ЗАТВЕРДЖЕНО

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу=

АМІТРИПТИЛІНУ ГІДРОХЛОРИД–ОЗ

Склад:

діюча речовина: amitriptyline;

1 мл= розчину містить амітриптиліну гідр= охлориду у перерахуванні на амітриптилін 10 мг;

допоміжні речовин= и: глюкоза, моногідр= ат; вода для ін’єкцій.<= o:p>

Лікарська форма. Розчин для ін’єкц= ій.

Основні фізико-хімічні властивості: безбарвна, прозора рідина.

<= span lang=3DUK style=3D'color:windowtext;mso-ansi-language:UK'>Фармакотерапевтич= на група. Антидепресанти. <= span class=3DSpellE>Неселективнi iнгiбiтори зворотного нейронального захоплення моноамiнiв. Код АТХ N06A А09.

Фармакологічні властивості.=

<= span lang=3DUK style=3D'color:windowtext;mso-ansi-language:UK'>Фармакодинамiка. Амітриптилін – трициклічний антидепресант, неселективний інгібітор зворотного нейр= онального захоплення моноамінів. Чинить виражену тимолептичну дію, належить до групи великих антидепресантів. Тимолептичний ефект поєднуєтьс= я з вираженим седативним ефектом. Чинить також антисеротон= інову, антигістамінну та антихолі= нергічну дії.

Фармакокiнетика. З білками плазми = крові зв’язується понад 90 %. Метаболізується у печін= ці з утворенням фармакологічно активних метаболітів = – нортриптиліну та динітротриптилі= ну. Період напіввиведення становить приблизно 17–30 годин, іноді більше. Виводиться переважно у вигляді метаболітів із сечею.

Клінічні характеристики.

Показання. <= span lang=3DUK style=3D'color:windowtext;mso-ansi-language:UK'>Ендогенні депресі= ї, включаючи депресивний епізод, рекурентний депресивний розлад; біполярний афективний розлад, поточний депресивний епізод.

Протипоказання. = Гiперчутливість до амітриптиліну або до будь-якого з компонентів препарату. Глаукома, гіпертро= фія передміхурової залози, атонія сечового міхура.

Нещодавно перенесений iнфаркт мiокарда. Будь-якого роду блокади або порушення ритму серця, а також недостатність коронарних артерій.

Одночасне застосування амітрипти= ліну та інгібіторів моноаміноксидази (ІМАО) може при= звести до розвитку серотонінового синдрому (поєднання симптомів, що можуть включати тривожне збудження, сплутаність свідомості, тремор, міоклонус і гіпертермію).

Лікування із застосуванням амітр= иптиліну можна розпочинати через 14 діб після припинення прийому необоротних неселективних ІМАО, а також не менше ніж через 1 добу після припинення застосування препаратів оборотної дії моклобеміду і селегіліну.

Лікування із застосуванням ІМАО можна розпочинати чер= ез 14 діб після припинення прийому амітриптиліну.<= /span>

Взаємодія з іншими лікарськ= ими засобами та інші види взаємодій.

<= u>Фармакодинамiчнi<= /span> взаємодії=

Протипоказанi комбінації

Iнгiбiтори МАО [(неселектив= ні, а також селективні А (моклобемiд) та В (селегiлiн)] — ризик серотонiново= го синдрому (див. роздiл «Протипоказання»).

Небажані комбінац= ії

Симпатомiметичнi= засоби: амiтриптилiн здатний потенціювати кардiоваскулярнi ефекти адреналіну, ефедрину, iзопреналiну, но= радреналiну, фенiлефрину та фенiлпропан= оламiну.

Блокатори адренергічних нейронів: трициклiчнi антидепресанти можуть перешкоджати антигiпертензивним<= /span> ефектам гуанетидину, бетан= iдину, резерпіну, клонiдину та ме= тилдопи.

Рекомендується переглянути = всю схему антигiпертензивної т= ерапiї пiд час лікування із застосуванням трициклiчних антидепресантів.

Антихолiнергiчнi= засоби: трициклiчнi антидепресан= ти здатні потенціювати ефекти таких лікарських засобів стосовно органів зору, центральної нервової системи (ЦНС), кишечнику та сечового мiхура; слід уникати одночасного з ними застосування через підвищений ризик паралітичної кишкової непрохiдностi, гiперпiрексії.

Лiкарськi= засоби, що спричиняють подовження інтервалу QT елект= рокардіограми, у тому числі антиаритмiчнi препарати (хiнiдин= ), антигiстамiннi (астемiзол<= /span> та терфенадин), деякі анти= психотичнi ліки (зокрема пiмозид та с= ертиндол), цизаприд, галофантрин та соталол можуть збільшувати імовірність шлуночкових аритмій у разі прийому разом з трициклiчними антидепресантами.

Протигрибковi засоби, такі як флуконазол та <= span class=3DSpellE>тербiнафiн, зумовлюють збільшення концентрації у сиро= ватці крові трициклiчних антидепресантів та вираженостi супутньої токсичності. Бувають випадки вт= рати свiдомостi та виникнення хаотичної поліморфної шлуночкової тахікардії.

Депресанти ЦНС: амiтриптилiн здатний посилювати ефекти алкоголю, барбiтуратiв та інших засобів пригнічення ЦНС.

Фармакокiнетичнi взаємодії

Вплив інших медикаментозних засобів на фармакокiнетику трициклiчних антидепресантів

Трициклiчнi антидепресанти, включаючи амiтриптилiн, ме= таболізуються iзоензимом CYP2D6 цитохрому Р450 печінки. CYP2D6 характеризується поліморфізмом у популяції, його активність може пригнічува= тися багатьма психотропними, а також іншими лікарськими засобами, наприклад нейролептиками, iнгiбiторами зворотного захопле= ння серотонiну, за винятком циталопр= аму (який є дуже слабким інгібітором iзоензиму), блокаторами β-адренорецепторiв, а також антиаритмiчними засобами.

Прикладами сильних інгібіто= рів CYP2D6 є бупропіон, флуокс= етин, пароксетин і хінідин. Ці препарати можуть призвести до істотного зменшення обміну речовин та значного підвищення концентрації трициклічних антидепресантів в плазмі. Слід контролювати рівень концентрації трициклічних антидепресантів в плазмі у ра= зі введення трициклічних антидепресантів спільно з іншим препаратом, який, як відомо, є сильним інгібітором CYP2D6. Необхідно відкоригувати дозу амітр= иптиліну. Реко= мендується бути обережними у разі одночасного застосування амітри= птиліну з дулоксетином, помірним інгібітором CYP2D6.

У мета= болiзмi амiтриптилiну також беруть участь iзоензими CYP2C19 та CYP3A.

Барбiтурати, як і iншi стимулятори ензимiв, наприклад рифампiцин та ка= рбамазепiн, можуть посилювати метаболізм і тим самим обумовлювати зниження вмісту трициклiчних антидепресантів у плазмі крові та зменше= ння антидепресантного ефекту.

Циметидин та метилфенiдат, а також препарати блокаторів кальцієвих каналів підвищують рiвнi трициклiчних сполук= у плазмі крові та відповідну токсичність.

Трициклічні антидепресанти = та нейролептики взаємно пригнічують метаболізм один одного; це може призвести = до зниження судомного порога та появи судом. Може бути необхідною корекція доз зазначених лікарських засобів.

Такі протигрибкові засоби як флуконазол і <= span class=3DSpellE>тербінафін збільшували сироваткові рівні амітриптиліну і нортриптиліну. У присутності етанолу вільні плазмові концентрації амітр= иптиліну і концентрації нортриптиліну були збільшені.

Особливості застосування. <= /span>Амiтриптилiн протипоказано пр= изначати одночасно з IМАО (див. розділи «Протипоказання» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та iншi види взаємодій»). Одночасне призначення амiтриптилiну та iнгiбiторiв МАО може зумовити розвиток серотонiнового синдрому (поєднання симптомів, що може включати тривожне збудження, сплутан= ість свідомості, тремор, мiоклонус та гіпертермію).<= o:p>

При застосуванні високих доз препарату зростає iмовiрнiсть розвитку порушень ритму серця та тяжкої артеріальної гiпотензiї. Розвиток таких станів можливий також при застосуванні звичайних доз хворим з уже наявними захворюваннями серця.

Амiтриптилiн<= span lang=3DUK style=3D'color:windowtext;mso-ansi-language:UK'> слід призначати з обережністю хворим із судомними розладами, затримкою сечі, гiпертиреозом, при наявності параноїдальних симптомів, а також захворювань печінки або серцево-судинної системи.

Ри= зик депресії, пов’язаної з пiдвищеним ризиком суїци= ду, може iснувати до досягнення стiйкої ремiсiї та виникати спонтанно протягом курсу терапiї. На тлi лiкування антидепресантами слiд<= /span> ретельно спостерiгати за станом хворих, особлив= о на початку терапiї, щодо клiн= iчного погiршення та/або появи су= їцидальних думок та поведiнки.

Де= пресія пов’язана з підвищеним ризиком суїциду. Такий ризик може існувати аж до досягнення стійкої ремісії і виникати спонтанно протягом курсу терапії. Оскільки поліпшення може не відбутися протягом перших кількох тижнів лікува= ння або довше, пацієнти повинні бути під пильним контролем, поки таке поліпшенн= я не відбувається. Із загального клінічного досвіду відомо, що ризик самогубства може посилюватися на початкових етапах одужання. Пацієнти із суїцидальними подіями в анамнезі або із значним ступе= нем суїцидальних думок до початку лікування, як відомо, б= ільше схильні до суїциду або спроб суїциду, і потребують ретельного спостереження= під час лікування. Метааналіз плацебо-контрольованих клінічних випробувань антидепресантів у дорослих пацієнтів з психічними розладами показав підвищений ризик суїцидальної поведінки при застосуванні антидепресантів порівняно з плацебо у пацієнтів віком до 25 років. Пацієнти, особливо ті, які мають високий ризик суїцидальної поведінки потребують ретельного нагляду, особливо на початку лікування та після зміни дози. Пацієнтів (і піклувальни= ків) потрібно попередити про необхідність моніторингу щодо будь-якого клінічного погіршення, суїцидальної поведінки, думок і незвичайних змін у поведінці та звернення за медичною допомогою, якщо ці симптоми присутні.

Хворим зі схильністю до суїциду слід обмежити доступ = до лікарських засобів.

Особлива увага потрібна у разі призначення амiтриптилiну хворим на гіпертиреоз або ж тим, хто пр= иймає препарати тиреоїдних гормонів, оскільки можливий розвиток аритмій серця.

Хворі літнього віку особливо схильні до розвитку постуральної гiпотензiї п= ід час лікування амiтриптилiном.

У хворих із манiакально-д= епресивними розладами можливий перехід захворювання в маніакальну фазу; з моменту почат= ку маніакальної фази захворювання пацієнта необхідно припинити терапію амiтриптилiном.

При застосуванні амiтриптилiну з приводу депресивного компонента шизофренії можливе посилення психотичних симптомів. Амiтрипти= лiн слід призначати у комбінації з нейролептиками.

У пацієнтів з рідкісним станом малої глибини та вузьк= ого кута камери ока можливе провокування нападів гострої глаукоми внаслідок дилатації зіниці (див. розділ «Протипоказання»).

Застосування анестетиків = на тлі терапії три-/тетрациклiчними антидепресантами м= оже збільшувати ризик аритмій та артеріальної гiпотензiї. Якщо можливо, необхідно припинити застосування амiтрип= тилiну за кілька діб до хірургічного втручання. У разі неминучості невідкладного оперативного втручання обов’язково слід інформувати анестезіолога про лікув= ання амiтриптилiном.

Як і iншi психотропні зас= оби, амiтриптилiн здатний змінювати чутливість організму до інсуліну та глюкози, що потребує корекції протидiабети= чної терапії для хворих на цукровий діабет; крім того, депресивне захворювання, власне, може проявлятися змінами балансу глюкози в орг= анiзмi пацієнта.=

Повідомлялося про випадки гiперп= iрексiї на тлі застосування трициклiчних антидепресанті= в у разі призначення одночасно з антихолiнергiчними= або нейролептичними лікарськими засобами, особливо у спекотну погоду.

Раптове припинення терапії після тривалого лікування здатне спричинити симптоми вiдмiни у вигляді головного болю, нездужання, безсоння та дратiвливостi<= /span>. Такі симптоми не є ознаками медикаментозної залежності.

Під час лікування не слід в= живати алкоголь.=

Застосування у період вагіт= ності або годування груддю. У період вагітності препарат протипоказаний. Під час лікування слід припинити годування груддю.

Здатність впливати на швидк= ість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами. Препарат признач= ений для застосування в умовах стаціонару.

У пацієнта, який отримує препарат, можна очікувати порушення загальної уваги і здатності до зосередження, що обумовлює заборону керувати автомобілем і працювати з інши= ми механізмами.

Спосіб застосування та дози= . При тяжких депрес= іях лікування можна розпочинати з парентерального введення препарату — внутрішньом’язово або внутрішньовенно повільно — дорослим у дозі 25–40 мг 3–4 рази на добу. Курс лікування — 3–12 введень. Після цього доцільно призначати амітриптиліну г= ідрохлорид внутрішньо у формі таблеток для подальшого лікування.

Особам літнього віку препар= ат призначати у менших дозах.

Зниження функції = нирок помірного ступеня: застосовувати з обережністю.

Зниження функції = печінки помірного ступеня: рекомендується обережний пiдбiр дози та, як= що можливо, визначення вмісту препарату у сироватці крові.

Діти. Амітриптиліну гідрохлорид протипоказаний для лікування депресії у дітей через недостатню кількість да= них щодо безпеки та ефективності. Лікування амітриптиліном= пов’язують з ризиком кардіоваскулярних побічних реакцій у всіх вікових групах.

Передозування. <= /b>Симптоми: симп= томатика може з’явитися мимовільно і замасковано, однак часом різко та раптово. У пе= рші часи спостерігається сонливість або ж збудження та галюцинації. Антихолінергічні симптоми представлені мідріазом, тахікардією, затримкою сечі, сухістю слизових оболонок та пригніченням моторики кишечнику. Можливі судоми, гарячка, раптовий розвиток пригнічення ЦНС. Зниження свідомості прогресує до коми з пригніченням дихал= ьної функції.

<= span lang=3DUK style=3D'color:windowtext;mso-ansi-language:UK'>Кардіальні= симптоми:= аритмії (вентрикулярні тахіаритмії, тріпотіння-мерехтіння, фібриляція шлуночків). На ЕКГ т= ипово виявляється подовжений інтервал PR, розширення комплексу QRS, подовження QT, розширення або інверсія зубця Т, депресія сегмента ST, а також різного ступ= еня серцеві блокади аж до зупинки серця. Розширення комплексу QRS зазвичай чітко корелює з тяжкістю токсичності після гострого перевищення дози. Розвивається серцева недостатність, артеріальна гіпотензія, = кардіогенний шок. Наростає метаболічний ацидоз, гіпокаліємія. Постмаркетингові дослідження та література містять дані про випадки демаскування синдрому Бругада та моделі ЕКГ Бругада при передозуванні амітриптиліну.

Передозування у дітей може м= ати серйозні наслідки. Діти є особливо схильними= до розвитку коми, кардіотоксичності, пригнічення дихання, судом, гіпонатріємії, млявості, синусової тахікардії, сонливості, нудоти, блювання та гіперглікемії. =

Після пробудження знову можливі сплутаність свідомост= і, тривожне збудження, галюцинації та атаксія.

Лік= ування: госпіталізація (у відділення інтенсивної терапії). Лікування носить симптоматичний і підтриму= ючий характер. Показані зондове спорожнення шлунка і лаваж, навіть у = пізній термін після перорального прийому, а також препарати активованого вугілля. Обов’язковим є ретельний моніторинг стану навіть за умов очевидно нетяжкого випадку. Слід оцінити стан свідомості, характер пульсу, величину артеріальн= ого тиску та функцію дихання; через невеликі проміжки часу визначити вміст електролітів і газів крові. Прохідність дихальних шляхів забезпечити за необхідності шляхом інтубації. Загалом рекоменд= ується проведення лікування із застосуванням примусової вентиляції легенів для запобігання можливій зупинці дихання. Безперервний ЕКГ-моніторинг слід проводити протягом 3–5 діб. При розширенні інтервалу QRS, серцевій недостатності та шлуночкових аритміях може бути ефективною зміна рН крові у лужний бік (признач= ення розчину бікарбонату або проведення гіпервентиляції) зі швидким введенням гіпертонічного розчину натрію хлориду (100–200 ммоль N= a⁺).

При шлуночкових аритміях можливе застосування традиційних протиаритмічних засобів, наприклад 50–100 мг лідокаїну (1–1,5 м= г/кг) внутрішньовенно з подальшою інфузією зі швидкіс= тю 1–3 мг/хв.

За необхідності застосовують кар= діоверсію та дефібриляцію. Циркуляторну недостатність кор= егують за допомогою плазмозамінників, а у тяжких випад= ках – шляхом інфузії добутаміну<= /span> (спочатку зі швидкістю 2–3 мкг/кг на хвилину) зі збільшенням дози залежно від ефекту. Збудження та судоми можна припинити за допомогою призначення діазепаму.

Чутливість до перевищення дози є значною мірою індивідуальною.

У дорослих дози понад 500 мг можуть спричинити інтоксикації середнього і тяжкого ступеня, дози ж незначно менше 1000 мг бу= ли летальними.

Побічні реакції.=

З б= оку системи крові та лімфатичної системи: пригнічення кісткового мозк= у, агранулоцитоз, лейкопенія, еозинофілія, тромбоцитопенія.

Мет= аболічні порушення: зниження апетиту.

Психічні порушенн= я: стан сплутаності свідомості, зниження лібідо, гіпоманія, манія, тривожний стан, безсоння, кошмарні сновидіння, делірій (у хворих літнього віку), галюцинації (у хворих на шизофренію), суїцидаль= ні думки або поведінка*.

З б= оку нервової системи: сонливість, тремор, запаморочення, головний біль, розлади уваги, дисгевзія, парестезії, атаксія, судоми.

З б= оку органів зору: порушення акомодації, мідріаз, збільшення внутрішн= ьоочного тиску, ксерофтальмія.

З б= оку органів слуху: шум у вухах.<= /o:p>

З боку серцево-су= динної системи: посилене серцебиття, тахікардія, ортостатична гіпо= тензія, атріовентрикулярні блокади, блокади ніжок прові= дної системи, порушення показників електрокардіографії (подовження інтервалу QT = та комплексу QRS), артеріальна гіпертензія, аритмія.

З б= оку травного тракту: сухість у роті, запор, нудота, діарея, блювання, набряк язика, збільшен= ня слинних залоз, паралітична кишкова непрохідність.

З б= оку гепатобіліарної системи: жовтяниця, порушення показн= иків функціонального стану печінки, підвищення активності лужної фосфатази крові= і трансаміназ.

З б= оку шкіри: гіпергідроз, висипання, уртикарії, набряк обличчя, алопеція, реакції фотосенсибілізації.

З б= оку сечовивідних шляхів: затримка сечі.

З б= оку репродуктивної системи: еректильна дисфункція, гінекомастія.

Заг= альні порушення: втома, пірексія.

Інш= і: збільшення або зм= еншення маси тіла, зміни у місці введення.

* - Про випа= дки суїцидальних думок або поведінки повідомлялося протяг= ом лікування або одразу після припинення лікування амітри= птиліном (див. розділ «Особливості застосування»).

Еп= ідеміологічні дослідження, в основному проведені у пацієнтів віком від 50 років, показали підвищений ризик переломів кісток у пацієнтів, які отримують СІЗЗС і ТЦА. Механізм розвитку цього ризику невідомий.

Термін придатності.<= /i> 5 років.

Умови зберігання. Зберігати при тем= пературі не вище 25 °С в оригінальній упаковці.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

<= i>Несумicнiсть.<= span lang=3DUK style=3D'color:windowtext;mso-ansi-language:UK'> Не змішувати з і= ншими лікарськими засобами.

Упаковка. По 2 мл в ампулах № 10 в пачці; № 10, № 5×2 у блістерах в пачці.

&nb= sp;

Категорія відпуску. = За рецептом.

Виробник.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дослідний завод «ГНЦЛС».

Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківське фармацевтичне підприємство «Здоров= ’я народу».<= /o:p>

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична компанія «Здоров’я»

Місцезнаходження виробника = та його адреса місця провадження діяльності.

Україна, 61057, Харківська обл., місто Харків, вулиця Воробйова, будинок 8.

= (Товариство з обмеженою відповідальністю «Дослідний завод «ГНЦЛС»)

Україна, 61002, Харківська обл., місто Харків, вулиця Куликівська, будинок 41. <= /span>

= (Товар= иство з обмеженою відповідальністю «Харківське фармацевтичне підприємство «Здоров= ’я народу»)

Україна, 61013, Харківська обл., місто Харків, вулиця Шевченка, будинок 22.=
(Товар= иство з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична компанія «Здоров’я»<= i>)