MIME-Version: 1.0 Content-Location: file:///C:/680CCEE2/UA143410101_825B.htm Content-Transfer-Encoding: quoted-printable Content-Type: text/html; charset="windows-1251" IНСТРУКЦІЯ

IНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарськ= ого засобу=

 

М-КАСТ=

(M-KAST)

 

Склад:

діюча речовина: montelukast;

1 таблетка жувальна містить монтелукасту натрію 4,15 мг (еквівалентно монтелукасту       4 мг);

допоміжні речовини= : маніт (Е 421), целюлоза мікрокристалічна, = гідроксипропілцелюлоза, натрію к= роскармелоза, заліза оксид (Е 172), вода очищена, аспартам (Е 951), штучний вишневий ароматизатор, магнію стеарат.

 =

Лікарська форма. Таблетки жувальні.

Осн= овні фізико-хімічні властивості: рожевого кольору, крапчасті, овальні, двоопуклі таблетки без оболонки, з тисненням «Х» з одного боку та = «52» з іншого боку.

 

Фармакотера= певтична група. Інші засоби системної дії для лікування обструктивних захворювань дихальних шляхів. Антагоністи лейкотрієнових рецепторів.

Код АТХ R03D C03.<= /span>

 

Фармакологі= чні властивості. 

Фармакодинаміка.

Цистеїніллейкотрієни (LTC4= , LTD4, LTE4) є потужними ейкозано= їдами запалення, що виділяються різними клітинами, у тому числі опасистими клітин= ами та еозинофілами. Ці важливі проастматичні медіа= тори зв’язуються з цистеїніллейкотрієновими рецептор= ами (CysLT), наявними в дихальних шляхах людини, і виклика= ють таку реакцію, як бронхоспазм, секреція слизу, посилення проникності судин і збільшення кількості еозинофілів.<= /span>

при пероральному застосуванні є активною сполукою, яка з високою вибірковістю і спорідненістю зв’язується з CysLT1-рецепторами. Згідно з клінічними дослідженнями, монтелукаст пригнічує бронхоспазм після інгаляції LTD4= у дозі 5 мг.

спостерігається упродовж 2 годин після перорального застосування, цей ефект був адитивним до бронходилатації, спричин= еної β-агоністами.

Лікування монтелукастом пригнічувало як ранню, так і пізню фази бронхоконстрик= ції, спричиненої антигенною стимуляцією. Монтелукаст порівняно з плацебо зменшує число еозинофілів периферичної крові у дорослих пацієнтів та дітей. У процесі окремого дослідження прийом <= span class=3DSpellE>монтелукасту значно зменшував число еозинофілів у дих= альних шляхах (за вимірами мокротиння). У дорослих пацієнтів і дітей віком від 2 д= о 14 років монтелукаст порівняно з плацебо зменшує ч= исло еозинофілів периферичної крові та покращує клінічний контроль астми.

Під час досліджень за участю дорослих монтелукаст у дозі 10 мг 1 раз на добу порівняно з пл= ацебо продемонстрував значне поліпшення показника ранкового ОФВ1 (зміна від початкового на 10,4 % і 2,7 % відповідно), ранкової пікової швидкості видиху (РПШВ) (зміна від початкового на 24,5 л/хв і 3,3 л/хв відповідно) і достовірне зменшення загального застосування β-аг= оністів (зміна від початкового на –26,1 % і –4,6 %, відповідно). Поліпшення повідомлених пацієнтом показників денних і нічних симптомів астми було достовірно кращим, ніж для плацебо.

Дослідження за участю дорослих продемонстрували здатність монтелукасту доповнювати клінічний еф= ект інгаляційних кортикостероїдів (зміна (у відсотках) початкового показника для інгаляційно= го беклометазону плюс монтелукаст порівняно з беклометазоном відповідно для ОФВ1: 5,43 % та 1,04 %; застосування β-агоністів: –8,70 % та 2,64 %). Порівняно з інгаляційним бекломета= зоном (200 мкг 2 рази на добу, с= пейсерний пристрій), монтелукаст продемонстрував більш шв= идшу початкову відповідь, хоча упродовж 12-тижневого дослідження беклометазон призводив до більш вираженого середнього терапевтичного ефекту (% зміна поч= аткового показника для монтелукасту порівняно з беклометазоном відповідно для ОФВ1: 7,49 %= та 13,3 %; застосування            β-агоніста: –28,28 % та –43,89 %). Проте порівня= но з беклометазоном у більшої кількості пацієнтів, які отримували лікування монтелукастом, досягнута п= одібна клінічна відповідь (тобто у 50 % пацієнтів, які отримували лікування беклометазоном, досягнуто поліпшення ОФВ1 приблизно на 11 % і більше порівняно з початковим, тоді як у 42 % пацієнтів, які отримували лікування монтелукастом, досягну= то такої ж відповіді).

У процесі 12-тижневого, плацебо-контрольованого дослідження за участю дітей віком від       2 до 5 років монтелукаст у дозі 4 мг 1 р= аз на добу покращував показники контролю астми порівняно з плацебо, незалежно від супутньої контролюючої терапії (кортикостероїди для інгаляцій/в небулайзерах, натрію кромоглікат= для інгаляцій/в небулайзерах).                        60 % пацієнтів не отримували іншої контролюючої терапії. Монтелукаст покращував денні симптоми (включаючи кашель, хрипи, утруднення дихання і обмеження активності) і нічні симптоми порівняно з плацебо. Монтелукаст також знижував частоту використання β-агоністів за потребою і невідкладного застосування кортикостероїдів при погіршенні перебігу астми порівняно з плацебо. Пацієнти, які застосовували монтелукаст, мали більшу кількість днів без проявів а= стми, ніж пацієнти, які отримували плацебо. Терапевтичний ефект досягався після прийому першої дози.

У процесі 12-місячного плацебо-контрольованого дослідження за участю дітей віком від     =     2 до 5 років з астмою легкого ступеня та епізодичними загостреннями = монтелукаст у дозі 4 мг 1 раз на добу достовірно (p≤0,001) зменшував річну частоту епізодів загострення (ЕЗ) астми порівняно з плацебо (1,66 ЕЗ та 2,34 ЕЗ відповідно) [ЕЗ визначені як ≥= ;3 послідовних днів з денними симптомами, що вимагають застосування β-агоністів або кортикостероїдів (пероральних або інгаляційних), або госпіталізації для лікування астми]. Відсоток зниження річного показника ЕЗ склав 31,9 %, з 95 % ДІ 16,9; 44,1.<= /p>

Під час плацебо-контрольованого дослідження за участю дітей віком від 6 місяців до       =    5 років з інтермітуючою (але не персистуючою) астмою лікування монтелукастом тривало впродовж= 12 місяців за схемою 4 мг 1 раз на добу або 12-денними курсами з початком кожн= ого курсу при виникненні епізоду інтермітуючих симптомів. Не спостерігалося вираженої відмінності у пацієнтів, які отримували лікування монтелукастом у дозі 4 мг, та тими, хто отримував плацебо, відносно кількості епізодів ас= тми, що переходять в напад астми (визначений як епізод астми, що вимагає позапланового відвідування лікаря, пункту невідкладної допомоги або лікарні= , чи лікування із застосуванням пероральних, внутрішньовенних або внутрішньом’язових кортикостероїдів).

У процесі 8-тижневого дослідження за участю діт= ей віком від 6 до 14 років монтелукаст у дозі 5 мг= 1 раз на добу порівняно з плацебо достовірно покращував респіраторну функцію (змі= на від початкового показника ОФВ1: 8,71 % порівняно з 4,16 %, зміна показника ранкової швидкості видиху: 27,9 л/хв порівняно з 17,8 л/хв) і знижував частоту застосування β-агоністів = за потребою (зміна від початкового показника на –11,7 % порівняно з +8,2 %).

У процесі 12-місячного дослідження порівняння ефективності монтелукасту та інгаляційного флутиказону для контролю астми у дітей віком від 6 до= 14 років із персистуючою астмою легкого ступеня, <= span class=3DSpellE>монтелукаст виявляв не меншу ефективність, ніж флутиказон, щодо збільшення (у відсотковому вираженні) кількості днів без застосування швидкодіючих препаратів для невідкладної допомоги (первинна кінцева точка). У середньому за 12-місячний період лікув= ання відсотковий показник кількості днів без застосування невідкладної терапії збільшився з 61,6 до 84,0 в групі монтелукасту і з        60,9 до 86,7 у групі флутиказону. У групах відмінність у відсотковому вира= женні середньоквадратичного (LS) збільшення кількості днів без застосування швидкодіючих препаратів для невідкладної допомоги була статистично значуща (–2,8 з 95 % ДІ –4,7,               –0,9), але в межах заздалегідь встановленої клінічної не меншої ефективності.

Монтелукаст і флутиказон також покращували контроль астми щодо втор= инних змінних, що оцінювалися упродовж 12-місячного періоду лікування.=

ОФВ1 збільшився з 1,83 л до 2,09 л у групі монтелукасту і з 1,85 л до 2,14 л у групі флутиказону. Міжгрупова відмінність показника LS відносно збільшення ОФВ1 становила –0,0= 2 л із 95 % ДІ –0,06; 0,02. Середнє відсоткове збільшення від початкових показн= иків належного ОФВ1 склало 0,6 % у групі лікування монтелукастом і 2,7 % у групі лікування флутиказоном. Відмінн= ість показника LS була достовірна: –2,2 % з 95 % ДІ –3,6; –0,7.

Показник кількості днів із застосуванням β-агоніста знизився з 38,0 % до 15,4 % у групі <= span class=3DSpellE>монтелукасту і з 38,5 % до 12,8 % у групі флутиказону. Міжгрупова відмінність показника LS відносно відсотка днів із застосуванням β-агоніста була достовірною: 2,7 із 95 % ДІ      0,9; 4,5.

Показник кількості пацієнтів з нападом астми (н= апад астми визначено як період погіршення перебігу астми, що вимагає лікування п= ероральними стероїдами, незапланованого відвідування лікаря, невідкладної допомоги або госпіталізації) склав    32,2 % у г= рупі монтелукасту і 25,6 % у групі фл= утиказону; коефіцієнт розбіжності (95 % ДІ) достовірний дорівнює 1,38 (1,04; 1,84).

Показник кількості пацієнтів, які застосовували системні (в основному пероральні) кортикостероїди в період дослідження, скл= ав 17,8 % у групі монтелукасту і 10,5 % у групі флутиказону. Міжгрупова відмінність показника LS була достовірною: 7,3 % з 95 % ДІ 2,9; 11,7.<= /o:p>

Достовірне зменшення бронх= оспазму, пов’язаного з фізичним навантаженням (БФН), було продемонстровано під час 12-тижневого дослідження у дорослих (максимальне зниження ОФВ1 2= 2,33 % для монтелукасту порівняно з 32,40 % для плац= ебо; час до відновлення в межах 5 % від початкового ОФВ1 44,22 хв порівняно з 60,64 хв). Цей ефект спостерігався упродовж 12-тижневого періоду дослідження. Зниження БФН також було продемонстровано під час короткого дослідження за участю дітей віком від 6 до 14 років (максимальне зниження О= ФВ1 18,27 % порівняно з 26,11 %; час до відновлення в межах     5 % від початкового ОФВ1 = 17,76 хв порівняно з 27,98 хв). Ефект в обох дослідженнях був продемонстрований в кінці інтервалу при прийомі 1 раз на добу.

У пацієнтів із чутливістю до ацетилсаліцилової кислоти, які отримували поточну терапію інгаляційними і/або пероральними кортикостероїдами, лікування монтелукастом порі= вняно з плацебо призводило до значного поліпшення контролю астми (зміна початково= го показника ОФВ1 становить 8,55 % проти –1,74 % і зміна від початкового в зниженні загального застосування β-= агоніста –27,78 % проти 2,09 %).

Фармакокінетика.

Абсорбція

Монтелукаст швидко всмоктується після перорального прийому. Після застосування дорослими натще таблеток, вкритих плівковою оболонкою, по 10 мг, середня максимальна концентрація (Cmax) у плазмі крові досягалася через 3 години (Tmax). Се= редня біодоступність при пероральному застосуванні становит= ь 64 %. Прийом звичної їжі не впливав на біодоступність і на Cmax при пероральному застосуванн= і. Безпека і ефективність були підтверджені під час клінічних досліджень при застосува= нні таблеток, вкритих плівковою оболонкою, 10 мг, незалежно від часу вживання ї= жі.

Для таблеток жувальних по 5 мг показник Cmax у дорослих досягався через 2 години п= ісля прийому натще. Середня біодоступність при пероральному застосуванні становить 73 % і знижується до 63 % при прийомі зі стандартною їжею.

Після прийому натще таблеток жувальних, 4 мг, у дітей віком від 2 до 5 років показник Cmax<= /span> досягається через 2 години після прийому препарату. Середнє значення Cmax на 66 % вище, а середнє Cmin нижче, ніж у дорослих, після прийому таблеток по 10 мг.

Розподіл

Понад 99 % монтелукасту зв’= язується з білками плазми крові. Об’єм розподілу = монтелукасту в стаціонарній фазі в середньому станови= ть від 8 до 11 літрів. У процесі досліджень на щурах із застосуванням радіоактивно міченого монтелукасту проходження через гематоенцефалічний бар'єр було мінімальним. Крім того, у всіх інших тканинах концентрації позначеного радіоізотопом матеріалу через 24 години після прийому дози також виявилися мінімальними.

Метаболізм<= o:p>

Монтелукаст активно метаболізується. Під час досліджень із застосуванням терапевтичних доз концентрації метаболітів монтелукаст= у у стаціонарному стані плазми крові в дорослих і пацієнтів дитячого віку не визначаються.

Цитохром Р450 2С8 є основним ферментом у метаболізмі монтелукасту. Крім того, цитохроми = CYP 3A4 і 2С9 відіграють незначну роль у метаболізмі монте= лукасту, хоча ітраконазол (інгібітор CYP 3А4) не змінюва= в фармакокінетичні показники монте= лукасту у здорових добровольців, які отримували 10 мг монтелук= асту на добу. Згідно з результатами досліджень in vitro з використанням мікросом печінки людини, терапевтичні плазмові концен= трації монтелукасту не пригнічують цитохроми Р450 3А4,= 2С9, 1А2, 2А6, 2С19 і 2D6. Участь метаболітів у терапевтичній дії монтелукасту мінімальна.

Виведення

Кліренс монтелукасту із = плазми крові у здорових= дорослих добровольці= в у середньом= у становить 45 мл/хв. П= ісля перорального прийому монтелукасту, <= span class=3DSpellE>міченого= ізотопом, 86 % виводиться з калом протягом 5 днів і менше 0,2 % – із сечею. У сукупност= і з біодоступністю монтелука= сту при пероральному застосуванн= і цей= факт вказує= , що монтелукаст= і <= span class=3DSpellE>його метаболіти= майже повністю виводяться з жовчю.

Фармакокіне= тика в різних груп пацієнтів

Для пацієнтів із порушеннями функції печінки легкого і середнього ступеня тяжкості корекція дози не потрібна. Дослідження за участю пацієнтів із порушенням функції нирок не проводилися. Оскільки монтелукаст і його метабо= літи виводяться з жовчю, корекція дози для пацієнтів із порушенням функції нирок= не вважається необхідною. Даних про характер фармакокінетики монтелукасту у пацієнтів із порушенням функції печінки тяжкого ступеня (понад 9 балів за шкалою Чайлда-П’ю) немає.

При прийомі великих доз монтелукасту, що в 20 та 60= разів перевищували дозу, рекомендовану для дорослих, спостерігалося зниження концентрації теофіліну в плазмі крові. Цей ефект не спостерігається при при= йомі рекомендованої дози 10 мг 1 раз на добу.

 <= /p>

Клінічні характеристики.=

Показання.

Дітям віком від 2 до 5 років: <= /o:p>

·   &nb= sp;    додаткове лікування бронхіальної астми у пацієнтів із персистуючою астмою від легкого до помі= рного ступеня, що недостатньо контролюється= інгаляційними кортикостероїдними= препаратами, а також при н= едостатньому клінічному контролі= астми за допомогою β-агоністів короткострокової дії, що застосовуються при необхідності;

·   &nb= sp;    як спосіб лікування, альтернативний= низьким дозам інгаляційних кортикостероїдів, для пацієнтів<= /span> із персистуючою астмою ле= гкого ступеня, в яких не було нещодавно серйозних нападів астми, що потребують перорального прийому корти= костероїдів, а також для тих пацієнтів<= /span>, у яких виявлено непереносимість інгаляційних кортикостероїдних препаратів;

·   &nb= sp;    профілактика астми у дітей, у яких домінуючим компонентом є бронхоспазм, індукований фізичними навантаженнями;

·   &nb= sp;    полегшення симптомів сезонного та цілорічного <= span class=3DSpellE>алергічного риніту.<= /o:p>

 

Протипоказання.

Підвищена чутливість до будь-якого з компоненті= в лікарського засобу. Дитячий вік до        2 років.

 <= /b>

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.   

М-Каст можна призначати= разом з іншими препаратам= и, що зазвичай застосовуються для профілактики або тривалого лікування астми. При д= ослідженні взаємодії між лікарськими засобами рекомендована клінічна доза монтелукасту не мала важлив= ого клінічного= впливу на фармакокінети= ку так<= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman";mso-fareast-font-fa= mily: "Times New Roman";mso-fareast-language:RU'>их препарат= ів: теофілін, преднізон, предн<= /span>ізолон, пероральн= і контрацептиви (етинілестра= діол/норетиндро= н 35/1), терфенадин, ди= гоксин та варфарин.

У пацієнтів, які = одночасн= о приймали= фенобарбіт= ал, площа = під кривою «концентрація-час» (AUC) для монтелукасту знижувалася приблизно<= /span> на 40 %. Оскільки монтелукаст м= етаболізуєтся СYР 3А4, 2= C8 і 2C9, необхідно б= ути обережним, особливо щодо дітей, якщо монтелукаст призначають одночасно з індукторами СYР 3А4, 2C8 і 2C9, наприклад <= span class=3DSpellE>фенітоїном, фенобарбіталом і риф= ампіцином.

Дослідження= in vitro показали, щ= о монтелукаст є потужним інгібітором CYP 2C8. Проте да= ні клінічного дослідження взаємодії лікарських засобів, що включають монтелукаст і розиглітазон (маркерний субстрат; препарат, що метаболізується за допомогою CYP 2C8), показал= и, що монтелукаст не є інгібітором CYP 2C8 in vivo. Таким чином= , монтелукаст не впливає значною мірою на метаболізм препаратів, що метаболізуються за допомогою цьо= го ферменту (наприклад, паклітакселу, розиглітазону та репаглініду).

Під час досліджень in vitro було встановлено, що монтелукаст є субстратом CYP 2C8 і меншою мірою 2C9 т= а 3A4. У процесі клінічного дослідження взаємодії лікарських засобів із застосуван= ням монтелукасту і гемфіброзилу (інгібітору CYP2C8 і 2С9) гемфіброзил підвищував системну експозицію монтелукасту в 4,4 раза. При одночасному застосуванні з гемфіброзилом або іншими потужними інгібіторами CYP 2C8 корекція дози монтелукасту не потрібна, але лікар повинен враховувати підвищений ризик виникнення побі= чних реакцій.

За результатами досліджень in vitro, не очікується виникнення кл= інічно важливих взаємодій з менш потужними інгібіторами CYP2C8 (наприклад, із триметопримом). Одночасне застосування монтелукасту з ітраконазолом, сильним інгібітором CYP 3A4, не призводило до істотного підвищення системної експозиції монтелукасту.

 

Особливості застосування.

Пацієнтів необхідно попередити, що М-Каст для перорального застосування ніколи не застосовують для лікування гострих напа= дів астми, а також про те, що вони повинні завжди мати при собі відповідний препарат екстреної допомоги. При гострому нападі слід застосовувати інгаляц= ійні β-агоністи короткої дії. Пацієнти повинні якнайшвидше проконсультуватися з лікарем, якщо вони потребують більшої кількості β-агоніста короткої дії, ніж заз= вичай.

Не слід раптово замінювати монтелукастом терапію інгаляційними або пероральними кортикостероїдн= ими препаратами.

Немає даних, які підтверджують, що дозу перорал= ьних кортикостероїдів можна зменшити при одночасному застосуванні монтелукасту.

Повідомлялося про виникнення психоневрологічних реакцій у дорослих, підлітків та дітей, які застосовують М-Каст (див. розділ «Побічні реакції»). Пацієнти та лікарі повинні бути уважними до психоневрологічних реакцій. Пацієнтам та/або доглядачам слід да= ти вказівки про те, щоб вони повідомляли свого лікаря у разі виникнення таких реакцій. Лікарі повинні ретельно оцінювати ризики та переваги продовження застосування лікарського засобу М-Каст, якщо такі реакції виникають.

У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримують протиастматичні засоби, в тому числі монтелукаст, може спостері= гатися системна еозинофілія, інколи разом із клінічними проявами васкуліту, так званий синдром Чарг-Стросса, лікування якого проводиться за допомогою системної кор= тикостероїдної терапії. Такі випадки зазвичай (але не завжди) були пов’язані зі зменшенням дози або відміною кортикостероїдного препарату. Імовірність того, що антагоністи лейкотрієнових рецепторів можуть бути пов’язані з появою синдрому Чар= г-Стросса, неможливо спростувати або підтвердити. Лікарі повинні пам’ятати про можливі= сть виникнення у пацієнтів еозинофілії, васкулітного висипання, погіршання легеневої симптома= тики, ускладнення з боку серця та/або нейропатії. Пацієнтів, у яких виникли такі симптоми, слід повторно обстежити і переглян= ути їх схему лікування.

Лікування <= span class=3DSpellE>монтелукастом не дозволяє пацієнтам з аспіринзалежною астмою застосовувати ацетилсаліцилову кислоту або інші нестероїдні протизапальні препарати.

М-Каст <= span class=3DSpellE>містить аспартам, який є джерелом фенілаланіну. Пацієнтам, = хворим на фенілкетонурію,= необхідно враховувати, що 1 таблетка 4 мг містить фенілаланін у кількості, еквівалентній дозі фенілаланіну 0,674 мг.

&nb= sp;

Зас= тосування у період вагітності або годування груддю.  <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman";mso-farea= st-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:UK'>=

Ваг= ітність. Дослідження на тваринах н= е демонструють шкідливого <= span class=3DSpellE>впливу на вагітність або ембріональний/фетальний розвиток.

Наявні дані з опублікованих проспективних та ретроспек= тивних когортних досліджень із застосуванням монтелукасту вагітними жінками, які оцінюють значущі вроджені вади у дітей, не встановили ризику, пов’язаного із застосуванням лікарського засобу. Наявні дослідження мають методологічні обмеження, включ= аючи невеликий розмір вибірки, в деяких випадках ретроспективний збір даних, і несумісні групи порівняння.

Пер= іод годування груддю. Дослідження на щурах продемонстрували, що монтелукаст<= /span> проникає в молоко. Невідомо, чи виводиться монтелукаст= у грудне молоко у жінок.

М-Каст можна застосовувати в період годування груддю, тільки якщо це вважається безумовно необхідним.

 

Зда= тність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами. 

Не очікується, що монтелукаст впливатиме на здатність пацієнта керувати автотранспортом або іншими механізмами. Проте дуже рідко повідомл= ялося про сонлив= ість або запаморочення.<= /span>=

 

Спосіб застосування та дози.<= /span>

Лікарський засіб необхідно застосовувати дітям = під наглядом дорослих. Таблетки слід розжувати перед ковтанням.

Пацієнтам з астмою та алергічним ринітом (сезонним = та цілорічним) необхідно приймати 1 таблетку жувальну по 4 мг 1 раз на добу. Для полегш= ення симптомів алергічного риніту час прийому підбирають індивідуально.

Для лікування астми доза для дітей віком від 2 = до 5 років становить 1 жувальну таблетку (4 мг) на добу, ввечері. М-Каст сл= ід приймати за 1 годину до їди або через 2 години після їди. Немає необхідност= і в корекції дози для цієї вікової групи. Лікарський за= сіб М-Каст у лікарській формі таблетки жувальні (4 мг) не рекомендований для дітей вік= ом до 2 років.

Загальні рекомендації.

Терапевтична дія препарату щодо контролю астматичних= параметрів триває протягом дня. Пацієнтам <= span class=3DSpellE>слід рекомендувати продовжувати прийом препа= рату, навіть коли астма є контрольован= ою, а також у період загострення астми.

Коригування дози для пацієнтів із печінковою недостатністю легкого або<= /span> помірного ступеня чи нирковою недостатністю не потрібне. Даних = про характер фармакокінетики м= онтелукасту у пацієнтів з тяжкою печін= ковою недостатністю (понад 9 балів за шкалою Чайлда-П’ю) немає,= тому рекомендації щодо корегування дози відсутні.

Дозування препарату є однаковим= для пацієнтів чоловічої та жіночої статі.=

М–Каст як с= посіб лікування, альтернативний<= /span> низьким дозам інгаляційних кортикостероїдів, при персистуючій астмі легког= о ступеня.

Монтелукаст не рекомендуєтся як <= span class=3DSpellE>монотерапія хворим із персистуючою астмою помірного ступеня. Рішення про застосування монтелукасту як лікарськог= о засобу, альтернативного ни= зьким дозам інгаляційних кортико= стероїдних препаратів, для дітей віком від 2= до 5 років, хворих на персистуючу аст= му легкого ступеня, може бути прийняте лише для пацієнтів без тяжких астматичних= нападів у недавньому анамнезі, що потребують перорального застосування = кортикостероїдів, а також для тих пацієнтів, які не можуть приймати інгаляційні кортикостероїдні препарати.

Персистуюча астма легкого ступеня= – це астма, при якій прояв симптомів астми відбувається частіше 1 разу на тиждень= , але рідше 1 разу на добу, нічні напади спостерігаються частіше 2= разів на місяць, але рідше 1 разу на тиждень, = між епізодами функція легень залишається = у нормі. Якщо згодом (зазвичай протягом = 1 місяця) неможливо досягти задовільного конт= ролю астми, слід<= /span> оцін= ити необхідність додаткової або іншої протизапальної терапії, що базується на поетапній системі лікування астми. Контроль астми у <= span class=3DSpellE>пацієнтів необхідно періодично оцінювати.

Профілактика астми у дітей = віком від 2 років, у яких домінуючим компонентом є бронхоспазм, індукований фізичними навантаженнями.

У хворих віком від 2 до 5 років бронхоспазм, спричинений фізичними навантаженнями, може бути= основною ознакою персистуючої астми, що потребує лікування інгаляційними кортикостеро= їдними препаратами. Стан пацієнта слід оцінювати на 2–4 тижні після початку лікування монтелукастом. Якщо= не спостерігається задовільного результату лікування, слід= прийняти рішення про додаткове або <= span class=3DSpellE>інше лікування.  

Лікування препаратом М-Каст порівняно з іншими способами лікування астми. Якщо лікування препаратом М-Каст проводиться як додаткова терапія до лікування інгаляційними кортикостероїдними= препаратами, не можна рапт= ово переходити на М-Каст= замість інгаляційних кортикостероїдів.

        

Діт= и. =

Застосовують дітям віком від 2 до 5 років.=

 

Передозуван= ня.

Жодної спеціальної інформації щодо лікування передозувань препаратом М-Каст немає. У дослідженнях хронічної астми монтелука= ст призначали в дозах до 200 мг на добу дорослим пацієнтам протягом 22 тижнів,= а при короткочасних дослідженнях – до       =       900 мг на добу протягом приблизно одного тижня, при цьому клінічно значущих побічних реакцій не спостерігалося.

При постмаркетинговому застосуванні та пі= д час клінічних досліджень надходили повідомлення про гостре передозування монтелукастом. В= они включали прийом препарату дорослими і дітьми в дозах, що перевищують 1000 мг (приблизно 61 мг/кг, дитина у віці 42 місяці). Отримані клінічні і лаборато= рні дані відповідали профілю безпеки для дорослих пацієнтів і дітей.=

У більшості повідомлень про випадки передозування ніяких небажаних яв= ищ не спостерігалося. Найчастіше спостерігалися побічні ефекти, що відповідали профілю безпеки  препарату М-Каст та включали біль у животі, сонливість, спрагу, головний біль, блювання та психомоторну гіперактивність.

Невідомо, чи виводиться монтелукаст за допомогою перитонеального діалізу або гемодіалізу. Лікування сим= птоматичне.

 

Побічні реакції. 

Монтелукаст застосовув= ався під час клінічних досліджень пацієнтам із персистуючою= астмою:

таблетки жувальні, 4 мг, – 851 дитина віком від= 2 до 5 років.

Монтелукаст оцінювався= у процесі клінічного дослідження у пацієнтів з інтермітуючою астмою. <= o:p>

У процесі клінічних досліджень про нижчезазначе= ні побічні реакції повідомлялося часто (від ≥1/100 до <1/10) у пацієн= тів, які отримували лікування монтелукастом, а також= з більшою частотою, ніж у пацієнтів, які отримували лікування плацебо.

Таблиця 1

Класи систем органів

Діти віком

від 2 до 5 років=

(одне 12-тижневе дослідженн= я; n=3D461)

(одне 48-тижневе дослідженн= я; n=3D278)

З боку ШКТ

Абдомінальний біль

Порушення загального стану та такі, що пов’яз= ані зі способом застосування препарату

Спрага

Під час клінічних досліджень при пролонгованому лікуванні невеликої кількості дорослих пацієнтів упродовж 2 років і дітей в= іком від 6 до 14 років упродовж 12 місяців профіль безпеки не мінявся.

Загалом 502 дитини віком від 2 до 5 років отримували лікування монтелукастом протягом як мінімум 3 місяців, 338 – упродовж 6 місяців або довше, 534 – упродовж 12 місяців або довше. При пролонгації лікування профіль безпеки у цих пацієнті= в не змінювався.

Постмаркетинговий період

Побічні реакції, про які повідомлялось у постмаркетинговий період, вказані згідно з класами си= стем органів і спеціальними термінами, подані у Таблиці 2.

Таблиця 2

Клас систем органів

Побічні реакції<= /span>

Частота*<= /p>

Інфекції та інвазії

Інфекції верхніх дихальних шляхів**

Дуже часто

З боку системи крові та лімфатичної системи

Тенденція до посил= ення кровоточивості

Рідко

Тромбоцитопенія=

Дуже рідко

З боку імунної системи

Реакції гіперчутливості= , в тому числі анафілаксія

Нечасто

Еозинофільна інфільтрація печінки

Дуже рідко

З боку психіки

Порушення сну, у тому числі нічні жахи, безсо= ння, сомнамбулізм, тривожність, ажитація, включаючи агресивну поведінку або ворожість, депресія, психомоторна гіперактивність (включаючи дратівливіст= ь, неспокій, тремор§)<= o:p>

Нечасто

Порушення уваги, погіршення пам’яті, тик=

Рідко

Галюцинації, дезорієнтація,  суїцидальні думки та повед= інка (суїцидальність), обсесивно-ком= пульсивні розлади, дисфемія

Дуже рідко

З боку нервової системи

Запаморочення, млявість, парестезія/гіпоестезія, судоми

Нечасто

З боку серця

Пальпітація

Рідко

З боку дихальної системи, органів грудної клі= тки і середостіння

Носова кровотеча

Нечасто

Синдром Чарг-Стросса (див. розділ «Особливості застосування»), легенева еозинофілія

Дуже рідко

З боку ШКТ

Діарея***, нудота***, блювання***

Часто

Сухість у роті, диспепсія

Нечасто

З боку гепатобіліарної системи

Підвищення рівня трансам= іназ сироватки (АЛТ, АСТ)

Часто

Гепатит (включаючи холес= татичне, гепатоцелюлярне та змішане ураження печінки)<= o:p>

Дуже рідко

З боку шкіри і підшкірних тканин

Висипання***

Часто

Гематома, кропив’янка, свербіж

Нечасто

Ангіоневр= отичний набряк

Рідко

Вузликова еритема, мульт= иформна еритема

Дуже рідко

З боку кістково-м’язової системи і сполучної тканини

Артралгія, міалгія, включаючи м’язові судоми

Нечасто

З боку нирок та сечовивідних шляхів

Енурез у дітей

Нечасто

Загальні розлади і побічні ефекти, викликані прийомом препарату

Пірексія<= /span>***<= /o:p>

Часто

Астенія/втома, нездужання, набряк<= /span>

Нечасто

* Частота визначена згідно з частотою повідомлень у базі даних клінічних досліджень: дуже часто (≥1/10), часто (від ≥1/100 до <1/10), нечасто (від ≥1/1000 до <1/100), рідко (від ≥1/10000 до <1/1000), дуже рідко (<1/10000).

**Про цю побічну реакцію повідомлялося з част= отою «дуже часто» у пацієнтів, які застосовували монтелук= аст, а також у пацієнтів, які отримували плацебо, під час клінічних досліджень= .

*** Про цю побічну реакцію повідомлялось з частотою «часто» у пацієнтів, які застосовували монт= елукаст, а також у пацієнтів, які отримували плацебо, під час клінічних досліджень= .

§ «рідко».

 

Термін придатності. 2 роки.=

 

Умови зберігання. =

Зберігати у недоступному для дітей, сухо= му, захищено= му від= світла місці при температурі не вище= 25°С.    <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman";mso-farea= st-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:UK'>=

&nb= sp;

Упаковка= . По 10 таблеток жувальних у блістері<= /span>, по 3 бліст= ери в картонній коробці.

 

Категорія відпуску. За рецептом.=

 

Виробник. <= /b>

Аур= обіндо Фарма Лімітед – Юніт VII, Індія/Aurobindo= Pharma Limited – Unit VII, India.<= /o:p>

 <= /p>

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Спеціальна економічна зона, ТСІІК, Плот № S1, Sy= . № 411/Р, 425/Р, 434/Р, 435/Р та 458/Р, Грін Індастріал= Парк, Полепаллі Віладж, Джедчерла Мандал, Махабубнагар Дістрікт, Штат Телангана,= 509302, Індія/Special Economic Zone, TSIIC, Plot No. S1, Sy. Nos., 411/P, 425/P, 434/P, 435/P and 458/P, Green Industrial Park, Polepally Village, Jedcherla Mandal, Mahabubnagar District, Telangana State, 509302, India.