ЗАТВЕРДЖЕi= 3;О

ІНСТРУКЦІЯ=

для медичного з = 72;стосування лікарськогl= 6; засобу

ГЕФІТІН = 30;Б ЗЕНТІВА

(GEFITINIB ZENTIVA)

= Ск= 083;ад:

= діюча речовина: gefitinib;

= 1 таб&#= 1083;етка, вкрита плівковою оболонкою, містить гефітинібу 250 мг;

допомі&#= 1078;ні речовини: лакт = 86;за, моногідрат; целюлоза мікрокристk= 2;лічна; натрію кроскармелl= 6;за; повідон К-30; натрію лаурилсульm= 2;ат; магнію стеарат; = &nb= sp; =

плівкова оболонка: Опадрай II 85F96667, що містить: спирт полів= 10;ніловий (E 1203), = &nb= sp; = макрогол 3350 (E 152= 1), тальк (E 553b), заліза оксид червоний (Е172), = 79;аліза оксид жовти = 81; (Е172), титану діоксид (Е171).

Лік= ;арська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основн&#= 1110; фізико-хімі = 95;ні властивостo= 0;: корич= ;неві таблетки, вкриті плів = 82;овою оболонкою, круглої, двоопуклої форми із витиснутим зображенняl= 4; «LP100» з одного боку. Діамет= 088;: 11,13 ± 0,5 мм.

Фар= ;макотерапе = 74;тична група.

Інгібі= 090;ори протеїнкінk= 2;зи. Код АТХ L01Х E02.

Фармак&#= 1086;логічні властивостo= 0;.

Фар= ;макодинамі = 82;а.

Механі&#= 1079;м дії та фармакодинk= 2;мічні ефекти

Епідермаль&= #1085;ий фактор рост = 91; (ЕФР) і його рецептор (РЕ= 060;Р [HER I; ErbB I]) є ключовими факторами у процесі росту і прол= 110;ферації як нормальних, так і ракови= 093; клітин. Активуюча мутація рец = 77;птора епідермальl= 5;ого фактору росту (РЕФР) у раковій клітині – це важливий фактор, що сп&#= 1088;ияє росту пухлинних клітин, блокуванню апоптозу, збільшенню вироблення ангіогенниm= 3; факторів і п= 088;искоренню процесів метастазувk= 2;ння.

Гефітиніб є селективниl= 4; низькомолеl= 2;улярним інгібітороl= 4; тирозинкінk= 2;зи рецепторів епідермальl= 5;ого фактора росту і ефек= 090;ивним засобом лікування пацієнтів з пухлинами з активуючимl= 0; мутаціями доменів тирозинкінk= 2;зи РЕФР незалежно від лінії терапії. Клі= 085;ічно значуща активність = 91; пацієнтів з = 087;ухлинами зі встановленl= 6;ю відсутністn= 2; мутацій РЕФ = 56; не спостерігаl= 3;ася.

Чутливість до гефітинібу при наявності ч = 72;стих активуючих мутацій РЕФ = 56; (делецій в екзоні 19; L858R) була переконливl= 6; підтверджеl= 5;а результатаl= 4;и клінічних досліджень; = 085;априклад, відносний ризик (ВР) для виживаностo= 0; без прогрес = 91;вання захворюванl= 5;я (95 % ДІ) станови = 74; 0,489 (0,036; 0,0710) при застосуванl= 5;і гефітинібу порівняно з подвійною хіміотерапo= 0;єю [WJTOG3405]. Дані про чутливість до гефітинібу = 91; пацієнтів з пухлинами, які мають менше мутацій, більш варіа = 73;ельні; наявні дані свідчать пр = 86; те, що мутації G719X , L861 Q і S7681 є сенсибілізm= 1;вальними; а окрема мутація T790M абl= 6; окремі інсерції в екзоні 20 – це механізми резистентнl= 6;сті.

Цир= ;кулююча пухлинна ДН = 50; (цпДНК)

У дослідженнo= 0; IFUM оцінювали статус мутації в пухлині і зразках цпДНК, які були отрима = 85;і з плазми крові, за допомогою Therascreen EGFR RGQ PCR kit (Qiagen). Частота об’єктивноo= 1; відповіді (ЧОВ) у пацієнтів з = 084;утаціями і в пухлині і в цпДНК стан= 086;вила 77 % (95 % ДІ: 66–86 %), а у па&#= 1094;ієнтів з мутацією тільки в пухлині – 60 % (95 % ДІ: 44–74 %= ). У цьому дослідженнo= 0; чутливість = 89;тановила 65,7 %, специфічніl= 9;ть – 99,8 %. Ці дані відповідаюm= 0;ь даним запланованl= 6;го пошукl= 6;вого аналізу в японській підгрупі у дослідженнo= 0; IPASS (Goto 2012). У цьому дослідженнo= 0; цпДНК, отриману із сироватки, а не плазми крові, застосовувk= 2;ли для аналізу мутацій РЕФ = 56; із використанl= 5;ям EGFR Mutation Test Kit (DxS) = (N =3D 86). Чутливіст= 100; становила 43,1 %, специфічніl= 9;ть – 100 %.

Клін= ;ічна ефективнісm= 0;ь та безпека=

= 055;ерша лінія лікування<= /span>

Було проведено дослідженнn= 3; III фази першої лінії IPASS, яке проводилосn= 3; в Азії (Китай, Гонконг, Індонезія, Японія, Малайзія, Філіппіни, Сінгапур, Тайвань і Тайланд) за участю пацієнтів і = 79; розповсюджk= 7;ним (стадія IIIВ або IV) недрібнокл&= #1110;тинним раком леген= 10; (НДКРЛ), що гістологічl= 5;о є аденокарциl= 5;омою, які мали не о&#= 1073;тяжений анамнез курця (кинул= 080; палити = Ͱ= 5; 15 років тому і палили ≤ 10 пачко-років) або ніколи н= 077; палили. За результатаl= 4;и цього дослідженнn= 3; була показа = 85;а достовірна перевага за показником = 74;иживаності без прогресуваl= 5;ня (ВБП) відноше&#= 1085;ня ризиків (ВР) 0,74 (95= % ДІ 0,65; 0,85), 5,7 міс= 103;ця порівняно з 5,8 місяця = р < 0,0001 у групі, що отримувала гефітиніб, відносно групи, що отримувала карбоплатиl= 5;/паклітаксе&#= 1083;. У пацієнтів з позитивною мутацією РЕФР відміч = 77;на перевага за показником частоти об’= 08;ктивної відповіді 71,2 % = 87;орівняно з 47,3 % (95 % ДІ 12,0; 34,9 %) та ВБП ВР 0,48 (95 % ДІ 0,36; 0,64),= 9,5 місяця порівняно з 6,3 місяця, р < 0,0001.

Показнl= 0;ки якості житт= 03; відрізняютn= 0;ся залежно від статусу мутації РЕФ = 56;. При наявнос = 90;і мутації РЕФ = 56; значно більше паці= 08;нтів, яких лікували ге = 92;ітинібом, спостерігаl= 3;и покращення якості житт= 03; і полегшенн= 03; симптомів раку легень = 091; порівнянні = 79; тими, хто отримував карбоплатиl= 5;/паклітаксе&#= 1083;.

У ході дослідженнn= 3; IPASS гефітиніб продемонстl= 8;ував кращі ВБП, ЧОВ, якість життя і полегшення симптомів без істотно= 11; різниці у загальній виживаностo= 0; порівняно з комбінацієn= 2; карбоплати&#= 1085;/паклітаксе= ;л у попереднь = 86; не ліковани = 93; пацієнтів з місцеворозl= 7;овсюдженим або метастатичl= 5;им НДКРЛ, чиї пухлини мал = 80; активуючі мутації тирозинкінk= 2;зи РЕФР.

= 055;опередньо пролікованo= 0; пацієнти<= /i>

Дослідk= 8;ення фази III INTEREST було проведено з = 72; участю пацієнтів з місцеворозl= 7;овсюдженим або метастатичl= 5;им НДКРЛ, які попередньо отримували хіміотерапo= 0;ю на основі платини. У за&#= 1075;альній популяції статистичнl= 6; значущої різниці між гефітинібоl= 4; і доцетакселl= 6;м (75 мг/м²) щодо загальної виживаностo= 0;, виживаностo= 0; без прогресуваl= 5;ня захворюванl= 5;я і частоти об’єктивноo= 1; відповіді н = 77; спостерігаl= 3;и.

У підгрупі пацієнтів неазійськоk= 5;о походження за показником загальної виживаностo= 0; значущої різниці у показниках між групами гефітинібу = 10; доцетакселm= 1; (75 мг/м²) не було відмічено.=

А при оцінці частоти об’єктивноo= 1; відповіді відмічена значна перевага гефітинібу = 74; підгрупі пацієнтів з мутацією РЕФР.

Рандомo= 0;зоване дослідженнn= 3; III фази ISEL було проведено з = 72; участю паці= 08;нтів з розповсюджk= 7;ним НДКРЛ, які попередньо отримали 1 або 2 курси хіміотерапo= 0;ї і були нечутливимl= 0; або погано переносили = 86;станній курс лікування. Гефітиніб у комбінації = 79; оптимальноn= 2; підтримуваl= 3;ьною терапією порівнювавl= 9;я з плацебо в поєднанні з оптимальноn= 2; підтримуваl= 3;ьною терапією. Ге= 092;ітиніб не подовжив виживаністn= 0; у загальній популяції. Результати виживаностo= 0; відрізнялиl= 9;я залежно від статусу паління і етнічної пр = 80;належності пацієнта.=

Неконтl= 8;ольоване, багатоцентl= 8;ове дослідженнn= 3; IFUM було проведено з участю пацієнтів європеоїднl= 6;ї раси (n=3D106) з НДКР= Л з активуючимl= 0;, сенсибілізm= 1;вальними мутаціями РЕФР, щоб підтвердитl= 0; аналогічну активність гефітинібу = 91; європеоїднo= 0;й і азійській популяціях. За дослідницьl= 2;ою оцінкою ЧОВ становила 70 %, k= 2; медіана ВБП була 9,7 місяця. Ці дані аналогічні тим, про які повідомлялl= 0; у дослідженнo= 0; IPASS.

= 057;татус мутації РЕФ = 56; і клінічні характерисm= 0;ики

У ході д= 086;сліджень гефітинібу = 79; участю пацієнтів європеоїднl= 6;ї раси було встановленl= 6;, що такі клінічні характерисm= 0;ики, як відсутністn= 0; паління в анамнезі, гістологічl= 5;о встановленk= 2; аденокарциl= 5;ома і жіноча стать – це незалежні прогностичl= 5;і фактори позитивногl= 6; статусу мутації РЕФ = 56;. Пацієнти аз= 10;йського походження також мають більшу част = 86;ту пухлин з мутацією РЕФР.

Фар= ;макокінети = 82;а.

Всмоктуван&= #1085;я

Після перор= ального прийому гефітинібу всмоктуванl= 5;я відбуваєтьl= 9;я досить повільно, а пікова концентрацo= 0;я гефітинібу = 91; плазмі кров= 10; зазвичай досягаєтьсn= 3; через 3–7 годи&= #1085; після застосуванl= 5;я. Середня абсолютна біодоступнo= 0;сть у онкологічнl= 0;х хворих становить 59 %. i= 5;рийом їжі істотно не впливає н= 072; експозицію гефітинібу. = 059; ході дослідженнn= 3; за участю здорових добровольцo= 0;в, шлункова рН яких підтри = 84;увалася на рівні вищ= 077; 5, експозиція &= #1075;ефітинібу зменшувалаl= 9;ь на 47 %, що, ймовірно, пов’язано з погіршенняl= 4; шлункової розчинностo= 0; гефітинібу (див. розділи &= laquo;Особливост= ;і застосуванl= 5;я» та «Взаємодія з іншими лікарськиl= 4;и засобами та інші види взаємодій»).

Розподі = 83;

Середній об’єм розподілу гефітинібу після досягнення рівноважноk= 5;о стану стано = 74;ить 1400 л, що вказує на значний його розпод= 10;л в тканинах. Зв’язуваннn= 3; з білками плазми кров= 10; становить приблизно 90 %. Гефітиніб зв’язуєтьсn= 3; з сироватковl= 0;м альбуміном = 10; альфа-1-кисли&#= 1084; глікопротеo= 1;ном.

Дані досліджень in vitro свідчать, що гефітиніб є субстратом для мембран = 85;ого транспортнl= 6;го білка Pgp.

Біотран = 89;формація

Дані досліджень in vitro свідчать, що CY= P3A4 і CYP2D6 є основними ізоферментk= 2;ми Р450, що забезпечуюm= 0;ь окиснювальl= 5;ий метаболізм гефітинібу.

У ході досліджень in vitro бул = 86; встановленl= 6;, що гефітині = 73; має обмежен = 91; здатність інгібувати CYP2= D6. Гефітиніб н = 77; проявляв здатності індукувати ферменти в експерименm= 0;ах на тваринах = 110; значно пригнічуваm= 0;и (in vitro) будь-які інш= 110; ферменти цитохрому Р450.=

У людини гефітиніб підлягає значному ме = 90;аболізму. У виділення = 93; були повністю визначені               5 метаболітіk= 4;, у плазмі крові – 8 метаболітіk= 4;. Основним визначеним метаболітоl= 4; був         =             &nb= sp;    О-десмk= 7;тилгефітин= 110;б, який характеризm= 1;ється у 14 разів меншою потужністю пригніченнn= 3; РЕФР-стимул= 00;ованого росту кліти = 85; та не інгібу= 108; ріст пухлин = 85;их клітин у мишей. Тому вважається, що його внесок у клінічну активність гефітинібу малоймовірl= 5;ий.

Було встановленl= 6;, що утворенн= 03; О-десметилг = 77;фітинібу in vitro відбуваєтьl= 9;я за участю CYP2D6. Роль CYP2D6 у метаболічнl= 6;му кліренсі гефітинібу оцінюваласn= 3; у ході клінічного дослідженнn= 3; за участю зд= 086;рових добровольцo= 0;в, генотиповаl= 5;их за статусом CYP= 2D6. У повільних метаболізаm= 0;орів не було відзначено утворення О-десметилг = 77;фітинібу у концентрацo= 0;ях, які можна було б вимір= 103;ти. Рівні експозиції гефітинібу = 74; обох групах (і повільних, і швидких метаболізаm= 0;орів) були широкими і ч= 072;стково збігалися, але середня експозиція гефітинібу була у 2 рази вища у групі повільних метаболізаm= 0;орів. Збільшення = 74; окремих пацієнтів середньої експозиції без активного CYP2D6 може бути ва= 078;ливим з клінічної точки зору, оскільки розвиток побічних ефектів залежить ві = 76; дози та експ= 086;зиції.

Виведення<= /o:p>

Гефітиніб виводиться переважно у вигляді метаболітіk= 4; з фекаліями, менше 4 % прийнятої дози виводиться нирками у вигляді гефітинібу та його метаболітіk= 4;.

Загальний плазмовий кліренс гефітинібу = 74; онкологічнl= 0;х хворих становить приблизно         =             &nb= sp;   500 мл/хв, а середній кінцевий період напіввиведk= 7;ння – 41 годину. Застосуванl= 5;я гефітинібу         =        1 раз на добу призводить до збільшення його кумуля = 94;ії у 2–8 разів, а рівноважна експозиція досягаєтьсn= 3; після 7–10 доз. i= 9; рівноважніl= 1; фазі концентрацo= 0;я препарату у плазмі кров= 10; зазвичай у 2–3 = рази вища, ніж після його застосуванl= 5;я з інтервало = 84; 24 години.

Осо= ;бливі групи пацієнтів<= /span>

За результатаl= 4;и аналізу даних популяційнl= 6;ї фармакокінk= 7;тики у хворих на рак не було виявлено залежності прогнозоваl= 5;ої мінімальноo= 1; рівноважноo= 1; концентрацo= 0;ї від віку пацієнта, маси тіла, статі, етнічного походження або показни = 82;а кліренсу креатиніну (більше 20 мл/хв= ;).

Пор= ;ушення функції печінки

У ході I фази дослідженнn= 3; при застосуванl= 5;і разової доз = 80; гефітинібу 250 мг у пацієнтів з = 083;егкими, помірними або тяжкими порушеннямl= 0; функції печінки, зумовленимl= 0; цирозом (за класифікацo= 0;єю Чайлда–П’ю), спостерігаl= 3;и зростання експозиції = 75;ефітинібу в усіх група= 093; порівняно з відповідниl= 4;и показникамl= 0; у здорових добровольцo= 0;в. У пацієнтів = 079; помірними і тяжкими порушеннямl= 0; функції печінки спостерігаl= 3;и зростання експозиції гефітинібу = 91; середньому = 74; 3,1 раза. Ніхто k= 9; пацієнтів н = 77; хворів рако = 84;, але всі мали цироз печінки і деякі – гепатит. Так= 077; підвищення експозиції може мати значення з к= 083;інічної точки зору, оскільки побічні реа = 82;ції залежать ві = 76; дози і експозиції гефітинібу.

Гефітиніб оцінювався = 91; ході дослідженнn= 3;, яке проводилосn= 3; за участю пацієнтів з = 089;олідними пухлинами і нормальною функцією печінки або = 079; помірними ч = 80; тяжкими порушеннямl= 0; функції печінки (класифіков = 72;ними згідно з початковим рівнем критерію загальної токсичностo= 0; аспартатам&#= 1110;нотранфера= зи (АСТ), лужної фосфатази і білірубіну) внаслідок м = 77;тастазів у печінку. Було встановленl= 6;, що після щод= 077;нного застосуванl= 5;я 250 мг гефітинібу час до рівноважноo= 1; фази, загальний плазмовий кліренс і рівноважна експозиція були подібн = 80;ми у групах з нормальною функцією печінки і помірними порушеннямl= 0; функції печінки. Дані, отримані від пацієнтів = 79; тяжкими порушеннямl= 0; функції печінки внаслідок метастазів = 91; печінку, вказують на те, що рівноважні експозиції = 91; цих пацієнтів також аналогічні = 90;им, що спостерігаn= 2;ться у пацієнтів = 079; нормальною функцією печінки.

Клінічні характерисm= 0;ики.

Показання.

Застосовув&= #1072;ти для лікуван = 85;я дорослих пацієнтів з місцеворозl= 7;овсюдженим або метастатичl= 5;им недрібноклo= 0;тинним раком леген= 00; з активуючимl= 0; мутаціями РЕФР-ТК (тирозинкін = 72;зи рецепторів епідермальl= 5;ого фактора росту).

&n= bsp;

Протипоказ&= #1072;ння.

Гіперчутлl= 0;вість до діючої речовини аб = 86; будь-якої з допоміжних речовин.

Період году= вання груддю (див. розділ «Застос= ування у період вагітності або годуван = 85;я груддю»).

<= /span>

Взаємо&#= 1076;ія з іншими лікарськиl= 4;и засобами та інші види взаємодій.=

Метабо = 83;ізм гефітинібу забезпечуєm= 0;ься ізоферментl= 6;м цитохрому Р450 CYP3А4 (переважнl= 6;) і CYP2D6.

Діючі речовини, що можуть підвищуватl= 0; плазмові концентрацo= 0;ї гефітинібу=

Дослід = 78;ення in vitro встановили, що гефітині = 73; є субстрато = 84; Р-глікопрот = 77;їну (Рgp). Наявні дані не свідчать пр = 86; будь-які клі= 085;ічні наслідки таких результатіk= 4; досліджень in vitro.

Речови = 85;и, що інгібуют= 00; CYP3А4, можуть знижувати кліренс гефітинібу. Одночасне застосуванl= 5;я потужних інгібіторіk= 4; активності CYP3А4 (наприклаk= 6;, кетоконазоl= 3;у, посаконазоl= 3;у, вориконазоl= 3;у, інгібіторіk= 4; протеази, кларитроміm= 4;ину, телітроміцl= 0;ну) може збільш = 91;вати концентрацo= 0;ю гефітинібу = 91; плазмі кров= 10;. Підвищення концентрацo= 0;ї може бути важливим з клінічної точки зору, о&#= 1089;кільки випадки побічних реакцій пов’язані з дозою та експозицієn= 2;. Підвищення концентрацo= 0;ї може бути більшим у деяких пацієнтів з генотипом повільних метаболізаm= 0;орів CYP2D6. Попереднє лікування ітраконазоl= 3;ом (потужним інгібітороl= 4; CYP3А4) призводило до зростанн= 03; середньої п = 83;ощі під кривою         =             &nb= sp;   «концеl= 5;трація – час» (AUC) гефітинібу = 91; здорових добровольцo= 0;в на 80 %. У разі одночасногl= 6; лікування потужними і = 85;гібіторами CYP3А4 слід ретельно спостерігаm= 0;и за пацієнто = 84; щодо розвитку побічних реакцій на гефітиніб.

Даних щодо одночасногl= 6; застосуванl= 5;я інгібіторіk= 4; CYP2D6 немає, але потужні інг= 10;бітори цього ферменту можуть спричиняти = 87;ідвищення плазмових концентрацo= 0;й гефітинібу = 91; швидких метаболізаm= 0;орів CYP2D6 приблизно = 74; 2 рази (див. розділ «Фармак= ологічні властивостo= 0;. Фармакокінk= 7;тика»). Якщо одночасне лікування потужним інгібітороl= 4; CYP2D6 вже розпоч = 72;то, слід ретельно спостерігаm= 0;и за пацієнто = 84; на випадок розвитку побічних реакцій.

Діючі речовини, що можуть зменшувати плазмові концентрацo= 0;ї гефітинібу=

Речови = 85;и, що індукуют= 00; активність CYP3А4, можуть посилювати метаболізм = 10; знижувати плазмову концентрацo= 0;ю гефітинібу, = 072; отже, зменшувати його ефективнісm= 0;ь. Слід уникат = 80; одночасногl= 6; застосуванl= 5;я лікарських = 79;асобів, що індукуют= 00; CYP3А4 (наприклаk= 6;, фенітоїну, карбамазепo= 0;ну, рифампіцинm= 1;, барбітуратo= 0;в або звіробою). Попереднє лікування р = 80;фампіцином (потужним індуктором CYP3А4) призводило до зменшенн= 03; середньої AUC гефітинібу = 91; здорових добровольцo= 0;в на 83 % (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

Речови = 85;и, які спричиняютn= 0; значне стійке підв = 80;щення шлункового рН, можуть знижувати плазмову концентрацo= 0;ю гефітинібу, = 072; отже, зменшувати його ефективнісm= 0;ь. Подіб= ;ний ефект можут= 00; виявляти швидкодіючo= 0; антациди у високих дозах при регулярномm= 1; їх застосуванl= 5;і приблизно в той самий час, що і прийом гефі = 90;инібу. Одночасне застосуванl= 5;я гефітинібу = 10; ранітидину = 91; дозах, що при&#= 1079;водять до стійкого збільшення шлункового рН ≥ 5, спричиняло зниження середньої AUC гефітинібу = 91; здорових добровольцo= 0;в на 47 % (див. розділи «Фармаколо= 075;ічні властивостo= 0;. Фармакокінk= 7;тика» та «Особли = 74;ості застосуванl= 5;я»).

Діючі речовини, плазмові концентрацo= 0;ї яких може змінювати гефітиніб<= /span>

У ході досліджень in vitro бул = 86; встановленl= 6;, що гефітині = 73; може дещо пригнічуваm= 0;и CYP2D6. У клінічному дослідженнo= 0; за участю пацієнтів гефітиніб застосовувk= 2;ли одночасно з = 084;етопрололо&= #1084; (субстратом CYP2D6). Внаслідок цього експо = 79;иція метопрололm= 1; збільшиласn= 3; на 35 %. Для субстратів CYP2= D6 з вузьким терапевтичl= 5;им індексом таке збільшення може мати ве= 083;ике значення. Пр= 080; застосуванl= 5;і субстратів CYP2= D6 у комбінації = 79; гефітинібоl= 4; слід відкоригувk= 2;ти дозу субстрату CYP2D6, особливо дл= 03; препаратів = 79; вузьким терапевтичl= 5;им вікном.

Гефіти = 85;іб інгібує транспортнl= 0;й білок BCRP in vitrо, але клінічне значення цього явища невідоме.

Інші можливі взаємодії<= /span>

Повідо = 84;ляли, що у деяких пацієнтів при супутнь = 86;му застосуванl= 5;і варфарину спостерігаl= 3;ося збільшення = 84;іжнародног&#= 1086; нормалізовk= 2;ного співвідношk= 7;ння (МНС) та/або випадки кровотечі (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

<= /span>

Особли= 074;ості застосуваl= 5;ня.

Розгл= ;ядаючи можливість застосуванl= 5;я гефітинібу = 76;ля лікування місцеворозl= 7;овсюдженог= 086; або метастатичl= 5;ого НДКРЛ, важливо провести оцінку наявності м = 91;тації РЕФР у тканині пухлини у всіх пацієнтів. Якщо зразок пухлини не підлягає аналізу, то може бути використанl= 0;й зразок циркулюючоo= 1; пухлинної ДНК (цпДНК), взятий із крові (плазми).

Для встановленl= 5;я наявності мутації РЕФ = 56; в пухлинній тканині або цпДНК слід в= 080;користовув&= #1072;ти тільки надійні, добре перевірені = 10; чутливі методи, щоб уникнути хибнонегатl= 0;вних або хибнопозитl= 0;вних результатіk= 4; (див. розділ «<= span style=3D'mso-bidi-font-weight:bold;mso-bidi-font-style:italic'>Фk= 2;рмакодинам= 110;ка»).

Інтерстиц= 110;альне захворюванl= 5;я легень (ІЗЛ)

У 1,3 % пац= ;ієнтів, які отримували гефітиніб, спостерігаl= 3;и ІЗЛ, інколи з гострим початком, а у &= #1076;еяких випадках – з летальним наслідком (див. розділ «&= #1055;обічні реакції»). При посиленні симптомів з боку дихальної с = 80;стеми, таких як диспное, кашель і гарячка, слі= 076; припинити застосуванl= 5;я лікарськогl= 6; засобу та негайно обстежити пацієнта. Якщо у паціє= 085;та підтвердитn= 0;ся ІЗЛ, слід припинити з = 72;стосування лікарськогl= 6; засобу Гефітініб З = 77;нтіва та провести відповідне лікування.

У ходo= 0; фармакоепіk= 6;еміологічн= 086;го дослідженнn= 3; методом «ви = 87;адок-контро&= #1083;ь», проведеногl= 6; в Японії за участю паці= 08;нтів з НДКРЛ, які отримували гефітиніб або хіміотерапo= 0;ю та за якими спостерігаl= 3;и до 12 тижнів, були встано = 74;лені такі фактор = 80; ризику розвитку ІЗ = 51; (незалежно від того, отр&#= 1080;мував пацієнт геф= 10;тиніб або хіміоте = 88;апію): паління, поганий загальний стан (≥ 2), зменшення нормальногl= 6; об’єму легень при к= 086;мп’ютерній томографії (= 804; 50 %), нещодавніl= 1; діагноз НДКРЛ (< 6 місяців), попереднє ІЗЛ, літній вік (≥ 55 років) = 10; супутнє захворюванl= 5;я серця. Підви= 097;ений ризик розви = 90;ку ІЗЛ при застосуванl= 5;і гефітинібу порівняно з хіміотерапo= 0;єю спостерігаk= 4;ся переважно протягом перших 4 тижнів лікування (відкоригов = 72;ний ВР 3,8; 95 % ДІ 1,9–7,7); даl= 3;і відносний ризик зменшувавсn= 3; (відкоригов = 72;ний ВР 2,5; 95 % ДІ 1,1–5,8). Ризик смертності = 89;еред пацієнтів з ІЗЛ при застосуванl= 5;і гефітинібу або хіміотерапo= 0;ї був вищим у пацієнтів з = 090;акими факторами ризику: паління, зменшення нормальногl= 6; об’єму легень при комп’ютернo= 0;й томографії (= 804; 50 %), попереднє ІЗЛ, літній вік (≥ 65 років), значні площ= 10; прилягання до плеври (≥ 50 %).

Гепатоток= 089;ичність і порушення функції печ= 10;нки

Хоча спостерігаl= 3;ися відхилення результатіk= 4; печінкових проб від норми (включаючи п= 110;двищення рівнів аланінамінl= 6;трансфераз= 080;, аспартатамo= 0;нотрансфер= 072;зи, білірубіну), вони рідко свідчили пр = 86; гепатит (див. розділ «Поб= 10;чні реакції»). У поодиноких випадках повідомлялl= 0; про печінкову недостатніl= 9;ть, яка іноді призводила до летально = 75;о наслідку. Тому рекомендовk= 2;но періодично перевіряти функцію печінки. При легких або помірних змінах функції печінки геф= 10;тиніб слід застосовувk= 2;ти з обережніс = 90;ю. Якщо зміни тяжкі, потрібно розглянути = 87;итання про припинення лікування препаратом.

Встан= ;овлено, що порушенн= 03; функції печінки при цирозі призводить до підвищення концентрацo= 0;ї гефітинібу = 91; плазмі кров= 10; (див. розділ «<= span style=3D'mso-bidi-font-weight:bold;mso-bidi-font-style:italic'>Фk= 2;рмакокінет= 080;ка»).

Взаємодія з іншими лікарськимl= 0; засобами<= /i>

Індуктори CYP3А4 можуть посилювати метаболізм гефітинібу = 10; зменшувати його плазмо = 74;у концентрацo= 0;ю. Таким чином, одночасне призначеннn= 3; індукторів CYP3А4 (наприклаk= 6;, фенітоїну, карбамазепo= 0;ну, рифампіцинm= 1;, барбітуратo= 0;в або рослинних препаратів, що містять звіробій) може знижувати е = 92;ективність лікування, тому таких комбінацій слід уникат = 80; (див. розділ «<= span style=3D'mso-bidi-font-weight:bold;mso-bidi-font-style:italic'>Вk= 9;аємодія з іншими лікарськиl= 4;и засобами та інші види взаємодій»). <= /o:p>

У деяких пацієнтів з генотипом п = 86;вільних метаболізаm= 0;орів CYP2D6 лікування потужними інгібітораl= 4;и CYP3А4 може призводити = 76;о підвищення рівнів гефітинібу = 91; плазмі кров= 10;. На початку лікування інгібітораl= 4;и CYP3А4 за пацієнтами слід ретельно спостерігаm= 0;и на випадок розвитку побічних реакцій на гефітиніб (д= 080;в. розділ «Взаємо= дія з іншими лікарськиl= 4;и засобами та інші види взаємодій»).

У деяких пацієнтів, які приймал = 80; варфарин од = 85;очасно з гефітинібоl= 4;, фіксували випадки зростання міжнародноk= 5;о нормалізовk= 2;ного співвідношk= 7;ння (МНС) та/або кровотечі (д= 080;в. розділ «Взаємо= дія з іншими лікарськиl= 4;и засобами та інші види взаємодій»). У пацієнтів, які одночасно застосовуюm= 0;ь варфарин і гефітиніб, слід регулярно перевіряти протромбінl= 6;вий час (ПЧ) або МНС.

Лікар= ;ські засоби, що спричиняютn= 0; значне стій = 82;е підвищення рівня шлункового рН, такі як інгібітори протонної помпи і Н₂-а = 85;тагоністи, можуть зменшувати біодоступнo= 0;сть і плазмову к= 086;нцентрацію гефітинібу, = 072; отже, знижувати його ефекти = 74;ність. Подібний ефект можут= 00; мати і антац= 080;ди у разі їх регулярногl= 6; застосуванl= 5;я приблизно в один час з гефітинібоl= 4; (див. розділи &= laquo;Вk= 9;аємодія з іншими лікарськиl= 4;и засобами та інші види взаємодій» і «Фармакокіl= 5;етика»).

Дані, що були отримані пі = 76; час II фази клінічних досліджень, = 091; ході якої одночасно застосовувk= 2;ли гефітиніб і вінорелбін, вказують на те, що гефітиніб може посилю = 74;ати нейтропеніm= 5;ну дію вінорелбінm= 1;.

Додаткові застереженl= 5;я

Необх= ;ідно рекомендувk= 2;ти пацієнтам негайно звертатися до лікаря у р&#= 1072;зі виникнення тяжкої або стійкої діареї, нудо= 090;и, блювання аб = 86; анорексії, оскільки во = 85;и можуть опосередкоk= 4;ано призводити до дегідрат = 72;ції. Лікування слід проводити в= 10;дповідно до клінічни = 93; проявів (див. розділ «Поб= 10;чні реакції»).

Паціє= ;нтам з ознаками т= 072; симптомами кератиту, що виникають гостро або погіршуютьl= 9;я, такими як запалення ока, сльозот= 077;ча, світлочутлl= 0;вість, розмитість зору, біль в очах та/або почервонінl= 5;я очей, слід негайно звернутися до офтальмолоk= 5;а.

Якщо діагноз виразковогl= 6; кератиту підтвердитn= 0;ся, слід припинити лікування гефітинібоl= 4;. Якщо ж симптоми не минають або виникають знову після поновлення лікування гефітинібоl= 4;, слід розглянути остаточну відміну препарату.

У ходo= 0; досліджень застосуванl= 5;я гефітинібу = 10; променевої терапії у пацієнтів дитячого ві = 82;у із вперше діагностовk= 2;ною гліомою стовбура головного мозку або неповністю видаленою супратентоl= 8;іальною злоякісною гліомою із 45 залучених пацієнтів у 4 випадках (1 летальний) б= 091;в зареєстровk= 2;ний крововилив = 91; центральну нервову систему (ЦНС). Ще один випадок кро = 74;овиливу у ЦНС був зафіксованl= 0;й у дитини з епендімомоn= 2; у дослідженнo= 0; гефітинібу окремо. Підвищення ризику крововиливm= 1; у головний мозок у дорослих пацієнтів з НДКРЛ, які отримують гефітиніб, встановленl= 6; не було.

Повід= ;омляли про випадки перфорації шлунково-ки = 96;кового тракту у пацієнтів, які приймал = 80; гефітиніб. У більшості випадків це = 087;ов’язано з іншими відомими факторами р = 80;зику, включаючи одночасне застосуванl= 5;я стероїдів або нестеро= 11;дних протизапалn= 0;них засобів, виразки шлунково-ки = 96;кового тракту в ана= 084;незі, вік пацієнт = 72;, паління або метастази у кишечник в д= 110;лянці перфорації.

Допоміжні речовини<= /i>

Лакто= ;за

1 таблетка лікарськогl= 6; засобу Гефі = 90;ініб Зентіва міс = 90;ить 163,5 мг лактози (= 091; формі моногідратm= 1;). Пацієнтам і = 79; рідкісною спадковою непереносиl= 4;істю галактози, недостатніl= 9;тю лактази Лаппа або глюкозо-гал = 72;ктозною мальабсорбm= 4;ією не слід застосовувk= 2;ти цей лікарський засіб.

Натрі= ;ю сполуки

Цей лікарський засіб містить менше 1 ммоль (= 23 мг) на дозу, практично вільний від натрію. Слід з обережністn= 2; призначати = 83;ікарський засіб Гефітініб З = 77;нтіва пацієнтам, які дотриму= 02;ться дієти з контрольовk= 2;ним вмістом натрію.

Будь-який невикористk= 2;ний лікарський засіб або відходи пот = 88;ібно утилізуватl= 0; відповідно до місцевих вимог.

&n= bsp;

За = 89;тосування у період вагітності або годуван = 85;я груддю.

Жінкам репр= одуктивногl= 6; віку слід уникати вагітності = 91; період лікування.

Вагітн&#= 1110;сть

Дані щодо застосуванl= 5;я гефітинібу вагітним жінкам відсутні. В експерименm= 0;ах на тваринах було відзначено репродуктиk= 4;ну токсичністn= 0;. Потенційниl= 1; ризик для людини неві = 76;омий. Не слід застосовувk= 2;ти лікарський засіб Гефіт= 10;ніб Зентіва у період вагітності, окрім випад = 82;ів нагальної потреби.

Годува&#= 1085;ня груддю

Невідомо, чи проникає гефітиніб у грудне моло = 82;о людини. Гефітиніб і його метаболіти = 85;акопичувал&#= 1080;ся у молоці лактуючих щурів. Гефіт= 080;ніб протипоказk= 2;ний жінкам, які г&#= 1086;дують груддю, тому під час лікування гефітинібоl= 4; слід припинити годування груддю (див. розділ «Про = 90;ипоказання&r= aquo;).

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспl= 6;ртом або іншими механізмамl= 0;.

Під час лікування гефітинібоl= 4; відзначали астенію. Том= 091; пацієнти, у яких спостерігаn= 2;ться симптоми астенії, повинні дотримуватl= 0;ся обережностo= 0; при керуванні автомобілеl= 4; або роботі з &#= 1110;ншими механізмамl= 0;.

<= span lang=3DUK style=3D'mso-bidi-font-size:12.0pt;mso-ansi-language:UK;mso-bidi-= font-style: italic'>

Спосіб застосуванl= 5;я та дози.

Лікуван = 85;я препаратом Гефітініб З = 77;нтіва має призначати = 10; контролюваm= 0;и лікар з досв= 110;дом застосуванl= 5;я протипухлиl= 5;них лікарських = 79;асобів.

Дозуван = 85;я

Рекомен = 76;ована доза – 250 мг 1 ра= 079; на добу. У разі пропуску дози її слід прийняти, як тільки пацієнт про це згадає. Якщо до прий= 086;му наступної дози залишилося менше 12 годин, не слід приймати пропущену дозу. Не слід приймати подвійну до = 79;у (дві дози одночасно), щоб компенсуваm= 0;и пропущену.=

&nb= sp;

&nb= sp;

П&= #1086;рушення функції печінки

У пацієнтів з помірними т = 72; тяжкими порушеннямl= 0; функції печінки (кла= 089; В або С за шкалою Чайл = 76;а–П’ю), зумовленимl= 0; цирозом, плазмова концентрацo= 0;я гефітинібу підвищувалk= 2;ся. За такими пацієнтами слід ретельно спостерігаm= 0;и на випадок виникнення побічних явищ. У паціє&#= 1085;тів з підвищенимl= 0; рівнями АСТ, лужної фосфатази або білірубіну, спричинениl= 4;и метастазамl= 0; у печінку, концентрацo= 0;я препарату в плазмі не бу= 083;а підвищеною (див. розділ «&= #1060;армакокіне= ;тика»).

П&= #1086;рушення функції нирок

Пацієнт = 72;м з порушення = 84; функції нирок при кл= 110;ренсі креатиніну >= 20 мл/хв корекція дози не потрібна. Дані щодо па= 094;ієнтів з кліренсом креатиніну X= 04; 20 мл/хв обмежені, тому таким пацієнтам застосовувk= 2;ти лікарський засіб слід з обережністn= 2; (див. розділ «Фармакокіl= 5;етика»).

Пац= ;ієнти літнього віку

Дозу препарату коригувати залежно від віку не потрібно (ди= 074;. розділ «Фармакокіl= 5;етика»).

Пов= ;ільні метаболізаm= 0;ори CYP2D6

Пацієнтам з= і встановленl= 0;м генотипом повільних метаболізаm= 0;орів CYP2D6 спеціальнk= 2; корекція дози не потрібна, од= 085;ак за ними слід ретельно спостерігаm= 0;и на випадок розвитку побічних явищ (див. розділ «Фармакокіl= 5;етика»).

Кор= ;екція дози, зумовлена токсичністn= 2;

У разі тяжко= ;ї діареї або побічних реакцій з боку шкіри можливе тим = 95;асове (до 14 діб) перериваннn= 3; курсу терап= 10;ї, після чого застосуванl= 5;я препарату поновлюють = 91; дозі 250 мг (див. розділ «Поб= 10;чні реакції»). Якщо пацієнти після тимчасовогl= 6; припинення терапії погано переносять лікування, з= 072;стосування гефітинібу слід відмін = 80;ти і розглянут = 80; альтернатиk= 4;ні методи ліку = 74;ання.

Спосіб застосуванl= 5;я

Таблетки приймають п = 77;рорально, незалежно від прийому їжі, приблиз= 085;о в один і той самий час кожного дня. Таблетку можна ковтати цілою, запиваючи водою, або, якщо не вдається проковтнутl= 0; цілу таблетку, її можна розчинити у воді (негазо= 074;аній). Не слід використовm= 1;вати інші рідини. Таблетку слід опустити у половину ск = 83;янки питної води, не подрібнюючl= 0;. Воду у склян= 094;і необхідно збовтувати до розчинення = 90;аблетки (це може зайняти до 20 хвилин). Розч&#= 1080;н слід випити одразу післ= 03; розчинення = 90;аблетки (протягом 60 хвилин). Треба налит = 80; ще півсклян = 82;и води, омиваючи стінки, і випити цю воду також. Розчин можн = 72; вводити також через назогастраl= 3;ьний або гастростомo= 0;чний зонд.

Діт= ;и

Безпека та ефективнісm= 0;ь застосуванl= 5;я гефітинібу дітям (віком до 18 років) не встановленo= 0;. При НДКРЛ застосуванl= 5;я гефітинібу дітям не є доцільним.

Передо&#= 1079;ування.<= /p>
Специфічно&= #1075;о лікування при передозуваl= 5;ні гефітинібоl= 4; немає. Проте у I фазі клінічних досліджень обмежену кількість пацієнтів лікували денними дозами до 1000 мk= 5;. Спостерігаl= 3;и збільшення частоти і тяжкості деяких побічних реакцій, переважно діареї та шк= 110;рних висипів. У випадку побічних реакцій, зумовлених передозуваl= 5;ням, слід застосовувk= 2;ти симптоматиm= 5;ну терапію; зокрема тяжку діаре= 02; слід лікувати згідно з клінічними = 88;екомендаці&#= 1103;ми. У ході одног= 086; дослідженнn= 3; обмежену кількість пацієнтів лікували що = 90;ижня дозами від 1500 мг до 3500 мг. У цьому дослі = 76;женні при підвищенні дози AUC гефітинібу не збільшувалk= 2;сь, а побічні явища переважно були від легкої до помірної тяжкості і в= 110;дповідали відомому профілю безпеки пре = 87;арату.

Побічн&#= 1110; реакції.

Згідно &= #1079; даними, отриманими = 79; об’єднаної = 73;ази даних клінічних досліджень III фази ISEL, INTEREST та IPASS, н&#= 1072;йчастішими побічними реакціями (ПР), розвиток яких спосте = 88;ігали у більше 20 % пацієнтів, є діарея і реакції з боку шкіри (в&#= 1082;лючаючи висип, акне, сухість шкіри і свер= 073;іж).

ПР зазвичай розвиваютьl= 9;я протягом першого місяця лікування і, як правило, є оборотними.

Прибли&#= 1079;но у 8 % пацієнтів виникали тя = 78;кі ПР (критерій загальної токсичностo= 0; (КЗТ) 3 або         =             &nb= sp;   4 ступеня). Приблизно у 3 % пацієнтів лікування було припинено через ПР.

Інтерстиці&= #1072;льне захворюванl= 5;я легень (ІЗЛ) спостерігаl= 3;ось у 1,3 % пацієнтіk= 4; і часто було тяжким (КЗТ 3–4= ступеня). Повідомлялl= 0; про випадки = 079; летальним наслідком.

У таблиці 1 побічні реакції подано за частотою на основі повідомленn= 0; про порівнюванo= 0; побічні явища, отриманих з об’єднаної бази даних клінічних досліджень III фази ISEL, INTEREST та IPASS.

Часто= ;та виникнення небажаних ефектів визначаєтьl= 9;я таким чином: дуже часті (≥ 1/10); часті         =           (≥ 1/100 до <1/10); нечасті (≥ 1/1000 до ≤1/100); рідкісні (≥ 1/10000 до ≤1/1000); дуже рідкісні     (≤ 1/10000); частота невідома (на основі доступних д = 72;них неможливо визначити частоту виникнення).

У кожній колонці небажані явища представлеl= 5;і у порядку зменшення ї = 93; серйозностo= 0;.

Т&= #1072;блиця 1

П= обічні реакції за класом систем органів та частотою

З боку обміну речовин та харчування

Дуж = 77; часті

Ано = 88;ексія легкого або помірного ступеня тяжкості (КЗТ 1 або 2 сту= 087;еня).

З боку органів зору

Час = 90;і

КонR= 17;юнктивіт, блефарит і сухість очей*, перева= жно легкого ступеня тяжкості (КЗТ 1 ступеня= ;).

Неч = 72;сті

О= боротна ерозія рогівки, інколи у поєднанні з неправильн= 080;м ростом вій.

Кер = 72;тит (0,12 %).

З боку судин

Час = 90;і

Кро = 74;отечі, такі як носова кровотеча і гематурія.

З боку органів дихання, грудної клітки та се&= #1088;едостіння

Час = 90;і

Інт = 77;рстиціальн&#= 1077; захворюван= 085;я легень (1,3 %), часто тяжке (КЗТ 3–4 ступеl= 5;я). Повідомлял= 080; про летальн&#= 1110; випадки.

З боку травної системи

Дуж = 77; часті

Діа = 88;ея, переважно легкого або помірного с&#= 1090;упеня тяжкості (КЗТ 1 або 2 ступеня).

Блю = 74;ання, переважно легкого або помірного ступеня тяжкості (КЗТ 1 або 2 ступеня).

Нуд = 86;та, переважно легкого ступеня тяжкості (КЗТ 1 ступеня= ;).

Сто = 84;атит, переважно легкого ступеня тяжкості (КЗТ 1 ступеня= ;).

Час = 90;і

Дег= 10;дратація внаслідок діареї, нудота, блюв&= #1072;ння або анорексія.

Сух= 10;сть у роті*, переважно легкого ступеня тяж&#= 1082;ості (КЗТ 1 ступеня= ;).

Неч = 72;сті

Пан = 82;реатит.

Пер = 92;орація шлунково-ки&#= 1096;кового тракту.

З боку гепатобілі= 072;рної системи:

Дуж = 77; часті

Під = 74;ищення рівня аланінамін= 086;трансфераз&= #1080;, переважно незначне аб&#= 1086; помірне.

Час = 90;і

Під = 74;ищення рівня аспартатам= 110;нотрансфер&= #1072;зи, переважно незначне аб&#= 1086; помірне.

Під = 74;ищення рівня білірубіну, переважно незначне а&#= 1073;о помірне.

Неч = 72;сті

Геп = 72;тит**

З боку шкіри та підшкірної клітковини

Дуж = 77; часті

Шкі = 88;ні реакції, переважно легкого або помірного ступеня тяжкості (КЗТ 1 або 2 ступеня), пус= тульозний висип, іноді свербіж із сухістю шкі&#= 1088;и, включаючи тріщини шкіри на фоні еритем&#= 1080;.

Час = 90;і

Змі = 85;и нігтів.

Ало = 87;еція.

Але = 88;гічні реакції (1,1 %), включаючи ангіоневро= 090;ичний набряк і кро&= #1087;ив’янку.

Рід = 82;існі

Б= ульозні стани, в т. ч. токсичний епідермаль= 085;ий некроліз, синдром Стівенса – Д&= #1078;онсона і мультиформ= 085;а еритема.

Шкі = 88;ний васкуліт.

З боку нирок та сечових шляхів

Час = 90;і

Аси = 84;птоматичне підвищення креатиніну крові у лабораторн= 080;х аналізах.

Про = 90;еїнурія.

Цис = 90;ит.

Рід = 82;існі

Гем = 86;рагічний цистит.

Заг = 72;льні порушення у місці введення препарату

Дуж = 77; часті

Аст = 77;нія, переважно легкого ступеня тяжкості (КЗТ 1 ступеня= ;).

Час = 90;і

Гар= 03;чка.

Частот = 72; побічних реакцій, пов’язаних зі змінами лабораторнl= 0;х показників, базується н = 72; даних, отриманих від пацієнтів, у яких зміни відповідниm= 3; лабораторнl= 0;х показників порівняно з вихідним значенням б = 91;ли на рівні 2 або більшого ступеня КЗТ.

*Така побічна реакція мож = 77; виникати у поєднанні з іншими станами сухості (переважно ш= 082;ірними реакціями), відзначениl= 4;и при застосу = 74;анні гефітинібу.

**Загаль&#= 1085;а частота таких побіч = 85;их реакцій, як алергічні реакції, згідно з об’єднанимl= 0; даними аналізу клінічних д = 86;сліджень ISEL, INTEREST та IPASS, становила 1,5 %.

***Включа&= #1102;чи поодинокі повідомленl= 5;я про печінко = 74;у недостатніl= 9;ть, яка іноді призводила до летального наслідку.=

Інт= ;ерстиціаль = 85;е захворюванl= 5;я легень (ІЗЛ)

У ході дослі= ;дження INTEREST було встановленl= 6;, що частота ІЗЛ-подібни = 93; явищ становила         =      1,4 % (10) у групі пацієнтів, які отримували гефітиніб, у порівнянні = 79; 1,1 % (8) у групі пацієнтів, я= 082;і отримували доцетаксел. Один випадо = 82; ІЗЛ у пацієнта, який отриму = 74;ав гефітиніб, був летальним.=

У ході дослідженнn= 3; ISEL частота виникнення = 30;ЗЛ-подібних явищ у більшості пацієнтів с = 90;ановила приблизно 1 % в обох групах лікування. У більшості випадків розвиток ІЗЛ-подібни = 93; явищ спосте = 88;ігали у пацієнтів азійського походження. Частота ІЗЛ серед пацієнтів азійського походження, які приймал = 80; гефітиніб і = 087;лацебо, становила приблизно 3 % та 4 % відповід= но. Один випадо = 82; ІЗЛ у пацієнта, який отриму = 74;ав плацебо, був летальним.=

У постмаркетl= 0;нговому моніторингl= 6;вому дослідженнo= 0; в Японії частота ІЗЛ-подібни = 93; явищ у пацієнтів, я= 082;і отримували гефітиніб, становила 5,8 %. Частка ІЗЛ-подібни = 93; явищ з летальними наслідками становила 38,6 %.

У ході дослідженнn= 3; (IPASS), в якому порівнювалl= 0; гефітиніб з подвійною хіміотерапo= 0;єю карбоплатиl= 5;ом/паклітак&#= 1089;елом як лікуванням першої ліні= 11; в окремих пацієнтів з розповсюджk= 7;ним НДКРЛ в Азії, частота ІЗЛ-подібни = 93; явищ становила 2,6 % m= 1; групі лікування препаратом порівняно з 1,4= % у групі лікування карбоплатиl= 5;ом/паклітак&#= 1089;елом.

Пов= ;ідомлення про можливі небажані реакції

Повід = 86;млення про можливі побічні реакції після реєстрації лікарськогl= 6; засобу віді = 75;рає важливу рол= 00;. Це дає змогу продовжуваm= 0;и спостережеl= 5;ня за співвідношk= 7;нням користь/риз = 80;к щодо даного лікарськогl= 6; засобу.

У разі виникнення небажаних проявів, побічних реакцій або = 091; разі відсутностo= 0; терапевтичl= 5;ої дії необхідно повідомити за адресою ТОВ «Зентіk= 4;а Україна», 02660, м. Київ, Броварськиl= 1; проспект, 5 «И», тел./факс = +38 044 517-75-00, eлектронна адреса PV-Ukraine@zentiva.com

Термін придатностo= 0;. 2 роки.

Умови зберігання.

Не потребує спеціальниm= 3; умов зберігання.        =             &nb= sp;            =             &nb= sp;            =

Зберіг= ати у недоступноl= 4;у для дітей місці.

Упа= ;ковка.

По 10 таблеток у блістері. По 3 блістери у п= 072;кетику, у картонній пачці.

Категорія відпуску.=

За рецептом.=

Виробники.

Фармадокс Хелскеа Лтд.

Лабормед-Фk= 2;рма С.А.    =

Мo= 0;сцезнаходж= 077;ння виробника т = 72; адреса місц= 03; провадженнn= 3; його діяльності.

KW20A, Кордін Інда = 89;тріал Парк, Паоло PLA 3000, Мальта.

44h= 2; Теодор Палладі, 3-ій район, Бухарест, ко= 076; 032266, Румунія.

П= обічні реакції за класом систем органів та частотою
З боку обміну речовин та харчування	Дуж = 77; часті	Ано = 88;ексія легкого або помірного ступеня тяжкості (КЗТ 1 або 2 сту= 087;еня).
З боку органів зору	Час = 90;і	КонR= 17;юнктивіт, блефарит і сухість очей*, перева= жно легкого ступеня тяжкості (КЗТ 1 ступеня= ;).
Неч = 72;сті	О= боротна ерозія рогівки, інколи у поєднанні з неправильн= 080;м ростом вій. Кер = 72;тит (0,12 %).
З боку судин	Час = 90;і	Кро = 74;отечі, такі як носова кровотеча і гематурія.
З боку органів дихання, грудної клітки та се&= #1088;едостіння	Час = 90;і	Інт = 77;рстиціальн&#= 1077; захворюван= 085;я легень (1,3 %), часто тяжке (КЗТ 3–4 ступеl= 5;я). Повідомлял= 080; про летальн&#= 1110; випадки.
З боку травної системи	Дуж = 77; часті	Діа = 88;ея, переважно легкого або помірного с&#= 1090;упеня тяжкості (КЗТ 1 або 2 ступеня). Блю = 74;ання, переважно легкого або помірного ступеня тяжкості (КЗТ 1 або 2 ступеня). Нуд = 86;та, переважно легкого ступеня тяжкості (КЗТ 1 ступеня= ;). Сто = 84;атит, переважно легкого ступеня тяжкості (КЗТ 1 ступеня= ;).
Час = 90;і	Дег= 10;дратація внаслідок діареї, нудота, блюв&= #1072;ння або анорексія. Сух= 10;сть у роті*, переважно легкого ступеня тяж&#= 1082;ості (КЗТ 1 ступеня= ;).
Неч = 72;сті	Пан = 82;реатит. Пер = 92;орація шлунково-ки&#= 1096;кового тракту.
З боку гепатобілі= 072;рної системи:	Дуж = 77; часті	Під = 74;ищення рівня аланінамін= 086;трансфераз&= #1080;, переважно незначне аб&#= 1086; помірне.
Час = 90;і	Під = 74;ищення рівня аспартатам= 110;нотрансфер&= #1072;зи, переважно незначне аб&#= 1086; помірне. Під = 74;ищення рівня білірубіну, переважно незначне а&#= 1073;о помірне.
Неч = 72;сті	Геп = 72;тит**
З боку шкіри та підшкірної клітковини	Дуж = 77; часті	Шкі = 88;ні реакції, переважно легкого або помірного ступеня тяжкості (КЗТ 1 або 2 ступеня), пус= тульозний висип, іноді свербіж із сухістю шкі&#= 1088;и, включаючи тріщини шкіри на фоні еритем&#= 1080;.
Час = 90;і	Змі = 85;и нігтів. Ало = 87;еція. Але = 88;гічні реакції (1,1 %), включаючи ангіоневро= 090;ичний набряк і кро&= #1087;ив’янку.
Рід = 82;існі	Б= ульозні стани, в т. ч. токсичний епідермаль= 085;ий некроліз, синдром Стівенса – Д&= #1078;онсона і мультиформ= 085;а еритема. Шкі = 88;ний васкуліт.
З боку нирок та сечових шляхів	Час = 90;і	Аси = 84;птоматичне підвищення креатиніну крові у лабораторн= 080;х аналізах. Про = 90;еїнурія. Цис = 90;ит.
Рід = 82;існі	Гем = 86;рагічний цистит.
Заг = 72;льні порушення у місці введення препарату	Дуж = 77; часті	Аст = 77;нія, переважно легкого ступеня тяжкості (КЗТ 1 ступеня= ;).
Час = 90;і	Гар= 03;чка.