а нейтроп= ;енія 4-го ступеня – у 5 % пацієнтів. Один пацієн = 90; потребував зниження дози, а 1 пацієнт припинив лікування через нейтропеніn= 2;.

Під час лікування ц = 80;м препаратом можлива тяжка та тривала ней = 90;ропенія (≥ 1 тижня), що збільшує ризик розвитку серйозних інфекційниm= 3; захворюванn= 0;. Фебрильн = 72; нейтропеніn= 3; була зареєстровk= 2;на у < 1 % пацієнтів (див. розділ «Спосіб застосуванl= 5;я та дози»).

Під час фази 2 пілотного дослідженнn= 3; (SG035-0003 та SG035-0004) медіана тривалості нейтропеніo= 1; 3-го і 4-го ступk= 7;ня тяжкості обмежувалаl= 9;ь 1 тижнем. У 2 % пацієнтів виникла ней = 90;ропенія 4-го ступеня тяжкості, як= 072; тривала ≥ 7 днів. Під час фази 2 базового дослідженнn= 3; у менш ніж половини пацієнтів з нейтропеніn= 8;ю 3-го і 4-го ступеня тяжкості виникли тимчасові а = 89;оційовані інфекції, у більшості випадків – 1-го або 2-го ступеня тяжкості.<= /p>
Комбіно = 74;ана терапія

В клінічних дослідженнn= 3;х C25003 (Адцетрис^{®<=
/sup>
+ AVD) та SGN35-014 (Адцетр=
ис^®+ CHP) застосува=
;ння
брентуксимk=
2;бу
ведотину в
комбінованo=
0;й
терапії
нейтропеніn=
3;
була причин
=
86;ю
відтермінуk=
4;ання
введення
дози у 19 %
пацієнтів. Про
нейтропеніn=
2; 3
ступеня
тяжкості
повідомлялl=
6;сь
у 17 %, а
нейтропеніn=
2; 4
ступеня
тяжкості ‒ у 41=
%
пацієнтів.
Двом
відсоткам
пацієнтів
було необхі
=
76;ним
зниження
дози та < 1 % ‒
відміна
одного чи
більше
досліджуваl=
5;их
лікарських
засобів
внаслідок
нейтропеніo=
1;.}

Про фебрильну нейтропеніn= 2; повідомлялl= 6;сь у 20 % пацієнтів, яким не була здійснена первинна профілактиl= 2;а препаратом Г-КСФ (див. розділ «Спо = 89;іб застосуванl= 5;я та дози»). Частота фебрильної нейтропеніo= 1; становила 13 % у пацієнтів, яким була здійснена первинна профілактиl= 2;а препаратом Г-КСФ.

У клінічному дослідженнo= 0; HD21 (BrECADD) застосуванl= 5;я препарату А = 76;цетрис^® у комбінованo= 0;й терапії нейтропеніn= 3; призвела до затримки лікування у 0,5= % пацієнтів. Нейтропеніn= 3; 3 ступеня бул = 72; зареєстровk= 2;на у 0,5 %, а нейтропеніn= 3; 4 ступеня – у 9 % пацієнтів. Зниження дози було потрібне 1,1 % пацієнтів, і не було випадків припинення = 83;ікування через серйозну нейтропеніn= 2;. Усі пацієнт = 80; отримували первинну профілактиl= 2;у за допомого= 02; G-CSF (див. розділ &l= aquo;Спосіб застосуванl= 5;я та дози»). Частота фебрильної нейтропеніo= 1; становила 26,5 % у пацієнтів, які отримували BrEC= ADD.

Се= рйозні інфекції та опортуністl= 0;чні інфекції

Моноте&#= 1088;апія

У клінічних випробуванl= 5;ях серйозні інфекції та опортуністl= 0;чні інфекції виникли у 10 % пацієнтів, сепсис або септичний шок — менш ніж у 1 % пацієнтів. Найчастішиl= 4;и опортуністl= 0;чними інфекціями були оперізуючиl= 1; герпес та простий герпес.

Комбіно = 74;ана терапія

В клінічних дослідженнn= 3;х (C25003 (Адцетрис^®= + AVD) та SGN35-014 (Адцетрис^®+= CHP)) застосуванl= 5;я брентукс&= #1080;мабу ведотину в комбінованo= 0;й терапії серйозні інфекції, включно з опортуністl= 0;чними інфекціями, = 074;иникали у 15 % пацієнтів; сепсис, нейтропеніm= 5;ний сепсис, септ= 080;чний шок чи бактерієміn= 3; спостерігаl= 3;ись у 4 % пацієнтів. Найчастішl= 0;ми опортуністl= 0;чними інфекціями були герпес = 85;і вірусні інфекції.=

У клінічних випробуванl= 5;ях (HD21 [BrECADD]) застосув&#= 1072;ння препарату А = 76;цетрис^® у комбінованo= 0;й терапії серйозні інфекції та інвазії виникли у 14,3 % пацієнтів. Найчастіше повідомлялl= 6;ся про інфекці= 11; (2 %), пневмонію= (1,7 %) та нейтропеніm= 5;ні інфекції (1,2 %).=

Пе= риферична нейропатія

Моноте&#= 1088;апія

У клінічних випробуванl= 5;ях нейропатія, що виникла після початку лікування, спостерігаl= 3;ась у 57 % популяції, периферичнk= 2; моторна нейропатія R= 12; у 13 % пацієнтів. Периферичнk= 2; нейропатія призвела до припинення лікування у 15 = %, зниження до = 79;и у 15 % і відтермінуk= 4;ання введення дози у 16 % па= цієнтів. У пацієнтів = 079; периферичнl= 6;ю нейропатієn= 2;, медіан&#= 1072; початку периферичнl= 6;ї нейропатії становила 12 тижнів. Мед= 110;ана тривалос&= #1090;і лікування пацієнтів, я= 082;і припинили його через периферичнm= 1; нейропатію, становила 11 циклів.

У пацієнтів, у яких виникл = 72; периферичнk= 2; нейропатія = 74; базових дослідженнn= 3;х фази 2 (SG035-0003 та SG035-0004) та рандомізовk= 2;них дослідженнn= 3;х фази 3 (SGN35-005 та C25001), медіана періоду спостережеl= 5;ня від кінця лікування д = 86; останнього обстеження = 89;тановила від 48,9 до 98 тижнів. На момент останнього обстеження = 91; більшості пацієнтів (82–85 %), які мали периферичнm= 1; нейропатію, симптоми периферичнl= 6;ї нейропатії = 79;никли або зменшились. Медіана часу з моменту появи симптомів д = 86; їх повного з= 085;икнення або зменшення для усіх випадків становила від 16 до 23,4 тижня.

У пацієнтів з рецидивною або рефрактернl= 6;ю формою ЛХ або системної анапластичl= 5;ої великоклітl= 0;нної лімфоми, як= 110; повторно отримали брентуксимk= 2;бу ведотин (SGN35-006), у більшості випадків (80 %) під час останнього обстеження спостерігаl= 3;ось полегшення або зникнення симптомів периферичнl= 6;ї нейропатії.

Комбіно = 74;ана терапія

В клінічних дослідженнn= 3;х застосуванl= 5;я   б= 088;ентуксимаб&= #1091; ведотину в комбінації = 79; AVD нейропатію після початку терапії спостерігаl= 3;и у 67 % пацієнтів; периферичнk= 2; моторна нейропатія розвинуласn= 0; у 11 % пацієнтів.=

Перифер = 80;чна нейропатія була причиною ві = 76;міни лікування у 7&n= bsp;% пацієнтів, зниження дози ‒ у 21 % пацієнтів т = 72; відкладеннn= 3; введення наступної дози ‒ у 1 % пацієнтів. У пацієнтів, у яких розвин = 91;лась периферичнk= 2; нейропатія, медіана час = 91; до розвитку периферичнl= 6;ї нейропатії становила 8 тижнів. Пацієнти, яким подальша те = 88;апія була скасована внаслідок периферичнl= 6;ї нейропатії, отримали (медіана) 8 доз= брентуксиl= 4;абу ведотину + AVD до відміни одного чи більше препаратів.

Для пацієнтів, у яких розвин = 91;лась периферичнk= 2; нейропатія, медіана тривалості періоду подальшого спостережеl= 5;ня від завершення терапії до останнього обстеження становила приблизно 286 тижнів. Під час останнього обстеження = 91; більшості пацієнтів (86 %= ), у яких розви= 085;улась периферичнk= 2; нейропатія, спостерігаl= 3;и зникнення ч = 80; зниження інтенсивноl= 9;ті симптомів периферичнl= 6;ї нейропатії. Медіана час = 91; від початку до зникненн= 03; або зниженн= 03; інтенсивноl= 9;ті явищ периферичнl= 6;ї нейропатії становила 17 т&= #1080;жнів (діапазон ві= 076; 0 до 283 тижнів).

В клінічних дослідженнn= 3;х застосуванl= 5;я брентукс&= #1080;мабу ведотину в комбінації = 79; СНР нейропатія після початку терапії виникала у 52 % пацієнтів; периферичнk= 2; моторна нейропатія розвинуласn= 0; у 9 % пацієнтів. Периферичнk= 2; нейропатія була причин = 86;ю відміни лікування у 1 % пацієнтів, зниження дози ‒ у 7 % пацієнтів т = 72; відкладеннn= 3; введення дози ‒ менш ніж у 1 % пацієнтів. У пацієнтів, у яких розвин = 91;лась периферичнk= 2; нейропатія, медіана час = 91; до розвитку периферичнl= 6;ї нейропатії становила 9,1 тижня. Пацієнти, як= 110; припинили лікування з причини розвитку периферичнl= 6;ї нейропатії, отримали (медіана) 5 доз= брентуксиl= 4;абу ведотину + С&#= 1053;Р (A + СНР) до відміни одного чи більше препаратів.

Для пацієнтів, у яких розвин = 91;лась периферичнk= 2; нейропатія, медіана три = 74;алості періоду под = 72;льшого спостережеl= 5;ня від завершення терапії до останнього обстеження становила приблизно 177 тижнів. Під час останнього обстеження = 91; 64 % пацієнтів, у яких розви= 085;улась периферичнk= 2; нейропатія, спостерігаl= 3;и зникнення ч = 80; зниження інтенсивноl= 9;ті симптомів п = 77;риферичної нейропатії. Медіана час = 91; від початку до зникненн= 03; або зниженн= 03; інтенсивноl= 9;ті явищ периферичнl= 6;ї нейропатії становила 19,0 тижня (діапазон ві= 076; 0 до 205 тижнів).

У клінічному дослідженнo= 0; (HD21 [BrECADD]) застосуванl= 5;я препарату Адцетрис^® у комбінованo= 0;й терапії периферичнk= 2; сенсорна нейропатія, що виникла внаслідок лікування, виникла у 38,8 % пацієнтів; периферичнk= 2; моторна нейропатія виникла у 3,6 % пацієнтів. Периферичнk= 2; сенсорна нейропатія як серйозна побічна реа = 82;ція не призвела до припинення лікування у = 078;одного пацієнта, призвела до зниження до = 79;и у 4,7 % та відтермінуk= 4;ання лікування у 1,5= % пацієнтів. Периферичнk= 2; моторна нейропатія як серйозна побічна реа = 82;ція не призвела до припинення лікування у жодного пацієнта, призвела до зниження дози у 0,7 % та відтермінуk= 4;ання лікування у 0,1= % пацієнтів.

&= #1056;еакції, пов’язані з інфузією<= /i>

Моноте&#= 1088;апія

Про реакції, пов’язані з інфузією, такі як головний бі = 83;ь, висипання, біль у спині, блювання, озноб, нудота, диспно&#= 1077;, свербіk= 8; та кашель, повідомлялl= 6;ся у 12 % пацієнтів= ;.

Повідоl= 4;лялося про розвито = 82; анафілактиm= 5;них реакцій (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»). Симп= 090;оми анафілак&= #1090;ичних реакцій мо = 78;уть включати, зокрема, кропив’янкm= 1;, ангіоневроm= 0;ичний набряк, гіпо= 090;онію, бронхоспазl= 4;.

Комбіно = 74;ана терапія

У клінічних випробуванl= 5;ях (C25003 [Адцетрис^®= + AVD] та SGN35-014 [Адцетр= ис^® + CHP]) реакції, пов’язані з інфузією, такі як голо= 074;ний біль, висипання, біль у спині, блювання, озноб, нудота, задишка, све= 088;біж, кашель, біль у місці введення та пірексія, були зареєстровk= 2;ні у 8 % пацієнтів. Повідомлялl= 6;сь про розвито = 82; анафілактиm= 5;них реакцій (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»). Симптомами анафілактиm= 5;них реакцій можуть бути, зокрема, кропив’янкk= 2;, ангіоневроm= 0;ичний набряк, арте= 088;іальна гіпотензія та бронхоспазl= 4;.

&= #1030;муногенніс= ;ть

У клінічних випробуванl= 5;ях пацієнтів періодично тестували н = 72; виявлення антитіл до брентуксимk= 2;бу ведотину за допомогою ч = 91;тливого електрохемo= 0;люмінесцен= 090;ного імунологічl= 5;ого аналізу. Бул= 072; відзначена більш висок = 72; частота виникнення = 88;еакцій, пов’язаних = 79; інфузією, що спостерігаl= 3;ися у пацієнтів = 079; антитілами до брентуксимk= 2;бу ведотину, порівняно з пацієнтами, = 091; яких резуль = 90;ат аналізу був тимчасово позитивним або негативним.

Наявні&#= 1089;ть антитіл до брентуксимk= 2;бу ведотину не пов’язана і = 79; клінічно значущим зн = 80;женням рівня брентуксимk= 2;бу ведотину у с= 080;роватці крові та не призвела до зниження ефективносm= 0;і дії брентуксимk= 2;бу ведотину. Незважаюч = 80; на те, що наявність антитіл до б= 088;ентуксимаб&= #1091; ведотину не обов’язковl= 6; передбачає розвиток реакцій, по= 074;’язаних з інфузією, у пацієнтів з постійно позитивним результатоl= 4; аналізу на наявність антитіл до препарату спостерігаl= 3;ась більш висок = 72; частота таких реакцій порівняно з пацієнтами = 79; тимчасово позитивним або негативним результатоl= 4;. <= /p>
Дослідженн&= #1103; монотерапіo= 1;, C25002

Ві= 076;мічалась тенденція д = 86; збільшення кліренсу брентуксимk= 2;бу ведотину у пацієнтів дитячого віку, які мали позитивні результати тесту = 085;а наявність антитіл до препарату. Жоден пацієнт < 12 років (0 з 11) та 2 пацієнти ≥ 12 років (2 з 23) мал= 080; постійно позитивний результат на наявність антитіл до препарату.

Дослід&#= 1078;ення комбінованl= 6;го застосуванl= 5;я, C25004

Частот&#= 1072; позитивногl= 6; результату аналізу на а= 085;титіла до лікарськогl= 6; засобу була низькою у дослідженнo= 0; C25004: 4 пацієнти (віком ≥ 12 років) із 59 пацієнтів мали тимчасово позитивний результат аналізу на а= 085;титіла до лікарськогl= 6; засобу і жоден пацієнт не мав стійког = 86; позитивногl= 6; результату аналізу на а= 085;титіла до лікарськогl= 6; засобу. Зваж= аючи на невелику кількість пацієнтів і = 79; тимчасово позитивним результатоl= 4; аналізу на а= 085;титіла до лікарськогl= 6; засобу, впли= 074; антитіл до лікарськогl= 6; засобу на ефективнісm= 0;ь є безрезуль = 90;атним.

Пацієн&#= 1090;и дитячого віку

До= слідження монотерапіo= 1;, C25002

Бе= 079;пека застосуванl= 5;я брент&= #1091;ксимабу ведотину бу= 083;а оцінена у дослід= женні 1/2-ї фази у пацієнтів дитячого віку, віком від 7 до 17 рокіk= 4; (n =3D 36), з рецидивною або рефрактернl= 6;ю формою ЛХ та системної апластичноo= 1; великоклітl= 0;нної лімфоми. У цьому дослідженнo= 0; від 36 пацієнтів н = 77; було повідомленn= 0; про нові про= 073;леми щодо безпек = 80; застосуванl= 5;я препарату.

До= 089;лідження комбінованl= 6;го застосуванl= 5;я, C25004

Бе= 079;пека заст = 86;сування брентукс&= #1080;мабу ведотину в комбінації = 79; хіміотерапo= 0;єю була оцінена у відкритому багатоцентl= 8;овому дослідженнo= 0; за участю 59 дітей віком від 6 до 17 років із попередньо не ліковано= 02; CD30-позитивною ЛХ. У цьому дослідженнo= 0; не повідомлялl= 6;ся про нові проблеми що = 76;о безпеки. Найбільш поширеною серйозною п = 86;бічною реакцією, пр= 086; яку повідомлялl= 6;ся в цьому дослідженнo= 0;, була фебрильна нейтропеніn= 3; (17 %). Профілактиl= 2;у за допомого= 02; Г-КСФ проводили з = 72; рішенням лі = 82;аря. i= 5;ро випадки периферичнl= 6;ї нейропатії (за стандарт= 080;зованим запитом MedDRA) повідомлялl= 6;ся у 24 % дітей у цьому дослідженнo= 0;.

Па= цієнти літнього віку

Моноте&#= 1088;апія

Профіль безпеки у пацієнтів літнього віку загало = 84; збігається = 79; таким у дорослих пацієнтів. Однак пацієнти літнього віку можуть бути більш чутливими д = 86; таких явищ, як пневмоні= 03;, нейтропеніn= 3; та фебрильн = 72; нейтропеніn= 3;.

Комбін&#= 1086;вана терапія

У пацієнтів старшого віку, які брали участ= 00; у клінічних = 076;ослідження&= #1093; C25003 (Адцетрис^{®<=
/sup>
+ AVD) та SGN35-014 (Адцетр=
ис^®
+ CHP) (віком ≥ 60
років; n =3D 186 [21 %]),
частота
побічних
ефектів бул
=
72;
подібною в
обох групах
лікування. К=
110;лькість
серйозних
небажаних
явищ та випа=
076;ків
зміни
дозування
(включно з
відтермінуk=
4;анням
введення
дози,
зниженням
дози та
відміною
препарату) у
пацієнтів
літнього
віку, в
порівнянні
із загально=
02;
популяцією
дослідженнn=
3;,
була більшо=
02;.
Літній вік б=
091;в
фактором
ризику
розвитку
фебрильної
нейтропеніo=
1;
у пацієнтів
обох
терапевтичl=
5;их
груп. У
пацієнтів
літнього ві
=
82;у,
які
отримували
первинну
профілактиl=
2;у
препаратом
=
43;‑КСФ,
частота
випадків
нейтропеніo=
1;
та фебрильн
=
86;ї
нейтропеніo=
1;
була нижчою,
ніж у пацієн=
090;ів,
які не
отримували
первинної
профілактиl=
2;и
з введенням =
043;‑КСФ.}

Повідоl= 4;лення про підозрюванo= 0; побічні реа = 82;ції<= /span>

Повідоl= 4;лення про побічні реакції після реєст = 88;ації лікарськогl= 6; засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношk= 7;ння користь/риз = 80;к при застосу = 74;анні цього лікарськогl= 6; засобу. Меди= 095;ним та фармацевтиm= 5;ним працівникаl= 4;, а також пацієнтам або їхнім законним представниl= 2;ам слід повідомлятl= 0; про усі випадки підозрюванl= 0;х побічних ре = 72;кцій та відсутностo= 0; ефективносm= 0;і лікарськогl= 6; засобу чере = 79; Автоматизоk= 4;ану інформаційl= 5;у систему з фармаконагl= 3;яду за посиланн= 03;м: https://aisf.dec.gov.ua.

Терм&#= 1110;н придатностo= 0;. 4 роки.<= /span>

З мікробіолоk= 5;ічної точки зору, розведений препарат необхідно використатl= 0; негайно. &#= 1054;днак хімічна та фізична стабільнісm= 0;ь розведеногl= 6; препарату зберігаєтьl= 9;я протягом 24 годин при температурo= 0;     2–8 °C= .

Умови зберігання. Зберіг&#= 1072;ти при температурo= 0; 2–8 °C в оригінальнo= 0;й упаковці. Не заморожуваm= 0;и. Зберігати в недоступноl= 4;у для дітей місці!

&= #1053;есумісніст= ;ь. Препарат не слід змішувати з іншими лікарськимl= 0; засобами у зв’язку = 079; відсутністn= 2; досліджень сумісності, за винятком 0,9 % розчину натрію хлориду, 5 % розчину декстрози або лактатного розчину Рінгера для ін’єкцій.=

Упаковка. Порошо= 082; у флаконі. По 1 флакону у картонній к = 86;робці.

= Категорія відпуску. За рецептом= .

Виробни = 82;. Т= 072;кеда Австрія Гмб = 61;, Австрія/Takeda Austria GmbH, Aust= ria.

Місцезн = 72;ходження виробника т = 72; його адреса місця провадженнn= 3; діяльності.

Ст. Петер-Штрас = 89;е 25, 4020 Лінц, Австрія/St. Peter-Strasse 25, 4020 Linz, Austria.

Ступінь тяжкості (ознаки та симптоми [скорочений опис CTCAE^a])	Модифікаці= ;я схеми дозування
= 051;ейкоцити ≥ 2500/м = 84;³ ≥ 2,5 × 10⁹/л АБО = 053;ейтрофіли<= span style=3D'mso-ansi-language:UK'> &nbs= p; ≥ 1500/мм³ ≥ 1,5 × 10⁹/л ТА = 058;ромбоцити<= span style=3D'mso-ansi-language:UK'> &nbs= p; ≥ 80 000/мм³ = 805; 80 × 10⁹/&= #1083;	= Продов= жувати лікування т&#= 1110;єю ж дозою та за тією ж схемо&= #1102;.
= 051;ейкоцити &l= t; 2000–1000/мм³ < 2,0–1,0 × 10⁹/л АБО= = 053;ейтрофіли<= span style=3D'mso-ansi-language:UK'> &nbs= p; < 1000–500/мм³< 1,0–0,5 × 10⁹/л ТА = 058;ромбоцити<= span style=3D'mso-ansi-language:UK'> &nbs= p; < 50 000–25 000/мм^{3 < 50,0–25,0 × 10⁹/л=}	= Призуп= инити лікування, доки токсичніст= 100; не повернетьс= 103; до початковог= 086; рівня; якщо д= о 28-го дня циклm= 1; токсичні яв&#= 1080;ща не зникнуть, можна розглянути &#= 1076;оцільність застосуван= 085;я зниженої дози брентуксим= 072;бу ведотину 1,2 мг/кг (максимум – 120 мг) кожні 3 тиk= 8;ні.
= 051;ейкоцити &l= t; 1000/мм³ < 1,0 × 10⁹/л АБО= ; = 053;ейтрофіли<= span style=3D'mso-ansi-language:UK'> &nbs= p; < 500/мм³ < 0,5 × 10⁹/л<= /p> ТА = 058;ромбоцити<= span style=3D'mso-ansi-language:UK'> &nbs= p; < 25 000/мм³ < 25,0 × 10⁹/л)	= Призуп= инити лікування до повернення токсичност= 110; до початков&#= 1086;го рівня, потім відновити лікування брентуксим= 072;бу ведотином у зниженій дозі 1,2 мг/кг (м&#= 1072;ксимум – 120 мг) кожні 3 тижні.

Рі&= #1074;ень дози	ци&= #1082;лофосфамід (C)	до&= #1082;сорубіцин (A)	ет&= #1086;позид (E)	да&= #1082;арбазин (D)	де&= #1082;саметазон (D)
4 (початкова доза)	1250 l= 4;г/м²	40 м= г/м²	150 м= ;г/м²	250 м= ;г/м²	40 м= г
3	1100 l= 4;г/м²	40 м= г/м²	125 м= ;г/м²	250 м= ;г/м²	40 м= г
2	950 м= ;г/м²	40 м= г/м²	100 м= ;г/м²	250 м= ;г/м²	40 м= г
1	800 м= ;г/м²	40 м= г/м²	100 м= ;г/м²	250 м= ;г/м²	40 м= г
Ба&= #1079;овий рівень (найнижча доза)	650 м= ;г/м²	35 м= г/м²	100 м= ;г/м²	250 м= ;г/м²	40 м= г

Тяжкіс= ть периферичн= 086;ї сенсорної або моторно&#= 1111; нейропатії (ознаки та симптоми <= /span>[витяг<= /o:p> із = CTCAEa])	Корекція дози та режиму застосуван= 085;я
Ступін= ь 1 (парестезія та/або втрата рефлек= сів без втрати функцій)	Продов= жувати терапію такою ж дозою та за т= ією ж схемою лікування.
Ступін= ь 2 (погіршення функції без впливу на зд&= #1072;тність здійснюват= 080; повсякденн= 091; діяльність)	Відкла= сти введення наступної дози до зниж&= #1077;ння показників токсичност= 110; до ≤ 1 ступеня або рівня до початку лікування, надалі прод&#= 1086;вжувати терапію зниженою дозою від 1,2 м= ;г/кг до максимальн= 086; 120 мг кожні 3 тижні.
Ступін= ь 3 (обмеження можливості здійснюват= 080; повсякденн= 091; діяльність)	Відкла= сти введення наступної дози до зниження показників токсичност= 110; до ≤ 1 ступеня або рівня до початку лікування, надалі прод&#= 1086;вжувати терапію зниженою дозою від 1,2 мг/кг до максимальн= 086; 120 мг кожні 3 тижні.
Ступін= ь 4 (сенсорна нейропатія з втратою пр&= #1072;цездатност= ;і або моторна нейропатія, яка є загрозливо= 102; для життя або призводить до паралі= чу)	Припин= ити лікування.

Тяжкіс= ть периферичн= 086;ї сенсорної або моторно&#= 1111; нейропатії (ознаки та симптоми <= /span>[витяг із CTCAEa])	Комбін= ована терапія Адцетрис^® + AVD	Комбін= ована терапія Адцетрис^® + CHP	Комбін= ована терапія з BrECADD
Корекц= ія дози та режиму застосуван= 085;я	Корекц= ія дози та режиму застосуван= 085;я	Модифі= кація дози та схеми лікування
Ступін= ь 1 (парестезія та/або втрата рефлексів без втрати функцій)	Продов= жувати терапію такою ж дозою та за т= ією ж схемою лікування.	Продов= жувати терапію такою ж дозою та за т= ією ж схемою лікування.	Продов= жувати терапію такою ж дозою та за т= ією ж схемою лікування.
Ступін= ь 2 (погіршення функції без впливу на зд&= #1072;тність здійснюват= 080; повсякденн= 091; діяльність)	Вводит= и у зниженій дозі по 0,9 мг/кг, але не більше 90 мг, кожні 2 тижні= .	Сенсор= на нейропатія: продовжува= 090;и терапію такою ж дозою. Моторн= а нейропатія: вводит= и у зниженій дозі по 1,2 мг/кг, але не більше 120 мг, кожні 3 тижні= .	Призуп= инити лікування, доки симптоми не зникнуть до рівня ≤ 1 ступеня або початковог= 086; стану, потім відновити лікування брентуксим= 072;бу ведотином у зниженій дозі 1,2 мг/кг, максимум до 1= 20 мг, кожні 3 тижні.
Ступін= ь 3 (обмеження можливості здійснюват= 080; повсякденн= 091; діяльність)	Відтер= мінувати подальше введення препарату Адцетрис^®, допоки токсичніст= 100; не знизиться до ≤ 2 ступен&= #1103;, надалі вводити у зниженій дозі по 0,9 мг/l= 2;г, але не більше 90 мг, кожні два тижні.	Сенсор= на нейропатія: вводити у зниженій дозі по 1,2 мг/кг, але не більше 120 мг, кожні 3 тижні= . Моторн= а нейропатія: скасувати подальшу терапію.
Ступін= ь 4 (сенсорна нейропатія із втратою п&= #1088;ацездатнос= ;ті або моторна нейропатія, яка є загрозливо= 102; для життя або призводить до паралічу)<= o:p>	Припин= ити лікування.	Припин= ити лікування.	Припин= ити лікування.

Рекомендов= ;ана доза	Маса тіла пацієнта (кг)=	Загальна доза =3D маса тіла пацієнта, помножена на рекомендов= 072;ну дозу	Загальний об’єм для розведенняс =3D загальна доза, розділена на концентрац= 110;ю у флаконі з відновлени= 084; розчином [5 мг/мл]	Кількість необхідних флаконів =3D загальний об’єм для розведення, розділений на загальни&#= 1081; об’єм у флаконі [10 мг= /флакон]
1,8 мг/кг (максимум 180 м = 75;)	60 кг	108 мг	21,6 мл	2,16 флако&#= 1085;а
80 кг	144 мг	28,8 мл	2,88 флако&#= 1085;а
100 кг	180 мг	36 мл	3,6 флако= 085;а
120 кгd	180 мг<= /p>	36 мл	3,6 флако= 085;а
1,2 мг/кг (максимум 120 м = 75;)	60 кг	72 мг	14,4 мл	1,44 флакона
80 кг	96 мг	19,2 мл	1,92 флакона
100 кг	120 мг	24 мл	2,4 флакона
120 кгd=	120 мг	24 мл	2,4 флакона
0,9 мг/кг (максимум 90 м= г)	60 кг	54 мг	10,8 мл	1,08 флакона
80 кг	72 мг	14,4 мл	1,44 флакона
100 кг	90 мг	18 мл	1,8 флакона
120 кгd=	90 мг	18 мл	1,8 флакона

Кла = 89; систем органів	Поб= 10;чні реакції (монотерапі&#= 1103;)	Поб= 10;чні реакції (ком= 073;інована терапія)<= /p>
Інфекції тk= 2; паразитарн= 110; захворюван= 085;я
Дуж = 77; часто	Інф = 77;кція^a, інфекція верхніх дихальних шляхів	Інф = 77;кція^a, інфекція верхніх дихальних шляхів
Час = 90;о	Опе = 88;ізуючий герпес, пневмонія, простий гер&#= 1087;ес, кандидоз ротової порожнини	Пне = 74;монія, кандидоз ротової порожнини, сепсис/ септичний шок, оперізуюч= 080;й герпес
Неч = 72;сто	Пне = 74;монія, спричинена Pneumocystis jiroveci, стафілокок= 086;ва бактеріємі= 103;, цитомегало= 074;ірусна інфекція або її реактиваці= 103;, сепсис/септ&#= 1080;чний шок	Про = 89;тий герпес, пневмонія, спричинена Pneumocystis jiroveci=
Нев= 10;домо	Про = 75;ресуюча мультифока= 083;ьна лейкоенцеф= 072;лопатія	-
З боку органів кровотворе= 085;ня та лімфатич&#= 1085;ої системи
Дуж = 77; часто	Ней = 90;ропенія	Ней = 90;ропенія^a, анемія, фебрильна ней = 90;ропенія
Час = 90;о	Ане = 84;ія, тромбоцито= 087;енія	Тро = 84;боцитопені&#= 1103;
Неч = 72;сто	Феб = 88;ильна нейтропені= 103;	-
Порушення k= 9; боку імунної системи
Неч = 72;сто	Ана = 92;ілактична реакція	Ана = 92;ілактична реакція
Метаболізм та порушення травлення
Дуж = 77; часто	<= /p>	Зни = 78;ення апетиту
Час = 90;о	Гіп = 77;рглікемія	Гіп = 77;рглікемія
Неч = 72;сто	Син = 76;ром лізису пухлини	Син = 76;ром лізису пухлини
Психічні розлади
Дуж = 77; часто	<= /p>	Без = 89;оння
Порушення k= 9; боку нервової системи
Дуж = 77; часто	Пер = 80;ферична сенсорна нейропатія, периферичн= 072; моторна нейропатія	Пер = 80;ферична сенсорна нейропатіяa, периферичн= 072; моторна нейропатіяa, запамороче= 085;ня
Час = 90;о	Зап = 72;морочення	<= /p>
Неч = 72;сто	Дем= 10;єлінізуюча полінейроп= 072;тія	<= /p>
Порушення k= 9; боку орган= 10;в дихання, грудної клітки та середостін= 085;я
Дуж = 77; часто	Каш = 77;ль, задишка	Каш = 77;ль, задишка
Порушення k= 9; боку шлунково-ки&#= 1096;кового тракту
Дуж = 77; часто	Нуд = 86;та, діарея, блювання, за&= #1082;реп, біль в животі	Нуд = 86;та, закреп, блювання, діарея, біль в животі, стоматит
Неч = 72;сто	Гос = 90;рий панкреатит	Гос = 90;рий панкреатит
Порушення k= 9; боку печінки та жовчовивід= 085;их шляхів
Час = 90;о	Під = 74;ищення рівн= 03; аланінамін= 086;трансфераз&= #1080; / аспартатам= 110;нотрансфер&= #1072;зи (АЛТ/АСТ)	Під = 74;ищення рівн= 03; аланінамін= 086;трансфераз&= #1080; / аспартатам= 110;нотрансфер&= #1072;зи (АЛТ/АСТ)
Порушення k= 9; боку шкіри і підшкірних тканин
Дуж = 77; часто	Вис = 80;пання^a, свербіж	Ало = 87;еція, висипання^a
Час = 90;о	Ало = 87;еція	Све = 88;біж
Неч = 72;сто	Син = 76;ром Стівенса – Д&= #1078;онсона / токсичний епідермаль= 085;ий некроліз	Син = 76;ром Стівенса ‒ Д&= #1078;онсона^b
Невідомо	Реакція на лікарський засіб з еозинофілі= 108;ю та системними симптомами (DRESS)=	<= /p>
Порушення k= 9; боку скелетно-м'я&= #1079;ової системи та сполучних тканин
Дуж = 77; часто	Арт = 88;алгія, міалгія	Кіс = 90;ковий біль, артралгія, міалгія, біль в спині =
Час = 90;о	Біл= 00; в спині	-
Загальні порушення та реакції у місці введе&#= 1085;ня
Дуж = 77; часто	Вто = 84;люваність, пірексія, реакції, пов’язані з інфузією^а	Вто = 84;люваність, пірексія
Час = 90;о	Озн = 86;б	Реа = 82;ції, пов’язані з інфузією^{а, озноб}
Нев= 10;домо	Екс = 90;равазація в місці інфузії^с<= /o:p>	-
Дослідженн= ;я
Дуж = 77; часто	Зме = 85;шення маси тіла	Зме = 85;шення маси тіла

ІНСТРУК = 62;ІЯ

Таблиця 2

Рекомендац&= #1110;ї щодо дозування при розвитк = 91; нейтропеніo= 1; на фоні AVD/CHP ком&#= 1073;інованої терапії

Табл&#= 1080;ця 5

Рекомендац&= #1110;ї щодо дозування у = 088;азі розвитку чи загостреннn= 3; периферичнl= 6;ї сенсорної або моторно = 11; нейропатії при монотер = 72;пії

Рекомендац&= #1110;ї щодо дозування у = 088;азі розвитку чи загостреннn= 3; периферичнl= 6;ї сенсорної або моторно= 11; нейропатії при монотер = 72;пії