ЗАТВЕРДЖЕНО

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засоб= у

СИБАЗОН<= /b>

(= SIBAZONE)

Склад:

діюча речовина: diazepam= ;=

1 таблетка містить діазе= паму 5 мг;

допоміжні речовини: крохмаль кукурудз= яний; лактоза, моногідрат; магнію стеарат; тальк; цел= юлоза мікрокристалічна.

Лікарська форма. Таблетки.

Основні фізико-хім= ічні властивості: таблетки білого або м= айже білого кольору круглої циліндричної форми з плоскою поверхнею та фаскою.

=

<= span lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK'>Фармакотерапевтична група.

Анксіолітики<= /span>. Похідні бен= зодіазепіну. Код АТХ N05B A01.

Фармакологічні власт= ивості.

Фармакодин= аміка.

Дія= діазепаму проявляється у посиленні ГАМК-ергічного (ГАМК – гамма-аміномасляна кислота) блоку на синаптичному рівні, у першу чергу у лімбічній системі, субкортикальних структурах, таламусі та гіпоталамусі. ГАМК є головним нейротрансмітером центральної нервової системи. Алостерична частина ГАМК_А-рецептора є місц= ем зв’язку депресантів центральної нервової системи, таких як бензодіазепіни, у тому числі й діазепам. А= гоністи бензодіазепінових рецепторів мають анксіолітичну, протисудомну, седативну, снодійну і міорелаксуючу дію. Загаль= ну нейрональну блокаду не спричиняють.

= Внаслідок приєднання бензодіазепінів до ГАМК_А-= рецептора зростає чутливість останнього до ГАМК. У результаті канали іона хлору рецепторного комплексу довше перебувають у стані активації, завдяки чому бі= льша кількість іонів хлору здатна проникнути в нейрон, посилюючи ступінь гіперполяризації клітинної мембрани та блокуючи прове= дення сигналу.

Фармакокінетика.

Діазепам д= обре та швидко всмоктується зі шлунково-кишкового тракту, через 30–90 хвилин досягає рівня максимальної концентрації у плазмі крові, значною мірою зв’язується з білками плазми крові (приблизно 99 %), добре розчинний у жирах, проникає че= рез гематоенцефалічний бар’єр. Основними метаболітами є N= -дезметилдіазепам (нордазепам) і оксазепам. Діазепам і нордазепам у ході повільного гід= роксилювання перетворюються в інші активні метаболіти, як, наприклад, оксазепам. Триваліший час напіврозпаду нордазепаму (прибли= зно 60 годин) збільшує період дії препарату. При тривалому застосуванні відбуваєть= ся відносне збільшення кількості нордазепаму в організмі. Метаболізм діазепаму у печінці здійснюється також з утворенням такого метаболіту як т= емазепам. Концентрація діазепаму у плазмі крові знижуєтьс= я у дві фази: за початковою фазою швидкого розпаду, з 1-годинним періодом напіврозпаду, настає приблизно 24–48-годинна кінцева фаза елімінації, тривалість якої продовжується метаболітами. Діазепам виводиться із організму з сечею, головним чином, у вигляді вільних і кон’югованих метаболітів. У немовлят, а також в осіб літнього і старечого віку та при захворюваннях печінки і нирок період вивед= ення з організму може збільшуватися у кілька разів. Діазепа= м і його метаболіти проникають через плацентарний бар’єр, проникають у грудне молоко.

<= o:p>

Клінічні характеристики.

Показання.

Дорослі.<= /p>
Тривожні розлади.

Безсоння (бензодіазепіни показані тільки при тяжких розладах, особливо для пацієнтів, які мають критичні патологічні ста= ни).

Усунення м’язових спазмів, асоційованих зі спазмами церебральної етіоло= гії.

У складі комплексного лікування епілепсії.

Премедикація при незначних хірургічних втручаннях.

Протипоказ= ання.

Підвищена чутлив= ість до бензодіазепінів| чи до інших похідних бензо= діазепіну або до будь-якого компонента лікарського засобу.

Гостра закритокутова глаукома.

Гостра дихальна недостатність.

Пригнічення диха= ння.

Синдром нічного апное.

Тяжка|тяжка| печінкова та ниркова недостатність.

Фобія або обсесивні розлади, хронічний психоз.

Міастенія gravis= .

Залежність від алкоголю, наркотичних засобів (за винятком гострих випадків припинення застосування алкоголю) або інших засобів, що пригнічують центральну нервову систему.

Отруєння психотропними речовинами або<= /span> лікарськими засобами.

Не можна застосовувати у вигляді монотерапії<= /span> для лікування депресії або тривоги, пов’язаної з депресією, оскільки це може призвести до суїциду. Не призначають для первинного лікування психічних захворювань.

І триместр вагітності.

Період годування груддю.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами = та інші види взаємодій.

Фармакокінетичні взаємодії.

Окиснювальний метаболізм діазепаму відбуває= ться з участю ізоферментів СYP3А та CYP2C19. Оксазепам= та темазепам далі кон’югуються із глюкуроновою кислотою.

Субстанції, які є модуляторами СYP3А та/або CYP2C19, можуть змінювати фармакокінетику діазепаму. Лікарські засоби циметидин, кетоконазол, <= span class=3DSpellE>ітраконазол, флуконазол, = флувоксамін, флуоксетин т= а омепразол інгібують СYP3А та CYP2C19, що може призвес= ти до посилення та тривалого седативного ефекту. Існують дані, що метаболічна елімінація фенітоїну впливає на діазепам.

Цизаприд може призвести до тимчасового посилення седативного ефекту при пероральному застосуванні бензо= діазепінів за рахунок швидкого всмоктування.

Рифампіцин, індуктор печінкових ферментів, п= рискорює метаболізм діазепаму (підвищує кліренс діазепаму) і послаблює|ослабляє| фармакологічну дію препарату. Подібний вплив на метаболізм діазепаму можуть спричиняти|робити| теофілін і тютюнопалінн= я.

Ізоніазид, еритроміцин, дисульфі= рам|, циметиди= н|, флувокса= мін|, флуоксет= ин|, омепразо= л|, пероральні контрацептивні зас= оби|кошти| гальмують процеси біотрансформації діазепаму (знижують кліренс діазепаму), що може потенціюв= ати фармакологічну дію препарату.

Одночасне застосування з антацидами може уповільнити всмоктування діазепаму.

<= span lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK'>Фармакодинамічні= взаємодії.

Підвищення седативного ефекту, дихання і гемодинаміки може виникати при одночасному застосуванні діазепаму з депресанта= ми центральної дії, такими як нейролептики, транквілізатори/заспокійливі засоб= и, антидепресанти, інгібітори моноаміноксидази (МА= О), снодійні, протиепілептичні засоби, наркотичні <= span class=3DSpellE>аналгетики, анестетики та седативні антигістамінні препарати або етанол. Крім того, наркотичні анальгетики можуть викликати ейфорію та у зв’язку з цим – розвиток психічної залежності.

Діазепам вступає у взаємодію з|із| леводопою| (сприяє ослабленню|ослабінню| її дії), з|із| феніто= їном і препаратами, що зменшують гіпертонус|тонус| скелетної мускулатури (сприяючи посиленню їх дії).

Під час лікування бензодіазепінами не можна вживати алкоголь.

При одночасному застосуванні діазепаму з опіатами може посилюватися пригн= ічувальний вплив на дихання. При застосуванні з іншими міорелакса= нтами наслідки непередбачувані, існує ризик зупинки дихання.

Діаз= епам не рекомендують застосовув= ати протягом 2 тижнів <= span class=3DSpellE>після припинення застосування неселективного інгібітора МАО лінезоліду, оскільки можуть посилитися побічні ефекти та токсичність.

Препарат потенціює дію гіпотензивних <= span class=3DSpellE>засобів.

При = одночасному застосуванні діазепаму з альфа-блокаторами та моксонідином посилюється седативний ефект.
Седа= тивний ефект діазепаму може посилити також альфа-агоніст лофексидин, міорелаксант = баклофен або тизанідин, набілон і цизаприд.=

Дію діаз= епаму можуть посилити противірусні препарати (<= span class=3DSpellE>ампренавір, ритонавір), збільшуючи ризик пригнічення дихання.

Особливості застосування.

Перед початком лікування препаратом Сибазон лікарю|лікарка| слід провести ретельний аналіз наявних розладів.

Якщо через 7–14 дн= ів лікування пацієнт не спостерігає поліпшення|покращання| або наступає|настане| рецидив безсоння, необхідно повідомити про це лікарю|лікарці|.

Загальна|спільна| інформація, що стосується спостережуваних ефектів після|потім| лікування бензодіазепінами| й іншими препаратами подібної дії, яку слід враховув= ати при застосуванні|вживанні| препарату Сибазон, наведена нижче.

Одночасне застосування алкоголю/депресантів центральної нервової системи (ЦНС).

Під час лікування препаратом Сибазон не можна вживати алкоголь та/або інші депресанти ЦНС. Така комбінація посил= ює клінічні ефекти бензодіазепінів, включаючи тяжк= ий седативний ефект, клінічно пов’язаний із лікуванням дихальної та/або серцево-судинної депресії.

Сибазон з обере= жністю призначати пацієнтам, в анамнезі яких було зафіксовано зловживання алкоголем або наркотичними лікарськими засобами.

Сибазон не рекомендується призначати пацієнтам, залежним від застосування депресантів = ЦНС або алкоголю, за винятком періоду загострення абстинен= тного синдрому.

Толерантність.

Регулярне застосування|вживання| = бензодіазепінів| або препаратів подібної дії, з= окрема діазепаму, впродовж кількох тижнів може призвес= ти до зменшення ефективності їх дії.

Гіпнотичний ефект може минути після декількох тижнів повторного застосування бензодіазепінів.

Л= ікарська залежність.

Застосування|вживання|= бензодіазепінів| або препаратів подібної дії може призвести до розвитку психічної і фізичної лікарської залежності. Ризик розвитку лікарської залежності збільшується ра= зом із дозою і тривалістю лікування і зростає у пацієнтів з|із| алкогольною залежністю, а також у пацієнтів = із|із| залежністю до інших лікарсь= ких препаратів в анамнезі, розладами особистості. Таким пацієнтам необхідний регулярний моніторинг, слід уникати повторного призначення препарату, лікув= ання слід припиняти поступово.

Синдром відміни.

Рап= тове припинення застосування бензодіазепінів супроводжується синдромом відміни. Характерними|вдача| проявами|виявами| синдрому відміни є:|з'являються| головний біль, м’я= зовий біль, підвищена тривожність, збудження та емоційне|емоціональна| напруження|напруження|, сплутаність|спутати| свідомості та дратівливість. У тяжких|тяжких| випадках можуть з’явити= ся|появлятися| дереалізація (розлад сприйняття навколишнього світу), деперсоналізація|особистості|, тактильна, акустична і світлова гіперестезія|, поколювання та оніміння кінцівок|= скінченностей|, галюцинації або епілептичні напади.

|приступиВідновлення симпто= мів безсоння і тривожності.

Різке припинення лікування діазепамом може спровокувати виникнення феномену рикошету, який проявляється загостренням с= тану з наступною швидкою редукцією симптомів (зміни настрою, тривожність або пор= ушення сну, неспокій). Щоб запобігти виникненню феномену рикошету/синдрому відміни, рекомендується поступове зниження дози препарату.

Тривалість лікуван= ня.

Тривалість лікування має бути якомога коротшою залежно від показань, = але не повинна перевищувати при безсонні 4 тижнів, станах тривожності – 8–12 тижнів, включаючи період поступового зниження дози препарату. Тривалість лікування збільшують тільки після ретельної оцінки стану пацієнта.

Пацієнтів слід проінформувати про початок і тривалість лікування та п= ояснити про поступове зменшення дози. Крім того, пацієнта слід попередити про можли= ве виникнення абстинентного синдрому, для зниження= стану неспокою, особливо при припиненні терапії препаратом.

<= span lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK;mso-bidi-font-weight:bold'>Для забе= зпечення ефективного та безпечного застосування препарату необхідно попередити паціє= нтів про те, що не можна самому збільшувати дозу, а також без дозволу лікаря рап= тово припиняти застосування лікарського засобу.

Антероградна амнезія.

Діазепам, як і бензод= іазепіни| та подібні препарати, може спричиняти|спричиняти| антероградну| амнезію. Антероградна амнезія може проявлятися = при застосуванні терапевтичних доз, ризик зростає при прийомі вищих доз. Стан проявляється частіше за все впродовж кількох годин після застосування бензодіазепінів внутрішньо, тому для зниження ризику пацієнтам слід надати можливість безперервного сну 7–8 годин.

Психічні та парадоксальні реакції.

Діазепам, як і бензод= іазепіни| та подібні препарати, може спричиняти|спричиняти| парадоксальні реакції, такі як неспокій|занепокоєння|, збудження, дратівливість, агресивність, марення, гнів, кошмарні сновидіння, галюцинації, психози|сомнамбулізм= |, сомнамбулізм, порушення особистості, виражене безсоння, неадекватна поведін= ка та інші розлади поведінки. Ці реакції значно частіше спостерігаються у |літніх|пацієнтів літнього віку.= У разі|в разі| появи таких симптомів необхідно відразу ж припинити застосування препарату.

Особливі групи пацієнтів.

Препарат Сибазон слід застосовуват= и з|із| великою обережністю пацієнт= ам літнього віку (віком від 65 років) у зв’язку з можливим збільшенням побічних дій, що стосуються, головним чином, розладів орієнтації і координації рухів (падіння, травми). Пацієнтам літнього віку та ослабленим хворим необхідне зниження дози.

Протипоказано застосовувати бензодіазепіни| і подібні препарати пацієнтам = із|із| тяжкою|тяжкою| печінковою недостатністю, оскільки|тому що| дані препарати можуть прискорювати розвиток печінкової енцефалопатії. Пацієнтам із хронічними захворюваннями печінки дози слід зменшувати.

Діазепам слід застосовувати з|із| обережністю пацієнтам із|із| хронічною дихальною недостатністю, оскільки

При лікуванні пацієнтів із порушенням функцій нирок від слабкого до помірного ступеня тяжкості слід дотримуватися звичайн= их застережних заходів. При тяжкій нирковій недостатності лікарський засіб застосовувати протипоказано.

Протипоказано застосовувати бензодіазепіни<= span style=3D'display:none;mso-hide:all'>| і подібні препарати пацієнтам = із|із| психозами.

Застосування|вживання| при депресії. =

Бензодіазепін= и не слід застосовувати як монотерапію для лікування депресій або тривожних стан= ів. У цих пацієнтів можуть з’являтися|п= оявлятися| суїцидальні схильності. У зв’язку з можливістю<= span style=3D'display:none;mso-hide:all'>|спроможністю| умисного|навмисного| передозування цим пацієнтам слід призначати бензодіазепіни| і подібні препарати, наскільки= це можливо, у найменших дозах.

Пацієнтам із|із| симптомами ендогенної депресії або тривожності, пов’язаної з депресією, лікар|лік= арка| повинен призначити декілька препаратів одночасно. Застосування|вживання| тільки|лише| препарату Сибазон пацієнтам із|із| депресією може спричинити посилення симптомів депресії, зокрема суїцидальних думок|гадок|.

Бензодіазепін= и і подібні препарати необхідно з|із| великою обережністю застосо= вувати пацієнтам із|із| алкогольн= ою, лікарською і наркотичною залежністю в анамнезі. Таким пацієнтам під час лікування діазепамом слід знаходитися|перебувати| під суворим|суворим| контролем, оскільки вх= одять до групи ризику розвитку звикання= |звикатися| і психічної залежності.

Діазепам необхідно з|із| обережністю застосовувати пацієнтам із|із| порфірією|. Застосування|вживання| діазепаму може спричинити|спричиняти| посилення симптомів цієї хвороби.<= span lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK'>

Діазепам слід застосовувати з обережністю пацієнтам із м’язовою слабкістю, у разі коми, органічних уражень мозку (особливо атеросклерозу).<= /o:p>

Слід ретельно оцінити необхідність застосуван= ня діазепаму пацієнтам із порушеннями дихання та зниженою увагою через загрозу пригнічення дихання.

З|= із| обережністю застосовувати пацієнтам з|із| глаукомою, особливо із|із|= закритокутовою| формою.

Гіпоальбумінемія може потенціювати ефект діазепаму.

У разі|в разі| тривалого лікування діазепамом показані періодичні дослідження крові (морфологічний аналіз з|із| мазком) і функціональні проби печінки.

Препарат містить лактозу, тому його не слід призначати пацієнтам із рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, дефіцитом лактази або синдромом глюкозо-гал= актозної мальабсорбції.

Під час лікування діазепамом і ще 3 дні потому не можна вживати|використовувати| ніяких|жодних| спиртних на= поїв.

Застосування у період вагітності або годуван= ня груддю.

Лікарський засіб не застосовувати у період вагітності або годування гру= ддю.

Діазепам проникає у грудне молоко, тому при необхідності лікування цим препаратом слід припинити годування груддю. Якщо препарат призначають жінкам репродуктивного віку, вони мають повідомити лікаря щодо припинення лікуванн= я, якщо вони завагітніли або підозрюють, що завагітніли.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Пацієнта слід попередити про те, що під час застосування діазепаму необхідно відмовитися від роботи, для виконання якої необхідна шв= идка реакція (робота з технічними пристроями, керування транспортом тощо), оскіл= ьки препарат може викликати сонливість, послабити пам’ять та здатність концентруватися. Алкоголь потенціює зазначені ефекти.

Впродовж 3 днів після закінчення лікування не можна керувати автотранспортними засобам, обслуго= вувати механічні пристрої та виконувати роботу, що вимагає особливої уваги та швид= кої реакції.

Спосіб застосування та дози.<= span lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK'>

Дозування і тривалість лікування повинні індивідуально підбиратися для кожного пацієнта.

Лікування слід розпочинати з мінімальної ефективної дози, що відповідає певному показанню.

Таблетки застосовувати внутрішньо.

Тривалість лікування.

Тривалість лікування повинна бути якомога коротшою залежно від показань. При лікуванні безсоння тривалість курсу не повинна перевищувати 4 тижнів, п= ри станах тривожності –                  8–12 тижнів, включаючи період поступового зниження дози.

На початку лікування необхідно повідомити пацієнта, що терапія матиме обмежений термін, і пояснити схему поступового зниження дози. Щоб зменшити тривожність через виникнення феномену рикошету, пацієнт має знати про можливість його появи упродовж терміну лікування (див. розділ «Особливості застосування»).

Слід враховувати, що при застосуванні бензодіазепі= нів з короткою тривалістю дії симптоми синдрому відміни можуть проявлятися в інтервалах між застосуванням разових доз, особливо при застосуванні великих доз. При застосуванні бензодіазепінів з тривало= ю дією не слід замінювати їх на бензодіазепіни коротко= ї дії через можливість розвитку синдрому відміни.

Тривожні стани|занепокоєння|: звичайна доза для дорослих – 5 мг. Максимальна доза – до 30 мг на добу у кілька прийомів. Реж= им дозування встановлює лікар індивідуально.

Безсоння<= span lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK'>, пов’язане з тривожністю у доросл= их: по 5–15 мг

Необхідно застосовувати найменші ефективні дози, що усувають симптоми захворювання.

Не слід продовжувати лікування у повній дозі довше 4 тижнів.

Тривале застосування препарату не рекомендується.

Відміну препарату слід проводити шляхом поступового зниження дози. Для пацієнтів, які застосовували бензодіазепіни впр= одовж тривалого часу, може знадобитися триваліший період для зменшення дози. Дозу може зменшувати тільки лікар.

Спастичні стани|достатки| м’язів: м’язові= спазми – 5–15 мг

Премедикація: 5–20 мг= .

Пацієнти літнього віку.

Пацієнти літнього віку чутливіші до препара= тів, що діють на центральну нервову систему. Застосовані дози не повинні перевищувати половини дози, рекомендованої дорослим пацієнтам.

Пацієнти з|із| печінковою та/або нирковою недостатністю.

Слід дотримуватися обережності при лікуванні пацієнтів із|із| порушеннями функцій печінки та/або нирок. Може виникнути необхідність зменшення дози препарату. =

Дозу підбирають індивідуально для кожного пацієнта, залежно від ступеня= |міри| недостатності ураженого о= ргану.

Діти.

Лікарський засіб Сибазон, таблетки по 5 мг, не можна застосовувати дітям через неможливість точного дозування (поділу таблетки).=

Передозування.

Симптоми:= сонливість, атаксія, дизартрія та ністагм. Передозування препарату рідко може спричинити загрозу для життя, а= ле може призвести до відсутності рефлексів, апное, артеріальної гіпотензії, пригнічення серцево-дихальної системи та = коми. Кома, як правило, триває кілька годин, але може бути тривалішою і циклічною, особливо у пацієнтів літнього віку. Пригнічення дихання бензодіазепінами у пацієнтів із захворюваннями дихальної системи має тяжчий перебіг.

Бензодіазепіни посилюють ефекти інших депресантів централь= ної нервової системи, включаючи алкоголь.

Лікування: моніторинг основних життєвих функ= цій організму. Симптоматична терапія, спрямована на підтримання функцій серцево-судинної, дихальної системи та центральної нервової системи.=

Подальшого всмоктування можна запобігти, якщо вжити відповідні заходи л= ікування, наприклад, застосування активованого вугілля впродовж 1–2 годин. Якщо паціє= нт непритомний, йому необхідно зробити штучне дихання. Промивання шлунка не є звичайним заходом для виведення препарату. При пригніченні нервової системи застосовувати флумазеніл – антагоніст бензодіазепінів. Це слід проводити в умовах стаціонар= у. Флумазеніл має короткий період н= апіввиведення (близько 1 години), тому хворі, яким вводять флумазені= л, потребують ретельного моніторингу після його застосування. Флумазеніл застосовувати з обережністю при одночасному введенні лікарських засобів, що знижують судомний поріг (наприклад, трициклічні антидепресанти).=

Для отримання подальшої інформації щодо правильного застосування флумазенілу слід уважно прочитати інструкцію для меди= чного застосування цього препарату.

При виникненні збудження не слід застосовувати барбітурати.

Побічні реакції.

Найчастіше виникають підвищена стомлюваність, сонливість, м’язова слабкість. У більшості випадків після кількох днів застосування вони спонтанно зникають. Також їх можна уникнути шляхом знижен= ня дози препарату.

З боку серцево-судинної системи: брадикардія, біль у грудній клітці, артеріаль= на гіпотензія, недостатність кровообігу, серцева недостатність, включаючи зупинку серця.

З боку нервової системи: головний біль і запаморочення, дезорієнтація, втрата свідомості, тремор, погіршення настрою, гнів, атаксія, дизартрія, порушення мовлення. Зі збільшенням терапевтичної дози препарату підвищується ризик виникнення антероградної амнезії. Амнестичні ефекти можуть супроводжуватись аномальною поведінкою.

Психічні порушення: неспокій, збудження, дратівливість, агресивність, марення, ворожість, нічні кошмари, галюцинації, психози, безсоння, підвищення м’язового тонусу, зміни поведінки та інші несприятливі поведінкові ефекти (переважно у дітей = та в осіб літнього віку; у разі їх появи необхідно негайно припинити застосування лікарського засобу), сплутаність свідомості, емоційна бідність, зниження ув= аги, депресія, погіршення настрою, зміни лібідо. Антероград= на амнезія.

Довготривале застосування препарату (навіть у терапевтичних дозах) може призвести до розвитку фізичної залежності: припин= ення терапії може спричинити синдром відміни або феномен рикошету.

Були повідомлення про зловживання бензодіазепінами (див. розділ «Особливості застосуван= ня»).

З боку кровотворної системи: порушення морфологічного складу крові (лейкоцитопенія, гранулоцитопенія), нейтропенія (в окремих випадках).

З боку імунної системи: анафілактичні реак= ції, висипання, свербіж, кропив’янка.

З боку органів зору: нечіткість зору, диплопія<= /span>.

З боку органів слуху: вертиго.

З боку травної системи: нудота, = втрата апетиту, блювання, відчуття сухості в роті або гіперса= лівація, запор, коліки та інші шлунково-кишкові розлади.=

З боку сечовидільної системи: затримка сечі, нетримання сечі.

З боку шкіри: шкірні реакції.

З боку гепатобіліарної системи: жовтяни= ця, порушення функцій печінки.

З боку дихальної системи: у пацієнтів із захворюваннями дихальних шляхів (хронічний бронхіт) можуть посилитися порушення дихання (утруднене дихання); пригнічення дихання, включаючи дихальну недостатність.

Травми, отруєння, процедурні ускладнення: підвищений ризик падінь і переломів при застосуванні бензодіазепінів був зареєстрований= у пацієнтів літнього віку.

Інші: біль у суглобах, м’язові спазми, напади судом, зміна лібідо, підвищення потовиділе= ння.

Лабораторні показники: порушення серцевого ритму; збільшення рівнів тр= ансаміназ, лужної фосфатази в крові.

Термін придатності.

5 років.

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці при темпера= турі не вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 10 таблеток у блістері; по 2 блістери у коробці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківське фармацевтичне підприємство «Здоров’я народу».

Місцезнаходження виробника та його адреса мі= сця провадження діяльності.

Україна, 61002, Харківська обл., місто Харків, вулиця Куликівська, будинок = 41.